1.

Електричний струм у металах являє собою рух електронів, що

переносить електричний заряд. У металах електрони вільні, тобто вони
не зв'язані з конкретними атомами металу, а знаходяться в його
кристалічній решітці. Під дією зовнішнього електричного поля, яке
може бути створене за допомогою джерела струму, наприклад, батарей,
генератора або акумулятора, електрони починають рухатись зі сторони
від додатньої до від'ємної електродів.

2. Дослід Стюарта-Толмена був спрямований на вивчення електричного

струму в металах та виявлення його природи. Дослід полягав у
вимірюванні залежності напруги на електричному опорі металевого
дроту від інтенсивності електричного струму, що проходить через
нього. Дослід проводили за допомогою спеціального пристрою, який
містив вакуумний електронний прилад – термоелемент. При
підключенні металевого дроту до джерела струму, через дріт протікає
електричний струм. Внаслідок цього дріт нагрівається, що змінює
температуру термоелемента. Із залежності напруги на термоелементі
від температури було отримано залежність опору металу від
температури. Ця залежність названа законом Стюарта-Толмена. За цим
законом, опір металу залежить від температури і електричного струму,
що проходить через нього. Дослід Стюарта-Толмена дав можливість
виявити, що електричний струм в металах передається вільними
електрон

3. З точки зору класичної фізики, електрони в металевому провіднику

рухаються при наявності електричного поля згідно з законом Ома.
Коли електричне поле створюється у провіднику, вільні електрони, що
знаходяться в ньому, досить легко рухаються під дією цього поля.
Проте, вони також зіштовхуються з іонами металу, які відіграють роль
кристалічної решітки, і ці зіткнення приводять до втрати енергії
електронами та зменшення їх швидкості руху.

4. Загалом, опір металів залежить від ряду факторів, включаючи склад

металу, температуру, форму провідника, його розмір та довжину. Опір
металу можна зменшити шляхом зменшення зіткнень електронів з
іонами та зменшення розсіювання енергії електронів від іонів
кристалічної решітки.

5. Так, опір металів зазвичай залежить від температури. При підвищенні

температури рух електронів в провіднику прискорюється, що збільшує
імовірність їх зіткнення з іонами кристалічної решітки та домішками.
 Це призводить до збільшення електричного опору металу. Для
більшості металів опір збільшується лінійно з температурою згідно з
законом Резистивного температурного коефіцієнту (RTK). Однак, деякі
метали можуть мати більш складну залежність опору від температури.

6. Явище надпровідності полягає в тому, що деякі матеріали можуть мати

нульовий електричний опір при дуже низьких температурах (зазвичай
нижче певної критичної температури). У надпровідниках, електричний
струм може тікати без жодної втрати енергії, так як електрони
рухаються в провіднику без розсіювання та зіткнень з іонами металу.