ГАЛЬВАНІЧНИЙ

ЕЛЕМЕНТ З КАРТОПЛІ,
ЛИМОНУ
П І Д Г О Т У ВА Л А У Ч Е Н И Ц Я 11 - В К Л АС У - Б Е Р Е Ж Н А В І К Т О Р І Я
Гальванічний
елемент – це хімічне
джерело живлення, в
якому
використовується
різниця електродних
потенціалів двох
металів, занурених у
електроліт.
 СКЛАД ЕЛЕМЕНТІВ:

Як правило, такий елемент складається з двох різних металів, занурених в окремий електроліт.
Кожен з електродів разом з електролітом, у який він занурений, утворює напівелемент.
Напівелементи можуть бути зєднані між собою за допомогою соляного містка або відокремлені
один від одного пористою мембраною. Наприклад, це можуть бути цинковий і мідний електроди,
занурені відповідно у розчини солей цинку та міді.
• ОВОЧІ І ФРУКТИ, ЯК ЕЛЕТРОЛІТИ:

• Овочі та фрукти мають свій сік, який можна використовувати як електроліт.

Якщо встромити, наприклад, у яблуко два цвяхи (один залізний, другий з
міді) і підєднати їх до електричного навантаження, почнеться процес
окиснення і відновлення, в якому яблучний сік виступає електролітом, залізо
– анодом, а мідь – катодом.
• ОВОЧІ І ФРУКТИ В РОЛІ ЕЛЕКТРОЛІТІВ:

• Через хімічні процеси зявиться напруга. Якщо взяти декілька таких

елементів, то можна ввімкнути світлодіодний ліхтарик чи радіоприймач або
підзарядити телефон. Такі гальванічні елементи можна реально
використовувати в умовах відсутності електроенергії – у туристичних
походах, експедиціях, тощо.
 • В даному випадку картопля (до
комплекту не входить) і металеві
пластини з цинку та міді
утворюють батарею. Картопля
виступає в ролі гальванічного
елемента і перетворює хімічну
енергію в електричну. А оскільки мідь
і цинк мають різні властивості, іони
рухаються між ними. Таким чином
виникає електричний струм.
Картопля сприяє вільному
переміщенню іонів. Цинк являє собою
негативний полюс батарейки, а мідь
- позитивний. Електричний струм
тече по проводах між цинковою і
мідною пластиною і запускає
годинник.
 ВИНАЙДЕНА 200 РОКІВ
ТОМУ НАЙПЕРША
БАТАРЕЙКА ПРАЦЮВАЛА
САМЕ НА ОСНОВІ
ФРУКТОВОГО СОКУ
• Алессандро Вольта в 1800 році зробив
відкриття, зібравши нехитрий пристрій з двох
пластин металу (цинк і мідь) і шкіряної
прокладки між ними, просоченої лимонним
соком. Алессандро Вольта виявив, що між
пластинами виникає різниця потенціалу. Іменем
цього вченого назвали одиницю вимірювання
напруги, а його фруктовe джерело енергії стало
прабатьком всіх нинішніх батарейок, які в честь
Луїджі Гальвані називають тепер гальванічним
елементами.
 ФРУКТОВА
БАТАРЕЙКА
• Гіпотеза знайшла своє підтвердження: різні
фрукти дають різний за силою струм. Дослід:
Беремо лимон (груша, яблуко) з одного боку
вставляємо мідну дріт, а з іншого цинкову
пластину. Батарейка готова вимірюємо напругу.
Звичайна пальчикова батарейка дає 1,5 Вольта.
Під час досліду дізнались такий результат: Груша
– 0,90 В Яблуко – 0,87 В Лимон – 0,90 В Якщо
взяти світлодіодну лампочку і підєднати до
контактів лимону, то ми наблюдаємо, що
світиться лампочка.