Роман В. Підмогильного «Місто»- є уособленням сурово-моральних виборів, рішень і наслідків. Наслідків і те що за них треба відповідати. Відповідне ставлення до рішень прийманих згаряча є собою те, що не всі люди готові взяти провину якщо їх рішення пагубно сприяло. Прекрасність та те, що для людей є красою є суцільно прагматичним впливом суспільства. Те що жінка має дотримуватись устоїв суспільства. Але протестуючи, я хочу помітити що жіночі образи у романі розкривають не з сторони фізичної приваби, а красою душою. Степан Радченко — виходець з пореволюційного села, маргінальний спосіб життя та важка доля. Автор робить акцент ,як ви вже помітили, на те що прямою мовою там не тільки не засуджуються, а і змушує нас, звичайних читачів, робити висновки, поріцати чи співчувати. При читанні, переживань такий великий діапазон різноманітних, діаметрально протилежних спектрів емоцій, а деякі події у романі я відчувала настільки дивні емоції, що я при читанні своїх улюблених творів такого не відчувала. В. Підмогильний пильно розкриває наготу твору, ногу, але у той же час він залишається таким закритим. Автор змушує нас замислитися о сенсі буття, о том, що для нас є цінностями. Багато моїх одногрупників розказували мені свої враження при читанні і багато з них проводили паралелі з собою. Оскільки багато молоді їде підкорювати міста, заради навчання, пошуку долі, а є люди які їдуть у бажанні змінити те що на їх думку є потворним. Багато з них морально занепали, занепали та продовжують свою зламану долю ще більше кривдити.