Українська література

постмодерного періоду
Підготував: Гуменюк Антон 436 група
Навчальні питання:
1. Постдев'яностівці або «міленіумне» покоління в сучасній
українській літературі.
2. Ірена Карпа про екстремальні почуття та екстремальні
спостереження.
3. Любко Дереш: репрезентація в літературі образу
сучасної молоді.
Постдев'яностівці
Альтернатива як спосіб самовираження молодих українських письменників.
Проза Любка Дереша на перетині філософського, містичного,
психоаналітичного дискурсів («Культ», «Поклоніння ящірці», «Архе»).
Сергій Жадан «Депеш мод», «Ворошиловоград», «Месопотамія». Проза
Тані Малярчук. Молодіжний текст Н.Сняданко (повість «Колекція
пристрастей», «Гербарій коханців»). Тексти Софії Андрухович «Літо
Мілени», «Старі люди», «Фелікс Австрія». Психоделічність прозопису
Олександра Михеда («Понтиїзм», «Астра»).
Постдев'яностівці
Наприклад, до «вісімдесятників» зазвичай відносять І. Римарука, О.
Забужко, Ю. Андруховича, О. Ірванця, Г. Пагутяк, В. Діброву. До
«дев'ятдесятників» — С. Жадана, М. Кіяновську, Н. Сняданко. А до
«двотисячників» — Л. Дереша, І. Карпу, С. Пиркало, Л. Якимчук та ін.
Сьогодні ще продовжує діяти організація, що виникла 1934 року. Нині вона
змінила назву на Національну спілку письменників України. Як
альтернативу до неї 1997 року було створено Асоціацію українських
письменників.
Постдев'яностівці
У 90-х роках минулого століття діяли різні літературні групи й об'єднання:
«Бу-Ба-Бу» (Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак), «Лугосад» (І. Лучук,
Н. Гончар, Р. Садловський), «Червона фіра» (С. Жадан, Р. Мельників, І.
Пилипчук), «Нова деґенерація» (І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк) та
деякі інші. І сьогодні подекуди виникають різні переважно ситуативні
об'єднання молодих літераторів.
Постдев'яностівці
Для початківців проводяться конкурси, що дозволяють багатьом
представити свою творчість. Найбільш відомим є «Коронація слова» —
міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної
лірики та творів для дітей.
Основне завдання, яке ставлять перед собою сучасні письменники, дуже
просте — творити якісний і конкурентний літературний продукт, який би
задовольняв запити читацької аудиторії.
Постдев'яностівці
Так чи інакше, наша література в означений період переживала стан пост-:
пострадянський, постколоніальний, посттоталітарний, постмодерний,
постіндустріальний. З усіх подібних характеристик найважливішими є дві,
які й були предметом рефлексії українських інтелектуалів: постколоніалізм
та постмодернізм. У 1990-х роках існували гарячі суперечки, який з цих
термінів більше пасує до української літератури.
Ірена Карпа
Книжка І. Карпи «Перламутрове порно» написана у формі щоденника. Така
форма найпростіша, оскільки автор, який водночас є головним героєм,
може писати про все, що заманеться, не надто переймаючись сюжетом,
колізіями, персонажами й іншими літературними тонкощами. Та вона і
найскладніша, бо щоденник прямо пов’язаний з особою того, хто пише.
Ірена Карпа
І. Карпа - відверта, енергійна, іноді цинічна, альтернатива якої хронічно
бракує українській літературі, мистецтву, українському суспільству. Ця
альтернатива не зводиться до позерства. Не варто її пояснювати й
заздрістю. Сенс такої альтернативи в тому, щоб тримати нас у напрузі й
перти проти течії.
Головною темою роману «Перламутрове порно», авторка якого, здається,
не виходить за межі приватного життя, а насправді порушує важливі
суспільні проблеми, є саме молодість. Головна ознака авторського стилю -
відсутність менторського тону, моралізаторства, що не ототожнюється з
ігноруванням моралі.
Ірена Карпа
Катакана не тільки чудово розбирається у тому, що є добро, а що зло, а й
виявляє у цьому питанні різку безкомпромісність. Так може говорити лише
незрілість, яка не зважає на усталені ієрархії, не вважає молодість
меншовартісною порівняно зі старістю.
«Перламутрове порно» - книжка для молодих, а отже, для багатьох,
оскільки переважно всі хочуть залишатися молодими, причому якомога
довше. Однак не можна бути молодим і зрілим водночас. Не можна
приймати якусь молодечу думку, відкидаючи при цьому її хід або форму
висловлювання.
Ірена Карпа
Катакані властиві екстремальні почуття й екстремальні спостереження.
Наприклад, вона помічає, що наскрізна ідея епохи, тобто ідея
толерантності, насправді виявляється звичайнісінькою туфтою. Любов
парижан до арабів позірна, а толерантність до східноєвропейців, чорних,
азіатів - лише видимість. Це стосується й гомосексуалістів.
Катакана й сама не відмовляється від позірності. Вона підступно обіцяє
даїшнику піти до «уютного» кафе на Троєщині, щоб уникнути штрафу,
відчуваючи при цьому до невдахи-залицяльника непідробну симпатію.
Справді, він один з небагатьох, хто говорить у її місті українською, точніше
«суржем». Саме ця жорстока розбіжність між позірністю і реальністю
породжує глибинний екзистенційний сум.
Любко Дереш
Яскравий представник сучасної української постмодерної літератури. Його
творчий шлях почався у п’ятнадцятирічному віці. Зважаючи на молодість,
своєрідні сюжети, увагу до містицизму й особливу манеру викладу,
протягом тривалого часу Любко Дереш і книги, що виходили з-під його
пера, захоплювали переважно тінейджерів.
Дорослішаючи, письменник у твори почав додавати більше філософських і
злободенних елементів, завдяки чому привернув увагу старших читачів.
Творчість Любка Дереша стала предметом аналізу О. Горелик, Б.
Логвиненка, Т. Макарової.
У сучасній художній літературі спостерігаємо прагнення авторів не тільки
відобразити глобальні катастрофи буття людини кінця XX століття, але й
показати цінність окремо взятої особистості.
Любко Дереш
Інтерес до людської психології письменники завжди пов’язували з
майстерністю психологічного аналізу, завдяки чому поглиблюється
багатогранність художніх образів, з’являється можливість проникнути у
внутрішній світ героя замість конкретно-історичного зображення. Уміння в
зовнішньому побачити внутрішнє – це особливе обдарування
людинознавця, тому що саме завдяки поєднанню психологічного аналізу й
емоційного підтексту письменник активно звертається до читацького
співпереживання й співтворчості.
Любко Дереш
У творі Любка Дереша «Поклоніння ящірці» порушується проблема
моральної деградації підлітків, головними ж причинами якої стали:
недостатній рівень виховання, низька моральна свідомість та повна
аморфність старшого покоління, яке виявилося байдужим як до себе, так і
до своїх дітей.
Любко Дереш у романі «Поклоніння ящірці» пише про молодь, про
підліткові угрупування: хіпі, панки, гопніки, репери, растамани. Вони з тих,
хто в своєму короткому житті переважно «курив, пив і нещадно
волоцюжив», а над могилою своєю волів би бачити конопляні зарості.
Любко Дереш
Модель поведінки сучасної молоді вмотивована самовираженням, способом
виокремитися в середовищі. Такий спосіб самоутвердження в романі
вирізняється негативним забарвленням, оскільки поведінка тінейджерів має
аморальний характер: знущання над слабшими, приниження і навіть
вбивство людини. І єдине, що залишилося підліткам, – відокремитися від
соціуму й залишитися наодинці зі своїми проблемами, адже «виживають
сильніші» або жорстокіші.
Любко Дереш
Глибокому розкриттю психології персонажів сприяють внутрішні
монологи. Вони насичені роздумами, містять у собі моральні, філософські,
викривально-оцінні моменти.
Розкриваючи психологію персонажів у хвилини найвищого напруження,
автор зосереджував увагу на кульмінаційному моменті. Це дало змогу
найглибше розкрити душу людини.
Домінуючим засобом вираження психологізму є внутрішнє мовлення, за
допомогою якого виявляється тенденція до використання таких форм
психологічного аналізу, як рефлексія, самоаналіз, через які відбувається
осмислення минулого. Персонажі сконцентровують у слові найактуальніші
для них почуття, міркування, думки, ідеї й переживання.