УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

КИЇВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
РІВНЕНСЬКА ДУХОВНА СЕМІНАРІЯ

Реферат на тему:
«Святий апостол Андрій Первозваний»

Піготував
Студент I курсу
Шишканинець Андрій

Рівне-2013 р. Б.
 Святе Письмо заповідає: шануй отця свого і матір свою – добре тобі буде і
довго житимеш на землі, - і світить нам із Святого Письма в ореолі материнства
рідне слово – Україна. Любов до матері праведна і жертовна, світлом Пречистої
долає вона чорні сили зла, і поки в душах дітей горить вогонь щирої і вірної
родинної любові, доти буде на землі Україна. Любов до матері і любов до України,
як любов до Бога, тяжко двигала свій хрест на Голгофу, і на тому хресті її одвіку
розпинали, а вона воскресала, і сяйво її воскресіння являло “і мертвим і живим і
ненародженим” прийдешнє, як віщу земну правду, - живе на світі Україна. І саме
на землях Україна в І столітті нашої ери, біля 80 р.н.е., проповідував і засівав зерна
Христової науки в душі слов’ян – праукраїнців апостол Андрій Первозваний.

Андрій Первозваний – святий, один з дванадцяти апостолів, брат Святого

Петра.

По одержанню святого Духа оставали апостоли через довший час в Єрусалимі,

проповідуючи науку Христову. В другій половині І ст. нашої ери, по Різдві Христа
приступили апостоли до навертання поган до Христової науки. Оголосивши слово
боже в Палестині, оставили апостолам Якова Молодшого єпископа в Єрусалимі, а
самі розійшлися на всі сторони світа, щоби ширити церков Христову. [1]

Значні заслуги в справі навернення поган здобув святий, апостол Андрій

Первозванний.

Ведений духом божим він навернув багато поган до християнства й заснував

численні християнські громади. Свої апостольські подорожі Андрій Первозванний,
проповідуючи християнство, здійснював у країнах Причорномор’я.

“Андрей Первозванний голосив Євангеліє на східнім і північнім побережжю

Чорного моря, і зайшов як переказ іде по ріці Дніпрі аж д київських гір. Тут
здвигнув хрест, і прорік славу руської церкви”. [1]

В довіднику з історії України подано “за історичною традицією, побував біля

Києва і на Дніпрових схилах поставив хрест”[2]

Там, де за наказом Андрія Первозванного було встановлено хрест, пізніше

збудовано Андрієвську церкву. Історичні події не минають безслідно. Вони
знаходять своє відображення у назвах. Андріївська церква збудована на честь
святого апостола Андрія Первозваного, який тривалий час проповідував Христову
науку й засновував християнські громади на українських землях серед слов’ян
язичників у другій половині І століття навертаючи поган-язичників до
Християнського вчення.

Апостол Андрій Первозванний був одним із перших проповідників, що

поширювали християнство на українських землях.

Помер мученицькою смертю, розп’ятий на скісному хресті в Патрасії в Ахаїї .

2
 Відомий український історик Іван Крип’якевич писав: “Дуже важко уявити собі
духовне життя давніх наших предків. Які були їхні міркування, почування,
погляди, змагання? Які душевні переживання наказували людині змальовувати у
піснях свої радості і горе? Як творилися різні звичаї, обряди, вірування. Коли на
українських землях проповідував апостол Андрій Первозванний розквітало
праславянське патріархальне язичництво. Зерна Христової науки посіяні в душах
автохтонного населення праукраїнців апостолом Андрієм Первозванним , як в
притчі “Про сіяча” дали свої сходи. З тих пір християнство поступово
поширюється на українських землях. Християнство було поширене серед племен
Черняхівської культури у ІІІ столітті нашої ери. Про це свідчать знахідки
археологами формочок для відливання хрестиків, та її зміни в обряді поховання.
Далі християнство поширювалось в антів, “білих хорватів”, дулібів, полян. Саме на
освячених пагорбах над Дніпром, апостолом Андрієм Первозванним, Кий заснував
свій град, що став центром політичним утворення давньоукраїнської держави –
Київської Русі. В якій християнство поширювалось, зміцнювалось і в результаті
кінцевому стало державною релігією.

Князь союзу полянських племен Кий будучи близько знайомим з Візантійським

імператором Іраклієм, довгий час перебував у столиці Візантії, прийняв
християнство. Християнином став князь Бравлин після його походу на Су рож.
Князь Аскольд приймає у 860 р. Християнство все більше поширюється серед його
дружинників. Створюється церковна організація. В Києві була церква святого Іллі,
яку відвідували князь Аскольд Миколайович, дружинники, купці. Важливим актом
внутрішньої політики київського князя Аскольда була спроба запровадження на
Русі християнства як офіційної релігії. Спроба ця успіху не мала через здійсненний
язичником Олегом державний переворот у 882 році. Проте християнство далі
поширювалось. Стала християнкою княгиня Ольга.

У 988 році князь Володимир прийнявши християнство запроваджує його як

офіційну державну релігію. Прийняття християнства як державної релігії Київської
держави справило величезний вплив на її подальший розвиток, на всі галузі
економічного, суспільно-політичного, культурного життя. Воно стало основою
світогляду та єдиною ідеологією населення держави.

Християнство принесло нову мораль і культуру: в центрі його віровчення

перебувала людина, її духовний світ; воно виступало проти невільництва, навчало
милосердя, пошани та любові до ближнього. Християнство зв’язало Київську
державу з надбаннями європейської цивілізації та світової культури, сприяло
поширенню писемності, освіти, мистецтва.

Як стверджує історик Микола Костомаров “Український народ, подібно до

інших народів Європи, з християнством одержав дійсні та тривкі основи для
подальшого вироблення державного життя, без котрих властиво для народу немає
історії”.[3]

3
 Християнство на українських землях пройшло шлях від перших проповідей
апостола Андрій Первозванного до його утвердження як державної релігії.

За літописним переказом, вперше з уст учні Ісуса Христа - Андрія

Первозванного – було почуто Слово Боже на берегах Дніпра. Початок поширення
християнства на Русі має тривало історію. Звернемось до літопису Нестора.

“тече джерелом до Понтійського моря, що називають Руським; кажуть, що цим

морем ходив брат апостола Петра Андрій, який проповідував в Синопі, а потім
прибув до Корсуня. Тут він довідався, що неподалік міста є гирло Дніпрове.
Вирішив вертатися до Риму Дніпровим шляхом. Коли плив Дніпром, сталося так,
що він зупинився переночувати попід Дніпровими горами. На ранок, звертаючись
до своїх учнів, сказав: “Бачите ось ці гори? На них зійде Божественна благодать.
Буде тут град великий з багатьма церквами.” І зійшов він поставив хрест на горах
сих. І молився Богові за народ, що не знав істинного Бога, але пізнає його і буде
молитися йому.” І поплив Андрій угору Дніпром... прийшов до Риму. Тут він
розповідував, де навчав, що бачив”. [4]

Апостол Андрій Первозданний з Корсуня рушив по Дніпру вгору, і за

приреченням божим прийшов і став під горами на березі. І зійшов він на гори сі і
благословив їх, і поставив хреста. І, поклонившись богу, він спустився з гори сеї,
де опісля постав Київ. [4]

Є різні думки, твердження ще з давніх часів і по сьогоднішній день, які по-

різному пояснюють це повідомлення літопису. Немає підстав піддавати сумніву
повідомлення літописця про перебування апостола Андрія на Дніпрових горах.
Поширювалось християнство, закладались церковні громади. У Галичині під час
археологічних розкопок виявлено сліди існування християнських церков уже в ІІІ
столітті.

“Отже, встановлюється факт, що апостол Андрій, таки справді провідував

Євангеліє по берегах Чорного моря, того моря, що здавна “словеться Русское
море”. І справді знаємо, що в цих містах уже з кінця І віку відоме було
християнство. Так, давній переказ розповідає, що десь наприкінці І віку імператор
Траян заслав був до Херсонеса, на північній берег Чорного моря, єпископа
Римського Климента: святий Климент, прибувши до Херсонеса, застав тут двох
тисяч християн, що працювали в каменоломнях; своєю проповіддю святий
Климент побільшив це число.”

Таким чином підтверджується давній переказ про те, що апостол Андрій був,
проповідував тут науку Христову і мав своїх учнів, які потім несли і сіяли зерна
Христової науки по українських землях. Апостол Андрій Первозванний
проповідував Євангеліє у Скіфії, а земля наших предків була власне в цій Скіфії, як
про це свідчить і наш найдавніший літопис “Повість минулих літ” літописця
Нестора.
4
 Все досі сказане переконує нас у тім, що на самій землі українській апостол
Андрій був, проповідував тут науку Христову і мав своїх учнів. Цілком можливо,
що вже від часу апостола Андрія християнство ніколи й не переводилося в нас, але
постійно мало більше чи менше число своїх прихильників. Ось поміж цими
давніми християнами й зберігалося оповідання про апостола Андрія
Первозванного, що проповідував у землі скіфській. Пізніше, коли число християн
збільшилось в нашій землі, коли зносини з греками стали ще жвавішими, тоді в нас
почали ширитися й грецькі оповідання про апостола Андрія, і з бігом часу
витворилося в нас те оповідання про початок нашої церкви, що його пізніше
вставлено і літопис. [5]

Християнство після проповідей Андрія Первозванного продовжує проникати

на територію сучасної України і через грецькі міста-колонії Північного
Причорномор’я. З часу зародження української держави християнство починає на
українських землях поширюватись ще більше й більше. Проте потрібно пам’ятати,
що поширення християнства відбувалось у боротьбі з язичництвом і зайняло
досить великий історичний відрізок часу. Візантійські джерела письмові у 860 р.
повідомляють Аскольд посилає до Константинополя послів, які просили направити
на Русь місіонерів здійснити святе хрещення населення держави. Через деякий до
Києва з Константинополя прибуває єпископ. Він розповів князю та старшині про
християнське віровчення, а також про чудеса, які творив Учитель, Син Божий –
Ісус Христос. Руси стали вимагати дива. Тоді архієпископ кидає у вогонь
Євангеліє, і воно полишається неушкодженим. При цьому він говорить: “Святе
письмо нетлінним є.” Переконавшись у диві, русичі приймають християнство.
Князь Аскольд та багато воїнів з його дружини разом з частиною київських купців
прийняли християнство і запросили на Русь християнських проповідників.

Патріарх Фотій писав з цього приводу: вони проміняли віру, в якій раніше
перебували на чисте християнське вчення і в них загорілася така спрага віри та
ревність, що вони прийняли пастиря і з великою старанністю справляють
християнські обряди”. Для запровадження християнства на Русі патріарх Фотій
послав до Києва архиєрея і шість єпископів. Це було перше хрещення Русі-
України, яке торкнулося верхівки суспільства. Наприкінці ІХ – на початку Х ст.
християнські общини вже існували у великих містах Київської держави, що
засвідчується писемними та археологічними даними. 945 р, складаючи угоди про
мир з греками частина русичів присягалася у її непорушності у київській церкві
святого Іллі.

Легенда про навернення княгині Ольги до християнства: Часто бачили люди, як

вона заходила до старця, що жив біля церкви святого Іллі. Ніхто не знав, чому. А
старець навчав княгиню праведної віри Христової. З того часу стала вона
прозрівати, пізнавати істинного Бога. Ольга прийняла християнство і була
похрещена за християнським обрядом. У 969 році.

Державною релігією на українських землях християнство стало у 988 році за

князювання князя Володимира.
5
 Прийняття християнства – акт надзвичайно важливої ваги.

З проповіді Євангелія апостолом Андрієм Первозванним на українських землях

християнство пустило вже глибоке коріння у Києві. Проникнення християнства
почалося наприкінці І століття нашої ери задовго до офіційного запровадження.
Отже, до офіційного визнання державною релігією,

Дніпро

Християнство встигло проникнути в широкі верстви українського суспільства і

знайти послідовників учнів апостола Андрія Первозванного.

6
 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Історія християнської католицької церкви Львів, 1903 р. стор. 12-13, 15.

2. Повідник з історії України, Київ, “Генеза”, 2001 р., стор. 24.

3. М.Костомаров “Русская история в жизнеописаниях ее важнейшых деталей”

т. 3, СПБ 1876.

4. Літопис Нестора “Повість минулих літ” К. 1988 р. стор. 8,9.

5. Огієнко І. Українська церква. Київ-Україна 1993 р. стор. 13-14