Саксонська Ніца на Ельбі

Автор: Вялкова Вікторія

Літо закінчилося, у гості постукали пригніченість та депресія.
Лікуватися від цього можна не тільки походами до психолога, але й
подорожами. Наприклад, мальовничий Радебойль у Німеччині
допоможе за допомогою свого сонячного позитиву врятуватися від
поганого настрою та душевної спустошеності.
Тут знаходяться численні виноградники, тому місто ще
називають столицею північних вин Німеччини. Але не лише через
вишуканий напій сюди з’їжджаються туристи з різних країн. У
Радебойлі можна також зануритися в барокову казку, завітавши до
 замку Вакербарт, який колись належав графу Августу Крістофу. А ще
тут жив Карл Май – німецький Фенімор Купер…

Автор усіх фото - Susanne Harz (канали Інстаграм @radebeul_fotografie та @sonni2607)

 
Що скажете?..
Радебойль – це місто, яке зачаровує не лише туристів, а і його жителів.
Тут панує особлива атмосфера спокою та домашнього затишку…
Школярка Лаура Вайзер живе у місті Косвіг, але щодня її шлях до
школи пролягає через Радебойль. Також тут живе більшість друзів дівчини.
«Місто справді гарне! Тут мешкають люди з високими доходами – про це
свідчить велика кількість вілл у місті», - розповідає Лаура.
Для Марка Дорова Радебойль – друге рідне місто. Народився він у
Дрездені, але переїхав сюди вісім років тому. «Я вважаю, що кожне місто має
щось особливе. У нас це виноградники та музей Карла Мая», - каже хлопець.
Жителі Радебойля добре знайомі з творчістю Мая. Він відомий своїми
книгами для підлітків та молоді у стилі вестерн. Найвідомішою серією є цикл
книг про вождя апачів Віннету… Карл Май у 1896 році купив віллу в
Радебойлі, де й провів останні роки свого життя...
Це місто можна назвати маленьким культурним осередком Саксонії,
адже тут знаходиться театр «Landesbühnen Sachsen». Репертуар дуже
різноманітний – від веселих оперет до філософських хореографічних
постановок. Марк розповідає, як сам грав на сцені театру: «Вистава
називалася «Погані сни». Принцові снилися кошмари та ввижалося, що його
кохана в небезпеці. А я грав батька головного героя».
 Пригоди українських учнів у Радебойлі
Радебойль намагається співпрацювати з містами у різних країнах. В
Україні він також має свого «брата» - це місто Обухів. Щороку міста-
побратими обмінюються делегаціями, проводяться виставки в своїх
краєзнавчих музеях, а також раз на два роки відбувається обмін учнів.
Спочатку обухівські школярі приймають своїх однолітків із Радебойля, а
потім, зазвичай влітку, їдуть у гості до них.
Дівчата, які брали участь в такому обміні, поділилися своїми
враженнями.

«Місто Радебойль дуже красиве. Гуляючи ним, я просто кайфувала від

атмосферності всього і від флори взагалі. Все дуже чисте, охайне, є безліч
місць, де можна погуляти, посидіти й спокійно поспілкуватися. А ще дуже
запам'яталися пагорби, де росте виноград. Вони прекрасні. От ти подивися з
них на місто, на все це, і не хочеться їхати додому. Дійсно, я
закохаласяЛюди, як мені здалося, дуже привітні, готові завжди допомогти,
працьовиті. Я, ось, одного разу зайшла купити булочку в магазин, а мені ще,
просто так, у подарунок дали сік...
Сім'я, яка мене приймала, була прекрасною. Готові зробити все
двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень. Ми могли з ними
обговорити будь яку тему – що не кажи, їм усе цікаво. Говорили про
Німеччину, Україну, про наші сім’ї. Одного вечора дивилися з ними фільми.
Тобто, люди класні, і всі дуже спортивні та ерудовані…»
Олександра Горова

«Я жила на околиці Дрездена – такий спокійний-преспокійний

райончик. Ханна, дівчинка у якої я жила, не могла поїхати зі мною того дня
до школи (де ми всі повинні зустрітись), бо мала якісь справи. Тому я мусила
сама пересідати з першого автобуса до трамваю.
 Я приїхала першим автобусом до зупинки перед в’їздом до Радебойля,
чекаю на тридцять четвертий трамвай. Сідаю, і їду-їду-їду , проїзджаю весь
Радейболь і навіть трохи Дрезден. Я взагалі не зрозуміла, де межа між
містами. Приїхала до кінцевої і, здається, пропустила ту зупинку, де була
школа. І не знаю, що робити. Запитала в декількох людей , мені допомогли
дві студентки. Вони показали розклад, і я чекала на наступний трамвай. Так я
загубилась і повернулась знову»
Олександра Черниченко

Радебойль – це те місто, до якого хочеться повертатися ще й ще.

Спокій та казкова атмосфера – саме те, що треба для відпочинку після
складних буднів. Тому можете відкинути хандру в сторону, сміливо
спакувати валізки та вирушити до Саксонської Ніци.