Грибовська Таміла ПНА-20

1. Згрупуйте слова тексту за віднесеністю їх до частин мови, вкажіть на

їх загальне значення (частиномовне),спільні морфологічні ознаки і
морфемну будову та типову синтаксичну роль у реченні.

 Сонце низько стоїть на заході між білими й сизими хмарками, червоне, як

жар, мов розпечене в жару залізо, без проміння, тільки ніби в сяєві од жару.
Небо внизу над лісами делікатно блакитне, а подекуди ніби зелене, лиснюче
й  прозоре, неначе помальоване скло. Над оболонню висять низько білі,
тонкі, аж прозорі хмарки. Хмарки жовті, неначе із жовтого скла. Чудовий
жовтий колір подекуди на кінцях хмарок лиснить то жовтогарячим світом, то
рожевим. ( Нечуй-Левицький)

Іменники- це частина мови, яка означає предмет і відповідає на

питання хто? що? 
Найчастіше вони виступають в реченні додатками, підметами,
обставинами.
Заході, жар , проміння, сяєві, небо, хмарками, лісами, скло, оболонню,
хмарки, скла, залізо, колір, кінцях, світом ,сонце.
Іменники мають морфемну будову корінь і закінчення ( виражене - сонце і
нульове – жар).
Окрім хмарки, вона має суфікс к і виражене - сонце і нульове – жар.

Дієслова- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на
питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому
стані він перебуває? (ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю)
спільні ознаки – вони всі недок. виду, неперех., теп. час, ІІІ особа, ІІ
дієвідміна. Виступають присудками.

стоїть -сто, закінч їть ,

висять-вис, закінч ять,
лиснить лис, суф н, зак. ить.

Прикметники- називають ознаку предмета. Найчастіше прикметники

виступають означенням, рідше (в цьому тексті найбільше) присудком.
Спільні морфологічні ознаки іменників і прикметників – рід, число, відмінок.
білими (біл), сизими (сиз), червоне (черв, суф. он), блакитне (блакит, суф н),
зелене(зелен), лиснюче(лис, суф. Н, юч), прозоре (префікс про, зор), білі
(біл), тонкі (тон, суф к), жовті (жовт), чудовий (чуд, суф ов), жовтогарячим
( жовт і гаряч), рожевим (роз, суф ев).

Дієприкметники (особлива форма дієслова)- дієприкметники називають

ознаку предмета за дією, спільні морфологічні ознаки – пасивні, с. р., одн.,
Н.в., в реченні входять в порівняльний зворот, який виступає обставиною.
розпечене (печ, префікс роз, суф ен), помальоване (маль, префікс по, суф. ов,
ан).

Прислівники- Прислівники вказують на ознаку іншої ознаки і на час. Вони є

незмінними і виступають обставинами:
низько (низ, суф к, о), внизу (низ, префікс в, суф у), подекуди (куди, префікси
по і де).

Сполучники- служать для зв’язку однорідних членів речень ( й, то…то) і

утворюють порівняльний зворот. Не мають морфологічних ознак і не
виступають членами речення: й, як, мов, а, неначе, то…то

Прийменники- служать для зв’язку слів, не мають морфологічних ознак і не

виступають членами речення, є непохідними.
на, між, в, без, в, од, над, із, на.
.

Частки- є модальними, підсилювальними. Не мають морфологічних ознак і

не виступають членами речення: тільки, ніби, аж.

2. Випишіть окремо службові слова, згрупуйте їх за приналежністю до

тієї чи іншої службової частини мови, вкажіть, яку службову роль вони
виконують у реченні.

Сполучник — служить для зв’язку між собою частин речення та однорідних

членів речення. Сполучники не мають власного лексичного значення й не
виконують у реченні граматичну роль.
Прийменник — слугує для узгодження іменника з іншими словами в
реченні.  Стосуючись іменників, числівників, займенників, вони входять до
складу другорядних членів речення.

Частка — незмінна службова частина мови, яка надає реченню чи окремим

його членам додаткових смислових та модальних відтінків значення або
служить для утворення окремих граматичних форм і нових слів. Членом
речення не виступає.

Сонце без проміння, червоне, неначе з жару, але жовтий світ од хмар не
лише одбиває, а кидає ясний світ на широку картину. Нехай собі кидає!
Тільки за Вишгородом стоїть на Дніпрі сиза, але з жовтим сутінком імла. А
за нею, за Дніпром, над борами і далеко за Десною стоять хмари внизу, над
самими лише борами, неначе високі й важкі майже чорні гребені
Альп. (Нечуй-Левицький)
Роль службових частин мови в реченні — зв’язок слів між собою.

3. З'ясуйте , до яких частин мови належать слова спільного кореня.

 Один (числівник),одинокий (прикметник),одиниця (іменник) одинак

(іменник) ;

 два (числівник), двійка (іменник), двоє (числівник), двоїтися (дієслово),

подвійний (прикм.);

 сам (займенник), самотній (прикм.), самотність (імен.);

 свіжий (прикм.), свіжо (присл.), свіжість (імен.) , свіжина (імен.);

 викликати (дієслово), виклик (імен.);

 чабан (імен.), чабанський (прикм.), чабанувати (дієслово); ой (вигук),

ойкати (дієслово) , ойкання (імен.);

 нікуди (присл.), нікудишній (прикм.), нікудишньо (присл.);

 хай (частка), хаяти (дієслово), охайний (прикм.).

4. З'ясуйте явища переходу виділених слів з однієї частини мови в іншу.

1. Зорі сяють. Серед неба горить білолиций. Старий слуха соловейка,

дивиться в криницю (Т. III.). 2. Спи, мій малесенький! Пізній бо час (Л. Укр.).
3. Просвітіть, премудрі, недозрілу Душу мою, зрячу і сліпу! (Сим.). 4. Тільки
часом у тихій зажурі Випливаєш з-за обрію ти (Сим.). 5. Цілий рік з
того садка аж до нового врожаю годуються  фруктами.(Н.тв.). 6. Після
війни хлопчина залишився один (Скл.). 7. Сидить батько кінець стола, на
руки схилився (Т. Ш.). 8. Один Тимко згадав про старого і розшукав його
межи підводами (Гр. Тют.).

Білолиций –з прикм. в ім..

старий – з прик. в ім..

малесенький – з прик. в ім.

премудрі – з прик. в імен.

часом -з ім.. в прис.

цілий – з прик. в займен.

один –з числ. в прикм.

кінець –з імен. в прийм.

один –з числ. в частку

старого –з прикм. в імен.

межи –з імен. в прийм.