Постановка Грехама Віка
Постановка Віка по стилістиці нагадує
мені 19 ст. В першій картині, в
постановці цього генія, Голо знаходить
Мелізанду на столі, вкритою білим
простирадлом, яке, на мою думку,
підкреслює її чистоту та жіночність.
Вона налякана, але зображена дуже
відвертою і після того, як Голо говорить
про те, що ніколи її не скривдить,
тримаючи та погладжуючи її руку,
заспокоївши, він ніжно бере Мелізанду,
яка обіймає його шию, та забирає її. Хочу
додати, що, на мою думку, коли Голо взяв
дівчину на руки в кінці картини і почав
наче колихати її, то це виглядало як
заспокоювання дитини, але це суто мій
погляд та сприйняття.
Після того, як дівчина стає дружиною
Голо і знайомиться з його братом- вона
постає перед нами трохи іншою. Першу
незначну зміну в її поведінці можна
побачити в 3-тій картині. Тут Мелізанда
вже помітніше спокійніша та більш
говірка, але значну відмінність можна
відзначити вже в першій картині 2-гої дії,
де дівчина виглядає грайливо, іноді,
можна сказати, як на мене, що
спокусливо. Вона спокійна та весела,
сміється та стрибає. Мелізанда дозволяє
торкатися себе та свого прекрасно
золотавого волосся.
Вже в 4-тій дії ми побачимо ще одну
значну зміну в образі Мелізанди.
Моментами вже в передостанній дії ми
помічаємо, як Вік підкреслює вагітність
головної героїні
ніжними погладжуваннями животика,
обійми руками його. І звісно ж влучно було
підібране плаття з поясочком, яке також
говорить глядачу про цікаве положення
Мелізанди.
Остання зміна в образі відбулася в 5-тій
Постановка Лоран Пеллі
Темний ліс і заблукавши Голо знаходит
налякану до смерті дівчину в обдерто
вбранні, з прекрасними довгими косим
біля старого колодязя- так 1-шу карти
1-шої дії бачить талановитий Пеллі. Во
втікає подалі, ховається від Гол
Мелізанда в цій постановці зовсім інакш
Вона ще більш загадкова, іноді здаєть
що дівчина навіть хвора. Пеллі змальов
повну недовіру до людей. Голо, навіт
довго вмовляючи, не змусив піти її з ни
шукати дорогу з лісу. Мелізанда, на мо
думку, через свою цікавість вже пізніш
побігла за ним.
Після того, як дівчина стає дружино
принца- стає вдячна йому за допомог
відноситься до нього з повагою. Але
образ змінює Пеллеас- брат Голо, як
виявляється спорідненою душе
Мелізанди. Вони разом, як діти тікают
від темряви замку і шукають со
забавки.
Але навіть в спілкуванні з Пеллеасо
дівчина до останніх своїх сил тримаєть
на відстанні. Перші зміни в обра
Мелізанди помітні стають в 2-гій дії,
картині біля старого фонтану. Саме в ц
картині ми перший раз зможем
побачити, як Пеллі грає зі світлом д
того, щоб передати нам красу волос
дівчини. Взагалі головним прийомом Пел
в данній постановці стало- світло,
костюми, декорації були обрані дуже сі
Цікавим звичайно ж ще було рішення п
живу сцену, яка весь час крутила
змінювала декор, тощо. Далі світлов
акцент на золотаві пасма ми можем
побачити вже в 3-тій дії, 1-ша картин
Мелізанда піднялася на вежу палаца ,
звісно Пеллі освітив гарно сцену яскрави
світлом, і де дівчина любувалася сво
волоссям, а Пеллеас побачивши цю кра
дії. Радість від того, що тепер Пеллеас
знає про її кохання, народження дитини,
але втрата коханого, яка вбиває ніжну
квітку- Мелізанду і фізично, і духовно. Цю
біль було дуже влучно підкреслено
горінням сходів, що, як на мене, говорило
про нестерпну палаючу біль в її душі.
Звичайно ж найчудовішим символом цієї
історії кохання- є золоте волосся головної
героїні, яке Вік дуже красиво та
символічно обіграв у своїй постановці.
1-ша дія, 1-ша картина і глядач вже не
може не помітити їх, бо Мелізанда зовсім
оголена, вона прикрита, як я вже і
зазначала раніше, лише білим
простирадлом, а її чудові коси,
які, як проміння сонця, освічують тіло
дівчини- вони незабутні з перших хвилин
опери. Чудовим акцентом також був
віночок з квітів на голові у головної героїні
в 1-шій дії 3-тьої картини. В 2-гій дії красу
волосся Вік обігрує у ніжному захопленні
ним Пеллеаса. Про це говорили його
зворушливі дотики до "сонячних" пасм.
Найкрасивішим акцентом стала сцена зі
золотою чашою, звідки Мелізанда
спустила свої коси, а головний герой
насолоджувався їх красою (3-тя дія). Як
на мене, волосся протягом всієї історії
було наче, як джерелом енергії Мелізанди,
символом її життя. І для мене стала
надзвичайно трагічною сцена, де Голо
відрізає ножицями золоті пасми
Мелізанди, тягаючи перед цим за них
молоду красуню. В цей момент вже
глядач може передчувати жахливість
подій, які ось-ось вирішать головний
конфлікт твору. Дивлячись на цю сцену,
можна вирішити, що Вік змальовує
чоловіка Мелізанди дуже безжалісним,
але це не так. Він, як на мене, виглядав,
іноді грубо, але зазвичай зрозуміло для
мене, по-чоловічому. Місцями мені
здавався навіть милим і час від часу було
почав просити про те, щ
доторкнутися до неї. Але лише після йо
обітниці, що принц нікуди не поїд
Мелізанда спускає свої коси та протяг
йому руку. Цікаво, що відразу по закінчен
цієї картини головна героїня відразу
зав’язує свої коси.
Звичайно найяскравіша картина кохан
та розвитку почуттів головних геро
відбувається в 4-тій дії, 2-гій картині,
закохані нарешті говорять про св
почуття один до одного, але навіть ту
лише в останні хвилини зближуються
зливаються у поцілунку в останню мит
В цей час з’являється Голо, підслухов
закоханих і вбиває свого брат
Бідолашна Мелізанда встигає втекти.
Цікаво зазначити про відмінніст
освітлення образу Голо. У Пеллі, на мо
думку, Голо був набагато жорстокіши
ніж у Віка. Він весь час піднімає на дівчи
руку, і в картині з втратою обручки, ко
вона налякана прийшла до нього
кімнату, і коли його очі засліплюют
ревнощі- він жорстоко знущається н
бідолашною і навіть перед смерт
вибиває з неї душу. Також жорстокіст
Голо можемо побачити в картинах, де в
грає в саду з сином, підглядаючи
Мелізандою та братом і в картині
Пеллеасом, в підземеллі.
Спорідненість між закоханими, для мен
в цій постановці стала більш зрозуміло
бо в постановці Віка я лише відчува
єдність, але в цьому випадку було чіт
промальовано крізь весь спектакль, щ
Мелізанда та Пеллеас знаходяться
одному просторі, в аналогічних погляд
на буття і всесвіт, вони вдв
виглядають, як малі мрійливі діти, я
люблять свободу, світло та диво, але
суто мій погляд і моє враження.
Гра оркестру мені близькою була у Віка,
вистачило чогось мені тут. Не відчу
його шкода, адже він дійсно сліпо кохає єдності сцени та музики (повноцінної).
свою золотоволоску. Переглянувши ще раз ці дві чудо
Але завжди перемагає велике взаємне постановки, я зрозуміла, що все ж м
кохання... Щодо спорідненості образів душа віддалася Вікові і тепер я мож
Мелізанди та Пеллеаса- вони було схожі і казати про це на 100%. Поясню це ти
зовні, і відчувалась їхня внутрішня що я його відчула, саме його бачен
єдність. стало для мене єдиним цілим з музикою
Якими засобами це було зроблено?- Я текстом, хоча з вокальним виконанням
певне не знаю... Але вони були, як на одній б посперечалась, але на емоційному рів
хвилі один з одним, таким чимось цілим і це незрівнянно.
невід'ємним. Цікаво було відчувати, цю
прірву між Голо та єдиною планетою з
Пеллеасом. Гра оркестру була просто
неймовірною, складно оцінити музику
окремо від постановки, бо Вік дуже
влучно вцілив і оживив роботу Дебюссі. Я
навіть можу дозволити собі подумати,
що генію-Дебюссі вона могла б бути до
вподоби, адже неординарність цих
талановитих людей мабуть все ж
об’єднує.
Складно не сказати ще про одне цікаве
рішення Віка – це скляна підлога на сцені.
У неї теж особлива роль в постановці цієї
опери, яка мене дійсно вразила, це було
супер красиво. Вперше це можна було
побачити в 2-гій дій, в сцені з фонтаном.
В цей момент скляна підлога в квітах
означає просто прекрасну природу парка.
Далі в 3-тій картині 2-гої дії підлогу
освітлюють голубим сяйвом і вона
надзвичайно переливається. В цю мить
глядач дійсно наче відчуває себе між
підземними озерами з цінним камінням
навколо.
Сценографія постановки дійсно вражає.
Декорації, костюми, світло- це здається
неймовірно гармонічним і влучним
починаючи від найменших змін настроїв
героїв, їх почуттів до глобальних. Було
таке враження, що Вік не впустив жодної
деталі.