Тема: Ескізний малюнок проектованого виробу.

Мета даного заняття: забезпечити закріплення учнями понять: ескіз, креслення;

формувати уміння застосовувати метод проектування та застосовувати поетапність
технологічного процесу; дотриматися санітарно-гігієнічних вимог, правил безпечної
праці й організації робочого місця; розвивати вміння розробляти і виконувати ескіз;
виховувати і підтримувати інтерес до процесу отримання знань, бережливо
ставитися до матеріалів та інструментів; виховувати почуття краси, охайність,
культуру праці.
Обладнання: папір А4, олівець, лінійка, зошит, ручка.
Тип уроку: комбінований.
Методи і прийоми: розповідь, бесіда, пояснення, аналіз.
ХІД УРОКУ
І.Організаційна частина.
• Перевірка присутніх.
• Призначення чергових.
ІІ. Актуалізація та мотивація опорних знань учнів
Учитель проводить усне опитування учнів.
1. В яких одиницях вказують на кресленнях лінійні розміри? кутові розміри?
2. Величина яка дає змогу зображувати деталь в збільшеному або в
зменшувальному вигляді? (масштаб)
3. Пригадай, що спільного та в чому відмінність між ескізом і малюнком?
4. Яким вимогам повинен відповідати виріб, виготовлений згідно з творчим
задумом?
5. Як ви гадаєте що таке ескіз і навіщо він потрібен?
ІІІ. Повідомлення теми, мети, завдань уроку
Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає
завдання уроку.
IV. Вивчення нового матеріалу
Креслення — це документ, що містить графічне зображення якогось предмета,
виконане за допомогою креслярських інструментів на папері, та відомості, необхідні
для його виготовлення.
Ескіз — зображення предмета, виконане від руки, «на око», без застосування
креслярських інструментів та масштабу, яке містить усі відомості, необхідні для
виготовлення предмета.
Уявіть собі, що для ремонту навчального приладу в майстерні необхідно
виготовити нову деталь. Для цього потрібне креслення деталі, яка вийшла з ладу.
Щоб прискорити процес її виготовлення, креслення в даному випадку можна
виконати спрощено — від руки, без застосування креслярських інструментів, без
масштабу, лише додержуючи на око пропорції між частинами зображуваної деталі.
Виконані у такий спосіб креслення називають ескізами. Для порівняння на рисунку
48 показано ескіз (а) і креслення (б) одного і того ж предмета.
 Ескізи виконують на папері в клітинку. Це полегшує й прискорює проведення
ліній, виконання необхідних побудов. За допомогою клітинок легко додержувати
пропорційності частин предмета. Дуги кіл на ескізах розмічають циркулем, а потім
обводять від руки.
Щоб правильно виконати ескіз предмета, дотримуються такої послідовності:
1. Ознайомлюються з предметом, вивчаючи його будову.
2. Готують аркуш паперу — проводять рамку, розмічають і креслять
основний напис.
3. Визначають положення зображення на полі креслення. Для цього
проводять осі симетрії і розмічають габаритний прямокутник.
4. Послідовно розмічають і обводять контур зображення предмета.
Побудову зображень на ескізах здійснюють так само, як і на кресленнях.
5. Наносять виносні і розмірні лінії.
6. Обмірюють предмет і наносять розмірні числа.
7. Заповнюють основний напис, де зазначають назву предмета і матеріал, з
якого його виготовлено. Масштаб в основному написі на ескізі не вказують.
Назву предмета в основному написі дають у називному відмінку, наприклад:
«Пластина», «Вушко». Так само пишуть і назву матеріалу: «Жерсть», «Картон»,
«Гума» тощо.
Наприкінці перевіряють ескіз. При цьому необхідно впевнитись, що
зображення побудоване правильно і дає повне уявлення про форму предмета і його
окремих частин; зображення доповнено необхідними розмірами і умовними
позначеннями.
Послідовність виконання ескізу предмета показано на рисунку 49.
Під час виконання ескізів предмети обмірюють різними вимірювальними
інструментами. Лінійні величини вимірюють за допомогою лінійки (див. рис. 50).
Кути вимірюють транспортиром (рис. 50, б). Діаметри круглих отворів можна
вимірювати нутроміром (рис. 50, в). Числове значення діаметра отвору, ви-
мірюваного нутроміром, визначають лінійкою (рис. 50, г).
 Деякі розміри визначають опосередковано або за допомогою певних
розрахунків, тому що виміряти їх безпосередньо неможливо. На рисунку 51, а
показано частину предмета з двома циліндричними отворами.
 Нехай потрібно визначити відстань А між їх центрами. Шукана відстань
дорівнює відстані В між однойменними точками обох кіл — тобто А=В. Якщо
відстань В виміряти складно, то вимірюють відстань Б. Тоді A=B+2(d/2 )=B+d. Коли
діаметри отворів різні (див. рис. 51 б), то A=E+(D+d)/'2. На рисунку 51, в показано
розрахункову схему для визначення відстані від центра отвору до краю предмета:
A=B+d/2.
VІ. Заключний етап заняття
1. Закріплення матеріалу.
2. Побудувати ескіз майбутнього виробу( лампи )

2. Підведення підсумків заняття.

1. Яке призначення ескізу?
3. Чим ескіз відрізняється від креслення?
3. Домашнє завдання
Вивчити означення, придумати та накреслити оздоблення для лампи.