Міністерство охорони здоров’я України

Конотопське медичне училище

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
лекції на тему:

Виписування, зберігання і
застосування ліків.

Предмет: загальний догляд за хворими

Курс: 2
Кількість годин: 2

Підготувала викладач
Тимошенко Наталія Валеріївна
Тема: Виписування, зберігання і застосування ліків.

Навчальний предмет: загальний догляд за хворими.

Курс: 2.

Відділення: фельдшерське

Кількість годин: 2

1.Актуальність теми:
Фельдшер повинен добре знати шляхи введення лікарських засобів, їх
дозування, правила зберігання. Роздає ліки тільки медична сестра і хворі
приймають їх в її присутності.
У лікарських засобів є побічні ефекти: алергічні реакції, при вживанні
антибіотиків – кандидози, дисбактеріози; антикоагулянтів – кровотечі і т. д. В
лікуванні терапевтичного хворого на фоні режиму, збалансованого харчування і
у багатьох випадках фізіотерапії велике значення мають лікарські засоби.
І.П.Павлову належать слова: ,, Відволікаючись від окремих випадків, слід
визначити, що першим прийомом лікування за своєю універсальністю є
введення лікарських засобів в людський організм. Адже який би випадок не
був, навіть акушерський, хірургічний, майже ніколи не обходиться без того,
щоб разом зі спеціальними прийомами не були введенні в організм лікарські
засоби.,,

2. Цілі:
а) навчальні:
Знати:
• дію ліків на організм;
• правила виписування вимоги-накладної на лікарські засоби;
• правила зберігання лікарських засобів у відділенні;
• облік і зберігання лікарських засобів;
• ентеральні шляхи введення ліків: пероральний, сублінгвальний,
ректальний.
• переваги і недоліки парентерального способу введення ліків;
• види шприців і голок;
• мету ін'єкцій;
• місця для ін'єкцій.

Вміти:
 виписати вимогу-накладну на отримання ліків;
 отримати лікарські засоби з аптеки;
 заповнити документацію з обліку ліків;
  підготувати ліки до роздавання;
 роздавати ліки; провести втирання мазі;
 накласти пластир; застосувати присипки;
 закапувати ліки в очі, вуха, ніс;
 закладати мазь за повіки;
 закласти свічку в пряму кишку;
 користуватися кишеньковим інгалятором
б) виховні:
- розвивати усвідомлення важливості вивчаємої теми, вміти аналізувати та
використовувати набуті знання. виховувати у студентів любов до професії,
чуйність до пацієнтів;
- розвивати спостережливість, почуття відповідальності за доручену справу;
- формувати навички етики, деонтології при догляді за пацієнтом;
- виховувати у майбутнього спеціаліста такі риси характеру: чесність,
рішучість, доброзичливість, принциповість.
3.План та організаційна структура лекції.

№ Основні етапи лекції та їх Цілі в Тип лекції, Розподіл

п/п зміст. рівнях методи і засоби часу у %
абстрак активізації
ції студентів,
обладнання
1. Підготовчий етап 3
Визначення навчальних цілей і
мотивація.
2. Основний етап 90
Подавання лекційного лекція з
матеріалу. елементами
проблемності.
План:
Питання, задачі.
1. Виписування вимог на α = IІ
лікарські засоби і одержання їх з
аптеки. α = IІІ
2. Зберігання лікарських засобів
у відділенні. α = IІІ
3. Роздавання ліків.
4. Зовнішнє застосування
лікарських засобів.
5.Ентеральні шляхи введення
ліків
 3. Заключний етап 7
Резюме лекції, загальні
висновки.
Відповіді на можливі
запитання.
Завдання для самопідготовки
студентів.

4.Зміст лекційного матеріалу.

Лікарські препарати відіграють важливу роль у комплексному лікуванні різних
захворювань. Застосування лікарських препаратів називається
фармакотерапією. Вона включає природні речовини (трави, мінерали тощо), а
також речовини, синтезовані хімічним шляхом.
Лікувальний вплив цих фармакотерапевтичних препаратів відбувається таким
чином:
1) за механізмом терапевтичної дії:
 етіотропна – лікарський препарат безпосередньо впливає на
причину, що викликала захворювання (наприклад, антибіотики
знищують збудників запальних або інфекційних захворювань);
 патогенетична – лікарський препарат впливає на певні ланки
патолдогічного процесу (застосування гіпотензівних препаратів у
хворих на гіпертонічну хворобу);
 симптоматична – лікарський препарат призначають з метою
усунення певного симптому (застосування болезаспокійливих
препаратів);
 замісна – лікарський препарат заповнює нестачу якоїсь речовини в
організмі (вітаміни, гормони, ферменти);
2) за місцем дії:
 місцева – препарат діє на тканину, що безпосередньо стикається з ним
(мазі, пасти, присипки тощо);
 загальна – препарат впливає на організм у цілому після потрапляння
його у кров.
Також розподіляють головну дію лікарського препарату, коли він діє відповідно
до мети свого призначення, та побічну, коли препарат також негативно впливає
на організм, що проявляється:
При лікуванні хворих величезне значення має метод введення лікарських
препаратів. Від цього залежить швидкість і сила дії препарату.
 Непереносимістю препарату ( так звана ідіосинкразія) з наступними
алергійними реакціями;
 Виникнення толерантності (звикання) до лікарського препарату, що
вживається протягом тривалого часу (наприклад, при тривалому
вживанні нітрогліцерину його ефективність значно падає і щоб досягти
 лікувального ефекту, треба давати хворому більшу дозу цього препарату).
При тривалому неправильному призначенні наркотичних препаратів
виникають наркоманії або токсикоманії.
Терапевтична дія будь-якої лікарської речовини виявляється тільки при
введенні певної її кількості. З урахуванням цього існують такі дози уведення:
 Терапевтична – це звичайна доза лікарського препарату, що коливається
залежно від віку, статі хворого, фізіологічного стану організму, наявності
інших хвороб. При цьому розрізняють разову і добові дози;
 Токсична доза спричиняє отруєння організму;
 Смертельна доза спричинює смерть хворого.
Шляхи введення
Зовнішнє застосування ліків – це використання дії ліків на шкіру, слизові
оболонки і дихальні шляхи – справляє місцеву дію. Слід пам’ятати, що шкіра
має добре кровопостачання і тому деякі лікарські засоби можуть активно
всмоктуватись і спричиняти загальну (резорбтивну) дію.
Утирання лікарських речовин(рідини, мазі): місцеві розлади крово- та
лімфообігу, розлад функції периферичних нервових розгалужень у шкірі,
порушення трофічних процесів, паразитарні захворювання шкіри(короста),
гніздове облисіння(алопеція).
Мазеві пов’язки: якщо необхідний тривалий вплив лікарської речовини на
шккіру.
Волого-висихаючі пов’язки: гостры запальны ураження шкыри, якы
супроводжуються мацерацыэю, екзема.
Припудрювання та присипання: для зменшення подразнення при попрілостях,
надмірному потінні.
Інгаляції: гострі та хронічні захворювання слизової оболонки носа, глотки,
гортані, трахеї та бронхів, бронхіальна астма, хронічні пневмонії, після
операцій на легенях. Протипоказання: легеневі кровотечі, гіпертонічна хвороба
ІІ і ІІІ стадії, підвищена чутливість до легенях.
Введення ліків через рот (оральний спосіб), під язик (сублінгвальний), у
двадцятипалу чи пряму кишки (ректально) називається ентеральним шляхом
(через травний тракт).
Переваги:
- є найбільш фізіологічним;
- зручним у користуванні;
- дає змогу застосовувати різні лікарські форми;
- у деяких випадках, коли треба безпосередньо впливати на травний
канал, він стає незамінним (наприклад, увекдення травних
ферментів).
Недоліки:
- не можна використовувати у хворих з розладами свідомості, при
порушенні ковтання;
- ліки руйнуються під дією травних ферментів чи погано
всмоктуються у кишечнику при захворюваннях шлунка чи
кишечника;
 - деякі лікарські засоби подразнюють слизову шлунково-кишкового
тракту.
Більшість засобів рекомендують застосовувати за ½ год. до їди, що зменшує їх
руйнування травними соками і полегшує всмоктування. Деякі
засоби( наприклад, ферменти підшлункової залози) доцільно призначити під
час приймання їжі, інші( ацетилсаліцилова кислота, преднізолон) внаслідок
значного подразливого впливу на слизову шлунка приймають після прийому
їжі.
Введення ліків під язик внаслідок швидкого всмоктування дає ефект близький
за часом до дії в/в введення ліків, при цьому ліки не руйнуються під дією
травних ферментів( нітрогліце6рин, ізадрин).
Ректальне введення ліків зменшує подразнювальну дію на шлунок і дозволяє їм
обминути печінку( свічки, мікро клізми). Показання: захворювання прямої
кишки, нестримне блювання, непрохідність стравоходу, порушення акту
ковтання, психічне збудження.
Ліки для внутрішнього вживання у твердому та рідкому вигляді.
Проносні та глистогінні засоби приймають натще або за 1-3год. до їди.
Після прийому ліків, що містять кислоти або препарати заліза, треба
прополоскати рот. Снотворні приймають за 0,5 або 1год. до сну.
Метод введення ліків, минаючи шлунково-кишковий тракт, називають
парантеральним (в/в, в/м, п/ш), а також безпосередньо у вогнище
захворювання( суглоби, серозні порожнини, трахею, бронхи, спинномозковий
канал) – швидка дія препаратів та точність дозування.
Незалежно до способів введення лікарських засобів м/с зобов’язана
інформувати пацієнта:
 про назву призначеного лікарського засобу;
 про можливі побічні дії;
 про термін і ознаки ефекту від застосованого лікарського засобу;
 про спосіб застосування.
Деякі хворі знають про алергію на окремі лікарські препарати, м/с повинна
повідомити про це лікаря та зробити відмітку в історії хвороби( поставити
проби).
м/с повинна попередити хворого про ліки з неприємним смаком( левоміцетин,
кальцію хлорид), про відчуття, що виникають, після прийому ліків( відчуття
жару після приймання нікотинової кислоти, трен талу)/ про вплив лікарських
засобів на колір випорожнення( чорні випорожнення при прийманні препаратів
заліза; червоний колір сечі і поту після приймання рифампіцину).
Виписування ліків.
Лікар після щоденного огляду хворих у відділенні записує в історію хвороби
необхідні кожному хворому лікарські препарати, їх дози, кількість прийомів та
шляхи введення.
Палатна м/с щоденно робить виписку у лист лікарських призначень. Перелік
усіх призначених лікарських препаратів передають ст. м/с. Вона виписує
вимогу-наклодну ( наркотичні, сильнодіючі, отруйні, спиртовмісні ліки і ті які
підлягають кількісному обліку, виписують на окремому бланкові вимоги, де
латинською мовою вказують № історії хвороби, прізвище хворого, діагноз,
підпис зав. відділення і головного лікаря).
Вимоги-замовлення на одержання ліків з аптеки заповнюють за групами:
 до І групи лікарських засобів відносять наркотичні (психотропні) засоби;
 до ІІ групи лікарських препаратів відносять спирти та спиртові розчини;
 до ІІІ групи лікарських засобів відносять ліки заводського виготовлення;
 до ІV групи лікарських засобів відносять екстемпональні ліки, тобто ті,
які виготовляють в аптеці;
 до V групи відносять перев’язний матеріал та предмети догляду за
хворими.
Вимоги-замовлення на лікарські засоби, що підлягають предметно-кількісному
обліку, виписуються у чотирьох екземплярах латинською мовою. На всіх
примірниках обов’язково повинен стояти штамп лікувального закладу, підпис
головного лікаря та кругла печатка.
Спирти та спитртові розчини виписує старша медична сестра також у чотирьох
примірниках.
Окремо у трьох примірниках виписує старша м/с:
- готові лікарські форми;
- екстемпоральні лікарські форми;
- перев’язний матеріал та предмети догляду за хворими.
Отримання, зберігання та облік ліків.
Відповідальність за збереження і використання ліків, а також за порядок на
місцях зберігання, дотримання правил призначення і видачі ліків несе завідувач
відділення. Безпосереднім виконавцем є старша м/с.
Лікарські засоби зберігаються в шафі на окремих поличках з відповідними
назвами: ,,Зовнішнє,, , ,,Внутрішнє,, , ,,Ін’єкційне,, .
Засоби з сильним запахом (мазь Вишневського, йодоформ) необхідно зберігати
окремо. Окремо зберігають легкозаймисті засоби (спирт, ефір, бензин).
Перев’язувальний матеріал, шприци та інші предмети догляду також
зберігають окремо. Ліки, що розкладаються на світлі (ляпис, йод, бром)
зберігаються у темному місці.
Вакцини , сироватки, антибіотики, а також відвари і мікстури зберігають у
холодильнику. м/с слідкує за терміном зберігання ліків. Мікстури зберігаються
– 5 діб, відвари – 3 доби, очні краплі – 3 доби.
Отруйні лікарські засоби зберігаються в окремій шафі під ключем, наркотичні –
у сейфах або залізних шафах. На внутрішній поверхні дверцят сейфа роблять
напис ,,А,, і наводять перелік отруйних речовин із зазначенням вищих разових
та добових доз. Запаси сильнодіючих та наркотичних препаратів у відділенні не
повинен перевищувати 5-ти днів. Сильнодіючі препарати (список ,,Б,,)
зберігають в окремій шафі під ключем ( запас у відділенні не повинен
перевищувати 10 днів). На дверцятах зазначають перелік проти отруйних дій.
У відділенні препарати, що містять отруйні і наркотичні речовини, підлягають
кількісному обліку в спеціальному журналі пронумерованому,
прошнурованому, завіреного печаткою та підписом головного лікаря. Медична
сестра несе кримінальну відповідальність.
Роздача ліків.
1)сестра зі столиком на коліщатах для роздачі ліків під’їжджає до кожного
пацієнта;
2)з використанням індивідуальних сот.
Ін’єкції – парантеральне введення лікарських засобів за допомогою
спеціального нагнітання їх під тиском в різні середовища організму (в/ш, п/ш,
в/м, в/в, в/а, внутрішнє плевральне, внутрішньо серцеві, внутрішньо кісткове,
внутрішнє суглобове, ендолюмбальне введення ліків).
Переваги: досягнення швидкого ефекту, точність дозування, незмінність
лікарських засобів.
Види шприців: шприц ,,Рекорд,, , шприц ,,Люєра,, , комбінований, шприц-
тюбик; одноразові шприці, інсуліновий, туберкуліновий; вакуум-тайнери,
шприц Жане.
Види голок: в/м - № 0860-1060; в/в - № 0840; п/ш - № 0420-0620; в/ш - № 0415;
голка Дюфо - № 2040; голка для спинномозкової пункції № 1060, 1090, 12120.
Внутрішньошкірні - ін’єкції призначають для місцевого знеболювання та
діагностичних проб з метою діагностики туберкульозу, ехінококозу,
бруцельозу, профілактика правця, алергічні проби. Ін’єкції звичайно проводять
на внутрішній поверхні передпліччя.
Протипоказання: захворювання шкіри, гострі інфекційні хвороби, загострення
хронічних захворювань, алергічні стани, епілепсія.
Ускладнення: при порушенні правил асептики і антисептики на місці ін’єкції
можуть утворюватися інфільтрати, рожисте запалення.
Підшкірні ін’єкції забезпечують відносно швидке (через 20хв.) всмоктування
лікарських препаратів у загальне коло кровообігу.
Для п/ш ін’єкцій найчастіше використовують зовнішню поверхню плеча,
підлопаткова ділянка, передньозовнішня поверхня стегна, бокова поверхня
черевної стінки, нижня частина пахової ділянки.
П/ш вводять 1-2мл.
Протипоказання: глибокі зміни шкіри, опіки, рани, гнійники на місці ін’єкції,
рубцеві зміни підшкірної основи і виражений набряк.
Ускладнення: запальні і нагнійні процеси при недотримані вимог асептики;
утворення інфільтрату (якщо ввели більше 3мл або після олійних розчинів);
кровотеча з місця ін’єкції; жирова емболія (доповісти лікарю) ; некроз шкіри,
поломка голки (2/3); ліподистрофія.
Внутрішньом’язова ін’єкція – ліки всмоктуються швидше.
Місця для ін’єкцій: зовнішньо верхній квадрат сідниць, передньозовнішня
поверхня стегон, підлопаткова ділянка. Одноразово вводять не більше як 10мл
розчину.
Ускладнення: інфільтрат або абцесс ( порушення правил асептики , тупа або
коротка голка); парези та паралічі ( попадання голки в нервовий стовбур);
болючість (якщо потрапила голка в окістя); алергічні реакції (введення
антибіотиків); поломка голки ( залишати над шкірою 1см).
Венепункція – через шкірне введення голки у вену; використовується з метою:
 забору крові для дослідження;
 кровопускання;
 вливання розчину лікарських засобів, крові, плазми, крово- і
плазмозамінників; вимірювання венозного тиску.
Для венепункції найчастіше використовують поверхневі вени ліктьового згину
(а якщо вони погано пунктуються) можна використовувати інші вени ( тильної
поверхні передпліччя; кистей, нижніх кінцівок, голови або зовнішньої яремної
вени). Для тривалих ін фузій використовують і підключичні вени.
В/в введення ліків можна проводити струминні (в/в ін’єкція) та крапельні ( в/в
вливання).
В/в ін’єкції застосовують для екстреного введення лікарських препаратів при
загрозливих станах організму. А також для введення препаратів, які не можна
ввести п/ш та в/м.
Складності під час в/в ін’єкцій – якщо кров не аспирується поршнем, значить,
голка не потрапила в просвіт вени; при проколюванні обох стінок вени
утворюється гематома; якщо з’являється випинання – це свідчить про те , що
розчин виливається в тканини ( відсмоктати рідину). При пара венозному
потраплянні в тканини концентрованих розчинів (10% розчин кальцію хлориду,
10% розчину натрію хлориду) виникає пекучий біль, подразнення тканин з
подальшим змертвінням. У таких випадках, не виймаючи голки, вводять у пара
венозний простір 20-25мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
Ускладнення:
1. Пірогенні реакції виникають при введенні препаратів із закінченим
терміном придатності або неякісно виготовлених.
2. Жирова емболія легеневих судин виникає при помилковому введенні
медикаментів, призначених для в/м або п/ш введення (раптовий біль у
ділянці серця, ядухою, кашлем, ціанозом верхньої половини грудної
клітини).
3. Повітряна емболія виникає при попаданні невиділених бульбашок
повітря з шприца або системи для в/в вливань (втрата свідомості, судоми,
падіння АТ) необхідно перетиснути систему, опустити головний кінець
ліжка, в/в ввести глюкокартикоїди, анальгетичні, спазмолітині,
фібролітичні засоби та антикоагулянти.
4. Запаморочення, колапс, аритмії може бути наслідком швидкого введення
ліків.
5. Інфільтрат утворюється при попаданні ліків у підшкірну основу
( накласти зігрівальний компрес).
6. Гематома. Профілактика: притискання місця ін’єкції стерильною ватною
кулькою.
7. Сепсис – загальне інфекційне захворювання внаслідок бактеріального
інфікування крові, що виникає внаслідок порушення правил асептики та
антисептики.
 8. Тромбофлебіт – запалення вен з утворенням тромбів внаслідок хімічного
та фізичного подразнення стінок вени (болючість, місцеве почервоніння і
утворення інфільтрату, підвищення температури тіла).
9. Алергічні реакції – крапивниця, гострий кон’юктивіт, гострий нежить,
набряк Квінке, анафілактичний шок. Негайно повідомити лікаря (аптечка
для надання допомоги при анафілактичному шоці). Ознаки:
почервоніння шкіри, напад кашлю, виражена тривога, порушення ритму
дихання, блювання, серцебиття, аритмія, зниження АТ ; розвиток ознак
30-40хв).
Необхідно: накласти джгут на кінцівку вище місця ін’єкції; п/ш ввести
0,5мл 0,1% розчину адреналіну, якщо тиск нижче 100мм рт ст. вводять
0,5мл 0,1% розчину адреналіну в 20мл ізотонічного розчину натрію
хлориду в/в. дають кисень. Для зняття ядухи в/в вводять 5-10мл 2,4%
розчину еуфіліну. Інші медикаменти за призначенням лікаря.

Висновок: лікарські препарати відіграють важливу роль у комплексному

лікуванні різних захворювань. Однак крім головного, терапевтичного,
ефекту ці засоби можуть спричиняти і побічні, негативні реакції. Окремі
види реакції організму на введення певних засобів (непереносимість)
можуть призвести до важких ускладнень, наприклад, анафілактичного
шоку.
Тому м/с, виконуючи лікарські призначення , повинна добре знати спосіб
введення лікарського засобу, дози призначеного препарату, побічні
ефекти та ускладнення, які можуть виникнути.

5. Матеріали активізації студентів.

Фронтальне опитування
1. Які дії можуть спричинити лікарські засоби?
2. Що таке терапевтична, разова, добова дози?
3. Які побічні дії можуть спричинити лікарські засоби під час їх
застосування?
4. Які ви знаєте способи введення лікарських засобів в організм?
5. Уведення ліків через рот, переваги і недоліки цього способу.
6. Уведення ліків під язик, переваги і недоліки цього способу.
7. Які форми лікарських засобів можна використовувати для зовнішнього
застосування?
8. Яку дію можуть спричинити мазі при втиранні на призначену ділянку
шкіри?
9.Які лікарські форми використовують для внугрішнього (енте-рального)
застосування
10.На що слід звернути увагу при одержанні ліків із аптеки?
11.Як проводиться облік сильнодіючих ліків?
12.При роздаванні ліків фельдшер не застала пацієнта в палаті. Як вона
повинна вчинити?
13.Пацієнт поскаржився на біль голови і попросив таблетку анальгіну. Які
ваші дії?

Задачі:
1. При роздаванні ліків на одній із пляшок фельдшер виявила відсутність
аптечної етикетки. Як вона повинна вчинити в такій ситуації?
2. За призначенням лікаря фельдшер після проведення пацієнтові сеансу
масажу дістала з медичної шафи мазь і протягом 30 хв утирала її у визначену
ділянку шкіри. У чому полягають неправильні дії фельдшера?
3. Зважаючи на те що пацієнт не спроможний проковтнути таблетку,
призначену лікарем, фельдшер залишила пацієнта без ліків. Чи правильно
вона вчинила?
4. Як повинна поводитися фельдшер при проханні пацієнта вжити ліки
пізніше терміну, визначеного лікарем?
5. Роздаючи ліки, фельдшер зауважила, що переплутала ліки двом
пацієнтам. Як вона повинна вчинити?

6.Матеріали для самопідготовки студентів

Література:
основна:
Шевчук М. Г. Сестринська справа.
Л.С.Савка,Л.І.Разінкова. Догляд за хворими і медична маніпуляцій на техніка.
Н.М.Касевич. Загальний догляд за хворим і медична маніпуляцій на техніка.
допоміжної:
Касевич Н. М. Практикум з сестринської справи.
І М. Щуліпенко "Загальний і спеціальний медичний доглад за хворими з
основами валеології.

А) по темі викладеної лекції

Питання Завдання
 1. Виписування вимоги-накладної. Записати у зошит.

2. Правила зберігання і розподіленняліків у Опанувати.

відділенні.
3. Шляхи і способи застосування ліків. Вивчити.
4. Голки і шприци, які використовуються
для виконання ін’єкцій. Заповнити таблицю
Вид Діаметр голки та довжина
ін’єкції 0415 0420 0520 0840 1060
в/ш
п/ш
в/м
в/в

Вид ін’єкції Об’єм шприца,мл

1 2 5 10 20
в/ш
п/ш
в/м
в/в

5. Проба Манту. Законспектувати

6. Проба на індивідуальну чутливість до Законспектувати
антибіотиків.
7. Особливості застосування масляних Законспектувати
розчинів. Законспектувати
8. Особливості застосування інсуліну. Законспектувати
9. Особливості розведення і введення
антибіотиків. Опанувати
10.Особливості розведення та введення ліків Законспектувати
в/в.
11. Ускладнення ін’єкцій.

Б) По темі наступної лекції:

1.Яких умов потрібно дотримуватися при збиранні матеріалу для дослідження?

2. Як підготувати пацієнта до збирання мокротиння для бактеріологічного
дослідження?
3. Яка мета взяття мазків із зіва і носа?
4. Який склад сечі в нормі?
5. З якою метою застосовують пробу за методом Зимницького?
6. У чому полягає підготовка пацієнта до взяття калу для дослідження на
приховану кров?
7. Яка підготовка пацієнтів до дослідження шлункового вмісту?
8. Назвати показання і протипоказання до проведення дуоденального
зондування.
9.Як підготувати пацієнта до дуоденального зондування?
10.Як транспортують проби мазків із зіва у зимовий період?
11.Якими методами визначають кількість формених елементів сечі?
12.Які ви знаєте подразники для визначення секреторної функції шлунка?
13.Які порції жовчі одержують під час дуоденального зондування?