МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЦЕНТР «МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ»

ДМИТРО БЕЛЕШКО
ОЛЕГ ДЕЙНЕКА

БАЗОВІ ТЕОРЕМИ ПЛАНІМЕТРІЇ

КИЇВ – 2012
 Редакційна колегія:
С. Г. Кіндзерська,
С. О. Лихота, І. М. Шевченко

Рекомендовано науково-методичною радою Національного центру

«Мала академія наук України» (протокол №1 від 23.01.2012 р.)

Белешко Д. Базові теореми планіметрії: елективний курс / Дмитро Белешко, Олег

Дейнека ; [відп. за вип. О. Лісовий]. – К. : ТОВ «Праймдрук», 2012. – 48 с.

В елективному курсі представлені базові теореми планіметрії, вивчення яких

спрямоване на поглиблене засвоєння в учнів МАН наукових відділень природничо-
математичного напряму базових математичних знань.
Для учнів – членів МАН України, наукових керівників, учителів, які працюють з
обдарованою молоддю.

© Белешко Д., Дейнека О., 2012

© Національний центр
«Мала академія наук України», 2012
 Вступ

Засвоєння наукових основ математики, уміння вирішувати математичні

завдання передбачають високий рівень розвитку науково-теоретичного і
алгоритмічного мислення учнів.
Предметом пропонованого елективного курсу є достатньо складний
навчальний предмет – геометрія. Як показує практика, геометричні завдання
викликають значні труднощі у вихованців МАН, оскільки, в порівнянні з
іншими розділами математичного циклу, геометрії, а саме планіметрії, в
загальноосвітньому навчальному закладі відведено на її вивчення невелику
кількість часу.
Розгляд базових теорем планіметрії, навчання розв’язування задач
різними способами надасть можливість учням МАН розвинути математичні,
інтелектуальні, творчі здібності; закріпити теоретичні знання і розвинути
практичні навички і уміння; розширити геометричну уяву, образне просторове,
логічне мислення; сформувати стислість і чіткість висловлення думки; сприяти
підвищенню мотивації до вивченого предмету та науково-дослідницької
діяльності.
Цей елективний курс розроблений на основі практичного досвіду
керівників гуртків секції «Математика» обласного комунального позашкільного
навчального закладу «Рівненська Мала академія наук учнівської молоді»
Рівненської обласної ради – Дмитра Белешко, доцента кафедри математики та
методики Рівненського державного гуманітарного університету, та Олега
Дейнеки, асистента кафедри вищої математики Національного університету
водного господарства та природокористування.
Видання буде корисним для учнів та керівників МАН України наукових
відділень математики, економіки, фізики і астрономії, технічних наук,
комп'ютерних наук тощо.

О. Лісовий,
директор Національного центру
«Мала академія наук України»

3
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕМА ПІФАГОРА
1.1. Перші доведення теореми Піфагора
Важко знайти людину, в якої ім’я «Піфагор» не асоціювалося із
теоремою Піфагора. Мабуть, навіть ті, хто у своєму житті назавжди
розпрощався з математикою, зберігають спогади про «Піфагорові штани» –
квадрат на гіпотенузі дорівнює двох квадратам на катетах. Причина такої
популярності теореми Піфагора триєдина, це: простота – краса – значимість.
Справді, теорема Піфагора проста, але не очевидна. Це поєднання двох
суперечливих начал, яке надає їй особливу притягальну силу. Але, крім того,
теорема Піфагора має величезне значення: вона застосовується в геометрії
буквально на кожному кроці, і той факт, що існує близько 500 різних доказів
цієї теореми (геометричних, алгебраїчних, механічних тощо), свідчить про
гігантське число її конкретних реалізацій. Відкриття Піфагором цієї теореми
оточене ореолом красивих легенд. Прокл, коментуючи останнє речення першої
книги «Начал» Евкліда, пише: «Якщо послухати тих, хто любить повторювати
давні легенди, доведеться сказати, що ця теорема сходить до Піфагора;
розповідають, що він на честь цього відкриття приніс у жертву бика». Утім,
щедріші розповідачі одного бика перетворили на одну Гека-Томбо, а це вже
ціла сотня. І хоча ще Цицерон помітив, що будь-яке пролиття крові було чужим
статуту Піфагорійського ордену, легенда ця міцно зрослася з теоремою
Піфагора і за дві тисячі років продовжувала викликати гарячі відгуки. А ось
іронічний Генріх Гейне (1797–1856) бачив розвиток тієї самої ситуації трохи
інакше: «Хто знає! Хто знає! Можливо, душа Піфагора переселилася в бідолаху
кандидата, який не зміг довести теорему Піфагора і провалився через це на
іспитах, тоді як у його екзаменатора сидять душі тих биків, яких Піфагор, радий
від відкриття своєї теореми, приніс у жертву безсмертним богам». Сьогодні
теорему Піфагора виявлено у різних задачах та кресленнях: і в єгипетському
трикутнику в папірусі часів фараона Аменемхета Першого (близько
2000 до н. е.), і у вавилонських клинописних табличках епохи царя Хаммурапі
(XVIII ст. до н. е.), і в давньоіндійському геометро-теологічному трактаті

4
VII–V ст. до н. е. «Сульвасутра» («Правила мотузки»). У найдавнішому
китайському трактаті «Чжоу-бі Суань цзинь», час створення якого точно не
відомий, стверджується, що у XII ст. до н. е. китайці знали властивості
єгипетського трикутника, а до VI ст. до н. е. – і загальний вигляд теореми.
Незважаючи на все це, ім’я Піфагора настільки міцно злилося з теоремою
Піфагора, що зараз просто неможливо уявити, що це словосполучення
розпадеться. Те саме стосується і легенди про різанину биків Піфагором. Та й
не варто препарувати історико-математичним скальпелем красиві давні
перекази.
Розглянемо деякі класичні доведення теореми Піфагора, відомі з давніх
трактатів. Зробити це корисно ще й тому, що в сучасних шкільних підручниках
наводиться алгебраїчне доведення теореми. При цьому без сліду зникає
первісна геометрична аура теореми, втрачається та нитка Аріадни, яка вела
давніх мудреців до істини, а шлях цей майже завжди
виявлявся найкоротшим і завжди гарним. Отже, Теорема
Піфагора.
«Квадрат, побудований на гіпотенузі
прямокутного трикутника, рівновеликий сумі квадратів,
побудованих на його катетах». Найпростішим доведення
Рис. 1.1
теореми є у простому випадку рівнобедреного прямокутного трикутника.
Ймовірно, з нього і починалася теорема. Справді, достатньо просто подивитися
на мозаїку рівнобедрених прямокутних трикутників (рис. 1.1), аби
переконатися у справедливості теореми. Наприклад, для  ABC: квадрат,
побудований на гіпотенузі АС, містить 4 вихідні трикутники, а квадрати,
побудовані на катетах, – по два. Теорему доведено.

Давньокитайське доведення. Математичні трактати Стародавнього Китаю

дійшли до нас у редакції II ст. до н. е. Справа у тому, що у 213 р. до н. е.
китайський імператор Ши Хуан-ді, прагнучи ліквідувати колишні традиції,
наказав спалити всі стародавні книжки. У II ст. до н. е. у Китаї був винайдений
папір, і одночасно починається відтворення стародавніх книжок. Так виникла
5
 «Тематика в дев’яти книгах». У
збережених математико-астрономічних
творах, зокрема у книзі «Математика»,
головним є креслення (рис. 1.2, а), що
доводить теорему Піфагора. Ключ до
цього доказу підібрати неважко.
Справді, на давньокитайському
кресленні чотири рівні прямокутні
трикутники з катетами а, b і
гіпотенузою утворені так, що їх
Рис. 1.2
зовнішній контур утворює квадрат
зі стороною а + b, а внутрішній – квадрат зі стороною с, побудований на
гіпотенузі (рис. 1.2, б). Якщо квадрат зі стороною с вирізати і 4 затушовані
трикутники, що залишилися, вкласти у два прямокутники (рис. 1.2, в), стає
очевидним, що утворилася порожнеча: з одного боку, дорівнює с 2 , а з іншого –
а 2 + b 2 , тобто, с 2 = а 2 + b 2 . Теорему доведено. Зауважимо, що в разі такого
доведення побудови всередині квадрата на гіпотенузі, які ми бачимо на
давньокитайському кресленні (рис. 1.2, а), не використовуються. Відзначимо,
що окремі випадки теореми Піфагора (наприклад, побудова квадрата, площа
якого вдвічі більша за площу даного квадрата) зустрічаються у
давньоіндійському трактаті «Сульвасутра» (VII–V ст. до н. е.).

1.2. Теорема Піфагора та різні способи її доведення

Розглянемо сучасні доведення теореми Піфагора. У геометрії
метричними співвідношеннями називають співвідношення між числами, які
виражають довжини лінійних елементів або величини кутів.
У прямокутному трикутнику (рис. 1.3) маємо такі метричні
співвідношення:

6
 1.  А +  В +  С = 180
2.  А +  В = 90
3.  С = 90.

Теорема 1.1. У прямокутному трикутнику перпендикуляр, проведений із

вершини прямого кута до гіпотенузи, є середнім пропорційним (геометричним)
між проекціями катетів на гіпотенузу.

a b
h

A D c C

Рис. 1.3.
Доведення.  ABD   DBC ( BCD = ABD,  BDA =  BDC = 90).
BD AD
Тому  , звідки BD2 = AD∙DC, отже, BD  AD  DC .
DC BD
Теорема 1.2. Катет прямокутного трикутника є середнім пропорційним
(геометричним) між його проекцією на гіпотенузу та гіпотенузою.
Доведення.  ВDС   BCA ( С– спільний,  ABC =  BDC = 90).
BC AC
Тому,  , звідки BC2 = DC∙AC, отже, BC  DC  AC .
DC BC
AB AC
Аналогічно,  ADB   ABC. Тому  , звідки AB2 = AD∙AC, отже,
AD AB
AB  AD  AC .
Теорема 1.3 (теорема Піфагора). У прямокутному трикутнику квадрат
гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів.
Доведення. Спосіб 1.
Згідно з теореми 1.2 маємо:
AB2 = AD∙AC (1.1.)
BC2 = DC∙AC (1.2.)

7
 Додавши рівності почленно і врахувавши, що AD + DC = AC, дістанемо:
AB 2 + BC 2 = AC∙(AD + DC) = AC 2 .
Спосіб 2. (доведення за О. В. Погорєловим).
AB AD
За означенням косинуса кута cosA   , звідси AB2=AD∙AC.
AC AB
DC BC
Аналогічно cosC   , звідки, BC2 = DC∙AC.
BC AC
Додавши рівності AB2=AD∙AC і BC2 = DC∙AC почленно, як і в способі 1,
отримаємо доведення теореми Піфагора.
Спосіб 3. Розглянемо прямокутний трикутник з катетами a, b і
гіпотенузою с (рис. 1.4, а).
b a

a
c
b
c

c c
b b
c
a

a a b
Рис.1.4, а Рис.1.4, б

Доведемо, що a2 + b2 = c2.
Добудуємо трикутник до квадрата зі стороною a + b так, як показано на
(рис. 1.4, б.) Площа S цього квадрата дорівнює (a + b)2. З іншого боку, цей
квадрат складається з чотирьох однакових прямокутних трикутників, площа
1
кожного із яких дорівнює a  b , і квадрата зі стороною с, тому
2
1
S  4   a  b  c 2 . Таким чином, (a + b)2 = 2a∙b + c2, звідки a2 + b2 = c2.
2

8
 Спосіб 4. Розглянемо прямокутний трикутник з катетами a, b і
гіпотенузою с (рис. 1.5, а).

A A

N
c c
b b
c
a

C a B C a B b M
Рис.1.5, а Рис.1.5, б

Доведемо, що a2 + b2 = c2.
Добудуємо трикутник до прямокутної трапеції з основами a, b та
висотою a + b (рис. 1.5, б). Оскільки  ABC +  NBM = 90, то ABN = 90,
отже,  ABN – прямокутний, рівнобедрений з катетами AB = ВN = c.
1
Площа S прямокутної трапеції дорівнює (a  b) 2 . З іншого боку, ця
2
трапеція складена з трьох прямокутних трикутників, площа двох із яких
1  1 2
дорівнює 2   a  b  , а площа трикутника ABN дорівнює c , а тому
 2  2

1  1 1
S  2    a  b  c2  a  b  c2 .
2  2 2
1 1
Таким чином, (a  b)2  a  b  c 2 , звідки с2 = a2 + b2.
2 2
Розмістимо прямокутний трикутник так, як показано на (рис. 1.6).

Відомо, що AB  BC  CA ; | AB | c 2 ; | BC | b2 ; | CA | a 2 .
Підставимо останні три рівності у першу, отримаємо: с2 = b2 + a2, що і
треба було довести.

9
 y

A
с
b

C a B x

Рис. 1.6.

1.3. Наслідки із теореми Піфагора

1. Квадрат сторони трикутника, яка лежить проти тупого кута, більше за
суму квадратів двох інших сторін.
Доведення. Нехай у трикутнику АВС кут С тупий (рис. 1.7). Побудуємо
відрізок CD, який рівний СВ і перпендикулярний СА. Згідно з теоремою
Піфагора отримуємо CA2 + CD2 = AD2.
C
B

D
A

Рис. 1.7.
Але на підставі теореми про трикутники, які мають по дві рівні сторони і
нерівні кути ( ACB > 90,  ACD =90,  ACB > ACD), маємо: AB > AD.
Значить, AB2 > CА2 + CD2, або AB2 > AC2 + BC2.
2. Квадрат сторони трикутника, який лежить проти гострого кута, менше
за суму квадратів двох інших.
Доведення. Аналогічне попередньому.

1.4. Геометрична інтерпретація теореми Піфагора

Якщо кожний член формули теореми Піфагора розглядати як площу
відповідного квадрата, стороною якого є одна із сторін прямокутного
трикутника, то в цьому випадку теорема формулюється таким чином: площа
квадрата, побудованого на гіпотенузі прямокутного трикутника, дорівнює сумі
площ квадратів, які побудовані на катетах цього самого трикутника.
Саме так формулюється теорема в «Началах» Евкліда.
10
 Приклад 1. Довести, що сума площ рівносторонніх трикутників,
побудованих на катетах прямокутного трикутника, дорівнює площі
рівностороннього трикутника, побудованого на гіпотенузі.
C

a b

B c A
Рис. 1.8.

Доведення. Спосіб 1. Трикутники подібні, а тому їхні площі пропорційні

квадратам відповідних сторін – сторін даного прямокутного трикутника, тобто:
Sa : Sb : Sc = a2 : b2 : c2; Sa : Sb = a2 : b2; Sa : Sc = a2 : c2.
S a  Sb a 2  b 2 c 2 S  Sb Sc
 2
 2 , а тому a  , звідки Sa + Sb = Sc.
Sa a a Sa Sa
Спосіб 2. Згідно з умовою задачі трикутники подібні, а тому Sa : Sb : Sc =
= a2 : b2 : c2. Нехай k – коефіцієнт пропорційності, тоді Sa = ka2; Sb = kb2; Sc =
= kc2.
Із теореми Піфагора випливає, що a2 + b2 = с2 і ka2 + kb2 = kс2, або
Sa +Sb = Sc.

1.5 Теорема, обернена теоремі Піфагора, та її доведення

Якщо квадрат однієї сторони трикутника дорівнює сумі квадратів двох
інших сторін, то цей трикутник прямокутний.
Доведення. Спосіб 1. Нехай у трикутнику АВС АВ2 = АС2 + ВС2.
Доведемо, що кут С прямий. Розглянемо прямокутний трикутник А1В1С1 з
прямим кутом С1, у якого А1С1 = АС і В1С1 = ВС. За теоремою Піфагора,
А1В12=А1С12 + В1С12, а значить, А1В12 = АС2 + ВС2.
Але АС2 + ВС2 = АВ2 згідно з умовою теореми. Це означає, що
А1В12 = АВ2, звідки А1В1 = АВ. Трикутники АВС і А1В1С1 рівні за трьома
сторонами, тому С = С1, тобто трикутник АВС є прямокутним із прямим
кутом С.

11
 Спосіб 2. Якщо припустити, що третя сторона лежить проти тупого кута,
то її квадрат більше за суму катетів двох інших сторін (наслідок 1 теореми
Піфагора), що суперечить умові.
Аналогічно, якщо припустити, що кут, який лежить проти третьої
сторони, є гострим, то згідно з наслідком 2 теореми Піфагора це знову
суперечить умові.
Таким чином кут, який лежить проти третьої сторони, не тупий тупим і
не гострий, тобто, трикутник прямокутний.
Приклад 2. У прямокутному трикутнику АВС з вершини прямого кута
проведено висоту СD. Довести, що ra2 + rb2 = rc2, де ra, rb, rc – радіуси кіл,
вписаних відповідно у трикутники BCD, ACD і ABC.
C

b a

A D c B
Рис. 1.9.
S BCD ra2
Доведення. Трикутники BCD, ACD, ABC – подібні. Тоді  і
S ABC rc2

S ACD rb2
 .
S ABC rc2
Додавши праві та ліві частини цих рівностей, отримуємо:
S BCD  S ACD ra2  rb2
 . Виходячи з того, що SBCD + SACD = SABC, отримуємо:
S ABC rc2
ra2 + rb2 = rc2.
Узагальнення. Взявши у подібних трикутниках BCD, ACD, ABC
відповідні, однаково визначені, лінійні елементи, позначимо їх величини через
xa, xb, xc. Здійснивши доведення, аналогічне задачі, отримаємо: xa2+xb2=xc2.
Таким чином, у прямокутному трикутнику квадрат відповідного елемента

12
дорівнює сумі квадратів відповідних елементів трикутників, на які його поділяє
висота, проведена з вершини прямого кута.
Доведення задачі й узагальнення можна зробити і в інший спосіб. Для
a b c
будь-яких лінійних елементів цих трикутників маємо:    k , звідки
xa xb xc
a = kxa, b = kxb, c = kxc. Підставивши ці значення у теорему Піфагора,
дістанемо: k2xa2 + k2xb2 = k2xc2, звідки xa2 + xb2 = xc2.

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕМА КОСИНУСІВ

2.1. Основне формулювання теореми косинусів
У шкільному підручнику теорему косинусів сформульовано так:
C

a b

B c A

Рис. 2.1.
Теорема 2.1. Квадрат будь-якої сторони трикутника дорівнює сумі
квадратів інших сторін без подвоєного добутку цих сторін на косинус кута між
ними.
По суті, це означає, що в будь-якому трикутнику ABC мають місце три
співвідношення:
 a 2  b 2  c 2  2 bc cos A
 2
 b  c  a  2 ca cos B
2 2
(2.1.)
c 2  a 2  b 2  2 ab cos C

Теорему косинусів часто називають узагальненою теоремою Піфагора,
тому що теорема Піфагора є частковим випадком теореми косинусів.
Теорема косинусів дає змогу розв’язувати три такі основні задачі:

13
 Перша основна задача. У трикутнику АВС дано дві сторони а, b і кут C
між ними. Потрібно визначити третю сторону трикутника.
Дана задача розв’язується безпосередньо за формулами (1):

c  a 2  b 2  2ab cosC і має, як бачимо, єдиний розв’язок.

Друга основна задача. У трикутнику АВС відомі три сторони а, b, c.
Необхідно визначити кути трикутника.
Задача також має єдиний розв’язок. Дійсно, за формулами (1) маємо:
b2  c2  a2 c2  a2  b2 a2  b2  c2
cos A  , cos B  , cosC  .
2bc 2ca 2ab
Під час розв’язання цієї задачі корисно пам’ятати, що А + В + С =
=180°, – це використовують для перевірки правильності відповідей.
Третя основна задача. Дано дві сторони трикутника і кут, що не
розташований між ними. Треба знайти третю сторону трикутника.

a b

B c A
Рис. 2.2.

Приклад 3. Дано сторони а, b і кут А. Як знайти сторону с? За теоремою

косинусів маємо a2 = b2 +c2–2bccosA. Маємо квадратне рівняння відносно с:
с2 – (2bcos A)c + (b2 – a2) = 0. Залежно від чисел a, b, A це рівняння має або
два, або один розв’язок, або зовсім не має коренів. Отже, цю задачу не завжди
можна розв’язати однозначно.
Звичайно, наведені три задачі на практиці зустрічаються найчастіше у
«завуальованому» вигляді. До того ж вони часто є не кінцевою метою, а лише
проміжним результатом під час розв’язання складніших задач.

14
 Приклад 4. У трикутнику АВС сторони рівні:
C AB  17 см, ВС = 4см, СА = 5см. На стороні ВС
вибрано точку D так, що ВD = 1см. Визначити
величину кута АDВ.
D
Розв’язання.
A
Рис. 2.3. B Спочатку з АВС за теоремою косинусів
AC 2  BC 2  AB 2 25  16  17 3
визначимо кут С: cos C    . Тепер з
2  AC  BC 254 5
3
АСD знайдемо: AD2 = AC2 + CD2–2ACCDcos C = 25  9  2  5  3  =16см2,
5
AD = 4см.

AD2  DB 2  AB 2
Нарешті, з АDB визначимо кут cosADB  
2  AD  DB
16  1  17
  0 , тобто кут прямий.
2 4 1
Отже, для розв’язання задачі ми використали теорему косинусів тричі.
Приклад 5. У трикутнику АВС АВ = 25см, АС = 56см. На сторонах ВС
і АС обрані відповідно точки D і Е такі, що АЕ = 8см, ВС = 3ВD і DE = 26см.
Знайти довжину сторони ВС.
C

D
E

A B

Рис. 2.4.

Розв’язання. Позначимо ВD = x, тоді ВС = 3x, CD = 2x. Із трикутників

АВС і ЕDC за теоремою косинусів маємо: AB2=AC2+BC2–2ACBCcosACB,
ED2=EC2+DC2–2ECDCcosACB.

15
 AC 2  BC 2  AB 2 EC 2  DC 2  ED 2
Звідси cosACB   .
2  AC  BC 2  EC  DC
56 2  (3 x) 2  25 2 48 2  (2 x) 2  26 2 2
 , x = 169см2, x = 13см.
2  56  3 x 2  48  2 x
Відповідь: BC = 39см.

2.2. Задачі на доведення

За допомогою теореми косинусів доводять багато інших теорем
геометрії. У шкільному підручнику наведено декілька прикладів, зокрема:
1) Cума квадратів діагоналей паралелограма дорівнює сумі квадратів
його сторін.
2) Нехай a, b, c – сторони трикутника АВС, причому с – найбільша з них.
Тоді:
якщо с2 < a2 + b2, то кут С – гострий, тобто трикутник гострокутний;
якщо с2 = a2 + b2, то кут С – прямий, трикутник АВС – прямокутний.
якщо с2 > a2 + b2, то кут С – тупий, трикутник АВС – тупокутний.
Нерідко деякі з подібних теорем пропонуються у вигляді задач на
доведення.
Задача 6. Доведіть, що медіану ma трикутника можна обчислювати за
A 1
формулою ma  2(b 2  a 2 )  c 2 .
2
Розв’язання. Нехай в ABC зі
b c
сторонами а, b, с; AD = ma – медіана.
ma

Із ABD за теоремою косинусів

C D B
a2
Рис. 2.5. ma2 c 
2
 ac cos B.
4
a2  c2  b2
А з ABC b = a + c – 2accosB, тобто a  c  cos B 
2 2 2
.
2
Підставивши це в попередню рівність для медіани, одержимо

16
 a 2 a 2  c 2  b 2 4c 2  a 2  2a 2  2c 2  2b 2 2(b 2  c 2 )  a 2
ma2  c 2     , звідки
4 2 4 4
1
ma  2(b2  c 2 )  a 2 .
2
Задача 7. Доведіть, що бісектрису la трикутника можна обчислювати за
формулою l a  bc  mn , де m, n – відрізки, на які бісектриса ділить сторону а.
A

 

b c
l a

C m D n B

Рис. 2.6.

Розв’язання. Нехай AD = la – бісектриса кута A, СD = m, DB = n. Тоді, як

m b
відомо,  . Із ACD m2 = b2 + la2 – 2blacos , із ABD n2 = c2 + la2 –
n c
b 2  la2  m 2 c 2  la2  n 2
–2сlacos. Звідси cosα   , тобто
2bla 2cl a

b 2  la2  m 2 c 2  la2  n 2
 , cb 2  cla2  cm 2  bc 2  bla2  bn 2 ,
b c
bc(c  b)  (bn 2  cm 2 ) bn 2  cm 2
la2 (c  b)  bc 2  cb 2  cm 2  bn 2 ; la2   bc  
cb cb
n m  c b
b c mn b  c 
 bc  mn m n  bc   b c
 bc  mn .
cb cb
Формули, які ми виділили в двох останніх прикладах, є дуже корисними,
їх бажано не забувати.
Задача 8. Сторони трикутника АВС пов’язані співвідношенням a2 =
=c(b + c). Довести, що кут А удвічі більший, ніж кут С.
Розв’язання. З умови бачимо, що a2 = c2 + bс > c2, тобто а > c. Тому
С < A, тобто С – гострий кут. За теоремою косинусів a2 = b2 + c2 – 2bccosA =
17
 b 2  bc b  c
=c2 + bc, звідси cos A   . З іншого боку, с = a +b –2abcosC=
2 2 2
2bc 2c
bc
=a2–bc cosC = . Покажемо, що А = 2С, для цього обчислимо
2a

(b  c) 2 b 2  2bc  c 2  2a 2
cos2 C  2cos C  1 
2
1 
2a 2 2a 2
b 2  2bc  c 2  2c(b  c) b 2  c 2 bc
   .
2c(b  c) 2c(b  c) 2c
Отже, cos2C = cosA. Оскільки 0 < 2C < 180°, 0 < A < 180°, то випливає,
що 2С = А, що і потрібно було довести.
Вправи
1. Доведіть, що у будь-якому трикутнику має місце співвідношення
a b c  cosA cosB cosC 
   2   .
bc ac ab  a b c 
2. Доведіть, що у трикутнику АВС завжди bc(1 + cosA) + ac(1 + cosB) +
+ab(1 + cosC) = 2p2, де p – півпериметр.
3. Доведіть, що якщо сторони a, b, c трикутника АВС пов’язані рівністю
1 1 3
  , то величина кута В трикутника дорівнює 60°.
ab bc abc

2.3. Друге формулювання теореми косинусів

Часто задача, яку потрібно розв’язати, серед даних елементів не містить
кутів, відповідь також не потребує знання кутів. У цих випадках виведення
величин відповідних кутів і відповідних тригонометричних виразів не є
обов’язковим.
У підручниках з геометрії для подібних ситуацій наведене друге
формулювання теореми косинусів.
Теорема 2.2.
1) Квадрат будь-якої сторони трикутника, що лежить проти гострого
кута, дорівнює сумі квадратів двох інших сторін мінус подвоєний добуток
однієї з цих сторін на проекцію на цю сторону іншої сторони.

18
 2) Квадрат будь-якої сторони трикутника, що лежить проти тупого кута,
дорівнює сумі квадратів двох інших сторін плюс подвоєний добуток однієї з
цих сторін на проекцію на цю сторону другої сторони.
Інакше кажучи, мають місце такі співвідношення:
C
D

E
E
D C
a
b
b a

A B A B

Рис. 2.7. Рис. 2.8.

c2  a2  b2  2aCE , c2  a2  b2  2aCE ,
(2.2)
c2  a2  b2  2bCD, c2  a2  b2  2bCD.
Розглянемо приклади розв’язування конкурсних задач із застосуванням
теореми 2.2.
Задача 9. Доведіть, що у будь-якій трапеції сума квадратів діагоналей
дорівнює сумі квадратів бічних сторін плюс подвоєний добуток основ.
B C

A F E D

Рис. 2.9.
Розв’язання. Проведемо висоти BF i CE трапеції і застосуємо теорему
2.2 до трикутників АСD i ABD:
AC2 = CD2 + AD2 – 2ADED,
BD2 = AB2 + AD2 – 2ADAF.
Додавши ці рівності, одержимо:

19
 AC2 + BD2 = CD2 + 2AD2 + AB2 – 2AD(AF + FD) =
=AB2 + CD2 + 2AD (AD – AF – ED).
Оскільки AD – AF – ED = AD – (AF + ED) = AD – (AD – BC) = BC, то
AC2 + BD2 = AB2 + CD2 + 2ADBC, що і потрібно було довести.
Приклад 10. У паралелограмі АВСD задано довжини сторін: АВ = а,
АD = b, а також довжина відрізка АЕ = с, де Е – середина сторони ВС. Знайти
довжини діагоналей паралелограма.
K B E C

A D

Рис. 2.10.

Розв’язання. Проведемо висоту АК. Тепер із трикутників АВС і АВЕ

знайдемо: AC2 = AB2 + BC2 + 2BCBK = a2 + b2 + 2bBK,
b2 4c 2  4a 2  b 2
AE = AB + BE + 2BEBK = a +
2 2
+ bBK, BK 
2 2
;
4 4b
4c 2  4a 2  b 2 4c  b  2a
2 2 2
4c 2  b 2  2a 2
AC  a  b  2b
2 2 2
  .
4b 2 2

4c 2  b 2  2a 2
Отже, AC  . Другу діагональ BD легко визначити з рівності
2
6a 2  3b 2  4c 2
AC + BD = 2(a + b ): BD 
2 2 2 2
.
2

2.4. Інші формулювання теореми косинусів

Розглянемо ще раз основну формулу, що відображає теорему косинусів:
a2 = b2 + c2 – 2bc  cosA.

20
 C

a b

B c A

Рис. 2.11.

Цю формулу можна перетворити у кілька способів, що дає змогу

урізноманітнити її застосування.
Теорема 2.3.
У будь-якому трикутнику АВС мають місце співвідношення:
a2 = b2 + c2 – 4SctgA; (2.3)
a2 = (b + c)2 – 4bccos2(А/2); (2.4)
a2 = (b + c)2 – 4Sctg(А/2); (2.5)
a2 = (b – c)2 + 4bcsin2(А/2); (2.6)
a2 = (b -–c)2 + 4Stg(А/2);. (2.7)
Доведення теореми дуже просте, наприклад:
cos A
1) a 2  b 2  c 2  2bc cosA  b 2  c 2  4  bc sin A 
1

 2  sin A
1
 b 2  c 2  4S ctgA , бо bc sin A  S.
2
2) a2 = b2 + c2 – 2bccos A = (b2 + 2bc + c2) – 2bc – 2bccos A =
=(b + c)2 – 2bc(1 + cos A) = (b + c)2 – 4bccos2(А/2) і т.д.
Кожне зі співвідношень (2.3) – (2.7) також називається теоремою
косинусів.
Розглянемо приклади застосування цих формул на практиці.
Приклад 11. У трикутнику АВС дано кут С, відомо також, що вписане у
трикутник коло точкою дотику F розділяє сторону АВ на відрізки АF = m, і
FB = n. Обчислити площу трикутника АВС.
Розв’язання. Позначимо, як звичайно, АВ = с, АС = b, BC = a. Тоді за

21
 формулою (2.7) маємо c2 = (a – b)2 + 4Stg (С/2).
C
Але с = m + n, a – b = (CD +DB) – (CE + EA) =

E
D = m - n. Отже, (m + n)2 = (m – n)2 + 4Stg(С/2),
mn
4mn = 4Stg(С/2). S   mn ctg(C / 2).
tg(C / 2)
A F B
Відповідь: S = mnctg(C/2).
Рис. 2.12.

Приклад 12. Доведіть, що у будь-якому трикутнику має місце

a
нерівність sin ( A / 2)  .
2 bc
Розв’язання. За формулою (2.6) a2 = (b – c)2 + 4bcsin2(A/2) Оскільки
a2 a
(b - c)2  0, a2  4bcsin(A/2) тобто sin 2 ( A / 2)  , або sin ( A / 2)  ,
4bc 2 bc
що і потрібно було довести.
Формули (2.3) – (2.7) мають багато дуже цікавих наслідків, які
допомагають під час розв’язування задач. Розглянемо деякі з них.
1. Перепишемо формулу (2.4) таким чином: 4bccos2(А/2)=(b + c)2 – a2=
= (a + b + c)(b + c - a). Нагадаємо, що a + b + c = 2p, тоді b + c - a = (a + b + c) –
p( p  a)
–2a=2p – 2a=2(p – a). Отже, 4bccos2(А/2);= 4p(p – a), cos( A / 2)  .
bc
p ( p  b) p ( p  c)
Аналогічно, cos( B / 2)  , cos(C / 2)  .
ac ab
2. Якщо взяти формулу (2.6) і провести аналогічні перетворення, то
( p  b)( p  c) ( p  a)( p  c)
дістанемо вирази: sin ( A / 2)  , sin ( B / 2)  ,
bc ac
( p  a)( p  b)
sin (C / 2)  .
ab
Приклад 13. Доведіть, що площу S будь-якого трикутника можна
обчислювати за формулою Герона: S  p( p  a)( p  b)( p  c).

22
 Розв’язання.
1 ( p  b)(p  c) p( p  a)
S  bc sin A  bc sin ( A / 2) cos ( A / 2)  bc 
2 bc bc
 p( p  a)( p  b)( p  c). Це доведення значно простіше за те, що його містить
шкільний підручник.
Приклад 14. Доведіть, що у будь-якому трикутнику має місце рівність
r
tg( A/2)  , де r – радіус вписаного кола.
pa
Розв’язання. Із формули (5) маємо
4S ctg( A/ 2)  (b  c) 2  a 2  (a  b  c)(b  c  a)  2p2( p  a);

p( p  a) S
ctg( A/ 2)  ; tg( A/ 2)  . Але відома формула, що S = pr, де
S p( p  a)
pr r
r – радіус вписаного кола. Тому tg( A/ 2)   . Аналогічно
p( p  a) p  a
r r
tg( B/ 2)  , tg(C/ 2)  .
pb pc

РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕМА СИНУСІВ

3.1. Перше формулювання теореми синусів
У шкільному підручнику читаємо:
Теорема 3.1. У будь-якому трикутнику АВС сторони завжди
пропорційні синусам протилежних кутів:
a b c
  (3.1)
sin A sin B sin C
Це і є теорема синусів.
Зокрема, якщо трикутник АВС – прямокутний (С = 90°), то матимемо
a b c a b
  , тобто   c; або а = c sinА,
sin A sin( 90 0  A) sin 90 0 sin A cos A

b=c cosА, a = b tgА, b = a ctgА.

23
 Це формулюють звичайно так:
1). Катет, протилежний куту А, дорівнює добутку гіпотенузи та sinА,
або добутку іншого катета на tgА.
2). Катет, прилеглий до кута А, дорівнює добутку гіпотенузи та cosА
або добутку іншого катета на сtgА.

3.2. Приклади задач на застосовування теореми синусів

Приклад 15. Довести, що бісектриса кута трикутника ділить
протилежну сторону на відрізки, пропорційні до прилеглих сторін.
C

A D B

Рис. 3.1.

Розв’язання. Нехай СD – бісектриса, тоді ACD = DCB = (C/2).

Позначимо ADC = , тоді BDC = 180°–. Застосуємо теорему
AD AC
синусів до трикутників ADC і CDB:  ,
sin (C / 2) sin α
DB CB
 .
sin (C / 2) sin(180 0  α)
AD AC
Поділивши першу рівність на другу, дістанемо  , що й треба
DB CB
було довести. Дане співвідношення, як відомо, є корисним під час
розв’язування багатьох задач.
Приклад 16. Довести, що у будь-якому трикутнику має місце
a  b tg(( A  B)/2)
співвідношення:  (у деяких підручниках це називається
a  b tg(( A  B)/2)
теоремою тангенсів).

24
 a b a sin A
Розв’язання. За теоремою синусів  , або  .
sin A sin B b sin B
a sin A a  b sin A - sin B a b
Звідси маємо 1  1,  ; 
b sin B b sin B b
2 sin (( A  B) / 2) cos(( A  B) / 2) a sin A
 . Зовсім аналогічно:  1   1 і т.д.
sin B b sin B
a  b 2 sin (( A  B) / 2) cos(( A  B) / 2)
 . Поділивши одержані дві рівності,
b sin B
a  b sin (( A  B) / 2) cos(( A  B) / 2) tg(( A  B)/2)
знайдемо:   , що по суті
a  b sin (( A  B) / 2) cos(( A  B) / 2) tg(( A  B)/2)
й доводить дане твердження. Зрозуміло, що доведення є справедливим не лише
для сторін a, b і кутів A, B, а й для будь-яких двох сторін трикутника.
Вправи
1. У трикутнику ABC кут A вдвічі більший за кут B. За даними
сторонами АС = 9, АВ = 7 знайти сторону ВС.
Відповідь: 12.
2. Виведіть формулу для площі трикутника АВС, у якому дана сторона
ВС = а і два прилеглих до неї кути В і С.
a 2 sin B sin C
Відповідь: S  .
2 sin ( B  C )

3.3. Друге формулювання теореми синусів

Так називається наступна теорема.
Теорема 3.2. У будь-якому трикутнику АВС зі сторонами а, в, с і
радіусом описаного кола R мають місце рівності:
а = 2RsinA, b = 2RsinB, c = 2RsinC (3.2)
Інакше кажучи, кожна сторона трикутника дорівнює добутку діаметра
описаного кола та синуса протилежного даній стороні кута.
Зокрема, для прямокутного трикутника з гіпотенузою с маємо с =
=2 Rsin90° = 2R, тобто гіпотенуза є діаметром описаного кола (і тому центр
описаного кола знаходиться на середині гіпотенузи). Для правильного
25
трикутника маємо а = 2Rsin60° = a 3 – це також часто зустрічається у задачах
планіметрії.
Теорема 3.2 містить більше інформації, ніж попереднє формулювання
теореми синусів. Дійсно, рівності (3.2) можна записати так:
a b c
   2R. Ми бачимо, що теорема стверджує не лише те,
sin A sin B sin C
що відношення сторін до синусів протилежних кутів є рівними, а й те, що
зазначені відношення дорівнюють 2R. Це розширює коло задач, які можна
розв’язати за допомогою теореми синусів.
Приклад 17. У рівнобедреному трикутнику основа дорівнює 16 см, а
бічна сторона – 10 см. Знайти радіус описаного кола.
C Розв’язання. Потрібно спочатку знайти
синус принаймні одного кута даного
трикутника Це можна зробити за теоремою
косинусів:

A B
Рис. 3.2.
AC 2  BC 2  AB2 100  100  256 7
cosC    ,
2  AB  BC 2  100 25
49 24
тоді sin C  1   (синус кута трикутника завжди додатний) Тепер за
625 25
AB 16  25 25
теоремою 3.2 знаходимо R    см.
2 sin C 2  24 3
1
Відповідь: R  8 см.
3
a
Зауважимо, що, окрім формули R  , для обчислення радіуса
2 sin A
abc
описаного навколо трикутника кола застосовується також формула R  ,
4S
яку дуже легко одержати з попередньої.

26
 1 2S
Дійсно, відомо, що S  bc sin A, звідки sin A  . Підставивши це в
2 bc
a a abc
(3.2), матимемо R    . За допомогою останньої формули
2sinA 2S 4S
2
bc
можна розв’язувати задачі без залучення тригонометричних функцій.
Приклад 18. Знайти радіус кола, описаного навколо рівнобедреної
трапеції з основами 21см і 9см і висотою 8см.

D C

A K B
Рис. 3.3.

Розв’язання. Шукаємо радіус кола, описаного навколо трикутника АВС.

1 1
Легко знайти площу цього трикутника S  AB  CK   21  8  84 см2, а також
2 2
AB  CD 21  9
відрізок КВ: KB    6 см. Тоді з трикутника АВС за теоремою
2 2

Піфагора BC  CK 2  KB 2  64  36  10 см. Із трикутника АВС за теоремою

косинусів АС2 = АВ2 + ВС2 – 2АВКВ = 212 + 102 – 2216 = 172 см2, АС = 17 см.
AB  BC  AC 21  10  17 85
Нарешті, R    cм.
4S 4  84 8
5
Відповідь: R  10 см.
8
abc
Формулою R  на практиці користуються значно рідше, ніж
4S
a
R , але є випадки, коли це доцільно.
2 sin A

27
 3.4. Третє формулювання теореми синусів
Іноді зручно сформулювати теорему синусів так, щоб вона не містила
тригонометричних функцій. Це дає змогу розв’язувати задачі без використання
кутів.
Теорема 3.3. У будь-якому трикутнику мають місце співвідношення:
bc ac ab
   2R (3.3)
ha hb hc
Легко бачити (по суті, це є очевидним), що ця теорема рівносильна
1 1 chc
теоремі 3.1. Дійсно, відомо, що S  ab sin C  chc , звідси ab  ,
2 2 sin C
aha bhb
аналогічно bc  , ac  . Підставивши це в (3.2), одержимо теорему
sin A sin B
3.2 й навпаки.
Розглянемо приклади застосування формул (3.3).
Приклад 19. У трикутнику АВС AС = a, AB = c, а висота, опущена на
сторону BC, дорівнює h. Знайти площу круга, описаного навколо трикутника
ABC.
Розв’язання. Відповідь дістанемо майже відразу. Дійсно, згідно з (3.3)
ac ac πa 2 c 2
 2R, R  ; S  πR 
2
.
h 2h 4h 2
A

c a

B D b C

Рис. 3.4.

Приклад 20. П’ятикутник АВСDE вписано в коло. Відстані від вершини

D до прямих АЕ, ВС, АВ відповідно дорівнюють m, n і p. Знайти відстань від
вершини D до прямої СЕ.
28
 Розв’язання. Позначимо шукану відстань через х, а радіус кола – R.
Зрозуміло, що радіуси кіл, описаних навколо трикутників АЕД, ВСД, АВД і
СДЕ, також дорівнюють R. Застосуємо теорему 3.3 до цих трикутників:
DA  DE DB  DC DA  DB DC  DE
 2R,  2R,  2R,  2R. Помножимо окремо
m n p x
DA  DE  DB  DC
дві перші рівності і дві останні рівності:  4R 2 ,
mn
DA  DB  DC  DE mn
 4R 2 . Звідси маємо, що x  .
px p

РОЗДІЛ 4. ТЕОРЕМИ ЧЕВИ, СТЮАРТА, ВАН-ОБЕЛЯ

4.1. Властивості медіан та їх застосування до розв’язування задач

Теорема 4.1. Медіани трикутника перетинаються в одній точці і

діляться точкою перетину у відношенні 2:1, рахуючи від вершини, з якої
виходить відповідна медіана.

А1

В1

Рис. 4.1.

Спосіб 1. Нехай АА1 і ВВ1 – медіани трикутника АВС (рис. 4.1), М –

точки перетину АА1 і ВВ1; А1В1 – середня лінія трикутника. За властивістю
середньої лінії, А1В1 паралельна АВ і АВ = 2А1В1. Трикутники АМВ і А1МВ1

29
подібні (друга ознака подібності): АМВ = А1МВ1, МАВ = МА1В1 .
AM BM AB
Значить,    2.
MA1 MB1 A1 B1
За допомогою проведення третьої медіани СС1 аналогічно доводиться,
що точка перетину АА1 і СС1, ВВ1 і СС1 поділяє в тому самому відношенні 2:1, а
це означає, що всі три медіани перетинаються в одній точці М і діляться цією
точкою у відношенні 2:1, рахуючи від
C
вершини трикутника.
Спосіб 2. У трикутнику АВС
R P
D
проведемо медіани АР та CQ. Нехай М –
точка їхнього перетину (рис. 4.2, а). M

Продовжимо медіану CQ на довжину A Q

B

відрізка MQ і з’єднаємо одержану точку L L

з В. Проведемо прямі паралельно медіані Рис. 4.2, а

АР через точку Q та середину R відрізка СМ. За теоремою Фалеса

C CR = RM = MQ = QL. Значить, медіана АР
поділила медіану CQ у відношенні 2:1,
P рахуючи від вершини.
D
M Таким чином, будь-які дві медіани
точкою перетину діляться у зазначеному
A B
Q відношенні. Значить, вони перетинаються в
Рис. 4.2, б
одній точці (рис. 4.2, б).
Теорема 4.2. Якщо a, b, c – сторони трикутника АВС, то довжини
відповідних медіан ma , mb , mc визначаються за формулами:
1
ma  2 (b 2  c 2 )  a 2 ;
2
1
mb  2 (a 2  c 2 )  b 2 ;
2
1
mc  2 (a 2  b 2 )  c 2 .
2

30
 Спосіб 1. Добудуємо трикутник АВС до паралелограма і скористаємось
відомою властивістю діагоналей паралелограма: сума квадратів діагоналей
паралелограма дорівнює сумі квадратів усіх його сторін.
Оскільки ABCD – паралелограм, то AD  2ma , 2ma 2  a 2  2b 2  2c 2 ,
1 1
звідки ma  2 b 2  2c 2  a 2 . Аналогічно: mb  2 a 2  2c 2  b 2 ;
2 2
1
mc  2a 2  2b 2  c 2 .
2

B D

А C

Рис. 4.3.
Р
ис. 4. 3.
Спосіб 2. Нехай  BA1 A   , тоді  AA1C  180    (рис. 4.1). За
теоремою синусів із трикутників ВА1А і АА1С маємо:
a2
c  2
 ma2  a  ma cos ,
4
a2
b  2
 ma2  a  ma cos(180   ) . (4.1)
4
Виходячи з того, що cos (180    )  cos  , маємо:

a2
b 
2
 ma2  a  ma cos . (4.2)
4
a2
Додавши рівності (4.1) і (4.2), отримаємо: c 2  b 2   2ma2 , звідки:
2
1
ma  2b 2  2c 2  a 2 .
2
31
 Теорема 4.3. Медіани ділять трикутник на два рівновеликі трикутники.

А
Нехай АА1 – медіана. Проведемо із
1
вершини А висоту АD. S  ABA1  А1 В  АD,
2
1
S  AA1С  А1С  АD , оскільки А1В = CА1, то
2
площі трикутників АВА1 і АА1С рівні.
С А1 D В

Рис. 4.4.

Теорема 4.4. Медіани ділять трикутник на шість рівновеликих

трикутників.

А1
D1
С1 D

B1
А
Рис. 4.5.

Доведення. Нехай АА1, ВВ1, СС1 – медіани. Покажемо, що площа

трикутника ВМА1 дорівнює шостій частині площі трикутника АВС. Для цього з
вершин А та М проведемо висоти. Розглянемо трикутники DАА1 і D1MА1 – вони
AD AA1 3
подібні (друга ознака подібності).   (властивість медіан у точці
MD1 MA1 1
1
перетину), звідки маємо: MD1  AD .
3

32
 Знайдемо відношення площ трикутників ВМА1 і АВС.
1 1 1
A1 B  MD1 BC  AD
S  BMA 1 A B  MD1 2 3 1
2  1   .
S  ABC 1
BC  AD BC  AD BC  AD 6
2
Аналогічно доводимо, що площі решти трикутників, утворених при
перетині медіан, дорівнюють шостій частині площі трикутника.

Приклад 21. Обчислити довжини сторін трикутника, якщо площа

трикутника S = 420 см2, AC=b = 56 см, mb = 17 см.
В

А В1 С

Рис. 4.6.

Нехай АВ1В = φ, тоді ВВ1С = 180° – φ.

З огляду на те, що S AB1 B  S BB1C  210 см2 (теорема 4.3), і що

1 b 4S 4  210 15
S ABB1    mb  sin  маємо, що sin    ABB1   .
2 2 bmb 56  17 17
2
Нехай   гострий кут, тоді cos  1     . Тому за теоремою
15 8
 17  17
косинусів із трикутника АВВ1 маємо: с = 25 см.
Зважаючи на те, що cos (180   )   cos , за теоремою косинусів із
трикутника ВВ1А знаходимо довжину сторони а, а = 39 см.
Відповідь: а = 39 см, с = 25 см.

33
 Приклад 22. У трикутнику дві сторони дорівнюють 11см і 23 см.
Медіана, проведена до третьої сторони, дорівнює 10 см. Знайти третю сторону.

А В Розв’язання. Нехай АВ = 11см,

АС = 23см, АА1 = 10см. До
А1 трикутника АВС Добудуємо
трикутник CBA2 до паралелограма,
продовживши медіану АА1, причому

С А2 АА1 = А1А2, і використаємо

Рис. 4.7. властивості діагоналей паралелограма:
AA22  BC 2  2 AB2  2 AC 2 , звідки

BC  2 AB2  2 AC 2  AA22 .
Далі, підставимо значення, і отримаємо, що ВС = 30 см.

Приклад 23. Основа трикутника дорівнює 10 см, а медіани, проведені з

прилеглих до неї вершин, дорівнюють 9 см і 12 см. Знайти площу трикутника.

B1
C1

C B
Рис. 4.8.
Розв’язання. Нехай СС1 = 12 см, ВВ1 = 9 см, ВС = 10 см.

Оскільки СМ = ⅔ СС1 = 8 см, ВМ = ⅔ ВВ1 = 6 см, тоді площу

трикутника ВМС можемо знайти за трьома сторонами (формула Герона), але

трикутник ВМС – прямокутний (за теоремою, оберненою до теореми Піфагора,
через те що 10 2  6 2  8 2 ).

34
 Тоді, враховуючи що S  ABC  2 S  B1BC (теорема 4.3) і MC  MB маємо:

1
S  ABC  2   BB1  MC  BB1  MC ; S ABC  72 см.
2
Відповідь: 72 см.
Приклад 24. У трикутнику медіана, проведена до основи завдовжки 26,
дорівнює 16. Визначити меншу сторону
А В
трикутника, якщо його бічні сторони
А
А11
відносяться як 3:5.

С А2
Рис. 4.9
Розв’язання. Нехай ВС = 26, АА1 = 16;
продовживши медіану АА1, отримаємо паралелограм АВА2С. Ввівши коефіцієнт
пропорційності k, маємо АВ = 3k, АС = 5k. Скористаємося властивостями
діагоналей паралелограма (сума квадратів його діагоналей дорівнює сумі
квадратів його сторін), дістанемо:
AA22  BC 2  2 AB2  2 AC 2 , або 26 2  32 2  (3k ) 2  (5k ) 2 .
Звідки коефіцієнт пропорційності k  5 .
Отже, АВ = 15, АС = 25.
Відповідь: 15, 25.
S
Приклад 25. Знайти , де S – площа трикутника АВС, якщо АВ= 3 см,
3
ВС = 7 см і довжина медіани ВМ дорівнює 4 см.

В С Розв’язання. Добудуємо трикутник

М АВС до паралелограма, продовживши
медіану М так, що ВМ = МВ1, ВС =
=АВ1, АВ = СВ1.
А В1
Рис. 4.10.

35
 S ABC  S ABB1 , тому що трикутники АМВ1 і ВМС рівні за першою

ознакою рівності трикутників: АМ = МС, МВ = МВ1 за побудовою,

АМВ1 = ВМС – як вертикальні кути.
Знаходимо S ABB1 за формулою Герона: S ABC  S ABB1  6 3 см2. Тоді

S 2 2
 6 см . Відповідь: 6 см .
3
Приклад 26. У трикутнику АВС медіана АМ перпендикулярна до медіани
C ВN. Знайти площу трикутника

М
АВС, якщо АМ = m, ВN = n.
N
Обчислити для m  3 см, n  2 см .

А В
Рис. 4.11.

Розв’язання. Оскільки згідно з теоремою 4.3 (медіана ділить трикутник

на два рівновеликі трикутники) маємо:
1 2
S ABC  2S AMB , S  AMB  AM  BO , BO  BN ,
2 3
звідси
1
S  AMB  AM  BN , S  ABC  2 AM  BN .
3 3
2
Підставивши значення, отримаємо, що S  ABC  m  n .
3
Обчислимо для конкретних значень m  3 см, n  2 см . S ABC  4 см2.

Відповідь: 4 см2.

4.2. Теорема Чеви та її наслідки

Відрізок, який з’єднує вершину трикутника з деякою точкою на
протилежній стороні, називається чевіаною. Таким чином, якщо у трикутнику
АВС X,Y,Z – точки, які лежать на сторонах ВС, СА і АВ відповідно, то відрізки
AX, BY, CZ називають чевіанами. Цей термін походить від імені італійського
математика Джованні Чеви, який в 1678 р. опублікував таку теорему:
36
 Теорема 4.5 (Чеви):
Якщо три чевіани AX, BY, CZ (по одній з кожної вершини) трикутника
АВС конкурентні, то
BX CY AZ
   1.
XC YA ZB
Доведення.
Конкурентними називаються дві прямі, які проходять через одну точку.
Позначимо цю точку через Р. Пригадаємо, що площі трикутників з рівними
висотами пропорційні основам трикутників.
Розглянемо рисунок:
А

Z Y

В С
X

Рис. 4.12.

BX S ABX S PBX S ABX  S PBX S ABP

    .
XC S AXC S PXC S AXC  S PXC S CAP
Аналогічно
CY S BCP
 ,
YA S ABP
AZ S CAP
 .
ZB S BCP
Якщо перемножити їх, дістанемо:
BX CY AZ S ABP S BCP S CPA
      1.
XC YA ZB S CAP S ABP S BCP
Отже, твердження доведене.

37
 Теорема 4.6 (обернена до теореми Чеви)
Якщо три чевіани AX, BY, CZ задовольняють співвідношення
BX CY AZ
   1 ,то вони конкурентні.
XC YA ZB
Доведення. Спосіб 1.
Припустимо, що лише дві перші чевіани перетинаються в точці Р, а
перетином третьої чевіани, яка проходить через цю саму точку Р, буде точка Z'.
Тоді за попередньою теоремою:
BX CY AZ  BX CY AZ
   1 . Але за умовою теореми:    1.
XC YA Z B XC YA ZB
AZ  AZ
Звідси  , тобто точка Z збігається з точкою Z'. Інакше кажучи,
Z B ZB
прямі AX, BY, CZ є конкурентними.
Доведено.
Існує ще один спосіб доведення цієї теореми.
Доведення. Спосіб 2.
Проведемо пряму а до ВС, а ∩ С = М, а ∩   . Звідси М С.

а M A N

Z
Y

B X C
Рис. 4.13.

Розглянемо  і С. Ці трикутники подібні, бо MZA  CZB як

вертикальні, і AMZ  ZCB – як внутрішні різносторонні при паралельних
прямих MN i BC та січній МС.
38
 Тоді складемо співвідношення:
AZ MA
 (4.3)
BZ BC
Так само доводимо аналогічність таких трикутників:
 NYA і  BYC,  і  ,  і СРХ .
Тоді складемо відповідні співвідношення:
YC BC
 , (4.4.)
AY AN
AP AN
 , (4.5.)
PX BX
PX XC
 . (4.6.)
AP MA
Оскільки ліві частини рівностей (4.5) і (4.6) рівні, прирівняємо їхні праві
BX XC BX AN
частини. Отримаємо  або  .
AN MA XC MA
Перемножимо праві та ліві частини рівностей (4.3), (4.4) і останньої
рівності.
AZ YC BX MA BC AN
      1.
BZ AY XC BC AN MA
AZ YC BX
Тобто    1.
BZ AY XC
Доведено.
З теореми Чеви випливають деякі наслідки.
Наслідок 1.
Медіани трикутника перетинаються в одній точці.
Доведення.
Нехай AX, BY, CZ – медіани трикутника АВС. Тому, за означенням
BZ AY BX
медіани, BZ  ZA, AY  YC, BX  XC . Тоді    1 1 1  1 .
ZA YC XC
За теоремою, оберненою до теореми Чеви, медіани AX, BY, CZ
перетинаються в одній точці.

39
 Наслідок 2.
Висоти трикутника перетинаються в одній точці.
Доведення

Z Y

В X С
Рис. 4.14.
Нехай AX, BY, CZ – висоти, проведені до відповідних сторін ВС, АС, АВ.
Тоді з прямокутного трикутника BCZ: BZ  BC cos  B .
Із прямокутного трикутника АСZ: AZ  AC cos  A .
Із прямокутного трикутника АВY: AY  AB cos  A .

Із  C (YC  900 ) : CY  BC cos C.

Із  CX (AXC  900 ) : CX  AC cos C.

Із  ABX (AXB  900 ) : BX  AB cos  B .

BZ AY CX BC cos  B AB cos A AC cos C
Тоді       1.
ZA CY BX AC cos A BC cos C AB cos  B
BZ AY XC
Отже,    1 , а за оберненою теоремою Чеви це означає, що
ZA YC BX
висоти AX, BY, CZ перетинаються в одній точці.
Наслідок 3.
Бісектриси трикутників перетинаються в одній точці.
Доведення.
Оскільки AX, CY, BY – бісектриси трикутника, і за властивістю бісектрис
BZ a AY c CX b BZ AY CX a c b
 ,  ,  . То       1.
ZA b YC a BX c ZA YC BX b a c
Доведено.

40
 Наслідок 4.
Прямі, які з’єднують вершини трикутника з точками дотику вписаного
кола, перетинаються в одній точці.
Доведення. А

Z
Y
Р

B С
X

Рис. 4.15.

Нехай точки X, Y, Z – точки дотику вписаного кола у трикутнику АВС.

Тоді AX, BY i CZ – прямі, про які йдеться в наслідку 4. Доведемо, що вони
перетинаються в одній точці. Пригадаємо таку властивість: якщо X, Y, Z – точки
дотику вписаного кола і трикутника, то виконуються рівності:
BX  BZ  a, ZA  AY  b, YC  CX  c.
Підставимо ці значення у співвідношення:
BX CY AZ a c b
      1.
XC YA ZB c b a
Отже, прямі АХ, ВY, CZ перетинаються в одній точці (за теоремою,
оберненою до теореми Чеви).

4.3. Теорема Стюарта

Теорема 4.7 (Стюарта)
Якщо дано трикутник АВС і на його основі точка D, яка лежить між
точками В і С, то маємо рівність
AB 2  DC  AC 2  BD  AD2  BC  BC  DC  BD.
Доведення. Спосіб 1. Опустимо з вершини А на ВС перпендикуляр АМ і
припустимо, що точка М лежить з однієї сторони від точки D, як і вершина С.

41
 Оскільки, в такому випадку, у трикутнику АСD кут АDС гострий, то
AC2  AD 2 DC 2 2 DC  DM .

B D M С

Рис. 4.16.

А, через те що у трикутнику АВD кут АDВ тупий, то

AB2  AD2  BD2  2 BD  DM .
Помноживши першу рівність на ВD, другу на DС і додавши їх,
отримаємо:
AC 2  BD  AB2  DC  AD2  DC  BD  DC 2  BD  BD2  DC ,
AC 2  BD  AB2  DC  AD2  BC  DC  BD  BC,
AC 2  BD  AB2  DC  AD2  BC  DC  BD  BC.
Доведено.

Доведення. Спосіб 2.
Із D за теоремою косинусів AB2  AD2  BD2  2 AD  BD  cos  . Із
СD за теоремою косинусів
AC 2  AD2  DC 2  2 AD  DC cos(1800   )  AD2  DC 2  2  AD  DC cos  .
Помноживши першу рвіність на DС, а другу на ВD, додамо їх.
AB2  DC  AC 2  BD  AD2 DC  BD  BD2  DC  DC 2  BD,
AB2  DC  AC 2  BD  AD2  BC  DC  BD  BC,
AB2  DC  AC 2  BD  AD2  BC  DC  BD  BC.
Теорему доведено.

42
 4.4. Теорема Ван-Обеля
Теорема 4.8 (Ван-Обеля) Якщо прямі АА1, ВВ1, СС1 перетинаються в
одній точці О', тоді виконуються такі співвідношення:
M B N

BO
CA
BC1 BA1
OB1 1 A1C (4.7)
C1 A1 AO
 
AC1 A1 B
OA1 C1 B B1C (4.8)
O

CO
CB
CA1 CB1
OC1 1 B1 A (4.9)
A B1 C

Рис. 4.17.

Доведення.
Через вершину В  АВС проведемо MN  АС.
Тоді  MNO ~  COА, бо  MON =  AOC (як вертикальні кути) і за
побудовою OMN = OCA (при MN  AC та січній МС). Звідси
BO
OB1
 MN
AC
 BN
 MBAC  MB
AC
 BN
AC
. (4.10)

Водночас  МC1В ~  СC1А, бо  ВС1M =  АС1C як вертикальні і

 NМС1 =  С1CA. Тоді

 .
MB BC1
AC C1 A (4.11)

Аналогічно доведемо, що  ВNА1 ~  САА1 ( ВА1N =  АА1C,  ВNA1 =

= А1AС), і що

 .
BN BA1
AC A1C (4.12)

BO
  .
BC1 BA1
Підставимо рівності (4.11) і (4.12) у рівність (4.10) OB1 C1 A A1C

Аналогічно доводимо рівності (4.8) і (4.9) теореми.

Теорему доведено.

43
 ВИСНОВКИ
Одним із недоліків у вивченні теорем та їх доведень є формалізм у
знаннях і вміннях учнів. Частина слухачів сумлінно заучує доведення теорем за
підручником, але не може відтворити їх на зміненому положенні рисунка, з
іншими буквеними позначеннями. І, що найголовніше, учні часто не вміють
застосовувати теорему у конкретних ситуаціях, посилаючись на теорему,
замість того, щоб посилатися на обернену їй, не вміють самостійно знаходити
доведення теореми навіть у найпростіших випадках.
Основною причиною формалізму у вивченні теорем та їх доведень є те,
що у підручниках доведення теорем зазвичай викладено синтетичним методом,
і учням залишається лише вивчити готове доведення. Водночас на уроці часто
не організовують аналітико-синтетичну діяльність учнів, спрямовану на пошук
доведення, учнів не «озброюють» правилами-орієнтирами методів доведень,
прийомами розумової діяльності, якими слід послуговуватись у процесі пошуку
доведень. Тому після опрацювання всіх тверджень, а також усіх наведених
прикладів, до яких подано розв’язки, учні не мають потреби доводити вже
відомі факти. Деякі теореми доведені у кілька способів, що полегшує
сприйняття сутності, а також надає можливість використовувати алгоритми
доведень.
Крім того, всебічний аналіз та поглиблене вивчення базових теорем
планіметрії формують математичну культуру, можливість ефективнішими
способами розв’язувати складні задачі та робити відповідні узагальнення.
Цей елективний курс можна реалізовувати як на математичних гуртках,
так і в процесі дистанційного навчання заочної математичної школи.

44
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бевз Г. П. Методика викладання математики, загальні питання /
Г. П. Бевз. – Київ : Радянська школа, 1968. – 344 с.
2. Бевз Г. П. Методика викладання математики / Г. П. Бевз. – Київ :
Вища школа, 1972. – 597 с.
3. Белешко Д. Т. Практикум по решению геометрических задач /
Д. Т. Белешко. – Рівне : РОІВВ, 1986. – 89 с.
4. Болтянский В. Г. Лекции и задачи по элементарной математике /
В. Г. Болтянский. – М. : Наука, 1971. – 592 с.
5. Болтянский В. Г. Элементарная геометрия: Кн: для учителя /
В. Г. Болтянский . – М. : Просвещение, 1985. – 319 с.
6. Брадіс В. М. Методика викладання математики в середній школі /
В. М. Брадіс. – К. : Радянська. школа, 1954. – 484 с.
7. Зетель С. И. Новая геометрия треугольника. Пособие для учителей /
С. И. Зетель. – [2-е изд.]. – М. : Учпедгиз, 1962. – 152 с.
8. Коксетер Г. С. Новые встречи с геометрией / Г. С. Коксетер,
С. М. Грейтцер; [пер. с англ. А. П. Савина]. – Т. : Наука, 1928. – 223 с.
9. Раухман А. С., Белешко Д. Т. Теореми косинусів і синусів на
вступних іспитах з математики / А. С. Раухман, Д. Т. Белешко. – Рівне : РДПІ,
1998. – 44 с.
10. Тесленко І. Ф. Питання методики геометрії (в 10–11 кл.) /
І. Ф. Тесленко. – Київ : Радянська школа, 1962. – 356 с.

45
 ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕМА ПІФАГОРА
1.1. Перші доведення теореми Піфагора……………………………………. 4
1.2. Теорема Піфагора та різні способи її доведення………………………. 6
1.3. Наслідки із теореми Піфагора...………………………………………… 10
1.4. Геометрична інтерпретація теореми Піфагора………………………… 10
1.5. Теорема, обернена теоремі Піфагора, та її доведення…………………. 11
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕМА КОСИНУСІВ
2.1. Основне формулювання теореми косинусів…………………………… 13
2.2. Задачі на доведення……………………………………………………… 16
2.3. Друге формулювання теореми косинусів………………………………. 18
2.4. Інші формулювання теореми косинусів………………………………... 20
РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕМА СИНУСІВ
3.1. Перше формулювання теореми синусів………………………………... 23
3.2. Приклади задач на застосовування теореми синусів………………….. 24
3.3. Друге формулювання теореми синусів…………………………………. 25
3.4. Третє формулювання теореми синусів…………………………………. 28
РОЗДІЛ 4. ТЕОРЕМИ ЧЕВИ, СТЮАРТА, ВАН-ОБЕЛЯ
4.1. Властивості медіан та їх застосування до розв’язування задач………. 29
4.2. Теорема Чеви та її наслідки……………………………………………... 36
4.3. Теорема Стюарта…………………………………………………………. 41
4.4. Теорема Ван-Обеля………………………………………………………. 43
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 44
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ…………………………………………………… 45

46
ДЛЯ НОТАТОК
 Навчально-методичне видання

ДМИТРО БЕЛЕШКО
ОЛЕГ ДЕЙНЕКА

БАЗОВІ ТЕОРЕМИ ПЛАНІМЕТРІЇ

Відповідальний за випуск О. В. Лісовий

Формат 60х84 1/16. Друк цифровий.

Папір офсетний 80 г/м2.
Наклад 500 прим.

Видавництво: ТОВ «Праймдрук»

01023, м. Київ, вул. Еспланадна, 20, офіс 213
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктів видавничої справи
серія ДК № 4222 від 07.12.2011.