"Значення творчої спадщини М.

Коцюбинського длярозвитку української

літератури, її роль у
загальноєвропейському контексті"

Батрак Віолетта
«М. Коцюбинському належить
одне з найпочесніших місць: після
Шевченка, поруч з Іваном
Франком, Лесею Українкою,
Стефаником — щодо краси й
глибини своїх творів іншого
письменника такого ми не
знайдемо», — писав Павло
Тичина. 
«Михайло Коцюбинський —
письменник сонячний. І не
тільки тому, що «носив у душі
сонце», як сам про себе
казав… Уся його проза… — це
світлий, відкритий простір для
душі й духу»-казав
О.Логвиненко
Михайло Михайлович Коцюбинський —
великий український письменник і
громадський діяч, один із
найпрогресивніших людей свого часу.
Письменник-гуманіст, він посідає одне
з чільних, місць в історії української
літератури. Його творчість, що
припадає на кінець XIX — початок XX
століття, яскраво відбиває не тільки
глибинні соціальні зрушення в
тогочасному суспільстві, а й активні
пошуки, якими був позначений
літературний процес на рубежі двох
століть.
Творчо засвоївши традиції й досвід своїх славних
попередників, передусім Марка Вовчка, Панаса Мирного і
Нечуя-Левицького, Коцюбинський орієнтувався і на взірці
світового письменства, зокрема європейського, був чутливим
до тих новітніх віянь, що панували тоді в літературі.
Письменник активно впливав на сучасне
йому суспільне й культурне життя, а твори
його вражають як актуальністю
поставлених у них соціальних проблем, так і
своєю художньою довершеністю. Вони є
великим досягненням української
прози. Сповнені любові до трудової
людини, до всього прекрасного на землі,
вони ще за життя письменника завоювали
любов і визнання читачів не лише України,
а й багатьох інших країн світу. 
У творах М. Коцюбинського
правдиво і всебічно відображено
українське життя кінця XIX —
початку XX століття, показано
боротьбу селянських мас на селі.
Гнівно викриваючи антинародний
лад, нестерпність тяжкого
становища народу за царизму,
письменник показує вперті пошуки
трудящими шляхів у визвольній
боротьбі. 
Письменник глибоко проникає у душі
персонажів, дошукуючись психологічних
мотивів їхніх учинків, переживань.
Найяскравіше це проявилося у творах, де
протиставляються зрусифіковане місто з
його бажанням збагатитися будь-якою
ціною і українське село, у якому
збереглася первозданна чистота і
гармонійний уклад життя. 
Гармонійне втілення глибоко
актуального соціально-політичного
змісту в яскраву, витончену форму,
надзвичайно тонкий психологічний
аналіз — одна з найхарактерніших
ознак художньої майстерності
Коцюбинського.
Для творів письменника характерні
також мальовничість, експресивність,
динамічність мови та художній
лаконізм. 
Реалізм Коцюбинського, як і взагалі неореалізм європейських прозаїків XX
ст., органічно поєднується з прийомами новоромантичної й
експресіоністичної поетики. Такий органічний сплав художніх підходів до
показу життя визначив неповторність стилю Коцюбинського – митця
глибоконаціонального і водночас близького до визначних представників
європейських літератур новітньої доби.
 Його творчість, продовживши кращі традиції
українського письменства XIX ст., водночас
засвоїла здобутки європейського модернізму, що
було потужним проривом національної
словесності у світ європейської культури. Твори
письменника стали гідним надбанням світової
літератури, їх перекладено французькою,
німецькою, шведською, чеською, польською,
російською та іншими мовами. У них
гармонійно переплітається національне з
загальнолюдським.
 Джерела інформації:

https://ukrlit.net/lesson/10klas_4/12.html

https://vseosvita.ua/lesson/znachennia-tvorchoi-spadshchyny-m-
kotsiubynskoho-dlia-rozvytku-ukrainskoi-literatury-ii-rol-u-
zahalnoievropeiskomu-konteksti-88582.html

https://gdz4you.com/literatura/tvory/tvir-na-temu-znachennya-
tvorchosti-myhajla-kocyubynskogo-21235/