Тема 4. Методика формування іншомовної фонетичної компетенції.

4.1. Назвіть складники іншомовної фонетичної компетенції.

Складники іншомовної фонетичної компетенції - це елементи, які допомагають
засвоїти та використовувати звуки мови, а також розуміти правила їх використання.
Основні складники включають:
Звукова чутливість: Здатність чітко розрізняти звуки мови та відмічати їх відтінки.
Артикуляція: Навички вимови звуків мови та вміння правильно рухати
артикуляційними органами (губами, язиком, і т.п.) для формування звуків.
Транскрипція: Вміння переводити слова зі слухової форми в письмовий запис за
допомогою фонетичних символів, таких як Міжнародний фонетичний алфавіт (МФА).
Інтонація та ритм: Розуміння та використання відповідної інтонації та ритму мови
для передачі інтонаційних забарвлень та виразності у мовленні.
Акцент: Уміння мовити з прийнятним акцентом, що допомагає зрозуміти та
комунікувати з носіями мови.
Фонетична трансформація: Здатність змінювати або адаптувати звуки у мовленні в
залежності від контексту та звукового оточення.
Слухова пам'ять: Запам'ятовування звукових послідовностей та їх розпізнавання в
мовленні.
Фонетична транскрипція слів: Здатність розпізнавати та використовувати фонетичні
позначення в словниках для коректної вимови слів.
Ці складники допомагають покращити вимову, розуміння мовлення носіїв мови та
забезпечують звукову адаптацію до засобів мовлення іншої мови.
4.2. Розкрийте цілі та зміст навчання вимови в ЗНЗ.
Навчання вимови в загальноосвітніх навчальних закладах має на меті розвивати
мовленнєві навички учнів, забезпечити їх здатність чітко та виразно спілкуватися
мовою, а також розуміти та інтерпретувати мовлення інших. Основними цілями та
змістом навчання вимови є:
Освоєння звуків мови: Учні повинні ознайомитися зі звуками своєї мови та
навчитися правильно їх вимовляти. Важливо навчати учнів артикуляції звуків та
забезпечувати практику вимови окремих звуків та їх комбінацій.
Засвоєння правил інтонації та ритму: Учні повинні розуміти важливість
правильного наголосу в словах та фразах, а також ритму мовлення. Навчання інтонації
допомагає передавати емоції та виразності у мовленні.
Вдосконалення акценту: У деяких випадках учні можуть мати акцент при
спілкуванні іншою мовою. Навчання вимови допомагає знижувати вплив акценту, щоб
мовлення було зрозумілішим для інших мовних співрозмовників.
Слухова пам'ять та розпізнавання звуків: Заняття спрямовані на розвиток слухової
пам'яті, що сприяє кращому сприйняттю та розпізнаванню звуків у мовленні.
Фонетична транскрипція та коректна вимова: Учні вчаться користуватися
фонетичними позначеннями у словниках, щоб знати, як правильно вимовляти
незнайомі слова.
Культурна компетенція: Навчання вимови також допомагає учням краще зрозуміти
культурний контекст мови, її вживання та виразні засоби.
Загальноосвітні навчальні заклади зазвичай використовують різноманітні методики та
підходи для навчання вимови, такі як групові та індивідуальні вправи, аудіозаписи,
мовні ігри, диктанти, рольові ігри та інтерактивні вправи на розвиток вимови. Такий
підхід сприяє покращенню комунікативних навичок учнів та допомагає їм більш
ефективно взаємодіяти з оточуючим світом.
4.3. Поясніть поняття «фонетичний мінімум».
Фонетичний мінімум - це набір звуків, який складає базову фонетичну основу мови і
включає найменшу кількість звуків, необхідних для утворення всіх слів даної мови. В
інших словах, це найменший набір фонетичних одиниць, які є розрізнюваними і
функціонально важливими для мовленнєвої комунікації у даній мові.
Фонетичний мінімум має велике значення для різних аспектів мовної практики:
Вимова іноземних мов: Для носіїв іншої мови, навчання фонетичного мінімуму
відіграє важливу роль, оскільки дозволяє навчитися вимовляти основні звуки мови і
зрозуміти їх значення у словах та фразах.
Педагогічна практика: Фонетичний мінімум є важливою складовою при вивченні
мов у школах та університетах. Він допомагає вчителям структурувати навчальний
процес і забезпечує систематичність підходу до навчання вимови.
Мовний аналіз: Вивчення фонетичного мінімуму допомагає лінгвістам аналізувати
мову і встановлювати особливості системи звуків у даній мові.
Створення мовних посібників: Фонетичний мінімум становить основу для створення
фонетичних посібників, вимовних словників та інших матеріалів для навчання мов.
Фонетичний мінімум може відрізнятися для різних мов. Наприклад, для деяких мов
кількість звуків у фонетичному мінімумі може бути меншою, ніж для інших. Однак
визначення цього мінімуму допомагає зрозуміти основи мовленнєвої комунікації і
сприяє більш успішному вивченню та використанню мови.
4.4. Охарактеризуйте вимоги до вимови учнів
Вимоги до вимови учнів в залежності від рівня навчання та мовної компетенції можуть
різнитися. Однак загалом вимова є важливим аспектом мовного навчання та
комунікації, і для забезпечення ефективного мовного спілкування іншими мовними
співрозмовниками, учні повинні задовольняти певним вимогам:
Чіткість: Учні повинні бути здатними артикулювати звуки мови чітко та зрозуміло,
так щоб їх мовлення було легко сприймати іншими.
Виразність: Вимова повинна бути виразною, з відповідною інтонацією та наголосом,
щоб передавати емоції і виразність у мовленні.
Артикуляція: Учні повинні вміти правильно артикулювати звуки мови за допомогою
відповідних артикуляційних органів, таких як губи, язик, зуби, небо і т. д.
Акцент: Хоча акцент може бути нормальним для іноземців, важливо, щоб вимова
учнів не була заважливою для сприйняття і розуміння мовлення іншими мовними
співрозмовниками.
Фонетична транскрипція: Учні повинні бути здатними читати фонетичні позначення
у словниках та розуміти, як правильно вимовляти незнайомі слова.
Фонетична трансформація: Вимоги також можуть включати здатність змінювати
звуки у мовленні в залежності від контексту та звукового оточення.
Звукова чутливість: Важливо мати звукову чутливість і розрізняти різні звуки мови.
Слухова пам'ять: Вміння запам'ятовувати звукові послідовності та їх розпізнавання
у мовленні.
Вимоги до вимови є одним із аспектів мовної компетенції, і досягнення правильної
вимови сприяє успішній комунікації та сприйняттю мови іншими. Для досягнення
успіху в навчанні вимови, важливо використовувати різноманітні методики та підходи,
такі як практика з носіями мови, фонетичні вправи, аудіозаписи та інтерактивні мовні
ігри.
4.5. Поясніть поняття «апроксимована вимова»
Апроксимована вимова (також відома як апроксимаційна вимова) - це тип
вимови звуку, коли учень чи носій іншої мови, намагаючись вимовити звук мови, що
не є його рідною, наближає його до звуку, який існує в його рідній мові, але не є
повністю ідентичним звуком мови, яку він намагається вимовити.
Це звичайне явище для людей, які вивчають іноземну мову, особливо якщо звуки
в цій мові не мають аналогів у їх рідній мові. Апроксимована вимова відбувається тоді,
коли людина переносячи звук з однієї мови до іншої, не може повністю відтворити цей
звук, оскільки різні мови мають свої особливості артикуляції та фонетичні
характеристики.
Наприклад, українська мова має звук [ʒ], який відсутній в багатьох інших мовах,
наприклад, англійській. Якщо людина, для якої англійська є рідною мовою,
намагається вимовити цей український звук, вона може наблизити його до близького
англійського звуку [ʒ], але вони не будуть ідентичними.
 Апроксимована вимова може бути нормальним явищем для навчання іноземних
мов і не завжди є проблемою. Однак для покращення вимови та наближення до більш
точної ідентичності звуків мови, доцільно працювати з носіями мови, слухати
аудіоматеріали, використовувати фонетичні вправи та зосереджуватися на артикуляції
та наближенні до фонетичних характеристик конкретних звуків мови, яку навчаються
вимовляти.
4.6. Опишіть процес оволодіння артикуляцією іншомовних звуків
Оволодіння артикуляцією іншомовних звуків - це процес навчання вимови звуків
мови, яка відрізняється від рідної мови учня. Цей процес може бути викликаним,
оскільки різні мови мають свої унікальні звуки, яких може не бути в рідній мові учня,
або ж маються схожі звуки, але з іншими артикуляційними характеристиками.
Оволодіння артикуляцією іншомовних звуків зазвичай включає наступні етапи:
Свідоме сприйняття: Учень спочатку має ознайомитися зі звуками мови, яку він
вчиться вимовляти. Важливо вивчити артикуляційні органи, які використовуються для
формування цих звуків, та заслухати їх у різних контекстах.
Аналіз артикуляції: Учень має вивчити правильну артикуляцію звуків, включаючи
положення язика, губ, неба, зубів та інших артикуляційних органів для кожного звуку.
Імітація і практика: Учень починає практикувати артикуляцію звуків, намагаючись
імітувати правильну вимову. Це може включати прослуховування і підслуховування
звуків, повторювання після носіїв мови, використання фонетичних вправ та
аудіозаписів для поліпшення вимови.
Формування мовленнєвого механізму: По ходу практики, учень поступово зміцнює
артикуляційні м'язи та розвиває мовленнєвий механізм, що допомагає звука ідеально
вимовлятися.
Корекція помилок: Учень може робити помилки в артикуляції звуків, але через
корекцію та постійну практику він здатний їх виправляти та покращувати вимову.
Застосування в реальних ситуаціях: Після досить інтенсивного тренування, учень
може почати використовувати вивчені звуки у реальних мовних ситуаціях, що
допомагає йому забезпечити правильну і зрозумілу вимову в різних комунікативних
ситуаціях.
Оволодіння артикуляцією іншомовних звуків вимагає терпіння, практики і постійного
зосередження. Важливо також звертатися до носіїв мови, щоб отримати зворотний
зв'язок та корисні поради для поліпшення вимови.
4.7. Наведіть приклади вправ для навчання артикуляції іншомовних звуків
Запропоновані вправи допоможуть учням вивчати і апроксимувати артикуляцію
іншомовних звуків та покращити їх вимову. Важливо виконувати ці вправи
систематично і з повтореннями, щоб учні отримали достатньо практики. Ось декілька
прикладів вправ:
Вправи на артикуляцію: Учень вивчає правильне положення артикуляційних органів
для кожного звуку. Перед дзеркалом або за допомогою анатомічних схем на малюнках,
учень може практикувати правильне положення язика, губ, зубів тощо для вимови
іншомовних звуків.
Фонетичні вправи: Вчити учнів слухати і розрізняти звуки мови, яку вони вивчають.
Наприклад, учні можуть прослуховувати короткі слова чи фрази з цільовими звуками,
визначаючи, чи правильно вони їх розрізняють.
Повторення після носіїв мови: Учні можуть слухати аудіозаписи звуків або
словосполучень та повторювати їх після носіїв мови для наслідування правильної
артикуляції.
Слухання і розуміння звукових різниць: Учні можуть прослуховувати пари слів або
речень, де вимовляється звук, що різниться, і визначати відмінності між ними.
Мовні розіграші та рольові ігри: Використовуйте сценарії, де учні повинні
спілкуватися імітуючи реальні комунікативні ситуації з використанням іншомовних
звуків.
Фонетичні словники: Використання фонетичних словників допомагає учням знайти
і перевірити вимову незнайомих слів звук за звуком.
Запис мовлення: Учні можуть записувати своє мовлення, а потім перевіряти його на
відповідність іншомовним звукам та артикуляції.
Ці вправи допомагають учням практикувати артикуляцію іншомовних звуків і
поліпшувати свою вимову з часом. Важливо, щоб учні ставилися до цих вправ зі
старанням і терпінням, оскільки артикуляція є процесом, який може зайняти час для
досягнення майстерності.
4.8. Опишіть процес оволодіння іншомовною інтонацією
Оволодіння іншомовною інтонацією є важливим аспектом мовного навчання, оскільки
інтонація впливає на сприйняття та розуміння мовлення, а також передачу емоцій та
інформації. Процес оволодіння інтонуванням може бути поетапним і включати
наступні етапи:
Слухання: Почніть з уважного слухання мовлення носіїв мови. Спробуйте
зосередитися на ритмі та інтонації різних фраз і речень. Слухайте аудіозаписи, діалоги,
інтерв'ю, новини та інші матеріали на іншомовній мові.
Розрізнення інтонації: Вивчайте особливості інтонації для різних типів речень:
стверджувальних, питальних, побажальних тощо. Розрізняйте зміни інтонації в
залежності від контексту та емоцій.
Мовні патерни: Спостерігайте за тим, як носії мови інтонують окремі слова, фрази та
речення. Вивчайте типові мовні патерни та мелодії мовлення в даній мові.
Практика з носіями мови: Займайтеся практикою інтонації разом з носіями мови.
Відтворюйте різні мовні патерни, практикуйте інтонаційні варіації для різних типів
речень і ситуацій.
Рольові ігри та діалоги: Залучайтеся до рольових ігор і діалогів, де можна
використовувати різні типи інтонації в реальних комунікативних ситуаціях.
Самоконтроль та самокорекція: Записуйте своє мовлення та перевіряйте, як
правильно ви передаєте інтонацію. Виділяйте помилки та працюйте над їх
виправленням.
Інтонаційний аналіз: Вивчайте інтонаційні особливості носіїв мови у різних
комунікативних ситуаціях. Постійно аналізуйте, як вони використовують інтонацію
для передачі емоцій, акцентів і смислових нюансів.
Спілкування з носіями мови: Збільшуйте кількість комунікації з носіями мови.
Практикуйте розмови, діалоги та дискусії, де ви можете більш точно апроксимувати
інтонацію носіїв мови.
Пам'ятайте, що процес оволодіння іншомовною інтонацією може зайняти час, і
необхідно бути терплячим та старанним. Регулярна практика і зосередженість
допоможуть вам покращити вашу інтонацію та зробити ваше мовлення більш
природним і сприйнятливим для носіїв мови.
4.9. Наведіть приклади вправ для навчання іншомовної інтонації
Запропоновані вправи допоможуть учням покращити іншомовну інтонацію та
розвинути свої навички комунікації. Важливо виконувати ці вправи систематично та
зі старанням. Ось декілька прикладів:
Інтонаційний біг: Запишіть короткий діалог чи речення на папері, визначаючи тип
інтонації для кожного фрагмента (стверджувальний, питальний, побажальний). Учні
повинні прочитати текст з відповідною інтонацією, піднімаючи або знижуючи тон
голосу відповідно до типу речення.
Диктування інтонації: Учитель або носій мови читає короткі фрази або речення,
підкреслюючи інтонаційний малюнок. Учні повинні повторити фразу з правильною
інтонацією, відтворюючи наголоси та інтонаційні зміни.
Діалогічні рольові ігри: Учні виконують рольові ігри або діалоги, передаючи емоції
і смислові нюанси через інтонацію. Вони можуть виконувати сценарії, де інтонація
змінюється залежно від емоційних станів персонажів.
Скоромовки: Використовуйте скоромовки або римовані фрази з різними
інтонаційними характеристиками. Учні повинні вимовляти їх з відповідною
інтонацією та ритмом.
Подкасти: Запишіть аудіо- або відео-подкасти, виконуючи інтерв'ю, розмови чи
виступи. Учні можуть практикувати інтонацію, передаючи свої думки та ідеї з
відповідними мелодіями мовлення.
Корекція інтонації: Учні слухають аудіозаписи або відеозаписи свого мовлення та
ідентифікують моменти, де інтонація може бути покращена. Вони працюють над
змінами інтонації для підвищення комунікативної ефективності.
Гра у інтонаційну імітацію: Учні слухають короткі аудіо- або відеофрагменти з
різними інтонаційними особливостями, а потім намагаються імітувати цю інтонацію,
повторюючи фрази після носіїв мови.
Ці вправи допомагають учням розвивати навички іншомовної інтонації та зробити їх
мовлення більш природним і ефективним у комунікації з носіями мови.
4.10. Поясніть особливості контролю та оцінки вимови
Оцінка та контроль вимови є важливою частиною мовного навчання, оскільки
правильна вимова сприяє зрозумілості та ефективному спілкуванню. Особливості
контролю та оцінки вимови можуть варіюватися в залежності від віку учнів, рівня
навчання та мети оцінювання. Ось деякі загальні особливості:
Фонетичний аналіз: Контроль та оцінка вимови часто базуються на фонетичному
аналізі, де оцінюються окремі звуки та артикуляційні характеристики. Це допомагає
виявити слабкі сторони учнів та спрямувати їх на покращення.
Слухова перевірка: Оцінювачі слухають мовлення учнів для визначення
правильності вимови, розрізнення звуків та інтонації.
Самооцінка: Учні також можуть оцінювати свою вимову самостійно або разом з
вчителем. Це допомагає стимулювати самостійність та самосвідомість учнів у процесі
навчання.
Складність звуків: Оцінювання може враховувати складність артикуляції окремих
звуків, враховуючи їх наявність у рідній мові учня та в іншій мові, яку вони вивчають.
Контекстуальна вимова: Важливо також оцінювати вміння учнів вимовляти звуки та
слова в різних контекстах та фразах, оскільки вимова може змінюватися в залежності
від речень і розмовних ситуацій.
Інтонація та ритм: Контроль і оцінка вимови можуть також включати інтонаційні
особливості та ритм мовлення, оскільки вони впливають на сприйняття та розуміння
мови.
Порівняння з носіями мови: Учні можуть бути порівняні з носіями мови, щоб
оцінити, наскільки близько їх вимова до мовного стандарту.
Комунікативна ефективність: Оцінка вимови також може базуватися на
комунікативній ефективності мовлення учня. Важливо, щоб учні були зрозумілі та
могли ефективно спілкуватися.
Оцінка та контроль вимови допомагають виявляти прогрес учнів, ідентифікувати
проблемні моменти та визначати шляхи покращення вимови. Позитивне підкреслення
та конструктивний фідбек зі сторони вчителя є важливими для стимулювання учнів до
подальших зусиль у навчанні вимови.
4.11. Складіть фонетичну зарядку у 7 класі за підручником О.Карпюк.
Ця зарядка може виконуватися на початку кожного уроку з метою покращення
вимови та фонетичної компетенції. Вона адаптована згідно з вимогами підручника О.
Карпюк та відповідає програмі 7 класу загальноосвітньої середньої школи.
Фонетична зарядка для 7 класу:
Розминка губ та мовних органів: Учні по черзі виконують різноманітні рухи губами
та мовними органами: лизання губ, виштовхування язика, вправи на розслаблення
обличчя.
Звукові вправи: Проводяться вправи на вимову окремих звуків мови, які можуть бути
складними для учнів, або які мають відмінність в порівнянні зі звуками рідної мови.
Робота над інтонацією: Учні вправляються в інтонаційних моделях речень та фраз з
різними емоційними відтінками, щоб передавати зміст інтонацією.
Вправи на ритміку: Учні виконують вправи на ритміку мовлення, дотримуючись
правильного темпу та інтонації.
Підготовка до аудіювання: Проводяться вправи на розрізнення звуків та фраз у
прослуховуваному мовленні.
Вправи на артикуляцію: Учні виконують вправи на правильну артикуляцію звуків та
словосполучень, розташовуючи акценти та змінюючи тон голосу.
Вірші та пісні: Використовуються вірші та пісні з виразною інтонацією для
покращення артикуляції та вимови.
Гра "Правда чи брехня": Учні створюють фрази або речення, де деякі слова
вимовляються правильно, а інші - з помилками. Інші учні мають визначити правду та
брехню у вимові.
Важливо створювати вправи, які підтримують інтерес учнів і стимулюють їх
активність у процесі оволодіння вимовою та фонетичною компетенцією. Зарядка має
бути динамічною та різноманітною, а також враховувати особливості кожного учня.