Тема лекції:

Здійснення цивільних прав і виконання

цивільних обов'язків.
(2 год.)
Питання лекції

1.Здійснення суб'єктивних цивільних прав

2.Виконання цивільних обов'язків
3.Захист цивільних прав

Підготував к.ю.н., доц. Пальчук Петро Миколайович

 Джерела вивчення дисципліни
• Конституція України від 28.06.1996 р.
• Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (статті 202-236
ЦК України)
• Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.
• Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991
р.
• Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ
• Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України :
затверджено наказом Міністерства юстиції України 22.02.
2012 р. № 296/5.
1. Здійснення суб'єктивних цивільних прав
Цивільне право як суб'єктивна категорія (суб'єктивне цивільне
право) - це можлива поведінка уповноваженої особи, якій відповідає
міра належної поведінки зобов'язаної особи.
Суб'єктивне цивільне право особи слід відрізняти від
правоздатності. Основні відмінності між цими категоріями
полягають, зокрема, у такому:
1) правоздатність є загальною, абстрактною можливістю мати права
і обов'язки. Суб'єктивне право конкретне і означає наявність
конкретних правомочностей стосовно цілком певних благ;
2) правоздатність невідчужувана, а суб'єктивне право може
передаватися іншій особі;
3) правоздатність є невід'ємною властивістю учасника цивільних
відносин, а суб'єктивне право виникає, змінюється або
припиняється за наявності певних обставин (юридичних фактів).
 Цивільний інтерес як правова категорія
(ст. 3, 16 ЦК України)

Крім поняття «цивільне право» цивільне законодавство

використовує також поняття «цивільний інтерес» (законодавець не
закріплює дане поняття).
Наприклад, ст. 16 ЦК України визначає, що кожна особа має
право звернутися до суду за захистом свого особистого
немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільний інтерес - це об'єкти цивільних прав, блага, прагнення
особи, котрі не визначені законом або угодою сторін як цивільні
права, але є предметом цивільних відносин.
Прикладом цивільного інтересу може бути зацікавленість
кредиторів фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, у
збереженості її майна для подальшого задоволення боргових
вимог, виконання зобовязань.
 Зміст суб'єктивних цивільних прав
Змістом цивільних правовідносин є суб'єктивні цивільні
права та обов'язки учасників цивільних відносин
В цивільному праві категорія «цивільні права та
обов'язки» охоплюються поняттям суб'єктивного цивільного
права як належної певній особі правової можливості певної
поведінки особи, захист якої гарантовані державою.
Здійснення суб’єктивного цивільного права - це
реалізація мір можливої поведінки управомоченої особи
шляхом здійснення належних їй правомочностей, а саме
права на власні дії, права на чужі дії та права на захист.
 Правовий зв’язок цивільних прав та
цивільних обов'язків (ст. 11 ЦК України)
Змістом суб'єктивного цивільного права є право особи як
учасника цивільно-правових відносин на :
1) право на власні дії учасника цивільно-правових відносин, що
відповідають її інтересам та охоронюваним законом правам, але
не порушують прав інших учасників (право на власні дії);
2) вимога щодо інших осіб не порушувати права та охоронювані
законом інтереси учасників цивільних відносин (право вимоги);
3) право на захист у разі порушення прав учасника цивільних
відносин (право на захист).
При цьому слід виділяти суб'єктивні права :
• абсолютні (особисті немайнові права, речові права, права
інтелектуальної власності тощо)
• відносні (зобов'язальні, з їх поділом на договірні та недоговірні).
 Зміст цивільних прав та
обов'язків

суб’єктивні цивільні права цивільно-правові обов’язки

права на власні дії вчиняти дії (покладення на особу

обов'язку вчинити певну дію :
сплатити кошти, виконати
роботу), обов'язок активного
права вимоги типу

утримуватися від дій

(обов'язок пасивного типу,
права на захист бездіяльність)
 Форми реалізації суб'єктивного цивільного права

Здійснення суб'єктивного цивільного права може відбуватися

шляхом вчинення як фактичних, так і юридичних дій.
Наприклад, власник користується майном (фактична дія), що
належить йому, або продає його (юридична і фактична дія).
Юридичні дії полягають, як правило, у вчиненні правочинів -
двосторонніх чи багатосторонніх (договорів) або односторонніх
(складання заповіту, видача довіреності).
Фактичні дії становлять юридично значущі вчинки.
Наприклад, використання автомобіля його власником, вживання
продуктів тощо.
У більшості випадків здійснення цивільних прав можливе як
особисто, так і через представника. Однак у правовідносинах, що
мають суто особистий характер, реалізувати певні права може
тільки уповноважена особа.
 Здійснення цивільних прав має вольовий
характер
Особливості здійснення цивільних прав та їх наслідки :
• уповноважена особа здійснює своє цивільне право вільно, на власний розсуд,
тобто сама вирішує, здійснювати чи не здійснювати право, що їй належить,
визначаючи при цьому строк, порядок, характер дій, що вчиняються нею для
здійснення права. Вона ж вирішує, чи відмовитися їй від цих прав. Наприклад,
спадкоємець може здійснити своє право на прийняття спадщини протягом 6
місяців після його відкриття, звернувшись з відповідною заявою до нотаріальної
контори або здійснивши дії, які свідчать про те, що він прийняв спадщину.
• деякі суб'єктивні цивільні права можуть одночасно бути і цивільними
обов'язками. Наприклад, власність зобов'язує (нерухомість, тварини, мисливська
зброя).
Особа, що є власником будинку - пам'ятки архітектури або історії, не тільки має
право здійснювати своє право власності, але і як власник зобов'язана вживати
заходів до забезпечення збереження цього будинку, його ремонту, утримання
тощо.
 Гарантії здійснення цивільного права

Гарантіями права особи на вільне здійснення нею

цивільного права є:
1. презумпція добросовісності та розумності його
здійснення, котра діє аж до того часу, доки інше не буде
встановлено рішенням суду. Тобто щодо кожної особи, яка
володіє цивільним правом, припускається, що вона сама
здатна визначити суть права, доцільність та характер його
здійснення.
2. положення, відповідно до якого нездійснення особою
свого цивільного права не є підставою для припинення
цього права, крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст.
12 ЦК України).
 2. Виконання цивільних обов'язків

Суб'єктивний цивільний обов'язок є мірою необхідної

поведінки зобов'язаної особи для задоволення інтересів
уповноваженої особи.
Суб'єктивний цивільний обов'язок - це адресована
зобов'язаній особі вимога певної поведінки, що відповідає умовам
договору, закону або іншої норми цивільного права та моральним
засадам суспільства. Здійснюючи суб’єктивні права, управомочена
особа не повинна своїми діями порушувати норми права, а також
права інших осіб, територіальних громад та держави, тобто має
здійснювати своє право у відповідних межах. Суб'єктивні
обов'язки особи також поділяються на:
 абсолютні
 відносні.
 Види суб'єктивного цивільного обов'язку

Обов'язок може бути активного і пасивного типу.

Обов'язок активного типу полягає у вимозі до зобов'язаної
особи вчинити певну дію. Невиконання цих дій тягне
застосування санкцій, передбачених законом або договором.
Обов'язок пасивного типу ґрунтується на існуванні
правової заборони здійснювати певні дії. Зобов'язана особа
повинна утримуватись від здійснення заборонених дій для
уникнення застосування правових санкцій, застосуванні
заходів цивільно-правової відповідальності.
Заборона може бути прямою або непрямою. Наприклад,
вимога дотримання моральних засад суспільства.
 Здійснення цивільно-
правового обов’язку

активного типу
(активна поведінка) пасивного типу
(бездіяльність)

виконання
(вчинення певних дій, додержання
передача майна коштів тощо) (утримання від вчинення
певних дій, наприклад
непорушення права власності)

Добровільне, за примусове, в
волевиявленням тому числі за
самого суб'єкта рішенням суду
 Межі суб'єктивного цивільного права та кореспондуючих обов'язків

Межі суб’єктивного права визначають міру можливої поведінки

уповноваженої особи. Порушення існуючих меж здійснення суб’єктивного
права є недозволеною дією і тягне за собою несприятливі наслідки для
порушника або відмову в захисті суб’єктивного права (наприклад,
перевищення меж необхідної оборони). Елементами суб'єктивних цивільних
обов'язків є :
1) вчиняти дії, які відповідають праву вимоги управомоченої особи,
правомірна поведінка активного типу (право на отримання майна за
договором купівлі-продажу тощо)
2) цивільно-правові обов'язки в частині утримуватися від певних дій,
правомірна поведінка пасивного типу (не порушувати право власності інших
осіб).
 Межі здійснення суб’єктивних цивільних прав
(ст. 13 ЦК України)

при здійсненні своїх прав особа зобов’язана:

утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб,

завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині

не вчиняти дії з наміром завдати шкоди іншій особі, а також

зловживання правом в інших формах

додержуватися моральних засад суспільства

не використовувати цивільні права з метою неправомірного

обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем
на ринку, недобросовісної конкуренції
Належне здійснення суб'єктивних цивільних прав та
кореспондуючі правам обов'язки
У загальній формі вимога до належного здійснення суб'єктивних прав
виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний
зобов'язаний неухильно дотримуватися Конституції України, не посягати на
права і свободи, честь і гідність інших людей.
Межі здійснення права власності передбачені ст. 41 Конституції України,
яка встановлює, що використання права власності не може завдавати шкоди
правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати
екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана
утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди
довкіллю або культурній спадщині.
Це положення ЦК України розвиває правило ст. 23 Конституції України,
згідно з якою кожна людина має право на вільний розвиток своєї
особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.
 Зловживання правом розглядається як неналежне
виконання покладених на особу обов'язків

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в
інших формах.
Виділяють два різновиди зловживання :
1) навмисне завдання шкоди іншій особі у процесі реалізації
свого права (видалити стояк опалення в квартирі
багатоповерхового будинку);
2) зловживання правом, пов'язане з використанням
недозволених форм його реалізації, але у рамках загального
дозволеного типу поведінки щодо такого права (перехід вулиці
в належному місці кількома фізичними особами, але постійно).
 Особа не може зловживати правом, оскільки це є
порушенням прав інших суб'єктів
Форми зловживання правом

здійснюється без наміру заподіяння здійснюється у формі дії, яка

шкоди, але об’єктивно заподіює вчиняється з наміром вчинити
шкоду іншій особі шкоду іншій особі, в науковій
(завести в квартирі велику кількість літературі має назву шикана
домашніх тварин, огородини місце
стоянки власного автомобіля у дворі
(голосно включати музику)
багатоквартирного будинку)
 суд може відмовити у захисті
цивільного права

Правові наслідки
зловживання суд може зобов’язати особу
правом припинити зловживання

суд може застосувати інші наслідки,

встановлені законом
 3. Захист цивільних прав

Будь-яка заінтересована особа має право в порядку,

встановленому законом, звернутися до суду, іншого
уповноваженого органу або суб’єкта за охороною свого права і
захистити його відповідним способом, в тому числі самостійно.
Самозахист прав та законних інтересів не може порушувати
права інших осіб та не завдавати шкоди іншим суб'єктам
цивільних відносин.
Під способом захисту суб’єктивних цивільних прав та
інтересів розуміються визначені законом або договором
матеріально-правові заходи, спрямовані на відновлення
(визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на
правопорушника.
 Захист прав та законних інтересів
учасників цивільних відносин -
це – правомірна діяльність учасників цивільних відносин або
уповноваженого державою компетентного органу або особи щодо
застосування до особи, яка порушує, не визнає, оспорює право, у
встановленому законом порядку забезпечених державним
примусом заходів з метою припинення правопорушення,
відновлення (визнання ) порушеного (оспорюваного права).
Підстави для захисту:
• Порушення права (або наявність реальної загрози порушення)
• Невизнання права (спір щодо права)
• Оспорювання прав і законних інтересів учасників цивільних
правовідносин (наприклад спір щодо права власності на майно).
Підстави захисту цивільного права та охоронюваного
законом інтересу
Підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або
оспорювання.
Порушення цивільного права - це результат протиправних дій, внаслідок чого
воно зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє його носія можливості
здійснити, реалізувати це право повністю або частково.
Невизнання це дії носіїв пасивного цивільного обов'язку, які полягають у
запереченні цивільного права уповноваженої особи, внаслідок чого остання
повністю або частково позбавляється можливості реалізувати своє право.
Несприятливий наслідок може мати місце як при абсолютному, так і при
відносному цивільному правовідношенні.
Оспорювання - це такий стан цивільного правовідношення, за якого між його
учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності у них суб'єктивного
права, а також щодо належності такого права певній особі. Оспорюване цивільне
право ще не порушене, але виникає невизначеність у праві, що зумовлює
неможливість його повного або часткового використання.
Цивільний інтерес підлягає захисту, якщо він не суперечить загальним засадам
цивільного законодавства. Наприклад, інтерес кредиторів фізичної особи, яка
визнана безвісно відсутньою (ст. 44 ЦК України).
 Право на захист як суб'єктивне право особи

Захист цивільних прав - це правомірна реакція учасників

цивільних відносин, суспільства та держави на порушення,
невизнання чи оспорювання цивільного права з метою
припинення порушення, поновлення чи визнання цивільного
права або компенсації завданої уповноваженій особі шкоди.
Для особи право на захист полягає у можливості
використання в межах, визначених законом засобів
самозахисту, а також у можливості звернення до
відповідного державного, самоврядного чи громадського
органу або уповноваженої особи за захистом свого
цивільного права чи інтересу.
 Способами захисту цивільних прав та інтересів
можуть бути (ст. 16 ЦК України):
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової
шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або
органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Перелік способів захисту, визначених у ст. 16 ЦК України, не є
вичерпним.
Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо узгоджених
організаційних заходів із захисту суб’єктивних прав та
охоронюваних законом інтересів

Розрізняють дві основні форми захисту :

1) юрисдикційну;
2) неюрисдикційну.
• Порядок захисту порушених або оспорюваних
суб’єктивних цивільних прав та інтересів, який
здійснюється уповноваженими на те державними
органами, належить до юрисдикційної форми захисту
(судовий, адміністративний, нотаріальний).
• Самозахист виступає неюрисдикційною формою захисту
порушених суб’єктивних цивільних прав та інтересів.
 Право на захист цивільних прав
здійснюється

судом самою особою, чиї права

(судом з розгляду порушені (самозахист)
цивільних та
кримінальних справ,
господарським судом,
адміністративним
судом),
третейським судом
Президентом України, нотаріусом
органами державної
влади, органами влади
Автономної Республіки
Крим
або органами
місцевого
самоврядування
 Класифікація форм захисту та суб'єкти захисту
порушених прав особи

Залежно від порядку захисту цивільних прав можна

виокремити:
1) судовий захист (ст. 55 Конституції України, ст. 16 ЦК
України);
2) адміністративний захист (ст. 17 ЦК України);
3) захист нотаріусом (ст. 18 ЦК України);
4) самозахист (ст. 55 Конституції України, ст. 19 ЦК України).
Право вибору суб'єкта та форми захисту належить особі чиї
права порушені, якщо інше не передбачено законом (права
неповнолітніх можуть захищатися незалежно від волі
неповнолітньої фізичної особи уповноваженими суб'єктами)
Судовий захист здійснюється судом (судом з розгляду цивільних
та кримінальних справ, адміністративним судом, господарським
судом), третейським судом

Захист прав і законних інтересів учасників цивільних

відносин здійснюється судами з розгляду цивільних та
кримінальних справ (загальними судами), які розглядають
спори, що виникають з :
 цивільних,
 сімейних,
 житлових,
 трудових
 земельних правовідносин тощо
за участю фізичних осіб, фізичних осіб та організацій тощо.
 Судовий захист прав і законних інтересів суб'єктів
господарювання
адміністративними судами у випадках:

1) спори учасників цивільних відносин із суб'єктом

владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій
чи бездіяльності;
2) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу
реалізації їхньої компетенції у сфері управління;
3) спори, що виникають з приводу укладення, виконання,
припинення, скасування чи визнання нечинними
адміністративних договорів;
4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у
випадках, встановлених законом
 Господарський спір підвідомчий господарському
суду (ст. 20 ГПК України) за таких умов:

1) спір між суб'єктами господарювання (юридичних

осіб, фізичних осіб - підприємців)
2) наявність між сторонами спору господарських
відносин та спору про право, що виникає з
господарських відносин
3) наявність у законі норми, що прямо передбачала б
вирішення спору господарським судом (наприклад
розгляд справ про банкрутство, корпоративні спори)
4) наявність у законі норми, що прямо передбачала б
вирішення такого спору судом господарської
юрисдикції
 Адміністративний захист суб'єктивних
цивільних прав та інтересів
Способами адміністративного захисту цивільних прав є:
 скасування правових актів державних органів, їх
посадових та службових осіб вищестоящим органом
влади (скасування акту про реквізицію);
 використання органами держави чи місцевого
самоврядування, які наділені юрисдикційними
повноваженнями, способів захисту цивільних прав,
встановлених ст. 16 ЦК України.
Найбільш поширеним способом захисту в
адміністративному порядку є визнання правового акту
незаконним і (або) його скасування.
 Захист цивільних прав нотаріусом (ст. 18 ЦК
України, Закон України «Про нотаріат»)
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису
на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Інститут
виконав­чого напису нотаріуса відносить до поза­судових форм захисту інтересів
кредито­рів і забезпечує її шляхом оформлення у спрощеному порядку стягнення
боргу, що дозволяє більш оперативно відновити по­рушені права.
Нотаріуси посвідчують довіреності, заяви, договори та інші документи за
участю учасників цивільних відносин.
Нотаріальний захист учасників цивільних відносин полягає в тому, що
нотаріус, вчиняючи ту або іншу нотаріальну дію, в тому числі посвідчуючи
правочини, засвідчуючи правильність копій, накладаючи заборону відчуження
майна, вчиняючи інші нотаріальні дії відповідно до Закону України «Про нота­
ріат» тим самим опосередковано сприяє фізичним та юридич­ним особам у
здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснює права й обов'язки,
попереджає про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб
юридична необізнаність не могла їм зашкодити.
Крім того, нотаріус перевіряє відповідність документів, що подаються для
вчиненим певної дії, чинному законодавству і відмовляє у вчиненні нотаріальної
дії у разі її невідповідності законодавству України.
Обов'язки нотаріуса при вчиненні нотаріальних дій
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси:
• встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за
вчиненням нотаріальних дій;
• з'ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які
беруть участь в правочинах. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юри­
дичних осіб, які беруть участь в цивільних відносинах, нотаріуси зобов'язані оз­
найомитись з установчими документами (статут, засновницький договір),
даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,
фізичних осіб – підприємців та громадських формувань тощо.
• роз'яснюють юридичні наслідки дій, що вчиняються учасниками цивільних
правовідносин.
• у разі укладання правочинів представником перевіряються його повноваження.
• у випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє наявність
окремих прав учасників цивільних відносин, зокрема щодо обтяження
нерухомого майна;
Договори про відчуження та заставу нерухомого майна, що підля­гає реєстрації,
посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності
на майно, що відчужується або заставляється, здійснюють державну реєстрацію
прав на це майно.
 Самозахист як форма захисту порушених
суб'єктивних цивільних прав

Самозахистом є перешкоджання будь-яким третім особам,

які неправомірно посягають на цивільні права, заподіяння
шкоди цивільним правам та інтересам інших осіб тощо.
Самозахист допускається за таких умов:
• має місце порушення цивільного права або небезпека його
порушення;
• існує необхідність припинення (попередження) порушення
власними силами;
• заходи самозахисту адекватні ступеню небезпеки
правопорушення, тобто, заподіяння шкоди порушнику чи
іншій особі має бути санкціонованим законом, не виходити
за межі дозволеного.
 Право на самозахист учасника цивільних відносин
Право на самозахист слід розглядати як юридично визначену можливість
застосування особою у випадку порушення суб’єктивних цивільних прав та
інтересів, належних їй або іншій особі, засобів протидії протиправним діям
або бездіяльності правопорушника, які не заборонені законом, не суперечать
моральним засадам суспільства і спрямовані на забезпечення реалізації
дозволеної можливої поведінки управомоченої особи, припинення
правопорушення і відновлення порушеної майнової і немайнової сфери.

Способи самозахисту мають відповідати змісту порушеного права, характеру

дій правопорушника, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням (ч. 2
ст. 19 ЦК України).

Спосіб самозахисту слід визначити як порядок здійснення протидії

протиправним діям або без діяльності правопорушника, закріплений актами
цивільного законодавства, положеннями договору або не визначений
нормативно, який підлягає застосуванню особою відповідно до закріплених
законодавством умов правомірності здійснення права на самозахист без
звернення до відповідних юрисдикційних органів.
 Форми самозахисту цивільних прав та
охоронюваних законом інтересів учасників
цивільних відносин
Формами самозахисту є:
1) необхідна оборона (ст. 1169 ЦК України);
2) завдання шкоди у стані крайньої необхідності (ст. 1171 ЦК
України);
3) притримання майна кредитором (ст.ст. 594-597, 856, 874, 916,
1019 ЦК України).;
4) інші засоби, не заборонені законом.
Дії того, хто захищається, мають бути спрямовані виключно
на припинення порушення його права та інтересу. Якщо мета
досягнута, то подальші дії не можуть визнаватися самозахистом.
Факти перевищення меж самозахисту встановлюються
юрисдикційними органами.
Дякую за увагу