МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення практичного заняття з навчальної дисципліни

«Військова підготовка»

Розділ 1. Загальновійськова підготовка

Модуль 1.4. Тактична медицина
Блок ЗМ 1.4.1 Тактична медицина
Тема ПЗ№3 Переміщення пораненого в укриття в бойових і небойових
умовах.

Дата: за розкладом
Навчальна група: за розкладом
Час: за розкладом
Місце: за розкладом

Дата, час і місце проведення заняття з навчальною групою

Дата За розкладом
Час За розкладом
Місце За розкладом
Група За розкладом

Навчальні та виховні цілі:

1. Розкриття сутності, змісту та порядку дій під час евакуації пораненого з
поля бою в укриття.
2. Відпрацювання студентами порядку дій при витягуванні, винесенні
пораненого різними способами.
3. Формування у навчаємих розуміння важливості придбання ними знань та
навичок, що стосуються тактичної медицини.
4. Прищеплення майбутнім офіцерам запасу якостей військового керівника.

Навчальні питання і розподіл часу:

Навчальні питання Час (хв)
І.Вступ. 5 хвил.
Інформування щодо ситуації в зоні проведення бойових дій
Поточний контроль знань громадян
ІІ. Основна частина 80 хвил.
 1.Способи евакуації пораненого з полю бою із використанням
35 хвил.
штатних та підручних засобів.
2. Способи евакуації пораненого з бойової техніки із використанням
20 хвил.
штатних та підручних засобів.
3. Керівні положення допомоги в тактичних умовах, ТССС картка,
15 хвил.
підготовка до евакуації, тактична евакуація (TACEVAC).
4. Засоби для попередження гіпотермії 10 хвил.
ІІІ.Підведення підсумків заняття 5 хвил.

Навчально матеріальне забезпечення:

1. Мультимедійний проектор;
2. Персональна електронна обчислювальна машина (ПЕОМ);
3. Екран;
4. Презентація слайдів навчального матеріалу (Microsoft Power Point) ;
5. Плащ намет, ноші медичні, перев’язувальний матеріал, навчальна зброя,
захисне спорядження.

Навчальна література:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28

червня 1996 р. Київ : Преса України, 1997.
2. Закон України “Про екстрену медичну допомогу” від 5 липня 2012 року
№ 5081-VI. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 30, ст.340).
3. Про затвердження Бойових статутів механізованих і танкових військ
Сухопутних Військ Збройних Сил України / Наказ Командувача Сухопутних
військ Збройних Сил України від 30.12.16 р. Частина ІІ та від 25.05.16 р. № 238.
Частина III.
4. Наказ МОЗ України від 16 червня 2014 року № 398 “Про затвердження
порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах”.
5. Керівництво з організації медичного забезпечення в мирний час. Київ.
ЦВМУ ЗСУ: 2013р.
6. Стандарт підготовки І-СТ-3-2015 (02) - Підготовка військовослужбовця з
тактичної медицини. Київ. УВМА : 2015 р.
7. Г.Б.Гишко Надання першої та домедичної допомоги в умовах виконання
бойових завдань: Практичний посібник /– Харків: ХУПС, 2015. – 160 с.;
8. В.А.Бородавка, Р.Я.Вєдєн'єва, Є.М.Зарічняк, В.В.Матьорка; за заг.ред.
А.М.Алімпієва Пам’ятка військовослужбовцю про надання першої медичної
допомоги під час проведення спеціальної операції: навч.-метод. посібник. – Х. :
ХНУПС, 2015. – 44 с.;
9. Г.Б.Гишко Пам'ятка військовослужбовцю ТАКТИЧНА МЕДИЦИНА /–
Харків: ХУПС, 2016. – 80 с.;
 ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ ТА МЕТОДИКА ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ.

І. Вступ ___________________________________________ - 5 хвил.

Викладач приймає доповідь чергового навчальної групи. Проводить

безпосередню організацію заняття. Оголошує тему та мету заняття, доводить
питання, які будуть розглянуті та відпрацьовані практично в ході заняття.
Доведення досвіду бойових дій.
Кожен військовослужбовець сучасної української армії, крім майстерного
володіння озброєнням, фізичної та тактичної підготовки, повинен досконало
володіти прийомами надання медичної допомоги в бойових умовах. Більше того,
він завжди впевнений, що його товариші також будуть знати, що робити в разі
його поранення і нададуть допомогу, як тільки умови бою це дозволять.
Українські військовослужбовці нарешті теж мають бути впевнені у кваліфікації
своїх товаришів і самі повинні знати, вміти та бути готовими надати першу
допомогу, коли вона знадобиться. Питання повинно стояти так, що
військовослужбовець, який не володіє знаннями з тактичної медицини є
небезпечним сам для себе та своїх товаришів.

ІІ. Основна частина________________________________ - 80 хвил.

1. Способи евакуації пораненого з полю бою із використанням

штатних та підручних засобів ________________________ _ - 35 хвил.

Переміщення пораненого в безпечну зону є важливим аспектом надання

допомоги на полі бою. Слід зазначити, що у розділі 12.4. Медичне забезпечення,
пункті 118 Бойового Статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ
Збройних Сил України (частина II) чітко визначено, що евакуація поранених і
хворих здійснюється, як правило, штатними і доданими санітарними
транспортними засобами, а також транспортом загального призначення. При
необхідності для евакуації поранених і хворих розпорядженням командира
виділяється особовий склад підрозділів. За організацію евакуації поранених і
хворих з батальйону (роти) відповідає старший начальник.
Поранені і хворі військовополонені отримують медичну допомогу в повному
об’ємі. Для надання медичної допомоги військовополоненим може долучатися
затриманий військово-медичний персонал противника.
Один з ключових аспектів надання допомоги постраждалим в тактичних
умовах – це запобігання появі додаткових постраждалих. Переміщення
постраждалого здійснюється з повним дотриманням цього принципу. Розробка
плану порятунку постраждалих в зоні обстрілу зазвичай передує наданню
допомоги, яка може бути потрібною. Ви і поранений повинні знаходитися поза
зоною обстрілу супротивника до надання комплексної допомоги. Якщо ви
знаходитеся під обстрілом і тактична ситуація дозволяє, використовуйте джгут
для контролю кровотечі, яка є небезпечною для життя. Потім швидко
перемістіться разом з постраждалим в безпечне місце, де ви зможете надати йому
додаткову допомогу. Таке місце може бути під накриттям, усередині будівлі або
де завгодно, де не ведеться обстріл.
Розробка плану переміщення постраждалого є комплексною і вимагає
вирішення певних проблемних питань. Сценарії евакуації можуть здійснюватися в
різній місцевості і різноманітних умовах. Передусім, слід отримати відомості про
супротивника. У плані треба врахувати тактичну ситуацію, вимоги місії і доступні
війська та устаткування. Обов’язково треба дотримуватися нижченаведених
принципів надання допомоги постраждалим у тактичних умовах:
надання допомоги постраждалому;
запобігання виникненню додаткових ушкоджень;
завершення місії.
Хороша медицина може бути поганою тактикою. Рятувальник повинен знати,
що він робить і коли він повинен це робити. Правильне втручання, з медичної точки
зору, здійснене не у той час, може призвести до додаткових ушкоджень.
Поранені, що знаходяться в умовах міста, переважно мають бути переміщені
максимально швидко, на скільки це можливо, в кращі тактичні умови, до того, як
їх ушкодження лікуватимуться. Особливу небезпеку в міських умовах становлять
снайпери, у зв’язку з наявністю великої кількості місць, де можна сховатися,
таким чином, забезпечуючи досить близький підхід, що збільшує точність їх
потрапляння у ціль.
Відкриті території часто знаходяться під спостереженням ворога. Можна і
треба використовувати поліпшені пристрої для порятунку постраждалих та методи
заборони дій супротивника (включаючи дим, диверсії, спеціально виготовлені або
підручні пристрої для переміщення поранених, наприклад, довгі лебідки з
карабінами).
Врешті-решт, слід поставити наступні питання. Хто несе відповідальність за
повернення постраждалих? Які уміння й устаткування є необхідними і який
акцент на них робиться у цьому тренінгу? Яка техніка є оптимальною для цієї місії
і території?
ТЕХНІКА ПЕРЕМІЩЕННЯ
У сучасних умовах індивідуальне спорядження кожного військовослужбовця
(бронежилет, шолом, стрілецька зброя та інше) збільшує його середню вагу на 23-
32 кг. У зв’язку з таким збільшенням ваги, переміщення постраждалого може
виявитися проблематичним.
Тому нижче наведено кілька способів, які можна використовувати під час
переміщення пораненого:
індивідуальне переміщення;
витягання;
виніс;
використання імпровізованих нош (засобів).
 Раніше техніки первинного переміщення постраждалих застосовувалися як
однією людиною, так і двома. У зв’язку зі збільшенням ваги середнього бійця вони
були визнані складними для виконання. Тому виникла необхідність нових підходів
до переміщення постраждалого на полі бою.

Індивідуальна техніка пересування

Індивідуальна техніка пересування – це специфічна техніка для
самопересування в укриття. Тактичні тренувальні сценарії дають можливість
попрактикувати такі види пересування до початку місії. За сприятливих тактичних
і медичних умов поранений солдат самостійно переміщається у безпечне місце.
Деякі з індивідуальних технік переміщення наведені нижче:

А) переповзання по-пластунськи; Б) переповзання навколішках;

В) перебігання; Г) ходьба/біг.

Індивідуальна техніка пересування.

Якщо постраждалий може рухатися і здійснити самодопомогу, то спроба

порятунку не є необхідною. Це усе спрощує та зумовлює деякі переваги:
дозволяє тактичним командирам залучати до бою непостраждалих і
мінімально постраждалих солдатів;
рятувальники допомагають у придушені ворожого вогню;
дозволяє медикам і рятувальникам сфокусуватися на тих, хто серйозніше
постраждав.

Відтягування
 Відтягування – це техніка, призначена для переміщення постраждалого на
короткі відстані. При проведені відтягування постраждалий під час переміщення
стає малопомітним. Така техніка є більш простою для виконання, ніж спроби
підняти важкого постраждалого, і дозволяє рятувальникові використовувати
комплект зброї.

Відтягування однією особою. Ця техніка дозволяє рятувальникові і

постраждалому бути менш помітними. Проте пересувати важкого постраждалого в
зігнутому (лежачому) положенні дуже складно. Кожен рух здійснюється на дуже
обмежені відстані і вимагає від рятувальника значного використання сили .

Відтягування однією особою.

Відтягування в положенні лежачи

Крок перший – захопіть своєю рукою плече пораненого, що далі від Вас, та
ногою – його гомілку. При цьому щільно притуліться до пораненого.

Крок другий – різким рухом переверніться разом із пораненим на спину.

 Крок третій – своєю правою рукою утримуйте лямку бронежилета
пораненого та його зброю.

Крок четвертий – транспортуйте пораненого в сектор укриття,

відштовхуючись від землі правою ногою та лівою рукою або лівою ногою і
правою рукою.

Крок п’ятий – в безпосередній близькості до укриття Вас та пораненого

може затягнути за укріплення ще один боєць, використовуючи для цього лямки
Вашого бронежилета. У такому випадку Ви повинні утримувати пораненого, не
здійснюючи жодних рухів.
 Переваги:
дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомогою зброї
пораненого;
при транспортуванні Ви максимально захищені.
Недоліки:
техніка тяжка в виконанні;
повільне переміщення пораненого в порівнянні з іншими способами.
Розглянемо ще раз більш детально Алгоритм дій при евакуації
потерпілого в положенні лежачи (червона зона), з практичним відпрацюванням
по елементно.

Описаний вище метод можна застосовувати в ситуаціях, коли постраждалого

потрібно евакуювати із зони вогню противника. Під час наближення важливо
мінімізувати свій силует, тобто притиснутися якомога сильніше до землі, не
піднімаючи голову. По можливості підповзайте з боку голови потерпілого,
попереджайте його про своє наближення з метою убезпечити себе від дружнього
вогню. Тримайте в полі зору його руки, зброю, гранати, ніж. Під час наближення
огляньте видимі ділянки тіла постраждалого і територію навколо на предмет
кривавих плям, це допоможе визначити наявність критичної кровотечі. Якщо
потерпілий у свідомості, говоріть з ним: «Друже, я тут, я врятую тебе», «все добре,
ти будеш жити», «а пам'ятаєш як ми з тобою ...» і тд, це посприяє зняттю стресу і
паніки, потерпілий зможе допомагати Вам в процесі евакуації.
Важливо: поведінка бійця після поранення може бути непрогнозованою,
наближаючись, тримайте зброю в зарядженому стані, спрямованим в бік
потерпілого, будьте готові стріляти. Ваша власна безпека - пріоритет.
Наблизившись до потерпілого, в першу чергу заберіть у нього зброю. Якщо
боєць відмовляється її віддавати, вчепився в неї, використовуйте наступний
спосіб:
1) відстебніть магазин зброї потерпілого;
2) пересмикніть затвор, витягнувши патрон з патронника.
Пам'ятайте про пістолет, ніж, гранати.
 Ваша власна безпека - пріоритет.
Поверніть потерпілого на бік, обличчям до себе:
1) тіло і амуніція бійця захистять Вас від куль і осколків;
2) забезпечений зоровий і вербальний контакт з потерпілим;
3) всі кінцівки доступні для накладання кровоспинного турнікета.

НЕ піднімаючи голови, притискаючись до землі розверніться головою до

укриття; щільно притисніться до потерпілого; рукою обхопіть його за плечі,
ногою за нижні кінцівки; щільно притисніть до себе ривком закиньте потерпілого
на себе. Почніть рух в сторону укриття, спираючись на лікоть, допомагаючи
вільною ногою. У такому положенні за необхідності Ви здатні вести неприцільний
вогонь у напрямку противника. В більшості випадків такий спосіб
використовується для непомітної евакуації пораненого в укриття під вогневим
прикриттям.
Ваша власна безпека - пріоритет.
Розглянемо як це робиться за рухами:
Правила перевернення пораненого на живіт для транспортування в укриття
Правило №1
Завести руку пораненого за його голову та захопити його за дальнє від себе
плече.

Пояснення
В стані коми або клінічної смерті неможливо виявити ознаки пошкодження шийного відділу
хребта. Тому перевершення на живіт слід проводити з обов’язковим підстрахуванням шийного
відділу хребта. Заведена за голову рука підстраховує шию та грає роль вісі, що значно пришвидшує
та полегшує перевершення пораненого на живіт.

Правило №2
Захопити пораненого за дальнє від себе плече, щільно притиснутися до його
тулубу та ногою захопити його голень.
 Пояснення
Захват за дальнє від себе плече та захват голені своєю ногою дозволяє максимально швидко та з
мінімальними зусиллями перекотити пораненого на себе.

Правило №3
Захопити своєю ногою голень пораненого та різко повернутися з ним на спину.

Норматив
Час повернення (перевернення) пораненого на живіт в положенні лежачи для подальшого
транспортування в укриття не повинно перевищувати 5-ти секунд.

Положення зброї під час

транспортування (відтягування) пораненого в укриття
Свою зброю взяти за цівку в ліву руку. Правою рукою захопити в кулак ремінь зброї
пораненого та лямку його розвантажувального жилету (якщо його немає за поясний ремінь),
після чого приступити до переміщення (переповзання) в укриття.

Пояснення
Утримування ременя зброї та лямки розвантажувального жилету (поясного ременя) однією
рукою дозволяю міцно фіксувати пораненого при переповзанні, а при необхідності швидко
використати зброю або залишити пораненого (загиблого) військовослужбовця навісці та
продовжувати виконання бойового завдання.
 Варіанти проведення загороджувального вогню
під час транспортування пораненого
Варіант №1

Варіант №2

Пояснення
Такий спосіб транспортування пораненого дозволяє контролювати стан пораненого та бойову
обстановку.

Правила транспортування пораненого в укриття

Правило №1
Транспортувати пораненого необхідно в положенні "лежачи на животі", використовуючи для
пересування свою ліву ногу та праву руку.
 Правило №2
З метою уникнення швидкої витрати сил, через кожні 10-15 метрів слід змінювати штовхальні
руку та ногу на протилежні.

Правило №3
Під час транспортування необхідно бути готовим в любий момент відкрити загороджувальний
вогонь з автомата розміщеного за спиною пораненого.

Норматив
Швидкість переміщення з пораненим повинна бути не менше 1 метра за секунду.

Відтягування в положенні стоячи

Варіант № 1
Лівою рукою захопіть лямку бронежилета пораненого та підніміть його
головний кінець на 15 градусів, правою рукою утримуйте свою зброю, зігніть свої
ноги в колінах та переміщуйте пораненого.

Переваги:
дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомогою зброї
пораненого;
відносно швидкий метод транспортування пораненого.
Недоліки:
загроза отримати поранення.
Варіант № 2
У тому випадку, коли інші бійці можуть прикрити Вас вогнем, необхідно
тягнути за обидві лямки бронежилета пораненого в напівзігнутому положення.
 Переваги:
відносно швидкий метод транспортування пораненого.
Недоліки:
загроза отримати поранення.

Відтягування двома особами.

Ця техніка є більш простою для рятувальників і дозволяє рухатися значно
швидше. Вона вимагає значно менше витрат сил, але рятувальники перебувають у
вищому положенні, ніж під час застосування техніки навприсядки. У рятувальників
більше можливостей використовувати зброю.
Пораненого транспортують два бійці, тягнучи за лямки бронежилета, при
цьому необхідно, за можливості, прикривати їх вогнем.
Переваги:
швидкий метод транспортування пораненого.
Недоліки:
загроза отримати поранення у солдат, що здійснюють транспортування.

Відтягування двома особами.

Варіант № 3 «Дай свій годинник»

Ліву руку проведіть під лівою пахвою пораненого. Захопіть лівою рукою
ліве передпліччя пораненого в верхній третині (біля ліктьового суглобу). Праву
руку проведіть під правою пахвою пораненого. Захопіть правою рукою захватом
зверху ліве передпліччя пораненого в нижній третині (ділянка кистьового суглобу,
або місце носіння годинника). Підніміться з пораненим на напівзігнутих ногах.
Ноги пораненого торкаються землі тільки п’ятами. Проведіть евакуацію
пораненого рухаючись спиною вперед.

„Дай свій годинник”

При пораненні лівої руки захват здійснюється за праву руку в дзеркальному

відображенні.
Переваги:
швидкий метод транспортування пораненого (мала площа тертя);
боєць-рятувальник максимально захищений.
Недоліки:
рух спиною вперед;
не можливе застосування зброї під час відтягування.

Загальні недоліки методу відтягування:

1. Ці методи підходять лише для коротких відстаней.
2. Вони вимагають значної концентрації для відтягування важкого, повністю
екіпірованого бійця, на будь-яку відстань. Рятувальник повинен дотримуватися
правил фізики (тертя, інерція, маса) для початку руху.
3. Залежно від способу відтягування, який застосовує рятувальник, він може
бути більш чи менш видимим для ворога. При нахилі над постраждалим для його
захоплення бронежилет рятувальника може зміститися і відкрити велику частину
тулуба для враження зі стрілецької зброї та осколкових ран.
4. Оптимального місця для захоплення постраждалого з метою його
переміщення не існує.
Винесення
Більшість видів винесення виконати нелегко у зв’язку зі збільшеною вагою
військовослужбовця в повному спорядженні. Проте нижче представлено кілька
способів для швидкого винесення потерпілого в укриття. Їх слід виконувати
уважно, оскільки рятувальник і постраждалий знаходяться у високій позиції.
 Винесення на плечі – це типова практика переміщення постраждалого
однією людиною. Проте на практиці звалити на плече постраждалого в повній
екіпіровці і перенести його в укриття практично неможливо. Тому застосовувати
перенесення на плечі на практиці не рекомендується.

Винесення на плечі.
Винесення на спині постраждалого в укриття здійснюється набагато легше.

Винесення на спині.

Захопіть зап’ясток і передпліччя пораненого солдата через одне плече і

нахиліться вперед, відірвавши його від землі. При правильному виконанні
рятувальник може одночасно застосовувати зброю.

Винесення двома особами подібне до винесення на спині.

Варіант № 1.
 Два рятувальники захоплюють зап’ястки постраждалого і поміщають на
протилежні плечі, нахиляються вперед і піднімають його для переміщення.
Перенесення за допомогою двох рятувальників виконується легше, ніж за
допомогою одного.

Варіант № 2
в свідомості

Крок перший – заведіть руки пораненого собі на плечі, руками фіксуйте

його за пояс.
Крок другий – підніміть пораненого і транспортуйте його в сектор укриття.

Винесення двома особами.

безсвідомості
 Заведіть руки пораненого собі на плечі. Руками фіксуйте його за пояс

Підніміть пораненого і транспортуйте його в сектор укриття.

Швидкий метод транспортування пораненого.

Переваги:
швидкий метод транспортування пораненого.

Недоліки:
загроза отримати поранення у солдат, що здійснюють транспортування;
може викликати посилення больових відчуттів у пораненого.

Оснащення для відтягування

Волокуші. Волокуші допомагають полегшити переміщення постраждалого. Для

цього використовують підручні матеріали (наприклад, плащ-намет або ковдра).
Найголовнішою перевагою використання таких засобів є значне зменшення тертя
під час волочіння постраждалого по землі. Волокуші, як правило, роблять з
підручних матеріалів.
 Різновид волокуш

М'які ноші (жовта, зелена зона)

Уніфіковані санітарні ноші

Тактичні, вони ж м’які ноші використовуються військовими, рятувальниками,

силами спеціального призначення. Легкі, компактні, вміщаються в невеликий
утилітарний підсумок. Являють собою прямокутником з щільної тканини,
переважно кордури, розміром 190x70см (можуть відрізнятися в залежності від
виробника), з прошитими поліамідними стропами, ручками, ременями для фіксації
потерпілого. Можуть використовуватися для транспортування потерпілого як
групою осіб (2-6), так і самостійно, тягнучи ноші з пораненим по землі (кордура
зменшує тертя об поверхню). М’які ноші мають довжину від 1м 22 см до 2 м.
Ноші оснащені трьома парами ручок типу петля, що дозволяє здійснювати
евакуацію пораненого відразу 6-ма санітарними інструкторами. Особливістю
використання даного виду нош є те, що при завантаженні на них пораненого треба
заздалегідь врахувати положення голови пораненого, яка не повинна звисати за їх
край.
 М’які ноші

Ноші волокуші SCEDKO

Ноші TALON (США)

Перш ніж працювати з потерпілим, оцініть тактичну ситуацію, забезпечте

вогневе прикриття зони надання допомоги, шляхів евакуації. Підійдіть до
потерпілого, прийміть положення «на одному коліні».
 Переверніть потерпілого на бік від себе. Покладіть м'які ноші на місце, де
лежав поранений боєць, підсуньте їх впритул до тіла.
Важливо: пам’ятайте про можливість мінування тіла пораненого! Якщо
постраждалий боєць не ідентифікований Вами як «друг» - вимагайте проведення
заходів з перевірки можливості мінування тіла.
Ваша безпека - пріоритет!
Переверніть потерпілого назад, на спину. Поправте краї м'яких нош з
дальнього від Вас боку. Перевірте рівномірне розміщення потерпілого на площині
м'яких нош. Зафіксуйте потерпілого за допомогою спеціальних ременів.
Поранений готовий до транспортування.
Розподіліть бійців рівномірно по периметру м'яких нош, уникайте надмірного
провисання. Боєць, що стоїть біля голови командує процесом транспортування,
стежить за станом потерпілого, диханням, свідомістю, прохідністю верхніх
дихальних шляхів. Транспортування потерпілого відбувається ногами вперед
(статистика: хто йде попереду - частіше спотикається, що може призвести до
падіння пораненого, отримання черепно-мозкової травми, ускладнення існуючих
травм, загального погіршення стану). Початок транспортування відбувається з
положення «на одному коліні».

Витягування за допомогою евакуаційного тросу.

Наблизившись до потерпілого, боєць чіпляє карабін на кінці евакуаційної
стропи до спорядження потерпілого, наприклад лямки бронежилета і швидко
залишає небезпечну зону під прикриттям вогню. Другий кінець евакуаційної
стропи знаходиться в підсумку в спеціально складеному стані, що дозволяє стропі
розмотуватися по мірі віддалення від потерпілого, або в руці.

Головний фактор - швидкість.

Опинившись в безпечній зоні почніть пересування потерпілого в укриття,
використовуючи упор ногами і корпус тіла для прискорення процесу. Існує ризик,
що противник продовжить стріляти в потерпілого, продовжуйте вогневе
придушення ворожих позицій.
В описаній ситуації евакуацією пораненого займається один боєць, в умовах
реальних бойових до витягування пораненого з зони обстрілу за допомогою
евакуаційної стропи залучається 2-3 бійців - чим швидше, тим краще!
Важливо: в червоній зоні існує принцип «міняємо життя на здоров'я». Будь-
яка евакуація проводиться ТІЛЬКИ під прикриттям, високою швидкістю і
мінімізацією видимого профілю рятувальників

Нормативи виносу поранених і надання їм медичної допомоги на полі

бою.
№ Найменування нормативу Час на виконання, оцінка
з/п відмінно добре задовільно
1 Відтягування пораненого на спині на 15 м 1 хв 30 с 1 хв 40 с 1 хв 45 с
2 Відкриття та розгортання пакета 25 с 30 с 35 с
перев’язувального індивідуального в
лежачому положенні
3 Накладання первинної пов’язки на:
праве (ліве) око 1 хв 40 с 1 хв 50 с 1 хв 55 с
праве (ліве) вухо 1 хв 20 с 1 хв 30 с 1 хв 40 с
ліктьовий (колінний) суглоб 1 хв 10 с 1 хв 20 с 1 хв 30 с
плечовий суглоб 2 хв 25 с 2 хв 40 с 2 хв 50 с
грудну клітку 2 хв 25 с 2 хв 40 с 2 хв 50 с
гомілковостопний суглоб 1 хв 10 с 1 хв 20 с 1 хв 30 с
4 Накладання табельного кровоспинного 25 с 30 с 35 с
джгута на стегно (плече)
5 Накладання закрутки за допомогою 45 с 50 с 55 с
косинки (інших підручних засобів) на
стегно (плече)
6 Накладання шин з підручного матеріалу
при переломах кісток:
плеча 4 хв 4 хв 30 с 5 хв
передпліччя 2 хв 40 с 3 хв 10 с 3 хв 40 с
гомілки 4 хв 30 с 5 хв 5 хв 30 с
стегна 4 хв 45 с 5 хв 30 с 6 хв
7 Надягання фільтруючого протигазу на 10 с 11 с 12 с
ураженого
8 Виніс одного пораненого на відстань до 7 хв 12 хв 18 хв
150 м, на спині, одним санітаром на
середньопересіченій місцевості
9 Виніс поранених на ношах
(імпровізованих) на середньопересіченій
місцевості на відстань 300 м:
при роботі санітарів-носіїв в засобах захисту 20 хв 25 хв 30 хв
при діях без засобів захисту 10 хв 15 хв 20 хв
10 Виніс пораненого із сховища групою з 4 12 хв 14 хв 16 в
чоловік при довжині аварійного лазу не
більше 30 м

2. Способи евакуації пораненого з бойової техніки із використанням штатних

та підручних засобів. ___________________ - 20 хвил.

Витягування поранених з бойової та спеціальної техніки.

 Щоб надати першу допомогу пораненому, що знаходиться в бронеоб’екті
(танк, бойова машина піхоти, бронетранспортер), його треба звідти витягти. Малі
розміри бойових відділень, необхідність зміни положення приладів і механізмів,
складність наближення до поранених різко ускладнюють здійснення медичної
допомоги всередині машини. Тому там вона надається екіпажем або медичними
працівниками тільки у випадках, які не терплять зволікання (загрозлива життю
крововтрата, асфіксія, займання одягу).
Способи вилучення поранених залежать від конструктивних особливостей
техніки, ступеня її ушкодження, умов бойової обстановки та стану потерпілого.
Для посадки членів екіпажу і десанту, його виходу, а також для вилучення
поранених в бойових машинах є відповідні люки і двері. У танку таких люків
чотири. Люки командира танка і навідника знаходяться зверху башти (перший -
праворуч, другий - ліворуч) і можуть відкриватися як зсередини, так і зовні; люк
механіка-водія розташований в середній частині корпусу машини (перед баштою);
люк запасного виходу - за сидінням механіка-водія в днищі корпусу. Обидва вони
відкриваються тільки зсередини.
Бойова машина піхоти має три люка для екіпажу
(командира, механіка-водія і навідника-оператора), чотири
десантних люка і кормові двері. Люк механіка-водія, як і в
танку, розташований в передній частині корпусу (перед
баштою), люк командира розміщений позаду нього, люк
оператора-навідника - у башті. До наводчика-оператора можна наблизитися також
через праве десантне відділення. Люки десантного відділення змонтовані позаду
башти, в задній частині машини. Двома кормовими дверима закінчується задня
частина БМП. Люк механіка-водія БМП відкривається тільки зсередини машини,
інші люки і кормові двері - як зсередини, так і зовні.

Бронетранспортер БТР-60ПБ оснащений двома посадочними

люками, розташованими зверху корпусу перед баштою, і
люками запасного виходу (по одному з кожного боку) - на
верхніх накладних листах бортів корпусу.
Бронетранспортер БТР-80 забезпечений люками командира і механіка-водія
(перед баштовою установкою паралельно один одному), а також бічними люками.
Перші два відкриваються зовні. Для того щоб проникнути в бойову машину або
допомогти витягти пораненого з неї, надає допомогу повинен подати екіпажу
заздалегідь встановлений сигнал. Таким сигналом може бути постукування
залізним предметом (наприклад, малої саперною лопатою) по корпусу машини або
команда, що передається по засобах зв’язку. Встановивши взаємодію, той хто
надає допомогу за допомогою екіпажу (десанту) відкриває (спеціальним ключем)
намічений люк машини і проникає всередину її. Щоб легше було це зробити,
треба зняти з себе медичну сумку і опустити її в люк, якщо дозволяє обстановка,
можна таким же чином вчинити і з протигазом. Зручніше залазити в машину і
працювати в ній без верхнього одягу.
 Поранені можуть витягуватися через всі люки.

Витягування пораненого із БТР через люк командира.

Витягування пораненого із БТР через

люк десанта.

Витягування пораненого із БТР через

люк запасного виходу.
 Витягування пораненого із БМП через люк навідника – оператора.

Витягування пораненого із БМП через люк механіка – водія.

Після проникнення в машину включають внутрішнє світло і приступають до
вилучення постраждалого. З верхніх люків воно може проводитися
вручну або за допомогою лямки спеціальної (Ш-4). Залежно від
обстановки, положення пораненого, а також від характеру і місця
поранення лямку можна накладати на пораненого декількома
способами.
Перший спосіб - накладання лямки з боку голови
пораненого, який сидить або лежить. Розгорнувши лямку,
пропускають обидва кінці її під руки пораненого в напрямку від
спини до грудей і перехрещують їх біля основи грудної клітки.
Потім кінець лямки, що йде з-під правої руки, простягають до
зовнішньої сторони верхньої третини лівого стегна, а кінець лямки,
що йде з-під лівої руки в протилежну сторону, до правого стегна. Після цього,
підвівши карабіни спочатку під праве, а потім під ліве стегно, підтягують кінці
лямки між ніг настільки, щоб можна було вільно застебнути карабіни за кільця.
Перед застібанні необхідно ретельно розправити лямку, не допускаючи її
перекручування.
Перш ніж почати витягувати пораненого з танка, треба надати лямці
найбільш зручне положення, для чого підвести
спочатку одну петлю (лежачу навколо стегна), а
потім іншу якомога ближче до сідниці, в область
сідничних горбів, щоб під час вилучення не
відбулося підтягування колін до грудей. Після цього
шляхом уважного огляду, а якщо можливо, то і
опитування пораненого перевірити правильність
накладення лямки, для чого обережно потягнути її
за вільний кінець, що знаходиться за спиною у
пораненого. Переконавшись у правильності
накладення лямки, витягають пораненого з танка, не
допускаючи при цьому ударів об краї люка.
На підготовку і накладання лямки витрачається від 50 до 70 секунд.
При витяганні танкіста, пораненого в стегно, таз або нижній відділ хребта,
на додаток до лямки, накладеної таким способом, для зменшення тиску на
поранену частину тіла необхідно використовувати поясний ремінь.
Його надягають на груди пораненого пряжкою
вперед; вільний кінець лямки, що знаходиться за спиною
пораненого, пропускають один раз під ремінь в
напрямку знизу вгору.

При витяганні пораненого з танка не можна

допускати різких ривків. Витягнутого пораненого
знімають з корми танка і переносять в безпечне місце на
руках або на санітарних носилках.
Другий спосіб - накладення лямки з боку ніг
пораненого.
Санітар, розташовуючись близько пораненого з
боку ніг, розгортає лямку і кладе її так, щоб один її кінець (з карабіном) виявився
близько зовнішнього боку лівого стегна, а другий - близько зовнішнього боку
правого стегна. Потім карабін з лямкою по черзі підводять під праве і ліве стегно
так само, як і при першому способі.
Застібнув обидва карабіна за кільця і взявши кожну руку по кінцю лямки,
перехрещують їх на животі або біля основи грудної клітки так, щоб лямка від
правого стегна йшла до лівої пахвової області, а від лівого стегна - до правої
пахвовій області. Перед витяганням пораненого вільний кінець лямки необхідно
розмістити за його спиною.
При цим способі теж може бути додатково використаний поясний ремінь,
який накладається навколо грудей, пораненого.
 Третій спосіб - накладення лямки кільцем навколо грудей пораненого.
Взявши в кожну руку по карабіну, защібають один з них за пряжку іншого,
потім піднімають руки пораненого і надягають на нього лямку так, щоб карабіни
виявилися з боку спини. Зробивши перехрещення на грудях пораненого,
переносять іншу частину лямки (велика петля) за його спину, піднімаючи по черзі
руки пораненого так, щоб лямка виявилася у нього під пахвами. Потім, зайшовши
за спину пораненого і взявшись обома руками за вільну петлю лямки, підтягують
її вгору, щоб переконатися в правильності накладення лямки. Після цього
приступають до вилучення пораненого з танка. Лямка накладається цим способом
30-40 секунд.
Накласти тим чи іншим способом лямку на механіка-водія БМП можна і не
залазячи в люк. У цьому випадку санітар лягає на трансмісію, звішується в люк і
надягає лямку на потерпілого.
Після накладення лямки приступають до вилучення пораненого. Командира
машини, механіка-водія і навідника (оператора-навідника) зазвичай витягують з
призначених для них люків.
При необхідності (заклинило один з люків) механіка-водія танка можна
витягнути через люк командира, командира - через люк навідника, а навідника -
через люк командира. Але для цього потрібна відповідна підготовка. Відкидається
спинка сидіння механіка-водія, знімаються стелаж із запасними приладами
спостереження командира, гильзоуловлювач, коробки для боєприпасів і все це
вкладається в відділення управління. Потім відкидається огорожу сидіння
командира, а щиток гармати у навідника зсувається вперед до упору. Слід також
пам’ятати, що при добуванні механіка-водія через його люк необхідно попередньо
повернути башту на 15-45 °.
При неможливості витягти танкістів через верхні люки їх евакуюють з люка
запасного (аварійного) виходу. Тут застосовується ручний спосіб, коли один з
танкістів опускає пораненого на розстелену на землі плащ-палатку. У міру
вилучення санітар підтягує плащ-палатку до себе, а потім відтягує на ній
пораненого. Якщо простір між днищем танка і поверхнею землі не дозволяє
витягнути постраждалого, необхідно збільшити цей простір шляхом зняття шару
землі або снігу. Оператора-навідника БМП при несправності його люка можна
витягти через праве десантне відділення.
При відсутності лямок спеціальних поранених з верхніх люків можна
витягати за допомогою лямок санітарних, поясних ременів і вручну.
Лямка санітарна накладається вісімкою або кільцем. У першому випадку
петлі вісімки поперемінно надягають на ноги (ближче до сідниць) потерпілого.
При цьому поранений повинен сидіти на перехресті лямки, а петлі з обох сторін
накладають на його надпліччя. При іншому варіанті перехрещення повинен
знаходитися за головою витягати, який сидить на петлях лямки. Витягувати за
допомогою кільця (петлі) можна тільки у випадку, коли у пораненого не
ушкоджена грудна клітка. При цьому способі вільний кінець лямки просовують в
пряжку і утворившуюся петлю накладають пораненому під пахвами.
 Легко виконаємо спосіб вилучення за допомогою двох поясних ременів:
одним ременем щільно обхоплюють потерпілого на грудях під пахвами, а другий
(перпендикулярно першому) защібають на спині.
При витяганні вручну поступають таким чином. Одна людина підхоплює
пораненого за пахвові западини і підтягує його назовні, а
другий (що знаходиться всередині машини), підтримуючи
постраждалого за стегна і гомілки, направляє його до
отвору (при пораненнях плеча та грудної клітини
пораненого треба піднімати за одяг, поясний ремінь або
комір комбінезона) .
Найбільш легко витягувати постраждалих з
кормових дверей БМП, бічних люків БТР-80 і люків
запасного виходу БТР-60ПБ.

3. Керівні положення допомоги в тактичних умовах, ТССС картка,

підготовка до евакуації, тактична евакуація (TACEVAC).__ - 15 хвил.

На кожному з етапів надання допомоги пораненим практично завжди

виникає ситуація невідповідності наявних медичних ресурсів кількості поранених.
Тому виникає потреба визначення черговості надання медичної допомоги
пораненим та їх евакуації.
Слід зазначити, що у розділі 12.4. Медичне забезпечення, пункті 121 Бойового
Статуту механізованих і танкових військ Сухопутних військ Збройних Сил
України (частина II) чітко визначено, що в обороні евакуація поранених і хворих
організовується перш за все з підрозділів, які ведуть бій. Для евакуації
використовуються траншеї і ходи сполучення. У ході бою командири підрозділів,
стрільці-санітари, санітарні інструктори і фельдшер уточнюють втрати і
організовують надання пораненим і хворим першої допомоги, винесення (вивіз) їх з
поля бою і евакуацію. При цьому само- і взаємодопомога надається
військовослужбовцями на місці поранення. Потім стрільці-санітари і санітарні
інструктори вкривають поранених і хворих від повторних поранень і при першій
нагоді евакуйовують.
122. При організації медичного забезпечення в наступі основна увага
приділяється наданню першої допомоги пораненим і хворим, їх збору, винесенню
(вивозу) і евакуації з поля бою на рубежі спішування, при бої за оволодіння
опорними пунктами на передньому краї і в глибині оборони противника.
При діях у пішому порядку стрільці-санітари взводів, санітарні інструктори
рот, просуваються за своїми підрозділами, ведуть спостереження за полем бою,
помічають місця виходу зі строю особового складу, відшукують поранених,
надають їм першу допомогу і зосереджують в найближче укриття для подальшої
евакуації.
ТАКТИЧНА ЕВАКУАЦІЯ
• Евакуювати постраждалих з серйозними травмами потрібно якнайшвидше
 • Евакуація може бути проведена наземним, повітряним або водним
транспортом
• Час евакуації може сильно варіюватися – можливі значні затримки
• Етап медичної евакуації дозволяє залучити додатковий медичний персонал
та обладнання
• Тактична ситуація та ворожа загроза на місці евакуації можуть внести свої
корективи у будь-яку ситуацію
Медична евакуація (MEDEVAC) – евакуація з використанням спеціальних
медичних засобів, помічених Червоним Хрестом
— Засоби MEDEVAC – невійськового призначення
Звичайна евакуація (CASEVAC) – евакуація з використанням НЕмедичних
засобів
— Може проводитись силами швидкого реагування і найближчою
повітряною/наземною підтримкою
Тактична евакуація (TACEVAC) – термін, що об’єднує обидва типи
евакуації.
ПІДГОТОВКА ДО TACEVAC
• Бійці підрозділу мають організувати безпеку в місці евакуації та
підготувати поранених для евакуації
• Бійці підрозділу або медик підрозділу мають максимально повно та чітко
передати інформацію щодо поранених евакуаційній команді TACEVAC
• Мінімальна інформація повинна відображати, чи поранений стабільний,
або ні; виявлені поранення та надану допомогу
• TACEVAC команда повинна розмістити пораненого відповідним чином на
евакуаційній платформі
• Зафіксуйте поранених на евакуаційній платформі відповідно до
стандартних процедур вашого підрозділу, конфігурації платформи та виходячи з
питань безпеки
• TACEVAC команда має переоцінити пораненого, повторно оглянути усі
поранення та перевірити надану допомогу.
Медичне сортування — це процес визначення пріоритетності надання
допомоги пораненим в залежності від складності їх стану.
Під час Першої світової війни французькі медики вперше застосували метод
медичного сортування за принципом поділу поранених на тих, хто скоріш за все:
виживе, в разі надання невідкладної допомоги або загине за її відсутності;
виживе, незалежно від наданої допомоги;
помре, незалежно від наданої допомоги.
Такий примітивний підхід може застосовуватись і зараз на ранніх етапах
домедичної допомоги, що проводиться неспеціалістами. Але насправді саме цей
підхід і лежить в основі всіх найсучасніших керівництв по медичному
сортуванню.
Основні зусилля сучасної тактичної медицини спрямовані на порятунок
поранених, загибелі яких можна запобігти, тобто виявлення критичної першої
категорії невідкладних поранених, які без допомоги можуть загинути від кількох
хвилин до кількох годин. Крім цієї категорії невідкладних, що маркуються
червоним кольором наразі традиційно виділяють категорії відкладених (жовтих),
мінімальних (зелених) та очікуючих (чорних або в деяких класифікаціях синіх)
поранених.
Невідкладні. Для їх виявлення використовуємо правило C-A-B-C! (Критична
кровотеча, проблеми з диханням, розлади циркуляції – шок). Для запобігання
смерті чи суттєвої втрати працездатності ця група поранених вимагає допомоги
від кількох хвилин до двох годин з моменту їх прибуття. Процедури для такої
категорії повинні зосереджуватися на пацієнтах із високими шансами на
виживання при невідкладному втручанні.
Такі поранення включають:

➢ Критичну кровотечу з кінцівок.

➢ Внутрішню кровотечу та інші не контрольовані кровотечі.
➢ Обструкцію дихальних шляхів або потенційний ризик її виникнення.
➢ Напружений (клапанний) пневмоторакс.
➢ Поранення тулуба, шиї або тазу, що супроводжується шоком.
➢ Поранення голови, яке вимагає термінової декомпресії.
➢ Загрозу втрати кінцівки.
➢ Множинну ампутацію кінцівок.

Відкладені. До цієї групи входять ті, хто потребує хірургічного лікування,

але чий загальний стан дозволяє відтермінувати лікування, як правило протягом
не більше 6 годин, без надмірної загрози для життя, кінцівок чи зору. Таким
пацієнтам потрібне підтримання життєвих функцій (напр., регідратація (введення
рідини), стабілізація переломів, застосування антибіотиків, катетеризація сечового
міхура, шлунку, знеболення). Поранення включають:

➢ Пошкодження торсу тупим предметом або проникаючі поранення

без ознак шоку.
➢ Переломи.
➢ Пошкодження м’яких тканин без сильної кровотечі.
➢ Переломи кісток обличчя без непрохідності дихальних шляхів.
➢ Ушкодження очного яблука.
➢ Несмертельні опіки, що не становлять безпосередньої загрози
життю (дихальним шляхам, респіраторній системі) або кінцівкам.

Мінімальні. Ця група включає відносно незначні поранення (напр., незначні

розриви, подряпини, переломи дрібних кісток або незначні опіки. При цьому
пацієнти цілком можуть ходити, про себе подбати чи обійтися мінімальною
медичною допомогою. Таких поранених можна залучати для допомоги при
перевезенні чи навіть догляді за іншими пораненими.
 Очікуючі. Це група поранених, які очікувано не можуть дістатися до
допомоги вищого рівня живими та перевантажують медичні ресурси за рахунок
лікування пацієнтів, яких можна врятувати. Пацієнтів в очікуванні не можна
покидати, але їх потрібно відділити від інших поранених і періодично проводити
повторний огляд. Такі постраждалі потребують персоналу, який може слідкувати
за їхнім станом і забезпечити їм симптоматичне лікування. Це такі поранені:

➢ Що надходять без ознак життя чи показників життєво важливих

функцій, незалежно від механізму травми.
➢ Наскрізне вогнепальне поранення в голову, що супроводжується
комою.
➢ Відкрита травма таза з неконтрольованою кровотечею та шоком
IV ступеню.
➢ Важкі опіки без задовільного шансу на виживання чи одужання.
➢ Ушкодження верхньої частини спинного мозку.

Рішення не надавати допомогу пацієнтові, якого за інших, менш

екстремальних умов, можна було б урятувати, — надзвичайно складне для
персоналу, що здійснює сортування. Однак першочерговою в цих випадках є
загальна мета – забезпечення максимальної допомоги якнайбільшій кількості
пацієнтів.

При сортуванні особливого підходу вимагають поранені:

у яких залишилися боєприпаси, що не вибухнули. Таких пацієнтів

•
необхідно негайно відділити та лікувати в останню чергу, застосовуючи
процедури особливого поводження з такими пораненими;

•поранені, що надходять із зараженням, отриманим на полі болю, де

використовувалася ядерна та/або біологічна, та/або хімічна зброя. Таких
постраждалих потрібно знезаразити перед допуском до лікувального
закладу. Догоспітальну допомогу може бути надано на вулиці біля
лікувального закладу за допомогою належним чином захищеного персоналу;

поранені, що є військовополоненими чи затриманими — важливо

•
вчасно виявити терористів-смертників та «людські міни-сюрпризи» за
допомогою ретельного огляду, роззброєння та відсіювання усіх
постраждалих перед їх допуском до зон надання медичної допомоги,
включно із зоною сортування;

При проведенні медичного сортування немедиками може застосовуватись

алгоритм START (Simple Triage And Rapid Treatment – Просте Сортування Та
Швидка Допомога). Для виявлення і навчання осіб, що найкраще підходять для
ролі сортувальника, необхідно проводити спеціальні навчання щодо поведінки у
ситуаціях виникнення масових жертв. Кожний боєць-рятувальник має вміти
проводити просте сортування з метою визначення пріоритетності в самостійному
наданні допомоги, а також в ситуації масового надходження поранених у пункти
збору для допомоги медикам підрозділу.

4. Засоби для попередження гіпотермії. _________________ - 10 хвил.

Термоковдра є найбільш актуальним засобом для попередження

переохолодження — гіпотермії. Особливо при травмі зігрівати потерпілого слід
завчасно, аби уникнути зумовлених нею ускладнень.
«Гіпотермія» — поняття дуже недооцінене людьми, що надають допомогу,
медичними фахівцями чи тими, хто пройшов базові курси з першої допомоги. А
найбільше забувають про загрозу гіпотермії в потерпілих із травмою, особливо
при плюсових температурах на місці інциденту.
Гіпотермія — це переохолодження, саме по собі дуже небезпечне явище, що
може стати летальною загрозою навіть для фізично здорової людини.
 У поєднанні з політравмою, гіпотермія прискорює й запускає механізми, що
в рази збільшують відсоток летальності.

Основні симптоми та ознаки гіпотермії

• Тремтіння
• Блідість шкірних покривів
• Втрата координації
• Ціаноз
• Бурмотіння, нерозбірлива мова
• Складність формулювання думки
• Тривожність
• Нестача енергії (знесилення)
• Втрата свідомості
• Ледь відчутний пульс, тахікардія, у кінцевих стадіях брадикардія
• Поверхневе, ослаблене дихання, може бути прискореним, у важкому стані
сповільненим.

Стадії гіпотермії

• Легка: температура тіла 35–32°С

• Помірна: 32–30°С
• Важка: 30°С та нижче

Термоковдра — це досить компактний пакунок, що розгортається в

повноцінну ковдру. Актуальність полягає у її поширеному застосуванні в різних
сферах: спорті, туризмі, рятувальних операціях, екстреній медицині тощо.
Термоковдра потрапила в наші аптечки, буквально, з космосу. Подібний
матеріал був розроблений та застосовувався в космічних технологіях, а саме для
теплового контролю на зовнішніх поверхнях космічних апаратів. Термоковдра
являє собою тонку фольгу, вірніше пластикову плівку з металізованим, блискучим
напиленням, що діє за принципом термоса. Конструкція термоковдр знижує
втрати тепла в тілі людини, які в іншому випадку виникають унаслідок теплового
випромінювання, випаровування або конвекції.

Види термоковдр

Компактні розміри в складеному вигляді та легка вага роблять термоковдру

ідеальним рішенням у випадках, коли об'єм і вага мають велике значення.
Термоковдри бувають різних розмірів, забарвлень та конфігурацій у різних
виробників — у вигляді прямокутного листа, кокона, різної товщини та кількості
шарів.
Стандартна термоковдра Такі термоковдри є найпоширенішими через
компактність, мінімальну вагу, ціну. Не займатиме багато місця в будь-якій
аптечці: автомобільній, повсякденній, у наплічнику, у кишені. Компактність
дозволяє брати із собою декілька штук.

Blizzard

Більш професійні термоковдри мають кілька шарів та особливу конструкцію, що

значно краще зберігає тепло, мають яскраве забарвлення зовнішньої поверхні, яку
видно здалеку в складних умовах, наприклад, під час пошукових операцій.
Використовується працівниками рятувальних служб, екстреної медичної
допомоги та професійними туристами (туристами екстремалами).

NAR Hypothermia Prevention & Management Kit (HPMK)

Такий вид термоковдр переважно застосовується військовими. Має значно

міцнішу поверхню, стійку до пошкоджень, маскуючий колір, форму кокона,
багатошарову конструкцію. На відміну від інших, є незалежні один від одного
шари та окреме покриття голови, що значно покращує ізоляцію. Має зручну та
міцну застібку, що надзвичайно важливо під час довготривалого транспортування
або евакуації гелікоптером. Забезпечує швидкий доступ до тіла при необхідності
повторної оцінки постраждалого чи поточних маніпуляцій під час
транспортування.

Використання термоковдри. Термоковдра проста у використанні та не

вимагає спеціальних знань і навичок для застосування, не має ніяких обмежень та
заборон до застосування особами, що не мають медичної освіти.
Отже, не чекаємо симптомів гіпотермії в травмованого. Використовуємо
термоковдру, якщо постраждалий скаржиться, що йому холодно або якщо без
свідомості, а температура зовнішнього середовища нижча за нормальну
температуру тіла.
Важливо, щоб одяг на потерпілому був сухий. Перед застосуванням
термоковдри варто зняти весь вологий одяг із потерпілого. Термоковдра із сухим
одягом працюватиме значно ефективніше, майте це на увазі.
Якщо є можливість, додайте ще якесь джерело тепла, ізолюйте тіло від
підлоги, якщо людина лежить на землі. Завжди вкривайте голову, вона віддає
значну частину тепла, але обличчя лишайте відкритим, людина повинна дихати.
Намагайтесь застосовувати термоковдру якомога раніше, але зважайте
на пріоритети надання допомоги потерпілому:

➢ Зупинка критичної кровотечі

➢ Прохідність дихальних шляхів
➢ Якість та кількість дихання (наявність проникаючих поранень грудної клітки)
➢ Циркуляція (адекватність кровообігу)

Переохолоджений потерпілий із зупинкою дихання та спонтанного

кровообігу не вважається мертвим, поки він не буде теплим і мертвим (після
заходів реанімації та відігрівання).

ІІІ. Підведення підсумків заняття _________________________ - 5 хвил.

• Загальні висновки з теми заняття:

Головною метою заняття є вивчення та практичне відпрацювання порядку
дій військовослужбовців при евакуації поранених на полі бою, порядок дій
самостійно та у складі підрозділу.
Від чітких дій, які грунтуються на теоретичних знаннях та практичних
навичках, залежить збереження життя як самого військовослужбовця, так і
його бойових товарищів під час ведення бойових дій.
• Відповіді викладача на запитання студентів.
• Постановка навчаємим завдань на самостійну роботу:
 1. Уважно перечитати свої записи під час практичного заняття, при
необхідності допрацювати матеріал за допомогою інформації, викладеної в
системі MOODLE, виявити для себе не зовсім зрозумілі проблеми і питання,
спробувати в них розібратись (самостійно або за допомогою викладача).
2. Вивчити та запамятати порядок дій під час евакуації пораненого з
поля бою різними способами.
3. Ознайомитися зі змістом теми 6 теоретичних занять Стандарту
підготовки І-СТ-3-2015 (02) - Підготовка військовослужбовця з тактичної
медицини. Київ. УВМА : 2015 р.
4. Ознайомитись з розділом 1.5 Пам’ятки військовослужбовцю про надання
першої медичної допомоги під час проведення спеціальної операції: навч.-метод.
посібник. В.А.Бородавка, Р.Я.Вєдєн'єва, Є.М.Зарічняк, В.В.Матьорка; за заг.ред.
А.М.Алімпієва – Х. : ХНУПС, 2015. – 44 с.;
Питання для самоконтролю:
Основні принципи надання допомоги у тактичних умовах?
Основи техніки первинного переміщення постраждалих?
Зміст індивідуальної техніки пересування?
Основні способи відтягуванні пораненого в укриття?
Основні способи винесення пораненого з сектору обстрілу?
Яке застосовується устаткування для відтягування (переміщення) пораненого?
Основні симптоми гіпотермії?
Основи первинної допомоги при гіпотермії?