КОНФЕРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ ПЛАСТОВИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ

ГОЛОВНА ПЛАСТОВА БУЛАВА

ПЛАСТ - НАЦІОНАЛЬНА СКАУТСЬКА

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ

МІЖКРАЙОВИЙ ВИШКІЛЬНИЙ ТАБІР

"ШКОЛА БУЛАВНИХ"

ІНСТРУКТАЖ З
ПРИРОДОЗНАВСТВА

ПІДГОТУВАЛА СТ.ПЛ. ДАРИНА МАЦЬКІВ

ЛЬВІВ, 2021 Р.Б.

 С
ТР
УК
ТУ
ГУ РА
ТІР
КИ

Р ГУ
О
С ТІ
Л Р
К
И А
Н 2
У Н .
К И
Р Й
А
ЇН С Н
А
И В ГІ
Ч
ІТ О
Л І
О ЇН
. ЕК КРА
3 У
В
КА ІЯ
ТІР Ц
ГУ А
ТУ
И
С

ГУ Ї
ТІР КО
ТВ КА И
Д
А 1. Т
РИ ВІ "
С НН "С Д
И
ВІ ИЙ
Г
Т У М
А РО
КР З РИ
А П
ЇН
И

ЗМІСТ:

1. ТВАРИННИЙ СВІТ УКРАЇНИ......................................................................2

1.1 Природні зони .................................................................................3

1.2 Характеристика тварин, їх особливості, сліди...........................5

1.3 Алгоритм дій при зустрічі з ними.................................................14

2. РОСЛИННИЙ СВІТ УКРАЇНИ....................................................................16

2.1 Корисні рослини.............................................................................17

2.2 Небезпечні рослини.......................................................................22

2.3 Все про гербарій............................................................................27

2.4 Використання знань з природознавства на таборі...................28

3. ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ........................................................29

3.1 Тварини та рослини, занесені в Червону Книгу....................... 30

3.2 Екологічні проблеми та шляхи їх вирішення.............................. 31

4. ЗМАГ........................................................................................................ 40
Гутірка 1. Тваринний світ України

Необхідні матеріали:

зональна карта України,

фото тварин, стікери з їх

головними

характеристиками,

слідами

Мета - зрозуміти

різноманітність природних

зон України на карті;

познайомитись із

тваринами - жителями

кожної із цих зон, дізнатись

їх особливості, психологію

та небезпеку, яку вони

несуть, алгоритм дій під час

зустрічі із ними; навчитись

розпізнавати сліди тварин.

2
 1.1 ПРИРОДНІ ЗОНИ УКРАЇНИ (11 хв)

20% – всієї площі України займає Зона мішаних лісів. Ця зона припадає на Українське Полісся. Щодо
більш точного розташування - Північна межа це північний кордон України, а Південна межа Полісся
проходить поблизу Львова, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова.. Клімат помірно
континентальний (тип клімату, в який циклони приходять досить рідко. Літо тепле (+17°…+26°С), зима
холодна (-10°…-24°С) зі стійким сніговим покривом, сухе повітря, майже відсутність опадів. Влітку опадів
більше, ніж в холодний період року), Велика річкова система, висока вологість, тому й утворення боліт.
Ґрунти зони болотні. Середня розораність Полісся - понад 30%, а ділянки середньо-підзолистих (досить
родючих) ґрунтів розорані на 80%. Луки займають 10% території. Багато боліт осушено і перетворено на
сільгоспугіддя. Природну рослинність складають лісові, лучні і болотні види. Рослинність: великі площі
зайняті мішаними та хвойними лісами. Тут ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та вільхові ліси.
Тварини: козуля, лось, дикий кабан, вовк, лисиця, рись, куниця, заєць, білка, борсук, із птахів – тетерев,
глухар, рябчик. Водяться бобер, видра. Птахи: глухарі, білі сови, журавлі, лелеки.
35% – складає Лісостепова зона. Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова, Шепетівки,
Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна - по лінії Ананьїв - Знам'янка - Олександрія - Красноград -
Балаклія - Куп'янськ.
Рельєф Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає Волино-Подільську і Придніпровську
височини, на Лівобережжі - частину Придніпровської низовини і відроги Середньоросійської
височини.Зональними типами ґрунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими масивами), а також типові
чорноземи (під лучним різно-травним степом). Клімат Лісостепу помірно континентальний. Із заходу на
схід січневі температури змінюються від -5 до -8°С, липневі - від +18 до +22°С. На заході випадає 550-750
мм, на сході - 450 мм опадів на рік. Густота річкової системи зменшується із заходу на схід. У Лісостепу
переважають широколистяні ліси, головним чином діброви (ліс, в якому зростає переважно дуб і менш
поширені широколистяні породи: клен, липа, ясен, граб). За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40-
50 до 5-10%. Середня розораність Лісостепу складає 75%, а на Лівобережжі - навіть 90%. Природні умови
сприятливі для вирощування пшениці, кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур. Для
Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах водяться лось, дикий кабан,
козуля, вовк, борсук, куниця, білка. На степових ділянках типові тварини - заєць-русак, лисиця, гризуни
(ховрахи, хом'яки, миші); із птахів - сіра куріпка, перепілка.
40% – Степова зона. Степова зона простягається від лісостепу на південь аж до Кримських гір і Чорного
та Азовського морів. У порівнянні з іншими зонами України Степ отримує найбільшу кількість сонячного
тепла, але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9°С,
температури липня - від +20 до +24°С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний
схід - від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок. Природних лісів у Степу дуже мало.
Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових
долин і балок, У північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина, шавлія, сон-трава та
ін.) і степовими злаками. Ґрунти - звичайні чорноземи. Тваринний світ: крім численних дрібних гризунів у
степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Характерні для степу ховрашки, ласка, горностай, степовий тхір,
борсук, лисиця та ін., із птахів - жайворонки, перепілки, куріпки, рідко - дрохви, орли. Рілля в степу складає
75% земельного фонду. Головні сільськогосподарські культури - озима пшениця, соняшник, цукровий
буряк, баштанні.

3
4% – Зона Карпатських гір. Українські Карпати — гори, середні за висотою. Вони утворені кількома
гірськими хребтами. Між ними розкинулися мальовничі долини. Карпатські гори — це місце в Україні,
де випадає найбільше опадів: дощів — навесні і влітку, снігу — взимку. Весною сніг довго лежить на
округлих вершинах гір, але з часом тане під променями сонця. Після дощів і танення снігу вода
потоками збігає з гір у долини й часто спричиняє повені. З гір тече безліч струмків і річок. Там беруть
початок Дністер, Прут і їх найбільші притоки. У Карпатах трапляються невеликі, але досить глибокі
озера з кришталево-чистою холодною водою. Біля підніжжя, на схилах гір, росте листяний ліс. Його
утворюють дуб, граб, липа, клен, бук. Вище — холодніше, тому з'являються хвойні дерева — ялиця і
ялина європейська, яку називають смерекою. З листяних переважає бук. Ліс стає мішаним. Підлісок
листяного і мішаного лісів утворюють кущі малини, ліщини, ожини, шипшини. На узліссях і галявинах
ростуть трав'янисті рослини, більшість з них лікарські. Чим вище підніматися в гори, тим листяних
дерев дедалі менше. Ліс стає хвойним. Крім смереки і ялиці, у ньому росте модрина. Хвойні дерева
холодостійкіші, ніж листяні. Хвойний ліс темний, вологий. Ґрунт між деревами вкритий мохами. На
галявинах ростуть низенькі кущики брусниці й чорниці. На вершинах Карпат хвойні ліси змінюються
чагарниками із сосни гірської і ялівцю. За ними розкинулися гірські луки — полонини. Вони вкриті
різнобарвно квітучими трав'янистими рослинами. У Карпатських горах водяться такі самі тварини, що
й у природних зонах на рівнинах. Це звірі: олень благородний, заєць, лисиця, вовк, куниця, видра,
дика свиня, борсук, білка. Птахи — тетерук, рябчик, дятел строкатий, синиця чорна і синиця чубата,
багато співочих перелітних птахів. Але є тварини, які частіше зустрічаються саме в Карпатах. Серед
звірів — ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, з птахів — лелека чорний, орел, беркут, шишкар ялиновий,
дятел чорний, змієїд. Тільки в карпатських лісах трапляються: білка карпатська, полівка снігова,
глухар карпатський. Плазунів і земноводних у горах не багато видів. Це — саламандра плямиста,
тритон карпатський, полоз лісовий, ящірка живородна, жаба прудка і квакша. У швидких гірських
річках водиться риба форель. У лісовій підстилці, на деревах, кущах і трав'янистих рослинах живуть
комахи та їх личинки. Щоб зберегти природу Карпат, створено заповідники: Карпатський і Горгани

1% – Зона Кримських гір. Кримські гори межують із зоною степів і Чорним морем. Від моря їх відділяє
рівнинна смуга узбережжя різної ширини. До степу спускаються положисті схили гір, а до моря — круті
скелі. У горах зустрічаються чудернацькі стовпи, піраміди, химерної форми скелі. Багато також печер і
глибоких колодязів, у яких не тане товстий шар льоду. Все це — результат роботи сонця, вітру і води.
Кримські гори є вологим островом у сухому Криму. Взимку в горах випадає багато снігу, частими є
завірюхи. Навесні йдуть дощі, влітку — грозові зливи. Осінь у горах суха і тепла. Гірські річки течуть
глибокими вузькими ущелинами. Під час танення снігу і дощів вони бурхливі. У спеку маленькі річки
пересихають. У Кримських горах, як і в Карпатах, рослинний світ змінюється від підніжжя до вершини.
Найнижче на схилах гір розкинувся ліс з дуба пухнастого і ялівцю високого. Серед них зустрічається
суничне дерево, фісташка. У підліску росте — ялівець колючий, шипшина, вовчі ягоди, кизил, плющ.
Третій ярус у цьому лісі утворюють різні трав'янисті рослини. Навесні квітнуть підсніжники, крокуси,
гіацинти. Влітку — кропива глуха, жовтець роздільний, борщівник пухнастий, аденофора кримська, які
занесені до Червоної книги. Вище в гірському лісі з'являється дуб скельний і сосна кримська, а в підліску
— жасмин, терен колючий. Ще вище — в горах — у лісі панують граб і бук разом із сосною кримською. На
плоских вершинах Кримських гір розкинулися гірські луки — яйли. На яйлах немає затінку, мало вологи.
Адже частина дощової і талої води швидко збігає по схилах, а частина — випаровується. На яйлах
зростають трав'янисті рослини, які пристосувалися до посушливих умов. Це — ковила, типчак, шавлія,
костриця, стоколос, осока, чебрець, еспарцет. У Кримських горах водяться тварини різних груп, бо є всі
необхідні умови для їхнього життя.
На положистих схилах у листяних лісах водяться олень благородний, козуля, а на крутих схилах —
гірський баран — муфлон. Також зустрічаються заєць-русак, куниця кримська, лисиця кримська гірська,
ласка, борсук, дика свиня, їжак, кажани. У гірських лісах живе багато птахів. Серед них: сойка кримська,
дятел строкатий, синиця чорна, шишкар ялиновий. У горах гніздяться хижі птахи: сип білоголовий, гриф
чорний, орлан-білохвіст. Рептилій і земноводних там не багато видів, але більшість з них — рідкісні. Це —
полоз леопардовий, ящірка скельна, гекон кримський, ропуха зелена, черепаха болотяна. Кримські гори
населяють різні комахи: жуки, метелики, бабки, джмелі, цикади. Рідкісними є — богомол, турун кримський,
вусач альпійський. Для збереження природи Кримських гір створено Кримський і Ялтинський заповідники.

4
 1.2 ОСОБЛИВОСТІ ТВАРИН ТА ЇХ СЛІДИ (25 хв)

Ведмідь Бурий

Характеристика
Зовнішність хижака цього виду типова для всіх представників ведмежого сімейства: потужний, досить
високий в холці тулуб, масивна голова з досить маленькими вухами і очима, короткий, ледь помітний хвіст,
і великі лапи з дуже довгими та гострими кігтями.
Довжина тіла хижака може коливатися від 1,2 до 3 метрів, а вага ведмедя варіюється від 40 кг до тонни.
Потужні щелепи дозволяють легко розгризати як рослинну, так і м’ясну їжу. Кінцівки досить короткі і злегка
зігнуті. Тому ведмідь ходить, похитуючись з боку в бік, і спирається на всю ступню.
Швидкість ведмедя в моменти небезпеки може досягати 50 км /год. За допомогою великих і гострих кігтів
ці тварини добувають з-під землі їжу, розривають здобич і видираються на дерева.
Ведмеді не відрізняються гострим зором і добре розвиненим слухом. Це компенсується чудовим нюхом.
Іноді тварини встають на задні лапи, щоб за допомогою нюху отримати інформацію про навколишнє
оточення.
Тулуб бурого ведмедя покритий густою шерстю з коричневим, рудуватим забарвленням, яке варіюється
від місця проживання «клишоногого». У ведмежат-малюків часто є великі світлі підпалини на грудях або в
області шиї, правда, з віком ці мітки зникають.
Тривалість життя ведмедя може досягати 45 років.
Хоч ведмедя і величають найбільшим хижаком у Європі, його раціон на 40-60% складається з їжі
рослинного походження — трави, пагонів, коріння, горіхів, плодів дерев та ягід. Ведмідь також споживає
комах, рептилій і ссавців. Але особливі ласощі для нього — мед. Гострий нюх тварини може відчути його
за кілометри та привести або до диких бджіл, або до чиєїсь пасіки.
Ведмідь є твариною, яка може становити небезпеку для людини, однак він старається уникати зустрічей з
нами.
Сліди ведмедя

5
ВІДБИТОК ПЕРЕДНІХ ЛАП БУРОГО ВЕДМЕДЯ. Цей слід ведмедя завжди має чіткі відбитки подушечок
всіх п'яти пальців. Перед цими цятками добре видно п'ять глибоких борозенок. Вони утворені від
довгих і трохи зігнутих кігтів. За ними чітко промальовується широкий відбиток. Цей відбиток з
внутрішньої сторони вужчий,а його зовнішній край ширший.

ВІДБИТОК ЗАДНЬОЇ ЛАПИ. Такий слід ведмедя завжди буде складатися з відбитку всієї лапи
тварини. Палець у внутрішній частині стопи найменший, а решта збільшуються в міру наближення
до її зовнішньої частини. Кігті на задніх лапах набагато коротші і більше загнуті. Але і тут вони
залишають помітний малюнок біля кожного пальця.
Сліди бурого ведмедя досить легко розпізнати серед слідів інших тварин. Цей важковаговик не
може пройти по снігу і бруду непоміченим. Відбитки передніх лап звіра в довжину близько 25 см, в
ширину до 17 см, а задніх в довжину близько 25-30 см і завширшки близько 15 см. Кігті на передніх
лапах майже в два рази довші, ніж на задніх.

ЯКІ ПОЗНАЧКИ ЩЕ ЗАЛИШАЮТЬ ВЕДМЕДІ?

Крім слідів на землі і снігу, в лісі можна побачити й інші мітки, які роблять ці тварини. Перше - сліди
в місцях годівлі. Наприклад, навесні, коли голодні ведмеді виходять з берлоги, вони часто
спустошують мурашники. Звірі руйнують їх верхівки для того, щоб дістатися до мурах і їх личинок.
Восени ведмеді не проти поласувати плодами з дерев. У місці їх годування завжди залишається
багато зламаних гілок. Наступними помітними ознаками проживання ведмедів є мітки на стовбурах
дерев. Це може бути подряпина або укус, потертість або зрив.
Лисиця

Характеристика
Довжина тіла 60-90 см, хвоста – 40-60 см, маса 6-11 кг. У більшості випадків забарвлення спини яскраво–
руде, часто з темним візерунком, черево біле, іноді чорне.
Харчування
Лисиця, хоч і належить до типових хижаків, харчується дуже різноманітними кормами. Повсюдно основу її
харчування складають дрібні гризуни, головним чином польовики. Більш крупні ссавці, зокрема зайці,
відіграють в харчуванні набагато меншу роль, хоча в деяких випадках лисиці їх цілеспрямовано ловлять,
особливо зайчат. Іноді великі лисиці можуть нападати на телят косулі. Птахи в харчуванні лисиці не такі
важливі, як гризуни, хоча цей хижак ніколи не пустить випадку спіймати птаха, що опинився на землі
(починаючи від найдрібніших і до найбільш крупних, наприклад гусей та глухарів), а також знищити кладку
яєць або нелітаючих пташенят. Майже повсюди влітку лисиці поїдають масу жуків та інших комах. Також
вони охоче використовують для харчування усіляку падаль, особливо в голодні періоди. Рослинні корми –
плоди, фрукти, ягоди, рідше вегетативні частини рослин – входять до складу харчування лисиць.
Поведінка
Лисиця, що спокійно пересувається, іде по прямій лінії, залишаючи за собою чіткий ланцюг слідів.
Налякана тварина може бігти дуже швидко, галопом або буквально розпластуючись над землею,
далеко витягнувши хвіст. З органів чуття у лисиці найбільш розвиненими є нюх та слух; зір
розвинений набагато менше, тому, наприклад, лисиця може дуже близько підійти до непорушно
сидячої або стоячої людини з навітряного боку.

6
Під час гону та просто у стані збудження лисиця видає відривистий голосний гавкіт; самці, що б'ються,
пронизливо верещать. Полює лисиця в різні періоди доби і там, де її не переслідують, зустрічається
вдень, причому не виявляючи занепокоєння при зустрічі з людиною. В протилежному випадку лисиця
вирізняється крайньою обережністю та дивовижною здатністю переховуватись та збивати зі сліду
погоню;
Сліди лисиці

Хід лисиці ідеально рівний, вона ставить передню ліву лапку і задню праву точно в одне місце і потім, крокуючи
вперед правою передньою, опускає на її місце і ліву задню. Складається враження, що це пройшла двонога
тварина. Відстань між відбитками - 20-30 см. Розмір відбитку лап - 4-5 х 6-7 см
лисиця - акуратна тварина, тому не залишає за собою інших помітних слідів в природі.

Вовк

хижак, підступний і злий. Належить він до сімейства собачих. Однак з собакою його важко переплутати,
хіба що в сутінках або на далекій відстані. Хвіст у вовка завжди опущений вниз і гострі вуха або стирчать
догори, або притиснуті до голови, але ніколи не звисають вниз, як у собаки.
Середня довжина тіла дорослих особин 100-130 см, максимум до 160 см. Довжина хвоста 30-50 см.
Самці приблизно на 20-25% більше самок. Самці важать 45-60 кг, самки 30-50 кг. Розміри і маса тварин
залежать від місця проживання.
Хутро складається з довгого жорсткого волосся і густого підшерстя, що виконує функцію теплоізоляції.
На горлі і шиї росте волосся довжиною до 12-15 см. Під час гніву або збудження волосся стає дибки,
стає схожим на гриву. Нижня частина морди, живіт і боки шиї світліше інших частин тіла.
Забарвлення в залежності від підвиду може бути сірим, сіро-чорним, коричневим або майже білим. У
пащі є 42 зуба довжиною до 27 мм. Довжина іклів досягає 57 мм.
Тривалість життя сірих вовків 12-16 років. У неволі при хорошому догляді вони доживають до 20 років.

7
Середовище проживання вовків – лісостепи, степи. Їжею їм служать – лосі, зайці, олені та інші тварини.
У літній сезон хижаки полюють вночі, а взимку, через брак їжі, і вдень.
У цих хижаків чуйний нюх. Вони вловлюють запахи на відстані за 1,5 км. Також ці звірі відрізняються
витривалістю, і за день вони можуть пробігти 65-80 км. Швидкість, з якою може пересуватися вовк – 55-
60 км на годину.
Зір у вовка гірше слуху, але вночі він бачить краще, ніж вдень.
Ці звірі дуже витривалі і здатні пробігти за день 65-80 км. При необхідності вовк здатний розвинути
швидкість до 55-60 км на годину. У пошуках здобичі сірі хижаки нишпорять, здійснюючи переходи до 50
км без відпочинку. Бігають вони підтюпцем, ставлячи лапи слід у слід, так що здається, що пробігав один
вовк.
Живуть вовки парами або зграями. Вовча зграя може налічувати до 36 особин, але частіше її кількість не
перевищує 6-8 тварин.

Сліди вовка

Дикий звір переносить вагу тіла на передні лапи, через що вони залишають глибший і збільшений в
розмірах слід, ніж задні. Дізнатися, самець пройшов недавно по снігу або самка можна за їх розміром:
якщо у першого довжина сліду більше, ніж ширина в 1,3 рази, то у самки вона більше в 1,5 рази.
Вовчиця має не такі великі сліди, які, до того ж, трохи довше в порівнянні з відбитками самця того ж
віку. Крім того, підказку про статеву приналежність дає сеча на снігу: якщо вовку характерно мочитися
на вертикальні предмети, то вовчиця залишає акуратну горизонтальну калюжку. У вовків на передніх
лапах по 5 пальців, на задніх - 4.
Довжина слідів - від 8.5 до 10.5 см.
Сліди вовків дуже схожі з відбитками лап великих собак. Однак є і відмінності. Передні пальці вовка
більш висунуті вперед і віддалені від задніх на ширину сірника, в той час як у собак, пальці зібрані
разом і такого зазору вже не спостерігається.
Кабан

Дикі кабани поширені в мішаних і широколистяних лісах. Також охоче оселяються у заростях очерету
річкових плавнів, великих боліт. Погано пристосовані до життя в місцях з глибоким снігом взимку, не
заходять в східні області України. Від домашніх свиней відрізняються більшим ростом (до 1 м, довжина
тіла до 2-х м). Маса старих кабанів сягає 250-300 кг, самки дещо легші та менші ростом. Дорослі тварини
вкриті темно-бурою, інколи сірою, коричневою або світло-коричневою густою і довгою щетиною.Кабани –
надзвичайно спритні, рухливі звірі.

8
Вони швидко бігають, добре плавають, чудово вміють маскуватися, мають добрі слух і нюх. Зір в кабанів
поганий. В самців в обох щелепах довгі гострі ікла, які виступають назовні. Ікла – грізна зброя кабанів. Крім
того, кабани мають “броню” – грудна клітка і шия самців захищена спеціальною щільною і міцною, ззовні
жироподібною тканиною, товщиною декілька сантиметрів. За допомогою ікол кабани відбиваються від
великих хижаків. Можливі напади самок, які тільки-но народили поросят. Для людини і хижаків
небезпечними є тільки старші самці та самки. Кабанів не завжди рятує вміння причаїтись, короткі ноги не
дозволяють розвинути великої швидкості.Живуть дикі свині сімейними групами. В кожній може бути
декілька дорослих самок, з яких одна, як правило, найстарша та найбільша, є вожаком. Самцям
дозволяється жити в стаді не більш, як до півторарічного віку. Після досягнення цього віку самки
виганяють їх, і вони змушені далі вести самостійний спосіб життя. Молоді самці інколи об’єднуються в
невеликі групи. На час шлюбного періоду, в жовтні-листопаді, до сімейного стада приєднується один з
найсильніших сікачів. Вагітність триває 115-120 днів. Забарвлені своєрідно – вздовж тіла проходять чітко
виражені темні смуги. Це маскує їх в заростях очерету. Кабани їдять все, але рослинна їжа в їхньому
раціоні основна. Вони їдять підземні і надземні частини рослин, жолуді, зелену траву, різне насіння, а
також комах, дощових черв’яків, з хребетних – ящірок, змій, жаб, дрібних гризунів, яйця, пташенят, …
Сплять дикі свині в так званиж лежках – заглибленнях в грунті, глибиною 30-40 см, з вистелиним листями
дном. Якщо їх ніхто не турбує, вони можуть використовувати одні і ті ж самі ями декілька раз. Перед тим,
як народжувати поросят (в березні або на початку квітня), самка влаштовує гніздо з хмизу або трави, з
стінами, дахом і м’якою підстилкою.
Сліди кабана

Відрізнити слід дорослого кабана від слідів інших копитних не складно, адже крім відбитка самого
копита на снігу або грунті залишається слід пальців-пасинків, розташованих збоку. У молодих поросят
на перших місяцях життя ці пальці не є опорними, а значить і сліду не залишають.
Розміри - 9×7см (переднє копито) і 8х6,2 см (заднє копито)
Рись

Найбільша кішка Європи — рись. У Карпатах вона зазвичай мешкає "там, де не чути як півень співає" — у
горах вище 1000 м над рівнем моря. На Поліссі плямиста хижачка обирає важкодоступні заболочені
рівнини та ліси. Карпати та Полісся — останні території в Україні, де сьогодні ще можна зустріти рись у
дикій природі.
Розміри: 80-130 см
Вага: 15-38 кг
Тривалість життя: 10-15 років

9
Рись має багато спільного з усіма котовими — гострий зір, особливо у нічний час, і хороший слух. Саме це
допомагає їй вести нічний спосіб життя, полювати у сутінках та добре відчувати здобич чи небезпеку на
відстані. Завдяки міцним кігтям і сильним лапам, особливо заднім, рись вправно стрибає по скелях і
лазить по деревах. Цю кішку одразу можна впізнати по короткому хвосту і китицях на вухах, які роблять її
слух ще кращим.
Хоч рись і любить своє усамітнене та потаємне життя, вона все одно цікавиться людьми, але ніколи не
нападає. А от овечка чи коза на гірській полонині можуть стати її здобиччю. Взимку у Карпатах, коли
високогір'я засипає снігом, рись спускається полювати нижче. Свою здобич вона вистежує і атакує з
засідок. В раціоні кицьки, головним чином, козулі, зайці, птахи та гризуни, іноді олені та кабани.
У 1994 році рись внесли до Червоної книги України зі статусом “рідкісний вид”. Вона охороняється
Червоним списком МСОП, CITES та Бернською конвенцією. Сьогодні популяція рисі в Україні оцінюється
приблизно в 500 особин — від 400 до 430 особин у Карпатах, і до 100 особин на Поліссі.
При великій кількості їжі рись живе осіло, при недоліку — кочує. У добу вона здатна проходити до 30
кілометрів. При всій обережності рись не дуже боїться людей. Вона живе в створених ними вторинних
лісах, в молодняках, на старих лісосіках і гарі, а у важкі роки заходить в села і навіть у великі міста.
Сліди Рисі

Подібний до сліду кішки, але відрізняється від нього величиною, оскільки втричі більший за слід дикої
кішки.
Слід задньої лапи складається з великого відбитку голої ступні з півколом довгих довгастих овальних
відбитків чотирьох подушечок пальців. Кігті в сліді не відбиваються, оскільки вони втяжні. Із ступні
відбивається лише передня частина. Довжина і ширина відбитку задньої лапи від 4,5 см до 8,0 см.
Слід передньої лапи має таку ж форму, як і задня, але буває трохи більшим. У ньому також
відбиваються чотири пальці. Розмір сліду в довжину і ширину буває однаковим, інколи можна
спостерігати незначне загальне звуження. Розмір сліду передньої лапи коливається від 5,5 см до 8,0
см.
Довжина кроку частіше всього 25,0 см — 40,0 см, але може досягати і 80,0 см.
Ширина доріжки слідів становить 7,0–12,0 см.
Доріжка сліду відповідає вигляду алюру. Сліди при повільному кроці відбиваються широкою стрічкою,
при швидкій рисі — ламаною лінією.
На кроку рись залишає сліди, розташовані в подвійній лінії лівих та правих здвоєних відбитків, оскільки
вона ставить задні лапи в сліди передніх. Доріжка слідів нагадує послідовну широку стрічку. Здвоєні
відбитки більш-менш правильні; буває, що сліди задніх лап трохи переходять через сліди передніх, що
відбувається зазвичай при прискоренні алюру.
На галопі задні лапи рись ставить попереду передніх, при цьому всі чотири лапи відбиваються окремо,
і подвійних відбитків не утворюється.
Пересувається рись і довгими стрибками, що досягають 135 см. Послідовність слідів, залишених риссю
в доріжці сліду при пересуванні стрибками, відповідає розташуванню їх при пересуванні на галопі.
Один стрибок рись може зробити на відстань 7 м.
Послід рисі схожий з послідом дикої кішки, але він майже в 2 рази більший; циліндрової форми, що до
кінця злегка звужується, закругленим переднім кінцем, заднє закінчення буває з тупим розкуйовдженим
відростком. Він містить шерсть, пір'я і численні залишки кісток різної довжини.
Рись так само, як і кішки, особливо дика кішка, старанно закопує, свій послід. Для такого укриття літом
вона використовує розриту землю, листя, мох тощо, а взимку — сніг.

10
 Змії

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. На території Карпат поширена лише звичайна
гадюка

Гадюка звичайна
найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в
межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної
лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови
заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та
чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті
узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.

Мідянка
Неотруйна змія
Загальна довжина зазвичай не перевищує 600-700 мм, хоча іноді може бути і більше. Хвіст у 4,0-6,5
разів коротший за тулуб. Лусочки на спині гладенькі. Черевні щитки утворюють на боках черева
добре помітні ребра. Черевних щитків налічується 150-200 (у самців 150-182, у самок 170-200),
підхвостових – 40-70[2].
Характерна особливість мідянки, яка дозволяє відрізнити її від інших змій європейської фауни –
темна смуга, що проходить від ніздрі через око до кута рота або навіть на боки шиї.
Забарвлення спинної сторони дуже мінливе (сіре, сіро-буре, коричнево-сіре, червоно-буре, мідно-
червоне – звідси українська назва "мідянка"). Зрідка трапляються чорні особини (меланісти). У самців
переважають червонуваті відтінки, у самок - буруваті. Рисунок тіла доволі мінливий, зазвичай він
складається з 2-4 рядів плям, що розташовуються уздовж спини (вони можуть бути не чіткі). На шиї
наявні дві смуги або плями, що зливаються на потилиці. Голова зверху одноколірна (темна) або з
доволі характерним малюнком у вигляді вирізаної біля очей дуги з ламаною лінією. Райдужка ока
нерідко червона. Черевна частина тіла може бути забарвлена в сіруваті, білуваті, червонуваті
відтінки з темними плямами та крапками або без них.

11
 Вуж
Неотруйна змія. Вужі відрізняються від інших змій «жовтими вухами» — яскраво-вираженими
мітками на голові, частіше жовтими, але іноді білими і оранжевими. Самиці більші за розміром
самців, іноді досягають до 1,5 метрів, але найчастіше розміри не більше метра. Харчується в
основному живими жабами, гризунами і рідше рибою. Природними ворогами вужів є лелеки, хижі
птахи і деякі ссавці.
Вужі добре приручаються і переносять неволю. В Україні та в Білорусі часті випадки одомашнення
вужів (для знищення мишей).
Вуж неагресивний, побачивши людину він зазвичай рятується втечею. Спійманий вуж спочатку
активно захищається: сичить і викидає голову вперед, що страхітливо діє на більшість ворогів.
Якщо ж це не допомогло, він вивергає недавно з'їдену їжу, прикидається мертвим. Кусається рідко.
Для людини укус практично не становить жодної небезпеки.
Вужі відмінно плавають, під водою можуть перебувати більше, ніж півгодини.
У квітні — травні починається шлюбний період. У липні — серпні самиці вужів шукають, де
відкласти яйця: у вологі і теплі місця. Ідеально для цього підходять купи перегною, старої соломи,
опалого листя, також годяться сирий мох, трухняві пеньки і мишачі нори. У жовтні — листопаді
заповзають в різні нори і щілини в землі, де вони й зимують.
Олень Благородний

Олені живуть в лісах, лісостепах, степах, напівпустелях та пустелях, тримаючись прирічкової

рослинності. Вони можуть жити і без прісної води. Але все ж рідними місцями оленів служать світлі ліси,
в основному широколистяні, і навіть темнохвойні ліси, але в більшості серед просторих лугів та густих
зарослих кущів. На рівнинах олені живуть осіло, тримаючись стадами по 10 і більше особин на порівняно
невеликих ділянках (300—400 га). В горах здійснюють великі сезонні переходи, проходячи по 50 км за
день, інколи навіть по 150 км. Перехід в місця, де менше снігу, відбувається поступово і займає півтора
— два місяці. В квітні-травні, коли в горах тане сніг, олені повертаються.
В сильну спеку олені лізуть в воду. Пасуться вони не безперервно, а чергують харчування з відпочинком,
влаштовуючи лежанки в траві, часто на узліссях. Змішане стадо оленів (не в період гону) найчастіше
очолює стара самиця, біля якої збираються її діти різного віку. Звичайно розмір такого стада — 3-6 голів.
Навесні такі стада розпадаються.
Наприкінці серпня — на початку вересня можна почути їхній рев, який чути, особливо в горах, на
декілька кілометрів. Важкі зітхання змінюються протяжним муканням, яке в молодих самців переходить в
рик.
Сліди оленя:
Розмір відбитку 6.3см х 8см. При галопі олені виконують стрибки до 5-6 м. Деколи
можуть бути відпечатані також і неглибокі ямки (залишені пальцями із кігтями)

12
 Лось (звичайний)

У період з кінця XIX до середини XX ст. лосів в Україні не було. На початку XX ст. лось фігурував у
зведенні фауни України як „звір колишньої фауни, про що свідчать численні знахідки лося на
торфовищах“. Вид з'явився в Україні шляхом природного розселення з території Білорусі і до кінця XX
століття заселив усю лісову і лісостепову смугу на південь до Карпат (але в самих Карпатських горах
відсутній), Середнього Подніпров'я та Дінця. Трапляється в різноманітних лісових біотопах від тундри до
бореальних лісів. Тяжіє до вологих, болотистих біотопів поруч з водоймами; може траплятись на відкритій
місцевості, включно з землями сільськогосподарського призначення, якщо поряд є ліс. Добре
приживається в штучно насаджених чи вирослих самостійно лісах на місці вирубок. Лось має велике,
масивне тіло, довгі ноги, порівняно короткий хвіст та широкі копита, які дають йому змогу легше
пересуватись по грязюці та снігу. Самець лося більший за самку і носить кістяні, розлогі роги. Спершу роги
покриті шкірою, але згодом прорізуються, стають розлогими та широкими, цілісні і плоскі в основі, та
розгалужені короткими відростками. Лось скидає роги щозими, але на літо вони відростають. Роги в лосів
найбільші серед інших оленевих, досягають двох метрів в ширину та ваги 30 кг. Шерсть в євразійського
лося варіюється від чорнувато до рудувато-коричневого забарвлення, світліша знизу тулуба та внизу ніг, і
складається тендітної підшерстки в перемішку з захисники довгими волосками, що забезпечує надійну
ізоляцію. Зимова "шуба" лося, яку від скидає навесні, менш яскрава і світліша. Забарвлення молодих лосів
рудувато-коричневе.
Сліди Лося

Розмір 16 см х 12.5см. Довжина кроку - від 50 до 120см.

13
 1.3 АЛГОРИТМ ДІЙ ПРИ ЗУСТРІЧІ З ТВАРИНАМИ

Ось декілька базових правил для запобігання зустрічі:

1. Бути людиною.Тварини бояться людей, але деякі з них стають агресивними тоді, коли вони
зустрічаються з людьми раптово для себе або в тих випадках, коли самка захищає своїх дітей.
2. Коли ви йдете по лісі/в горах видавайте голосні звуки: гучно розмовляйте, співайте; шуміть:
гупайте, стукайте палицею, плескайте, - дикі звірі вас почують здалеку та повтікають.
3. Також бажано ходити в ліс з друзями, а не самому. Адже ще в світі не зареєстровано ні одного
випадку нападу тварин на групи із 4-х і більше людей. Тому завжди потрібно йти гуртом. Адже з
друзями подорожувати по горах веселіше і завжди безпечніше. Крім того вірні друзі завжди Вам
допоможуть у будь-якій біді.
4. Все ж таки коли Ви самі в лісі то небезпека може вас чекати вночі, адже в цей час багато хижих
звірів виходять на полювання. Тому варто розвести багаття, та слідкувати, щоб воно повністю не
згасло. Також, якщо не маєте змоги розвести вогнища, то варто добути будь-яке світло,
наприклад з допомогою ліхтарика. Адже відомо, що звірі бояться світла та вогню.
5. Завжди попередньо перевіряйте місця та дивіться під ноги навіть короткої зупинки, сидіння,
таборування та екстрених стоянок на наявність гнізд, берлог, нір та інших можливих місць
перебування тварин
6. не залишайте «недоїдки» і завжди мийте казанок після їжі. Консервні банки потрібно добре
обпалювати в багатті або ховати назад в рюкзак, ретельно замотавши їх в пакет. Також, ні в
якому разі, не викидайте залишки, коли покидаєте місце, мовляв «пташки доклюють». Замість
“пташки” можуть з’явитись й інші тварини, а в подальшому вони будуть обов'язково заходити на
те саме місце, щоб перевірити, чи немає там новенького, і в один прекрасний момент на цьому
місці може бути інша група туристів.
7. Не панікуйтесь при екстрених ситуаціях
8. Вдягайтесь правильно - у яскравий, помітний одяг та закритий одяг із накриттям на голову.

Що ж робити при зустрічі з тваринами?

Ведмідь:
у випадку знахідки ведмежої барлоги чи маленьких ведмежат, необхідно відразу чим скоріше покинути це
місце, тому що в цей час найбільша ймовірність зустріти ведмедя. якщо ви все ж зустріли ведмедя не біжіть,
стійте спокійно. Потрібно показати цій тварині, що ви - людина: говоріть із ним низьким голосом, встаньте на
підвищення. Не повертатись спиною звичайний раціон клишоногого людське м'ясо точно не входить!
Найчастіше досить просто обійти його спокійно стороною або почекати пару хвилин поки він сам не піде.
Якщо ви відразу кинетеся бігти, то ви навпаки викличете інтерес ведмедя до вашої персони. Ходіть групою.
Якщо ви примудрилися йти тихо і зайти до ведмедя з підвітряного боку - не розходьтеся. Потрібно стати
щільніше один до одного, розставити краї куртки і підняти рюкзаки вище - ведмедю теж страшно і він не
сильно хоче нападати на істоту набагато більшу за нього розміром. Якщо ви бачите, що застали ведмедя
зненацька, і він починає агресивно поводитися - відразу не панікуйте, починайте спокійно віддалятися він
нього, не втрачаючи з виду агресора (швидше за все ви просто втрутилися в його життєвий простір, і він вас
відлякує). Коли будете бігти по дорозі, скидайте свої речі (рюкзак, палиці, куртку ...), клишоногий - дуже
допитлива тварина і швидше за все він зацікавиться речами, а це дасть вам якусь фору. Але все одно,
пам'ятайте, що бігти - це крайній випадок, коли не працює все інше (ведмеді бігають на 100% швидше вас,
особливо, по горах і чагарниках). Не дивіться ведмедю в очі. Якщо не маєте змоги куди відійти або ведмідь
дуже близько біля Вас, то в даному випадку необхідно повільно впасти на землю і прикинутися мертвим. При
цьому можна чимось накритись. Підійшовши до Вас ведмідь може порухати Вас лапою або зубами і потом
відійти.Якщо Ви все ж таки зі страху вилізли на дерево, то майте на увазі, що ведмеді лазять по деревах
краще людини. В даному випадку необхідно з себе скинути деякі речі на землю, наприклад рюкзак або куртку.
Це може відвернути увагу тварини і вона порухавши ці речі може піти. Коли ведмідь почне лізти за вами на
дерево, то тут можуть допомогти вогон та ліхтарик, які можуть бути останнім Вашим шансом відігнати його.
Якщо ж ведмідь напав на Вас то тут потрібно відбиватись. В даному випадку старайтесь вдарити палицею
тварину в ніс. Це може допомогти відігнати тварину.

14
Змії:
Обійти змію збоку (в радіусі 4-5 м). Якщо ви побачили змію, відійдіть убік без різких рухів. Не
намагайтеся зловити чи вбити змію — саме так і відбувається більшість укусів.

Вовк:
Потрібно показати, що ми - люди (встати на підвищення, зняти куртку, підняти руки), легко
відходимо назад, якщо спостерігається агресія, то потрібно кричати і кидати в нього речі. В
екстрених моментах вже потрібно боротися з вовком. Також можна спробувати вилізти на
дерево, але мусимо пам’ятати, що він дуже швидкий.

Рись:
дуже пристосована! не боїться людини (уникає, але не боїться) не тікати!!! говорити,
показувати, що ти людина. крокувати назад, але не втрачати контакт, діяти агресивно,
битись до останнього, в зону голови.

Кабан:
Можна вилізти на дерево, підвищення, але мусите пам'ятати, що коли кабан стає на задні
лапи то він у висоту більше 1.5 м.
Повільно і обережно крокувати назад. при впевненій агресій можна спробувати різко змінити
курс

Лось:
Ця тварина не переслідує свого противника, тому коли ви помітите цього звіра, то спокійно
робіть кроки назад, не випускаючи його із свого поля зору.

Олень:
Олені також можуть загрожувати людині. Але лише самці у шлюбний період. Під час гону
олені збирають собі гарем, який ревниво охороняють. Якщо людина опиниться між самцем і
його самкою, олень може напасти. Нахилом рогів вперед, тупотом копит та звуками, що
нагадують хрюкання, самець попереджає про напад. Гострі роги й міцні копита можуть
призвести до значних травм, іноді несумісних із життям.
Відходити назад, не обертаючись

Лисиця:
Не можна тікати — тварина може погнатися і підходити до неї
Слід потихеньку відійти, Крикнути.
Розкинути руки або поли куртки, щоб створити враження, що ви збільшилися в розмірах.
Кинути в бік звіра камінь або зробити вигляд, що ви це робите. Але не кидайте в нього
самого.

15
 ГУТІРКА 2. РОСЛИННИЙ СВІТ

УКРАЇНИ

Мета -

познайомитись із

корисними

та отруйними

рослинами України,

їх застосуванням.

Дізнатись більше

про гербарій

в)
(7 х
ини
2.1 осл
Ко р ечні р
ис н езп
і ро
с Неб
л ин
и (1 2.2
0 хв)

2
)в

.4
х

В
5

и
з к
1

п о
(

р р
й

н и и
ір

а р с
а

о та
та
б

д н
о
р

б н
з
е

о н я
р
г

а з
і н
о

(2 в а
с
р

3 тв н
п

а ь
х
е

в
с

)
В
3
.2

М
в а
а те
тм р
а іа
з н л
о , и
н с :
а ті ф
л к о
ь е то
н р
а и в
к та с
а іх
с р ф р
к та л о
о о с
тч У м л
к а и
р н
а с ,
їн те
и р
и

16
 2.1 КОРИСНІ РОСЛИНИ
Подорожник(Plantágo)

Поширення: присутній на степових шляхах. Рослина степових і кам’янистих схилів, рівнинних місць
Степу і Криму, зустрічається в південній частині Лісостепу. Подорожник великий росте на галявинах,
луках, уздовж просік, на лісокультурних площах і як бур’ян на розсадниках. Поширений по всій
Україні. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні – липні.. Лікувальні властивості: у народній медицині
листки використовують як кровоспинний і ранозагоювальний засіб, при ударах, порізах, наривах,
носових кровотечах. Але насправді кровоспинну дію має слюна якою ми зволожуємо подорожник
перед тим, як прикласти до рани, а використовують його через високу популяцію та зручну будову.
Настій з сушених листків можна використовувати при бронхіті і кашлю. Для приготування покласти
дві чайні ложки в чашку з кипятком і настояти 10 хв.
Брусниця

Поширення: Поширена у лісовій та тундровій зонах у всій північній півкулі від Євразії до
Північної Америки. Росте брусниця у хвойних і мішаних лісах, на галявинах. Світлолюбна
рослина. В Україні поширена на Поліссі і в Карпатах, де росте на полонинах, доходячи
місцями до гірських вершин. Часом утворює суцільні зарості на площі у кілька гектарів.
Лікувальні властивості: У народній медицині застосовують ягоди і всю рослину, зібрану в
період цвітіння, при ревматизмі, застуді, кашлі, захворюванні печінки, нирок, сечового
міхура, при маткових кровотечах, туберкульозі легень, гіпертонії. Сік ягід вживають при
запальних процесах і проносах.

17
 Чорниця

Поширення: Поширена на Поліссі, у Карпатах, зрідка, у північному Лісостепу. Чорниця росте у

хвойних і мішаних лісах на галявинах. Світлолюбна рослина. Цвіте у квітні-травні, плоди достигають
у липні. Запаси ягід значні, проте чорниця потребує дбайливого використання та охорони. Загальна
площа чорничників становить 40 тис. га. Лікувальні властивості: У народній медицині сухі плоди
чорниці вживають як в'яжучий засіб у вигляді чаїв, компотів, киселів при лікуванні різних хвороб
кишково-шлункового тракту. Сироп з ягід вживають при запаленні печінки, при недокрів'ї, зниженій
кислотності шлункового соку. Рослину використовують при маткових кровотечах, водянці,
жовчнокам'яній хворобі. Є вказівки, що ягоди запобігають розвитку силікозу, поліпшують зір.Сік і
ягоди чорниці мають бактерицидні властивості. Кислоти ягід поліпшують процеси травлення і
запобігають відкладанню в порожнині суглобів солей щавлевої кислоти. У зв'язку з тим, що чорниця
містить багато заліза, її доцільно призначати при анемії.

Деревій

Поширення: У природних умовах на території України деревій звичайний зустрічається практично в

усіх районах. Росте у мішаних лісах на галявинах, в чагарниках, на лісокультурних площах, лісосіках,
уздовж доріг. Надає перевагу сухим, недостатньо розвинутим типам ґрунтів. Лікувальні властивості:
У народній медицині деревій вважається кровоспинним і потогінним засобом; застосовується при
туберкульозі легень, виразках і катарі шлунка, нирковокам'яній хворобі, малярії,головних болях, при
простуді, нервових хворобах і гіпертонії.

18
 Звіробій

Поширення: Поширений по всій території України.Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках,

серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-серпні. Лікувальні властивості: з звіробою
звичайного виробляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани,
тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. У народній медицині звіробій дуже популярний
лікувальний засіб, який застосовується при багатьох хворобах: проносах, шлунково-кишкових
захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, як тонізуючий засіб при серцево-судинних
захворюваннях, як кровоспинний — при маткових кровотечах, хворобах печінки, нирок і як
глистогінний засіб, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах. Звіробійну олію
використовують для лікування ран, виразок, наривів, розпушених ясен, уражень слизової оболонки
рота. Усередину вживають для зміцнення серцевого м'яза.

Ожина

Поширення: Поширена ожина майже по всій Україні. Росте в підліску мішаних і листяних лісів по
берегах озер, річок, на вирубках, по балках. Тіньовитривала рослина. Період цвітіння розтягнутий з
травня по серпень, плоди достигають через 4—6 тижнів після цвітіння. Лікувальні властивості: У
народній медицині плоди здавна ціняться як кровоочисний, протиглисний засіб. Корені, вириті
навесні і зварені з медом, рекомендуються від водянки. Листки застосовують як потогінний і
антицинготний засіб, для полоскання горла, порошок з листків — для засипання ран.

19
 Материнка

Поширення: Поширена по всій Україні. Росте у мішаних і листяних лісах, серед чагарників, на
галявинах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні — серпні. Лікувальні властивості: У народній
медицині материнку застосовують для збудження апетиту і для поліпшення травлення, при зниженій
кислотності шлункового соку, проносах, туберкульозі легень, хворобах печінки, ангіні, кашлі,
гіпертонії й епілепсії, відсутності менструації, після пологів, при грипі та нервових збудженнях, при
бронхіальному і коклюшному кашлі. Зовнішньо використовують для ароматичних ванн, при болях у
горлі Ефірна олія з квіток материнки містить тимол, сесквітерпени, вільні спирти, фітонциди. Завдяки
цьому материнка має високу антимікробну активність. Ефірну олію застосовують як
болезаспокійливий засіб, у парфумерній промисловості та миловарінні.

Шипшина

Поширення: Шипшина росте на схилах, узліссях, рідше під пологом мішаних і листяних лісів, уздовж
доріг, на пустищах. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у
серпні — вересні. Поширена шипшина звичайна на Поліссі, в лісостепу, степу. Лікарські властивості:
У науковій медицині застосовують плоди шипшини, які рекомендують при хворобах печінки і
жовчного міхура, а також як полівітамінний засіб.У народній медицині плоди застосовують при
хворобах печінки, нирок, сечового міхура, серця, при підвищеній кислотності шлункового соку,
туберкульозі легень, гіпертонії. Пелюстки, уварені з медом, застосовують при рожистих запаленнях
шкіри, відвар коренів — при каменях у нирках і гіпертонії; гілки — при дизентеріях і розладах
кишково-шлункового тракту.

20
 Ялівець

Поширення: Ялівець звичайний росте в підліску хвойних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала,
морозостійка рослина. Запилюється у квітні — травні, шишкоягоди достигають у вересні. Росте в
Карпатах (нижній гірський лісовий пояс), на Поліссі, а також в Криму. Лікарські властивості: У
фармакології використовують шишкоягоди ялівцю як сечогінний засіб при хворобах сечових і
статевих шляхів, а також як відхаркувальний і дезинфекційний засіб. Є вказівки про лікування
ефірними оліями шишко-«ягід» ялівцю хвороб шкіри, у тому числі й злоякісного походження. У
народній медицині корені вживають при туберкульозі легень, бронхітах, нирковокам'яній хворобі.
Шишкоягоди застосовують при хворобах печінки, жіночих хворобах, ревматизмі, відвар гілок — при
діатезі.
Іван-чай (Зніт вузьколистий)

Поширення: Росте в усій Україні в листяних і мішаних лісах, на галявинах, вирубках, згарищах.
Світлолюбна рослина. Росте на лісових зрубах, згарищах, галявинах, просіках, поблизу доріг, на
сухих горбах, сухих піщаних місцях у всій Україні. Зніт одним з перших оселяється на вирубках. Під
його пологом створюється затінок, нагромаджується волога, і тут починають рости інші рослини.
Лікарські властивості: У народній медицині використовують листя для загоювання ран, від головного
болю, золотухи, як обволікаючий і протизапальний засіб. Листя збирають у період цвітіння, сушать у
тіні або на горищах з гарною вентиляцією, розстеливши шаром 5-7 см на папері або тканині.

21
 Мати-й-мачуха (Підбіл)

Поширення: Поширена майже по всій Україні, переважно на Поліссі, півночі Лісостепу, в Карпатах і
Закарпатті. Росте підбіл на глинистих схилах, у ярах, по берегах річок і озер, на окраїнах вільхових
боліт. Тіньовитривала рослина. Цвіте в березні — квітні. Лікувальні властивості: У науковій медицині
з лікувальною метою використовують листки.Їх застосовують як відхаркувальний засіб при хворобах
дихальних шляхів та при кашлі. У народній медицині листки і кошики підбілу рекомендують при
стенокардії, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, затяжному кашлі, кишково-
шлункових хворобах. Листки використовують для збудження апетиту, при простудних
захворюваннях.

2.2. НЕБЕЗПЕЧНІ РОСЛИНИ УКРАЇНИ

Амброзія полинолиста

Рослина, що зовні нагадує полин чи коноплю, виробляє отруйний пилок. Часто зустрічається на
узбіччях залізниць, шосейних і ґрунтових доріг, по берегах річок і ставків, на пустищах і інших
необроблюваних землях, на вулицях, присадибних ділянках, населених пунктів, скрізь, де порушений
природний рослинний покрив. У період цвітіння, з середини липня до настання осінніх заморозків,
серед населення спостерігається алергійне захворювання амброзійний поліноз. Кількох крупинок
пилку цілком достатньо, щоб з’явилося запалення очей, утруднене дихання, сльозоточивість очей, а
при особливо великих дозах – кон’юнктивіт. Розповсюджується амброзія з неочищеним насіннєвим
матеріалом, транспортними засобами.

22
 Борщовик

Рослина має високе стебло і велике листя. Може виростати до трьох метрів. Квіти білого або
рожевого кольору, суцвіття у формі парасольки. Росте біля доріг, розташованих біля лісу. Також – на
галявинах і пустирях.
При контакті зі шкірою підвищує її чутливість до ультрафіолету, може викликати опік 1-3 ступеня.
Наслідки відчутні не одразу – опіки проявляються через кілька годин після контакту. Якщо вже так
вийшло, що сік потрапив на шкіру, ретельно промийте її водою з милом і не з’являйтеся на сонці
протягом двох днів.
Аконіт (Борець)

Росте кущами. Має округле листя і квіти темно-синього або фіолетового кольору. Часто
зустрічається на березі річок, гірських луках і навіть біля доріг. Також нерідко ця рослина
вирощується як декоративна на наших квітниках. Містить отруйний алкалоїд – аконітин. При контакті
зі шкірою викликає свербіж, а якщо аконіт потрапить в рот – не уникнути опіків і болю. Після контакту
з рослиною швидко погіршується стан – спочатку частішає, а потім уповільнюється дихання, може
бути запаморочення, параліч м’язів, зниження температури і лихоманка, мимовільне сечовипускання.
Для летального результату достатньо всього двох міліграмів аконітину.

23
 Вовчі ягоди

Невеликий чагарник, квітки рослини мають зеленкуватий або рожевий відтінок, а плоди за зовнішнім
виглядом нагадують барбарис. Часто зустрічається у лісах, також використовується як декоративна
рослина.
Червоні плоди рослини дуже привабливі, але вистачить всього 5 штук ягід, щоб викликати важке
отруєння. Ознаками отруєння є: рясне слиновиділення і проблематичне ковтання, біль в кишківнику,
що супроводжуються блювотою з домішками крові, відчуття опіку на слизовій оболонці рота, діарея,
подразнення кон’юнктиви ока, судоми, слабкість, непритомність.

Дурман звичайний

Рослина має великі білі квіти у вигляді труб і велике листя. Плід – коробочка, покрита численними
колючками. Росте у сирих місцях, біля доріг, житлових будинків.
Особливо отруйне насіння дурману. Отруєння можна виявити за такими ознаками: розширені зіниці,
внутрішньоочний тиск, прискорене серцебиття, блювота, головний біль. Якщо після потрапляння
рослини в шлунок, випити води – в роті з’явиться неприємний смак.

24
 Беладона

Має високі стебла і багато відгалужень. Плоди схожі на маленькі ягоди вишні і навіть солодкі на смак.
Зустрічається у букових, дубових та інших лісах. Зростає також на узліссях та біля річок.
Перші ознаки отруєння з’являються протягом 20 хвилин. У людини хрипить голос, пересихає горло,
частішає серцебиття, розширюються зіниці. Отруєння може мати летальні наслідки – від паралічу
легенів або судинної недостатності.

Блекота чорна

Крилатий вислів “Ти що блекоти об’ївся?” був придуманий не випадково. Блекота є отруйною
рослиною, причому отруйні всі її частини.
Виростає рослина до півтора метра у висоту, має липке листя і великі квіти брудно-білого або
жовтуватого кольору з ворсинками. Плоди у формі глечика, відрізняється дуже неприємним
запахом. Зустрічається біля доріг або житлових будинків, на оброблюваних полях.
Отруїтися цією рослиною можна, спробувавши насіння або молоді паростки. Ознаки отруєння
з’являються вже через 10-20 хвилин. Пересихає в роті, починається хрипота, червоніє шкіра,
збільшуються зіниці. При складних випадках можна втратити свідомість або навіть впасти в кому.

25
 Болиголов плямистий

Листя молодої рослини схоже на моркву, петрушку або кріп, тому його можна не розпізнати. Суцвіття
формою схоже на парасольку і складається з безлічі дрібних квіток. Росте на пустирях, біля доріг, на
городах, лісових галявинах, луках. Можна його зустріти і на звалищах, і біля залізниць.
Рослина може викликати головний біль і запаморочення. Також ознаками отруєння є підвищення
тиску, прискорене серцебиття, нудота. Зіниці розширюються, шкіра блідне, ковтати стає складно,
з’являються судоми і навіть висхідний параліч. Є ризик померти від задухи. А в результаті контакту зі
шкірою з’являється дерматит.

Віха отруйний (Цикута)

Рослина має розгалужене стебло, перисте листя. Влітку з’являються білі маленькі
квіти, що утворюють парасольку. Любить вологий ґрунт, тому росте на заплавних
луках, біля річок та озер.
Небезпечна для дітей, які не знаючи отруйних властивостей рослини, їдять її
кореневище, тому що вони мають запах моркви і солодкуваті на смак. Якщо віха
потрапила в шлунок, протягом 20 хвилин виявляються перші ознаки отруєння –
пронос і блювота. Також серед симптомів – підвищене слиновиділення, біль у
животі і припадки, які можуть призвести до смерті.

26
 Березка польова

Багаторічна трав’яниста рослина, бур’ян за природою, з довгим зеленим кореневищем. Квіти білі,
рожеві, або білі з рожевими смужками. Цвіте з червня до осені. До вечора квітка закривається, в
дощову погоду не відкривається зовсім.
Звичайна польова берізка не так нешкідлива, як може здатися на перший погляд. У рослині міститься
смолиста речовина конвальвулін. Це сильна отрута, здатна призвести до відчуття печіння в роті й
носоглотці, болю у животі, діареї та зневоднення організму.

2.3 ВСЕ ПРО ГЕРБАРІЙ

Гербарій - це колекція засушених під пресом, прикріплених до аркуша паперу і зачохлених рослин.
Етапи гербарізаціі рослин:
- підготовча робота;
- збирання, обробка та сушка рослин та їх частин;
- монтування і зберігання.
Збирають рослини в суху сонячну погоду, після висихання роси.
Рослини не повинні бути пошкодженими тваринами, комахами, грибками, тощо. Збирати рослини
необхідно в різні періоди вегетації, що найбільш повно відповідає морфологічному аналізу об'єкта.
На гербарії має бути відображено максимально інформації про рослину: підземні органи; будова,
дата та місце збору.
Трав'янисті рослини викопують, коріння обтрушують, а при необхідності миють
У деревних рослин секатором зрізають квітконосні або плідоносні пагони з листям. Деревні рослини,
у яких квітки з’являються до розпускання листків, збирають двічі: з квітками, а пізніше - з листям.
У деревних рослин беруть зразок кори.
ля висушування рослини беруть у свіжому стані. Закладають рослину в папір (газети) -, які добре
вбирають вологу. Розкладають рослину так, щоб всі частини були ретельно
розправлені, не стикалися одна з одною, на листках не було складок. Під квітки та інші соковиті або
м'ясисті частини підкладають фільтрувальний папір або вату, загорнуту в фільтрувальний папір.
Якщо уникнути торкання частин рослини не вдається, то між ними прокладають шматочки паперу.
Якщо рослина дуже велика, то її розрізають, але так, щоб загальне уявлення про неї збереглося.
Якщо рослина має пошкоджені органи або багато гілок, листя, квіток або плодів, то частину їх можна
видалити. Товсті або м'ясисті корені, цибулини, кореневища та інші органи рослини перед закладкою
розрізають уздовж. Товсті стебла придавлюють рукояткою ножа. Підготовлену до сушіння рослину
закривають другим аркушем паперу і кладуть під прес (10 - 20 кг). В якості преса використовують
дошки та інші підручні засоби достатнього розміру та ваги. Папір необхідно міняти щодня, а в міру
висихання рослин, їх перекладають все рідше.

27
Готовність засушеного матеріалу визначають наступним чином:
- якщо підняти рослину, то вона повина зберігає стійкість і пружність, верхівка не хилиться
вниз, то засушування вважається закінченим;
- зникає живе зелене забарвлення і відсутнє відчуття холоду та вологи при дотику.
Пересушена рослина дуже крихка і кришиться при дотику, а недосушений матеріал швидко
буріє.
Висушена рослина нашивається на лист щільного, білого паперу розміром 42х28 см. У
правому нижньому куті аркуша скріпкою прикріплюється гербарна етикетка, заповнена від руки.
Етикетка складається за зразком:
Родина ...
Рід ...
Вид ...
Місцезнаходження ...
Місце зростання....
Дата збору ..
Назва рослини зазначається українською, російською та латинською мовами.

2.4 ВИКОРИСТАННЯ ЗНАНЬ З ПРИРОДОЗНАВСТВА

НА ТАБОРІ

1. Запобігання отруєння небезпечними рослинами. Прочитати гутірку

чи конкретну частину із рослинами юнацтву та застерегти від
подальших дій
2. Збирати корисні рослини, звісно, будучи впевненими у своїх діях ,
засушувати та заварювати чай
3. Заохочувати здавати вмілості та точки у пробі
4. Пробувати створювати гербарії
5. Безпечним шляхом ідентифіковувати сліди тварин
6. Сортувати та збирати сміття
7. Таборувати з думкою про природу: не рубати живих дерев, не
ламати кущів, зайвий раз не рвати квітів.
8. Замасковувати місця з-під таборових споруд, загашувати вогонь
та прибрати місце після вогню
9. Не турбувати природу голосними звуками музики/криків
10. Не шкодити тваринам: не руйнувати мурашники, не нищити
пташині гнізда, не брати в руки пташенят і т.д.

28
 ГУТІРКА 3. ЕКОЛОГІЧНА

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

із
ь
с
ти
и
м
о
й и
а м ги
зн н
а
н
и
о и
- л ї к
та о
с
н
о
е р та о
М в и
р м
е е
Ч , л
М з и б
а и їн о
те м а р
р а к
р -п
іа н У о
ва ли р
и Ек и
тм : ф ва т и їн
а т и а
н, о р р
р то во
к
с о У
ті с тв го
ке ли а б
р н, р о
и ин
та та
ф
ло
м
а
с
те
р
и

29
 3.1 ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ

Червона книга України — основний документ, в якому узагальнено матеріали про

сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів
тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи,
спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.
До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або
тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в
межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської)
економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги
України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території
України.
Офіційний сайт Червоної книги:

Рослини
Підсніжник звичайний. Охоронний статус: Близькі до загрозливого стану
(Скорочення).
Горицвіт весняний Охоронний статус: близькі до загрозливого стану.
Боровик королівський Охоронний статус: зникаючий.
Сон великий. Охоронний статус: вразливий.
Айстра альпійська Охоронний статус: рідкісний
Тюльпан Шренка Охоронний статус: вразливий.
Тис ягідний Охоронний статус: вразливий.
Зморшок степовий Охоронний статус: Близькі до загрозливого стану
Зозулині черевички Охоронний статус: вразливий.
Водяний горіх плаваючий Охоронний статус: зникаючий.

30
 Тварини

Зубр. Охоронний статус: Близькі до загрозливого стану (Зростання).

Рись. Охоронний статус: у найменшій загрозі.
Їжак вухатий. Охоронний статус: під невеликою загрозою.
Ведмідь бурий. Охоронний статус: найменший ризик.
Горностай Охоронний статус: під невеликою загрозою (стабільний).
Кіт лісовий. Охоронний статус: під невеликою загрозою.
Беркут Охоронний статус: близькі до загрозливого стану.
Заєць білий. Охоронний статус: під невеликою загрозою (скорочення).
Лелека чорний. Охоронний статус: близькі до загрозливого стану (стабільний).
Кінь дикий. Охоронний статус: під загрозою зникнення (зростання).

3.2 ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ ТА

ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що

формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами
розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Відбувалися структурні
деформації народного господарства, за яких перевага надавалася розвитку в Україні
сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості
Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних
технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим"
способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності
ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів
природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.
Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до
значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод,
повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі
високотоксичних, відходів виробництва.
Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей,
зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і
біологічно-генетичною деградацією народу України.
Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні
ситуації поглиблюються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її
довготривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками спричинила
в Україні ситуацію, яка наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

31
 Промисловість
Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля, є:
застаріла технологія виробництва та обладнання, висока енергомісткість та
матеріаломісткість, що перевищують у два - три рази відповідні показники
розвинутих країн;
високий рівень концентрації промислових об'єктів;
несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією
екологічно небезпечних виробництв;
відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних
систем водозабезпечення тощо), низький рівень експлуатації існуючих
природоохоронних об'єктів;
відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б
розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем;
відсутність належного контролю за охороною довкілля.
Енергетика і підприємства ядерної галузі
Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях народного господарства -
промисловості, медицині, сільському господарстві, наукових дослідженнях, а також у побуті.
У 1996 році 43,9 відсотка всієї електроенергії було вироблено на атомних станціях. На п'яти
АЕС працювало 15 атомних блоків загальною потужністю 13,618 тис. мвт., на яких було
вироблено 79,6 млрд. квт-год електроенергії.
За кількістю реакторів та їх потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п'яте - в
Європі.
Чотири енергоблоки з реакторами перебувають в стані будівництва на майданчиках
Рівненської та Хмельницької АЕС з різними ступенями будівельної готовності. Другий блок
Чорнобильської АЕС законсервовано, перший блок цієї станції остаточно зупинено у
листопаді 1996 року. В Києві та Севастополі розташовані дослідницькі реактори, які у 1996
році не працювали, але продовження їх експлуатації планується у наступні роки.
Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції, на яких
здійснюється їх первинна переробка та тимчасове зберігання. На АЕС не існує повного
циклу первинної переробки відходів відповідно до вимог норм, правил та стандартів з
ядерної та радіаційної безпеки, що призводить до нераціонального використання сховищ та
збільшує ризик радіаційних аварій. У 30- кілометровій зоні Чорнобильської АЕС зберігається
в тимчасових, не пристосованих для зберігання сховищах велика кількість радіоактивних
відходів, серед яких є відходи ядерної енергетики.
Головним джерелом небезпеки у 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС залишається
об'єкт "Укриття", в якому зосереджені небезпечні радіоактивні речовини та ядерні
матеріали, радіоактивність яких близько 20 млн. кюрі.
Через існування великої кількості штучних і природних джерел іонізуючого випромінювання
та в результаті Чорнобильської катастрофи в Україні склалася дуже складна
радіоекологічна ситуація, яка викликає необхідність створення системи заходів радіаційного
захисту населення та навколишнього природного середовища.
В систему таких заходів мають входити: основи ядерного законодавства, державне
регулювання ядерної та радіаційної безпеки, державні програми мінімізації наслідків
Чорнобильської катастрофи, норми поводження з радіоактивними відходами та підвищення
безпеки атомних станцій, система соціального захисту населення.

32
 Сільське господарство
Сільське господарство України - найбільш природомістка галузь, що має могутній
природно-ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів
сільськогосподарських угідь (69,3 відсотка території України У
сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10,9 млрд.
куб. метрів води, або 36,4 відсотка її загального споживання. В розрахунку на
одного мешканця припадає 0,82 гектара сільськогосподарських угідь, у тому числі
0,65 гектара ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять
відповідно 0,44 і 0,25 гектара. Розораність сільськогосподарських угідь досягла 72
відсотків, а в ряді регіонів перевищує 88 відсотків. До обробітку залучені
малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі.
Якщо Україна в Європі займає 5,7 відсотка території, то її сільськогосподарські
угіддя - 18,9 відсотка, а рілля - 26,9 відсотка. Ефективність використання земель в
Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.
Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є
безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника,
помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі
техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції,
невиважена цінова політика, недотримання науково обґрунтованих систем ведення
землеробства і, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення недостатньої
кількості органічних добрив, низький науково-технічний рівень проектування,
будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система
використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних,
комплексно-меліоративних, протиерозійних та інших заходів.
Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. В окремих районах, де
проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня
ґрунтових вод, зменшення потужності органічної маси, а в районах зрошення -
підтоплення і засолення ґрунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних
екологічних наслідків у районах Полісся та на півдні України. Нині 14,8 відсотка
загальної площі поливних земель піддаються еродуванню, 1,5 відсотка -
перезволоженню, понад 4 відсотки є солонцюваті та засолені. Збільшення
мінералізації ґрунтових вод загрожує вторинним засоленням земель. Майже на всіх
землях спостерігається неухильне зниження вмісту гумусу в ґрунтах. Тільки за 20
років (з 1961 року по 1981 рік) середній вміст гумусу в ґрунтах України знизився з 3,5
до 3,2 відсотка.
Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і
надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних
відходів, брак відповідної законодавчої бази призводять до споживацького
ставлення до землі. Використання у великій кількості мінеральних добрив,
пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним
забрудненням може ще більше ускладнити екологічну ситуацію в Україні, знизити
відтворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість агроландшафтів.

33
 Транспорт
Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, зокрема рухомі її засоби
(автомобілі, тепловози, морські та річкові судна), що використовують як пальне різні види
нафтопродуктів, а також стаціонарні об'єкти матеріально-технічного забезпечення (склади
пально-мастильних матеріалів, заправні станції, станції технічного обслуговування,
майстерні тощо).
Значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, пально-мастильні
матеріали, зливні води після миття автомобілів та їх агрегатів, пари різних шкідливих
речовин, кислот, матеріалів, які використовуються в технологічних процесах ремонту
автомобілів.
Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює навколишнє
природне середовище токсичними компонентами:
на рівні 25 відсотків - солями свинцю, на рівні 50 відсотків - оксидом вуглецю. У 24 великих
містах України, зокрема в Києві, Харкові, Севастополі, Одесі, шкідливі викиди в повітря
внаслідок роботи автотранспорту перевищують 50 відсотків загальної їх кількості.
Залізничний транспорт України використовує приблизно 170 млн. куб. метрів води на рік.
Близько 50 відсотків води використовується на господарсько-питні потреби, безповоротні
втрати води становлять понад 40 відсотків. Щороку в каналізаційні мережі, природні
водойми залізниця скидає понад 20 тис. тонн забруднюючих речовин, з яких майже 50
відсотків - без очищення.
Основні забруднюючі речовини - це відпрацьовані гази тепловозів, нафтопродукти, фенол,
аерозолі, сміття.
Більш як половина всього обсягу викидів забруднюючих речовин у повітря річковим
транспортом припадає на відпрацьовані вихлопні гази двигунів судноплавних засобів та
автотранспорту - близько 500 тонн на рік на кожний великий річковий порт або
транспортний вузол.
Морський транспорт забруднює море відходами харчування, сміттям, нафтою та
нафтопродуктами, що значно погіршує екологічний стан моря, особливо в припортових
зонах.
Житлово-комунальне господарство
В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є:
концентрація і навантаження промислових об'єктів на обмеженій території, що
призводить до високого рівня забруднення довкілля;
несприятлива територіально-планувальна структура міст, зумовлена підпорядкованістю
інтересам нарощування промислового потенціалу, внаслідок чого промислові
підприємства часто оточені житловими масивами, а весь транзитний транспорт
проходить через міста, що значно збільшує їх загазованість;
другорядність проблем містобудування порівняно з пріоритетами промислового
розвитку, що призвело до занедбаності таких важливих сфер життєдіяльності
міст, як водопровід і каналізаційна мережа, технічний стан яких безпосередньо
впливає на екологічний стан міст і якість питної води;
руйнування природного середовища великих міст. Висока забрудненість
довкілля промисловими викидами і відходами, в тому числі й побутовими,
незадовільний стан життєзабезпечувальних систем, швидке зростання
населення міст на основі екстенсивного промислового розвитку і потреба
розширення їх територій призвели до скорочення зелених зон, забруднення і
непридатності водойм тощо.

34
Основними джерелами забруднення повітря в житлово-комунальному господарстві
України є підприємства з виробництва дорожніх будівельних матеріалів, котельні
теплового господарства, промислові підприємства комунального машинобудування
та автомобільний транспорт. Вони викидають в атмосферу значну кількість золи,
оксидів вуглецю, сірки, азоту, а також скидають у каналізацію хімічні сполуки, що
утворилися внаслідок реагентної обробки води, яка використовується в системах
теплопостачання.
У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько 40 млн. куб.
метрів сміття, яке знешкоджується на 771 міському звалищі, з яких майже 80
відсотків експлуатується без дотримання запобіжних заходів щодо забруднення
підземних вод і повітряного басейну, та 4 сміттєспалювальних заводах,
технологічне обладнання яких не відповідає сучасним екологічним вимогам.
Традиційна технологія знешкодження міського сміття на звалищах безперспективна
і не може бути прийнятною для населення сільської місцевості.
Військова діяльність та конверсія військово-промислового комплексу
Геополітичне розташування України на Європейському континенті історично
зумовило роль і місце її території, а також військово-економічного потенціалу в
проектах і програмах реалізації військових доктрин різних громадсько-політичних
систем і військово-політичних блоків. Тому в центрально-східному регіоні Європи за
десятиріччя накопичено дуже велику кількість військ і сил флоту, різноманітної
військової техніки та озброєнь, у тому числі ракетно-ядерних. Склалася також
розвинута мережа потужних підприємств, установ і організацій оборонного
призначення.
Щоденна військова діяльність, як правило, вкрай негативно впливає на довкілля.
Внаслідок багаторічних порушень природоохоронного законодавства, зокрема щодо
утримання та експлуатації авіаційних і військово-морських баз, полігонів і
танкодромів, учбових центрів, баз і складів пально-мастильних матеріалів,
військово-ремонтних і будівельних підприємств, парків бойової і автотракторної
техніки, військлісгоспів і підсобних господарств, об'єктів тепло-, водо-,
енергопостачання, зливних і очисних споруд, місць збору та утилізації відходів, а
також внаслідок недотримання вимог екологічної безпеки під час проведення
заходів бойової та оперативної підготовки військ і сил флоту уже забруднено та
продовжується забруднення основних складових довкілля: ґрунтів, поверхневих та
підземних вод, повітря.
Екологічний стан може ще більше погіршитися у ході проведення наступної
широкомасштабної військової реформи, конверсії оборонної промисловості,
ліквідації ракетно-ядерної зброї та хімічної зброї, що залишилася з другої світової
війни, продовження утилізації (знешкодження) застарілих видів військової продукції
та боєприпасів, відходів військового виробництва, якщо військові й надалі не будуть
дотримуватися екологічних вимог.

35
 Водні ресурси та екосистеми
Основні джерела прісної води на території України - стоки річок Дніпра, Дністра,
Південного Бугу, Сіверського Дінця, Дунаю з притоками, а також малих річок
північного узбережжя Чорного та Азовського морів. Порушення норм якості води
досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності
водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб
недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації.
Сумарна величина стоків річок України без Дунаю в середній за водністю рік
становить 87,1 млрд. куб. метрів, знижуючись у маловодний рік до 55,9 млрд. куб.
метрів. Безпосередньо на території держави формується відповідно 52,4 і 29,7
млрд. куб. метрів води, решта надходить з суміжних територій. Водні ресурси Дунаю
становлять у середньому 123 млрд. куб. метрів води на рік.
Прогнозні ресурси підземних вод питної якості розподілені на території України
вкрай нерівномірно і становлять 22,5 млрд. куб. метрів на рік (61,7 млн. куб. метрів
на добу), з яких 8,9 млрд. куб. метрів (24,4 млн. куб. метрів на добу) гідравлічно не
зв'язані з поверхневим стоком і становлять додаткову складову до поверхневого
стоку. Водозабір підземних вод у складі прогнозних ресурсів становить 21 відсоток,
що свідчить про можливість ширшого використання їх у багатьох областях.
З метою забезпечення населення та народного господарства необхідною кількістю
води в Україні збудовано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. куб.
метрів, 7 великих каналів довжиною близько 2000 кілометрів з подачею на них
понад 1000 куб. метрів води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметру, по
яких вода надходить у маловодні регіони України.
Витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують
такі показники у розвинутих країнах Європи: Франції - в 2,5 рази, ФРН - в 4,3,
Великобританії та Швеції - в 4,2 рази.
Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється через
незадовільну якість води водних об'єктів.
Якість води більшості з них за станом хімічного і бактеріального забруднення
класифікується як забруднена і брудна (IV - V клас якості). Найгостріший
екологічний стан спостерігається в басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках
Приазов'я, окремих притоках Дністра, Західного Бугу, де якість води класифікується
як дуже брудна (VI клас). Для екосистем більшості водних об'єктів України властиві
елементи екологічного та метаболічного регресу.
Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального
господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень
гранично допустимого скиду. Це призводить до забруднення водних об'єктів,
порушення норм якості води.
Рослинний світ та лісові ресурси
Флора нижчих і вищих видів рослин України нараховує понад 25000. За спектром
основних життєвих форм всі види судинних рослин поділяються на дерева, кущі,
напівкущі, багаторічні трав'янисті рослини, дворічні та однорічні.

36
 Флора судинних рослин України налічує понад 5 тис. видів, з них близько 250 видів
офіційно визнані лікарськими в Україні, хоча майже 1100 видів флори України мають
біологічно активні речовини, які мають лікувальні властивості, а їх сировина в світовій
практиці використовується при виготовленні лікарських препаратів.
Але тривале безконтрольне використання природних ресурсів багатьох цінних
лікарських рослин, інтенсифікація господарського використання територій з наявністю
лікарських рослин, несприятлива екологічна ситуація в зоні з високим ресурсним
потенціалом після аварії на Чорнобильській АЕС спричинили кризовий стан ресурсів
більшості дикорослих лікарських рослин.
На сьогодні лікарські рослини ростуть на площі, що становить менше 10 відсотків
території України. В Україні в цілому близько 85 відсотків лікарської рослинної
сировини збирається в природних місцезростаннях видів лікарських рослин. З кожним
роком збільшуються площі та різноманіття культивованих лікарських рослин, однак їх
кількість, як правило, не перевищує 15 видів.
Багато лікарських рослин неможливо вирощувати в культурі у зв'язку зі складністю
агротехніки та рядом інших причин.
Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. куб. метрів, у тому
числі основного користування - 6,7 млн. куб. метрів, що задовольняє потреби
народного господарства лише на 25 - 27 відсотків. У зв'язку з дефіцитом деревини
щорічна потреба в її завезенні становить 30 млн. куб. метрів.
Хибна практика планування екстенсивного лісокористування призвела до значного
виснаження лісів, зниження загальної продуктивності їх ценозів, погіршення товарної
структури лісосічного фонду. Так, у повоєнні роки допускалося перевищення
розрахункової лісосіки в 1,5 - 2 рази, що спричинило зміну вікової структури лісів,
збільшення частки похідних (до 13 відсотків) і менш продуктивних деревостанів.
Сьогодні найбільшу площу займають молодняки (45,4 відсотка) і середньовікові
насадження (37,7 відсотка), достигаючі і стиглі деревостани становлять відповідно
лише 10,1 відсотка і 6,8 відсотка, що в 1,5 - 2 рази нижче оптимальних значень.
Інтенсифікація проміжного користування в останні роки призвела до того, що фактичні
запаси достигаючих і стиглих деревостанів становлять більше половини потенційно
можливих, а частка насаджень з низькими повнотами (0,6 - 0,3) досягає 24 відсотків. У
зв'язку з цим під час рубок головного користування щороку недобирають 5 млн. куб.
метрів деревини.
Сучасний екологічний стан лісів зумовлюється як рівнем та інтенсивністю
антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, що порушує
природну стійкість і середовищно-формуючі функції лісових екосистем. Лише за
останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. гектарів
лісових насаджень, радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС
зазнали 3,5 млн. гектарів лісів, що потребує обмеження лісокористування,
удосконалення системи протипожежної безпеки лісів. В середньому щороку виникає
3500 лісових пожеж на площі 4000 гектарів.
Порушення природної стійкості лісів призводить до збільшення вразливості
насаджень. На кінець 1996 року загальна площа осередків шкідників і хвороб лісу
становила 396,1 тис. гектарів

37
 Тваринний світ, мисливство та рибні ресурси
На території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, серед яких - понад
700 видів хребетні, решта - безхребетні. Основними проблемами у галузі охорони і
регулювання використання тваринного світу є його недостатня вивченість,
відсутність достовірних даних щодо запасів промислових видів та обсягів їх
добування, погіршення природних умов існування диких тварин через зростаючий
антропогенний вплив та послаблення їх охорони від незаконного використання та
знищення. Зараз до Червоної книги України занесено 382 види рідкісних і таких, що
перебувають під загрозою зникнення, тварин.
Ведення мисливського господарства здійснюється переважно екстенсивним
шляхом, що є наслідком скорочення обсягів штучного розведення та випуску в
природу мисливської фауни, проведення біотехнічних заходів, послаблення
охорони мисливських угідь.
Недостатня увага приділяється оптимізації статево-вікової структури поголів'я
мисливських парнокопитних тварин, поліпшення їх генофонду.
Важливою складовою біоресурсів є запаси риби та інших водних тварин. Протягом
останніх років на більшості водойм спостерігається тенденція до зниження
загального вилову риби.
Основними факторами, що стримують розвиток рибного господарства і негативно
позначаються на процесах відтворення запасів риби та інших водних живих
ресурсів, насамперед цінних їх видів, є забруднення водних об'єктів,
необґрунтоване водоспоживання, порушення гідрологічного режиму, відсутність
ефективних рибозахисних та рибопропускних пристроїв на гідротехнічних спорудах,
послаблення державного контролю за виловом і реалізацією водних живих ресурсів
Проблема відходів
У процесі своєї життєдіяльності людина, навіть не бажаючи, та все ж є причиною
того, що кількість сміття невпинно збільшується. Тому, проблема сміття є важливою
і актуальною на сьогодні. Доки Україна тоне у мільярдах тонн сміття й промислових
відходів, Європа широко використовує такі відходи у найрізноманітніших сферах
виробництва, непогано на цьому заробляючи.
Складається таке враження, що ми сміття просто виробляємо. Так, тільки у 2015
році було утворено близько 48 млн твердих побутових відходів, з них 94% були
захоронені на полігонах, 3% –спалені, 3% – перероблені.
Загальна маса вже накопичених на території України відходів у поверхневих
сховищах перевищує 35 млрд т (16 млрд т з них потенційно небезпечні відходи) А
якщо розділити 35 млрд т сміття, яке знаходиться лише на полігонах, на приблизно
46 млн жителів України — вийде по 760 т на кожного українця!
Та все ж людина може і мусить вплинути на подальшу «долю» тих відходів, які вона
викидає. За будь-яких умов у боротьбі зі сміттям вирішальну роль відіграє особисте
ставлення кожного з нас до цієї проблеми.
Поводження з відходами
Позбутись твердого сміття можна трьома способами: закопувати, спалювати чи
утилізувати.

38
 На жаль, дотепер ми надавали перевагу першим двом. Однак сміттєві полігони
займають багато місця і швидко заповнюються, а спалювання забруднює повітря.
Так, кількість полігонів та звалищ ТПВ в Україні складає за даними Держстату
України – 1919 од., за даними Мінрегіону України – 6064 од., за матеріалами
обстежень сільських територій – 10104 од. Площа українських земельпід
шламосховищами, териконами, відвалами, різними звалищами вже становить
близько 260 тис. га.
Адже це могли бути величезні території лісів, полів, лук тощо. Ми не завжди
розуміємо, що тверді відходи – обов’язковий продукт життєдіяльності людини,
який може бути й корисним ресурсом. При ефективно налагодженій системі
роздільного збору сміття можна зменшити до 40% кількість відходів, що йдуть на
сміттєзвалища.
"Якщо людина не зробить так, щоб на
Землі стало менше сміття, то сміття
зробить так, щоб на Землі стало менше людей"

39
 ЗМАГ

Мета - перевірка та закріплення поточних знань з

Природознавства

Легенда - в місті Лісопія було пограбовано банк та

залишено докази. Ми всі - детективи, яким потрібно знайти

винного та зрозуміти його мотив

Концепція:

Учасниці теренової самостійно оглядають "місце злочину" -

терен табору, де хаотично залишені сліди різних тварин,

збирають їх та ідентифікують. В цьому місті можуть

траплятися різні тварини із ними потрібно правильно

взаємодіяти. Також, в Лісотопії є рослини - небезпечні та

лікарські - ці дають додаткові бали, а за підбір отруйних -

бали знімаються

Вкінці учасниці порівнюють відбитки слідів та вирішують хто

був злочинцем

Підрахунок балів:

Знайшли слід - 5 балів

Правильно підписали - + 5 балів

Знайшли лікарську рослину + 10 балів

40
Джерела:

https://botany.nuph.edu.ua/wp-
content/uploads/2016/01/%D0%86%D0%BD%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D0%
BA%D1%86%D1%96%D1%8F-%D0%B7-
%D0%B2%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%BB%D0%B5%
D0%BD%D0%BD%D1%8F-
%D0%B3%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8E.pdf

https://www.adm-km.gov.ua/?p=24474

isykhiya.blogspot.com

https://osvitanova.com.ua/posts/3567-10-naiotruinishykh-roslyn-ukrainy-foto-ta-opys

https://social.org.ua/5807-7-tvarin-pri-zustrichi-z-yakimi-mi-vedemo-sebe-nepravilno.html

https://www.youtube.com/watch?v=2B6a3tVBzmE&t=122s

https://wwf.ua/water/?361217/meeting-bear

https://mix.zp.ua/content/uk/boloto-slidi-tvarin-na-snigu-foto-z-nazvami-sibirskij-
mislivec/#m13

О.Колісник "Рослини допомагають мандрівникам