Слайд 1

Добрий день, мене звуть Ходукін Віталій, я студент 1го курсу Національного
технічного університету «Харківського політехнічного інституту» факультет
енергетики, спеціальність системи управління виробництвом та розподілом
електроенергії. І тема моєї дослідної роботи: «Електростатичний генератор –
Крапельниця кельвіна».

Слайд 2

Цей електростатичний генератор вирізняється серед усіх інших своєю простотою

на перший погляд та серйозними фізичнми процесами при детальному розгляді. Й
історія цього винаходу починається в 1867 році, тоді, в редакцію Лондонського
королівського товариства, прийшла статья від Вільяма Томсона під назвою «Про
автоматичний пристрій для множення і підтримки електричних зарядів з
додатками для ілюстрації теорії Вольта», в якому Томсон (в подальшому він
отримає титул лорда Кельвіна), детально описав принцип дії Генератора та провів
математичні розрахунки, стосовно швидкості накопичення заряду. Принцип
роботи базується на явище електростатичної індукції.

Слайд 3

Явищем електростатичної індукції називають процес виникнення власного

електростатичного поля у тіла, якщо воно поміщене в зовнішнє електричне поле.
Ефект електростатичної індукції використовується та найкраще ілюструється в
електростатичних генераторах: Гольця, Уімсхерста (електрофорна машина),
генераторі Ван де Граафа. З принципом їх роботи ми знайомі з уроків фізики, але
короткої ремарки заслуговує пеллетрон, який використовується для живлення
прискорювачів, аналогічний за принципом дії машині Ван де Грааф. Принципова
відмінність в тому, що електричний заряд переносити не діелектричною стрічкою,
а ланцюгом, що складається з електропровідних ланок (пелетів), ізольованих один
від одного. Напруга становить кілька мегавольт; максимальна напруга, яка була
отримана - 25 МВ (Національна лабораторія Ок-Рідж, США), і це самий
високовольтний в світі прискорювач. В даний час пеллетрони досить широко
застосовуються для прискорення різних типів частинок (наприклад, позитронів,
електронів, іонів) в таких установках, як прискорювальні мас-спектрометри.

Крапельниця теж є елктростатичним генераторм

Слайд 4

де потенційна енергія води в полі сили тяжіння переходить в потенційну енергію

розділених електричних зарядів.

Конструктивно (рис.2), він складається з резервуара з водою (на схемі не вказано),

двох ізольованих металевих посудин, в які потрапляє вода після падіння (С1,
С2) , і двох провідників індукторів (І1, І2), крізь які тече вода. Індуктори,
які виготовляють з алюмінію або міді, з'єднуються провідниками з
металевими посудинами хрест на хрест. Напір води регулюється за допомогою
крана, що з'єднує верхній резервуар з трубками, які направляють воду через
індуктори.

Працює цей електростатичний генератор наступним чином. У воді в певному

об’ємі існують нескомпенсовані електричні заряди. Нехай випадково позитивний
заряд потрапляє разом з водою у ліву посудину , яка поєднана
з правим індуктором. Заряд перерозподіляється між індуктором та посудиною в
залежності від їх електричної ємності. Тому на правому індукторі виникає
позитивний заряд, який починає притягувати заряди протилежного знаку
з водяного резервуару завдяки явищу електростатичної індукції. Якщо правильно
підбирати струм води, то негативний заряд буде «відриватися» від струменя та
переноситися краплями води в праву посудину. При цьому на лівому
індукторі з’явиться нескомпенсований негативний заряд, який почне впливати на
перерозподіл заряду у провіднику. Це призведе до того, що в лівий посудині
почне накопичуватися позитвний заряд. Таким чином виникає різниця
потенціалів. Накопичення заряду буде продовжуватися в геометричній
прогресії доти, доки не виникне іскра у розрядному проміжку (чи він не буде
використаний). Потім процес розділення електричних зарядів знову
повторюється до різниці потенціалів .

А зараз розглянемо конструкцію

Слайд 5

Нашої крапельниці Кельвіна, яка виготовлена з підручних матеріалів та

представляє собою 2х-літрову ємність з водою, до якоі під’єднані направляючі
пвх-трубки, індуктори, які виготовлені у формі тору з мідного емаль-дроту, до
яких, як я вже зазначав, хрест на хрест під’єднані конденсатори – пластмасові
ємності з водою. В воду опущені кінці дроту від індукторів, які, для кращого
контакту, спиралевидно згорнуті.

На цьому відео ви можете краще роздивитись, як вода має розпадатись на

краплини біля індуктора та саму конструкцію конденсатора.

Описуючи принцип дії крапельниці, я зазначив, що накопичення заряду йде до

виникнення іскри в розрядному проміжку, що є показником того, що генератор
працює. Ми замість розрядного проміжка використовували

Слайд 6

саморобний електроскоп та неонову лампочку.

До лампочки припаювались два проводи, один з яких опускався в праву ємність, а

інший в ліву. Коли виникав заряд, вона блимала. В цей час конденсатори
розряджались. З часом коли накопичувався заряд- вона знову блимала. З однієї
заповненої верхньої ємності (2 літра) виходило 4-5 разів запалити лампочку.
Оскільки генеруємий струм не дуже високий, неонова лампочка спалахує
неяскраво.

Електроскоп був саморобний, лепестки з фольги якого під’єднувалися до системи

«індуктор-посудина з рідиною». Коли (це в середньому через 3 хвилини від
запуска Крапельниці) з’являвся заряд, лепестки відштовхуються один від одного,
так як однойменно заряджаються.
Слайд 7

Завершуючи розповідь про конструктивні особливості крапельного генератора,

хочу дати поради та зазначити особливості запуску винаходу Кельвіна.

1. Конденсатори краще використовувати пластмсові, бо металеві при

намоканні будуть втрачати заряд.
2. Треба ретельно вивіряти потік води, щоб по перше він не торкався самого
індуктора по друге разподався на краплі біля нього, задля можливості
надати заряду кожній краплині.
3. Я залудив усі контакти: контакти від індуктора до ємності та контакти від
гілок електроскопу до резервуару з водою, бо це важлива умова розподілу
та накопичення заряду. В перших спробах я лише зкручував два дроти та
перемотував ізолентою, але, як показала практика, краще їх зпаяти.
4. Перед кожним запуском я зачищував дріт, який опускається в ємність з
водою, бо навіть за день він окислюється, що унеможливлює передачу
заряду до конденсатора.
5. Й для збільшення вільних йонів в воді, можна додати кухонну сіль, що
прискорить появу заряду