НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. О. О.

Богомольця

Травматичний шок
Синдром тривалого стиснення

Боковня Володимир , студент 6-го курсу, групи 7218

 Коренева концепція
• Науково-технічний прогрес, зміна кліматичних умов на
планеті супроводжуються виникненням техногенних
катастроф, стихійних лих, що в свою чергу призводить до
росту травматизму.
• Окрім цього значну питому вагу серед всіх причин
травматизму займають наслідки збройних конфліктів, який на
сьогодні має місце в нашій країні
• Знання можливих наслідків вогнепальних травм сприяє
зменшенню втрат серед військовослужбовців та цивільного
населення в зоні проведення бойових дій.
•
 Практичні цілі

• Ознайомитись з поняттями: травматичний шок, синдром

тривалого стиснення та бойові пошкодження кінцівок.

• Взнати види та особливості клінічного перебігу травматичного

шоку при пораненнях різних анатомічних ділянок.

• Засвоїти особливості надання допомоги постраждалим с

синдромом тривалого стиснення

• Ознайомитись з принципами лікування постраждалих з

бойовими пошкодженнями кінцівок на етапах медичної
евакуації
 Актуальність проблеми шоку
Серед поранених вогнепальною зброєю під час другої світової війни ТШ
зустрічався в 8-10 %,;
В умовах сучасних бойових дій його частота сягає 25-30 % від загального
числа поранених;
Летальність при травматичному шоку залишається високою (досягає 30–40%).

Визначення поняття шоку

Шок – це відповідь організму на важку травму у вигляді загрозливого для
життя патофізіологічного симптомокомплексу, в основі якого лежить
зменшення притоку крові до тканин нижче рівня, необхідного для
забезпечення обмінних процесів, що призводить до внутріклітинних розладів
і масової загибелі клітин.
 Частота виникнення травматичного шоку при
бойових травмах різної локалізації
• - Ушкодження кінцівок – 28,3%;
• - Відкритий перелом стегна – 38,8%;
• - Пораненнях в живіт 65–75% (серед померлих на полі болю –
34,5%, на МПП – 39,7%, в окремій медичній роті – 25,6%);
• - Поранення в груди з відкритим пневмотораксом – у 56,2%,
• - Поранення в груди без пневмотораксу – у 32,5%;
 Фактори, що сприяють виникнення шоку:
• - переохолодження, перегрівання;
• - втома, неповноцінне харчування;
• - додаткове травмування при наданні медичної
допомоги, евакуації, погана транспортна іммобілізація
(відсутність її - причина вторинного шоку);
• - повторні кровотечі;
• - неякісна пізня медична допомога.
 Фактори розвитку травматичного шоку -

Гостра крововтрата Значні больові подразнення

Гіповолемічний шок Больовий шок

Геморагічний шок (Втрата рідини (крові) (торпідна фаза)
(кровотеча Зниження ОЦК Сонливість
зниження ОЦК Зниження ударного Артеріальна гіпотонія
об'єму серця Тахікардія
Гіпоксія) Гіпоксія Мимовільне виділення
Метаболічний ацидоз) сечі і калу
 Класифікація травматичного шоку

• Первинний – виникає безпосередньо після дії причинного фактору

(наслідок травми).
• Вторинний – під дією допоміжних агресивних факторів
(недостатньої (невірної) транспортній іммобілізації, важкого та
довготривалого транспортування, передчасно виконаного
оперативного втручання).

• Рецидивний – повторний – після виведення із шоку з нестійкою

компенсацією життєво-важливих функцій організму. ( NB - висока
летальність)
Патогенез травматичного шоку при бойовій травмі
Гостра крововтрата

Зниження ОЦК
Зниження хвилинного об’єму кровообігу
Гіпотензія

Зниження перфузії тканини

Гіпоксемія

Гіпоксія

Метаболічний ацидоз

Респіраторний дистрес-синдром

Синдром ДВЗ
Патогенетичні фактори травматичного шоку

• 1. Масивна крововтрата (38%).

• 2. Ушкодження важливих органів: груди, живіт, головний мозок
(30%).
• 3. Гострі розлади дихання (21%;).
• 4. Біль і надмірна аферентна імпульсація (6,2%).
• 5. Інтоксикація: інфекція, тривале стиснення тканин, інтоксикація
при ушкодженні шлунково-кишкового тракту, жирова емболія
(4,8%).
У виникненні травматичного шоку завжди поєднуються
2–3 фактори (45%).
Об’єм крововтрати при травматичному шоку
внаслідок бойової травми
 Визначення крововтрати за шоковим індексом
Альговера-Бурі (ЧСС/Сист А/Т)

Менше 0,8 0,9-1,2

(Крововтрата 10%) (Крововтрата 20%)

Понад 1,5
1,3-1,4
(Крововтрата 40%)
(Крововтрата 30%)
 Розрахунок величини крововтрати по об’єму
пошкоджених тканин

Об’єм пошкоджених тканин

– правило «долоні –
кулака»
Площа рани = площа
долоні пораненого –
крововтрата = 500мл ;
Об’єм рани = об’єм кулака
пораненого – крововтрата =
500мл
Основні компенсаторно-пристосувальні механізми
при травматичному шоку
• - Тахікардія;
• - Централізація кровообігу (серце, головний мозок, легені,
печінка, нирки);
• - Тахіпное;
• - Гемодилюція;
• - Мобілізація еритроцитів із депо;

При відсутності адекватного лікування компенсаторно-

пристосувальні механізми набувають патологічну спрямованість
 Класифікація травматичного шоку
(за клінічним перебігом)

Еректильна фаза Торпідна фаза Термінальна фаза

шок I ступеня Компенсований

(нетяжкий) зворотній шок
Передагональний стан
шок II ступеня Декомпенсований
зворотній шок Агональний стан
(тяжкий)
Клінічна смерть
шок III ступеня Декомпенсований
(вкрай тяжкий). незворотній шок.
 Оцінка тяжкості травматичного шоку в залежності від
Шоку
крововтрати
Шок 1 ступеня Шок 2 ступеня
Показники Шок 3 ступеня
шоку немає

Крововтрата до 20% 20-30% 30-40% понад 40%

CAT мм рт. ст. більше 100 100-90 90-70 70-50
Шоковий індекс менше 0,8 0,9-1,2 1,2-1,4 більше 1,5

Гемоглобін (г/л) більше 100 80-100 60-79 менше 60

Гематокрит
(г/л) більше 0,38 0,38-0,32 0,31-0,22 менше 0,22

Частота дихання (за хв.) 14-19 20-30 31-35 більше 35

Діурез (мл/год.) більше 30 20-30 5-19 менше 5

Свідомість Не порушена Сомноленція Сопор Кома

 Розлади життєво -важливих органів і систем при
ТШ (шокові органи)
• Шокова легеня (різка задишка, кашель із кров'янистим харкотинням);
• Серце. тахікардія, зменшення коронарного кровообігу;
• Печінка збільшенням концентрації білірубіну;
• Органи шлунково-кишкового тракту ерозивний гастрит, гострі виразки;
• Нирки. – олігурія;
• ЦНС з поглибленням шоку з’являється загальмованість, виникають сопор і
кома.
• Метаболізм анаеробний гліколіз, накопичення молочної кислоти, ацидоз
• Система зсідання крові - синдром дисемінованого внутрішньо судинного
зсідання (ДВЗ);
• Імунна система зниження активності клітинного та гуморального
імунітету
 Перша медична допомога
• Усунення дії травматичного шокогенного фактору;
• Тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі;
• Ліквідація ГДН (прохідність верхніх дихальних шляхів, усунення
пневмотораксу)

• Знеболення шляхом ін'єкції наркотичних або ненаркотичних

анальгетиків;
• Асептична пов’язка на відкриті рани;
• Іммобілізація переломів підручними або табельними засобами;
 Долікарська допомога
• Ліквідація ГДН (туалет порожнини рота і носоглотки; усунення
западання кореня язика; введення і закріплення повітроводу),
ліквідація пневмотораксу;
• Зупинка зовнішньої кровотечі (накладанням джгута, стискаючої
пов’язки);
• Підтримка діяльності серцево-судинної системи,
закритий масаж серця;
• Знеболення (ненаркотичні та наркотичні анальгетики);
• Накладання асептичних пов’язок на рани;
• Транспортна іммобілізація табельними засобами ;
• Термінова обережна евакуація поранених;
 Етап першої лікарської допомоги.
(виділення трьох евакуаційно-сортувальних груп)

• Першу групу складають пораненні з травмою внутрішніх органів,

гострими розладами дихання та незупиненою внутрішньою кровотечою,
поранені з пошкодженням магістральних судин відривом кінцівок.
Потребують невідкладних хірургічних втручань за життєвими показами і
евакуюються в першу чергу;
• Другу групу складають поранені у стані шоку, які не потребують
невідкладних хірургічних втручань. (з переломами кісток без ознак
пошкодження магістральних судин і кровотечі), евакуюються в другу чергу;
• Третю групу складають поранені в термінальному стані, з травмами, що
несумісні з життям (агональний стан). Такі поранені повинні бути ізольовані,
забезпечені симптоматичним лікуванням;
 Обсяг невідкладних заходів пораненим першої і другої групи
у стані ТШ за життєвими показами
• 1). Підтримку адекватного газообміну: забезпечення прохідності
верхніх дихальних шляхів; при великих пошкодженнях обличчя,
пораненнях глотки, гортані, трахеї з ознаками наростання ГДН, проводять
конікотомію або трахеотомію. Ліквідація відкритого чи напруженого
пневмотораксу; ШВЛ дихальним апаратом ДП-9, ДП-10 (маска,
інтубаційна трубка).
• 2). Забезпечення циркуляції крові: контроль гемостазу, відновлення ОЦК,
серцеві препарати, симпатоміметики, за показами – закритий масаж
серця;
• 3). Адекватне знеболення (ненаркотичні чи наркотичні анальгетики,
новокаїнові блокади - за показами);
• 4). Виправлення або накладання транспортної іммобілізації.
• 5). Зігрівання травмованого.
 Визначення провідних етіологічних факторів
травматичного шоку
• 1). Огляд травмованого (оцінка дихальної функції, стану кровообігу,
неврологічного статусу;
• 2). Оцінку тяжкості і характеру травми з метою попереднього визначення
прогнозу шоку;
• 3). Результати лабораторних досліджень (визначення групи крові, резус-
приналежності, показники Ht, Hb);
• 4). Катетеризація сечового міхура і контроль діурезу;
• 5). Встановлення назо-гастрального зонду;
• 6). Проведення ЕКГ, рентгенографії органів грудної клітки.
• 7). При необхідності - проведення лапароцентезу, пункції плевральної
порожнини, торакоцентезу
 Комплексна і диференційна терапія ТШ
(Спеціалізована допомога)

• 1. Знеболення (Новокаїнові блокади, епідуральна анестезія, НЛА,

наркотичні анальгетики, дисоціативний наркоз – кетамін; закис
азоту);

• 2. Ліквідація ГДН (оксигенотерапія, санація бронхіального дерева,

ШВЛ, міжреберні блокади, оперативні втручання при вікончастих
переломах ребер);
• 3. Стабілізація гемодинаміки (відновлення ОЦК - інфузії
кристалоїдів та колоїдів, гемотрансфузії); глюкокортикоїди;
симпатоміметики в інотропних дозах;
Комплексна і диференційна терапія ТШ

• 4. Корекція метаболічного ацидозу, метаболічна терапія

(інгаляцій кисню, ШВЛ, інфузійна терапія – 4% бікарботану натрію
150-300мл; вітаміни С, РР, розчин КСІ);
• 5. При порушенні функції печінки - великі дози глюкози з
інсуліном, реосорбілакт, гепатопротектори, амінокислоти;
• 6. Відновлення мікроциркуляції (реосорбілакт, ГЕК
антикоагулянти, дезагреганти);
• 7. Корекція гіпопротеїнемії (амінокислоти, кріоплазма, альбумін);
• 8. Антибіотикотерапія - широкого спектру дії;
Комплексна і диференційна терапія ТШ
• 9. Усунення тканинної гіпоксії (антигіпоксанти, нікотинамід;
антиоксиданти);
• 10. Лікування гострої ниркової недостатності (діуретики після
відновлення ОЦК);
• 11. Боротьба з прогресуючим ендотоксикозом (форсований
діурез, гемосорбція, перитонеальний діаліз);
• 12. Зігрівання пораненого;
• 13. Парентеральне харчування (розчини глюкози, амінокислот);
• 14. Коригуючі хірургічні втручання
 Критерії ефективності інфузійно-трансфузійної
терапії (досягнення нормоволемії)

• Погодинний діурез більше 30 мл/год;

• ЦВТ 8-12 мм вод. стовп.;

• Систолічний АТ більше 90 мм. рт. ст.;

• Гемоглобін не менше 70 - 80 г/л;

• Заповнення капілярів нігтьового ложа менше ніж за 2 секунди;

Покази до невідкладних оперативних втручань при
травматичному шоку
• Усунення асфіксії;
• Кінцева зупинка кровотечі;
• Пошкодження життєво-важливих органів (серце, легені,
головний мозок), а також порожнистих органів черевної
порожнини;
Резюме щодо проблеми травматичного шоку

Сучасний етап вивчення ТШ характеризується створенням систем

оцінки і прогнозу шокової травми і використанням її в
практичній діяльності для вибору диференційованої лікувальної
тактики.
 Синдром тривалого стиснення

• «Краш-синдром»
• Ішемічний некроз м’язів;
• Синдром травматичного стиснення кінцівок;
• Травматичний токсикоз;
• Хвороба Байуотерса (E. Bywaters, 1941 рік);
• Синдром відновлення циркуляції;
• Реперфузійний синдром;
В мирний час найбільше число постраждалих спостерігалося
під час землетрусів

Місце землетрусу. Число постраждалих Число СТС (%)

рік
Ашхабад, 1948 114 3,8

Марокко. 1960 118 7,8

Італія. 1980 19 21,8

Вірменія, 1988 765 23,8

Лондон, 1940 - 3,7

Хіросіма, Нагасакі,1945 - 60
 Синдром тривалого стиснення (компартмент-синдром -
міофасціальна форма)
Екзогенний чинник
• Травматичного генезу (власне синдром тривалого стиснення);
• Тривале тримання кровоспинного джгута
• Порушення вимог до гіпсової імобілізації кінцівки;
• Синдром позиційного стиснення (позиційна ішемія);
• Генералізований судомний синдром у хворих на правець;
• Тривалі операції у хворих на ожиріння;
Ендогенний чинник
Міжфасціальні пухлини;
Міжфасціальні гематоми;

(Підвищення рівня міоглобіну понад 2мг/мл призводить

до розвитку гострої ниркової недостатності (ГНН);)
 Класифікація СТС по тяжкості
Легка ступінь Стиснення окремого сегменту кінцівки не
менше 4 годин

Середня ступінь Стиснення всієї кінцівки на протязі 6 годин

Тяжка ступінь Стиснення всієї кінцівки 7-8 годин

Летальність 25-30%

Вкрай тяжка Стиснення двох кінцівок понад 8 годин

ступінь Летальність 95-99%
Класифікація міофасціального компартмент-синдрому за
ступенем тяжкості:
• Легкий – пульс на магістральних артеріях збережений. Рівень
підфасціального тиску – на 40мм. рт.ст нижче діастолічного.
• Середній – гіперестезія або анестезія пальців кінцівки.
Підфасціальний тиск дорівнює діастолічному.
• Важкий – пульс на магістральних артеріях відсутній. Рівень
підфасціального тиску вище діастолічного.
Патогенез синдрому тривалого стиснення (СТС)
Нейро-рефлекторний компонент (біль, шок)
Токсемічний компонент – міоглобін, гіперкаліємія
Плазмо- крововтрата – гіповолемія

Фактори що визначають тяжкість СТС

Маса (об’єм) стиснених тканин
Сила стиснення
Тривалість стиснення
 Патогенез СТС

Стиснення нервових стовбурів → Біль

• Стиснення судин → Порушення кровопостачання

• ↓

• Розтрощення м’язів → Змертвіння тканин

 Патогенез СТС
• Рабдоміоліз – пошкодження сарколеми міоцитів з виходом в кров міоглобіну,
калію, креатинфосфокінази, ЛДГ, молочної кислоти, кальцію, фосфату,
біологічно активних речовин, кислі продукти анаеробного гліколізу, антитіл.
• Міоглобін (токсини) → вазоконстрикція судин клубочків нирки та пошкодження
епітелію звивистих канальців; → Нефротоксична дія.
• Гіповолемія - переміщення плазми в ушкоджені тканини;
• Згущення крові, ДВС синдром;
• Ниркова недостатність;
• Печінкова недостатність;
• Порушення роботи серця;
• Метаболічний ацидоз;
 Діагностика СТС
Інструментальна діагностика
Рентгенографія органів грудної клітки - (пневмонія, набряк)
УЗД нирок, органів черевної порожнини, судин кінцівок;
ЕКГ – ознаки гіперкаліємії – порушення ритму серця;
Лабораторна діагностика
Креатинфосфокіназа↑
ЛДГ, АСАТ, АЛАТ↑
Міоглобінемія (2мг/мл -ГНН)
Калій ↑
Креатинін ↑
Гематокрит ↑
Міоглобінурія
 Діагностика
міофасціальної форми компартмент-синдрому

У нормі тиск в міофасціальному

просторі кінцівки не перевищує 10
мм. рт. ст. Діагноз "компартмент-
синдром" встановлюють, якщо
підфасціальний тиск перевищує
критичний рівень (на 40 мм рт.ст.
нижче діастолічного тиску).
Підвищення тиску до 40 мм рт.ст.
протягом 4-6 год. може призвести
до розвитку ішемії.
 Ступінь тяжкості СТС (клінічний перебіг)
•Легкий ступінь - швидкоминуча нефропатія
•Середній ступінь – короткочасна олігурія (1-2 доби), помірна
гіперазотемія;
• Тяжкий ступінь – розгорнута клінічна картина гострої ниркової
недостатності;
•Вкрай тяжкий ступінь – майже несумісна з життям;
 Клінічні періоди синдрому тривалого стиснення

Компресійний період СТС

Післякомпресійний період
• Ранній – до 3 діб з моменту звільнення постраждалого з під
завалу. Ускладнення характерні для шоку з початком ГНН;
• Проміжний - 3-12 діб. Клініка гострої ниркової недостатності
(ГНН). Загальна клінічна картина визначається зонами
розмежування та обсягом пошкоджень тканин;
• Пізній – від 12 діб до 1-2 місяців. Відновлення функцій життєво
важливих органів, анатомічних структур.
• Період віддалених результатів – від 3-6 місяців до 1-2 років
 Місцеві прояви на ураженій кінцівці (ранній
післякомпресійний період)

• Стан шкіри – напружена, бліда, холодна на дотик, на шкірі - пухирі;

• Пульс на периферичних артеріях відсутній;
• Чутливість - пригнічена чи відсутня;
• Активні рухи - знижені чи відсутні;
• Можливі переломи кісток кінцівки;
 Проміжний період (4-21 доба)
• - Інтоксикація;
• - Гостра ниркова недостатність (анурія→ поліурія);
• - Гіперкаліємія, гіперкреатинемія;
• - Порушення свідомості;
• - Набряк легень
• - Розвиток інфекційних ускладнень та їх генералізація, сепсис;
• - Анемія;
• - Набряк пошкодженої кінцівки;
 Пізні прояви СТС
• Післякомпресійне (ішемічне) пошкодження нервів;
• Порушення кровообігу в зоні пошкодження;
• Тромбози і емболії;
• Атрофія м’язів, розвиток контрактур;
• Зниження клубочкової фільтрації та канальцевої реабсорбції;
• Відновлення функції кінцівки від 5 -6 місяців до 1-2 років;
• Великий відсоток інвалідизації;
 Перша медична допомога при СТС на компресійному етапі

Визначити стан постраждалого за такими ознаками:

• Свідомість;
• Наявність пульсу на сонних артеріях чи артеріях кінцівок;
• Наявність дихання;
• Стан зіниць та їх реакція на світло;
 Перша медична допомога при СТС на компресійному етапі
• Очистити дихальні шляхи ( за показами – проведення ШВЛ та непрямого масажу
серця);
• Звільнити тулуб;
• Обкласти постраждалу кінцівку пакетами з льодом, холодною водою, снігом;
• Знеболити;
• Серцево-судинні засоби (кордіамін, корвалол, нітрогліцерин);
• Прийом великої кількості теплої (лужної) води;
• На кінцівку накласти кровоспинний джгут;
• Внутрішньовенне введення лужних розчинів
та кристалоїдних розчинів;
 Перша медична допомога при СТС на післякомпресійному
етапі

• Давлюча пов’язка на всю травмовану кінцівку;

• Повторно – холод на кінцівку;
• Надати кінцівці підняте положення, зняти джгут;
• Іммобілізація кінцівки;
• Прийом великої кількості теплої рідини;
• Термінова госпіталізація в положення лежачи;
 Перша лікарська допомога
При сортуванні на етапі ПЛД виділяють три сортувальні групи:

• А). Потерпілі, які потребують невідкладних заходів першої лікарської

допомоги; (тяжкий шок, кровотеча)
• Б). Потерпілі, які підлягають евакуації на наступний етап;
• В). Агонуючі. Дана категорія направляється в спеціально відведене
місце;
 Кваліфікована хірургічна допомога

• Протишокова терапія (адекватне знеболювання, введення

кристалоїдних розчинів, низькомолекулярні декстрани, гідрокарбонату
натрію, гемодез, антикоагулянти – об’єм до 5-10 літрів на добу);
• Відновлення ОЦК, кардіотоніки, компоненти крові;
• Корекція метаболічних розладів, відновлення КЛС;
• Сечогінні препарати;
• Гіпербарична оксигенація;
• Ентеральне чи парентеральне харчування;
• Детоксикація – гемодіафільтрація, плазмосорбція,
• плазмаферез, лімфоплазмосорбція;
• Антибактеріальна терапія
 Ускладнення синдрому тривалого стиснення
Ступінь тяжкості СТС та його наслідки визначаються можливістю
виникнення таких ускладнень:

• Гостра ниркова недостатність - смертельно небезпечне

ускладнення;
• Вторинні інфекційні ускладнення, що утворилися від некрозів
тканини після стискання - можуть привести до сепсису та смерті;
• Поліорганна недостатність, що виникла на тлі загальної
інтоксикації - може бути причиною смерті.
 Локальні та органні ускладнення при СТС
Локальні ускладнення
- Ранова інфекція з приєднанням анаеробної флори;
- Деструкція анатомічних структур: важкі і погано дреновані великі скальповані
рани, множинні "кишені", відшарування, зони ішемії.

Органні та системні ускладнення

Дистресс-синдром (дихальна недостатність);
Жирова, повітряна та тромбоемоболія;
Синдрому диссемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ);
Нозокоміальна пневмонія.
Сепсис
 Хірургічні методи лікування СТС
• Проведення своєчасної некректомії,
• Декомпресійні фасціотомії;
• Ампутація кінцівки;
• В віддаленому періоді
проведення реконструктивних
та відновних операцій
Вогнепальні і закриті пошкодження кінцівок і суглобів

Актуальність
Бойова травма кінцівок займає головне місце серед усіх
санітарних втрат. Досвід другої світової війни і локальних
збройних конфліктів останніх трьох десятиліть свідчить про те, що
частота вогнепальних поранень опорно-рухової системи
становить більше 70% від усіх бойових пошкоджень і не має
тенденції до зниження.
 Класифікація травм кінцівок
• По виду ранового снаряду (кульові, осколкові);
• По характеру поранення (наскрізне, сліпе, дотичне);
• По супутнім пошкодженням:
• А) з обширим пошкодженням м’яких тканин;
• Б) з незначним пошкодження м’яких тканин;
• В) з пошкодженням крупних суглобів;
• Г) з пошкодженням нервів;
• Д) без пошкодження нервів;
• Е) з пошкодженням судин;
• Ж) без пошкодження судин;
 Класифікація травм кінцівок
1. Пошкодження м’яких тканин кінцівок:
• За локалізацією (верхня кінцівка; нижня кінцівка);
• За видом пошкодження (забої; розчавлення; рани; руйнація);
• За пошкодженням анатомічних структур (шкіра та підшкірна клітковина;
фасціально - м’язеві структури та зв’язки; судинно - нервові пучки).
 Класифікація травм кінцівок
2. Переломи довгих трубчатих кісток кінцівок
• За локалізацією (плече; передпліччя; стегно; гомілка).
• За третиною сегмента (верхня; середня; нижня).
• За механізмом травми (пряма; непряма).
• За характером перелому (повні-вбиті, поперечні, косі,
осколкові, роздроблені, гвинтоподібні, з дефектом кістки;
неповні -крайові, дірчасті; внутрішньо суглобові, T-подібні, V-
подібні, компресійні);
За видом перелому (закриті, відкриті; не вогнепальні;
вогнепальні).
 Частота вогнепальних переломів кісток
Верхня кінцівка Нижня кінцівка

Плечова кістка – 20,3% Стегнова кістка – 13,0%

Променева кістка – 14,4% Великогомілкова кістка – 13,1%
Ліктьова кістка - 13,6% Малогомілкова кістка – 6,8%
Обидві кістки передпліччя – Обидві гомілкові кістки – 8,7%
23,5%
 Класифікація травм кінцівок
3. Пошкодження суглобів
• За локалізацією суглоба (плечовий; ліктьовий; променево-
зап’ястковий; суглоби кисті; кульшовий; колінний; гомілково-
ступневий; суглоби ступні).
• За видом пошкодження (закриті–непроникаючі; відкриті-
проникаючі)
• За характером пошкодження суглобових поверхонь (без
пошкодження -обмежене пошкодження; великі пошкодження -
дефект поверхні).
• За станом співвідношень суглобових поверхонь (вивих; підвивих)
 ПОРАНЕННЯ СУГЛОБІВ

Складають 8% серед усіх поранень кінцівок

• Колінний 33 %
• Ліктьовий 21 %
• Гомілково-ступневий 17 %
• Плечовий 14 %
• Кульшовий 4,2 %
 Крововтрата при пошкодженнях кінцівок

• Стегно – 1000– 15оо мл;

• Гомілка - 500 – 1000 мл;
• Таз – 1500 – 2000 мл;
• Передпліччя – 500 мл;
• Плече – до 1000 мл;
 МІННО-ВИБУХОВЕ УШКОДЖЕННЯ

Внаслідок вибуху на тіло людини можуть впливати різні пошкоджуючі

фактори:
• - продукти детонації вибухових пристроїв;
• - ударна хвиля оточуючого середовища;
• - осколки та частини вибухового пристрою;
• - спеціальні вражаючі засоби та вторинні снаряди;
Особливості мінно-вибухових пошкоджень

Зона (вторинних)
відбитих
контузійних
пошкоджень
Зона первинних тканин
контузійних
пошкоджень
тканин
Рівні і характер пошкодження тканин нижньої
кінцівки при дії протипіхотної міни

Зона струсу органів і тканин

суміжних сегментів

Зона забою тканин, які зберігають

частини пошкодженого сегменту

Зона відриву, розчавлення тканин

(неповного анатомічного дефекту)

Вибухового розпорошення тканин

(повний анатомічний дефект)
 Принципи надання медичної допомоги на ЕМЕ.
Перша медична допомога
• Тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі;
• Знеболювання;
• Накладення захисної пов’язки;
• Іммобілізація кінцівки підручними і табельними засобами;
• Антибіотики per os.
 Правила накладання кровоспинного джгута
• 1. Перед накладанням джгута необхідно знеболити;
• 2. Накладати якомога ближче до рани не на оголену шкіру;
• 3. До джгута або одягу пораненого обов`язково прикріпляти записку з
зазначенням дати і часу;
• 4. За допомогою шин забезпечити нерухомість пошкодженої ділянки
тіла;
• 5. Періодично перевіряти необхідність подальшого знаходження
джгута і у випадку зупинки кровотечі наложити давлючу пов`язку;
• 6. У холодну пору року з метою попередження відморожень після
накладання джгута тепло укрити кінцівку
 Правила дотримання транспортної іммобілізації
• 1. Максимально скоротити час від моменту поранення до накладання
транспортних шин;
• 2. Накладанню транспортних шин повинно передувати введення
знеболюючих засобів;
• 3. До фіксації транспортною шиною рани необхідно захищати
асептичною пов’язкою;
• 4. Транспортні шини накладати поверх взуття і одягу;
• 5. При артеріальній кровотечі з рани кровоспинний джгут накладати
безпосередньо вище рани, після чого транспортні шини фіксуються;
• 6. Шина перед накладанням повинна бути підігнана за розміром та
формою травмованої кінцівки;
 Перша лікарська допомога

За невідкладними показами:
• Контроль правильності накладеного джгута;
• Контроль, виправлення або заміна транспортних шин
• Протишокові заходи при шоці ІІІ ступеня;
• Введення внутрішньомя’зево антибіотиків;
• Введення правцевого анатоксину
Відстрочені покази:
• Усунення недоліків транспортної іммобілізації,
• Відсікання кінцівки, що висить на шкірно-м’язовому клапоті;
• Контроль, виправлення або заміна пов’язки;
• Новокаїнові блокади при травмі кінцівок без явищ ТШ;
• Інфільтрація країв рани розчином антибіотиків;
 Кваліфікована хірургічна допомога

Невідкладні покази:
• Остаточна зупинка кровотечі та з приводу гематом, що збільшуються;

• Операції з приводу анаеробної інфекції (ПХО рани, ―лампасні розтини);

• Некректомії при глибоких циркулярних опіках кінцівок;

• Первинна ампутація при повній руйнації кінцівок;

• Операції з приводу відкритих вивихів сегментів кінцівок (ПХО

рани, усунення вивиху, вшивання капсули суглобу).

 Кваліфікована хірургічна допомога першої черги

• Ампутації кінцівок при ішемічному некрозі;

• ПХО ран з великою руйнацією м’яких тканин, довгих кісток;
• Операції з приводу відкритих переломів (фіксація переломів кісток
найпростішими конструкціями апаратів зовнішньої фіксації);

Кваліфікована хірургічна допомога другої черги:

• ПХО ран м’яких тканин за показами.
 ПХО ран кінцівок включає:
• Широке розсічення рани з ощадливим висіченням країв шкіри;
• Декомпресійну фасціотомію основних кістково-фасціальних футлярів ;
• Ревізію ранового каналу і всіх ранових кишень;
• Видалення зруйнованих і нежиттєздатних тканин;
• Багатократне промивання рани по ходу операції антисептичними
розчинами;
• Зберігання всіх значних кісткових осколків;
• Відновлення магістрального кровотоку;
• Повноцінне дренування рани;
• Біляраневу інфільтрацію антибіотиками;
• Адекватну іммобілізацію ушкодженого сегмента кінцівки;
 Спеціалізована хірургічна допомога

• Повноцінне обстеження поранених із залученням різних фахівців;

• Інтенсивна терапія з корекцією порушеного гомеостазу, реґіонарного
кровообігу;
• Профілактика інфекційних ускладнень, тромбоемболії;
• Лікування переломів з використанням усіх сучасних методів фіксації;
• Повторна і вторинна хірургічна обробка;
• Комплексна терапія ускладнень, що виникли;
• Реабілітація поранених;
• Військово-медична експертиза;
 ВОГНЕПАЛЬНІ ПОРАНЕННЯ І ЗАКРИТІ УШКОЖЕННЯ КІНЦІВОК

УСКЛАДНЕННЯ
Ушкодження функції кінцівок
Анкілози, контрактури, хибні суглоби, псевдоартрози
Травматичний шок
Інфекційні
Сепсис, анаеробна інфекція, остеомієліт
Ушкодження судин і нервів
тромбоемболії, тромбофлебіти
За супутніми пошкодженнями
З ушкодженням великих судин, нервів, проникнення в суглоби, тощо
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ