ВИДИ ТА ПРИНЦИПИ

РОБОТИ МАЛИХ ДЖЕРЕЛ

ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ
Мета: Ознайомитися з ключовими напрямками та принципами
хімії, як однієї з природних наук про речовини та їх
перетворенняю.
• Проаналізувати суть науки хімія для нас та яку роль відіграє в
житті людини. Показати можливість і доцільність її подальшого
розвитку, через комплекс різних хімічних процесів.
1. ОСНОВНІ ВИДИ ДЖЕРЕЛ ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ

Джерела електричного струму — пристрої, які

перетворюють різні види енергії на електричну енергію.
У джерелі струму відбувається розділення заряджених частинок
на два полюси: позитивний «+» і негативний «–» за рахунок
виконання роботи так званими сторонніми силами. Сторонні
сили можуть мати хімічну, механічну, теплову природу.
Усі джерела
електричного
струму можна
умовно розділити

Фізичні
джерела
електричного
струму

Хімічні
джерела
електричного
струму
 ХІМІЧНІ ДЖЕРЕЛА СТРУМУ
- Джерела електричної енергії, яка вироляється
шляхом перетворення хімічної енергії в електричну

Малі джерела струму поділяються на дві групи:

• Гальванічні • Акумулятори
елементи

джерела джерела
струму струму
одноразової дії багаторазової
дії
 2. ДЖЕРЕЛА СТРУМУ ОДНОРАЗОВОЇ ДІЇ
Гальванічні елементи
1800 року Алессандро Вольта вперше презентував пристрій, що
перетворює хімічну енергію безпосередньо на електричну — вольтів
стовп. Він назвав його гальванічним елементом на честь Луїджі
Гальвані. У гальванічному елементі виникає спрямований рух
електронів унаслідок перетворення енергії, яка вивільняється під час
окисно-відновних реакцій, на електричну.
Реагенти (окисник і відновник) у процесі роботи таких елементів
витрачаються повністю й безповоротно, а відтак являють собою
джерела струму одноразової дії. Гальванічний елемент слугує
також джерелом електрохімічної енергії.
Залежно від природи електроліту гальванічні елементи
поділяють на:
−сольові (реалізована система Лекланше: Zn|NH4Cl|MnO2);
−лужні (Zn|КОН|MnO2). Сольові батарейки є найпоширенішими
завдяки дешевизні і доступності сировини,
Ключова ідея
Гальванічні елементи — набагато економічніші й
ефективніші пристрої для перетворення енергії
хімічних зв'язків на корисну роботу.
Найуживанішими сучасними гальванічними елементами є
мангано-цинкові, яких виготовляють 3 млрд. штук у рік.
Принцип дії сухого мангано-цинкового елемента, який
застосовують для живлення радіоприладів, апаратури зв’язку,
кишенькових ліхтариків та інших приладів: анодом слугує
цинковий електрод, а катодом – електрод із суміші манган
оксиду MnO2 й графіту С. Для струмовідводу катода
використано графітовий стрижень. Електроліт являє собою
пасту у вигляді розчину амоній хлориду NH4Cl з домішкою
загусника (борошна або крохмалю).
Ртутно-цинкові елементи здатні забезпечити високу питому енергію, до
того ж вони довго зберігаються в робочому стані. Елементи цього типу
встановлюють в портативних радіопристроях, слухових апаратах,
кардіостимуляторах тощо.
З метою уникнення корозії магнію у водному розчині елемент зберігають
сухим, а водою заливають перед використанням. Аноди, виготовлені з
літію чи інших активних металів, захищають від корозії, експлуатуючи в
неводних розчинах електролітів. Але на їх працездатність значно впливає
термін їх зберігання з моменту виготовлення.
Саморозряд визначають переважно корозією цинкового електрода і
взаємодією активних мас додатного електроду із загусниками
електроліту; на останній стадії розряду можливе витікання електроліту
через підвищення об'єму активної маси катода (у результаті повільного
розкладання мангану (ІІ) оксиду виділяється кисень, а в результаті корозії
цинку – водень, що теж значно сприяє збільшенню внутрішнього об'єму
батарейки.
Лужні елементи порівняно з сольовими гальванічними
елементами є енергоємнішими і мають триваліший термін
зберігання. Розміри лужних елементів живлення збігаються
з розмірами елементів мангано-цинкової системи з сольовим
електролітом. Корпус лужних гальванічних елементів є
тільки капсулою, а не електродом, як у сольових батарейках.
Він сполучений з додатним електродом, завдяки чому значно
зменшується імовірність витікання електроліту.
 3. ДЖЕРЕЛА СТРУМУ БАГАТОРАЗОВОЇ ДІЇ

Акумулятор — це хімічне джерело, у якому електрична енергія

нагромаджується внаслідок пропускання електричного струму
крізь кислотний або лужний розчин.
• Акумулятори складаються з двох електродів, поміщених в
електроліт.
• У процесі заряджання електричний струм в акумуляторі виконує
роботу, у результаті якої електрична енергія перетворюється на
хімічну енергію акумулятора. Під час розряджання акумулятора ця
енергія перетворюється знов на електричну.
• Акумулятори, як і гальванічні елементи, зазвичай об’єднують й
одержують відповідно акумуляторну батарею і батарею
гальванічних елементів.
• В акумуляторах в розчин кислоти опускають два однакові
електроди (дві свинцеві пластини) і пропускають струм,
заряджаючи їх. При цьому на електродах відбуваються різні хімічні
реакції, які мають різні властивості, і акумулятор отримує два
полюси зарядів. Після зарядки акумулятор можна
використовувати як самостійне джерело струму.
Специфіка електричного акумулятора полягає у зворотності
внутрішніх хімічних процесів, які забезпечують багатократність
циклічного використання завдяки реакціями розрядження та
зарядження. Процеси зарядження й розрядження здійснюються
багато разів, тому акумулятори є вторинними джерелами струму
багаторазової дії.
Для підвищення напруги ці елементи з´єднані послідовно.
Найбільшого поширення набули кислотні (свинцеві) та лужні
(залізонікелеві, кадмієво-нікелеві, цинково-срібні та
ін.) акумулятори. Вони можуть давати доволі великий струм, і їх
можна використовувати багато разів. Акумулятори мають
широке і різноманітне застосування: освітлення в залізничних
вагонах, автомобілях, підводних човнах, на штучних супутниках
Землі тощо.
Кислотний свинцевий акумулятор є в будь-якому автомобілі й
використовується для підпалювання паливно-повітряної суміші у
двигуні внутрішнього згоряння. Свинцеві електроди цього
акумулятора занурені в 33%-й розчин сульфатної кислоти.
Генерація струму відбувається внаслідок реакції:
ЕРС зарядженого свинцевого акумулятора близько 2 В. Їх також
використовують у джерелах безперебійного живлення, тролейбусах
та трамваях, морських кораблях тощо. Найбільші недоліки таких
акумуляторів: необхідність періодично замінювати концентровану
сульфатну кислоту, громіздкість та велика маса.
Лужні акумулятори позбавлені недоліків кислотних. Але вони дають
меншу напругу: ЕРС зарядженого нікель-кадмієвого акумулятора
дорівнює близько 1,36 В. Крім того, у них часто використовують
метали, потрапляння яких у довкілля є дуже небезпечним (зокрема
ртуть, кадмій тощо). Їх широко застосовують там, де необхідні
акумулятори невеликого розміру (побутові прилади), а також там,
де маса й розміри є критичними параметрами (літаки та підводні
човни).
Літій-іонні та літій-полімерні акумулятори дедалі частіше
застосовують в електронних пристроях: смартфонах, ноутбуках,
фото- та відеокамерах тощо. У них електродами зазвичай є
алюмінієва та мідна фольга, а носієм заряду — йони Літію Li+. У
літій-іонних акумуляторів є значний недолік: протягом тривалої
експлуатації всередині них накопичується водень, унаслідок
чого вони «розпухають», а також починають дуже нагріватися
під час зарядження і стають вогненебезпечними. Літій-
полімерні акумулятори позбавлені цих недоліків, тому їх
використовують частіше.
 4. УТИЛІЗАЦІЯ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ХІМІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
СТРУМУ
Утилізація відпрацьованих хімічних джерел струму -
механічне, фізико-хімічне та інше оброблення відпрацьованих
хімічних джерел струму з метою отримання сировини для
виробництва хімічних джерел струму та/або знешкодження
відпрацьованих хімічних джерел струму чи їх складових частин.

Чому не можна викидати

53 млн сміття батарейки та акумулятори ?
Справа в тому, що кожна
За 2019 в Україні великі проблеми з
батарейка забруднює
утилізацією різноманітних відходів,
близько 20 квадратних
обсяг яких постійно збільшується. метрів землі або 400 літрів
• Цікаво води важкими металами,
такими як цинк, марганець,
На звалищах нагромаджено 21,369 кадмій,
тонн нікель, ртуть та інші.
батарейок з усіх куточків України, а це
більше ніж 1 мільйон батарейок,
направляється не на звалище, не в річку,
не в ліс, а ставати новими ресурсами.
• Важливо
Проведені наукові дослідження надають сучасні результати
хімічного аналізу складових відпрацьованих гальванічних
елементів сольової та лужної природи у перерахунку на метали
та вуглець, відповідно усереднений вміст основних ресурсних
компонентів такий (% мас): цинк 16-20; залізо 8-13; нікель 2-4;
манган 17-29.
Тому є доцільним перероблення відпрацьованих гальванічних
елементів сольової та лужної природи з огляду не лише
екологічного, а й економічного аспекту. Сортуван
ня на
стадії
збору
Лужне
Подрібне
вилуговування
цинку ння

Магнітна
Електрохімічн сепарація
е вилучення заліза та
цинку нікелю

Фільтрува
ння
ВИСНОВКИ
• Будь-який електрохімічний елемент у принципі є джерелом
електричного струму. Однак для практичного використання як джерела
струму придатна лише незначна частина цих елементів.
- Всі хімічні джерела струму (ХДС) поділяються на три групи:
джерела струму одноразової дії (гальванічні елементи), джерела струму
багаторазової дії (акумулятори). -
Електрорушійна сила (ЕРС) хімічного джерела струму, як і будь-якого
електрохімічного кола, визначається різницею потенціалів електродів
(анода і катода) при розімкненому зовнішньому колі.
- Робота гальванічного елемента характеризується його
електрорушійною силою, яку можна визначити за різницею потенціалів
катоду і аноду. Гальванічні елементи — набагато економічніші й
ефективніші пристрої для перетворення енергії хімічних зв'язків на
корисну роботу.
• Тенденція, що спостерігається сьогодні до значного зростання ринкових
світових цін на рудну сировину та метали. Тому є доцільним
перероблення відпрацьованих гальванічних елементів сольової та лужної
природи зогляду нелише екологічного, а й економічного аспекту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Срібний В. М., Зозуля Г. І., Буклів Р. Л. Допитання можливості
утилізації відпрацьованих елементів живлення сольової та лужної
природи. ІV Українська наук.-техн. конфер. з технології
неорганічних речовин “Сучасні проблеми технології неорганічних
речовин”, – Дніпродзержинськ, 2008. – С. 326–327.
2. Байрачний Б. І. Технічна електрохімія. Ч.2 Хімічні джерела струму:
Підручник. – Харків: НТУ“ХПІ”, 2003. – 174 с.
3. Зозуля Г. І., Буклів Р. Л., Кунтий О. І., Срібний В. М., Трунов І. В.,
ЯковецьМ. В. Перероблення розчинів вилуговування вторинної
сировини з одержанням електролітичного цинку та цинкового
порошку. Тези доповідей міжнародної науково-технічної
конференції “Сучасні проблеминано-, енерго- таресурсо
зберігаючих і екологічноорієнтованих хімічних технологій”, –
Харків, 2010. – С. 295–296.
4. Підручник з Хімії (рівень стандарту). 11 клас. Григорович - Нова
програма
5. Фізика : підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл. / [В. Г. Бар’яхтар
Я. Божинова, С. О. Довгий, О. О. Кірюхіна] ; за ред. В. Г. Бар’яхтара
О. Довгого. — X. : Вид-во «Ранок», 2016. — 240 с. : іл., фот.
6. Фізика : підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закладів / Т. М.
Засєкіна, Д. О. Засєкін. — К. : УОВЦ «Оріон», 2016. — 256 с.