Адвокатура і Наторіат України Лекція

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА
Кафедра державно-правових дисциплін

факультету № 2
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з навчальної дисципліни
« А Д В О КАТ УРА І Н О Т АР І АТ У К Р А Ї НИ »
Дніпро – 2022
2
Лекція 1: ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ АДВОКАТУРИ.

(2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про генезу адвокатури в історії світової
цивілізації, основні історичні етапи становлення вітчизняної адвокатури в
контексті розбудови української державності, сутність інституту адвокатури в
сучасних умовах та його місце у правоохоронній (правозахисній) системі
держави, міжнародно-правові стандарти діяльності адвокатури, її завдання та
правове регулювання;
- розвивальна: закріпити знання про систему та організаційні основи
побудови та діяльності адвокатури України;
- виховна: забезпечити всебічний розвиток наукових переконань щодо ролі
адвокатури у забезпеченні сталого розвитку суспільства і держави.
Міжпредметні зв’язки: Судові та правоохоронні органи України.
Технічні засоби навчання: комп’ютерні програми.
ПЛАН:
1. Генеза та основні етапи розвитку адвокатури в історії світової та української
державності
2. Адвокатура України в сучасних умовах: сутність, завдання та місце у системі
правоохоронних (правозахисних) органів
3. Міжнародно-правові та національні стандарти і принципи діяльності
адвокатури
4. Правовий статус адвоката в Україні: кваліфікаційні вимоги, права, обов’язки,
гарантії діяльності
Основні поняття: адвокат, адвокатура, правовий захист, правова

допомога, представництво, захист, логограф, прокуратор, баристер, адвокатська
таємниця, адвокатська етика, адвокатське самоврядування
1. Генеза та основні етапи розвитку адвокатури в історії світової та

української державності
Виникнення інституту адвокатури в історії світової цивілізації сягає часів

Давньої Греції та Риму (родинна або сусідська адвокатура, а згодом і
професійна діяльність). У середні віки через політичні процеси вона зазнає
значних обмежень, набуваючи свого розвитку в умовах економічного прогресу
та демократичних перетворень.
До основних етапів розвитку вітчизняної адвокатури слід віднести: (1) так
звана «предадвокатура», що функціонувала до судової реформи 1864 р.; (2)
адвокатура в часи виникнення Судових Статутів 1864 р., що діяла у формі
присяжних і приватних повірених (до 1917 р.); (3) адвокатура, що діяла після
Жовтневої революції 1917 р.; (4) адвокатура в добу існування СРСР; (5)
адвокатура незалежної України.
3
На протязі тривалого історичного періоду адвокатура була і залишається

одним із супротивників влади в частині захисту інтересів особи, важливим
чинником обмеження й недопущення свавілля у системі взаємин “держава -
громадянин”.
2. Адвокатура України в сучасних умовах: сутність, завдання та місце у

системі правоохоронних (правозахисних) органів
Поняття «Адвокатура України» вживається у декількох значеннях,

зокрема, як назва навчальної дисципліни, напрям відповідного наукового
пошуку та правовозахисне громадське об’єднання.
У юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідає
адвокатура, головною соціальною місією якої є захист прав людини. Рівень
розвитку адвокатури є одним із індикаторів демократичності суспільства,
показником стану захищеності прав людини.
Адвокатура України є недержавним самоврядним інститутом, що
забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів
правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання
організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право
здійснювати адвокатську діяльність.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо
здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги
клієнту.
Адвокатура є невід’ємним елементом суспільного устрою, хоча ї є
недержавною інституцією та не відноситься до державних правоохоронних
органів, проте виконує функцію особливої державної ваги, захищаючи права та
законні інтереси громадян та юридичних осіб.
Згідно оновленої в 2016 році редакції Конституції України для надання
професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат
здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального
обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва
в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів
та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва
малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи
дієздатність яких обмежена.
3. Міжнародно-правові та національні стандарти і принципи діяльності

адвокатури
Міжнародно-правові стандарти функціонування та реформування

адвокатури визначені в межах 2 підсистем – документів Організації Об’єднаних
Націй (Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН по
4
запобіганню злочинам у серпні 1990 року тощо) і документації європейських

установ (Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського
Співтовариства та ін.).
До принципів діяльності адвокатури відносять: незалежність, професійна
етика, освіта й підвищення професійної кваліфікації, конфлікт інтересів,
несумісність інших занять з адвокатською діяльністю, гонорарна практика,
конфіденційність, професійне страхування, взаємовідносини із судом, допуск
до адвокатської діяльності, участь адвоката в міжнародних судах.
Особливе місце в системі міжнародно-правових орієнтирів для
удосконалення вітчизняної адвокатури посідають нещодавно прийняті
Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у системі
кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН
від 20 грудня 2012 року.
Незважаючи на різноманіття органів та осіб, які надають кваліфіковану
юридичну допомогу, жоден з них не може замінити адвокатуру. Переважна
більшість суб’єктів можуть надавати таку допомогу тільки стосовно певних
аспектів правової системи, тоді як діяльність адвокатури має універсальний
характер і ґрунтується на принципах верховенства права, законності,
незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
У Правилах адвокатської етики серед основних принципів адвокатської
етики визначені незалежність та свобода адвоката у здійсненні адвокатської
діяльності, дотримання законності, домінантність інтересів клієнтів,
неприпустимість конфлікту інтересів, конфіденційність, компетентність та
добросовісність, повага до адвокатської професії, обмежені вимоги до
рекламування адвокатської діяльності.
4. Правовий статус адвоката в Україні: кваліфікаційні вимоги, права,

обов’язки, гарантії діяльності
Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту,
володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років,
склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків,
встановлених законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво
про право на заняття адвокатською діяльністю.
Особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам закону,
має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за
місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність
особи вимогам, установленим законом. За результатами розгляду заяви та
доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
приймає рішення про:
1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту;
2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі
права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати
5
адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у

застосуванні закону. Організація та проведення кваліфікаційного іспиту
здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії
адвокатури.
Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня
складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія
адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.
Стажування особи, яка бажає стати адвокатом, полягає в перевірці
готовності особи, яка отримала свідоцтво про складення кваліфікаційного
іспиту, самостійно здійснювати адвокатську діяльність та здійснюється
протягом шести місяців під керівництвом адвоката за направленням ради
адвокатів регіону.
При цьому керівником стажування може бути адвокат України, який має
стаж адвокатської діяльності не менше п’яти років. В одного адвоката можуть
проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. Рада адвокатів
регіону може призначити керівника стажування з числа адвокатів, адреса
робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні. За оцінкою
результатів стажування рада адвокатів регіону приймає рішення про: 1) видачу
особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; 2) продовження
стажування на строк від одного до трьох місяців.
Особа, стосовно якої радою адвокатів регіону прийнято рішення про
видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, не пізніше
тридцяти днів з дня прийняття цього рішення складає перед радою адвокатів
регіону присягу адвоката України. Особі, яка склала присягу адвоката України,
радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються
свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення
адвоката України.
Правовий статус адвоката насамперед утворений сукупністю його прав та
обов’язків, які включають наступні:
Професійні права адвоката Професійні обов’язки адвоката
1) звертатися з адвокатськими запитами, у 1) дотримуватися присяги адвоката України

тому числі щодо отримання копій та правил адвокатської етики;
документів, до органів державної влади, 2) на вимогу клієнта надати звіт про
органів місцевого самоврядування, їх виконання договору про надання правової
посадових і службових осіб, підприємств, допомоги;
установ, організацій, громадських 3) невідкладно повідомляти клієнта про
об’єднань, а також до фізичних осіб (за виникнення конфлікту інтересів;
згодою таких фізичних осіб); 4) підвищувати свій професійний рівень;
2) представляти і захищати права, свободи 5) виконувати рішення органів
та інтереси фізичних осіб, права та інтереси адвокатського самоврядування;
юридичних осіб у суді, органах державної 6) виконувати інші обов’язки, передбачені
влади та органах місцевого законодавством та договором про надання
самоврядування, на підприємствах, в правової допомоги.
установах, організаціях незалежно від 7) дотримуватися заборони:
форми власності, громадських об’єднаннях, а)використовувати свої права всупереч
6
перед громадянами, посадовими і правам, свободам та законним інтересам

службовими особами, до повноважень яких клієнта;
належить вирішення відповідних питань в б) без згоди клієнта розголошувати
Україні та за її межами; відомості, що становлять адвокатську
3) ознайомлюватися на підприємствах, в таємницю, використовувати їх у своїх
установах і організаціях з необхідними для інтересах або інтересах третіх осіб;
адвокатської діяльності документами та в) займати у справі позицію всупереч волі
матеріалами, крім тих, що містять клієнта, крім випадків, якщо адвокат
інформацію з обмеженим доступом; впевнений у самообмові клієнта;
4) складати заяви, скарги, клопотання, інші г) відмовлятися від надання правової
правові документи та подавати їх у допомоги, крім випадків, установлених
встановленому законом порядку; законом.
5) доповідати клопотання та скарги на
прийомі в посадових і службових осіб та
відповідно до закону одержувати від них
письмові мотивовані відповіді на ці
клопотання і скарги;
6) бути присутнім під час розгляду своїх
клопотань і скарг на засіданнях
колегіальних органів та давати пояснення
щодо суті клопотань і скарг;
7) збирати відомості про факти, що можуть
бути використані як докази, в
установленому законом порядку
запитувати, отримувати і вилучати речі,
документи, їх копії, ознайомлюватися з
ними та опитувати осіб за їх згодою;
8) застосовувати технічні засоби, у тому
числі для копіювання матеріалів справи, в
якій адвокат здійснює захист,
представництво або надає інші види
правової допомоги, фіксувати процесуальні
дії, в яких він бере участь, а також хід
судового засідання в порядку,
передбаченому законом;
9) посвідчувати копії документів у справах,
які він веде, крім випадків, якщо законом
установлено інший обов’язковий спосіб
посвідчення копій документів;
10) одержувати письмові висновки
фахівців, експертів з питань, що
потребують спеціальних знань;
11) користуватися іншими правами, передбаченими
законами.
Гарантії адвокатської діяльності включають (але не обмежуються ними)

наступні:
1) забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської
діяльності;
2) забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка
перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро,
7
адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або

зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є
адвокатською таємницею. З цих питань зазначені особи не можуть бути
допитані, крім випадків, якщо особа, яка довірила відповідні відомості,
звільнила цих осіб від обов’язку зберігати таємницю в порядку, передбаченому
законом;
3) проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих
дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі
судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора
України, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області,
міста Києва та міста Севастополя;
4) забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення
документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності;
5) адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження,
дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх
переконливості;
6) життя, здоров’я, честь і гідність адвоката та членів його сім’ї, їх майно
перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність,
передбачену законом;
7) адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у
кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом;
8) забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час
проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке
співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської
таємниці;
9) забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;
10) забороняється внесення подання слідчим, прокурором, а також винесення
окремої ухвали (постанови) суду щодо правової позиції адвоката у справі;
11) забороняється втручання у правову позицію адвоката;
12) орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього
запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду
адвокатів регіону;
13) повідомлення про підозру адвоката у вчиненні кримінального
правопорушення може бути здійснене виключно Генеральним прокурором
України, його заступником, прокурором Автономної Республіки Крим, області,
міста Києва та міста Севастополя;
14) забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності
адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття
адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у
зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом;
15) не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності
його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію
клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо при цьому не порушуються
професійні обов’язки адвоката;
16) забороняється ототожнення адвоката з клієнтом;
8
17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому

порядку.
Рекомендована література
Нормативно-правові акти
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 року (із зм. і доп.). – Х.: ПП "ІГВІНІ", 2006. – 64 с.
2. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011.
- N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.
3. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5 липня
2012 року № 5076 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст.
2509.
4. Закон України "Про безоплатну правову допомогу" від 2 червня 2011
року N 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - N 51. -
ст.577.
5. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464 // Відомості
Верховної Ради України. - 2011. - N 2-3. - Ст.11.
6. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму: Закон
України в ред. 18 травня 2010 р. № 2258 // Голос України. – 2010. - № 93.
7. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод,
прийнята Радою Європи 4 листопада 1950 р. / Конвенція про захист прав
людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до
положень Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство
юстиції України; Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.
8. Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у
системі кримінального правосуддя, схвалені резолюцією Генеральної
Асамблеї ООН від 20 грудня 2012 року.
9. Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Конгресом ООН по
запобіганню злочинам у серпні 1990 року). – К., 1998.
10. Звід принципів захисту осіб, що піддаються затриманню або взяттю під
варту у будь-якій формі, затверджені резолюцією Генеральної Асамблеї
ООН від 9 грудня 1998 р. / Права людини і професійні стандарти для
юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської.
– К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.
11. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського
Співтовариства (Прийнято делегацією дванадцяти країн-учасниць на
пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року) // Бюлетень
законодавства і юридичної практики України "Адвокатура в Україні". –
К.: Юрінком, 2000. – № 1.
12. Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 року № 2338/5 “Про
затвердження Порядку проведення перевірок Міністерством юстиції
України суб’єктів первинного фінансового моніторингу”. – К., 2010.
9
13. Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2339/5 “Про

затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу
суб’єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання
та нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство юстиції України”.
затвердження Порядку розгляду справ про порушення вимог
законодавства, що регулює діяльність у сфері запобігання та протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та
застосування санкцій”.
15. Правила адвокатської етики.
16. Рішення Ради адвокатів України № 26 від 17 грудня 2012 року “Про
затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України”.
17. Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №35 “Про
затвердження Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та
своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги”.
Базова література
1. Адвокатура в рішеннях українських судів / За заг. ред. С.Ф. Сафулька. –
К. : Видавничий дім “Ін Юре”, 2008. – 240 с.
2. Баулін О.В., Лебідь В.І., Матвєєв П.С., Пожидаєва М.А. Адвокатський
іспит: підготовчий курс / навч. посіб. – К.: Алерта, 2013. – 736 с.
3. Зейкан Я.П. Методика захисту в окремих категоріях кримінальних справ
за КПК 2012 року . – Х.: Коваленко О.В., 2013. – 376 с.
4. Зейкан Я.П. Адвокат: навички професії: Практичний посібник. – 2-ге
вид., стереотип. - К.: КНТ, 2008. – 788 с.
5. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Науково-
практичний коментар / За заг. ред. М. А. Погорецького. К.: Алерта, 2019.
346 с.
6. Іваницький С.О. Зразки кримінальних процесуальних документів слідчого,
прокурора, адвоката та судді (досудове провадження): навчально-
практичний посібник. К.: видавництво “Центр навчальної літератури”,
2019. 208 с.
7. Іваницький С.О. Теоретичні основи організації адвокатури в Україні:
принципи та система: моногр. / С.О. Іваницький. – К.: Інтерсервіс, 2017. –
800 с.
8. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.:
Алерта, 2013. – 256 с.
9. Святоцька В. Правова природа адвокатури як соціального інституту //
Право України. – 2015. – № 6. – С. 194-198.
10. Фіолевський Д.П. Закон України “Про адвокатуру та адвокатську
діяльність”. – Коментар. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.
11. Яновська О.Г., Лазебний Л.Л. Кримінальне провадження. Процесуальні
документи захисту: Посібник. – К.:Прецедент, 2013. – 160 с.
10
Допоміжна література
1. Бедь В.В. Психологічна підготовка адвоката-захисника // Актуальні
проблеми політики. Збірник наукових праць. – Одеса, Астропрінт, 1999. -
С. 229-233.
2. Васьковский Е.В. Основные вопросы адвокатской этики. – СПб., 1895.
3. Головань І. В. До питання про поняття адвокатської діяльності // Адвокат.
– 2012. - № 1. – С. 12-15.
4. Горевий В.І. Організація юридичної служби на підприємстві: Навчальний
посібник. – Суми: ВТД "Університетська книга", 2007. – 301 с.
5. Деханов С.А. Западноевропейская модель организации адвокатуры: опыт
и современное состояние: Монография. – М.: РУДН, 2007. – 200 с.
6. Иваницкий С. А. Теоретико-методологические и прикладные проблемы
развития адвокатуры в Украине и Республике Армения / Сборник статей
международного форума “Современная наука: тенденции развития,
проблемы и перспективы” (23-25 сентября 2013 г.). – Ереван : Изд-во
РАУ, 2013. – С. 70-71.
7. Иваницкий С. А. Процессуальные особенности и практические проблемы
привлечения адвоката к уголовной ответственности согласно УПК
Украины 2012 года / Актуальные проблемы уголовного процесса и
криминалистики : материалы IV Междунар. науч.-практ. конф., Россия, г.
Волгоград, 23 мая 2013 г. / Федер. гос. авт. образоват. учреждение высш.
проф. образования “Волгогр. гос. ун-т”, Ин-т права; редкол.: Н.А.
Соловьева [и др.]. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2013. – С. 80-82.
8. Історія адвокатури України / За ред. Т.В. Варфоломеєвої, О.Д.
Святоцького. – К., 1992.
9. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник
Академії адвокатури України. – 2011. - № 3. – С. 189-196.
15. Інформаційні ресурси
Офіційний cайт Верховної Ради України http://rada.gov.ua/
Офіційний сайт Кабінету Міністрів України www.kmu.gov.ua
Конституційний Суд України http://www.ccu.gov.ua…………
Верховний Суд https://supreme.court.gov.ua
Офіційний веб-портал судової влади України http://www.court.gov.ua/
Вища рада правосуддя http://www.vru.gov.ua
Офіс Генерального прокурора http://www.gpu.gov.ua
МВС України http://www.mvs.gov.ua
Міністерство Юстиції України http://www.minjust.gov.ua
Національна асоціація адвокатів України http://unba.org.ua/
Лекція 2: АДВОКАТСЬКА ЕТИКА Й ДИСЦИПЛІНАРНА

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ АДВОКАТА.
(2 год.).
Мета:
11

ПЛАН:
1. Адвокатська етика та її роль в забезпеченні високоморального та
професійного складу адвокатури.
2. Підстави притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
3. Механізм дисциплінарної відповідальності адвоката.

допомога, представництво, захист, адвокатська етика
1. Адвокатська етика та її роль в забезпеченні високоморального та

професійного складу адвокатури.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає

дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних
обов’язків адвоката.
Адвокатським співтовариством ухвалено Правила адвокатської етики, що
мають на меті уніфіковане закріплення традицій і досвіду української
адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також
загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному
адвокатському співтоваристві.
Правила слугують обов’язковою для використання адвокатами системою
орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних,
іноді суперечливих професійних прав та обов’язків відповідно до статусу,
основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених
Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську
діяльність» та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину
систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
Так, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в
суді, адвокат зобов’язаний дотримуватися вимог чинного процесуального
законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про
судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку
12
учасників судового процесу, а також вимог Правил.

Адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і
зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до свого клієнта, його
самого, або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах,
передбачених чинним законодавством та\або актами РАУ, НААУ.
У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат
повинен:
- бути стриманим і коректним;
- реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах,
передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо;
- бути тактовним при допиті підсудних, потерпілих, сторін у
цивільному процесі, свідків та інших осіб.
У відносинах з органами досудового розслідування, адміністративної
юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених
розділом IV ПАЕ, з урахуванням специфіки статусу цих органів і
процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним
законодавством. Адвокат не повинен приймати доручення на ведення справи
клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування
по цій справі.
2. Підстави притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка

містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного
проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється
кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого
місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності
є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком
адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката
України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення
адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5)
невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 6)
невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення
інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для
дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої
поведінки.
3. Механізм дисциплінарної відповідальності адвоката.
Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;
13
2) порушення дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;
4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його
дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною
комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається
до дисциплінарної палати.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії
адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей,
викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання
письмового пояснення по суті порушених питань. Під час проведення перевірки
член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має
ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від
органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та
службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від
форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб
необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим
доступом.
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має
містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та
пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок
адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть
участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні
дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення
дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи
може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною
палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти
днів з дня її порушення. Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на
засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує
повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про
результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено
дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну
відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.
За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про
притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення
дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення
або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати
приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про
14
припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома

третинами голосів від її загального складу.
За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути
застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного
місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською
діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а
для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів
України.
Адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну
відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній
справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не
зупиняє його дії. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури
протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали
дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії
адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі
протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи.
- N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.
2509.
ст.577.
15

– К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.
К.: Юрінком, 2000. – № 1.
16

346 с.
2019. 208 с.
800 с.
Алерта, 2013. – 256 с.
Право України. – 2015. – № 6. – С. 194-198.
С. 229-233.
12.Головань І. В. До питання про поняття адвокатської діяльності // Адвокат.
– 2012. - № 1. – С. 12-15.
РАУ, 2013. – С. 70-71.
17

Лекція 3: АДВОКАТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ

ФОРМИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.
(2 год.).
Мета:
ПЛАН:
1. Організаційні форми адвокатської діяльності
2. Регіональні органи адвокатського самоврядування
3. Національні органи адвокатського самоврядування

допомога, представництво, адвокатське самоврядування
1. Організаційні форми адвокатської діяльності
Організаційні форми адвокатської діяльності доцільно класифікувати на

ті що, не пов’язані з утворенням юридичної особи (здійснення адвокатської
18
діяльності індивідуально адвокатом як самозайнятою особою) та ті, що

пов’язані з утворенням юридичної особи, причому серед останніх слід
виокремити одноособові (створене одним адвокатом адвокатське бюро) та
колективні (створене шляхом об’єднання двох або більше адвокатів
адвокатське об’єднання).
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може
відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі
ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати
видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє
на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати
прізвище адвоката, який його створив. Державна реєстрація адвокатського
бюро здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", з урахуванням
особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське бюро має самостійний
баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із
своїм найменуванням. Стороною договору про надання правової допомоги є
адвокатське бюро.
Адвокатське об’єднання має самостійний баланс, може відкривати
рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про
створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об’єднання, зміну
складу його учасників адвокатське об’єднання протягом трьох днів з дня
внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних
осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду
адвокатів регіону.
Системний аналіз Закону України “Про адвокатуру та адвокатську
діяльність” дозволяє виокремити три основні види (напрямки) адвокатської
діяльності:
1) захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав,
свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування
примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується
питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно
якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а
також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час
розгляду справи про адміністративне правопорушення;
2) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні
реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському,
адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних
органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків
потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а
також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного
відповідача у кримінальному провадженні.
3) інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання
правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового
19
супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших

документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав,
свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на
сприяння їх відновленню в разі порушення;
Деталізований перелік видів адвокатської діяльності міститься у статті 19
Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, зокрема, до них
віднесені:
1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань,
правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового
характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається
застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або
вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи,
стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі
(екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної
відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про
адміністративне правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного
позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час
здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного
судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та
юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів
державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних
судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав,
статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних
організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних
покарань.
2. Регіональні органи адвокатського самоврядування
Завданнями адвокатського самоврядування є:

1) забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення
адвокатської діяльності;
2) підтримання високого професійного рівня адвокатів;
3) утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних
комісій адвокатури;
4) створення сприятливих умов для здійснення адвокатської діяльності;
20
5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську

діяльність;
6) забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України;
7) участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному
законом.
Адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності,
гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів
адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів
адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь
у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу
можуть лише адвокати України.
На регіональному рівні адвокатське самоврядування здійснюється через
діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим,
області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної
Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-
дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області,
міста Києва, міста Севастополя),
Вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону,
адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці
Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до
Єдиного реєстру адвокатів України.
Конференція адвокатів регіону скликається радою адвокатів регіону не
рідше одного разу на рік. Конференцію може бути скликано також за
пропозицією не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів
регіону, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні, або
Ради адвокатів України.
До повноважень конференції адвокатів регіону належать:
1) обрання голови та членів ради адвокатів регіону, дострокове
відкликання їх з посад;
2) обрання делегатів на з’їзд адвокатів України;
3) обрання представника адвокатів регіону до складу Ради адвокатів
України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури,
дострокове відкликання їх з посад;
4) визначення кількості членів кваліфікаційної і дисциплінарної палат
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, обрання голови та членів
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, дострокове відкликання їх з
посад;
5) обрання голови та членів ревізійної комісії адвокатів регіону,
дострокове відкликання їх з посад;
6) затвердження штатного розпису і кошторису ради адвокатів регіону,
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
7) розгляд та затвердження звіту ради адвокатів регіону, кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури, висновків ревізійної комісії адвокатів
регіону, представників адвокатів регіону у складі Вищої кваліфікаційно-
21
дисциплінарної комісії адвокатури і Ради адвокатів України;

8) прийняття інших рішень відповідно до цього Закону.
У період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського
самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів
регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону. Голова та
члени ради адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з
числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти
років та адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній
Республіці Крим, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких
включено до Єдиного реєстру адвокатів України, строком на п’ять років. Одна
й та сама особа не може бути головою або членом ради адвокатів регіону
більше ніж два строки підряд. Рада адвокатів регіону:
1) представляє адвокатів регіону;
2) складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції
адвокатів регіону;
3) забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює
контроль за їх виконанням;
4) здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону,
сприяє підвищенню їх кваліфікації;
5) приймає присягу адвоката України;
6) визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з
відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;
7) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту
професійних і соціальних прав адвокатів;
8) розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого
кошторису;
9) забезпечує в установленому порядку внесення відомостей до Єдиного
реєстру адвокатів України;
10) утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання
адвокатами безоплатної правової допомоги;
11) виконує інші функції відповідно до Закону, рішень конференції
адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою
визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати
право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо
дисциплінарної відповідальності адвокатів. До повноважень кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури належать:
1) організація та проведення кваліфікаційних іспитів;
2) прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення
кваліфікаційного іспиту;
3) прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття
адвокатською діяльністю;
4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів;
5) вирішення інших питань, віднесених до повноважень кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури Законом, рішеннями конференції адвокатів
22
регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради

адвокатів України, з’їзду адвокатів України.
Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю ради
адвокатів регіону та кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури
утворюється і діє ревізійна комісія адвокатів регіону. За результатами перевірок
ревізійна комісія адвокатів регіону складає висновки, які подає на розгляд та
затвердження конференції адвокатів регіону. Ревізійна комісія адвокатів
регіону може подавати результати перевірок Раді адвокатів України та з’їзду
адвокатів України.
3. Національні органи адвокатського самоврядування
На національному рівні адвокатське самоврядування здійснюється через

діяльність Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних
комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва,
міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів
України, з’їзду адвокатів України.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним
органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність
кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. До складу Вищої
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури входять тридцять членів,
стаж адвокатської діяльності яких становить не менше п’яти років: по одному
представнику від кожного регіону, які обираються конференцією адвокатів
регіону, голова і два заступники голови, які обираються шляхом голосування
з’їздом адвокатів України. Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної
комісії адвокатури обирається членами комісії шляхом голосування зі складу
членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Вища
кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:
1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-
дисциплінарних комісій адвокатури;
2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних
комісій адвокатури;
3) виконує інші функції відповідно до Закону.
Для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю
Національної асоціації адвокатів України, її органів, рад адвокатів регіонів,
Ради адвокатів України, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури,
Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, діяльністю
ревізійних комісій адвокатів регіонів утворюється і діє Вища ревізійна комісія
адвокатури. Вища ревізійна комісія адвокатури підконтрольна і підзвітна з’їзду
адвокатів України.
Вищим органом адвокатського самоврядування України є з’їзд адвокатів
України. До складу з’їзду адвокатів України входять делегати, які обираються
конференціями адвокатів регіонів шляхом голосування відносною більшістю
голосів делегатів, які беруть участь у конференції. З’їзд адвокатів України:
23
1) обирає голову і заступників голови Ради адвокатів України, голову і

заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури,
голову і членів Вищої ревізійної комісії адвокатури та достроково відкликає їх з
посад;
2) затверджує статут Національної асоціації адвокатів України та вносить
до нього зміни;
3) затверджує правила адвокатської етики;
4) затверджує положення про Раду адвокатів України, положення про
Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, положення про Вищу
ревізійну комісію адвокатури;
5) розглядає та затверджує звіти Ради адвокатів України, Вищої
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, висновки Вищої ревізійної
комісії адвокатури;
6) призначає трьох членів Вищої ради правосуддя;
7) затверджує кошторис Ради адвокатів України, кошторис Вищої
кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затверджує звіт про їх
виконання;
8) здійснює інші повноваження відповідно до Закону.
У період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського
самоврядування виконує Рада адвокатів України. Рада адвокатів України:
1) складає порядок денний, забезпечує скликання та проведення з’їзду
адвокатів України;
2) визначає квоту представництва, порядок висування та обрання
делегатів конференції адвокатів регіонів, з’їзду адвокатів України;
3) забезпечує виконання рішень з’їзду адвокатів України;
4) здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення
ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснює контроль за діяльністю
рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів
України та надання витягів з нього;
5) затверджує регламент конференції адвокатів регіону, положення про
раду адвокатів регіону, положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію
адвокатури, положення про ревізійну комісію адвокатів регіону, положення про
комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами
безоплатної правової допомоги;
6) встановлює розмір та порядок сплати щорічних внесків адвокатів на
забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечує їх розподіл і
використання (якщо з’їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату
щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського
самоврядування та визначено напрями їх використання);
7) визначає розмір відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій
адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної
комісії адвокатури;
8) сприяє діяльності рад адвокатів регіонів, координує їх діяльність;
9) сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту
професійних і соціальних прав адвокатів;
24
10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної

асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна,
визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями
з’їзду адвокатів України;
11) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів
регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів;
12) визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України;
13) забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації
адвокатів України;
14) виконує інші функції відповідно до Закону та рішень з’їзду адвокатів
України.
- N 13-14, N 15-16, N 17. - Ст.112.
2509.
ст.577.
25

– К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.
К.: Юрінком, 2000. – № 1.
346 с.
2019. 208 с.
800 с.
26

Алерта, 2013. – 256 с.
Право України. – 2015. – № 6. – С. 194-198.
С. 229-233.
21.Головань І. В. До питання про поняття адвокатської діяльності // Адвокат.
– 2012. - № 1. – С. 12-15.
РАУ, 2013. – С. 70-71.
27

Лекція 4: ЮРИДИЧНА ДОПОМОГА АДВОКАТА У КРИМІНАЛЬНОМУ

ПРОВАДЖЕННІ (2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про теоретичні і організаційно-правові
основи забезпечення реалізації права підозрюваного на захист, процедуру
залучення захисника до кримінального процесуального провадження, правові
основи взаємовідносин адвоката з клієнтом у сфері кримінального судочинства;
- розвивальна: закріпити знання про організаційно-правову природу
здійснення адвокатом представництва інтересів потерпілого, цивільного
позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі на досудовому
слідстві та судових стадіях кримінального процесу, надання правової допомоги
свідку у кримінальному провадженні;
адвокатури у забезпеченні реалізації конституційного права особи на захист.
Міжпредметні зв’язки: кримінальний процес України.
ПЛАН:
1. Поняття та зміст права підозрюваного на захист.
2. Правове положення захисника на досудовому розслідуванні
3. Участь захисника в суді першої інстанції, на стадіях перевірки судового
рішення судами вищестоящих інстанцій, при виконанні судового рішення
4. Правова природа і зміст представництва адвокатом інтересів потерпілого,
цивільного позивача і цивільного відповідача у кримінальному процесі
Основні поняття: захист, підозрюваний, обвинувачений, взяття під варту,

затримання, обвинувальний акт, правова позиція, цивільний відповідач,
цивільний позивач, потерпілий, доказування.
1. Поняття та зміст права підозрюваного на захист.
Забезпечення адвокатурою права на захист в кримінальному провадженні –

це міжгалузевий інститут, який включає законодавство, що регулює діяльність
адвокатури як певної організації діяльності адвокатів, та законодавство, що
гарантує особі право на захист.
Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на
захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові
28
пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати

докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися
правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні
права, передбачені КПК України.
2. Правове положення захисника на досудовому розслідуванні
Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного,

обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої
передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного
характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи,
стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі
(екстрадицію).
Захисник користується процесуальними правами підозрюваного,
обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав,
реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не
може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених
законом, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Захисник має право брати
участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за
участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного
мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а
після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості
тощо.
Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені
КПК України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних
інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які
спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають
кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого. Захисник
зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю
підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений
строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її
причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він
призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання
безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу). Без згоди
підозрюваного, обвинуваченого захисник не має права розголошувати
відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному
провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом
таємницю.
Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним,
обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за
проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у
кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані
надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у
встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити
захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для
29
запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані

утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного
захисника.
Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні
підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською
діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу
(установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової
допомоги.
Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо
особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з
моменту набуття особою статусу підозрюваного.
В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у
кримінальному провадженні:
1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального
правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту
неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є
повнолітньою;
2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів
виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або
виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;
3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо)
не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих
вад;
4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження,
- з моменту встановлення цього факту;
5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів
медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту
встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших
відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;
6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на
реабілітацію померлої особи.
3. Участь захисника в суді першої інстанції, на стадіях перевірки судового

рішення судами вищестоящих інстанцій, при виконанні судового рішення
В процесі судового розгляду захисник обвинуваченого має право:

1) брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або
вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на
тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
2) збирати і подавати суду докази;
3) висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших
учасників судового провадження;
4) виступати в судових дебатах;
30
5) ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом

судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і
подавати щодо них свої зауваження;
6) оскаржувати в установленому КПК України порядку судові рішення та
ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги,
заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення.
Одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти
захисників одного обвинуваченого. Захисникові, який раніше не брав участі у
кримінальному провадженні, суд зобов’язаний надати час, достатній для
ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі
в судовому засіданні.
Якщо в судове засідання не прибув за повідомленням захисник у
кримінальному провадженні, де участь захисника є обов’язковою, суд відкладає
судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і
вживає заходів до його прибуття до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття
є неповажною, суд порушує питання про адвоката, який не прибув, перед
органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до
дисциплінарної відповідальності.
4. Правова природа і зміст представництва адвокатом інтересів

потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у
кримінальному процесі
Потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному

провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному
провадженні має право бути захисником.
Повноваження представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного
відповідача на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордером,
договором із захисником, - якщо представником потерпілого, цивільного
позивача, цивільного відповідача є особа, яка має право бути захисником у
кримінальному провадженні;
2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником
потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача є керівник юридичної
особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
3) довіреністю - якщо представником потерпілого, цивільного позивача,
цивільного відповідача є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.
Представник користується процесуальними правами потерпілого,
цивільного позивача, цивільного відповідача інтереси якого він представляє,
крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо
потерпілим, і не може бути доручена представнику.
31

2. Кримінальний процесуальний кодекс України // Офіційний вісник
України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.
3. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. –
192 с.
2509.
ст.577.
6. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з
прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної
Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
– К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.
10. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305
“Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову
допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-
процесуальному порядку, а також у кримінальних справах ”. – К., 2012.
11. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1362 “Про
затвердження Порядку і умов проведення конкурсу та вимог до
професійного рівня адвокатів, які залучаються до надання безоплатної
вторинної правової допомоги”
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. N 1363 “Про
затвердження Порядку інформування центрів з надання безоплатної
вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб”.
13. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. № 130 “Про
затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному
бюджеті для оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які
надають безоплатну вторинну правову допомогу”.
32
14. Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-
рп/2009 у справі за конституційним зверненням Голованя І.В. // Вісник
Конституційного Суду України. – 2009. - № 6. – С. 32 – 41.
36. Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и
уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный
университет, 2010. - 349 с.
37. Гончаренко В.Г., Гончаренко С.В. Захист. Аксіологічний аспект //
Адвокат. – 2013. - № 5. – С. 3-9.
38. Головань І. Реформа в головах / І. Головань // Український адвокат. –
2016. – № 3. – С. 8-11. стр. статьи – с. 8-11.;
40. Зейкан Я.П., Сафулько С. Настільна книга адвоката у кримінальній справі
(КПК 2012). – К.: ВД Дакор, 2013. – 576 с.
346 с.
2019. 208 с.
43. Іваницький С.О. Адвокат у кримінальному провадженні на підставі угоди
// Адвокат – 2013. –№ 10. – С. 28-31.
Алерта, 2013. – 256 с.
45. Синеокий О.В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты:
новый курс адвокатского права и адвокатской криминалистики: учеб.
пособие / Гос. вуз "Запорож. нац. ун-т" М-ва образования и науки
Украины. - Изд. 2-е, испр. и доп. - Х. : Право, 2012. - 516 с.
46. Строган А.Ю. Клопотання як самостійний інститут кримінально-
процесуального права : Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на
досудовому слідстві : Монографія. ─ К. : Істина, 2009 . ─ 456 с.
33

С. 229-233.
3. Іваницький С.О. Адвокат-захисник і прокурор у кримінальному
провадженні: складні грані взаємовідносин // Вісник Харківського
національного університету імені В.Н. Каразіна. – 2013. - № 1082. – С.
214-216.
4. Иваницкий С. А. Проблемные вопросы обеспечения подозреваемому
права на защиту в процессе расследования уголовных правонарушений
по новому УПК Украины / Совершенствование правового регулирования
и механизмов функционирования системы противодействия
преступности : материалы междунар. науч.-практ. конф., 18—19 окт. 2013
г., Минск / редкол. : И. О. Грунтов (отв. ред.) [и др.]. — Минск : Изд.
центр БГУ, 2013. — C. 140-142.
6. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция
невиновности. – М.: Наука, 1984. – 144 с.
7. Филимонов Б.А. Защитник в германском уголовном процессе. – М.:
Спарк, 1997. – 112 с.
Лекція 5: ПРЕДСТАВНИЦТВО АДВОКАТА У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

(2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про організацію роботи адвоката при
розгляді судом цивільних справ в порядку позовного, наказного та окремого
провадження, а також у третейському суді та виконавчому провадженні;
- розвивальна: закріпити знання про сутність та організаційні основи
представницької діяльності адвоката у цивільному процесі;
адвоката-представника у забезпеченні реалізації цілей правосуддя в Україні.
34
Міжпредметні зв’язки: цивільний процес України.

ПЛАН:
1. Поняття та види представництва адвоката у цивільному процесі
2. Організація роботи адвоката при розгляді судом цивільних справ в порядку
позовного, наказного та окремого провадження
3. Правове положення адвоката у третейському суді та виконавчому
провадженні
Основні поняття: адвокатське досьє, позовне провадження, наказне

провадження, окреме провадження, забезпечення позову, третейський суд,
апеляційний розгляд, касація, виконавче провадження.
.
1. Поняття та види представництва адвоката у цивільному процесі
Представництво адвоката у цивільному процесі – різновид правовідносин,

який полягає у тому, що одна особа (адвокат-представник) в межах наданих їй
повноважень здійснює процесуальні дії від імені та в інтересах іншої особи
(клієнта), внаслідок чого у останнього виникають процесуальні права та
обов’язки.
Значення інститута представництва полягає у тому, що завдяки йому
широке коло зацікавлених осіб (клієнтів адвоката), які не можуть або не
бажають через різні причини, в тому числі незнання законодавства, взяти
участь судовому засіданні чи інших юридичних провадженнях, мають
можливість опосередковано і компетентно захистити свої права та законні
інтереси.
У науці розмежовують різні види представництва адвоката у цивільному
процесі, залежно від таких класифікаційних ознак, як підстави, суб’єкти та
обсяг наданих для представництва прав.
2. Організація роботи адвоката при розгляді судом цивільних справ в

порядку позовного, наказного та окремого провадження.
При розгляді судом цивільних справ в порядку позовного, наказного та

окремого провадження адвокат має статус представника.
Згідно оновленої в 2016 році редакції Конституції України виключно
адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від
кримінального обвинувачення.
Представником у суді під час розгляду цивільної справи може бути адвокат
або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових
відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи)
представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну
процесуальну дієздатність, за винятком деяких категорій осіб.
35
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або

ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську
діяльність".
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може
вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має
право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення
певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.
У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник
не може бути у цій самій справі представником іншої сторони.
3. Правове положення адвоката у третейському суді та виконавчому

провадженні
Аналізуючи організаційно-правові аспекти участі адвоката у

третейському судочинстві необхідно виходити з того, що третейський суд як
юрисдикційний орган не входить до судової системи, яка покликана
здійснювати правосуддя в Україні, розглядає спори, що виникають між
суб’єктами цивільних та господарських правовідносин виключно за наявності
їх згоди, що об’єктивується в третейській угоді. У третейському суді адвокат
має статус представника, що може деталізуватися на рівні положення та
регламенту конкретного постійно діючого третейського
суду.
Процесуальні кодекси та Закон України “Про виконавче провадження” (ст.
9) визначають статус адвоката у виконавчому провадженні як представника.
Повноваження представника повинні бути підтверджені довіреністю, виданою і
оформленою відповідно до вимог закону.
Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє
її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням
зобов’язаний вчинити певні дії особисто.
2. Цивільний процесуальний кодекс України. – Харків: “Одіссей”, 2012. –
192 с.
3. Кримінально-виконавчий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2006.
2509.
5. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року //
Відомості Верховної Ради. – 1999. - N 24. - ст.207
6. Про третейські суди: Закон України № 1701-IV від 11 травня 2004 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 412.
36

Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
8. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого
1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.
51. Гаррис Рихард Школа адвокатуры. Руководство к ведению гражданских и
уголовных дел. Издание 2. – М.: Современный гуманитарный
университет, 2010. - 349 с.
346 с.
54. Зейкан Я.П. Адвокат: цивільні справи: методичні поради. - К., 2012. – 688
с.
55. Іваницький С.О. Судова влада та правоохоронні органи України:
Практикум. – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Кондор, 2009. – 150 с.
Алерта, 2013. – 256 с.
59. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Адвокат у цивільному процесі: Науково-
практичний посібник – К.: КНТ, 2006. – 448 с.
37

11. Насадюк А. Глобальное следование / А. Насадюк // Юридическая
практика. – 2016. – № 15. – С. 9.
Лекція 6: ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АДВОКАТА В

АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ ТА В МЕЖАХ
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ
ПРАВОПОРУШЕННЯ.
(2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про організацію роботи адвоката при
розгляді адміністративних справ судами, а також організацію участі адвоката у
розгляді справ про адміністративні правопорушення як окремому напрямку
його роботи у сфері адміністративної юрисдикції;
- розвивальна: закріпити знання про процесуальні основи діяльності
адвоката-представника в адміністративному судочинстві;
адвоката у забезпеченні реалізації інтересів клієнта, суспільства і держави.
Міжпредметні зв’язки: адміністративний процес.
ПЛАН:
1. Правове положення адвоката в адміністративному судочинстві
2. Правовий статус адвоката в межах провадження у справах про
адміністративні правопорушення
Основні поняття: адміністративний суд, суб’єкт владних відносин,

38
публічно-правовий спір, адміністративний позов, адміністративний договір,

публічна служба, адміністративна юстиція.
1. Правове положення адвоката в адміністративному судочинстві
Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі

договору або закону. Повноваження адвоката як представника підтверджуються
довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про
адвокатуру і адвокатську діяльність".
Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на
вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може
вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь
в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є
обов'язковими для нього.
Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі
договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного
позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов,
досягнути примирення, передати повноваження представника іншій особі
(передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із
цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.
2. Правовий статус адвоката в межах провадження у справах про

адміністративні правопорушення
У розгляді справи про адміністративне правопорушення адвокат зазвичай

бере участь як захисник та має право знайомитися з матеріалами справи;
заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені
подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу
тощо.
Проблемним у теорії та законодавстві залишається питання моменту
допуску адвоката до участі в провадженні у справах про адміністративні
правопорушення.
Через непослідовність законодавця, наявність протилежних позицій
Конституційного Суду України та Пленуму Верховного Суду України
проблемним залишається питання допуску як захисників “інших фахівців у
галузі права”
39

2. Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010.
– 160 с.
3. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної
Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
2509.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 “Про
граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних
та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”.
– К., 2006.
346 с.
64. Мельниченко Р.Г.Адвокатская деятельность. Универсальные правила
успеха. Пособие для специалистов . – М.: Дашков и К, 2010. - 216 с.
Алерта, 2013. – 256 с.
40
12. Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и

арбитражном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2000.
15. Мойсак С.М. Роль адвоката при складанні адміністративного позову //
Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 29-32.
16. Осетинський А.Й. Функціональна основа організації касаційної судової
інстанції господарської юрисдикції // Вісник Академії правових наук
України. - 2004. - № З.- С.153-161.
17. Педько Ю.С. Принципи адміністративного судочинства // Актуальні
проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Вип. 19. – Одеса,
2003 – С. 162-166.
18. Руденко А. В. Законодавчі засади адміністративного судочинства //
Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. / Голов.
ред. Ю. П. Битяк. – Харків: Право, 2003. – Вип. 6. – С.169-175.
19. Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.
20. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное
пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.
Лекція 7: ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АДВОКАТА В ГОСПОДАРСЬКОМУ

СУДОЧИНСТВІ.
(2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про організацію роботи адвоката та
правові основи участі адвоката у господарському судочинстві;
- розвивальна: закріпити знання про процесуальні основи діяльності
адвоката-представника в господарському судочинстві;
адвоката у забезпеченні реалізації інтересів клієнта, суспільства і держави.
Міжпредметні зв’язки: адміністративний процес.
41
ПЛАН:
1. Залучення адвоката до досудового врегулювання господарських спорів
2. Участь адвоката-представника на судових стадіях вирішення господарської
справи
Основні поняття: публічна служба, адміністративна юстиція,

господарський суд, претензія, наказ господарського суду.
1. Залучення адвоката до досудового врегулювання господарських спорів
Можливість використання суб’єктами правовідносин досудового

врегулювання спорів є додатковим засобом правового захисту, наданим
державою учасникам господарських правовідносин.
Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості
досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-
правовим договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно обирають
способи захисту своїх прав.
Досудове врегулювання спору можливе також за волевиявленням кожного
з учасників правовідносин та відсутності у договорі застереження щодо такого
способу врегулювання спору. Ведення претензійної роботи адвоката дозволяє
зекономити клієнту час, нерви та грошові засоби.
2.Участь адвоката-представника на судових стадіях вирішення

господарської справи
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або

ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську
діяльність".
Особливістю статусу адвоката-представника є те, що у матеріально-
правових та процесуально-правових відносинах він не є самостійним суб’єктом
правовідносин, оскільки виражає свою волю не на власний розсуд, а виконуючи
вказівки особи, яку представляє. Своїми діями він створює права і обов’язки
безпосередньо для того, кого представляє. На аналогічних засадах визначається
правове становище представника і в правових системах інших країн.
В процесі вироблення та відстоювання у суді правової позиції у
господарській справі адвокат має зважати на особливості процесуальної форми
зазначеного виду судочинства (наприклад, відсутнє таке джерело доказів, як
показання свідків тощо), тактичні дії протилежної сторони (затягування справи
тощо) та інші чинники, що можуть вплинути на своєчасне та законне її
42
вирішення.
2. Кодекс адміністративного судочинства України. – Харків: Консум, 2010.
– 160 с.
3. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної
Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
2509.
6. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. N 590 “Про
граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних
та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”.
– К., 2006.
346 с.
Алерта, 2013. – 256 с.
43
21. Власов А.А. Адвокат как субъект доказывания в гражданском и
арбитражном процессе. – М.: Юрлитинформ, 2000.
24. Мойсак С.М. Роль адвоката при складанні адміністративного позову //
Адвокат. – 2012. - № 1. – С. 29-32.
25. Осетинський А.Й. Функціональна основа організації касаційної судової
інстанції господарської юрисдикції // Вісник Академії правових наук
України. - 2004. - № З.- С.153-161.
26. Педько Ю.С. Принципи адміністративного судочинства // Актуальні
проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Вип. 19. – Одеса,
2003 – С. 162-166.
27. Руденко А. В. Законодавчі засади адміністративного судочинства //
Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. пр. / Голов.
ред. Ю. П. Битяк. – Харків: Право, 2003. – Вип. 6. – С.169-175.
28. Саттарова Н.А. Налоговая адвокатура. – М.: Юстицинформ, 2008. – 176 с.
29. Чашин А.Н. Стратегия и тактика адвокатской деятельности: Учебное
пособие. – М.: Дело и Сервис, 2008. – 272 с.
Лекція 8: УЧАСТЬ АДВОКАТА У КОНСТИТУЦІЙНОМУ

СУДОЧИНСТВІ, ВИКОРИСТАННЯ НИМ МОЖЛИВОСТЕЙ
МІЖНАРОДНИХ МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ
(2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про правовий статус адвоката у
конституційному судочинстві, можливості міжнародних механізмів захисту
44
прав людини, правові та організаційні основи діяльності адвоката-представника

у Європейському Суді з прав людини;
- розвивальна: закріпити знання про організаційні аспекти взаємодії
адвоката із Європейським Судом з прав людини в процесі захисту інтересів
клієнта;
адвоката у забезпеченні реалізації конституційних настанов та положень
Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Міжпредметні зв’язки: міжнародне право.
ПЛАН:
1. Участь адвоката у конституційному судочинстві.
2. Використання адвокатом можливостей міжнародних судових та позасудових
механізмів захисту прав людини
3. Організація підготовки та участі адвоката у розгляді справ Європейським
Судом з прав людини.
Основні поняття: конституційне подання, конституційна юстиція,

внутрішні засоби правового захисту, комунікація, греф’є, legal aid, меморандум,
прецедент.
1. Участь адвоката у конституційному судочинстві.
Конституція України визначає, що єдиним органом конституційної

юрисдикції в Україні є Конституційний Суд. Цей орган в основному вирішує
питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України
і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Порядок підготовки матеріалів до розгляду на засіданнях Конституційного
Суду, порядок розгляду справ, основні правила етикету на пленарних
засіданнях, інші питання внутрішньої діяльності Конституційного Суду
врегульовані Регламентом Конституційного Суду України, що прийнятий
Конституційним Судом 5 березня 1997 року.
Особливість доказової та іншої діяльності адвоката-представника у
конституційному судочинстві полягає у тому, що його роль зводиться значною
мірою до консультування клієнта з питань права і значною мірою до науково-
дослідної роботи, що передбачає глибоке дослідження і розуміння Основного
Закону, наукових доктрин, які стосуються проблем, що розглядається, світових
тенденцій розвитку права та законодавства зарубіжних держав (в основному
Суд не займається дослідженням фактичних даних та побудовою версій –
фактичні обставини з‘ясовуються лише тією мірою, якою вони можуть
вплинути на конституційність нормативно-правового акту) та практики
Євросуду.
2. Використання адвокатом можливостей міжнародних судових та

45
позасудових механізмів захисту прав людини

Окрім національних засобів правового захисту, що з об’єктивних чи
суб’єктивних причин можуть виявитися недостатньо ефективними для захисту
інтересів особи, адвокат може звернутися до міжнародних судових та
позасудових механізмів захисту прав людини.
Значний правозахисний потенціал та досвід накопичено такими
інституціями як Міжнародний Суд ООН, міжнародні трибунали щодо
колишньої Югославії та щодо Руанди, Європейський суд з прав людини,
міжнародні комерційні (арбітражні) суди, Комітет ООН з прав людини,
Комітет ООН проти тортур, Комісар Ради Європи з прав людини тощо,
звернення до яких здійснюється з дотриманням встановленої процедури,
строків і підстав.
3. Організація підготовки та участі адвоката у розгляді справ
Європейським Судом з прав людини.
Із набуттям чинності закону України “Про виконання рішень та

застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого
2006 року суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та
практику Суду як джерело права.
При складанні звернення до Європейського суду з прав людини адвокат
повинен дотримуватися умов прийнятності звернень до Євросуду, зокрема
дотримання вимог предметної та територіальної юрисдикції, компетенції в часі
та за колом суб’єктів, вичерпання внутрішніх засобів правового захисту,
дотримання 6-ти місячного строку звернення тощо.
Європейський Суд не може надати заявнику юридичну допомогу на
оплату послуг адвоката для підготовки первинної заяви. На подальшій стадії
провадження, а саме після рішення Суду про повідомлення відповідного уряду
про заяву для подання письмових зауважень, заявник може претендувати на
отримання безкоштовної юридичної допомоги, якщо йому бракує коштів для
оплати послуг адвоката, якщо надання такої допомоги Суд визнає необхідним
для належного розгляду справи.
Особливу увагу адвокатом має бути приділено чіткості і достовірності
складання документації у справі, адже специфікою розгляду справ
Європейським судом з прав людини є їх переважно письмовий характер
розгляду (усні слухання з викликом сторін проводяться рідко та значно
обмежені у часі).
46

2509.
3. Про Конституційний суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
Ради України. – 2006. – № 30. – Ст. 260.
5. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого
1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.
– К.: Сфера, 1999. – С. 31 – 37.
К.: Юрінком, 2000. – № 1.
12. Тесленко М.В. Судебный конституционный контpоль в Укpаине / HАH
Укpаины. Ин-т госудаpства и пpава им. В.М. Коpецкого. – К., 2001. – 344 с.
1. Адвокат: навыки профессионального мастерства / Под ред. Л.А.
Воскобитовой, И.Н. Лукьяновой, Л.П. Михайловой. – М.: Волтерс
Клувер, 2006. – 592 с.
346 с.
47

Алерта, 2013. – 256 с.
8. Сонькин С.Б. Адвокат в Европейском Суде по правам человека:
Информационно-методические материалы и комментарии / Под общ. ред.
А.П. Галоганова. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 288 с.
31. Іваницький С.О. Право особи на розгляд її справи незалежним і
безстороннім судом у світлі рішень Європейського суду з прав людини //
Вісник Верховного Суду України. – 2005. - № 12. – С. 21 - 23.
32. Стецовский Ю.И. Адвокатура и государство. – М.: Юристъ, 2007. – 606 с.
Лекція 9: ОРГАНІЗАЦІЙНА ПОБУДОВА НОТАРІАТУ В УКРАЇНІ.

(2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про організаційну побудову нотаріату в
Україні;
- розвивальна: закріпити знання про систему нотаріату;
нотаріату у забезпеченні сталого розвитку суспільства і держави.
48
ПЛАН:
1. Поняття і система нотаріату.
2. Набуття права вчинення нотаріальних дій, правовий статус нотаріуса.
3. Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви.
4. Організація приватної нотаріальної діяльності
Основні поняття: нотаріус, нотаріат, нотаріальна дія, державна

нотаріальна контора, державний нотаріальний архів, приватний нотаріус.
1. Поняття і система нотаріату.
Нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено

обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та
вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом “Про нотаріат”, з метою
надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які
працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних
архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною
діяльністю (приватні нотаріуси).
Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають
однакову юридичну силу.
У населених пунктах, де немає нотаріусів, окремі нотаріальні дії,
передбачені законом, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами
органів місцевого самоврядування.
Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські
установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на
дипломатичні представництва України.
Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної
діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та
виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством
юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях,
містах Києві та Севастополі.
2. Набуття права вчинення нотаріальних дій, правовий статус нотаріуса.
Нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює

нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному
нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність,
зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та
вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм
юридичної вірогідності.
49
Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну
освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як
шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної
нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і
отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю,
бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або
службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а
також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і
творчої діяльності.
Нотаріус має право:
витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи,
необхідні для вчинення нотаріальних дій;
одержувати плату за надання додаткових послуг правового та технічного
характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, плату за
вчинення інших дій, покладених на них відповідно до закону, а також за
вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій;
складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них,
а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації
правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й
інші права.
Нотаріус зобов'язаний:
здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і
принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики;
сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні
їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки,
попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб
юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;
зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням
нотаріальних дій;
відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності
законодавству України або міжнародним договорам;
вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до
встановлених правил;
дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву
нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення;
надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства
юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в
Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах
Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за
організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального
діловодства;
постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених
пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення
кваліфікації;
50
виконувати інші обов'язки, передбачені законом.

Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя в разі смерті одного з подружжя;
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів),
якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою
або місце перебування якої невідоме;
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах
нотаріуса;
9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових
прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації;
9-1) накладають заборону щодо відчуження грошових сум, що будуть
зараховані заявником вимоги, визначеним відповідно до частини четвертої
статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", на рахунок умовного
зберігання (ескроу), відкритий відповідно до зазначеного закону;
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
11) засвідчують справжність підпису на документах;
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;
16) посвідчують час пред'явлення документів;
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та
юридичним особам;
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
19) вчиняють виконавчі написи;
20) вчиняють протести векселів;
21) вчиняють морські протести;
22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно
із законом.
Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і
засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах
цих архівів.
У сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу
місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії:
1) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
2) посвідчують заповіти (крім секретних);
3) видають дублікати посвідчених ними документів;
4) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
51
5) засвідчують справжність підпису на документах;

6) видають свідоцтва про право на спадщину;
7) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні
подружжя в разі смерті одного з подружжя.
Видавати свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності
на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя мають
право уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, які
мають вищу юридичну освіту, досвід роботи у галузі права не менше трьох
років, пройшли протягом року стажування у державній нотаріальній конторі
або приватного нотаріуса, завершили навчання щодо роботи з єдиними та
державними реєстрами, що функціонують в системі Міністерства юстиції
України, та склали іспит із спадкового права у порядку, встановленому
Міністерством юстиції України.
Контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це
посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку
вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства
здійснюється Міністерством юстиції України.
Зазначені посадові особи органів місцевого самоврядування не мають права
на оформлення документів, призначених для використання за межами
державного кордону.
3. Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви.
Державні нотаріальні контори створюються і ліквідуються Міністерством

юстиції України.Штати державних нотаріальних контор затверджуються
Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та
Севастополі в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної
чисельності і фонду заробітної плати.
Державна нотаріальна контора є юридичною особою, яка створюється та
реєструється у встановленому законом порядку. Очолює державну нотаріальну
контору завідуючий, який призначається із числа осіб, які мають свідоцтво про
право на зайняття нотаріальною діяльністю. Призначення на посаду
державного нотаріуса і завідуючого державною нотаріальною конторою та
звільнення з посади провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства
юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями
юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного
бюджету. Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба
України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним
номером.
В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі
засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною
Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років)
зберігання нотаріальних документів. Питання організації діяльності та
52
компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про

нього, що затверджується Міністерством юстиції України.
Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на
посаду і звільняється з неї Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в
областях, містах Києві та Севастополі. Державний нотаріальний архів є
юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та
своїм найменуванням.
4. Організація приватної нотаріальної діяльності
Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головним

управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці
Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі
на підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною
діяльністю, та акта про сертифікацію про відповідність робочого місця
(контори) приватного нотаріуса встановленим законом умовам. Робоче місце
(контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного
для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори)
приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України.
Час прийому громадян приватним нотаріусом повинен становити не менше
п'яти годин на день і п'яти робочих днів на тиждень за виключенням обставин,
за яких нотаріус з незалежних від нього причин не може здійснювати такий
прийом.
Робоче місце (контора) приватного нотаріуса має знаходитись у межах
нотаріального округу, в якому приватний нотаріус здійснює нотаріальну
діяльність.
Робоче місце (контора) має відповідати таким умовам:
1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці;
2) давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює
нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного
нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність;
3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення;
4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою
шафою для зберігання архіву нотаріуса;
5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора)
приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних
нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах;
6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у
відокремленій від нотаріуса кімнаті.
Приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за
наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного
нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано
незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори)
приватного нотаріуса.
53
Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного

нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Для забезпечення
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії та/або
іншої дії, покладеної на нотаріуса відповідно до закону, приватний нотаріус
зобов’язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти
договір страхування цивільно-правової відповідальності. Мінімальний розмір
страхової суми становить тисячу мінімальних розмірів заробітної плати.
Конституція України (станом на 01.09.2017 р.). – К.: видавець Паливода
А.В., 2017. – 76 с.
Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року N 3425-XII //
Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 39. - ст. 383.
Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України: Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод,
людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень
Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України;
Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.
Базова
Комаров В. В. Нотаріат в Україні : підручник / В. В. Комаров, В. В.
Баранкова. – Х. : Право, 2011. – 384 с.
Теорія нотаріального процесу : Науково-практичний посібник / За заг.
ред. С. Я. Фурси. – К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. – 920 с.
Нелін О. І. Актуальні проблеми функціонування системи нотаріату в
Україні: спроба концентричного рівного визначення / О. І. Нелін // Юридична
Україна. - 2017. - № 1. - С. 64-69.
Чижмар К. І. Конституційно-правові основи організації та діяльності
органів нотаріату: окремі аспекти / К. І. Чижмар // Науковий вісник
Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2014. - Вип. 28(1).
- С. 95-99.
Допоміжна
Желіховська Ю. Основні завдання та принципи нотаріату / Ю.
Желіховська // Юридичний вісник. - 2014. - № 3. - С. 189-195.
Нелін О. Реалії сучасного нотаріату на шляху до сталого
функціонування окремого інституту захисту прав і законних інтересів фізичних
та юридичних осіб / О. Нелін // Юридична Україна. - 2016. - № 7-8. - С. 46-50.
Інформаційні ресурси
54

Лекція 10: ОСНОВИ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

(2 год.).
Мета:
- освітня: сформувати уявлення про основи нотаріального провадження;
- розвивальна: закріпити знання про загальні правила вчинення
нотаріальних дій та порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій;
нотаріату у забезпеченні сталого розвитку суспільства і держави.
ПЛАН:
1. Загальні правила вчинення нотаріальних дій
2. Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій
Основні поняття: нотаріус, нотаріат, нотаріальна дія, державна

нотаріальна контора, державний нотаріальний архів, приватний нотаріус.
1. Загальні правила вчинення нотаріальних дій
Нотаріальні дії вчиняються у приміщенні державної нотаріальної

контори, у державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим
місцем (конторою) приватного нотаріуса. В окремих випадках, коли фізична
особа не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають
особливості посвідчуваного правочину, такі нотаріальні дії можуть бути
вчинені поза вказаними приміщеннями, але в межах нотаріального округу.
Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого
нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках,
передбачених законодавством. Приватний нотаріус має право мати лише одне
приміщення для розміщення робочого місця (контори), яке повинно
55
знаходитись у межах нотаріального округу, в якому здійснюється нотаріальна

діяльність.
Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених
законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у
день подачі нотаріусу всіх необхідних документів.
При вчиненні нотаріальної дії нотаріус установлює особу, що звернулась
за вчиненням нотаріальної дії.
Дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії,
перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених
статтею 43 Закону “Про нотаріат”, що підтверджують його вік, а також на
підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та
роз’яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи
усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз’яснень
нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення
нотаріальної дії.
Перевірка повноважень представників осіб за довіреністю або за законом
здійснюється за довіреністю або документом, що підтверджує повноваження
законного представника.
Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи, від імені якої
діє уповноважений орган та/або посадова особа, перевіряється нотаріусом на
підставі установчих документів, відомостей з Єдиного державного реєстру
юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в
електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього, та документів,
що підтверджують повноваження органів та/або посадових осіб. Нотаріус
перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчинюється, обсягу її цивільної
правоздатності та дієздатності.
Нотаріус зобов’язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась
за вчиненням нотаріальної дії. Установлення дійсних намірів кожного з
учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом
однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових
наслідків для кожної із сторін.
Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для
відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії
(витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково
долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у
справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на
земельну ділянку та об’єкт нерухомого майна проведено без видачі документа,
що посвідчує таке право або у зв’язку із втратою, пошкодженням чи псуванням
відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право
власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на
підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.
Документи, за якими встановлено особу, яка звернулася за вчиненням
нотаріальної дії, чи уповноваженого представника, повертаються особам, що їх
56
подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва

документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його
видала. При посвідченні правочинів, видачі свідоцтв чи оформленні інших
документів, примірники яких залишаються у справах нотаріуса, витяг з
документа, за яким встановлено особу громадянина, у якому відображено усі
заповнені сторінки, що стосуються реквізитів поданого документа, його
дійсності та мають значення для вчинюваної нотаріальної дії, долучається до
справ нотаріуса.
2. Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій
Посвідчення правочинів щодо відчуження або застави житлового

будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна, а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі,
управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави
транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за
місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням
(місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
Письмові правочини, що посвідчуються нотаріально, виготовляються
нотаріусом не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у
матеріалах нотаріальної справи. Усі примірники підписуються учасниками
правочину та мають силу оригіналу, у тому числі примірник, який зберігається
у справах нотаріуса. Посвідчувальний напис вчинюється на всіх примірниках
правочину. На бажання сторін договору кожній із них видається по одному
примірнику, про що зазначається у тексті договору.
У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню
та (або) права, за якими підлягають державній реєстрації, у тому числі
договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю
малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування,
нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення
таких правочинів.
Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною
власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або
уповноваженими ними особами. При посвідченні правочинів щодо
розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує
право власності, оформлений на ім’я одного з подружжя, нотаріус вимагає
письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя
на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.
Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений
нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що
посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта
цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що
зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто
набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених
57
шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором

дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому)
особисто, тощо.
У разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає
належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен
упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших
учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про
свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов,
на яких продається ця частка.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені однієї або кількох
осіб, на ім'я однієї особи або кількох осіб за усним зверненням довірителя.
У довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить
вчинити представнику. Дії, які належить вчинити представнику, мають бути
правомірними, конкретними та здійсненними.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання
(підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування для юридичної
особи), місце проживання (місцезнаходження - для юридичної особи)
представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посади, які
вони займають. У довіреностях, що видаються на вчинення правочинів щодо
розпорядження майном, також зазначається реєстраційний номер облікової
картки платника податків довірителя (податковий номер). У довіреностях,
виданих на ім'я адвокатів, можуть зазначатися їх статус та членство в
адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).
Строк дії довіреності зазначається словами та визначається роками,
місяцями, тижнями, днями і не може бути визначений настанням будь-якої
події. Довіреність, у якій не зазначена дата її вчинення, є нікчемною.
Конституція України (станом на 01.09.2017 р.). – К.: видавець Паливода
А.В., 2017. – 76 с.
Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року N 3425-XII //
Відомості Верховної Ради України. – 1993. - N 39. - ст. 383.
Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України: Наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.
Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод,
людини та основних свобод. Із поправками, внесеними відповідно до положень
Протоколу № 11. Офіційний переклад. – К.: Міністерство юстиції України;
Українська правнича фундація, 2002. – 24 с.
58
Базова
Комаров В. В. Нотаріат в Україні : підручник / В. В. Комаров, В. В.
Баранкова. – Х. : Право, 2011. – 384 с.
Теорія нотаріального процесу : Науково-практичний посібник / За заг.
ред. С. Я. Фурси. – К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2012. – 920 с.
Нелін О. І. Актуальні проблеми функціонування системи нотаріату в
Україні: спроба концентричного рівного визначення / О. І. Нелін // Юридична
Україна. - 2017. - № 1. - С. 64-69.
Чижмар К. І. Конституційно-правові основи організації та діяльності
органів нотаріату: окремі аспекти / К. І. Чижмар // Науковий вісник
Ужгородського національного університету. Серія : Право. - 2014. - Вип. 28(1).
- С. 95-99.
Допоміжна
Желіховська Ю. Основні завдання та принципи нотаріату / Ю.
Желіховська // Юридичний вісник. - 2014. - № 3. - С. 189-195.
Нелін О. Реалії сучасного нотаріату на шляху до сталого
функціонування окремого інституту захисту прав і законних інтересів фізичних
та юридичних осіб / О. Нелін // Юридична Україна. - 2016. - № 7-8. - С. 46-50.
Інформаційні ресурси

Адвокатура і Наторіат України Лекція

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Адвокатура і Наторіат України Лекція

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра державно-правових дисциплін

Лекція 1: ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ АДВОКАТУРИ.

Основні поняття: адвокат, адвокатура, правовий захист, правова

1. Генеза та основні етапи розвитку адвокатури в історії світової та

Виникнення інституту адвокатури в історії світової цивілізації сягає часів

На протязі тривалого історичного періоду адвокатура була і залишається

2. Адвокатура України в сучасних умовах: сутність, завдання та місце у

Поняття «Адвокатура України» вживається у декількох значеннях,

3. Міжнародно-правові та національні стандарти і принципи діяльності

Міжнародно-правові стандарти функціонування та реформування

запобіганню злочинам у серпні 1990 року тощо) і документації європейських

4. Правовий статус адвоката в Україні: кваліфікаційні вимоги, права,

адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у

Професійні права адвоката Професійні обов’язки адвоката

1) звертатися з адвокатськими запитами, у 1) дотримуватися присяги адвоката України

перед громадянами, посадовими і правам, свободам та законним інтересам

Гарантії адвокатської діяльності включають (але не обмежуються ними)

адвокатським об’єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або

17) дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому

13. Наказ Міністерства юстиції України від 29.09.2010 N 2339/5 “Про

Лекція 2: АДВОКАТСЬКА ЕТИКА Й ДИСЦИПЛІНАРНА

- освітня: сформувати уявлення про генезу адвокатури в історії світової

Основні поняття: адвокат, адвокатура, правовий захист, правова

1. Адвокатська етика та її роль в забезпеченні високоморального та

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає

учасників судового процесу, а також вимог Правил.

2. Підстави притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка

3. Механізм дисциплінарної відповідальності адвоката.

Дисциплінарне провадження складається з таких стадій:

2) порушення дисциплінарної справи;

припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома

25. Принципи і керівні настанови щодо доступу до правової допомоги у

16. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Науково-

18. Косаренко О.І. Суд і адвокат: проблеми етики взаємовідносин // Вісник

Лекція 3: АДВОКАТСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ

Основні поняття: адвокат, адвокатура, правовий захист, правова

1. Організаційні форми адвокатської діяльності

Організаційні форми адвокатської діяльності доцільно класифікувати на

діяльності індивідуально адвокатом як самозайнятою особою) та ті, що

супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших

2. Регіональні органи адвокатського самоврядування

Завданнями адвокатського самоврядування є:

5) забезпечення відкритості інформації про адвокатуру та адвокатську

дисциплінарної комісії адвокатури і Ради адвокатів України;

регіону, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Ради

3. Національні органи адвокатського самоврядування

На національному рівні адвокатське самоврядування здійснюється через

1) обирає голову і заступників голови Ради адвокатів України, голову і

10) приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної

юристів в документах міжнародних організацій / Упоряд. Т. Яблонської.

30. Молдован А.В., Тилик Т.М. Адвокатура: Навчальний посібник. – К.:

Офіс Генерального прокурора http://www.gpu.gov.ua

Лекція 4: ЮРИДИЧНА ДОПОМОГА АДВОКАТА У КРИМІНАЛЬНОМУ

Основні поняття: захист, підозрюваний, обвинувачений, взяття під варту,

1. Поняття та зміст права підозрюваного на захист.

Забезпечення адвокатурою права на захист в кримінальному провадженні –

пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати

2. Правове положення захисника на досудовому розслідуванні

Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного,

запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані

3. Участь захисника в суді першої інстанції, на стадіях перевірки судового