Архітектура першої половини XIX століття Ця архітектура пережила свій розквіт у межах класицизму. У роки правління Наполеона у Франції склався стиль ампір (від французького імперія), який став продовженням і одночасно завершенням класицизму 18 століття. Будівлі і споруди в стилі ампір відрізнялися монументальністю й урочистістю, часто вони прикрашалися військовою атрибутикою. Ці будівлі були покликані прославляти перемоги Наполеона: Вандомська колона, споруджена за зразком давньоримського стовпа імператора Траяна. Архітектура першої половини XIX століття Завдяки посередництву французьких містобудівників класицизм став поширюватися навіть у США, де став першим національним стилем під назвою «грецьке відродження». У цьому стилі в Вашингтоні був зведений Капітолій — будівля конгресу США, і Білий дім — резиденція президентів, деякі приватні садиби. Середина ХІХ До середини XIX ст. відкритим у світовій архітектурі залишалося питання про новий стиль. Звернення до старовини підготувало появу еклектизму (від грецького — той, що вибирає) — архітектурної практики, основаної на змішуванні різних стилів. Еклектизм був, з одного боку, відображенням вульгарних смаків буржуа, а з іншого — вираженням певних світоглядних поглядів європейця тих часів, який вважав свою цивілізацію зразковою. Прикладом таких споруд можуть служити будівля паризького театру «Гранд-опера» і помпезний берлінський рейхстаг. Ейфелева вежа Великим здобутком стала і ейфелева вежа, як визначне місце періоду розквіту металургії. Ейфелева вежа — архітектурна пам'ятка Парижа, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її «300-метровою вежею», інша, народна назва — «Залізна пані». Була зведена як тимчасова споруда для ознаменування сторіччя з дня початку Французької революції та до відкриття паризької Всесвітньої виставки 1889 року, але її не розібрали через вже встановлені радіоантени. Це була остання пам’ятка з металу у ХІХ ст. Все інше було з бетону Статуя свободи У 1856 році Едуар де Лабуле при зустрічі з молодим скульптором Фредеріком Огюстом висунув ідею спорудження монумента, який спочатку мислився, як пам'ятник на честь війни за незалежність США. Задум статуї виник з давнього епізоду, який він побачив під час вуличних боїв у Парижі в 1851 році. Йому запам'яталася дівчина з барикади, в легкому вбранні і з піднятим у руці палаючим смолоскипом, яка і стала прообразом статуї. Перша глиняна модель була заввишки чотири фути, потім скульптор зробив ще три робочі моделі, що послідовно збільшувалися в розмірах. Вони коректувалися і дороблялися доти, доки не був досягнутий оптимальний варіант. Кінець ХІХ У рамках модерну кінця XIX ст. у США виникла так звана чиказька школа архітектури, найпомітнішою фігурою якої став Луїс Саллівен, який запропонував тип висотної офісної будівлі з мінімумом декору — хмарочос. Хмарочос — потворна форма в архітектурі США, викликана шаленими цінами на землі в престижних районах міст Чикаго, потім Нью-Йорку. Хмарочоси сильно контрастували з так званою провінційною «одноповерховою Америкою», якою довго ще залишалась масова забудова усіх штатів. Модерн, так би мовити, завершив творчі пошуки будівельників XIX ст. і став сходинкою до архітектури сторіччя ХХ-го. .