МОН України

ІФНТУНГ

Кафедра прикладної економіки

Реферат
з дисципліни: " Організація і планування виробничо-комерційної діяльності"
Тема: "Характеристика організаційно виробничих структур
нафтогазовидобувних підприємств"

Виконав ст.гр. НІВм-21-2

Удовченко Олексій

Перевірив:
Доц. Андрійчук Ігор Васильович

Івано-Франківськ
2021
 Зміст

1. Загальні відомості про нафтогазовидобувне управління

2. Загальна характеристика НГВУ "Надвірнанафтагаз" та району проведення

робіт
2.1 Економічна та геолого-географічна характеристика району проведення робіт.
2.2 Техніко-технологічна характеристика виробництва
2.3 Організаційна і виробнича структура НГВУ "Надвірнанафтагаз"

3. Загальна характеристика НГВУ «Бориславнафтогаз»

3.1 Історія
3.2 Діяльність
3.3 Структура підприємства
3.4 Продукція

4. Шляхи вдосконалення виробничої структури

5. Список використаної літератури

6. Додатки
 1. Загальні відомості про нафтогазовидобувне управління

Нафтогазовидобувне управління — основна вітчизняна організаційна форма

управління виробництвом з видобування нафти і газу. Нафтогазовидобувне
управління (НГВУ) може зустрічатися й в інших формах: нафтовидобувне
управління (НВУ, збільшений промисел та ін.). Організаційна структура і
взаємовідносини всередині підприємства і між окремими його підрозділами в усіх
таких організаціях і різновидах нафтогазовидобувних підприємств у цілому такі ж,
що і в НГВУ.

Основні задачі НГВУ: виконання завдань; забезпечення високих темпів росту

видобутку нафти і газу; підготовка нафти і газу у відповідності зі встановленими
технічними вимогами; підвищення ефективності всього виробництва шляхом
раціональної розробки нафтогазових родовищ у відповідності із затвердженими
проектами (технологічними схемами), всебічне покращення використання
експлуатаційного фонду свердловин; удосконалення технології видобування
нафти; підвищення продуктивності праці; дотримання вимог з охорони надр і
захисту довкілля; керівництво підвідомчими підприємствами і організаціями та
забезпечення їх рентабельної роботи. В організаційній структурі НГВУ можна
виділити три самостійні ланки: основне і допоміжне виробництва і група
самостійних підприємств, підлеглих безпосередньо НГВУ.

До складу основного виробництва НГВУ входять інженерно-технологічна служба

(ІТС), цех підтримування пластового тиску (ЦППТ), цех підготовки і
перепомповування нафти (ЦП і ПН), газокомпресорний цех (ГКЦ). У складі
допоміжного виробництва — база виробничого обслуговування (БВО) з
підрозділами, що входять до неї, і цех науково-дослідних і виробничих робіт (ЦНД і
ВР). Як самостійні підприємства у складі НГВУ звичайно є автотранспортна
контора (АТК), будівельно-монтажне управління (БМУ), житлово-комунальна
контора (ЖКК). Якщо НГВУ входить на правах виробничої одиниці в склад
виробничого об'єднання, то останнє бере на себе виробничі і господарські функції,
деякі підрозділи НГВУ виділяються і спеціалізуються в рамках об'єднання,
організаційна побудова при цьому не змінюється.

ІТС НГВУ виконує функцію оперативного управління видобуванням нафти і газу,

вона забезпечує виконання виробничих планів видобування нафти і газу з
дотриманням установленої технології. ІТС складається з центральної інженерно-
технологічної (ЦІТС) і районних (РІТС) служб. Число РІТС визначається кількістю
свердловин, обсягами видобутку нафти і газу, числом віддалених один від одного
розроблюваних родовищ. При невеликій розкиданості експлуатаційного фонду
свердловин та інших об'єктів основного виробництва ІТС створюється без
розділення на центральну і районні. ІТС підлягає безпосередньо начальнику
НГВУ. Оперативні розпорядження ІТС обов'язкові для усіх виробничих підрозділів
НГВУ.

БВО НГВУ створюється для забезпечення безперебійної роботи основного

виробництва. БВО здійснює прокат всього механічного та енергетичного
обладнання, засобів і систем автоматизації і телемеханізації, контрольно-
вимірювальних приладів (КВП), підтримує їх у працездатному стані і забезпечує
своєчасне матеріально-технічне, профілактичне і ремонтне обслуговування
основного виробництва в планово-попереджувальному і оперативному порядку.
БВО підлягає безпосередньо начальнику НГВУ. Свою діяльність БВО організовує
у відповідності з поточними і перспективними планами підготовки і обслуговування
об'єктів основного виробництва, а також оперативними вказівками інженерно-
технологічної служби, при зміні виробничої ситуації чи виникненні аварійних
положень. До складу БВО входять прокатно-ремонтний цех експлуатаційного
обладнання (ПРЦ ЕО), прокатно-ремонтний цех електрообладнання і
електропостачання (ПРЦЕ і Е), цех підземного і капітального ремонту свердловин
(ЦП і КРС), цех пароводопостачання (ЦПВП), цех автоматизації і телемеханізації
виробництва (ЦАТВ), прокатно-ремонтний цех електричних занурених насосів
(ПРЦЕН).

Організаційна структура БВО встановлюється в залежності від об'єму,

технологічної специфіки та умов виконання робіт, що і визначає наявність тих чи
інших цехів і підрозділів в її складі. [1]
 2. Загальна характеристика НГВУ "Надвірнанафтагаз" та району
проведення робіт

2.1 Економічна та геолого-географічна характеристика району проведення робіт.

Підприємство "Надвірнанафтагаз" виникло внаслідок відкриття покладів нафти на

території даного району.
В 1771 р. при поглибленні соляної шахти в Слободі Рунгурській на глибині 25 м
почалися виходи нафти біля 100 кг/добу. Видобуток нафти зумовив виникнення, в
даному районі Надвірнянського УБР, яке займається бурінням розвідувальних та
експлуатаційних свердловин.
Надвірнянського УТТ, яке забезпечує УБР і НГВУ технологічним транспортом та
перевозить робітників на бурові і родовища. В Надвірній побудовано досить
потужний НПЗ, який переробляє сировину даного нафтопромислового району.
Надвірнянський нафтопромисловий район є вже досить старий і тому рівень
освоєності території є високий, оскільки ще в минулому столітті розробку родовищ
вели іноземні фірми.

В 1944 р. після звільнення від фашистських окупантів для видобутку і переробки

нафти був створений Державний Союзний нафтопромисел 7 Битків. З того часу
відбулися деякі структурні зміни і зараз існує НГВУ "Надвірнанафтагаз".
Підприємство займається видобутком нафти і конденсату, газу попутного і
природного. Зокрема, в 1997 р. було видобуто:
- нафти - 177740 т,
- конденсату - 4660 т,
- газу попутного і природного-233404 тис. м. куб.

Кожного року видобуток нафти та газу в даному районі знижується, що пов'язано з

виснаженням пластів, із зменшенням об'ємів експлуатаційного та пошуково-
розвідувального буріння. Сьогодні НГВУ розробляє 17 нафтових і газових
родовищ на території від Лімниці до Серета.
В географічному відношенні нафтопромисловий район розташований в межах
північно-східного схилу українських Карпат в долині р.Бистриця Надвірнянська.
Ріка ділить його на дві частини: північно-західну і північно-східну.
Північно-західна частина є водорозділом рік Бистриця, Надвірнянська і
Солотвинська. Північно-східна є північним схилом водорозділом рік Бистриця
Надвірнянська і Прут. Водорозділи мають висоту в середньому до 1000 м і
переходять через значний виступ в Прикарпатську рівнину з висотою земної
поверхні до 500 м.
В межах Надвірнянського району в теперішній час розробляється Верхньо-
Луквинське, Довбушанське, Пнівське, Битківське та інші родовища. В порівнянні з
іншими карпатськими нафтовими і нафтогазоносними родовищами, найбільш
інтенсивне насичення розрізу нафтовими і газовими покладами спостерігається в
межах Битків-Бабчинського і Пасічанського родовищ. Тут поклади нафти і газу
виявлені в верхньокрейдових відкладах Битківського покриву.
Від глибини залягання пласта, міцності порід, дебіту свердловин, якості нафти
залежить характер матеріально-технічної бази управління.

2.2. Техніко-технологічна характеристика виробництва

Виробничо-технічна база підприємства - це комплекс технологічного,

енергетичного, транспортного та інших видів обладнання, інструментів і приладдя,
будівель і споруд, необхідних для здійснення процесу виробництва. Під впливом
науково-технічного прогресу в розвитку матеріально-технічної бази управління
відбуваються постійні зміни: вводяться нові діючі машини і обладнання, постійно
удосконалюються технологічні процеси виробництва.

Стан матеріально-технічної бази управління "Надвірнанафтагаз" можна

охарактеризувати з допомогою системи техніко-економічних показників,
включаючи оцінку рівня техніки, організації виробництва, використання виробничих
фондів та ін. Планування цих показників засноване на розрахунку виробничих
потужностей.
Виробнича потужність управління - це максимально можливий річний об'єм
виробництва продукції в визначеній номенклатурі і асортименті.

В НГВУ "Надвірнанафтагаз" асортиментний склад продукції такий: нафта і

конденсат, газ попутний і газ природний.
Проте з кожним роком нафтогазоносні пласти виснажуються і видобуток
зменшується. Середньодобовий видобуток в 1997 р. склав 1076 т.
Загалом в 1997 р. було відпрацьовано по нафтових свердловинах 39 св.-міс., а по
газових 10.3.

Одним із важливих шляхів покращення використання часу роботи обладнання.

Особливо важливе значення має раціональне використання фонду свердловин,
машин і обладнання для видобутку нафти і газу.

В даний час НГВУ "Надвірнанафтагаз" розробляє 12 нафтових і 5

газоконденсатних родовищ. Діючий фонд на 01.01.98 р. склав 311 нафтових і 14
газових свердловин. [2]
Розробка всіх родовищ ведеться згідно проектів і технологічних схем. Одним з
найбільших і найстаріших родовищ є Битків. Основним об'єктом розробки
родовища є менілітових поклад складки "Глибина". Поклад експлуатується 130
свердловинами. Дебіти нафти коливаються в межах 0,03-22,3 т/ добу, газовий
фактор від 200 до 5556 м куб./ т. Середньодобовий видобуток нафти на кінець
року склав 156 т/ добу.

На Луквинському родовищі розташовано 44 свердловини, на родовищі Лопушна -4

св., які дали в 1997 р. 32.5 тис. т. нафти і 12.03 млн. м. куб. попутнього газу. Крім
цього в даному нафтовому районі розміщені родовища Пнів, Микуличин, Рудавець
(5 свердловин), Довбушанське. На родовищі Бистриця розташовано 34
свердловини.
Родовище Пасічна відкрито в 1970 р. і є одним з нових родовищ. В даний час в
його експлуатаційному фонді є 9 свердловин.

До газоконденсатних родовищ відносять: Космач, Росільна, Монастирчани,

Славицьке, Південний Гвізд.

Головну частину всього фонду свердловин складає експлуатаційний фонд, який

включає діючі і бездіючі свердловини. В таблиці 1.2 даються деякі дані про діючий
фонд свердловин в НГВУ "Надвірнанафтагаз". Згідно таблиці 1.2. експлуатаційний
фонд нафтових свердловин складає 312 свердловин, а газових 14 свердловин.
Видобуток нафти з даних свердловин ведеться трьома способами: фонтанним,
газліфтним та штанговим глибинними насосами. Фонтанний спосіб видобутку
використовується переважно на нових родовищах де пластової енергії достатньо
для підйому нафти з свердловини. При газліфтному способі газ, який нагнітається
з поверхні, або поступ з пласта, вводиться в потік продукції свердловини. На
родовищах експлуатація ведеться як компресорним, так і безкомпресорним спо-
собами.
Для планування і аналізу використання експлуатаційного фонду в часі
застосовуються два коефіцієнта: використання свердловин і експлуатації. При
цьому час роботи і простою свердловин планують і враховують в свердловино-
місяцях.

Виробничо-технічна база НГВУ, крім фонду свердловин, включає і інше

обладнання.
Станом на 1.01.98 р. в НГВУ знаходилось в експлуатації 163 установки приводу
штангових насосів, 282 фонтанні арматури, компресорна станція з шістьма
газокомпресорами 10ГКН2-50/250, дві блочні кущові насосні станції та інше
обладнання.

Безпосередньо електроенергія на об'єкти нафтогазовидобутку підводиться

електролініями напругою 35/04 кВ через понижуючі трансформаторні підстанції по
радіальній схемі. Для найбільш відповідальних об'єктів - компресорна станція, ТХЦ
"Пасічна", нафтові родовища Дора Довбушанська-здійснюється постачання
електроенергією від двох незалежних джерел: ТП 35/6 кВ, Пасічна-ТП 35/6 кВ, 5
КНС-2.
В таблиці 1.3 даються дані про обладнання для енергозабезпечення об'єктів, які
знаходяться на балансі підприємства. [2]
Теплоенергетичне господарство складається з 7 котелень, де встановлено 18
котлів:
 2.3. Організаційна і виробнича структура НГВУ "Надвірнанафтагаз"

Під виробничою структурою розуміють сукупність внутрівиробничих підрозділів і

служб управління, співвідношення і взаємозв'язок між ними. Важливим
показником, який характеризує виробничу структуру управління, є кількість цехів
(ділянок та інших підрозділів) і їх значення у виробництві. В НГВУ у відповідності з
виконуваними функціями виділяють основне і допоміжне виробництво. Основне
охоплює процеси,безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції. Допоміжне
забезпечує нормальні умови для безперебійного випуску продукції підрозділами
основного виробництва.

Цехи видобутку нафти і газу №І і №2, які підпорядковуються центральній

інженерній службі (ЦІТС), займаються забезпеченням розробки нафтових і газових
родовищ у відповідності з технологічним проектом розробки, забезпечує роботу
експлуатаційних і контрольних свердловин, обслуговує і здійснює поточний ремонт
наземного нафтопромислового обладнання, здійснює контроль за проведенням
робіт по закінченню свердловин бурінням і капітальним ремонтом та впливу на
привибійну зону пласта.

Цех підтримання пластового тиску (ЦППТ) займається

-підтриманням пластового тиску на родовищах шляхом закачки робочих агентів в
пласт;
-забезпеченням цехів по видобутку нафти і газу газом високого тиску для
газліфтної експлуатації свердловин;
-безперебійним забезпеченням споживачів технічною водою і селища Битків
питною водою;
-здійснює закачку робочих агентів в пласт у відповідності з технологічними
режимами;
-забезпечує роботу нагнітальних свердловин та інших виробничих об’єктів;
-веде облік, технічну експлуатацію та паспортизацію обладнання цеху.

Дільниця підготовки і перекачки нафти займається підготовкою і утилізацією

підтоварних вод, обслуговує закріплене за дільницею обладнання, забезпечує
теплопостачання об'єктів дільниці структурних підрозділів, що до них прилягають.
Дільниця прокату і ремонту експлуатаційного обладнання, яка входить до
допоміжного виробництва, підпорядковується головному механіку.

Основним завданням дільниці є:

-виконання замовлень на виготовлення і ремонт обладнання, запасних частин та
деталей до обладнання;
-проведення ремонтів котельних агрегатів, обладнання газового господарства та
свердловинних насосів;
-проведення дефектоскопії нафтопромислового обладнання.

Дільниця прокату і ремонту електрообладнання та електропостачання

підпорядковується головному енергетику. Головним завданням дільниці є
безперебійне постачання виробничих об’єктів електроенергією, технічне
обслуговування і проведення своєчасного і якісного ремонту електрообладнання,
електромереж і підстанцій.

Дільниця підземного і капітального ремонту свердловин (ПіКРС) проводить

своєчасний і якісний ремонт експлуатаційних і нагнітальних свердловин,
проводить заходи по інтенсифікації видобутку нафти і газу і підвищення
приймальності нагнітальних свердловин, випробування нових зразків глибинного
обладнання в свердловинах.
Група з дослідження свердловин підпорядковується технологічному відділу.
Головним завданням групи є проведення геолого-промислових досліджень всього
фонду свердловин, підвищення якості та інформативності діючих та впровадження
нових методів дослідження свердловин.

Лабораторія промислової хімії підпорядковується головному інженеру.

Лабораторія забезпечує виконання аналізу на приймально-здавальних операціях,
інших видів аналізу, необхідного для здійснення контролю технологічного режиму.

Всі підрозділи основного і допоміжного виробництва в належній мірі забезпечені як

технічними, так і трудовими ресурсами. Така виробнича структура забезпечує
нормальне функціонування НГВУ "Надвірнанафтагаз".

Успішна робота виробництва в значній мірі залежить від чіткості побудови

організаційної структури управління і розподілу кола обов'язків кожної ланки
структури.

В структурі управління виділяють основні служби: загальне і адміністративне

керівництво; економічну, технічну, виробничу, фінансову та інші служби.

Важлива робота по управлінню - організація безпосередньо виробництва і

технічне керівництво по вдосконаленню техніки,технології. ЇЇ здійснює служба
головного інженера. Головний інженер керує роботою всіх виробничих цехів,
лабораторій та конструкторських бюро, відповідає за проведення за проведення
правильної технічної політики в НГВУ.

Особливі функції в управлінні виробництвом виконує геологічний відділ, який

підпорядковується головному геологу. Головним завданням цього відділу є вибір
раціональної системи розробки родовищ, контролює виконання рекомендацій,
передбачених проектом розробки.

Економічні служби НГВУ очолює заступник начальника по економіці, який здійснює

керівництво роботами по аналізу і плануванню виробничо-господарської діяльності
управління по найбільш повному використанню матеріальних, трудових і грошових
ресурсів.

Для організації і управління роботами по капітальному будівництву в управлінні є

відділ капбудівництва і проектно-кошторисне бюро, а також будівельно-монтажний
цех, який виконує всі роботи по капбудівництву. Функції цих відділів полягають в
плануванні всіх робіт по капбудівництву, визначення способів їх виконання,
забезпечення найбільш ефективного ведення цих робіт.

Важливою умовою забезпечення ефективної роботи апарату управління НГВУ є

правильний розподіл і координація праці спеціалістів і службовців, забезпечення
правильного підбору та використання управлінських кадрів на основі чіткого
розподілу обов’язків, підвищення відповідальності виконавців, впровадження
ефективної системи оплати праці в НГВУ.
 3. Загальна характеристика НГВУ «Бориславнафтогаз»

НГВУ «Бориславнафтогаз» — підприємство нафтогазовидобувної промисловості,

що є структурною одиницею «Укрнафта».[3] Підприємство є основним платником
податків до бюджету м. Борислава (понад 60%) і до 5 районних та обласного
бюджетів.

3.1 Історія

Видобуток нафти методом буріння вперше почався на

околицях Борислава у 1886 року. У 1909 році з родовищ у районі Борислава було
видобуто 2 млн. тонн нафти — 5% світового видобутку тих часів. Галичина була на
третьому місці з видобутку нафти після США та Росії у світі.[4]
Створено підприємство у 1939 році шляхом переведення на державну форму
власності 234-х приватних фірм, правонаступником яких був трест
«Укрнафтовидобуток». До нього входили чотири промисли у Бориславі, по
одному — у Східниці та Устриках (1950 році переданий Польщі).

 від 1945р. — об'єднання «Укрнафта»,

 від 1950р. — трест «Бориславнафта» перейменовано у
нафтопромислове управління «Бориславнафтогаз». 
 від 1954р. — нафтопромислове управління «Бориславнафта»
 від 1970 р. — нафтогазовидобувне управління «Бориславнафтогаз» зі
зміною відповідно назв промислів на районно-інженерні диспетчерські
служби, потім районно-інженерні технологічні служби, нині - цехи
видобутку нафти і газу.

3.2 Діяльність

Предметом діяльності НГВУ «Бориславнафтогаз» є:

 здійснення розробки і експлуатації нафтових, газових і газоконденсатних

родовищ, підготовка до реалізації нафти, газоконденсату та газу;
 будівництво і капітальний ремонт об'єктів по видобутку, збору, підготовці,
транспортуванню та утилізації нафти, газу, конденсату та води на
родовищах;
 капітальний і поточний ремонт нафтових, газових, водозабірних,
нагнітальних свердловин, роботи по збільшенню їх продуктивності, інші
роботи по обезводненню свердловин, а також постачання природного
газу за регульованим та нерегульованим тарифом та здійснення інших
видів прибуткової діяльності, що не заборонені законами України, які
сприяють виконанню головних завдань НГВУ.

Основними видами діяльності управління є видобуток нафти і попутного газу,

видобутого із нафтових свердловин.[4]

3.3 Структура підприємства

В складі НГВУ «Бориславнафтогаз» знаходяться три цехи по видобутку нафти і

газу:

 Бориславський;
  Старосамбірський;
 Орівський;

До складу виробничої структури НГВУ «Бориславнафтогаз» входять також такі

виробничі підрозділи:

 цех підготовки і перекачування нафти;

 цех технологічного транспорту;
 база виробничо-технічного обслуговування та комплектації;
 лабораторія промислової хімії;
 ремонтно-будівельна дільниця.

І невиробничі підрозділи:

 житлово-експлуатаційна дільниця;
 відділ робітничого постачання.

3.4 Продукція

Основний вид продукції — сира нафта, що відповідає найкращим світовим

зразкам: легка (густина 830-850 кг/м³ з переходом до середньої) і малосіркова
(вміст сірки до 0,5%), нафтовий (розчинний) газ з переходом до напівжирного.

Частка видобутку нафти «Бориславнафтогаз» у загально-українському обсязі

змінювалася. У 1940 р. — в Україні видобували 353тис.т нафти, з них у
Бориславському нафтопромисловому районі (БНПР) — 271,5 тис.т (близько 77%).
У 1950 р. — в Україні видобуто 290 тис.т, з них у БНПР — 194,3 тис.т (67%).
У 1971 р. — в Україні досягнуто максимального нафтовидобутку — понад 14 млн.т,
з них у БНПР — 420 тис.т (2,9%).

В останні роки видобуток нафти й конденсату в Україні стабілізувався на рівні

майже 4 млн.тон, де частка БНПР складає майже 4%. За забезпеченістю
промисловими видобувними запасами нафти НГВУ «Бориславнафтогаз» займає
2-у позицію серед 6 нафтогазовидобувних управлінь ВАТ «Укрнафта», його
частка — 20,1%, переважно важковидобувних запасів нафти, родовищ, що
знаходяться на пізній або завершальній стадіях розробки. Основним родовищем
району є Бориславське нафтогазоконденсатне родовище. Воно є унікальним
вуглеводневим об'єктом, одним з найбільших, найстаріших, найвідоміших родовищ
Європи, одним з центрів світового розвитку нафтопромислової справи.

За оцінкою науковців, ресурси нафти у надрах Львівської області складають ще

близько половини від суми видобутої нафти (більше 44 млн.тон) та її промислових
видобувних запасів, що сягають 27 млн.тон (станом на 01.01.2000 р.). У 2014 році
введено в експлуатацію, на Верхньомасловецькому родовищі, нову свердловину
№ 100, котра є першою в Карпатах з горизонтальним закінченням стовбуру,
завдяки чому нафту можна добувати у великих об'ємах — близько 70 м куб. на
добу, хоча її потенціал — до 100 м. куб. Розробка нафтового родовища
відбувалася у складних геолого-технологічних умовах. Нафта з цього родовища є
відмінної якості, з мізерним вмістом сірки і парафіну — до 7%. Згідно урядової
Постанови продаж нафти проводиться на аукціоні в Києві.

Сучасне підприємство «Бориславнафтогаз» займається розробкою 13 родовищ з

яких в останній період видобувається близько 100 тис.т нафти і 30 млн.м3
нафтового газу щорічно. Тут працює близько 1,5 тисяч людей різних професій з
видобутку, підготовки, транспортування нафти, а також переробки нафтового газу і
ремонту свердловин та обладнання. Середній розмір заробітної плати становить
5300 грн. Підприємство є основним платником податків до бюджету
м. Борислава (понад 60%) і до 5 районних та обласного бюджетів.[4]
4. Шляхи вдосконалення виробничої структури

Основні шляхів удосконалення виробничої структури розуміють:

- регулярне вивчення досягнень у сфері проектування й розвитку

- виробничих структур з метою забезпечення мобільності і адаптивності структури
підприємства до нововведень і від нової продукції;
- зміцнення іразукрепление підприємств і цехів;
- пошук і освоєння реалізація досконалішого принципу побудови цехів;
- оптимізація числа і середніх розмірів виробничих підрозділів підприємства;
- дотримання раціонального співвідношень між основними, допоміжними і
обслуговуючими цехами;
- стала робота з раціоналізації планування підприємств;
- забезпечення пропорційності поміж усіма цехами підприємства;
- забезпечення відповідності компонентів виробничої структури підприємства
принципу пропорційності по виробничої потужності, прогресивності технологічних
процесів, рівня автоматизації, кваліфікації кадрів інших, параметрів;
- забезпечення відповідності структури принципупрямоточности технологічних
процесів з метою зменшення тривалості проходження предметів праці;
- забезпечення відповідності рівня якості процесів у системі (виробничої структурі
підприємства) рівню якості входу системи. Тоді й якість виходу системи буде
найвищим;
- створення всередині великого (об'єднання, акціонерного товариства, фірми)
юридично самостійних дрібних організацій з предметної чи технологічної
спеціалізацією виробництва;
- швидкоплинність зміни виробничого профілю за умов ринкової економіки,
вдосконалення спеціалізації і кооперування;
- розвиток комбінування виробництва;
- скорочення нормативного терміну служби основних фондів;
- дотримання графіків планово-попереджувального ремонту основних виробничих
фондів підприємства, скорочення тривалості проведених ремонтів і підвищення
його якості, своєчасне відновлення фондів;
- досягненняконструктивно-технологічної однорідності продукції результаті
широкої уніфікації і стандартизації;
- підвищення рівня автоматизації виробництва;
- створеннябезцехової, де може бути, структури управління підприємством.
Дотримання раціонального співвідношень між основними, допоміжними і
обслуговуючими цехами і ділянками має спрямувати для підвищення частки
основних цехів за кількістю зайнятих робочих, вартості основних фондів, частки
прибутку на загальної прибутку підприємства.

У структурному відношенні економіка підприємства повинна формуватися як

економіка окремих ланок і цехів. Пропорциональність входять до складу
підприємства ланок характеризується раціональним співвідношенням виробничої
потужності цехів і земельних ділянок, пов'язаних між собою спільним
виготовленням кінцевий продукт.

Розвиток комбінування призводить до комплексному використанню сировини й

матеріалів, економії живої і упредметненого праці, і навіть зменшенню шкідливого
на довкілля. [5]
Конструктивно-технологічна однорідність продукції створює сприятливі умови для
поглиблення спеціалізації виробництва, організації поточного і автоматизованого
виготовлення виробів, підвищенню їхньої якості і зниження витрат, що необхідна
за умовах ринкової економіки.

Безцехова структура управління підприємством призводить до вдосконаленню

управління його підрозділом, скорочення обслуговуючого і управлінського апарату,
отже, до їх зниження витрат виробництва та кращому реагування зміну попиту
продукцію. Правильно побудована виробнича структура визначає пропорційність
всіх цехів і служб підприємства, що, своєю чергою, позитивно впливає поліпшення
техніко-економічних показників: рівень спеціалізації і кооперування, ритмічність
виготовлення продукції, зростання продуктивність праці, поліпшення якості
виробів, зменшення кількості управлінських кадрів, найбільш доцільне
використання трудових, матеріальних й фінансових ресурсів, зростання прибутку.
[5]
 5. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%84%D1%82%D0%BE
%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE
%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%BD%D0%B5_%D1%83%D0%BF
%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D1%96%D0%BD

2. http://stockmarket.gov.ua – офіційний сайт Сток маркет (розкриття інформації).

3. http://www.ukrnafta.com – офіційний сайт ПАТ «Укрнафта».

4. Васьків О. В., Михалевич Л. В. З історії нафтового Борислава. — Борислав, 2002.

5. Чечина Н.А. Основи організації виробництва: Підручник - Самара: Видавництво

Самарської державної економічної академії, 2007. - 384 з.
6. Додатки
Додаток 1 Організаційна структура ПАТ «Укрнафта»
Додаток 3 організаційна структура управління Укрнафта