Олекса Стороженко « Скарб»

Характеристика Цитата

Справжній ледар ● «Пополуднує — і знов іде у

комору спати і спить вже аж до
захід сонця. Розбудить його
наймичка вечеряти, нагодує,
здійме свитину, чоботи, покладе
на перину, а він тільки вже сам
засне.»

Вередливий ● «Деколи, як обридне йому стояти,

то такий галас підійме на всю
церкву, буцім з його чортяка лика
дере.»
● «Раз вночі розвередувавсь
Павлусь, як на живіт кричить:
"Меду та й меду!" У старих на ту
пору не було меду. Що тут на світі
робити?.. Устала мати, накинула
на себе свитину, не схотіла будить
наймичку і сама метнулась по
селу шукати того меду….»

Любить їсти ● «Тільки йому й робити, що

цілісінький день їсть (а лопав
здорово) та спить. Було
прокинеться вранці — зараз
наймичка і ставить перед його
душею жарену курку або качку,
або повнісіньку макітру вареників
з сметаною; їсть неборак, аж за
ушима лящить.»

Нічого не робить, не цінує ● «Не вспіла наймичка його утерти,

а він уже й уклався спати. Поспить
на перині, лізе на піч поспати ще у
просі. Пообідає і знов куня; коли
зимою, то знов у просо, а коли
літом, то вийде у садок, ляже під
грушею…»
● «Так через той-то мед
занедужала небога та й вмерла.
За нею вслід і батько ноги простяг,
а наш Павлусь і не схаменувся, як
зоставсь круглим сиротою.»

У кожного своє щастя

Для матері - щастя- це коли її Павлусь ситий і всім забезпечений, не перетруджений;
може присвятити всю себе улюбленому сину.
Для парубків - це скарб, що закопаний в степу.
Для Павлуся - він щасливий, бо може цілими днями нічого не робити, тільки їсти і
спати.
Для вас - щастя- це коли всі мої рідні здорові і поруч, коли немає війни!

Поясніть значення прислів‘я

Хто горя не бачив, той і щастя не знає. Коли людина стикається із горем, тоді вона
розуміє, яка була щаслива.
Не родись вродливим, а родись щасливим. Зовнішність не завжди дарує щастя- це не
головне у житті.
Де щастя родиться, там і зависть плодиться. Часто люди заздрять чужому щастю.
Не в кожної Насті однакове щастя. Для кожної людини щастя- різне.
Коли нема щастя зранку не буде й до останку.