Анотований звіт

по виконанню магістерської роботи за

1-й курс 1-й семестр (2022 р.) у ДНУ «Київський академічний
університет»
на тему: «3D друк керамічних композитів методом Робокастинг»

На сьогоднішній день у
відділі 21 термомеханічної
обробки тугоплавких матеріалів
Інституту проблем
матеріалознавства ім. І.М.
Францевича проводяться
дослідження по 3Д друку
керамічних матеріалів. Одним з
напрямків отримання заготовок
складної форми є 3D друк
композиційними порошками на
основі MoSi2 для виготовлення
Рис.1

керамічних нагрівчів. Також проводяться дослідження по 3D друку

біокерамики на основі гідроксиапатиту та біоскла, а також в перспективі
розглядається можливість 3D друку радіопрозорої керамика у вигляді конусів
для різного роду антен. Для 3D друку керамікою вибраний метод
робокастинг, як один із найбільш доступних за ціною обладнання та простий
в реалізації при друці керамічними пастами.
Робокастинг (рис.1) (в англомовних джерелах використовується також
термін Direct Ink Writing, DIW) - адитивна технологія, що здійснює
пошаровий 3D друк об'єкта шляхом екструзії «чорнила» через формовий
отвір головки 3D принтера. Технологія була вперше застосована в США в
1996 для виготовлення геометрично складних керамічних предметів. 3D-
об'єкти у робокастингу діляться на шари так само, як і в інших технологіях
3D-друку. Паста (зазвичай керамічна речовина зі зв’язуючим), за аналогією з
технологіями звичайного друку, надходить через сопло невеликого діаметру,
яке переміщається відповідно до цифрової моделі – так званий G-code, STL-
файл розкладений на шари.
За допомогою технології Робокастинг можна виготовляти лише форму
з кераміки. А далі отриманий керамічний виріб потрібно буде сушити для
видалення зв’язуючого та спікати в печах, для придання потрібних
механічних властивостей. Для друку планується використовувати композит
Mo0.95Cr0.05Si2 - Si3N4, Mo0.95Cr0.05Si2 -TiB2. Поки береться до уваги лише перший
варіант.
 На даний момент досліджується
проблема підбору кількості зв’язуючого
для приготування пасти з порошку
кераміки. Для цього потрібно вирішити
три важливі проблеми: взаємодія
порошку та пластифікатора (речовина з
якою взаємодіє порошок, щоб отримати в
результаті пасту) та ковзання частинок
першого в середовищі пластифікатору,
оптимальна в’язкість пасти (паста
повинна бути достатньо рідка, щоб
витікати з сопла, але повинна зберігати
форму після друку і не розтікатися).
Також важливим фактором є залежність
пропорцій пластифікатору і порошку при
отриманні Робокастингом виробу (взаємопов’язана проблема з
попередньою).
Перший фактор (єдиний досліджуваний на даний момент) залежить від
розміру частинок. На даний момент працюємо з порошком з розміром гранул
в 20мкм, але цього замало, так як очікувалося отримати порошок з розміром
частинок до 10мкм. Для зменшення розміру частинок потрібен механосинтез
від 6 годин і більше. На даний момент млин для механосинтезу (подрібнення)
вже отриманий, але результати друку є лише для стандарних розмірів
частинок порошку 20 мкм.

Також були проведені пробний друк (рис.5-6), відгонка пластифікатора та

спікання для порошку MоSi2 які і показали проблеми пасти та процесу 3D
друку виробу (рис. 3-4), описані вище.

Рис. 3 Поверхня надрукованого зразку Рис.4 Шліфована поверхня,

(Без спікання) видно міжшарові пустоти(дефекти)
Рис.5 Процес 3Д-друку Рис 6. ЗД принтер Zmorph, на якому проводився
друк керамікою