Міністерство освіти і науки України

Київський національний лінгвістичний університет

Факультет сходознавства
Кафедра мов і цивілізацій Далекого Сходу

КУРСОВА РОБОТА
з японської мови
на тему: ПРОБЛЕМА ВІДМІННОСТІ І ЄДНОСТІ
ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ ЯПОНСЬКОЇ МОВИ

Студента IV курсу, 401 гр.

напряму підготовки: 6 020303 «Філологія»
спеціальності «Переклад» (японська мова)
Тиводара А. О.

Керівник: доц., канд. педагогічних наук Свердлова Т.Г.

Національна шкала _____________

Кількість балів _______ Оцінка ЄКТС ____

Члени комісії _____________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)
_____________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
_____________________________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Київ - 2013
 ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

ОСНОВНИХ СТИЛІВ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ………… 5

1.1. Поняття та загальна характеристика функціонального стилю …. …. 5

1.2. Особливості функціональних стилів …………………………….. … .. 8
1.3. Норми функціональних стилів …………………………………………11

РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ В СУЧАСНІЙ

ЯПОНСЬКІЙ МОВІ ТА ЇХ ЛЕКСИЧНІ
ВІДМІННОСТІ ……………………………………………13

2.1. Розмовна мова як функціональний стиль……………………………. 13

2.2. Науковий стиль ……………………………………………………….. 14
2.3. Офіційно-діловий стиль ……………………………………………… 16
2.4. Публіцистичний стиль ……………………………………………….. 18
2.5. Стиль художньої літератури………………………………………….. 19
2.6. Епістолярний стиль …………………………………………………… 21

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ

ЯПОНСЬКОЇ МОВИ НА ОСНОВІ
АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ ……………………. 24

3.1. Розмовний стиль. Аніме «プラネテス/ΠΛΑΝΗΤΕΣ»

Епізод 1. 7:02–8:03 ……………………………………………………. 24
3.2. Науковий стиль. Уемура Сусуму. Запис лекції з історії
японської мови. Уривок ……………………………………………..... 25
3.3. Офіційно-діловий стиль. Конституція Японії. Розділ І. Статті 1-6 …26
3.4. Публіцистичний стиль. Замітка ……………………………………… 28
3.5. Художній стиль. Сакутаро. Мрія ……………………………………. 31
3.6. Епістолярний стиль. Привітальні картки ……………………………. 32

ВИСНОВКИ …………………………………………………………. 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………. 37

2
 ВСТУП
Актуальність теми. Свого часу лінгвіст Жан-Жак Лесеркл опублікував
статтю, в якій розкритикував цілі, методи та доцільність стилістики. Він,
зокрема, зазначив, що «ніхто ніколи дійсно не знав, чим є стилістика, а тому
ніхто її насправді й не вивчав». [25, с.26] Однак, сьогодні стилістика вивчається,
викладається та знаходить практичне застосування у найрізноманітніших
галузях суспільного життя, таких як освіта, літературні студії, рекламний бізнес
тощо. Особливе місце вона займає у справі підготовки фахівців з перекладу.
Стилістика сучасної літературної японської мови має свої характерні
особливості, які найбільш повно знаходять своє відображення в її єдності й
стильовому розшаруванні, в її функціональних стилях. Що стосується основних
функціональних стилів сучасної японської мови, то вони за своєю типологією
мало чим відрізняються від загальноприйнятої класифікації.
Невеличкий досвід автора роботи в спілкуванні з японцями дозволив
прийти до висновку про те, що функціональні стилі, зокрема, діловий стиль є
одним з найбільш складних аспектів японської мови в плані його вивчення й
практичного застосування, при цьому основу таких труднощів становить
специфіка як самої сфери діяльності, яку обслуговує даний стиль, так і
застосування японської мови в діловій сфері відповідно до норм, традицій і
звичок спілкування, прийнятими в японському суспільстві.
Варто також враховувати, що за останні десятиліття японська мова,
особливо ділова, перетерпіла певні зміни, пов’язані насамперед з
інтернаціоналізацією спілкування та з впровадженням новітніх технічних
засобів комунікації.
Усе це свідчить про актуальність теми, про необхідність проведення
спеціальних досліджень функціональних стилів літературного японського
мовлення із врахуванням факторів та умов здійснення мовного спілкування, що
становить певний інтерес у теоретичному плані (наприклад, при вивченні
проблем стилістики мови, особливостей комунікації й національно-культурної
специфіки спілкування). Окрім того, на нашу думку, це важливо і для

3
досягнення практичних цілей, зокрема: для ефективного і якісного навчання
майбутніх перекладачів, для оволодіння останніми всіма стилями японської
мови, для подолання труднощів, пов'язаних з необхідністю практичної реалізації
знань при роботі у відповідних сферах суспільної діяльності, в тому числі і для
створення навчальних посібників.
Обрана нами тема є досить актуальною, ще й тому що функціональні
стилі японської мови у вітчизняному японознавстві вивчені недостатньо,
відсутня струнка система підходів щодо застосування стилів. Стилістичні мовні
явища постійно змінюються, підпорядковуючись потребам суспільства, тому
відомості зі стилістики необхідно оновлювати. Наприклад, І.В.Жукова у своїй
праці «Стилистика японского языка», що була видана ще у 1978 році та
перевидана у 2002, виділяла ще й військово-документальний підстиль офіційно-
ділового стилю. У своїй роботі цей підстиль ми виділяти та досліджувати не
станемо, оскільки вважаємо, що в теперішніх умовах стиль військового
документа не знаходить достатнього практичного застосування у сучасній
Японії, він там не актуальний.
Відомий стиліст Шарль Баллі описав стилістику як науку, що вивчає
експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто
вираження в процесі спілкування сфери почуттів і дії мовленнєвих факторів на
почуття. Таким чином, він підкреслює, що предметом стилістики є емоційно-
експресивне в мові й мовленні[12]. Функціональна стилістика, на відміну від
стилістики описової, що вивчає будову й системи мови, використовує
комунікативно-прагматичний аспект, який охоплює функції мови, сферу її
поширення в суспільстві і способи її використання.
При написанні даної роботи автор виходив з того, що функціональна
стилістика – галузь науки про підсистеми літературної мови (стилі мови) та про
засоби мовленнєвого вираження, за допомогою яких досягається необхідний
ефект (мета) висловлювання [1].
Мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб дати короткий опис
єдності та відмінностей лексичних особливостей функціональних стилів

4
японської мови, а також – у виявленні найбільш важких моментів при їхньому
практичному використанні.
Для цього в роботі були поставлені такі завдання:
1) Проаналізувати поняття та функціональні особливості основних стилів
літературної мови;
2) Охарактеризувати функціональні стилі в сучасній японській мові та їхні
лексичні відмінності;
3) Проаналізувати функціональні стилі японського літературного
мовлення на основі автентичних матеріалів;
4) Дати пояснення функціональної значимості особливостей комунікації й
наведення конкретних прикладів їх прояву в реальних умовах спілкування;
5) З’ясувати труднощі, що виникають при перекладі літературної мови з
використанням різних функціональних стилів японської мови.
Об’єктом дослідження є функціональні стилі літературного мовлення.
Предметом дослідження є специфічні ознаки функціональних стилів
японської літературної мови, проблема їх єдності й відмінності.
Матеріал і методи дослідження. Основним матеріалом для курсової
роботи є першоджерела, зокрема, зразки різних функціональних стилів
літературної японської мови, ділового листування й документації, що прийняті у
повсякденному житті, зокрема, у сфері сучасного бізнесу Японії. У роботі
використано теоретичні праці й методику дослідження, розроблену у
вітчизняному й зарубіжному мовознавстві стосовно теорії функціональних
стилів і дослідження національно-культурної специфіки спілкування.
У якості додаткових матеріалів були використані власні спостереження
автора над елементами ділового спілкування, зроблені під час зустрічей
(протягом трьох років) у японському представництві в м. Києві, та підчас
практики.
Зрозуміло, що автор не претендує на повноту висвітлення стилістичних
проблем японської мови, оскільки, функціональна стилістика не є достатньо

5
вивченою галуззю мовознавства як у вітчизняному японознавстві, так і в
японському мовознавстві.
Наукова новизна роботи полягає у спробі виділення даної проблеми в
самостійну, а також у залученні матеріалу, який раніше не включався в
дослідження. Зокрема, мова ділового спілкування розглядається із врахуванням
даних інших наук (прикладної лінгвістики, естетики, культурології,
країнознавства і т.д.), а також мовної культури японського народу. Практична
цінність роботи полягає в тому, що вона може бути використана в процесі
викладання японської мови українцями, при складанні навчальних і довідкових
посібників з японської мови.
Структура й обсяг курсової роботи зумовлені потребою висвітлення
теми. Робота складається із вступу, трьох розділів і висновків, а також списку
використаної літератури.

6
 РОЗДІЛ І.
ПОНЯТТЯ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСНОВНИХ СТИЛІВ
ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

1.1. Поняття та загальна характеристика функціонального стилю

Кожний із нас добре знає і розуміє, що наукові книги та художні твори,

офіційні документи і публіцистичні статті різні автори пишуть по-різному. Те,
що побутовий діалог зовсім не схожий на діалог, що має місце, скажімо, на
офіційних переговорах, також, сподіваємось, усі розуміють. Але створювати
тексти різних стилів може не кожний, і частіше всього не може з огляду на те,
що кожний текст будується за своїми правилами і законами.
Закони і правила побудови текстів наукових книг, офіційних документів і
т.п. вивчає наука стилістика, а точніше функціональна стилістика, оскільки ця
наука пов’язана з проблемами функціонування мови. Основне поняття
стилістики – функціональні стилі. На сьогодні існує досить багато дефініцій
(визначень) даного поняття. Одне з таких визначень знаходимо в
О.А.Кирилової: «…функціональний стиль – це різновидність літературної мови,
що склалась історично в даному мовному колективі і являє собою відносно
замкнуту систему, що регулярно діє в певній сфері суспільного життя…
(переклад з рос. наш – А.Т.)». З даного визначення можна виділити як найбільш
вагому його складову те, що кожний стиль, який відповідає тій чи іншій сфері
людської діяльності, формується історично і є одним із різновидів літературної
мови. Зрозуміло, що поряд з таким визначенням є й інші, оскільки,
дослідженням функціональної стилістики японської мови займалися такі
науковці, як: ホ ー ム ズ (Holmes), 吉 岡 健 一 (Йошіока Кен′ічі), 陳 志 文 (Чін
Шіфумі), 山本雅子 (Ямамото Масако) [29], 野村眞木夫 (Номура Макіо) [30],中
村明 (Накамура Акіко) [31], 佐藤信夫 (Сато Нобуо) [32], 瀬戸賢一 (Сето Кен
′ічі), І. В. Жукова [8], Е. М. Маєвський [11], Л. М. Свинина [15], П.С.Тумаркін
[17; 18], Е. Л. Фролова [20], О. П. Фролова [21].
Функціональні стилі обумовлюють стилістичну гнучкість мови, різноманітні
можливості вираження, варіювання думки. Завдяки цьому мовними засобами

7
людина виявляється здатною висловити складну наукову думку, філософську
мудрість, чітко сформулювати закони, відобразити в художній літературі
(епопеї) багатопланове життя народу.
Отже, функціональний стиль — це різновид літературної мови, що виконує
певну функцію в людському спілкуванні. Тому стилі й називаються
функціональними. Вчені-лінгвісти виділяють п'ять функціональних
стилів: розмовно-повсякденний (побутовий), науковий, офіційно-діловий,
газетно-публіцистичний, художній. Правда, оскільки серед учених немає
одностайності щодо кількості функцій, властивих кожній мові, на нашу думку, в
японській мові можна виділити ще й епістолярний стиль, що й буде предметом
нашого розгляду далі по тексту.
З огляду на означене, ми можемо стверджувати, що існування
функціональних стилів – не довільна видумка вчених. Їхня поява зумовлена
різними об’єктивними факторами нашого повсякденного життя. Часто ці
фактори називають екстралінгвістичними, тобто немовними або позамовними.
Іншими словами, саме життя визначає, яким має бути текст того чи іншого
стилю. Що це за фактори? Вчені відносять до них: а) сферу суспільної
діяльності; б) форму мови (писемна або усна); в) вид мови (монолог або діалог);
г) мета спілкування; д) жанри; е) автор – адресат. З урахуванням цих складових
із розмаїття мовних стилів вчені й виділяють, як зазначено вище, в основному
лише п’ять функціональних стилів: розмовний, науковий, офіційно-діловий,
публіцистичний и стиль художньої літератури.

1.2. Особливості функціональних стилів

Як уже зазначалось, функціональні стилі і фактори, що їх визначають,

формувались протягом багатьох віків. Якщо більш уважно поглянути на
характеристику функціональних стилів, то можна помітити, що науковий,
офіційно-діловий, публіцистичний стилі мають між собою багато спільного
(переважає писемна форма мови, монолог як головний вид мови, суспільна
комунікація)[3; 16, 256-287]. Іноді ці стилі спрощено об’єднують під загальною

8
назвою «книжкові стилі», протиставляючи їх, таким чином, розмовному стилю.
Ми тут легко помічаємо й особливе місце функціонального стилю художньої
літератури.
Так чи інакше, для кожного функціонального стилю характерні свої
особливі стильові риси. Так, наприклад, основні риси наукового стилю – це
точність , підкреслена логічність, доказовість, однозначність, узагальнення; для
офіційно-ділового – директивність, беземоціональність, стандартизована
точність, що не допускає різних тлумачень; для публіцистичного поєднання
експресії і стандарту; для розмовного – спонтанність (непідготовленість),
загальна установка на неофіційне спілкування, а для художньої літератури –
описовість, емоційність і образність.
Отже, виконання стилем тієї або іншої функції — естетичної, наукової,
ділової і т.д. — накладає глибоку своєрідність на весь стиль. Кожна функція —
це певна установка на ту або іншу манеру викладу — точну, об'єктивну,
конкретно-образотворчу, інформативно-ділову і т.д. Саме тому для кожного
носія конкретного функціонального стилю важливо вміти вибрати з
літературної мови ті слова й вирази, ті форми й конструкції, які можуть
щонайкраще виконувати внутрішнє завдання даного стилю. Так, наукове
мовлення потребує точних і строгих понять, ділова мова тяжіє до узагальнених
стандартних назв, художня віддає перевагу описовості й образності.
Однак стиль — це не тільки спосіб, манера викладу. За кожним стилем
закріплене ще й своє коло тем, свій зміст[16, с.155-161]. Розмовний стиль, як
правило, обмежується повсякденними, побутовими сюжетами. Офіційно-ділове
мовлення обслуговує суд, право, дипломатію, відносини між підприємствами і
т.д. Газетно-публіцистичне мовлення тісно пов'язана з політикою, пропагандою,
суспільною думкою.
Таким чином, можна виділити три особливості функціонального
стилю: 1) кожний функціональний стиль відбиває певну сторону суспільного
життя, має особливу сферу застосування, своє коло тем; 2) кожний
функціональний стиль характеризується певними умовами спілкування —

9
офіційними, неофіційними, невимушеними і т.д.; 3) кожний функціональний
стиль має загальну установку, головне завдання мовлення.
Ці зовнішні (екстралінгвістичні) ознаки визначають мовну особливість або
форму, атрибутику функціональних стилів.
Перша особливість полягає в тому, що кожний з них має у своєму
розпорядженні набір характерних слів і виразів. Так, наявність великої кількості
термінів (дефініцій), спеціальної лексики найбільшою мірою характеризує
науковий стиль. Розмовні слова й вирази свідчать про те, що ми маємо справу з
розмовно-побутовим стилем. Художнє мовлення буяє образними, емоційними
словами, газетно-публіцистична – суспільно-політичними термінами. З цього,
звичайно, не виходить, що функціональний стиль суцільно складається з
характерних, специфічних для нього слів. Напроти, у кількісному відношенні
частка їх незначна, але вони становлять найбільш істотну її складову.
Основна ж маса слів у кожному стилі — це нейтральні, т. зв. міжстильові
слова, на тлі яких і виділяються характерні лексика і фразеологія. Тут
міжстильова лексика виступає своєрідним охоронцем єдності літературної мови.
Будучи загальнолітературною, вона поєднує функціональні стилі і оберігає
чистоту мови, її виразність. Характерні ж слова становлять мовну специфіку
стилю. Саме вони визначають його мовний вигляд.
Загальними для всіх функціональних стилів є й граматичні засоби.
Граматика мови єдина. Однак у відповідності зі своєю установкою кожний
функціональний стиль по-своєму використовує граматичні форми і конструкції,
віддаючи перевагу тим або іншим з них. Так, для офіційно-ділового стилю, який
відсторонюється від усього особистісного, досить характерні неозначено-
особові, зворотні конструкції (приймання проводиться, довідки видаються,
обмін грошей проводять). Науковий стиль віддає перевагу прямому порядкові
слів у реченнях. Публіцистичному стилю властиві риторичні фігури: анафори,
епіфори, паралелізми. Однак і стосовно лексики, і особливо стосовно граматики,
мова йдеться не про абсолютне, а про відносне закріплення цих норм за тим або

10
іншим стилем. Характерні для якого-небудь функціонального стилю слова й
граматичні конструкції можуть бути вживані й в іншому стилі.
У мовному відношенні функціональні стилі різняться й з погляду
образності, емоційності. Можливості й ступінь образності й емоційності в
різних стилях неоднакові. Так, ці якості в принципі не характерні для наукового
й офіційно-ділового стилів. Однак елементи образності, емоційності можливі в
деяких жанрах дипломатії, у полемічних наукових творах. Образні навіть деякі
терміни. Наприклад, дивна частка у фізиці називається так тому, що вона
дійсно поводиться незвичайно, дивно.
Інші функціональні стилі більш тяжіють, «прихильні» до емоційності й
образності. Скажімо, для художнього мовлення – це одна з головних мовних
особливостей. Художнє мовлення образне за своєю природою, сутністю. Інший
характер має образність у публіцистиці. Однак і тут це лише одна із важливих
складових стилю. Цілком схильний до образності й особливо до емоційності й
розмовно-побутовий стиль.
Важлива характеристика функціональних стилів – ступінь
індивідуальності мовлення [16, с.164-169]. Будь-яке мовлення тією чи іншою
мірою стандартизоване. Нам, наприклад, не треба винаходити формули вітання
або прощання. Вони існують у готовому вигляді (добрий день, до побачення,
привіт). Своєрідні правила мовної поведінки, правила побудови тексту існують
у кожному функціональному стилі. І вони полегшують користування мовою,
заощаджують мовні зусилля. Але, з іншого боку, мовна стандартизація обмежує
волю самовираження, індивідуальність мовлення. Саме за ступенем
стандартизованості й ступені індивідуалізованості мовлення і різняться
функціональні стилі.
Найбільшою мірою регламентовані ділове й наукове мовлення, особливо
перше. Особистісне, індивідуальне проявляється тут дуже слабко. Найбільш
індивідуальним є художнє мовлення. Саме тут відкривається простір для
самовираження письменника. І тут украй недоречні штампи. Закон художнього

11
мовлення – індивідуальність, неповторність. Із цього погляду художній стиль є
різко протилежним офіційно-діловому.
Друге місце за ступенем індивідуальності мови займає публіцистика. Вона
також уникає штампів, але цілком терпима до мовних стандартів, особливо,
якщо вони виразні, емоційні, наприклад: бенкет під час чуми, біла безмовність,
над прірвою.
Особливе місце на шкалі «індивідуальність – стандартизованість» займає
розмовно-побутове мовлення. Як засвідчують науковці, воно у найбільшій мірі
регламентоване і автоматизоване. Саме цим можна пояснити швидкість і
легкість природнього, невимушеного спілкування. Як життя? Що нового? Як
поживаєте? З подібних зворотів складається повсякденне розмовно-побутове
мовлення. І вони цілком відповідають завданням, нормам цього
функціонального стилю. Більше того, для кожного стилю характерні ще й
специфічні, особливі мовні засоби, які, власне, і визначають мовне тло тексту.
Наприклад, в науковому тексті з біології автор не буде використовувати
діалектизми або інші ненаукові терміни, які дозволяємо собі у розмовному стилі
(картопля – бульба і т.п.). Разом з тим потрібно пам’ятати, що є й так звані
нейтральні мовні засоби, які вільно використовуються в різних функціональних
стилях, що лише підкреслює їхню єдність.

1.3. Норми функціональних стилів

Поняття норми функціонального стилю особливо важливе для їхньої

типології і характеристики. Тут ми виходимо із того, що існує таке поняття, як
норми мови[16, с.169-175]. Вони обов'язкові й єдині для всіх стилів. Ні в якому
стилі однаково не можна писати й говорити «інциндент» або «константувати»
(замість: інцидент, констатувати). Однак є й стильові норми, що визначають
уживання в ньому певних слів, виразів і форм. Ці норми міняються від стилю до
стилю. Наприклад, у живому розмовно-побутовому мовленні недоречні
канцеляризми (Я проживаю в лісовому масиві). Недоречні вони й в інших
стилях, але цілком природні в офіційно-діловому мовленні.

12
 Загальна функція стилю реалізується в жанрах, які пристосовані для
виконання внутрішнього завдання, установки даного стилю. Тому в кожного з
функціональних стилів є свій набір мовних жанрів. Здійснюючи функцію стилю,
кожний жанр дає можливість авторові реалізувати це по-своєму. Жанри
зберігають загальні риси функціонального стилю, але характеризуються
особливою композиційно-мовною структурою й особливостями вживання слова.
Так відбувається внутрішня диференціація стилів, що приводить до певного
набору жанрів. Наприклад, художній стиль – це епос, лірика, драма, роман,
повість, оповідання, поема, вірш і т.д.
Таким чином, кожний функціональний стиль — це особлива впливова
сфера літературної мови, що характеризується своїм колом тем, своїм набором
мовних жанрів, специфічною лексикою й фразеологією. Кожний
функціональний стиль — це своєрідна мова в мініатюрі: мова науки, мова
мистецтва, мова законів, дипломатії. А всі разом вони становлять те, що ми
називаємо японською або іншою літературною мовою. І саме функціональні
стилі обумовлюють багатство й гнучкість кожної мови. Розмовне мовлення
вносить у літературну мову жвавість, природність, легкість, невимушеність.
Наукове мовлення збагачує мову точністю й строгістю вислову, публіцистика –
емоційністю, афористичностью, художнє мовлення — образністю.
І сам розвиток японської мови протікає під впливом функціональних
стилів, які безупинно взаємодіють. Книжно-писемні стилі пожвавлюються
включенням у них елементів розмовного мовлення. У розмовно-побутове
мовлення, у свою чергу, проникає елемент книжно-писемних стилів.
Відбувається постійний процес взаємодії стилів, який в остаточному підсумку й
визначає розвиток японської літературної мови.

13
 РОЗДІЛ ІІ.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ В СУЧАСНІЙ
ЯПОНСЬКІЙ МОВІ ТА ЇХ ЛЕКСИЧНІ ФУНКЦІЇ

2.1. Розмовна мова як функціональний стиль

Розмовний стиль використовується в усному повсякденному побутовому
спілкуванні. Призначення розмовного стилю – бути засобом комунікації, обміну
думками та з’ясування відносин і стосунків.
Найбільш поширеними жанрами розмовного стилю є діалог та полілог.
Вважаємо, що найбільш наочною буде спроба описати розмовний стиль у
протиставленні тим стилям, які мають зазвичай є письмовими жанрами.
Японські дослідники 山本雅子 та 大西五郎 (Ямамото Масако та Ооніші
Горо)[29] стверджують, що поділ лексики на розмовні та письмові пласти у
японському мовознавстві хоч і було досліджено в достатній мірі, в освітній
практиці це ще не знайшло належного застосування. Головну причину такого
явища вони вбачають у розмитості термінів 話し言葉 та 書き言葉. [29, с. 3]
Науковці вважають, що характерними ознаками і властивостями
розмовного стилю є:
- відносна стислість тексту;
- використання порівняно невеликого запасу (шару) лексики;
- застосування великої кількості кейго, вигуків, щю:джьобі ( よ 、 ね ),
запитуючих слів гімонші;
- часте використання інверсії, порушення порядку слів та подібне.
Дуже помітно в розмовному стилі проявляються діалекти, а також
різниця у мовленні жінок та чоловіків. Часто, для того, щоб уникнути різких
оцінок, уникають робити категоричні висновки. Коли один мовець починає
говорити, якщо обидва мовці зрозуміли, що той хотів сказати, фраза
переривається (обривається). Використовуються також форми на ～です、～ま
す。Взагалі, в розмовному стилі можна використовувати п’ять формантів: だ、
です、である、であります、でございます, з яких だ та である звичайні, です
та であります є ознакою чемного мовлення, а でございます – урочистого. [19,
37].
14
 Японська усна мова характеризується використанням більшою
частиною, власне, японської лексики, збагаченої фразеологічними висловами.
Дієслівні форми часто скорочуються: 書いている до 書いてる, 読んでおく до
読んどく, 言ってしまう до 言っちゃう, では до じゃ, なければ до なけりゃ та
ін.
Складні речення часто розбиваються на прості. [8; 29]
Сьогодні в японській усній мові спостерігаються тенденції уніфікації,
стирання межі між мовленням чоловіків та жінок, між начальником та
працівником.
Граничним між розмовним та епістолярним стилями будемо вважати
жанр обміну короткими повідомленнями за допомогою служб skype, MSN та e-
mail. Технічні особливості обміну даними зумовили ємність та короткість
повідомлень. Зазвичай відсутніми є урочисто-розгорнуті привітання, а також
завершення розмови, мова не формалізована. Виникають окремі прошарки
лексики, зокрема, Інтернет-спілкування, правда, Е-mail при цьому може
залишатись повноцінним епістолярним жанром.
2.2. Науковий стиль мовлення
Науковий функціональний стиль мовлення використовується в наукових
працях та має ряд особливостей, зокрема: попереднє обдумування вислову,
нормоване мовлення, монологічний характер, суворий відбір мовних засобів.
Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих
наукових результатів, винаходів або відкриттів[16, с.282-287].
Науковий стиль властивий таким жанрам, як монографія, рецензія,
наукова стаття, анотація, підручник, дисертація, лекція.
У текстах наукового стилю часто вживаються цитати, посилання на
джерела. Для цього жанру властива чіткість, ясність і предметність тлумачень,
логічна послідовність і довідність викладу, узагальненість понять і явищ,
об’єктивність, точність і лаконічність висловлювань, аргументація й
переконливість тверджень, однозначне пояснення причинно-наслідкових
відношень, докладні й аргументовані висновки.

15
 В науковому стилі використовуються специфічні мовні засоби, а саме
значна кількість наукових термінів, визначень (дефініцій), наявність схем,
діаграм, карт, графіків, таблиць, систем знаків і позначок, оперування
абстрактними, іншомовними словами, вживання суто наукової фразеології,
стійких термінологічних словосполучень, відсутність емоційно-експресивної
лексики, наявність виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ
на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням
нумерації), переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів
(кліше).
Науковий стиль має ще має і власні підстилі. Умовно їх поділяють на:
- власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь,
повідомлення, курсова й дипломна праця, реферат, тези), який, також
поділяють на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;
- науково-популярний – застосовують для більш доступного викладу
інформації про наслідки складних досліджень нефахівцям,
використовуючи в неспеціальних часописах і книгах навіть засоби
художнього та публіцистичного стилів;
- науково-навчальний – реалізовують у підручниках, лекціях, наукових
бесідах для доступного, логічного й образного викладу, що не
виключає використання складників емоційності. [2; 9; 10]
Японському науковому тексту властивий великий процент
термінологічних багатоієрогліфічних з’єднань та абревіатур. Типові прості
форми дієслів, предикативних прикметників, еліптичні (опущені) форми
присудку.
У філологічних наукових текстах часто зберігається велика кількість
граматичних елементів старої письмової мови («бунго»), а іноді навіть історична
орфографія, невласна сучасній японській мові. [8, с.61]
Наукові дискусії та конференції «заданкай» (座談会) можна вважати, як
стверджує І.В Жукова [8], жанром, що є граничним між науковим та
публіцистичним стилями.

16
 2.3. Офіційно-діловий стиль мовлення
Офіційно-діловий функціональний стиль літературної японської мови –
це стиль, що використовується у сфері державного, суспільно-політичного й
громадського життя, в законодавстві, у сфері управління адміністративно-
господарською діяльністю. У житті сучасного японського суспільства ділова
комунікація відіграє дуже визначну роль. Офіційно-діловий стиль не є чимось
монолітним, а поділяється на такі підстилі:
1. Законодавчий – використовується в законотворчій сфері у вигляді
Основних законів (Конституцій), законів, указів, статутів, постанов тощо.
2. Дипломатичний – використовується у сфері міждержавних офіційно-
ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
3. Юридичний – використовується в юриспруденції у вигляді актів, заяв,
протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
4. Адміністративно-канцелярський – використовується в професійно-
виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної
кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо. [13]
Доцільно поділити ділове спілкування на усне та письмове, перше можна також
поділити на офіційне (формальне) та неофіційне (неформальне), з яких
неофіційне ближче до розмовного стилю, проте зберігає специфічні риси мови
бізнесу. [15, с. 7]
Офіційно-діловий стиль базується на послідовній логічній основі.
Важливим є послідовність і точність викладу, документальність, об’єктивність,
чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.
Діловий стиль має суворі вимоги до лексики й фразеології (широке
використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність
діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної
оцінки тощо).
Діловий текст характеризується як високим ступенем стандартизації
мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів,
зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів).

17
Властивий високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора
регламентація розміщення та будови тексту. [13]
Суб’єктивна складова зводиться до мінімуму. Разом з тим, неофіційна
усна ділова комунікація не виключає емоційного забарвлення повідомлення.
Відома з давніх віків соціальна ієрархія, прийнята в японському
суспільстві, зокрема, розшарування його на чотири соціальні прошарки (стани):
самураї, селяни, ремісники та торгівці, значно вплинула на формування
офіційно-ділового стилю. Як вважає Н.М.Свініна [15], розвиток ділового стилю
відбувається в епоху Едо (1603–1867 рр.) і пов’язаний із становлення міста
Осака у якості торгівельного центру Японії. Саме в той час закріпилися певні
мовні засоби досягнення ефективності ділового спілкування.
Однією з особливостей японського офіційно-ділового мовлення є значна
кількість запозиченої лексики, здебільшого з англійської мови. Зростає кількість
термінів, що поясняється тим, що запозичені слова мають більш вузьке
конкретне значення.
Ознаками офіційно-ділового стилю також є специфічні обов’язкові
форми звертання, початку та завершення розмови, використання скорочень та
символів (наприклад, ￥), негнучка структура ділового повідомлення. [2, с. 15–
16] В бізнесовому світі Японії дуже важливими є кейго – форма ввічливості, що
є важливим інструментом налагоджування і підтримання дружніх та коректних
відносин. Навички використання ввічливих форм відіграють важливу роль як у
письмовому, так і в усному діловому спілкуванні.
Найбільш ввічливим вважається звернення за професією, що має
підкреслювати виключну важливість співрозмовника як професіонала.
Звертання на суфікс – сан можливе у менш формальному спілкуванні. У
діловому спілкуванні японською мовою поширене «вихваляння»
співрозмовника, навмисна чемність.
2.4. Публіцистичний стиль мовлення
Публіцистичний стиль найчастіше використовується у текстах
суспільної, політичної та освітньої тематики. Метою публіцистичного стилю є

18
викладення та з'ясування соціально-політичних проблем, вплив на читачів або
слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей. [10;
16]
Особливості публіцистичного стилю зумовлені його специфічною метою
– вплинути на свідомість, пропагувати якісь ідеї та переконання. Публіцистика
тісно пов’язана з поточною зовнішньою ситуацією, намагається на неї впливати
та не боїться використовувати мовні інновації, неологізми.
Публіцистичний стиль також має власні підстилі, а саме: усні різновиди
радіо та телевізійних повідомлень, коментарів; письмові різновиди, як,
наприклад, стиль газетних статей, есе, оглядів, рецензій, реклами.
Для прикладу візьмемо підстиль – газетна стаття. У мові преси не
використовується фурігана, оскільки читачу необхідно зрозуміти сенс
повідомлення. У мові японської преси дуже багато слів із соціально-економічної
та політичної галузей. Речення зазвичай синтаксично складні, використовуються
бунго.
Заголовки японських публіцистичних текстів, зазвичай, мають яскраве
експресивне навантаження, що створюється за допомогою незакінчених речень,
що спонукає прочитати статтю. [8, с. 65–66]
Перші японські газети з’явилися ще у 17 ст. Вони мали назву йоміури та
каварабан ( 読 売 та 瓦 版 ). Першою сучасною газетою була Nagasaki Shipping
List and Advertiser, яку видавав англієць Мансард. Виходила вона раз на два
тижні. Потім газету було перейменовано на Japan Herald. У 1862, сьогунат
Токугава почав видавати Kampan batabiya shimbun. Ці газети подавали тільки
іноземні новини. Першою японською газетою, що розповідала і про японські, і
про іноземні події, була Yokohama mainichi shimbun, що вперше вийшла у світ у
1871 році.
Газети того часу можна розділити на два типи: 大 新 聞 та 小 新 聞 .
Ощімбун були більш політизовані та пов’язані із суспільним рухом 自由民権運
動 (Дзію: мінкен ундо:). Пізніше, такі газети як Yokohama mainichi shimbun та
Chūgai shimbun стали органами політичних партій.

19
 Японські газети відіграли важливу роль у питаннях свободи слова та
преси. У період демократії Тайшьо з 1910 до 1920-і роки, уряд намагався
подавити такі газети як Asahi shimbun, що критикували уряд та відстоювали
права громадян та конституційну демократію. У період зростаючого
мілітаризму газети були піддані цензурі та контролю. У 1951 році свобода слова
і преси повернулися до Японії і залишаються в пошані й до нині [24].
2.5. Стиль художнього мовлення
Художній стиль – це стиль художньої літератури, що використовується у
літературній творчості. Головною особливістю художнього стилю є те, що він
акумулює та розчиняє у собі властивості інших стилів мовлення, а також
елементи жаргонів, діалектів, що використовується як художній метод для
досягнення естетичної мети автора, підпорядковуючись закону художньої
необхідності. В. В. Виноградов вважав, що художній стиль стоїть не на одному
рівні з іншими стилями мовлення, а використовує їх, та у зміненому вигляді
включає в себе. [4; 16, с.247-256]
Мета художнього стилю полягає в тому, щоб створити засобами мови
художні образи. Тому художній стиль, як правило, відрізняється експресивно-
емоційною забарвленістю елементів мовлення.
Стилістику художнього мовлення всебічно вивчали В. В. Виноградов,
М. М. Бахтин, В. М. Жирмунський, Б. А. Ларин, Г. О. Винокур та ін.
Художній стиль реалізується у формі драми, епосу та лірики, які
розподіляються на відповідні жанри.
Засобами художнього слова цей стиль впливає на розум і почуття читача,
формує переконання та естетичні смаки. [8, с. 78–80]
Основними ознаками художнього стилю є образність, поетичність
мовлення у прозових і драматичних творах, естетичність мовлення,
експресивність, інтенсивність висловлювань, образність, конкретно-чуттєвий
опис дійсності, суб’єктивізм розуміння й відображення навколишнього світу
(індивідуальне світосприйняття автора). Будь-яке нормування відсутнє через
індивідуальну манеру письма.

20
 Художній стиль використовує ряд мовних засобів:
- різноманітність використаної лексики;
- уживання емоційно-експресивної лексики, синонімів, антонімів,
омонімів, фразеологізмів;
- використання нових слів (неологізмів), вигаданих автором, нових
значень, знайдених автором, формування індивідуального стилю
митця;
- введення до творів із стилістичною метою історизмів, архаїзмів,
діалектизмів, просторічних та жаргонних слів;
- особливості інтонування та ритмомелодики. [9]
Щодо поетичної складової художнього стилю, найбільш традиційною
формою японської поезії вважається танка, що виникли у VII—VIII ст. та є
написані на бунго. Особливістю сучасної японської поезії є використання
розмовного шару японської мови.
Основною особливістю драматургії є розмовна лексична характеристика
персонажів п’єси, ремарки. Текст від автора зазвичай поєднує літературно-
книжний стиль мови з розмовним. Важлива тема сучасної драми – відношення
дійсності до ідеалу.
Про мову драми в Японії довгий час ведеться дискусія, основним
положенням якої є питання важливості психологічно обґрунтованої мовної
характеристики героя, його психологічного портрета.
Завдяки діяльності письменників та драматургів національна мова
збагачується новими лексичними одиницями, синонімами, антонімами тощо. Їх
творчою діяльністю визначається рівень літературної мови в цілому. [8, с.83]
2.6. Епістолярний стиль мовлення
За останніми даними, Японія має 24 тис. поштових відділень, що
обслуговують близько 7 млн. клієнтів щодня. При цьому приблизно 80%
складає ділова кореспонденція. Окрім того, 23 число кожного місяця вважається
Днем листа (фумі но хі, використовується лінгвістична гра, число 23 можна
прочитати як фумі, що співзвучне із словом «лист»). [16, с.295-303; 20, с. 3–8]

21
 Початок розвитку епістолярного стилю можна датувати епохою Хейан (IX
– 　 XII в.) Лист епохи Хейан був засобом спілкування між чоловіками та
жінками. Листи писалися за суворими канонами, про які видавались спеціальні
довідники. Важливим був як тільки зміст листа, так і його форма, папір, його
колір, прикладені до листа квітки, чорнила, сила надавлювання на кисть тощо.
Тобто існував чіткий канонічний етикет написання листів.
Епістолярний стиль sourou (候) мав значне місце у кінці XIX сторіччя. На
його основі навіть розвинувся окремий стиль літератури 候文 (souroubun).
Проте стиль сучасних листів наближається до стилю повсякденного
спілкування. Стиль сучасних листів у порівнянні зі стилем со:ро: вільніший та
різноманітніший. Однак, за словами Жукової, сучасний епістолярний стиль
успадкував деякі особливості стилю со:ро:, а саме:
1. Використання шанобливих дієслів, що практично не зустрічаються у
ввічливій усній мові (遊ばす та 仕る –– ввічливі варіанти する).
2. Використання традиційних правил граматики та синтаксису, які проте
можуть незначно варіюватись, використання традиційних елементів структури
письма як то вітання).
Сучасний епістолярний стиль має також ряд граматичних та лексичних
особливостей.
1. Зазвичай у листі опускається:
- показник знахідного відмінку を у стійких виразах вибачення, подяки:
お返事（を）ありがとうございました。- Вельми дякую за відповідь.
お体（を）お大切に。Бережіть себе;
- показник називного відмінку は після займенників першої особи
私（は）食品会社に勤めることになりました。 - Я буду працювати у
фірмі, що займається харчовими продуктами;
- には після звернення до адресату:
その後皆様（には）お変わりなくお過ごしのことと存じます。
- Сподіваюсь, що у Вас все буде гаразд;

22
 - だ у стійких ввічливих конструкціях こと（だ）とお喜び申し上げます
(Радію тому, що)
お忙しいこと（だ）と存じますが、ぜひお願いいたします。
- Знаю, що ви зайнятий, проте маю до Вас прохання.
2. У менш формальних листах заключне ввічливе дієслово може
опускатися:
まずはお礼まで（もうしあげます）。
Перед все, хочу висловити Вам подяку.
3. Дієприслівна форма у листах (наприклад, 負 け て ) 　 вважається
неввічливою та замінюється на форму дієслова другої основи 　負け） або на
суфікс – масу　（負けまして）.
4. Зазвичай, у дієприслівної форми предикативних прикметників て
перед комою опускається:
試験も近く、お忙しいこととぞんじます。
- Уявляю, наскільки Ви зайняті зараз, коли наближаються екзамени.
5. Негативні форми дієслова, наприклад 分からなくて та 分からないで
змінюються у листах на 分からず та 分からずに відповідно.
6. Форми дієслова на–масу можуть стояти не тільки у кінці речення, а і в
середині. Зазвичай форма на –масу використовується з формою на –тара або є
означенням іменника:
お紹介いただきました田中さんにはなだあいませんでした。
Я ще не зустрічався з паном Танакою, що ви мені його представили.
7. В епістолярному стилі використовується ряд стійких виразів:
- に は використовується замість は для того, щоб зробити речення
більш ввічливим.
- には・・・のことと存じます є дуже ввічливим аналогом は・・・だ
と思います。
- つ き ま し て は («у зв’язку з цим», «тому») часто використовується,
щоб перейти до прохання після пояснення ситуації;
- このたび використовується перед тим як перейти до опису
нещодавніх подій;

23
 - そ の 節 は має значення «коли», «у той час» і посилається як на
минулиі так і на майбутні події;
- A かたがた B ––　«водночас», «користуючись нагодою»;
- 折 є ввічливою формою сполучника 時.;
- の折から має значення «так як зараз», «тому що зараз»;
- 追って є синонімом 後で.
- замість す る よ う に використовується ～ の ほ ど , особливо у
формальних листах;
- とぞ～　використовується для посилення прохання;
- звичайно замість ように використовується よう [20, с. 23–57].
РОЗДІЛ ІІІ.
АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТИЛІВ ЯПОНСЬКОЇ МОВИ
НА ОСНОВІ АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

Розмовний стиль. Аніме «プラネテス/ΠΛΑΝΗΤΕΣ». Епізод 1. 7:02–8:03

ラービ：ああ、きみきみ、こっちこっ Рабі: Ти, ти, йди сюди. Так, це
ち。えぇ、こちらがデブリ課課補佐フィ завідувач відділу збору
リップ・マイエズ。つまり、内で一番え
космічного сміття Філіп
らいお方。
Майерз. Іншими словами,
田部：よろしくお願いします。
головний тут.
マイエズ：はい、よろしくね。
ラービ：そして、私が係長補佐アルビン Танабе: Дуже приємно.
ド・ラービ、ここのナンバーツ。 Майерз: Взаємно.
田部：よろしくお願いします。＊驚＊ Рабі: Крім того, я його замісник
ラービ：ああ、これ。今度の歓迎会があ Арвінд Раві, номер другий тут.
ってさあ。
Танабе: Дуже приємно. *Подив*
田部：ほう。
Рабі (тримає шляпу
ラービ：そんなことより君ももう会社人
なんだから挨拶の順番は学ぶをよりに。 фокусника): А, це. Я виступаю
田部：はい？ цього разу на банкеті фірми.
ラービ：偉い人から順番。 Танабе: Ось як.
田部：はい！ Рабі: До речі, тепер ти тут
マイエズ：でもよく来てくれたね。三年 працюєш і повинна знати
ぶりな新人だよ。
порядок привітань.
24
田部：えぇ？ Танабе: Га?
マイエズ：デブリの回収って正直お金に Рабі: Спочатку вітайся з
ならないんだよね。だから内の課は毎年
важливими людьми.
成績最下位でさあ。
Танабе: Так!
ラービ：会長！どこでの会社でもデブリ
Майерз: Все ж гарно, що ти
課はそんあものですって。
マイエズ：でも、うちはポッチぎりだ прийшла. Вже три роки в нас не
よ。ここに下ってもとはただ倉庫足しさ було новеньких. На зборі
あ。 космічного сміття багато не
八郎田：まあ。出世とかは期待するな。 заробиш. Тому наш відділ
仕事はきついし危険だしその上お襁褓
завжди приносить менш за всіх
だ。
прибутку.
Рабі: Шеф! Кажу ж Вам, так у
всіх відділах зі збору сміття у
всіх фірмах!
Майерз: Але ж ми найгірші.
Наш офіс знаходиться у
минулому складі.
Хачірота: Ага. І на підвищення
не розраховуй. Робота складна
та небезпечна, ще й підгузки
прийдеться носити. (Усі
космонавти одягають підгузки
під скафандр. – прим. перекл.)
Хоча дія і відбувається у одному з відділів серйозної космічної компанії-
монстра, тобто на робочому місці, розмову ведуть місцями навіть просторічно.
Використовуються засоби емфатичного підкреслення та суб’єктивного
вираження думок, такі як частки さ あ 、 よ 、 ね 。 Рабі говорить про себе
використовуючи вираз ナンバーツ, що не є дуже формальним. Хачірота взагалі
розмовляє на кансайському діалекті (期待するな).
Науковий стиль. Уемура Сусуму.
Запис лекції з історії японської мови. Уривок [36].
25
日本書紀－奈良時代の 720 年に完 Ніхон Секі. Вироблені у 720 році
成。日本最古の正史。全 30 巻。漢文 епохи Нара. Найстаріший опис
で書かれている。日本紀とも言う。 історії Японії. Всього є 30 томів.
万葉集－世の中のすべての歌を集め Написані китайськими
たもの、と言う意味で、現存する日
ієрогліфами. Також називаються
本最古の歌集。20 巻。仁徳天皇の皇
«Ніхонкі».Ман’йощю. По нині
后の歌をはじめとして、759 年まで
існуючий збірник старих японських
の 359 年間の長歌・短歌など約 4500
пісень, назва якого позначає
首と漢詩なども収録している。編集
«збірка пісень світу». Двадцять
は大伴家持の手を経たものと考えら
れている。 томів. Першими увійшли пісні
дружини імператора Джінтоку і
включає в себе зібрані за 359 років
(до 759 року) біля 4500 танка та
чьока. Також записана китайські
вірші. Вважають, що до
створення приклав руку Ото моно
Якамоті.

У цьому уривку автор повідомляє про факти минулого японської

письменності. Текст має об’єктивну направленість. Використовуються слова-
терміни 長 歌 , 短 歌 . Присудок іноді опускається, речення прості, що
пояснюється тим, що це – запис лекції, конспект. Дотримаються орфографічної
норми.
Офіційно-діловий стиль.
Конституція Японії. Розділ І. Статті 1-6
日本國憲法
第一章　天皇
第一条　天皇ハ日本国民至高ノ総意ニ基キ日本国ノ象徴及日本国民統合ノ標
章タル地位ヲ保有ス。
第二条　皇位ハ皇室典範ノ定ムル所ニ依リ世襲シテ之ヲ継承ス。

26
第三条　天皇ノ国事ニ関スル一切ノ行為ハ内閣ノ輔弼ニ依ルコトヲ要ス。内
閣ハ之ニ付其ノ責ニ任ズ。
第四条　天皇ハ此ノ憲法ノ定ムル国務ニ限リ之ヲ行フ。政治ニ関スル権限ハ
之ヲ有スルコトナシ。
天皇ハ法律ノ定ムル所ニ依リ其ノ機能ノ一部ヲ委任シテ行使セシムルコトヲ
得。
第五条　皇室典範ノ定ムル所ニ依リ摂政ヲ置クトキハ摂政ハ天皇ノ名ニ於テ
其ノ権限ヲ行フ。此ノ場合ニ於テハ前条第一項ノ規定ヲ準用ス。
第六条　天皇ハ国会ノ決議ヲ経テ内閣総理大臣ヲ任命ス。[35]
Ст. 1. Імператор — символ Японської держави і єдності японської нації; його
статус залежить від волі японської нації, носія суверенітету.
Ст. 2. Імператорський Престол є спадковим і успадковується відповідно до
Закону про Імператорський Дім, прийнятого Парламентом.
Ст. 3. Усі дії імператора, що стосуються державних справ, потребують
поради і затвердження Кабінету Міністрів, і Кабінет Міністрів несе за них
відповідальність.
Ст. 4. 1.Імператор виконує лише такі дії, що стосуються державних справ, які
передбачені цією Конституцією, і не має повноважень стосовно державного
управління.
2. Імператор, відповідно до закону, може доручати іншим виконання
своїх дій, що стосуються державних справ.
Ст. 5. Коли відповідно до Закону про Імператорський Дім встановлюється
регентство, регент виконує від імені імператора його дії, що стосуються
державних справ. У цьому випадку застосовується перший абзац попередньої
статті
Ст. 6. 1. Імператор призначає Прем'єр-міністра згідно номінації Парламенту.
2. Імператор призначає старшого суддю Верховного Суду згідно подання
Кабінету Міністрів.
(колективний переклад http://uk.wikisource.org/wiki/Конституція_Японії)
Маємо взірець законодавчого підстилю офіційно-ділового стилю
мовлення – основний державний документ. Спостерігаємо високий рівень

27
стандартизації. У деяких виданнях вживаються старі варіанти написання
ієрогліфів (國, а не 国 у заголовку), стара орфографія (おこなふ, а не おこなう)
та катакана. Вважаємо, що вживання катакани у старих офіційних документів
пов’язано з її походженням: вона генетично пов’язана з ієрогліфічним письмом
та разом з ієрогліфами була частиною «чоловічого письма», що символізує
ділову строгість. Емоційна окраска нейтральна, викладення об’єктивне та чітке.
Публіцистичний стиль.
Замітка

ＮＹフィルと提携「小さな作曲家」コンサート
浜地道雄 2009/07/22
一学期が終わり、いよいよ夏休み。快晴。
　小学生たちが海に山にと飛んでいく７月１９日、日曜日の午後のひととき。
　東京都港区の公立小学校の８人の小さな作曲家たちが集まり、作品を披露
した。　作曲の指導はＮＹフィルハーモニック（ＮＹＰ)のＴＡ（Teaching
Artist）たち。　来日のＴＡたちはまず、小学校に出向き、子供たちと対話を
重ねる。「テーマは何にする？」「どんなトーンでやろうか？」「リズム
は？」「ゆっくりかな、早くかな？」から始まり、「ではこういうのはどう
だろう」「そうか、やっぱりもっとゆっくりとしようか」「ここではどんな
気持ちを表現しようか」「バス低音をもっときかせよう」といったように一
つ一つの対話をもとに、次々に PC に入力し、五線紙に書き表わされる。
　最初はギコチないやりとりだが、段々馴染んできて、「ここではこういう
奏法も入れたい」など、活発なやりとりに展開する。演奏はＴＡを含む６人
のアンサンブルで、出来たてのホヤホヤの曲がまず演奏される。
　そして、小さな作曲家が呼び出されて、ご挨拶。さっきまでＰＣ上で聞い
ていた自分の作った曲が突然、一流の演奏家によって美しいハーモニーとな
り緩急自在に再現される。その驚き－－。そして、曲が再度演奏され、聴衆
もなるほどと、みごとな演奏に込められた小さな作曲家たちの思いを共有す
る。
協賛：クレディ・スイス
創設者：ジョン・ディーク
協力：くらしに音楽プロジェクト（代表：筆者）
　そのＴＡ（Teaching Artists）によって現在もなお年間延べ１,５００回もニ
ューヨークの小学校で実施されている。その原点のＮＹフィルによる Young
28
People's Concert（青少年コンサート）は８０余年の歴史をもつが、１９５８年
以後、かのレナード・バーンスタインにより本格化し、長期にわたる TV 教
育番組として一躍有名になり、現在も脈々と引き継がれている。　このＹＰ
Ｃは日本の長寿番組、「題名のない音楽会」の原点でもある。　折しも、NY
フィルの１０月来日公演が発表された。　この小さな作曲家たちの曲が、世
界一流のオーケストラによって演奏されることになるのか？　まさに、ドキ
ドキである。 [33]
Спільний концерт юних композиторів та Нью-Йоркського
філармонічного оркестру
Хамачі Мічіо
Перший семестр скінчився і нарешті настали літні канікули. Чи не
чудово?
Дев’ятнадцятого липня юні школярі, перед тим як летіти в гори та до
моря, зібралися на недовгий недільний вечір. Зібралося вісім маленьких
композиторів з муніципальної школи району Мінато Токіо та їх твори були
представлені. Керували написанням композицій виконавці Нью-Йоркського
філармонічного оркестру, що викладають. Наступного дня по приїзду в Японію
виконавці-вчителі прийшли до школи поговорити з дітьми. Спочатку чутно
було такі запитання: «На яку тему писати?», «У якій тональності?», «У
якому ритмі?», «Повільно чи скоро?», «Тоді складемо це бурунцями?», «Тоді
зробимо ще повільніше?», «Які почуття ти хочеш передати тут?», «Може
виділимо бас?» Потім отримані дані ввели у комп’ютери та надалі на нотний
папір.
Спочатку виходило трохи незграбно, але поступово всі подружилися та
дискусії стали більш живими, діти стали виражати своє бажання щось зміни
в композиції, наприклад ввести якийсь інший спосіб гри. На виступі ансамбль, у
якому було шість музикантів-викладачів зіграв новостворену мелодію. Після
цього вийшли юні композитори та привітали публіку. Мелодії, що вони їх самі
скомпонували та нещодавно чули з комп’ютера, тепер гармонічно та ритмічно
відіграли оркестранти. І здивувалися всі! Мелодію відіграли на біс. Аудиторія

29
повністю розділила відчуття маленьких композиторів, що так багато вклали у
виступ.
Засновник: Клоді Свіс
Спонсор: Джон Дік
Співпрацювали: Музичний проект для життя (делегат: автор статті)
Протягом кількох років такі заходи вже проводилися у Нью-Йорку 1500
разів силами тих самих музикантів. На сьогодні Нью-Йоркський філармонічний
оркестр вже має восьмидесятилітню історію таких юнацьких концертів.
Після 1958 року, Леонард Бернстейн зайнявся продюсуванням таких концертів
та вони одразу та надовго стали популярні у якості освітньої телепрограми. І
по цей день вона продовжується. Ці юнацькі концерти і в Японії починалися як
довгограюча програма про «Оркестр без назви». У цей момент, Нью-Йоркський
філармонічний оркестр оголошує жовтневі гастролі по Японії. Тож твори
юних композиторів будуть зіграні оркестром світового рівня? Дуже хвилююче.
Маємо замітку про захід, що відбувся. Замітка – один з найбільш
розповсюджених жанрів публіцистичного стилю, що висвітлює або повідомляє
про якийсь факт суспільного життя. Матеріал викладено досить стисло. Автор
не дає повного аналізу тому, що відбулось.
Особистість автора прослідковується, але навмисно не підкреслюється.
Використовуються такі скромні книжні слова як 筆 者 , 拙 稿 . Замітка носить
інформаційний характер, проте автор таки виявляє своє ставлення до події
короткими емоційними реченнями, епітетами, навіть в останньому реченні
прямо говорить про відчуття хвилювання. Речення іноді скорочуються до
самого підмета.
Художній стиль.
Сакутаро. Мрія.

30
夢 はるかに幽かな湖水をながめ
あかるい屏風のかげにすわつて はるばるさみしい麓をたどつて
あなたのしづかな寢息をきく。 見しらぬ遠見の山の峠に
香爐のかなしいけむりのやうに あなたはひとり道にまよふ　道に
そこはかとたちまよふ まよふ。
女性のやさしい匂ひをかんずる。 ああ　なににあこがれもとめて
かみの毛ながきあなたのそばに あなたはいづこへ行かうとするか
睡魔のしぜんな言葉をきく いづこへ　いづこへ　行かうとす
あなたはふかい眠りにおち るか
わたしはあなたの夢をかんがふ あなたの感傷は夢魔に饐えて
このふしぎなる情緒 白菊の花のくさつたやうに
影なきふかい想ひはどこへ行くの ほのかに神祕なにほひをたたふ。
か。 　　　　　　　　　（とりとめも
薄暮のほの白いうれひのやうに ない夢の氣分とその抒情）

31
У цьому віршованому творі спостерігаємо дуже дестандартизоване мовлення, як
і належить художньому стилю. Мовлення дуже суб’єктивне. Образність
тотально переважає над інформативністю. Використовуються старі норми
написання, наприклад, かう замість こう, やう замість よう, ふ замість う у
закінченні дієслова, にほひ замість におい. Використовуються старі форми
ієрогліфів 寢, 氣, варіантна форма 祕. У поетичній формі описується неясний
сон. Образи диму, поверхні озера, ширми мають безпосереднє відношення до
світу снів як до світу таємничого, хиткого, розпливчатого та неясного. Помітний
мотив дороги та її пошуку, можливо життя як дороги. Наявний образ чуттєвого
світосприйняття – образ таємничого запаху хризантеми, яку виспівували багато
японських поетів.
Епістолярний стиль. Привітальні картки
Проаналізуємо наступні тексти у епістолярному стилі. Усі вони є вітаннями з
одруженням [34].
沙紀さん Сакі-сан,
この度は、ご結婚おめでとうございます。 Вітаю вас із одруженням.
披露宴での沙紀さん
На банкеті у вас було дуже
、とても幸せそうな顔をしていて見ている
щасливе обличчя. Дивлячись
こちらもうれしい気持ちでいっぱいになり
на вас, я сам сповнююсь
ました。 お式の写真を同封します。これ
からも、末永くお幸せに… щасливим відчуттям.
美幸 Фотокартки з церемонії
укладаю у цей самий
конверт.
Відтепер навіки будьте
щасливі.
Міюкі

Це вітання надійшло від товариша. Тут використовуються прості ввічливі

форми на ～ます. У реченні 「これからも、末永くお幸せに… 」спостерігаємо

32
еліпсис присудка, що властиво епістолярному стилю. Направленість тексту
суб’єктивна, автор прямо говорить про свої почуття.
田中さん Танака-сан,
ご結婚おめでとうございます。せっかく招 Щиро вітаю Вас із
待していただきながら、出席できず申し訳
одруженням. Нема мені
ありませんでした。私自身もとても残念に
пробачення за те, що був
思っています。 伊藤部長に式のお写真を見
відсутній, хоча й був
せていただきましたが、とても優しそう
な、素敵な奥様ですね。 お二人の前途を心 запрошений. Я теж про це
よりお祝いいたします。 心ばかりのお祝い дуже жалкую. Начальник
の印に、フォトフレームをお送りしまし відділу Іто: був люб’язний
た。使っていただけたら幸いです。 показати мені фото з
修治
церемонії. Здається, Ваша
наречена дуже гарна та
добра. Мої найкращі
побажання від серця
молодятам. У
підтвердження вітань
надіслав Вам фоторамку.
Буду радий, якщо Вам
сподобається.
Сюдзі
А це вже привітання від колеги. Помічаємо більший рівень ввічливості та
дистанційованості. Використовується дуже ввічливі суфікси お та ご, кейго いた
だ く (об’єктивна направленість тексту), ввічливі форми на ～ ま す .
Використовуються складні розгорнуті багатоприсудкові речення, що ближче до
ділового мовлення. Іто:-сана називають за посадою, як прийнято на роботі, а не
на суфікс –сан. Мовлення стандартизоване та кодифіковане.
みどりさん、 Мідорі-сан,
ご結婚おめでとうございます。小さかった вітаю тебе із одруженням.
みどりさんがもうご結婚される歳になられ
Маленька Мідорі-сан вже
たなんて、驚き半分、とても嬉しく思いま
33
す。ほんとうにおめでとう。ささやかです виросла й виходить заміж.
が、お祝いの品をお送りしますので、 Чомусь я цьому частково
ご笑納ください。
дивуюсь, але дуже за тебе
рада. Щиро вітаю! Не
багато, але відсилаю вам
подарунки, прийміть, будь
ласка, прихильно.

Порівняймо з попередніми привітаннями привітання від тітки. Тут також

використовуються ввічливі форми, водночас відчуваємо значну близькість
адресата та адресанта. Направленість тексту суб’єктивна, автор говорить про
свої відчуття. Стиль листа більш наближений до розмовного.

34
 ВИСНОВКИ
У цій роботі зроблено спробу дослідити та проаналізувати проблему
єдності й відмінностей функціональних стилів японської мови та виявити
основні особливості функціональних стилів, а також, де можливо, частково
показати їх історичний розвиток.
Автором підкреслено важливість та актуальність вивчення стилістики
японської мови так само, як, наприклад, її граматики із самого початку
навчання, оскільки деякі особливості будови мови можуть виявитися
критичними для перекладача. Так, наприклад, І.В.Жукова рекомендує вітатися з
акторами перед їхнім виходом тільки на «Охайо: годзаімасу», і ніяк не
«Конбанва», навіть увечері, оскільки так прийнято в їхньому середовищі. Цим
співрозмовник підкреслить своє побажання акторам працювати ще більш
енергійно, що дуже важливо перед вечірньою виставою або нічним записом, так,
наче всі бадьорі, як вранці і, отже, можуть забути про втому та думати лише про
глядача, про публіку. Тому для перекладача дуже важливо володіти подібними
тонкощами мови.
Особливо велике значення в японському суспільстві мають елементи
ввічливості та гендерні відмінності у мовленні. Письмові стилі загалом
використовують форми на ～ある, які в усному мовленні можуть бути не зовсім
ввічливими, але так само можуть и не бути такими. Наприклад, сьогодні у
мовленні дітей є помітною відсутність нейтрально-ввічливих або ввічливих
суфіксів. Проте мовлення підлітків уже витримує усі правила мовленнєвого
етикету родини та суспільства.
У ході роботи авторові вдалось з’ясувати тісну єдність, спорідненість
різних функціональних стилів і їхні відмінності в межах японської літературної
мови. Було виявлено, що існують перехідні жанри, які є дотичними або
35
знаходяться на перетині кількох стилів. Наприклад, жанри електронного листа
та короткого текстового повідомлення, спілкування засобами MSN та Skype
можна віднести одночасно до епістолярного та розмовного стилю, оскільки вони
мають ознаки їх обох. Жанр наукових дискусій та конференцій «заданкай» (座談
会 ) є граничним жанром між науковим та публіцистичним стилями. Таке
взаємопроникнення функціональних стилів мовлення є наслідком того, що стилі
не є відірваними від життя та практики, а навпаки, знаходяться під їхнім
впливом та повністю підпорядковані своєму практичному призначенню.
Дискусійним, на наш погляд, є питання про поділ розмовного стилю на
розмовний письмовий та розмовний усний. Ми дотримуємося думки, що ці
підстилі тепер можна розділяти, оскільки письмовий розмовний стиль набирає
все більших масштабів завдяки популярності письмових засобів неформального
спілкування, що появились з розвитком Інтернет-мереж.
У загальних питаннях визначення стилів довелося звертатися до джерел,
що описують українську, російську та англійську стилістику. Наскільки автору
відомо, стилістичного словника японської мови на всьому просторі СНД ніхто
не видавав і взагалі, дана тема висвітлена ще недостатньо глибоко. Існує лише
один повноцінний підручник зі стилістики японської мови авторства
І.В.Жукової, що був виданий ще аж у 1978 році, щоправда, перевиданий був і в
2002. У ході написання цієї роботи ми у багатьох питаннях спиралися якраз на
це видання. Існують також інші публікації, зокрема, є й дисертаційні
дослідження, що розглядають окремі функціональні стилі й практичні аспекти їх
використання у всі сферах суспільного буття, але вони, на жаль, недоступні.
Зрозуміло, наша робота відображає не всі аспекти функціональної
стилістики японської літературної мови, але ми намагались, у першу чергу, хоча
б для себе, спробувати класифікували загальні відомості у рамках формату
курсової роботи. Ознайомлення із спеціальною літературою підказує нам, що
дана тема потребує подальшого вивчення й аналізу.

РЕЗЮМЕ

36
 本稿では、その歴史的発展を示すために部分的に探索し、分析団結と日
本の機能的なスタイルの違いの問題は、機能的なスタイルの主な特徴を特定
し、可能であればしようとします。言語のいくつかの構造的な特徴は通訳の
ために重要であるかもしれないので著者は、そのような訓練の最初からその
文法としてだけでなく、スタイルの日本人の学習の重要性と妥当性を強調し
た。自分の環境で通例であるように、夜間でも、ではない "こんばんは"：例
えば、I.V.Zhukova は先立ってリリースにのみ "ございますオハイオ"に俳優と
挨拶することをお勧めします。このコンパニオンの俳優は、したがって、す
べての朝に元気と、疲労を忘れ、唯一の観客、聴衆を考えることがあるかの
ように、夜の夜のパフォーマンスやレコーディングの前に非常に重要であり、
より積極的に仕事をする意欲を強調。そのため、インタプリタ言語のような
機微を有することが非常に重要である。日本社会で特に重要なのは、演説の
中で礼儀正しさや性別の違いの要素を持っている。一般的にスタイルを書き
込むと、演説でかなり丁寧できるある、〜のフォームを使用していますが、
私はちょうどにすることはできません。例えば、子どもたちの演説の中で、
今日は中性丁寧か丁寧サフィックスの顕著な欠如である。しかし、放送の十
代の若者たちは、すでに音声エチケット家族や社会のすべてのルールを維持
します。
もちろん、私たちの仕事は、日本文学、言語の機能的なスタイルのすべての
側面を反映していないが、我々はコースワークのフォーマット内に一般的な
情報を分類しようとする、少なくとも自分自身のために、最初の場所で試し
てみました。特別な文学の紹介は、この問題は、さらなる研究と分析が必要
であることを教えてくれる。

Список використаних джерел

1. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язик /

И.В.Арнольд. — М.: Флинта. – Наука, 2009.
2. Афанасьева Н.Р. Functional Styles: Учебно-методическое пособие / Сост.:
Н.Р. Афанасьева, Т.В. Сенюшкина. – Омск: Изд-во ОмГУ, 2005.
3. Булаховський Л. А. Виникнення і розвиток літературних мов // Вибр.
праці: В 5 т. — К., 1975. — Т. 1. — С. 327—328.
4. Виноградов В.В. Стилистика, теория поэтической речи, поэтика./ В.В.
Виноградов. – М.: Издательство Академии Наук СССР, 1963.
5. Гальперин И. Р. Стилистика английского язика / И.Р, Гальперин. – М.:
Высшая школа, 1981.
6. Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского язика
/И.Р.Гальперин. – М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1958.

7. Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. — К.:

Видавничий центр «Академія»,2005. — 368 с.
8. Жукова И.В. Стилистика японского языка / И.В. Жукова. — 2-е изд., доп.
— М.: Вост. лит., 2002.
9. Зубков М. Сучасне ділове мовлення / М.Зубков. — Харків: Книжковий
Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007.
37
 10. Іванова І. Б., Дейнека Н. П., Кондрашенко Г. П. Українська мова.
Навчальний посібник для школярів, абітурієнтів та студентів. Шанс. /
І.Б.Іванова, Н.П.Дейнека, Г.П.Кондрашин. — Харків: Парус, 2005.
11. Маевский Е. В. Графическая стилистика японского язика
/Е.В.Маевский. – М.: АСТ: Восток-Запад, 2000.
12. Мацько Л. І., та ін. Стилістика української мови: Підручник /
Л.І.Мацько, О.М. Сидоренко О. М. Мацько; За ре. Л.І.Мацько. – К.: Вища шк..,
2003. – 462 с.; Електронний ресурс: http://lingmar.narod.ru/matsko
13. Офіційно-діловий стиль та його підстилі. Електронний ресурс:
http://dilomova.org.ua/?p=53
14. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. Підручник. — К.:
Либідь, 1993. — 248 с.
15. Свинина Н. М. Деловой стиль японского языка в устной форме.
Автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата
филологических наук. – М., 2008.
16. Стилістика української мови: Підручник / Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко,
О.М.Мацько; За ред. Л.І Мацько. – К.: Вища шк.., 2003. - 462 с. / Електронний
ресурс: http://mova.vn.ua/index.php?option=com
17. Тумаркин П.С. Лексические и фразеологические свойства японской
разговорной речи. Автореферат диссертации на соискание ученой степени
кандидата філологических наук. – М., 1999.
18. Тумаркин П.С. Япония. Язык и культура / Петр Семенович Тумаркин. –
М,, 2002.
19. Уэмура Сусуму. Запись лекции по истории японского языка.
20. Фролова Е. Л. Японский язык. Эпистолярный стиль / Е. Л. Фролова. –
М.: АСТ: Восток-Запад, 2005.
21. Фролова О. П. Японский речевой этикет. Лингвистический аспект / О.
П. Фролова. – Новосибирск, 1997.
22. Черненко Н. М. Специфика научного текста / Н.М.Черненко //
Ярославский педагогический вестник. – 2002. – № 4 (33).
23. Языкознание. Большой энциклопедический словарь. Гл.ред. В.Н.
Яроцева. 2-е (репринтное) изд. «Лингвистического энциклопедического
словаря» 1990 года. М.: «Большая Российская энциклопедия», 1998
24. Kodansha Encyclopedia of Japan. ––Tokyo and New York: Kodansha, 1983.
25. Lecercle, J-J. (1993). ‘The current state of stylistics’, The European English
Messenger, 2, 1, 14–18.
26. Paul Simpson. Stylistics. A resource book for students. – 2004.(Adobe
eReader Format)
27. 石田栄美、安形輝、野末道子、久野高志、池内淳、上田修一。 本文
からみた学術的文献の特徴分析
28. 簗　晶子、大木理恵、小松由佳。日本語。E メールの書き方/ Akiko
Yana, Rie Ooki and Yuka Komatsu. Nihongo. Emeiru no kakikata. – The JapanT
imes, Ltd., 2005.
29. 山本雅子、大西五郎。話し言葉と書き言葉の相互関係. – 2003.
30. 野村眞木夫。文章・文体
38
 31. 中村明『日本語の文体・レトリック辞典』 – 2007.
32. 佐藤信夫（企画・構成）『レトリック事典』–大修館書店, 2006.
33. ＮＹフィルと提携「小さな作曲家」コンサート. Електронний ресурс:
http://www.news.janjan.jp/culture/0907/0907207458/1.php
34. 結婚のお祝い（友人から） . Електронний ресурс: http://www.midori-
japan.co.jp/letter/tegamibunrei/sample/tegamibunrei-sample-011.html
35. 日 本 国 憲 法 . Електронний ресурс: http://uk.wikisource.org/wiki/
Конституція_Японії
36. 日 本 語 史 講 義 ノ ー ト . Електронний ресурс:
http://www.yaku.su/ua/community/articles/o2.aspx

39