На картинах Тараса Шевченка зазвичай зображено українських селян, які відображали

головну тематику його робіт. Тому портрет Єлизавети Василівни Кейкуатової- це

виключення. Адже, Тарас Григорович Шевченко зобразив не звичайну жінку, а
княгиню, яка жила в Україні наприкінці XVIII століття.

На цій картині ми бачимо портрет Єлизавети Василівни Кейкуатової - жінки, що відома

не лише своєю красою, а й культурними та соціальними досягненнями. По-суті, цей
портрет - не тільки зображення конкретної особи, а й глибокий образ жінки, який має
свою символіку та піднесений художній стиль.

Увагу привертає краса Єлизавети Василівни, її чарівні риси обличчя та вишукане

вбрання. Її темне волосся прикрашає мереживна хустка з жовтим обрамленням, що
додає теплоти образу. Княгиня зображена в елегантному вбранні, що чітко передає
стиль та етику, що були характерні в ті часи. Особливо хочеться звернути увагу на
обличчя Єлизавети Василівни, а саме на очі. Здається княгиня дивиться прямо на нас,
ніжними, майже мрійливими очима, але водночас в них є щось загадкове та недосяжне.

В цілому, портрет Єлизавети Василівни Кейкуатової - це втілення жіночої краси,

вишуканості та глибини душі, що змушує глядача зупинитися перед ним на довгий час
та насолоджуватися кожним деталлю.