Поль Верлен "Осіння пісня"

Paul Verlaine. Chanson d'automne

Les sanglots longs
Des violons
De l'automne
Blessent mon cœur
D'une langueur
Monotone.
Tout suffocant
Et blême, quand
Sonne l'heure,
Je me souviens
Des jours anciens
Et je pleure;
Et je m'en vais
Au vent mauvais
Qui m'emporte
Deçà, delà
Pareil à la
Feuille morte.
 Дослівний переклад
Довгі ридання
Скрипок
Осінніх
Ранять моє серце
Томлінням
Одноманітним...
Аж задихаюсь
І блідну, коли
Дзвонить годинник;
Я згадую
Колишні дні
І плачу.
І я виходжу
На вітер лихий
Що носить мене
Туди-сюди,
Неначе
Пожовклий лист.
Переклад М. Рильського
Довгим квилінням
Неголосні Ячать хлипкі
Млосні пісні Хрипкі скрипки
Скрипка осіння
Струн осінніх Листопада…
На глум
Серце тобі їх тужний хлип
У серце ллє чорну
Топлять в журбі, У серця глиб
Непереборну
В голосіннях. Просто пада.
Нудьгу.
Від їх плану
В сірій безмежі
Блідну, коли Я весь тремчу
В час, коли з вежі Чую з імли — І ридаю,
Б'є дзвін, Б'є годинник: Як дні ясні,
З сутінків чути Линуть думки Немов у сні,
Спомин забутих В давні роки Пригадаю.
Годин. Мрій дитинних. Кудись іду
Йду за вітрами, Удаль бліду,
Щоб від нестями Вийду надвір — З гір в долину,
Що-крок Вихровий вир Мов жовклий лист
Геть мене гнали, В полі млистім Під вітру свист —
Наче зів'ялий Крутить, жене, В безвість лину.
Листок Носить мене
Переклад Михайла З жовклим листям. Переклад Миколи
Рудницького Переклад Григорія Лукаша
Кочура
Довгі жалі, Скорбне ридання Довгим квилінням
Скрипок в імлі Скрипок до рання, Скрипки осінні
Спів осінній, - Пісня осіння –  Монотонно,
Крають, смутні, Серце вражає, Вперто, без жалю
Серце мені, Втомно гойдає, Серце вражають
Млосні й плинні. Мов голосіння. Непритомне.
Весь я холону, Весь охолону,
Сил не стає, Стигну від дзвону, Тільки задзвоне
Блідну, як б'є Блідну з одчаю. Десь годинник, –
Час, як завше; Згадки ж юрбою Спогади давні
Плачу, прудкі Мчать наді мною –  Стогнуть в риданні
Давні роки Тяжко ридаю. Несходимім.
Пригадавши. Вийду я з хати, Кинуся з хати
Вітер проклятий З вітром блукати,
Вийду - й мене Серце оспале А він злісно
Вітер жене Кидає, крає, Мною жбурляє,
Навпропале, Наче змітає Ніби зів'ялим
Кине і знов Листя опале Мертвим листом.
Носить, немов
Лист опалий. Переклад Миколи
Терещенка Переклад Бориса Тена
Михайло Москаленко
 В осінню глиб Тужливий він -
Пісня осіння!
Ввіллявся хлип Цих віолін
Те голосіння
Віоліни, Зойк осінній.
Довге, смутне,
Із серця дна Серце мені
Одноманітне
Надокучна Ранять нудні
І непривітне -
Туга лине. Голосіння.
Ранить мене.
Весь блідну я, Смутний всякчас,
Дух завмирає,
Коли здаля Блідну нараз:
Серце стискає -
Б'є годину, Б'ють години...
Страшно мені!
На спомин днів, Минулих днів
І я ридаю,
Минулих снів, Спогад призвів
Коли згадаю
Сльози ринуть. До сльозини.
Минулі дні.
Йду самітний, Рушаю в путь,
І в морок ночі
А вітер злий А вітру лють
Йду світ за очі.
Дме, упертий, З пересвистом
А вітер злий
Жене, мете Мною ізнов
Мене термосить
Мене, мов те Крутить, немов
Тручає, носить,
Листя мертве. Мертвим листом.
Мов лист сухий.
Святослав Ігор Качуровський
П. Стебницький
Гординський
Поль Верлен
Осіння пісня
Довгі ридання,
Скрипки зітхання –
Осені сум.
Серце, мов рана,
Що від ударів
Гине без сну.
Блідну я знову,
Траурні дзвони
Чую щоночі.
А, як гадаю
Дні ті весняні,
І плачуть очі.
З вітром лихим
Мчу без шляхів
Далі і далі.
Стомлений я, вмру без гілля,
Мов лист зів’ялий
Переклад Ганна Смольська