МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОРАБЛЕБУДУВАННЯ

ІМЕНІ АДМІРАЛУ МАКАРОВА

ННЦ Гідромеханіка

Реферат
з дисципліни: Енциклопедія Суднобудування
за темою: Напівзаглибні плавучі бурові установки

Виконав студент 1 курсу

Осипов М. В.групи 1341
Перевірив:
Доктор технічних наук,
професор ННЦ “Гідромеханіка”
Зайцев В.В.

Миколаїв - 2020
 Зміст
ВСТУП ..............................................................................................................
1. Види плавучих бурових установок .........................................................
2. Напівзаглибні плавучі бурові установки...................................................
3. Самопідйомною плавучою установкою..................................................
4. Види НЗБУ .................................................................................................
5. Принцип роботи системи утримання платформи...................................
6. Популярні моделі.....................................................................................
Висновок.......................................................................................................
Список використаних джерел.....................................................................
 Вступ
Ще з кінця XIX і до 30-х років XX ст. для буріння у акваторії
зводилися штучні острови. Однак енергетичні потреби країн, що постійно
зростають, разом із складністю зведення насипних островів на все більших
глибинах спричинили появу в 60-х роках. XX століття плавучих
напівзанурювальних бурових установок. Вони зробили доступним буріння у
тих місцях, де гравітаційні установки, що спираються на дно,
використовуватись не могли.
 1. Види плавучих бурових установок

До цих пір буріння морських свердловин здійснюється з кількома

типами плавучих бурових платформ:
• Самопідйомною плавучою установкою – монтується на дно за
допомогою спеціальних опор, корпус піднімається над поверхнею води на
висоту, що недосяжна для хвиль.
• Бурових суден – завдяки високій автономності та мобільності
використовуються у віддалених районах. Не можуть експлуатуватись при
великому хвилюванні моря.
• Напівнавантажувальні плавучі установки, що включають власне
буровий майданчик, понтони, що заповнюються забортною водою, та
стабілізуючі колони. — саме ППБУ є найбільш популярними при видобутку
нафти та газу.
 2. Напівзаглибні плавучі бурові установки.

Напівзанурені бурові установки (НЗБУ) - найбільш поширений тип

морських бурових установок, що поєднує в собі переваги заглиблених
конструкцій і здатність проводити бурові роботи на великих глибинах.
Напівзанурена бурова установка являє собою плавучу конструкцію,
яка, залежно від терміну експлуатації, типу і спеціалізації установки,
використовується для буріння при глибинах моря від 60 - 250 м до глибин
понад 1500 метрів (рис. 1.1, 1.2).

Рис. 1.1 - Напівзанурена бурова установка

Конструкція напівзануреної установки включає опори, які за-

безпечують плавучість платформи і утримують велику вагу при збереження
вертикального положення. У процесі пересування напівзануреної морської
бурової установки відбувається закачування і викачування повітря з
нижнього корпусу. Коли випускається повітря напівзанурена установка
притоплюється лише частково, не досягаючи при цьому морського дна і
залишається на плаву. Вона транспортується з одного місця буріння на інше
самостійно за рахунок системи гребних гвинтів.
В процесі бурових робіт здійснюється заповнення нижнього корпусу
водою, в результаті чого досягається необхідна стійкість установки.
Зміцнення важкими 10-тонними якорями, дає гарантії безпеки при
експлуатації платформи в бурхливих морських водах.
 Рис.1.2 - Напівзанурена плавуча бурова установка

Більшість напівзанурених установок закріплюють на місці пе-

редбачуваного буріння ланцюгами або тросами для забезпечення стабільного
положення при бурінні. Деякі сучасні установки обладнані системою
динамічного позиціювання, яка заснована на системі рушіїв і точної навігації,
що дозволяє підтримувати точне положення установки при бурінні.
Системам динамічного позиціювання часто віддається перевага при бурінні
на великих глибинах, де постановка на якір може вимагати значних витрат
часу і засобів.
Напівзанурені плавучі бурові установки зменшують дію хвильових
впливів на корпус НЗБУ. Занурені у воду понтони з’єднуються з верхнім
корпусом морської бурової установки за допомогою системи вертикальних і
похилих розкосів і вертикальних колон. Ці колони, що забезпечують
стійкість всієї споруди називаються стабілізуючими. На верхньому корпусі
розміщуються житлові приміщення, все обладнання і більшість запасів.
Напівзаглиблені установки, порівняно з іншими плавучими спо-
рудами, мають найбільшу різноманітність архітектур конструктивних типів.
Форма верхньої будови залежить від конструктивного розміщення
понтонів. Верхня будова в плані, залежно від кількості понтонів, може бути
трикутної, прямокутної, п’ятикутної або круглої форми. Конструкція
верхньої будови зазвичай виконується або як майданчик, на якому
розміщуються житлові модулі та технологічне обладнання, або як єдиний
корпус понтонного типу, в якому розміщуються житлові приміщення та різне
обладнання.
Архітектурний тип напівзануреної морської бурової установки також
визначається кількістю понтонів. На ранніх етапах розвитку НЗБУ кількість
понтонів могла доходити до 5. Сьогодні при будівництві переважної
більшості морських бурових установок напівзанурю- ваного типу
застосовується схема катамарана. Форма понтонів у таких НЗБУ зазвичай
буває судновою або сигароподібною.
У разі відходу від катамаранної схеми застосовуються три- або
чотирипонтонні схеми. Понтон може мати кільцеву форму або складатися з
п’яти окремих корпусів («Пентагон»). Установки типу «Пентагон» були
побудовані серією 10 одиниць для Північного моря. Водотоннажність 18000
т, довжина 103,1 м, ширина 99,1 м, діаметр стабілізуючих колон 8,5 м,
глибина моря в точці буріння до 365 м, екіпаж 82 чол. Після аварій в 1980
році НЗБУ «Олександр Кілланд» установки цього типу не будувалися.
Напівзаглиблені морські бурові установки експлуатуються (так само
як і самопіднімальні) в двох основних режимах: робочому і транспортному.
Напівзаглиблені плавучі бурові установки доставляються на місце
буріння буксирними суднами і утримуються якірною системою протягом
усього періоду буріння і випробування свердловини. На місці понтони,
з’єднані з корпусом стабілізуючими колонами, заповнюються необхідною
кількістю води для затоплення установки на розрахункову глибину. Таким
чином, знижується вплив хвиль на установку. Відсутність жорсткого
кріплення до дна і, як наслідок, схильність до хитавиці унеможливлюють
використання водовідділю- ючої колони (направлення). Тому для зв’язування
гирла з НЗБУ використовують телескопічне з’єднання з герметизуючим
вузлом і герметичні шарнірні з’єднання.
Коли свердловина побудована і готова до експлуатації, НЗБУ
знімають з якорів і буксирують на нове місце.
При перегоні НЗБУ для зменшення опору ватерлінія проходить по
понтонах, при цьому висота надводного борту може перевищувати 40 м,
внаслідок чого виникає необхідність зменшення площі парусності. Це
досягається шляхом горизонтального укладання бурової вишки, якщо це
передбачено конструктивно. У межах однієї акваторії перегони НЗБУ між
точками буріння зазвичай здійснюються без укладання бурової вишки.
Стійкість НЗБУ при буксируванні накладає певні обмеження на
кількість суднових і технологічних запасів на борту бурової установки. Під
час буксирування напівзанурюваної плавучої бурової установки якорі
зазвичай закріплюють на кронштейнах. Погодні умови буксирування, як
правило, обмежені вітром в 7 - 8 балів і хвилюванням в 5 - 6 балів, оскільки
потужність використовуваних 2 - 3 буксирів - обмежена.
Постановка НЗБУ на точку буріння при використанні якірної системи
утримання проводиться шляхом заведення якорів за допомогою буксирів або
суден-постачальників. Самохідні НЗБУ позиціону- ють носом назустріч
найбільш ймовірного напрямку максимального зовнішнього впливу.
Несамохідні установки використовують в цьому випадку орієнтовану
розкладку якорів. Черговість розкладки якорів визначається чинним
напрямком вітру. Після розкладки якорів якірні канати підтягують для
створення попереднього натягу, величину якого підбирають таким чином,
щоб при дії максимальних зовнішніх сил установка зміщувалася б у
допустимих межах. Після завершення позиціонування понтони НЗБУ
заповнюють рідким баластом для занурення установки по робочу ватерлінію.
Для буріння допустиме горизонтальне відхилення НЗБУ становить 4 - 5% від
глибини води в точці буріння.
Одним з головних факторів, що впливають на ефективність буріння, є
вертикальна хитавиця. В системі бурового обладнання застосовуються
спеціальні компенсатори вертикальної качки.
У процесі експлуатації НЗБУ навантаження значно змінюються. При
горизонтальних коливаннях різниця сил натягу якірних канатів протилежних
бортів може досягати 12 - 15%. При підніманні бурової колони в разі її
заклинювання, навантаження на блок бурової вишки може досягати 5 МН.
При проектуванні конструкції корпусу НЗБУ також необхідно враховувати
менш значні місцеві навантаження (навантаження при посадці геліокоптера,
навантаження при швартуванні суден-постачальників і буксирів).
Сучасні установки цього типу можуть проводити буріння при висоті
хвиль до 10 - 12 м, швидкості вітру 18 - 24 м / с, швидкості течії до 1,5 м / с.
Погіршення погодних умов - посилення вітру і хвилювання призводить до
того, що стає неможливо витримати допустимі горизонтальні і вертикальні
переміщення НЗБУ.
При зростанні швидкості вітру і висоти хвиль установка переходить в
режим штормового відстою. Бурову колону піднімають і розгвинчують.
НЗБУ пов’язана з гирлом свердловини гнучким шлангом, через який ведуть
прокачування бурового розчину. Натяг якірних канатів послаблюють, щоб
зменшити вітрові і хвильові навантаження. Такий режим називають
«режимом щорічного шторму» (в якості розрахункових беруть таку
швидкість вітру і висоту хвилі, ймовірність появи яких існує один раз на рік).
Горизонтальні коливання платформи досягають 7 - 40% глибини моря. При
подальшому посиленні вітру і хвилювання НЗБУ переходить в режим
виживання (зигуіуіпд). Розрахункові параметри зовнішнього середовища при
цьому вибирають виходячи з повторюваності один раз на 50 - 100 років. В
режимі виживання ще більш послаблюють якірні ланцюги, розбирають буро-
ву колону. З метою зменшення апплікати центру ваги свічки бурової колони
укладають горизонтально на палубу. Відкачуванням частини баласту
збільшують кліренс на 1,5 - 2,0 м, щоб уникнути ударів хвиль в нижні
конструкції верхньої будови.
У процесі експлуатації НЗБУ мають три види осадок: при бурінні, в
режимі штормового відстою і на переході. Осадка при бурінні повинна
забезпечувати: оптимальні значення поперечної і поздовжньої центричних
висот при заданому проектному палубному навантаженні з урахуванням
забезпечення м’якої реакції на пакет хвиль, а також максимального
занурення підводних понтонів, щоб зменшити вплив орбітальних
швидкостей приєднаних мас пакета хвиль; достатню відстань верхньої
палуби від схвильованої поверхні моря, щоб пропустити хвилю проектної
висоти (остання визначається межами ходу компенсатора вертикальних
переміщень бурової колони і реакцією установки на вертикальну качку).
Осадка в режимі штормового відстою визначається з умов за-
безпечення максимальної відстані верхньої будови від схвильованої поверхні
моря для виключення ударів хвиль по ній, мінімальних напружень в
конструкціях установки за рахунок зменшення амплітуд її переміщень, а
також мінімального вітрового кренового моменту внаслідок зменшення
площі парусності установки.
Осадка на переході визначається з умови забезпечення мінімального
надводного борту для досягнення максимальної вантажопідйомності,
мінімального хвильового опору і максимальної площі діючої ватерлінії для
забезпечення остійності і мореплавства.
 3. Самопідйомною плавучою установкою

Самопідіймальні бурові установки (СПБУ). Самопідіймальні плавні

бурові установки відрізняються достатнім запасом плавучості, що дозволяє їх
транспортування разом з буровим обладнанням, інструментом і необхідним
запасом витратних матеріалів.
Цей тип морських
бурових установок за
способом переміщення,
видами робіт, формою
корпусу і конструкцією
робочої платформи нагадує
бурову баржу, а іноді є
модернізованою бурової
баржею (рис. 2.1). На дно Рис. 2.1 -
СПБУ встановлюють за Самопідіймальна
плавуча бурова
допомогою спеціальних установка
механізмів і опор. Корпус
піднімають вище рівня води так, щоб виключити вплив хвиль. До конструкції
включені три, чотири або п’ять опор з черевиками, що опускаються і
задавлюються в морське дно на час проведення бурових робіт. Також може
проводиться заякорювання бурової установки, але стояння на опорах є більш
безпечним режимом експлуатації, так як в цьому випадку корпус не тор-
кається поверхні води.
Глибина води на якій може працювати самопідіймальна бурова
платформа обмежена, як правило довжиною опор і не перевищує 150 метрів
(переважно 20 - 120 м).
Способи монтажу превенторних пристроїв і з’єднання гирла
свердловини з платформою аналогічні морським стаціонарним платформам.
Обсадні колони, підвішені під столом ротора, забезпечують
 більш надійну експлуатацію. Після того, як буріння та освоєння
розвідувальної свердловини завершено, встановлюють ліквідаційні мости і
обрізають всі обсадні колони нижче рівня дна моря.

Самопідіймальну бурову установку спочатку буксирують до місця

буріння в плавучому стані, після чого ноги платформи опускають і
затискають в морське дно, забезпечуючи стабільне положення платформи
при бурінні. Самопідіймальні установки можуть використовуватись і в якості
допоміжних суден, які розміщуються поряд з основною стаціонарною
платформою. В цьому випадку бурова вежа насувається на основну
платформу і буріння проводять через отвір в стаціонарній платформі.
СПБУ для невеликих глибин будувалися в кінці 70-х - початку 80-х
років XX ст. і протягом останніх 35 - 40 років не створювалися у зв’язку зі
зміщенням районів потенційного морського нафтовидобутку і, відповідно,
пошуково-розвідувального буріння, в глибоководні райони. Так як СПБУ для
невеликих глибин виконували роботи в прибережних районах на невеликій
відстані від берегових баз постачання, то вони мають відносно малі запаси та
змінне навантаження. Щоб не здорожувати транспортну систему постачання
установок, на СПБУ споруджених в останні роки, величина змінного на-
вантаження та кількість запасів, що визначають автономність установки,
приймалися в 2,5 - 3,5 раза більшими, порівняно з СПБУ для невеликих
глибин.
СПБУ використовують для буріння головним чином при глибині моря
30-106 м. Вони є водотоннажним три- або чотириопор- ним понтоном з
виробничим устаткуванням, піднятим над поверхнею моря з допомогою
піднімально-стопорних механізмів на висоту 9-15 м. При буксируванні
понтон із піднятими опорами знаходиться на плаву; в точці буріння опори
опускаються. В сучасних самопідіймальних плавучих бурових платформах
швидкість піднімання (опускання) понтону становить 0,005-0,08 м/с, опор -
0,007-0,01 м/с; сумарна вантажопідйомність механізмів до 10 тис. т. За
способом піднімання розрізняють підіймачі крокуючої дії (в основному
пневматичні і гідравлічні), неперервної дії (електромеханічні). Конструкція
опор забезпечує можливість встановлення бурових платформ на ґрунт з
тривкістю не менш 1400 кПа при максимальному заглибленні їх у ґрунт до 15
м. Опори мають квадратну, призматичну або сферичну форму, по всій
довжині обладнуються зубчастою рейкою і закінчуються башмаком.

4. Види НЗБУ

Конструкцій НЗБУ сьогодні багато, вони різняться як за способом

транспортування, про що вище вже було згадано, так і за способом
утримання. Остання класифікація передбачає можливість створення таких
типів платформ:
• з системою утримування за допомогою якір,
• з динамічним позиціонуванням,
• з утримуванням за допомогою натяжних опор.
• З зрозумілих причин НЗБУ з якірною системою утримання можуть
використовуватися для буріння на досить невеликих (до 300 м) глибинах.
В іншому випадку доводиться суттєво нарощувати довжини тросів
якорів, збільшувати габарити та масу якірних лебідок. В результаті дрейф
основи збільшується.
Динамічне позиціонування платформи дозволяє спростити завдання
утримання установки в нерухомому стані. Дана система складається з
обчислювальної машини, акустичної апаратури та восьми гвинтів
поздовжнього та поперечного напрямків.
 5. Принцип роботи системи утримання платформи

Акустична апаратура приймає свої сигнали, що відображаються

від дна, а обчислювальна машина, відповідно, визначає поточні
координати установки і при необхідності подає сигнали на двигуни,
повертаючи платформу у вихідне місце. Ефективність цієї системи з
глибиною лише зростає, тому використовують НЗБУ з динамічним
позиціонуванням для робіт на глибинах до 6000 м-коду.
НЗБУ перерахованих вище систем утримуються
напівзануреними у воду завдяки плавучості опор. Однак дана
конструкція надзвичайно чутлива до змін схеми навантаження
платформи, які виникають, наприклад, при переміщенні важкого
обладнання на верхньому корпусі.
• На припливно-відливних акваторіях працювати на цих
платформах надзвичайно важко – установка зміщується по горизонталі,
що спричиняє провисання або обрив тросів якорів.
Цих недоліків не містить третій тип конструкції НЗБУ – на
натяжних опорах. Нині вони використовуються найактивніше. Їхні
основні елементи – опори, понтони, фундамент та розтяжки для їх
з'єднання.
Монтаж даної НЗБУ
• Фундамент, що часто виконується у вигляді пустотілої
масивної ємності, першим буксирується на місце, куди доставляються і
розтяжки потрібної заздалегідь прорахованої довжини.
• Розтяжки нижніми кінцями зчіплюються скобами з
фундаментом, відсіки якого заповнюється водою поки що лише
частково. Кількість води розраховується таким чином, щоб фундамент
поринув не до самого дна, а на відстань, на якій верхні частини
розтяжок перебували б над поверхнею води.
 • Фундамент опускається у воду. Розтяжки мають позитивну
плавучість, тому під водою вони займають вертикальне положення.
• Далі приходить платформа, верхні краї розтяжок закріплюються на
понтонах, після чого секції фундаменту, що залишилися, повністю
заповнюються водою. Далі фундамент поринає на дно, захоплюючи понтони
на прораховану глибину.

6. Популярні моделі

У світі побудовано багато плавучих нафто- та газодобувних платформ,

і кожна з них здатна вразити обивателя своїми масштабами. Це справжні
плавучі міста посеред моря, де живуть і працюють десятки і навіть сотні
людей.

Однією з найвідоміших ППБУ можна назвати WestAlpha. Саме на цій

платформі у вересні 2014 року в Карському морі під час буріння свердловини
«Університетська-1» було виявлено велике родовище, назване згодом
«Перемога». Сама WestAlpha - це норвезька бурова, побудована в 1986 році.

Рис 6.1. НЗБУ WestAlpha

До вищеназваної події експлуатувалася виключно у норвезьких водах,
але для роботи в умовах крайньої півночі була відповідним чином
модернізована – додали обладнання для моніторингу льодової обстановки та
встановили систему для запобігання зіткненням з айсбергами.
Характеристики WestAlpha
Параметри Показники
Водотоннажність конструкції, т 17 193
Довжина, м 89
Глибина акваторії, м від 60 до 600
Глибина буріння, м 7000

НЗБУ «Північне сяйво» — надзвичайно велика та одна з

найсучасніших у своєму класі. Оснащена величезною кількістю сучасного
обладнання, причому не лише імпортного. Побудована на замовлення
«Газпрому» для будівництва розвідувальних та експлуатаційних свердловин
у суворих умовах на Виборзькому СЗ.
Платформа дозволяє бурити свердловини завглибшки до 7500 м на
акваторії від 70 до 500 м завглибшки.
Фіксується вісьма якорями вагою кожен по 15 т
Експлуатуватися може за хвилювання моря до 8 балів. Має
підрулюючі пристрої та здатна до самостійного пересування зі швидкістю до
8 вузлів.

Рис 6.2 «Північне сяйво» плавучої бурової установки

 «Арктична» відноситься до класу СПБУ та призначена для буріння на
шельфі розвідувальних та експлуатаційних свердловин. Стоїть вона на трьох
циліндричних опорах шестиметрового діаметра заввишки 72 м. Буровий блок
розміщується в кормовій частині установки на висувній консолі. Вертолітний
майданчик та житловий комплекс — у носовій частині. Головний проектант –
ЦКЛ «Корал».
Характеристики СПБУ «Арктична»
Параметри Показники
Розміри (довжина/ширина/висота),
106/75/75
м
Водотоннажність, т 16 350
Глибина буріння, м 6 500
Глибина акваторії, м 10-30

Рис 6.3. Плавуча бурова установка «Арктична»

6.4 «Беркут»

Одна з найбільших у світі кригостійких бурових платформ, що має

масу надводної частини 45 тис. т. Встановлюється на гравітаційну основу.
Платформа обладнана системами захисту, що дозволяють їй витримувати
землетруси до 9 балів та крижані брили завтовшки до 2 м.
Конструктивно є бетонний кесон прямокутної форми з чотирма
бетонними колонами висотою 55 м для розміщення верхньої споруди.
Встановлюється на ґрунті при заповненні кесона та опор морською водою. З
береговим комплексом повідомляється за допомогою двох 500 мм
трубопроводів.
Платформа оснащується додатковою мобільною буровою установкою
для розвідувального буріння на відстані до 7 кілометрів від основної
платформи.
Встановлена для освоєння родовища Аркутун-Дагі влітку 2014 року,
входить до проекту «Сахалін-1». Працює на глибині 30-40 м-коду.

Рис 6.4. Морська льодостійка платформа «Беркут»

 ВИСНОВОК
Зробимовисновки за результатами дослідження:
розглянулиНапівзаглибніплавучібурові установкиїхвиди, особливості,
конструкції, принципи роботи, популярні моделі та сферизастосування.
 Список використаних джерел

1, КоршакА.А., Шаммазов А.М. Основынефтегазовогодела. Уч. Для ВУЗов: -

Уфа.: ООО <<<ДизайнПолиграфСервис>>>, 2001 – 544 с.: илл.
2. Воздвиженский Б.И. Разведочноебурение / Б.И. Воздвиженский, О.Н.
Голубинцев, А.А. Новожилов. – М.: Недра, 1979. - 510 с.
3. Советов Г.А. Основыбурения и горногодела / Г.А. Советов, Н.И. Жабин. –
М.: Недра, 1991. – 368 с.