ВСТУП.

ДАВНЯ ІСТОРІЯ
УКРАЇНИ
семінар
Теоретичні питання, вступ до курсу

 Історія як наука формується у добу появи сучасних націй

 Одна з функцій історії у ХІХ-на початку ХХ ст. – визначення сутності народу-нації,
ствердження окремішності та рівноправності нації по відношенню до інших
 відбувається наповнення історії героями, гідними поваги та наслідування – це як
окремі особистості, так може бути і весь народ
 Національний взірець історії України на межі 19-20 ст. створює М.С.Грушевський у
своїй багатотомній роботі «Історія України-Руси» та інших працях
 М. Грушевський закріплює за українським народом право на державу Київська Русь
(РусьУкраїна), розділивши початок державної історії українців та росіян
 Важливо розуміти, що спершу історія України в 19 – на початку 20 ст. писалася як
історія етнічної нації, в умовах відсутності на той час держави
 Сучасна українська нація, як і інші європейські, формується як політична, коли
поряд з культурними особливостями суспільство поєднує громадянство, права та
обов’язки.
 Політична нація охоплює етнічних українців як більшість населення, а також
представників інших етносів, приділяє увагу різним регіонам, ідеї їх єдності в одній
національній державі
 Предметом курсу історії України є історичний процес у всьому його розмаїтті на
державній території України та етнічних українських землях, починаючи з епохи
палеоліту і до сьогодення.
 історичний процес – це постійна зміна антропогенних ландшафтів (соціальних,
економічних, політичних, культурних тощо).
Історія як наука має різноманіття
методологій
 Історична методологія залежить від загальної картини світу та соціально культурної ситуації окремих
періодів
 У 19 ст. поширені історичні методології:
 романтизм (увага до історії окремих народів, пошук індивідуальних рис в історії, визнання одним з
факторів історичного розвитку народну психологію),
 позитивізм (абсолютизація історичного факту, що міститься в джерелах, ідея прогресу),
 марксизм (спроба визначення економічного підходу до трактуванні історії, виділення історичних
формацій),
 У 20 ст.:
 школа «Анналів» у Франції (вивчення Людини у всіх її проявах у природному та соціальному
середовищі),
 постмодернізм (історичний текст як само презентація візії історика, необхідність очищення джерел від
суб’єктивності). Також слід приділити увагу таким методологічним підходам, як гендерна історія, усна
ісорія
Головні періоди історії України – перші
спроби визначення
 М. Грушевський вважав, що історія України безперервна. Цю безперервність й
забезпечував народ, якого історик називав альфою та омегою української історії.
Народ мав в історії державність і мав її отримати у майбутньому
 Історик виділяв наступні періоди: поріг історичного життя українського народу – IV
ст. (анти),
 «Руська держава», (або «стара, княжа доба»), Галицько-Волинське князівство
 «переходові, литовсько-польскі часи»
 народна (козацька) доба,
 доба національного відродження (19 ст.).
 У другій половині ХХ ст. І. Лисяк-Рудницький вважав, що традиційна національна
періодизація не дозволяє показати інтегрованість України до світового історичного
процесу і пропонував виділити в історії України ті періоди, які були властиві світовій
історії: стародавня та середньовічна історія України, Україна в ранньоновітній час,
Україна ХІХ ст., Україна ХХ ст.
Головні періоди історії України

 Давня історія (або прадавня та давня історія) – відбувається залюднення території України на тлі міграційних та
автохтонних відтворюючих демографічних процесів, проходить становлення та розвиток людського суспільства,
відбувається неолітична революція, Україна інтегрується до світової історії. З’являються перші форми
державності та цивілізації.
 Середні віки – встановлюється домінуюча роль слов’янського і власне українського етнічного масиву на
території Східної Європи. Відбуваються важливі зрушення цивілізаційного характеру у зв’язку з прийняттям
християнства. Проходить становлення та розвиток української державності. Укріплюється національна
ідентичність і, водночас, втрачається державність князівського типу. Українське суспільство втрачає цілісність,
територія України входить до складу різних держав. Зароджуються соціальні конфлікти на політичній,
релігійній, соціальній, історичній основі. Формується унікальний досвід самоорганізації українців у вигляді
братств та козацтва.
 Нова історія України поділяється на ранньомодерну та модерну.
 Ранньомодерна історія України з середини XVII ст., тобто з часу початку Національновизвольної революції
1648-1676 рр., і до кінця XVIIІ ст. Цей період позначений високою суспільною активністю українського народу,
формуванням унікальної державності – Гетьманату. Водночас важкі умови боротьби за державність призвели до
нового перерозподілу українських земель та поступової руйнації козацької державності з боку Речі Посполитої
та Російської держави, яка досягла кульмінації у XVIII ст.
Головні періоди історії України

 Модерна історія - кінець XVIII - початок ХХ ст. (до Першої світової війни). Цей
період позначений формуванням модерної української нації в умовах фактичного
розділення території та народу у складі різних держав, що мали різні підходи до
реалізації національної політики. Це надавало свою специфіку українському
національному процесу, який пройшов у своєму розвитку три взаємопов’язані етапи.
Як наслідок, відбулося утвердження назви «українці» для народу і «Україна» для
майбутньої країни, у програмах українських політичних партій знайшли
відображення різні проекти державно-політичного майбутнього.
 Новітня історія України охоплює період з Першої світової війни і до початку ХХІ ст.
Вона поділяється на два етапи, перший з яких завершується подіями Другої світової
війни. Важливою подією новітньої історії стало проголошення та історія Незалежної
України, яка протистоїть багатьом викликам, особливо під час відкритої агресії з
боку РФ.
Давня історія України

 Палеоліт
 Мезоліт
 Неоліт
 Енеоліт
 Бронзова доба
 Залізна (ранньозалізна) доба
Територія Трипільської культури доби
енеоліту
ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА (знахідки артефактів -
Кирилівська пам’ятка у Києві (1893 р.), с. Трипілля
(1897) р.)
Найдавніше поселення – біля с. Бернашівка
(Вінницька область).
Моделі поселень
Давні моделі жител
Міфологізація

 Трипільська культура – це цивілізація Аратта, джерело для шумерської та

індоєвропейської цивілізацій
 Трипільська культура і українці. В.Хвойка вважав її давньословянською, що стало
однією з передумов розгляду культури як предків українців
Бронзова доба, основна
протяжність – на ІІ тис.
до н.е.

 Можна простежити етнічну

історію
 Формування прабатьківщини
слов’ян
 Тшинецько-комарівська
культура
Ранньозалізна доба в Україні, І тис. до н.е. –
І тис. н.е.
 Співіснування трьох історико-культурних світів:
 Лісостеп та Полісся – праслов’яни (представники Чорноліської культури, які,
можливо, під час підкорення скіфами і входження до Скіфії мали назву «скіфи-
орачі»)
 Степ – кочівники, ймовірно, іраномовні народи: кіммерійці (сформовані остаточно
на території України, на основі колишніх землеробів бронзової доби); скіфи
(прийшли зі Сходу, ймовірно, формувалися спершу в приуральських та
північнокаспійських степах), створили держави на території України – Велику та
Малу Скіфії; сармати, зі Сходу. Зайняли Скіфію, яка стала називатися Сарматією.
 Узбережжя Чорного моря (Понта Евксинського) – давні греки з 7 ст. до. н.е. З І ст.
до н.е. сюди поступово просувається влада Римської імперії.
СКІФИ І ДАРІЙ І
СКІФСЬКИЙ «ЗВІРИНИЙ» СТИЛЬ
ПЕКТОРАЛЬ З КУРГАНУ ТОВСТА
МОГИЛА (Дніпропетровська область)
Давньогрецькі колонії в Північному Причорномор’ї

Меотідське
озеро
Понт Евксинський
БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО
ХЕРСОНЕС
Руйнація античних міст, 3 та 4 століття н.
е.
 Міграція германських племен готів (вестготів) з Північної Європи(Швеції,
ймовірно, острова Готланда) на південний схід та перебування їх на
території України, 3 століття н. е.
 Міграція гунських племен з території Монголії у напрямку Європи через
територію України, 4 століття н. е.
 Втягнення населення на території України у змову варварів проти Римської
імперії
Готська фібула
Гунський правитель Аттіла (5 ст.,
(застібка)
зображення у хроніці 14 століття)