Чутка про Ісуса Христа, збентеження Ірода

“У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса, і сказав

прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому
чудеса діються ним” (Мф. 14, 1-2).
“Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим],
говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються
ним. Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один
з пророків. Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він
воскрес з мертвих” (Мк. 6, 14-16).
“Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і
стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих, інші ж –
що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. І сказав
Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І
намагався побачити Його” (Лк. 9, 7-9).
Цей Ірод був син того Ірода, якмй вбив вифлеємських младенців. Із
прикладу його зрозумій гордість владолюбного життя; після стільки часу
дойшов до Ірода слух про Ісуса! Люди, оточені знаменитостями, звичайно не
скоро дізнаються про подібне, тому що не звертають увагу на людей, сяющих
добродіяльністю. Ірод, напевно, боявся Хрестителя, тому і вирішив говорити
про нього не з посторонніми лицами, але зі своїми людьми, тобто зі своїми
домашніми. Так як Іоан при своєму житті “не створив чуда” (Ін. 10, 41), то
Ірод подумав, що він, воскреснув, получив від Бога і дар творити чудеса [2, с.
72].
Ірод цей був менший син великого Ірода, вбившого младенців. Той був
цар, а цей – четвертовластник. Він не розумів, хто був такий Ісус. Між
іншим, Іоану, говорить, – я відсік голову, і тому якщо він воскрес із мертвих,
то я, побачивши його, дізнаюся; і шукав випадку побачити Ісуса. Дивися:
Євреї уявляють воскресіння мертвих у житті тілесному, у їжі і питві.
Помилково вони думают, адже воскресіння не у їжі і питві чи у житті
тілсеному, але воскресші живуть так, як Ангели Божі [3, с. 42].
 З апостольською проповіддю швидко розійшлася чутка про діяння
Ісуса. Ім’я Його стало відомим при дворі Ірода Антипи, галилейського царя.
На душі його тепер лежав тяжкий злочин: незадовго перед тим він умертвив
величнішого із пророків, Предтечу Іоана. Знайшлись люди, які говорили, що
це Іоан воскрес із мертвих; другі говорили, що це предвісник Месії Ілля
з’явився; а інші думали, що хто-небудь із древніх пророків чи подібний їм
nраведник. Між тим Ірод роздумував: Іоану я відсік голову; хто ж це, про
якого я чую стільки чудесного? Але, замучений совістю, приходив до
висновку: (Повинно бути) це Іоан Хреститель, якому я відсік голову; він
воскрес із мертвих; тому-то і чудеса звершуються ним. І шукав побачити
Його. [5, с. 891].
Один із належуючих Церкві толкователів питає, чому Ірод підозрював
так, що думав, будто це Іоан воскрес із мертвих і що тому чудесні сили і
знаходяться в Ньому. Але хіба ми повинні давати відповідь про чужу оману?
І чи може із цих слів витікати основа про переселення душ (μετεμφχωσις),
коли беззаперечно, що у часи усікновення Іоана Господь мав тридцять років
життя; а наука про переселення душ говорить, що душі входять у різні тіла
після багатьох років [4, с. 85].
У той час повсюди звучала проповідь не тільки Ісуса Христа, але і Його
учнів, яких Він напередодні відправив закликати до покаяння, проповідувати
наближення Царства Небесного, давши їм силу і владу звершувати чудеса:
виганяти злих духів, зціляти хворих, воскрешати мертвих. Чутка про Ісуса
Христа дійшла і до Ірода Антипи. Серед юдеїв жила віра в те. що перед
приходом у світ Месії має встати один із великих пророків. Одні посилались
на слова пророка Малахії (Мал. 4, 5), ‒ і говорили, що то буде тільки Ілля.
Інші говорили, що це може бути один з великих пророків, наприклад, Ісая чи
Єремія. Тому всі ті події і людські розмови тривожили Ірода. Але це не була
тривога від голосу совісті: він убив Божого пророка. Це був тільки містичний
страх перед невідомістю, водночас пов’язаний з цікавістю побачити Того,
про Кого говорить народ. І він побачить Його, але уже зв’язаного, коли до
нього пришле Його Пилат (Лк. 23, 7-9). Тільки чуда він не побачить [6, с.
158].
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

Джерела:

1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. – Київ:

Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського
Патріархату, 2004. – 1416 с.
2. Благовестник или Толкование блаженного Феофилакта архиепископа
Болгарского на Святое Евангелие. Книга І Толкование на Евангелие от
Матфея. – Москва: Лепта, 2005. – 142 с.
3. Благовестник или Толкование блаженного Феофилакта архиепископа
Болгарского на Святое Евангелие. Книга ІІІ Толкование на Евангелие от
Луки. – Москва: Лепта, 2005. – 146 с.
4. Иероним Стридонский, блаж. Толкование Евангелие по Матфею / блаж.
Иероним Стридонский. – Москва, 2006. – 176 с.

Література:

5. Барсов. М. В. Сборник статей по истолковательному и надзидательному

чтению Четвероевангелия. Том І / М. В. Барсов. – Москва: Лепта Книга,
2006. – 944 с.
6. Марусяк Михайло, прот. Четвероєвангеліє / прот. Михайло Марусяк. –
Чернівці: ПрутПринт, 2001. – 386 с.