Вінницький національний медичний університет

ім. М.І. Пирогова

Кафедра медицини катастроф та військової медицини

ЗАТВЕРДЖУЮ
Завідуючий кафедрою медицини
катастроф та військової медицини
ВНМУ
доц. М.В. Матвійчук

“___” __________ 201__ р.

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

для студентів
з дисципліни Військова підготовка
модулю Організація медичного забезпечення військ

ТЕМА №3 ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК

ЗАНЯТТЯ №1 САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ЗАХОДИ У ВІЙСЬКАХ

Обговорено на засіданні кафедри

«___» __________ 201__ р.
Протокол № ____

м. Вінниця
 Автори-укладачі: викладач В.В. Слободян

Методичну розробку складено на основі робочої навчальної програми

дисципліни «Організація медичного забезпечення військ», затвердженої на засіданні
кафедри медицини катастроф та військової медицини 30 серпня 2018 року (протокол
№ 1).

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Перезатверджено на засіданні кафедри

протокол №____ від _________20___ р.
Зав.кафедри МК та ВМ______________ доц. М.В. Матвійчук

Навчальні питання:
 1. Санітарно-гігієнічні заходи у військах:
1.1. Медичний контроль за станом здоров'я особового складу військ;
1.2. Санітарний нагляд за розміщенням військ;
1.3. Санітарний нагляд за харчуванням військовослужбовців;
1.4. Санітарний нагляд за водопостачанням;
1.5. Санітарний нагляд за банно-пральним обслуговуванням особового складу;
1.6. Санітарний нагляд за умовами військової праці;
1.7. Санітарний нагляд за похованням померлих і загиблих
військовослужбовців.

Література:
1. Основна література
- Організація медичного забезпечення військ, підручник для студентів вищих
медичних (фармацевтичних) навчальних закладів III-IV рівнів акредитації під
редакцією Бадюка М.І., Київ, 2014;
2. Додаткова література
- Статути Збройних Сил України. К., 2016;
- Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях: Підручник / За ред.
К.О. Пашка. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. - 312с.
- Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За загальною ред. Даценко
І.І. - Львів: Світ, 2001. - 472 с., іл. Бібліогр.: с. 467.

В результаті вивчення матеріалу з теми заняття студенти повинні:

знати:
- порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів;
уміти:
- організовувати проведення санітарно-гігієнічних заходів в частині.

1. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ЗАХОДИ У ВІЙСЬКАХ

Санітарно-гігієнічні заходи - це комплекс організаційних, санітарно-

технічних, господарських, адміністративних і медичних заходів, які проводяться
командуванням, службами забезпечення та медичною службою щодо забезпечення
санітарного благополуччя військ і спрямовані на збереження та зміцнення здоров'я
військовослужбовців.
Санітарно-гігієнічні заходи проводяться через суворе виконання санітарно-
гігієнічних норм і правил при організації розміщення, харчування, водопостачання,
банно-прального обслуговування, умов праці військовослужбовців і поховання
загиблих у бою, а також через дотримання правил особистої і громадської гігієни. їх
проведення є обов'язком усіх командирів і начальників.
Санітарно-гігієнічні заходи розподіляють на санітарні і гігієнічні.
Санітарні заходи - організаційно-технічні, господарські - проводяться
командуванням та службами забезпечення військової частини і спрямовані на
організацію бойової діяльності, військової праці та відпочинку особового складу,
виконання санітарних правил, правил техніки безпеки, а також гігієнічних норм і
рекомендацій.
Гігієнічні заходи проводяться медичною службою і включають:
1. Медичний контроль за станом здоров'я особового складу військ, розробка та
проведення заходів, спрямованих на підвищення специфічної резистентності
особового складу до інфекційних захворювань.
2. Санітарний нагляд за розміщенням військ, харчуванням, водопостачанням,
банно-пральним обслуговуванням військ, умовами військової праці та за похованням
померлих і загиблих.
3. Контроль за санітарно-гігієнічним станом військової частини, району її дій і
розміщення.
4. Участь у розвідці джерел водопостачання, експертиза води та
продовольства.
5. Пропаганда гігієнічних знань та здорового способу життя серед особового
складу військ.
Гігієнічні заходи проводяться до виникнення інфекційних захворювань у
військах з метою їх попередження.

1.1. Медичний контроль за станом здоров'я особового складу військ,

розробка та проведення заходів, спрямованих на підвищення специфічної
резистентності особового складу до інфекційних захворювань
У ст. 233 Статуту внутрішньої служби (Закон України Про Статут внутрішньої
служби Збройних Сил України від 24.03.1999 № 548-XIV із змінами) сказано, що
збереження і зміцнення здоров'я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива
і невід'ємна частина їх підготовки до виконання військового обов'язку.
Піклування командира (начальника) про здоров'я підлеглих є одним з
основних його обов'язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової
готовності військової частини (підрозділу).
Ст. 234 Статуту - Збереження і зміцнення здоров'я військовослужбовців
досягається шляхом:
- проведення командирами (начальниками) заходів, спрямованих на створення
здорових умов служби і побуту;
- систематичного загартовування і фізичного розвитку;
- виконання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і лікувально-
профілактичних заходів.
У відповідності до вимог Статуту основними лікувально-профілактичними
заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне
лікування військовослужбовців.
З метою запобігання поширенню інфекційних захворювань лікувально-
профілактичні заходи, які пропонуються медичною службою, обов'язкові для
виконання всіма військовослужбовцями.
 Медичний контроль за станом здоров'я військовослужбовців проводиться
шляхом аналізу захворюваності і результатів медичних оглядів особового складу та
молодого поповнення.
Диспансеризація включає медичний контроль за станом здоров'я особового
складу, активне завчасне виявлення захворювань, вивчення умов служби і побуту
військовослужбовців, виявлення факторів, які негативно впливають на їх
здоров'я, проведення профілактичних і лікувально-оздоровчих заходів.
Медичний контроль за станом здоров'я військовослужбовців здійснюється
шляхом проведення:
щоденного медичного спостереження за ними у процесі бойової підготовки і
в побуті;
медичних оглядів;
поглиблених і контрольних медичних обстежень.
Медичному оглядові підлягають:
весь особовий склад полку - перед проведенням профілактичних щеплень;
рядовий, сержантський і старшинський склад - у лазні перед миттям;
особовий склад чергових сил (змін) - перед заступанням на бойове
чергування (бойову службу);
військовослужбовці, робота яких пов'язана з можливим впливом
несприятливих факторів, а також особи, які перебувають під диспансерним
динамічним наглядом, - в установлені для них терміни;
особи, які постійно працюють у їдальнях, на продовольчих складах,
об'єктах водопостачання, у пекарнях, лазнях, пральнях, і санітари - один раз на
тиждень;
особовий склад добового наряду, який призначається у наряд по їдальні та
виконує обов'язки зі стрілецькою зброєю;
усі військовослужбовці строкової служби, новоприбулі, а також ті, що
повернулися з відпустки, відряджень і лікувальних закладів після одужання, - в день
прибуття до військової частини після доповідання про це безпосередньому
командирові (начальникові);
водії - перед виїздом у рейс;
учасники спортивних змагань - перед змаганнями;
заарештовані у дисциплінарному порядку - перед відправленням на
гауптвахту, а також після повернення до підрозділу.
Поглиблені медичні обстеження здійснюються з метою оцінки фізичного
розвитку, стану здоров'я і проводяться:
нового поповнення - протягом двох тижнів після прибуття до військової
частини;
військовослужбовців строкової служби - двічі на рік перед початком
зимового і літнього періодів навчання;
офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців, які проходять військову
службу за контрактом, - раз на рік.
 До проведення медичного обстеження військовослужбовців залучаються
лікарі-спеціалісти із військово-лікувальних закладів.
Під час бойових дій військ в районах застосування противником ЗМУ
організовується медичний нагляд за особовим складом, який зазнав дії іонізуючого
випромінювання, отруйних речовин чи бактеріальних засобів.
Періодичним медичним оглядам підлягають, також, військовослужбовці, які
працюють в шкідливих умовах військової праці. Порядок проведення медичних
оглядів та медичного нагляду встановлюється наказом по частині в залежності від
бойових умов.
Медична служба проводить медичний нагляд за особами з дефіцитом ваги тіла,
слабким фізичним розвитком, за особами які постійно працюють із джерелами
іонізуючого випромінювання, полем НВЧ, агресивними токсичними речовинами, та
іншими шкідливими факторами. На основі вивчення здоров'я особового складу
начальник медичної служби частини робить висновки і доповідає командиру свої
пропозиції для проведення відповідних заходів, контролює виконання розпоряджень
командира.
До заходів, спрямованих на підвищення специфічної резистентності особового
складу до інфекційних захворювань належать: профілактичні щеплення проти
інфекцій, які найбільш загрожують військам; застосування з профілактичною метою
імуноглобулінів і специфічних імунних сироваток, а також використання хімічних
медикаментозних препаратів.
У комплексі заходів протиепідемічного захисту військ найбільш важливим і
досить ефективним заходом є проведення вакцинації. В останні роки розроблені нові
ефективні вакцинні препарати і методи масової імунізації. Проведення
профілактичних щеплень особовому складу ЗС передбачено вимогами Статуту
внутрішньої служби ЗС України і проводяться в плановому порядку і за
епідемічними показаннями.
Планові запобіжні щеплення всьому особовому складові військової частини
проводяться відповідно до календаря щеплень, а щеплення за епідемічними
показаннями - за наказом старшого командира (начальника).
Щеплення за епідемічними показаннями проводяться за наявності росту
інфекційної захворюваності серед місцевого населення, що представляє реальну
загрозу занесення у військовий колектив. Також їх проводять при виникненні
інфекційних захворювань і збільшенні їх кількості серед особового складу частини,
якщо до цього щеплення проти даної інфекції не були проведені. Поява хоча б
одного випадку захворювання особливо небезпечною інфекцією серед місцевого
населення в районі дислокації військ також є показанням для проведення щеплень
особовому складу частини.
Перед початком вакцинації проводиться медичний огляд для виявлення осіб з
протипоказаннями. Осіб, тимчасово звільнених від щеплень за медичними
показаннями, беруть на облік для проведення їм щеплень в подальшому.
Результати щеплень із зазначенням дати їх проведення, назви вакцини, дози і
реакції щепленого заносяться в медичні книжки особового складу.
 1.2. Санітарний нагляд за розміщенням військ
Основним завданням гігієнічного забезпечення розташування військ є
створення найбільш сприятливих умов для відпочинку та відновлення боєздатності
особового складу.
Розташування військ може бути постійним - казарменним (в місцях постійної
дислокації) та тимчасовим - польовим.
Польове розташування - всі види тимчасового розташування військ поза
межами стаціонарних об'єктів. Цей вид розташування застосовується як в мирний,
так і у воєнний час. В мирний час у польових умовах війська розташовуються під час
навчань, відпочинку на марші тощо.
Розміщення військ в польових умовах починається з проведення медичної
розвідки району, який призначений для розташування особового складу, під час якої
з'ясовується санітарно-гігієнічний стан району розташування військ, з метою
забезпечення особовому складу найбільш сприятливих умов для відпочинку,
відновлення сил та захисту його від впливу несприятливих чинників зовнішнього
середовища.
Санітарний нагляд за розташуванням особового складу складається з
контролю за виконанням гігієнічних норм та санітарних правил при
розквартируванні військ і включає гігієнічну оцінку умов розташування та
санітарного стану споруд та навколишньої території.
Розрізняють 4 типи польового розташування військ: в навчальних центрах,
військово-польових таборах, поквартирне та змішане.
У навчальних центрах війська розміщуються в стаціонарних приміщеннях
(наближених до казарм) або в навчальних таборах (військово-польові табори).
Поквартирне розташування - розміщення особового складу на відпочинок в
населених пунктах. Змішане розташування - поєднання всіх видів розташування для
розміщення особового складу та службових приміщень.
Для розташування особового складу в польових умовах вибирають
незабруднену, забезпечену доброякісною водою місцевість, захищену від вітрів, на
якій будуються тимчасові споруди (намети, розбірно-щитові казарми, польові
вагончики або модулі). Безпосереднє керівництво будівництвом табору здійснюється
начальником інженерної служби.
Начальник медичної служби здійснює попередній санітарний нагляд за
вибором місць, розміщенням житлових, службових та господарських будівель, за
територіальним зонуванням табору. В його обов'язки входить також проведення
поточного санітарного нагляду за санітарним станом району дислокації табору,
приміщень, за організацією водопостачання, харчування, банно-пральним
забезпеченням тощо.
При розміщенні особового складу в наметах їх обладнують ліжками або
дерев'яними нарами. В кожному підрозділі встановлюється бачок з питною водою.
На кожен підрозділ обладнуються вмивальники польового типу з розрахунку 1 кран
на 5-7 військовослужбовців. Стічні води від вмивальників по відвідним ровикам
направляються у фільтрувальні колодязі, які заповнюються шлаком або щебенем.
Перед спуском ці води проводять через милозатримувачі (можуть бути використані
ящики з дірчастим дном, заповнені соломою, стружками або сухою травою).
Туалети та канава для покидьків мають бути розташовані не ближче 75 м від
наметів та об'єктів харчування. В туалеті передбачується 1 вічко та 0,4 похідних
метри пісуару на 10-12 військовослужбовців. Підлогу та стіни на висоту до 1 м
щодня дезінфікують 1%-ним розчином хлорного вапна та ДТСГК, а вміст вигрібів -
10%-ним розчином тих же препаратів.
Вся територія табору повинна щоденно прибиратись. Для збору твердих
покидьків та сміття мають бути обладнані сміттєзбірники, які повинні герметично
закриватись. Сміття вивозять влітку щоденно, а взимку не рідше ніж 1 раз на 3 дні.
Регулярно проводяться протимушині заходи та дератизація.
З гігієнічної точки зору польове розташування має ряд негативних
особливостей: зниження рівня комунально-побутового забезпечення, скупченість,
низька захищеність від несприятливого впливу кліматичних та геофізичних
чинників, постійний контакт з грунтом, можливість контакту з дикими тваринами та
гризунами, труднощі з організацією водопостачання та харчування.
Розташування в казармі.
Казарменне розташування - розташування військ в будівлях, розрахованих на
тривале перебування. Такі будівлі будують з урахуванням клімато-географічних зон.
Розрізняють казарменні та військово-технічні споруди.
Казарма призначена для постійного розміщення солдатів та сержантів
строкової служби. В ній військовослужбовці відпочивають, зберігають особисті речі
та озброєння. Тут проводиться також виховна та культурно-масова робота. В ЗС
України будуються казарми з обов'язковим розміщенням роти як самостійного
підрозділу (ротні секції).
Для казарми передбачені такі приміщення: спальне приміщення, канцелярія,
народознавча світлиця, кімната для зберігання та чищення зброї, комора для
зберігання майна роти та особистих речей військовослужбовців, кімнати для
вмивання, побутового обслуговування, кімната (місце) для паління та чищення
взуття, сушарня для обмундирування та взуття. Для проведення занять обладнуються
навчальні класи.
В спальних приміщеннях на одного військовослужбовця має відводитись
площа 2,5-4 м2 з об'ємом повітря 9-12 м3. Ліжка повинні бути встановлені рядами в
один ярус не ближче 0,8-1 м від зовнішніх стін та вікон. Кожен військовослужбовець
забезпечується ліжком та комплектом постільної білизни. На ніч повсякденне
обмундирування акуратно складається на табуреті, взуття ставиться біля кожного
кінця ліжка. Спеціальне обмундирування зберігається в шафах поза спальним
приміщенням, а парадно-вихідне - в коморі для зберігання особистих речей.
Температура повітря в приміщеннях для особового складу повинна бути не нижчою
180 С. В спальному приміщенні на висоті 1,5 м від підлоги на внутрішній стіні має
бути вивішений термометр.
 Штучне освітлення в народознавчих світлицях та навчальних класах повинно
бути 150 лк.
Вентиляція казарм здійснюється за допомогою кватирок, вікон та фрамуг.
У всіх житлових приміщеннях мають бути встановлені зачинені на замок
ємності з кип'яченою питною водою обладнані фонтанчиками.
В кожній ротній секції кімната для куріння та чищення взуття, умивальник,
сушарня та туалет, як правило, об'єднані в санітарний блок. В ньому також повинна
бути встановлена ванна для ніг з проточною водою.
В туалеті промивного типу розраховують 1 вічко на 10-12
військовослужбовців. Зовнішні туалети обладнують водонепроникними вигрібами
не ближче 75 м від житлових приміщень та об'єктів харчування. На кожні 25
військовослужбовців - 1 вічко та 0,5 м пісуару.
Підтримання чистоти з вологим прибиранням в приміщеннях казарми та
місцях загального користування покладається на чергову зміну. Генеральне
прибирання приміщень казарми здійснюєтья 1 раз на тиждень під керівництвом
старшини роти.
Поточний санітарний нагляд за санітарним станом житлових, службових та
військово-спеціальних приміщень та споруд складається з систематичної перевірки
підтримання встановленої чистоти та порядку в приміщеннях та на території,
ефективної роботи системи водопостачання, каналізації, опалення, вентиляції та
видалення твердих покидьків і сміття.
Медична служба здійснює систематичний контроль за умовами перебування у
фортифікаційних спорудах і польових помешканнях.
Під час контролю за розміщенням особового складу у фортифікаційних
спорудах і землянках особлива увага звертається на системи життєзабезпечення
(вентиляцію, опалення, видалення сміття і нечистот), а також на підтримку
сприятливих мікрокліматичних умов в приміщеннях у відповідності з встановленими
нормативами.
В місцях розміщення військ силами підрозділів систематично проводиться
очистка території (регулярний збір, видалення і знезаражування відходів). Медична
служба здійснює нагляд за своєчасністю і повнотою очищення території і організує у
разі потреби дезинфекцію, дезинсекцію і дератизацію.
Особлива увага очищенню місць розміщення військ приділяється у тих
випадках, коли вони стали об’єктами впливу ЗМУ противника. В таких випадках її
організують командири частин (підрозділів). Обов’язком медичної служби є участь у
виборі місць (площадок), призначених для збору і знезараження рідких і твердих
відходів, нагляд за їх обладнанням та утримуванням і медичне спостереження за
особовим складом, який проводить очищення території.
Санітарний нагляд за територією, фортифікаційними спорудами і
помешканням особового складу особливого значення набуває при тривалому
перебуванні військ на одному місці, що частіш за все буває в обороні.

1.3. Санітарний нагляд за харчуванням військовослужбовців

 Організація харчування військовослужбовців, забезпечення їх продуктами
харчування та відповідним майном, підтримання належного санітарно-гігієнічного
стану покладається на продовольчу службу військової частини.
Харчування військовослужбовців за своїм характером є громадським, а
постачання продуктів харчування - централізованим і здійснюється за
встановленими нормами довольства. Розрізняють пайки котлового довольства, сухі
пайки та додаткові. Пайки котлового довольства призначені для приготування
гарячої їжі в стаціонарних умовах дислокації та при польовому розташуванні. Сухі
пайки комплектуються з консервів та концентратів. Вони призначені для харчування
особового складу в умовах, коли приготування гарячої їжі неможливе.
Військові пайки складені таким чином, що повністю компенсують енергетичні
витрати особового складу під час навчально-бойової підготовки. Енергетичні
витрати військовослужбовців становлять 3500-4500 ккал.
Додаткові пайки існують для військовослужбовців повітряно-десантних
військ, є високогірні пайки; льотні пайки; водолазні пайки та пайки для офіцерського
складу.
Основний загальновійськовий пайок подано у таблиці 3.
Таблиця 3
Норма № 1 - загальновійськова
Найменування продукту Кількість на одну людину на добу, 
грамів
Хліб із суміші борошна житнього обдирного і пшеничного 300
першого сорту
Хліб із борошна пшеничного першого сорту 350
Булочка із борошна пшеничного першого сорту (борошно 70
пшеничне першого сорту - 50 г та дріжджі хлібопекарські сухі
або пресовані - 0,5 г)
Борошно пшеничне другого сорту 15
Крупи різні 120
Макаронні вироби 40
М'ясо 250
Риба 150
Сало-шпик 20
Мед натуральний або джем 20
Жири тваринні топлені, маргарин 15
Олія 25
Сир сичужний твердий 20
Масло 30
Яйця курячі, штук (на тиждень) 2
Цукор 70
Сіль, сіль йодована 25
Чай 1,2
Лавровий лист 0,2
Перець 0,3
Гірчичний порошок 0,3
Оцет 1
Томат-паста 6
Картопля і овочі, усього 900
у тому числі:
картопля 600
капуста 130
буряки 30
морква 50
цибуля 50
огірки, помідори, зелень 40
Сухофрукти 20
або соки фруктові (плодово-ягідні) 100
Полівітамінний препарат типу "Гексавіт", драже (видається з 15 1
березня по 15 червня)

Хворі, які знаходяться на лікуванні в лазареті медичного пункту отримують

харчування за госпітальною нормою.
Норма № 5 - лікувальна
Найменування продукту Кількість на одну людину на
добу, 
грамів
Хліб із суміші борошна житнього обдирного і пшеничного 100
першого сорту
Хліб із борошна пшеничного першого сорту 400
Борошно пшеничне першого сорту 10
Крупи різні 30
Крупи манні 20
Рис 30
Макаронні вироби 40
М'ясо 200
М'ясо птиці 50
Риба 120
Соєві продукти 25
Олія 20
Молоко незбиране 300
Кисломолочні продукти 100
Масло 45
Сметана 30
Сир 30
Сир сичужний твердий 10
Яйця курячі, штук 1
Цукор 70
Сіль, сіль йодована 20
Чай 2
Кава натуральна 1
Лавровий лист 0,2
Перець 0,1
Гірчичний порошок 0,3
Оцет 1
Томат-паста 6
Крохмаль картопляний 5
Дріжджі хлібопекарські сухі або пресовані 0,5
Картопля і овочі, усього 900
у тому числі:
картопля 600
капуста 120
буряки 40
морква 50
цибуля 40
огірки, помідори, коріння, зелень 50
Фрукти свіжі 200
або сік фруктовий (плодово-ягідний) 200
Сухофрукти 20
Варення 5

Їжа для них готується на кухні медичного пункту. Для осіб з хронічними
захворюваннями шлунково-кишкового тракту організовується дієтичне харчування.
Відповідальність за організацію дієтичного харчування та харчування в лазаретах
покладається на начальника медичної служби.
Військові фахівці, які працюють в умовах впливу шкідливих чинників
отримують додатково лікувально-профілактичне харчування.
Особовий склад у разі, коли немає можливості готувати гарячу їжу із
продуктів за основною нормою, забезпечується по нормі № 10 - повсякденний набір
сухих продуктів.
Термін харчування за цією нормою не повинен перевищувати трьох діб.
Військовослужбовці та інші особи, які приймають безпосередню участь в
антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на
державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються
військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення або спроби
насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям,
у тому числі строкової військової служби, особи рядового і начальницького складу
органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв’язку та захисту
інформації, водії автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної
прикордонної служби забезпечуються харчуванням згідно норми № 2 – льотна.
(Постанова Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. N 259).

Норма № 2 – льотна
Найменування продукту Кількість на одну людину на
добу, 
грамів
Хліб із суміші борошна житнього обдирного і пшеничного 200
першого сорту
Хліб з борошна пшеничного першого сорту 300
Борошно пшеничне вищого сорту 60
Крупи різні 30
Рис 30
Макаронні вироби 40
М'ясо 300
М'ясо птиці 50
Ковбаса напівкопчена і копчені м'ясопродукти 25
Риба 90
Олія 25
Молоко незбиране 200
Масло 60
Сметана 30
Сир 30
Молоко незбиране згущене з цукром 20
Сир сичужний твердий 15
Яйця курячі, штук 1
Цукор 80
Сіль, сіль йодована 20
Чай 1,2
Кава 2,5
Лавровий лист 0,2
Перець 0,3
Гірчичний порошок 1
Оцет 2
Томат-паста 6
Дріжджі хлібопекарські сухі або пресовані 0,5
Картопля і овочі, усього 900
у тому числі:
картопля 550
капуста 120
буряки 30
морква 40
цибуля 50
огірки, помідори, коріння, зелень 110
Соки фруктові (плодово-ягідні) 150
Сухофрукти 20
Екстракти плодові та ягідні 3
Полівітамінний препарат типу "Гексавіт", драже (видається з 15 1
березня по 15 червня)

У військових частинах встановлено такий режим харчування: гаряча їжа

видається тричі на добу - на сніданок, обід та вечерю, а чай двічі - на сніданок та
вечерю. Сніданок має бути виданим до початку занять, обід - після закінчення
основних занять, а вечеря - за 2-3 години до відбою. Інтервали між окремими
прийомами їжі не повинні перевищувати 7 годин. Години прийому їжі
встановлюються розпорядком дня, який затверджується командиром частини.
Добова норма довольства розподіляється по калорійності таким чином: на сніданок -
30-35 %, на обід - 40-45 % та на вечерю - 20-30 %. Режим харчування може
змінюватись командиром частини в залежності від конкретних умов бойової
підготовки з урахуванням рекомендацій лікаря.
 В польових умовах харчування військ організовується через польові пункти
харчування. Основними серед них є батальйонні пункти харчування. Для
приготування їжі використовується мінімум кухонного обладнання. Їжу готують з
консервів та концентратів. З цією метою на постачанні військових частин
знаходяться польові автокухні (ПАК-170, КП-125).
В польових умовах харчування може бути котловим, самостійним
(індивідуально-груповим) та змішаним.
Котлове харчування в польових умовах не має принципових відмінностей від
котлового харчування у місцях постійної дислокації. Гаряча їжа готується тричі на
добу з використанням свіжих продуктів.
При самостійному або індивідуально-груповому харчуванні
військовослужбовці готують гарячу їжу самі або використовують її без теплової
обробки. Для приготування гарячої їжі використовуються малолітражні кухні,
таганці або багаття.
При змішаному харчуванні гаряча їжа видається 2 рази на добу - на сніданок та
вечерю, а в інтервалах між ними військовослужбовці вживають продукти з сухого
пайку.
В основу роботи польових пунктів харчування покладено принцип поточності
обробки продуктів, приготування їжі та видачі її військовослужбовцям. Польові
кухні та технологічне обладнання розташовуються в тимчасових розбірно-щитових
спорудах або у наметах. При харчуванні особового складу з казанків на відстані 25 м
від кухні обладнуються місця для їх очищення та миття.
До часу, призначеного розпорядком для прийому їжі, її приготування повинно
бути закінчено. Зберігання її дозволяється лише для військовослужбовців, які не
можуть бути присутні на прийомі їжі за службовими обов'язками. Для цього готові
страви дозволяється зберігати в холодильнику не більше ніж 4 години, або на гарячій
(80о С) плиті не більше 1,5 год., або у термосах 2 год.
В польових умовах під час приготування їжі ніякі відхилення від кулінарних та
санітарних правил не допускаються.
Деякі особливості в кулінарній обробці встановлені саме для польових умов.
Так заморожене м'ясо попередньо не потребує розморожування. Його розрубують на
шматки 1,5-2 кг, які після зачищення та обмивання відразу закладають в казан.
Розділене на порції варене м'ясо викладають на деко, заливають бульйоном та
проварюють протягом 15 хвилин після закипання. Видача м'яса без додаткової
теплової обробки заборонена. Консервні бляшанки відкривають безпосередньо перед
закладкою в казан. Перед розкриттям бляшанки очищують від змащування,
розігрівають у гарячій воді 10-15 хвилин. Перед роздачою м'ясні консерви
проварюють в казанах не менше 20 хвилин. Відкриті консерви зберігати
забороняється.
Для збору та зберігання харчових відходів повинні бути виділені спеціальні
ємності з герметичними кришками. Вивезення покидьків здійснюється відразу після
закінчення прибирання їдальні, очищення та миття кухонного та столового посуду.
Ці ємності повинні щоденно підлягати очищенню, миттю та дезінфекції.
 На об'єктах харчування в польових умовах регулярно повинні проводитись
протимушині заходи та боротьба з гризунами, які є джерелами інфекції або
переносниками численних інфекційних захворювань.
Особлива увага в польових умовах приділяється контролю за станом здоров'я
працівників об'єктів харчування, які можуть стати причиною виникнення значних
епідемічних спалахів інфекцій з фекально-оральним механізмом передачі.
Відповідальність за прийом на роботу та допуск до роботи осіб, які не пройшли
медичного обстеження, або за порушення термінів його проведення несуть посадові
особи відповідних об'єктів харчування та начальник продовольчої служби.
Санітарний нагляд за харчуванням військовослужбовців проводиться з метою
забезпечення їх адекватного харчування, а також запобігання виникнення
захворювань, які пов'язані з вживанням недоброякісної їжі та води.
Організація харчування військовослужбовців, забезпечення їх продуктами та
відповідним майном, підтримання належного санітарно-гігієнічного стану
продовольчих об'єктів покладається на продовольчу службу частини.
У польових умовах харчування військ організується через польові пункти
харчування. Для приготування їжі використовуються польові кухні (автокухні).
При харчуванні особового складу з казанків на відстані 25 м від кухні
обладнуються місця для їх очищення та миття.
Визначення доброякісності харчових продуктів проводиться на продовольчих
складах, продовольчих пунктах і кухнях, а також в місцях заготовки і виробництва (в
польових м'ясокомбінатах, бойнях, хлібозаводах тощо). При цьому медична служба
забезпечує огляд продуктів, що надходять на склади і кухні, нагляд за виконанням
гігієнічних вимог під час зберігання продуктів і приготуванням їжі, а також дає
висновок у відношенні явно недоброякісних або заражених продуктів.
Експертиза харчових продуктів організується за вказівкою командира частини
(заступником командира по тилу) начальником продовольчої служби у випадках
підозри на недоброякісність, некондиційність, фальсифікацію або зараження
продовольства ОР, РР і БЗ, а також при використанні трофейного продовольства.
Експертиза проводиться спільно представниками медичної, ветеринарної, РХБЗ і
продовольчої служб. Остаточне рішення про можливість видачі продовольства для
харчування особового складу приймає командир частини.
В умовах сучасної війни велика увага приділяється попередженню зараження
продуктів харчування радіоактивними, отруйними і бактеріальними засобами.
Організація заходів по захисту харчових продуктів від зараження, а також їх
знезараження покладаються на продовольчу службу. На медичну службу
покладається експертиза харчових продуктів, що опинилися в зоні зараження
радіоактивними, хімічними речовинами і бактеріальними засобами. Проби
продуктів, що підлягають експертизі, направляються в лабораторії санітарно-
епідеміологічних закладів, які роблять висновок про можливість використання цих
продуктів для постачання особового складу військ.
Медична служба забезпечує також контроль за якістю дезактивації, дегазації
або дезінфекції продуктів.
 Санітарний нагляд за харчуванням військовослужбовців передбачає:
- участь медичної служби у розробці режиму харчування та складання меню-
розкладки продуктів;
- контроль за:
дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил при транспортуванні та
зберіганні продовольчих продуктів та питної води, приготування та видачі їжі;
забезпеченням особового складу індивідуальними казанками, ложками,
флягами, а також перевірка знань та виконання ним правил особистої гігієни;
виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил при розташуванні польових
пунктів харчування на місцевості, організацією їх водопостачання;
дотриманням гігієнічних вимог до первинної теплової обробки продуктів;
дотриманням терміну реалізації готової їжі;
- контроль якості миття та знезараження індивідуальних казанків, інвентарю та
термосів на польових пунктах харчування;
- проведення медичного нагляду за станом здоров'я працівників продовольчої
служби і здійснення контролю за виконанням ними правил особистої гігієни;
- проведення заходів з профілактики харчових отруєнь;
- відпрацювання рекомендацій для покращання харчування
військовослужбовців.

1.4. Санітарний нагляд за водопостачанням

Серед профілактичних заходів, які забезпечують здоров'я та боєготовність
особового складу значне місце посідає доброякісне, вчасне та достатнє
водопостачання посідає чільне місце. Історія воєн знає багато прикладів здачі міст та
укріплень через дефіцит питної води.
Гігієнічні значення водопостачання військ визначаються фізіологічним,
епідеміологічним, господарсько-побутовим та загально-зміцнюючим аспектами
споживання води як структурного елементу природного середовища. Вода
використовується для господарсько-питних потреб, миття особового складу,
санітарної обробки та прання білизни, для дезінфекції, знезараження та дезактивації
обмундирування, озброєння і техніки.
Організація розвідки джерел водопостачання, добування і обробка води, а
також обладнання пунктів водопостачання і їх експлуатація покладено на інженерну
службу; продовольча служба обладнує водорозбірні пункти.
Визначення потреби військ у воді, розподіл і доставка частинам (підрозділам),
а також організація охорони джерел водопостачання є обов'язком начальника тилу
частини.
На медичну службу покладається участь в розвідці і виборі джерел
водопостачання, контроль за санітарним станом джерел і пунктів водопостачання (не
рідше одного разу на добу), за якістю води і її обробкою, а також інструктаж
персоналу і допомога йому у знезараженні води на пунктах водопостачання.
Для забезпечення господарських та питних потреб особового складу в
польових умовах обладнуються пункти водопостачання (ПВП) та водорозбірні
пункти. Пункти водопостачання - місце, де проводиться добування, очищення,
зберігання та видача води. Місце, призначене для видачі запасів води називається
водорозбірним пунктом. ПВП розгортаються поблизу пунктів харчування в кожному
батальйоні.
Для захисту джерел водопостачання від можливого забруднення та зараження
навколо пунктів водопостачання в радіусі 100 м встановлюється зона санітарної
охорони, в якій заборонено створювати звалища сміття, влаштовувати туалети та
вигрібні ями.
Під час вибору місця для розгортання ПВП має бути враховано санітарно-
епідеміологічний стан території та поблизу розташованих населених пунктів,
можливість зараження води бактеріологічними рецептурами, радіоактивними та
отруйними речовинами, санітарно-технічні характеристики джерела водопостачання,
його дебіт.
Для виявлення джерел води та визначення можливості їх використання
проводиться розвідка на воду. До складу групи повинен входити представник
медичної служби. Завдання розвідки складається з встановлення кількості, місця
розташування та санітарного стану джерел та навколишньої місцевості; визначення
придатності води для питних та інших потреб; відбору проб води для лабораторних
досліджень; оцінки технічного стану джерел, дебіт та запас води в них.
Під час вибору джерел водопостачання перш за все слід орієнтуватись на
артезіанські води та природні підземні джерела, як найбільш захищені від впливу
шкідливих забруднень, потім на грунтові води та відкриті водоймища. Використання
верховодки для господарсько-питного водопостачання допускається в останню
чергу.
Незалежно від походження води в польових умовах її використання для
питних та господарських потреб дозволяється лише після очищення та знезараження.
Очищення води - така її обробка, яка відновлює або надає воді необхідні
гігієнічні властивості. В залежності від поставленого завдання розрізняють такі види
очищення води: освітлення, знезараження, знешкодження, дезактивація та
опріснення.
Вживання води дозволяється лише після перевірки її якості медичною
службою або фахівцями санітарно-епідеміологічних закладів.
Висновок про якість води і можливість її використання дається на підставі
ретельного санітарно-топографічного і санітарно-епідеміологічного обстеження
району розташування джерела, оцінки його санітарно-технічного обладнання і, у разі
потреби, лабораторного аналізу води, який проводять спеціалісти санітарно-
епідеміологічних закладів.
В польових умовах питна вода повинна бути такої якості, щоб її вживання
протягом часу, який визначається реальними бойовими обставинами, не призвело до
зниження боєготовності військовослужбовців (таблиця 4).
Таблиця 4
Вимоги до якості води в польових умовах
 Критерії безпеки Показники
1. Органолептичні властивості: 
1.1. прозорість, см не менше 20
1.2. забарвлення, градуси не більше 35
1.3. смак та присмак, бали не більше 3
1.4. залишковий хлор, мг/л 0,8-1,2
2. Протиепідемічна надійність:
2.1. колі-індекс не більше 3
2.2. колі-титр не менше 100

Для покращання якості води в польових умовах використовуються табельні

засоби очищення. До них відносяться: тканево-вугільний фільтр (ТВФ-200),
військова (ВФС) та автомобільна фільтрувальні станції (МАФС).
При знезараженні води за допомогою табельних засобів використовують
хлорування, коагуляцію, відстоювання та фільтрування. Ефективність знезараження
води в польових умовах визначають кількістю залишкового хлору після закінчення
встановленого терміну контакту.
Для знезараження індивідуальних та групових запасів води, особливо при дії
окремих груп військовослужбовців у відриві від своїх підрозділів, використовують
спеціальні таблетовані засоби. На постачанні медичної служби є таблетки пантоцид
(1 таблетка розрахована на знезараження однієї фляги води). Час контакту повинен
становити 1 годину.
Потреба військ у воді залежить від характеру навчально-бойової підготовки,
кліматичних умов, пори року. Мінімальні потреби у воді в залежності від
кліматичних умов наведені у таблиці 5.
Таблиця 5 
Мінімальні норми водозабезпечення у польових умовах (на 1
військовослужбовця в літрах на добу)

Призначення води При помірній температурі При жаркій температурі

Приготування чаю, запас води в 2,5 4,0
індивідуальних флягах 
Приготування їжі, миття кухонного 3,5 3,8
посуду
Миття індивідуального посуду 1,0 1,2
Вмивання 3,0 6,0
Всього 10,0 15,0
Тільки для пиття 2,5 4,0

Мінімальна норма "Тільки для пиття" вводиться лише в надзвичайних

випадках під час бойових дій в пустельних та маловодних регіонах, при масовому
зараженні джерел водопостачання.
На санітарну обробку одного військовослужбовця виділяється 45 л води.
Добова потреба у воді медичного пункту батальйону - 0,5 м 3, медичного
пункту полку - 4 м3.
 На медичну службу покладається особлива відповідальність при організації
санітарного нагляду за водоспоживанням з врахуванням вимог, за якими норми
споживання води у будь-яких умовах не повинні бути нижчими від встановлених
величин, а при першій нагоді обов'язково мають бути збільшені.
Науково обґрунтованим є питний режим, який рекомендує своєчасне вживання
води невеликими порціями.
Санітарний нагляд за водопостачанням має за мету виключення вживання
особовим складом недоброякісної або зараженої (ОР, РР, БЗ) води. Організація
водопостачання покладається на заступника командира по тилу, а здійснюється
силами та засобами інженерної служби. У сучасних умовах, враховуючи реальні
можливості застосування противником ЗМУ, водопостачання військ повинно
проводитись тільки організовано, через пункти водопостачання (ПВП). Під час
вибору місця для розгортання ПВП має бути врахований санітарно-епідемічний стан
території, можливість зараження води бактеріологічними рецептурами,
радіоактивними та отруйними речовинами, санітарно-технічна характеристика
джерела водопостачання. Під час вибору джерел водопостачання перш за все слід
орієнтуватись на артезіанські свердловини та природні підземні джерела. Незалежно
від походження води в польових умовах її використання дозволяється лише після
очищення та знезараження. Табельні засоби очищення та знезараження є на
оснащенні інженерної служби.
Санітарний нагляд за водопостачанням передбачає:
- участь медичної служби при виборі джерел водопостачання;
- контроль санітарного стану пунктів водопостачання, водозабірних пунктів,
засобів перевезення і зберігання води;
- організацію систематичного лабораторного контролю якості води;
- контроль за дотриманням військовослужбовцями норм водопостачання;
- контроль забезпечення особового складу індивідуальними флягами;
- контроль забезпечення особового складу індивідуальними засобами
знезараження води і навчання правилам користування ними;
- контроль за станом здоров'я особового складу, який працює на об'єктах
водопостачання.

1.5. Санітарний нагляд за банно-пральним обслуговуванням особового

складу
Банно-пральне обслуговування особового складу покладається на начальника
речової служби. Банно-пральне обслуговування передбачає:
- щотижневе миття військовослужбовців у лазні з обов'язковою заміною
натільної та постільної білизни, онуч;
- прання натільної та постільної білизни, обмундирування бавовняного, онуч
та спецодягу; дезінфекцію та дезінсекцію обмундирування та постільних речей;
- хімчистку обмундирування та спецодягу;
- ремонт білизни;
- забезпечення милом та миючими засобами.
 Кухарі та пекарі миються щоденно, натільну білизну їм повинні замінювати не
рідше 2 разів на тиждень, а спецодяг - зважаючи на забруднення.
Миття хворих зі зміною білизни проводять в залежності від медичних
показань, але не рідше одного разу на тиждень. 
Не рідше одного разу на місяць проводиться медичний огляд персоналу банно-
пральних комбінатів.
Перед миттям в лазні черговий фельдшер проводить тілесний огляд (щодо
шкірно-гнійних захворювань, педикульозу) та огляд білизни і обмундирування щодо
наявності вошей.
При виявленні педикульозу проводиться дезінсекція обмундирування та
особистих речей.
Весь особовий склад підрозділу, в якому було виявлено хоча б один випадок
педикульозу підлягає позачерговому миттю в лазні зі зміною натільної та постільної
білизни, дезінсекцією обмундирування та постільних речей.
Таким чином санітарний нагляд за банно-пральним обслуговуванням
передбачає:
- контроль за організацією і регулярністю проведення миття особового складу
в лазні;
- контроль за якістю прання, дезінфекції і дезінсекції натільної та постільної
білизни, обмундирування та хімічної чистки спеціального одягу;
- контроль санітарного стану лазень, пралень та хімчисток;
- медичний нагляд за станом здоров'я особового складу, який обслуговує
польові лазні та пральні.
Медичний огляд персоналу банно-пральних комбінатів проводиться не рідше
одного разу на місяць.

1.6. Санітарний нагляд за умовами військової праці

Санітарний нагляд за умовами військової праці проводиться з метою
попередження захворювань, уражень та травм у військовослужбовців, обумовлених
впливом несприятливих чинників військово-професійного середовища.
Несприятливий вплив чинників навколишнього середовища в процесі
військової служби може проявитися гострими та хронічними захворюваннями. Ризик
виникнення цих захворювань збільшується під час аварійних ситуацій або в
результаті порушення техніки безпеки.
До шкідливих штучних чинників відносяться технічні рідини, вихлопні та
порохові гази, окис вуглецю, електромагнітні випромінювання надвисокочастотного
діапазону, шум, вібрація, перевантаження тощо.
Окрім шкідливих штучних чинників існує цілий ряд природних чинників, які
за певних обставин можуть призвести до патологічних змін в організмі. До них
відносяться: підвищений тиск при водолазних роботах, понижений атмосферний
тиск та гіпоксія при діях військ у гірській місцевості, у пілотів літаків.
Окрім дії деяких чинників, типових для праці окремих фахівців, є загальні для
всіх військовослужбовців - шум, вібрація, порохові та вихлопні гази тощо.
 Для сучасної військово-професійної діяльності стає все більш характерним
зростання частки розумової праці, значним нервово-психологічним напруженням та
все ще досить інтенсивним фізичним навантаженням.
З точки зору значного впливу на стан здоров'я військовослужбовців велике
медичне значення має проблема замкнених просторів військово-технічних об'єктів, в
яких наведені негативні чинники військово-професійної діяльності набувають
нового значення (особливо при комплексній взаємодії). Розробка цієї проблеми
ведеться трьома основними напрямками.
Перший напрямок - вивчення характеру та інтенсивності впливу на людину
вже відомих та нових несприятливих чинників у процесі військово-професійної
діяльності та розроблення науково-обґрунтованих нормативів цього впливу.
Другий напрямок - гігієнічні рекомендації щодо організації режиму праці та
відпочинку особового складу у військово-технічних об'єктах з метою визначення
допустимих змін у функціональному стані військовослужбовців під час
обслуговування техніки.
Третій напрямок - розроблення методів професійного відбору та тренування
особового складу з метою раціонального розподілу призовників для підготовки за
різними військовими фахами.
Особливості військової праці в окремих видах ЗС України
ГІГІЄНА ВІЙСЬКОВОЇ ПРАЦІ ТАНКІСТІВ
Сучасні Збройні сили оснащені танками, бойовими машинами піхоти (БМП),
самохідними артилерійськими установками (САУ), бронетранспортерами (БТР) та
іншими броньованими машинами. Навчально-бойова діяльність цих військ включає
стрільби, водіння бойових машин (у тому числі підводне водіння танків), проведення
польових навчань та маршів. На умови праці особового складу та на стан його
здоров’я впливає ряд таких чинників середовища перебування, як:
обмеженість розмірів робочого приміщення, що призводить до вимушеної
пози і як наслідок – розвиток статичної втоми;
поштовхи і струси при русі машин;
несприятливий температурний режим – значні перепади температури
всередині та зовні бронетанкового об'єкту, несприятливі температурні умови в
холодний і теплий періоди року;
забруднення повітря шкідливими газами і пилом на марші від техніки, яка
рухається попереду;
контакт з горючими та змащувальними матеріалами, підвищена забрудненість
одягу і тіла паливно-мастильними матеріалами, розчинниками, фарбою та пилом;
шум та вібрація;
небезпека загорання одягу в бойових умовах;
обмеженість поля зору;
ураження лазерним випроміненням у разі недотримання правил техніки
безпеки під час проведення занять або навчань.
 В зв'язку з можливістю форсування водних рубежів екіпаж обов'язково
проходить легководолазну підготовку, що є окремим розділом бойової підготовки,
який потребує спеціального психологічного та медичного забезпечення.

ГІГІЄНА ПРАЦІ В АРТИЛЕРІЇ

Особливостями проходження служби в артилерії є великі фізичні
навантаження і вплив на орган слуху пострілів з гармат та вибухів снарядів, мін,
авіабомб тощо.
Фізичне напруження супроводжує артилеристів постійно – під час
обслуговування гармат у парку; на марші; на вогневих позиціях, коли під гармати
треба швидко викопати окопи і замаскувати їх; при обладнанні командних та
спостережних пунктів, бліндажів та сховищ; при проведенні стрільб – перенесення
снарядів до гармат; при зміні вогневих позицій; при чищенні гармат тощо.
Тому виходячи з цих вимог, треба проводити відповідний відбір призивників –
фізично сильних, з міцною статурою, з розвинутою грудною кліткою, гострим
слухом і гострим зором.
Під час пересування на інші позиції, особливо по бездоріжжю, на артилеристів
діють струс і вібрація, а також пил, вихлопні гази та погодні чинники.
При веденні вогню із закритих об’єктів або корабельних казематів, коли вітер
дме з фронту і задуває порохові гази всередину приміщення, існує небезпека
отруєння гарматної обслуги пороховими газами, у яких багато оксидів азоту.
Причому треба враховувати, що клінічна картина отруєння ними може розвинутися
після скритого періоду (через 12-20 год) і призвести до смерті. При тривалій дії
невеликих концентрацій оксидів азоту можуть розвиватися хронічні запалення
дихальних шляхів.
Не повинно залишатися поза увагою медичної служби і забруднення одягу та
шкіри артилеристів мастилами, якими змащують стволи гармат після їх чистки, а
також гільзи снарядів для захисту від іржі, що при відсутності регулярного миття
тіла і прання одягу призводить до гнійничкових захворювань шкіри і втрати
боєздатності.

ГІГІЄНА ВІЙСЬКОВОЇ ПРАЦІ В ІНЖЕНЕРНИХ ВІЙСЬКАХ

До складу інженерних військ входять частини та підрозділи різного
призначення: інженерно-саперні, штурмові, загороджень та розгороджень,
інженерно-шляхові, мосто-будівельні, понтонно-мостові, переправочно-десантні,
позиційні, маскувальні, польового водопостачання, інженерно-будівельні тощо.
Організаційно інженерні війська входять до складу всіх об’єднань, з’єднань та
частин видів Збройних сил України. Вони виконують під час бою найскладніші
завдання інженерного забезпечення, які вимагають спеціальної підготовки особового
складу, застосування інженерної техніки та інженерних боєприпасів.
На особовий склад будуть діяти залежно від пори року і кліматичних зон такі
несприятливі погодні умови як спека або холод, дощ, сніг, вітер тощо. Часто
прийдеться виконувати роботи (наведення мостів, створення понтонних переправ)
перебуваючи у холодній воді, під вогнем противника, за відсутності достатнього
часу та сприятливих умов для відпочинку, обходитися без гарячої їжі, а харчуватися
сухим пайком тощо.
Керування інженерною технікою, її обслуговування та ремонт теж вимагають
від особового складу затрати значних фізичних зусиль та приводять до забруднення
обмундирування та шкіри.

ГІГІЄНА ВІЙСЬКОВОЇ ПРАЦІ У ПОВІТРЯНИХ СИЛАХ (ПС)

Авіаційна гігієна є самостійною галуззю авіаційної медицини, що об’єднує ряд
медичних дисциплін. Особливості санітарно-гігієнічних заходів, що проводять у ПС,
зумовлені рядом указаних нижче чинників.
Під час польотів на екіпажі впливає зниження атмосферного тиску всередині
літаків, внаслідок чого може виникати кисневе голодування, яке знижує боєздатність
(працездатність) людини і порушує її життєдіяльність. Швидке зменшення
барометричного тиску при пошкодженні літака за певних умов спричиняє розвиток
гострої декомпресійної хвороби.
У військовій авіації, особливо винищувальній, на льотчика під час польоту
діють значні пришвидшення, що часто створюють дуже великі навантаження на його
організм. Вони виникають при збільшенні швидкості польоту або при різкій зміні
його напрямку.
Крім пришвидшень і змін барометричного тиску на організм льотчика також
впливають: інтенсивний шум, що утворюється під час роботи моторів, гвинтів або
реактивних двигунів; вібрація літака; значні перепади температури; забруднення
повітря відпрацьованими газами, продуктами піролізу, компонентами паливних і
мастильних матеріалів. Виконання військової праці як льотчиками, так і іншими
фахівцями ПС часто вимагає великого нервово-емоційного напруження.

ГІГІЄНА ВІЙСЬКОВОЇ ПРАЦІ У ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛАХ

Специфіка військової служби на кораблях пов’язана з впливом на організм
комплексу несприятливих чинників навколишнього середовища, якими є: своєрідний
газовий склад повітря і мікроклімат корабельних приміщень; особливості
розташування особового складу; дефіцит сенсорних подразників; швидка і часта
зміна кліматичних і часових поясів, що спричиняє порушення біоритмів;
інтенсивний шум, вібрація, хитавиця, гіподинамія тощо.
Усі чинники середовища перебування на кораблях можна розділити на чотири
групи:
– фізичні (іонізуюче та неіонізуюче випромінення, шум, вібрація, мікроклімат,
освітлення, ударні струси тощо);
– хімічні (нормальні складові атмосферного повітря і шкідливі хімічні
речовини тощо);
– біологічні (всі елементи живої природи, у тому числі сама людина, питна і
морська вода, продукти харчування тощо);
 – соціально-побутові (розташування, організація праці і відпочинку,
водопостачання, харчування тощо).
З врахуванням сучасних уявлень про середовище перебування на кораблях і
підводних човнах, необхідно виділити ще одну групу чинників – морально-
психологічних (особисті риси характеру кожного із членів екіпажу, міжособисті
стосунки, морально-психологічний “клімат” в екіпажі тощо).
На особовий склад впливають мікрокліматичні (температура, вологість та
швидкість руху повітря, радіаційна температура), механо-акустичні (рівні звуку і
звукового тиску, вібрація), електромагнітні (штучна освітленість робочих поверхонь,
дія електромагнітних полів), хімічні (пари вуглеводних палив, компоненти
відпрацьованих газів, акумуляторні гази, компоненти ракетних палив) чинники
середовища перебування.
ГІГІЄНА ВІЙСЬКОВОЇ ПРАЦІ У РАДІОТЕХНІЧНИХ ВІЙСЬКАХ
Робота радіолокаційних станцій (РЛС), призначених для виявлення невидимих
об'єктів, основана на принципі радіолокації - місце знаходження різних об'єктів в
повітрі, на воді або на суші визначається шляхом опромінення радіохвилями цих
об'єктів та прийому радіохвиль, які відбиваються від них. При цьому
електромагнітна енергія випромінюється короткими імпульсами великої потужності.
На організм військових фахівців при роботі на РЛС впливають як специфічні
так і неспецифічні несприятливі чинники.
Неспецифічні чинники – м'яке рентгенівське випромінювання, шум та вібрація,
шкідливі хімічні домішки повітря робочої зони, висока температура повітря та
недостатня освітленість в кабінах РЛС, а також велике навантаження на центральну
нервову систему та зоровий аналізатор.
Специфічним чинником є імпульсне електромагнітне випромінювання
надвисокої частоти. Основними найбільш потужними джерелами є антени,
відчинений для ремонту або налагодження генератор, нещільно приєднані фланці
хвилеводів або їх відкриті кінці.
Зазвичай, на особовий склад діють окремі з перелічених чинників або у
сукупності декілька із них. Так, на дизелістів впливає вібрація, шум та вихлопні гази
від працюючого двигуна, паливно-мастильні речовини тощо. На начальника, техніків
РЛС, а також на інженерно-технічний склад радіотехнічних майстерень може діяти
НВЧ-поле та м’яке рентгенівське випромінювання. На операторів, що працюють за
екранами індикаторів у салоні РЛС, впливають такі чинники, як перебування під час
чергувань у малорухомій позі, у тихій монотонній обстановці, майже за відсутності
сторонніх подразників, але одночасно у них відмічається напруження таких
психічних функцій, як постійне уважне сприйняття органом зору інформації,
запам’ятовування і швидкий аналіз її з негайною доповіддю старшому начальнику.
Ці обставини сприяють розвитку втоми і зниженню працездатності операторів.

Таким чином, санітарний нагляд за умовами військової праці проводиться з

метою попередження професійних та інших захворювань, уражень та травм,
обумовлених впливом несприятливих чинників військово-професійного середовища
та являє собою систему контролю за виконанням гігієнічних норм і санітарних
правил при організації навчально-бойової підготовки, робіт по обслуговуванню та
експлуатації рухомих та стаціонарних військово-технічних об'єктів.
Санітарний нагляд за умовами військової праці передбачає:
- контроль за дотриманням гігієнічних вимог при роботі з джерелами
іонізуючих і лазерних випромінювань, пристроями, які утворюють електромагнітні
поля надвисоких частот;
- контроль за дотриманням гігієнічних вимог при роботі з агресивними і
токсичними речовинами;
- контроль за виконанням гігієнічних норм і правил при експлуатації бойової
техніки і озброєння;
- контроль за забезпеченням особового складу засобами захисту і за
правильністю їх використання;
- подання пропозицій щодо поліпшення умов праці та з профілактики впливу
несприятливих факторів на особовий склад.
Крім того санітарний нагляд за умовами військової праці включає:
- участь в розробці планів навчально-бойової підготовки з метою якомога
повної реалізації гігієнічних вимог по забезпеченню режиму праці та відпочинку;
- контроль за умовами проведення класних занять та відпрацюванням
практичних елементів навчально-бойової підготовки;
- при проведенні занять на відкритому повітрі перевірку екіпіровки
військовослужбовців та виконання вимог з профілактики перегрівань та
переохолоджень, а також оцінку санітарного стану місць проведення занять;
- контроль за виконанням заходів з профілактики травматизму, отруєнь
отруйними технічними рідинами, пороховими та вихлопними газами при виконанні
стрільби та експлуатації військової техніки;
- перевірку виконання заходів з профілактики впливу несприятливих
метеочинників, високих та низьких температур навколишнього середовища,
забезпечення відпочинку та попередження перевтомлень особового складу під час
відпрацювання елементів навчально-бойової підготовки на полігонах та в польових
умовах, при обслуговуванні техніки в парку та на марші;
- оцінки відповідності величини та інтенсивності фізичного навантаження,
ступеню тренованості особового складу.

1.7. Санітарний нагляд за похованням померлих і загиблих

військовослужбовців
В умовах сучасної війни, коли в районах бойових дій неминучі масові втрати
особового складу військ і цивільного населення, велике значення для санітарного
благополуччя військ має виконання санітарно-гігієнічних вимог під час очищення
районів бойових дій від трупів загиблих військовослужбовців.
Ділянка для поховання повинна бути розташована не ближче 300 метрів від
населеного пункту на піднесених місцях, з низьким стоянням ґрунтових вод (не
менше ніж 0,5 метрів від дна могили). Поховання може бути одиночним чи в
братських могилах. На одного трупа приділяється 1-2 м 2 площі. В одній могилі не
слід ховати більш 100 трупів. Нагробний пагорб робиться висотою не нижче 0,75 м,
край його повинен виступати за межі могили.
Для дезінфекції трупів хворих, померлих від інфекційних хвороб,
застосовуються дезінфікуючі засоби. З цією метою на дно могили засипають шар
хлорного вапна товщиною в 2-3 см, а труп загортається в тканину, просякнуту 5%
розчином лізолу чи ДТСГК або 10% розчином хлорного вапна.
Таким чином санітарний нагляд за умовами поховання померлих і загиблих
передбачає:
- контроль за виконанням санітарно-гігієнічних вимог під час вибору місця для
поховання загиблих;
- контроль за виконанням правил поховання загиблих і померлих
військовослужбовців;
- проведення дезінфекції небезпечних в санітарно-епідемічному відношенні
матеріалів;
- забезпечення підрозділів (команд), які виділяються для поховання і очистки
поля бою дезінфікуючими засобами;
- контроль за станом здоров'я особового складу, який задіяний в роботах по
похованню загиблих.

Тестові завдання:

1. При якому виді польового розташування створюються найбільш благополучні умови в

протиепідемічному відношенні:
A. При розташуванні військ у військовому таборі
B. При розташуванні військ в населеному пункті
C. При розташуванні військ в навчальних центрах
D. При розміщенні військ у бойовій техніці
E. При розміщенні військ у фортифікаційних спорудах військ
2. Організація лазнево-прального обслуговування особового складу військ покладена на:
A. Начальника медичної служби
B. Начальника інженерної служби
C. Начальника речової служби
D. Начальника продовольчої служби
E. Начальника служби радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту
3. При виборі джерела водопостачання необхідно перш за все орієнтуватися на:
A. Атмосферні води
B. Поверхневі води
C. Ґрунтові води
D. Верховодку
E. Міжпластові води
4. Мінімальна норма забезпечення водою в польових умовах «тільки для пиття» на 1
військовослужбовця в л/добу, при помірній температурі становить до:
A. 2,5
B. 5,5
C. 8,5
D. 10,5
E. 12,5
5. Силами і засобами якого підрозділу батальйону розгортається польовий пункт
A. харчування:
Розвідувального взводу батальйону
B. Взводу зв’язку батальйону
C. Інженерно-саперного взводу батальйону
D. Роти забезпечення батальйону
E. Медичного пункту батальйону
6. Температура готової їжі при видачі має бути не нижчою:
A. Перших страв – 30о, других страв – 40о, третіх страв – 50о
B. Перших страв – 35о, других страв – 45о, третіх страв – 60о
C. Перших страв – 50о, других страв – 50о, третіх страв – 50о
D. Перших страв – 75о, других страв – 65о, третіх страв – 80о
E. Перших страв – 55о, других страв – 90о, третіх страв – 10о
7. На умови праці особового складу танкових військ та на стан його здоров’я впливає:
A. Кисневе голодування
B. Дія інфрачервоного і ультрафіолетового випромінювання
C. Обмежені розміри робочого простору
D. Дія електромагнітного випромінювання НВЧ-діапазона
E. Дія рентгенівського випромінювання
8. Безпосереднє керівництво будівництвом польового табору здійснює:
A. Заступник командира військової частини з тилу
B. Начальник медичної служби військової частини
C. Начальник інженерної служби військової частини
D. Начальник розвідки військової частини
E. Начальник зв’язку військової частини
9. Перед миттям особового складу в лазні медичний працівник:
A. Перевіряє військові квитки у військовослужбовців
B. Проводить психологічний тест контроль серед військовослужбовців
C. Перевіряє наявність у військовослужбовців амбулаторних книжок
D. Проводить огляд ротової порожнини у військовослужбовців
E. Проводить тілесні огляди військовослужбовців
10. Найбільш надійними в санітарному відношенні є джерела води:
A. Поверхневі
B. Верховодка
C. Артезіанські
D. Ґрунтові
E. Атмосферні
11. Для забезпечення водою особового складу військ у польових умовах обладнуються
крім пунктів водопостачання:
A. Заправні пункти
B. Водорозбірні пункти
C. Пункти обігріву
D. Пункти відпочинку
E. Евакуаційні пункти
12. Харчування військовослужбовців у військових частинах організується згідно з нормою
харчування:
A. №1
B. №2
C. №3
D. №5
E. № 10
13. Вкажіть посадові особи військової частини, які складають розкладку продуктів:
A. Заступник командира в/ч з тилу, начальник продовольчої служби, начальник їдальні
B. Начальник продовольчої служби, начальник медичної служби, начальник їдальні, старший
кухар
C. Начальник продовольчої служби, начальник їдальні, начальник продовольчого складу
D. Командир в/ч, заступник командира в/ч з тилу, начальник продовольчої служби
E. Начальник продовольчого складу, начальник їдальні, старший кухар
14. На умови праці особового складу ракетних військ та артилерії та на стан його здоров’я
впливає:
A. Дія рентгенівського випромінювання
B. Дія електромагнітного випромінювання НВЧ-діапазона
C. Дія інфрачервоного та ультрафіолетового випромінювання
D. Дія дульної, вибухової та балістичної хвилі
E. Вимушена робоча поза в обмеженому просторі
15. При розташуванні військової частини табором в першій смузі між передньою і
середньою лініями розміщується:
A. Стройові підрозділи
B. Штаб
C. Медичний підрозділ
D. Польовий пункт харчування
E. Парк бойової техніки
16. За організацію водопостачання особового складу військ в польових умовах відповідає:
A. Командир військової частини
B. Заступник командира військової частини з тилу
C. Заступник командира військової частини з озброєння
D. Начальник медичної служби військової частини
E. Начальник інженерної служби військової частини
17. Розвідувальну групу при проведенні розвідки вододжерела очолює представник:
A. Продовольчої служби
B. Речової служби
C. Медичної служби
D. Хімічної служби
E. Інженерної служби
18. Водорозбірні пункти це місця де:
A. Проводиться забір, очищення, зберігання та видача води
B. Проводиться видача води військовим підрозділам і окремим військовослужбовцям
C. Проводиться забір та очищення води
D. Проводиться очищення та зберігання води
E. Проводиться зберігання води
19. В польових умовах за своєчасне і доброякісне приготування їжі, за санітарний стан
батальйонного пункту харчування безпосередньо відповідає
A. Командир батальйону
B. Начальник штабу батальйону
C. Начальник медичної служби військової частини в яку входить цей батальйон
D. Фельдшер батальйону
E. Начальник польового пункту харчування
20. Їжа на кожному польовому пункті харчування готується за:
A. Єдиною для всіх продовольчих пунктів розкладкою продуктів
B. Актом отримання продуктів
C. Відомістю отримання продуктів
D. Накладною отримання продуктів
E. Описом прийому їжі
21. Основними компонентами порохових газів, що утворюються при артилерійській
A. стрільбі є: вуглецю і фосфору
Озон, оксиди
B. Оксиди азоту, озон, аміак
C. Оксиди вуглецю, азоту і сірки
D. Пил свинцевий, формальдегід, оксид вуглецю
E. Свинець, оксиди азоту, сірі і залоза