МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

ОСНОВИ КОМПОЗИЦІЇ , МАЛЮНКУ ТА

ПСИХОЛОГІЯ СПРИЙНЯТТЯ КОЛЬОРУ

Змістовий модуль 1. Основи композиції і малюнку

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
для студентів заочної форми навчання за напрямом підготовки
6.051601 «Технологія та дизайн текстильних матеріалів»
(фахове спрямування «Технології та дизайн трикотажу»)

КИЇВ КНУТД 2016

Змістовий модуль 1. Основи композиції і малюнку: методичні вказівки до
виконання лабораторних робіт для студентів заочної форми навчання за
напрямом підготовки 6.051601 «Технологія та дизайн текстильних
матеріалів» (фахове спрямування «Технології та дизайн трикотажу») / упор. О.
М. Карпуніна. – К. : КНУТД, 2015. – 63 с.

Упорядник: О. М. Карпуніна

Відповідальний за випуск завідувач кафедри технології трикотажного

виробництва, д-р тех. наук, доцент Л.Є.Галавська

Затверджено на засіданні кафедри ТТВ

Протокол № 9 від 26 січня 2015р.

2
 Вступ
Навчальний модуль «Основи композиції та малюнку» а складовою
частиною вибіркової дисципліни «Основи композиції, малюнку та психологія
сприйняття кольору» загальним обсягом 198/5,5 годин/кредити, формується на
підставі відповідних положень освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ)
та освітньо-професійної програми (ОПП ПП.25) та вивчається студентами 3
курсу у V та VI семестрах і є складовою частиною дисциплін для студентів, які
навчаються за напрямом 6.051601 «Технологія і дизайн текстильних
матеріалів», і розрахована на 144 години (4 кредити), у тому числі 14 годин
лекційних, 28 годин лабораторних, самостійної роботи студентів 102 години.
Предметом навчального модуля 1 є оволодіння методикою
композиційного аналізу.
Метою вивчення навчального модуля 1 є здобуття знань та вмінь,
націлених на отримання під час проектної діяльності високих творчих
результатів на підставі використання законів формальної композиції, що
дозволяє сформувати механізм мислення для генерації нових ідей та систему
знань та вмінь, націлених на здійснення композиційного аналізу художньої
форми зразків історичного та сучасного костюму, сприяти формуванню у
студентів свідомого підходу до дизайнерської творчості, набуттю навичок і
знань в ділянці художньо-образного формотворення, що забезпечить
можливість створювати композиції на основі їх усвідомленого сприйняття та
аналізу.
У результаті вивчення курсу студенти повинні:
Знати:
- властивості засобів композиції, форми і матеріалу;
- властивості закономірностей композиції: відношення, пропорції, ритм;
- основні принципи композиції: доцільність, єдність,
домінанти,співпідлеглість, динамізм, рівновага, гармонія;
- основні категорії композиції як засоби організації форм;
- основні композиційні схеми та закономірності декоративної композиції;
- засоби художньої виразності декоративної композиції;
- основні композиційні прийоми – стилізація, комбінаторика;
- основні види композиції - фронтальна, об’ємна, глибинно-просторова, їх
умови та методи побудови.
Уміти:
- формувати мету й визначати завдання діяльності, вміння раціонально
планувати діяльність, вміння створювати сприятливі умови для власної
діяльності;
- здійснювати пошук аналогів, прототипів, досліджувати засоби мистецтва
композиції на кожному з проявів взаємодії, досліджувати відео образи (форми)
природного і штучного середовища природи; здійснювати спостереження,
виконувати художній аналіз різних видів композицій та форм у дизайні,
практично втілювати композиційні сутності в життєдіяльність людей;

3
 - мотивувати свою діяльність через композиційний аналіз систем за об’єктом
вивчення;
- уважно сприймати інформацію, користуючись фундаментальним методом
пізнання навколишнього середовища;
- оперувати арсеналом композиційних засобів та закономірностей, основними
категоріями та принципами організації форми;
- логічно осмислювати навчальний матеріал, виділяючи в ньому головне;
- раціонально запам’ятовувати, розв’язувати проблемні пізнавальні задачі;
- самостійно виконувати вправи через пізнання взаємодії інформації та
потенціалу на всіх рівнях організації систем компонування в композиції;
- здійснювати самоконтроль у навчально-пізнавальній діяльності;
- розуміти суть декоративності, як вищого прояву реалізації мистецької ідеї,
теми, задуму в безкінечно різноманітних художніх формах, засобах, способах,
прийомах, та методах зображення, інтерпретації, імпровізації та асоціації
реального чи підсвідомого світу, середовища, а значить і уяви мислення.
Вивчення модуля 1 «Основи композиції та малюнку» базується на
знаннях, отриманих у курсі «Інженерна та комп`ютерна графіка» та є
початковим у циклі художніх дисциплін «Основи композиції, малюнку та
психологія сприйняття кольору» та «Дизайн трикотажних виробів».
Головне завдання при навчанні малюнку полягає у тому, щоб спільно з
іншими навчальними дисциплінами дати студенту основу для вільного,
всебічно осмисленого рішення конструктивних і художніх завдань з
урахуванням реального виконання їх з натури та в матеріалі. Необхідно
навчити студентів використовувати набуті знання з правил, прийомів та засобів
композиції для компоновки монокомпозиції з використанням кількісної міри
активності виразних засобів формальної композиції та на базі отриманих знань
зробити композицію в обраному характері стилізації форми.
На курсі даються основні елементарні знання з малюнку. Студенти
знайомляться з різними матеріалами та техніками, перспективою, із законами
композиції у взаємозв'язку зі спеціальністю дизайнера.
Навчальний курс складається з двох змістовних модулів. У першому
змістовному модулі вивчаються теми, спрямовані на здобуття студентами знань
про закономірності композиційної організації площини художнього твору. У
другому змістовному модулі студенти отримують знання та навички з
опанування художньої мови творчих композицій.
У процесі вивчення тем курсу студенти виконують ескізні роботи. При
створенні графічних творів студенти навчаються використовивати різні
графічні техніки. У
У процесі виконання завдань студенти розвивають здібності та навички
для виконання графічних вправ у вигляді абстрактної композиції з
використанням прийомів, правил та засобів композиції.

4
 Загальні рекомендації до оформлення лабораторних робіт
Лабораторні роботи виконуються на папері типу «ВАТМАН» білого чи
іншого кольору формату А 4 та формату А 3, оформляються в файл і здаються
до звіту в папці. Кожна робота має титульний лист, де надаються наступні
данні: назва дисципліни, назва лабораторної роботи, призвище студента, курс,
номер групи, призвище викладача.

Знайомство з графічними техніками

При створенні графічних творів використовують наступні техніки:
олівець графітний; туш; перо; акварель; гуаш; м'які матеріали (вугілля,сангіна,
соус, пастель); колаж; аплікація і деякі інші. Існує безліч прийомів роботи з
цими матеріалами: сухий пензель, «по сирому», набризк і т.д. Матеріали
повинні вибиратися в залежності від характеру зображення.

Образотворчі і виразні властивості графічних матеріалів.

Образна сторона малюнка багато в чому залежить від технічної
майстерності художника і тих матеріалів, які він застосовує. Олівець дає м'який
ніжний тон, що дозволяє художникові посилити образну характеристику.
Чорний насичений олівець дозволить передати різкі контрасти з білим папером
і тим самим вносить в малюнок елемент схвильованості. Перо, яке дає чіткі
лінії перетворює рисунок в станковий твір, нагадує гравюру. Фломастер
дозволяє одночасно використовувати мальовничий і графічний прийоми
роботи. Малюнок пензлем відкриває перед художником широкі можливості. У
всіх малюнках з різною образною характеристикою, крім манери і техніки
виконання, велику роль відіграє матеріал. Специфічні особливості матеріалу,
його графічні властивості вносять у композицію особливе емоційне
забарвлення, підсилюють образну характеристику.

Лабораторна робота №1
Знайомство з правилами перспективного зображення
об'ємних тіл на площині. Малюнок куба.

Рекомендована література:
№ п/п за переліком [ 1,2, 4, 7, 8, 16, 51, 46, 14, 23, 34]

Мета роботи: Завдання є вступним і знайомить студентів з основними

вимогами до навчального малюнку:
1. Правильне композиційне розташування малюнка на форматі аркуша.
2. Лінійна побудова форми з урахуванням законів перспективи.
3. Виявлення об'ємно-просторового і конструктивного будови зображуваного
об'єкта засобами лінії.

Завдання :На аркуші розміщується 3 малюнка куба в різних ракурсах.

Побудова проводиться на основі каркасної моделі (рис. 2).
5
 Рисунок1 - Побудова куба

Короткі теоретичні відомості

З малюнка геометричних тіл і простих побутових предметів починається
загальне ознайомлення з основними принципами конструктивного
малюнка(рис. 1), з прийомами побудови об'ємної форми на аркуші,
послідовністю виконання малюнка, закономірностями освітлення і сприйняття.
Пояснюється використання елементів малюнка (точок, ліній, площин) і
принципи вираження світлотіні. Дається поняття вузлових, основних точок
форми, ліній, що визначають форму і розташування елементів натури і їх
зображення на малюнку, даються принципи перспективного зображення
предмета.
Малюванню будь-якого предмета попереджує вивчення його конструкції
і аналіз розташування в просторі (рис. 2). В даному випадку необхідно
зрозуміти співвідношення видимих розмірів граней і ребер куба, визначити, яка
з вертикальних граней відкрита більше, яка менше. Грані куба представляють
основу (каркас) всієї конструкції, тому з них слід починати побудову. Щоб
побудувати перспективу складових куб площин, треба починати малювати з
ближнього плану, з найближчого вертикального ребра. Від нижнього і
верхнього кінця цього вертикального ребра проводять напрямки нижніх і
верхніх горизонтальних ребер, попередньо визначивши кути нахилу цих ребер
у натурі. Далі проводять два крайніх вертикальних ребра лівої і правої граней
куба і таким чином намічають видиму висоту вертикальних граней. При цьому
необхідно стежити за взаємними пропорціями ширини цих граней і висотою
найближчого вертикального ребра. Від правильної побудови кутів нахилу
горизонтальних ребер куба і дотримання пропорцій видимих розмірів граней
залежить правильність подальшого зображення. Замкнув ребрами два видимі
вертикальні грані, будують верхнє і нижнє підстави куба. Всі горизонтальні
ребра, що йдуть в одному напрямку, повинні на малюнку сходитися (при їх
продовженні) в одній і тій же точці сходу, що лежить на лінії горизонту.
Рисувальник, виконавши кілька малюнків одного і того ж куба в різних
положеннях по відношенню і до лінії горизонту, і розташуванню
переглядаються граней (лівої і правої), переконується, що чим ближче до лінії
горизонту, тим більше сплюсненої буде горизонтальна площина куба, чим далі
- тим більше розпластаною. При цьому в кожному окремому випадку необхідно
визначати пропорції граней, нахили ребер і точки сходу на лінії горизонту.
6
 На аркуші розміщуються декілька фігур в різних положеннях з
використанням перспективи. Малюнки лінійно-конструктивного виконання без
тональної проробки. У навчальному малюнку предмети зображуються, як
правило, трохи менше їх натуральної величини. Малюючи геометричні
предмети на аркуші, слід розташовувати їх вище геометричного центру аркуша.
При зображенні двох або більше предметів у листі необхідно продумати
композицію малюнка, намітити загальні габарити предметів. Потім необхідно
визначити місце розташування кожного предмета, його пропорції і форму в
перспективі. Конструкцію предметів прорисовують повністю, намічаючи їх
невидимі частини.

Рисунок 2 - Рисунок куба в різних ракурсах

7
Рисунок 3 – Перспективне зображення кубу

8
 Звіт
На аркуші паперу формату А4 представити 3 графічних зображення кубу
в різних ракурсах. Побудова проводиться на основі каркасної моделі (рис. 2).

Контрольні питання
1.Які основні елементи графіки?
2.Яка роль натурного малюнка в графиці?
3.Що таке точкове зображення?
4.Які основні графічні матеріали використовують при виконанні графічного
зображення натюрморту?

Лабораторна робота №2

Виконання абстрактної композиції з використанням прийомів, правил та

засобів композиції. Смислові необразотворчі (абстрактні) композиції з
простих елементів, які виражають дію, стан, настрій.

Рекомендована література:
№ п/п за переліком [ 2, 4, 7, 8, 14, 15, 23, 30, 32, 33]

Мета роботи: Розвинути здібності та навички студентів для виконання

графічної вправи у вигляді абстрактної композиції з використанням прийомів,
правил та засобів композиції.
Навчити студентів використовувати набуті знання з правил, прийомів та
засобів композиції для компоновки монокомпозиції з використанням кількісної
міри активності виразних засобів формальної композиції за принципами
контрастних, нюансних та тотожних відношень.

Завдання
Виконати смислові необразотворчі (абстрактні) композиції з простих
елементів, які виражають дію, стан, настрій з використанням прийомів, правил
та засобів композиції. Виконати на форматі А3 ( білого чи іншого кольору) 4
ескізи композиції декоративного зображення з використанням графічних
елементів: крапка, пляма, лінія.
1. Виконати ескіз композиції за принципом згущення-розрідження елементів.
2. Виконати ескіз композиції нюансними засобами,відтворюючи відчуття
спокою. Геометричні фігури можуть бути однотипового плану: тільки
трикутники, круги чи прямокутники і т.д., або змішаного плану.
3. Виконати ескіз композиції контрастними засобами, відтворюючи оптичний
ефект глибини. Умовну композицію зкласти із геометричних фігур за
принціпом поєднання більших і менших об'ємів, кольорових чи тонових
протилежних характеристик (біле — чорне, червоне — жовте, жовте —
зелене), виявлення контрасту.
4. Виконати ескіз композиції, відтворюючи відчуття руху.
9
 Техніка виконання
Аплікація чи графічне виконання композиції: чорно-біла або кольорова,
крапками, плямами або штрихами.

Короткі теоретичні відомості

Довільна композиція на основі геометричних форм та формотворень, їх
трансформації та взаємопоєднання:
Створити довільну композицію на основі геометричних форм та
формотворень, їх трансформації та взаємопоєднання за принципом організації за
допомогою підпорядкування головному та за допомогою ритмічної побудови,
єдністі колористичної гами.
- компоновка монокомпозиції з ритмічним і метричним порядком побудови
форм;
- особливості композиції засобами статики та динаміки.
Основнау увагу зосередити на потребі впорядкування композиції, подати
її організованою із складових елементів, добитись їх взаємодії, поєднання,
органічності взаємозв’язку. Тут необхідно досягнути максимум виразності,
читабельності, цілісності.

Пошук рівноваги
Пошук рівноваги провести аплікативним способом - за допомогою
геометричних фігур , які треба вирізати з кольорового паперу . Встановіть на
свій розсуд розміри та колір кожної фігури окремо і вирізаємо їх
Щоб осмислити і відчути , що таке рівновага , необхідно виконати 2
композиції з геометричних фігур. Виберіть 7-12 геометричних фігур довільної
форми або складної конфігурації різного кольору і розмістіть їх на аркуші
паперу формату А4 білого кольору. Інший варіант композиції з врівноважених
між собою форм виконайте на аркуші паперу формату А4 сірого кольору.
Пересуваючи фігури компануємо їх таким чином щоб отримати варіанти
композиційної рівноваги ( фігури можна накладати один на одного). Кращий
варіант компонування фіксуємо клеєм.
Засвоївши принцип побудови замкнутих (закритих) композицій можна і
необхідно чи то геометричні, чи природні елементи, мотиви укладати таким
чином, щоб виразити симетрію, дисиметрію, асиметрію, стан спокою,
зосередженості, статики, динаміки, що можуть реалізовуватись завдяки
осередковій композиції.
Абстракція [від лат. abstractio - відволікання] - уявна відмова від ряду
властивостей предметів і відносин між ними. Абстрактне поняття утворюється
у результаті відволікання в процесі пізнання від несуттєвих сторін даного
явища для виділення властивостей, що розкривають його сутність.
Асоціація [від лат. associatio] - зв'язок, що утворюється при певних
умовах між кількома відчуттями, сприйняттями, уявленнями чи ідеями.

10
 Рисунок 4 - Пошук рівноваги за допомогою геометричних фігур

Необразотворчі мотиви.
• геометричні елементи неправильної форми, складних обрисів;
• складні геометричні мотиви, складені з елементів правильної і неправильної
форми;
• геометричні елементи правильної форми: квадрати, кола, прямокутники,
овали, трикутники, шестикутники і т. д.
Аплікація, колаж, декупаж - варіанти однієї техніки, заснованої на
принципі наклейки фрагментів композиції на несучу площину. Аплікація (лат.
Applicatio - прикладання). У якості аплікативу можуть використатися різні
матеріали (кольоровий папір, викраски, фольга, тканини й ін.). Із цих матеріалів
будь-якими різальними інструментами вирізують зображення, необхідні для
створення художнього твору. Якщо аплікація допрацьовується за допомогою
пастелі, акварелі, гуаші і або олівця, то цей варіант наклейки називається
«декупаж». Декупаж — від французького «сuраqе» — змішувати, поєднувати.
Колаж використає фрагменти готової композиції з метою створення нового
художнього твору. Вихідним матеріалом для колажного аплікатива можуть
служити малюнки, акварелі, гравюри, фотографії й т.д. Це можуть бути
оригінали або репродукції, з яких вирізують необхідні елементи. Слово
«колаж» має загальний корінь із французьким «collection»- збирати. Колаж
збирає фрагменти інших композицій.
Композицію контрасту (з фр. – протилежність) вирішують як
протиставлення форм. Засобами композиції контрасту підсилюють
протилежність як зпівставлення: короткого – довгого, прямого –
криволінійного, тонкого – товстого, вузького – широкого, темного – світлого,
старого – нового, геометрично-регулярного – пластичного, теплого –
холодного.
11
 Композицію нюансу (з фр. – відтінки відмінностей) вирішують як
відношення між формами або поступову зміну та перехід однієї форми в іншу з
незначним відхиленням, із поступовою фіксацією їх зближення або віддалення
до протилежностей, тобто, плавна зміна геометричної форми, величини, маси
тональностей кольору, напряму руху.
Композицію можна вирішувати як співвідношення напрямів руху (зміни)
величини мас, конфігурації та форми, освітленості, матеріалу, кольору.
Засоби протиставлення (контраст) та відтінків (нюанс) можна
врівноважувати як збіг та співмірність, що означає ―композиційну тотожність‖
за розмірами, елементами, кольором, формою.

Рисунок 5 - Композиція контрасту

Зміна форми, характеру ліній, пропорційних співвідношень малюнка і

фону, масштабна узгодженість всіх елементів між собою, співвідношення
різних фігур, зміна світлотних і тональних характеристик, побудова на
контрасті, нюансі або тотожності, створюють нескінченні варіанти композицій.

Методика проведення роботи

Завдання виконують на аркуші паперу формату А3, поділеному на 4
частини. На основі геометричних форм та їх трансформації зробити 4
абстрактних композиції з використанням прийомів, правил та засобів
композиції.
Композицію контрасту вирішують як протиставлення форм. Створення
композиції необхідно починати з осмислення її в цілому. Вибрані в якості
мотиву форми проходять складний процес перетворення, в результаті чого
визначається, що є головним, найбільш характерним для композиції. У
12
композиції малюнків обов'язково повинен бути виділений основний мотив. Він
може бути або виділений за рахунок композиційного розташування, або
закцентований кольором, або для більшої виразності дещо перебільшений у
розмірі. Всі другорядні деталі при цьому опускаються, узагальнюються і
виявляється характерне. Додаткові елементи малюнка узгоджуються з
головним за характером зображення, масштабом і ритміко-пластичною
характеристикою, тобто типізуються. Образна сутність зображуваного - це
завжди єдність характерного, індивідуального і типового.

Рисунок 6 - Композиція нюансу

Рисунок 7 - Композиція тотожності

13
 Всі елементи, з яких складається композиція, повинні мати єдине
стильове рішення. Потрібно відбирати мінімум елементів, необхідних для
вираження загальної ідеї малюнка. Для декоративності і виразності малюнка
потрібно чітко визначити його ритмічний лад, підкреслити певну схему
побудови. Колористичне ріщення повинне відповідати обраній темі і характеру
малюнка.
Звіт
Представити 4 графічних зображення у вигляді 4-х абстрактних
композицій на аркуші паперу (білому чи кольоровому) формату А3 в графіці чи
аплікації.
1. Представити ескіз композиції за принципом згущення-розрідження
елементів.
2. Представити ескіз композиції нюансними засобами,відтворюючи
відчуття спокою. Геометричні фігури можуть бути однотипового плану: тільки
трикутники, круги чи прямокутники і т.д., або змішаного плану.
3. Представити ескіз композиції контрастними засобами, відтворюючи
оптичний ефект глибини. Умовну композицію зкласти із геометричних фігур за
принціпом поєднання більших і менших об'ємів, кольорових чи тонових
протилежних характеристик (біле — чорне, червоне — жовте, жовте — зелене),
виявлення контрасту.
4. Представити ескіз композиції, відтворюючи відчуття руху.

Рисунок 8 - Приклад виконання абстрактної композиції з простих

елементів за принципом згущення-розрідження елементів

14
Рисунок 9 - Приклад виконання абстрактної композиції з простих
елементів нюансними засобами,відтворюючи відчуття спокою

Рисунок 10 – Художник: В. Вазарелі.

Приклади виконання абстрактної композиції з простих елементів
контрастними засобами, відтворюючи оптичний ефект глибини

15
Рисунок 11 – Художник: Дав Артур. Картина: Я и луна
Приклад різної організації домінантних відношень формальних
елементів в композиції

Рисунок 12 - Художник: В. Вазарелі.

Приклад виконання абстрактної композиції контрастними засобами,
відтворюючи оптичний ефект відчуття руху
16
 Рисунок 13 - Приклад виконання абстрактної композиції з простих
елементів контрастними засобами, відтворюючи відчуття руху

Контрольні питання
1.Як створити монокомпозицію з характеристикою зорової рівноваги з
використанням членування форм по вертикалі і розміщення однієї маси над
іншою.
2. Як побудувати монокомпозицію з використанням кількісної міри
активності виразних засобів за принципами контрастних, нюансних та
тотожних відношень.
3. Назвіть властивості форми і її геометричний вид.
4. Правила, прийоми та засоби композиції.

17
Рисунок 14 - Приклад різної організації домінантних відношень
формальних елементів в композиції

18
 Лабораторна робота №3
Розробка графічної композиції на основі трансформації зображення
простого натюрморту

Рекомендована література:
№ п/п за переліком [ 2, 4, 7, 8, 14, 15, 23, 30, 32, 33]

Мета роботи: Навчитися стилізувати та декоративно трансформувати

зображення предметів, використовувати для стилізації в абстактній композиції
графічні елементи (крапка, лінія, площина).

Завдання
Виконати графічне зображення простого натюрморту, що складається з
трьох предметів на аркуші паперу формату А 4 в графіці (олівець, фломастер,
ручка, туш, вугілля, сангіна тощо).
Виконати графічну стилізацію простого натюрморту, узагальнюючи та
спрощуючи його в обраній техніці.

Короткі теоретичні відомості

Термін натюрморт походить від французького терміна - "мертва природа"
і означає зображення предметів побуту, фруктів і овочів, тварин і птахів.
Натюрморт є самостійним видом образотворчого мистецтва, що ствержує
поезію і красу світу буденних речей. Кожний натюрморт повинен бути
організований тематично, складений композиційно - за формою, розміром,
характером предметів, їх колірними співвідношеннями і ритмікою. Кожна
постановка повинна включати і естетичні компоненти.
В основі терміну «композиція» лежить латинське слово compositio, що
означає співставлення, додавання, з'єднання, поєднання.
Композиція - це внутрішньо-доцільне підкорення окремих елементів і
загальної конструкції конкретній цілі. Закритою композицією вважають таку, в
якій розташування елементів (компонентів) не допускають змін (доповнення–
віднімання) без порушення первісного задуму композиції. Закрита композиція
зосереджена та має чіткі межі, вона не може мати тенденції розгортання.

Композиція будується на конкретній замкненій площині, що обмежена

заданими розмірами. Розташування всіх елементів і мотивів у ній повинно
забезпечувати замкнену композиційну структуру. Це є першою обов'язковою
умовою побудови заданої композиції. В одному випадку замкненість може бути
чітко графічно виражена і пластично оформлена, в іншому - тільки візуально
матися на увазі і вгадуватися.
Умовою вирішення композиції є забезпечення в загальній структурі
стійкої зорової рівноваги всіх елементів. Перш ніж розглядати питання
рівноваги фігур на площині і інші принципи побудови замкненої композиції,
слід звернути увагу на закони зорового сприйняття людським оком будь-якої

19
площини, згідно з яким вона ділиться на активну і пасивну частини. Активною
частиною є центральна частина площини, яка розташована на деякій відстані
від її границь. Око сприймає насамперед цю частину і зображення на ній.
Пасивною можна назвати іншу частину площини, що примикає безпосередньо
до її зовнішніх границь.
Існує два види рівноваги фігур у замкненій структурі площини. Рівновага
може бути статичною і динамічною. У тому випадку, коли всі елементи мотиву
розташовані симетрично відносно однієї вісі площини або декількох, рівновага
називається статичною. Статична рівновага виникає при симетричній орієнтації
фігур на площині щодо її вертикальної і горизонтальної площин симетрії і
особливо при симетричній формі самих мотивів.
Розрізняють три композиційних варіанти статичної рівноваги фігур на
площині: фігури, орієнтовані на центральну частину; фігури, зрушені в верхню
частину; фігури розташовуються в нижній частині. У будь-якому випадку
рівновага фігур на площині залежить від співвідношення розмірів фігури або
ряду фігур та розмірів площи фону. Недоцільно розміщювати фігури занадто
близько до границь площини, особливо якщо вони недостатньо насичені і
активні за кольором або фактурі. Тут можна помітити таку закономірність: чим
більше контраст між фігурою і фоном, тим меншого розміру або менших площ
слід вибирати фігуру або групу фігур, щоб домогтися їх стійкої рівноваги на
площині.
Більш складний вид рівноваги - динамічний, при якому елементи мотиву
асиметрично розташовані щодо вертикальної і горизонтальної вісей площини і
зрушені вправо або вліво, вгору або вниз. Рівновага досягається перерозподілом
елементів мотиву, виявленням головних і другорядних елементів, орієнтацією
перших до зорового центру композиції. Враховуються форма, розмір, колір
елементів мотиву.
Динамічна рівновага виникає при асиметричному розташуванні фігур на
площині, тобто при їх зсуві в праву або ліву і одночасно в верхню чи нижню
частини площини. У найпростішому варіанті фігури можуть мати симетричну,
а в більш складному - асиметричну, тобто динамічну форму. Динамічна
рівновага може характеризуватися як взаємодія різноспрямованих сил: крупну
фігуру в лівій частині площини можна врівноважити одним або декількома
різко окресленими елементами в правій частині; один напрям руху можна
компенсувати протилежним; великі розміри одних слабонасищенних форм
можна врівноважити більш дрібними елементами яскравих насичених кольорів
і тощо. Таким чином, одним з головних завдань при роботі над композицією є
забезпечення зорової рівноваги всіх компонентів системи.
Організація мотивів в замкненій структурі характеризується наступними
параметрами: формою, розмірами, кількістю елементів, кольором, відстанню
між мотивами. В одному випадку відносини між мотивами і їх елементами
будуються на рівності, однаковості, симетрії. Тоді структура замкненої
композиції статична. Коли у відносинах між мотивами переважають відносини
нерівності і контрасту, композиція набуває певну динамічну напруженість.
20
Вочевидь, контраст у відстанях між мотивами, світлотний і колірний контраст,
різниця в масштабах форм - найбільш ефективні засоби створення в
монокомпозиції динамічної напруженості.

Рисунок 15 - Приклади графічного стилізованого зображення простого

натюрморту

21
 Декоративна трансформація натюрморту передбачає:
- трансформацію предметів, що складають даний натюрморт за їх
пластичними характеристиками: формою, розміром, кольором, розташуванням
та інш.;
- відмову від об’ємного трактування форм та перехід до умовної
аплікативної трактовки;
- вільну інтерпретацію кольорів та світлотних відношень;
- пощук нових колористичних рішень;
- перетворення пластичного змісту окремих форм за рахунок синтезу
нової форми.
Трансформація передбачає часткове чи повне порушення просторової
перспективи, можливе порушення співвідношення форм по розмірам.
Засобами побудови композиції можуть бути: крапка, лінія, пляма.

Рисунок 16 – Стилізоване графічне зображення натюрморту

22
 Техніка виконання
Для графічного зображення натюрморту використовують олівець, ручку,
туш, вугілля, сангіну тощо.
Графічна стилізація натюрморту: чорно-біла або кольорова аплікація
(папір для аплікації, клей, ножиці). Кольорова та графічна подача може бути
різною: крапками, плямами або штрихами в техніці аплікація.
Методика проведення роботи
Виконати графічне зображення простого натюрморту, що складається з
трьох предметів на аркуші паперу формату А4 в графіці (олівець, фломастер,
ручка, туш, вугіль, сангіна). Малювання будь-якого предмета вимогає вивчення
конструкції і розташування його в просторі. На аркуші розміщуються декілька
фігур у різних положеннях з використанням перспективи. Малюючи натюрморт
із різних предметів, студент глибоко засвоює принципи лінійно-
конструктивного зображення форми, теорію перспективи, отримує можливість
творчо використовувати отримані знання та навички.
Приступаючи до малювання натюрморту, процес побудови зображення
треба розділити на окремі етапи. Така послідовність роботи повинна завжди
дотримуватися у навчальному малюванні натюрморту з геометричних тіл, так і
дуже складного натюрморту. Щоб робота проходила успішно, необхідно
дотримуватися наступних стадій:
1. Попередній аналіз постановки.
2. Композиційне розміщення зображення на аркуші паперу.
3. Передача характеру форми предметів і їх пропорцій.
4. Конструктивний аналіз форми предметів і перспективна побудова
зображення на площині.
5. Виявлення обсягу предметів засобами світлотіні.
6. Детальне промальовування форми предметів.
7. Синтез - підведення підсумків роботи над малюнком.

Етапи виконання побудови форми елементів зазначена на рисунку 8.

Лінійна побудова форми - основа грамотного навчального малюнку.
Основна складність роботи полягає в конструюванні форми шляхом
побудови системи ліній, розрізів і перерізів, необхідних для виявлення об`єму.
Дуже точно повинна бути знайдена точка опори глечика (Рис.8). Це неможливо
зробити без урахування лінії горизонту, його рівня і точки зору на предмет.
Багаторазове зображення окружності в перспективі дає навик у побудові тіл
обертання (Рис.7). Складна форма глечика вимагає розкладання її (з метою
найкращого з'ясування) на прості геометричні об`єми. Обов'язковою вимогою
цього завдання є ретельне малювання не тільки видимих контурів, але і
невидимої частини предмета. Лінія малюнка повинна бути живою, пластичною,
різноманітною за товщиною і силою тону, що надає їй властивості
просторовості. Лінії основні і допоміжні, видимі і невидимі, що позначають
ближні і віддалені плани, мають бути різними за характером. Малюнок повинен
мати ціле, закінчене враження.
23
 Рисунок 17 - Особливості побудови складних форм обертання

На основі попереднього, намальованого олівцем натюрморту виконується

творча декоративна композиція за допомогою лінії, плями, фактури (Рис. 6).
Графічне зображення є в даний час одним з основних засобів художнього
проектування. Декоративне, площинне рішення натюрморту передбачає
активну трансформацію предметів, їх пластичних характеристик, форми, місця
24
розташування. Трансформація предметів натюрморту в процесі декоративного
ескізування має наступні аспекти:
1. Свідоме порушення або руйнування просторової перспективи, площини і
зміна пропорцій предметів.
2. Довільна зміна кількісного складу предметів, відмова від одних і введення
нових.
3. Відмова від об'ємної просторової форми предметів шляхом переходу на
умовну площинну, апплікативне або силуетне їх трактування.
4. Перетворення пластичного змісту окремих форм, створення нової форми за
допомогою аналізу і синтезу.
5. Використання різної фактурної трактовки площин, драпіровок і предметів.

Трансформацію предметів слід здійснювати в певних межах виходячи з

структурних особливостей тих чи інших форм натури. Найістотніші риси
форми повинні в більшій чи меншій мірі зберігатися, тобто пластичні форми
можуть перетворюватися, але вони не повинні переходити у свою
протилежність.
Виконати графічну стилізацію простого натюрморту, узагальнюючи та
спрощуючи його. Використати поєднання більших і менших об'ємів,
кольорових чи тонових протилежних характеристик. Новий декоративний образ
повинен принципово відрізнятися від образу, який вирішується за рахунок
реалістичного академічного трактування. У процесі трансформації треба
створити декоративний образ натюрморту, де стилізовані форми отримують
нове яскраве звучання, а елементи організовані у цікаві ритмічні структури.
Самостійно організувати фон композиції, створюючи декоративний зв'язок
форм фону з формами натюрморту. Тема стилізації у практичному курсі основ
композиції та малюнку займає одне з ключових місць, оскільки в ній найбільш
чітко проявляються художньо- композиційні принципи системної організації
образотворчого матеріалу, пов'язані із забезпеченням діяльнісної функції
категорії міри. Методична цінність стилізації в арсеналі професійних засобів
дизайнера визначається тим, що на її основі здійснюється художньообразне
перетворення багатовимірного, різноякісного предметного змісту в органічно
узагальнену, цілісну і візуально гармонійну форму. Композиція стилізованого
об’єкту являє собою сукупність елементів, які характеризуються певними
властивостями і закономірним чином розміщені на площині та проявляються у
пластиці елементів зображення та кольоровому рішенні твору.
Для того, щоб сукупність елементів сприймалася як єдине ціле, їх
розташування має бути обумовлене первинною ідеєю, а між окремими
складовими зображення мають бути встановлені відношення субпідрядності.
Домінантою площинної композиції може бути один елемент (крапка, лінія,
пляма) чи група елементів (фон, рух, ритм, напруга), система взаємозв'язків між
елементами (логічних, емоційних, просторових).
Роботу над другою частиною завдання варто розпочинати з осмислення
концепції композиції, тобто провідної ідеї, яка закладає основу доцільного

25
вибору розміщення зображення на площині. Далі слід проаналізувати, за
допомогою яких властивостей графічних елементів та засобів їх поєднання
можна найліпшим чином втілити свій задум.
Зображення стилізують таким чином, щоб кожна пряма лінія та кожна
крива лінія, ії нахил надавали певної характеристики предмету, яка
проявляється у пластиці елементів зображення.
Тема стилізації в практичному курсі формальної композиції займає одне з
ключових місць, оскільки в ній найбільш чітко проявляються художньо
композиційні принципи системної організації образотворчого матеріалу,
пов'язані із забезпеченням операціонально діяльнісної функції категорії міри.
Методична значимість стилізації в арсеналі професійних засобів дизайнера
визначається тим, що на її основі здійснюється художньо образне перетворення
багатовимірного, різноякісного предметного змісту в органічно узагальнену,
цілісну і візуально сгармонировану форму.

Звіт
1.На аркуші паперу формату А4 представити графічне зображення
простого натюрморту.
2. На аркуші паперу формату А4 (білому чи кольоровому) представити
стилізовану композицію натюрморту, що виконана в техніці аплікації різними
прийомами побудови композиції: крапковий, пунктирний, плямовий та
комбінації плями з лінією.

Контрольні питання
1. Світлотінь як властивість форми.
2. Фактура як властивість матеріалу.
3. Колір як властивість матеріалу.
4. Які відношення існують між засобами композиції: тотожність, нюанс,
контраст.
5. Які загальні принципи організації композиційної рівноваги.
6. Які особливості засобів графічної стилізації натюрморту.
7. Що таке тональне рішення натюрморту?
8. Що таке світлотінь.
9. Які основні елементи графіки?
10. Яка роль натурного малюнка в графиці?
11. Які матеріали використовують при роботі в техніці колажу?
12. Що таке точкове зображення?
13. Які основні графічні матеріали використовують при виконанні графічного
зображення натюрморту?
14. Які основні завдання необхідно вирішувати при графічній трансформації
натюрморту.
15. Принцип побудови складних об'ємних форм.
16. Що є обов΄язковими якостями композиції.
17. Що таке супідрядність.
26
Рисунок 18 – Стилізоване графічне зображення складного натюрморту

27
Рисунок 19 - Етапи побудови виробу складної форми

28
 Рисунок 20 – Приклад графічної Рисунок 21 – Приклад графічного
композиції на основі трансформації зображення натюрморту
зображення натюрморту

Лабораторна робота №4
Трансформація мотиву природної форми

Рекомендована література:
№ п/п за переліком [ 2, 4, 7, 8, 14, 15, 23, 30, 32, 33]

Мета роботи: Розвинути здібності студентів для візуального та

аналітичного вивчення рослинного чи природного мотиву, систематизації його
ознак до виділення найбільш характерних особливостей з метою на базі
отриманих знань створити динамічні композиції в обраному характері
стилізації форми. Студент повинен навчитися вільно володіти зібраним і
вивченим матеріалом.
Виявлення характерного в мотивах з метою подальшого перетворення
його в композицію покладено в основу завдань, у яких необхідно виконати
замальовки різноманітного природного матеріалу: трав, листя, квітів, каменів,
кори дерев.

29
 Завдання
Виконати графічне зображення простого натюрморту, що складається з
трьох предметів на аркуші паперу формату А4 в графіці (карандащ, фломастер,
ручка, туш, вугіль, сангіна).
Виконати графічну стилізацію простого натюрморту, узагальнюючи та
спрощуючи його в обраній техниці.
Кольорова та графічна подача може бути різною: чорно-біла або
кольорова, крапками, плямами або штрихами в техніці аплікація.

Рисунок 22 – Приклади стилізації рослинного мотиву

Короткі теоретичні відомості

Рослинні мотиви здавна займали в малюнках для оздоблення тканин
важливе місце. Кожна історична епоха створювала свої рослинні та квіткові
орнаменти, для яких були характерні певні композиційні рішення, масштаб
малюнка, розташування рапорту, характер його нанесення на тканину.
Рослинний орнамент, що включає мотиви трав, листя і квітів, завжди
залишається модним, час від часу набуваючи сучасних рис у вигляді нових
кольорових сполучень, композиційної побудови та манери виконання.
На відміну від законів, композиційні прийоми належать до категорій, що
відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей тектонічної структури
та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу. До
головних композиційних прийомів належать: ритм, метр, симетрія, асиметрія,
статика і динаміка. Цілість композиції досягають засобами форми, кольору,
графічної подачі та психосприйняттям задуму.
30
 Стилізація зображення рослинного мотиву передбачає більш умовне
рішення, чітке виділення головного мотиву. Визначеність побудови малюнка
диктує граничну узагальненість мотиву, відмову від складних ракурсів, відбір
елементів за масштабом, характером пластики, виразності силуету. Щоб
об'єднати в групу різнорідні елементи рослинного характеру, необхідно
узгодити їх за масштабом. Найчастіше в центр групи розміщують елементи
найбільшого масштабу, більш «важкі» за кольором, менш розчленовані, потім
поміщають елементи середнього масштабу і нарешті більш дрібні, що зв'язують
фон, вільний від малюнка простір з головним елементом, який може бути в
цілому як симетричної, так і асиметричної форми. Всі рослинні форми, що
входять у композицію, повинні бути в однаковій мірі умовними, виражені
єдиними графічними прийомами. Всі елементи, з яких складається композиція,
повинні мати єдине стильове рішення: не можна частину малюнка вирішувати з
більшим ступенем наближення до першоджерела (мотиву природи), а іншу - з
меншою. Обов'язково повинен бути виділений головний мотив. Додаткові
елементи малюнка узгоджуються з головним за характером зображення,
масштабом, ритмікою та пластикою. Потрібно відбирати мінімум елементів,
необхідних для вираження загальної ідеї малюнка.
Велике значення має розподіл проміжків фону між елементами, що
входять у композицію. У їх розподілі також повинна вгадуватися
закономірність: від дрібних до великих або навпаки. Необхідно стежити за
загальним абрисом форми композиції: вона не повинна бути дуже
ускладненою.
Особливу увагу потрібно звертати на пластичну єдність форм, що входять
в мотив, їх загальний рух.
Правилом типізації та узагальнення піддаються всі елементи, що входять
у малюнок. Вже на стадії замальовки рослинного мотиву виділяються головні
форми, основний їх напрямок, пропорційні співвідношення фону і елементів
малюнка. Додаткові елементи збагачують фактуру малюнка, створюють зв'язок
між основним мотивом і фоном. Цілісному образному рішенню сприяє вибір
колірної гами у відповідності з характером мотиву: енергійний, активний мотив
повинен бути підтриманий і відповідним колірним рішенням, а легкий,
ліричний - іншим, менш контрастним.
У процесі графічної стилізації повинні бути отримані виразність силуету
мотиву, його пластична цілісність, цікаві пропорційні співвідношення фону і
візерунка .

Для декоративності і виразності малюнка потрібно чітко визначити його

ритмічний лад, підкреслити певну схему побудови. Колористичне рішення
повинне відповідати обраній темі і характером малюнка. Градації кольору
повинні бути чітко помітні.

У процесі трансформації мотиву природної форми необхідне дотримання

почуття міри в узагальненні елементів, адже один і той же мотив може бути

31
трансформований по-різному: близько до натури або у вигляді натяку на нього,
тобто асоціативно. Але в усіх випадках слід уникати занадто натуралістичного
трактування мотиву або доведення його до крайнього схематизму.

Рисунок 23 - Приклад стилізації рослинного мотиву для оздоблення

виробу вишивкою

Перший тип стилізації - це цілеспрямована подібність до певних

стилістичних особливостей того чи іншого стилю або напрямку в мистецтві.
Данна стилізація не є копіюванням чужого стилю. Це є вивчення основних
стилістичних особливостей цього стилю і впровадження їх в своїх роботах
після внутрішнього аналізу і трансформації.

Інший тип стилізації - це спрощення і надання декоративної форми. Цей

тип є ближчий нам на даному етапі вивчення композиції. Тут варто вивчати
саму форму: об'єднувати її або розкладати на складові, спрощувати або навпаки
декоратизувати, добавляти фактур або локальних тональностей.

32
 Методика проведення роботи
1. Робота над темою починається з копіювання та замальовок природних
мотивів. Замальовку рослинних мотивів (трав, листя, квітів) можна виконувати
як з живих, так і з сухих рослин. При цьому дуже важливо виявити особливості
форми рослини, його силуету, ракурсу, повороту, масштабу і домогтися
максимальної виразності. При зарисовці квітів необхідно детально вивчити
будову квітки, розташування і форми пелюсток, їх групування.
2. При компонуванні мотивів у листі необхідно звернути увагу на їх
пластичну спрямованість (вертикальну, горизонтальну, діагональну), характер
ліній, з яких складається контур елементів, статичний або динамічний стан
композиції в цілому. Важливо знайти ритм і цікаві угрупування
орнаментальних форм (гілок, листя), які в свою чергу повинні бути ретельно
промальовані. Виконати графічне зображення на аркуші паперу формату А4 в
графіці (карандащ, фломастер, ручка, туш). Ескіз являє собою конспективний,
приблизний запис ідеї, яку необхідно розвинути в остаточному варіанті
малюнка.
3. Трансформувати мотив природної форми у декоративну композицію.
Створення композиції необхідно починати з осмислення її в цілому. Вибрані в
якості мотиву орнаментальні форми проходять при цьому складний процес
перетворення, в результаті чого визначається, що є головним, найбільш
характерним для композиції. Головне може бути або виділене за рахунок
композиційного розташування, або акцентоване кольором, або для більшої
виразності дещо перебільшене в розмірі. Всі другорядні деталі при цьому
опускаються, узагальнюються. Образна сутність зображуваного - це завжди
єдність характерного, індивідуального і типового.

Звіт
1. Представити графічне зображення рослинних мотивів на аркуші паперу
формату А 4 в графіці (карандащ, фломастер, ручка, пастель, туш, пензель
тощо).
2. На аркуші паперу формату А4 (білому чи кольоровому) представити
стилізовану кольорову композицію рослинних мотивів, що виконана в
довільній техніці різними прийомами побудови композиції.

Контрольні питання
1. Що може відбуватися в процесі трансформації мотиву природної форми?
2. Що таке стилізація зображення?
3. Які особливості відкритої композиції?
4. Компоновка графічної монокомпозиції з використанням лінійних і
площинних взаємозв’язків ( простих і ірраціональних).
5. Що таке пластична єдність форм в рослинній композиції?
6. Що належать до головних композиційних прийомів?

33
Рисунок 24 - Натуралістичне зображеня рослинного мотиву та його
трансформація в декоративну композицію

34
Рисунок 25 - Натуралістичне зображеня рослинного мотиву та його
трансформація в декоративну композицію

35
Рисунок 26 - Трансформація мотиву природної форми в одязі

36
 Лабораторна робота №5
Трансформиція зображення урбаністичного пейзажу в декоративну
композицію

Рекомендована література:
№ п/п за переліком [ 2, 4, 7, 8, 14, 15, 23, 30, 32, 35, 50]

Мета роботи: Розвинути здібності та навички студентів для виконання

графічної вправи в вигляді урбаністичного пейзажу з використанням прийомів
ритмічної та метричної побудови форм.
Навчити студентів використовувати набуті знання з правил, прийомів та
засобів композиції для компоновкі монокомпозиції з ритмічним і метричним
порядком побудови форм. Ритмічна композиція з різнорідних за формою,
тоном і кольором елементів.

Завдання
1.Виконати графічне зображення урбаністичного пейзажу на аркуші
паперу формату А4 в графічній техніці (карандащ, фломастер, ручка, туш,
вугіль, сангіна, акварель, гуаш тощо).
2.Виконати на аркуші паперу формату А4 в довільній техниці (карандащ,
фломастер, ручка, туш, вугіль, сангіна, аплікація, акварель, гуаш тощо)
динамічну композицію як графічну вправу у вигляді урбаністичного пейзажу,
яка побудована в обраному ступеню абстракції з використанням прийомів
ритмічної та метричної побудови елементів за формою, тоном і кольором .

Рисунок 27 - Стилізоване зображеня урбаністичного пейзажу

37
 Короткі теоретичні відомості.
При співставленні елементів або навіть появи будь якого елемента на
форматі мова йде про його взаємодію з простором і з іншими елементами. При
цьому можна вважати простір абстрактним. В абстрактному просторі всі
характеристики можливі лише у співвідношенні. Неможливо виявити
характеристики предмета не порівнявши їх. Це стосується розміру,
контрастності, динамічності, статичності і тд.

Рисунок 28 - Стилізоване абстрактне зображеня урбаністичного

пейзажу

Рисунок 29 - Зображеня урбаністичного пейзажу з різним ступенем

стилізації

38
 Рисунок 30 - Стилізоване зображеня урбаністичного пейзажу

Гармонія — домірність всіх частин цілого. Гармонія фону й переднього

плану, кольорів і графічних елементів, висвітлення й ракурсу становлять
основу композиції.
Цілісність твору визначається можливістю відразу охопити його поглядом
й одночасно визначити основну частину, навколо якої розташовуються не
настільки значущі, але необхідні елементи композиції.
Ритм — властивість, що характерна для багатьох явищ природи, у тому
числі й для життя людини (ритми обміну речовин, серцебиття, дихання тощо), а
також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря тощо. Як відображення
закономірностей реального світу, ритм увійшов у всі види мистецтва, став
одним із необхідних засобів організації художньої форми. У музиці, у танці він
проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі,
образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється
чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено
просторовою протяжністю, часова послідовність — просторовою.
На практиці взаємодію елементів вивчають, виконуючи композиції на
взаємодії плями і лінії, двох ліній, двох ліній і однієї плями і т.д.

39
 Рисунок 31 - Приклад натуралістичного зображення урбаністичного
пейзажу

Рисунок 32 - Приклад стилізованого зображення урбаністичного

пейзажу

Всі засоби виразності при об'єднанні слід підкоряти гармонії.

Ритм та метр можуть бути простими та складними:
а) простий ритм – повторення однакових елементів з різним інтервалом;
б) складний ритм – зміна складності елементів та інтервалів між елементами.
Простий метр – повторення однакових елементів та інтервалів.
40
 Складний метр – повторення різних елементів у метричних рядах, спрямо-
ваних композиційно у протилежних напрямах.
Метричній та ритмічній композиції властива змінність та повторюваність,
що дає системі відчуття організованості як статики або змінності як динаміки,
яка може розвиватися в різних напрямах.
Прийом ритмічності може ґрунтуватися не тільки на величині й
послідовності елементів, йому можуть бути підпорядковані і пластичність,
фактура, тон, колір. Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні
простих елементів. Кількість комбінацій при цьому безмежна, але протяжність
ритмічних структур має кількісні межі. Аналогічно цим принципам типології
підлягають також об’ємно-просторові предмети та орнаментальні мотиви,
форма яких подібна до відповідних геометричних тіл і криволінійних фігур.
Якщо для метричних композиційних структур характерна спокійна
монотонність, урівноваженість, то ритмічні структури відзначаються різною
частотою — сповільненою і зростаючою. Важливе значення для ритму має
напрям.

Методика проведення роботи

Виконати графічне зображення урбаністичного пейзажу на аркуші паперу
формату А4 в графіці (карандащ, ручка, туш, вугіль, сангіна, акварель, гуаш
тощо).
Проаналізувати форму, розміри і розташування предметів та на аркуші
паперу формату А4 ( білого або іншого кольору) виконати композицію
урбаністичного пейзажу, яка побудована в обраному ступені абстракції з
використанням прийомів ритмічної та метричної побудови форм.

Звіт
1.Представити кольорове зображення урбаністичного пейзажу на аркуші
паперу формату А4 в графіці (карандащ,аплікація, фломастер, ручка,пастель,
туш, пензель, акварель тощо).
2. На аркуші паперу формату А4 (білому чи кольоровому) представити
стилізовану кольорову композицію урбаністичного пейзажу, що виконана в
довільній техніці різними прийомами побудови композиції.

Контрольні питання
1. Які види ритму використовують в композиції?
2. Надайте характеристику ритму та метру.
3. Які композиційні прийоми надають зображенню статичних та динамічних
характеристик.
4. Властивість, що характеризується розподілом освітлених та тіньових
ділянок на поверхні форми.
5. Які геометричні форми володіють найбільшою зоровою масою.
6. Що таке композиційний центр.

41
Рисунок 33 - Стилізоване зображення урбаністичного пейзажу

42
 Лабораторна робота №6
Декоративна стилізація об’єкта графіки (дерево) за наданою властивістю.

Рекомендована література:
№ п/п за переліком [ 12, 14, 7, 8, 14, 15, 23, 30, 32, 33, 28]

Мета роботи: Навчитися виражати задану функцію графічному

зображенню за рахунок використання різного характеру лінії , плям, кольору та
впливу їх на емоційний стан і відчуття людини. Опрацювання теми повинно
виробити у студентів практичні навички творчого застосування принципів
стилізації, розвинути художньо-композиційне почуття міри в побудові образно-
виразних і цілісних за візуальною структурі творів. Принцип стилізації служить
засобом системної організації творчого процесу при створенні стилю
одиничного об'єкта.
У процесі виконання завдання у студента формується:
- максимальна творча винахідливість і оригінальність у пошуку способів
композиційної реалізації заданої властивості в структурі об'єкта й забезпеченні
цілісності його художньо-образного вираження;
- вміння дотримуватись міри узагальненості властивостей і ознак
композиційних елементів графічного зображення;
- навички отримання графічної виразність ліній та плям різної
конфігурації.
Завдання
На основі аналізу змісту загального поняття"дерево" виявити його
морфологічні, фізичні, функціональні властивості та побудувати графічну
композицію, образно підкоривши всі структурні елементи зображення дерева
(корні, ствол, крона дерева)так, щоб надати об'єкту певного характеру, певну
ситуацію та властивість: пружність, невпевненість, потужність, тендітність,
липкість, колючість, веселість, хворобливість.. Перевести образ дерева на
―мову‖ плям і ліній шляхом підбору їх різноманітними за розмірами та
формою.
Розробити образне зображення дерева з використанням графічних та
композиційних прийомів, що надають об'єкту певного характеру, передають
певну ситуацію та властивість: пружність, невпевненість, потужність,
тендітність, липкість, колючість, веселість, хворобливість.

Короткі теоретичні відомості

З точки зору методичної ефективності навчально творчого процесу,
стилізація може здійснюватися на основі деякого зовні сприйманого ознаку або
ж функціональнї властивості, яка в самому об'єкті зовні не спостерігається.
Наприклад, якщо для виконання завдання вихідним є поняття дерево, то такі
його властивості як стрункість, гіллястість, кострубатість і т. п. можуть
сприйматися безпосередньо і для художньо-композиційного вираження не
складають особливих труднощів. Якщо ж ми орієнтуємося на вираз
43
прихованих, так званих функціональних властивостей, таких як, наприклад,
пружність, невпевненість, потужність, тендітність, липкість, колючість,
веселість, хворобливість, то в такому випадку робота набуває підвищену творчу
складність і вимагає більш високї художньої композиційної майстерності.
Композиція стилізованого об’єкту являє собою сукупність елементів, які
характеризуються певними властивостями і закономірним чином розміщені на
площині та проявляється у пластиці елементів зображення та кольоровому
рішенні твору.
На площину можуть бути нанесені крапки, лінії, плями. Завдяки власним
якостям елементи площинної композиції справляють на глядача певне
враження. Наприклад, у залежності від конфігурації лінії сприймаються як
енергійні чи мляві, спокійні чи збентежені. Водночас, слід враховувати, що ця
дія може бути посилена, послаблена або усунена під впливом інших
властивостей кожного елемента або за рахунок його взаємодії з іншими
складовими композиції.
Сильним засобом емоційної виразності форми є її орієнтація щодо
горизонтальної площини, що надає їй стійкість або нестійкість. Форма кулі,
наприклад, малостійка, форма куба – стійка.

Рисунок 34 – Приклад образного зображення дерева з використанням

графічних та композиційних прийомів, що надають об'єкту певного
характеру. Веселість
44
 Вимога напруженості матеріалу висотних об'єктів, що обов'язково слід
взяти до уваги для додання об'єкту стійкості, визначає необхідність зменшення
його маси по висоті. Цього ефекту можна досягти або незначним відхиленням
від вертикалі зовнішніх площин об'єкта, або конусністю поверхонь, або
ступінчастістю обсягів з їхнім закономірним зменшенням по висоті.
Для того, щоб сукупність елементів сприймалася як єдине ціле, їх
розташування має бути обумовлене первинною ідеєю, а між окремими
складовими зображення мають бути встановлені відношення субпідрядності.
Домінантою площинної композиції може бути один елемент (крапка, лінія,
пляма) чи група елементів (фон, рух, ритм, напруга), система взаємозв'язків між
елементами (логічних, емоційних, просторових).

Рисунок 35 – Приклади образного зображення дерева з використанням

графічних та композиційних прийомів, що надають об'єкту певного
характеру

45
Рисунок 35(продовження) – Приклади образного зображення дерева з
використанням графічних та композиційних прийомів, що надають
об'єкту певного характеру

46
 Роботу над другою частиною завдання варто розпочинати з осмислення
концепції композиції, тобто провідної ідеї, яка закладає основу доцільного
вибору розміщення зображення на площині. Далі слід проаналізувати, за
допомогою яких властивостей графічних елементів та засобів їх поєднання
можна найліпшим чином втілити свій задум. Студентам необхідно глибоко
усвідомити, що принцип стилізації за своєю змістовною суттю, своєму
формотворчому потенціалу застосовується в дизайні не для залучення
візуальних характеристик предмета (за рахунок зовнішнього наслідування,
імітації) до якоїсь існуючої образно стилістичної системи, а для узагальнення,
системної супідрядності різноманітних ознак, характеристик і властивостей у
змісті самого предмета, для встановлення в їх взаємоспіввідношеннях тієї міри,
яка дозволяє наочно висловити найбільш істотне у змісті предмета з точки зору
його матеріально культурної значущості. Ця особливість функціонування
принципу стилізації в дизайні вказує на те, що сам процес стилізації як
процедура художньо композиційного узагальнення та образної виразності
повинна спиратися на ретельний аналіз предметного змісту конкретної теми, на
її глибоке теоретичне осмислення.
Зображення стилізують таким чином, щоб кожна пряма лінія та кожна крива
лінія, ії нахил надавали певної характеристики предмету, яка проявляється у
пластиці елементів зображення.

Методика проведення роботи

1-й етап роботи над завданням – створити зображення реального образу
дерева з характерними особливостями. Робота над темою розпочинається з
копіювання та замальовок природних мотивів. При цьому дуже важливо
виявити особливості форми дерева, його силует і домогтися максимальної
виразності.
На основі аналізу змісту загального поняття "дерево" виявити його
морфологічні, фізичні, функціональні властивості після чого побудувати
графічну композицію, образно підкоривши всі структурні елементи зображення
дерева (корні, стовбур, крона дерева), що надають об'єкту певного характеру,
передають певну ситуацію та властивість: пружність, невпевненість,
потужність, тендітність, липкість, колючість,веселість,хворобливість.
Перевести найбільш цікавий образ дерева на «мову» плям і ліній шляхом
підбору їх різноманітними за розмірами, формою, фактурою.
Матеріали – вугілля, фарба, фломастер, туш, аркуш паперу формату А-4
(білого, сірого або чорного кольору).

Звіт
1. Представити графічне зображення дерева на аркуші паперу формату А4
в графіці (карандащ, фломастер, ручка, пастель, туш, пензель тощо). Можливе
використання кольорового паперу.
2. На 8-ми аркушах паперу формату А4 (білому, сірому або чорному)
представити стилізовані зображення дерева з використанням графічних та
47
композиційних прийомів, що надають об'єкту певного характеру, передають
певну ситуацію та властивість: пружність, невпевненість, потужність,
тендітність, липкість, колючість, веселість, хворобливість.

Контрольні питання
1. Яка умова зорової стійкості композиції.
2. Що таке гармонія?
3. Що передбачає формальне зображення емоційних станів живої і неживої
природи в образно-асоціативних монокомпозиціях.
4. Як досягти формального образу запропонованого явища (через власні
асоціації і суб’єктивні відчуття).

Рисунок 36 – Приклади образного зображення дерева з

використанням графічних та композиційних прийомів,
що надають об'єкту певного характеру

48
 Лабораторна робота №7
Особливості пластичної анатомії людини

Рекомендована література:
№ п/п за переліком [ 2, 4, 7, 8, 28, 45, 44, 43. 50, 25]

Мета роботи: Розвинути здібності студентів для візуального та

аналітичного вивчення та систематизації ознак будови тіла людини.

Завдання
Копіювання конструктивних рисунків частин скелету людини та частин
тіла людини.
1.Зробити копії конструктивних рисунків частин скелету людини та
частин тіла людини ( Рис. 43-44)
2.Намалювати копію жіночої фігури з використанням канону «золотого
перетину». Закомпонувати зображення фігури людини в заданому форматі
(Рис. 39-41).
Зробити начерки фігури людини з натури. Закомпонувати зображення
фігури людини в заданому форматі. Відобразити найбільш характерни риси в
зовнішності, характер натури. Виконати начерки постаті людини з натури
лініями однієї товщини; лініями різної товщини; лінійно-плямові; силуетні
начерки плямою; замальовки з включенням кольору( Рис. 45-46).
Зробити декоративну стилізацію фігури людини. Підходи до стилізації:
близькі до натури або у вигляді натяку на неї. Виявлення, гіперболізація
найбільш виразних особливостей фігури і костюма, ігнорування інших,
неважливих для стилізації частин. Використання простих геометричних фігур
або ліній при створенні стилізації, спрощення силуету. Застосування контрастів
при графічній обробці форми, лінії і плями, світлого і темного. Стилізація
начерків. Пошук нового образного рішення( Рис. 47).
Розробка ескізів зі стилізацією фігур в різних техніках на аркуші паперу
формату А4(білий чи кольоровий).

Рисунок 37 - Засоби побудови «золотого перетину»

49
 Короткі теоретичні відомості
У тілі людини існують математичні співвідношення між окремими його
частинами. Якщо взяти за модуль, тобто умовну одиницю, висоту голови, то
(згідно Вітрувію, римського архітектора і інженера 1 ст. до н. е.) у пропорційній
фігурі дорослої людини уміщатиметься вісім модулів. Спрощена пропорція
говорить про рівність чотирьох частин фігури: від верхівки голови до лінії
грудей (по пахв); від грудей до стегон; від стегон до середини коліна, від коліна
до підлоги.
Ширина плечей повинна бути рівна 1/4 росту; довжина тулуба разом з
головою - 1/2; ширина грудей - 1/6 зросту; довжина рук - доходить до середини
стегна (яка вимірюється за внутрішньої частини); довжина ніг повинна
становити 1/2 зростання; гомілки - 1/4 росту; обхват шиї - дорівнювати обхвату
ікри; ширина шиї - досягати 1/4 висоти голови. Пропорції чоловічої і жіночої
фігур трохи відрізняються. Так, ширина плечей у жінок трохи менше двох
модулів голови, а ширина стегон приблизно дорівнює ширині плечей.

Рисунок 38- Канон «золотого перетину»

50
Рисунок 39 - Канон «золотого перетину»в жіночоій фігурі та в
співвідношенні частин тіла

51
Рисунок 40- Канон «золотого перетину»

52
Рисунок 41 - Канон «золотого перетину»в жіночої фігурі

53
Рисунок 42 - Начерки фігури

54
Рисунок 43 - Начерки руки

55
Рисунок 44 - Начерки стопи

56
Рисунок 45 - Начерк жіночої фігури лінійно-плямовий

57
Рисунок 46 -- Начерк чоловічої фігури лінійно-плямовий

58
 Рисунок 47 - Стилізація фігури. Аплікація

Звіт
1.Представити графічне зображення конструктивних рисунків частин
скелету людини та частин тіла людини ( Рис. 43-44) на аркуші паперу формату
А4 в графіці (карандащ,аплікація, фломастер, ручка,пастель, туш, пензель,
акварель тощо).
2. Представити графічне зображення на аркуші паперу формату А4 копію
жіночої фігури з використанням канону «золотого перетину». Закомпонувати
зображення фігури людини в заданому форматі ( Рис. 39-41).
3. Представити начерки фігури людини з натури. Закомпонувати
зображення фігури людини в заданому форматі. Відобразити найбільш
характерни риси в зовнішності, характер натури. Виконати начерки постаті
59
людини з натури лініями однієї товщини; лініями різної товщини; лінійно-
плямові; силуетні начерки плямою; замальовки з включенням кольору( Рис. 45-
46).
4. Представити декоративну стилізацію фігури людини. Підходи до
стилізації: близькі до натури або у вигляді натяку на неї. Виявлення,
гіперболізація найбільш виразних особливостей фігури і костюма, ігнорування
інших, неважливих для стилізації частин. Використання простих геометричних
фігур або ліній при створенні стилізації, спрощення силуету. Застосування
контрастів при графічній обробці форми, лінії і плями, світлого і темного.
Стилізація начерків. Пошук нового образного рішення( Рис. 47).
Розробка ескізів зі стилізацією фігур в різних техніках на аркуші паперу
формату А4(білий чи кольоровий).

Контрольні питання
1. В чому сутність пропорції «золотого перетину»?
2. Обґрунтувати теоретично поняття ―мистецтво композиції, компоновка,
основи композиції, композиція‖.
3. Що таке світлотіньове графічне рішення?
4. Колір як властивість матеріалу.

Орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю:

1.Основні поняття теорії мистецтва композиції у дизайні.
2.Властивості форми і її геометричний вид.
3.Величина як властивість форми.
4.Основні елементи графіки?
5.Компоновка монокомпозиції з властивостями величини.
6.Світлотінь як властивість форми.
7.Маса як властивість матеріалу.
8.Основні принципи побудови графічної композиції.
9.Що означає термін «цілісність композиції»?
10.Що таке «ритм композиції»?
11.Що таке пластика в композиції?
12.Що таке симетрія в композиції?
13.Що таке асиметрія в композиції?
14. Яка роль натурного малюнку в графиці?
15. Основні графічні матеріали?
16. Які матеріали використовують при роботі в техниці колажу?
17. Що таке світлотіньове графічне рішення?
18.Що таке тональне рішення в графіці?
19.Що таке пятновое рішення в графіку?
20. Що таке лінійно-пятновое графічне рішення?
21.Що таке силуетне вирішення в графіку?
22.Що таке штрихове зображення?
23. Що таке точкове зображення?
60
24.Фактура як властивість матеріалу.
25.Колір як властивість матеріалу.
25.Відношення між засобами композиції: тотожність, нюанс, контраст.
26.Компоновка ряду монокомпозицій з використанням кількісної міри
активності виразних засобів формальної композиції за принципами
контрастних, нюансних та тотожних відношень.
27.Вагові співвідношення між засобами композиції.
28.Компоновка монокомпозиції зорової рівноваги з використанням членування
форм по вертикалі і розміщення однієї маси над іншою.
29.Компоновка монокомпозиції з використанням формальної обумовленості
художньо-композиційної організації графічного витвору.
30.Компоновка графічної монокомпозиції з використанням лінійних і
площинних взаємозв’язків (видів закономірних відношень – простих і
ірраціональних).
31.Ритм. Метр.
32.Види композиції.
33.Фронтальна композиція.
34.Формальний показ емоційних станів живої і неживої природи в образно-
асоціативних монокомпозиціях.
35.Формальний образ запропонованого явища (через власні асоціації і
суб’єктивні відчуття).
36.Обґрунтувати теоретично поняття ―мистецтво композиції, компоновка,
основи композиції, композиція‖.
37.Обґрунтувати зв’язки кольору і форми.
38. Основний закон композиції.
39.Властивість, що характеризується розподілом освітлених та тіньових ділянок
на поверхні форми.
40.Які геометричні форми володіють найбільшою зоровою массою.
41. Що таке композиційний центр.
42. Що є обов΄язковими якостями композиції.
43.Що таке супідрядність.
44.Яка умова зорової стійкості композиції.
45.В чому сутність пропорції «золотого перетину».
46. Що таке гармонія?
47.Характеристики, які можуть збільшити динамізм лінії.
48.Основні характеристики кола.

Рекомендована література:
1. Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. – М.: Советский художник,
1986. – 253 с.
2. Андреев А.Л. Художественный образ и гносеологическая специфика
искусства. – М.: Наука, 1981. – 193 с.
3. Антонович Д. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1993. –
272 с.
61
4. Антонович Є.А., Шпільчак В.А. Малюнок і живопис: Методичні
рекомендації. – К., 1990.
5. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты: Рисунок, живопись,
композиция. – М.: Просвещение, 1981. – 239 с
6. Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв. – К., 1973.
7. Боумен У. Графическое представление информации. – М.: Мир, 1971. –
225 с.
8. Брюн Д., Лихтхарт А. Живопись в образовании. Опыт вальфдорфской
школы. – К.: Изд-во «НАИРИ», 2006. – 200 с.
9. Буткевич Л.М. История орнамента: Учебное пособие для вузов. М., 2003.
10. Бучинський С.Л. Основи грамоти образотворчого мистецтва. – К., 1981.
11. Волков Н. Геометрия и композиция картин. – М.: «Искусство», 1990. – 132
с.
12. Волкотруб І.Т. Основи художнього конструювання. – К.: Вища школа.
1982. – 151 с.
13. Голубець О. Українське мистецтво 1990 років і нова «нова конюктура» //
Образотворче мистецтво. – 2001. - №3. – С.46-49.
14. Губанів Н.И. Проблема образного и знакового в чувственном
отображении. Вопросы философии, 1982. – С. 27.
15. Гуренко А. Софійні символи буття: дослідження в просторі національного
//Образотворче мистецтво. – 2002. №2. – С. 82-83.
16. Дерибере М. Цвет и деятельность человека. – М.: Стройиздат, 1964. – 186
с.
17. Дижур А. Фирменный стиль. – М.: ВНИИТЭ, 1973 (альбом).
18. Жданова Н.С. Перспектива: Учебное пособие. – М.: Владос, 2004. – 224 с.
19. Жердзицький В.Є. Живопис. Техніка і технологія: Навчальний посібник
для студ. вищих навчальних зл. – Х.:Колорит, 2006. - 327 с.
20. Кайдановська О.О. Методичні рекомендації до курсу «Основи композиції:
Творчі практичні завдання. – Полтава: ПДПУ, 2002. – 72 с.
21. Кардашов В.М. Теорія і методика викладання образотворчого мистецтва:
Навчальний посібник. – К., 2007. – 296 с.
22. Карлов Г.Н. Изображение птиц и зверей. Кн. для учителя. - М.:
Просвещение, 1976.- 192 с.
23. Карцер Ю.М. Рисунок и живопись: Практ. пособие. – М.: Высшая школа,
1992. – 269с.
24. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти. – К.Вища школа, 2003. –
248 с.
25. Кирцер Ю.М. Рисунок и живопись: Практ.пособие. – М., 1992. – 269 с.
26. Книга вчителя дисциплін художньо-естетичного циклу: Довідково-
методичне видання /Упоряд. М.С.Демчишин; О.В.Гайдамака. – Харків,
2006. – 768 с.
27. Ковальов О.Є. Декоративно-прикладне мистецтво у школі. 1-7 клас:
Навчальний посібник. – Суми, ВТД «Університетська книга», 2006. – 144
с.
62
28. Кузин В.С. Наброски и зарисовки. – М., 1982.
29. Куленко М.Я. Графічний дизайн. – К.: КНУБА, 2003. – 144 с.
30. Куленко М.Я. Основи графічного дизайну: Підручник. – К.: Кондор, 2006.
– 492 с.
31. Ле Корбюзье. Творческий путь. – М.: Стройиздат, 1970. – 248 с.
32. Логвиненко Г.М. Декоративная композиция: учеб. Пособие для студентов
вузов, обучающихся по специальности «Изобразительное искусство» /
Г.М. Логвиненко. – М.: Гуманитар. Изд. Центр ВЛАДОС, 2008. – 144 с.
33. Малахова С.А., Журавлева Т.А., Козлов В.Н. Художественное
оформление текстильных изделий. - М., 1988.
34. Медведев Л.Г. Формирование графического образа на занятиях по
рисунку. – М., 1986. – 234 с.
35. Михайленко В.Є. Основи композиції. - К.: Каравела, 2004. – 304 с.
36. Нестеренко В.Е. Рисунок головы человека. – Минск, 1992. – 123 с.
37. Нестеренко О.И. Краткая энциклопедия дизайна. – М.: Молодая гвардия,
1994. – 334 с.
38. Основи викладання мистецьких дисциплін / За ред. Рудницької О.П. - К.,
1998.- 84 с.
39. Пасічний А.М. Образотворче мистецтво. Словник-довідник. – Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2003. – 216 с.
40. Рисунок. Живопись. Композиция. – М., 1989.
41. Рисунок: Учеб. Пособие для вузов / С.В.Тихонов, В.Г.Демьянов,
В.Б.Подрезков. – М.: Строиздат, 1983. – 296 с.
42. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001.-
288 с.
43. Ростовцев Н.Н. Академический рисунок. – М., 1984. – 347 с.
44. Ростовцев Н.Н. Рисование головы человека. – М., 1989. – 215 с.
45. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. – М., 1976. – 354 с.
46. Советы мастеров: Живопись и графика: Сборник/ Под. ред. А.С. Зайцева. –
Л.: Художник РСФСР, 1979. – 374 с.
47. Сокольникова Н.М. Изобразительное искусство и методика преподавания
его в начальной школе. – М.: Академия, 2003. – 368 с.
48. Соловьева Б.А. Искусство рисунка. – Л., 1989.
49. Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя
изобразительного искусства: Пособие для учителей. - М.: Просвещение,
1981.- 175 с.
50. Школа изобразительного искуства: В 10 вып. – М., 1987 – 1992.
51. Шорохов Е. Композиция. – М.: «Просвещение», 1986. – 264 с.
52. Яблонский В.А. Преподавание предметов ―Рисунок‖ и ―Основы
композиции‖. – М.: Высшая школа, 1989. – 77 с.

63