Схожі та особливі риси демократичних революцій 1989-1991рр

Після Другої світової війни у країнах Східної та Центральної Європи влада належала
комуністичній партії. У регіонах сформувався тоталітарний режим, який впливав та
кардинально змінював політику, економіку та соціально-культурну сферу. Це стало
перешкодою на шляху прогресу та призводило до економічних криз. У 1989-91 роках
через масове невдоволення відбулася низка демократичних революцій, спричинених
невдоволенням відсутності демократії, переслідувань свободи та інакомислення,
порушенням прав людини.

Існувало декілька форм революцій:

 «Оксамитова революція», у якій брали участь Чехословаччина, НДР та Болгарія.

 Протестні рухи у Польщі та Угорщині.

 Народне повстання у Румунії.

 Сутички з правоохоронцями в Албанії.

 Громадянська війна в Югославії.

Усі вони мали як спільні, так і особливі риси. Вочевидь, кожна з країн мала на меті
повалити тоталітарну систему та відновити демократію. Це є як спільною метою, так і
наслідком революцій. Також, всі вони відбувалися майже одночасно в один період: з 1989
року по 1991. Зачинателями та учасниками страйків та демонстрацій були робітники та
студенти.

Поговоримо про специфічні події у кожній з країн.

1. Польща

До революції 1989-90 рр. у Польщі не одноразово відбувалися антиурядові виступи (у

Познані 1956 р.), студентські мітинги протесту через жорстку цензуру у сфері культури
(1968 р.), масові страйки проти підвищення цін (1970 р.) та через занепад життя (1980 р.).
Таким чином, можна сказати, що підґрунтя для революції було створене набагато раніше.
На чолі останніх подій була профспілка «Солідарність», яку очолив Лех Валенса.

2. Чехословаччина

У цій країні революція мала б відбутися мирним та безкровним шляхом, але 17

листопада 1989 року демонстрацію студентів зупинили спецпризначенці і протест
закінчився насильством. Майже дві сотні нічим не озброєних людей були поранені
силовиками. 27 листопада почався загальнонаціональний страйк, на якому були присутні
75% громадян, це й стало перемогою. Президентом обрали В. Гавела, почався процес
демократизації Чехословаччини.

3. Угорщина
 В Угорщині були дві спроби революції. 23 жовтня 1956 рік – «Перервана революція»,
яку СРСР обманом та залякуванням зміг придушити. 1988 року («Тиха революція»)
комуністичний лідер Януш Кадар добровільно пішов у відставку, внаслідок чого
Угорщина змогла ухвалити пакет демократичних законів та остаточно позбутися
«паркану» на кордоні з Австрією. У 1989 році зміни виявилися найбільш мирними.

4. Румунія

У цій країні відбулася «Найкривавіша з європейських антикомуністичних революцій». 21

грудня 1989 року спроба румунського диктатора Н. Чаушеску показати свою одноосібну
владу обернулася проти нього. Його виступ перервали вигуки протесту. Тієї ночі Бухарест
перетворився на поле бою, а вже через 4 дні Чаушеску і його дружину після поспішного
суду стратили. Загалом у вуличних боях загинуло понад 1 тис., поранено понад 3 тис. осіб.

5. Болгарія

Демократичні зміни почалися зі зняття з посади Т. Живкова 10 листопада 1989 р. і

заснування Союзу демократичних сил ( 7 грудня того ж року) на чолі з Ж. Желєвим, який
у січні 1990 року став президентом Болгарської держави.

6. Югославія

Югославія – країна, яка після революції розділилася аж на 7 європейських держав:

Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Хорватія, Сербія, Словенія, Косово та Македонія. З
1991 (але Сербія та Чорногорія – з 2005) є остаточно незалежними.

7. Албанія

Країна, яка у 1956 році прийняла курс на демократичний ізольований соціалізм,

внаслідок чого було прийнято рішення розірвати дипломатичні відносини з СРСР та вийти
з СЕВ і ОВД. На 1978 рік лише Румунія залишалася єдиним союзником Албанії.

8. НДР

Тисячі людей вимагали громадянських прав, зокрема свободи пересування. 8 листопада

1989 року натовп німців «подолав» Берлінський мур. 3 жовтня 1990 року, після його
падіння, Східна частина Німеччини возз’єдналася з ФРН, а вже 12 жовтня цього ж року
було підписано договір про остаточне врегулювання щодо Німеччини.

Отже, у 1989-91 роках революції охопили всі країни Східної та Центральної Європи,
поширюючись від однієї до іншої: виникали опозиційні рухи, скидалися диктатори,
відкривалися кордони. Комуністичним режимам Європи настав кінець. Сьогодні всі ці
країни входять до Європейського Союзу, стали на шлях розвитку та процвітання, мають
стабільну економіку.

Шептій Аліна 11-В