М.

Грушевський сполучає у собі дві

гігантські постаті – найпослідовніший
дослідник тисячолітньої історії України і
найбільший творець живої історії
України.
( Ю. Лавріненко, літературознавець)

Михайло
Грушевський
 Михайло Грушевський — видатний
український політик, історик та громадський
діяч. Він зробив величезний внесок в розвиток
української освіти: науково-організаційна
діяльність та викладацька робота
Грушевського високо оцінена сучасниками. Не
менш вагомою була участь й в політичному
житті: так, саме Михайло Грушевський
очолював Українську Центральну Раду УНР з
1917 по 1918 рік.
 Родина Грушевських проживала в містечку Холм, яке
наприкінці ХІХ належало Російській Імперії (нині Польща),
проте знаходилося у складі автономної адміністративної одиниці
– Королівства Польського. Батько Михайла мав духовну освіту,
але усе життя працював на викладацьких посадах. Зокрема, в
народних школах, Київській та Переяславських семінаріях. Мати
Грушевського походила з родини священнослужителів.
Майбутній історик народився у вересні 1866 року. Перші
роки життя Михайла минули в будинку колишнього монастиря,
де мешкала вся родина. Охрещений Грушевський був
православним священником.
Вже в 1869-му, сім'я переїхала на південь Російської Грушевський С.Ф –
імперії. Там Михайло здобував домашню освіту, а згодом – батько Михайла
почав відвідувати Тифліську гімназію. У той час, Грушевський
захоплюється творами Костомарова, Куліша, Максимовича.
Перші свої оповідання Михайло теж пише в гімназії,
публікуючи їх за підтримки Нечуя-Левицького.
 Згодом, Грушевський продовжує навчання в Київському
університеті, на історико-філологічному відділенні. Щоправда,
університет діяч згадував з певним розчаруванням: будь-яке
вільнодумство студентів придушувалось російською владою.
Втомлені від гніту, викладачі уникали позаурочної співпраці зі
студентами.
Проте саме в університеті Грушевський знайомиться з
Володимиром Антоновичем, видає під його керівництвом
перші історичні есе. На третьому курсі, майбутній історик
отримує золоту медаль за наукову роботу «История Киевской
земли от Ярослава Мудрого до конца XІV века».
Студії Михайло Грушевський продовжив в університеті
Святого Володимира. Вже наприкінці навчання, діяч активно
долучається до українського руху та входить до складу
київської «Громади» (за сприяння Антоновича). Вдома у
Михайла часто відбувалися таємні збори семінаристів
Київської духовної семінарії.
 Усі його знали його патріотизм,
чесність, ерудицію, працездатність та
інші якості його характеру». Окрім
того, серед усіх діячів Центральної
ради й усього українського
відродження періоду визвольних
змагань він, мабуть, найкраще знав
політичне життя Заходу, чимало років
провівши за кордоном.
Державотворча діяльність
Десятилітня доба Михайла
Грушевського у Львові (1894-
1914) — це курси лекцій в
університеті, це створення
власної історичної наукової
школи, це напружена праця в
Науковому товаристві імені
Шевченка.
Наукова концепція Грушевського
історика про етнічну соборність
України стала національним
ідеалом Грушевського політика.
До 1906 р. він, працюючи на
Галичині, широко
використовував конституційні
свободи Австро-Угорщини для
піднесення національної
свідомості українства.
 Грушевський мав неоднозначну точку зору щодо незалежності
України та більшовицького перевороту в Петербурзі. Він отримав
основну вищу освіту в російських навчальних закладах, перші
політичні кроки робив у 1894—1914 роках, працюючи у Львівському
університеті, але згодом все більше уваги приділяв Києву.
Грушевський схилявся до думки, що Російська імперія з часом
має демократизуватись і перетворитись на федеративну державу.
Повернувшись у результаті Лютневої революції до Києва після
сибірського заслання, Грушевський очолив Центральну Раду. Він
вважав, що Україна має стати частиною нової федеративної російської
держави, і лише наступ більшовиків у січні 1918 року примушує
Михайла Сергійовича із соратниками оголосити незалежність.
Протягом всієї помітної політичної діяльності Грушевський мав
різні точки зору на майбутнє країни. Так, під час Гетьманату він
відхиляє пропозицію Скоропадського очолити Академію наук України,
згодом виявляє прихильність до радянської влади, налагоджує
контакти з інтернаціоналом.
 Праці Грушевського
 Грушевський Михайло. Про старі часи
на Україні: Коротка історія (для
першого початку).
 Історія української літератури
 Історія України-Руси
 Ілюстрована Історія України
 На порозі нової України
Особисте ставлення
до історичного діяча
Постать Михайла Грушевського може здаватися неоднозначною. Проте
варто відзначити проукраїнську позицію історика, його багаторічну та активну
роботу в галузі української історії, науки та політики. Щодо російської імперії,
науковець був досить лояльним: вважав, що з часом вона має
демократизуватися та стати федеративною республікою.
Він присвятив багато часу УКРАЇНІ. Коли піднімали ім'я Грушевського
в незалежній Україні, то він, на мою думку, перетворився на справжнього
героя героя.