3. Принципи адвокатської діяльності за законодавством України.

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в ст. 4 дає визначення принципів
адвокатської діяльності, недотримання яких буде вважатися діяльністю, що не вписується в рамки
Закону. Стаття 4 Закону називає 4 групи умов, якими доведеться керуватися адвокатам в своїй роботі
і які оголошені основними узаконеними принципами адвокатської діяльності.

За цією статтею:
1. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності,
конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
2. Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо
інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною
Радою України, або законодавством іноземної держави.
3. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових
формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської
діяльності).
4. Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до
цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України.

Принцип верховенства права

У розбудові і діяльності адвокатури в цілому цей принцип закладається як одна з головних основ єдиної
незалежної професійної правозахисницької інституції країни, як акт свідомого визнання і сприйняття
конституційного пріоритету у всіх правотворчих та правозастосувальних процесах на теренах України.

Безпосередньо в діяльності кожного адвоката цей принцип виявляється в питаннях оцінки

правозастосувальних дій фізичних та юридичних осіб і правоохоронних органів, як ознака
професіоналізму та високої правової культури. Саме таких характеристик потребують справи у високих
судових інстанціях та Конституційному Суді України.

Принцип законності
Для адвокатури законність - це орієнтир в організаційній і повсякденній діяльності, для адвоката
законність - це інструмент повсякденної практики, це робочий і постійно діючий принцип. Він
потребує від адвоката перш за все бездоганного знання закону, з яким йому довелося зіткнутися у
даний момент.

Адвокат, як ніхто інший, повинен орієнтуватися в "найсвіжіших" змінах у сфері законодавства. Інша
справа - немає і не може бути юриста, який знає все, і, як це не дивно. Головне для адвоката - завжди
мати під рукою законодавчу і нормативну базу і швидко орієнтуватися у пошуках потрібного закону
чи норми, які діють на даний момент. Це головний інструмент адвоката у будь-якій справі.

Принцип незалежності
Пункт 2 статті 1 Закону визначає, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність
адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги
клієнту.

Із змісту цієї норми права випливає, що:

По-перше, незалежність адвоката є суто професійною категорією, тобто незалежність у межах
конкретних функцій - захист, представництво, надання інших видів правової допомоги клієнту.
Адвокат також є повністю незалежним у виборі клієнта та умов угоди на надання правової допомоги.
Адвокат є вільним у виборі засобів захисту та власної позиції, яку він узгоджує з клієнтом. Клієнт -
це єдина процесуальна фігура, з якою адвокат зобов'язаний узгоджувати кожен свій крок, пов'язаний
із захистом інтересів останнього.
По-друге, свою професійну незалежність адвокат повинен розуміти не як щедрий аванс держави, а як
запоруку довіри, гарантію невтручання і підкреслення відповідальності за свою діяльність.

Незалежність на практиці - це дійсно ніким не контрольована свобода процесуальних дій адвоката

під час провадження конкретної справи в межах закону, своїх процесуальних прав та обов'язків. Але
це водночас і висока свідомість та відповідальність перед клієнтом. Отже, професійна незалежність
обмежена інтересами клієнта і правовими межами закону.

Принцип конфіденційності
В роботі адвоката - це особлива категорія, один із основ, на яких тримається адвокатська професія.
Людина звертається до адвоката по допомогу у вирішенні якоїсь важливої для неї правової
проблеми. В інтересах отримання правильної консультації, правильного вирішення своєї проблеми
людина вимушена відкривати адвокатові найменші деталі правової проблеми. За відсутності такої
сильної гарантії, як адвокатська таємниця, всі найпотаємніші деталі справи, могли б вийти за межі
розмови. Тільки узаконений принцип конфіденційності дозволяє клієнту розкрити перед адвокатом
усі деталі своєї справи і вселяє упевненість, що все, що вона викладе перед своїм повіреним,
залишиться під надійним захистом закону.

Конфіденційність означає визначену законом чи іншим правовим актом інформацію, яка

характеризується у першу чергу обмеженістю доступу до неї певного кола осіб.

Зміст, обсяг та характер інформації, що надходить до адвоката від його підзахисного чи довірителя,
не визначається законом чи іншим нормативним актом, а її безпосереднім власником. Ще задовго до
виникнення поняття "конфіденційність" діяло і діє сьогодні правило адвокатської таємниці. І якщо
поняття адвокатської таємниці і містить ознаки конфіденційності, то останнє є абстрактним поняттям
і не має на увазі якийсь конкретний вид діяльності.

Уникнення конфлікту інтересів

Закон так тлумачить цей принцип: "конфлікт інтересів - суперечність між особистими інтересами
адвоката та його професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на
об'єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов'язків, а
також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності".

Треба уточнити, що новизна цього принципу саме в якості задекларованого і

узаконеного принципу адвокатської діяльності. Етичні мотиви, які виключали можливість
виконання адвокатом ролі захисника через можливість конфлікту інтересів саме у цій справі і саме
щодо конкретної особи, існували і раніше. Цивільно-процесуальний і кримінально-процесуальний
кодекси виключали таку можливість і були законною підставою для відводу адвоката у випадку,
коли останній уже раніше був причетний до вирішення даної справи в будь-якій іншій ролі.

Чинне процесуальне законодавство також передбачає обмеження участі адвоката у справі з певних, у
тому числі й етичних, мотивів. Так, ст. 41 ЦПК України встановлює, що одна й та сама особа не
може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги до
предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

Стаття 46 нового КПК України "Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні"
встановлює: "Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову
допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову
допомогу".