Джерело струму – батарея

Спочатку визначимось що таке батарейка . Батарея, Електрична батарея (для невеликих

компонентів частіше Батарейка, також Елемент живлення) — електричний або
електронний компонент, джерело живлення, яке містить запас енергії і робить її
доступною в електричній формі для пристроїв, підключених до нього. Найчастіше
зустрічається тип батареї з електрохімічними запасами енергії (хімічне джерело струму).
Також існують електростатичні компоненти (конденсатор) і паливні комірки. Технічно
терміном батарея правильно називати сукупність послідовно (або паралельно) з'єднаних
електрохімічних комірок. З визначенням батарейки ми уже
визначились .

Далі треба визначитися з принципом їх роботи - Переважно

батареї складаються з певної кількості електрохімічних
комірок. Для отримання електроенергії у електрохімічних
комірках використовується різниця електродних потенціалів
двох металів, занурених у електроліт. Прикладом ранньої
батареї може слугувати стовп Вольта, який складається із
набору електрохімічних комірок кожна з яких складає один
елемент. Електричні батареї працюють за рахунок окислення і
відновлення молекул. Під час окислювально-відновних реакцій
(при звільненні електронів з молекул) виробляється/генерується
електричний струм.
Анод і катод виготовляються з різних матеріалів, і з'єднані один
з одним за допомогою третього матеріалу — електроліту.
Матеріали для виготовлення обох електродів та електроліту
різноманітні. Від вибору матеріалу залежить енергетична щільність елемента (тобто
кількість енергії, яку може зберігати батарея певної ваги і розміру) і номінальна вихідна
напруга.

У стовпі Вольта в електрохімічній комірці використовуються цинковий і мідний

електроди, занурені в розчин сірчаної кислоти. Кожен із електродів зокрема разом із
електролітом, в який він занурений, утворює напівелемент.

На поверхні кожного з металів, занурених в електроліт, виникає подвійний електричний

шар внаслідок переходу частини атомів металу в розчин у вигляді йонів. Як наслідок,
кожен із металів отримує електричний заряд. Якщо з'єднати електроди провідником, то
заряд перетікатиме від електрода з більшим потенціалом, до електрода з меншим
потенціалом, утворюючи електричний струм. При цьому потенціали електродів
вирівнюватимуться, що призведе до порушення рівноваги між електродом і
електролітом. Це, в свою чергу, викликає перехід нових атомів із електроду в електроліт.
В результаті в замкненому колі підтримується електричний струм, який супроводжується
розчиненням електродів.

У дещо складнішому але досконалішому пристрої кожен із металів перебуває в

окремому електроліті. Електроліти з'єднані між собою соляним мостом.

Активна маса електроду — це суміш, що складається з речовин, хімічна енергія яких під
дією заряду перетворюється на електричну енергію (активна речовина), і речовин, які
покращують її провідність і певні фізико-хімічні властивості.

Види і типи , категорії батарей

Батареї поділяються на дві великі категорії, в яких кожен тип має свої переваги і
недоліки.
Первинні батареї необоротно (в межах практичності) перетворюють хімічну енергію в
електричну енергію. Коли початкове постачання реагентів припиняється, в батареї не
може бути легко відновлена енергія за допомогою електричних засобів. В первинних
батареях утворювані хімічні з'єднання не можуть бути вторинно розкладені і приведені в
першопочатковий стан струмом стороннього джерела. При виробленні електрики з
хімічної реакції, анод, катод і електроліт незворотно змінюються, а самі батареї є
одноразового використання, і після розрядки їх належить утилізувати. Тому такі батареї
називаються первинними. Інколи, на територіях СНД, за звичаєм радянського часу,
первинні батареї називають просто «елементами» або «гальванічними елементами». Це
пов'язано з тим, що така класифікація пов'язана лише з «хімічними джерелами струму»
(електрохімічні запаси енергії), а також з тим, що електрохімічну комірку, якою є і
елемент Гальвані і елемент Вольта та інші прийнято називати лише «гальванічним
елементом». При цьому, в акумуляторах глибокого заряду-розряду, а також в
автомобільних акумуляторах «елементом» є група свинцевих пластин вкритих окисом
свинцю і кислотою. Оскільки напруга одного окремого первинного «елемента» або
акумулятора дуже невелика — вони в більшості випадків застосовуються послідовно
з'єднаними по кілька штук. В такому вигляді їх на територіях СНД, за звичаєм
радянського часу називають «батареєю».
Вторинні батареї можна заряджати зворотною подачею електричної енергії в батарею,
тим самим відновлюючи вихідний склад реагентів батареї. Таким чином, акумуляторна
батарея (синонім: електрична батарея) є і перетворювачем і хімічною системою, яка
може зберігати електричну енергію у вигляді хімічної енергії. У батареях, що
перезаряджаються, хімічні реакції можуть протікати і у зворотному напрямку — при
цьому батарея буде накопичувати електрику, а не витрачати її. Через здатність
накопичувати (акумулювати) електрику ці вироби називаються акумуляторними
батареями. Такі батареї часто називають батареями, що перезаряджаються (англ.
rechargable battery). Отже, до вторинних батарей належать електричні акумулятори.
Акумулятори бувають кислотними або лужними тощо.
У первинних і вторинних батареях електричний струм є наслідком хімічних
процесів.Батареї першої групи, порівняно з акумуляторами, мають більшу питому
електричну ємність (вимірюється в ампер-годинах або міліампер-годинах) і мають
меншу вартість. Основною перевагою акумуляторів є можливість їхнього багаторазового
використання і внаслідок цього значно менша вартість одиниці одержуваної енергії.
Типові акумулятори, використовувані для автономного живлення малопотужної
апаратури, гарантовано витримують від 200 до 1000 циклів заряд-розряд.

Типи
Найбільшого поширення серед первинних батарей набули вугільно-цинкові і хлористо-
цинкові; лужно-марганцеві (лужні), ртутні (ртутно-цинкові); срібно-цинкові, літієві.
Найбільш широкого поширення серед вторинних батарей набули: кислотні, лужні,
срібно-цинкові, герметичні нікель-кадмієві та нікель-металгідридні.

Екологічна небезпека
Батарейки залежно від їхнього типу містять важкі метали та небезпечні елементи (цинк,
марганець, кадмій, нікель, свинець, кислоти, луги). Потрапляючи у довкілля, одна
пальчикова батарейка забруднює 20 м3 ґрунту або 400 л води.

Інші небезпеки
Частота випадків заковтування дітьми дискових (кнопкових) батарейок, складає до 10%
від загальної кількості інорідних тіл шлунково-кишкового тракту у дітей.Цьому
сприяють поширене використання іграшок, побутових електронних приладів та
механізмів, що працюють на батарейках, приваблива форма самих батарей. При
потраплянні у шлунково-кишковий тракт вони можуть викликати важкі ускладнення
внаслідок токсичного впливу і електрохімічного опіку (некроз, ерозії та виразки,
кровотеча, запалення, перфорація порожнього органа).
Причиною тривалої експозиції батарейки в травному каналі можуть бути анатомо-
фізіологічні звуження (звуження в стравоході, пілоричному відділі шлунка, баугінева
заслінка) або супутні патології (стенози, спайкова хвороба, дивертикули, пухлини).
Стандартними лікарськими методами обстеження є: збір анамнезу, оглядова
рентгенографія грудної та черевної порожнини, фіброезофагогастродуоденоскопія,
загальний аналіз крові і сечі.
У переважній більшості випадків (54%) батарейки видаляються з стравоходу і шлунка за
допомогою фіброезофагогастродуоденоскопії. Можливі випадки хірургічного лікування.