Істо́рія Украї́ни 

— історія земель сучасної України, українського народу та інших

національностей, що проживають на території України, від доісторичних часів до сьогодення.
Територію України первісні люди почали заселяти з давніх-давен (перші сліди датуються
близько 1 млн років), після чого вже її не полишали навіть в часи найбільшого просування
льодовиків на південь [⇨]. Територія країни належить до найперших вогнищ
цивілізації та містобудування, вона входить до первісного ареалу приручення коня, винаходу
колеса та освоєння перших металів людством [⇨]. Різні хвилі міграції індоєвропейців до Європи
та пізніші в зворотному напрямку склали підґрунтя різнобарвної картини її населення.
Поділ території на великі природні лісову й степову смуги зумовив різні форми
господарювання й заклав характер подальших історичних процесів, в яких степ український
завжди залишався невід'ємною складовою загальноєвразійських історичних і етноміграційних
процесів у Великому степу [⇨]. Грецька колонізація морського узбережжя увібрала територію
України до орбіти античної цивілізації як її північний фронтир [⇨]. Велике переселення
народів першої половини першого тисячоліття н. е. [⇨] підживило процеси державотворення
у слов'янських племен [⇨], у яких на Східноєвропейській рівнині постала потужна середньовічна
держава Київська Русь [⇨]. Подальші процеси феодального дроблення відкинули окремі її
частини на різні орбіти європейського [⇨] та євразійського світів (Золота Орда) [⇨].