МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ННІ Економіки, оподаткування та митної

справи
Кафедра міжнародної економіки
Дисципліна: Міжнародна торгівля

КУРСОВА РОБОТА
на тему: «РОЛЬ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ В ЕКОНОМІЧНОМУ
РОЗВИТКУ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ»

Галузь знань 29 «Міжнародні відносини»

Спеціальність 292 «Міжнародні економічні відносини»

Студентки 2 курсу групи МЕБ-20-1

Ігнатенко Єлизавета Віталіївна
Науковий керівник:
к.е.н., доцент Назаров Микола Ігорович

Ірпінь - 2021
 2

Реєстрація
номер дата підпис лаборанта кафедри

Рекомендовано
до захисту
підпис наукового дата ініціали, прізвище наукового керівника
керівника

Результат
захисту
оцінка дата захисту

Члени комісії
підпис ініціали, прізвище

підпис ініціали, прізвище

підпис ініціали, прізвище

підпис ініціали, прізвище

 3

РЕЦЕНЗІЯ НА КУРСОВУ РОБОТУ

на підставі оцінки курсової роботи за окремими критеріями
№ Кількість балів
Етапи виконання курсової роботи
п/п план факт
1. Обґрунтування актуальності обраної теми, формування мети, 0−4
завдання, предмета та об’єкта роботи. Логічно-структурна
побудова роботи, відповідність плану і змісту темі роботи.
2. Повнота розкриття теоретичних основ предмета дослідження 0−10
у 1-му розділі роботи, у т. ч. рівень опрацювання
фундаментальних досліджень, сучасної наукової літератури
та нормативно-правових документів, наявність іноземних
наукових джерел. Наявність коротких висновків за
результатами дослідження.
3. Повнота розкриття методів, моделей та спеціальних програм 0−10
оцінки предмета дослідження, ступінь практичного аналізу
проблеми у 2-му розділі роботи. Оцінка стану використання
статистичних даних та рівень їх опрацювання. Наявність
коротких висновків за результатами дослідження.
4. Повнота узагальнення зарубіжного досвіду стосовно 0−10
предмета дослідження, розкриття сучасних проблем, рівень
обґрунтованості та практичного спрямування пропозицій,
наведених у 3-му розділі роботи. Наявність коротких
висновків за результатами дослідження.
5. Ступінь відповідності висновків по курсовій роботі змісту 0-4
роботи та поставленим завданням.
6. Відповідність оформлення курсової роботи встановленим 0−5
вимогам до оформлення: тексту (шрифт, відступи, поля),
таблиць, рисунків, списку використаних джерел, додатків
7. Ступінь застосування графічних методів представлення 0−2
матеріалу (графіки, схеми, таблиці, діаграми), якість
викладення матеріалу роботи (логічність, структурність,
грамотність тощо).
8. Вчасність виконання окремих структурних частин курсової 0−5
роботи.
9. Загальна кількість балів за виконання курсової роботи. 0−50

Окремі пояснення до оцінки курсової роботи:_________________________

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
Загальний висновок керівника курсової роботи:______________________
 4

__________________________________________________________________
__________________________________________________________________

Науковий
керівник ____________________ _____________________________________
(підпис) (прізвище, імя, по батькові)

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

№ Етапи виконання курсової роботи Кількість
п/п балів
план факт
1. Вміння студента викласти у стислій формі результати проведеного 0−20
дослідження, логічно структурувати доповідь
2. Відповіді на поставлені питання: надання відповідей на поставлені 0−30
питання, чіткість формулювання відповідей та їх відповідність
заданому питанню, повнота відповіді.
3. Загальна кількість балів за захист курсової роботи. 0−50

Загальна кількість балів за результатами

виконання та захисту курсової роботи: _________

Для переведення суми балів в оцінку за національною шкалою рекомендовано

скористатися шкалою відповідності, наведеної в таблиці 1.

Шкала переводу балів в загально прийняту систему оцінювання для визначення

підсумкової оцінки студента

Оцінка за Оцінка за Еквівалент оцінки за

Оцінка за бальною
шкалою розширеною п’ятибальною
ЄКТС шкалою шкалою
шкалою
A 90–100 «відмінно» 5
B 80–89 «дуже добре»
4
C 70–79 «добре»
D 60–69 «задовільно»
3
E 50–59 «достатньо»
FX 35–49 «незадовільно» 2
F 0–34 «неприйнятно» 1
 5

УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародної економіки

Дисципліна Міжнародна торгівля
Спеціальність Міжнародні економічні відносини
Курс 2 Група МЕБ-20-1 Семестр 1

ЗАВДАННЯ
на курсову роботу студента

Ігнатенко Єлизавета Віталіївна

(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи Роль міжнародної торгівлі в економічному розвитку
Китайської Народної Республіки
2. Строк здачі студентом закінченого проекту (роботи) 24 листопада
3. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань які підлягають
розробці): cтворення та історія розвитку міжнародної торгівлі КНР; головні
механізми та структура міжнародної торгівлі країни; положення та вплив на
світовій арені; сучасний стан; проблеми та перспективи китайської
міжнародної торгівлі.
5. Предмет курсової роботи є міжнародна торгівля КНР, роль та значення на
міжнародному рівні.
6. Об’єкт курсової роботи є КНР, її роль та значення.
7. Інформаційна база дослідження становлять офіційні сайти міністерств
міжнародних організацій, монографій та статей науковців тощо.
8. Дата видачі завдання 29 вересня
 6

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№ п/п Етапи виконання роботи Строк Фактичне Підпис
виконання виконання
1. Вибір теми, вивчення
літературних джерел та
складання плану курсової
роботи
2. Підготовка 35% курсової
роботи та подання її
керівнику
3. Підготовка 70% курсової
роботи та подання її
керівнику
4. Підготовка 100% курсової
роботи та подання її
керівнику
5. Доопрацювання роботи з
урахуванням зауважень
керівника
6. Отримання відгуку
керівника курсової роботи
7. Захист курсової роботи

Студент______________________
(підпис)
Керівник_____________________
«____» _______________ 20 ___р
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..............8
 7

РОЗДІЛ 1: МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА

ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
1.1 Створення та історія розвитку міжнародної торгівлі Китаю……………..10

1.2 Механізми та структура міжнародної торгівлі країни…………………….14

1.3 Положення та вплив китайської міжнародної торгівлі на світовій арені.

……………………………………………………………………………...18

РОЗДІЛ 2.ПРАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.

2.1 Сучасний стан участі Китаю в міжнародній торгівлі…………………….23

2.2 Динаміка розвитку економічних показників міжнародної торгівлі

китайської міжнародної торгівлі………………………………………………..26

РОЗДІЛ 3: ВЕКТОР РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

КИТАЮ…………………………………………………………………………..29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….34

ДОДАТКИ………………………………………………………………..………36

ВСТУП
 8

Aктуaльність теми. Епідемія нової хвороби COVID-19, яка з’явилась

в Китаї, значно сповільнила світове економічне зростання, а карантинні
обмеження ускладнили міжнародні торгівельні відносини. Тим часом
економічна рецесія в більшості розвинутих країн світу, спровокована
пандемією COVID-19, призвела до скорочення обсягів експорту китайських
товарів і врешті-решт негативно позначилася на розвитку економіки КНР.
Наслідком цього стало зростання безробіття. Однак поступово китайська
економіка почала відновлюватися. Як повідомив кореспондент видання
«Deutsche Welle», посилаючись на інформацію Державного статистичного
управління КНР, валовий внутрішній продукт Китаю в IV кварталі 2020 р.
зріс на 6,5 %. Таким чином, темпи зростання китайської економіки в кінці
минулого року повернулися до докризового рівня. Це єдина велика світова
економіка, що відновилася після пандемії. Важливо зазначити, що економіка
США відновлювалася набагато повільніше, ніж китайська. У 2021 році
з'явилися прогнози, що Китай вже в 2028 році обжене США за розміром
ВВП. На сьогодні, економіка Китайської Народної Республіки — друга після
США економіка світу. Країна є найбільшою за чисельністю населення
державою світу (понад 1,38 млрд осіб). За прогнозом компанії
PricewaterhouseCoopers, зробленим у 2017 році до 2050 року Китай стане
найбільшою економікою світу.
Мета і завдання дослідження. Головною метою є дослідження й
комплексний аналіз міжнародної торгівлі Китайської Народної Республіки.
Дослідити основні концепції, етапи розвитку, систему показників розвитку
міжнародної торгівлі, розглянути форми міжнародної торгівлі за специфікою
регулювання і за специфікою взаємодії суб’єктів, державне регулювання
міжнародної торгівлі, а також особливості її розвитку в сучасних умовах. Для
досягнення цієї мети поставлені такі завдання:
- Дослідити діяльність політичних сил КНР та їх вплив на
міжнародну торгівлю.
 9

- Визначити основні фактори, які сприяли потужному економічному

зростанню КНР.
- Дослідити роль китайської міжнародної торгівлі на світовій арені.
- Проаналізувати як торгівельні ринки провідних країн залежать від
експорту китайських товарів.
- Визначити головні переваги і недоліки китайської торгівельної
системи та її вплив на економічний, соціальний та екологічний
стан країни.
- Визначити як епідемія COVID-19 сприяла змінам в міжнародній
торгівлі та подальшій економічній рецесії.
Oб’єктoм дoслідження є міжнародна торгівля Китаю і його
зовнішньоторговельна політика.
Предметoм дoслідження є міжнародні економічні відносини в галузі
торгівлі товарів та послуг, що здійснюються Китайською Народною
Республікою.
Інформаційне забезпечення.
У написанні даного дослідження були використані сучасні роботи
відомих світових спеціалістів із галузі міжнародної економіки, роботи
українських фахівців. Робота підкріплена даними із статистичних збірників
стосовно міжнародної торгівлі та міжнародного менеджменту. Також
дослідження становить інформацію з офіційних сайтів міністерств
міжнародних організацій, монографій та статтей науковців тощо.

РОЗДІЛ 1
 10

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІЧНЕ

ЗРОСТАННЯ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.
1.1 Створення та історія розвитку міжнародної торгівлі Китаю.
У цьому підрозділі розглядається історія виникнення відкритої
міжнародної торгівлі Китаю, як головного важеля економічного зростання
держави. А також еволюція концепції розвитку Китаю з початку політики
реформ і відкритості, тому варто почати більш детальний розгляд
особливостей функціонування економіки країни.
Історія торгівлі стародавнього Китаю з Європою та країнами Середньої
Азії почалася з шовку і переросла у Великий Шовковий шлях. Саме він є
найпершою торгово-економічною магістраллю, що зв'язала захід зі сходом. У
139 році до нашої ери імператор Хан У-Ді відправив Чжан Цяня на захід для
створення альянсу проти вроджених ворогів Китайської імперії, народу
Хунну та відвідати інші сусідні племена. Успішно виконане завдання
вплинуло на відкриття шляху послам та мандрівникам. Протягом усієї історії
неосяжна Євразія була перехрестям шляхів сполучення з торговими
маршрутами, які поступово сприяли формуванню відомого сьогодні
Шовкового шляху. Тут торгували шовком, а також іншими товарами з
народами з різних куточків світу. Водночас були створені морські маршрути,
які зв'язали Схід та Захід водним шляхом, та були використані в основному
для торгівлі спеціями, що дало основу «Шляху прянощів». Численні мережі
доріг служили не тільки для переміщення товарів та предметів розкоші, але
також передачі знань, ідей, культур та вірувань, які значно вплинули на
історію та розвиток цивілізацій євразійських народів.
Торгівля між китайцями та іноземними купцями велася в основному в
Західному краї. Китайські купці привозили свої товари на крайні західні
кордони імперії. Тут, у районі Кам'яної Башти, закінчувалася «китайська
частина» Великого шовкового шляху, оскільки далі за неї китайці воліли не
заходити. Однак і китайський уряд майже не допускав іноземців усередину
 11

імперії (якщо вони не входили до офіційних посольств). Покупцями були в

основному согдійські купці, які обмінювали свої товари на китайські. Однак
у I—III ст. Китай періодично втрачав вплив у країнах. Цьому сприяли три
обставини. По-перше, через ускладнену внутрішньополітичну обстановку в
самій імперії Хань уряд не міг здійснити ефективний контроль за васально
залежними територіями. По-друге, боротьбу за володіння територією
Західного краю розпочинають місцеві правителі. По-третє, скориставшись
чварами між місцевими правителями і послабленням Китаю, різко посилює
свою військову активність у регіоні Кушанська держава. У III-VI ст.
монополією на торгівлю між Близьким Сходом та Китаєм фактично
заволоділа держава Сасанідів (224—651 рр.) завдяки своєму географічному
розташуванню (від Мерва до Месопотамії) та високорозвиненого ремесла. З
оазисів Західного світу до Китаю постачали золото, яшму, вогнетривку
азбестову тканину, а також верблюдів, коней, павлінів, зебу. Звідси проникло
в Китай мистецтво виноробства. Чай і вино використовувалися як бадьорі
напої. Починаючи з III ст., звичай пити чай поширився з Китаю в західні
країни.
Середина VIII ст. стала переломним моментом у системі міжнародних
зв'язків Китаю із Центральною Азією. Це пов'язано з переходом західної
частини Шовкового шляху під арабський вплив після поразки китайців у
Талаській битві в 751 р. Іншою важливою подією стало те, що внаслідок
вторгнення Тибету в Східний Туркестан і Західний Китай в другій половині
VIII – початку ІХ ст. вся центральна ділянка Шовкового шляху потрапила під
контроль Тибету. Внаслідок цих політичних подій було перервано
налагоджені міжконтинентальні зв'язки. З'явилася потреба шукати обхідні
дороги. Хоча сухопутна дорога через Кашгарію — одне з відгалужень
Великого шовкового шляху - діяла і в пізньотанський час, провідну роль у
розвитку трансконтинентальних зв'язків стала грати південна, морська траса,
що простяглася від південнокитайського порту Гуанчжоу до Перської затоки.
У портах півдня Китаю були створені колонії мусульман, які мали свої
 12

мечеті, цвинтарі, базари. Більшість у них складали араби. На півдні Китаю

з'являються великі колонії персів, більшість із яких до IX-X ст. після
арабського завоювання та ісламізації Ірану стають мусульманськими.
За часів імператорської династії Тан (618 – 907) економіка Китаю
ґрунтувалася на аграрному виробництві, але важливою статтею державних
доходів стали податкові надходження від торгівлі, як внутрішньої, і
зовнішньої. Підйом економіки сприяв розвитку зовнішньоторговельних
зв'язків. До Китаю добиралися посольства візантійського імператора,
неодноразово прибували і посланці із арабських країн. Жваві торговельні
зв'язки підтримувалися з Ближнім Сходом не тільки через Великий шовковий
шлях, а й морем. Центром морської торгівлі був порт Гуанчжоу, який
пов'язував Китай із Кореєю, Японією та прибережною Індією. Сунські
імператори не зупинилися на одному Гуанчжоу, і наступний імператор Тхай
Цзун (Чжао Куан'ї) у 989 та 990 роках заснував Управління морський торгівлі
в Ханчжоу та Мінчжоу, відповідно. Управління морської торгівлі почали
купувати підпорядковані структурні елементи: Шибоу (Департамент
морської торгівлі), Шибочан (Відділення морської торгівлі) та Шибоку
(Склад морський торгівлі).
Внаслідок тривалої боротьби проти монголів в середині XIV століття
до влади прийшов один із керівників повстання — син селянина Чжу
Юаньчжан, який заснував державу Мін. Правителі держави Цин проводили
політику ізоляції Китаю від зовнішнього світу. Європейська колонізація
майже не торкнулася імперії. Управління Великим каналом було зроблено
ефективнішим, а транспорт став доступний приватним торгівцям. Система
моніторингу цін на зерно зазнала реформування, що дозволило цінам на рис
повільно зростати протягом XVIII століття. До кінця XVIII століття
населення збільшилося до 300 мільйонів чоловік порівняно з приблизно 150
мільйонами наприкінці правління імперії Мін. Динамічне зростання
популяції було викликане довгим періодом миру та стабільності у XVIII
столітті та ввезенням до Китаю з Америки нових злаків, включаючи арахіс,
 13

солодку картоплю та кукурудзу. Нові різновиди рису з Південної Азії були

продуктивнішими. Купецькі гільдії процвітали у всьому Китаї, отримуючи
вплив, іноді аж до політичного. Багаті торговці збивали нечувані стани, а
потім підтримували літературу, театр та інші мистецтва. Особливо швидко
зростали текстильна промисловість та ремесла. Китайський шовк, фарфор,
чай та інші товари мали великий попит у Європі, але китайці відмовлялися
що-небудь купувати у європейців, тож тим доводилося платити сріблом за
китайські товари. Тоді британці почали ввозити до Китаю опіум —
переважно контрабандою з Індії — і незабаром долучили до куріння опіуму
місцеве населення, особливо у приморських районах. Ввезення опіуму
постійно зростало і стало справжнім лихом для країни, що призвело до серії
Опіумних війн у середині XIX століття. Поразка у цих війнах призвела до
поступового перетворення Китаю на фактичну півколонію європейських
держав. Китай повністю прийняв вимоги західних держав. Вони включали:
свободу плавання іноземних суден у китайських територіальних водах;
участь іноземних держав у регулюванні китайських митних тарифів,
діяльність митниць під керівництвом митних управлінь з іноземним
персоналом, які перебувають на китайській службі та інші обмеження.[16,
c.1-3]
З перших днів утворення КНР зовнішня торгівля слідувала принципам
державного контролю. Здійснювалось управління операціями з сортування,
ліцензування імпорту та експорту, перевірки зовнішньоторговельних
підприємств, контролю іноземної валюти, обмеження цін на експорт, захисту
митних податків, контролю та заборони контрабанди тощо.
У 1950-1957 роки Китай почав міжнародну торгівлю не тільки з
соціалістичними, але і з капіталістичними країнами. У цей період було
створено нові зовнішньоторговельні зв'язки на рівноправній та
взаємовигідній основі. Зовнішня торгівля сприяла відновленню та розвитку
промисловості та сільського господарства. Кількість імпортних та
експортних товарів безперервно збільшувалося. Період із 1966 по 1976 роки
 14

були встановлені дипломатичні відносини з усіма основними розвиненими

капіталістичними країнами і великою кількістю країн. Після відновлення в
ООН Китай став брати участь у роботі головних міжнародних організацій. З
середини 70-х почав заохочуватися імпорт нової техніки, обладнання, що
розширюються імпорт та експорт. В результаті прискорилася технічна
реконструкція, підвищився виробничий потенціал. У середині 80-х
починаються експерименти з пайовими та акціонерними підприємствами,
ухвалюється закон про банкрутство підприємств. Більш різноманітний
характер набуває залучення прямих іноземних інвестицій. Крім цього був
висунутий курс на створення ринкової економіки. З початку 90-х років
почали здійснюватися програми реформування фінансово-податкової,
банківсько-фінансової, валютної, цінової систем та створення «системи
сучасних підприємств». Лояльнішою стає кредитно-грошова політика. В 2001
році Китайська Народна Республіка стала 143 членом Світової організації
торгівлі. Одним із головних напрямів регулювання зовнішньої торгівлі КНР
після приєднання країни до СОТ є лібералізацією зовнішньоторговельного
режиму. [15, c. 4-5]
Швидкий розвиток зовнішньої торгівлі Китаю не лише стимулююче
вплинув на впорядкування економічної структури, технічний прогрес та
ескалацію рівня виробництва, але експорт Китаєм продукції приніс
державам-імпортерам вигоду, оскільки товари китайського виробництва
відрізняються дешевизною, і сприяв стабілізації економіки вказаних країн.

1.2 Механізми та структура міжнародної торгівлі країни.

Населення Китаю в 2021 році - 1.4 мільярди людей. Це ринок, де
представлено 30% світового середнього класу, які є основними покупцями
продукції, що виробляється. Для тих, хто займається торгівлею, бути
помітним на цьому ринку стає однією з основних цілей. Однак слід
пам'ятати, що експортна картина з Піднебесної змінюється. Якщо 20 років
 15

тому Китай експортував 80% виробленої продукції, то зараз у 2020 і 2021

продукція фабрик Китаю лише на 20% йде на зовнішнє (експортне)
споживання, решта 80% йдуть на внутрішнє споживання.[6, c.3]
Одним із напрямів китайської політичної стратегії стало ослаблення
державного контролю та спрощення процедур здійснення прямих зарубіжних
інвестицій, що сприяло зростанню їх обсягів. Незважаючи на скорочення
державного контролю, уряд Китаю продовжує визначати пріоритетні
напрями прямого іноземного інвестування:
1 – проекти, спрямовані на отримання доступу до дефіцитних у Китаї
природних ресурсів;
2 – проекти, які забезпечують експорт з Китаю технологій, обладнання
та готової продукції;
3 – проекти, що забезпечують доступ до передовим технологіям,
знанням та управлінського досвіду;
4 – злиття та поглинання, що сприяють зростанню конкурентних
позицій китайських фірм на світовому ринку.
Виходячи з цих пріоритетів, найбільш привабливими для інвесторів з
Китаю повинні бути країни, забезпечені природними ресурсами, які мають
великі розміри економік і мають передові технології. Однак найбільші обсяги
інвестицій Китай спрямовує до Гонконгу, а динаміка інвестування в інші
країни є непостійною. Проте відкриття Китаю для припливу іноземних
інвестицій та освіта спеціальних економічних зон (китайська «Силіконова
долина» в районі Хайдянь на півночі від Пекіна) послужили стимулом до
розвитку економіки країни в цілому (прогресивного сектора економіки,
легкої та важкої промисловості).
Розглядаючи структуру китайської міжнародної торгівлі, важливо
окремо розсортувати структуру експорту та імпорту. Так, у структурі
експорту Китаю частка продукції загального та спеціального
машинобудування складає 43,4%: 26% (698 млрд USD): 85 - електричні
машини та обладнання, їх частини, звукозаписна та звуковідтворювальна
 16

апаратура, апаратура для запису та відтворення телевізійного зображення та

звуку, їх частини та приладдя; 17,4% (450 млрд USD): 84 - реактори ядерні,
котли, обладнання та механічні пристрої; їх частини. Основу китайського
експорту при цьому становлять обладнання засобів електронного зв'язку,
електронно-обчислювальна техніка та електрообладнання.
Друге місце у структурі експорту Китаю посідає товарна група «Різні
промислові вироби» - 4,22% (109 млрд USD): 94 - Меблі; постільні речі,
матраци, основи матрацні, дивані подушки та аналогічні набивні речі меблів;
лампи та освітлювальне обладнання, не включені до інших угруповань.
Наступну позицію займають хімічні товари (чорні метали - 2,74 %,
кольорові метали — 1,43%, пластмаси та вироби з них 3,74%)., причому роль
хімікатів останніми роками повільно зростає, тоді як обсяг експорту
металопродукції, навпаки, знижується.
Важливе значення у китайському експорті мають продовольство та
сільгосппродукти, частка яких в експорті країни становить 3,09%. Китай
займає перше місце у світі за обсягами експорту овочів та виробництва
фруктів (17% світового обсягу).
На окрему увагу заслуговує експорт зброї. Останніми роками КНР
серйозно наростила обсяг його експорту. Вперше після закінчення холодної
війни Китай увійшов до п'ятірки найбільших у світі експортерів зброї.
П'ятірку найбільших постачальників озброєння становлять США (30%
глобального експорту зброї), Росія (26%), Німеччина (7%), Франція (6%) та
Китай (5%). [3, c.5]
У структурі імпорту КНР найбільша частка належить продукції
загального та спеціального машинобудування. 26% (548 млрд USD): 85 -
електричні машини та обладнання, їх частини; звукозаписна та
звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису та відтворення
телевізійного зображення та звуку, їх частини та приладдя.
Друга за значимістю товарна група імпорту, роль якої у китайському
імпорті швидко зростала — «мінеральні продукти»: 13% (267 млрд USD): 27
 17

- паливо мінеральне, нафта та продукти їх перегонки; бітумінозні речовини;

воски мінеральні; 8,75% (180 млрд USD): 26 - руди, шлак та зола. Значимість
цієї групи забезпечується такою категорією товару, як паливо. Бурхливе
зростання економіки країни ставить КНР у все більшу залежність від імпорту
енергоресурсів.
Окремо варто зазначити, що КНР є не тільки великим експортером, а й
активним покупцем зброї та військової техніки. Так, згідно доповіді
Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI) у п'ятірку
найбільших імпортерів зброї входять: Індія (12% усієї проданої зброї), Китай
(6%), Пакистан (5%), Південна Корея (5%) та Сінгапур (4%). Близько 7% всіх
угод купівлі зброї у світі припало на арабські країни Перської затоки,
головним постачальником яких є США. [10]
Таким чином, варто зазначити, що у справжній момент КНР є лідером
експорту, який забезпечує практично весь міжнародний ринок продуктами
обробної промисловості. За більш ніж 30 років проведення політики реформ
та відкритості Китай розширив обмін товарами із зарубіжними країнами,
запозичив передові технології, трансформував та вдосконалював сферу
виробництва, завдяки чому було досягнуто проривний розвиток зовнішньої
торгівлі країни. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі Китаю за чотири місяці
поточного року в доларовому еквіваленті зріс на 38.2% і становить 1.79
трильйона доларів. Позитивне сальдо торговельного обороту становило 157,9
мільярда доларів. Оцінюючи ситуацію в цілому, можна сказати, що ринок
Китаю не думає зупиняти свій розвиток ні під час пандемії, ні під час криз.

1.3 Положення та вплив китайської міжнародної торгівлі на

світовій арені.
 18

Сьогодні, Китай експортує свої товари по всьому світу, а ключовими

партнерами для нього є 6 держав: США, Японія, Росія, Німеччина,
Саудівська Аравія, Тайвань. Слід згадати, що останніми роками
спостерігається динамічний розвиток зовнішньої торгівлі Китаю з такими
ринками, як АСЕАН, Індія, Австралія та Бразилія. Згідно з рейтингом
Світового Банку Doing business 2017, Китай за позицією «Міжнародна
торгівля» займає 96-е місце у світі. Мита в КНР знизилися за роки членства у
СОТ з 15,3% до 9,8%. Це говорить про те, що міжнародна торгівля на
світових ринках безпосередньо змінює економічні обмеження та сприяє
більше інтегрування Китаю до капіталізму. Важливий напрямок посилення
геоекономічного та геополітичного впливу Китаю у світі – реалізація
програми «Йти зовні». Різко зросли масштаби вивезення китайських
інвестицій, що перевищили їх ввезення до країни: 145,7 млрд дол. проти
135,6 млрд дол. у 2015 р. Потужна інвестиційна політика призводить до
конкурентності на різних ринках збуту. Більшість китайських інвестицій,
здійснених там, посідає державні компанії, особливо такі ТНК, як CNPC,
Sinopec, CIC (China Investment Corporation) та Chinalco (Aluminium
Corporation of China). Однак частка приватних підприємств, які інвестують,
зростає.[8, c.5] Можна виділити кілька напрямів інвестування Китаєм за
кордон:
• отримання доступу до сучасних технологій (інвестиції у розвинені
країни). Оскільки американський ринок є інвестиційно-привабливим, у 2014
році китайські компанії купили більш ніж 100 американських компаній, а у
2015 році – 142 компанії. Зваживши всі за і проти, американський уряд
вирішив посилити контроль над китайськими інвестиціями.
• можливість експлуатації родовищ корисних копалин, дефіцитних для
Китаю (інвестиції в нафтовидобувні країни, країни, що мають великі
запасами руд, тощо). Російські нафтові компанії - одержувачі найбільших
позик, наприклад, у 2009 році «Роснефть» і «Транснефть» отримали
найбільшу суму - 25 мільярдів доларів. На сьогоднішній день Китай
 19

переважно закуповує нафту на Близькому Сході. Саудівська Аравія є

найбільшим експортером нафти до Китаю, поставляючи 370 млн. барелів на
рік (15% у нафтовому імпорті Китаю). Основний напрямок інвестування в
Казахстан, Узбекистан та Туркменістан – мінерально-сировинний
комплекс. Саме тут зосереджено 95–98% китайських прямих іноземних
інвестицій у регіон Центральної Азії.
• спрощення доступу на ринки збуту країн-зовнішньоекономічних
партнерів. У 2020 році КНР почала споживати на 27% більше кавових зерен,
згідно з оцінками гравців індустрії. Основним постачальником сировини є
Бразилія, також свої позиції зміцнюють Колумбія та Індонезія.
• можливість використання дешевшої робочої сили (наприклад, у
країнах Південно-Східної Азії (ПСА). Останнім часом деякі закордонні
торгово-промислові підприємства, організації та структури публікують
доповіді, згідно з якими зростання собівартості робочої сили в іноземних
компаніях у Китаї чинить тиск на них, чимало підприємств замислюється про
перенесення заводів у деякі країни ПСА, де заробітна плата робітників
нижча, ніж у КНР.[9, c.6]
Ми вже бачимо, що вони діють практично всюди. Китайські
енергетичні гіганти, такі як CNOOC, вкладають капітали і роблять придбання
в самих різних країнах, від Аргентини до Канади. Одна китайська державна
фірма недавно здобула верх над німецькими та бразильськими конкурентами,
отримавши частку в португальській енергетичної фірмі EDP, яку уряд країни
виставив на торги в рамках своєї програми жорсткої економії. Справа в
тому, що китайські державні корпорації не завжди грають на полі глобальної
конкуренції за тими правилами, якими керуються всі інші. Китайські
державні підприємства на зарубіжних ринках можуть до власної вигоди
використовувати ті пільги і привілеї, які отримують від держави. Оскільки їм
не треба турбуватися про власну прибутковість та ефективність в тій самій
мірі, як і приватним компаніям, які не отримують субсидій, вони можуть
розширювати свою діяльність за кордоном більш агресивно.
 20

У ролі торгових партнерів Китаю з експорту та імпорту виступають

понад 230 країн та регіонів. Насамперед це такі розвинені капіталістичні
країни, як Японія, США, західноєвропейські держави (55%
зовнішньоторговельного обороту).
Торгівля з США. США протягом кількох десятиліть були головними
прихильником та захисником глобалізації та вільної торгівлі. Вони стояли
біля витоків великих міжнародних організацій, таких як СОТ, МВФ, і багато
в чому контролювали їхню діяльність. Однак у міру посилення Китаю
лідируюче становище США в світової економіки почало слабшати.
Зростання зовнішнього боргу та безробітниці, погіршення становища
середнього класу та криза у багато цих галузях промисловості привели в
країні до наростання недовольства колишніми, ліберальними принципами
торгівлі. Китай намагався підкреслити взаємовигідність торгово-економічних
відносин між двома країнами. Американці ж сфокусували свою увагу не на
вигодах від партнерства з Китаєм, а на загрозах, які представляє для них
зростаючий економічний та політичний вплив КНР. Ситуація між США та
Китаєм прийняла неоднозначний поворот після торгової війни та пандемії,
але, як виявилося, це не вплинуло на товарообіг, і за підсумками 2020 року
він зріс на 8.3% і становив 586 мільярдів доларів. За підсумками перших
чотирьох місяців 2021 року товарообіг зріс на 61,8% порівняно з аналогічним
періодом 2020 року і склав 221.65 мільярда доларів.[14, c. 4-6]
Торгівля з Японією. Китай та Японія — великі економіки світу, які
посідають друге та третє місце, відповідно. У 2008 році товарообіг між
Китаєм та Японією зріс до 266,4 мільярда доларів. Зростання на 12,5% у 2007
році зробив Китай та Японію головними торговими партнерами. Китай також
був найбільшим імпортером японських товарів у 2009 році. Китайсько-
японські економічні відносини виявилися найбільш постраждалими
внаслідок нового коронавірусу. Більшу частину товарообігу між Китаєм та
Японією складають проміжні продукти – компоненти, деталі, продукти
переробки. Особливо сильна взаємна залежність між Китаєм та Японією
 21

спостерігається у торгівлі автозапчастинами та електронними деталями. У

2019 р. близько 37% імпорту автозапчастин до Японії йшло з Китаю.
Продажі японських автомобілів у Китаї поступаються тільки США і Японії і
становлять 18% його світових продажів. Близько 35% експорту японських
електронних компонентів припадає на Китай і приблизно 19% становлять
японський імпорт з Китаю. Виникли непереборні перешкоди, що негативно
вплинули на процес відновлення виробництва та відновлення економіки цих
країн. Не менш серйозною проблемою для постачальників стала відсутність
замовлень та попиту.[4]
Торгівля з Росією. Торгово-економічні відносини Росії та Китаю
здійснюються протягом тривалого історичного періоду – близько 400 років.
У результаті послідовно проведеної країнами політики щодо врегулювання
конфліктних питань між країнами встановилися конструктивні відносини в
економічному, торговому, науково-технічному співробітництві, а також у
сфері економічної інтеграції. Товарообіг між Росією та Китаєм за підсумками
2020 року впав на 2.9%, та його загальний обсяг становив 107.76 мільярда
доларів. Однак за перші чотири місяці 2021 року він зріс на 19.8% порівняно
з аналогічним періодом 2020 року і становив 40.2 мільярда доларів. Говорячи
про експорт між Китаєм та Росією, за 2020 рік, він виріс на 1.7%, що склало
50.58 млрд доларів. Цього року виповнюється 20 років з дня підписання
Російсько-китайського договору про добросусідство, дружбу та
співробітництво. Документ був підписаний 16 липня 2001 року в Москві
президентом Росії Володимиром Путіним та головою КНР Цзян Цземінем. За
підсумками 2020 року Китай одинадцятий рік поспіль залишається
найбільшим торговим партнером РФ, а Росія посідає десяте місце у рейтингу
найбільших партнерів Китаю із зовнішньоторговельного обороту.
Торгівля з ЄС. На відміну від США, європейці свій “поворот до Азії”
доводили не політичними чи військово-стратегічними міркуваннями, а
динамічним розвитком економіки країн цього регіону. У 2017 р. серед
найбільших торгових партнерів ЄС в Азії, на яку припало 20% імпорту ЄС та
 22

13,7% експорту ЄС, на Китай припало 8,1% імпорту та 3,3% експорту. На ЄС

та Китай у 2017 р. припало 43,7% світової торгівлі. Серед країн ЄС головним
торговим партнером Китаю є Німеччина, на яку у 2017 р. припало 44,3%
експорту ЄС до Китаю та 25,3% імпорту. Для Німеччини Китай, на який
припало 6,7% експорту, є третім за значенням ринком після США та Франції
та першим серед імпортерів (9,8% німецького імпорту). Для Китаю
Німеччина, на яку припало 5,3% імпорту, є п'ятою за значенням експортером
після Республіки Кореї, Японії, Тайваню та США. [4]
Отже можна сказати що, керівництво Китаю виходить із того, що
майбутнє їхньої країни пов'язане з торгівлею, без якої розвиток і навіть
стабільність економіки неможливі. Сьогодні розвиток Китаю пов'язаний із
сучасними технологіями та залежить від американського та європейського
ринку. Технологічна ізоляція від передових країн є згубною для
конкурентоспроможності будь-якого гравця на арені глобальної політики.
Глобальна напруженість неминуче входить у суперечність із підтриманням
темпів зростання економіки Китаю, а союз між Москвою та Пекіном з явним
антизахідним вектором неминуче призведе до гонки озброєнь та економічної
стагнації. У своїх відносинах з ЄС та США Китай зумів, не відмовляючись
від своїх ідеологічних принципів та проводячи власну національну політику,
створити міцні основи відносин із Заходом.

РОЗДІЛ 2
 23

ПРАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ КИТАЙСЬКОЇ

НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ.
2.1 Сучасний стан участі Китаю в міжнародній торгівлі
На сьогоднішній день, китайська міжнародна торгівля проникла
практично у всі ринки товарів і послуг. Дослідники та вчені називають це
китайським економічним дивом, пов'язуючи торгівельні успіхи з особливістю
улаштування китайської політичної системи. Головні конкуренти країни
звинувачують Китай у агресивній та протекціоністській торгівельній
політиці. Китай вимагає, щоб світовий ринок був відкритий для його
компаній, але не хоче відкривати свій ринок для глобального бізнесу. Китай
офіційно заявляє, що ніколи не порушує своїх зобов'язань, рішуче підтримує
багатосторонність та відкриту економічну політику та закликає до
взаємовигідної глобальної співпраці. Однак він не дотримується своїх
зобов'язань перед Світовою організацією торгівлі (СОТ), а його економічна
модель, в якій держава контролює як державний, так і приватний бізнес,
ускладнює використання норм СОТ та її системи врегулювання суперечок.
Для аналізу сучасного стану китайської міжнародної торгівлі я
порівняла показники 2016 (базового) та 2020 року. У період з 2016 по 2019
товарний експорт Китаю збільшувався щороку, досягнувши піку, близько 2,6
трлн доларів США у 2020 році (рис. 2.1). У першій половині 2020 року рівень
експорту впав через пандемію COVID - 19, але частка Китаю у світовому
експорті продукції обробної промисловості зросла до рекордного рівня у
другій половині року. Експорт збільшився, тому що Китай був першою
виробничою потужністю, яка відновила роботу після першої хвилі
міжнародних зупинок. Зараз, це найбільший у світі виробник засобів захисту
здоров'я, таких як маски та хірургічні халати, та електроніка, пов'язана з
дистанційною роботою.
 24

Транспортн Транспортн
е Точні е Точні
інструменти
обладнання інструменти
обладнання
4.4%3.5% Інше 14.4% 4.3%3.3% Інше 12.8%

Хімікати Хімікати
4.7% 5.3%

Пластмаси Пластмаси
та гума 3.9% та гума 4.6%
Текстиль і Текстиль і
текстильні текстильні
Техніка; вироби вироби
електричне 12.1% Техніка; 10.8%
обладнання електричне
42.8% обладнання
Недорогоці 44.4% Недорогоці
нні метали нні метали
та вироби з та вироби з
них 7.4% них 6.8%

Рис 2.1 Товарний склад експорту за основними групами у 2016 та

2020 році
Протягом оглядового періоду Сполучені Штати та Європейський Союз
залишалися основними напрямками експорту товарів Китаю. Частка
Європейського Союзу в експорті Китаю зросла з 13,5% у 2016 році до 15,1%
у 2020 році. У межах Європейського Союзу значення Німеччини та
Нідерландів як експортних напрямків ще більше зросло. Частка Сполучених
Штатів впала з понад 19% у 2018 році до 17,5% у 2020 році. Азія залишається
найважливішим регіоном для експорту товарів Китаю з часткою понад 44% у
2020 році. В Азії Японія та Республіка Корея одні з найважливіших торгових
партнерів. На Африку та Близький Схід припадало від 4% до 5% експорту
Китаю, тоді як частка для Латинської Америки коливалася близько 6% (рис.
2.2).[5, c. 28-30]

Середні Середні
Інша Африка
СНД Японія Гонконг,
й Схід Інша Африка
СНД Японія Гонконг,
й Схід
Європа4.3%
4.6%6.2% Китай
Південна Європа4.3% 5.5% Китай
4.2% Південна
4% 2.7% 13.7%
Корея 4,3%2.9% 10.5%
Корея
В'єтнам
В'єтнам 4.3%
ЄС 13.5% 4.5% ЄС 15.1% 4.4%
2.9%
Інша Інша
Америка Америка
6.7% 7.4%
США
18.4% США Азія/Оке
Азія/Оке 17.5% анія
анія 44.2%
Інша 45.6% Інша
Азія/Оке Азія/Оке
анія анія
18.4% 19.4%
 25

Рис. 2.2. Китайський експорт у 2016 та 2020 році

Що стосується імпорту, найбільшим постачальником товарів є

Європейський Союз, на частку якого в 2020 році припадає 12,6% всього
імпорту. Частка США в імпорті Китаю впала з майже 9% у 2015 році до 6,6%
у 2020 році. Частка імпорту з Азії коливалася близько 47% між 2016 і 2019
роками. У 2020 році вона зросла до понад 49%. Частка Австралії з часом
зросла до 5,6% у 2020 році. На Африку та Близький Схід припадає 4% і 7%
імпорту Китаю відповідно (рис.2.3).

Середні
Японія Тайбей,
Малайзі
й Схід Малайзія
СереднійЯпонія Тайбей,
Інша
Африка
СНД 5.4% Африка
Інша 3.6%
Європа
3.5% 9.2% Китай
я 3.1%
Південн Схід 8.5%
6.0% Китай
2.9% 8.7% 3.5%
Європа 9.8%Південна
4.3% а Корея СНД 3.7%
ЄС 2.8% Корея
11.9% 10% 8.4%
Інша Австралі ЄС 12.6% Австралія
Америк я 4.5% Інша 5.6%
а 4.7%
США Америка
8.5% 5% США
6.6%
Інша
Азія/Ок Азія/Ок Інша
еанія еанія Азія/Оке Азія/Оке
12.3% 47.8% анія 9.7% анія
49.4%

Рис. 2.3. Китайський імпорт у 2016 та 2020 році

Приблизно 35% машин та електрообладнання становлять важливу і
стабільну частку в імпорті Китаю. Частка мінеральних продуктів в імпорті
Китаю зросла з приблизно 17% у 2016 році до 25% у 2019 році, в основному
через збільшення частки палива. Його частка знизилася до 22,1% у 2020 році.
До 2017 року Китай був провідним імпортером пластикових відходів (на
загальну суму 3263 млн дол. США), але з тих пір він скоротив імпорт до 49
млн дол. США у 2018 році, 0,5 млн дол. 0,1 мільйона в 2020 році (рис.2.2).[5,
c. 29-33]
 26

Нафта та
мінеральні Нафта та
продукти мінеральні
Інше 10.2% продукти Інше 11.8%
17.4% Хімікати 22.1% Хімікати
6.9%
7.3%
Транспортн
е Пластмаси
та гума 4.7% Транспортн Пластмаси
обладнання Дорогоцінн та гума 4.2%
Недорогоці
6,1%
Овочі та е каміння та е нні метали
крупи 3,4% метали 5,0% обладнання
Недорогоці
Овочі та та вироби з
Точні нні метали 4,2%
інструменти та вироби з крупи 3,5% них 5.7%
6.1% них 5.0% Точні
інструменти
5.1%
Машини; Машини;
електрообл електрообл
аднання аднання
35,3% 36%

Рис 2.2 Товарний склад імпорту за основними групами у 2016 та

2020 році
Незважаючи на негативний вплив пандемії COVID-19 на обсяги
виробництва та рівень зайнятості в КНР у 2020 році, економіка Китаю
продемонструвала надзвичайну стійкість поряд з кризою у сфері охорони
здоров’я. Так, середні щорічні темпи зростання реального ВВП знизилися з 7
відсотків у 2016-2018 роках до 6 відсотків у 2019 році та до 2,3 відсотка у
2020 році. Пандемія негативно вплинула майже на всі сектори економіки
Китаю, за виключенням сектору фінансових послуг та інформаційних
технологій. Починаючи з середини 2020 року, економіка Китаю почала
відновлюватися. Цьому переважно сприяли державні інвестиції та
міжнародна торгівля. Очікується, що внаслідок нормалізації економічної
активності у 2021 році темпи зростання ВВП знову становитимуть 6
відсотків.

2.2 Динаміка розвитку економічних показників міжнародної

торгівлі китайської міжнародної торгівлі.
Відкритість – відмінна риса політики сучасного Китаю. З одного боку,
завдяки низці заходів, у тому числі стимулювання зовнішньої торгівлі та
залучення іноземних інвестицій, досягнуто стрімкого зростання економіки.
Китай вже у 2020 році був найбільшим одержувачем іноземних інвестицій у
 27

світі. Потоки до азіатського гіганта зросли на 4% — до 163 млрд доларів, а

отже вперше за довгий час перевищили аналогічний показник США.
Зростання китайської економіки сприяє не тільки власному розвитку, а й
створює величезні можливості для всього світу.
Так, за даними Національного бюро статистики КНР, у першому
кварталі 2020 року ВВП Китаю впав на рекордні 6,8 %, проте у другому і
третьому – збільшився відповідно на 3,2 % і 4,9 %, а в четвертому –
підскочив на 6,5 %. Таким чином, темпи зростання наприкінці року
повернулися до докризового рівня. Загалом, за підсумками 2020 року,
економіка Китаю збільшилася на 2,3 %, зумівши відновитися після різкого
спаду, зафіксованого в першому кварталі минулого року. При цьому,
загальний обсяг ВВП країни склав 101 598,6 млрд юанів (близько 15,42 трлн
дол. США).[10]
ВВП на душу населення Китаю зріс до 11 710 доларів США у 2020 році
проти 8 148 доларів США у 2016 році. Темпи зростання реального ВВП
впали з трохи менше 7% у 2016-2018 роках до 6% у 2019 році та 2,3% у 2020
році. Незважаючи на уповільнення темпів зростання, Китай продовжує
залишатися основним рушієм глобального зростання, і його конвергенція з
розвинутими економіками продовжується . Швидкий економічний розвиток
за останні десятиліття, викликаний ринково-орієнтованими реформами,
вирвав сотні мільйонів людей із бідності. Динаміка розвитку економічних
показників показана у таблиці (Додаток А 2.2).[5, c. 28-33]
Населення Китаю в 2020 році становило приблизно 1,41 мільярда. У
той час як пік населення, за оцінками, досягне 2029 року, приблизно 1,44
мільярда, населення працездатного віку скорочується з 2012 року.
Урбанізація ще більше зросла, і зараз проживає близько 65% населення. у
містах. [5, c. 28]
Імпорт послуг зріс з 436 мільярдів доларів США в 2015 році до 506
мільярдів доларів США в 2019 році, але впав до 380 мільярдів доларів США
у 2020 році. Однак подорожі традиційно є найважливішою окремою
 28

категорією його частка вже скоротилася до пандемії, за нею йшли

транспортні послуги та бізнес послуги. У той час як внесок туристичних та
будівельних послуг зменшився, відносне значення телекомунікаційних,
комп'ютерних та інформаційних послуг, а також плати за користування
інтелектуальною власністю зростала з часом.
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі Китаю товарами в доларовому
еквіваленті виріс на 1,5 % і склав 4,65 трлн дол. США. Експорт за звітний
період виріс на 3,6 % і склав 2,59 трлн дол США, а імпорт впав на 1,1 %,
склавши 2,06 трлн дол. США. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі склало
535 млрд дол. США23 . За результатами 2020 року Китай залишається
найбільшим експортером товарів у світі. У п’ятірку найбільших експортних
ринків для китайських товарів входять США (експорт виріс на 7,9 % і
становив 451,8 млрд дол. США), ЄС (на 6,7 % до 391 млрд дол. США),
Гонконг (експорт зменшився на 2,3 % до 272,7 млрд дол. США), Японія
(експорт зменшився на 0,4 % до 142,7 млрд дол. США) та В’єтнам (експорт
виріс на 16,3 % до 113,8 млрд дол. США). [10]
Протягом оглядового періоду рівень бідності знизився. За даними
влади, рівень бідності знизився з 3,1% у 2017 році до 1,7% у 2018 році та до
0,6% у 2019 році, використовуючи межу бідності 2011 року. У той же час
рівень доходів тих, хто перевищив межу бідності або проживає в бідних
регіонах, значно зріс. Влада також підкреслює результати, які були досягнуті
щодо доступу до базової освіти.
Іноземні інвестиції в Китай продовжували зростати між 2016 і 2019
роками, хоча і значно повільніше, ніж у попередні періоди. Обсяг вхідних ПІІ
Китаю склав 1,8 трильйона доларів США у 2019 році. Вихідні ПІІ після
багаторічного відставання випередили вхідні ПІІ у 2015 р. Пік він досяг у
2016 р. і відтоді щороку різко падав. Загальний запас Китаю ПІІ становили
2,1 трлн доларів США у 2019 році.[1, c. 2]
Пандемія COVID-19 завдала безпрецедентного шоку для економіки
Китаю. Окрім людських витрат, це суттєво вплинуло на виробництво,
 29

торгівлю та зайнятість. На початку 2020 року економічне зростання впало до

найнижчого рівня за 40 років: з останнього кварталу 2019 року по перший
квартал 2020 року зростання впало майже на 13 процентних пунктів, з 5,8% до
-6,8%. Крім фінансових послуг та інформаційних технологій, серйозно
постраждали всі сектори. Понад 100 мільйонів працівників постраждали від
пандемії безпосередньо через те, що вони були поміщені в неоплачувану
відпустку в рамках схем утримання або скорочення робочих місць, вийшли з
ринку праці або залишилися безробітними. У травні 2020 року уряд
відмовився від оголошення річного цільового показника ВВП вперше за понад
25 років через фактори, які важко передбачити, такі як пандемія коронавірусу
та невизначеність навколо торгівлі.[7, c. 3]
Отже попри те, що Китай був першою країною, яка потрапила під удар
COVID19, китайській владі вдалося взяти під контроль поширення пандемії
завдяки швидким і жорстким заходам, які дозволили уникнути додаткових
локдаунів, що паралізували інші країни і завдали суттєвого удару по їхніх
економіках.
 30

РОЗДІЛ 3
ВЕКТОР РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Епідемія вважається найбільшою проблемою, з якою зіткнулася світова
економіка після Великої депресії 1929 року. Епідемія не тільки чинить
величезний тиск на короткострокове економічне зростання, але також може
надати глибокий вплив на світові політичні, економічні, технологічні, торгові
та інвестиційні моделі в середньостроковій та довгостроковій перспективі.
Китай - єдина з великих економік світу з очікуваною позитивною динамікою
ВВП у 2020 році. Економічне зростання 2021-го зумовлене успішним
подоланням пандемії, послідовним відкриттям для іноземного капіталу
локального фінансового ринку, ставкою на розвиток найбільш передових
технологій, урбанізацією та підвищенням рівня доходів населення, додає
експерт.
У відповідь на негативний вплив епідемії Китай активізував свої
антициклічні заходи щодо коригування, а також фіскальну та фінансову
підтримку. Департаменти відповідних міністерств вжили заходів для
збільшення підтримки місцевих підприємств. Згідно статистиці Міністерства
торгівлі, загальний прогрес поновлення виробництв зовнішньоторговельних
компаній у різних регіонах останнім часом помітно прискорився. Серед них
швидкість поновлення роботи ключових зовнішньоторговельних компаній у
провінціях Чжецзян, Шаньдун, Гуандун та Цзянсу склала близько 70%. Хід
відновлення роботи зовнішньоторговельних підприємств по всій країні
відповідав заявленим очікування. [13, c.5]
Хоча економіка Китаю досягла величезного розвитку, у багатьох
областях також є очевидні недоліки. Наприклад, обробна промисловість
Китаю велика, але не сильна, багато хто ключові деталі та компоненти, як і
раніше сильно залежать від імпорту, можливості фундаментальних
досліджень та розробок недостатні, а додана вартість невисока. Іноземний
капітал, як і раніше, має велике значення для майбутнього розвитку Китаю,
підвищення рівня споживання та модернізації промисловості.
 31

Ринок Китаю спочатку був захищений для американських компаній.

Через торгову війну в 2020 році середні американські тарифи зросли до
19.3% і охопили імпорт на суму 550 мільярдів доларів, тоді як середні
китайські тарифи досягли 20.3%. Після кількох заходів у відповідь Китаю
довелося укласти першу фазу торгової угоди, згідно з якою до кінця 2021
року він буде змушений імпортувати додатково американських товарів і
послуг на суму 200 мільярдів доларів.[17, c. 3-4]
Підписання першого етапу торговельно-економічної угоди між Китаєм
та США дало позитивні надії на зростання міжнародної торгівлі. Через
посилення одностороннього підходу та протекціонізму в деяких країнах,
невизначеність глобальної економічної політики, що характеризується
підвищенням тарифів, посилилася, а торговельні тертя між провідними
країнами продовжували зростати і загострюватись. Спільно ці зміни привели
до значного уповільнення світової торгівлі. У січні 2020 року офіційне
підписання першого етапу китайсько-американської торговельно-
економічної угоди додало стабільність Китаю, США та світової економіки,
що сприяло зміцненню довіри на світовому ринку, стабілізації ринкових
очікувань та створення сприятливих умов для нормальної міжнародної
торгової діяльності.
Нездатність угоди знизити китайські тарифи та нетарифні бар'єри.
Китай може виконати свої зобов'язання лише вдавшись до керованої торгівлі
в радянському стилі, імпортуючи певні вартісні або фізичні обсяги
докладних товарів та послуг, незалежно від ринкових цін чи попиту. Ця
угода може завдати шкоди іншим країнам, оскільки Китай може скоротити
імпорт із третіх країн, щоб виконати свої зобов'язання. Отже, ця угода
порушує норми міжнародної торгівлі.
Вплив епідемії в Китаї матиме побічний ефект і триватиме недовго. У
світі виробничого співробітництва тимчасова стагнація промислового
виробництва Китаї може поширитися на інші ланцюжки та ланки у світовій
торгівлі. Однак Китай прийняв ряд заходів, що сприяють підтримці
 32

зовнішньої торгівлі. На сьогоднішній день зовнішньоторговельні компанії

проводять посилену інтелектуальну модернізацію та реструктуризацію
глобальної виробничого ланцюжка. Дані заходи дозволяють підвищити
гнучкість та швидкість виробничого ланцюжка для реагування на
надзвичайні ситуації. Водночас структура постачальників виробничого
ланцюжка може стати більш диверсифікованою з метою зниження ризиків та
ступеня залежності від конкретного постачальника. Передбачається, що
побічні ефекти нинішньої епідемії для інших країн, як і раніше, відносно
невеликі та нетривалими, в основному через тимчасові переривань ланцюжка
поставок у міжнародному торгівлі. У середньостроковій та довгостроковій
перспективі глобальний ланцюжок поставок, виробничий ланцюжок та
ланцюжок створення. Ціни стануть більш стійкими. В якості важливої
проміжної та ключової ланки в глобальному ланцюжку поставок Китай
поступово відновить свою виробничу діяльність та зовнішню торгівлю,
взявши під контроль епідемію.
Китай зміцнюватиме основи свого лідерства з неоднаковою ступенем
інтенсивності та успішності. Пріоритет у планах і найбільший результат
надаватиметься «жорсткою силою» – стратегічною могутністю держави,
включаючи її економічну, військову, фінансову, інноваційну складові. У 10–
15-річній перспективі Китай за обсягом економіки наблизиться або навіть
обжене США та ЄС, значно перевершивши Японію. У плані військової
могутності він закріпиться на третій позиції після США та Росії. У світовій
фінансовій ієрархії він наблизиться до 5-ї позиції (після США та ЄС, і далі –
Великобританії, Японії та Швейцарії). Приблизно на цьому рівні виявляться
інноваційні можливості Китаю.
 33

ВИСНОВКИ
У результаті проведених досліджень були визначені головні стратегії
розвитку міжнародної торгівлі КНР. Розглянуті питання cтворення та історії,
механізмів та структури міжнародної торгівлі КНР; положення та вплив на
світовій арені; сучасний стан; проблеми та перспективи китайської
міжнародної торгівлі. У роботі було проведено аналіз динаміки та структури
зовнішньої торгівлі Китаю. Виявлено особливості та зміни після її вступу до
СОТ та у зв'язку з економічною кризою. Розглянуті адаптаційні механізми
китайської міжнародної торгівлі в умовах пандемії та рецесії. Показано
зрушення у географічній та товарній структурі експорту та імпорту Китаю.
Зроблено їх оцінку з використанням макроекономічних показників. Шляхом
аналізу статистичних та теоретичних показників досягнута мета курсової
роботи - дослідження й комплексний аналіз міжнародної торгівлі КНР.
У здобутому результаті курсової роботи можна досягти висновку, що в
даний час Китай, незважаючи на світову економічну кризу, за такими
показниками, як ВВП, обсяги експорту та імпорту, залучених іноземних
інвестицій, золотовалютних резервів, представляє силу, з якою змушені
вважатися багато країн світу. При цьому значний внесок в економічний
розвиток Китаю початку XXI столітті вносив зовнішній попит, який впливав
на динаміку зовнішньої торгівлі Китаю. При цьому головними передумовами
стрімкого розвитку міжнародної торгівлі, що визначають динаміку основних
складових зовнішньоторговельного обороту (експорту та імпорту), стали
прийняття концепції Китаю "виходу за кордон" (цзоучуйцюй) та вступ Китаю
до СОТ у 2001 р.. Зрушення, що відбулися в товарній структурі експорту та
імпорту Китаю свідчать, з одного боку, про цілеспрямовану політику
держави, спрямованої на імпортозаміщення, а з іншого — зростання готових
виробів в експорті за рахунок високотехнологічних товарів.
На сьогоднішній день Китай проводить активне впровадження
інноваційних проектів. Цей процес відбувається у багатьох галузях
економіки. У цій роботі відзначається ряд особливостей в інноваційному
 34

розвитку Китаю, до таких особливостей відносяться висока ефективність

досягнення цілей з невисокою витратою ресурсів; наявність кваліфікованих
та дешевих трудових ресурсів; територіальна диверсифікація (на південному
сході більше ресурсів для інноваційного підходу).
Відкрити залишаються невирішені питання щодо наслідків торгової
війни між КНР та США; відповідальності Китаю за кризу пов'язану з
епідемією COVID-19; агресивної політики та контролем над ринками збуту.
У середньостроковій перспективі зовнішня політика Китаю буде
будуватися довкола теми глобального лідерства. У цьому полягає поворот від
колишньої головної зовнішньополітичної теми КНР – забезпечення
сприятливих міжнародних умов для внутрішнього економічного розвитку
Китаю. Ця традиційна тема, звичайно, збережеться в арсеналі дипломатичних
завдань, проте баланс буде зміщуватися у бік теми лідерства.
Перспективами подальших досліджень є модель економіки Китаю та її
стратегічні напрямки. Під час дослідження було з’ясовано, що основними
рисами моделі економіки Китаю є орієнтація промисловості на експорт,
висока частка інвестицій у ВВП, активна участь держави у розвитку
економіки країни. Такі фундаментальні особливості Китайської моделі
породили інші характерні риси, які стали запорукою успіху Китаю. Але так
само варто зазначити, що дані риси є як перевагою, так і слабкостями країни.
Але незважаючи на це на сьогодні Китай є претендентом на перше місце у
світовому рейтингу.
Достовірність результатів курсової роботи має безпосередній зв’язок з
офіційними джерелами організації, їх статистичними показниками щорічного
аналізу та дослідницьких роботах.
 35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Прогноз стратегій країн транстихоокеанського простору/За ред.

В.В. Міхєєва, В.Г. Швидко - М.: ІСЕМО РАН, 2017.
2. Перспективи розвитку економіки Китаю/Текст наукової статті
«Економіка та бізнес» - Юркова Ю.А, 2015.
3. Зовнішня торгівля Китаю: особливості динаміки і оцінка
структурних сдвигів. - Чжат Синь, Л. А. Понкратова, 2011.
4. Річна статистика міжнародної торгівлі товарами (HS02)
-Китай/Імпорт та Експорт/Весь світ/Усі товари | Вартість (дол. США) та
Зміна вартості, р/р (%) | 2010 – 2020, https://trendeconomy.com/
5. World Trade Organization/Trade Policy Review/ Report by the
Secretariat/CHINA, September 2021.
6. Зовнішньоторговельна діяльність Китаю: її структура вчора та
сьогодні - Кім Ген Хва, 2013.
7. Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі в Китаї в умовах COVID-
19 - Чжен Вей, 2020.
8. Огляд торговельної політики Китайської Народної Республіки –
Міністерство економіки України, 2021.
9. Китай на світовому ринку: з клієнта в конкуренти – Сабіні Кінкарц,
Берлін, Ірина Філатова, 2015.
10. Економіка Китаю/Статистика онлайн - https://take-profit.org/ ,2020.
11. Динаміка зовнішньої торгівлі Китаю та зміна позицій країни у
світовій економіці - Родіонова І. А., Парфьонов А.І., Шубін В.В., 2011.
12. Чим пояснюються високі темпи розвитку китайської економіки? -
Х. Ан'ган - Проблеми Далекого Сходу, 2005.
13. Соціально-економічний розвиток Китаю: прогнози та перспективи
Е.А. Кареліна - Економічні науки, 2015.
14. США, Китай та СОТ: наслідки американсько-китайського торгового
конфлікту для світової торгівлі – А.Т. Виноградів, А.Ю. Заклепенка, 2019
 36

15. Економічна історія Китаю: технологічний аспект – Н.І. Фокін, О.В.

Кучук - Інновації та інвестиції, 2019.
16. Великий шовковий шлях: історія та економіка Савченко В.С.
Смоліна О.С., 2015.
17. Економічна присутність Китаю у Південно-Східній Азії – умова
проведення політики “м'якої сили” - М. Рогожина, А. Рогожин, 2019.
 37

ДОДАТКИ

Додаток А 2.2

Вибрані макроекономічні показники, 2015-2020

2015 2016 2017 2018 2019 2020

Номінальний ВВП 11,061.6 11,233.3 12,310.5 13,894.9 14,280.0 14,722.8
(млрд дол.)
Реальний ВВП (млрд 11,061.6 11,077.4 11,646.7 12,701.1 12,887.3 13,204.4
дол. США, ціни 2015
р.)
ВВП на душу 8,067.0 8,148.0 8,879.4 9,976.8 10,216.7 11,710.0
населення (дол.
США)
Реальний ВВП (зміна 7.0 6.8 6.9 6.7 6.0 2.3
у відсотках)
Внутрішній попит 7.3 7.9 6.8 7.4 5.5 1.5
Споживання 8.3 8.5 7.3 8.1 6.0 -0.8
Інвестиції 6.1 7.2 6.1 6.5 4.5 4.6
Виправлено 7.9 7.3 5.9 7.1 5.1 4.3
Внесок у зростання
ВВП
Чистий експорт 0.6 -0.8 0.3 -0.5 0.7 0.7
Рівень безробіття 4.1 4.0 3.9 3.8 3.6 ..
Інфляція (ІСЦ, зміна у 1.4 2.0 1.6 2.1 2.9 3.8
відсотках)
Орієнтовна кредитна 4.35 4.35 4.35 4.35 4.15 3.85
ставка (%, кінець
року)
Орієнтовна депозитна 1.50 1.50 1.50 1.50 1.50 1.50
ставка (% на кінець
року)