Лемішки Софії

Есе
Дивізія "Галичина", ОУН і УПА, Катинь: фейки і таємниці Нюрнберзького
процесу // Історія без міфів - https://www.youtube.com/watch?v=XWEu2zrXXiU

20 листопада 1945 року о 10-й ранку в Нюрнберзі розпочався міжнародний судовий

процес над головними нацистськими злочинцями Німеччини.
Чому вибрали саме це місто ? А тому що , воно стало одним із символів
гітлерівського режиму.
Тут відбувалися з’їзди Націонал-соціалістичної робітничої партії та паради її
штурмовиків, саме тут були проголошені сумнозвісні расові закони.
Також вплинуло те ,що у зруйнованій Німеччині знайти підходяще приміщення було
не так просто.
Як відбувався Нюрнберзький трибунал?
Щоб провести цей процес, країнам-переможцям довелося подолати безліч протиріч
та знайти прийнятні компроміси.

Зрозуміло , що суд у демократичних країнах і тоталітарному СРСР відрізнялися

кардинально.Наприклад , було проблема, який одяг одягати ну цей суд .
Представники західних країн наполягали на традиційних мантіях,а
от посланці радянської Феміди хотіли лише у військовій формі. Та все таки ,
вирішили, що кожен може одягнутися на власний розсуд.

Чому взагалі відбувся цей трибунал?

Зазвичай, традиційно пояснюють ,що було бажання покарати винуватців війни .
Але мета була трохи глибша .Наприклад, західні країни хотіли покласти всю
відповідальність за всі жахи війни на плечі ворога.Хоча вони теж були причетні до
війни і кількість вбитих цивільних Німеччини є навіть більша .
А у Радянського Союзу за роки Другої світової також накопичилися власні діяння, що
підпадали під визначення “військовий злочин”.
Сталіну було вигідно піти на гучний міжнародний процес і не лише покарати
нацистських злочинців, а скинути на них ще й свої гріхи.
Тому цей суд в більшості був в інтересах країн переможниць.

Звичайно, діячі нацистського тоталітарного режиму заслужено опинилися на лаві

підсудних.
Та обвинуваченим надали навіть кваліфікований захист(і для мене це трохи дивно ,
адже вони могли просто засудити , але можливо вони хотіла показати якусь
людяність і ,що вони не є німці ). В результаті чого ,адвокати суттєво вплинули на
ряд рішень суду.

Від 8 серпня 1945 року між урядами провідних держав-союзників – Великої Британії,
СРСР, США та Франції, до яких приєдналися
19 інших країн – членів антигітлерівської коаліції. Юрисдикції МВТ підлягали злочини
проти миру, воєнні злочини та злочини проти людяності.

До нього увійшли 8 осіб. По двоє від кожної держави-засновниці – судді та їхні

заступники. Рішення ухвалювалися більшістю голосів.

Кожна з чотирьох країн сформувала свої прокурорські групи, які очолили головні
обвинувачі. Від СРСР ним став українець Роман Руденко,
В результаті Нюрнберзького процесу до смертної кари через повішення засудили 12-
х осіб. Та цікавіше питання:
ЩО ж відомо про особистого секретаря Гітлера?
Бормана взагалі на суді не було. Вирок йому винесли заочно.
Довгі роки щодо його долі існувало безліч чуток. Згідно найпопулярнішої легенди, він
втік із Берліна, коли бої вже точилися на вулицях.
Він знайшов прихисток десь в Південній Америці й готував там відновлення нацизму.
Але реальність виявилася значно простішою. Борман не зміг вирватися з Берліна,
вчинив самогубство і був похований у безіменній могилі.
Його кістки випадково відрили будівельники в 72-му. Низка експертиз тривала більше
чверті століття, доки за ДНК остаточно не встановили,що рештки належать саме
особистому секретарю Гітлера.

Інших десятьох злочинців стратили вночі проти 16 жовтня.

Цікаво, що трибунал також виправдав: міністра Ялмара Шахта, посла в Туреччині
Франца фон Папена та медійного високопосадовця Ганса Фріче, відомого
пропагандистськими виступами на радіо .

Що стосується 14-ї дивізії військ СС «Галичина», то в Нюрнберзі її не розглядали

взагалі.
Адже до її складу входили українці, яких нацисти арійцями не вважали. Відповідно, і
шлях до членства в СС їм було закрито.
Фактично, ця дивізія залишилася за межами Нюрнберзького процесу.
Більше того, справи Трибуналу не могли зачіпати ОУН або УПА.

Та про українських націоналістів в Нюрнберзі дійсно згадували.

Наприклад, у 25-му томі вказано, що все більше українців у німецьких таборах праці
пристають до "табору Бандери" і що емігранти налаштовують проти німців "рухи як
Бандери, так і Мельника".
У 29-му томі згадується "рух Бандери", спрямований на досягнення державності.
У 38-му вміщено німецький наказ страчувати бандерівців без суду.
У 7-му тому є матеріали допиту полковника Абверу Ервіна Штольце. Там згадано про
наказ Мельнику та Бандері негайно зібратися під час нападу Німеччини
на СРСР і спровокувати демонстрації в Україні, щоби розірвати безпосередній тил
радянських армій, а також переконати міжнародну громадську думку у "розпаді
радянського тилу". Нібито ось свідчення співпраці українських націоналістів із
гітлерівцями!
Але насправді, то були не слова самого Штольце. Він у Нюрнберзі не виступав.
Та й не міг,він перебував у московській тюрмі. Його свідчення в Нюрнберзі
представив один із радянських обвинувачів – Микола Зоря.
Але вранці 23 травня 46 року Зорю знайшли в готельному номері з діркою від кулі в
лобі.
Чому?
За радянською версією, прокурор застрелився, бо необережно поводився зі зброєю.
Американці, які встигли оглянути труп,вважали, що його вбили пострілом із близької
відстані. Розслідування не провели. Тіло на батьківщину не відправили.
Навіть розтину не зробили, а швиденько поховали Зорю в радянській зоні окупації на
Східному цвинтарі Лейпцига.
Все це дуже нагадувало зачистку небажаного свідка . Що ж такого зробив цілком
перевірений обвинувач,учень прокурора СРСР Вишинського, що заслужив на таку
смерть?

Виявляється, буквально напередодні загибелі він надіслав до Москви прохання

терміново прибути та доповісти Вишинському, про свої сумніви,
щодо справи про масовий розстріл польських офіцерів у Катинському лісі. Якщо Зорі
не була відома ця таємниця,
і він зробив для себе неймовірне відкриття, то цілком міг заплати життям за
професійну допитливість.
Катинський розстріл виніс на розгляд Міжнародного військового трибуналу
заступник головного радянського обвинувача Юрій Покровський.
Сталося це 14 лютого 46 року. Він звинуватив у цьому злочині гітлерівців,
посилаючись на доповідь комісії Бурденка.
Радянська сторона була абсолютно впевнена, що трибунал врахує висновки цієї
комісії.Та цього не відбулося. У справу втрутився адвокат Герінга Отто Штаммер,
який наполіг на проведенні дебатів з цього питання.
І суд погодився, попри протести радянської сторони. Слухання затягнулися. Захист
викликав свідків, які доводили,що німці не мають жодного стосунку до Катинського
злочину. Відповідно, стрілки автоматично переводилися на СРСР.
Більше вчинити таке було нікому. З радянського боку почали готувати додаткові
матеріали. До того ж почали змінювати власну версію.
Виникла плутанина. Сумнівів у трибунала ставало дедалі більше. Зрештою
Катинський розстріл німцям не приписали.
А розглядати його як злочин радянських спецслужб суд не став.

Нюрнберзький трибунал завершив свою роботу 1 жовтня 1946 року. Однак це був
суд лише над головними нацистськими злочинцями.
Однак протягом наступних трьох років у Нюрнберзі відбулися ще 12 процесів над
діячами гітлерівської Німеччини меншого рангу.