ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО

СПІВРОБІТНИЦТВА ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

1. Поняття та сутність міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.

Проблема злочинності з кожним роком все більше

набуває глобального та міжнародного характеру.
Транснаціональна організована злочинність – це
проблема, яка завдає величезної шкоди економіці і
підриває безпеку держав. Торгівля людьми,
контрафакція, незаконний оборот наркотиків,
торгівля зброєю, незаконне ввезення мігрантів та
екологічні злочини приносять злочинцям прибуток в
розмірі приблизно 870 мільярдів доларів США в рік.
Сьогодні Управління ООН із боротьби з наркотиками і
транснаціональною організованою злочинністю
наголошує на тому, що «транснаціональна організована
злочинність стосується кожного регіону і кожної країни в
усьому світі, боротьба з нею є одним з найважливіших
глобальних завдань міжнародної спільноти».
Транснаціональна організована злочинність призводить не тільки до величезних фінансових втрат, а й до втрати людських життів.
Мільйони людей гинуть внаслідок вживання наркотиків, застосування насильства, вогнепальної зброї, в зв’язку з контрабандою та торгівлею
людьми. Експерти ООН відзначають, що діяльність злочинних груп може призвести до дестабілізації окремих країн і цілих регіонів.

За даними ООН:
- найбільшу вигоду злочинці отримують від незаконного обігу наркотиків – близько 320 мільярдів доларів в рік;
- 250 мільярдів доларів в рік кримінальні угруповання отримують в результаті контрафакції, тобто продажу підробних товарів;
- торгівля людьми приносить світовим злочинцям близько 32 мільярдів доларів щорічно;
- незаконне перевезення мігрантів – до 7 мільярдів доларів на рік;
- чималий прибуток учасники злочинних мереж отримують від незаконної експлуатації навколишнього середовища. Незаконна торгівля
деревиною тільки в регіоні Південно-Східної Азії генерує доходи в розмірі 3,5 мільярда доларів на рік,
- продаж слонової кістки, рогів носорога і частин тигра приносить злочинним угрупованням близько 75 мільйонів доларів щорічно.

Для ЄС проблема транснаціональної злочинності також становить суттєву загрозу безпеці. За даними Європолу, головним джерелом доходу
для близько 40% європейських транснаціональних злочинних угруповань є незаконний обіг наркотиків, а спалах епідемії, пов’язаної з
вірусом COVID-19, тільки розширив коло їхньої діяльності. Європол фіксує, що боротьба з великими злочинними угрупуваннями
ускладнюється їхньою транснаціональною структурою, адже 70% злочинних мереж діють, як мінімум, у трьох різних країнах. Крім того,
протягом вимушеної ізоляції зросла частка випадків шахрайства в мережі Інтернет. Короновірусна криза посилела вплив таких явищ, як
транскордонна корупція, криміналізація бізнесу і відмивання величезних сум коштів, отриманих злочинним шляхом. Єврокомісар із питань
внутрішніх справ ЄС відмічає, що «за один рік злочинці заробили в ЄС майже 140 млрд. євро «брудних грошей», а це 1% ВВП Євросоюзу і
більше, ніж весь ВВП деяких країн-членів ЄС». Тому цілком логічним у даному напрямі є посилення співпраці правоохоронних організацій та
судових систем.
Міжнародне співробітництво під час КП полягає в ужитті необхідних заходів з метою надання
міжнародної правової допомоги (далі - МПД) шляхом (ст. 542 КПК):
- вручення документів, виконання окремих процесуальних дій (МПД),
- видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб,
- перейняття кримінального переслідування,
- передачі засуджених осіб і виконання вироків.

Таким чином, КПК не розкриває зміст дефініції «міжнародне співробітництво», а тільки визначає його
напрями та форми.

В доктрині кримінального процесу під міжнародним співробітництвом в КП розуміють здійснювану на

основі чинних норм міжнародного та внутрішньодержавного законодавства або відповідно до принципу
взаємності узгоджену діяльність 2-х чи більше держав в особі своїх компетентних органів і посадових
осіб, а також міжнародних організацій, реалізовану шляхом отримання й надання правової допомоги,
здійснення кримінального переслідування, видачі (екстрадиції) осіб для досягнення мети й вирішення
завдань кримінального провадження.
Необхідно розмежовувати поняття «міжнародне співробітництво під час КП» та «міжнародне співробітництво у сфері
боротьби зі злочинністю».

Так, міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю – це допомога в розробці заходів щодо запобігання
злочинності, надання технічної допомоги, матеріально-технічної допомоги, розширення фінансової та матеріальної допомоги,
допомоги в підготовці кадрів та інших належних способів щодо створення концепції з боротьби зі злочинністю, технічної
підтримки в боротьбі зі злочинністю й укладення нормативно-правових актів стосовно боротьби з окремими видами злочинів.

У свою чергу, міжнародне співробітництво у сфері кримінального процесу є співпрацею (взаємодією) судів, прокурорів,
слідчих органів та органів дізнання з відповідними компетентними органами й посадовими особами іноземних держав і
міжнародних організацій для досягнення мети й вирішення завдань кримінального провадження.

Необхідно також відмітити, що поняття «міжнародне співробітництво» пов’язане з категорією «міжнародна правова
допомога». Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 541 КПК України, «міжнародна правова допомога» є проведенням компетентними
органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або
для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою.

Низка вчених ототожнює поняття «міжнародне співробітництво» й «міжнародна правова допомога». Наприклад, О.І.
Виноградова зазначає, що надання міжнародної правової допомоги (міжнародного співробітництва) у галузі боротьби зі
злочинністю становить урегульовану нормами міжнародного й національного права узгоджену діяльність різних держав щодо
захисту інтересів особи, суспільства й держави.

Вбачається, що міжнародна правова допомога в кримінальних провадженнях є одним із видів міжнародного

співробітництва у сфері кримінального процесу, оскільки категорії «міжнародне співробітництво» й «міжнародна правова
допомога» у сфері кримінального процесу не рівні за обсягом і змістом правозастосовних дій, а співвідносяться як ціле й
частина.
2. Загальні засади міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (гл. 42 КПК):

- Обсяг міжнародного співробітництва під час кримінального провадження

- Законодавство, яке регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
- Надання та отримання МПД чи іншого міжнародного співробітництва без договору (ст. 544 КПК)
- Суб’єкти міжнародного співробітництва під час КП
- Запит про міжнародне співробітництво
- Порядок зберігання та передачі речових доказів і документів
- Доказова сила офіційних документів
- Інформація, що містить державну таємницю

2.1. Обсяг міжнародного співробітництва під час кримінального провадження

Формами міжнародного співробітництва під час КП є:
1) міжнародна правова допомога при проведенні процесуальних дій (гл. 43 КПК);
2) видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) (гл. 44 КПК);
Видача особи (екстрадиція) - видача особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної
відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної
держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом;
фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави (п. 1 ч. 1 ст. 541 КПК);
3) кримінальне провадження в порядку перейняття (гл. 45 КПК);
Перейняття кримінального провадження - здійснення компетентними органами однієї держави розслідування з метою притягнення особи до
кримінальної відповідальності за злочини, вчинені на території іншої держави, за її запитом (п. 3 ч. 1 ст. 541 КПК).
4) визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб (гл. 46 КПК).

Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж КПК України, форми співробітництва під час КП (ст. 542 КПК)!
2.2. Законодавство, яке регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження
Міжнародне співробітництво під час КП регулюється КУ, рішеннями КСУ, міжнародними (двосторонніми та
багатосторонніми) договорами України, рішеннями ЄСПЛ, КПК, ЗУ, підзаконними НПА, постановами ВС (порядок
направлення запиту до іншої держави, порядок розгляду уповноваженим (центральним) органом України запиту іншої
держави або міжнародної судової установи про таку допомогу і порядок виконання такого запиту визначаються КПК
України і чинними міжнародними договорами України (ст. 543 КПК)). Найбільш широкого застосування під час МС у
кримінальному провадженні набули такі міжнародні договори:
- Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 р. (Додатковий протокол 1975 р.; Другий додатковий
протокол 1978 р.),
- Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 р. (Додатковий протокол 1978 р.; Другий
додатковий протокол 2001 р.),
- Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р.,
- Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р.,
- Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 р.

Правовою підставою для здійснення МС у кримінальному провадженні також є укладені в межах ООН, Ради Європи
та інших міжнародних організацій багатосторонні конвенції, спрямовані на боротьбу з конкретними видами
міжнародних злочинів:
- Конвенція ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р.,
- Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р. тощо.

У системі міжнародних договорів, що регулюють правовідносини у сфері МС під час кримінального провадження,
чільне місце посідають і міждержавні двосторонні договори у сфері надання взаємної правової допомоги у
кримінальних провадженнях, укладені Україною.
 З метою підвищення ефективності виконання багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів
на рівні відповідних відомств компетентних органів України та компетентних органів інших держав
укладаються міжвідомчі міжнародні договори у формі меморандумів, протоколів та угод.

Слід також зазначити, що окремі питання організації діяльності органів влади та їх посадових осіб у
сфері МС під час кримінального провадження врегульовано відомчими нормативними актами
(наприклад, наказ Генерального прокурора України від 12.09.2023 № 258 «Про організацію роботи
органів прокуратури України у галузі міжнародного співробітництва» тощо).

Окрім цього, підлягають застосуванню інструкції, які містять відповідні організаційно-правові норми
(наприклад, Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної
системи Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол від 17.08.2020.
2.3. Надання та отримання МПД чи іншого міжнародного співробітництва без договору (ст. 544 КПК)
1. За відсутності міжнародного договору України МПД чи інше співробітництво може бути надано на
підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності.
2. Уповноважений (центральний) орган України (далі - УЦОУ), направляючи до такої держави запит,
письмово гарантує запитуваній стороні розглянути в майбутньому її запит про надання такого самого
виду МПД.
3. Згідно з умовами ч. 1 ст. 544 КПК УЦОУ розглядає запит іноземної держави лише за наявності письмової
гарантії запитуючої сторони прийняти і розглянути в майбутньому запит України на засадах взаємності.
4. УЦОУ при зверненні за МПД до такої держави та наданні такій державі МПД керується КПК України.
5. За відсутності міжнародного договору з відповідною державою УЦОУ надсилає запит про надання МПД
до МЗС України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним
шляхом.
 2.4. До суб’єктів міжнародного співробітництва під час КП належать:
1) запитуюча сторона – держава, компетентний орган якої звертається із запитом, або міжнародна судова установа (п. 4 ст. 541
КПК);
2) запитувана сторона – держава, до компетентного орану якої направляється запит (п. 5 ст. 541 КПК);
3) уповноважений (центральний) орган – орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої
держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави запит
компетентного органу про надання МПД (п. 6 ст. 541 КПК));
Центральний орган України (ст. 545 КПК):
- Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про МПД у кримінальному провадженні під час досудового розслідування
та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім ДР кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності
НАБУ, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.
- Міністерство юстиції України звертається із запитами судів про МПД у кримінальному провадженні під час судового
провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав.
- Офіс Генерального прокурора та Міністерство юстиції України у 3-й строк надсилають до НАБУ отримані (надані) у рамках
надання МПД матеріали, які стосуються фінансових та корупційних кримінальних правопорушень, у вигляді довідки.
Якщо КПК України або чинним міжнародним договором України передбачено інший порядок зносин, на визначений цими
законодавчими актами орган поширюються повноваження, передбачені ч. 1, 2 ст. 545 КПК (ст. 545 КПК)!

4) компетентний орган – орган, що здійснює кримінальне провадження, який звертається із запитом або який забезпечує виконання
запиту про надання МПД (п. 7 ст. 541 КПК);
5) консульські установи та дипломатичні представництва (ст. 547 КПК). Вони мають право одержувати на добровільній основі
пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам. У такому разі
обов’язково слід враховувати положення відповідних міжнародних договорів, зокрема, Віденської конвенції про дипломатичні зносини
1961 р. та Віденської конвенції про консульські зносини 1963 р.
 Також учасниками міжнародного співробітництва під час КП є:
1) офіційні та уповноважені особи компетентного органу запитуючої або запитуваної сторони;
2) особи, які розшукуються для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання
вироку;
3) особи, які відбувають покарання на території України або іноземної держави;
4) інші особи, які беруть участь у СРД та інших процесуальних діях.
Необхідно звернути увагу на те, що, визначаючи терміни щодо надання МПД, законодавець
виокремив поняття «уповноважений орган» та «компетентний орган». У КПК уповноваженими
органами визначено ОГП, НАБУ під час досудового розслідування та Міністерство юстиції України
під час судового розгляду. У свою чергу компетентним органом є орган, що безпосередньо здійснює
провадження у певній справі (п. 6, 7 ст. 541 КПК). Головними суб’єктами МС під час КП є сторони, які
співпрацюють у цьому провадженні (запитувана та запитуюча сторона), від імені яких діє орган,
уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або
міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи направити до іншої держави
запит компетентного органу про надання МПД тобто «уповноважений (центральний) орган» (п. 6 ст.
541 КПК).
У главах 42, 43 КПК законодавець вживає словосполучення «уповноважений (центральний)
орган», тлумачення якого дозволяє дійти висновку, що уповноважений і центральний є синонімами у
цьому контексті, проте, враховуючи міжнародні договори, це не завжди так, оскільки на практиці
має місце диференціація процесуальної форми – здійснення зносин між державами в процесі надання
МПД може відбуватися як в централізованій, так і в децентралізованій формі.
 Згідно з ч. 1 ст. 545 КПК України Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про МПД у кримінальному провадженні
під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування
кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності НАБУ, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу
України.
У той же час ч. 3 ст. 545 КПК не виключає і можливостей застосування іншого порядку зносин, якщо такий порядок передбачений
КПК або чинним міжнародним договором України. Наприклад ч. 5 ст. 544 КПК передбачений ускладнений порядок зносин між
сторонами, коли за відсутності міжнародного договору з відповідною державою УЦОУ надсилає запит про надання МПД до МЗС
України для подальшого передання його компетентному органу запитуваної сторони дипломатичним шляхом. Відповідно в такому
разі суб’єктом МПД стає МЗС України. Вбачається, що функції МЗС України не вичерпуються цим завданням, оскільки відповідно
до п. 72 Положення про МЗС України воно вживає через закордонні дипломатичні установи України заходів для поновлення
порушених прав ЮО та громадян України. Таким чином, у разі порушення за кордоном прав громадян України, які потрапили у
сферу дії МПД, МЗС України має реагувати на ці факти відповідними чином. Спрощений порядок , який також передбачений у КПК,
включає у сферу надання МПД при кримінальному провадженні консульські установи або дипломатичні представництва інших
держав в Україні, які мають право самостійно, не зносячись із уповноваженим органом закордонної держави, одержувати на
добровільній основі пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким
особам (ст. 547 КПК).

Наведені аргументи дають можливість стверджувати, що при здійсненні МС у формі надання МПД при проведенні процесуальних
дій кримінальна процесуальна форма є диференційованою, що знаходить свій прояв у закріпленні загального (стандартного),
спрощеного та ускладненого порядку, який, у першу чергу, залежить від наявності відповідного міжнародного договору та
передбаченого ним порядку міжнародних зносин у цій сфері. Що стосується міжнародних двосторонніх договорів України, то як
правило в них є посилання на те, що при наданні правової допомоги договірні сторони зносяться одна з іншою через свої центральні
органи, якщо цим договором не передбачено інше.
 Зазначимо, що у наказі «Про організацію роботи органів прокуратури України у галузі міжнародно-правового співробітництва» зазначено, що міжнародно-правове
співробітництво під час кримінального провадження здійснюється органами прокуратури України відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів
України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, взаємної поваги до національного
суверенітету і прав людини, добросовісного виконання зобов'язань та невтручання у внутрішні справи іноземних держав.
Організація роботи у сфері МС під час кримінального провадження покладається на підрозділи міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора,
обласних прокуратур або уповноважених працівників обласних прокуратур, у яких такі підрозділи не створені (далі - уповноважені працівники обласних прокуратур) (п. 5).

Підрозділ міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора є відповідальним за (п. 6):

6.1. Здійснення функцій органів прокуратури у сфері МС під час кримінального провадження, у зазначеній сфері.
6.2. Виконання повноважень центрального органу України щодо надання МПД, видачі особи (екстрадиції), перейняття кримінального провадження та інших форм
міжнародного співробітництва під час кримінального провадження відповідно до положень міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, законів
України про їх ратифікацію та КПК України.
6.4. Організацію виконання та безпосередній розгляд на підставі законодавства України, в тому числі міжнародних договорів, міжвідомчих угод, а в окремих випадках - без
договору, на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права:
- запитів компетентних органів іноземних держав, слідчих органів досудового розслідування та прокурорів органів прокуратури України про МПД у кримінальних справах
(провадженнях), а також підготовку рішень за такими запитами;
- клопотань компетентних органів іноземних держав про перейняття Україною кримінального провадження, повідомлень компетентних органів іноземних держав про
вчинення кримінальних правопорушень, а також підготовку рішень за такими клопотаннями;
- клопотань слідчого органу досудового розслідування, прокурора органу прокуратури України (у передбачених міжнародними договорами випадках - суду) про передання
кримінального провадження компетентному органу іншої держави, а також підготовку рішень за такими клопотаннями;
- запитів компетентних органів іноземних держав про екстрадицію, тимчасову видачу, підготовку рішень за такими запитами, а також запитів про тимчасовий арешт,
транзитне перевезення, надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені до видачі;
- клопотань слідчого органу досудового розслідування, прокурора органу прокуратури України (у передбачених міжнародними договорами випадках - суду) про видачу,
тимчасову видачу, тимчасовий арешт, надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені до видачі, підготовку запитів за такими клопотаннями,
а також підготовку запитів Офісу Генерального прокурора про транзитне перевезення виданих в Україну осіб.
Запит органу ДР, прокурора органу прокуратури України про МПД у кримінальному провадженні підрозділ міжнародно-правового співробітництва Офіс Генерального
прокурора розглядає протягом 10 днів із дня його надходження, а клопотання слідчого органу ДР, прокурора органу прокуратури України про видачу особи в Україну -
протягом 5 днів із дня отримання такого клопотання.
 Отже, слід звернути увагу на те, що тлумачення ст. 545 КПК, а також (двосторонніх)
міжнародних договорів, дає підставу виділяти два види уповноважених органів: центральний
орган (ст. 545 КПК) та інші органи, передбачені міжнародними договорами та нормами
КПК.
Що стосується наявності у КПК спрощених порядків надання допомоги на основі
безпосередніх взаємозв’язків між органами юстиції, то вони вирішують завдання удосконалення
форм співробітництва, методів взаємної правової допомоги у сфері кримінального правосуддя.
Такий порядок можна визначити як встановлену міжнародним двостороннім договором і
нормами КПК процедуру, для якої властивий прискорений термін виконання запитів іноземних
держав, а також реалізації інших процесуальних процедур, які передбачені кримінальним
провадженням. Спрощений порядок є важливим засобом підвищення ефективності
кримінального судочинства, сприяє раціоналізації здешевлення та прискорення процедур, які
пов’язані із наданням МПД під час кримінального провадження.
 2.5. Запит про міжнародне співробітництво
Документами, якими ініціюється МС під час кримінального провадження, є запити (ст. 548 КПК):

- Запит (доручення, клопотання) про МС складається органом, який здійснює кримінальне провадження,
або уповноваженим ним органом згідно з вимогами КПК України та відповідного міжнародного договору
України, а за його відсутності - згідно з КПК України

- Запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом

уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

- Запит і долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом

мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору -
офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою.
- Запит надсилається за кордон поштою, а в невідкладних випадках електронним, факсимільним або
іншим засобом зв’язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше 3 днів з моменту його
передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом зв’язку.
- УЦОУ може прийняти до розгляду запит, який надійшов від запитуючої сторони електронним, факсимільним
або іншим засобом зв’язку. Виконання такого запиту здійснюється виключно за умови підтвердження
надіслання або передачі його оригіналу. Направлення компетентному органу іноземної держави матеріалів
виконання запиту можливе тільки після отримання українською стороною оригіналу запиту.
2.6. Порядок зберігання та передачі речових доказів і документів (ст. 549 КПК).

Речові докази і документи, передані запитуваною стороною на виконання запиту

(доручення, клопотання) компетентного органу України у порядку МС, зберігаються в
порядку, встановленому КПК для зберігання речових доказів та документів, і після
закінчення кримінального провадження повертаються запитуваній стороні, якщо не було
досягнуто домовленості про інше.
Під час передання компетентному органу запитуючої сторони речових доказів і документів
на виконання запиту (доручення, клопотання) у порядку МС компетентний орган України
може відмовитися від вимоги їх повернення в Україну після закінчення кримінального
провадження у запитуючій стороні у разі, якщо на території України відсутня потреба їх
використання для ДР та судового розгляду в іншому кримінальному провадженні або
відсутні правомірні вимоги третіх осіб щодо права на відповідне майно чи спір щодо
нього розглядається у суді.
 2.7. Доказова сила офіційних документів (ст. 550 КПК)

Документи, які направляються у зв’язку із запитом про МС, якщо їх складено, засвідчено у
відповідній формі офіційною особою компетентного органу запитуючої сторони або
запитуваної сторони і скріплено гербовою печаткою компетентного органу, приймаються на
території України без додаткового засвідчення (легалізації) у разі, якщо це передбачено
міжнародним договором України.
Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у
запиті про МС, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством
запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під
час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і
основоположні свободи.
Правовий статус учасників кримінального провадження в іноземній державі не потребує
додаткового встановлення за правилами КПК України .

Особливості порядку здійснення МС у кримінальному провадженні залежать від конкретної

форми такого співробітництва.
2.8. Інформація, що містить державну таємницю (ст. 546 КПК)
Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про МПД отримані відомості, які згідно
із законом віднесені до державної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій
стороні виключно через УЦОУ, за умови, що:
- ці відомості не завдадуть шкоди інтересам України або іншої держави, що надала їх
Україні,
- лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з
передбаченими ним вимогами і правилами.