1.

Вежа Вершина Спадку

Ще у часи Кривавого Туману, відомий через свою жадібність дворянин
побудував на вершині гори одиноку вежу. З одного боку, вона мала показати
його підданим могутність їх володаря, а з іншого, зберегти його доньку для
вартого її величі жениха.
Жених так і не з’явився, дворянин помер, а селяни покинули ці землі відразу
після зникнення Туману. Проте вежа досі стоїть, бо немертві, що приречені
вічно захищати дворянку, досі зберігають її в гарному стані. А що сталося з
цією панянкою…
2. Червоні Щелепи
За часів Вільхових війн один зі старих, але дуже славетних айландерських
полководців вирішив побудувати собі палац на честь перемог над
альдерландськими завойовниками. Це мало бути місце для величних святкувань
і відповідного славі власника проживання останніх років у старості, проте
розташоване достатньо далеко від усіх інших поселень аби залишатися у
безпеці під час бурхливих війн.
Згодом постійні піри повністю затьмарили розум мешканців палацу й вони
втратили свою спостережливість і вправність, а тому однієї ночі були спалені
разом зі своїм величним помешканням.
Кажуть всередині й досі можна почути хвалебні тости й бринькання бокалів, а
може й тріскіт стародавньої пожежі…
Але точно можна почути вий 25 вовколюдів, що обрали це місце своїм лігвом.
3. Кам’яний форт
Історія цього невеликого кам’яного форту на узбережжі слабко зберіглася,
можливо халфлінгі, що мешкають у навколишніх лугах, навмисно хотіли її
забути. Та навіть первісна назва розчинилася у часі і тепер це просто Кам’яний
форт.
В старі часи, ще до Кривавого Туману та навіть Вільхових воєн, жорстокий
вождь бандитів звів цю твердиню аби звідси тероризувати поселення
маленького народу. В них не було особливих скарбів, проте вождь рок за роком
спустошував Беліфар, бо бажав помститися за якийсь злочин халфлінгів у
минулому.
Щоб не було причиною такої страшної помсти, одного дня маленький народ
разом зі своїми проклятими побратимами гоблінами прийшли відповісти й
відтепер форт це блідий спадок старого жаху, від якого тхне новими
мешканцями.
Можливо відразу після нападу, а можливо позавчора, тут оселилася невелика
комуна ображених на півросликів гоблінів (14 осіб), хтось має для своїх емоцій
справжні причини, а хтось просто піддався атмосфері місця.
4. Твердиня Орхідей
Однією з перших людей, що побачила півострів Беліфар була торговка Орхідея.
Певно, це було не справжнє ім’я, проте усі, хто б її не побачив відмічали
неперевершену красу та тендітність цієї пані, за що вона й отримала таке
прізвисько.
Вона займалася перепродажем товарів халфлінгів по прибережним поселенням,
а тому вирішила на заощаджені гроші побудувати собі укріплену гавань у
Беліфарі, що стала центром її компанії та водночас місцем для затишного
відпочинку в квітковому саду.
Мешканці Пренті скажуть, що квіти були подаровані їх пращурами, проте
місцеві халфлінги вважають, що їх з собою привезла сама Орхідея, бо
однойменні квіти ростуть лише навколо руїн твердині.
Легенди стверджують, що Орхідея однієї весни зав’яла за лише один день, хоча
перед цим й була уособленням краси людського роду. Її нащадки мешкали тут
до самих Вільхових війн, допоки невідома армія не перетворила це місце у
руїни та дім для кажанів.
Проте поля орхідей і досі тут…