Захарчук Ольга Максимівна, ФЕН-4

Есе на тему:
Ризик банкрутства та зникнення «класичних» банків внаслідок розвитку
цифрової економіки

Розвиток суспільства відбувається, насамперед, за допомогою створення нових

досягнень науки та технологій, які мають визначальний вплив на економічні відносини
в країні, для останнього десятиліття характерним є еволюція відносин фінансового
сектору з іншими секторами економіки. Одним з передових наукових досягнень варто
вважати появу цифрової економіки (симбіоз економіко-математичного моделювання,
соціальної психології, телекомунікаційних технологій та систем інформаційної
безпеки).
В цілому, цифровізація (або англ. digitalization) означає перетворення
різноманітних процесів, об’єктів або розміщеної інформації у цифрові аналоги.
Позитивним ефектами від цифровізації в загальному вважають створені можливості
щодо необмеженого копіювання, поширення контенту, його пошуку, аналізу,
редагування та якісного покращення; зменшення витрат на зберігання та дублювання.
Саме на застосуванні принципів цифрової економіки засновані такі відомі учасники
фінансової системи, як FinTech-компанії, вони використовують новітні фінансові
технології та рішення для того, аби конкурувати з існуючими традиційними
установами. Раніше FinTech сприймався виключно як внутрішні розробки для
організацій, проте зараз він є максимально наближеним до споживачів, адже лежить в
основі всіх онлайн-транзакцій (від звичайних грошових переказів до оплати
комунальних послуг).
Зникнення «класичних», або «традиційних» банків можна вважати цілком
вірогідним через ряд переваг FinTech-компаній над конкурентами, до них належать:
простота залучення клієнтів, доступність, комерційна привабливість та
перспективність. «Класичні» банки в сучасних умовах не впровадивши цілковиту
цифровізацію, ризикують не витримати натиску з боку конкурентів і в найближчі роки
через неприбуткову діяльність можуть взагалі покинути ринок. Дану гіпотезу
підтверджують експерти: рентабельність та чиста рентабельність власного капіталу
банківських установ (ROE) впродовж наступних 10 років залишатимуться на стагнації.
Середня глобальна рентабельність з 2010 року трималась на рівні 8-10% (варто
зауважити, що даний показник означає, що вона насилу покриває вартість власного
капіталу). До 2025 року прогнозується, що рентабельність буде становити в діапазоні
5-9%. Експерти KPMG Global зазначають, що до настання 2030 року усі послуги в
сфері банківських послуг будуть надаватися дистанційно (за допомогою додатків та
персональних помічників).
Дослідження поширення технологій FinTech станом на січень 2021 року
демонструють високу частку користувачів з-поміж онлайн-активного населення.
Найвищі показники зафіксовані в таких країнах, як Індія (87%), Китай (87%), Південна
Африка (82%). В Нідерландах та Великобританії даний індикатор становить 73% і
71%, відповідно. Найбільш стабільними сегментами у світі вважаються грошові
перекази (темп росту питомої ваги користування споживачами становить більше 32%),
заощадження та інвестиції (темп росту більш, ніж 3%), та фінансове планування (2%).
Значно збільшилась частка споживання послуг у страхуванні (більш, ніж на 16%).
Головними перевагами FinTech, які можуть викорінити «традиційний»
банкінг є мобільність та доступ банку для споживача 24/7, об’єднання банківських
послуг з небанківськими (наприклад, замовлення квитків, таксі, поділ рахунку поміж
декількома користувачами), кредитне обслуговування від подачі заявки до
користування коштами.
Впровадження FinTech можна прослідкувати і на українському ринку, хоча й з
деякими затримками. Клієнти українських банківських установ стрімко наближаються
до світових стандартів у діджиталізації життя. Це підтверджує збільшення кількості
користувачів смартфонів в Україні протягом останніх 5 років і прогнозовані значення
до 2026 року (рис. 1). Варто відмітити, що з 2015 року кількість користувачів
смартфонів зросла більш, ніж удвічі, і станом на 2021 року становить 26,5 мільйонів.
До 2019 року продажі смартфонів збільшились у півтора рази, а витрати українців з
2012 року виросли в 4 рази. На рис. 2 продемонстрована структура платіжних карток в
Україні протягом 2019-2021 рр. З рисунку варто відмітити, що загальна кількість
безконтактних платіжних карток зросла більш, ніж удвічі, і станом на 31.12.202
становить 20 млн. шт. Обсяг токенізованих платіжних карток збільшився на 168% (на
кінець 2021 року налічує майже 7 млн. шт.).
Україна у партнерстві з FinTech впроваджує новітні продукти, першим з них є
«необанк» - «Монобанк». Проте «Монобанк» не отримав ліцензії від НБУ, а тому його
можна вважати тільки порталом в інтернет-просторі, який з’єднує користувачів з
Universal Bank. Головною перепоною для повноцінного функціонування необанкінгу в
Україні є консервативне законодавство. У статті 46 Закону України «Про банки та
банківську діяльність» зазначено, що лише банківські установи мають можливість
відкривати та вести поточні рахунки клієнтів.
35.00

30.00 28.18 28.58 28.79 28.87

27.52
26.50
25.01
25.00 22.95
20.31
20.00
17.18
15.00 13.77
10.42
10.00

5.00

0.00
2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 2025 2026

Рисунок 1. Кількість користувачів смартфонами в Україні протягом (фактичні та

прогнозовані значення) 2015-2026 рр.

2021 46.3 20 6.7

2020 40.4 13.2 3.9

2019 42.2 8.6 2.5

0 10 20 30 40 50 60 70 80

Активні платіжні картки Безконтактні платіжні картки Токенізовані платіжні картки

Рисунок 2. Структура платіжних карток в Україні протягом 2019-2021 рр.

Попри велику популярність інтернет-банкінгу в Україні, «новий» банк не може

функціонувати відокремлено від «традиційних» банківських установ. До того ж, в
реаліях України існують великі недоліки «необанків», наприклад, висока вартість
створення та впровадження новітніх спеціалізованих програм, відсутність
інвестиційних фондів, наявність недовіри до «нетрадиційних» банків серед населення,
конкуренти з боку таких корпорацій як Google, Apple, WeChat та Uber.
 У підсумку хочу відмітити, що я згодна з прогнозами експертів щодо поглинання
FinTech-компаніями «традиційних» банків, проте якщо говорити про український
фінансовий сектор, то консервативне законодавство й інші недоліки впровадження
«необанкінгу» саме в Україні стають перепоною для виходу «класичних» банків з
ринку. Оптимальним прогнозом є поєднання цих двох суб’єктів банківської діяльності
для задоволення потреб споживачів.

Список використаних джерел:

1. Statystyka. National Bank of Ukraine official site. URL:
https://bank.gov.ua/ua/news/all/platijni-kartki-v-ukrayini-2021-rik
2. Казарян О. Г. Вплив цифрової економіки на діяльність банків України.
Причорноморські економічні студії. Випуск 38-2. 2019. С. 98-102. URL:
http://bses.in.ua/journals/2019/38_2_2019/22.pdf
3. Крухмаль О. В., Сухонос В. В. Розвиток банківського бізнесу в умовах
цифрової економіки. Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка».
2020 р. 5 с. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/11_2020/100.pdf
4. Шелудько С. А., Браткевич П.П. Вплив цифровізації на банківський бізнес в
Україні. Класичний приватний університет. Випуск 5(16) 2019. С. 334-339. URL:
http://pev.kpu.zp.ua/journals/2019/5_16_uk/59.pdf