“Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську” (Мф. 14,
34). “ І, переправившись, прибули в землю Генісаретську і причалили до берега” (Мк. 6, 53). Євангелисти не вказують точно на місце висадки, кажучи, що вони висадилися в землі Генісаретській, але не в Вифсаїді (Марк) і не в Капернаумі (Іоан), куди спочатку хотіли попрямувати учні. Цілком ймовірно, місце висадки було дещо південніше Вифсаїди (західної) і Капернаума. Словом, Генісарет або Генісар називалося не тільки Галилейське озеро, що носило ще назву “Галілейського моря”, “моря Тиверіадського”, але й західний берег озера, що колись був одним з найбільш родючих місць Палестини, але тепер зовсім здичавілий. Стародавні єврейські назви Кіннерет (Чис. 34, 11), Кіннерот (Нав. 11, 2; 19, 35; 3 Цар. 15, 20). Служили позначенням озера (від євр. “кініор” – “арфа”, на яку озеро походить за зовнішнім виглядом), міста в коліні Неффалимового (Нав. 19, 35) і місцевості біля нього [5, с. 272]. “Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих” (Мф. 14, 35). “Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його, оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є” (Мк. 6, 54-55). Коли Ісус зійшов на берег, Його одразу ж оточили жителі цього місця: вони впізнали Його і сповістили усьому навколишньому населенню і принесли до Нього усіх хворих. Віра в чудесну силу, яка виходила від Господа, була настільки сильна, що жителі цього місця, де Він висадився, просили лише дозволу доторкнутися до Його одягу, і доторкнулись – зцілялися. Пізнали Його по слуху, а не за зовнішнім виглядом; або, може бути, вони впізнали Його по величі знамень, які Він вчинив між людьми, а за зовнішнім виглядом Він для багатьох був навіть зовсім невідомий. І подивися, наскільки велика віра жителів землі Генісаретського: адже вони не задовольняються зціленням лише колишніх, але посилають і по інших навколишніх містах, звідки всі стікаються до Лікарю [3, с. 90]. “І благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися” (Мф. 14, 36). “І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись” (Мк. 6, 56). Так як Христос перше довгий час перебував у землі Генісаретській, то жителі її впізнали Його і по вигляду, і по чудесам і виявили в собі настільки теплу віру, що бажали доторкнутись хоч до краю одежі Його, і ті, хто торкався, отримували зцілення. Так і ти доторкнися до краю одежі Христової, тобто до кінця проживання Христового у плоті. Бо, якщо будеш вірувати, що Христос народився, помер, воскрес і вознісся, спасешся, так як одяг є плоть Його, а край цього одягу означає кінець Його життя на землі. [2, с. 76] Дивись, як мало учні пішли вперед; зверни увагу і на народ: вже не тягнуть Ісуса Христа в будинок, не просять, щоб поклав руки, не вимагають, щоб Він повелів словом, але більш піднесеним і богопристойним способом привертають до себе зцілення. Жінка, хвора на кровотечу, без сумніву, вселила їм більшу віру. [4, с. 114] Ті, які мають неміч, нехай не доторкаються всього тіла Ісуса і всієї одежі Його, а тільки краю одежі Його; ті, які торкнуться її, будуть здорові. Під краєм одягу розумій або найменшу заповідь, переступивши яку меншим назветься у Царстві Небесному (Мф. 11, 11), або ж успіння тіла, внаслідок якого ми приходимо до Слова Божого і після того насолоджуємося Його величчю [3, с. 90]. Господь прибув до цього місця, здається, після чималого часу (Відсутності); тому євангелист і каже: “впізнавши Його ... почали приносити хворих”. У будинку вони ще не звали Його, але самі приносили хворих, благаючи про те, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. Бо чудо над кровоточивою дружиною дійшло до відома всіх і зробило в них більшу віру. Спаситель нікого не відганяє від себе, нікого не залишає без Своєї допомоги, хоч знає, що цей народ ще не увірував у Нього як в Сина Божого. Більшість до Нього йде тільки як до чоловіка, що має особливу владу від Бога (Мф. 9, 8). Але, приймаючи цей немічний в тілесному і духовному розумінні народ, Він зціляє не тільки його тіло, а й душу [6, с. 163]. Список використаних джерел та літератури:
Джерела:
1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. – Київ:
Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1416 с. 2. Благовестник или Толкование блаженного Феофилакта архиепископа Болгарского на Святое Евангелие. Книга І Толкование на Евангелие от Матфея. – Москва: Лепта, 2005. – 142 с. 3. Иероним Стридонский, блаж. Толкование Евангелие по Матфею / блаж. Иероним Стридонский. – Москва, 2006. – 176 с. 4. Толкование Евангелия от Матфея, составленное по древним свято- отеческим толкованиям Византийским, XII-ого века, ученым монахом Евфимием Зигабеном. – Москва: Лепта, 2005. – 227 с.
Література:
5. Лопухинъ А. П. Толковая Библія; или коментарій на всѣ книги Ветхаго и
Новаго Завѣта. Томъ восьмой. Евангеліе отъ Матѳея / А. П. Лопухинъ. – Перербургъ, 1911. – 478 с. 6. Марусяк Михайло, прот. Четвероєвангеліє / прот. Михайло Марусяк. – Чернівці: ПрутПринт, 2001. – 386 с.