Morg

BOOKS.
LUTASPRAVA
.COM
УДК 821.161.2’06-311.2
С72
Спірін Євген
С72 Морг. Історії луганського санітара / Євген Спірін; перекл. з
рос. Наталія Пашковська. — К.: Люта справа, 2020. — 244 с.
ISBN 978-617-7420-62-9
Автор книги Євген Спірін мріяв бути лікарем, але став саніта-
ром і п’ять років тягав трупи та виїжджав на місця подій. Морг — це
надзвичайно цікаве місце, особливо якщо це луганський морг. Ось
чоловік, що пив собі шампанське, та раптом удавився червоною ікрою
і помер; ось гопник із села, який їздив на мотоциклі без шолому, а в
голову йому влетів птах, ще й так, що пробив череп; а ось професор,
який запрошував на вечерю бомжів, а потім вони самі ставали вечерею.
Усе це й трохи більше автор бачив на власні очі, ретельно запису-
вав історії трупів, а також живих людей, з якими працював. Санітари,
водії, лікарі, прокурори, міліція, спочатку було весело, а потім у місто
прийшли «русскій мір» та війна. Трупів стало значно більше, а працю-
вати стало складніше й небезпечніше. Попри все, люди не покинули
Луганськ. Вони працювали далі та іноді йшли із життя разом з містом.
УДК 821.161.2’06-311.2
© Євгеній Спірін, 2020

© Наталія Пашковська,
переклад з російської, 2020
© Люта справа, 2020
ЄВГЕН СПІРІН
МОРГ
Історії
луганського
санітара
Переклад з російської
Н АТА Л І Я П А Ш КО В С Ь К А
КИЇВ 2020
М о р г. І с т о р і ї л у г а н с ь к о г о с а н і т а р а
ПРОЛОГ
Я
народився в лікарській сім’ї, хоча батьки мої —
лікарі вельми специфічні. У той чи інший
спосіб вони дотичні до смерті — до її наслідків і описання. Так,
це королева Танатоса — судова медицина. Уперше на роботу до них
я потрапив у віці чи то семи, чи то дев’яти років. Назагал, доволі
рано. Якось уранці довго нив, що не хочу до похмурої луганської
школи, і батько взяв мене із собою до непохмурого луганського
моргу.
Середина 90-х була «найцікавішим» часом для подібних
закладів: бандити саме ділили покинуті заводи Луганської області,
за аргументи правили автомати Калашникова й пістолети ТТ. Бан-
дити мерли як мухи: приблизно чотири тіла на один сонячний
день. Батько повертався з роботи, скидав забризкані кров’ю білі
туфлі, падав у крісло й казав: «Ні, це не Луганськ. Це Чикаго.
Чикаго 30-х років».
Ми жили у пролетарському районі, заселеному колишніми
в’язнями, усіяному казино, борделями, базарами зі шкірянками
й бридко-зеленими відділками міліції з напівбіленими-напівфар-
бованими стінами. Наша квартира в хрущовці була заставлена
книжковими шафами, де скромно тулилася класика від радян-
ських видавництв і практично безроздільно панувала медична
література. Моїми улюбленими книгами стали «Анатомія людини»
Райта й «Атлас судово-медичної експертизи» з ілюстраціями,
де яскраво описувалися приклади смертей від удару струмом, пові-
шання, утоплення, падіння з висоти. Окремі схеми пояснювали,
5
Євген Спірін
що відбувається з грудиною під вантажівкою, як впливає «Бєлізна»

на шлунок і шкіряний ремінь — на шию. Так я вивчився читати.
Одного дня я збагнув, що таку красу не годиться при-
ховувати від приятелів, і вирішив прихопити атлас до школи.
Зосереджено ховаючи книгу, я вибіг з під’їзду й налетів на тата —
він по щось повернувся додому.
— Що це в тебе?
— Книжка...
— Добра книжка! Дай-но її сюди.
Батько вихопив з моїх рук атлас і заніс додому. На тиждень
мене було покарано, а я не міг второпати, за що. Що такого — пока-
зати розчленівку у школі?
Новий 1996-й рік ми всією родиною зустрічали в морзі.
Батько чергував, а ми з мамою хотіли його підтримати й побути
разом. Усі, хто працював тієї ночі, організували святковий стіл:
кури-гриль, салати, апельсини й розведений спирт. Я отримав
банку «Нутелли» і півтора літра «Крем-соди». Уже тоді я перестав
боятися мертвих. Тваринний інстинкт зник.
В оточенні небіжчиків і тих живих, хто виконує вкрай
важливу роботу, смерть втрачає містичність. Вона стає такою
ж звичайною, як зварювання, продаж телевізорів або запис дєвчуль
на нігтики в соцмережі.
Люди, котрі щодня копирсалися в людських тілах — позбав-
лених життя, холодних, нікчемних тілах, — у моєму дитячому світі
не відрізнялися від пекарів, вихователів дитсадка або міліціонерів.
На запитання, чи дійсно мої батьки працюють у морзі, я гордо-
вито відповідав: «Так! А що?». Звісно, я сподівався колись і сам
там працювати, тому дуже взорував на батьків, мріючи вивчи-
тися на лікаря. Батько заборонив. Він мав зв’язки в медунівері
й попередив: «Я не дозволю тобі навчатись 12 років і отримувати
по тому 20 доларів. Навіть якщо ти складеш іспити, тебе не візь-
муть». Ректор був його давнім другом, і мене дійсно не взяли.
У медицину мені було зась. Утім, це не завадило мені проштрикати
скарифікатором пальці всім своїм друзям і промивати їм шлунки
6
після шкільної дискотеки, як хтось бува отруїться самогоном.

Як і не завадило знати кілька способів непрямого масажу серця,
уміти надати першу допомогу й сподіватися, що сьогодні вона
комусь знадобиться. Проте двері в мед було замуровано батьковим
скептицизмом.
Натомість була спроба зробити з мене військового. Невдала.
Задум розбився на друзки о вірші, романтичну натуру та мрії
поїхати до Болівії, аби лікувати індіанців, майструвати отруйні
дротики й записувати до шкіряного зошита свої мандрівні
нотатки. Я чомусь не збагнув, що Болівію на 2005-й рік давно від-
крито, а експедиції вже не популярні.
Тоді я полишив ідею відкривати землі й… І вступив на філо-
софський. Зі стипендією 230 гривень пережити п’ять років
навчання було неможливо, і я пробував працювати кальянщи-
ком, на лісопильні, складальником меблів, вантажником, але всі
ці роботи було важко поєднувати з навчанням. Отоді я приборкав
гординю і попросив батька влаштувати мене в морг. Саніта-
ром. На найбруднішу роботу: мити, пиляти черепи, зашивати
тіла, удягати небіжчиків у їхні дивні квадратні костюми, пудрити
й рум’янити їм обличчя. Батько помовчав, випив і взявся комусь
телефонувати. Так я потрапив у морг.
Виявилося, усе доволі просто: холодильник із трупами, захо-
ваний за сімома замками, від якого так оберігав мене батько,
відчинився мені сам. Уже за два дні після нашої розмови я мав
їхати з пакетом документів до Першої міської клінічної лікарні,
що при ній було моє патологоанатомічне відділення. Здається,
саме тоді в батькових бровах з’явилася сива волосінь. Чим довше
я працював із трупами, тим рясніше вкривалося снігом його
волосся, а на обличчі більшало зморщок. Можливо, він непокоївся,
що я залишусь у цьому Хароновому човні назавжди; можливо, про-
сто старів.
7
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ
РІЖ
МИХАЛИЧ
Г
оловною і найпомітнішою постаттю морг у
був Михалич на ім’я Олександр. Цю людину
не просто боялися. Щойно він заходив до кабінету або секці-
онки, усі як один дружно опускали очі долу й бубоніли: «Михалич,
це не ми». Навіть за відсутності претензій.
Михалич був начальником нашого моргу. Самовладець
зі скіпетром і державою, чи пак скальпелем і формаліном. Хоро-
нитель спирту, розпорядник трудоднів і відпусток, володар лівака
й халтури, каратель п’яниць, покровитель царства мертвих — усе
це та багато іншого про нього, багатоликого деміурга на ймення
Михалич.
Начальником він був завжди, із дня заснування пато-
логоанатомічного бюро. Порядк у вав м удро й чесно, знав,
як прокрутити гроші, кому продати труни, куди сплавити вінки,
і взагалі був тонким психологом, у якого могли б повчитися кон-
сультанти «Amway» або «Oriflame». Якби ви, скажімо, прийшли
по небіжчика й раптом натрапили на Олександра Михалича,
то конечне замовили б похорон, їдальню, катафалки, чоту для
прощального випалу, орду плакальниць і золоту картку похо-
ронного бюро з гарантованою знижкою на кожного третього
похованого. У цьому нашому начальнику не було рівних. Проте
мав Михалич і свої дивацтва, надто під настрій. А настрій зазви-
чай він мав поганий.
Т реба ск азати дек і льк а с лів про його зовнішність.
Заввишки два метри, з широченними плечима, зачіскою «їжачок»
11
і здоровезними кулаками. Одягався завжди пристойно й дорого,

хай то спортивний костюм чи кашемірове пальто.
Основними атрибутами його кабінету були гирі по сорок
кілограмів і приблизно такі ж гантелі. Над робочим столом висів
прапор України, до якого було припасовано шашку, два штик-ножі
й кинджал. Траплялося, що зброя використовувалася за призна-
ченням, але про це згодом.
Сама зовнішність Михалича, манери й ант у раж його
кабінету натякали, що сперечатися з ним украй небажано. А спе-
речатися кортіло багатьом, оскільки начальник зневажав «Кодекс
законів про працю» та будь-які морально-етичні норми й правила
спілкування з підлеглими. Приміром, під час процедури звільнення
він обертався на мусульманина, якому для розлучення з дружи-
ною досить лише тричі вимовити слово «талак». Михалич хапав
підлеглого, кричав «Пішов на хуй!» — і вуаля: за кілька днів співро-
бітник зникав.
Мені дуже подобалися грамоти, що їх шефу вручали на всі-
ляких консиліумах лікарів та інших важ ливих засіданнях,
де він зазвичай розгадував сканворди або майстрував рогатку
зі скріпок. Під час чергувань я любив заходити до кабінету й роз-
дивлятися їх. Найбільшою гордістю Михалича була відзнака
з написом «Найкращому керівнику». Вона засвідчувала всім і кож-
ному, що Михалич — найкращий у світі начальник, і вміє так
майстерно організувати роботу, що й голки не підсунеш. І то була
правда. З першого дня я зрозумів, як вправно й вишукано спіл-
кується Михалич з персоналом. «Агов, мудило! — кричав він
секретарці. — Мені тут вкритися мохом, чи хтось таки каву при-
несе?» Такому рівню корпоративної етики позаздрив би всякий
керівник. Безумовним досягненням начальника були новації
в галузі рекрутингу, зокрема співбесіди при прийомі на роботу.
Згадую наш перший діалог:
— Наркоман?
— Ні.
— Алкоголік?
12
— Ні.
— Ну, значить, довбойоб, — підсумував Михалич і вищирився
в посмішці, натякаючи, що я все ще можу втекти й уникнути лабет
моргу.
Бувало, людина не подобалася йому вже від порогу. Тоді
він довго мовчки слухав розповіді про тяжке життя, про те, як та
потребує роботи, про погану зарплату, усе, про що розповідають
люди на межі. Потім виходив з кабінету й казав своїй помічниці
Тані Грудевій: «Викиньте його заяву нахуй!».
Узагалі, Олександр Михалич, як я вже згадував, по слово
до батька не бігав. Про це знали всі в місті, брали за норму,
і то було нашою бойовою звитягою. Бувало, на місці пригоди
ми тупили або партачили, а менти нападалися на нас із кри-
ком: «Хто ваш начальник?». Ми скромно казали: «Михалич». Тоді
вони тиснули нам руки й дружньо ляскали по плечах. Усі ненави-
діли його, боялись, потай захоплювалися навіженістю, а найпаче
тим, що все йому минається. Ніби він який масон або тамплієр під
покровом світового уряду.
Гордістю начальника були: пневматична рушниця, поміч-
ниця, шашка на стіні й бультер’єр на прізвисько Люцифер.
Красуню-секретарку на роботу в морг Змій-Михалич при-
надив обіцянками персонального комп’ютера (це в 1995-му році),
окремого кабінету та великої зарплати. У скутку баришня отри-
мала пошарпаного стола, друкарську машинку й пайку спирту, але
з невідомих причин залишилася працювати.
Пневматичну рушницю подарували Михаличу слідчі про-
куратури. Він любовно її змащував, гладив і в дні, коли перебував
у доброму настрої, влаштовував засідки. Виглядало це так. Миха-
лич приїздив до моргу на таксі десь о шостій ранку, за півтори
години до початку робочого дня, обирав місце в густому чагарнику
неподалік входу, залягав з рушницею і чекав. Угледівши співро-
бітника, що квапився на восьму ранку, Михалич стріляв йому
по ногах. За кожним «Курва!» він малював у спеціальному запис-
нику маленький череп. Найприкрішим було те, що ніхто не міг
13
передбачити дати наступної засідки. Дні доброго настрою визна-

чались, мабуть, за календарем Мая, тож обстріли завжди були
несподіваними. Жертвою міг стати будь-хто, то була сліпа фор-
туна. Викурити шефа з укриття не випадало: кожен, хто отримував
свою кулю, уперто мовчав і таємниці не розкривав.
Шашка, що зазвичай висіла на стіні, іноді правила Миха-
личу за каральний Дамоклів меч. Якщо хтось, бува, сильно його
діставав, він хапав шашку й, вимахуючи нею над головою, бігав
за об’єктом ненависті з криком «Зарубаю!». І тут вкрай важливо
було бігти якомога швидше. При тому сам Михалич біг якомога
повільніше, вдаючись до такої собі рольової гри, хоч на позір вигля-
дало, ніби він зараз утне голову бігуну. Удосталь набігавшись,
начальник кричав: «Пішов нахер!», — і страдника звільняли. Або
навпаки, відбувалася сцена примирення, і щасливі учасники гри
розходилися по робочих місцях. Але то було нечасто.
Особливою пихою шефа був пес Люцифер. Його підібрали
на якомусь убивстві. Собака не давав ментам наблизитися до мер-
твого хазяїна, показував ікла, гарчав і намірявся вчепитися в ногу
слідчому. Спершу думали його застрелити, але втрутився добрий
кінолог, і собака вціліла. Осиротілого кобеля одразу всиновили
санітари моргу, а Михалич став його особистим опікуном. Буль-
тер’єр зі щелепами-капканом, гора м’язів, машина для вбивств,
за відсутності Михалича ловив метеликів і пускав слину нам
на халати, ластився і повискував. Але щойно новий хазяїн з’яв-
лявся на горизонті, Люцик перетворювався на Люцифера, удаючи
із себе втілення пекла. Михалич ніжно чесав його за вухом і году-
вав салом.
У морзі працював санітар Костик. Він, узагалі-то, був музи-
кантом і разів з десять намагався довчитися в медунівері, але
на парах швидко починав нудитися. Замість навчання Костик пиляв
та зашивав трупи, а завдяки солідному стажу навіть отримав нео-
фіційний титул «Почесний старший санітар». Він умів одночасно
лабати на синтезаторі, саксофоні та ще й співати. Михалич був
у курсі його музикальних здібностей. Першого ж свого робочого дня
14
я споглядав таку картину: переляканий віртуоз, стоячи на стільці,

грає на саксофоні, а навпроти нього, у кріслі сидить Михалич і три-
має на поводку Люцифера з вищиреними зубами. «Розумієш, якщо
він кине грати мої улюблені мелодії, доведеться спустити на нього
собаку», — пояснив начальник, нехотя повертаючи до мене голову.
Люцик Костю любив, але дуже боявся Михалича, тому щосили
демонстрував лють, гарчав і пінився слиною.
Іноді Михалич уявляв, що він Ціолковський, і вдавався
до літальних експериментів. Якось до Люцифера прив’язали купу
повітряних кульок і спустили з даху сусіднього гаража. Собака
скавчав, сцявся, але летів. Хоча недовго. Приземлення було м’яким,
шеф задоволений і бультер’єр отримав призову порцію сала.
Іншим разом трунареві було наказано скроїти для собаки
парашут за книжкою «Десант в СРСР». Трунар кривився, лаявся,
але пошив. Парашут вийшов на славу, і Люцика запустили з тополі.
Сцявся він удвічі більше й, вочевидь, не розумів, чим заслужив
таке жахливе ставлення. Але й цього разу все обійшлося: пес при-
землився, радісно наклав купу й побіг до миски. Зате Михалич
цілий тиждень був у гуморі. Він ходив, задравши своє горіхове
підборіддя, підбадьорював санітарів і навіть обіцяв «влаштувати
премії», якщо всі працівники «матимуть добрі показники планової
смертності до кінця місяця».
Таким був мій начальник — перший, хто зустрів мене
в будівлі моргу. Великим, безцеремонним, котрий умів підлаш-
товуватися і знав, де можна заробити. Такими були мої перші
враження від моргу. Лячно й цікаво. І геть не хотілося відмовля-
тися від такої роботи. Навпаки, я хотів дізнатися, чим закінчиться
цей серіал.
— Довбойоб?
— Мабуть, так, якщо прийшов.
І Михалич підписав мій рапорт на замісництво вакан-
сії молодшої медичної сестри в Першому міському морзі міста
Луганськ.
15
С А Н І ТА Р В І Т Ь О К
Д ругим після Михалича знайомим і на-

ставником став санітар-легенда. Звали його
Вітьком, і ніхто не пам’ятав, як він опинився на цій роботі.
Першого робочого дня я приїхав до моргу завчасно, щоб
напевне не запізнитися. На ґанку в зеленому медичному одноразо-
вому халаті стояв довготелесий парубок і мружився від шпилястих
сонячних променів, що проштрикували листя. Дашок над ним
облущився, і крізь радянський цемент проступив червоний цегля-
ний шрам. Халат прикрашала темна пляма, чи то олія, чи то кров.
До носаків його брунатних черевиків тулилася бляшанка з-під
кави, що правила за попільницю. В одній руці він стискав теле-
фон, з якого лунали звуки гри в змійку, у другій куріла сигарета,
а на тонкій шиї висів на шнурку ключ, як у дитинстві, щоб не загу-
бився. Зблизька хлопець виявився значно старшим і страшнішим:
надбрів’я були ніби зробленими з металу, брови — з пуху, під очима
набрякли мішки, а руки тремтіли немов сейсмограф, що віщує зем-
летрус у Індонезії. Я підійшов привітатися:
— Привіт. Я новий санітар.
— Який у біса санітар?
— Новий. На робот у прийшов. Мені Миха лич рапорт
підписав.
— Шо? Михалич мене звільнив? Тепер тут ти?
— Нє-нє, я до пари. На підмогу.
З’яс увалося, Вітьок мав цілий букет хвороб: т уберк у-
льоз, гепатит А, алкоголізм. Іноді він їздив до Криму, але ніколи
16
не припиняв пияцтва, тому знав двадцять способів виготовлення

дублікатів ключів від лабораторії зі спиртом. Бутлики з рідиною
і червоними наліпками він називав «фунфири» і завжди носив
їх у своїй жилетці, ніби в розвантажувальній системі. Але про все
це я дізнався згодом. А тоді я увійшов і мовчки сів на обдертий
диван. При дивані був стіл, на ньому лежали сканворди з газети
«Іжица-У», стояла металева чашка, валявся завітрений сирок
і кусень чорного хліба, твердий, як кастет. Першим озвався Вітьок.
— Випити є?
— Так зараз пів на дев’яту…
— І що? Так є чи немає?
— Ні, випити нема.
— Гаразд. А двадцятка є?
— Ну, є, а що?
— Давай мені двадцятку. Я тобі підшипник від кразу подарую.
У мене на городі закопаний, сьогодні відкопаю і подарую. Тобі під-
шипник хіба не потрібен?
— Та навіть і не зна..
— Коротше, давай двадцятку, там розберемося.
Я простягнув Вітьку зеленого папірця. Уже за п’ятнадцять
хвилин він сидів на іншому краю дивану й цмулив з коньякової
пляшки якусь мутну рідину, але точно не коньяк. Вітька пробило
на байки. Він булькнув, умостився зручніше й узявся розповідати.
17
ІГОР З СБУ
Б ув у мене дружбан один, Ігорьок. І якось від

самого дитинства так пішло, що хотів він слу-
жити в КГБ, ну, чи там в іншій якій секретній службі. Підріс трохи
— школа, бійки, качався вдома гантелями саморобними. Батя йому
на заводі вилив із залізяк.
Потім пішов до армії, а звідти, бо ж не дурень, до акаде-
мії потрапив. Став курсантом закритого факультету. Загалом,
мрія його помалу здійснювалася. Закінчив навчання і таки потра-
пив до спецпідрозділу «Альфа» чи там «Бета», цього не знаю,
та й не годиться нам знати.
А потім Ігорька шарпонуло, ну, чи магія яка сталася: він
узяв та й одружився. Рано, у 24 роки, а в 25 уже хлопчина в нього
народився. І понеслося: пелюшки, сранки, жінка зла, не дає.
Ну, сам розумієш, як воно буває. Та він і вдома не те щоб часто
бував. Це ж у фільмах як? П’єш мартіні з оливками й маслинами
без кісточок, ходиш у смокінгах, їздиш на всяких альфа-ромеах.
А в житті все не так. Тим паче в нас. Може, там, в Америці, інакше
все, не знаю, коротше. Словом, удома окреслювався зрідка.
Дружина теж не залізна, зрозуміти її можна, усе сама
на собі й без мужика. Ну, туди-сюди, почала вона йому зраджу-
вати. Ну, а Ігорьок же контррозвідник. Помітив волосину, ліфон
не там висить, знов-таки. Прийшов зі служби додому й питає:
«Ти що ж це, по мужиках пішла?». Ну, тут варто жінці подякувати,
відмагатися не стала та й, узагалі, горбатого не ліпила. Так, мов-
ляв, і так. Було діло, каюся. Відпусти, не веди під суд.
18
Ігорьок був хлопцем міцним. Як себе не тримав, а не втри-

мав. Ударив її. І до матері випровадив. Слухай далі.
І покотилося Ігореве життя: блядей йому дільничний Сидо-
ренко возить. Ну, ти зрозумів. Свій пацан. Тут і бухла неміряно.
Так і закрутилося. Робота — бухло — бляді — робота — бухло.
Колесо, коротше. Сансара, ага, без карми. А на роботі поперло, самі
успіхи. Він тут лютує, ловить лиходіїв усяких, а додому прийде —
за колишньою дружиною ридає. Назагал, пару на роботу став
спускати.
Раз пішов на якесь засідання. Його нагородили дулом. Імен-
ним, від самого міністра, із гравіруванням. Ось тобі, Ігорьку, пуляй,
мовляв, у кого хоч’, держава тобі довіряє. А Ігорьок уже не перший
день до школи вбраний. У нього серед баб продажних своя була —
Римка. Він, бувало, і квіти їй купував.
Потім знову його по кар’єрі підвищили, видали Ігорюні
мобілу. І весь час дзвонили на неї. Він лише встигав однією рукою
дуло тримати, другою мобілу. Я йому так і казав: «Ти просто
ковбой. З двох рук уже стріляй. Тут таке: патрони як вистріляєш,
то можна мобілою межи очі. Або навпаки».
Коротше, Ігорьок Римку пригледів. Каже мені: «Треба її заби-
рати, добра баба, може, і сім’я буде». Поїхав Ігорьок до неї на точку,
зізнання робити, як у фільмі «Красуня». А її немає. День немає,
два немає, три немає. Знову горе. Тут саме операція важлива була
по депутатах. Ікони, намисто, яйця фабержи чи як там. Три доби
не спав Ігорьок. Лазив то підвалами, то горищами. Усіх-таки зло-
вив. За роботою про все забувся. Поїхав повечеряти, а тут Рима.
Стоїть сама, у дальньому завулку. Отже, саджає він її в тачку
і розповідає, що та як цими днями відбувалося. Рима на нього
дивиться, а від колишнього молодого жеребця і сліду не лишилося.
Вона така, знаєш, жінка відповідальна була. Розстебнула ширінку
й давай боса заспокоювати. А тут у штанах вібрація. Мобільник
дзвонить. Ігорьок такий затурканий був, що все поплутав. Поліз
не в ту кишеню і заліз до кобури. Замість телефона вийняв пісто-
лет і стрелив просто собі в скроню. Вибив собі мозок. А Рима потім
19
збожеволіла. Її лейтенант Серпухов хотів додому забрати, а вона

нізащо. Кричала прокляття, обіцяла начальника відділу міліції
на павука перетворити, трясла на нього трусами. Відвезли її. Так
от Ігорьок поплутав мобільник з пістолетом і позбувся голови.
Вітьок закінчив свою розповідь і озвався до мене: «Ну,
даєш двадцятку? Подарую підшипник з-під кразу. У мене у дворі
закопаний…»
20
ВІТЬОК СМАЖИТЬ ГРИБИ
Т
ак ми потоваришували з Вітьком. Звісно, під-
шипника, тим паче від кразу, у нього не було,
але це не завадило нам спілкуватися під час змін і весело прово-
дити час. З’ясувалось, що санітар-ветеран — давній і палкий фанат
луганської «Зорі». Його любов до футболу іноді завдавала самому
фанату прикрості, переважно виробничого характеру.
Наприклад, замість прийти на роботу, він міг зателефо-
нувати Михаличу й горлати в слухавку: «Чорно-білі! Відсмокчи
в чорно-білих!». Михалич у відповідь кричав матом на Вітька, обі-
цяв спалити серце його та його матері, розчленувати, розіп’яти
й заслати на Голгофу, а після кремації на покришках розвіяти
порох над Каспійським морем. Але варто було Вітьку протве-
резіти, як масляне обличчя Михалича топилося на дурнувату
посмішку, і він наче забував, що трапилось напередодні. Натомість
він укривав Вітька укривалом свого потужного голосу, переходив
до робочих питань, по-батьківськи плескав його по плечу й виря-
джав «на завдання»: помити труп, розпиляти череп, пузо зашити.
Назагал, «завдання» було повсякденною роботою Вітька, але з вуст
самого Михалича воно відчувалося справою надважливою.
Навкруги моргу ще в 70-х посадили ліс: ялинки, сосни,
берези й навіть осики. Усе це повиростало якимись химерними,
дивними клаптями, на кшталт латок на штанах. Як і в кожному
путящому лісі, у ньому росли гриби. Багато грибів. Ними Вітьок
полюбляв зак ушувати спирт: насмажити жирних маслюків
21
із цибулею, полити сметаною і пожирати уприкуску з каламутною

рідиною, доки на роботі нікого немає. Крім трупів, звісно.
— Тут, бачиш, скрізь поблизу ліс. А це значить, що й повітря
довкруги моргу чисте, і око радіє, як при перегляді якогось Мунка
або Боттічеллі. Так-от, жовтий колір спадає з кленів і лягає на ялин-
кові голки, щоб дати нам знак: час спливає, а ми все торгуємо
шлангами у своїх «Епіцентрах». Час виходити на полювання.
Для полювання Вітьок мав спеціальну зброю — ніж «Бєлочка».
Він зберігав його в обгортковому папері, ніколи не дозволяв різати
ним кільку в томаті, а тим паче — кидати в землю за грою в тан-
чики. Власне, «Бєлочку» використовували винятково для грибної
різанини в лісі.
Незвичним був і підхід до збирання і сортування грибів:
Вітьок ніколи нічого не залишав, крім видимих білих поганок. Усе
інше, що хоч трохи нагадувало маслюки або молочники, навіть
дивні на вигляд зморшки, опеньки, сморжі й інші зеленухи, Вітьок
бережно підрізав до своєї плетеної сумки.
На перше полювання я з ним не пішов. Треба було прочи-
тати всі інструкції, посадові обов’язки, правила пожежної безпеки
й решту постанов і наказів «Про особливий порядок виконання
робіт у будівлях, приміщеннях і прилеглій території Луганського
патологоанатомічного бюро». Поки я копирсався в усіх цих без-
глуздих пожовклих папірцях, продавлених важкими буквами
друкарських машинок «Ятрань», по чиїх кнопках колись висту-
кували наманікюрені пальці машиністок; поки я вичавлював,
мов рештки зубної пасти, аркуші зі зшивачів у сірих запилюже-
них теках з написом «Діло»; поки я намагався видобути зі старих,
загрублих файлів графіки й положення про шкідливість роботи,
Вітьок повернувся зі здобиччю. Він увійшов до мого нового ковор-
кінгу, мебльованого диваном навпроти холодильника для жмурів.
— Іду, буцаю листя крізь дощову воду, чик-чик, гриб до сумки,
чик-чик, ще один. Їх там скільки... Завалися! Як трупів восени під
час гіпертонічних кризів. Ну, ходімо до кухні, розповідатимеш
22
мені, що запам’ятав з інструкцій, а я чаклуватиму. Уважай,

що це в нас кулінарна програма, а я в ній типу Макаревич.
Кухня була в іншій будівлі, через двір. Біля кабінету Миха-
лича, за дверима, підпертими відром з водою, колишня комірчина
перетворилася на місце харчування для санітарів. Маленький
холодильник, спіральна піч на цеглинах, кілька засмальцьованих
посічених дощечок, два тупих ножі й літрова банка з виделками
та ложками, поцупленими з якихось поминок. У кутку стирчала
зелена мийниця. На кривому дерев’яному столі завжди лежало пів
цибулини, половина хлібини та декілька кубиків курячого буль-
йону. Це був н/з для тих, хто повернувся з ночі, повної трупів, і
не встиг поїсти або купити їжі.
Вітьок приніс газету «За рєшоткой», вирвав кілька аркушів
і акуратно розклав на столі. На око трапився заголовок на одному
з розворотів: «Простітуткі-канібали с’єлі школьніка і єго собаку».
— Ось так, — Вітьок вивалив усі гриби на газету, — зара’
ми їх пообчищаємо, промиємо гарненько, в окріп, а потім
— на сковорідку.
Грибів він не перебирав, лише зиркнув по ним, пошукав
зеленим оком видимі поганки, не знайшов і переніс усе з газети
до мийниці. Я лише спостерігав, як досвідчений кухар миє, ріже,
варить і смажить гриби, посипаючи їх сирою, дрібно нарізаною
цибулею. Коли все було готове, а я вже ледь не захлинався слиною,
з’ясувалося, що їсти гриби поки не можна.
— Настав, брате, час правильного способу.
Що то за «правильний спосіб», чому не можна їсти й що буде
далі, я не зрозумів. А Вітьок тим часом відсипав на тарілку десь
із чверть сковороди грибочків, полив їх сметаною, і ми з ним
рушили до лабораторії, розташованої в будівлі із трупами, тільки
на другому поверсі. Там працювали милі панночки різного віку,
котрі робили аналізи на всякі різновиди пухлин та інших страш-
них хвороб. Вони годинами вдивлялися у свої мікроскопи,
виокремлюючи «ікси» та «ігреки» зі зразків крові, вивчаючи
сліди сперми на трусах підозрюваних у зґвалтуванні, порпалися
23
в лакмусових папірцях. Це вони мили чашки Петрі, розганяли

плазму в центрифузі й змивали реактивами відбитки з величез-
них ножів, знайдених на місцях злочинів. У них пахтіло особливою
олією, а на кожнім столі стояли шереги колбочок і скляночок,
лежали пінцети й криві ножиці. У цих кімнатах нарізали нігті, змо-
чували недокурки й занотовували всі результати в спеціальні акти,
аби підтвердити чи спростувати чиюсь причетність до злочину.
Вітька ці пані любили, як і він їх. Увійшовши до лаборато-
рії, він привітався, поставив тарілку з грибами на стіл і люб’язно
запросив усіх до частування. Зголоднілі працівниці в захваті запи-
щали: «Це ж треба, щоб такий турботливий чоловік, такий добрий.
Не так, як ті свині домашні, на диванах вилежуються, а ми тут
наче мухи в окропі крутимося, а потім ще вдома готувати, прати,
гади, от дякуємо так дякуємо». Обцілований Вітьок розійшовся
широчезною усмішкою.
— Та чого вже так, дівчата? Я ж завжди, ви знаєте, як назби-
раю, так одразу вам несу. Удома ж вас таким не нагодують!
— Авжеж, хто нас удома годуватиме? Хіба цей мудак, мій
Василець?
— А мій такий самий, яєшні ранком не дочекаєшся.
Дівчата накидалися на гриби, наливали Вітьку ще спирту
на додачу до того, що він устиг поцупити вночі завдяки дублікату
ключів, і випивали «за справжніх чоловіків».
— Спасибі, спасибі, ми підемо, працювати треба.
Із цими словами Вітьок тягнув мене за рукав назад, до рід-
них пенатів. Я все не міг збагнути, що то за альтруїзм такий — тіток
нагодував, а ми ж коли? Якось не по собі стало, коли Вітьок узагалі
сховав решту грибів у холодильник. Ну, подумав, жлоб, мабуть, сам
усе зжере. Зміна минала в мовчанці: я читав «Історію світової філосо-
фії» Бертрана Рассела, а він грав у судоку.
Наступного ранку Вітьок гарцював, як вороний кінь. Він
майже біг від самої зупинки нашого 138-го «Ікаруса», а на мою
пропозицію випити кави під сигарет у лише бу ркнув: «Ой,
згинь», — і рвонув прямцем до лабораторії. Я за ним. Вітя дістав
24
із внутрішньої кишені шоколадку й від порогу запитав: «Усе добре,

дівчата? Здорові? А що вдома? Щось дружина вчора зі шлун-
ком недобре почувалася, а у вас як? Усе нормально? От і чудово!».
Жінки знову розчулились, відлили ще 300 грамів спирту, сховали
шоколадку в шухляду й повсідалися до своїх мікроскопів.
Уже спокійною ходою ми спустилися в санітарську. Звідти
я поплентався за Вітьком на кухню. Він витяг з холодильника
гриби, кинув їх на сковорідку, у чашку з ведмедями з картини
Шишкіна хлюпнув спирту й розбавив мінералкою. Коли гриби
нагрілися, Вітьок підчепив одного виделкою, перехилив чашку,
крекнув і проковтнув гриб.
— Ти ба’, і цього разу всі добрі, можна їсти. Учися! Ще жодного
разу тітки не труїлися, а значить, і нам на здоров’я стане, — прорік
Вітьок і взявся наминати гриби. — Ну ти чого? Бери виделку, сідай!
Стовбичиш, як труп у ліфті…
25
ВІТЬОК І ПОЛЮВАННЯ НА ОВЕЦЬ
С пливав час, змінювалася погода, зростала зарп-

лата, зникали з лав бомжі, а у Вітька поступово
меншало друзів. Хтось просто помер, хтось поїхав з Луганська,
хтось одружився і кинув пити. Уже майже не зосталось, перед ким
вилити душу за фуфирем спиртяги, кому розповісти про провальні
матчі «Зорі» та дурного на всю голову Михалича.
Залишився єдиний вірний друг — Татарин, що більше ски-
дався на рома, проте всі чомусь звали його Татарином. Заходив він
під вечір, коли трупи вже були зашиті, оплакані й оплачені, грав
з Вітьком у шашки, у чапаєва на спирт, розповідав місцеві новини
й жалівся на біль у грудях. Вітьок чув, ніби Татарин очолює місцеву
общину, чи то ромську, чи то татарську, чи ще яку, але в подро-
биці не вганявся, бо дружба того не потребує. У вбранні Татарин
наслідував Гошу Рубчинського: синій костюм на штиб совєцької
шкільної форми, горбоносі туфлі, кепка й пакет для пляшок. Наза-
гал, відрости він довге волосся, то вельми б скидався на вокаліста
легендарної групи «AC/DC».
У крамниці «Продукти» Татарин зазвичай купував паштет
для собак, бульйонні кубики та чвертку хліба. Із цим набором
він ішов до Вітька — поговорити за життя, подивитися на жму-
рів і поспати на дивані, причому «подивитися на жмурів» було
обов’язковою частиною програми. Татарин любив довго роз-
дивлятися трупи, запитував, як і від чого померли ці люди,
що відбувалося в їхніх домівках. Надивившись досхочу, він
26
казав: «Ось так і я колись ляжу на цей холодний кахельний стіл,

а ти мене зашиватимеш». Вітьок відбувався жартами.
У серпні Вітьок за профспілковою путівкою поїхав до Криму
лікувати туберкульоз на 32 дні. З подорожі привіз Татарину пода-
рунки: подушку з ялівцю, пачку кави, плакат з голою бабою
і магніт із краєвидом Ялти. Але Татарин не прийшов. Не з’явився
він і наступного дня. І весь тиждень його не було. Через тринад-
цять днів у морг привезли невпізнаний труп. Вітьок упізнав
одразу — Татарин.
Зателефонували його колишній дружині, організували роз-
тин, похорон. Поховання спочилого призначили на 17-те вересня.
Означеного дня до моргу прийшла небачена кількість народу —
може, сімдесят або й вісімдесят людей. Вони плакали і чомусь
притягли з собою двох кіз і барана, справжнісінького барана
з кривими рогами. Як пояснив старший, такий звичай. Барана
нібито належало покласти до могили, але, оскільки община бідна
й барана мають лише в одному екземплярі, то привели його винят-
ково поспостерігати.
Вітьок потужив, випив спирту в санітарській і прошепо-
тів до нас: «Це наш шанс, такого баранця більше не знайти, треба
красти». Я спробував заперечити, мовляв, пам’ять про спочилого,
повага до родини й таке інше. Вітьок мене урвав: «Що ти, курва,
тямиш? Мишко Татарин похвалив би».
Схема була простою: санітар Шурик урочисто з парад-
ного входу видає труп у червоній труні. Коли процесія підхоплює
труну, щоб провести небіжчика в останню путь, я тихенько при-
манюю барана, що мирно пасеться на галявині біля моргу, той
підходить, потім вискакує Вітьок і накидає на бідну тварину чохол
для трупів, я зв’язую барану ноги й застібаю чохол. Найголовніше —
не попсувати чохла. Він був один-єдиний, для демонстрації комісіям.
Зазвичай трупи ми возили в подертих, зжовтілих від сечі лікарня-
них простирадлах — це все, що нам видавали для перевезення тіл.
Сказано — зроблено. Четверо міцних неохайних чоловіків
підхопили труну з Татарином і понесли вулицею в бік катафалку.
27
Жінки ридали, діти мовчали, бабці перешіптувались: помер остан-

ній тутешній представник покоління пострадянських бітників, тих,
хто нічого не вимагає, хто зробить тобі все задарма, або, у край-
ньому разі, за «Арсенал Міцне».
Я став приманювати баранця, але він чомусь не звертав
на мене уваги. Розлючений Вітьок ухопив мішок для трупів, загор-
нений у кофту молоток і помчав до бідної тварини. Плигом Вітьок
накинув на барана чохол і кілька разів ударив рогатого молотком,
але не сильно, тільки щоб оглушити. Бекнувши, баран повалився
на бік. Вітьок увіпхав його в чохол і поволік за задні ноги в при-
міщення моргу. За дверима в кінці коридору було щось на кшталт
садочку — зелена галявина, столик і лави з колод, такий собі
«чіллаут» у моргівському дворику, де зазвичай смажили шашлики
під час місцевих свят. Саме туди Вітьок і затягнув барана, ніби
на те, щоб той згодом очуняв і випасався на галявині, допоки не
підросте.
Тим часом процесія поставила труну в катафалк, а кілька
родичів повернулися до моргу за довідкою. Юрма жінок безрезуль-
татно шукали довкола будівлі в пошуках Федю — так звали барана:
«Федір! Федір!». Вітьок удоволено й гордовито осміхався, почуваю-
чись мисливцем і добувачем: «От шеф зрадіє, я ж не лише бухати
можу!».
Жінки, що шукали баранця, зовсім занепали духом, і не так
через смерть Татарина, як від утрати годувальника на ім’я Федько.
«Утік, — прорік, певно, новий очільник общини, — завтра сам при-
йде, нема коли його шукати, час на поминки». Люд роз’їхався.
Надвечір помер якийсь важливий керівник місцевого від-
ділення спілки споживачів клубу поціновувачів су хофруктів
(назагал, щотижня помирав якийсь поважний блатний, котрий
неодмінно мав серед родичів медсестру тітку Клаву або ордина-
тора Миколу; ніхто не знав, хто вони такі, але робити все треба
було чомусь дуже швидко). Разом з поважним трупом прибули
і його родичі, і наш начальник, щоб особисто наглядати за проце-
сом розтину. Вітьок з переляку забувся зачинити двері на задній
28
двір. Коли довкола столу з розітнутим тілом зібрався консиліум,

опритомнілий баран, будучи при чистому розумі, бекаючи ввій-
шов до секціонки. Родичі очманіло перезирнулися, чи їм, бува,
не ввижається. Начальник позирнув на Вітька безумним поглядом:
здається, уперше в житті він не розумів, що відбувається. Баран,
який, вочевидь, не зовсім отямився після удару молотком, ще раз
виразно бекнув і почав рити копитами закривавлену плитку
на підлозі. Макабрична картина: глупа ніч, секціонка, розріза-
ний труп, родичі й баран. Бафомет. Бахус. Сатана. Пентаграмний
козел. Жертовник і вівтар. Чорна меса. Вітьок спотикаючись пішов
на барана: «Це, це… заблукав, мабуть… пасуть тут, ось і забрів…».
Баран, пам’ятаючи про образу, задкував у коридор, щоб розі-
гнатися як слід і з усієї сили буцнути Вітька рогами. Рідня помалу
випадала в осад. Начальник пінився, кричав: «Ти що, блять?
Уб’ю скотиняку, уб’ю гада, тварюка така», — і цілився у Вітька
скальпелем.
А я? Я мовчки вийшов надвір покурити.
Довго Вітьок пояснював, як баран опинився в морзі, чому
зайшов уночі до секціонки і хто в тому винний. Звісно, усе було
для блага колективу, мовляв, зростити, шашлику наготувати,
шурпи. На начальника опуси про обов’язок і добрість у виконанні
Вітька враження не справили. Вітьок отримав ляпаса й залишився
без премії, барана ж було наказано повернути общині. Розчулені
ромо-татари були так вдячні начальнику, що півтора дні витя-
гали під вікнами кабінету «…Ксанд Михалич дараго-о-ой!...», доки
Михалич не пожбурив у них із вікна проколювачем для паперу
і не заволав: «Та трясця ж вашій матері! Геть нахер звідси! Працю-
вати через вас не можу. Дайте спокій!». А коли натовп нарешті зник
за червоними скелетами хрущовок Медгородка, Михалич із полег-
шенням зітхнув і повернувся до своїх кросвордів з газети «Іжица».
29
М У РА ХОЇД
І сторія з бараном забулася, а Вітьок знову

зажурився. Воно й не дивно: день по дню він
виконував брудну, чорну роботу, порпався в людських тілах і слу-
хав лайку начальства. Не стало старого друга Татарина, не було
від кого чекати доброго слова, точно як у мультику «Жив-був Пес»:
«…а мені ніхто сам і кісточки не дасть».
Безумовно, усе це позначалося на психіці. Аби розслабитись,
Вітьок удавався до різних засобів: спирт, поштиві пані — мешканки
Медгородка, а часом і інші маргінальні персонажі з поближніх
будинків, що їх він заманював у морг «поговорити по-щирості
й випити». Персонажам добре, надто взимку: у санітарській тепло,
сала купив — і приходь, пий і слухай всякі історії.
Одним з таких принаджених співрозмовників був хлопець
на прізвисько Мурахоїд, прізвисько настільки колоритне, що про-
сто не могло утворитися спонтанно. Подейкували, що колись
давно він навчав місцевих алкашів закусювати мурахами. Начебто
в комах, у їхніх маленьких мурашиних дупках, накопичується
кисленька рідина, «що під самогон саме те — і зручно, і смачно».
Правда чи вигадка, але відгукувався він лише на Мурахоїда
й не інакше. Попри всі мої старання дізнатися його справжнє ім’я
(я навіть намагався заглянути в паспорт), він не розкривав свого
інкогніто. Персонажем він був таким печальним, що сповна міг
правити за героя античної трагедії. Усе, до чого б він не брався,
розвалювалося, йому страшенно не таланило, а комічні ситуації,
у які він повсякчас потрапляв, годі полічити.
30
А спричиняла всі ті негаразди патологічна пристрасть Мура-

хоїда до алкоголю, причому з обтяжувальними наслідками:
після півлітри він втрачав пам’ять. Вигляд при цьому мав цілком
нормальний і навіть, можна сказати, вельми тверезий. Він гово-
рив, не втрачав координації, але нічого не запам’ятовував. Ніби
дані не фіксувалися на його жорсткому диску, а цілковито зни-
кали в оперативці. У такому вимкненому, безпам’ятному стані
він перебував під час своїх п’яних одіссей. Якби не «добрі» друзі,
що наступного дня водили Мурахоїда по місцях бойової слави, він
би й не уявляв, що з ним відбувається вечорами. Загалом, таке собі
роздвоєння особистості на ґрунті алкоголізму.
Мурахоїд, мабуть, через те так заприязнився з Вітьком,
що Вітьок і сам умів знайти пригоду на свою голову, а в тандемі
вони були просто незрівнянні. Частенько Вітьок жартома затягав
п’яного Мурахоїда в секціонку, клав на стіл для трупів і вмикав
холодильник. У підстроєний час з’являлися родичі одного з помер-
лих — забрати тіло. Від грюкоту дверей Мурахоїд, що вже задубів
і проспався, несподівано підхоплювався зі столу й ревів: «Ау-у-ух!
Ну й холоднеча, зуби цокають». Пополотнілі люди якщо не падали
на місці, то стрімко вибігали з холодильної зали. Згодом дбайливі
санітари стали тримати біля входу у приміщення валер’янку й інші
заспокійливі засоби.
Бувало, Вітьок затягував Мурахоїда на стіл і будив уже
під час «розтину». У білих рукавичках, він схилявся над тілом,
тримаючи в одній руці скальпель, а в другій, залитій червоною
рідиною, зазвичай томатним соком, голку з ниткою. Мурахоїд кри-
чав, верещав, але за хвилину розумів, що це добрий дружній жарт
і пропонував випити ще. Словом, розваг друзям не бракувало.
Крім похмільної амнезії, Мурахоїд мав здатність засинати
у найнесподіваніших місцях. Ще з середини 90-х при моргах існу-
вали такі підсобні господарства, як похоронні агенції і трунарні.
Була така трунарня і в нас. Працювали в ній по вихідних днях,
від ранку до ранку, а по буднях пиячили. Але пиячили здебіль-
шого лікарі, а санітари як плебеї на ці бенкети не допускалися.
31
Одного разу хтось із лікарів залишив там ключі. Вітьок збагнув,
що це винятковий шанс долучитися до чарівної панської відправи
й запросив Мурахоїда на романтичну вечерю. Той, у свою чергу,
біля крамниці «Катєнька» прихопив двох дам, що саме активно
шукали місця водопійла. Дами прихопилися швидко: дармовий
спирт, спритні кавалери в особі Вітька й самого Мурахоїда, ну й,
знов-таки, морг. Романтика, одним словом.
Узявши закуску, компанія вирушила до мешкання домовин,
вінків і іншої поховальної атрибутики. Вечірка вдалася якнай-
краще: панянки реготали, пани пили, Вітьок правив за тамаду.
— Слухайте, коротше, анекдот. Прийшли шахтарі на профо-
гляд до уролога. Ну, лікар їм і каже: «Роздягайтесь, знімайте труси,
відкочуйте». Перший став, відкотив — а там жуйка. Лікар і каже:
«Не зрозумів?». Шахтар на нього дивиться і каже: «Лікарю, куди
ж її, ми ж усуціль брудні, у вугіллі, сажа всюди, шахта, а це най-
чистіше місце». Лікар каже: «Гаразд, наступний». Наступний
проходить, відкочує — а там дві жуйки! Лікар каже: «Так, за одну
я втямив, а друга навіщо?». А той йому: «Так друга — це Зубека,
куди ж він її приліпить, він же обрізаний!».
— Га-га-га-га, — зареготав Мурахоїд, — ну, зрозуміли, баби,
обрізаний жвачки приліпити не зміг?!
Вітьок, задоволений, що розважив і дам, і Мурахоїда, роз-
лив спирт по склянках і не здоровкаючись перехилив у горло.
Уже за годину кавалери з обраними дамами розійшлися по кут-
ках трунарні й віддалися любощам. У відповідальний момент
Мурахоїд, не витримавши, таки заснув. Коли дама (Анжелою зва-
лася) це усвідомила, то страшенно розлютилася. Такої неповаги
до таїн свого тіла вона допустити не могла, тому намовила спіль-
ників помститися Мурахоїду. Бідолаху поклали у труну, на шию
надягли вінок, на лоба наліпили стрічку «спасі і сохрані», а в руки
встромили свічки. Словом, підготували «спочилого» Мурахоїда
до відходу в інший світ. Задоволена своєю витівкою компанія зали-
шила приміщення, не забувши повідчиняти вікна, щоб вивітрився
32
сигаретний дим. Двері замкн ули ззовні. Треба зауважити,

що надворі було досить зимно.
Десь о шостій ранку Мурахоїд, ок лигавши від страш-
ного холоду, розплющив очі. Як завжди, втямити, що трапилося
напередодні, де він і що відбувається, не зміг. Роззирнувшись
і побачивши, що довкола труни й сам він у труні, а на шиї вінок,
Мурахоїд не на жарт злякався. «Усе, ласти склеїв», — подумав він
і виліз із труни. Знайшов двері, посмикав — зачинено. Підійшов
до вікна — ґрати. У горлі аж горіло й страшенно хотілося пити. Цієї
миті під вікном проходила мила бабуся, може, збирала вранішній
врожай порожніх пляшок, може, просто раненько прокинулась,
і Мурахоїд гаркнув: «Бабуню, дай попити!». Бабуся, побачивши
у вікні будівлі з величезною табличкою «Морг» щось людинопо-
дібне, скуйовджене, у вінку, з наліпкою померлого на лобі, згадала
всі свої реінкарнації і дременула, як кенійський спринтер, у бік
зупинки, сподіваючись натрапити на людей.
Мурахоїд стенув плечима. У приміщенні була жахлива
холоднеча, і він збагнув, що як не вжити заходів, то заклякне
й направду гигне. Мурахоїд не вигадав нічого ліпшого, ніж
згребти докупи тирсу від змайстрованих домовин і запалити вог-
нище в столярні, повній виробів деревообробки. Тирса зайнялася
швидко, але жару давала мало й миттєво вигорала. Тоді Мурахоїд
пустив у діло дошки й тріски. За пів години палахкотіло пів май-
стерні. На щастя, бабуня виявила свідомість і скликала людей, щоб
звільнити «ожилий труп» з моргу. Тимчасом і Вітьок із ключем
на роботу наспів. Уздрівши охоплений панікою натовп і димуючий
цех, Вітьок не одразу втямив, що відбувається. Двері відчинили,
витягли переляканого на смерть Мурахоїда, що утробно ревів,
і викликали пожежників. Трунарню гасили кілька годин.
Справу, звісно, загамували. Вітьок отримав по мармизі від
Михалича, але роботи не втратив. Мурахоїда було побито, і він
ще довго відшкодовував вартість спалених трун, а майстерню від-
ремонтували й найняли бомжа на посаду нічного сторожа, щоб він
жив, так би мовити, не полишаючи робочого місця.
33
КОЛЯ ХОЛ МОГОР
П ерші тижні в морзі промайнули непомітно.

Роботи було повно: шити, мити, голити,
пиляти, вдягати, виносити, заносити. Заспокоювати, утирати
сльози родичам, бігати по горілку, розводити спирт. Навчатися
рахувати гроші, управлятися зі скальпелем, відтирати від крові
форму й виводити бордові мережки з моїх білосніжних кросівок.
Я був неабияк здивований, усвідомивши, що почав курити чер-
воні «Прилуки», і навіть часом відривати від них фільтри. Іноді я курив
просто над трупом, пильнуючи, щоб не зронити попіл у розкрите
черево. Якщо це траплялося, я почувався ніяково й намагався дістати
його пальцем і скинути на стіл для розтину. Усі, хто працювали
поруч, і навіть Михалич, підбадьорювали мене. Завдяки семипо-
верховим матюкам, стусанам і експрес-лекціям я швидко засвоїв
науку початкової патанатомії. Вітьок, звісно, був ближчим за всіх.
Якось він припхався прямо до секційної зали, де я саме
зашивав черговий труп, з пошарпаною книжкою. Показав її мені,
розгорнув і заговорив:
— Ось. Це — Дао Де Цзин. Тут написано все, що тобі потрібно
знати. Ти ший, а я читатиму те, що припало до душі мені, а отже,
і тобі необхідне в нелегкій праці. Тому що ти саме на початку путі.
— Вітьку, у мене в руках хірургічна голка, на столі дід
з інфарктом, який початок путі?
— Це ти так думаєш. Слухай: «Найвища чеснота подібна
до води. Вода йде на користь усім істотам і не бореться з ними.
Вона там, де люди не схотіли би бути». Зрозумів?
34
— Ні.
— І даремно, бути там, де не хочуть бути інші, приміром, сто-
яти з голкою над трупом цього сонячного дня — це і є чеснота.
У сенсі, що пацан ти ровний, усе правильно робиш.
— Тепер зрозумів.
— Слухай далі: «П’ять кольорів притупляють зір. Швидка їзда
й полювання бентежать серце. Коштовні речі спонукають людину
до злочину. Тому мудрий прагне ситого життя, а не гарних речей».
Я завмер із затиснутою в пальцях голкою, підняв брову
й поглянув на Вітька. Той, мабуть, почувся ніяково.
— Ну чого витріщився? Усе зрозуміло. Манаття, телефони,
як ви там кажете, «гламур»? Оце все тобі там не знадобиться. Повір
мені.
Вітьок тицьнув пальцем у бік «розгорнутого» діда.
— Херня все це, втямив? Тут і тепер, утямив? Завтра може
не бути. Останнє на сьогодні: «Істоти народжуються і вмирають.
З-поміж десяти людей троє йдуть до життя, а троє — до смерті.
З-поміж кожних десяти людей ще є троє людей, які вмирають через
свої діяння». Це означає, що три каліки, яких ти випадково бачиш
уранці, до вечора двинуть коні. А в тебе роботи побільшає. Е-е-е,
ну хто так шиє біля горла?!
Вітьок покінчив з наукою Дао й вирішив показати мені
ще один варіант шва. Дивно, але сьогодні він був зовсім твере-
зий. Згодом стало зрозуміло, чому: він чекав на давнішнього друга,
прихильника моргівського стенд-ап шоу, Колю Холмогора. Вітьок
завів його в секціонку, просто познайомитись: «Ось, Жорику, це
Коля».
Вітьок ніколи про нього не розповідав, а розповісти було що.
Коля Холмогор був здорованем. На початку 90-х він приїхав
з далекого села вступати до медінституту, але, на жаль, засадни-
чих знань церковно-парафіяльна сільська школа давала замало,
і з першої спроби Коля не вступив. І з другої теж. І з третьої.
Із селянською впертістю Коля день по дню старанно студіював
книжки і вчив біологію та хімію. А щоб унаочнити навчальний
35
процес, щоб таємниці медицини розкрилися перед ним уповні,

Коля пішов працювати санітаром у морг.
Тут йому сподобалося: гроші платили, видавали форму і, уза-
галі, було чим зваблювати дівок при знайомстві. Звісно, через своє
простацтво Коля іноді не розумів очевидних речей. Приміром,
коли затримували зарплату, Коля не розумів, що начальник тут
ні до чого, що винен бюджет, що надворі 90-ті, що у країні грошей
немає, що шахтарі гупають касками на майданах, що «Беркут»
лупцює протестувальників, що медицина накрилася, як накри-
лося все, що належало до дотаційної сфери. Коля не знав, що таке
бюджет. Не вбачав він і зв’язку між подіями у країні й відсут-
ністю зарплати. Він звик вирішувати все на місці, тому щоразу,
як затримували зарплату, Коля хапав ломаку й ганявся за шефом
коридорами моргу. Шеф замикався в кабінеті, а Коля ішов до сусід-
ньої кімнати й гатив ломом по батареях, зчиняючи неймовірний
гуркіт. За цим заняттям Колю і заставали прибулі вранці на роботу
працівники моргу. На запитання: «Що ж ти, Колю, робиш?». Коля,
не покидаючи своєї гучної справи, спокійно відповідав: «Нехай
це мудло віддає мої гроші». Колю відтягали від батареї, наливали
спирту, шефа видобували з-за барикад і життя тривало. Звільнити
Колю ніхто не міг, на ньому висіла купа брудної роботи, та й хло-
пець він був добрий. Так воно все йшло своїм звичаєм до певного
моменту. І ось до якого.
Було звичайне нічне чергування. Коля помив підлогу, кого
треба, зашив, кого треба, поголив, словом, зробив усе за графіком
і вирішив, що після сумлінної роботи не гріх перехилити склян-
ку-другу спирту. Склянкою діло не обійшлося. Добре набравшись,
Холмогор увімкнув телевізор і мирно захропів на санітарському
дивані. Годині о другій ночі загрюкали у двері. Служба перевозу
доставила двох небіжчиків: чоловіки, приблизно одного віку, обоє
померли в родинному колі від інфаркту. Сонний Холмогор записав
спочилих у журнал реєстрації, вирізав бирки на ноги й випадково
їх поплутав, тобто поміняв небіжчикам прізвища. Не помітивши
хиби, Коля сходив до крамниці «Катєнька», купив пивка, сьорбнув,
36
покурив і спокійно заснув. Уранці він так само спокійно, упев-

нений, що все минуло без приключок і зауважень, передав зміну
й посунув додому.
Денні санітари небіжчиків розрізали, експерт визначив при-
чину смерті. Жмурів одягли, причесали й підготували до зустрічі
з Аїдом. За добу, знов-таки в Коліну зміну, за ними приїхали
похоронні автобуси. Не підозрюючи каверзи, працівники похо-
ронних агенцій упакували мерців і повезли на цвинтар. Перший
автобус прибув рівно о 12-й на міський Южний, а другий рівно
о 12:30 на бідніший, у передмісті. Поставили стільці, на них труну,
родичі плакали, виголошувалися промови, ритуал відбувався
за звичайним сценарієм до тієї миті, коли з труни зняли кришку.
Хвилину панувала мовчанка. Потім хтось наважився й вимовив:
«Заждіть, це ж не наш небіжчик!». Здійнялася паніка.
На приміському цвинтарі відбувалося приблизно те саме.
«Де наш дідусь?!» — підступали родичі до ні в чому не винних спів-
робітників агенції ритуальних послуг. Один особливо розумний
чмир з натовпу спочутливих, що, судячи з виду, прийшов на даров-
щину випити горілки, закурив і сказав: «Знаю я ці приколи, вони
його на органи продали, а нам якогось туберкульозника бомжува-
того підсунули».
Очманілі працівники похоронної контори швидко понакри-
вали труни, засунули в катафалки й притьмом помчали назад
до моргу, шукати «своїх» небіжчиків. Дорогою водій пояснював
нещасним родичам, що в усьому винний морг, і що «вони там,
мабуть, щось поплутали, розберемося».
Процесія, що доїхала першою, вдерлася до санітарської
і напала на Колю з криками: «Це не наш небіжчик! Де наш? Від-
дайте нашого!». Холмогоров закурив, обвів їх очима й проказав:
«А вам не все одно? Ви ж його закопаєте. Ну й хороніть цього,
а вашого хтось інший поховає». Розгублені родичі не змогли
дібрати слів, лише пригрозили, що скаржитимуться в прокуратуру.
«Та хоч особисто Дзержинському, — відповів Коля, — видане — зна-
чить видане, ось і хороніть».
37
Тут до санітарської увійшов інший санітар, теж дотепник. Діз-

навшись, що трапилось, йому не спало на думку нічого ліпшого,
ніж зацитувати старий анекдот: «А давайте їм голови місцями
поміняємо!». Довелося родичам іти до начальника, з’ясовувати,
хто чергував, хто поплутав бирки, де померлий, хто винний
і що робити.
До вечора нещасні небіжчики були поховані своїми роди-
нами на куплених ділянках, як годиться пом’януті й забуті. Колю
Холмогора таки звільнили, але йому було на те плювати. Він діз-
нався, що нарешті вступив до медінституту.
Вітьок спитав:
— Підеш із нами? Ми хочемо з Колею випити в балці, ков-
басок підсмажити. Не хочеш? Ну гаразд. Я піду. Михаличу скажи,
що пішов спати, додому. Бо дошкулятиме дзвінками, а я Кольку
не скоро побачу. Він тепер у Донецьку лор відомий, синусити-гай-
морити. Тільки за записом, а в морзі він бухати не хоче. Асоціації
погані. Бувай, не сумуй!
Вітьок г упнув дверима, а я роздумував, чи пацієнтам
Коля теж носоглотки міняє, чи залишив це в минулому? Думки
ті швидко розвіялися, оскільки назавтра мав семінар зі східної
філософії в професора Мечетного, а він мене не надто жалував.
38
ПРА К ТИК А
В
ід дитинства я був дуже непосидючим, а най-
більше не любив зашивати дірки на штанах
і фу тболках. Комп’ютерних к лубів у 90-х не було. У спадок
від совка ми отримали багато недобудів: кінотеатри, лікарні,
будинки культури — кістяки величних несправджених проєк-
тів. Вже було виведено мури, покладено плитку, та на кінцевому
етапі будівлі ста ли ніком у не потрібні, безхазяйні. Зак лик
«Погнали на будівництво!» був гаслом до пригод у декораціях
риштунку й бетонного дрібняку з неодмінно подряпаними лік-
тями й, звісно ж, подертим одягом. Тому зашивання одежі було
буденною справою. На нову бракувало грошей, а ходити в дранті
не дозволяло самолюбство. Курта Кобейна я для себе ще не від-
крив, про гранжерів не знав, а от тавро «ходить наче бомж» міг
отримати запросто. Відтоді я ненавиджу шити, особливо в’язати
вузлики.
З людською шкірою та сама історія. Ніби показав мені Вітьок
основні шви, ніби й виходило, але не так добре, як мені хотілося.
Вузол чомусь розлазився або біля горла, або біля лобка, і моїм коле-
гам доводилося перешивати, щоб у важливий момент нутрощі
не повипадали. Ніяк не вдавалося мені зробити все бездоганно.
Тоді Вітьок вирішив вирядити мене на практику, до обласного
моргу.
— Там люди солідніші, шити можуть — будь здоров! Як треба,
то вони й живота на морський вузол зав’яжуть. Це тобі не кетгут
з обласної! Словом, Жорику, махай туди, а звідти певно вийдеш
39
з атестатом зрілості. І головне: Вовчику лисому перекажи, що він

мені пляшку винен.
З легкої руки мого куратора я отримав путівку в обласний
морг. З одного боку, потрапити туди було дуже цікаво: усе-таки
масштаб незрівнянний з нашим. З іншого боку, там був батько,
а я не хотів влазити в його роботу, та й загалом постійно бути на
виду. Цікавість якийсь час боролася з острахом, але врешті дипло-
матичним шляхом перемогла, і я пішов на практику до обласників.
Іти було далеко, хвилин із сім трав’яним полем.
Зустрів мене Костя Мороз, той самий, що колись грав для
Михалича, стоячи на пеньку. Обласний морг був його основним
місцем роботи. Костя там був патроном поміж санітарами.
На додачу, він завжди мав що заспівати, зіграти, налити, закусити,
покурити й пожартувати. Костя не хворів, як Вітьок, не страждав
на алкоголізм, лаявся зрідка, любив жінок (вочевидь, декількох
одночасно й паралельно), ростив доньку, нічого не боявся, був
шанованим, проте й своїм хлопцем.
Костя швиденько пояснив що до чого, кого як звати та куди
ходити можна, а куди — ні. За мною закріпили Костиного підлег-
лого Валіка Верецуна, котрий повсякчас намагався, наскільки
це можливо в морзі, бути кумедним. Але про Верецуна варто роз-
повісти окремо.
Валік, заввишки два метри, з величезними руками й широ-
ченними плечима, при тому був без краю доброю людиною. Любив
тварин, акваріуми й трішки випити. Не любив він двох категорій
людей: надокучливих студентів і жителів Кавказу.
Свою нелюбов він пояснював так: студентів не любить,
бо вони під час практики товпляться в коридорах моргу, заважа-
ючи спілкуватися з родичами. Тобто стають на заваді заробітку.
А людей з Кавказу Валік не злюбив у армії. Власне, ці дві соціальні
групи найчастіше ставали жертвами вигадливих дотепів стажера.
Студенти зазвичай відбувалися легеньким переляком. Під
час практики морг щораз переживав нашестя чергової партії юних
лікарів з медінституту. Нафарбовані дівчата в халатах на білизну,
40
козирні мажорні парубки з дорогими телефонами й ароматами

приходили в секціонку полупати очима на розтин. Слід сказати,
що оскільки все відбувалося влітку, стояла неймовірна спека
й деякі трупи привозили трохи несвіжими, то холодильник моргу
й плитка довкола були всуціль встелені опаришами, ну просто тобі
зоопарк із тераріумом.
І ось Валік, дочекавшись, щоб всі студенти влаштувалися
довкола столу, раптом розвертався до них спиною, зачерпав добрі
жмені соковитих жирних хробачків і, обернувшись, лагідно запи-
тував: «Рибалки серед вас є?». І простягав до чепурного юнацтва
свої великі, повні мушчиних личинок, долоні. Дівчата зазвичай тут-
таки блювали й вибігали надвір. Парубки зеленіли, але кріпилися.
Та це був лише початок смуги з перепонами.
На другому рівні Валік, лишивши студентів стояти в цілко-
витій темряві, відчиняв холодильник із трупами й командував:
«Іванов, виходь!». Природно, з холодильника ніхто не виходив,
оскільки всі умовні Іванови, що лежали там, уже декілька днів
нікуди самостійно вийти не могли, хіба що перетворившись
на персонажів фільму Раміреса. Дослухаючись до тиші, що пану-
вала в холодильнику, Валік повторював уже гучніше й суворіше:
«Виходь, Іванов, кому кажу! Ану виходь, сволото! Ну, не хочеш
по-доброму, то буде по-лихому». По цих словах він кидався в холо-
дильник, удаючи боротьбу, і за кілька хвилин витягав якогось
пошарпаного трупа, примовляючи: «Я ж казав, що все одно тебе
дістану». Ті студенти, що мали дуже міцні нерви й таки залиши-
лися в приміщенні, почувалися щонайменше незатишно.
Але все це дрібниці в порівнянні з тим, що Валік якось
встругнув з «гостями» з Дагестану.
Напевно, мені варто зробити невеличкий відступ і розпо-
вісти про наші холодильники. Те, що ви бачили в кіно — комірки,
у кожній з яких окремо зберігається труп, та ще й укладений
у мішок, — існує лише в кіно, ну, й у моргах Америки та Європи.
У нас справа стоїть значно простіше. Холодильник — це велика
кімната, завбільшки приблизно зі стандартну залу в хрущьовці,
41
опоряджену рефрижератором, а попросту — змійовиками з фре-

оном. У кімнаті стоять качалки, на яких лежать трупи, а коли
качалок бракує, то трупи розлягаються по підлозі, їм у же
не холодно й застудити нирки вони не бояться. Так само, як і всі
радянські холодильники, моргівські сховища теж потребують роз-
морожування. Система ноу-фрост у них чомусь не передбачена,
і на стінах та стелі поволі намерзають величезні шматки льоду.
Тоді й настає час вимкнути рубильник.
Одного разу до моргу привезли труп сивоголового дідуся.
Родом із Дагестану, він не схотів залишати Україну після розпаду
СРСР і надалі жив собі в Луганську, там і помер. Звісно, родичам
з далекого краю сповістили про сумну подію телефоном, вони обі-
цяли приїхати, забрати тіло та поховати дідуся на батьківщині під
лезгинку й з шанобою. Честь видавати аксакала припала Валіку.
Не сказати, що він з того зрадів. З такими покійниками багато
мороки: цинкова труна, опечатання, вантаження та інша тяганина.
Словом, і не поспиш, і горілочки не хряпнеш. Зате Валік зігрівався
думкою про добрий заробіток. Гості з інших країн завжди ладні
переплатити, аби з тілом було все гаразд і не виникало проблем
при транспортуванні.
Як на зло, для великого холодильника настала золота година
намерзання льоду і його треба було негайно вимкнути. Десь о п’я-
тій пополудні Валік поставив камеру на розморожування і став
чекати на родичів небіжчика з республіки Дагестан. Чекав довго,
бо їхати все-таки далеко, та ще й кордони, митниці, хабарі.
Близько півночі у двері постукали, потім подзвонили, а за хвилину
вже кричали під вікном. Валік зрадів і зустрів гостей як годиться:
посадовив, налив чаю, розповів що до чого, видав документи, тіло,
словом, вирішив практично всі організаційні питання. Нарешті
він узявся виписувати останню довідку. Дагестанці мовчки сиділи
на дивані. Просто навпроти санітарської у стані танучого льо-
довика зачаївся великий холодильник. Якоїсь миті здоровезна
підтала брила льоду зі страшенним гуркотом впала на підлогу.
Від такого оглушливого звуку серед ночі родичі стрепенулися.
42
«Що це?» — цілком слушно запитали вони. Валік глянув на годин-

ника і, махнувши рукою, спокійно відповів: «А, то перша година,
трупи на прогулянку виходять». Дагестанці спершу заклякли,
а вже за мить з виряченими очима прожогом кинулися до виходу,
забувши на столі довідку, гроші й кілька пачок сигарет. Утішений
Валік перелічив виторг, вимкнув світло й ліг спати. Родичі помер-
лого таки повернулися, проте все ще з квадратними очима.
Валік із задоволенням розповідав мені цю історію на курсах
крою та шиття трупів. Згодом, після моєї практики, ми доволі часто
зустрічалися у крамниці «Настєнька». Я вчащав туди по пиріжки
та горілку, Валік — по горілку та пиріжки. Між нашими моргами
було сім хвилин ходи мальовничим полем дикої трави, що густо
пахла оливою. За кілька років від Валіка пішла дружина. Попри
всю міць, терпіння і силу волі, він повівся згідно з якоюсь своєю
логікою: став на табурет, просунув голову в зашморг, випив фор-
маліну й ступив уперед. На столі залишив записку: «Не знімайте
мене, краще обріжте мотузку. Падати мені вже точно не боляче».
43
П ТА Х А
В обласному морзі я таки набрався досвіду, тож

хода моя набула впевненості, я навчився спльо-
вувати крізь зуби і взагалі тримався гордовито. Вітьок висловив
побоювання, що я «наблатикався» і забув основи Дао Де Цзинь,
а тому моє тіло потребує карантину.
Ізолювати мене не було куди, а от посадити на журнал реєстра-
ції померлих у вихідний день — саме те на виправну кару за гординю.
Місцями журнал був нудний: якісь битовухи, інсульти, інфаркти,
аварії — нічого цікавого. Та іноді я натрапляв на шедеври жанру соці-
альної драми з додатками, довідками, картами й навіть схемами,
що їх слідчий люб’язно намалював на папірусі. Саме з таких була істо-
рія Славка-Гороха, котру мені довелося вписувати власноруч.
Горох, він же Славко, був головним женихом Кліщіївки, неве-
личкого селища Донецької області. Його батьки володіли кількома
городами, маслоробнею, корівником і виходом до річки. Сам Горох
мав 12-вольтову «Яву» з хутром на кермі й сідалі. Він розсікав на ній
на дискотеку до сусіднього села, на риболовлю, а ще любив катати
дівок з усякого приводу й без. Горох у тому році закінчив школу, навча-
тися далі наміру не мав і працював на городі. М’язи, що він накачав,
тягаючи воду з криниці й гаруючи на сільськогосподарській роботі,
додавали йому бонусів поміж місцевої молоді, тому Славко не надто
й парився — так жили його дід, батько й брати. Спекотними днями він
у повітці тюнінгував свою «Яву»: кріпив до неї плеєр, ліхтарі тощо.
У сусідньому Артемівську, нині Бахмуті, жила Анюта, панянка,
за Славковими мірками, столична. Поїздка до неї була особливою
44
подією й опоряджувалася відповідно — квітами й парадними кро-

сівками на ногах, котрі перед виїздом Горох ретельно чистив,
складав у сумку, і вже перед самим містом перевзував замість
своїх гостроносих туфель.
Анюта працювала в супермаркеті «Золотой ключік» і сприй-
мала Гороха як самця, схожого чимось на неандертальця,
а чимось — на Челентано часів «Приборкання норовливого».
Їй подобалося, що він приїздить на мотоциклі просто під двері
крамниці й везе її на околицю, у її флігель. Іноді він міг ще при-
хопити меду й домашнього самогону. Він ладен був годинами
розповідати їй про численні свої шрами — як і чому відбивався від
селюків на дискотеках і купальнях.
— На Опитному троє з цепами підкотили. Тут бочину розпо-
ров, лошара, я йому «нани», аж перекинувся.
Так проходили їхні нечасті вечори.
Раз Горох прийшов з городу й твердо вирішив, що поїде
до Бахмута добиватися Анюти й житиме віднині в «столиці»,
буде з нього самогону, цепків і бур’янів. Він перевірив «Яву»,
поклав у сумку мед, кросівки, дві майки, дезік, сигарети й 300
гривень. Виїжджаючи з воріт, Горох помахав мамі. Він устиг про-
їхати по шосе кілька кілометрів, коли збагнув, що на ньому немає
ні окулярів, ні шолому: репутація крутого хлопця не дозволяла
йому їздити Кліщіївкою в шоломі. Наплювавши на правила, він
поїхав на Бахмут.
У той самий час, як у поганих шкільних задачках з матема-
тики, з Бахмута, а може, з придорожнього села, у своїх справах,
без сумки й кросівок вилетів стриж. Можливо, йому важило летіти
саме по шосе, тому він подався просто назустріч Гороху, на висоті
його голови. Стриж гадки не мав про амбіції Славка, летів собі, спо-
глядав, мабуть, Донецькі пейзажи й насолоджувався відчуттям
польоту.
Якоїсь миті дзьоб стрижа й голова, а радше око, Гороха
зустрілися. Оскільки рухалися вони назустріч, то птаха проштрик-
нула оболонку черепа наскрізь і застрягла просто в голові Славка.
45
«Ява» полетіла в кювет, Горох — у колючі кущі, але подряпини від

аґрусу вже не могли йому дошкулити.
Гороха привезли за дві години після аварії. З ока стирчав
пухнастий хвіст, а з потилиці — дзьоб птаха. Якийсь час ми з Віть-
ком мовчали, потім він через силу вимовив:
— Стрижа треба виймати. Пиляти йому макітру, чи що? Так
пташку можу попсувати.
Він був явно розгублений: сопів, чухав ніс, смикав свого бей-
джика й закурив «Оптіму». Я вирішив перепитати.
— Ми їх окремо ховатимемо?
— Ще попизди мені. Ліпше подумай, як йому макітру вряту-
вати й пташку дістати, бо так і залишиться з пухнастим оком. Сам
будеш перед родичами виправдовуватися.
Справа стояла кепсько. Стриж застряг намертво, і наші
спроби витягнути її обценьками були марними — у голові Гороха
чвякало, але тушка не вилазила. Вітьок тужливо зронив:
— Треба пиляти.
Узяв пилку й за пів години стриж був вільним. Вітьок
наказав:
— Ти зашивай, а я зараз.
Я акуратно склав краї черепної коробки, зашив шкіру, змив
кров і замазав Гороху обличчя. Вітьок повернувся із глодом.
— Ну, пом’янімо!
— Кого?
— Кого, трясця, ну не байкера ж цього! Пташка корисна, мух
їсть. Мав би сором.
Гороха похоронили в кінці його городу, під горобиною.
На похорон прийшло все село.
Рівно за рік я йшов на роботу, а Вітьок, злегка хитаючись,
стояв і курив неподалік моргу.
— Во! Братело тут мій.
— Який братело, Вітю?
— Стриж. У коробці закопав тоді. Хоч одна пристойна пташка,
з дитинства «Яви» ненавиджу. Пом’янімо!
46
ЛЮДОЖ Е Р
О
скільки я був наймолодшим, мені доводи-
лося часто ходити в гастроном «Настєнька»
й магазин «Горячєє». Генплан Медгородка не передбачав у районі
супермаркетів і великих ТЦ. Іноземним студентам досить було
мафів з «Мівіною», нам — горілки у кіосках, ну а трупів покупки
геть не цікавили.
У гастрономі переді мною в черзі постійно опинялася
та ж сама дівиця. Маленька на зріст, вона, здавалося, щойно закін-
чила університет. Ніс був такий кирпатий, що ніби його й не було.
Волосся завивалося буйними кучерями, губи іскрилися прозорим
блиском, а навколо неї незмінно витав аромат полуниці. Я розу-
мів, що це парфуми, але полуниця страшенно вабила. Як «Юппі»
й «Інвайт» у дитинстві. Розумієш, що перед тобою не правдива
газованка з реклами, але колір такий яскравий, а запах такий
поманливий, що хочеться заплющити очі й сьорбнути.
Дівчина звалася Лізою і працювала в обласній лікарні. Вона
записувала прихід і відхід персоналу, зводила таблиці відпусток,
малювала графіки вихідних. Попереду в неї був курс магістратури
зі статистики, але якось це її не тішило.
Раз я взяв Костину гітару, не надто налаштовану та й, уза-
галі, далеко не ідеальну, усівся на поруччя біля крамниці й почав
виглядати Лізу. Чекати довелося довго — майже пачку «Прилук».
Забачивши на розі об’єкт пристрасті, я вирішив, що вже час, і заспі-
вав. Трохи змінені слова звучали так:
47
Не знаю, що сказать, щоб віру йняла.

Люблю тебе, а ти приходиш в сни мої мінливі.
Затягнутий у звабу сторінок порножурналу,
По вуха я в дівчатках глянсової мрії.
Лізо, ти все ще у снах моїх, Лізо ...

Пішли від мене геть і сон, і спокій.
Без апетиту я тиняюсь одинокий.
Не помітити тебе занадто складно,

«Міс червень» із лискучої обкладинки.
Ліза вислухала мої силкування і сказала так буденно, ніби

ми вже прожили з нею років із двадцять: «Ходімо додому?».
Вона жила в хрущовці навпроти моргу. Три кімнати, диван,
ліжко, фотошпалери, м’який ку точок, мікрохвильовка, х ліб-
ниця зі склом, холодильник у коридорі, килими на підлозі, крісло
в кутку, плазма у кредит, торшер біля книжкової шафи — зразок
квадратно-гніздового мислення жителів Медгородка.
І я почав до неї вчащати. На ранковій зміні в мене не було
трупів, а в Лізи не було вдома батьків. Я жадібно поїдав котлети,
скумбрію, холодець і все, що Ліза їсти не хотіла. Після поживного
сніданку Ліза тягла мене до зали із чеським сервантом. Річ у тім,
що стіна серванту за полицями була дзеркальна, а диван стояв
навпроти серванту. Якщо займатися сексом на дивані, то всі рухи
відображаються у дзеркалах. Ліза любила дивитися на себе й змі-
нювала поставу або позу, щоби подобатися собі.
Так ми проводили час: котлети, дзеркала, полуниця, черги,
трупи, зміни. Ночі в морзі, секс, котлети, секс, ночі, секс, морг,
трупи, полуниця, секс, полуниця... І червоні «Прилуки». Причому
у найпікантніший момент їй подобалося приголомшити, і вона
наївно питала: «Чи добре тобі Лізоньку трахати?». Що відповідати,
я не знав, та й відповідь тут була ні до чого.
48
І ось настала омріяна мить: Лізині батьки на два дні їхали
до друзів на дачу. Це означало, що я можу взяти вихідний і зали-
шитися в неї на ніч. Мені не доведеться тікати палісадником
до задніх дверей моргу, і ми прокинемося разом, як дорослі,
в обіймах одне одного й немож ливо розчулені. Вирішили,
що я прийду опівдні. Саме встигну передати зміну й вирішити всі
питання. Мені треба було лише дочекатися змінника, а там на два
дні забути про все, крім «Чи добре тобі Лізоньку трахати?». Але
не так сталося, як гадалося.
Біля 11 ранку на роботу припхався п’яний Михалич. Я ніколи
не бачив, щоб він пив. Від нього навіть ніколи не несло перегаром.
Я, власне, гадав, що він зовсім не п’є. Але того дня від ледве три-
мався на ногах.
— А, це ти, щеня. Ну, сідай. Сідай, сідай, довбойоб, не стій
у проході, як труп у ліфті.
Я намагався пояснити, що німфа чекає на мене у хрущовці
поруч, що зміна моя скінчилася, що я лише чекаю напарника, аби
врешті-решт передати йому журнал і піти.
— Сьогодні твій напарник — я, — сповістив Михалич, — помі-
нявся з Вітьком. А тепер слухай, щеня, і мовчи, доки татко навчає.
П’яний Михалич сів на лаву. Я зрозумів, що ніякого змінника
не буде, а з огляду на стан начальника, мені доведеться працю-
вати другу добу. Стало трохи прикро за таку несправедливість. Але
більш за все ятрив серце образ Лізи, яка вже, мабуть, намазалася
полуницею і лежала в тих смугастих простирадлах. Її малень-
кий ніс був звернений до вхідних дверей, соски настовбурчилися,
щоки рум’яніли. Але тепер усе це мене не обходило. Я дивився
на тушу Михалича, втрачаючи рештки віри в Бога, котрий про-
сто не мав допустити такого провалу. Тим часом Михалич узявся
розповідати.
— Я, хлопче, років двадцять тому таке встругнув, тобі важко
зрозуміти, та й не варто. Але ж було і було так. Навесні 1992-го
ейфорія потроху почала спадати. Незважаючи на запевняння бала-
кучих голів з екрану, що ми «перша в світі житниця і все буде
49
добре», наступ ринкової економіки буквально розчавив деякі шари

суспільства, зокрема вчителів, лікарів і працівників великих заво-
дів. Залишившись без фінансування, люди вхопилися за ручки
кравчучок і вирушили торгувати на стихійні базари хто чим:
китайськими ліхтариками, батарейками, чаєм…
Базар перетворився на зібрання інтелігенції: там учителі
історії, там лікарі-терапевти, там музейники. Бажання вижити
було сильнішим за гордість, і попри те, що багато хто, зустрівши
на базарі знайомих, відвертався, усі розуміли: такий час, тор-
гувати не соромно. Подався в торгівлю і Боря Клевак. Фахівець
із літератури та міфології за умов дикого капіталізму не мав
із чого жити. На щастя, Клевак мешкав у передмісті, у приватному
будинку на шести сотках. Город рятував. До того ж, він облаш-
тував теплицю і узимку продавав перець та петрушку. Загалом,
натягаючись, на хліб вистачало. А от із сусідами не пощастило.
Бабці з поближніх флігелів повсякчас устромляли носа в його
справи. Цікавились, звідки в нього гроші, що він там копає і чому
такий угодований, коли всі голодують. Крім того, регулярно теле-
фонували до міліції і жалілися на крики в його домі, на пиятики,
застілля і просили «терміново вжити заходів». Ось і того дня чер-
говий отримав дзвінок від сусідки із проханням «вгамувати
сусіда, бо він знову щось копає в городі о 12-й ночі», і спершу
хотів покласти на це сповіщення, але, зрештою, вирішив відпра-
вити наряд. Мабуть, подумав, нехай краще поїдуть, бо раптом
сусідка чоловіка допече і він її лопатою приб’є, усякого буває.
Приїхав наряд на адресу, подзвонили у ворота, постукали, поплю-
вали — тиша. Смикнули за клямку — відчинено. Зайшли, у домі
двері не замкнені, увійшли в коридор і заклякли. Підлога, стіни —
усе у крові. Пройшли далі, до зали — на дивані хропить господар,
поруч на підлозі пляшки з-під горілки, і знов-таки все у крові.
Після тривалих допитів і слідчих експериментів стали відомі
подробиці вечірок, що відбувалися в Клевака. Схема була доволі
проста. На базарі, де торгував Клевак, вешталося чимало бомжів
і осіб, що спустилися на соціальне дно. Багато хто з них шукав
50
приробітку там же, на базарі. Здебільшого вантаження-розван-

таження, щоб на пляшку вистачило. Клевак так само користався
з послуг таких сердег, просив розвантажити ящики з овочами,
а по тому кликав до себе додому. Помитися, випити й закусити.
Звісно, багато хто зголошувався, сподіваючись на пиятику і спо-
кійну ночівлю не на горищі, а в затишному домі. Удома Клевак
їх напував, а коли жертва втрачала контроль, бив кілька разів
сокирою по голові. Потім тягнув труп у ванну й розбирав тією
ж сокирою. Рубав на дрібні шматки, частину солив у банках,
частину варив. Основним делікатесом були геніталії. Їх Клевак
обсмажував, іноді в клярі, за всіма канонами книги «про смачну
та здорову їжу», і ними снідав. Вареними частинами тіл приго-
щав нових жертв. Солоне м’ясо збував на базарі, ближче до зими,
як баранину. Скільки банок розійшлося по кухнях громадян, неві-
домо. Кістки й рештки, що не надавалися до вжитку, закопував
уночі у своєму ж городі.
Майор, вірмен Арам, що працював тоді в приміському відділі
міліції, побачивши чоловічі статеві органи, які плавали в каструлі,
озвірів. Накинувся на прикутого кайданками до батареї Кле-
вака й почав методично бити його по обличчю. Після кожного
удару запитував: «Ти навіщо хуй гріз? Навіщо хуй гріз, питаю?».
На це Клевак вельми розсудливим тоном фахівця з міфології роз-
повідав йому про культ фалосу в різних культурах. Особливо
акцентував на образі бика-заплідника, що в багатьох варіаціях
був присутній у всіх індоєвропейських міфологіях (Діоніс — могут-
ній бик у греків); у брахманізмі — могутній deus phallicus Шива,
головний символ якого linga (грецькою — фалос), він же — символ
відтворення та оновлення. Над усе цікавив Клевака греко-рим-
ський аспект культу. Він розповів про храми Астарти та Атіса
в Сирії, що прикрашалися зображеннями фалосів, а всередині
храму перебувала сила кастрованих служителів культу. Інші ж,
не кастровані, учиняли це в процесі «трансу», вцідивши багато
вина й танцюючи під ритмічні барабани, тобто в стані психозу
відрізали собі члени. Таким чином вони поновлювали природний
51
баланс плодючості, підвищуючи врожай і загальну народжува-

ність. Клевак пояснив, що після обряду він закопував кістки
в городі саме з метою підвищення врожайності, що, у свою чергу,
збільшило б його продажі й прибутки.
У городі Клевака знайшли рештки 52-х людей. З його слів,
деяких він «приготував повністю». Сусідка, що викликала міліцію,
думала, він закопує зароблені на базарі гроші, страшенно заздрила,
клепала доноси й телефонувала до відділку.
Слідчі й суддя на розповіді про культ фалосу й храми
Астарти не зглянулися. Незважаючи на битву Клевака за вро-
жаї і народжуваність у країні, винесли вирок. Борьку розстріляли
в 1993-му році. Майже двадцять років. Двадцять років, як я вико-
пував кістки на його городі».
Михалич замовк.
Час стікав, на мене вже ніхто не чекав. Ліза впоралась сама
й вирушила креслити таблиці, малювати графіки та писати плани
на третій квартал.
52
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
ШИЙ
ВІДДІЛ ПЕРЕВОЗУ
В
основному, мені подобалася моя робота. Зреш-
тою, це було краще, ніж варити каву, розвозити
піцу або заробити грижу, тягаючи цеглу. Для мене точно краще.
А тому трупи, як я собі міркував, були найменшим злом.
Але був один відділ, до якого в нашому морзі прагнули
потрапити всі: від прибиральниці до начальника зміни. Про нього
ходили легенди, йому складали оди, а його працівники «підкурю-
вали від стодоларових банкнотів». Називався цей відділ стартапів,
біржі й нечуваного капіталу «Відділ перевозу трупів померлих
осіб». Саме так, я не помилився. Офіційні назви й протокольні фор-
мулювання завжди бентежили лакуни моєї свідомості, але «трупи
померлих осіб» незмінно перебували в топі. Лишень уявіть собі
таких осіб — володарів трупів померлих. Умовно, коли помру, мій
труп не буде моїм, він належатиме Жорику, санітару міського
моргу. А Жорик уже робитиме з ним, що захоче.
Так-от, цей самий відділ перевозу трупів померлих осіб був
жирним, масляним місцем. Його вважали «потішним» тою мірою,
якою це слово пасує моргу, його визнавали «пригодницьким»,
до нього прагли, а потрапивши, не хотіли йти. І от, після нашої
відчайдушної розмови з Михаличем, він покликав мене в кабінет
і поставив перед фактом.
— Усе, жодного лахміття більше, час тобі понюхати, чим
справді пахне життя. Чи то пак, чим пахне одразу після життя. За
тиждень виходиш санітаром труповозки.
55
Я дуже здивувався. Багато співробітників роками старанно

добивалися того, щоб упасти у тверде крісло уазика, а я так запро-
сто в нього потрапив. Тепер куритиму лише гаванські сигари
й попиватиму «Баккарді». Так я собі це уявляв. Однак півтора роки
роботи на труповозці показали, що мої мрії про шикарне життя
були страшенно далекі від реальності. Вони приземлилися на зви-
чайний асфальт, як розкидані кишки моїх клієнтів. А тому наш
луганський відділ перевозу трупів заслуговує на детальний опис:
на що він був схожий, яким був до мене, яким я його побачив
і як він змінився зі мною.
Це була служба при міському морзі, яка цілодобово виїз-
дила на місце події і збирала трупи по місту та області. Екіпаж
труповозки зазвичай складався з водія і санітара. Будь-якої миті
вони мали бути готовими сісти в кабіну свого тентованого й бува-
лого уазика й поїхати по труп. Причому їхати будь-куди: хоч
до занедбаного ставка край міста, хоч до затишного помешкання
в центрі, де тілом господаря вже другий тиждень літньої спеки
годується черва.
Колись, на початку 90-х, труповозку ревно доглядали, вона
була на контролі в облздрава. Тоді бандитів і поважних людей
на вулицях і в ресторанах убивали цілими джипами по кілька
разів на добу. Гроші текли рікою, бо братва не любила, щоб
бійців пейджера й малинового піджака везли на «западлиній обід-
раній машині». Це означало щедрі пожертви «на нужди», і там,
де державний апарат уже не міг фінансувати бюджетну галузь,
її фінансував криміналітет.
На кошти тодішніх «донорів» машина рег улярно про-
ходила техогляд, на бензин видавали талони, екіпа ж бу в
забезпечений рукавичками, дезінфектом та іншими засобами для
роботи з трупами. І, звісно ж, суто формально перевезення вби-
того з гранатомету Колі-Черепа або бабці, померлої від інсульту,
було безплатним. Формально. Проте згодом, ближче до мілені-
уму, розбірки поступово вщухли, їхній відгомін було чути лише
в яких-небудь Антрацитах і Краснодонах. А сам Луганськ, чи пак,
56
ті бандити, що вціліли в цьому парку Дикого Заходу, став центром

підприємництва.
Нові бізнесмени зрозуміли, що утримувати збиткову іржу
в подобі труповозки сенсу немає, і разом з похоронними аген-
ціями стали з’являтися і спеціальні служби. Куди простіше
надавати всі послуги «під ключ»: привіз, одвіз, упакував, закопав.
Усе готове, ось рахунок, будь ласка, тут за машину, тут за попа,
а це борщик на поминках. All-inclusive.
За назви фірми обирали собі імена богів грецького й рим-
ського пантеонів, або ж місцин. От їде до тебе «Харон», а до сусіди
«Плутон». А через двір забирає «Есквілін», а тут копає «Аїд». Ско-
ріш за все, книжка «Міфи й легенди Давньої Греції» була єдиною,
що її в дитинстві встигли прочитати розбудовники похоронного
бізнесу. Фішкою була уніформа співробітників: завжди комбінезони,
кепки й куртки з логотипом похоронки. У кожної контори свій
колір — так легше відрізняти конкурентів на цвинтарі й розуміти,
хто скільки заробив. До чужаків були безжальними: палили авто-
буси, викопували похованих, стріляли по колінах засновникам.
Словом, застосовували весь арсенал аргументів, мотивуючи піти
з ринку.
Попри все, міська служба існувала. Санітари, водії, праців-
ники моргу й інші спочутливі примудрялися власними силами
ремонтувати уаз, правдами й неправдами добувати талони на бен-
зин і отримувати рукавички як гуманітарну допомогу. Хтось
же мав забирати з місця смерті всіх тих, хто помер у кредит і без
печатки успіху 90-х. Щоб якось виживати, служба стала платною.
Ніхто не нахабнів, родичів померлих не обдирав, і взагалі, усі дуже
старалися не вживати спирт під час поїздок. Ну, або вживати так,
щоб того не було помітно. Так тривало років сім, а може, і десять.
Потім режим «стабільності» остаточно переміг. Наприкінці
нульових, якраз коли я потрапив у труповозку, було оголошено,
що талонів на бензин більше не буде, тому треба викручуватися
самим.
57
Було придумано просту схему: перед виїздом ми заправ-

ляємося за свої, на місці просимо родичів оплатити бензин
і за бажання накинути нам невеличку суму за труди наші пра-
ведні. Певна річ, часто доводилося чути від убитих горем родичів,
що «ми по телевізору бачили, що ви працюєте безплатно,
і казали грошей вам не давати» або «корупціонери, я в прокура-
туру скаржитимусь». Під такий супровід ми виконували свою
роботу. Бувало, стоїш о другій ночі із совком, у рукавичках, при-
дбаних за власні гроші, зішкрібаєш рештки мозку чоловіка,
що застрелився, і думаєш, як би його впакувати, щоб не забруд-
нити купленого одноразового халата, а його дружина горлає
тобі у вухо: «Як ви смієте, корупціонери, мародери, нічого свя-
того у вас не залишилося, я прокурору напишу, тоді подивимось».
У такі моменти хотілося розвернутися, дати їй у руки совок і ска-
зати: «Ви тут приберіть, а труп вашого чоловіка сам прийде в морг,
а не прийде — жалійтеся в прокуратуру». На жаль, емоційні пори-
вання доводилося стримувати.
Здебільшого люди все розуміли, мовчки простягали гроші
й навіть пропонували допомогу. Ми їм ввічливо розповідали,
що робити далі, куди телефонувати й таке інше, і щиро співчували.
Іноді траплявся нормальний заробіток, іноді було сутужно, але
загалом не скаржилися. Я сприймав це, як своєрідне щоденне слу-
жіння, як лікар Ріє в романі Альбера Камю «Чума». Тут витратив,
там заробив, там знову витратив. Тут рукавички продірявилися,
там нові купив. Так і жив.
Жив би я так і надалі, якби наша колісниця для перевезення
мощів не була такою старою. Коли вона зійшла з конвеєра, Дональд
Трамп саме закінчив зйомки у фільмі «Один Вдома». І це стало
великою проблемою.
58
ТРУП У ДЕСЯТКУ
І
з часом, надто ближче до холодів, наша славна
труповозка дедалі частіше відмовлялася їздити.
Періодично в неї псувалися то гальма, то карбюратор, то коробка
передач, зношувалися колеса. Проте все це можна було полаго-
дити, зібравши відносно невеликі гроші. А от напередодні виборів
трапилось страшне — «стукнув» двигун. І все.
Уаз понуро стояв у дворі моргу, винувато потупивши свої
напіврозбиті фари. Марно водій Тьома намагався якось випра-
вити ситуацію: обходив кругом нього, лазив під нього й у кабіну,
курив і лаявся. Але вдіяти нічого не міг. Машина була мертвою,
як ті страшні монстри із щупальцями з «Матриці» після елек-
тромагнітного опромінювання. Питання треба було вирішувати,
і хтось із працівників згадав, що є один майстер, який «багато
не просить, але слово мужика». Ось так з поближнього дачного
селища здобули бувалого автомеханіка Льоху. Двічі похмелившись
і почухавши зад, Льоха сказав:
— Усе, пиздець, треба нового движка. Справа тут клобучі-бу-
блики. Пиши-пропало, коротше. Відро води і хер туди. До сраки всі
ваші ремонти.
Слова Льохи видалися нам переконливими. Ужиті ним мов-
леневі звороти підтвердили найгірші побоювання команди. Але
коштів на движок не було. Написали листа до міського управ-
ління. Слізно просили й благали. Отримали відповідь: «Доводимо
до вашого відома, що служба перевезення не перебуває на балансі
міського бюджету, зверніться в область».
59
Написали в область, тобто вже в облздрав. Ті з відповіддю

не забарилися: «Доводимо до вашого відома, що служба пере-
везення не перебуває на балансі обласного бюджету, зверніться
до міського управління».
Виходить, дупа є, а слова немає. Доки начальство вирішу-
вало питання і писало листи, життя продовжувало свій бенкет.
Люди помирали з різних причин і за різних обставин. Від цирозів
і серцевих нападів. Тонули й згоряли. Труїлися грибами й мети-
ловим спиртом. Вішалися з нещасного кохання. Або ж залазили
на високовольтові стовпи й згоряли від струму. Провалювалися
до каналізаційних люків. Засинали із цигаркою в роті й гинули
в полум’ї. Вони давилися салатом і задихалися. Прикипали шкі-
рою до лікарняних клейонок, залишаючи сліди ракової пухлини.
Востаннє спльовували в миску в туберкульозному диспансері.
Переходили не в тому місці дорогу. Хтось забував пристебну-
тися. Хтось забував, що не вміє літати. Хтось просто лягав спати
із серцем, що до ранку припиняло битися. Словом, люди щодня,
як і тисячі років до того, народжувалися й умирали. Народженими
опікувалися акушери, а за тими, хто помирав, подбати не було
кому.
Наш телефон розривався, істеричні голоси зі слухавки вима-
гали «негайно припинити сваволю і забрати бабусю (тітоньку,
потопельника, онука, дівера, зовицю, мати, пасерба, «когось там
на дереві» й усю решту, хто завершив свою земну путь). Забрати
не було чим і ми крутилися, як могли. Підпрягали похоронні бюро,
знайомих газельщиків з вантажівками, ловили дальнобійників,
словом, удавалися до логістичних хитрощів.
У день виборів сталося справжнє горе: помер якийсь родич
якогось заступника міського голови. До того ж, помер у лікарні. Із
самого рання наярювали нам на робочий, погрожували «звільнити
всіх під три чорти» й, здається, ще вирядити пішки мандрувати
в кайданах до Сибіру. Як на зло, усі знайомі ритуальні бюро були
зайняті, газельщик запив, а наш уаз так і стояв похнюплений.
Опівдні, коли пристрасті розпалилися нестерпно, Тьому осінила
60
геніальна думка. Поглянувши на свою новеньку десятку, він покли-

кав мене й попросив допомогти витягнути заднє сидіння. І тут
я зрозумів, що справжні пригоди лише попереду.
Ми вийняли сидіння, дно салону застелили поліетиленом,
і як бонус прихопили чорний мішок на блискавці, точнісінько
такий, як в американських фільмах. Мішок подарував котрийсь
із чиновників як символ дружби між місцевою владою і потой-
бічним життям. Ось так, на десятці без сидінь, ми покотили
до лікарні забирати першого передвиборного мерця.
На місці призначення головний лікар сповістив нам,
що через центральний вхід «тягти цю тушу не можна», оскільки
тут виборча дільниця, і взагалі «вибори — то святе, а ми хочемо все
осквернити трупом». Сперечатися не було сенсу, тому ми під’їхали
до чорного входу й попросили спустити труп на качалці. Мед-
сестри пояснили нам, що тіло в реанімації на шостому поверсі,
а ліфт їде лише до центрального входу, а на чорний треба схо-
дами, а вони створіння ніжні й узагалі тягати трупи не зобов’язані.
Гаразд, піднялися на поверх, зайшли до палати й заклякли:
на ліжку лежала просто величезна бабуся. Вона була дуже велика,
як тент від уазу. Лукаво примружившись, реаніматолог констату-
вав: 211 кілограмів.
Сяк-так запакувавши стареньку в мішок, ми вийшли з палати
й посунули до сходів, прихопивши в поміч електрика й сантехніка,
що ґречно зголосилися на це «за маленьку». Аж тут навпере-
йми нам вибігла сестра-хазяйка, волаючи не згірш від пожежної
сирени. Вона кричала, що напряму сходами не можна, бо на дру-
гому поверсі сходи перетинаються з коридором, яким виборці
йдуть реалізувати на практиці своє право на демократичні вибори.
Тобто бюджетників гнали голосувати до лікарень.
Ну, як не можна напряму, то мусили йти через усе крило
в обхід і нести труп іншими сходами. Матюкаючись і сопучи,
ми потягли тіло через усе відділення, лякаючи пацієнтів,
що необачно повитикалися з палат. Приблизно на середині путі
з палати вийшла лікарка.
61
— Що це ви мені тут улаштували? Куди ви цього мішка тяг-

нете? Щоб усі хворі порозбігалися? Ви їм що хочете показати?
Що в нас тут усі наче мухи мруть?
Я відповів, що нічого ми показувати не хотіли, ми просто
несли лікарнею мішок із трупом. І якщо вже людина померла, то,
я думав, тут нема чого приховувати. З’ясувалося, мої думки катего-
рично суперечили ідеям і уявленням місцевих лікарів. Від лементу
жінки в білому халаті Тьомі увірвався терпець і він гаркнув:
— Ст ули пельку, бо наст упним заходом тебе в мішку
понесуть!
Лікарка мовчки позадкувала й зникла за дверима палати.
Аби-як ми спустили труп сходами й доволочили його
до машини. І тут нас спіткала нова халепа — величезне черево
померлої не давало увіпхнути її в машину. Учотирьох, з електри-
ком і сантехніком, згаявши пів години, зійшовши потом і зламавши
ручку дверцят, ми таки змогли вмостити мертву бабусю на місці
заднього сидіння. Ноги впиралися в одне бокове скло, а голова —
в протилежне. Віддячивши нашим помічникам, ми вирушили
в морг. Тьома страшенно дратувався: у машині нестерпно смер-
діло. Смутку додавали вирвана «з м’ясом» ручка.
— На біса мені це треба? Чому я засираю свою машину, нащо
мені така зарплата? Ну скажи мені, кому я чим завинив!?
Я так і не втямив, що спричинило таку реакцію, якщо він сам
запропонував везти труп у своїй машині?
За волею долі, на дорожній розв’язці за кілометр від моргу
бравий сержант махнув смугастою паличкою і спрямував нас
до узбіччя. Уполювавши жертву, сержант почав стандартно:
«Де аптечка? Чому скло затоноване? Що везете?». З кам’яним
обличчям Тьома вийшов, відчинив дверцята й, показуючи рукою
на салон, запропонував: «А ти сам подивися, що ми веземо».
Уздрівши ноги з зеленими нігтями, що стирчали з мішка, сержант
сам позеленів і позадкував, хапаючись то за кобуру, то за рацію.
Тьома не заспокоювався. Він манив сержанта пальцем, примовля-
ючи зі зловісною ласкавістю: «Давай, іди, іди сюди, чого боїшся?».
62
Я подумав, що в даїшників може бути калаш, і викликав

керівництво моргу. Вони приїхали за кілька хвилин і взялися пере-
конувати стражів порядку, що зовсім не обов’язково наставляти
на чесних співробітників перевозу автомат і брати їх у кайданки.
Побачивши службові посвідчення, історію хвороби та направлення
на труп, розчулені історією даїшники заспокоїлися, зняли кай-
данки, покартали й відпустили. Проте попередили, що все ж таки
мають доповісти про даний інцидент своєму керівництву.
І ось, сповнені радості, о четвертій годині дня ми доправили
високопоставлений труп до моргу для подальшого розтину й похо-
вання. Місію було виконано, я написав силу силенну пояснень,
когось із господарського відділу звільнили, проте грошей на уаз
так і не дали. Увесь наступний день Тьома прожарював паяльною
лампою салон своєї автівки й вимагав компенсації за «аморти-
зацію при використанні персонального транспорту в службових
цілях». Це формулювання він вичитав у трудовому кодексі. Грошей
він не отримав, натомість Михалич виписав грамоту «За досяг-
нення в трупній логістиці». Бланк грамоти він переробив з бланку
довідки про смерть, замінивши деякі графи на похвали.
63
ВІДРО КІСТОК
З а кілька днів після виборів начальство сповістило

нас, що на честь високих показників та великої
перемоги демократичних сил, а також за підтримки «партії стабіль-
ності» відділ перевозу отримає в подарунок двигуна для нашого
славного автомобіля. Звісно, не новий і не від уазу, проте робочий,
і при необхідному ремонті й тюнингу вельми нам підхожий.
Природно, ми г у чно зраділи з такої новини. Нарешті
ми накрутимо нашу колісницю Анубіса, до якої всі звикли й навіть
полюбили, і знову візьмемося до благих справ, а саме збирання
трупів по місту.
Оскільки гаража не було, а майстра-автомеханіка штат-
ний розклад не передбачав, ухвалили рішення знову звернутися
по допомогу до Льохи з дачного селища. Льоха вважався знаним
фахівцем з ремонту подібних машин, адже багато років провів
у колоніях-поселеннях, де працював і механіком, і водієм. Був
проте один нюанс, який дещо псував його загалом позитивний
образ. Більше за уазики Льоха любив спирт і всі його похідні, хоча
це не заважало майстру ремонтувати машини аж до моменту,
поки він починав хропти.
Затарившись флаконами зі спиртом, ми дорогою докупили
в магазині «Ольга» ще кілька літрів горілки й разом з уазиком
попрямували до Льохи. Причому уаз ми тягли корбою. Тягли
ніжно, обережно, щоб не зранити його побитий життям кузов.
Дачне селище скидалося на обитель божевільних з філь-
мів за Кінгом. Перекошені одноповерхові будиночки, що кривою
64
лінією вишикувалися попід цвинтарем; криві, зіржавілі огорожі

з рештками винограду; величезні бородаті собаки, які тинялися
в пошуках їжі — увесь цей похмурий антураж ідеально пасував
до нашої поламаної труповозки.
Льоха-самітник жив на краю присілка, у флігелі. Щоб
дістатися туди, навігатор був не потрібен — його вбогу хатину
з картону й шиферу було видно здалеку. Інтер’єр гармоніював
із фасадом. Помешкання було вмебльовано «буржуйкою», телеві-
зором і кульгавим диваном. На дивані, замотана в якесь ганчір’я,
спала мадам невизначеного віку й роду й хропла так, що заглу-
шувала телевізор. Біля дивану на два табурети було припасовано
стулку дверей, що правила за стіл. На «столі» стояла банка соле-
них помідорів, пляшка горілки й миска з кусками сала. Стіну
прикрашали вигорілі плакати з оголеними жінками, вирвані
зі старих журналів «Спід-Інфо». «О! Бачив?» — гордовито питав
мене Льоха, тицяючи пальцем у плакати. Вочевидь, він вва-
жав, що в моєму віці жінок без одягу я не бачив і бачити не міг.
Та варто було майстру побачити нашого уазика, що, наче мустанг
на припоні, стояв, вгрузнувши колесами в пісок, його цікавість
до мене випарувалася.
«Принесли на?» — прогарчав він.
Тьома витяг з пакета наш спирт, горілку й рештки якоїсь
ковбаси. Задоволений дарами, Льоха перевбрався в комбінезон
і почав підбирати ключі.
Надворі похолода ло й засніжило. Льоха під машиною
крекчу чи відкру чував запчастини, які заважали зняти старий
двигун, і час від часу покрикував, щоб ми подавали йому потріб-
ний інструмент. Тьома напускав на себе розумний вид, удаючи,
що все розуміє й виступає безпосереднім у часником процесу.
Я відверто нудився і, тупцюючи на морозі біля уазика, безкі-
нечно курив, спльовував і лічив кілки на паркані. Час від часу
всі ходили в дім погрітися біля пічки й перехилити чарочку.
У таких перервах Льоха вів політичні бесіди та розповідав про
65
свої приключки в колоніях і тюрмах. Жінка на дивані іноді вору-

шилася і хропла безперестанку, а Льоха тим часом згадував:
— Коротше, відбував я якось під Свердловськом півторашку.
Поселення там нормальне було. Хоч’ — город копай, а хоч’ —
трактори ремонтуй. Колгоспна радість. Одна біда — постійні
медогляди. Тому що зачуханці скрізь бувають, то воши від них,
то зараза яка. Тому нас і перевіряли. Воно ніби добре, вільний
день, усіх з бараків вишикують і по одному в санчасть. А там
фельдшер сидить, п’яний уже з ранку. Що йому? Спирту повна
каптерка, сиди, бухай, із зеків насміхайся. Вирішили й ми з нього
познущатися. За три місяці він зі своїми жартами — то волосся
на паху зголити, то брому виписати, — дістав усю нашу кантовку.
Мав я кореша, Саню Зилю. До нього дружина з донькою поба-
читися приїздили, і мала ляльку свою залишила. А лялька стара
така, гумова, совкова ще. У неї очі скляні, страшні, як нахиляєш
ляльку — вони заплющуються. Коротше, Зиля ці очі виколупав, ну
і одного собі в дупу засунув. Не глибоко, а так, щоб видно було.
Настала його черга до фельдшера заходити, а це вже по обіді
було, лікар неабияк набрався. Зиля заходить і замість на канапу
впасти, він штани скидає, повертається задом до лікаря, розсо-
вує сідниці й каже вкрадливо: «Фельдшере, а я вас бачу». А там
з дупи ляльчине око стирчить! Га-га-га-га! Ну, рвонули!
Льоха хильнув горілку, мадам схропнула й переверну-
лася на інший бік. Випивши, ми повернулися до уазика, з якого
ще треба було зняти двигун.
Через кілька годин за допомогою сусідів старого дви-
гуна видобули, нового поставили й довели до тями. Залишалися
дрібниці, і надія на те, що машина рушить з місця вже сьогодні,
щохвилини міцнішала. Раптом Льоха згадав, що сьогодні має при-
їхати покупець по кістки, які приносить з м’ясокомбінату та сама
спляча красуня. Льоха прожогом побіг у хату, приніс величезне
відро з кістками, поставив його біля нашої машини й знову взявся
копирсатися в уазику.
66
Невдовзі під’їхав бобик з дільничим. Мент мав перевіряти

Льоху щотижня: чи той, бува, чого не порушив, чи не втрапив
у щось, не вкрав і таке інше, звичайні перевірки тих, хто вий-
шов умовно достроково. Ми стояли трохи осторонь і до розмови
не долучалися, аж доки вона й нас не заторкнула.
— Ну шо, не крадеш більше?
— Ні, начальнику, куди, підприємець, машини ремонтую, тор-
гую потрошку.
— Чим торгуєш? Певне метал цупиш по дачних ділянках?
— Ні, усе легально, м’ясо, кості…
— А це шо? — дільничний пильно дивився на відро з кістками
біля уазу.
— Кості, — безжурно одказав Льоха.
— А це шо за гомосєк? – представник закону показував паль-
цем на моє вухо з тунелем. — Сережки носять або пірати, або
підори, а піратського корабля я тут щось не бачу.
Льоха почухав голову під шапкою і пояснив:
— Так це, цейво, хлопці з моргу ось приїхали на уазі, кажу ж,
усе добре, м’ясом торгую, кістками, вони привозять.
— Та ти чого! — вигукнув дільничий, і раптом усвідомив,
що він сам-один у дачній глушині на краю Луганська. А поруч
відро з кістками, Льоха з чотирма ходками та два хлопи з трупо-
возкою і викрутками в руках.
Він застрибнув до свого бобика й уже звідти крикнув:
— Льохо, матимеш час, то заїжджай. Відмітишся, мені хре-
щениця у-лунь привезла. Братуха каже, нормально бере. Льох,
ну давай, до зв’язку!
Льоха зробив замазаними мазутом руками красномовний
жест.
— У-лунь, блядь. Того разу він мені якихось диплодоків пропо-
нував. Доки не всунеш, не поїде.
Уже до вечора машина завелася. Льоха осміхнувся, потер
руки й посунув до хати, до своєї кістяної цариці. А ми змогли
доправити в морг декілька трупів з лікарень. Радості нашій не було
67
меж. Надто раділо начальство, сповнене неймовірної благодаті

й погорди. А ще начальники, мабуть, були щасливі, що цього
вечора припинилися дзвінки від горздраву з погрозами влашту-
вати геноцид усім відповідальним за простояння спецтранспорту.
68
ТРА МВА Й
Н
а ранок після ремонту, окрилені передчут-
тям трудових подвигів, задоволені, що день
почався без скандалу, ми вирушили в місто збирати врожай,
твердо сподіваючись на заробіток.
Заїхали до кількох лікарень, за кількома адресами та, попи-
ваючи каву з кіоску, почали радитися, яким маршрутом їхати
по останній труп, щоб і зручно, і бензин заощадити. Як не крути,
їхати доводилося через центр, а не хотілося — година пік, затримки
на перехрестях, та й загалом наш човен Харона не годився
до маневрування центральними вулицями. Від нього тхнуло, він
страшенно димів, а через відсутність глушника ще й ревів, наче
реактивний кукурузник.
Тільки ж ба, нічого не вдієш. І ми поїхали через центр, упев-
нені в успіху нашої справи. Артем нудився і куняв носом, тож
вирішив рятуватися балачками.
— Тепер, Жорику, найліпший час. Кредити роблять справу!
От подивися на мене. Живу я у Станиці, закінчив школу, технікум.
Що мені далі було робити? Кіз розводити? Картоплю вирощу-
вати з помідорами, щоб, як бабцю, до 30-ти радикуліт скрутив?
А на гроші моя родина не надто багатою була.
— Моя так само…
— Так поглянь на мене тепер: десятку купив, таксую, зараз
думаю з малою хату зняти, щоб у Станицю не кататися. Тому що,
Жорику, кредити роблять справу!
— І скільки ти на місяць віддаєш?
69
— Та це не я віддаю. Мені поки нічим. За мене сестра платить…

На самісіньком у центральном у перехресті, при пере-
тині трамвайних ліній, уазик ревонув, затрясся в конвульсіях
і заглухнув з вивернутими в лівий бік передніми колесами. Хоч
як намагався Тьома повернути його до життя: і сварив, і вмовляв,
і гатив по керму — машина вклякла намертво посеред перехрестя
на трамвайних рейках. Тьома прихитрився копнути приладову
панель — надарма.
— Усе, станція «Річковий вокзал», поїзд далі не їде. Вилазь,
будемо щось на повітрі думати.
Тим часом, червоний трамвай №6 їхав за графіком у старе
місто. Угледівши машину на коліях, трамвайниця зупинила свій
пепелац і заходилася жестикулювати з вікна, наче мім під стру-
менем. Вирячивши баньки, вона щось кричала, як нам здавалося,
прокльони. У відповідь ми розводили руками, намагаючись пока-
зати, що на нас немає вини, але все зламалося, зійшло на пси
й життя скінчилося. На біду водія, інструмент лежав у кузові
в акурат за ношами з трупами.
Матюкаючись, Тьома зняв светра, відкрив борт, відгор-
нув тент і поліз по ремкомплект. Маршруткам, що зупинилися,
машинам і решті охочих повитріщатися, а також усім пасажирам
трамвая №6 відкрилася картина з фільму жахів: з уазу стирчали
руки, ноги й інші частини бідолашних спочилих. Природно, ніхто
не вийшов, щоб допомогти відкотити нас від перехрестя, оскільки
час інформаційних технологій до доброти не навертає. Усі бігом
схопилися за телефони, аби познімати, як два ідіоти намагаються
полагодити машину, завантажену мерцями.
На момент, коли стало остаточно зрозуміло, що уаза не від-
тягти, до трамвая №6 приєдналися трамваї №13 і №9, що теж
мали наміри їхати у власних справах. Роззяви утворили щільне
коло. Хтось кричав: «Годі перегороджувати проїзд». Хтось спів-
чутливо хитав головою, хтось знімав на телефон. Лише трупи
не переймалися поламаною машиною, нікуди не квапилися і тихо
лежали в тентованому кузові.
70
Усвідомивши власну безпорадність і абсурдність дійства,

ми вирішили викликати автомобільний евакуатор. Порадились
із таксистами, записали кілька номерів і заходилися по черзі теле-
фонувати. Проте на нас чекала нова напасть. На запитання
«що за машина?» ми чесно відповідали: «Тентований уаз із тру-
пами» — і на тому кінці одразу кидали слухавку, вочевидь беручи
наші слова за дурний жарт.
Роззяви заступали одне одного. У перший ряд пробилася
тітонька років п’ятдесяти — зразковий типаж радянської продавчині
з дулькою на голові й маленькими войовничими вусами на цегля-
ному обличчі. Узявшись у боки, вона обурювалася:
— Геть одуріли, уже дорогу перейти не можна, стали тут,
якого дідька стоїте, їдь звідси на хрін — ніжно горлала вона, і, при-
міряючись, у який бік копнути уазика, поволі обходила круг його,
аж доки не побачила ніг спочилих. Більше вона не кричала, а лише
тихо запитувала, чим може допомогти?
Десь за годину знайшовся безстрашний водій евакуатора.
Начхавши на забобони, він прибув на місце, де втрапив у халепу
наш «Титанік», і виголосив, що ось тепер усіх порятує. Проте
не так сталося як гадалося. Заплішені колеса не давали машині
рівнесенько заїхати на рейки евакуатора, вона могла їхати лише
ліворуч, тобто по колу. Роззяви почухали потилиці й заходи-
лися пропонувати способи вирішення питання. Артемове обличчя
набуло кольору стиглої калини, він умить перетворився на атеїста,
прокляв день, коли отримав права, і, здавалося, поступово божево-
лів. З того, як застигли його брови, було видно, що навіть десятка
в кредит уже не робила його щасливим.
Вирішили поставити евакуатор по діагоналі та повільно,
кружними рухами зарулити на рятівну баржу. Чаклунськими
замовляннями ми відігнали трамваї і після сорокахвилин-
них маніпуляцій таки вип’ялися на омріяну платформу. Трамваї
рушили своїми коліями, роззяви посунули сплачувати кредити
й купувати молоко, маршрутки після вимушеного простояння рво-
нули розвозити пасажирів, а сонце сідало.
71
Ми пафосно перевантажили трупи просто з евакуатора

в морг і попрямували до дачних ділянок. Менше ніж за добу наш
уазик знову опинився в Льохиному дворі. Знову ми залишилися
без заробітку, а місто — без поромників через ріку Стікс.
Винувато опустивши фари, уаз нерухомо застиг у засніже-
ному дворі дачного селища.
72
ЛЮТНЕВІ МІСТЕРІЇ
Д
оки уаз перебував у нерухомому стані, Миха-
личу якимось чином вдалося перек ласти
завдання довозу мертвих на приватну труповозку, що мала
горду римську назву «Есквілін», на честь одного з пагорбів могут-
ньої колись імперії. Ми нудилися, проте мали щодня приходити
на роботу.
Узагалі, узимку в морзі особливо сумно. Розвиднюється
пізно, швидко сутеніє, трупи не гниють і постачання спирту при-
пиняється. До того ж, холодно. Попри хитру, наново винайдену
Вітьком буржуйку, у кабінеті треба було вдягати щонайменше
два светри. Єдиними, хто пам’ятав про нас і повсякчас дбав про
нутряне зігрівання спиртовою рідиною, були лікарі із сусід-
нього офта льмологічного відділення. Звісно, ми розу міли,
що дружба ця почасти від безвиході, оскільки ми вкрай потребу-
вали їхнього спирту, а вони — очей померлих. Нехай це жодним
чином вас не шокує, бо очей вони потребували для корисної
справи і в ім’я прогресу. Саме так. Від віку до віку медицина роз-
вивалася, суспільство ставало дедалі більш світським, тож тепер
ні для кого не є секретом, що різного роду дослідження здійсню-
ються на трупах. Мертвим-то байдуже, а живим користь. Трупи
використовують в університетах і на кафедрах, у відділеннях
хірургії і кардіології, та й узагалі скрізь, де вони можуть допомогти
визначити причини захворювань органів живих людей. І офталь-
мологічне відділення, що вивчало хвороби зору, не було винятком.
Ну не в живих же вони мають брати очі на дослідження?
73
Ось чому очники вчащали до нас послухати анекдоти про

мерців, розказати анекдоти про сліпих, випити, закусити й прихо-
пити яблук. Не білого наливу, зрозуміло, а очних. Звісно, усе було
офіційно й легально, оформлено необхідними паперами як поста-
чання біоматеріалу.
Михалич поїхав у відрядження, і коли повернеться, ніхто
не знав. Тож настрій ми мали бадьорий і святковий. Ще б пак!
Ніхто прочуханок не влаштовує, премій не позбавляє і перегару
не нюшить. Панувала самоврядна республіка із зачатками демо-
кратії. Одного звичайного, сірого, як шиферна покрівля, дня Вітьок
прийшов на роботу в доброму гуморі й від порогу виголосив:
— Ну все, Жорику. Час розповісти тобі про чотири головні
потоки страждання. І з цього приводу я взяв зі сховка пляшку
«Палєнкі». А з тебе, значить, паштет. Так що махай за закускою.
А поки ось тобі три головні великі страждання: страждання від
переміни; страждання, що поглиблює інші страждання; страж-
дання, що купчить страждання. Так-от, я на другій стадії,
і відсутність горілки в моєму організмі — страждання, що погли-
блює інші страждання.
— Вітьок, а як же Дао?
— Ніякого Дао. Ти вже все втямив, а тепер іди й дай мені
зістраждатися.
Я поплентався до «Настєнькі» за паштетом і ще якоюсь
потенційно можливою закускою. Треба було чимось здивувати
Вітька, котрий пов’язав алкоголізм із постулатами буддизму,
тому дорогою я нагуглив антитез на його вихватки. І я дібрав
цитату Будди, вирішивши, що це буде добрий панч на горілчану
пожадливість Вітька:
«І ось вона, браття, благородна істина про початок страж-
дання. Воістину! — той зачаток страждання є в спраглості,
що прірікає на відродження, у цій ненаситній спраглості, яка
вабить людину то до одного, то до іншого, пов’язана з людськими
насолодами, у пожадливості до пристрастей, у пожадливо-
сті до майбу тнього життя, у пожадливості до подовження
74
теперішнього. Такою, о браття, є благородна істина про початок

страждань».
Біля «Настєнькі» топталися місцеві алкаші: кілька мужичків
і жінка без віку із синім синцем під оком. Вона була вбрана в без-
розмірний пуховик поверх засмальцьованого домашнього халату
й берет із брошкою. Попри холод, на ногах були в’єтнамки. На две-
рях крамниці висіла об’ява: «Перерва 15 хвилин». Я закурив, решта
очікувачів сперечалися.
— Чого тут стояти? Ходімо он в «Івєрію» біля медухи, до туда
пішки 10 хвилин. Там і вип’ємо.
— То Гія відкрив, там лише «Тархун» і «Лимонад».
— Який Гія?
— Ну який? Грузин Гія, на зеленому беемве їздить.
— А-а, знаю. Він Сашку лисому якось щелепу зламав. Ну,
он «Магазін» на колі. Дві зупинки проїхати.
— У «Магазіні» сьогодні санітарний день. І взагалі, п’ятірку
за проїзд віддавати? А пішки по холоду впадло.
— Гаразд, тоді тут дочекаємось, купимо, а на закуску можна
шаверму в індусів купити, біля другого корпусу медухи.
— Нє-нє-нє, жодної шаверми. У мене від неї печія, і взагалі,
кажуть, вони в соус дрочать, а наші баби потім їдять і вагітніють.
Тому їх так на вулицях побільшало. Так шо купимо банку «Мазо-
вецького», заходить, як діти до школи.
Скреготнули завіси дверей і крамниця відчинилася, вирі-
шивши всі питання. Купив батон, грибну пасту й півтора літра
їдкого зеленого напою «Чамбо». Ця рідина пропікала шлунок і ніве-
лювала пійло з Вітькової пляшки. У дверях моргу я вже намірився
витягти телефон, аби зацитувати напарнику Будду і виграти цей
раунд, але побачив, що Вітьок уже бенкетує: до нього по яблука
прийшли офтальмологи.
На столі був розведений спирт у банці, кільця кров’янки,
малосолені огірки й навіть шпроти. Сьогодні в гості завітав Саньок,
молодий лікар, щойно після аспірантури, і Святослав Джонович,
старожил відділення. Точилася цікава розмова: про останні плітки,
75
новини облздраву й приключки на роботі. Вітьок періодично гово-

рив «Ну, будьмо!», а Святослав Джонович випивав не перериваючи
розповіді.
— Тут такий випадок стався на тому тижні, сам би не пові-
рив, але Андрій, опер із жовтневого, не брехатиме. Дівуля одна
малолітня, років сімнадцяти, передивилася цього мила про упи-
рів. Там ще педик такий у головній ролі. Як же ж воно? «Поночі»,
«Потемки» чи щось таке. А, згадав — «Сутінки»! Так от, курча
це вирішило, що має стати вампіром. Ну, і хлопець, власне, теж,
щоб її вкусити. Але він про те не знав, отже треба було його вам-
пірський дух пробудити кров’ю. Та де ж так просто кров узяти?
Але мала не розгубилася: зважила, що крові зі своїх б/в тампо-
нів їй якраз вистачить, аби підживлювати юний вампірський
організм. І ось вона їх складала в закапелок морозилки, щоб
за необхідності вжити його як напівфабрикат, він же субпродукт.
Хлопцю ж своєму вона нічого не казала, а тихою водою домі-
шувала йому кров до різних страв та напоїв. А потім він якось
заглянув у морозилку і всю контору спалив. Вона йому, звісно,
пояснила, ти, мовляв не злися, ще трішки — і став би ти як герой
улюбленого фільму. Хлопець задуму не оцінив і, про всяк випадок,
кілька разів штрикнув її кухонним ножем, що під руку трапив.
Та ніби нічого, обійшлося. Андрій каже, спакували пацана, співчу-
вали, а дівчисько живе. Видряпається, він її не сильно зачепив.
— Сподіваюся, вона збагнула кров зібрати, що з неї нате-
кла? — підхопив Саньок.
Так ми й сиділи: попивали спирт, їли кров’янку й слухали
оповідки то Вітька, то Святослава Джоновича. Але невдовзі зну-
дилися. Тимчасом надворі нападав мокрий сніг, двір виглядав
свіжим і ошатним. Та й настрій суттєво поліпшився: спирт булькав
у шлунку, вимагаючи якщо не гарматного залпу й фанфар, то хоча
б сніговика й погратися в сніжки.
— Хера його там ліпити, того сніговика, зара швидко ската-
ємо, — сказав Саньок і побіг надвір.
76
Рукавиць не було. Ми десь із пів години ліпили та обте-
сували палками сніг, надаючи потрібної форми. Стомилися,
злегка підмерзли й згадали, що не погано б яблук очних набрати,
оскільки завтра на роботу, перед начальством звітувати, а яблук
ще немає. Ну, як треба, то треба. Поки Святослав з Вітьком колу-
палися в нетрях секціонки, поки ми дорогу гладили, випивали
стременного й пили на коня, за вікнами вже сильно потемніло.
Вечірку треба було закінчувати. І тут Саньок згадав про сніговика.
— Друзяки, душа виграває і вимагає карнавалу!
Я вирішив підтримати:
— Так, карнавал — це завжди добре. Адже, як писав Михайло
Бахтін у своїй праці «Франсуа Рабле і народна культура Середньо-
віччя і Ренесансу», так от, як писав Михайло Бахтін…
— Срав пес їхній матері, — увірвав Вітьок, — ходімо покуримо
ще по одній.
Ми вийшли й побачили свого сніговика — він гордо висо-
чів на ґанку біля моргу. Прискіпливо огледівши його, вирішили,
що сніговик, як і має бути — гарний, білий, круглий, але якийсь…
не живий. Святослав Джонович аж верескнув з радості — така його
геніальна ідея осінила.
— Я знаю, як його оживити! Це блискуче!
Жестом фок усника він дістав із спеціа льної ємності
два очних яблука і закріпив їх на обличчі сніговика. Ми були
в захваті, сніговик справді ожив. Тепер він удячно дивився на нас
і в його добрих очах відбивалися ліхтарі. Ми ще трохи пораділи
та й розійшлися.
Уночі привезли дивний труп. Тобто труп був звичайний,
а ось одяг його був вартий уваги. За яких обставин він помер, ніхто
не знав, але факт залишився фактом: на поясі в трупа був страпон
на ремінці. Так би мовити, у чому був, у тому й привезли. Навіть
цікаво, як експерти описували труп на місці? «Майка синя, х/б,
труси шкіряні, виріб, гм, із чого ж він?». Мабуть, приблизно так.
Нічний санітар теж незле випив, тож вирішив і собі на честь свята
Вакха й Бахуса вшанувати пам’ять Михайла Бахтіна й феномен
77
карнавальної культури. Авжеж! Він почепив сніговику ремінець

зі страпоном. Вийшло потрясно: три круглі снігові брили, справжні
очі й страпон. Хіба не красень? Переживши катарсис від мистець-
кого акту, санітар заснув.
Наступного ранку, у неділю, ми готувалися передавати
зміну, тож справ було багато: помити підлогу, столи в секці-
онці, прибрати після пиятики, перевірити журнал. Перекури
були короткими, і про сніговика ніхто не згадував. Він самотою
стояв неподалік моргу. Трохи дивними видавалися обличчя роди-
чів, котрі потоком йшли по довідки про смерть. З іншого боку,
воно й зрозуміло: горе є горем, та й атмосфера в морзі ще та.
Проте, по обіді наша теорія «згорьованих облич» зазнала краху,
а ми чудом уникли втрат.
З відрядження повернувся Михалич. Нестримним буйволом
вдерся начальник у будівлю морга й заревів: «Та ви що, вилупки,
всі остаточно тут охуїли?». Він довгим коридором побіг до санітар-
ської, змітаючи все на своєму шляху. Розліталися коробки, дзвеніли
скальпелі, репалися кахлі, гуркотіли столи, надувалися і тріска-
лися медичні рукавички, вибухали вольфрамові нитки в лампах,
шматувалися акти й довідки, витікали чорнила з кулькових ручок,
кактуси на підвіконнях втягали голки, шалено крутилися стрілки
на годинниках, шурхотіли миші за плінтусами. Виваживши двері
плечем, Михалич увалився в санітарську. Обличчя його пашіло,
кулаки були міцно стиснуті. Полетіли лящі й потиличники, ляпаси
й підсрачники. Прочухан отримали всі, але ніхто не міг збагнути,
що спричинило бурю. Шеф копняками й матюками вигнав усіх
на ґанок.
Сонце привітно усміхалося, калюжі розталого снігу вигра-
вали всіма барвами веселки. Свіже морозне повітря аж бриніло.
Червоногруді снігурі метушилися в м’яких лапах ялини, що росла
поруч моргу. А біля ялини стояв наш красень-сніговик із членом
і очима від трупу. Він привітно запрошував охочих відвідати морг,
напрямовуючи їх гілочкою, що стирчала в боку. Живий 3D-муляж.
Нативна реклама останнього пітстопу.
78
За наказом Михалича бійці першого загону негайно роз-

валяли сніговика. Очі сховали, а член утилізували. Бійці другого
загону перепрошували родичів, що на той час перебували в морзі,
надавали підтримку й психологічну допомогу. Добре, що їм було
не до скарг у прокуратуру та інші інстанції. Дехто зі співробітни-
ків, крім ляпасів і запотиличників, отримали шанс позбавитися
відпустки й премії. Ближче до вечора шеф угамувався і навіть
кілька разів скривив посмішку. Вітьок скористався моментом:
— Михалич, а ти Бахтіна читав? У нього книжка є, мені
Жорик розповів, так там про карнавали. Ти знав, що масш-
таб і значення карнавалів у середні віки й в епоху Відродження
були колосальними? Цілий неоглядний світ сміхових форм і про-
явів протистояв офіційній культурі церковного й феодального
середньовіччя. За всього розмаїття форм і проявів — вуличні свят-
кування, окремі сміхові обряди й культи, блазні й дурні, велетні,
карлики й покручі, штукарі різного штибу й рангу, розмаїття паро-
дійної літератури й багато іншого — усі ці форми стилістично
об’єднані та належать до єдиної і цілісної народно-сміхової карна-
вальної культури. І наш сніговик теж був частиною цього веселого
карнавалу.
— Іншим разом на тебе чекатиме окремий карнавал. Із тво-
їми очима на сніговику. І член теж твій буде, він тобі все одно вже
не потрібен.
Вітьок образився.
— Потрібен… Я ним пива позбуваюся.
79
УСЕ Н А ШЕ Ж ИТ ТЯ — ІК РА
1.
М ихалич ішов коридором майже пританцьову-

ючи та ще й наспівував:
— «Весна, весна, весна прийде…». Вітю-ю-ю! Збери-но всіх
у мене в кабінеті. «Забіжу до Зіночки, хильнемо по чарочці…».
За п’ять хвилин увесь наш особовий склад скупчився довкола
його столу. Михалич сидів насуплений і вистукував пучками паль-
ців по лакованій поверхні.
— Вас усіх скорочено. Звільнено. Зібралися і пішли. Рештки
грошей отримаєте в бухгалтерії.
Мені аж замлоїло, а Михалич уже голосно реготав.
— Та годі вам! Хвилинка гумору. Слухайте сюди: сьогодні
нам купили двигун для уазу. До Льохи їхати не треба, цей кулібін
нам більше ні до чого. Машину відбуксують і самі все постав-
лять. Це я домовився. Так що ось вам дві сотні — купіть рукавичок
і всього необхідного та виходьте завтра на тропу війни. Нєфіг
тут молодість циндрити й допивати рештки спирту. Його й так
на Батьківщині бракує. А тепер — на двір! Тут на мене нові скан-
ворди зачекалися.
Натхненна радість вибухнула адреналіном у наших серцях.
Нарешті, нарешті ми зможемо працювати на повну силу, збирати
трупи й заробляти гроші.
Вітьок гулькнув у нетрі коридору й невдовзі з’явився з корич-
невою пляшкою в руках.
80
— От! «Амаретто»! Каж у ть, смачно й дорого. Друзяка

з таксопарку приніс. У 90-ті бандити таким блядей частували.
Та ми ж із тобою не з тих, ми цей нектар пити не будемо. Нато-
мість віднесемо його фройлянам у лабораторію і обміняємо на дві
пляшки «сліз фельдшера», тобто спирту етилового 96%.
— Ні, я тобі сьогодні компанії не складу. У мене скоро іспит
з давньогрецької філософії, а викладає її наш декан. Треба добре
підготуватися.
— Жорику, після «сліз фельдшера» ти будеш добряче готовий.
Я б навіть сказав, на всі сто.
— Ні, сьогодні точно ні. Он піди із Саньком Соколом випий.
Його саме дружина з дому вигнала за те, що нового телефона
їй не купив.
— Ет, мені й самому є чим зайнятися під спиртець. Іди
навчайся та навчай інших. Але не раніш, ніж сам навчишся.
І на сьогодні запам’ятай одне.
Вітьок узяв книжку й монотонно прочитав: «Треба менше
говорити, наслідувати природу. Бистрий вітер не віє весь ранок,
сильний дощ не втримається весь день. Хто діє це? Небо і земля.
Навіть небо і земля не в змозі зробити щось довговічним, тим
паче людина. Тому вона служить Дао. Хто служить Дао, той рів-
нозначний Дао. Хто служить Де, той рівнозначний Де. Той, хто
рівнозначний Дао, набуває Дао. Той, хто рівнозначний Де, набуває
Де. Той, хто рівнозначний втраті, набуває втрачене. Лише сумніви
породжують зневіру». Херня, коротше, твій іспит, складеш, будь
певен.
Зручно вмостившись на дивані, я розгорнув свою улюблену
книжку — «Історію західної філософії» Бертрана Рассела, — на сто-
рінці змісту. Переді мною розкинувся список від досократиків і до
Протагора. А попереду був увесь день.
81
2.
Н а ранок у дворі моргу стояв наш уаз. З новим

двиг у ном, за литий бензином по вінц я,
помитий зусібіч і зсередини. Вітьок ще встиг оббити старі ноші
якимись укривалами, і вони теж мали вигляд, ніби після капре-
монту. Ми з Тьомою купили рукавички й були напоготові. Але того
дня чомусь ніхто не вмирав. Аж до глупої ночі, коли нам зателе-
фонували з чергової частини: «Труповозка, Коцюбинського 12/23.
Не гайтеся з виїздом. Це новобуд, знайдете швидко».
Ми, як мисливці за привидами (шкода, не було шеста), поза-
стрибували в машину й помчали за трупом у самісінький центр
міста. Будівля була дійсно нова, а квартира елітна, одразу навіть
не добереш скільки кімнат, з паркетом, важкими оксамитовими
шторами, купою статуеток, вазонами, плазмами й горіховими гар-
нітурами. У коридорі плакали якісь дівчата, по килимах у взутті
сновигали менти з протоколами, у кухні сиділо двоє сусідів — поняті.
А в спальні яскраво світилося. Знайомий опер Толік помахав нам.
— О, нарешті приїхали. Дістали нас ці ексвилінівці. Те-не-те,
я-не-я і срака не моя. Т уди не поїдемо, там бомжі, грошей
не дадуть. Суцільний геморой. А «Плутон» узагалі просто так
не викликати. Чудово, що вам машину відремонтували. А труп ваш
он, на ліжку. Ми вже все описали, забирайте.
На великому, ні, просто величезному ліжку лежав якийсь кит,
150 кілограмів холодцю у білій сорочці нароспаш і джинсах. Синє
обличчя, рештки блювоти на ньому й масивному золотому ланцюзі
(від шиї до пупа) з хрестом.
Я вирячився на опера:
— Толяне, що це? Фабрика сардельок?
— Я знав, що вам сподобається. Ні, Жоро, це не фабрика.
Це Максим, Максим Алімович, син хазяїна «Мандарін Плаза».
Чи, радше, колишній син. Йому 19 рочків, а вже встиг стати інте-
лігентною людиною. Освічений, два дипломи має — правника
і держуправлінця. Обидва з відзнакою.
82
Толік засміявся.
— Тут діваха одна на кухні реве. Зараз покличу її, нехай
сама тобі про Максима Алімовича розкаже. Ви поки поміркуйте,
як тягти його будете, у ліфт він точно не влізе, а з ношів, як ваші,
треба справжній пліт майструвати.
Опер ще кілька разів схлипнув зі сміху й закричав у бік
коридору:
— Золіна! Золіна! Ходи-но сюди!
До кімнати увійшла молоденька дівчина в чорному платті
з сіточки. Чорноволоса, із червоними губами, блискучими нігтями,
фальшивими віями й надувними грудьми. Толян показав на нас
пальцем.
— Золіна, ці молодики доправлять Максима Алімовича доро-
гою смерті прямісінько в морг. Highway to hell, так би мовити.
Розкажи їм про вашу вечірк у й що т у т сталося. Ти кажи,
не соромся, а я тебе з подружками в мавпарню не запроторю
за розпусту на чужих квартирах і валютний гонорар. Хлопці,
ви Золіну не ображайте, вона не просто там хвойда. Вона
з любові й за дорого. І лише з людьми рангу Максима Алімовича.
А я ще піду з сусідами поспілкуюся.
Золіна сіла на стілець, позичений, схоже, з кабінету Людовіка
XIV, витягла з сумочки довгу тонку сигарету, закурила.
— Я Макса кілька років знаю, постійний клієнт. У його тата
торговельний центр, а в нього своя хата. Он яка гожа. Ну, і гроші
є. Батько його надміру не допікає. Раз на тиждень прибиральниця
приходить. Вона й продукти привозить. Ну він і сам замовляє всякі
дрібниці: бухло, сири якісь. Ікру. Платив стабільно, та й не зля-
галися ми особливо. Т усили зазвичай до посиніння. А він
накидається — і спати. Зручно — гроші добрі й працювати не треба.
Лишень шампунь та ікру встигай їсти. Друзі його такі самі. Дітки
зі схожих родин. Усі до 20-и років мають по дві машини й три
дипломи, куплені.
Золіна загасила недокурок у вазоні. Тьома примірявся,
як зняти штору, щоб загорнути в неї тушу.
83
— Ще йому раз на тиждень грошей перепадало баксів 500,

готівкою. Ну, і карта була. Та нормально жили. Позавчора знову
покликав. Приїзди, каже, будемо гульбенити. А я завжди за. Усе
й було як завжди: шампанське, раки, потім у ванній раком. Так
два дні. Сьогодні кенти його приїхали, а Макс — хлопець добрий.
Бувало, звісно, офіціанта вдарить або продавчині на фартук харкне,
але зрідка. Казав, щоб місце своє знали…
Тьома віддер штору від кріплення і кинув:
— Мразота цей твій Макс. «Місце знали». Сука зажерлива.
Золіні плювати було на думку водія труповозки, вона навіть
не глянула в його бік.
— Коротше, нормальний був. Іноді, правда, виникали в нього
дурнуваті ідеї. Коли ще чужих, приміром, бомжа за 20 баксів зму-
сити на стовпа залізти, то таке. А бувало ж і зі своїми, вигадник.
Якось вони з приятелем грали, хто в яке місце собі електрошоке-
ром вдарить, щоб боляче. Так Макс у мошонку собі штрикнув.
Сьогодні нову гру вигадав: хто більше ікри за раз ковтне. Ну,
ми й дуркували. Ложечки чайні взяли, ковтали потрошку, а Макс
одразу жменею нагрібав і плямкав. Потім ми це віскарем закрі-
пили ґрунтовно, особливо Макс. Мабуть, півтори пляшки влив
у себе. Потім пішов до спальні, завалився на спину та як захропе.
Артем остаточно відколупав штору й простелив її на під-
лозі. Тепер треба було збагнути, як звантажити тушу, зав’язати
штору, а потім ще стягти це сходами, щоб штора не порвалася.
Фокус зі шторою завжди спрацьовував, коли труп не вміщувався
в ноші. Золіна закурила другу цигарку й кинула порожню пачку
на підлогу.
— Ну от, Макс спить, а ми далі гульбенимо. Я так швидко
не впиваюся, та й пацани бадьоріші. Музло ввімкнули, танцюємо.
Потім Дімон, Максів дружбан, вирішив піти з нього поглузувати,
типу зняти штани й біля Максового обличчя свою голу дупу сфот-
кати. Зайшов до спальні й закричав, як підстрелений. Ми всі туди,
а там Макс весь у блювотинні лежить. Уві сні зблював, а прокину-
тися не зміг, так і вдавився збльованою ікрою.
84
Артем вискнув, намагаючись стримати сміх, а потім сів

на підлогу й зареготав. У кімнату зайшов Толян.
— Що, пацики, сподобалася розповідь? Нефігова Агата Крі-
сті вийшла: ікрою захлинутися. Так ви ще вишеньки не знаєте.
Цей саме Діма вирішив йому штучне дихання зробити. Йому
ж невтямки було, що як з людини блювота лізе, то не варто
її назад вдувати. Ну то таке. Він на той час усе одно вже дуба дав.
Толян почухав потилицю:
— Гаразд, Золіно! Збирай свої копита, манатки, труселя,
що тут у тебе порозкидане, бери своїх гарпій і дуй звідси. Як зате-
лефоную, з’явишся до слідака. Там, у кухні, підпиши, що з твоїх
слів записано правильно, тобою прочитано, і на сьогодні вільна.
І дай своїй піхві перепочинок, не вписуйся кілька тижнів, не псуй
мені статистику.
Золіна встала, обсмикнула своє сітчасте платтячко й посу-
нула в кухню. Толян ще раз посміхнувся.
— Такі справи. Не ми такі, пацани, життя таке. Хтось ікрою
давиться, а хтось по підвалах бліх годує. Ну, а хтось бляді. Хай
навіть елітні. Та годі. Хто ми, зрештою, такі? Подорожні в цьому
океані хаосу. Гаразд, удачі вам, пакуйте борова. Бувайте здорові,
Михаличу вітання.
Тьома заходився ще хвилини зо три, аж до гикавки.
— Жорику, ну як, скажи мені, як можна померти, заблю-
вавшись ікрою, що навіть не перетравилася. Ет! Пакуймо його,
бо спати охота.
Ми стягнули тіло на килим, вхопилися за ріжки й поволо-
кли по підлозі до дверей і далі сходами вниз. У дворі за кермом
таблетки куняв водій Толіка. Я розштовхав його:
— Чоловіче, допоможи килим у труповозку затягти.
— Та не питання. Хоч розімнуся, закляк уже. Закурити даси?
Дорогою в морг я все думав про смерть від ікри і про
шт у чне дихання. Ніч танула за вікном труповозки. Блимали
жовтим світлофори, двірники в помаранчевих жилетах вихо-
дили мести вулиці. З таксі-ланосів випадали простит у тки.
85
Передранкові коти порпалися в сміттєвих баках. Прибиральна

машина заганяла до стоків «їжаків» з недокурків. Барвисті
спортивні костюми виринали з диму рейвів. Заправники мили
асфальт. Продавці мінімаркетів розкладали по залізних поли-
цях снікерси й діроли. За бетонними стінами панельок кохалися
пари. Парували чайники й заварювалася ранкова кава. У шах-
тах бурили породу. Перерізали пуповини в пологових будинках.
Генетичні коди розк ладалися і ск ладалися наново, створю-
ючи дивні форми життя Донбасу. Часом, нежиттєздатні, кульгаві
й покручені, проте спраглі життя. Вони дихають, усміхаються
і виповзають з-за цеглин хрущьовок на примарне осоння, зване
щастям.
А в моїй труповозці лежав жмур, котрий у свої 19 років мав
усе, що заманеться, побував на курортах, про які мені можна
і не мріяти, а тепер просто трясся в шторі, як домашній сир
у марлі. І цього прийдешнього дня не було нікого, хто міг би від-
чути, як це — хитатися в кузові уазика, що їде скинути свій тяжкий
вантаж, аби вирушити по новий труп. Нікого, хто почув би його
останні слова, зрозумів, про що він мріяв, побачив у ньому людину.
Нікого поруч Максима. Лише брезент, прогнилі дошки й окса-
митова штора. І найскладніше в смерті — полишити всіх решту
на планеті й зостатися абсолютно самотнім.
Біля моргу витягти тіло нам допомагав Вітьок. Був він підда-
тий і радісний.
— Ну як, гусари? Скільки привезли?
Артем нехотя зронив:
— На загал 800. Нормальна там хата була.
Я дуже хотів спати. Думки про те, що наше життя так
само, як велика куля з пап’є-маше, може розмокнути й розвали-
тися будь-якої миті, геть чисто витіснили з голови все прочитане
в Бертрана Рассела. Геракліт, Платон, Емпедокл — усі імена й ідеї
змішалися. Певно, треба-таки поспати… Задзвонив телефон і голос
Михалича висмикнув мене з сонливої млості.
86
— Жорику, ти ж учишся. Яке інше ім’я Бенедикта Спінози?

Одне слово в новому випуску сканвордів залишилося.
— Барух, Михаличу. Його звали Барухом.
— А, точно, Барух! Курва буду, єврей. Усі вони євреї. «Поди-
віться на хокей: кожна маска — то єврей». Кругом самі євреї,
Жорику, і то вельми добре. Відпочивай завтра. На роботі Соко-
ленко з Вітьком упораються.
87
ГА З О Н О КО С А Р
Н едалеко від моргу була обласна психіатрична

лікарня, тож ми нерідко стрічали поблизу
дивних персонажів: тамтешній люд випускали на прогулянку
подихати повітрям та відпочити від крапельниць на літієвих
солях. Працівники моргу зазвичай не зважали на них, поки одного
разу до самих дверей не прийшов дивакуватого вигляду хлопчина.
Він був худий, наче смужка сиру «косичка», носив розтягнуті
треніки, стару балонову куртку, що, очевидно, була моєю ровесни-
цею, і шапку-гребінець із написом «Спорт». Було ясно, що він живе
в психіатричній лікарні, проте, як виявилося згодом, лише інколи,
коли в нього планове лікування. Дивився він так, ніби «усе зрозу-
мів», та не може сказати, що саме, бо ж це знання — таємниця.
Так і сидів він на нашій лавці біля моргу, поки Вітьок
не вирішив, що хлопчина може виконувати просту роботу й отри-
мувати за це їжу й пару гривень на сигарети. Він привів хлопця
до Михалича.
— Ось, це — газонокосар, а простіше — косар. Буде мити під-
логу, столи й замітати подвір’я.
— Який газонокосар, Вітьку, ти вже зранку нарився? Т ут
дерева не ростуть, не те що газон.
— Михаличу, ти хіба фільму не дивився? Фантастичний, мій
улюблений. Там був головний герой — псих — і вчений, що вирішив
з нього надлюдину зробити. А псих був косарем, от і фільм назива-
ється «Газонокосар». Там ще друга серія була...
88
— Вітю, я тобі вже давно кажу: переставай пити на роботі.

Диви, косарі в нього, фільм улюблений...
— Ні-ні, Михаличу, я ані ногою сьогодні. Тобто ані краплі. Він
хлопець нормальний, лікується регулярно, знову ж таки. Я йому
зі своїх гривень видавати буду.
— Добре, роби як хочеш, а тепер геть, не заважай, у мене вве-
чері «благодійна вечеря», треба ще промову для всяких козлойобів
з облздраву придумати. Усе, дуй звідси.
Вітьок зрадів, і його можна зрозуміти: Косар багато гро-
шей не просить, він їх, так-то, узагалі не просить, а тому на нього
можна скинути прибирання, чистку й миття. А Косарю теж добре:
Вітьок йому показав, де душ і припер з дому старий розкладний
диван, котрий чудово вписався в інтер’єр санітарської.
На короткій нараді постановили видати йому два костюми:
один парадно-вихідний, а інший робочий, спортивний. Парадний
Вітьок обрав сам, з нашого ж моргівського секонд-хенду, а спор-
тивний пустив шукати в купі речей самого Косаря. Відтак дивний
хлопець залишився жити й працювати в морзі. Зранку розгрі-
бав лопатою сніг, або, залежно від сезону, мітлою — листя. Увечері
мив столи в секціонці. Водою зі шлангу змивав сліди мертвих тіл,
кров та інші рідини. А пообіді зазвичай спав на дивані, пускаючи
бульки.
Були в нього й особливі доручення. Наприклад, Вітьок його
посилав у «Настєньку» за півлітрою «Старокиївської», червоними
«Прилуками» й салямі в пластиковій упаковці. А інколи, випивши
або в гарному настрої, вони разом розігрували відвідувачів моргу:
Вітьок стелив на секційний стіл клейонку, Косар роздягався до тру-
сів, лягав на стіл і «грав у труп». Коли хтось приходив на впізнання
тіла й знаходився в залі довше п’яти хвилин, Косар спокійно вста-
вав зі стола і, мов нічого не сталося, ішов до виходу. А Вітьок потім
навіть по пам’яті замальовував обличчя наляканих людей у блок-
нот, що називався досить готично: «Гримаси жахів і страху».
Але прийшов той страшний день, коли Косар мав знову
лягати в психушку. Хоч і ненадовго, та він все одно впав у смуток.
89
А Вітьок ще дужче: йому тепер доведеться самому прибирати.

І за горілкою самому ходити. І жарти пускати. А жартувати нао-
динці не так смішно. Коротше, суцільна туга й журба. Та проти
хвороби не підеш, а тому Косар зібрав сумку й пішов здаватися
лікарям.
У психушці, поки його не було, нічого не змінилося: ті ж самі

сині стіни, тьмяне світло, сморід з горщиків хворих, не надто
ввічливі двометрові санітари, жорсткі матраци, зіржавілі бильця
ліжок, в холі телевізор з трьома каналами і меню, повне таблеток,
крапельниць і уколів. Та сам Косар після роботи в морзі змінився,
і без Вітька йому було нудно. Тому він вирішив розважити мешкан-
ців лікарні: зібрав найбільш адекватних у холі, вимкнув телевізор
і заявив, що читатиме лекцію на тему «Життя і робота в морзі».
Лікар утішився, що його опікуванець подорослішав, роботу
знайшов та й загалом став на шлях саморозвитку через соці-
алізацію, і теж прийшов на лекцію. І ще кілька санітарів, що вже
плавилися від нудьги, прийшли. Зібрав, отже, Косар повний аншлаг
із солдаутом.
Видихнувши, він вийшов у центр холу, обвів суворим погля-
дом слухачів і почав розповідь.
— У морзі в них багато коридорів. Є темні, а є звичайні.
Темні ніхто ззовні не бачить, а хто приходить, про них і не зна-
ють. Лише працівники можуть туди ходити, і то не всі. Аби
втрапити тудись, треба ключ мати і картку спеціальну. Її видає
особисто в руки та під підпис тільки головний. У кінці коридору
двері, тяжкі, залізні, а на них — вентиль і три замки. Там спеці-
альна зала, де трупи лежать. Звичайні трупи нагорі лежать, їх усі
бачать, а внизу — незвичайні. Та недовго. Бо туди обирають най-
красивіших і молодих. І середніх теж інколи беруть. Лежать вони
там не більше доби, аби не зіпсувалися. А двоє санітарів їх поз-
мінно патрають. М’якше м’ясо по суботах на шашлик пускають,
а те, що гірше — перемелюють і на ринок несуть. Там баби за відро
фаршу віддають санітарам 3 літри самогону, а потім тим фаршем
90
пиріжки начиняють. Їм вигідно — м’ясо ж дороге, а тут за самогон

віддають. І оці пиріжки зранку й продають, гаряченькі, а всі, хто
на роботу чи в університет ідуть, ті пиріжки й купують...
У холі нависла тиша, наче в космосі. Обличчя хворих викри-
вилися і застигли, як зліпки химер. Справді, добра половина
Медгородка харчувалася саме цими пиріжками. Санітара знудило
на підлогу: він ними поснідав. Лікар позеленів. Пружини в дивані
рипнули. Косар стояв, задоволено посміхаючись і спостерігав «гри-
маси жахів», просто як у блокноті Вітька.
Спантеличений лікар перебирав у голові, що ж йому робити
далі: відправити тих, що їли пиріжки, на промивання шлунку.
Промитися самому. Терміново дзвонити в облздрав, прямо началь-
нику, у міліцію, самому президенту. Хриплячи й з тремтінням
у ногах, він пішов до кабінету.
Санітари отямилися і розвели пацієнтів по палатах, де поза-
микали їх. Про всяк Косарю вкололи снодійне. Лікар у кабінеті
набрав номер начальника облздраву.
— Добрий день, у мене дуже важлива інформація, вибачте,
що турбую в такий день. Я з надзвичайно важливого приводу...
— Не тягни кота за яйця, кажи вже!
— У морзі, що недалеко від нашої лікарні, їдять людей...
— Миколаїч, ти знову своєю хімією набрався? Ти хоч хворим
залиш, бо лікувати не буде чим.
— Та ні, ви не розумієте: там їдять людей, роблять з них фарш
і продають бабам на пиріжки. Вони одного пацієнта хотіли з’їсти,
але він зміг утекти і нам розповів.
— Йоб вашу мати, що у вас там відбувається!
— Він утік, прийшов до нас і показав, де пиріжки продають.
Каже, що в морзі вони цілий цех ковбасний зробили...
Начальник облздраву хрюкнув, кинув слухавку і набрав
начальника обласного відділу експертизи трупів. Той, у свою
чергу, набрав начальника обласного морга, котрий розбудив
Михалича, що саме дрімав по обіді. І щоразу, передаючись від
однієї людини до іншої, історія обростала новими деталями
91
й подробицями, і обросла ними настільки, що сам Михалич у неї

повірив.
Зібрався цілий почет з начальників, чиновників, спецпід-
розділу міліції, якихось журналістів, працівників прокуратури
і таких, й інших. Уся делегація попрямувала до моргу в очікуванні
побачити там канібалів біля закривавленого відра з фаршем. Зави-
рувало місто, заворушилося, ніби мурашник.
Тоді саме чергував Костя. Він привів на диван першокурс-
ницю з меду і обіцяв їй показати, як правильно зашивати черево.
Але спершу вирішив, як аванс, помацати її за філейні місця. Першо-
курсниця, наче, була тільки за.
Коли в морг увірвалася міліція в масках і з калашами напо-
готові, Костя був подумав, що то за ним прийшли, бо ж вік
студентки ще не досяг позначки 18 років. Але після удару прикла-
дом Костя почув питання: «Де м’ясо?».
— Он там лежить, — сказав зляканий Костя і тикнув пальцем
у сторону тарілки з пельменями на столі.
— А я ж казав! Фарширують таки! — переможно вигукнув
начальник облздраву.
— Он пельмені, свино-яловичі. Свіжого м’яса тут не купиш, —
додав Костя.
Його ще раз стукнули, але не боляче, про всяк, і пішли про-
чісувати будівлю в пошуках таємного цеху. Михалич нервував,
студентка втекла до гуртяги, начальники курили. Бійці вернулися
з порожніми руками. Очевидно ж, у нашому морзі жодного м’яса
не було і на пиріжки його ніхто не продавав.
— Усе, блять, командире, фініта ля комедія, відбій, усі
додому, — віддав команду командир підрозділу.
Те, що Косар просто мив підлогу і взагалі мав якийсь стосу-
нок до моргу, Михалич замовчав. Начальника облздраву він і так
не любив, а тому виставив його за ідіота, що «повірив якомусь
психу і всіх на вуха поставив». Костю поінформували про відпо-
відальність за стосунки з неповнолітніми. Сторонніх осіб твердо
92
заборонили пускати до моргу, а по Косарю відкривати вогонь

з пневматики, коли той з’явиться на горизонті.
Через пару років ми з Вітьком зустріли Косаря біля «Нас-
тєнькі». Обдертий, у тій самій куртці, він збирав пляшки і нас
не впізнав. Вітя підкликав його:
— Гей, дурбецело, пиріжок хочеш? Смачний, з фаршем.
93
ПІДСНІЖНИК
1.
Ц ілісінький вихідний я байдик у вав: виле-

жувався на дивані, їв пельмені й дивився
документалки ВВС «Антична філософія». Навіть трохи скучив
за роботою, надто веселою була остання зміна. Цього разу мені
треба було заступати на цілодобове.
Вітьок сидів у санітарській і читав газету «Жизнь Луган-
ска» — дику суміш зі статей про розборки місцевих політиків,
кримінальних новин та анекдотів з гороскопами. Вітьок почухав
голову.
— Що робиться! Два кенти, ну, як кенти, вони не знайомі
були, вочевидь. Вийшли вони, коротше, з клубу «Колізєй» і зникли.
Один — тиждень тому, другий — днями. Ніхто їх більше не бачив.
Тут пишуть, охоронники вигадали схему: нібито ловлять п’яних
мажорів після дискотек і по голові — шварк! Уже кілька випадків
було. Поки шантрапа в отрубі, чистять кишені, мобіли забирають,
ланцюжки… А з цими, мабуть, перестаралися, а трупи сховали. Усе
місто сполошене.
Я дістав сигарету й клацнув запальничкою.
— Вітьку, чому вони не могли просто десь подітися?
— Це хіба наночастки, щоби «просто десь подітися»?
— Ну, не знаю… Може, втопилися.
— Обидвоє втопилися? Де вони могли втопитися? «Колізєй»,
так-то, не на болоті стоїть.
94
Клуб «Колізєй» і правда стояв не на болоті, не на березі
річки, а просто на краю міста, у кінці кварталу Волкова. Т ут
закінчувалися панельки, була якась птахофабрика й луганський
молокозавод. Колись ми приходили сюди з батьком «дивитися
край міста». Малим я був упевнений, що там, за краєм, глибо-
ченне урвище й щонайменше океан. Батько тоді поклав у рюкзак
воду, бутерброди, посадив мене в коляску, і ми поїхали «на край».
Я був уже трохи завеликий для коляски й перехожі сміялися,
що ноги загрібають по асфальту. Я страшенно здивувався, поба-
чивши замість океану кучугури сміття, коров’ячого лайна й летючі
целофанові пакети. Згодом звалище розчистили, натомість побу-
дували «Колізєй» — улюблене місце всіх тусовщиків і тусовщиць.
Типовий клуб, де курять кальян на червоних оксамитових дива-
нах, студенти за браком грошей п’ють горілку з томатним соком,
а напівголі дівиці здриґаються на танцполі під одноманітні ритми.
Вітьок відклав газету.
— Так-от, думаю, це чеченці, а ніякі не охоронці.
— Тобто чеченці?
— Ну, вони приїзд ять з Рос това-на-Дон у, г рабу ю ть,
убивають — і назад.
— А чому чеченці?
— Жорику, ну хто, як не чеченці?
До кабінету увійшов Михалич. Він підстригся — на голові
тепер красувався йоржик.
— Так, ледащо, горілку п’єте? Не п’єте, добре. Рано ще пити.
Усе місто догори дриґом. Пацанів убивають у посадках, трупів
не можуть знайти. Клуб знаєте за містом? «Клозєт».
— Не «К лозє т», а «Кол ізєй», ми с а ме з Жориком
обговорювали.
— От і славно. Коротше, менти шерстять посадки і всі довко-
лишні звалища. Навіть строковиків з військової частини залучили.
Поки нічого не знайшли. Ні пальця, ні нігтя. Зникли пацани та
й усе. Там в одного батько — депутат райради. Посивів весь.
Це мені Андрій Колосов зі слідчого телефонував. Каже, знайдуть
95
точно. Тож раджу сидіти й чекати на дзвінок, щоб одразу трупи
забрати. Депутат обіцяв 100 літрів бензину дати. Ну, і на кишеню
отримаєте. Мені, звісно, третину віддасте.
— Михаличу, ми й так чекаємо. Будемо напоготові.
— Стули пельку, Жоро. Іспит склав? Ще ні. А вже розумника
корчиш. Гаразд, я до себе. Там якийсь Петрович з нової похо-
ронки «Сапсан» має зайти, хоче в колаборацію. Подивимось,
що то за хрін з гірчицею.
Вітьок дочекався, доки начальство зникло за дверима, і гля-
нув на годинника.
— М-да, Жорику, час непростий, пів на десяту, а вже пити
треба. Проте я сьогодні не питиму до заходу сонця, як то кажуть,
до першої зірки. Добре, що зараз рано темніє.
— Еге, лишень зірок за хмарами й сірим небом не видно.
— Це тобі не видно. А для справжньому номаду в нашому
всесвіті зірки загоряються завжди, коли того прагне душа. А душа
зазвичай прагне випити.
— Вітьку, ти взагалі знаєш, що таке «номад»?
— Ну, типу бедуїн. Тільки бедуїн мандрує пустелею, а номад
життям. Якщо він, звісно, не чорт. Чи ти маєш якісь інші інтерпре-
тації цього слова?
— Номад, Вітю, — це кочовик. А ле він не просто легко
й безгучно рухається поверхнею, як скальпель по очеревині, він
не звичайний ловкий хлопець, що ковзає критим кригою озером
і випробовує, чи трісне лід. Номад — він географ. Він не йде доро-
гою — він її досліджує. Тут-таки він і геолог. Він не просто п’є спирт
зі слоїчка — він розмислює, із чого зроблено слоїчка, які руки нали-
вали в нього спирт. Де ці руки зараз, чим вони живуть…
— Так і з глузду зсунутися недовго…
— Ні, навпаки. Ти розумієш, люди біжать крізь життя і вжаха-
ються від кожного дня, не помічаючи його суті. Мчать зі швидкістю
звуку від гівна в пелюшках до наших столів, від горщиків у дитя-
чому садку до похоронних вінків. А номад — він не такий. Йому
залежить на тому, щоб знати як усе влаштовано. Тому він і напинає
96
значеннєві мотузки, розставляє маячки, і все його життя — пошук

зв’язків, смислів і причин. Ось хто такий номад, Вітю.
— Ага, значить, я таки номад. Це ти добре про геолога
придумав.
— Це не я, це Сартр.
— Мудло твій Сартр.
— Чому?
— Він за комуністів був, знаю, у Висоцького було: «Новиє
лєвиє мальчікі бравиє, с краснимі флагамі буйной оравою. Чєм
вас так манят сєрпи да молоти? Может, подкурєни ілі подколоти».
От Висоцький — мужик був, а Сартр — мудло.
— Як скажеш. Я не проти повалення авторитетів філософії.
Знов-таки, деконструкція, усі діла.
Я закип’ятив чайника, кинув чайний пакетик у чашку
й залив окропом. На чашці було намальовано жінку в купаль-
нику. Коли стінки чашки нагрівалися, купальник ставав прозорим.
Вітьок казав, що йому цю чашку друг з Румунії привіз. Я підкурив.
А Вітьок, дійсно, номад, тільки не надто свідомий. Такий, як сказав
би Кант, номад-у-собі. Ходить, повсякчас щось обмислює, розди-
вляється, вивчає навіть. А згодом все це перетравлює й вирішує
випити спирту. Надто тяжка для нього картина світу, у якому він
живе. Я засинав.
2.
Т
рупи зниклих хлопців знайшли в середині
квітня. Радісний Артем заскочив до кімнати.
— Жорику, хапай рукавички, вантаж ноші. Їдемо по жмурів.
Пацани знайшлися. За 15 кілометрів від клубу. Ось адреса: селище
Веселеньке, 20-А.
— Їх там що, в одному домі поскладано?
— Не знаю, менти дали адресу, їдьмо, на місці розберемося.
97
Ми посідали в уаз. До Веселенького їхати було хвилин із 30,

і дорогою я думав, що це дуже дивна історія: після місяця марних
пошуків тіла знайшли в якомусь будинку в передмісті Луганська.
Нам ще треба було заправитись.
— Тьомо, ти не знаєш, чи скоро аванс?
— Аванс? Слухай анекдот. Працювали на заводі два мужики:
Пупа й Лупа. І ось у день зарплати в бухгалтерії щось наплутали
з прізвищами. У підсумку, Лупа отримав за Пупу, а Пупа за Лупу!
Ги-ги-ги!
Ми дісталися до будинку — крайнього в селищі. Зустрів нас
тутешній дільничний.
— Добридень, хлопці! Я дільничний, старший лейтенант Зевс
Миколайович Левченко. Номер будинку вам наші сказали для орі-
єнтиру. А жмурики он там, у полі лежать. Там трохи багнисто,
тож машиною не їдьте, у нас дві ниви погоріли: спершу застрягли,
а потім двигуни повигоряли. Тому краще пішки.
Віддаля маячіли ниви, ментовський бобик і гурт людей.
Тьома насупився.
— Миколаїч, ти хочеш, щоб ми двох гниляків 400 метрів
болотом волочили? Скільки вони тут лежать? Місяць? Два?
— Півтора…
— Ну от. Нехай твої ниви глухнуть, а в нас кінь бойовий. Ми в
такі краї ходили, що не дуже-то й дійдеш.
— Як знаєте, хлопці, за що купив. Моє діло попередити, а там
як хочете.
Грузнучи по щиколотку в рідоті квітневого багна, дільнич-
ний Зевс побрів до своїх. Тьома закурив:
— Зевс, матері його ковінька. А жінка, мабуть, Пенелопа.
Та не бзди, Жорику! Я в дитинстві любив ралі «Париж—Дакар»
дивитися.
Тьома сплюнув цигарку у вікно, смикнув ручку передач
і втопив педаль. Уаз ревучи підстрибнув. Колеса прокручувалися,
зрошуючи брудом лобове скло й усе довкола. Машина жваво
подолала 200 метрів, гаркнула, клацнула й застигла. Тьома
98
не здавався. Уаз ревів, крутив колеса на всі оберти, а передній міст

уперто не хотів виборсуватися з глини. Скільки не тиснув Тьома
на педаль, скільки не бив по керму, виїхати не міг. До нас підійшов
Зевс, він сміявся.
— Що, хлопці, кіна не буде, цепка спала?
Артем прибрав ногу з педалі.
— Та загрузли в цьому багні. Але все одно на 200 метрів
ближче.
— А я казав. Ну нічого. Махайте за мною через терни
до трупів.
Я прочинив дверцята, поставив ног у на землю, точ-
ніше, як Ісус, на воду, і одразу провалився. Під моїм найком
чвакало й хлюпало, я ледь ступав. Так майже вплав ми діста-
лися до трупів. Посеред болота стирчав величезний пень, а поруч,
майже обіймаючи його, плавав труп людини. Гнилий. Одежа, воче-
видь, джинси й джинсова куртка, перетворилася на лахміття. Біля
трупу працювала група криміналістів, експертів, совалися якісь
люди в погонах з великими зірками. За кілька метрів стояв чоло-
вік у тільнику, пив з горла самогон і курив «Приму». Найбільше
непокоївся Зевс, це була його дільниця, саме тут мужик у тільнику
знайшов жмура.
— Пішов я прогулятися, хотів березового соку попити,
аж дивлюся — цей. Спершу подумав, може, кабан заблукав і пото-
нув. Підійшов ближче подивитися, раптом ще свіжак, а це мертвяк.
Перехрестився. Якось ніяково стало перед небіжчиком. Я одразу
Миколаїча на цифри набрав. Так і так, кажу, жмур лежить. А потім
закрутилося, усі поприїздили. От маленьку взяв, якір у грудях
давить.
Зевс нервувався.
— Так, я одразу зрозумів, що це пацан з клубу. У нас
другий місяць орієнт ування висить. Він хоч і попс увався,
а все одно на вигляд, як той. Так що, першого знайшли,
а де другий — невідомо.
До нього підійшов молодий пепеесник.
99
— Тут зараз цейво… Генерал зараз приїде. Хоче особисто кон-

тролювати процес.
Зевс сплюнув і вилаявся.
— Цього лісника ще тут бракувало. Хіба самі не впораємося?
Я не міг ніяк збагнути, що робить тіло за 20 кілометрів від
клубу посеред поля біля якогось пенька. Та ще й у болоті. І чому
він на початку березня вийшов з клубу в джинсовій куртці
й майці? Як він у такий собачий холод дістався аж сюди? Нічого
не зрозуміло, самі запитання. І на пограбування не схоже: якась
готівка в кишені, мобільник, на шиї золотий ланцюжок. Тьому
це, схоже, не цікавило. Він роздивлявся довкола й міркував,
як дотягти тіло до уазика, а сам уаз потім витягти з багна. Замість
генерала з сусіднього села привезли якусь бабцю. Вона пройшла
по болоту просто до трупа, тримаючись за лікоть молодого хлопця
років двадцяти п’яти. Він представився:
— Я Гліб. А це Марія Андріївна — учасниця четвертого сезону
«Битви екстрасенсів». До фіналу не ввійшла, щоправда, але це так
судді навмисне підлаштували. Там у них у телевізорі все пропла-
чене. А Марія — ясновидиця. Вона раніше в селищі медсестрою
працювала, звичайнісінькою була. Якось у фельдшерський пункт
блискавка влучила і її струмом ударило. Так вона на ранок від-
мовила лікаря їхати до Слов’яносербська. А копійка, якою він мав
їхати, дорогою в фуру врізалася.
Зевс сх липн ув. Менти пересміювалися. Артем глян ув
на Марію Андріївну, потім на мене.
— Вони б краще сюди Коперфільда привели. Він би жмура
накрив укривалом, як статую Свободи, і до Вітька на стіл перемістив.
Марія Андріївна зняла з голови хустку, примружилась. Вий-
няла з полотняної торби свічку, запалила, і, глибоко втягуючи
носом повітря, стала вдивлятися в бік лісу. Тривало це хвилин
із двадцять, по тому бабця заклякла в позі гончака й показала
пальцем.
— Бачу, другий там лежить. Поруч вони, як брати у Христі.
Глібчику, дай бабусі сьорбнути.
100
Зевс замахав руками. Він, вочевидь, не зрадів з перспективи

знайти ще одного жмура на своїй дільниці.
— Еге! Усі тут. І другий труп із клубу, корова, що того місяця
зникла, і два мобільних телефони, які на зупинці місцева шпана
віджала. І навіть украдений опель тут. Усі в болоті. Це болото
достатку! Що зникло — усе тут. Просто зона з «Пікніка на узбіччі».
Експерти закінчили огляд місця події. Час було вантажити
тіло на ноші. Рештки одягу набралися болотяної води, труп поваж-
чав. Тканина саморобних ношів хруснула й провисла. Потопаючи
у твані, хитаючись, наче п’яні, ми несли охочий до тусовок гнилий
труп до нашої колісниці.
— От і все. Ось твоє останнє пристанище, — Тьома перевернув
ноші й звалив труп у кузов.
Усередині тіла щось булькало. Йому явно не подобалося
лежати просто на підлозі. Тепер треба було відкопати уаз, і можна
їхати в морг. Можливо, навіть буде розтин, і стане зрозуміло, від
чого він помер. Зевс запропонував витягти уазика за допомогою
ментівського бобика. Два гіганти ревли так, що було чути на багато
кілометрів довкруги. Дим застеляв болото, вихлопні труби заходи-
лися в кашлі, випльовуючи клуби бензину. Уаз не рушив з місця.
За десять хвилин порвався трос, а в бобика згоріло зчеплення.
Водій прапорщик Кузнєцов вискочив з бобика й голосно матю-
каючись гамселив ногою по колесах. Відповідати за понівечену
машину доведеться йому.
— Я ж казав! Я просив! Ні, допоможи хлопцям! Догралися.
Це іржаве лайно тепер тут можна закопати! А мені двигун ремон-
туй! Я жінці своїй що скажу? Чому в Бердянськ не поїхали? Тому
що жмуровозка застрягла в болоті, а я гроші на движок витратив!
Так і скажу, нехай мене з дому вижене!
Тьома посміхався. Мені було не аж так весело. Стояти посе-
ред болота з гниляком у кузові — не найкращий день у моєму
житті. Після провальної операції з «бобиком» ніхто не брався нас
тягти. Зевс озброївся п’ятдесятьма гривнями й попростував у село
шукати трактора. Через годину на горизонті з’явився трактор,
101
з переднім ковшем. За кермом сидів пошарпаний чолов’яга й димів

цигаркою. Гордий своїм успіхом Зевс показав на нього.
— Це Анатоліч. Він у тракторному, так би мовити, бізнесі
тридцять років.
Анатоліч сплюнув і рикнув:
— Не тридцять, а тридцять чотири. Я тут пахав, коли ще сов-
госп імені Карла Лібкнехта був. Ото часи були! Соляру в поле
зливали — стільки її було, хоч залийся. А тепер… Тьху!
Тьома дістав сигарету і прикурив.
— Лібкнехта-хуїбкнехта. Ти гроші отримав? От давай чіпляй
трос і погнали!
І тут ми побачили курсанта, що біг полем, рвучко підкида-
ючи ноги в берцях, укритих глиною.
— Зевсе Миколайовичу, — ледь відсапавшись заговорив хло-
пець, — тут таке діло. Коротше, товаришу старший лейтенанте,
дозвольте доповісти. Другий у стані розкладання труп громадя-
нина з нічного клубу знайдено у 150 метрах від першого. Лежить,
чекає на вказівки. Експерти вже працюють.
Зевс пополотнів.
— От нечиста сила… Другий теж на моїй. Може, перетягти
його в Розкішне? Там Калиновський, не моя земля.
Курсант поправив берета.
— Зевсе Миколайовичу, корова теж там. Дохла. Напевно,
заблукала.
3.
В ирішили розділилися. Ми з Зевсом пішли

до трупа, а Тьома з трактористом залиши-
лися тягнути уаз. Його зачепили тросом, курсант відкидав лопатою
глину з-під колес, Тьома газував, Анатоліч тягнув.
Ми підійшли до величезного лисого чагарника. Під ним
лежав хлопчина, точніше те, що від нього лишилося. Тіло набрякло,
102
шкіра на голові спінилася, рештки волосся прикипіли до лоба. Усе

так само, як і з першим трупом. Речі на місці, гроші теж, жодних
слідів насильницької смерті. Він так само лежав у болоті, притулив-
шись до чагарника. Зевс розстібнув гудзика на сорочці:
— Гніздо в них тут чи що? На біса сюди пертися від клубу?
Ну чому не в Розкішне? Там, знов-таки, Калиновський…
За допомогою двох палиць ми поклали тіло на ноші й дово-
лочили до уаза, що вже виборсався з багнюки. Поклали тіло поруч
із першим. Тьома дискутував із трактористом.
— Ну що ж ти все «совгосп-совгосп»? Що в тому сраному
совгоспі було? Дві доярки і солярка. А зараз тобі чим погано?
Бери трактор і рубай капусту. Трактор усім потрібен, заробляй.
А ти, наче дурень, у совгосп учепився.
— Ти, щеня, мене повчи. Я при совгоспі прутнем голову
цукрову колов!
Зевс увірвав їх.
— Годі, хлопці. Тіла завантажили, машину витягли. Чого спе-
речатися? Ось направлення і протокол. Там у цього першого, ніби,
батько депутат. Бензину обіцяв і трохи за труди праведні. Ну,
це вони з Михаличем розберуться. Дякую за співпрацю. Здибає-
мося ще, не сумуйте.
Ми сіли в машину. У кузові лежало два гниляки, яких усе
місто шукало півтора місяці. Я закурив.
— Тьомо, як гадаєш, що вони в полі робили?
— Козі член ліпили. Я так зрозумів, напилися до усрачки
й давай пішки по своїх селах. Воно ж п’яне, не тямить, що холодно
надворі, нап’яло куртку джинсову, очі залило — і вперед, додому.
А тут болото. От і позамерзали. А чому двоє? Збіг. Бог, він сам,
знаєш, не фраєр, усе бачить.
До моргу дісталися вночі. Вітьок сидів на лавці й щось сьор-
бав із залізної кружки.
— Ну? Привезли підсніжники? Валіть їх на стіл. Завтра від-
даватимемо. У закритих гробах. Я так розумію, розтинати немає
чого?
103
— Немає. Вони як дорблю — сама пліснява. Та ще й з водою.

— Ет! Шкода, що не чеченці, добра в мене теорія була. А так
от у полі замерзнути й дурень спроможний. Тут, далебі, про вас
«Вєчєрній Луганск» написав. А Жорик навіть на фото є.
Вітьок показав газету. Там на першій шпальті була стаття
і два фото. Заголовок був промовистий: «Вєсті с полєй: найдєни два
пропавших зімой парня». На одному фото був Зевс, на другому —
я з ношами в руках. Тьоми не було.
— Ну от, тягни-тягни, а дружині й показати нічого. Скаже,
я треники протираю на своїй овочебазі.
— Якій овочебазі, Тьомо?
— Думаєш, вона знає, де я працюю? Не дурний же я про таке
розповідати. Сказав, на овочеву базу водієм влаштувався.
— Чим не овочева база, — гмикнув Вітьок, — от ви привезли
підсніжники. Не овочі, звісно, але квіти.
Я пішов у санітарську. На сон залишилося години дві.
У голові ніяк не вкладалася така тупа смерть. Скільки тут працюю,
ніяк не звикну, що можна ось так вийти з клубу п’яним і про-
сто закоцюбнути в полі дорогою додому. Виходить, ми можемо
померти будь-якої миті, і всі ці радощі зостануться тут, а ти вже
не питимеш, не куритимеш, не гулятимеш, не цілуватимеш. Про-
сто залишишся шкірою на кущі посеред поля, і може, навіть ворони
клюватимуть її. Жодних думок. Ні сподівань, ні бажань, ні почут-
тів. Лише прикипіле до черепа волосся й порожні очні западини.
Кістки, що їх хтось кине на дошки уазика, аби доправити до моргу
й піти у своїх справах. Скільки таких кісток не знайдено? Скільки
трупів гниє по лісах, полях і болотах? Скільки рослин живляться
тілесними соками? Ніхто ніколи не довідається. У мене залиша-
лася одна сигарета. Треба вирішити: курити зараз чи залишити
на ранок. Від думок голова обважніла. Хотілося їсти, у животі бур-
чало, та курити хотілося більше. У темряві я потягнувся до пачки,
навпомацки відкрив пальцями картонку червоних «Прилук». Там
було дві сигарети.
104
ЯРИК. ТИХЕ ПЕРЕДМІСТЯ
1.
Н
овий водій-санітар Ярик прийшов до нас
на початк у літа. Вигляд він мав вельми
незграбний і смішний: стара варена джинсова куртка, такі самі
джинси, гавайка і чорні гівноступи на ногах. Але найприкмет-
нішою рисою його образу була зачіска. На лисій голові спереду
звисало довге філіроване пасмо волосся, наче приклеєне. Михалич
ще під час співбесіди помітив це і м’яко зауважив:
— Що це за шолуді в тебе на голові? Ти або поголися, або
волосся запусти, а то ходиш як з пушком хорошиста.
— Олександре Михайловичу, моя зачіска — символ протесту
проти війни в Югославії!
— Ти ідіот? Яка Югославія?
— Війна закінчилася, але я і далі так стрижуся. У пам’ять
невинно вбитих представників братніх народів.
— Самі придурки сюди працювати йдуть, їй-богу. Жодної здо-
рової людини на весь морг.
Так Ярик поставив Ми ха лича в глу хий к у т і заре-
коменду вав себе. Іще новенький санітар мав у лексиконі
фразу-паразита «річ у тім, що». Він вставляв її ледь не в кожне
речення, про що б не йшлося. Приміром, увійшовши до кабінету,
він промовляв: «Річ у тім, що холодно, чи можу я позачергово
отримати спирт?». Або: «Річ у тім, що труп важкий, я цю сраку
не потягну».
105
А ще Ярик мав трьох дітей — усі дівчатка. Отримуючи зарплату,

він одразу розкладав її на купки: «Це для Мирочки — на рюкзак,
це для Ладушки — на черевички, це для Ярочки — на басейн». Після
сортування від зарплати залишався пшик — лише на закуску для
споживання вкраденого фуфиря спирту. Ярик не вдавався до таких
викрутасів, як Вітьок, не влещував грибами лаборанток. Він одразу
проявив себе людиною творчою, з нестандартним мисленням. Тому
якоїсь обідньої перерви просто вкрав у Тані Грудевої ключ від комір-
чини зі спиртом і тут-таки зробив у ларьку дублікат. Поцупивши
кілька слоїків, він мацав їх і примовляв: «Ось, іще кілька фуфириків —
і все, зав’яжу». Та, звісно ж, не зав’язував.
Як батько трьох дітей, Ярик був дуже хазяйновитий: він
завжди знав, де вкрасти алюмінієву болванку, як наколотити бен-
зину, куди продати телефон і так далі. У його голові невпинно
працювала схема пошуку лівого заробітку. Причому заробити він
намагався навіть дорогою до або від трупа.
— Річ у тім, що як вони жерти захочуть, одразу закрутишся.
То одній, то другій, то третій… Розумієш, Жорику, якби я не кру-
тився, річ у тім, що ми б з ними з голоду померли.
Ще він мав розвалену вишневу дев’ятку. Сидячи в ній і див-
лячись під ноги, можна було крізь дірки бачити дорогу. Цією
машиною він їздив на роботу, тож часом крав бензин в уазика.
На загал, Ярик був добрим хлопцем, нормальним, не брехав,
не кидав. Одне було погано — цурався праці. Він дуже соромився
брати гроші з родичів, не любив з ними спілкуватися і намагався
всю свою роботу скинути на мене, побоюючись, що родичі зате-
лефонують у прокуратуру, що все фіксує прихована камера, і
взагалі, за нами вже давно слідкують. Хоча зазвичай гроші бере
водій, нібито на бензин, на змінах з Яриком роль голови сім’ї при-
падала мені.
Іще він був дрібним злодюжкою. Міг прихопити з місця
події ножика з написом «самурай 3000», ліхтарика без батарейок,
диски з фільмами типу «Криваві пси 6» і всяке інше. Такого добра
в нашому уазі було повно після кожної зміни. Проте їздити з ним
106
було весело. Я любив слухати тонни його історій. Щоразу, заба-

чивши трамвай із жінкою-водієм, Ярик мружився й казав:
— Так це ж Валька-катастрофа, увесь трамвайний парк
її боїться. Я її трахав у своїй «дев’ятці». Пам’ятаю, у посадку
приїхали, я їй каністру з водою дав і кажу: «Іди мийся». Вона
пішла, ополоснулася, а назад босоніж, ноги брудні. Потім лягла
на сидіння, ногами обперлася на лобовуху, так її і драв. На ранок
прокинувся, а дружина питає: «Це що?». Дивлюся, на лобовому склі
зсередини сліди двох ніг. Га-га-га!
По кожній оповіді був анекдот.
— Слухай анекдот. Експериментальний театр. Постановка
п’єси Чехова. На сцені героїня робить мінет. У залі тиша, глядачі
зачаровані дією. За десять хвилин устає театралка поважного віку
й уголос каже: «Що ж ви, любенька, так плямкаєте? Це ж Чехов!».
Га-га-га!
Потім знову історія. І так усю дорогу до трупа й назад. Ярик
хвалився тим, що знав усіх водійок трамваїв і тролейбусів. За його
словами, з кожною з цих шляхетних дам він мав рандеву в нез-
вичайних місцях. Приміром, у депо, у вагончику на будівельному
майданчику, а то й у літній кухні на сімейному святкуванні.
Далебі, розмови типові для хлопців пубертатного віку, коли пацани
за гаражами п’ють самогон і вихваляються, хто першим цноту
втратив і в кого скільки разів було.
— Тут, Жорику, головне — не губитися. Діло твоє просте:
бачиш бабу — уперед. Треба кувати залізо, не відходячи від каси,
доки гаряче. Бабу головне що? Зацікавити. А як її зацікавити? Отут
і починається мистецтво. Ніякий твій Лао Цзи не помічник. Це тобі
не з коня списи кидати.
— У мене зараз не Лао Цзи, він був одночасно з античною,
проїхали. Тепер сама нудьга — середньовіччя.
— Річ у тім, що плювати, середні віки, крайні чи античність.
Я про те, що як бабі не цікаво, то нічого тобі не перепаде. А як зро-
зуміти, чи їй цікаво? Є всякі книжки, там пишуть, типу, треба
стежити, як вона волосся поправляє, чи як там руки на пузі склала.
107
Так-от, Жорику, затям — це все хуйня. Якщо вона за перші чотири

хвилини на твої смішки-казки не поведеться, пиши пропало. Вона
може хоч скандинавським вузлом свої руки на пузі поскручувати,
а на тебе їй начхати з Говерли.
— І часто тобі вдається за чотири хвилини зачепити?
— Мені? Річ у тім, що завжди! Я в машині по радіо анекдоти
слухаю і жарти короткі, потім їх з пам’яті в блокнот записую. Тож
маю про всяк життєвий випадок. От, приміром: «Велика радість
діти, але робити... Як стоїть, то його пхають, а як ляже, то тяга-
ють». Така обойма в мене, що за чотири хвилини на кожну
ситуацію знайдеться. А там уже діло за малим: крил не маєш,
а до гніздечка пхаєш! Га-га-га!
Це був новий рівень здобуття екзистенційного досвіду. Упев-
нений, ні Сартр, ні К’єркегор не могли уявити, що існує криниця
такої глибини. А я мав її напохваті, в уазику. Тож ми порозумілися.
2.
Я кось ми чергували в суботу. Було дуже нудно.

У передчутті літньої спеки всі, здавалося, поха-
пали сапи й граблі та пороз’їздилися по дачах, і ніхто не помирав.
Може, вирішили перебути до понеділка, а там буде видно. Так
ми й сиділи втрьох без викликів. Ярик розгадував сканворд.
— Рухома частина важеля, прикріплена до мотузки. Чотири
букви.
— Жмур! Повісився й теліпається.
— Ні, Вітю, не жмур, друга буква «ел».
— Тоді не знаю.
— Блок.
— Правильно. От, Вітю, учись. Недарма Жорик на священника
навчається.
— Не на священника я навчаюся. У мене спеціальність філософія.
108
— Тю. Хіба такого можна навчитися? От у мене дядько був —

філософ так філософ. Йому жінка каже: «Іди на завод!». А він їй:
«А щоб тобі пір’я в роті наросло, хвойдо». І далі в садку під грушею
сидить, розмислює про всяке.
Вітьок такої філософської школи не підтримував.
— Їблан він, а не філософ. Послухайте краще, яку я вам
історію розповім. От де думка вигравала — усі прокурори очі пови-
рячували. Коротше, приїхали ми якось на труп. Усе, як завжди:
спальний район, хрущовка. На ліжку бабця лежить, «божа куль-
бабка», мертва, звісно. Обстава звичайна: дві шафи, телевізор,
запилюжені килимові доріжки, звісно ж, кілька котів ходять
нявчать. І все б гаразд, але на голові в неї нормальна така рана.
Ніби її, як Троцького, Меркадер льодорубом бахнув. Ну, ми що,
туди-сюди, почекали, доки група огляне, на ноші поклали і впе-
ред, а самим цікаво, від чого померла. Вован її розпакував, а там…
перелам руки, перелам шийки стегна, черепно-мозкова, пере-
лам ребер, шиї. Вона вже старенька була, померла з таких травм
хутко. Тут Колос телефонує із слідчого. Каже, затримали її онука.
А там бичара, 35 років, не працює, і взагалі, елемент так собі. Він
від усього відмагався, казав, що бабуся його єдина родичка і таке
всяке. Фуфло метав. А на ділі що? Захотів, як завжди, залити очі,
прийшов до бабці по гроші, а вона не дала. Тут він згадав про
Раскольнікова й цюкнув її на смерть. Але ментам виспівував про
нещасний випадок. Колос аж захлинався слізьми, як переказував.
«Вирішив бабусю навідати. Мав погане передчуття. Прийшов,
подзвонив у двері — ніхто не відчинив. Подзвонив ще, потім помі-
тив, що двері не замкнені. Штовхнув, а вони в щось упираються,
щось їм заважає. Кілька разів штовхнув плечем і увійшов. На підлозі
лежала бабуся, підпираючи двері головою. Мабуть, знепритомніла,
а я, коли відчиняв, розбив їй голову. Я злякався і вирішив одне-
сти її на ліжко в спальню. Підняв, але не розрахував своїх сил
і впустив її на бік, від чого вона зламала стегно. Злякавшись іще
більше, я знову взяв її на руки, уже акуратніше, й поніс. Однак про-
хід був занадто вузький, бабуся зачепилася рукою, я рухався далі,
109
не помітив і зламав їй руку об одвірок. Ледве дійшовши до ліжка,

я послизнувся і упустив її так, що шия потрапила на бильце ліжка
й теж зламалася. У відчаї я вирішив зробити їй штучне дихання
й зупинився лише тоді, коли зрозумів, що зламав ребра. Коли я усві-
домив, що бабуся мертва, то помітив, що всі шафи вивернуто. Тоді
я взяв трохи грошей і побіг по допомогу. Усі ушкодження я заподіяв
не зумисно. Прошу виправдати як невинного».
Усі довго реготали, прокурор ридав. Отримав він свої дванад-
цять років за вбивство. Така от філософія.
Задоволений Вітьок відкинувся на спинку стільця. Дістав
сигарету, клацнув червоною запальничкою. Ярик посміявся й узяв
зі столу трудову книжку санітара Соколенка. Знизу, під прізвищем
заходився щось дописувати ручкою і примовляв:
— Соколенко. Петухов. Курицин. Яйцов. Синицин. Журавльов,
Птицин…
Так він писав усякі пташині прізвища до кінця сторінки.
Це так його розвеселило, що він іржав наче кінь, уявляючи обличчя
горопашного Шурика, коли він побачить зіпсовану трудову.
Задзвонив міський телефон — це виклик. Ярик метнувся
до трубки.
— Опа, ось і жмурик вистрілив. Ало! Який? Щастя? Так бен-
зин… Так талони всі… Буде? Гаразд, пишу. Щастя, Цупова 27/3.
Прийняли, їдемо.
Вітьок, ра дісний, що йом у нік уди не треба ї х ати,
благословив.
— Ну, їдьте. Дивіться, щоб без жиру й без жилочок.
3.
М и під’їхали до селища під Щастям. Тихий

хуторець посеред лісу. Дачні будиночки, хвой-
ний ліс і невеличке озеро. Затишне місце, найліпше, щоб тягти труп
у машину. Ярик тріснув дверима уаза.
110
— Річ у тім, що приїхали.

Зайшли в дім — чисто, приємно. У коридорі заплакана жінка:
— Я на три дні у відрядження їздила, до Горлівки, по роботі.
Телефонувала додому по кілька разів на день, а ніхто не відпові-
дає. Тривожилася, звісно. А тепер ось повернулася. Піднялася
на другий поверх до мами в кімнату, а там… А там… Самі побачите.
Жінка схлипнула. Ярик простягнув їй серветки.
— Ось, не плачте. Ми все розуміємо. Ходімо подивимось.
Що ж, нічого надзвичайного, рано чи пізно всіх нас знайдуть
холодними на диванах, ліжках, у під’їздах, на горищах, вокза-
лах, у кінозалах, на перехрестях, у морі, ванні, на пуфах у нічних
клубах, у колі друзів, на брудній підлозі, у лісі, на пляжі, у солярії,
лікарні, у великих садибах, у розвалених флігелях, на курор-
тах, у готелях, автомобілях, поїздах, літаках. Усі ми рано чи пізно
підемо з життя. І це нормально. А цій бабусі взагалі пощас-
тило. Упокоїлася з миром удома, у ліжку, як і належить людині.
Ми пройшли далі в дім, надіваючи на ходу куплені на останні
гроші рукавички. Дім як дім — килими на стінах і підлозі, штучні
квіти на столі, диван устелено індійським пледом, словом, усе
як у людей. І трупа не видно.
— Річ у тім, що а де ж спочила?
— Так я ж сказала, що кімната на другому поверсі.
Я роззирнувся і помітив залізні блискучі кручені сходи,
закручені, як дівоча коса. Сходи закінчувалися лядою, за якою,
судячи з усього, і був другий поверх. Ярик витріщив очі й позадку-
вав, але було запізно — нас уже бачили, і взагалі, якщо не ми, то хто?
Я люблю кручені сходи, але труп ними спускати до того
не доводилося. Хто ходив такими, знає, що як ідеш східцями ниж-
нього ярусу, головою впираєшся в верхній. Але це, якщо ти сам.
Це якщо ти за помідорами, приміром. Це якщо тобі батьки кімнату
виділили й там у «Контр Страйк» рубатися можна, друзів приве-
сти й пива випити. А якщо ти з трупом? А що як труп великий?
А що як ти з великим трупом, який треба спустити цими сходами?
Ярик відкусив ніготь на вказівному пальці й виплюнув на підлогу.
111
— Річ у тім, що вона може кілограмів із двадцять важити.

Може, у неї т уберкульоз, анорексія і виснаження. Ми тоді
її на плече і, річ у тім, що як колоду й спустимо.
— Зараз дізнаємось. Можливо, Ярику, на нас чекає дирижабль
«Гінденбург», який потрощився в простирадлах ліжка.
Я наполіг плечем на ляду й штовхнув її, потім ще, потім
ще. Плече занило, але ляда не піддалася. Крекчачи підповз Ярик,
ми навалилися вдвох, і ляда зі скрипом, гідним брами форту Буаяр,
відлетіла кудись на підлогу. Ярик спустився на кілька східців.
— Ну, Жорику, ти лізь перший, а я одразу за тобою. Можливо.
Отвір виявився доволі широким, і я побачив величез-
ний диван, плакат зі Стасом Михайловим, кілька попільниць
і телевізор, накритий плетеною серветкою. На дивані лежала
бабуся — кілограмів 140 мертвої ваги. Ярик, що вже встиг підня-
тися, подивився на бабуню і намірився лізти назад.
— Річ у тім, що мені час, на мене доньки чекають, а їх,
ти пам’ятаєш, троє.
— А в мене свинка морська, Пуштою звати, так що ж тепер,
бабцю тут залишити? Гадаєш, дочка їй тут мавзолей за проектом
академіка Щусєва побудує? Згода, діло наше пропаще, але пле-
скіт річки Стікс уже вчувається в її вухах. Згадаймо, чого вчив нас
наш друг і товариш Тимур Кизяков у своїй пізнавальній програмі
«З лайна і палок».
Ми роздивилися кімнату. Цим разом уважніше. За пів години
з підручних матеріалів (плед, штора, простирадло й стулка від
шафи) ми спорудили ковчега, що мав переправити спочилу бабусю
через бурхливі води Стіксу, чи пак, круті пороги кручених сходів.
Кожен зі свого боку, ми намотали на руки краї цієї конструкції
й крекчачи дотягли тіло до отвору. І тут ми опинилися в умо-
вах гіпотези Пуанкаре. Скинути сходами було неможливо, вони
кручені — бабця застрягне. Пропхати в отвір ногами вниз немож-
ливо — застрягне зад. Униз головою — родичі не зрозуміють.
При аеродинамічних розрахунках слід було завважити, що дов-
кола бабциної орбіти обертатиметься додаткова матерія — плед,
112
штора та простирадло. Замість прослизнути бабуся гальмува-

тиме, як «Ендевор» у шарах атмосфери. Сіли покурити. Ми мовчки
сопіли й були схожі на школярів, що намагаються розв’язати
задачу, як доправити вовка, козу й капусту до іншого берега так,
щоб ніхто нікого не з’їв.
— А я ж слюсар за освітою, Жорику. У школі ніби нормально
навчався. А потім якось дістало все, кинув, пішов у бурсу після
9-го класу. Шмурдяк у гуртожитку пив, навчався — не тужився.
З роботою потім скрутно було.
— Твої слюсарні навички нам навряд допоможуть. Хіба бабці
різьбу накрутити, щоб до сходів пасувала.
— Та до чого тут це? Просто я жаліюся і хочу зрозуміти,
у який момент свого життя я звернув не туди? Так ішов-ішов і звер-
нув. А тепер сиджу серед лісу в хаті, у кімнаті з мертвим китом.
Моя перша вчителька Леся Жанівна одразу сказала, що нічого пут-
нього з мене не буде, і тюрма за мною плаче.
— Ну, тюрма не тюрма, а бабцю волочити треба.
Ми покурили ще по одній і вирішили так: як хлопець трохи
дужчий, я спускаюся вниз, на сходи, і притримую бабуню за ноги,
Ярик, як хлопець дрібніший, штовхає її зверху, поступово закру-
чуючи за напрямком сходів. Так і зробили. Ярик штовхає зверху,
я приймаю знизу. Все йшло за планом, доки бабця не вперлася
стегном у вигин сходів. З її горла вихопилося протяжне «кхр-р-р»,
і тіло застрягло в східцях на пню.
— Сідали — ладнали, сіли срати й упали. Давай так: я штовхну
сильно на тебе, а ти знизу притримай.
Поки не бачить дочка спочилої, я рвучко смикнув обидві
бабусині руки на себе, але руки Ярика не витримали. Його пальці,
змоклі в рукавичках, ослабли й випустили тушу. Разом з тілом
я злетів зі сходів і впав на спину. Мої руки міцно тримали бабцю
за стегна, до горла підступила нудота. Ярик сміявся згори.
— Жорику, такий молодий, ну й наречену ти собі пригледів.
Річ у тім, що вона дуже вигідна. На побаченнях їсти не просить.
Га-га-га!
113
Цієї миті до кімнати увійшла донька. Вона подивилася

на мене примружившись, потім підвела очі на Ярика.
— Ви б хоч якусь повагу виявили, навіть до своєї богадільні
потерпіти не можете.
Мені забракло слів. Ми мляво дотягли плед із трупом
до машини й перекинули через борт. Бабця з гуркотом приземли-
лася на дерев’яну підлогу труповозки. Підійшла насуплена донька,
у руці вона тримала гаманця.
— Що далі? Коли забирати?
— Завтра приїздіть на 12-ту. Візьміть одяг, мило, рушник, далі
розкажуть на місці.
— Зрозуміло. Скільки з мене? Грошей скільки?
Ярик виплюнув недопалок.
— Ніскільки. У нас все безплатно.
114
КОЛ ГО СП ТВА РИ Н
І
ванич уже кілька років не мав законної відпустки.
Восени 2009-го року він мирно вийшов на пенсію,
уявляючи картинки свого майбутнього життя на березі річки-смер-
дючки. Як ловитиме рибу, читатиме журнали «Огоньок» і «Піонєр»
і, звісно ж, варитиме крафтовий самогон.
Іванич мав флігеля у Красному Яру, селищі в передмісті Луган-
ська. Дірявий дах, залаткований руберойдом, кособокий паркан
і дворик на звичні шість соток. Розваг було небагато, та й вони, власне,
Іванича не вабили. Любив він ловити бубирів з карасями, годувати
курей та гусок, хильнути самогону й зацідити дружині в око. Певно
що головною метою було випити й зацідити дружині. Гуску ж бо в око
не вдариш, та й навіщо? Гуска — птах корисний, а дружина Іванича
повсякчас сварила й відверто не схвалювала його занять.
— Скотина рогата! Позаливав баньки зранку, погань така! Дім
весь валиться. Розетки теліпаються, лиштва повідпадала, шпалери
пухирями йдуть від вологи, а воно сидить, мутним оком на курник
витріщається!
— Та йди ти нахуй! Диви хто за товариша замполіта обі-
брався! Ну п’ю я, так за свої ж. Твоїх не позичав, до чужих кишень
не заглядав.
Так зазвичай минали будні Іванича. Мав він друга Кольку,
котрий цілком поділяв його погляди на життя. Крім того, Колька
дружив з дідом і заради спільного приготування благородних
напоїв. Він справно крав з місцевої бази буряк і постачав Іваничу
разом із цукром для виробництва бурячихи.
115
Якось улітку Колька зник і Іванич позбувся сировинної бази.

Не придумавши, чим самотужки замінити необхідні складники,
знайшов просте рішення — запив. Пив днів з вісім. На дев’ятий
утомився і помітив, що запаси самогону вичерпалися, гроші теж,
а жінка навіть на шкалика мідяків не дає. Іванич вирішив довго
не маніритися і вдався до її виховання, учергове підбивши жінці
око. Проте отримав зворотний ефект: замість розсекретити чоло-
вікові схованку з грішми, дружина втекла на околицю до подруги,
де забарикадувалася і зайняла оборонну позицію. Вона не бажала
розлучатися з кривавицею, здобутою тяжкою працею у дві зміни
на виробництві олії. Подруга її підтримала й надала тимчасовий
притулок як дисиденту, переслідуваному на Батьківщині.
Тоді Іванич вирішив дослідити свій маєток, щоб виявити
й оцінити придатні на продаж предмети хатнього вжитку. Про-
давати особливо не було чого, крім, хіба що, хорошого, великого,
блискучого алюмінієвого корита, біля якого кури саме тамували
спрагу. Іванич глянув і собі посунув до корита, бо куди тій куря-
чій спразі до його спраги, що гризе зсередини, обпікає горлянку,
трусить нещасне тіло й не дає не то думати, а й жити. Ця спрага
так заполонила Іванича, що він відчув себе великим верблюдом,
котрий плентається пустелею в марних пошуках оази. Його шкіра
взялася дрібними пухирцями, нігті свербіли, кишки крутило, ніби
хтось намотував їх на кулак, а на язику утворився присмак того
самого самогону, що один лише й може припинити його страж-
дання. Ноги не слу хались, Іванич сів на колоду серед двору
й заплющив очі.
Він побачив панцирне лі ж ко без матраца, із золо-
тавими бильц ями, такими блиск у чими, а ж очам боляче.
На металевій рамі, у кутку, ближче до місця, де зазвичай кладуть
подушку, лежали крихти, чийсь ніготь, волосина й уламок зуба.
До брунатного, вочевидь, виломленого зуба пристав закипілий кла-
поть з ясен. Ніготь був жовтим від нікотину, і попри те, що лежав
далеко, тхнув сигаретами. Сива, зовсім біла волосина була обліп-
лена пластівцями лупи, теж білими, але з гострими вінцями, котрі
116
Іванич бачив так виразно, немов під лінзою. Ноги не тримали Іва-
нича й він ліг на іржаву сітку. Жорсткий метал вп’явся у шкіру
й роздряпав прищ на спині. По майці щось потекло. Іванич узяв
уламок зуба й спробував припасувати його на місце. Зуб не ста-
вав і він його виплюнув. Обидва нижні, передні зуби теж хиталися.
Вони висипались один по одному, а за ними й верхні. Язик затерп-
нув. Іванич підхопився з ліжка й позирнув на сірий магнітофон
«Весна», що стояв на дерев’яному, синьому столі. Лампочка на маг-
нітофоні світилася, мотор потягнув плівку з жовтої касети «МК-90»
і з колонок скрипливо заспівала Sandra:
«Open up your eyes

Then you realize
Here I stand with my
Everlasting love
Need you by my side
There’s no need to hide
Never be denied
Everlasting love
From the very start
Open up your heart
Be a lasting part of
Everlasting love»
Слова розсипалися, ніби підлогою дрібні гайки, нічого

не можна було вчути й дібрати. Незнайомі незрозумілі слова стрі-
ляли буквами й розбивались на друзки, провалюючись у щілини
між половицями. Десь там, унизу, нижче підмурка, букви осі-
дали на спинках мертвих мух, стоніг, дідиків і павуків. Ті тягнули
їх ще далі, до найвіддаленіших закутків у черепі Іванича, до пучеч-
ків мертвих нейронів, що безсило звисали, як дроти на старих
просмолених дерев’яних стовпах. Стовпи від старості хилилися
долу, до битого, вкритого калюжами асфальту. Калюжні плями
117
бензину й мастила збиралися в густі грудки й пекли Іваничу очі.

Іванич розплющив очі і його знудило просто під ноги.
— Хапай того вола! Так і до вечора не дотягну.
Іванич утерся рукавом і згадав, що в жінки була десь пляшка
денатурату, котрим вона протирала обличчя і спину після зміни
на олійні, щоб не поприщило. Денатурат був гидкий, проте етило-
вий. Принаймні, його б цілком стало на те, аби спекатись марення
і навести лад у голові.
Іванич зайшов у дім і скоса глянув на ту саму «Весну».
— Приверзеться всяка херня, а я слів таких зроду не знав.
Є ж касета нормальна — Аркадій Сєвєрний і брати Жемчужниє.
Іванич натиснув кнопку і з колонки вирвався голос Сєвєр-
ного: «Кто говоріт, что водка брєд, кто говоріт, что водка врєд, тот
в етом нічего нє понімаєт. Кто так про водку говоріт, пускай под
нім зємля горіт і пусть єго в могилу закопают». Підспівуючи магні-
тофону, Іванич порпався в речах.
— Вєдь коллєктів тєм і сільон, что чувство локтя даріт он,
воспітивая дух коллєктівізма… Та де ж ця бісова пляшка? Вєдь
тот, кто в одіночку пьйот, он коллєктів свой прєдайот, наносіт врєд
он організму… Ось, знайшов!
Пляшка була загорнена у стару кофтину й схована в зака-
марку шафки. Іванич зірвав кришку з куском алюмінієвого
колечка, наколовши пальця.
— Ну, рвонули!
Після кількох ковтків суттєво полегшало, а думка продати
корито видалася геніальною. За велике, півтора на два метри, гли-
боке корито можна було непогано вторгувати й тут таки пропити.
Єдиною перепоною на шляху реалізації бізнес-плану ставало те,
що корито було повне води й у ньому купалися кури.
Дід пожбурив у корито палкою і розігнав птицю.
— Ану геть, лушпиння півняче!
З водою було складніше: на «геть!» вона не зважала, підняти
корито він не подужає, а черпати залізним кухолем було ліньки,
та й довго. Тоді він вирішив піти до куми на сусідню вулицю,
118
розповісти їй про корито, тим паче вона його бачила, і позичити

самогону під частку майбутнього прибутку. За очікуваннями пен-
сіонера, а він-то себе знає, живильний нектар неодмінно відновить
його здатність генерувати геніальні ідеї. Тоді він тут же вирішить
проблему води в кориті, а корито продасть. Кума Тамара згадала
добре корито Іванича й не відмовила, коли він виповів їй свої
наміри та попросив у борг самогону. Отримавши дві по 0,5 і шка-
лика, Іванич пританцьовуючи рушив додому.
Дорогою він попивав з пляшки. Ковть — і паркани стають рів-
нішими, вечірні сонячні промені десь відбиваються від хромованих
дахів, а десь зникають у чорній ковбані руберойду. Ковть — і вже
не паскудні тварини шмигляють під ногами, а лагідні кицьки
муркотять і підставляють свої пухнасті вушка. Ковть — от уже роз-
бита, вкрита рештками асфальту дорога видається кам’янистим
дном стрімкого гірського потічка. А вздовж нього із землі вирива-
ються величезні пальми, їхнє гілля згинається під вагою абрикосів
кольору олії, а в небі, там, за вершинами крейдяної гори, котиться
кудись величезний шмат розтопленого на сковороді маргарину.
Іванич відчував, що здоров’я його суттєво поліпшилось, руки
вже не тремтіли, а сам він здатний зробити операцію на серці,
навіть із зав’язаними очима. Одну півлітровку він випив дорогою,
другу сховав у хаті. Шкалика засунув до кишені піджака, для під-
живлення сил, озброївся ломом і пішов воювати з коритом. Спершу
Іванич підсунув лом під корито, розхлюпавши воду й зборознивши
всю глину довкруги. Потім зайшов з торця, щоб підважити корито
й вилити воду. Він повернувся задом, присів і взявся за лом. Руки
зірвалися, він підхопився, але розношені чоботи на пласкій підошві
побігли поковзом по мокрій глині й Іванич з усього свого зросту
повалився спиною на корито. Він ударився потилицею об грубий
край, знепритомнів і повільно зсунувся в корито. Ненависна вода
почала затікати в ніс.
Дружина декілька днів не з’являлася вдома, боялася, що Іва-
нич, залишившись без пійла, просто заб’є її. Удень вона ходила
на роботу, а вечорами пила з подругою вино й роздумувала,
119
що б сталося, якби свого часу вступила на акушерку й поїхала

до Луганська. Якою була б її доля? Можливо, вивчилася б навіть
на лікаря. А натомість сидить у брудному флігелі з чоловіком-п’я-
ницею, котрий її лупцює. Такі розмови давали їй хоч дрібку
розради.
Аж тут у поселку помітили, що Іванич зник. Поголос дій-
шов і до дружини, і та наважилась піти подивитися, що там
удома коїться. Узяла в подруги газовий балончик про всяк випа-
док і рушила на розвідку. Обережно прочинивши ворота, жінка
ступила на подвір’я й заклякла: посеред двору в кориті плавав
її чоловік — синій, як липневе небо, і розпухлий, як величезна
солодка вата.
До п’ятої вечора наша з Яриком карета вже стояла у дворі
Іванича. Його кулясте тіло щільно застрягло в кориті, довкола квок-
тали кури, а дружина сиділа на колоді й тихо плакала.
Ярик лузав насіння.
— Річ у тім, що як це розуміти?
— Не знаю, я прийшла, а він булькає. Я хотіла його підняти,
але чоботи, піджак і тільник — усе намокло й обважніло.
Ярик виплюнув лушпиння, воно не вилетіло з рота, а зависло
на губі.
— Зрозуміло. Гаразд, бери цього водолаза під па хви,
а я витягну за чоботи, так і покладемо на ноші.
В цей час крізь шпарину у воротах просунулася голова друга
Кольки.
— Добрий вечір, шановні! Чув, тут Іванич поринув у нірвану?
Дружина Кольку не любила.
— Пішов нахер звідси! Лише тебе тут бракувало, іди свій
буряк сій!
Я нехотя натягав рукавички, спочатку одну пару, потім другу.
Тягнути всуціль розбухлого мужика зі свинячого корита — ідея
ще та. Ярик надягнув спочатку медичні рукавички, потім — робочі
рукавиці, а потім — ще одну пару рукавичок і занурив руки у воду:
120
обмацував чоботи, приміряючись, як зручніше взятися. Колька,

жмакаючи в руках картату кепку, тупцював біля дверей.
— Ну, пихнули! Тобто рвонули, поїхали й уся решта.
Ярик потягнув за чоботи, я за плечі піджака. Іванич міцно
тримався за корито. Схоже, учергове милувався мальовничим
заходом сонця і покидати водний простір не хотів. Ярик вилаявся.
— Сраний Кусто застряг на кораловому рифі. Т ур Хеєр-
дал і його спалений «Тигрес». Прошу кореспондентів географічної
спілки зафіксувати смерть видатного підводника.
До корита підійшла дружина й подивилася на Іванича,
на його обличчя під водою, з відкритим ротом.
— Напився, сука, нарешті.
— Шляпа Петра Великого це все. Вузда з-під коня. Треба його
корбою тягти. Малий, неси мотузку, а я корча піджену.
Ярик пішов заводити уаз. Невдовзі ми вже прив’язували
чоботи Іванича до корби.
— Давай! Ти тягни його під пахви й трохи підіймай,
а я газону, і витягнемо.
Ярик сів за кермо, упевнився, що я все правильно зробив
і газонув. Іванич булькнув, хоркнув і вирвався з корита. Його
тіло волочилося на мотузці за труповозкою, залишаючи мокрий
слід на засохлій від спеки глині. Тонкі цівочки води проникали
в її тріщини, даючи надію земляним павукам напитися в такий
посушливий день. Він устиг подолати метри зо два, коли Ярик
натиснув на гальма. Іванич лежав на землі відкривши рота, ніби
сподіваючись ще трохи випити. На ньому був піджак, фуфайка,
камуфляжні рибальські штани й величезні чоботи. Із кишені під-
жака стирчав так і не початий шкалик. Ярик відв’язав мотузку
й ми перетягнули труп на ноші.
З-за паркану визирнув настрашений Колька і, наважившись,
підійшов до тіла.
— Мужики, я пляшку візьму? Ну, не пропадати ж горілочці.
Три дні в його кишені пролежала, що їй станеться? А мені того,
здоров’я поправити.
121
А СЛИВА РОДИТЬ
В ітьок сидів над сканвордом, якого не встиг

розгадати Ярик. Він вочевидь нудився, тому
страшенно зрадів, що ми повернулися зі Щастя.
— Ну що, добрий улов?
Ярик його радості не поділяв.
— Атож, Вітьку, знатний, кіло 140. Майже як дельфін Віллі
із жалісного дитячого фільму.
— А грошенят же скільки?
— Та ніскільки. Не було там чого брати, лише тітка. Розпові-
дає, що тільки повернулася з Горлівки, у хаті як виметено, і взагалі
голотва й біднота.
Про наші пригоди й обнімання з мертвяком Ярик змовчав.
Вітьок витягнув червону запальничку і сигарету, креснув,
затягнувся, пустив дим.
— Гаразд. До мене тут давній приятель заходив, Славон, так,
дрібні справи. Повернувся з якоїсь далекої далечіні, кілька років
не бачились, я й забувся, що позичав йому. Ось, повернув борг,
тож, Жорику, хоч ти й утомився, а мусиш вирушати в експедицію.
«Настєнька» чекає.
— Та я, звісно, піду, а що за Славон такий? Ніколи не чув про
нього.
— От як вернешся, розкажу тобі легенду про Славона і його
вчення, що сягає корінням до самого Геракліта с Парменідом.
Ярик плюхнувся на диван.
122
— Та головне, аби не пармезан з лоперамідом. Га-га-га!

А до чого тут Геракліт чи як його там?
— Ну як же, Ярику! Вітьок, певне, має на увазі, що Славон —
неабиякий мастак влаштувати пожежу. Геракліт стверджував,
що все є вогонь. А космос нібито, як усе йому набридає, перетво-
рює світ на велике згарище, щоб надалі відродитися з попелу.
Він узагалі на вогні був звихнутий, так і казав: «Усе утворилося
з вогню і перебуває в стані постійних змін». Походу Славон любив
запалювати.
Вітьок мугикнув.
— Ну практично так. Якось він т у т, у морзі, запалював
у прямому сенсі слова. За допомогою бензину. А ле це потім,
іди вже, моя внутрішня пожежа потребує трохи рідкого вогню.
Як казав сам Геракліт, рідина — лише стан вогню. Час вкусити
цього стану.
Я зняв смердючий халат, начепив кепку й посунув до «Нас-
тєнькі». Зі справжнім літом зайшла й спека. Темно-зелене листя,
абрикоси, курява на дорозі й отари баранців у джинсовому небі.
Саме час подумати про відпустку, бо з цими жмуриками я й літо
можу проґавити, а за тим через брак вітаміну D і померти. Мірку-
ючи, як сімдесят гривень у кишені раціонально розподілити між
горілкою і закускою, я штовхнув двері крамниці.
На зміні була Ольга — трохи за п’ятдесят, у незмінному фар-
тусі, що зав’язувала навіть узимку на пуховик, з фарбованим
у жовтий курчачий колір волоссям. Від неї стійко відгонило «Жигу-
льовскім» і копченою мойвою.
— Добрий день. Мені дві «Пшеничних», чорну хлібину, двісті
грам кислої капусти, цибулину, дві рибні замазки й «Крем-соди»
півторашку.
— Якщо ти в морг пиячити, то я відраховую 45 гривень. Мені
Вітя заборгував.
— Який Вітя? Я там один чергую, а дві беру, бо друг приїде
з Краснодону. Він сьогодні «Яву» 9-вольтову купив, обмиватимемо.
123
— Гаразд. Але Віті перекажи, що я довго не чекатиму. Наступ-

ного разу похмелятиметься взуттєвим кремом. Тримай свій пакет
з делікатесами, — і Ольга показала білого металевого зуба.
Я взяв пакет і поплентався назад до моргу, але не тротуаром,
а двором, кругом трансформаторної будки. Це була найкоротша
дорога від зупинки до моргу, проте там завжди смерділо сечею
і завжди сиділи бомжі, тому я її уникав. Сиділи вони там і зараз.
На брудному смугастому матраці влаштувався бородатий пер-
сонаж у светрі «Boys», картатих штанах і кепці «USA». Неподалік
на землі сидів ще один такий самий і топив на вогнищі свинець
з акумулятора.
— Шановний, чи не маєте ви для гуманітарної допомоги краї-
нам третього світу лише одної курильної штуки?
— Мужики, не курю.
— Мужики в полі орють, а ми тут усі люди під сонцем,
втямив?
Бродяга відвернувся від вогнища.
— Чуєш, Казю, не дави на нього, це санітар з моргу, утямив?
Він твій геморой після твоєї смерті собакам згодує, будеш тут свої
тюремні вихватки показувати. Фраєрок блатний, три сімочки…
Нападник зніяковів і натягнув кепку на брови.
— Так хто ж знав, морг не морг. Перепрошую. Не курити —
це добре, у наш злий час — рідкість. А я от з дитинства в батька
«Родопі» цупив зі спецовки.
Від порогу санітарської я попередив Вітька:
— Там тобі продавчиня переказувала, що іншим разом будеш
похмелятися взуттєвим кремом, якщо бабло не віддаси.
— Отак навчай цей пролетаріат класичної літератури. Днями
розповів їй про давні рецепти споживання спирту, так вона тепер
мене шантажує. Гаразд, поверну їй завтра.
Він розкрив замазку, нарізав хліб, розлив горілку по круж-
ках. Мені, як завжди, у чашку з оголеною жінкою. Ярикові припала
алюмінієва. Хильнули по першій, Вітьок закусив цибулиною, вмоче-
ною в рибну замазку. Налили по другій.
124
— Розкажу я вам про Славона та його колишні подвиги.

Ви ж у курсі, я тут давно відпочиваю, ще за совка почав при-
робл яти. Ну, а згодом совок усе, розва ливс я. Якийсь час
ми ще трималися на старих запасах, а потім на морг і перевіз
усім стало плювати. Порозбігались хто куди: хто чаєм і батарей-
ками торгувати, хто рвонув із цератовими картатими торбами
до Польщі по різний мотлох, щоб тут як за батька злупити —
ок уляри якісь, запальнички «Зіппо», снікерси. А хто нік уди
не поїхав, крутились на місці: тягнули із заводу метал, з фабрик
і шкіл продавали меблі. А нам у трупарні що продавати? Хіба
м’ясо? Зарплату теж припинили платити, точніше платили спир-
том, його тоді було вдосталь. Я мав дружбана, Костиля, він теж
до Варшави мотався, по гуртових базарах. Я йому спирт — він
мені злоті. Так і тягнув. Сам-один я з молодих санітарів зали-
шився, всі виїхали або до столиці, або взагалі за бугор. За спирт
працювати дурнів мало. Коротше, довелося набирати буквально
з вулиці. Якось Костиль каже: «Є два дурники, але тямущі,
за санітарів гаразд будуть. Працюватимуть за копійки й при-
хисток. Один аж з Душанбе тікав, коли там колотнеча почалась.
Одним словом, бери їх, не пошкодуєш». А що мені лишалося?
Або самом у ж м у рів перевертати, або хоч якісь помічники
будуть.
Ярик підніс руку з кухлем.
— Ну, за жмурів, котрих треба перевертати!
Випили ще. Голову трохи повело. Вітьок вів далі.
— Ви ще на специфік у 90-х зауважте. Бандити, комер-
санти — то зрозуміло, але з’явилася ще одна категорія трупів.
Раптово побільшало бомжів, утікачів з інших республік, амні-
стованих просто на вулицю зеків, алкашів, що помирали від
морозу, людей, котрі, ук лавшись у фінансові піраміди, у тра-
тили все, загалом, усіх тих, хто поповнював лави нічийних
жмуриків. Раніше їх як ховали? Почекають, доки назбирається
зо два десятки, і на державний кошт всіх за містом закопають.
Там навіть цвинтар був спеціальний, для невпізнаних. А потім
125
бабки на поховання виділяти припинили. Саме в цей час при-

йшли до мене працювати Славон із Льохою. Взимк у разом
тягнули лямку, якось трупи хоронили, аж ось зайшло літо 1994-го
року…
Ярик зіщулився, певно, мав якісь свої спогади про 1994-й.
Може, саме тоді він уперше підстригся, залишивши дурнуватого
чубчика на знак протесту проти війни в Югославії. Вітьок розлив
рештки першої «Пшеничної», надкусив хліба, випили.
— Так-от. Липень, спека, сморід, опариші. Скрізь опариші
й нічийні трупи. Братки своїх забирали, тих, хто мав рідню,
теж. А спочилі на вулицях, горищах та підвалах залишались тут
і лежали ледь не в проходах. Шеф казився. Родичі непритом-
ніли, а сморід стояв такий, що не продихнути. Я марлею морду
обмотував, а Славона з Льохою раз-у-раз нудило. Якось тра-
пились нам два добрих клієнти: один з казино «Сан Етьєн»,
що раніше на Полтіннікє було, а другого вбили просто в цен-
трі міста з гранатомета. Коротше, Славон нормально грошей
підняв. Вони жмурів блатних гарно так запакували: бальзаму-
вання, те-се, навіть туфлі кремом начистили. Але перед братвою
встидно: приїдуть пацани своїх забирати, а тут казна-що коїться.
Сходив Льоха по водяру. Випили й міркують, що робити. Тут Сла-
вон і згадав, як сусіда його розповідав за пиятикою, ніби вони
тих перших кооператорів, хто не хотів данину платити, у лісо-
стані утилізували. Нібито на один труп — чотири покришки від
«Жигуля», і нема ніякого тіла.
Ярик гикнув.
— Десь я таку фігню чув, річ у тім що. Та, по-моєму, це фільм
був бандитський. Ще думав тоді, як же ж тіло в покришку засу-
нути. Ми малими з шин будували барикади, так і тоді було
не увіпхатися. А тут дорослого кабанюру…Ну, будьмо! За священ-
ний вогонь!
Випили. Вітьок закурив, пустив хмарку диму.
— Ну ось, випили вони й розробили план, як допомогти
нашій молодій державі, що з похованнями не здатна впоратися.
126
Льоха сходив до найближчого сміттєзвалища і набрав старих авто-

мобільних покришок. Разом зі Славоном вони на асфальтовому
майданчику при трупарні, виклали з покришок величезне коло
у три ряди, покришок було хоч греблю гати. До того магічного кола
склали першу партію трупів, прикрили зверху рештою покришок,
облили все бензином і підпалили. Їхню ідею я ладен зрозуміти:
самотужки вони б стільки не закопали, тож вирішили за індій-
ським обрядом, а річки Ганг поблизу не трапилося, отже довелося
палити просто на асфальті. Одного хлопи не передбачили: горіли
покришки добре, але чорні димові стовпи миттєво здійнялися
в небо й розповзлися навсібіч наче чорнобильська хмара, лише
у видимому спектрі. Вони всіх тонкощів спалення гуми з трупами
не знали, от і вийшов конфуз. За 15 хвилин весь спальний район
заволокло чорним їдким димом, клуби якого було видно з іншого
краю міста. У повітрі розливався аромат смаженого на резині
шашлика. І тут Славон із Льохою занервували. Вони спробу-
вали загасити вогонь водою з пластикових пляшок, але зазнали
поразки. Та й не дивно, уявляєте крематорій посеред моргу? Там
температура всередині була що в твоїй домні, хоч дамаську сталь
лий! Славон десь накаламутив шланг, але запізно, шугало на весь
Медгородок. А тут ще довкола дев’ятиповерхівки ці дурні. Усі
з вікон повилазили, дим валить, м’ясом смердить, одним словом,
пекло.
Ми випили. Вітьок глянув на годинника, невдовзі закінчува-
лася зміна й горілка.
— І що б ви думали? За пів години біля моргу стояла
пожарка, машина МНС і спецпідрозділ міцних бичків у броне-
жилетах. Голомозі з автоматами напереваги кинулись на штурм
моргу, пожежники гасили полум’я, а причмелене МНС витріща-
лося на весь цей сюр. Просто справжні воєнні дії, навіть Михалича
з його городу Вергунського привезли. Із червоною пикою, він
дивився на звуглені тіла, цмулив щось просто з пляшки і каш-
ляв від диму. Картину «Останній день Помпеї» бачили? На те воно
й було схоже: згарище, то т у т то там стирчать ноги-руки,
127
автоматники, пожежники й на підлозі мордами вниз санітари. Ну,

з вогнем, певна річ, невдовзі впорались, а потім розпочалося три-
вале розбирання польотів. Навіть карні справи відкривали, хтось
там у облздраві з посади злетів. Проте Михалича не зачепили,
а він цих дурників відмазав. Дали їм ніби умовно. А вони ж лише
прагнули врятувати й без того нещасну батьківщину від загрози
біологічної катастрофи.
Ярик у тер спітнілого лоба, а я уявив всю т у картину
з жаристими покришками та обгорілими руками й ногами.
— А з трупами ж що?
— Та нічого. Частина згоріла під сливою. Шкода дерева, листя
обвуглилось. Давайте по останній чи що, та я покотив. Увечері
«Зоря» грає.
Вітьок відчинив шафку, дістав пакет і похвалився шарфом
з написом «Чьорно-бєлиє».
— От! Купив тим разом у крамниці фірмовій. Сьогодні з «Гор-
няком» бігатимуть. Натягнуть дупу на комірець як годиться.
Головне — знову не налигатися і телефона не загубити. Ходімо
покуримо!
Ми вийшли надвір і сіли на лаву навпроти входу. Голова
паморочилася. Середина літа. Сонце вже западало за панельні
будинки. Може, узяти завтра квитки до Сімферополя? У Криму
зараз фестиваль, саме встигну. Оця назва, звісно, «Рок-хвиля —
2013», але музиканти ніби не погані. І квитки дешеві. Намета маю,
Михалич пустить, а як пощастить, то ще й відпускні дадуть. Поїду
на два тижні, навіть мобільника не братиму. Нехай вони тут хоч
усі повимирають, як динозаври. А що? Маю законну відпустку.
Трупи — це шкідливе виробництво, між іншим, а молока нікому тут
не дають. Думки увірвав Вітьок.
— А Славон потім красунчиком став. Назбивав грошей,
у бандитів позичив і відкрив точку на центральному базарі. Тор-
гував дитячими приставками «Сєга Мєга драйв». А потім узагалі
до Праги поїхав. От сьогодні заходив, казав, хату продає, на чешці
128
одружився, громадянство тамтешнє отримав. А Льоха де —

не знаю, спився, мабуть.
Вітьок піднявся з лави, простягнув руку й зірвав фіолетову
немов синець сливу.
— Тримай, Жорику. Та сама слива, досі родить. Ач як добре!
129
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ
З А КО П У Й
ПИРІЖКИ Щ АСТЯ
1.
К
ілька тижнів моїх відпусткових мандрів, мого
безтурботного бомжування у різного класу
комфортності наметах узбережжям Криму промчали наче китай-
ський експрес. Не встиг я витрусити з рюкзака рештки шишок,
відчистити від кіптяви емальованого кухля і повернути другові
триніжок для казанка, як уже знову йшов повз «Настєньку»
до свого улюбленого моргу. Літо відійшло, побіл на бордюрах злу-
щився, пил у внутрішньому дворі прибило дощами, ще короткими,
але вже не теплими.
В універі на мене чекав вирішальний бій: або я закінчую
навчання з «червоним» дипломом і потрапляю в аспірантуру,
або закінчую зі звичайним і залишаюся в морзі на посаді несер-
тифікованого провідника у світ мертвих. Я любив морг, але
викладати філософію мені було набагато цікавіше. Надто з огляду
на те, що зазвичай студентам на неї було начхати, вони взагалі
не розуміли, навіщо їм усім тим парять мозок.
Єдине, що рятувало від депресії, яка накотила після від-
пустки, був номер телефона Іри з Харкова. Вона подорожувала
зі мною південним узбережжям, вона вливала в мене портвейн,
а у відповідь на мої спроби заснути й уникнути чергового акту
збирання докупи наших ДНК, лагідно усміхалася.
— Жорику, тобі просто треба ще випити. Давай, пий і все
вийде.
133
Виходило, мабуть, не дуже, але Іра обіцяла приїхати в гості,

і я з того дуже радів.
Другою причиною не впадати в апатію була відпустка Соко-
лова, який поїхав «на баштан». Усе, що він встиг зробити перед
від’їздом, — зателефонувати мені.
— Жорику, таке діло: я їду до родаків, на баштан. Ми з бать-
ком потім їх до Сум повеземо, а звідти картоплю. Розпродаю — і мої
15%, малій на «галаксі» вистачить. Допекла. Ти там тримайся, не будь
терпилою. Словом, йобчики-горобчики, півнички, запальнички, крем-
чики. І от що, повалив сезон. Самі мокрухи, будь готовий зі шпателем
лазити. Мозки на раз по стіні розтікаються. Усе, обійняв, рулюй.
З тиради Соколова я зрозумів, що пахатиму сам. А це озна-
чало, що часу на самокопирсання буде обмаль. Удень універ,
ночами морг, у вихідні — пельмені. Непоганий ніби план на три
квартали не літа.
Вітьок зранку вже сидів на лаві біля моргу й пив вино
«Дєдушка Гирга».
— Салют передовикам жашківського шкуряного виробництва
імені Лебедєва-Кумача. Готовий їхати?
— Куди їхати, Вітю? Ми всі давно поїхали: я за маршрутом,
а ти в Лебедєва-Кумача.
Вітьок зригнув.
— Оце вже ні, ти мені Кумача не псуй. Це тобі не Мамин-Си-
біряк, і навіть не якийсь там Бонч-Бруєвич. Коротше, пакетом мені
тут не шурхоти, виїзди на вбивство. Там подвійне, буде цікаво. Тим
паче не в городі, а в Щасті. Поїдеш, соснами подихаєш. Від тубер-
кульозу корисно.
При слові «Щастя» я згадав, як ми з Яриком накручували,
мов локшину від лагмана, бабцю довкола кручених сходів. Ідея
пити «Дєдушку Гиргу» видалася не такою вже й поганою. Зате,
навіть якщо там убивство й зовсім голяк, можна заробити на бен-
зині, а це після відпустки було б незле.
Та найцікавіше відбувалося в «пансіонаті» — тамтешньому
міському відділенні міліції. Туди звозили повій, наркоманів, бариг
134
і самогонників усякої масті з Луганська. Привозили, а потім від-

пускали, щоб вони йшли пішки назад аж п’ятнадцять кілометрів.
Весело було всім: і водієві аузика, і черговим ментам, і самим бари-
гам та повіям.
Крім того, поруч із відділком повісили пластиковий дашок
і зробили бабцям «облаштоване місце для торгівлі». Головною
комерсанткою була баба Віка. Вона-то й годувала всіх: від ментів
і судових медиків до копачів металу, що розгрібали рештки заводу,
видобували з донбаського чорнозему іржаві гайки, мідяні надібки
й рештки кабелю. У меню «БабиВіки» було гаряче тісто з горохом,
картоплею, капустою і м’ясом. Усім найбільше подобалося з м’ясом.
До пиріжка «БабаВіка» іноді давала 50 грам бормотухи, настояної
на табуреті, і помідорчик. Заходило все чудово, надто після зимо-
вої «риболовлі» на пловців, котрі мимоволі ступали на слизьке
й тонули в колекторах Щастинської ТЕЦ. Виконувала бабця й «кор-
поративні» замовлення: пекла пиріжки на поминки, весілля
і прощальні передармійські вечірки. Тоді вона, бувало, й тиждень
не з’являлася на зміні. Усі журилися, але розуміли — Віка має від-
почити. Інакше втома може вплинути на якість продукції, а ніхто
не хотів, щоб порушувалися норми щастинського пиріжкового
стандарту.
На дивані в санітарській Ярик грав у радянський аналог
«нінтендо».
— Річ у тім, що я не встигаю яйця ловити. От би так трупи
на ноші сипалися — лишень підставляй. Ну шо, їдьмо?
2.
В
ирушили в обід. Ми з Яриком, а за нами
ментовський бобик зі слідчою групою і суд-
медекспертом. По щирості сказати, у Щасті самого щастя було
не густо: дво-триповерхові будинки, один супермаркет і кілька
гадючників. Невеличкі квартали вздовж траси. Під ногами
135
пляшки і шприци. Над головою провислі дроти. Пункт ДАІ

і велика заправка з «Бьорном» і батончиками «Фітнес». Шпилі ТЕЦ
невтомно видихують клуби диму. Тепляки — водоймища, куди ски-
дають гарячу воду й де купаються місцеві підлітки. Обабіч дороги
перекопані тракторами луки, кособокі паркани, фіолетові фра-
муги, беззубі тубільці в чоботях, корівники з дірявими шиферними
покрівлями, вила та гній.
Приїхали. Квартира на другому поверсі сірого будинку.
Виламані двері тримаються на верхній завісі, пошматований
дермантин звисає стрічками корейської моркви. На тинькова-
ній стіні видряпано: «Саша — хуй». Усередині смердить кислою
капустою. Книжкова шафа перекинута. Біля стіни розкладний
диван. На ньому лежить жінка з простреленим животом. Біля
балкону, мабуть, її сожитель. Йому пострілом знесло щоку, тому
здається, що він посміхається золотими коронками. Вочевидь
тут була пиятика: тіла вмостилися по обидва боки тумбочки,
вона тут замість столу. На ній величезна таріль, накрита закри-
вавленою серветкою. На підлозі пляшки від «Старокиївської»,
пачки від червоної «Магни», недок урки, попіл, два зу житих
презервативи. Молодий опер Рома зняв кепку, обвів поглядом
кімнату.
— Та годі вам. Вечірка в розпалі. Баба просто прилягла. Пити
задовбалася.
Рома щойно цього літа закінчив академію МВС і ось у поставі
лейтенанта прийшов повертати державі витрачені на нього під
час навчання гроші. Рома носив білі парусинові штани, сорочку
«в турецький огірок» і куртку-пропитку. На голові в нього була
кепка з невеличким дашком, на який міг сісти вертоліт CNN. Попри
те, що був він з Антрацита, здавалося, він от-от витягне з мішка
кавун, постукає по ньому й спитає: «Хлопчик чи дівчинка?».
Кавуна в Роми не було, зате була золотава запальничка з драко-
ном. Він відкинув кришку, креснув, прикурив, глибоко затягнувся
й видихнув хмарку.
— Гаразд. Давайте тут скоренько. Щоб не гаятись.
136
На цих словах він зняв з тарілки криваву серветку. Там були

пиріжки. На верхні потрапила кров. Він змахнув три верхніх
пиріжки, узяв нижній і надкусив.
— Теплі ще. Не законтачені. М-м-м. Із м’ясом, бабивікині,
одразу чую.
Рома взяв іще кілька пиріжків і прицмокуючи пішов
по сусідах, тримаючи в одній руці довгастий шматок тіста, а в дру-
гій — чорну папку з протоколами. Так Рома пройшов усією вулицею,
лишаючи жирні плями на дзвінках і часниковий запах у помешкан-
нях. Доки опер ходив, ми міркували, у що б замотати трупи, аби
не заляпати кров’ю наші єдині ноші. Ярик поліз у комірчину й довго
там порпався. Нарешті, радісний висунувся з-за дверей, розмаху-
ючи двома пляшками, які чомусь були обмотані клоччям.
— Во! Одна мені, одна Вітьку. Бо в нього від «Дєдушкі Гирги»
цироз буде. Берегти себе треба, він не береже. Не можна так,
не можна. Тіло своє треба любити. «Повідати я хочу про зміну
форм, що з тілом відбуваються. Усі земні створіння, сама земля
і небо змінюються… І ми як частина створення не можемо не праг-
нути змін». Затямив? Зміна форм — ось головне. Знаєш, звідки?
Я пнув бляшанку від «паштету з гуся»:
— Знаю, Овідій. Терпіти не можу цього моралізаторства.
— Або, якщо простіше, «Сама лише смерть показує, яке
мізерне людське тіло». Це вже, звісно, Юній Ювенал.
Ярик відкоркував пляшку і влив собі в горлянку третину
горілки. Уже не було сенсу питати, як ми поїдемо назад.
З ментами була вівчарка Лорд. Його передали з кінологіч-
ного центру на початку літа. Пес не бачив на одне око, не надто
швидко бігав і часом кашляв, але мав такий нюх, що давав фору
всякій таксі. Менти пожаліли Лорда й не дали його приспати —
забрали у відділення і періодично брали із собою на виїзди. Навряд
собака аж так ставав їм у пригоді, але він був незмінно товарись-
ким до всіх, хто разом з його групою порався біля трупа. Ступивши
у квартиру, Лорд почав щулитися, скалити зуби й тихенько вити.
Такого за ним раніше не водилося. Чим ближче його намагалися
137
притягти до трупів, тим гучніше він вив. Лорд вишкірявся, опи-
рався й ніяк не хотів наближатися до тумби з пиріжками. Тут
якраз повернувся опер Рома.
— Лорде, ну ти чого, наркомане? Ходи, дам тобі пиріжка.
Рома кинув собаці шматок тіста. Той оскалився, загавкав
і почав копати лапами підлогу. Рома підняв брову.
— Тю, геть здурів. Казав вам, нєфіг сухий корм купувати. Він
тепер нічого не жертиме.
Лорд не вгамовувався. Рома почухав кепку й раптом крик-
нув: «Ану, їдьмо!» — і побіг до уазика.
3.
У же за десять хвилин ми із собакою сто-

яли перед бабивікиним домом. Опер грюкав
у залізний паркан і кричав крізь сітчасту хвіртку.
— Тьотьвік, відчиніть! Зголодніли дуже. Треба, цейво, зігрітися
і під’їсти. Може, пляшечку візьмемо.
Там мовчали. Біля дому відгонило коров’ячим лайном. Під
парканом ріс величезний конопляний кущ. Рома не здавався.
— Тьотьвік, ну відчиняйте.
З будинку прокректав старечий голос.
— Ромчику, ти, чи шо?
Хвіртка рипнула, клямка грюкнула й ворота відчинилися.
Ми зайшли всередину. Лорд несамовито гавкав. Шерсть йому
стала дибки, він пускав слину й шкрябав лапами. Бабця не розу-
міла, що коїться. Вона лише задкувала й примовляла: «Хлопчики,
я пляшку просто так дам, я просто так віддам». Рома сидів на табу-
реті й незмигно дивився на бабуню. Та ховала очі, відверталася,
смикаючи в пальцях нитку з кофти.
— Ну що, курво, із чого пиріжки? Чим ти, курво, нас увесь час
годувала?
— Із яловичини. Я у Валентини купувала, на базарі…
138
— Яловичина? Це яловичина, я тебе питаю? Дивись!

Він кинув шмат пиріжка в Лорда. Той звився й захлинувся
гавкотом. Рома схопився на ноги.
— Ніхуя собі яловичина! Мармурова напевно. Мабуть, собака
не звик до таких делікатесів.
Бабця забубоніла.
— Тільки не бийте. З чого я повинна жити? Он лише «Аспар-
кам» від тиску скільки коштує, а ще комуналка за будинок.
— Я тебе, пугукало підстаркувате, не питаю про комуналку,
я питаю, із чого пиріжки! Чиє м’ясо?
Баба Віка заплакала.
— Я у Васильовича брала. Він у 30-му домі живе. Удень пра-
цював електриком, увечері виходив «на полювання». Гарпуном
убивав собак. Мені — м’ясо, собі шкуру забирав. Казав, дублянки
робитиме. У нас тут цих собак… Пройти вулицею не можна.
Вони в дачному кооперативі плодяться. Там цуценят, як тих
комах на фруктах. Якби не Васильович, вони б нас тут усіх поїли.
Ну, я й подумала, чого м’ясу пропадати, усе одно він їх білує.
Почала пиріжки робити. Ну, смачно ж. Самі їли, знаєте. Так
ми з ним і домовились: я йому 17 гривень за кілограм, а та сама
яловичина по 60. Йому гроші й шкури. А мені що? Роби свою
справу та души копійчину про лиху годину.
Рома на якийсь час аж закляк з роззявленим ротом, потім
покліпав очима й вимовив:
— Зрозуміло… Хлопці, беріть її, поїдемо в місто. Певно будемо
оформлювати. Не знаю. Будемо, мабуть. Зараз телефонуватиму.
Мабуть. Не знаю. Мені треба оговтатись.
У горлі в Роми забулькало, він відвернувся від бабці й виблю-
вав собі під ноги. Ярик роззирався на бабчиній кухі.
— Їдьмо, Жорику. Нам іще ці трупи довезти, довідки, доку-
менти, протоколи. А Вітьок, либонь, і «Гиргу» вже допив, сумує.
Ну все, пора вже, пора.
Ярик підвівся, узяв зі сковорідки ще гарячий пиріжок, надкусив.
— Непогано. Кажуть, від туберкульозу — саме те.
139
Д ЯД Я КОЛЯ . ТЕ Л ЕФ ОН У ЙТЕ Ж А Б ІН У
1.
Д ядя Коля з’явився в морзі несподівано. Його

привела медсестра з якогось відділення
обласної лікарні. Зовсім сивий, на вигляд років 60-ти, дядя Коля
займався спортом, ранком бігав, навіть у морзі не пив, не курив
і геть чисто випадав із загального кола моргівських працівників.
У дяді Колі була дівчина — студентка третього курсу, з якою
вони разом спостерігали квітування ковили в степах Луганської
області. Або, приміром, вранішнє життя мурах. Дівчина втекла від
батьків: суворий вітчим забороняв їй зустрічатися з дядею Колею
через 40 років різниці. Мама дорікала їй за зовнішній вигляд. Тому
дівчина послухалася свого олдфренда й перебралася до нього.
До нього в гараж у кооперативі «Южний».
Справи стояли так, що перша дружина дяді Колі забрала
в нього квартиру, старого «москвича» і навіть чехословацький гар-
нітур, а от гараж забрати не змогла. Ось тоді дядя Коля й оселився
на власній житловій площі розміром у 10 квадратних метрів, анек-
сувавши кооперативну колонку, кілька соток землі в посадці під
город і навіть зробив літній душ. Щоправда, взимку доводилося
ходити в сауну «Мєчта», що на кінцевій зупинці тролейбуса. Ось
так дядя Коля зі своєю юною Крупською жили в гаражі. Вона його
боготворила, а він збирав вулицями сірого міста трупи.
Надєнька, як ми прозвали пасію Колі, носила йому налис-
ники з сиром у фользі й книжки. Серед них траплялися такі
140
достойні екземпляри, як Барт, Адорно, Борхес. Але була і всяка

муть типу «Твереза хвиля» професора Жданова. Коля занадто
ревно дбав про здоровий спосіб життя.
Санітаром-водієм дядя Коля виявився непоганим, і це неабияк
дивувало Вітька. А білі штани «діда» так просто завдавали йому
справжнього болю.
— Шо ти вирядився? Начальника хоронимо, чи шо?
Коля відмахувався.
— Хай там як, а покійник — річ сакральна, зважати треба.
Він, як і Ярик, мав пристрасть до ужиткових речей спочилих.
Коля колекціонував ножі, ліхтарики, магнітики з холодильників.
Іноді, як треба було забирати тіло, він десь запропадав.
Навесні ми з ним приїхали до поселка Вергунка на труп:
звичайний алкаш застромив голову у ведмежий капкан у власному
флігелі. Поки я намагався витягти рештки шиї померлого, Коля
зник. Ноші ми несли вдвох із дружиною небіжчика.
— Ви вже пробачте, що так сталося, — мені було дуже ніяково.
— Та-слава-богу-радість-же-яка-забрав-цього-кровопивцю, —
защебетала жінка. — Він же як прийде, з кочергою за мною
ганяється. А то ще сапку візьме або граблі, тоді взагалі спасу
немає. Он дивися, які дірки в паркані.
Поки ми вмощували нещасного трупа на нашу колісницю,
з-за дерев з’явився радісний Коля і сповістив, що він дивився,
як «криги пливуть Донцем».
2.
Н
а той час, як у нас з’явився дядя Коля, я вже
досить добре запри язнивс я з похорон-
ними агенціями й за певний відсоток отримував на свій телефон
есемеску з адресою чергового небіжчика й списком того, що з ним
треба зробити: поголити, помити, одягти, підмалювати й так далі.
Бувало, що похоронники приїздили раніше за нашу труповозку,
141
а тому саме вони скидали мені замовлення, ігноруючи знахабні-

лих приватних перевізників типу «Авентина». Ці акули бізнесу
не боялися нічого. Протеговані начальником облздраву, авенти-
нівці приїздили по труп на підпитку, штовхали ментів, експертів,
слідаків і навіть родичів. Упевнені у своїй безкарності, вони грабу-
вали всіх, хто траплявся під руку, видираючи жмурів буквально
з кузова труповозки. Це тривало до 2012 року, доки їм не спалили
офіс, увесь автопарк і помічника директора фірми.
Чергова сумовита луганська осінь, що її ми з друзями
коротали в піцерії «Кантіна», подарувала мені чудового друга
з похоронки. Він мало того, що знав, хто помре вночі, так ще й брав
лише 10% від суми замовлення.
На початку грудня ми, як завжди, замовивши чай і два пива
на всіх, наливали в пусті чашки наливку «Моя вішенка» з-під столу
і вже ладналися йти по домівках, коли зателефонував Вадик.
— Малий, діло є. Тут один дід помер на Цимлянській. Там усе
просто: поїдеш, одягнеш, плюнеш-тупнеш-потанцюєш, пудрою при-
трусиш — і готово. 350 гривасів за все, цього разу стольник мені.
Годиться?
Його голос звучав вельми переконливо. Певна річ, Цим-
л янська ма ла поган у с лаву: саме т у т грабу ва ли стари х,
розчленовували проституток, вибивали зуби юним лицарям,
що проводжали дам. Тут вішали на будівельних кранах гастар-
байтерів з Ростова, забивали цеглою бездомних собак і розпинали
в підвалах бомжів. Такою була Цимлянська і її славний район
Дєвятіна. Але обіцяна сума дозволяла туди-сюди проїхати на бро-
ньованому таксі й навіть повести мою тодішню подругу Женю
в гадючний суші-бар. Сама Женя була цвяхом у моїй труні:
ми ходили з нею в кіно, пили коктейлі, гуляли по крамницях, три-
маючись за руки, вона годинами слухала історії про небіжчиків,
а я — про крамниці її батька. Це була класична френд-зона, про яку
я тоді нічого не знав.
Як герой, що вирушає на пошуки кладу, я вирішив поїхати
й причепурити померлого діда, щоб зрештою втілити свій давній
142
план і отримати не лише спільний перегляд під пледом серіалу

«Друзі», а, можливо, щось більше. Хто б мені тоді в мої двадцять
років пояснив, що «більшого» я не отримав би за будь-яких умов.
Перехиливши останню чашку «Вішенки», я викликав таксі
й покотив на Цимлянську, де на мене чекав дефрагментований
дід. У таксі я дістав свою нокію з ліхтариком і намірився грати
в «змійку», як телефон задзижчав. Це був Вадик.
— Малий, ти їдеш? Добре. Але дід не простий. Кажу одразу.
Як помиєш, підфарбуй. Тільки, блін, не треба з нього Куклачьова
робити, але фарбуй так, щоб видно було, що фарбував.
— Тобто? — здивувався я. — Нарум’янити буряковим?
Вадик знітився.
— Попатякай ще мені. Це батько депутата Жабіна. Усе, кінець
зв’язку, відзвонишся, як бабло забереш.
Вадик поклав слухавку, а мій сірий ланос уже під’їздив
до злощасного будинку, що загрожував перетворитися на мавзо-
лей батька депутата Жабіна. Хто такий той Жабін, я гадки не мав,
але, судячи з Вадикового голосу, він був персоною поважною
і померлого татка шанував.
Хвіртка фіолетового кольору була незачинена. Біля входу
в акуратно побілований дім на мене чекала літня жінка:
— Ви проходьте. Він там, на ліжку лежить. Останнім часом
тільки й робив, що мультики дивився. У нас від тих часів відик
залишився. Особливо любив про кота й мишку.
Я пройшов у вузький коридор, на ходу знімаючи куртку
й надягаючи рукавички. У домі пахло кислим борщем, само-
гоном і, чомусь, соломою. У дальній кімнаті блимав телевізор.
На стіні висів килим, під ним ліжко, у головах тумбочка з попіль-
ницею, у ній наче маленькі кільки лежали зо два десятки
недокурків. До килима великим цвяхом було прибито чорно-білу
весільну фотографію в жовтій рамі. На підвіконні стояла склянка
з пшоном, лежав молитовник, на ньому іконки, куплені в пере-
ході за 50 копійок. Я перечепився об коробку від відеокасети.
На ній радісний сірий Том, розчепіривши лапи, гнав рудого Джері
143
в бік чорної дірки в стіні. Тут же, серед грудочок волосся і пороху,
валявся «фосфорний» череп. Певно його давно не підживлювали
світлом, тож він зовсім не світився.
Наблизившись до ліжка, я сторопів. Не знаю, чому спочилий
уявлявся мені кволим зсохлим дідусем, але це був не він. Кремез-
ний чолов’яга з таким пузом, ніби в ньому сплив підводний човен,
застиг на панцирному ліжку й дивився в стелю. На ньому була синя
майка «Каліфорнія», розтягнені штани й червоні махрові шкар-
петки. Як же його, дідько, перевертати? Я, власне, мав зробити три
речі: повністю його роздягнути, потім помити з усіх боків, а опісля
вдягти в костюм, що висів тут же на стільці. На загал, не аж так
і складно. Але як упоратися з тим, хто втричі важчий за тебе?
Усі скептичні, а значить, неконструктивні думки я відігнав,
згадавши про Женю й похід до суші-бару. Попервах я спробу-
вав стягнути майку через голову, але перша стадія задубіння все
дуже ускладнювала. Дід вперто не хотів хоч трохи підвестися,
він наче прикипів до ліжка. За вікном посипав перший справж-
ній осінній дощ. Пів години я обливався потом біля здерев’янілого
трупу, замазав кров’ю джинси й порвав рукавички. Майку вда-
лося підсмикнути лише до лопаток. Я сів на підлогу, закурив, і тут
мені спало на думку покликати на допомогу когось із колег. Гро-
шей, навіть якщо ділитися, на суші-бар вистачить. Я зателефонував
Вітьку.
— Кого? Жмура вдягаєш? Ну вдягай! Не лізе майка? Так
потягни сильніше. Не тягнеться? Розрізай! Можеш дрючок від шва-
бри під спину підсунути. Не можеш, чого ти туди приїхав, щеня?
Учити тебе!
Вітьок ледве складав слова докупи, він був дуже п’яний,
його поради нікуди не годилися, а коли я зрозумів, що з нього
толку не буде, він уже мовчки сопів у телефон. Потім я намагався
набрати Сокола, Ярика, Юрця і всіх, хто був у робочій групі книги
контактів. Ніхто не відповідав. І тоді я згадав, що вічно тверезий
дядя Коля точно вільний, не п’яний і готовий заробити. І я зателе-
фонував йому.
144
— Там дім? Тумбочки є? Їду.

Дядя Коля згодився так швидко, що зерно сумніву не встигло
запасти в мою голову. Уже за двадцять хвилин він стояв на порозі
дому спочилого:
— Що тут у тебе? Де комод?
Дядя Коля з цікавістю подивився на череп, підібрав його
і поклав до кишені: «Пригодиться!». Удвох ми легко зняли одяг
з мертвого тіла. Дід хоркнув, випустив останнє повітря і приліг
спочити на подушку із жовтою плямою. Час було його купати.
Дядя Коля взяв мийку й почав розвозити по грудях рештки
жирових виділень. Він підняв руку і спав з лиця. Мовчки дивився
під пахву, потім роззирнувся по сторонах і тихо запитав:
— Чий це батько?
— Депутата Жабіна.
— Богородице Діво Маріє. Пора телефонувати депу тат у
Жабіну.
Коля замовк і немовби зависнув у повітрі. Під пахвою в мер-
твого зяяла чорна шахта від уколу, проштрикнута плоть так
і не загоїлася, краї дірки сіріли. Я прошепотів:
— Пора телефонувати депутату Жабіну.
Жабін не брав слухавку. Ми всі знали, що помер його батько,
але Жабін чомусь не хотів відповідати незнайомому номеру. Він
просто ігнорував нас, тих, хто вів за руку у світ мертвих його
батька. Жабін заперечував наше існування. Його геть не цікавило,
що ми на човні зі свічками веземо тіло його батька священною
рікою. Жабін не посилав нас і не кричав, що подасть до суду. Жабін
не грозив кулаком за те, що ми стукнемо макітрою об східці його
мертвого татуся. Жабін не вчиняв геть нічого. Він просто не брав
слухавки, а невдовзі взагалі вимкнув телефон.
Дядя Коля з благанням глянув на мене, а я на нього. До кім-
нати ввійшла дружина померлого.
— Хлопчики, а хочете чаю?
Вона спитала так, що шматки шкіри від трупа засвербіли
на порваній рукавичці. Я поквапився відповісти.
145
— Спасибі, ми вже йдемо.

Дядя Коля щойно розпочав і тому сценарій з уходом навіть
не розглядав.
— Звісно, хочемо. А є «каркаде»?
3.
раритетні чашки.
Ж інка представилася Ніною. Вона розливала
чай із червоного в горох чайника в такі самі
— Ми давно жили. Він уже рік як надвір не виходив. Тільки

просив носити йому плівки з фільмами й мультиками. А згодом
і з кімнати перестав виходити. Я воду носила, до крамниці знов-
таки треба, курей годувати, двері пофарбувала, а він лежить.
Дядя Коля напружився, але й далі пив якусь шипшину. Мені
стало ніяково.
— Дістав він мене, розумієте? Не розумієте. Усе розкажете?
Звісно, розкажете. Попросив укол зробити. Я зробила.
Я похлинувся. Мені хотілося отримати 300 гривень і поїхати
до Жені. Показати, що я добув. Мені хотілося нарешті зайнятися
сексом, як цього хочеться в двадцять років. Мені не хотілося слу-
хати про депутата Жабіна, про пахви і про те, чому дбайлива
дружина зробила чоловіку евтаназію.
Дядя Коля дожував ягоду з чашки.
— Ми там підшили, підмалювали, з вас 350.
Жінка загаялась. Упустивши в передпокої пальто, вона тиць-
нула Колі гроші.
— Я тобі довіряю. За труди праведні.
Коля вхопив купюру, закинув шарф на плече й вискочив
із квартири. Надворі після дощу випав сніг. Він м’яко шурхотів. Вітер
стишився. Мої руки в рукавичках без пальців мерзли. Я набрав
в руку жменю білої крупи й умився. Коля простягнув м’яту п’ятисо-
тку: «Тримай, це твоє». В моїй кишені залишалася двадцятка. Якраз
146
на таксі. Я віддав її Колі і посунув пішки. До Жениного дому йти

було не більш, як пів години.
Женя відчинила заспана, прошелестіла капцями по плитці
й завалилася на ліжко. Я стягнув із себе закривавлені джинси,
умився, ретельно помив руки та ноги й прилаштувався поруч.
Ще хвилин п’ять я сопів у вухо й терся об її спину. П’ятисотка
дірявила кишеню припаркованих на підлозі джинсів. Женя два
рази брикнулася і вкрилася половиною простирадла. Я подивився
на свої руки й подумав: «А дарма Жабін не взяв слухавку. Все
могло бути далеко цікавіше».
Кажуть, Женя вийшла заміж, переїхала до Києва й тепер
працює перукаркою.
Чи працює Жабін перукарем, чи так само депутат, а може,
теж кудись переїхав, мені не відомо.
147
ФЛЕ ШК А
1.
Ч ергування вихідними видалося дуже нуд-

ним. У суботу мене рятував мій шкільний друг
Валера. Йому не поталанило завести перші стосунки з жінкою, котра,
як на зло, колись була заміжня. Вона твердо взяла курс на терор, тож
будь-які спроби хлопця відійти й трохи потусити без неї наража-
лися на істерики та мовчазні образи. Іноді вона так заходила в раж,
що намагалася випхати Валеру з його власної квартири. Днями
в луганському цирку намітився концерт чергової «ВІА Гри», на який
панянка купила два квитки, хоча сам Валера другий тиждень слухав
новий альбом «Офспрінг» і ні на яку «ВІА Гру», ясна річ, не згоджу-
вався. Після надцятої з черги суперечки його було вислано за поріг,
і він приїхав у морг заливати біль пивом. Добре, що був вихідний,
у морзі я був сам, а в місті чомусь ніхто не хотів помирати.
Друг приніс чотири двушки пива «Добрий Шубін», сир-
косичку і 200 грам мойви.
— Вона мене дістала. Годі. Зараз нап’ємося, я прийду додому
й скажу: «Йди під три чорти!»
По мірі того, як Валера просочувався «Шубіним», його плани
ставали дедалі підступнішими. То він намірявся, як у драмі з іспан-
ського життя, поквитатися з дамою на ґрунті ревнощів, то просто
виперти її з квартири, то вимагати сатисфакції за моральні збитки.
— Одне вона добре вміє. Знаєш, домовика відчуває. Якось
я на роботу пішов, а вона невдовзі телефонує: другий комплект
148
ключів зник. Вона того дня на співбесіду так і не змогла потрапити.

А потім її мама порадила, щоб ми молока в блюдце налили, і тоді
домовик поверне вкрадене.
Я подивився на Валеру поглядом селянина, у якого забрали
корову до колгоспу.
— Та не смійся! Молоко налили, і ключі на ранок знайшлися.
За тумбочкою! Оце вона може. Я всіх тих сил не відчуваю.
— Може, ключі просто самі за тумбу завалилися?
Валера похлинувся пивом.
— Дивно, але мені це на думку не спало.
Словом, пили ми це пиво, потім ще якесь, потім спирт із кап-
терки закусували мойвою, я заснув на дивані, а Валера на столі
Михалича серед журналів «передачі трупів». Зранку сумний
Валера подивився на годинника.
— Шо ж я накоїв? Юля мене приб’є!
Він швидко наскуб на газоні нагідок і помчав миритися
з майбутньою дружиною.
Сонце випалювало очі крізь фіранки. У роті змішалися
смаки «Шубіна» й мойви, страшенно хотілося пити. Ні води,
ні тепер уже й грошей не було. Черговий мобільник мовчав, так
ніби в Луганську на ці вихідні запровадили мораторій на смерть.
Я поколупався у своїй кофтині, нарив якісь м’яті гривні й посу-
нув до «Настєнькі». Моїх засік вистачило на два бульйонні
кубики, здобну булочку та пляшку мінералки. Не так я собі уявляв
погожий недільний ранок. Я закип’ятив чайник, розчинив цей тер-
моядерний кубик, щоб збадьоритися, вийшов на ґанок і побачив,
як на майданчик біля моргу на легкому дрифті зарулила наша тру-
повозка з дядею Колею за кермом.
— Зміцнюй мускулатуру, займайся фізкультурою. Такий моло-
дий, а на вигляд, як моя мати!
— І тобі привіт, — відповів я Колі, помішуючи жовтогарячу
рідину в чашці з написом «Козєрог».
Коля вискочив з машини, упав-віджався, зробив напівшпагат
і пояснив.
149
— Коротше, треба масло поміняти. Знаю я хера одного,

у нього за Южним у гаражі СТО. Йому одна баба чековий апарат
принесла. Десь зі складу взяла і натурально подарувала йому.
Загалом, ми за чеком прогонимо дрібний ремонт, йому пляшку
поставимо, щоб він нам ту суму провів, а за ту ж пляшку масло
поміняємо. Поки він сапотітиме, заглянемо до тутешнього ресто-
рану. З мене обід. Ну і плюс, він чолов’яга давній, сам не питиме,
так що накатиш.
Я подивився на черговий телефон, він не подавав ознак
життя. Потім перевів погляд на кружку з «бульйоном». Мене
нудило. У всякому разі, не важко було визначитися, сидіти в запи-
люженому кабінеті Михалича без грошей чи поїхати на Южний
пообідати і, можливо, заробити грошей на вечір.
— Їдьмо, Колю.
— От покоління! За пляшку — так і рідний морг продасть.
Нічого Коля не знав про смак «Маґґі» після спирту з мойвою.
2.
Т ой самий Колин «хер» тримав гараж в коо-

перативі за південними кварталами. Поки
ми доїхали до місця, нам під колеса кидалися собаки, голуби
прицільно паскудили на тент, і ще двоє малоліток пожбурили
в лобовуху презервативами з крейдяною водою. Словом, район
був елітний. Від горбків на розбитій дорозі мій шлунок урчав
так, що перебивав движок труповозки. Кольором обличчя я ски-
дався на Шрека. Це неабияк веселило дядю Колю, котрий,
хоч би ти був олімпійським чемпіоном, ніколи не проминав
нагоди довести перевагу здорового способу життя, якого він
дотримувався за власною методикою. Якийсь час ми блукали
гаражним кооперативом, доки Коля не побачив двері з написом
«Розвал — Схаждєніє».
— Приїхали. Зараз швидко все накрутимо — і в ресторан.
150
Одна стулка дверей була прочинена. У гаражі стояла біла

волга старої моделі, а поруч на табуреті сидів чоловік у сірому све-
трі під горло, замазаному соляркою чи якимсь мастилом. Шлейки
брезентового комбінезону були спущені й звисали по боках. Зелені
окуляри затуляли очі, а на маківці сиділа кепка «USA California».
Праворуч валялися гайкові ключі, викрутки, а трохи ближче,
у межах досяжності, стояла літрова упаковка портвейну «333».
Із рипливого динаміка волги голосно лунали пісні чи то Адріано
Челентано, чи Тото Кутуньйо. Чоловік обернувся до дверей і поба-
чив Колю.
— Колямба! Жований рот, шкіряний м’яч! — гукнув він,
упустив викрутку й кинувся в Колині обійми.
Почоломкавшись, Коля представив чоловіка: Андрюха.
— Тут, Андрюхо, така справа. Ну я тобі коротко казав. Філо-
софія наша проста, як у Геґеля. Ми метафізикою сингулярності
розганяємо. Сам знаєш: сьогодні ти нам синопсис закрутиш, а зав-
тра ми тобі паралакс репрезентуємо. Словом, діло своє, праве
й потрібне. Чек на ремонт потрібен. Малий, неси, там під сидінням
в уазику.
Я подивився на Колю, на Андрюх у, на волг у і пішов
до труповозки.
Над зеленим ряботінням гаражних покрівель, з яких пускав
стріли бур’ян, висіло масляне кружало сонця. Порепаний асфальт
вичавлював зіржавілі пивні пробки. Вони купчилися в різних міс-
цях. Химерний собака в ковтунах зализував лапу. Часом він
полишав своє заняття і цяпав рожевим язиком воду з обрізаної
п’ятилітровки. Двері сусідніх комірок були повідкривані. Хтось
лагодив свою машину, хтось витягнув мангал і смажив шашлики,
а хтось фарбував у фіолетовий колір ворота, щоб вирізнятися на тлі
однаково зелених, іржаво-плямистих гаражів.
Навіщо я тут? Чому я щоразу опиняюся по коліно в пилюці
в дивних місцях? Чому я працюю в труповозці і від мого уаза
за кілометр відгонить гнилизною? Чому саме я бачу ці облу-
плені панельки? Ці облу плені, із замазаними борознами,
151
дев’ятиповерхівки, де за старими оксамитовими шторами тор-

шери, рибки, паласи, мармурові слони. Панцирні ліжка, гори
попелу, мертві тіла, пусті діла й забуті життя. Діряві пакети, гречка
з міллю, укриті пліснявою і жиром плити, волосся у воронках
ванн. Ці жмутки шерсті, верблюжі ковдри, спортивні штани «для
дачі», пощерблені рештки сервізів, кришталеві вази. Яким чином
це збирається і накопичується в житті людей? Як зухвалі під-
літки, що кидали пляшки у вітрини, дибки ставили лаком волосся,
малювали стрілки від носа до скроні, як вони можуть збирати
ці намистини, металеві ріжки, флісові жовтогарячі дивани, махрові
серветки, мереживні церати, пластмасові бігуді й червоні емальо-
вані каструлі? Як життя з дошки для серфу перетворюється на вуса
тарганів у комуналці? Коли й чому всі мають через це перейти?
Дядя Коля висмикнув мене з виру похмільних суїцидальних
думок.
— Ти тут у кому впав? Я ж попросив принести! У здоровому
тілі, мускулатура, фізкультура.
— Прокуратура, комендатура, префектура, куля — дура, —
уїдливо закінчив я логічний ряд і поліз під сидіння по загорнену
в газету «Вечірній Камброд» пляшку горілки.
Я відніс презент і повернувся назад у машину. За десять хви-
лин прийшов і Коля.
— Їдемо на обід. Царський. Ні, імператорський.
3.
Р есторан «Монарх» важко було назвати «рес-

тораном». То був генделик з дерев’яними
столами, лавками, схожими на парти в початковій школі, цегляною
стіною уздовж лавок і колонкою, що висіла на гвіздку. З колонки
рипіло про гранітний камєшек в груді. Шар пилу на лавках і тріск,
без якого неможливо було відірвати лікті від столу, підказували,
що «Монарх» переживає не найкращі часи.
152
— Вам капустяний салат нести? Є глазур’я, гуляш і сьогодні

в нас бараболя. Будете брати?
«Глазур’ю» можна було б і замовити. Риби не хотілося. Коля
нахмурився.
— Кофій подаєте?
— Є експесо й капучіна. Який бажаєте? Капучіна в нас «Мак-
кофі», три в одному.
Коля ще хвилинку подумав.
— А каркаде є?
Ми замовили дві яєшні, два салати, гуляш і дві кави. За все
Коля розрахувався готівкою — вийшло 40 гривень. Тепер можна
були сидіти скільки завгодно, доки Андрюха не поміняє масло або
не скінчиться портвейн «333». Я колупав жовток, коли в «Монарх»
ввалився чоловік у камуфляжних штанах, бундесверівській куртці
й кепці в піксель. Назустріч йому кинулася хазяйка кафе.
— Вовчику! Миленький, прийшов, сідай, годуватиму тебе,
худенький мій.
Я глянув на Колю.
— Хто це? Навіщо його годувати?
— Це Вовка-солдат. Він водилам фур, таксистам, бабам з кафе
на флешку музику копіює. Вони потім під неї їдуть до Ужгорода,
Донецька й далі, навіть до Херсона їдуть. І всю дорогу Вовки-сол-
дата музику слухають. Вовка-солдат це такий диск-жокей.
Я все зрозумів. Я збагнув, що сотні людей замість розі-
братися з флешками, usb-портами, комп’ютерами, возять свої
флешки Вовчик у-солдат у. Він на них скачує м узик у, люди
в дорозі слухають, а коли набридає, знову привозять Вовчику
флешку. Класна ідея для бізнесу на дорожній розвилці при виїзді
з Луганська.
Проте Вовка видавався заж уреним. Він трохи постояв
мовчки, потім стягнув кепку, кинув її на жирний стіл, а сам плюх-
нувся на лавку. Хазяйка побігла всередину, вочевидь по обід для
Вовки. Сам персонаж поставив під ноги чорний пакет, покопир-
сався в ньому й застиг.
153
За кілька хвилин хазяйка винесла йому біляш, пельмені

з бульйоном, чарку горілки й знову зникла в нетрях «Монарху».
Вовка перехилив чарку, потім вийняв з пакета пляшку з-під
коньяку з прозорою рідиною і налив чарку. Він повторив це кілька
разів, доки не вийшла хазяйка з тарілкою смаженої мойви.
Мій шлунок знову забурчав, а в роті з’явився присмак мойви
зі спиртом.
— Ну, розповідай, Вовчику, що чути? Чого смутний такий?
— Та все по-старому. Кручу-верчу. Тут таке вийшло, незручно
перед людьми. Щось із ноутбуком моїм трапилося. Я старі пісні
стер, а нові, по ходу, не записалися. Так вони й поїхали ні з чим.
— Ну нічого, всяке буває, іншим разом просто так запишеш.
Хазяйка залишила Вовку жувати рибу й зникла тепер уже
назовсім. Хлопець ще поколупався виделкою в тарілці, допив свій
самогон, натягнув кепку й пішов у своїх справах. Коля позаздрив.
— Живуть же люди, не те, що якісь-там.
І правда. Сидиш, їси мойву в придорожній ригалівці, а у віль-
ний від ремонту старих колимаг час записуєш усілякий шансон для
дальнобійників. Краще — годі придумати.
Я вийшов покурити. Розсікаючи брудну снігову рідоту,
до «Монарху» підкотив старий опель без переднього бампера,
з обідраним капотом і тріснутим лобовим склом. З нього прак-
тично випали водій і пасажирка. Вона була не набагато тверезіша
за нього. Водій піднявся з коліна, обтрусився й подивився на мене.
— Шо витріщився? Не бачив тачок побитих?
— Вилупив баньки свої, окаті всі. Я б на тебе подивилася,
якби ти так у кюветі поперекидався, — додала від себе пасажирка.
Парочка зайшла в «Монарх», а я — слідом за ними. Водій від
порогу гукнув:
— Маша, що там з печенею? М’ясо готове? Якщо ні, то горілку
неси, холодну.
Дядя Коля зневажливо цокнув.
— Винищувати таких треба. Ні, спершу меліорувати поля,
а потім винищувати. Або землю пахати, доки хребет не зломиться.
154
Хазяйка винесла для парочки карафку з горілкою. Кавалер

налив собі, дамі й відчув потребу у світській розмові. Нікого, крім
нас, поруч не знайшлося, тож, забувши образу, він повідав свою
історію.
— Ми ж як? Їхали по дорозі, а там відбійника немає. Баба
злегка приснула — і в кювет. Так крутило, думав кишки виплюну.
Бампер — на друзки, скло тріснуло, а на нас жодної дряпини.
— Ага, це я за кермом була. Дорога гладка. Воно без горбів,
спокійно, так я трохи позіхнула і все.
Пара синхронно хильнула горілки.
— Люблю тебе, пойняв?
— І я тебе!
«Молодята» з’їли свою печеню, допили горілку й вийшли.
Коля з’єхидствував.
— Цікаво, як вони такі налигані поїдуть?
— Мабуть, як завжди.
У Колі задзвонив телефон. То був Андрюха. Він уже закінчив
свої замовлення і зробив усе, що ми просили. Можна було заби-
рати труповозку, чек і котити в морг. Ми рушили в бік гаражів.
4.
А
ндрюха був веселий. Простягнув мені склянку
із запахом гнилих яблук.
— П’єш? Ні то й ні, у нас усе добровільно, мені більше буде.
Я вирішив піти в машину й там зачекати, поки Коля перетре
з майстром свої злочинні схеми.
У морзі на мене чекав пильний диван, візерунки на килимі,
та сама легендарна шабля, телевізор та купа дисків з російськими
серіалами, від яких так смішно, що хочеться випити горілки й піти
в ліс. Я уявив кабінет, а в ньому стіл буквою «Т». Він добре при-
дається для нарад, на яких Михалич обкладає матюками всіх
мешканців моргу, звільняє, махає кулаком і жбурляє в когось,
155
зазвичай у того, хто навпроти, червоною книжкою з матеріалами

XX з’їзду КПРС.
Я любив чергувати на вихідних. Ні, звісно, мені більше подо-
балося блукати посадкою, пити «Веселого монаха» й смажити
сосиски на вогнищі, ніж тягати в’ялених жмурів. Але по вихідних
не було ні Михалича, ні нарад зі жбурляннями, ні будь-кого. Коли
годинник показував шосту вечора і ніхто не помирав, я ставив свій
маленький ноутбук на червону капеересну книжку й грався в тупу
гру «Скарби Атлантиди», щось подібне до тетриса з варіаціями.
Бувало, сидиш у прокуреній кімнаті, за вікном несамовитий
вітер, гілки тополі б’ються у шибку, й щомиті здається, що хтось
смикає засув сталевих дверей. А на маленькому екрані колечки,
схожі на глазуровані пундики, летять на рухливі гачки. Чим більше
пундиків накинеш, тим більше очків. Сині пундики летять на сині
гачечки, рожеві — на рожеві. Одне колечко — одне очко. Кидаєш
їх, кидаєш. Коли очків набирається достатньо, блимає червоним
«Скарби Атлантиди». І переходиш на наступний рівень.
Ось уже сріблясті блискучі качалки їдуть довгим коридором.
Поруч відкидається люк, лише натисни кнопку — і труп випа-
дає. Трудно угадати, щоб труп утрапив саме на качалку. Натиснув
раніше — мрець, зовсім голий, падає на холодні кахлі й синюшною
шкірою прилипає до плитки. Візки, що їдуть слідом, застрягають,
падають і громадяться просто в коридорі. Тоді треба руками від-
тягати тіло й класти його на той візок, що поруч. А потім знову
й знову намагатися вчасно натиснути кнопку, щоб тіло приземли-
лося на качалку.
Деякі тіла в синіх бумазейних халатах. Їхні нігті чіпля-
ються за тканину, стирчать нитки від бирок, а на очах шви. Вони
не хочуть падати крізь люк, розчахують халати, заголюючи чорні
смуги ниток на грудині й лобках…
Дядя Коля торсав мене за рукав, рятуючи з лабетів сну.
— Агов, ти чого? Заснув? Ну, порода пішла: залиш на п’ять
хвилин — одразу спати. Дай мені, що називається, точку опертя,
і я засну.
156
З його вдоволеного обличчя було видно, що хитрий план вті-

лився, і можна повертатися в морг. Щоб скоротити путь, а заодно
полюбуватися ремонтом, вирішили їхати новою дорогою, яку
недавно відкрив аж цілий мер.
Щойно виїхавши на новий, місцями вже порепаний асфальт,
ми побачили мигалки даїшників, скупчення машин, з яких вихо-
дили водії, швидку, а на узбіччі — розплющений об стовп опель.
Дядя Коля натиснув на гальма, я вдарився лобом об скло й при-
печатав диск із ликами святих, що висів на червоній мотузочці
та мав оберігати труповозку від злих духів, радарів і пристріту.
5.
Т
ой самий опель з п’яною парочкою всере-
дині обвився довкола опорного стовпа. Снігова
рідота змішалася з кров’ю. Водія викинуло через лобове скло, він
лежав долілиць за кілька метрів від машини. Пасажирці зрізало
голову понівеченим верхом. Певно, вона навіть не встигла нічого
зрозуміти.
До нас підбіг опер Олег.
— О, як добре, що ви так хутко приїхали, бо я щось не можу
в морг додзвонитися.
Коля виправив спину.
— Ми завжди хутко. Особливо в такий день, як сьогодні.
Що тут трапилося?
— Та як завжди. Вилетіли з дороги в стовп. Машина й так
побита, ясна річ, ні подушок, ні навіть бампера немає. От і вийшов
фарш.
— Зрозуміло. Як же її видирати з салону? Можна забирати вже?
— Так, пакуйте. Голова там поруч, усе описали.
Мені зробилося боляче. Голова почала обертатися, у гру-
дях різко здавило й закололо. Я не знав цих людей, але відчуття,
що смерть стоїть тут, просто в полі біля стовпа, не покидало мене.
157
Паніка зростала з кожною секундою. Ніби мені не плювати було

на якихось п’яниць, звиклих їздити після літру в кожного. Ніби
мені було шкода цих маргіналів, що геть збилися з пуття. Ніби
мені було діло до цих самогубців. Та виявилося, що не плювати,
шкода і є діло. Ще кілька годин тому я бачив їх у кафе. Вони їли,
пили, розмовляли… Жили. А тепер лежать під луганським сталевим
небом.
Ми підійшли до уламків машини. Коля зазирнув усередину.
— Ну, її дістати просто, тут розпорото. Мужика так підбе-
ремо. Вивантажимо на підлогу, а тітку на ношах довеземо.
Даїшники т у пцюва ли непода лік, менти щось запис у-
вали в протоколи, експерт збирав свою валізку, кричали ворони.
Ми завантажили тіла, окремо — голову й залізли до уазика. Руки
замерзли. Коля поколупався в кишені й дістав флешку.
— Ось, у машині поцупив. Це зелена, Вовки-солдата. У нього
всі однакові. Може, на ній пісні якісь добрі записано. Дорогою
послухаємо.
Коля всунув флешку в наш перемотаний скотчем магніто-
фон, натиснув кнопку. У машині розляглася тиша.
— Гмм. Флешка порожня. Мабуть, солдат забувся переписати,
от вони дорогою без музики й заснули. Ну, нічого. Ми ж то з тобою
не позасинаємо.
Коля перемкнув на радіо, з динаміка залунало:
А ще хтось додому напише листа

Як бомби літають і кулі свистять
Купи собі ровер і скоро жени
Бо можна не встигнути — близько вони.
Труповозка котилася до моргу.
158
ДИВАН
У
дні своїх нечастих черг увань в обласному
мор зі я з а в ж ди н а т р а п л я в н а ме др е -
єстраторку Інну Титр. Мені здавалося, вона прийшла служити
мертвим ще раніше за Вітька. Принаймні, перший і найголов-
ніший нача льник с удебки Левревич, перехиливши ск лянк у
віск аря, за ду м ливо заводив: «Па м ’ятаю, Вітьок ще паца-
ном був…» Про Інну він такого не казав, Інна була завжди. Від
початку цих бірюзового кахля стін, дзеркалових столів, дерев’я-
них підголівників і заржавілих нужників, на котрі треба було
моститися шулікою.
Інна прийшла в морг ще на підготовчих курсах до медучи-
лища. Скільки років вона тоді мала, у кінці 80-х? Тут і залишилась.
Далі училища не пішла. Спершу працювала санітаркою, а згодом
почала складати акти розтину та реєструвати жмурів у журналі
обліку. Так і приходила сюди, занотовувала за експертами етапи
деконструкції людських тіл, змахувала рукавом зеленого халату
пузатих мух, багато курила й літрами пила розчинну каву. Екс-
перти її дуже любили, Інна була майже єдиною, хто встигав
записувати, не робив помилок і не ставив запитань.
Жінка була дуже худенькою, маленькою, схожою на порце-
лянову лялечку з музичної скриньки. Здавалося, вона легко може
зігнутися, як Гудіні, або зчепити обидві ноги за головою. Її очі,
кольору літнього листя, чудово пасували до тону шкіри відпочи-
вальників на моргівських столах, тому Інна ніколи не переймалася
розмаїттям свого вбрання. Усе було просто й практично: джинси,
159
довга чорна майка та кепка. Кепок було дві: червона, без жодних
позначок, і біла, на спеку, з написом «Мівіна».
Схема роботи теж була доволі простою. Я вкладав на дерев’я-
ний оцупок голову спочилого сердеги, підносив до його лобної
кістки пилку й готувався до порції бризок. Жінка тимчасом уже
тримала пальці над клавішами друкарської машинки. Так-так,
в обласному морзі все ще друкували на машинках «Ятрань».
Пальці в чорнилах і смикання каретки — чи бачили таке ви, хто
це читає? Я сумлінно пиляв череп, спливаючи потом і обсмикуючи
поли халату. Потім з поважним видом заходив експерт і починав
диктувати:
— Легені рожеві, пухнасті, спадають. Кишковник гладко всте-
лений, без характерного запаху.
Потім зазирав жмуру до рота:
— Зубів на взір… 26. На місцях відсутніх ямки зрослися.
Чотири зуби каріозно змінені.
Експерт послідовно йшов уздовж трупа, мене періодично
нудило, а Інна друкувала так, ніби їй диктував свої оповідання
щонайменше Довлатов, а краще Гем. Вона друкувала на машинці,
сидячи посеред моргу, як Буковскі записував ручкою на серветці
створені образи посеред ригалівки в Голівуді.
Інна працювала багато, забирала собі всі святкові зміни,
вихідні та позанормові розтини. Звісно, для заробітк у. Вона
довго була сама, а потім народився пізній син. Можливо, біоло-
гічний батько й замишлявся лише як донор, а, можливо, накивав
п’ятами, як дізнався, ким працює його дама. Але Інна ростила
сина самотою, узявши на свої порцелянові плечі цей важезний
мішок картоплі під назвою «дитина». У курильні, затиснувши
сигарет у зубами та переймаючи чашк у з руки в рук у, вона
розповідала:
— Тяжко, але син вступить до академії при президенті. Тоді
полегшає. Я перший рік сплачу, а потім треба, щоб він стипендію
отримував. А він зможе!
— Еге…
160
— Ти не егекай, він у мене розумний, знаєш? У школі, звісно,

лінувався, але розумний. Так що план такий: перший рік контракт,
а далі сам. А я нарешті припиню так працювати.
Перетинались ми, однак, нечасто і говорити, власне, не було про
що. В обласному морзі я бував рази два на місяць. Трупів було неба-
гато, а мені доручали, коли більш не було кому. Така заміна гравця
на полі танатоса. Сама ж Інна нашу труповозку навідувала зрідка.
Якось ми з Яриком повернулися з гниляка. Їсти не хотілось.
Волосинки в моєму носі просочилися гидко солодкавим духом
облізлої шкіри та мух. Я сидів у санітарській і намагався при-
думати, чим можна перебити цей набридливий, нищівний для
нейронів запах. Навіщо мертве людське тіло так смердить? Чому
природа так вчинила? Мабуть, щоб можна було знайти свого
одноплеменника, загризеного якимось саблезубим мурав’їдом.
Полежав день — і зрозуміло, у яких кущах шукати.
Зайшов Ярик із залізною чашкою в руках, нюхнув.
— Ух, який! Краще б зі жмурів випаровувався спирт. Уяв-
ляєш, яка б користь була? От ви там кого на своїй східній філософії
вивчаєте? Мабуть, якого-небудь Хаяма?
— Та немає в нас Хаяма, то в школі…
— Ну, в школі теж. Писав якусь херню. То ж у нього про вино?
Там вино, сям вино, як баба. Скрізь напівсолодке, у всіх віршах.
А от був у мене дружбан у дворі, Чиря. Він згодом фурником пра-
цював, шалені бабки забивав, тисячі по три за рейс, уявляєш? Якось
вірша мені склав. Дотепер мій улюблений. Розказати?
Мене млоїло, і я саме роздумував, піти до вбиральні чи варто
перетерпіти. Можливо, вірш прискорить вирішення дилеми.
— Катай! Вірш так вірш.
— Слухай, він короткий:
«Бува на серці часом так паршиво,
Аж чай не п’єш, зітхаєш сумовито.
Таку хандру лікуй сміливо пивом.
Закушуй смачно пивом оковиту.»
От! Пойняв? Між іншим, про пиво…
161
Плани Ярика щодо пива та мого походу до «Настєнькі» пору-

шила Інна. Вона увійшла до санітарської, тримаючи чорний пакет.
— Хлопці, я до Михалича заходила акти віддати, а вам ось
пиріжечків принесла.
Вона витягла з пакета брунатний, паперовий, у масних пля-
мах пакунок, поклала на стіл і розгорнула. Усередині лежало
декілька пиріжків з лівером, і відгонило від них шкарпетками
нападника луганської «Зорі». Ярик радісно заволав:
— Тошнотики! Ті самі, класичні тошнотики, якими я особисто,
ось цим от ротом, заїдав денатурат продукційний, ГОСТ 5962. Було
діло у дворі ПТУ № 48…
Ярик схопив пиріжка, сьорбнув із чашки, утерся рукавом
і вкусив свого «тошнотика» за оранжеву дупку.
Інна зникла серед зими. Пунктуальна й відповідальна Інна
не вийшла на роботу, не відповідала ні по мобільний, ні по міський
телефон. За добу мобільний взагалі відімкнувся. Вона не мала нікого,
крім сина, батьки давно померли. Але номера телефону Інниного сина
ніхто не знав. Зважаючи на те, що за 20 років Інна не пропустила
жодного робочого дня, з її відсутності всі дуже здивувалися. Зреш-
тою, вирішили навідатись до неї додому. Нас скликав Левревич.
— Вчинимо так: ви їдьте першими, без халатів своїх, щоб
людей не лякати. Може, там син без матері на макаронах зсох
і вже котрий день павуками та корою харчується. Хтозна, що могло
трапитись. Сіла в таксі, а замість додому в ліс завезли. Познайоми-
лась із чоловіком якимсь — він її в ліс. Ну й таке інше. Божевільних
зараз не бракує. Тож їдьте за адресою, роздивитесь, може, сусідів
розпитаєте. А ми тут з операми почекаємо. Як щось серйозне —
ви одразу цифри набирайте.
З усіх водіїв змогли викликати лише Тьому. Ярик — вихідний,
лагодив тещі унітаз. Дядя Коля складав атестацію з бігу з-по-
між власників гаражів у кооперативі «Гібіскус», а Сокіл порався
по господарству в садибі Михалича. У вихідний день це зазви-
чай була його повинність, на штиб панщини. Ми з Тьомою сіли
в уаз із жовтою смугою і рушили до кварталу Якіра, витиканого
162
одноманітними 16-поверховими «свічками», пластмасовими чер-

воними гірками, пісочницями, усіяними пивними пляшками,
і маленькими цілодобовими крамничками, де можна купити
хліба, горілку та кілька завітрених баварських сардельок.
На 8-му поверсі біля Інниної квартири воняло. Двері були
замкнені. Тьома затулив ніздрі серветкою.
— Пахне так собі.
— А може, вона кого замокрушила й п’ятами накивала?
— Може. А може, бабка яка померла. А може, вона взагалі
до Болівії поїхала, а сміття у квартирі залишилося. Годі вже ікла
сушити, викликаємо ментів, нехай двері ламають.
Група приїхала хвилин за 15. Весь цей час ми курили
між сходовими майданчиками. Тьома не збивав попелу, робив
«на короля» — коли вся сигарета куриться і залишається довгий
попільний стовпчик.
— Я думаю, валити треба звідси, Жорику.
— Куди?
— Не знаю. Може, до Польщі, на суницю. Он Гарик поїхав,
за рік квартиру купив на Южному, двушку. На «копійці» їздить.
Стара, звісно, але для міста згодиться.
— Там у Польщі й без тебе охочих вистачає.
— Ну, вистачає. Тоді в Росію можна. Дрон зі Станиці на будів-
ництві гарував, привіз нормально. Зараз вони вже вікна пластикові
вставили, хоче плазму взяти, не знає лише яку. А тут що? У під’їзді
сидіти, курити?
— Так, гайда в Росію. Цегляна промисловість і профспілка
рабів Дагестану вітають тебе як нового найманого співробітника.
Ти ж сам казав, що кредити — штука. Візьми кредит, відкрий,
ну, хоча б пиріжкову. Або СТО яке.
— Херня твої кредити. Удвічі переплатиш, а потім ще й пиріж-
кову твою заберуть. О, менти приїхали.
Сходами підіймався дільничний Кисельчук і два опери —
Митя і Влад. Решта з наряду залишились чекати внизу. Кисельчук
смикнув ручку дверей.
163
— Фу-у, ох і смердіж. Відчиняйте вже. Раніше сядемо — раніше

вийдемо.
Колупались кілька хвилин, замок хруснув і двері відчи-
нилися. У передпокої лежала купа сміття: пляшки, упаковки
від сосисок, порожні сигаретні пачки. Очі сльозили від смороду.
Ми побіжно оглянули квартиру й нічого, крім бруду й сміття
не знайшли. У залі, поруч із шафою, воняло найдужче. Мокрий
диван обліпили мухи. Тьома здивувався.
— Зима надворі, а тут мухи. Звідки? Просто як гремліни,
народжуются з води або з повітря.
Опер Митя плюнув на підлогу й затиснув пальцями ніс.
— Гремліни — не гремліни, а тхне так, ніби в дивані сплять
декілька вокзальних бомжів і всі в шкарпетках. А опариші, Тьомо,
загадка людства. Там, де труп, завжди черви, хоч у липні, хоч
у лютому.
Влад ногою копнув диван.
— Давай, Андрійович, відкривай, бо не мені ж туди лізти.
Ви люди навчені, спеціальні, так би мовити. Глянемо, що в чорному
ящику.
Я без рукавичок поліз до дивана. Відігнув спинку й потяг-
нув на себе, кришка тріснула. Усередині, у шухляді, куди зазвичай
ховають ковдри з ромбиком, простирадла в квадратик і пошивки
в ромашку, лежала Інна. Її щелепа підгнила — зуби оголилися
в посмішку. Плаття задралося, заголивши майже чорну ногу, обліп-
лену мухами. По всьому, Титр лежала у своїй схованці давно.
Тьома позадкував. Митю знудило. Влад стояв зі скам’янілим облич-
чям, губи його кривилися.
— Ясно. Давайте патрульних і, хто є вільні, на район, по всіх
генделях, пісочницях, під’їздах. Щоб знайшли сина або його тіло.
Не знаю вже, що й думати.
Темна кімната, сервант із рибками, вишита серветка, телеві-
зор і диван. Торшер з битою лампою. Пил, зламана парасоля, старі
банки з-під кабачкової ікри. З крану на мочалку накрапає вода.
На змішувачі переплутані наліпки: червона на холодному й синя
164
на гарячому крані. Дуті куртки, хутряні шапки, санчата на балконі.

Колючі кортові шарфи, шкалики з горілкою, окислювач і фарба для
волосся. Здохлі котлети, судки з пюре, ковбаса «на Пасху», рахів-
ниця, книжки, фотоальбоми, марки. Скрипучі, давно не фарбовані
мостини. І в кухні пострадянська мрія — м’який куточок. Тиха спо-
кійна родина.
— Ми прийшли додому, і вона не дозволила мені дивитись
телевізор. Я хотів піти у двір, а вона почала кричати. Тоді я пішов
до кухні і знайшов молоток, а коли вона лягла на диван, підійшов
і з усього розмаху вдарив. Ось так (показав). Я підняв тіло й засу-
нув його в нішу дивану. Потім зателефонував усім, кого знав.
У шафці були гроші, трохи бухла і ми влаштували вечірку.
Слідчий із криміналістом кривилися.
— На який день з’явився запах?
Ми з Тьомою стояли й не могли повірити, що це відбувається
насправді. Інну вбив її син. Завалив молотком через те, що вона
не пускала його на двір. Розтрощив їй череп. Ударив залізякою просто
в тім’я. Розколов як горіхову лушпину й вибив мозок на диван. На ста-
рий запилюжений диван, і сховав її труп до ніші для постілі. Просто
так. Ні про що не думаючи й не шкодуючи. Як муху кухонним руш-
ником. Розчерепив голову й пішов пити горілку. Жодного жалю.
— Смердіти вона почала на четвертий день. Я заливав
«Доместосом». Даремно. Хотів уже завтра закопати. Не встиг.
Тут ви… Я ні про що не думав. Так, аби стулила пельку. Жалкую?
Я пожив. Я жив як хотів. Два тижні, цього вистачило.
За кожним його словом усе більше млостило і нам, і слі-
дакам, і свідкам. Ніхто не хотів розмовляти. Мене нудило, Тьома
безперестану курив. Ми спустилися сходами й вийшли на свіже
повітря. Рясний мокрий сніг осідав на гостроколі, диміла ТЕЦ, леза
рекламних щитів дряпали небо. На білборді красувався напис:
«Строім новую страну». Тьома харкнув на сніг.
— Т ут Влад шкатулку передав. Сказав, нам потрібніше.
Іннина. Я не роздивлявся, повсякчас обличчя теє… перед очима.
Поїхали на роботу, га?
165
— Поїхали. Сил немає, очі злипаються.

Ми їхали по Анрі Барбюса. Там буксували в сніговій каші
«копійки» і «космичі», «дев’ятки» і ланоси, потопали в пластівцях
сірого укривала, мокріли. Водії плювалися, лаяли дорожні служби
й не полишали спроб власноруч визволити свої машини, щоб
удома, у теплі, сісти в крісло і, зануривши ноги в таз із гарячою
водою, випити горілки.
Оборонною тяглися люди, сірим ватним натовпом, від
зупинки до зупинки, сподіваючись упіймати автобус, застрибнути,
ухопитися за поруччя й подолати свої кілометри до дому. Біля
центральній площі стояли червоні намети. Новенькі, сухі, не при-
трушені снігом, вони диміли буржуйками й прапорами компартії.
Довкола розсіялися вогнища. Купа людей стояла поруч наметів.
Частина натовпу апелювала до своїх опонентів, ті мовчали, роз-
водили руками. Над наметовим містечком висіло гасло: «Россія,
Украіна, Бєларусь — вмєстє ми святая Русь».
— Тьомо, хто ці довбойоби?
— Це, Жорику, «Луганська гвардія». Вони наше місто захища-
тимуть, щоб ніхто сюди не заїхав.
— Хто заїхав? Про що ти?
— Будь-хто може. Бачив, що в Києві? Людей палять. Там попа-
лили і тут попалять. Так що пацани свої, зі Станиці. Не сци.
Я не бачив, що було в Києві. Я взагалі пропустив половину
зими. Я був зайнятий іспитами. Я був заклопотаний нестачею гро-
шей. Я не розумів, чому серед міста стоять намети і що робитиме
ця «гвардія». Я згадав про шкатулку від Титр — все, що залишилось
від цієї маленької жінки. Шкатулка з чимось. Вимовляючи подумки
її ім’я, я щоразу чув хруст черепа, що його пробивав молотком
її син. Дерев’яна, лакована, з маленьким сердечком на кришці, шка-
тулка була завбільшки, як пачка сигарет. Я зняв кришку. Всередині
лежала подушечка, до неї було прикріплено золотого персте-
ника і сережки. На подушечці акуратно, тонко вишито: «Синочку
на унівєр».
166
Г Р И Б И ТА В АТА
Н
аметове містечко розроста лос я. Заноси-
лось на те, що його мешканці оселились тут
до весни. П’яні тіла пересувалися на непевних ногах, потряса-
ючи георгіївськими стрічками. Вихідними я намагався оминати
це місце, а на трупи ми виїздили в інші райони й центру уникали.
Тьома, Сокіл і всі решта вважали, що наметове містечко — це фор-
пост, свої пацани, вони там у справі й потрібні. Я ніяк не міг
збагнути, навіщо вони там стоять, чого прагнуть. А головне,
я не розумів, що відбувається.
Ярик із Вітьком, скориставшись із тривалої відсутності
Михалича, наважились понишпороти по його книжковій шафі
та колекції DVD. Час від часу хтось натрапляв на перлину й радів,
як радіє опариш гнилизні в лісовій траві.
— Вітьку, диви, тут є диск із «Подвійним ударом». Ха! Ван
Дамм. Він же Жан-Клод.
— Що мені з твого Жан-Клода? От якби Жан-Жак. Хоча б три
зірки. Тоді я розумію. А то якогось кренделя в спортивних штанах
знайшов і радіє. У тебе таким весь Камброд має бути.
— Дурний ти, Вітьок, і не лікуєшся. Ван Дамм — це класика.
Світового кінематографу. Фільми класу «и». Я тобі про це не раз
казав.
Вітьок сьорбнув розведеного міріндою спирту із залізної
чашки.
— Ти краще на оце поглянь: золотий фонд Михалича. Ач яка
книжка гарна. Обкладинка навіть із цими, тисненими буквами.
167
«Класифікація механізмів асенізації на селі і в місті». І. Попеску,

Р. Клітару, Кишинів, 1984 рік.
— Ну то що? Он у Михалича домина яка…
— Яка?
— Ну так, не маєток, не спорю, але добротні два поверхи,
сарай, лазня з дубу є. Інакше, з чого б там Сокіл сніг лопатою роз-
грібав дев’ять годин свого суботнього часу? За домом глядіти треба.
Це тобі не твоя хрущоба. Може, Михалич за книжкою Попеску свій
нужник будував. Книжки в нього, вочевидь, корисніші, ніж фільми.
Задзвонив робочий телефон. Це було і добре, і погано. Гроші
майже закінчилися, тож з’являлася нагода заробити. Але надворі
було дуже холодно й геть не хотілося примерзати дупою до трупо-
возки. Ми замовкли й вагалися, відповідати чи ні. Вітьок махнув
рукою, натиснув на зелену слухавку.
— Алло. Так. Так, на дроті. Так, товариство мертвих луган-
ців, перший морг, Віктор Морт біля апарата. Та я це, Ромику, я.
Що у вас? Бабця? Без голови? У підвалі? Ого! Родичі теж там? Добре,
будемо. Що там «на бензин»? Ага, навіть із чайовими. Гаразд,
мчимо.
Вітьок кинув облізлу «нокію» на стіл.
— Коротше, так. Там підвал. У ньому бабця. Голови в неї
немає. У домі гулянка і там же родичі. Але вони ніби протверезіли.
Як збагнули, що їхній пращурці голову відтято, так і зробилися
тверезими. Ладні дати на бензин, керосин і навіть на газ, що ним
ми потім успішно заправимо повітряні кулі. У нашому випадку
кулі — це шлунки, а на заправку згодяться дві по нуль п’ять «Про-
зорої». Так що ви їхайте, а я тут приберу і стола підготую.
Ярик подивився у вікно. Кардіограма дротів стрибала під
вітром. Снігові пластівці кружляли над лавами, термометр збан-
крутував і пішов у мінус.
— Вітю, річ у тім, що там дуже холодно. А бабуся і до зав-
тра полежить, голова ж у неї не болить, як ти розумієш. От якби
мігрень, то виклик терміновий. А тут, як кажуть, без голови милою
не будеш.
168
Вітьок обсмикнув зелену санітарську куртку.

— Гарно стелиш, фраєрок. А тепер бігом в уаз, Жорик її сам
тягтиме на санях, чи що?
Ми прогріли машину. Ярик тремтів, мені теж було не надто
тепло. Я насунув шапку на брови й заховав руки в рукави.
— Ярику, а давай ми не поїдемо центром. Бо там ці намет-
ники, воно нам треба?
Ярик тикав змерзлим пальцем у скло китайського навігатора.
— Ми, звісно, можемо не їхати, але адреса біля центру,
23-я лінія. Навряд бабця сама дочовгає, тим паче без голови. Уже
вечір, без голови дорогу важко шукати.
До потрібної вулиці від наметового містечка їхати було хви-
лин десять, тож оминути його ми не могли. Довелося катати
навпростець, углиб приватного сектора в центрі Луганська.
Вулиця Донецька. Кілька тьмяних жовтих ліхтарів з трупами
серпневих му х усередині плафонів. Сирне світло ледь підсві-
чує хіба третину заваленої снігом дороги. Одразу за кучугурами
ряди будинків, праворуч парні номери, ліворуч непарні. Наш 74-й,
за зеленими цвяшкованими ворітьми. Поруч них чоловік у хутря-
ній шапці та розстебнутій дутій куртці, з-під якої визирає сорочка
й тільник. Він махає руками, показуючи на ворота, як стюардеса
в літаку перед злетом показує аварійний вихід.
— Ох, ви приїхали! У нас тут вже всі двічі поплакали. Такий
триндець, мужики, що ви такого й не бачили. Ви, мабуть, роз-
верніться, тут якраз кишеня, і заїздіть задом. Бабуся наша, хоч
і неважка була, але висока. Так вам вантажити зручніше буде.
Я сніг трохи лопатою відкинув, тож не маєте вгрузнути.
Ярик розвернув труповозку, акуратно під’їхав задом просто
під вхідні двері в дім, чоловік причинив ворота.
— Ви проходьте, проходьте. Усі там, усередині. Уся сім’я.
Я поліз до бардачка по рукавички й бацилол.
— Ти, Жорику, теє, пакет візьми. Там з-під моченого кавуна
залишився. Сокіл купував на тому тижні. Він цілком нормальний,
ручки міцні й не протікає.
169
— Пакет? Ти колядуватимеш?
— Засіватим у. Голову ти як нестимеш? Під па хвою?
Як м’яч у Ді Капріо в «Щоденниках баскетболіста»?
І то правда. Я зовсім випустив з уваги, що голова окремо.
Ми ввійшли в дім, там було дуже натоплено, аж спекотно. Гаряче
повітря гостро пахло горілкою і квашеною капустою. Нас провели
до просторої кухні-їдальні. Родина, мабуть, вечеряла. Посередині
стояв великий стіл, а на ньому декілька каструль з картоплею,
банки з консервацією, салатники з квашеною капустою, пелюст-
ками, маринованою цибулею і ще чимось, схожим на баклажанову
ікру. Чоловік, що нас зустрічав, представився Миколою.
— Я Коля, Харитонов моє прізвище. У нас тут трошки свята
було. Ну, вдало домовились, а ще в діда народини. Він, направду
сказати, помер у 91-му, але ми все одно відзначаємо. Родина
велика, діти, онуки. Я сам на базарі працюю, так от, ще друзі
прийшли.
Ярик, ковтаючи слину позирав на стіл.
— Річ у тім, труп де?
— А, труп зовсім тут. Поруч. У підвалі. Тобто в погребі. Я вам
кришку люка відчинив, можете сходами спускатися. Тільки обе-
режно. Хто ж знав, що так вийде?
— Річ у тім, що вийде?
— Ну, бабця… Голову загубила в погребі.
Я стенув плечима. Який тут зв’язок — погріб, бабця, народини
і втрачена голова? Із закамарка, де був підвал, вийшов знайомий
опер.
— О, саме вас і чекаємо. Усе, забирайте, бо спати хочеться.
Ярик ступив крок назад.
— Я сам-один туди не полізу.
— Та не дзюрчи! Т ут суто нещасний випадок. Я з вами
спущусь, там ще криміналіст Мишаня фоткає. Колись для підруч-
ників придасться. Ну ходімо, ви такого ще не бачили.
У погріб вели дерев’яні сходи. Я спускався, пригинаючи
голову. На горизонтально натягнутій волосіні сушилися білі гриби
170
й риба. Волосінь була всюди, на всіх рівнях і напрямках, наче

її снував павук-рибалка. На підлозі долілиць лежало тіло. Зі схо-
дів було видно лише спину в червоній кофтині й пасмо фіолетового
волосся. Опер крикнув згори:
— Он вона. А голова в кутку, де компот із черешні. Ой ні, там
грушевий.
Нога Ярика ковзнулася.
— Сука. Груша, черешня. Тут баба без голови, а йому компот.
Тіло справді було без голови. Голова лежала осторонь,
у темному кутку, під павутинням. По стінах росли гриби. Ярик
спробував пожартувати, але вийшло не дуже.
— Ось, а могли б гливи вирощувати.
Я підняв голову за рідке волосся, кинув у бік ношів. Пролунав
тріск, ніби луснув гарбуз. Ярик плюнув на підлогу:
— Ти теє, акуратніше. Товарного виду не попсуй.
Тіло лежало на підлозі, обплетене волосінню, як немовля
в укривалі на прогулянці морозного дня. Харитонов сів на схо-
динку й закурив.
— Ми їй кажемо: «Мамо, махай у погріб за солінням!» А вона
на сходах послизнулася і загула вниз. Хто ж знав? Заплуталася
у волосіні й шию собі перерізала. Ну не трясця?! Як таке могло
статися?
Ярик посунув банку з компотом.
— Як? Ось так і могло. Вона ж теж, теє, не навмисно. Наплу-
тали тут мотузок. Доведеться тепер доводити, що не ви її вдавили,
а вона сама, усе сама, як народ Північної Кореї, наслідуючи ідеї
чучхе.
Харитонов загасив недопалок об сходинку і зробив дуже сер-
йозне обличчя, як логотип компанії «ВИД».
— Нам нікому нічого не доведеться. Скоро це місто буде
нашим.
Від несподіванки я послабив руки й ноші з бабцею грюкнули
об підлогу.
— Чиїм — вашим?
171
— Ти акуратніше з праматір’ю моєю. А нашим — значить

нашим. Ми — «Луганська гвардія», а я — її народний полководець.
Ярик теж випустив ноші з рук.
— Хто народний?
— Полководець…
— Гаразд, Жорику, виносимо цю камсу безголову і їдемо
звідси.
Поки ми тупцювали на веранді, силуючись по косині про-
тягти труп, до нас підійшла жінка з тарілкою. На ній були огірки,
маринований помідор і склянка горілки.
— Це вам. Пийте.
Вона поклала Ярику в куртку ще одну пляшку і кілька
купюр. Я випив половину, простягнув склянку Ярику, а сам погля-
нув у куток. Там лежали перемотані ізоляційною стрічкою шматки
пластикових труб, каски, щити. При стіні стояв транспарант
«За дєдов спасьом ми Русь / Казахстан і Беларусь / Рожь, мєдвєдь,
тєатр ТЮЗ / Всє в таможенний союз!»
Ярик улив горілку в горлянку, подивився на Харитонова.
— Так шо там за гвардія у вас? Ви білогвардійці, чи що?
— Махновці. Усе, ідіть. О котрій завтра в морг? На 12-ту?
Гаразд. Ходіть, ходіть.
Харитонов майже виштовхав нас у двір. Ми завантажили
ноші в кузов, голову в пакеті поклали поруч. Ярик крекчучи заліз
на водійське місце. Я всівся поряд. Розмовляти не випадало. Ярик
тицьнув пальцем у магнітолу і з колонок захрипіло: «А в Дубаі,
а в Дубаі, сідіт под пальмамі Махмуд Алі. І куріт план, и чтіт
Коран...» Я потягнувся й вимкнув. За вікном валив сніг.
— Ярику, як гадаєш, це все серйозно?
— Що «все»?
— Ну, гвардія ця. Навіщо вони всі ці ломачки наробили? Каски
в них, щити. Намети поставили. Якось мені моторошно. Нічого
доброго не буде.
— Жорику, ти як маленький. Ну що вони вдіють? Помітингу-
ють трішки, вимагатимуть, ломаками помахають. Вони ж нічого
172
не захоплюють, доріг не перекривають. Нікого не б’ють. Так, цир-

качі. Ти не засмучуйся.
У морзі Вітьок помив столи, поприбирав у санітарській
і, вочевидь, нудьгував. Він вийшов у двір, тупаючи капцями
по снігу, і гукнув, махаючи руками:
— Завертай швидше! Усе захололо.
Ми вивантажили тулуб на стіл, поруч поклали голову. Вітьок
спробував присунути її якомога ближче до шиї.
— Ось! Тепер, ніби так і було.
Ярик по-дурнячому засміявся.
— Як у тому анекдоті. Річ у тім, що пам’ятаєте, коли про-
ститутку ховали, то написали на могилі: «Нарешті вони разом».
Це про ноги. Ги-ги-ги.
Ми сіли за стіл. Ярик розлив по чашках горілку. Випили
по першій, не полегшало. Вітьок закурив.
— Я так думаю: якщо не зможуть домовитись, треба воювати.
У нас тут своя культура. Як каже Сунь Цзи: «Перебуваючи поруч,
чекають дальніх; перебуваючи в повній силі, чекають утомлених;
перебуваючи ситими, чекають голодних; це і є управління силою».
Зрозумів, Жорику?
— Ні.
— Бо дурний. Вони їдуть нас убивати. От що вони в столиці
краще зробили? Зруйнували центр, спалили все…
Ярик схопив зі столу скибку сиру й доправив до рота.
— Ти, Вітьку, не гони. Ніхто нічого не руйнував.
Вітьок зиркнув на Ярика червоним оком.
— Ти, може, з них?
— З кого? Йож твоя нога! А нічого, що ми з тобою чотири роки
трупи тягаємо? А я «з них»? Це коли я встиг? Між гниляками бігав
записуватися? Списки в лісі писали? Я тебе питаю, чого мовчиш?
Я тут радикальний осередок збив? Ну?
Вітьок заметушився. Він не знав, що відповідати, та й від-
повідь уже не мала сенсу. Хіба не зрозуміло? Скоро ми всі
розділимось.
173
— Хлопці, пропоную поспати. Нам ще завтра голову приши-

вати. Я, наприклад, ніколи такого не робив.
— Я навчу тебе. Шо там її пришивати? У 90-х наприши-
вався — бувай здоров! — Ярик ліг на диван і накрився курткою.
Ми з Вітьком вийшли покурити. Диміли труби котельної
Медгородка. До горла підступив клубок, ніби я заковтнув великий
шматок яблука. Я дивився на місто, що потопало в снігу. На його
мерехтливі у вільгому повітрі ліхтарі, сахарний будиночок лялько-
вого театру, тьмяні вікна висоток. На сині букви готелю «Луганск»,
парапети, лавки, бордюри. На заправку з миготливою вивіскою
«Піца Пєтровіч», на кіоск «Блінка». Пити не хотілось. Нудило. Місто
було таким рідним і водночас таким чужим, як нова подруга після
першого сексу. Ще кілька хвилин тому вона здавалась тобі цілим
світом, а тепер хочеться, аби вона зникла. Хочеться мовчки курити
й не відповідати на її дурні запитання. «А ми будемо разом?»
Мабуть, таки… Мабуть… ні. Мабуть, ні.
174
ДЕНЬ НАРОД ЖЕННЯ МИХ А ЛИЧА
1.
Я
взяв кілька вихідних поспіль, набрав пива,
пельменів і майже не залишав свого барлогу
на 16-й лінії. Я намагався надолужити все пропущене: дивився сто-
личні відео з вуличними боями ментів із протестувальниками,
читав аналітику і силився зрозуміти, як так сталося. А пухлина
все росла: по місту стали з’являтися російські прапори — не виві-
шені де трапиться, а на адміністративних будівлях. Маршрутки
обклеїли стикерами «бєндер нє возім», «говорі по-русскі» і вже зна-
йомий мені логотип «луганской гвардіі». Місцеві сайти новин щодня
публікували звіти з мітингів: здавалося, що мітингують по кілька
разів на добу. Під Стелою героям війни збиралися «прихильники
федералізації». Навпроти, біля пам’ятника Шевченку відбувалася
панахида за загиблими в Києві. Періодично «прихильники федера-
лізації» намагалися бити тих, хто прийшов на панахиду. Від усього
того ставало моторошно, Луганськ перетворювався на Готтем-сіті.
Чи міг я тоді уявити, яким темним він стане лише через рік.
З добровільного ув’язнення мене витягнув дзвінок Вітька.
Була морозна субота.
— Жорику, ти там зовсім пліснявою укрився. Давай, дуй
у морг.
— Щось трапилося? У мене ж іще два вихідні.
— Нічого не трапилося, у Михалича день народження, усіх
свистати наверх. Жодних «але». Годі вже прикидатися Августином
175
Блаженним, давай до нас, розважишся. Замовлено кращих клоу-

нів з обласної прокуратури, приїде навіть бойове крило жіночої
частини слідчих, навіть один суддя буде. Корисні знайомства.
А Віка-слідча так узагалі! Не пошкодуєш.
Сперечатися з Вітьком не мало сенсу, і він певною мірою
мав рацію. Усе-таки Михалич — постать у місті не остання, буде
весело. На таких заходах зазвичай багато всяких історій розповіда-
ють. А ще можна буде дізнатися про щось із життя хворого міста:
будуть і менти, і прокуратура.
Я зайшов у ванну. Гріти воду в каструлі було ліньки, тому
я рішуче заліз під холодний душ, потім розтерся рушником і став
швидко бігати по квартирі, аби трохи зігрітися. У шафці на кухні
стояла недопита пляшка коньяку. Я ковтнув кілька разів, і хоч
вилиці звело, у животі одразу потеплішало. Я вдягнувся і вийшов
на вулицю. Вирішив трохи пройтися, а потім сісти на трамвай
№16. У парку біля кінотеатру «Украіна» був мітинг. На збитій з під-
донів сцені стояли колонки й мікрофон. У нього кричав Харитонов.
— Я народний губернатор Луганська. Ми вимагаємо відставки
всього міського й обласного керівництва. Ми вимагаємо припинити
безчинство й зупинити радикалів, які вже їдуть на 70-му автобусі
в наше місто палити жінок і вбивати вагітних дітей!
Я підійшов до діда, що потрясав плакатом.
— Чого хочуть?
— Усе просто. Російській мові статус державної і щоб жодних
заборон.
— А хто її забороняє?
— У Києві вже заборонили, ми повинні взяти все в шори
і не дати цій гідрі світового імперіалізму знехтувати пам’ять наших
дідів.
До зупинки під’їхав мій трамвай. Я зайшов на задні двері,
було майже порожньо. Кондукторка дивилася в вікно.
— Мітингують вони. Одні, он, уже домітингувалися.
Чоловік відірвав погляд від газети «Вєстнік красной звєзди».
— Ці правильно мітингують, щоб ті більше не мітингували.
176
2.
У
морзі вже було повно народу. Кабінет Миха-
ли ча перетворивс я на ве ли чезний сті л.
Це скидалося на грузинське весілля. Дівчата з лабораторії
носили якісь тарелі з ковбасами й салатами, Ярик дзвенів паке-
тами з пляшками, а біля мангалу у дворі шаманили Вітьок
із Соколенком.
— Жорику, підходь, ми м’ясо майже досмажили, скоро всі
разом підемо.
Біля моргу припаркувалися чорні джипи — приїхало началь-
ство з прокуратури. Я ввійшов усередину, у кабінеті було людей
п’ятнадцять. Усі сміялися, голосно розмовляли і час від часу під-
німали склянки за здоров’я Михалича. З-поміж усіх вирізнявся
мордатий прокурор Сергій Валентинович. До костюму він пришпи-
лив георгіївську стрічку.
— Я так скажу. Подивився відео, як вони там чоботами двері
в прокуратуру відчиняють. Я такого в нашому місті не допущу.
Будуть скоти знати, як із нами, силовиками, говорити треба. Усі
під кийком у мене ходитимуть.
Михайлича явно напружила тема розмови й сам Сергій
Валентинович.
— Годі вже. Ти оце в себе розповідай, про прокуратуру. Мені
ті алкаші в центрі до одного місця. Краще за старим звичаєм.
Пом’янемо, що в нас цього року цікавого було? Правила прості:
одна історія — склянка горілки. Підемо по колу. Починай, Костику.
Михалич обернувся до Мороза. Костя перекинув склянку
в горло.
— Ну, слухайте. За ментів розкажу.
Малкин і Талакин були друзями від першого курсу мен-
тівської академії — разом крали хліб із хліборізки, посилали
рудого каптерника Дениса Адонина по оселедець із пивом, зні-
мали баб і били морди вірменам у кафе «Тітанік», що на п’ятачку
біля академії. Ділили кільку в томаті з пайка, а раз навіть зв’язали
177
сержанта Лисицинського, коли він заважав їм пити пиво після

відбою. Причому в’язали так: Малкин крутив руки, Талакин швор-
кою обмотував сержанта. Потім курсанти знову сіли пити пиво.
На всі завивання Лисицинського вони підсміювалися і іноді кидали
в нього дупками від огірків.
Так сталося, що Малкин з Талакиним потрапили операми
в одне відділення. Були майже напарниками з американського
бойовика й прикривали один одного за будь-якої сит уації.
Як це зазвичай буває, світлі ідеали міліцейської роботи змилися
корупційною буденністю, облупилися дурнуватими відписками
для керівництва, вицвіли й потьмяніли від планів, продрозкладки
й заказу хи. Помалу колеги загрузали у світі напівкриміналу,
на якісь злочини заплющували очі й брали хабарі. Але улюбленою
дійною коровою стали дрібні бариги.
У багні підвалів, серед собачих бліх і бомжацького лахміття,
опера притерлися з деякими персонажами, що торгували най-
послідущою чорнухою. На свята, після роботи, хлопці дозволяли
й собі невеличкий укол. Сімкою вони заїздили на очисні стави,
усім казали, що ведуть зовнішнє спостереження, вимикали теле-
фон і спали після уколу кілька годин. Траплялося це зрідка, і вони
не вважали це гіршим, ніж жерти горілку в кабінеті, як решта опер-
групи. Довіреною особою в Малкина й Талакина був барига Решето.
Вова-Решето, син алкоголіка й вахтерки з гуртожитку, виріс
у заводському гетто селища Пархоменко при лудильному заводі.
Перший строк отримав у дев’ятому класі, коли з кентом Хмарою
пограбував гральні автомати у своєму ж під’їзді. Найсмішніше,
що біля цих автоматів вони гаяли весь свій час, отже адміністра-
торка попри мамчини панчохи їх швидко впізнала. Решето легко
відбувся, отримавши рік колонії. Вийшов і майже одразу сів на рік
за крадіжку DVD-плеєра з бару «Вішня». Туди вони з друзями
ходили виглядати чоловіків, що дорогою з роботи напивалися
в барі й глупої ночі виходили на стежку, яка вела до селища. Тоді
Вова бив їх дрючком по потилиці, а решта вичищала кишені
бідолах. Одного вечора щось пішло не так. З бару або на рогах
178
виповзали ті, хто пив у борг, або певними ногами виходили ті, хто
зайшов перед зміною випити кухоль пива. Останні недоліткам
були не по зубах. Вова вирішив виправити ситуацію і просто забіг
у бар, вирвав із м’ясом дівідишник, загорнув його в куртку й зди-
мів. Знайшли хутко, тим паче, після першого терміну був на обліку.
Після другої відсидки Решето набрався досвіду, повчився
тюремної мудрості, став матерним серед районних пацанів і вирі-
шив, що більше не сидітиме. У поселку наросли нові підлітки
й почався бунт «чорного», «джефа», «мутного» або ж просто
«ліків». Варили майже в кожном у флігелі. Решето варити
не вмів, та й потреби не було. Поміркувавши, він вирішив наг-
нути основних варників, а потім кожному наодинці пояснити,
що як віддаватиме йому частину грошей, то ніхто його більше
не займатиме. Так і вчинив. Якийсь час ходив по дворах сам, від-
лякував незадоволених клієнтів, а потім і взагалі завів команду
заступників. По телевізору почався серіал «Бригада». Решето
не пропускав жодної серії, так і облаштовував свій побут.
Усі, хто хотів щось купити або продати на Пархомі, мав
пройти через Решето. Ніхто запросто не міг зайти на ринок або
залишити його. Знав Решето і Малкина з Талакиним. Певна річ,
ці два мусори його добряче діставали, а з іншого боку, не зачі-
пали. Малкин з Талакиним завжди тримали Вову на нігті — знали,
що можна притиснути будь-якої миті. Але він здавав дрібних
бариг, і цього було досить для показників. Для них він завжди
тримав нормального дозняка, а не кодеїновий компот, котрим
доходили в під’їздах геть занепалі наркомани.
Нових побігачів Решето зараховував особисто. У середині
листопаду до нього привели Гошу, студента філологічного ліцею.
Хлопець зовсім не був схожий на простого районного пацана, і,
здавалося, погано розумів, що йому доведеться робити, та й вигля-
дав на тринадцять років. У принципі, це був плюс: хто ж такого
зупинить? Взяли його розносником. Гоша навчався і не вжи-
вав наркотиків, він хотів м’яча й нові бутси. Батьки його померли,
а бабусі було вочевидь не до таких покупок: усе йшло на Гошин
179
ліцей, комуналку, їжу й таблетки. Тому Гоша вирішив підзаро-

бити. Друзі по футболу розповіли про Решето і про те, що кілька
разів «носили в під’їзд» і отримували за це гроші. Гоша подумав:
«А що втрачати?».
Вовина схема була проста: кожен барига бере централізо-
вано, майже як оптом на складі, виторг віддає Вові. Що розбавив,
набадяжив, підмішав і продав на ліву руку — то твоє. Чистий при-
буток від того, що втюхав бормотуху тим, хто ледве нашкрябав
на дозу. А бодяжили всі, і Вова це чудово знав, але не чіпав: т р е б а
й людям дати заробити.
Гоша нічого про все те не чув і, узагалі, був далеким від цього
світу. Тому вирішив чесно виконати поставлене завдання. Забрав,
що йому належало, і вийшов із хрущовки у вечірню пітьму. За пар-
каном диміла труба «Гіпромуглємашобогащєнія» — зелені хмари
вкривали отруйним пледом верхівки лисих тополь. Гоша плюнув
на жовтий від сечі сніг. Закурив, потикав у лід дірявим череви-
ком і пішов за адресою, трохи побоюючись патрулів. Назустріч
йому ніхто не йшов — порожня темна вулиця і густий дим труби.
Дійшовши до котельної, Гоша вирішив перепочити й випити.
За пазухою, у затертому пуховику «Пума», Гоша мав схований шка-
лик самогону, куплений на дрібнякі, що залишилися від обідів.
Гоша скрутив пробку, і в ніс ударило дріжджами. Він замружився,
ковтнув, нутро обдало скипидаром. Гоша сплюнув і рушив далі.
Біля під’їзду дому, куди він мав принести, стояла сімка.
Малкин з Талакиним увесь день ганяли по району за показ-
никами. На кінець дня втомилися, виконавши всі плани,
і вирішили заїхати до Вови, котрий і направив їх до того будинку,
куди бадьоро прямував Гоша. Зі шприцем і шкаликом самогону
за пазухою. Решето слушно розсудив, що й Гошу перевірить, і опе-
рам не западло буде малого в обличчя знати.
— Стій, падло! Стій, шмаркачу, — напався на Гошу Малкин.
Гоша перелякався на смерть, серце провалилося під устілки,
закотилося в поліуританову щілину дірявого черевика. «Перший
раз і одразу кінець», — подумав Гоша.
180
— Та не сци, малий. Що несеш? Ширку? Ну зара підемо в від-

ділок, та не сци ти, малий ще, отримаєш рік колонії.
Гоша затрясся, рік колонії явно не входив до його планів.
— Мамку видзвонимо, у школу знов-таки. Довийобувався.
За мамку Гоша не хвилювався, її рештки вже давно перетво-
рилися на перегній для будяків. Гоша хвилювався за ліцей і бутси.
Гоша сів на лід і заплакав.
— Годі вже тут комедію ламати. Давай, що там у тебе.
Гоша вивалив усе, що було в кишенях.
— А тепер бігом звідси так швидко, як ще ніколи не робив.
І Гоша побіг. До котельної, за ріг, через шлагбаум, далі повз
гаражі й собачу будку, потім ліворуч, звідти до пивних рунду-
ків, через базарчик, повернув праворуч до заводу, уздовж вулиці
до сміттєвих баків, ще далі, уже за рогом заводського цеху емалі,
знову праворуч і до дев’ятини — єдиної в районі дев’ятиповерхівки.
Від неї вже палицею кинути, попід парканом і ось він, флігель.
І навіть бабця ще не спить.
Малкин і Таланкин, звично отримавши бажане, сіли в сімку
і рушили на очисні. Вони ні сном ні духом не знали, що Гоша «чес-
ний», що це в нього «вперше», а тому про розведення він гадки
не має. Заглушивши мотор неподалік водозабору, напарники при-
йняли по уколу й невдовзі відрубалися…
Михалич наколов оливку на виделку.
— І шо? Ну відрубалися. Там у ментів половина наркомани.
Костя кинув на язик шматок копченої ковбаски.
— Та нічого. Приїхали ми через три дні. Труповозка гру-
зла в глині, уаз ніяк не хотів долати лайно полів. Багно налипало
на решітку радіатора, а водій весь час матюкався і кричав: «Нена-
виджу! Навіть здохнути не можуть по-людськи». Оперів шукали
всіма відділами, розробляли всілякі версії: від діяльності до нової
«війни мафії». З’ясувалося, усе простіше. Якийсь дідок з Восточ-
ного кварталу пішов гуляти зі своєю сивою вівчаркою й натрапив
на сімку, у якій на передніх сидіннях заклякли два синіх тіла
з рештками блювотних мас довкола ротів. Дід тут-таки викликав
181
ментів, а ті труповозку. Борщанули вони, панове присяжні,

і померли, як Ромео і Джульєтта, тієї самої миті. Я вікно розбив,
намагався Малкина витягти, та його пальці задубіли й примерзли
до руля. Водила так само кректав біля Талакина. Години зо дві
ми ментів із сімки витягали. Коли приїхали в морг, наш нічний
санітар Рома подивився на покривлені губи Малкина й кинув: «О,
Малкин, курва, 20 гривень мені винний був».
Усі зареготали, Михалич ледь не вдавився. Щоки Сергія
Валентиновича тряслися синхронно з георгіївською стрічкою. Мене
цікавила подальша доля героїв цієї історії.
— Костю, а що з Гошею?
— А Гоша так бутси й не купив. Його забирали із СІЗО через
три місяці. Він повісився на ремені.
Випили мовчки. Вітьок штрикнув мене ліктем у бік і показав
на двері. Ми вийшли надвір, кружляв мілкий сніг. Вітьок заванта-
жив у мангал порцію вугілля, полив рідиною і кинув сірника.
— Ти, Жорику, не думай. Я був на тому мітингу «за русь».
Потвори вони там усі. Але я тобі одне скажу: ми завжди потрібні,
за будь-якої влади. Росія там, Україна. Трупи різати треба? Треба.
Зашивати треба? Треба. Могили копати треба? Треба. А вся ця полі-
тика, без нас розберуться.
— Якось це не дуже корелюється з ученням Лао Цзи…
— Не той час зараз. Послу хай мене. Я совок пережив,
90-ті пережив і це переживу.
Ми роздмухали вугілля, докурили й повернулися до кабінету.
Там уже була нова делегація, з обласного моргу. Судово-медич-
ний експерт Віктор Андрійович Орлов передав Михаличу пакет від
усього моргу.
— Ну, люблю вас. Хоч у вас і окреме царство, а все одно спа-
сибі. Тепер давай, Андрійович, історію.
— Це запросто. У мене їх вагон. Моя улюблена, про Старобільськ.
Так уже сталося, що в 90-х побутувала в моргах практика
обміну досвідом. Ясна річ, наш обласний морг був найпрогресив-
нішим у плані пиляння голів і зашивання грудин. Ну й, знов-таки,
182
не кожен район мав навіть необхідні інструменти для розтину —

щось було в засіках, щось купувалося власним коштом. А ле
з технологіями, звісно, було складно. Персонал теж не надто горів
бажанням длубатися в мертвих тілах і хутко, надто молоді, линяв
кудись у поліклініку, або й зовсім на базар, чаєм і батарейками
торгувати. Певно, там могли бути чеченці й росіяни, які за допо-
могою паяльника й жаристих недокурків закладали підвалини
комерції, але все-таки це було прибутковіше, ніж щодня думати,
де взяти рукавички. Часи були важкі.
Чудового місяця січня 1996-го року прийшла й моя черга
їхати просвіщати т убільців міста Старобільськ, що на пів-
ночі області. Люди там були вельми прихильні: запрошували
ще за кілька тижнів. Казали, що працювати в них добре, колектив
дружній, веселий і вони дуже радіють, що нарешті приїде фахі-
вець і розповість, як уникнути праведного гніву родичів спочилих,
як правильно писати акти про розтин, і взагалі, уміє видобути
мило й рушник у таких тяжких для нашої країни умовах.
Грошей було мало. Я купив на базарі, що на кільці квар-
талу 50 лєт октября, сала соленого, узяв у знайомого дві пляшки
горілки, банку кислих огірків із підвалу. Засунув усе це в свою
сумку, прихопив кілька книжок із судової медицини, улюблену
шапку-пиріжок і вирушив у бік Старобільська.
Колектив, дійсно, виявився дуже приязним. Ми чудово
попрацювали в перший день, причому я стояв біля трупа, а всі
десять людей купчилися півколом поруч мене й ретельно запису-
вали. Незважаючи на те, що освіту ми мали однакову, з багатьох
речей вони дивувалися.
Прийшов вечір. Щоб нам краще заприязнитися, а працю-
вати з новими колегами мені довелося п’ять місяців, було вирішено
організувати вечірку знайомств. Ну, а простіше — пиятику.
Ми в закутньому кабінеті зібрали на стіл: я дістав свої при-
паси й благородні напої, лікарі й регістратори принесли кров’янки,
помідорів, Алла, друкарка середнього віку, наколотила спирту, так
що вийшло чотири літри розчудової горілки.
183
Посідали за стіл. Я побачив, що немає двох людей, а саме сані-

тарів. Я чекав. Пролунав перший тост, другий, третій за любов.
Четвертий тост «за нас блядєй, за вас нєвєрних». Санітарів не було.
Мені стало ніяково. Усе-таки колектив один, неправильно не запро-
шувати людей до спільного столу. Я не витримав і поцікавився,
де санітари.
Колеги якось єхидно й трохи силувано посміхалися. З реак-
ції я зрозумів, що тут про таке зазвичай не питають. Проте я людина
нова, «городська», на мою збентеженість зважили, і невдовзі в две-
рях стояли двоє парубчат — один високий, другий нижчий, ніж
середнього зросту. Я зрадів, але передчасно. Санітари привіталися,
пройшли в закуток, відсунули маленький столик, дістали персо-
нальні тарілки, ложки й склянки. Мені проясніло. У понятійному
руслі 90-х їсти з одного посуду з гомосексуалами дорівнювало стате-
вому акту з котримсь із них. Я передав горілку, огірки й сало за «їхній
стіл». А далі почалася звичайна пиятика з історіями про трупи, розмо-
вами про чоловіків і дружин і з усім, про що говорять на п’яну голову.
Попереду в мене були довгі п’ять місяців, і, певна річ, мені
кортіло почути всю історію з вуст самих санітарів. Якоїсь суботи,
закінчивши шити чергового братка, я купив горілки, ковбаси
та батон і вирушив на пошуки ізгоїв. Морг побудували ще до рево-
люції 1917-го року, тож будівля була дуже стара й мала своєрідне
планування: в одному крилі працювали з небіжчиками, у середній
частині — з побитими, зґвалтованими, проте живими, а в даль-
ньому крилі мешкав сам пан лікар. Саме в тій дальній частині
будівлі й оселилися санітари. Вони обладнали старий кабінет під
квартиру, вичистили лазню для співробітників, поставили пан-
цирні ліжка і взагалі влаштувалися як у звичайній провінційній
хрущовці. Ми випили горілки (вони зі своїх склянок, я зі своєї, щоб
не ламати традиції) і розговорилися.
Виявилося, історія любові почалася ще наприкінці бреж-
нєвського застою. Обоє працювали… шахтарями на одній із шахт
Луганської області. Звісно, стосунків своїх не афішували, проте
вибили гуртожиток і жили в одній кімнаті.
184
– Добре було, ніхто не знав. Я зранку В. розбуджу, сніда-

нок приготую, а сам вихідний. Приберуся вдома, а потім чекаю
на нього з роботи, — розповідав маленький санітар.
Так вони жили подружнім життям, як звичайна гетеросексу-
альна пара. Маленький правив за дружину в їхній патріархальній
родині, а високий за чоловіка й добувача. Тут почалася пере-
стройка, потім совок розвалився і шахту розігнали. Краще сказати,
припинили платити, і довелося шукати приробітку. Так вони
потрапили в морг, оскільки іншого джерела доходу для шах-
тарів не знайшлося, а в бандити йти стрьомно. Та й узагалі,
з огляду на їхнє сімейне життя, навряд їм вдалося б збудувати
кар’єру на кримінальних теренах. Окрім звичайної роботи, на яку,
до слова, ніхто не скаржився, бо працювали вони чесно й сум-
лінно, санітари організували маленький бізнес — приторговували
магічною атрибутикою. Якраз тоді люди, що втратили віру в мумію
Ілліча, потягнулися до окультизму, а по всій території колишньої
імперії розплодилися секти. Заряджати воду через екран санітари
не намагалися, а от продавати шматочки хрестиків, недогарки
свічок і поворозки від трупів — будьте ласкаві. Навіть у невелич-
кому містечку магів було по два на кожного жителя. А морг один.
А торгують у ньому лише наші санітари. Тому бізнес пішов угору,
і з грішми проблем у родини не було.
Минали тижні моєї роботи в місті. Пиятики, прогулянки
на річку, робота й нескінченні ночі в житлогуртовій кімнаті.
Невдовзі я помітив, що високий санітар спохмурнів, а згодом
на його обличчі з’явилися дряпини. З’ясувалося, що дружина має
чварну вдачу й пиляє його з приводу й без, від «де був?» до «чому
зарплата менша, ніж у Петрова?». Почалася незлагода. Високий
санітар усе частіше затримувався на роботі, а потім пропадав
у барі «Вішня», дудлячи розбавлене пиво й горілку з колишніми
вчителями. Повертаючись додому, наражався на скандал, у стінку
летіли стільці, виделки й навіть телевізор.
Улітку я попрощався з колегами, зібрав свої манатки,
подарунки, кілька літрів спирту й повернувся до Луганська.
185
Проводжали мене зі сльозами на очах і обіцяли «нє ударіть в грязь

ліцом» та служити богам смерті з усією відповідальністю.
У 98-му році мені довелося знову побувати в містечку С.
з приводу гучного вбивства туди терміново викликали всіх фахів-
ців. Закінчивши роботу з криміналістами, я з радістю попрямував
у морг — навідати своїх учнів, дізнатися, як їхні справи, тим паче,
їхати додому вже не було чим. Друкарка Алла розбавила спирт,
ми сіли вечеряти з лікарями. Завідувач відділенням журливо ска-
зав: «Санітарів не покличете вже». Я засмутився, вирішивши,
що норови змінилися. Але все виявилося зовсім не так.
— Через пів року після вашого від’їзду був страшний лютий,
люта холоднеча. Ці, як зазвичай, сварилися. Слово за слово. Бійка.
Дружина накинулася, а той її… його бити не міг. Знову телевізор
у вікно. Знову крики. Вигнала чоловіка на вулицю. Тот походив,
назад не пускають. Ішов містом, напився і заснув у заметі. Зранку
знайшли вже закоцюблого. Там без варіантів було. Дружина його
після похорону зникла. Більше ніхто не бачив того маленького
санітара.
Я спитав:
— А чому він ні до кого з вас не пішов ночувати?
— А хто ж у нас підора в дім пустить?
Михалич зареготав, його підтримали всі присутні. Віктор
насупився.
— Ну, мені було не надто смішно.
Ми з Вітьком вийшли покурити. Із дверей вивалився Ярик,
він хитався.
— Річ у тім, що добре сидимо. Душевно, історії такі святкові.
Вітьок гикнув. Мені якось не хотілося розмовляти, я весь час
думав про те, що відбувалося в центрі міста. І про те, що ж коїться
в Києві. І, зрештою, я не міг усе скласти в голові. Чому одні люди
протестують проти диктатора, а інші намагаються протестувати
за диктатора? Чи їм дійсно загрожує, приміром, заборона говорити
мовою, до якої вони звикли? Тоді чому я не відчуваю цієї загрози?
Усі кругом дурні чи я дурень?
186
Ярик ніби трохи протверезів на холоді:

— Жорику, ти багато в голову забираєш. У нас же різні куль-
турні шари й різна історія. Затям, що росіянину добре, то німцю
сам знаєш. Ну от зможуть вони у Львові пити спирт? А баб у морг
водити? Уявляєш, як такий собі Зеник із Прикарпаття в тільнику
під Аркадія Сєвєрного пне Анжелу-медреєстраторку після спирту?
Я, приміром, річ у тім, що такого уявити не можу. У них там шаро-
вари, вареники, колядки, Галі з цицьками. А в нас тут що? Степ,
шахти, зеки, тюрми. А за спиною величезна країна, вона нас скрив-
дити не дасть.
Вітьок виплюнув жаристий недокурок, дістав останню сига-
рету з пачки, закурив.
— Ти, Ярику, довбойоб і не лікуєшся. Звідки ти про шаро-
вари взяв? З мультика «Як козаки по сіль їздили»? Ти взагалі
за межі нашої області кудись виїздив? Ну так, щоб не за жмурами?
Я от туберкульоз лікувати їздив до Трускавця. Я тобі так скажу:
і тут, і там однаково. Як казав Платон, «людина — це двоноге без
пір’я». Так-от, що в Трускавці, що тут, ми всі без пір’я. І потім,
ти гадаєш, там трупів не ріжуть і спирту не п’ють? Того року були
курси патологоанатомів зі всієї країни, так п’ють, ще й як п’ють.
Ярик тупцював на місці:
— Я тобі не про пір’я, я тобі про голову. У них Бандера,
у нас Сталінград. У них у Польщі вбиральні мити, у нас у Москві
на будівництві колимити. У них дім ставити й город садити, у нас
у шахту на забій. Ми мислимо по-різному, хоч з пір’ям, хоч без.
І ніколи не будемо в одній площині. Я так думаю: розділити все
на штати, як у Америці. І нехай живуть. Ми тут своє будувати-
мемо, вони там своє. А центральні рішення, такі як бюджет, нехай
у Києві ухвалюють. Або в Харкові. Він ближчий нам. І це не я один
так думаю. Це на мітингу листовки роздавали. І правильно,
я не хочу, щоб тут марші зі смолоскипами по Луганську ходили.
Після всього цього мішанини в моїй голові лише побільшало.
Ні, Ярик мене не переконав, але чому риторика з розділенням
на штат» спрацьовує на таких, як він, я так і не зрозумів.
187
— Ну, не хочеш маршів зі смолоскипами, буду ть тобі

марші з георгіївськими стрічками. Гаразд, ходімо вже всере-
дину, бо у Вітька вуха фіолетові, а ти губою трясеш, як холодець
у мисочці.
У кабінеті знову змінився склад і тепер домінували менти
з управління. Невисокий худорлявий опер у джинсах і строка-
тій сорочці розповідав історію, початок якої ми пропустили. Вітьок
прошепотів на вухо:
— Це Вася Капаленко. Хороший оперок, міцний. Зараз буде
смішно, я цього кренделя з історії пам’ятаю. Приймав ось цими
руками.
Вася махав руками й розповідав свою байку.
— Льоня цей був добрий працівник. Можна навіть сказати,
дуже. З першого разу вступив до ПТУ. Гайки-деталі з печі витя-
гав, на «Октябрьской революцііі». Хутко втямив, що там довго
не пропрацюєш, та й, назагал, на ливарному всуціль одноразові пра-
цівники потрібні. Рік попрацював — і в ПТУ на електрика. Спершу
хотів на телемайстра, але передумав. Після ПТУ влаштувався штат-
ною одиницею в гнійне відділення міської лікарні № 4. Лампочки
міняв, розетки підкручував, облагороджував ізоляційною стрічкою
довкілля. Отримував 79 рублів і ще премію. На роботі познайо-
мився з Наталею, вона була медсестрою. Через пів року влаштували
весілля, усе як годиться. Покликали санітарів, дядька Петра-двір-
ника, сходили до місцевого РАЦСу, стали на рушники, навіть бійка
ніби була. Хоча Леонід і був трохи дивний, Наталю це не бентежило.
Їй було злегка за тридцять, пахтіло від неї кицьками, і єдине, чим
вона могла похвалитися, то це плакатом Бельмондо у спільному
туалеті гуртожитку й томиком Єсеніна із закладками на випадок
романтичного побачення. Тому Наталя не переймалася поодино-
кими заносами в чоловіковій поведінці. Леонід же, зрозуміло, одразу
перебрався в кімнату дружини, що їй видала велична соціалістична
держава за місцем служби. Не палац, звісно, але й не халупа. Дійсно,
двадцять квадратів, одежна шафа і свій стіл з електропіччю «Електа»
на спільній кухні. Для 86-го року це доволі пристойно.
188
За кілька років Наталя народила Льоні сина. А ще через

два роки доньку. А наша соціалістична батьківщина котилася
в глибоку прірву етапу первинного накопичення капіталу. Сус-
пільство зазнало трансформацій: на кутках утворилися приватні
ларьки, біля ларьків утворилися лисі здорові парні, а в держуста-
новах утворилися церкви. Причому церкви геть різного штибу:
воно й зрозуміло, хто перший устав — того й капці. До країни при-
їхали різноманітні місіонери — від мормонів до велосипедистів
сьомого дня. Усі проповідували, навертали до своєї релігії і поя-
снювали, чому саме їхній бог потребує дотації у твердій валюті.
Витівки ці не оминули й лікарні №4. На її території спору-
дили храм Іоана Предтечі. Храм відвідували працівники лікарні
й поблизьких витверезників, ходили й примовляли: «Геть, 70 років
лавами ходили, на лисого милувалися, прости нам, Отче Небесний,
за наш атеїзм». Пішов і Льоня. Благородним місіям не сподоба-
лася окупація лікарні темними силами православної церкви, і вони
перехоплювали адептів дорогою до причастя. Стояли біля входу
й зваблювали іноземною валютою. Льоня був електриком і вмів
робити три речі: паяти, трахати дружину й бити морди опонен-
там у пивниці. А як молитися, він не знав. Не знав, проте дуже
хотів. Тому послухався перехоплювачів, понадився на буржуйські
примани й утрапив до секти харизматів. Дружині сказати соро-
мився, тому, віддаючи не всю зарплату, мовчки кивав, що пропив.
На зборищах біснувався, реготав, танцював і радів. І все було добре
до 2-го травня 1997-го року.
Того дня Льоня прийшов зі зборів, подивився на дружину
й оголосив: «Я — месія». Та дивилася по телевізору «Дику Розу»
й не надала уваги його словам. Льоня вдягнув на голову прости-
радло, наперед вирізавши в ньому дірку, як у пончо, узяв сокиру
й повернувся до дружини. Короткими ударами він відтяв дружині
голову, а потім руки й ноги. Упоравшись, Льоня пішов до спільної
секції на поверсі. Там сусідка смажила картоплю. Мовчки Льоня
відтяв їй частину передпліччя й намагався розрубати голову.
Сусідці вдалося сховатися в комірчині.
189
У цей час повернулися зі школи діти. Сина Льоня зарубав

на місці, а доньку взяв на руки й з криком посунув на спільний
балкон. Коли приїхала наша група й працівники моргу, Льоня
стояв на 15-м у поверсі медичного г у ртожитк у й кричав:
«Це ви винні, а я святий, я можу літати». Тоді спустив дівчинку
з рук на підлогу й стрибнув. Літати вийшло. Секунди зо дві. Потім
Льонине тіло вписалося в асфальт, чим додало роботи санітарам,
що зішкрібали шпателями рештки кишок з проїжджої частини.
Вася обвів поглядом застиглих у мовчанці людей, перехилив
склянку горілки й замружився.
— Відтоді Льоня увійшов до історії криміналістики нашого
міста, як «Ісус з гуртожитку», а на його справі навчають молодих
міліціонерів. До сих пір половина ментівської академії читає про
нього в підручнику «Дії оперативників на місці пригоди» за редак-
цією Арсентія Татоллі. Це я допомагав писати.
Свято тривало, але в кабінеті залишилися самі мужчини
й стало страшенно нудно. На годиннику була майже північ, час
їхати додому.
— Вітьку, спасибі, що висмикнув мене. Поїду.
— Ось, візьми пляшечку біленької для домашніх розмислів.
Вінстон Черчіль так і казав: «Прийшов з роботи — хильни». А сьо-
годні, уважай, робочий день. А я піду Ярика штурхну, бо він там
у каптерці заснув, ще задихнеться.
Трамваї вже не ходили. Падав сніг. Тулити пішки теж не варі-
ант. Вася поплескав по плечу:
— Тобі куди? А, на Кукольний? Так ми підкинемо, он наш
водила на буханці з райвідділу. Нам все одно на чергування
на Коцюбинського. Викинемо тебе по дорозі.
В уазику їхав я, Вася і два менти з управи. Оскільки Вася був
напідпитку, мовчати він не міг.
— Ну от. Правильно вони ці мітинги організували. І в Доне-
цьку організують. Це я тобі обіцяю. Ніхто не має так ставитися
до міліції. Нас треба поважати. А то влаштували: палять, б’ють.
190
Пацан знайомий з «Беркута» в лікарні: обличчя немає, самі пухирі.

Ну, це діло?
— А протестувальників із гвинтівок убивати діло?
— А ти бачив, як убивали? От. Це свої їм у спини стріляють.
Щоб розпалити ще більше. Усе це потрібно, щоб тут влаштувати
те саме. Щоб потім Америка могла видобувати сланцевий газ.
Я по «НТВ» вчора дивився, там все дуже врозумливо розповідають.
Ти подивися, і одразу запитань поменшає.
Ніяке «НТВ» дивитися я не збирався. Від усього цього нудило.
Наметове знову розрослося: тепер якісь його частини охоплювали
ріг Совєтской і Оборонной.
— Ну, малий, ми тебе тут висадимо, бо до дому далеко об’їз-
дити, а нам уже у відділок треба.
— Дякую, дойду, покурю-провітрюся.
Надворі було не холодно. Майже середина березня, а весна
не відчувається. Пам’ятаю цей нутряний пал у школі. Ось тане сніг
і заходить квітень. Думаєш, ще якісь півтора місяці й усе, канікули.
Можна їхати в село під Лутугине їсти черешню і абрикоси й пити
воду з криниці, а ввечері під ліхтарем закусювати самогон насін-
ням. Масним насінням прямо з голови соняха. Пам’ятаю, там була
маленька річка, і в одному місці облаштували купальню. Тракто-
ром поглибили дно, зробили з колод вежу для стрибків і тарзанку.
Одного серпня ми зі старшими хлопцями цілий день пла-
вали в цій купальні. Не знаю, чому мені спало на думку закинути
пляшку з-під пива на той берег. Миттєве божевілля. Жбурнув, але
вона не долетіла, а вдарилася о вежу й скляними друзками виси-
палася у воду. Того дня більше ніхто не купався. А ввечері до мене
прийшли старшаки. Перед дискотекою вони своєю копійкою заїхали
на річку скупатися. Сантик, так звали головного, стрибнув з тарза-
нки й напоровся на скло. Звісно, усі знали, хто кинув пляшку. І ось
стою я перед старшаками й винувато опускаю долу очі. «Нахіба
воно нам нада? Купиш нам самогону». Довелося поцупити з дідо-
вого гаманця 5 гривень і віддати їм. Така індульгенція. Я потім
ще тиждень тримав уночі косу під ліжком: раптом знову прийдуть.
191
До річки я більше не ходив. Щойно повернувся дід, попросився в

місто. Хіба тут не чудово? Розпечений асфальт Луганська, укриті
курявою дороги Вергунки, мій іржавий двоколісний «Орльонок»
і синє, мов очі планети Дюна, небо. Таке високе, яскраве, а часом
сіре, вагітне дощем. Мчиш, а внизу живота щось лоскотно перевер-
тається, наче злітаєш на гойдалках. Відчуття цього немає давно.
Як немає канікул, села, «Орльонка» і навіть гойдалок.
Перед аркою біля дому дорогу заступили двоє нетверезих
людей у пуховиках з нашивками на плечах.
— Документи!
— Ви хто такі?
— Ми народна дружина «Луганской гвардіі». Патрулюємо
вулиці й пильнуємо шпигунів «Правого сектору», які на автобусах
секретно прибули в Луганськ, щоб розвідати все для захоплення
міста. Тому документи!
— А ви документи маєте? Раптом ви ті самі шпиг уни
з «Правого сектору» й вишукуєте патріотів Донбасу, щоб уночі
їх по одному повирізати.
— Маємо розпорядження народного губернатора Харитонова
про перехід на посилений режим пильнування. Особливо вночі.
Ще раз: документи!
— Гаразд, гаразд. Я в тому домі живу, останній під’їзд. Зараз
зайду по пиво в ларьок і на бокову. А ось мої документи: посвід-
чення працівника патологоанатомічного бюро номер один. Такі
згодяться? Тут і фотографія є.
— Ти що, пацан, у морзі працюєш?
— Просто в ньому. Вашого брата ріжу, зашиваю, пиляю і при-
крашаю пудрою івсенлоран. Якщо раптом плямами пішов.
Тіла притишилися. Задля певності посвітили ліхтариком
на посвідчення, потім ще в обличчя.
— Зрозуміло. Так собі робота у вас, мабуть, цікава.
— Це точно.
— Ну, з богом. Ідіть додому, і якщо побачите підозрілих
людей, які російською нічого не розуміють, повідомте нам у штаб.
192
Він на площі, біля Адміністрації. Намет №7. Там Зінаїда, вона
вночі чергує. І взагалі, приходьте на наші мітинги. Нам потрібні
дрова, чай і гроші. На обігрів. А завтра в нас буде круглий стіл
просто на вулиці, біля пам’ятника. Тема: «Євразія в горнилі тран-
сатлантичної експансії олігархату». Читати лекцію буде професор
Хапугин із Ростовського гірничозбагачувального університету.
Буде дуже цікаво.
— Так-так, неодмінно. А тепер дозвольте пройти, бо продавці
полягають спати, і я залишуся без «Вєсьолого монаха».
Ні за яким «монахом» я іти вже не хотів. У під’їзді знову
перегоріла лампочка й смерділо сечею. Я вставив ключ у замок,
він не провертався. Кілька разів штовхнув двері плечем, відчини-
лися. З передпокою дихнуло холодом. Цікаво, у спальні теж так,
чи лише тут, де немає батареї? У холодильнику було три сосиски
й салат «Морква по-корейськи», укритий пліснявою. Їсти не хоті-
лося. Я взяв пляшку горілки, що її дав мені Вітьок, і зірвав акцизну
марку. Вона тут же прилипла до пальців. Відкрутив кришку й намі-
рився добряче ковтнути, коли задзвонила моя старенька нокія.
Телефонувала знайома, одна з організаторів мітингів-реквіємів.
— Алло, привіт, це Юля. Вибач, що так пізно, але справа тер-
мінова. Ти ж там щось пишеш повсякчас? Ось є тренінг для
журналістів, у Івано-Франківську. Хочеш поїхати? Це у квітні. Вони
створюють мережу регіональних кореспондентів. Там у Луганська
прогалина.
— Але… Я дуже хочу, але я не писав для видань. Лише опо-
відки про морг. Та й то, сам собі.
— Так це тренінг. Тебе навчать. За одним разом подивишся,
як усе на Західній. Не самі ж стріми дивитися. Треба відповідь
дати завтра до п’ятої вечора. Ну?
— Я згоден. Спробую вибити вихідні або візьму за власний
рахунок.
— Чудово, тоді до завтра.
Я ковтнув із пляшки й узяв зубок часнику, що валявся
на столі. Куснув, ясна запекло. А це ж добра ідея — поїхати
193
й подивитися, що відбувається в тій частині країни. І після, мож-

ливо, розповісти тут. Або написати. Щоб не боялися. Можна буде
навіть Ярику пояснити. І фоток назнімати. Тоді все проясніє. Треба
тепер домовитися про зміни, розкидати чергування і можна їхати.
Я ліг одягнений. Мені здалося, що я вже їду потягом через
усю країну, туди, де ніколи не бував. За вікном проносилися гори,
за їхні верхівки зачепилися хмари, а снігові вершини упираються
просто в небо. Високі ялинки хиляться під снігом, кам’яні мости
перерізають озера й ріки, а над усім цим висить величезна таріль
сонця. Дерев’яні будинки видихають клуби пічного диму, кольорові
фігурки Ісуса й Діви Марії прикрашають проміжки між парканами.
А навкруги така тиша, аж у вухах дзвенить. Передранкова зимова
тиша. Я заснув.
194
Т О М АТ Н И Й С І К
1.
Я
повернувся з тренінга за два тижні. Місто змі-
нилося. То тут, то там вулицями сновигали
групи людей із прапорами. По місцевих каналах показували жах-
ливі сюжети про кілерів з Києва, а російське ТБ взагалі краще було
не вмикати. Луганчани озлилися. Вони погано реагували на пра-
пори, значки та іншу символіку. Навіть наша безневинна наліпка
Ukraine на лобовому склі, що провисіла там п’ять років, сильно дра-
тувала. «Ви шпигунів привезли?», «Це вам Київ платить?», «Я вам
грошей на бензин не дам» — усе це ми чули, коли приїздили
по трупи. Ярик не витримав і одного дня взяв шпателя і відшкря-
бав наліпку:
— Так геть неможливо працювати. Так, річ у тім, що й машину
спалять. А ми до чого? Ми ні до чого.
Я вже не опирався і не сперечався ні з ним, ні з Вітьком. Той
узагалі змарнів, зажурився і ходив вічно п’яний із запалими очима.
Бесіди наші припинилися. Говорити не було про що. Зима закін-
чилася, а люди все помирали. Ярик іще намагався бадьоритися,
а єдиним, хто веселився на всі заставки, був Костя Мороз із облас-
ного моргу.
Прийшов квітень. Ми сиділи в санітарській. Вітьок розгаду-
вав кросворд, а Ярик відчищав від бруду й закису мідяного надібка,
щоб його здати. По телевізору показували Севастополь. Люди йшли
на якісь дільниці, солдати, озброєні автоматами, із закритими
195
обличчями, переносили через дорогу бабусь і котенят, а якісь

морди розповідали про російське майбутнє. Вітьок злився.
— Додому. У Росію. Хуїсію! Плакав мій туберкульоз тепер.
Мені що, у Форос за загранпаспортом їздити? Суки.
Мені і Ярику було плювати. Я щиро не вірив у це шапіто,
а Ярик просто не думав про такі глобальні речі. Задзвонила наша
потерта нокія. Вітьок довго думав, відповідати чи вдати, що морг
уже закрито. Великим і вказівним пальцями відкинув недокурок
у куток і натиснув на зелену слухавку.
— Алло. Так, працюємо. Ми завжди працюємо. Куди? Гур-
тожиток? Що ви там утнули?
Вітьок зблід і насупив брови. Очі його ще глибше заховалися
під скруглілими надбрів’ями, а вухо налилося кров’ю. Він відімкнув
слухавку.
— Збирайтеся. Ви їдете на Восточні.
Ярик почухав викруткою потилицю.
— У гуртожиток Даля?
Назагал, усе було зрозуміло. Ми їдемо на пінгвіна. Так нази-
вали новонародженого, якого викинули в смітник. Чому «пінгвін»?
Тому що зазвичай він синій. Я пішов за рукавичками й спиртом,
а Ярик посунув прогрівати машину. Вітьок стояв у проході сумний
і знову курив:
— Жорику, я тобі одне скажу. Ти на дітей виїздив?
— Ні.
— Так-от. Ти пожив, а вони — ні. Забудь усе лайно, яким ти тут
просочився, і стався з повагою.
Мені й не потрібні були його напучування. Забирати труп
новонародженої дитини зі смітника — це найгірше, що може під-
кинути тобі життя. Я ще раз пересвідчився, чи цілі рукавички,
і застрибнув у машину. Ярик уже сидів за кермом.
— Тут таке. Він же не важкий. Ти сам бери, бо в мене сам
знаєш.
— Знаю. Троє.
— Троє. Так. Я з родичами поговорю, чи хто там. А ти забирай.
196
Я зрозумів Ярика з півслова. Троє дівчаток, заради яких він

кожен день убивається, а тут синюшний труп дитини в сміттєпро-
воді. Я не маю дітей.
У місті вже не було снігу, уздовж доріг вичистили кучу-
гури, рожева плитка центральної вулиці виглядала, наче її помили
з порошком. Фасади на вулицях Городка побілили, дахи червоніли
новою черепицею, а біля СБУ височів новобуд на двадцять повер-
хів. Луганськ готувався до весни.
Біля гуртожитка стояли люди в камуфляжі. Один з натовпу,
ніби головний, був смаглявим, в окулярах і ментівському светрі,
але без погон. На ньому були камуфляжні штани й військові чере-
вики, під пахвою він затиснув папку. Опер Ваня Задорожний підбіг
до труповозки й показав на смаглявого.
— Ось Олексій Богатов. Керівник загону самооборони «Робін».
Ярик сплюнув під ноги.
— Самооборони від кого?
Задорожний не зрозумів запитання.
— Як від кого? Бандерівці в першу чергу що захоплюватимуть?
— А що?
— А то! Університети, телеграф, пошту і згодом все інше.
Ярик дістав пачку сигарет, витягнув одну, розім’яв між
пальцями й заховав назад. Потім подивився на свій китайський
смартфон.
— Ваню, який у сраку, телеграф? Кому телеграф? Ваню, скажи
чесно, що ти вживаєш?
Ваня образився, махнув рукою, зняв берет і пішов у натовп.
Богатов подивився на наш екіпаж смерті, клацнув пальцями —
зробив знак своїм людям. Здоровезний чолов’яга тицьнув мене
в лопатку. Одежа на ньому була часів Другої світової. Галіфе, косо-
воротка, кашкет і шинель. На лівому плечі красувався шеврон
«Группа бистрого рєагірованія».
— Ходімо туди, покажу щось.
Ми пройшли до дерев’яних, зі злущеною фарбою две-
рей. На них було написано: «Ето общєжитіє борєтся за званіє
197
образцово-показатєльного дома квартала Солнєчний. Всьо у управ-

дома». Зразково-показовим воно не було вже років п’ятнадцять.
Обдерта зелена плитка, іржаві сходи й навислі над перехожими
ринви. За сміттяними баками лежали чорні пакети. Довкола
височіла гора сміття: шкірки, шматки пліснявого хліба, пляшки,
кабачкова ікра, яєчна шкарлупа, прокладки, зібгані шматки туа-
летного паперу, іржаві металеві кухлі, брудні простирадла. Зверху
усього лежав згорток завбільшки з карликову таксу. Чоловік пока-
зав пальцем.
— Ось він, пінгвін ваш, забирай.
Я обережно поставив одну ногу на купу сміття, потім посу-
нув другу. Крок по кроку підбирався до згортка. Нарешті зміг
дотягтися рукою. Це було біле простирадло в рожеву смужку, зав’я-
зане у вузол. Знизу видніла пляма крові. Я взяв згорток за вузол
і пішов просто по сміттю до виходу. Чолов’яга дивився спочутливо.
Ярик, Богатов і ще якісь люди стояли біля труповозки. Я акуратно
підняв сувій над бортом машини й поклав його на ноші всередині
кузова. Закурив. Богатов пояснював Ярику правила нового буття.
— Ми в гуртожитку мешкаємо. Студентів не чіпали, лише
трохи потіснили. У підвалі тут є кімната для спілкування. Якщо
про когось є підозра в співпраці з нацистським режимом, при-
возимо туди й розмовляємо. Якщо все в порядку й людина
зрозуміла — відпускаємо. А ні, то передаємо далі. Міліції все одно
довіри вже немає. Усі вони продалися.
Ярик мовчки слухав. Я підійшов ближче.
— Так а дитину хто викинув?
— А, це. Та студентка одна з третього курсу. Мабуть, понесла
від когось, злякалася батьків. Її сусідки по кімнаті роз’їхалися,
а вона й народила. Потім у простирадло загорнула й у сміттєпро-
від з 11-го поверху. Гей — і немає малюка.
Опер Задорожний пожвавішав.
— Ага, прикинь, заходимо в кімнату, а там усе у крові
й плаценті. Вона каже: «Це не моє». Як же ж не твоє, будь-яка екс-
пертиза скаже. Тепер її освідують на обласній у божевільні, якщо
198
здорова, отримає років 15 у кращому випадку. А така тьолка кра-

сива, як казав поет, «я б єйо б і йоб і йоб».
Вони з Богатовим дружно зареготали. Ми понуро залізли
в машину, треба ще заправитися дорогою і, мабуть, випити
горілки. Дивитися на ці пики, надто, коли в кузові труп дитини,
яку викинули з 11-го поверху, щойно вона з’явилася на світ, було
нестерпно.
2.
Ю
рчик Полулях прокинувся в обід. Голова
боліла, язик прилип до піднебіння, дивитися
у вікно було боляче. Він випростав руку й полапав біля дивану.
Намацав пляшку із залишками пива, підніс до рота й жадібно
висмоктав. Руки трусилися. Роботу Юрчик проспав, а вчора він
отримав останнє попередження: іще раз і звільнять. У попіль-
ниці серед бичків лежав жирний недокурок червоного «Бонду».
Це був навіть не недокурок, а майже сигарета — більше половини.
Юрчик закурив і став думати, де взяти грошей. У кишені бруд-
ної куртки знайшлися 17 гривень від оплати за вчорашній мітинг
і папірець «Россія — наш славянскій дом». «За такі копійки й гаденя
не купиш», — подумав Полулях. Юрчик натягнув джинси, светра
й куртку з кожзаму. Можна було б заробити, але вчора оголосили
профілактику, вихідний, тобто сьогодні в місті без рухів. Юрчик
наштрикнув на виделку засохлий пельмень, рештки вчорашнього
бенкету, удягнув чорну в’язану шапку й вийшов з дому.
Надворі світило сонце, аромат весни бадьорив, але тремтячі
руки й легка нудота псували враження. Біля автобусної зупинки
була крамниця «Івушка». Зазвичай там збиралися місцеві п’я-
ниці, шахтарі й робітники лудильного заводу. На «Івушкє» завжди
можна було перехопити трошки пивка, а як пощастить, то й горі-
лочки. Юрчик сунув своєю вулицею Сєдьмой годовщіни Паріжской
коммуни, копав носаками пачки від сигарет і пивні бляшанки
199
та пильно вдивлявся в брунатні шрами грязива: чи не лежить,

бува’, де 50 гривень або золота сережка.
Біля «Івушкі» чомусь нікого не було. Усередині продавчиня
Віка сиділа за шинквасом і підпирала голову рукою. Із колонок
рипіло: «Запахло вєсной, мєтєлям отбой, хозяін сєдой, ворота
открой». Юрчик зложив із листовки паперову розочку, підійшов
до Віки й заспівав:
— Ти нинчє так торопішься к другому, Что даже шаль свою
забила у мєня, Пять алих роз по кругу золотому, Пять алих роз
увялі у огня. І в зєркалє мойом дрожит твой профіль строгій, І тон-
кою рукой ти томно рвьошь вуаль, І кончілась любовь, і на порогє,
Как чьорний часовой стоіт моя печаль.
— У борг не дам. Дістали. Учора тут був якийсь козачий
полк, чисто все випили. Скільки вас, свиней, поїти-кормити? Мені
в цьому році доньку в інститут віддавати.
— Вік, так я не в борг. Хочеш, яму викопаю? Тільки випити
спочатку треба.
— Куди ти що викопаєш? Руки лопати не втримають.
Юрчик почувся ображеним. Він, урешті-решт, трудової про-
фесії людина, член профспілки гірників. Ну, перебрав, похмелитися
треба. Що ж, хіба лопати не втримає?
— Віко, дай 50 гривень, а я через годину поверну. Залишу тобі
телефон.
Юрко виклав синій потертий самсунг.
— Та за це добро ніхто більше 50 гривень і не дасть. Гаразд,
тримай полтишок, шкода на тебе дивитися. Телефон собі залиш,
повернеш коли повернеш.
— Спасибі, мать. Спасіння нам несе нектар, коли в душі важ-
кий тягар, я омиваю перегар і з радості ридма ридаю! Ось! Для
тебе спеціально склав. А давай так: ти мені 40 гривень і 100 грамів.
Згода?
У животі потеплішало, руки вже не тремтіли. Весна прийшла
в місто. Ворони ширяли над кущами, горобці гралися у футбол
крихтами хліба, рудий бездомний собака прикривав носа хвостом
200
на теплому люку. Юрчик думав, куди б податися. На склотарі зараз

голяк. Коло дитсадка «Журавушка», де бухають працівники заводу
«Лєніна» теж, скоріш за все, нікого немає. На «Птічкє» своїх лига-
нів повно. Лілька? Точно. Піду до Лільки на хату. Ухідні маю, а там
і поїсти буде.
У флігелі в Лільки було накурено. За столом сиділи шестеро:
два мужики та якісь незнайомі баби. Ще одна мадам у спущених
штанах спала на матраці біля батареї. На столі стояла трилітровка
самогону, кілька великих пляшок «Арсенал Міцне» й величезна
таріль з локшиною «Мівіна», щедро политою майонезом. Юрчик
віддав господині дому 40 гривень, усівся на дивані, накрутив лок-
шину на виделку й хряпнув чарку. Хороше.
Праворуч від ного сидів лисий мужик зі шрамом на вусі.
На рукав його куртки було нашито георгіївську стрічку.
— Я Зеля. Мене тут на селі всі знають. Бачив, шо лярви
влаштували?
— Я Юрчик. Юрчик Полулях. Живу неподалік. Може, бачив
мене в «Івушкє». Які лярви?
— Ну ці, у гейропі. Я дивився про мітинги. Так баби вийшли
з плакатами «Смерть мужикам». Прикинь? Це не зараз було, кілька
тижнів тому. На 8 березня.
— Я не бачив. Пропустив. Я все про Крим дивився. Братки
тепер щасливі. От би й нам так.
— Не сци. Скоро й ми підемо. Цей крейсер не зупинити. І вза-
галі, доки в нашого солдата є сірники, сіль і самогон, смокчіть хрін,
солдати НАТО, тремти від страху, Пентагон! Затямив? Ну, давай!
Юрчик із Зелею хильнули.
— Так от, Юрець. Був у них там марш, ну типу права, те-се.
А я тобі так скажу: це хвороба сучасних баб. Знаєш, як називається?
Не знаєш? А я тобі скажу. Недотрах, зрозумів? Я так собі думаю: якщо
бабу пороти так, щоб вона ходити не могла, то вона й на мітинги
не піде. А то вони цих арабів понапускали до себе, а в нормаль-
них мужиків і не стоїть уже. От і дуріють їхні баби. Не те, що наші.
І мітинги в нас правильні. Учора от був у центрі, біля Стели?
201
Юрчик обсмоктував шкірку квашеного помідора й думав

про своє.
— Ага, був. Ми там вимагали статус для російської мови
й провести референдум, щоб як у Криму.
— Правильно ви все вимагали. Скоро повернемося додому,
не сци. Так от, з нами наші баби ходили, чай носили, куліш.
Нам-то холодно. А вони в нас молодці. Не те, що ті чушки гей-
ропейські. Коротше, не буде діла там у них, якщо ми всіх
не звільнимо. А ми звільнимо, ти не думай, раз до Берліна дійшли
і ще раз дійдемо. Хоч до Вашингтона. А Росія нам допоможе.
От побачиш, вони своїх у біді не кидають.
Юрчик накотив ще двічі. Навпроти його сидів молодик
у смугастій майці-алкоголічці і в береті десантника. Він грюкнув
кулаком по столу.
— Ану, заткнулися всі! Я скажу. Ці суки наміряються закрити
всі наші шахти й заводи, а на їхньому місці побудувати базу НАТО.
Щоб свої ракети тут розмістити. Мій прадід загинув, захища-
ючи батьківщину, дід 35 років антрацит видобував, а батя сталь
в «Октябрє» ллє. Так от. Слухай мене. Ми їм не дамо захопити
наше місто, зрозуміло? Щоб тут чорножопий Джон ходив, а я перед
ним берет знімав? Не буде такого. За те й вип’ємо.
Юрчик випив ще кілька разів і відрубався. Уві сні він ішов
селищем Волнухино разом зі своїм батьком. На батьковому плечі
була бамбукова вудка зі шпулькою і пакетиком хробачків. Юрчик
чомусь був зовсім маленький. У білих сандалях із дрібними дір-
очками, крізь які всередину потрапляли піщинки. На березі
волну хинського озера тато розложив покривало, дав Юрчику
яблуко, а сам закинув вудку у воду. Сонце шкварило, зелені гілки
дерев хилилися під вітром, а вода так виблискувала в сонячних
променях, що дивитися було неможливо, очі самі мружилися.
Батько тягав рибу одну за одною й складав у сітку, яку приладнав
до дрючка й занурив у воду. Там уже були карасі, бички, щуки,
окуні й навіть одна довга морська іглиця. Тато сміявся, а Юрчик
202
уявляв, як зрадіє мама, скільки риби вони наловили. Юрчик роз-

плющив очі, хтось сильно тормосив його за руку.
— Юрець, збирайся. Підеш у воєнний похід, па льне
закінчилося. На тобі відповідальна місія добувача пального.
Ми порахували нашу касу, грошей у ній немає. Тому доведеться
бути дипломатом і вступити в переговори з кредиторами. Утямив?
Ось банка томатного соку. Підеш до Анжели, вона через дві вулиці,
фіолетовий будинок. Віддаси банку, натомість отримаєш пів літра.
І бігом сюди. Нас тут небагато залишилося, вистачить на доза-
правку, а потім по справах розбредемося.
У кімнаті були десантник, Ліля і сам Зеля. Мадам у спуще-
ний штанах так і спала під батареєю. Між ногами виднілася темна
мокра пляма. Юрчик накинув куртку, узяв банку томатного соку,
узувся і вийшов у двір.
На вулиці було темно, єдиний ліхтар на розі ледь освіт-
лював невеличку діляночку довкола себе. Юрчика знудило. Він
пройшов Інтернаціональною, повернув на Участніков красной
стачкі, обійшов Дім культури працівників целюлозної промисло-
вості й вийшов, нарешті, на вулицю Героєв посєвной. Довгий носак
Юрчикової туфлі зачепився за оцупок труби, що стирчав із землі,
і тіло його стрімко полетіло просто в рештки замету. Банка з соком
вислизнула з рук, ударилась об бетонний люк і розбилася. Черво-
ний сік скрапував у снігове місиво, а Юрчик, потираючи забите
коліно, журно дивився на скалки.
«Курва. Що ж його робити? І дім Анжелин поруч, і виміняти
нема чого. Братва не зрозуміє, усі на взводі, випити охота. Бісові
труби. Як же бути тепер без соку?».
Юрчик ще трохи полежав на землі, подумав, посумував,
але вирішив попитати щастя і все-таки попросити самогону. Він
зіп’явся на ноги, хитаючись добрів до хвіртки й подзвонив. Ніхто
не відповів. Подзвонив ще раз. Знову тиша. Подзвонив утретє.
Двері відчинила заспана господиня:
— Чого приперся так рано? Ти час бачив? Четверта ранку
на годиннику.
203
— Бачив. Я тобі сік ніс. Я від Лілі. Сказали зміняти на пляшку.

— Ну. Приніс сік?
— Не зрослося. Ковзко т у т у вас. Он там, біля люк у,
послизнувся й розбив.
— У борг не даю.
Анжела потягнула двері до себе, Юрчик всунув у просвіт
туфлю.
— Та знаю я, знаю. Але й ти мене зрозумій. Як мені їм у вічі
дивитися? Що ж це виходить. Банку взяв, а пляшку не приніс. Дай
у борг, а?
— Нехай тобі дружина дає. Хоча, тобі й дружина не дасть.
Мився, мабуть, востаннє рік тому.
Юрчик відчув образу. Таж він у школі відмінником був,
потім до ПТУ вступив, шахтарського, на Ювілейному поселку.
Його за приклад усім ставили. Потім до армії забрали. А він вірші
писав. Його одразу в писарі: вести журнали й робити стінгазету
«Обойма». Фарби купили, гуаш кольорову. Він малював автомати
всякі, ріжки й патрони. Особливо подобалося до 23 лютого. Раз
навіть у місто відпустили — така гарна газета вийшла. Повернувся
з армії і пішов працювати. У забої всього кілька місяців проробив,
а далі адміністративна метушня, на поверхні. Квіти дарував бух-
галтерці Ніні, а якось купив за 200 доларів червоного вухастого
запорожця. Один дідок узяв за гроші на ощадкнижці, коли черга
підійшла, а сам помер за три дні. Так зюзик новий був. Катався
Юрчик, Ніну в театр запросив. Житуха була. А тепер стоїть перед
якоюсь бабою і випрошує в неї пляшку. Нігті брудні, волосся масне,
а коли мився, справді, не пам’ятає.
— Ну, чого куксу свою вставив? Є що зміняти? Ні — геть.
— Та є, є. Не кричи. Ось тобі телефон.
Юрчик простягнув свого самсунга. Удруге за день уже. Треба
зав’язувати. Анжела покрутила старий мобільник у руках.
— Ну, таке. Барахло. Даю чвертку, і то з жалю.
Сумний Юрчик узяв чвертку, віддав телефон і побрів назад.
На вулиці кукурікали півні, десь далеко гавкали собаки. Сонце
204
силувалося розрізати черево сірих квітневих хмар, та було таким

передранішнім і слабеньким, що лише кілька гострих проме-
нів пробилися крізь небесну вату. Товсті чорні ворони шматували
пакети зі сміттям і кавкали. Камбродівські будинки кашляли
пічним димом, а далі, зовсім поруч, на березі Луганки, поміж
спостережних веж, за колючим дротом, шикувалися на ран-
кову повірку зеки з Луганського СІЗО. Вибігали з цегляної будівлі,
поправляючи на ходу шапки й бушлати, ставали в шерегу й викри-
кували свої номери: 122, 123, 124. Як колись батько Юрчика. Він
пішов на риболовлю, коли Юрчику було 9 років, і так і не повер-
нувся. Потім мама розповіла, що батько повісився в тюрмі. Йому
стало боляче й кривдно. Стисло в грудях. Юрчик відкрутив затичку
й зробив великий ковток. А згодом іще один. І ще. Так і дійшов
до Лільчиного дому. У пляшці залишилося самогону на один ковть.
Юрчик закрутив пляшку, забрав волю в кулак і зайшов у дім. За сто-
лом сиділи Зеля і Лілька. Десантник пішов, мадам з-під батареї теж
зникла. Юрчик роззувся і поставив порожню чвертку на стіл.
— Ось, як міг. Там слизько. Іду я, значить, майже дійшов.
А потім бах! І об трубу. Упав, сік на друзки. Але я пішов, віддав
телефон і ось, чвертка. Трохи відпив дорогою, але це за похід.
Зеля подивився на Юрчика, потім на пляшку й з усього роз-
маху вдарив героя-мандрівника кулаком прямо в ніс. Юрчик
похитнувся і упав. Ліля раділа.
— А давай його прив’яжемо до стільця. Мені Вовка трос при-
носив, від вантажівки. Міцний.
— Давай. Хай, сука, розкаже, як виміняв сік на бухло й сам
усе випив. Розбило воно. Мамці своїй розкаже про розбитий сік.
Братві брехати не годиться. Ми, русичі, брехні не терпимо.
Юрика підняли, посадили на стілець і міцно зв’язали тросом.
Щоб привести до тями, облили водою з колодязя. Зеля вирішив
влаштувати допит.
— Ну що, розповідай. Скільки за сік дали? Пів літра й чвертку?
У Юричка дуже боліла голова, а ніс посинів і, здавалося, був
зламаний.
205
— Чого ви, а? Ну чого ви? Я ж навіщо брехав би? Я до вас
із душею. А? Ну впав, розбив банку. Я не винний, а? Ліль? Скажи,
розв’яжіть. А?
Відмазки Юрчика сильно бісили похмільного Зелю. Уже
більше години він нічого не пив, живіт болів, хотілося блювати,
а тут ще й остання надія похмелитися розбилася. Зеля з розмаху
вдарив Юрчика ногою в обличчя. Стілець разом із заручником
перевернувся. Удвох із Лілею вони знову підняли его. Хазяйка дома
подивилася в закривавлене обличчя гостя.
— Ти шо, мерзото, гадаєш, як 40 гривень приніс, так можеш
тут бухати скільки влізе?
Юрчик мукав. Передій зуб хитався, здавалося, надави язиком
і він випаде. Ніс сильно болів, а з губи сочилась кров.
— Ліль, ну як? Чого? Припини... Відпусти. Я завтра. Я від-
дам усе. Я зараз можу. У мене вдома є. Там гривень 200. Тут кілька
вулиць. Я принесу. Або ходімо... Ліль. Відпустіть. Хочете, зі мною
додому. Ще обручка є. Мамина. Там на 3 грами золота буде. Тільки
пустіть.
Зеля сплюнув на підлогу й затопив ліктем Юрчику в вухо.
Ліля зіхнула.
— Нудно. Я придумала. Зараз прийду.
Вона пішла в дальню кімнат у, довго грюкала посудом
і рипіла стулками шафи. Повернулася з картонною коробкою. Усе-
редині були виделки.
— Це ми в заводській столовці напиздили. Дивись скільки!
Тут штук 40.
Зеля посміхнувся. Узяв виделку й з розмаху встромив
у лопатку Юрчику. Ліля підтримала, вона взяла дві виделки: одна
пішла в руку, друга — у плече. Зеля встромив наступні у груди
й шию. Юрчик хрипів, підлітав разом зі стільцем і стікав кров’ю.
Так парочка розважалася, доки коробка не спорожніла. Потом
Зеля сьорбнув останній ковток із принесеної пляшки, копнув труп
Юрчика ногою і разом з Лілею завалився спати на матрац під
батарею.
206
3.
М
и під’їжджали до Медгородка. Ярик увесь час
курив.
— Жорику. Як думаєш, вона навмисне дитину викинула?
Ну це ж твоє. Мучилася, народжувала, а потім — на тобі в сміт-
ник. Як так? Воно ж як частина тебе. Я от на своїх дивлюся,
не я їх родив. А там складинка моя, там кутик вуст. Ну як я в дзер-
калі. Це ж ким треба бути?
— Є така травма пологова, Ярик у. Збій гормонального
фону відбувається. Це все на рівні психіки. Знаєш, як собака
поїдає своїх цуценят? У мене була боксерка Берта. Руда, красива,
м’язиста. Кажеш: сидіти. Вона сидить, доки не накажеш встати.
Розумна. Так-от, народила вона трьох цуценят. Тяжко народжу-
вала, усю ніч. Я пішов зранку подивитися, а вона визвірилася
на мене. Скалиться, до будки не підпускає. Зрозуміло, малих
захищає. А потім увечері пішов молока їй налити. Вона біля
будки, а поруч цуценята лежать. Усім троїм горлянки перегризла.
Навіщо? Ось так буває. Мати вбиває своїх дітей. Душить, гризе
їм горло. Як це місто нам з тобою.
— Тьху! Щоб ти скис, Жорику. Знов ти не втуди. До чого тут
твоя боксерка й це місто? Тут немовля у сміттєпровід кинули,
а ти все свої базиси філософські підганяєш. Горло перегризли.
Дорівняв член до пальця. То собака з’їла, а тут людська самиця.
— Ти мені прости, Ярику, але за ці роки в морзі я зрозумів: від
собак ми мало чим відрізняємось.
— Ну да. Тільки в них є перевага: вони собі яйця вилизати
можуть, а я — ні.
На під’їзді до моргу купчився народ. Просто на дорозі сто-
яли кілька десятків людей. Обабіч траси вкопали стовпи, а на них
лежав стовбур дерева — саморобний шлагбаум. На узбіччі лежали
шини. Тут же стояла будівельна будка з прапором Росії і написом
«Блокпост». Ми зупинилися. Ярик визирнув у вікно.
— Агов! Проїхати в морг дасте? Труповозка.
207
До машини підійшов чоловік у смушковій папасі.

— Осавул козачого полку імені генерала Денікіна Пьотр Стре-
ляний, маю честь. Куди прямуєте?
— У морг. Труп веземо. Хочеш у кузов заглянути? Чого ні?
А ви хто такі?
— Ми козаки війська Донського. Поступила інформація,
що Луганськ атакуватимуть з боку аеропорту. А це саме за будів-
лею міської лікарні. Перевіряємо документи, оглядаємо вантаж,
захищаємо жителів міста.
— Утямив, Жорику, вони нас захищають? Гаразд, піднімай
свого дрючка, Сагайдачний. Трупи хтось має возити? Має. Ти вози-
тимеш? Ні. Пропускай! А звідки ви такі красиві?
Козак поправив папаху, махнув рукою в бік будки. Вийшли
два хлопці років по 18 і підняли шлагбаум.
— Звідки. З Ростова. Звідки ж іще братському народу допо-
моги чекати?
Я дістав сигарету з м’ятої пачки. Ось вона, темна мате-
рія, що повільно заповзає в буденне життя, поволі перетворюючи
все на порох. Античастинки, на які ми не звертали уваги, стали
важити більше, ніж те, із чого створено наш світ. Зворотній бік
Місяця, котрого не було видно. Уаз проїхав уздовж трамвайної
колії і звернув до моргу. Пес Кубик радісно махав хвостом. Двері
в морг були відчинені. Ярик вистрибнув із машини.
— Я по пиво піду, а ти пінгвіна віднеси, згода? Узяти тобі тем-
ного? Пригощу.
Клямка борту зовсім заіржавіла. Я кілька разів смикнув її,
доки вона не відчинилася. Згорток із трупом маляти лежав посе-
редині ношів. Я взявся за вузол і потягнув до себе. На брезенті
залишився кривавий слід. Мабуть, він ударився головою, коли впав
у сміттяний бак. Із простирадлом у руках я зайшов до секціонки.
Біля столу порався Вітя, а на столі долілиць лежав якийсь біомеха-
нічний їжак. По всій його спині стирчали виделки.
— Вітю, що це?
Вітьок пихнув сигаретою, затиснутою в зубах:
208
— Це, Жорику, перший луганський кіборг Юрій Володимиро-

вич Полулях, 1974-го року народження.
— Як це, кіборг?
— А так. Пив із друзями, гроші закінчилися, пішов міняти
томатний сік на самогон, банку розбив, а друзі не зрозуміли.
Вирішили зробити його надлюдиною, за всіма канонами Зарату-
стри. Ось, уже пів години виделки з нього виймаю. Щоб хоч так.
Бо біч-бічем. Ні дати, так би мовити, ні взяти. Грошей з нього
не піднімеш, зате досвід. Виделок я ще не витягав. Пінгвіна
привезли?
— Привезли.
Я поклав згорток на вільний стіл.
— А Ярик де?
— По пиво пішов.
— По пиво — це правильно. Ти, Жорентію, не сумуй. Як казав
наш наставник Жак Деррида, «така доля язика — відходити від
тіла». Так і тут: така доля трупів залишати нам тіла. Я вам розколо-
тив, піди налий, бачу, що тобі недобре.
Я вийшов із секціонки в санітарську. На столику Вітька сто-
яла пляшка з-під мінералки. Замість води в ній були півтора літра
каламутної рідини. Вітьок розвів спирт. Я налив собі в чашку
з козерогом, а Вітьку в металеву. Узяв обидві й поніс у секціонку.
Вітьок усе ще виймав із трупа виделки. Ми випили.
— Знаєш, а там блокпост поставили. Якісь козаки. Донські
чи Денікінські. Коротше, з Ростова.
Вітьок упустив виделку.
— Блокпост? У нас біля моргу? А, ну, аеропорт же. Ну сука.
Спочатку Крим, а тепер і звідси не виїхати. А в мене путівка
в Трускавець на травень. Плакав мій туберкульоз.
209
ЧОРНОКНИЖНИК
1.
— Ось.
М ихалич зайшов до санітарської і почепив
на стіну аркуш паперу.
Ми з Вітьком напружилися.
— Що це?
— Що? Наказ на всенародне звільнення з приводу всесоюз-
ного референдуму чи як там. Годі, це робочий графік на квітень.
Як бачите, у місті шо попало. Я піду у відпустку на законний
21 день, мені треба дім доставити. Учора телефонували з обласної
ментівки, у них там якийсь новий народний генерал. У цих генерал,
у тих народний прокурор, там — народний губернатор. Зосталося
народних труповозів обрати й заживемо. У цілому, графік я вам роз-
кидав. Жорику, чергуватимеш по вихідних, а вихідні в тебе тепер
по буднях. Ліпше вдома посидиш. А Вітьок із Соколом допоможуть
мені добудувати мою барську садибу. Не задарма, звісно. З тобою
на вихідних буде Ярик, але дистанційно. Труп є — телефонуєш йому,
ні — нехай удома сидить. Жити можете в моєму кабінеті. У мене все.
Михалич потиснув нам руки, накинув на плече рюкзачка
й пішов. Вітьок застиг на кілька хвилин, потім вийняв газету з кро-
свордами й узявся розгадувати. Жмурів того дня не було, телефон
мовчав. Я помучився в морзі й поїхав додому трамваєм.
Біля супермаркету «Россія» відбувався мітинг. Люди тримали
в руках плакати «НАТО — нам нє надо», «родная Русь, к тєбє тянусь»,
210
«Путін-освободітєль, спасі наши зємлі». Я зіскочив на зупинці

й пішов у натовп. На сцені стояв чоловік із запухлим обличчям,
у козачій формі, з орденами. Він виголошував промову, час від часу
заохочуючи натовп скандувати два слова по складах: Рос-сі-я і рє-фє-
рєн-дум. Натовп підвивав. Чоловіки в першому ряду між вигуками
встигали ковтнути пива з пластикових пляшок. Козак продовжував:
— Наши дєди нє даром поляглі в ету зємлю. Ні пяді больше
ми нє отдадім проклятим інтервєнтам. Пусть пилаєт іхняя звьозд-
но-полосатая тряпка, а наш святой русскій флаг гордо вєєт над
всємі зданіямі етого русского города.
Щоразу в слові «русскій» він із таким притиском вимовляв
дві «с», що я уявляв шиплячу змію.
— Остановім захватчіков і сольйомся в граніцах нашего род-
ного совєтского союза. Пусть живьот Путін, пусть живьот Крим,
пусть живьот рє-фє-рєн-дум!
Натовп підхоплював і скандував: «Рє-фє-рєн-дум».
Я рушив у бік дому. Люди довкола наче не помічали мітингу.
Мами штовхали перед себе коляски з дітьми. Прогулювалися
дідусі, відкидаючи ціпками недокурки. Чоловіки й жінки бігли
у своїх повсякденних справах, заклопотано морщили лоби й нади-
мали щоки. У парку за супермаркетом, біля занедбаного фонтану,
гралися діти, колупали лопатками землю і сміялися. Люди купу-
вали в аптеках пілюлі й мікстури, тягнули з крамниць пакети
з харчами, стояли в чергах, пили каву. Певно, хтось кохався,
хтось помирав від раку, хтось народжувався, а когось закопували
на цвинтарі Гострої могили. Усе було повсякденним того теплого
квітневого дня. На газонах уздовж доріг виклюнулася трава,
робочі білили бордюри й обтинали деревам сухі гілки, міняли
лампочки в ліхтарях, фарбували паркани й наносили розмітку
на темний асфальт. З кондитерської пахтіло здобою і тістечками,
край пішохідного переходу школяр роздавав газету, а працівники
обласного суду простували з портфелями. І лише на малень-
кому майданчику біля старого супермаркету юрба людей пускала
в місто метастази.
211
Я йшов і думав, кого це взагалі може зачепити? Містяни

божевільні. Хіба здатна купка з двохсот людей зробити щось, крім
мітингу? І отримають вони за цей мітинг по 100 гривень у кра-
щому випадку. Проп’ють їх того ж вечора, а дехто вже завтра
опиниться в мене на столі. Смішно це все.
На перше вихідне чергування я заступив у суботу, 5 квітня.
Я царював у кабінеті Михалича. Тут переставили меблі, і тепер
диван стояв біля стіни, по боках два крісла, а телевізор з плеєром
— біля каміну. Над ним так і висіли два штик-ножі, шабля і укра-
їнський прапор. Михалич прибрав зі столу скло, сказав, що в руки
холодно. На столі вишикувалися безглузді подарунки від чиновни-
ків різного штибу: ручки, чорнильниці, фігурки зі слонової кістки,
фазаняче пір’я і всякі роги для вина. Кухня теж змінилася, стала
зручнішою. Тут поставили новий холодильник, очистили пліс-
няву з кахлів і полагодили стіл, тепер він не хитався. Уранці, перед
чергуванням, я закупився «Мівіною», бульйонними кубиками,
паштетом і чорним хлібом. На вечерю взяв «Вєсьолого монаха».
Трупи, що лежали в сусідній будівлі, не порушували постільного
режиму, поводилися тихо й ставилися до мого самотнього чергу-
вання з розумінням. В університеті на мене чекав найскладніший
етап — скласти кандидатський мінімум та іспит з філософії поді-
євості, тож я прихопив з дому кілька книжок. Повикладавши
з рюкзака на стіл, прикидав, до якої приступитися. Данто «Аналі-
тична філософія історії», «Логіка смислу» Жиля Делеза, «Пригоди
ідей» Вайтгеда, «Нариси філософії» Мартина Гайдеґґера, «Ідея Істо-
рії» Колінгвуда й остання — «Пам’ять, історія, забуття» Поля Рікера.
Вайтгед видавався найцікавішим. Його дав мені один університет-
ський професор. Книжка була майже нова — 2009 року.
Я заварив бульйонний кубик і розгорнув перший роз-
діл. «У найширшому сенсі назву книжки «Пригоди ідей» можна
розглядати як синонім історії людства — у стосунку до всього різ-
номаніття ментального досвіду. У цьому сенсі назва книжки
означає, що людство повинно мати досвід своєї власної
212
історії. Останній не може бути записаний у всій своїй повноті

й різноманітті».
У двері постукали. Спершу несміливо, але за кожним разом
удари сильнішали. Хто б це міг бути? Ніби ніхто не телефонував.
Я підійшов до дверей і потягнув засув. Залізце подряпало шкіру
на вказівному пальці. На порозі стояв пухлявий хлопець років
дев’ятнадцяти. Він поправляв окуляри й переступав з ноги на ногу.
— Добрий день. У мене до вас дивне прохання. Мені вас пора-
дили, а номеру я не знав. Ви Жора, еге ж? Мені так ніяково. Але
я спитаю. Я помічник чорного мага. Мені потрібна всяка атрибу-
тика з моргу. Ви можете мені допомогти?
— Тобто? Я тут вінками й похоронним стафом не торгую.
— Ви не зрозуміли. Мені потрібна специфічна атрибу-
тика. Я хочу, приміром, щоб ви полили на труп воду й зібрали
її в пляшку, а я заберу. Гривень за 100.
— За 100 гривень я піду читати книжку «Пригоди ідей». Дуже
цікаво, наполегливо рекомендую.
— Гаразд, я ладен платити вашу ціну. Зрозумійте, маг
мені наврочить, якщо не принесу. А мені сказали, ну, на форумі
«Чьорная магія Красного Лу ча», що треба знайти «свого»,
ну ви розумієте, свою людину в морзі. Ви б не погодилися бути
таким?
Голова моя відмовлялася сприймати цю маячню. Закортіло
повернутися на диван. Або піти до трупів навідатися. Маг, вода
з трупа, форуми… Я подивився на пацана.
— Ви пропонуєте мені стати «вашою» людиною в морзі й поста-
чати вам всяку магічну атрибутику, а ви мені будете платити?
— Так, мені вас порадили. Ну, на форумі.
Я задумався. Місто котиться в пекло. Довкола мітинги, пра-
пори, п’яні люди, а тут — маги й чаклуни. А чом би й ні? Кому
це нашкодить? А я призбираю трохи готівки, банкомати вже кілька
днів не працюють. Я погодився.
213
2.
П ершим моїм завданням було набрати води

«з трупа, бажано з жах ливою хворобою».
За задумом чорнокнижника, пацієнт, на чиє фото виллють воду,
помре тією ж смертю, що й сам труп.
Разом із хлопцем-чаклуном ми пішли до секціонки.
— Ти там вибери найстрашнішого, поморщеного. Щоб діагноз
був жаский.
— Вовчий лишай влаштує?
– Що?
— Буде тобі вода. Але вода дорога. 300 гривень літр. Сам розу-
мієш, зараз трупів із хворобами мало. Так що, даруй, дешевше
не буде.
— По руках.
Я зайшов у секціонку — на столах було негусто. Дід з тюрми
вагою кілограмів 40, товста бабуся і зарізаний продавець кавунів
із Центрального базару. Осторонь на підлозі лежав невпізнаний
жмур з георгіївською стрічкою на рукаві. У темряві його напів-
відкритого роту виднівся жовтий зуб. Джинси в багнюці, туфля
спала, оголивши діряву шкарпетку Житомирської фабрики. На під-
лозі валялася порожня дволітровка з-під пива «Лавка», мабуть,
Вітьок учора пив з приводу п’ятниці й забувся винести. Скраю
столу, біля зголів’я, жмурів є умивальник — мити руки й змивати
залишки крові. Я підняв Вітькову пляшку й наповнив її водою з-під
крану. Маніпуляція відбулася підозріливо стрімко. Я придивився —
у продавця кавунів розійшовся шов на пузі, через це на сорочці
проступила кров. Я задрав сорочку, всунув нитку в голку й підшив
живіт. Захотілося залишити щось на пам’ять. Поставив маркером
для бирок «+» на ремінній блясі. Тепер його поховають із хештегом.
Закурив і пішов до виходу. Чаклун відверто нервувався.
— Ну як?
— Лови, тут два літри. Сепсис на фоні цирозу. Вірняк на 100%.
214
Чаклун затремтів і почав шукати в рюкзаку рукавички, побо-

юючись голіруч торкатися пляшки з водопровідною водою.
— Скільки?
— 600 гривень. Але це для тебе. Іншим не продаю. Хазяїну
передай, нехай не бешкетує.
Я виплюнув недокурок і взяв з рук чаклуна дві купюри — 500
і 100. Це була третина моєї зарплати за місяць. Просто за пляшку
води з-під крану. Чаклуна трохи нудило.
— Мені потрібні мотузки.
— Для пляшки? Які мотузки?
— Для рук і ніг. Із трупів. Коли хоронять. Зрозуміло?
Здається, у мене починаються марення, я п’яний і намагаюся
прокинутись і піти додому. Не випадає.
— Тобі потрібні мотузки із зап’ястків?
— Саме вони.
У моєму роду підприємців не було. Проте тут стало шалено
цікаво, скільки може заплатити цей малолітній ідіот за магічне
мотуззя.
— Є такі. Але я, взагалі-то, відверто кажучи, не продаю
їх нікому. Зброя ця потужна. Сам тямиш. Воду перекрити можна,
а от з мотузкою вже нічого не вдієш. Січеш? Раз-два, і людину в яму
звів. Словом так: 400 гривень пара. З ніг і з рук.
— Те що треба! Візьму одразу кілька пар. Якщо вода буде
хороша.
— Будуть тобі мотузки. А наразі все. Йди під парканом
і в жодному разі не повертайся, на розі, біля котів, повернеш
ліворуч.
Я викурив ще одну сигарету. Навряд, щоб він іще прийшов.
Надто дурним треба бути, щоб на таке повестися.
215
3.
З а два дні я почув, як хтось шкрябає шибку.

За вікном стояв мій чаклун і махав рукою,
як давньому другу. Утираючи з лоба холодний піт, я відчинив двері.
Мотузок я про всяк випадок нарізав з поцупленого в аптечці бинта.
Понаписував маркером різні дати. Як для похорону. Чаклун лагідно
дивився на мене. Мабуть, вода чорному магові сподобалася, і всі,
хто мав, спочили в корчах.
— Мотузки. Від страшних і гнилих.
— Збагнув, — відповів я, у напівсні пішов і виніс наготований
пакет бантиків. — Тримай, та начувайся. Одна від СНІДу.
— Курва! — скрикнув чаклун. — Курва, я більше сюди не поїду.
Пусти в туалет?
Він подивився на мене котячими очима й глянув у бік
секціонки.
— Дуже хочу, пусти. Не втерпів.
Потреба в туалеті й сні — непорушне право людини. Це най-
головніше, що ми маємо в житті.
— Ходімо. Проведу тебе.
Ми зайшли в секціонку. Чаклун побачив трупи, пополотнів
і впав. І тут-таки сходив у туалет. На місці, так би мовити.
Дотягти його з рюкзаком і мотузками до таксі було досить
важко. Таксист глянув на тіло й сказав: «Я це не повезу, нехай хоч
зригне». Зригнути чаклун не міг, зате йому вдалося смикнути пові-
кою. Це таксиста влаштувало. Ми розпрощалися на великій дорозі.
Чаклун поїхав із жовчними мотузками.
216
4.
Я
й далі нудьгував на роботі. Однієї суботи вза-
галі нічого не відбувалося. Крім зарплати,
мені прийшла стипендія. На радощах я купив червоні «Маль-
боро», пляшку «Совєтского Брют» і упаковку презервативів. Хотів
запросити в гості давню знайому Дашу. Не так, щоб вона мені подо-
балася, але нудьга спричиняє некроз, і ще кілька таких чергувань,
я точно вкриюся баклажанними трупними плямами. Даша була
висока, з темним каштановим волоссям, крупними сідницями,
тужавими грудьми й широкими, майже випнутими ключицями.
Познайомилися ми в крамниці «ПІК». Якось туди завезли диски
Nofx, а Даша в той же час полювала на альбоми Бейонсе й Араша.
Даша була дуже нудною. Зазвичай вона дико хихотіла після кож-
ної репліки, немов це жарт, а ми герої сіткому, мовчки курила або
задумливо дивилася вгору. Співрозмовиця з неї була така собі,
та все ж це було веселіше, ніж самотою сидіти в морзі.
Зі своїм набором я вийшов із крамниці, закурив і попрямував
до моргу. На порозі стояв чаклун. Я виплюнув мальборину. Чорнок-
нижник був у новій сорочці, блакитних джинсах і темних окулярах.
— Перепрошую, того разу не склалося.
— Та чого вже, буває, проходь.
— Взагалі, мені потрібні свічки. Але не просто — просто й лох
у церкві купить. Мені потрібні недогарки з відспівування. Коли
від тяжкої хвороби помирають, цілу добу співають, і свічки горять
у спеціальній крупі.
— У ячній?
— Не важливо. Узагалі. Скільки свічки коштуватимуть? Але
є умова: вони мають бути свіжими. Не більше доби, як із труни.
— Ну ти, брате, махнув. Це що, я тобі через усе місто свічки
везтиму, щоб просто з жару, із труни? Гаразд, скільки треба?
— Хоча б чотири.
— Домовились. Дістати не обіцяю, але як буде товар, одразу
зателефоную.
217
За ціну вже не домовлялися, бо я і так ледь стримував сміх.

Випроводив чаклуна й улігся на диван писати Даші есемес.
Privet. Ti kak tam? U nas nikogo, sizhu tut odin, sredi trupov,
no oni vse mol4at.
*
Privet! Dumala, kuda ti propal, zvonila, a ti ne berew trubky.
A kuda vse delis?
*
Blin. Paru nedel bil ad. Dom—rabota. Ne mog govorit, a potom
pozdno perezvanivat bilo. Teper vot lezhu na divane, smotru
seriali. Nudotina.
*
Mne nado na manikur, a potom svobodna. Ho4esh priedu?
*
Kruto budet! Priezhaj, pokazhu tebe muzhika bez golovi =)
*
Hahaha. Lu4she ne nado. Skoro budu <3
Я поклав телефон, сподіваючись, що вона все-таки приїде.

Треба було лише придумати, де взяти мужика без голови. Сек-
ціонка порожня. У холодильнику стояв літр пива, і я вирішив
почати з нього. Одна цибулина скотилася з купи в кутку просто
під ногу. Буцнув її до гурту, провернув кришечку, усередині заши-
піло. Із темного горлечка потекла густа біла піна. Місцевий канал
транслював засідання обласної ради. Голова Болотний зачитував
промову з папірця:
— Ми не визнаємо й ніколи не вѝзнаємо злочинні дії київ-
ської влади. Київ Луганську не указ. Ми йдемо своїм шляхом, ми,
міцний народ Донбасу, робочий клас, трудівники й працівники
заводів, не будемо слухати молодчиків з фашистською риторикою.
Сьогодні, 18-го квітня, я оголошую загальний референдум і голо-
сування за незалежну Луганську народну республіку. Спираючись
на себе, на пам’ять батьків і поважаючи дідів і прадідів, що лежать
218
довкола нас у териконах, ми, донбасівці, усвідомлюємо свою іден-

тичність і нам із цими фашистами не по дорозі! А зараз учні ліцею
іноземних мов №217 прочитають вірш луганського поета, відомого
в багатьох країнах, у тому числі й у Росії, Льва Байбакова. Воно
називається «Галіция, давай разводіться».
Камера від’їхала й стало видно, що за губернатором стоїть
хор з якихось школярів, а поруч них сидить сам Байбаков. Школярі
вишикувалися за зростом, дівчатка в чорних спідницях, хлопчики
в білих сорочках. Найвищий хлопець почав читати, а решта пере-
бирали естафету.
— Галіція, слушай, давай разводіться! Пора наступіла. Подво-
дім ітог. Тєбє на майданах халявно тусіться. А мне на работу. Твой
юго-восток.
Школярі викарбували віршика й почалася реклама. Від цього
занудило. Я подумав, куди, цікаво, цей малий на роботу ходить?
Сподіваюся, не мотуззя по моргах збирає. Бо якщо так, то дове-
деться діяльність чорнокнижників за КВЕДами визначати. Але,
якщо чесно, усе це було сумно й журно, і геть не смішно. Зали-
шалося скласти щось у відповідь. Приміром, «Юго-восток, давай
на подскок. Ти скажешь мнє «та ну нах». Мнє, как Галіциї, на лавкє
сідітся, а ти с сємками на кортонах». Я вимкнув телек. У двері
постукали. Це була Даша. Вона пахтила ваніллю і трохи трамваєм.
Плаття прикривало коліна в сірих колготках, а рожева помада
трохи «з’їлася». Волосся було підібране обідком піскового кольору.
— Привіт! — Даша простягнула пакет. — Я тут купила всякого.
Там яблука, пляшка вина і якийсь сир смердючий. Був за знижкою.
О! Навіщо ти диван розклав?
— Для зручності, він повсякчас завалюється.
Я відкоркував вино й знову увімкнув телек. Поклацав
канали. Даша зняла плаття, під ним виявилася довга майка.
— Не можу більше, спина чешеться. Цілий день у цьому.
— То ще нічого, он хлопці в сусідній будівлі по три дні в тих
самих сорочках лежать. А то й зовсім голі. Уявляєш, як їм?
— Іди-но сюди?
219
5.
М и лежали на моргівському дивані й курили.

Даша встромила руку у волосся і завзято
накручувала пасмо на палець.
— Бачив, що в місті коїться?
— Угу.
— Що думаєш?
— Думаю, що всі вони дегенерати, яким нема чого робити.
— А я так не думаю. Я думаю, що Луганськ — це російське
місто. Ну, розумієш, таке, як Севастополь або Владивосток. Або
Кубань.
— Даш, Кубань — це не місто. Це по-перше. А по-друге, Кубань
завжди була українським краєм. Пам’ятаєш, кубанські козаки?
— Та ну… Херня якась. Я думаю, ми всі тут росіяни. Це звід-
кись ізсередини йде. Розумієш? Як бажання потрахатись. Ну от,
я дивлюся на тебе й хочу. І ти. І там так само працює. Росія —
це ми, це наш секс.
— У мене Росія спричиняє імпотенцію. Це якийсь колектив-
ний Сталін, а Сталін і секс несумісні.
— Ну який ти дурний. Подумай сам. Будуть у нас рублі.
Багато рублів. Зарплати будуть, як там, пенсії, допомоги. Нам
паспорти дадуть. Поїдемо з тобою в Пітер. Ти ж хотів у «Там Там».
Хотів же? Уявляєш, скільки концертів будуть нашими?
— Дашо, «Там Там» давно закрили. Концерти кращі в Європі,
а про зарплати й пенсії взагалі мовчу. Ти розумієш, що нам
не потрібно дивитися в той бік? Там, за Росією, у степах і горах
сховані автократії. Це не ми, ми такого не терпимо. Розумієш, ні?
— Ні.
— Там є Таджикистан, Узбекистан, інші стани. Там скрізь при
владі псих, який називає площі, ріки, озера й міста своїм іменем.
І в Росії те саме. Просто ще не в тій стадії. Ти кажеш, пенсії. Знаєш,
яка пенсія в Німеччині? Або які групи приїздять на європейські фес-
тивалі? Ти на кого хочеш в Росію? На «Рукі ввєрх» чи на «Іванушек»?
220
— Можна й на «Іванушек»…
— Так от, якщо ці мітинги не припиняться і тут буде апендикс
і незрозуміло що, крім «Іванушек» тут через два роки не буде чого
слухати. Їм уже буде за 50, усі з набряклими обличчями, животами
й рекламою підгузків у перерві концерту. Круто?
— Ти згущуєш фарби, усе буде не так! Буде республіка, розу-
мієш? Своя! Це буде щаслива країна, ми не будемо годувати цих
фашистів, а все наше вугілля залишиться в нас. Продаватимемо
його, заводи запустимо, дороги…
Я заснув. Я не мав сил сперечатися з Дашою. Бажання теж.
Як пояснити людині, що наші заводи й шахти давно збиткові,
що в сусідній країні майже тоталітаризм і що ніхто їхню респу-
бліку нікуди не візьме, я не знав. Зранку я провів Дашу й пішов
у поблизьку церкву, щоб купити чотири свічки. Прийшов у морг
й запалив їх на тарілці. На стільці сидів Вітьок. Він відірвався від
ранкової газети.
— Ти там у своїх університетах довбанувся зовсім. Ти ще почни
мені Отче наш читати. Або псалми які чи що там у вас ще.
Де було Вітьку втямити? Я махнув рукою і він пішов. Увечері,
коли всі, крім Вітька, порозходились, я набрав чаклуна й запросив
прийти.
— Хутко, поки віск стікає, сюди їдь. Бо захолонуть. Що потім?
Бігом.
— Я вже, я лечу, таксі хапаю.
Я загорнув свічки в постер із людиною-павуком із «Арт-Мо-
заікі». Через 20 хвилин чаклун стояв на порозі.
— Тримай. Теплі. Чоловік у судомах помирав. Аж свічки зага-
сали. Бабка одну запалить — решта загасає. І так добу. Аж не хотів
його піп відспівувати.
— Знаю про таке. Мабуть, не хрещений.
— Може, журналіст? Коротше, бери свічки. З тебе 500.
Чаклун радісно схопив паперовий згорток, віддав гроші і стриб-
нув у таксі. Моя нокія завібрувала в кишені. Есемес від Даші.
221
privet! klasno bilo, mozhet shodim na picy? Zavtra mama yezzhaet

na da4u na nedelu.
Я зайшов у налаштування телефону й заніс номер до чор-

ного списку. Твоя мама їде на тиждень, а це місто їде назавжди.
І не на дачу зовсім. Він їде, як батискаф Кусто, загрузає в мул,
шкребе своїми лапками по дну, закопує себе.
Земля захиталася, дерева затряслися, я присів. Десь зовсім
поруч гриміло. Вибух. Вибух. Потім ще один. З моргу вибіг Вітьок.
— Що це, бляха? Газ? Тут і труби немає.
— Не знаю. Страшно.
Автоматні черги розітнули повітря.
222
О С ТА Н Н І Д Н І
1.
М
ихалич із відпустки так і не повернувся.
Морг зостався сам по собі. Ми, чистильники
вулиць, жили своїм життям. Точніше сказати, життям померлих.
Якось самоорганізовувались. Набралися сили, подорослішали,
більше мовчали, діяли швидко, звикли роззиратися по сторонах.
Стали обережніше, не пили. Себто на зміні. А після неї залива-
лися. Мовчки. Разом тримали ноші з трупами, витирали калюжі
крові в секціонці, давали хабарі в розвалюваній санепідемслужбі
за дезинфект. Він зник з міста. Зникали продукти, за ними рука-
вички, спирт, халати. Позачинялися аптеки. Припинила роботу
банківська система. На екрані телефона блимала одна рисочка:
зв’язок майже не пробивався. Він перетворився на нікчемну пласт-
маску, а замовлення ми приймали дротяним міським зв’язком.
Час від часу спекотне повітря розтинали автоматні черги,
а на кінець червня до цієї страшної какофонії звуків додалися роз-
кати грому. У передмісті стояла армія, а з міста гатили кулемети.
Жити було страшно, ще страшніше — померти ось так, просто так,
посеред цього салату олів’є. Ті, хто мітингували, давно поїхали,
заховалися по норах. Замовкли. Не було видно наметових місте-
чок, лише пошарпані триколори висіли на будівлях. Вони та збляклі
наліпки «Россія — наш дом» і «Рєспубліка, впєрьод!» на ліхтарних
стовпах — це все, що лишилося від колишнього квітневого міста.
Він не перетворився з лялечки на метелика, він не став лебедем,
він перейшов у стан ведмедки. Сліпа, зубата, вона копирсається
223
в землі, щоб знайти коріння і вигризти його, або бути розчавленою.

Так і Луганськ. Він уподібнився сіамським близнюкам, один з яких
ще вранці помер від інсульту, а другий пересувається з повислим
трупом. Як скоро зазвичай починається некроз?
У нас він настав у середині липня. Ми наче поволі відтинали
від себе один по одному шматочки згнилої ноги. Ось відтяли чорні
пальці, і зник мобільний зв’язок. Ось рубонули стопу, і спорожніли
продуктові крамниці. Ось скальпель дістався литки — воду місту
дають дві години на день, уранці й увечері. А ось ріжуть коліно,
місто знеструмлено, лише виють і виють сирени повітряної тривоги,
а на підступах до міста канонада. Це стріляють мінометами, гра-
дами й чимось важким. Спочатку здригаєшся, накочує хвиля паніки,
а потім відступає. Починаєш лічити секунди: від нас чи до нас? Якщо
від нас і близько, треба ховатися, бо неодмінно буде й до нас. Ось
це «до нас» невизначене. Воно летить у будинки, паркани, на пере-
хрестя, у дахи хрущьовок, у пивзавод, на стадіон і автовокзал.
Найстрашніше, коли «від нас до нас». Це зазвичай якийсь
«Васільок». Його ставлять біля житлового будинку й стріляють
куди попало. І тоді ці нелякані мурахи, які за два місяці так зви-
кли до обстрілів, що гуляють із колясками просто під звуки сирен,
тоді ці мурахи забризкують кетчупом асфальт. То тут, то там з’яв-
ляються вирви, а кругом них зірками, розкинувши руки, лежать
безголові тіла. Просто під сонцем залишилася лежати в довгому
платті жінка з маленькою дочкою в джинсовому комбінезоні.
Поруч валяється бант, а голова розколота. І рожева юшка впереміш
із осколками. А поруч чоловік, у нього пакет із капустою й картоп-
лею, а на місті голови… ніби кавун, що упав з фури просто на бетон.
В одній руці він тримає запальничку, а друга назавжди застрягла
в кишені із сигаретами. Ми щодня бачили такі картини, вони стали
буденними, і страх притупився, причаївся, знайшов у серці закуток,
схожий на бабусину антресолю з порваними кедами й толстовкою
«ще згодиться до лісу поїхати». На тій запилюженій антресолі захо-
вався страх. Я нервувався, чи повернеться він. Або ж ми станемо
нашими клієнтами, такими вульґарно мертвими, тупими, синіми
224
й мовчазними. Я помилявся. Страх повертався стрімко й несподі-

вано. Часто я не розумів, чому саме зараз. Просто тієї миті раптом
бракувало повітря, і я починав захланно його ковтати. Хотілося тру-
сити руками, ніби на них була вода, мотати головою, щось зробити
з коміром, бо ж нестерпно гаряче. Але за кілька хвилин усе мина-
лося, я повертався у свій синій труповозний халат. На те саме місце
посеред розпеченого міста, виття сирен і трупів. Геть нікому непо-
трібний. Уже без рукавичок, без дезинфекту, із брудними ношами.
Отже сьогодні я ще тут, ось він я, живий, буду їсти, пити й, можливо,
завтра прокинуся. А скільки ж потрібно трун?
Наш морг став таким собі острівцем життя. Саме так.
Як би це не звучало, царство мертвих перетворилося на царство
живих. Ми мали генератор, воду в баку й трохи харчів. Вітьок знай-
шов книжку віршів Янки Купали й повсякчас звідти щось заучував.
— Слухай, ну якби ти «Прощавай, зброє!» Гемінґвея читав,
або ще там, я б зрозумів. А що тобі здався поет Янка Купала, тим
паче бяларуською?
— От дивися, дурнику, визволить нас українська армія, а вірші
не російською. Я їм одразу прочитаю кілька й ніби нейтральний.
А якщо не визволить і остаточно загарбають, знов-таки, не Франко
з Шевченком, а Купала. Нейтральна мова, тямиш? Ось послухай:
Будзь смелым!.. Магутна ярмо друзгачы!

Ідзі сам наперад, другіх ведучы!
Будзь смелым!.. Не вер у людскую брахню,
Вер толькі ў адвагу і сілу сваю!
Будзь смелым, хоць путалі б злыдні ўвакруг, —

Адважным ваякам не страшны ланцуг!
Будзь смелым, як вецер, як воля сама!
Знай, смелых не чэпе ні крыўда, ні цьма!
Будзь смелым, як бура, што крышыць дубы,

А будзе твой верх, тваё права ўсягды!
225
Второпав? Будь сміливим!

Задзвонив дротяний телефон. Вітьок зірвався з канапи,
за вікном бабахнуло, на столі затремтіла залізна чашка.
— Алло! Так! Алло? Хто? Слухаю, алло! Алло? Парк? Героїв?
Алло, дідько! Кажіть у трубу! Алло, парк, і шо? Ясно.
Вітьок поклав чорну слухавку й витяг з кишені халату пачку
«Яви». Дістав останню, зібгав пачку й пожбурив її в куток, де сто-
яло відро. Схибив, пачка впала десь біля плінтусу.
— Так, що в нас залишилося з амуніції?
— Не знаю. Гляну в коморі, але, здається, нічого.
— Ну що ж. Тоді їдьмо в парк на Городок, пам’ятаєш,
де пам’ятник тачанці?
— Еге. А що там?
— Вісім трупів за раз. Обстріл.
Ми вийшли у двір. Літо котилося до середини столу, ліниві
бджоли гули над сливою, смугастий кіт вилизував яйця, горобці
визбирували крихти під лавкою. Усе було таким самим, як тоді,
коли літу можна було радіти. Усе було б таким самим, якби
не вибухи, що струшували густе желе липневого дня.
— Так. У баку 10. І в нас у заначці ще чотири каністри.
На ці дні стане. Їдьмо.
Ми сіли в уаз. Він ніби все розумів і жодного разу не зла-
мався за всі ці дні. Просто їздив і збирав трупи. Ніби знав,
що це його робота. Така от робота, нічого не вдієш. Хто ж їх поз-
бирає, як не старий уаз? Лише він і поїде перевозити ці розірвані,
пошатковані мінами тіла. А зламатися можна й потім. Може,
у вересні, коли війна закінчиться. А поки ні. Так і їхали. Біля кор-
пусів медінституту, де зазвичай купчилися іноземні студенти,
не було нікого. Ворони й голуби розтягували сміття, яке вже два
тижні ніхто не прибирав. Далі по дорозі видніла розбита з ПТРК
заправка. Вивіска теліпалася на рештках дротів, а заправні
колонки більше скидалися на фарш із заліза й пластику. Ще далі,
по Оборонной, то тут, то там валялися шматки асфальту, реклам-
них щитів і гілля з дерев. Вхід до автовокзалу перетворився
226
на кролячу нору: снарядом облупило всю плитку й знесло

частину перекрить. Усередині зі стелі посипалося оздоблення,
де-не-де зяяли діри. Місто стояло пусткою. Ніби всі люди зникли
і залишилися тільки міномети. Вони самі стріляють, самі заряджа-
ють себе снарядами й самі чистять дула. А людей ніколи й не було.
Порожнє чуже місто, що помирає в тебе на колінах. Ти вдивля-
єшся в його очі, а він усе хрипить і силується щось тобі сказати,
але, як іноді в фільмі, мова його незрозуміла, вона обривається
і пливуть титри. Тільки нам до титрів іще далеко. Доведеться пере-
дивитися всі можливі фінали.
Парк Побєди на містечку заводу ОР заріс. Там, де раніше
була танцплощадка, — трава по щиколодку. Сцену рознесло, і здо-
ровезний дуб упав просто на дитячий майданчик. Посеред парку
було кострище, а вкруг кострища лежали тіла. По центру стояв
триніжок, на ньому висів казанок із супом. Біля казанка стояв дід
у майці з написом «Канікули».
— Хлопчики, що тут було…
Вітьок копнув пластикову миску для супу ногою, дістав
сигарету й закурив. У мене в пачці залишалося ще кілька синіх
«Прилук». Я витягнув одну, відкусив зубами фільтр і затиснув
губами. Чиркнув сірником, у горлі зашкрябало. Вітьок поправив
кепку й глянув на діда.
— І що ж тут було?
— Та нічого, хлопці. Святкували ми трохи. Вийшли на День
гірника. Ну, самі знаєте.
— Не знаємо.
— Ну от, Мишко сказав, давайте на куліш у парк. Далеко
ж не підеш. Бої скрізь, а парк біля дому. Чого ж не вийти. От Мишко
й сказав. Узяли, хто що мав із гуманітарки, я тушкованку приніс,
Васян крупу, Жендос сало роздобув десь. Так і сиділи, випивали,
нікого не чіпали. Тут я метнувся за сіллю і тарілками, бабах! Біжу
вже з під’їзду, а тут таке, господи милостивий, за що нам усе це?
Вітьок сплюнув бичок.
— Тобто, ви вирішили варити куліш під обстрілами?
227
— Ну. Просто куліша хотілося.

— Під обстрілами?
Дід увесь підібрався, розправив плечі, харкнув під ноги
й почав напирати на Вітька.
— Начальник. Ти мені скажи, а ти не втомився як щур сидіти
по підвалах серед плісняви й тарганів, блощиць і жуків, у цих цегля-
них хрущьвських коридорах? Гадаєш, ми за сонцем не скучили?
Ми не люди хіба? Забитися тепер у щілину й сидіти, доки ця мер-
зота одне одного не перестріляє? Так, куліш. Так, під обстрілами.
І що? Я, може, дихати повітрям хочу, зрозумів? Я питаю, зрозумів?
Загула сирена, але не поруч, а десь удалині, ніби з колонок
старого магнітофону. Вітьок занервував.
— Жора, згортай цих у простирало й волочи до машини,
я візьму гладкіших.
Ми впоралися хвилин за двадцять. Дід так і стояв біля каза-
нка. Коли я вантажив останній труп, він узяв рушник і спробував
зняти казанка з триніжку. Він знову став лагідним, ніби вдавав
дурника.
– Та ви не подумайте. У мене дитя вдома. Що я йому скажу:
третину гуманітарки зіпсував? Чого супу пропадати?
Ми змовчали й рушили в бік моргу. У районі нижнього
городка сильно гуркотіло. Вітьок знову насунув кепку на лоба.
— Не наша справа. У нашій труповозці вже немає місця.
2.
Я зайшов додому після чергування. З холодиль-

ника відгонило, отже світла знову не було,
а я забувся викласти пельмені. На підлозі в ку хні блищала
калюжка. Я відчинив дверцята морозилки. У ніс ударив сморід,
нудота підступила до горла. Позбирав із холодильника рештки їжі
в пакет. Пакет зав’язав і виніс на балкон. Їсти не було чого. У шафі
залишилося трохи макаронів і скляна банка «Куріци в соку».
228
Спробував підпалити газ — надаремне. Газу, як і електрики, не було.

Я смикнув за кільце, узяв виделку й з’їв усе, що було в банці.
Ще перед чергуванням я позаклеював вікна на балконі скот-
чем навхрест. У квартирі було задушно. На тумбочці валялося
кілька пачок сигарет без фільтру. Я вийшов на балкон, відчи-
нив вікно й закурив. За вікном, десь у Віргунці, пролунав вибух,
а за ним ще й ще. Земля стугоніла. Вікна здвигнули. Жінка
в будинку навпроти неквапом розвішувала випрану білизну. Ніби
й не було ніякої війни, ніхто не помирав, наче все було добре. Вона
просто розвішувала свою білизну, ніби нічогісінько не відбувалося.
Велике діло! Зранку встала, випрала, приготувала яєшню, посні-
дала, пропилососила. А може, просто вмилася, зробила зарядку.
А потім пішла вивішувати білизну. І ось тут ці снаряди, бомби,
гради, а в неї білизна мокра. Ще трохи я постояв у вікні, накрапу-
вав дощик.
Таке пусте місто тепер. Може, тепер десь комусь голову
відірвало, кров цибеніє і стікає просто в каналізаційний люк. А
може, ніхто й не помер. На загал, так безглуздо помирати влітку,
у спеку. Уявляєте, ви простуєте до річки, сонце світить, пахтять
ялинки, пісок угинається під ногу, аж тут прилітає снаряд і роз-
рубує череп на черепки. Як же це по-дурному — помирати літом!
Подумав, що взимку загинути не так кривдно. Усе одно морозяка
й лід. Але влітку! Просто посередині липня. Я уявив, як між пальців
сипле пісок, лоскоче м’який, золотавий пісок. Як він стікає з ніг-
тів, як тепло моїм п’яткам, моїм стопам. Як я поринаю в цю теплу
піщан у ванн у. А довкру ги аромати літа, літає паву тиння,
шелестить ковила. І це тепле донбаське повітря, що торкається
мого обличчя, як поцілунок на шкільній дискотеці.
Перший залп уцілив просто в другий поверх, у моїй квартирі
посипалася плитка в кухні. Я захряснув вікно й рвонув у коридор,
доповз до ванної. Там на підлозі стояла фляга зі спиртом. Я зро-
бив великий ковток, у животі запекло, ковтнув іще. Другий залп
зачепив балкон. Двері у ванну захиталися, лінолеум запорошило
дрібними скалками. Я заплющив очі.
229
У дев’ятому класі я познайомився з дівчинкою з паралелі. Її,

здається, звали Вікою. Вона повела мене в передбанник колишньої
піонерської кімнати. Мама наказала бути вдома о 9-й, а було вже
близько 11-ї. Віка довго облизувала мою шию.
— Батьки знають, де ти?
— Звісно, що мені батьки?
Якийсь час ми обіймалися, а потім вона взяла мою руку
й засунула до себе в штани. Там було гаряче й волого. Я ще ніколи
не бував у таких місцях і не знав, як реагувати.
— Спробуй, як тепло.
Я занімів. Мені було 13 років, я навіть не знав, як воно все
там виглядає. Що я міг сказати? Облизнув пересохлі губи й про-
мимрив, що зі мною таке далеко не вперше. Цієї миті двері
в піонерську розчинилися і увійшов старшак з району на кличку
Підлиза. Він подивився на нас із Вікою, вийшов і зачинив двері.
Побачення було закінчено. Віка вийняла мою руку зі штанів.
— Усе, тобі час.
Я поплентався додому назустріч розгніваній мамі.
За кілька днів я повертався зі школи. Було вже зимно. Біля
гаражів стояв Підлиза.
— Здорово!
Щоку розітнуло бритвою. Я впав на землю і схопився за вилицю.
Підлиза з розмаху вдарив мене ногою в голову. Я відкотився.
— Гадаєш, можеш просто так затиснути дівку й домагатися
свого в брудному передбаннику? Думаєш, охуєнний такий?
Я отримав ще кілька ударів ногою. Г убу так пекло, ніби
її припалили недокурком. Я не знав, що сказати. Підлиза плюнув
мені на куртку.
— Ти що, мразото, зовсім пустився берега чи хочеш, щоб твій
труп знайшли в країні Мальборо?
Я мовчки спльовував кров.
— Будеш із татком у школу ходити, втямив? Щоб я тебе
більше не бачив, а ще раз так зустріну, очманієш.
230
Підлиза ще раз копнув мене під ребра й попрямував у бік

дев’ятиповерхівок. Я лежав на снігу горілиць і вдивлявся в сіре
луганське небо. Воно так низько нависало над містом, що майже
чиркало пузом об труби ТЕС. Здавалося, ось-ось це небо народить
нову порцію снігу, і він сховає все сміття, кров і вжиті гандони,
що валяються на землі. Небо не народжувало.
Я розплющив очі на підлозі ванної. Вибухів було не чути,
тільки хтось несамовито кричав. Я вийшов на балкон, на асфальті
навпроти лежала жінка без голови. Її напевно чоловік тормосив
закривавлене тіло й кричав: «Суки! Суки! Суки!». Біля крамниці
лежало ще декілька трупів. Люди помалу виходили з будинків.
Я випив ще трохи спирту й вийшов у двір, треба було дістатися
до автомата й спробувати додзвонитися до моргу. Може, Вітьок
уже прокинувся й приїде збирати врожай.
3.
Р
озваг у морзі майже не зосталося. Навіть скан-
ворди Вітьок перерозгадував по другому разу.
Бабці давно не торгували газетами, а ларьки стирчали, як пооди-
нокі зуби в роті, із побитим склом, іржаві й брудні. Замість газет
усередині лежали купи лайна, залишені тими, хто ховався від
обстрілів. Ми грали в міста, у пекаря і навіть у хвороби. Хвороби —
це аналог міст. Приміром, я кажу «псоріаз», а Вітьок «Зіка», тобто
мені потрібно слово на «а». Так і коротали час.
Інша справа, коли привозили кілька десятків трупів з поля
бою. Тоді треба було хутко організовувати труни. Найпростіші,
нашвидку збиті. Зі щілинами, без оббивки. Просто криві дерев’яні
домовини, щоб закопати в перерві між обстрілами.
Я кинув голитися, міняти білизну, митися і чистити зуби.
У цьому вже не було жодного сенсу. Усе, що ми могли робити —
це збирати трупи й закопувати їх, закопувати й збирати. А іноді
посипати хлоркою, щоб завадити пошесті. З міста й так більше
231
не вивозили сміття. Мухи й зогнилі продукти були втіленням іде-

альної ситуації з підручника з епідеміології. Тому вряди-годи, але
ми тягали з собою хлорку, щоб сипати її на розпечений асфальт.
У «Настєнькі» порозбивали вікна, бомжі зникли, їх не було видно
ні на трубах, ні за гаражами.
Я зайшов у секціонку. Вітьок кинув на стіл кілька пакетиків
«МакКоффі».
— Дивися, що знайшов! Смачно, бери, заварюй.
Грюкнули двері, у кімнату ввалився Костя Мороз.
— Мужики, привіт! Словом, наші морги тепер як один. Але
це все херня, я вам зараз таку історію розкажу, є що випити?
Вітьок закинув руку кудись за диван, пошурхотів і витяг
пляшку горілки.
— Ось. Думав, на поминки свої залишити. Та як історія, шквар!
4.
К остя закурив «Приму», виплюнув тютюнові

крихти, випив, прокашлявся.
— Коротше, телефонують з вартівні, мовляв, їдь на шахту
Васильєвськую. Ну, знаєте, на Розкішному. Нам шо? У тачку застриб-
нули й гайда. Приїхали, а там роботяги стоять біля шахти, просто
коло спуску, а далі ніхто не ступає. Що, питаю, у вас сталося? Вони
як розповіли, я ледь не усцявся. Коротше, є така посада на шахті —
управляти дверима. Там є кімнати із шістьма дверима, усі вони
роблять вентиляцію. Треба відчиняти одні й зачиняти інші. Коротше,
зайшов туди мужик і відчинив не ті двері, тяг такий, як у космосі,
його й висмоктало через двері. Уявляєте? Розмазало нахрін, просто
кишки по всьому тунелю! Як його не намагалися відтерти! Про-
сто по всьому шурфу, метрів на сорок. Усе в крові. Ми навіть нічого
не змогли зібрати, так лише протокол склали й поїхали назад.
Вітьок висипав тютюн з недокурків на газету.
— Ну ти брешеш, аж куриться. Щоб людину розмазало?!
232
— Бля буду!
За вікном гримнуло, потім ще й ще. Слива впала й стриміла
корінням у небо. Осколки посікли стіну, скло задвигтіло й посипа-
лося. Я впав на підлогу, Вітьок заліз на диван, Костя втискався в стіну.
Завили сирени. Я встиг згадати школу. Був у мене рюкзак, точніше
сказати, ранець і пенал. У пеналі було збільшувальне скло. Мій друг
Макс якось упіймав жука й попросив у мене скло. Я не одразу втя-
мив, навіщо. Він насадив жука на голку й пік його сонцем крізь
лупу з мого пеналу. Мені було так жаль жука, що я майже заплакав.
Макс сказав, що відпустить його, якщо ми посадимо жука в сірни-
кову коробку й п’ять разів штиркнемо його голкою. От якщо голка
не потрапить у жука, то, значить, Бог спас. Я погодився. Макс про-
штрикнув жука с першого разу. Він кинув в мене дохлим жуком:
«На, забирай». Цікаво, де зараз Макс? Може, йому відірвало макітру,
як жуку? Сирени заткалися, усе стишилося, тяжкий серпневий
день котився в пекло. Ми котилися разом з ним. Хотілося кричати.
Закопайте мене, поховайте мене, я не хочу помирати просто так,
поховайте мене живцем, але не мучте цими обстрілами.
Я вийшов на ґанок. Віддалік ішли люди з каністрами й пляш-
ками — по воду, якої вже другий тиждень не було в місті. Десь там,
за дачним селищем, кілометрів за п’ять, було джерело. Костя стояв
поруч.
— Боїшся? А ти не бійся. Кожному своя пора. Не сьогодні —
так не сьогодні. Це як витягти карту з колоди: комусь «7», а комусь
«туз». Так і тут. Комусь куля, комусь міна, а комусь трупи тягати.
Ноги мені тремтіли. Усього лише за 400 кілометрів було нор-
мальне життя. Люди ходили в кафе, говорили про любов, трахалися,
дарували одне одному квіти, пили пиво, купалися у ванних, диви-
лися телевізор, їли суші, курили траву, слухали музику. І тут ми, 400
кілометрів. Ні води, ні світла, ні газу, ні їжі, нічого. Трупи, трупи,
трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи,
трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи, трупи,
трупи, трупи, трупи, трупи, трупи… І ми трупи. Мерці в цьому жар-
кому розпеченому місці. У цьому чорному, гнилому місці мертвих.
233
До моргу під’їхала газелька. З неї вискочили двоє чоловіків

у «дубку». По погонах капітан і майор. Старший, у наколінниках
і темних окулярах підійшов упритул:
— Кто у вас тут главний?
Костя не роздумуючи відповів:
— Ну я.
Чоловік вийняв пістолет і наставив на нас.
— Майор Глазьєв. Нукать своєй тьолкє будєш, понял? Єсть
єщьо кто?
На порозі з’явився Вітьок, після обстрілу він, здавалося,
постарів років на двадцять. Очі запали, а на обличчі проступили
зморшки. Глазьєв покосився на Вітька.
— Понятно. Знал би, за кого ми тут воєвать будєм, дома
би остался. Грязь ви, а нє люді. Поєдєтє окопи копать. Потом.
Майор показав напарнику рукою на газель, той підійшов
до задніх дверей і розчинив їх. Усередині були тіла. З десяток.
У калюжі крові. Лежали купою, в однаковій формі, з георгіївськими
стрічками, роззявленими ротами й скуйовдженим волоссям.
Глазьєв сплюнув.
— Похоронітє. Как положено.
Ми з Вітьком взялися стягувати тіла. Вони падали на асфальт,
хоркали й хлюпали. Костя мовчки стояв. Глазьєв з напарником
курили осторонь. Через десять хвилин на ґанку моргу виросла
гірка з трупів у російській формі. Майор задоволено мугикнув.
— Я вас трогать нє буду. Пока. Закапивайтє. Прієду чєрєз пару
днєй.
Чоловіки сіли в газель і поїхали. Ми мовчали, не було про
що говорити. Домовин не було, простирадл не було, хрестів
не було, нічого не було. Лише пекуче сонце Донбасу, гнилі абрикоси
й смердючі трупи. Вітьок ковтнув із пляшки.
— Що будемо робити?
— Що-що. Копати. Жорику, неси лопати.
Я пішов у морг. У коморі стояло кілька лопат: совкова на сніг
і дві звичайні. Колись ми садили квіти з реєстраторкою Танею
234
Грудевою. Тут же валялося простирадло й пара рукавичок. Я взяв

усе й вийшов надвір. Костя показав на клумбу навпроти моргу.
— Копатимемо тут. Траншея має бути довгою і завширшки з метр.
Я взяв лопату й натиснув ногою, груда землі випала з-під вістря.
5.
До вечора ми похоронили всіх. Телефон більше

не дзвонив. То тут, то там завивали протипо-
вітряні сирени. Падали снаряди, летіли осколки. Місто спустіло
зовсім. Ми втрьох сиділи в підвалі. Не треба було нікуди їхати,
бензину не було, та й обстріли стали такими частими, що доїхати
до трупа було небезпечніше, ніж сісти на кіл. Вітьок крутив у руках
резинку від рукавичок.
— Жорику, а знаєш, яке сьогодні число?
— Яке?
— 16 серпня. А це означає, що завтра твій день народження.
Ми маємо відсвяткувати. Я знаю, що в обласній ще є спирт. І зреш-
тою, війна не привід для суму. Чи не встругнути нам вечірку?
Що скажеш? Костян?
Костя був дуже стомлений, але силився усміхнутися.
— А я за! Чого ми тут киснемо? Ну стріляють, що ж тепер,
помирати? Не наша пора! Я от повсякчас згадую, як ми з паца-
нами на швейний гуртожиток ходили. Баби там зголоднілі, щойно
ми на прохідну, так уже й черга стоїть.
Вітьок засміявся.
— Та! Що твій швейний. От я! Коротше, пам’ятаєте, були
на Восточних кварталах калічки? Ну, інтернат для розумово відста-
лих? Так от. Я що робив: брав пляшку горілки й лазив туди через
паркан. Двох бабів напою і смажу. Вони все одно тю-тю. Нічого
не розуміють.
Костя пожбурив у Вітька кришкою від пляшки.
— Тьху, ну й мерзота!
235
— Ну, чому мерзота? Жінки різні бувають. Їм теж, знаєш,

увага потрібна. А хто, як не я?
Скільки днів я не мився і не чистив зуби? Уже не прига-
даю. А взагалі, яка різниця? Усе одно в цьому мертвому місці лише
нас троє. Ми сидимо втрьох, останні живі на цьому клапті землі,
десь за вікнами, там, наверху, гримить. Ми все ще живі, голодні,
брудні, сонні. Ми все ще тут, нікому не потрібні, залишені, всіма
забуті, кинуті на помийницю три тіла. Такі самі, як і наші клієнти.
Над нами дзижчать мухи, за нами плачуть могили, наші кулі давно
вилетіли зі стволів. Просто вони ще не долетіли до наших сер-
дець. А серця наші ще б’ються, хоча мали вже зупинитися. Наші очі
порожні, наші руки тремтять, наші сльози висохли.
Що стане з цим містом без нас? Що станеться з нами?
Я заплющую очі й хочу, щоб весь цей морг накрило важкими сна-
рядами. Не мучитись уже, померти спокійно. Усміхаючись. Лягти
й не дихати. Будь вони прокляті, ці поля, ці степи, ці терикони,
ці шахти, ці люди, ці хмарки, ці річки, ці… Та чого вже. Будь про-
кляте все, що довкола нас. Нас усі кинули, і ми приречені померти
просто в цьому підвалі. Невже ніхто не прийде нас рятувати?
Як узагалі люди могли вірити в Ісуса й Діву Марію? Як, коли ми,
нещасні три душі, заблукані серед війни, в обителі смерті, нікому
не потрібні Божі істоти, сидимо тут і помираємо?
Я згадав мамині руки. Мені було п’ять. Моє ліжко стояло
поруч батьківського. У кутку письмовий стіл із нічником, на вікнах
фіранки в горошок, на підлозі наша такса Барбі. Мама співала мені
пісню: «Мєсяц в окошко глядіт». Я не розумів, чому місяць глядить
на кішку. Як місяць може кудись дивитися? Мама клала руку мені
на лоба й гладила по голові. Я засинав. Від запаху її руки було так
спокійно, затишно. А тепер я сиджу в підвалі з Вітьком і Костиком,
довкруги рвуться снаряди, і напевне я скоро помру. І це на краще.
Аніж так жити ще кілька тижнів. Мабуть. Я розгорнув блокнот з вір-
шами, писав їх уже кілька місяців.
— Вітьку, хочеш почитаю свого вірша?
— Шпар. Гірше вже не буде.
236
— Захований
в руку
кашель
Котрий
нікуди
не згине
Кавово-
тютюновою
кашею
Завершив
травневу
днину
Розчинилося
око
тверезо
В пиздливих
газетних
істинах
Із бганої
пачки
мерзенний
Вирвався
витрішки
їсти
Останній
поламаний
«вінстон»
Що від посмішки
стелі
конає
Вбиваючи
в злякані
мізки
Запах
твого
простирадла
237
— Ну ти Маяковський! Пиши. Легше буде труп упізнати.

Завили сирени. Там, наверху, були зламані мости, до їхніх
паль, укритих тванню, тулилося латаття. Посеред дір і куп щебню
сиділи рибалки й дивилися в зелену воду Донця. Тяглися нескін-
ченні, укриті пилом поля соняшників, повних чорного насіння,
що от-от лусне від олії. Вони стриміли до голубого неба, яке при-
лягло на верхівки териконів. Поодинокі пір’ясті хмари спадали
в шурфи спрацьованих шахт. На териконах глибочіли шрами,
що їх залишали після дощу річки червоної глини. Дороги пла-
вилися і смерділи смолою майже як шпали. Укритий зеленню
степ клубочився, випаровуючи свій денний піт. Тріщини від гусе-
ничної техніки, злив і корупції. Стелилися дороги, наче клапті
дешевого дермантину, розірваного то тут, то там пророслою тра-
вою. Розжарене м’ясо шиферу звисало з будинкових дахів. Дірявий,
як друшляк, ряд парканів, заступав засмажені півонії і кущі смо-
родини. Собаки шукали холодку в земляних ямках. Уже скоро
червона заграва від комбінатів опов’є брудний, кольору поталого
масла місяць. Він повільно впаде, ховаючись за заводськими тру-
бами, майже зовсім розчиниться в поросі й смороді й, нарешті,
дасть можливість Донбасу заснути. Він заплющить очі, щоб не спо-
лохати ласих до абрикосів ос. Згодом на зміну місяцю вийде важке
жовте сонце, воно встане якомога раніше, щоб світити людям, які
йдуть по мінних полях.
Костя зіскочив з дивану.
— Все, я більше не можу! Там люди, розумієте? У всіх тих
домах люди, вони живі, вони як ми, і немає нікого, хто скаже їм:
«Ми тут!». Нікого. Тут лише ми. Як люди дізнаються, що є хтось
іще? Як, трясця, питаю?
Я подивився на Вітька. Він лежав на тахті з розплющеними
очима й усміхався. Правою рукою він тримався за серце, а ліву
стиснув у кулак. На підлозі поруч його лежали кросворди. Він
пішов першим. Костя підійшов і пальцями закрив йому очі.
— Я піду сказати всім, що ми живі, що ми тут, що ми справжні
й ще не кінець. Що все буде добре.
238
Костя побіг наверх, і я за ним. Він довго колупався в санітар-

ській і нарешті дістав чохол із саксофоном.
— Ось! Те, що треба.
Я сів на диван, вікон не було. Звідси добре було видно
вулицю. У пачці залишилася одна «прима». Я затиснув її губами
й креснув запальничкою. Гіркий дим роздирав горло. Костя вий-
шов на вулицю. Гриміло.
Українська армія підступала до міста. В обласну лікарню
летіли снаряди. Костя став біля лівого крила моргу, підніс сак-
софон до г уб і поду в у нього. Зву ки інстру мента розітн ули
спеку.
Summertime, and the livin’ is easy

Fish are jumpin’ and the cotton is high
Oh, your daddy’s rich and your ma is good-lookin’
So hush, little baby, don’t you cry
Костя відсунув інструмент.

— А нехай усі знають! Ми тут! Ми живі! Ми все ще живі!
Дивіться! Я тут, біля моргу, і мені нічого не стається! Виходьте,
люди! Виходьте, люди, ми живемо!
У небі засвистіло. Мінометний снаряд ударив у праве крило.
Посипалася плитка. Костю відкинуло вибу ховою хвилею, він
упустив саксофон. Я сидів на дивані, у моїй голові грав Армстронг.
Вітьок лежав десь там унизу й усміхався. Він цього вже не бачить,
і гаразд. Я припинив думати. Спека, я, снаряди і Армстронг. Лише
я. Останні хвилини мене. Диван видається таким м’яким і зруч-
ним. І я більше нічого не боюся. Де моя мама? Де її руки? Де моє
ліжечко й такса Барбі? Вони так далеко, у 1992-му, так далеко. Вони
так. Далеко. Так. Далеко. Я дивився перед себе. На поля, покарбо-
вані снарядами. Костя підвівся, обтрусився, підібрав з підлоги
саксофон.
— Жорику, дивись, мені хоч би хуй! А? Бачив? Хоч би хуй
мені!
239
Праве крило моргу було зруйновано, просто в стіні стир-

чав снаряд, який не розірвався. Костя відійшов трохи вбік, став
під дашком на лівому крилі. Підніс запилений сакс до губ і знову
заграв.
One of these mornings you’re gonna rise up singing

And you’ll spread your wings and you’ll take to the sky
But till that morning, there ain’t nothin’ can harm you
With daddy and mammy standin’ by
240
ЗМІСТ
5/ ПРОЛОГ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. РІЖ
11 / МИХАЛИЧ
16 / С А Н І ТА Р В І Т Ь О К
18 / ІГОР ІЗ СБУ
21 / ВІТЬОК СМАЖИТЬ ГРИБИ
26 / ВІТЬ ОК І ПОЛЮВА ННЯ Н А БА РА Н А
30 / М У РА ХОЇД
34 / КОЛЯ ХОЛ М ОГОР
39 / ПРА К ТИК А
44 / П ТА Х А
47 / Л ЮДОЖ ЕР
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. ШИЙ
55 / ВІДДІЛ ПЕРЕВОЗУ
59 / ТРУП У ДЕСЯТКУ
64 / ВІДРО КІСТОК
69 / ТРА МВА Й
73 / ЛЮТНЕВІ МІСТЕРІЇ
242
80 / ВСЕ Н А ШЕ Ж ИТ ТЯ — ІКРА

88 / ГА З О Н О КО С А Р
94 / ПІДСНІЖНИК
105 / ЯРИК. ТИХЕ ПЕРЕДМІСТЯ
115 / ТОВАРЯЧИЙ ДВІР
122 / А СЛИВА РОДИТЬ
Р ОЗД ІЛ ТРЕТІЙ. ЗА КОП У Й
133 / ПИРІЖКИ ЩАСТЯ

140 / Д Я Д Я КОЛЯ. Т Е Л ЕФ ОН У Й Т Е Ж А Б І Н У
148 / ФЛ Е Ш К А
159 / ДИВАН
167 / Г Р И Б И ТА В АТА
175 / ДЕНЬ НАРОД ЖЕННЯ МИХ А ЛИЧА
195 / ТО М АТ Н И Й С І К
210 / ЧОРНОКНИЖНИК
223 / О С ТА Н Н І Д Н І
243
Літературно-художнє видання
Морг. Історії луганського санітара
Роман
Переклад з російської
Переклад з російської Наталія Пашковська

Редактор Андрій Гончарук-молодший
Видавництво info@lutasprava.com Підписано до друку:

www.lutasprava.com 10.03.2020 р.
«Люта справа» books.lutasprava.com Формат 70х100/16.
ВИДАВЕЦЬ ГОНЧАРУК А.Б. fb.com/lutasprava Ум. друк. арк.: 19,5
Гарнітура: Bandera Text
Свідоцтво про внесення Наклад: 1000 прим.
суб’єкта видавничої справи Замовлення: 379
до Державного реєстру Друк: ТОВ «Гнозис».
видавців, виготовлювачів Київ, Межигірська, 82–А
і розповсюджувачів Свідоцтво про внесення
видавничої продукції: до державного реєстру
серія ДК, No 4958 виготовників: Printed
від 18.08.2015 р. серія ДК, No 2328 in Ukraine

Morg

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Morg

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

BOOKS.

© Євгеній Спірін, 2020

що відбувається з грудиною під вантажівкою, як впливає «Бєлізна»

після шкільної дискотеки, як хтось бува отруїться самогоном.

і здоровезними кулаками. Одягався завжди пристойно й дорого,

передбачити дати наступної засідки. Дні доброго настрою визна-

я споглядав таку картину: переляканий віртуоз, стоячи на стільці,

Д ругим після Михалича знайомим і на-

не припиняв пияцтва, тому знав двадцять способів виготовлення

Б ув у мене дружбан один, Ігорьок. І якось від

Ігорьок був хлопцем міцним. Як себе не тримав, а не втри-

збожеволіла. Її лейтенант Серпухов хотів додому забрати, а вона

ВІТЬОК СМАЖИТЬ ГРИБИ

із цибулею, полити сметаною і пожирати уприкуску з каламутною

мені, що запам’ятав з інструкцій, а я чаклуватиму. Уважай,

в лакмусових папірцях. Це вони мили чашки Петрі, розганяли

із внутрішньої кишені шоколадку й від порогу запитав: «Усе добре,

ВІТЬОК І ПОЛЮВАННЯ НА ОВЕЦЬ

С пливав час, змінювалася погода, зростала зарп-

казав: «Ось так і я колись ляжу на цей холодний кахельний стіл,

Жінки ридали, діти мовчали, бабці перешіптувались: помер остан-

двір. Коли довкола столу з розітнутим тілом зібрався консиліум,

І сторія з бараном забулася, а Вітьок знову

А спричиняла всі ті негаразди патологічна пристрасть Мура-

сигаретний дим. Двері замкн ули ззовні. Треба зауважити,

КОЛЯ ХОЛ МОГОР

П ерші тижні в морзі промайнули непомітно.

процес, щоб таємниці медицини розкрилися перед ним уповні,

покурив і спокійно заснув. Уранці він так само спокійно, упев-

Тут до санітарської увійшов інший санітар, теж дотепник. Діз-

з атестатом зрілості. І головне: Вовчику лисому перекажи, що він

козирні мажорні парубки з дорогими телефонами й ароматами

опоряджену рефрижератором, а попросту — змійовиками з фре-

«Що це?» — цілком слушно запитали вони. Валік глянув на годин-

В обласному морзі я таки набрався досвіду, тож

подією й опоряджувалася відповідно — квітами й парадними кро-

«Ява» полетіла в кювет, Горох — у колючі кущі, але подряпини від

Не знаю, що сказать, щоб віру йняла.

Лізо, ти все ще у снах моїх, Лізо ...

Не помітити тебе занадто складно,

Ліза вислухала мої силкування і сказала так буденно, ніби

добре», наступ ринкової економіки буквально розчавив деякі шари

приробітку там же, на базарі. Здебільшого вантаження-розван-

баланс плодючості, підвищуючи врожай і загальну народжува-

Я дуже здивувався. Багато співробітників роками старанно

ті бандити, що вціліли в цьому парку Дикого Заходу, став центром

Було придумано просту схему: перед виїздом ми заправ-

Написали в область, тобто вже в облздрав. Ті з відповіддю

геніальна думка. Поглянувши на свою новеньку десятку, він покли-

— Що це ви мені тут улаштували? Куди ви цього мішка тяг-

Я подумав, що в даїшників може бути калаш, і викликав

З а кілька днів після виборів начальство сповістило

лінією вишикувалися попід цвинтарем; криві, зіржавілі огорожі

свої приключки в колоніях і тюрмах. Жінка на дивані іноді вору-

Невдовзі під’їхав бобик з дільничим. Мент мав перевіряти

меж. Надто раділо начальство, сповнене неймовірної благодаті

— Та це не я віддаю. Мені поки нічим. За мене сестра платить…

Усвідомивши власну безпорадність і абсурдність дійства,

Ми пафосно перевантажили трупи просто з евакуатора

Ось чому очники вчащали до нас послухати анекдоти про

теперішнього. Такою, о браття, є благородна істина про початок

новини облздраву й приключки на роботі. Вітьок періодично гово-

карнавальної культури. Авжеж! Він почепив сніговику ремінець

За наказом Михалича бійці першого загону негайно роз-