Іва́н Петрович

Котляревський
БIОГРАФIЯ
БІО ГРАФІЯ

ВСТУП.
Визначальну роль в історичному процесі становлення української
національної мови зіграв Іван Котляревський. Середньонаддніпрянські говори,
які своєю внутрішньою монолітністю протиставлялися іншим строкатим
говорам України, стали основою національної мови не лише тому, що
охоплювали територію, котра виступала центром етнічної консолідації,
визвольної боротьби, економічного й культурного життя, а й тому, що їх в
основу своєї творчості поклав Котляревський. Письменник уперше розкрив
багатство живої народної мови, використав її не епізодично, а в повному
обсязі.
 БІО ГРАФІЯ

1769, 9 вересня – у Полтаві народився Іван Котляревський, письменник, поет,

драматург, громадський діяч, основоположник сучасної української літератури.
Походив із зубожілого козацького старшинського роду, батько працював
канцеляристом міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське
звання.
Дев’ять років навчався в духовній семінарії у Полтаві, яку так і не закінчив –
духовна кар’єра його не приваблювала. Тоді ж почав писати вірші, публікувався
в сатиричному альманаху «Полтавська муха». Працював канцеляристом,
вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським
фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував
народні пісні.

Із 1796 до 1808 року Котляревський перебував на військовій службі. Брав участь

у задунайському поході російської армії під час російсько-турецької війни.
Отримав чин капітана та орден святої Анни за виявлену хоробрість у боях та
виконання дипломатичних доручень.
1810-го Іван Котляревський після військової служби повернувся у Полтаву. Тут
зайняв посаду наглядача Будинку для виховання бідних дворян. Одним із
вихованців Івана Петровича у закладі став Михайло Остроградський, у
майбутньому − провідний математик, механік і фізик, а також український
живописець Аполлон Мокрицький, учень Карла Брюллова і товариш Тараса
Шевченка.

У 1817 – 1821 — директор Полтавського вільного театру. У 1818 разом з

В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. Входив до складу полтавської масонської
ложі «Любов до істини». Член Вільного товариства любителів російської
словесності з 1821 року. Підтримував зв’язки з декабристами.
Т В О РЧIС Т Ь

ТВОРЧIСТЬ.
Літературний доробок І. П. Котляревського складається з поем "Енеїда", "Пісні на
Новий 1805 рік князю Куракіну", а також п'єс "Наталка Полтавка" та "Москаль-
чарівник" і перекладу росій­ською мовою "Оди Сафо" − твору давньогрецької
поетеси Сапфо.

Поема "Енеїда" вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відома автора, з
ініціативи і на кошти багатого конотопського поміщика М.Парпури, який жив тоді в
столиці й займався видав­ничою діяльністю.

Вихід у світ "Енеїди" став епохальним явищем в історії укра­їнської культури,

визначною подією в духовному житті народу. З'явилася книга, що ставила ряд
важливих суспільних та есте­тичних проблем. В основу її І. П. Котляревський поклав
сюжет класичної поеми "Енеїда" римського поета Вергілія, написавши цілком
самобутній, оригінальний твір. Котляревський написав свою поему короткими,
динаміч­ними рядками, легким, прозорим ямбом, всіляко дбаючи про те, щоб
жартівливий зміст одягти в дзвінку, "бадьору" форму.

Навiть Імператор Олександр I зберігав "Енеїду" із автографом Котляревського. А

примірник твору також був в особистій бібліотеці Наполеона I Бонапарта.

Найпопулярнішою версією “Енеїди” стала та, яку проілюстрував Анатолій

Базилевич у 1967-у році. Книга вийшла другом у 1968-у році у видавництві
“Дніпро”. “Енеїда” в оформленні Базилевича перевидавалася 17 разів.
 ВИСНОВОК

ВИСНОВОК.
Відомо, що Т. Г. Шевченко, звертаючись до Котляревського, пророкував йому
невмирущість. Образи творів Котляревського живуть у сучасному живопису,
графіці, музиці та інших видах мистецтва. Ім’я творця славнозвісної "Енеїди"
стало уславленим, твори – невмирущими.

Велика заслуга І. П. Котляревського в тому, що він підняв нові теми, звернувся до

невичерпних скарбів фольклору. Народолюбство Котляревського, осуд
жорстокості кріпосників, їхнього паразитизму і морального дикунства,
проголошення ідеї рівності станів, розумової і моральної вищості народу над
панством – усе це мало не лише літературно-мистецьке, а й велике суспільне
значення, бо скеровувало читачів на роздуми, на шлях демократизму, вселяло
віру в краще завтра, стимулювало національне відродження.

Незаперечним мірилом значення творчості і діяльності Котляревського є його

популярність за межами своєї землі. Про нього писали чеські та польські
журнали вже з 1906 року; дещо пізніше заговорила про це преса Англії, Франції
та Італії.

Творчість Котляревського має і виховне значення. На його творах вчимося

любити свою Вітчизну, рідну мову, навчаємося бути чесними, роботящими,
виховуємо в собі високу моральність і героїзм, гуманність і оптимізм,
переймаємо мудрість і красу добрих почуттів.
ЛIТ Е РАТ У РА

ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!

https://uk.wikipedia.org/wiki/
%D0%9A%D0%BE
%D1%82%D0%BB%D1%8F
%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%8
1%D1%8C%D0%BA
%D0%B8%D0%B9_
%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%B
D_%D0%9F
%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B
E%D0%B2%D0%B8%D1%87
https://suspilne.media/61602-251-ricnica-
z-dna-narodzenna-ivana-kotlarevskogo-
10-faktiv-iz-zitta-literatora/
https://uinp.gov.ua/istorychnyy-
kalendar/veresen/9/1769-narodyvsya-
ivan-kotlyarevskyy-dramaturg