Kia Kse 2007

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Віктор Вечерський
КУРС ІСТОРІЇ
АРХІТЕКТУРИ
КРАЇН СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Методичний посібник з дисципліни

«Всесвітня історія архітектури»
для студентів
мистецтвознавчої спеціалізації
вищих навчальних закладів
Видавництво «АртЕк»
КИЇВ — 2007
УДК 72
ББК 85. 11
В 18
Вечерський В.В. Курс історії архітектури країн Східної Європи.

Методичний посібник з дисципліни «Всесвітня історія архітектури» для
студентів мистецтвознавчої спеціалізації вищих навчальних закладів. —
К.: Видавництво «АртЕк», 2007. — 270 с.: іл. (Міністерство культури і туризму
України, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).
Цей методичний посібник зі всесвітньої історії архітектури — продовження попередньо-

го посібника, виданого в 2006 р. Він є результатом науково–викладацької діяльності автора,
котрий протягом 2001–2006 років викладав курс всесвітньої історії архітектури на 1–4 кур-
сах факультету теорії та історії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва
і архітектури за напрямком підготовки 0202 «Мистецтво» спеціальності 0202 «Образот-
ворче та декоративно–прикладне мистецтво» спеціалізації «Мистецтвознавство»
освітньо–кваліфікаційного рівня «Спеціаліст».
Видання підготовлено на основі авторської навчальної програми, розробленої протя-
гом 2001–2003 років і затвердженої вченою радою Національної академії образотворчого
мистецтва і архітектури у 2003 році.
У посібнику розглянуто архітектуру країн Східної Європи і, частково, Західної Азії —
Болгарії, Сербії та Хорватії, Молдавії, Румунії та Трансільванії, Росії, Білорусії, Литви,
Латвії, Естонії, Польщі, Чехії та Словаччини, Угорщини, країн Закавказзя (Грузії, Вірменії,
Азербайджану), Туреччини, країн Середньої Азії.
Це видання, як і попереднє, має експериментальний характер і розраховане як на сту-
дентів, так і на викладачів. Воно може бути використане при підготовці не лише мистецтво-
знавців, а й архітекторів, урбаністів, культурологів, істориків, фахівців з охорони культурної
спадщини. Зважаючи на брак україномовної літератури зі всесвітньої історії архітектури, це
видання буде корисним також для всіх, хто цікавиться історією архітектури.
Бібліограф. 87 поз.
ISBN 966–505–139–3
Рецензенти: доктор архітектури, професор БЕВЗ М.В.

доктор архітектури, професор ДЬОМІН М.М.
доктор мистецтвознавства, професор БОДНАР О.Я.
доктор мистецтвознавства, професор ФЕДОРУК О.К.
Схвалено кафедрою теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв

Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Затверджено до друку вченою радою Національної академії образотворчого
мистецтва і архітектури.
Друкується за підтримки Державної служби

з питань національної культурної спадщини
ISBN 966–505–139–3
© В.В. Вечерський, 2007

ПЕРЕДМОВА
Цей методичний посібник зі все- бути корисним також для всіх, хто
світньої історії архітектури (архітек- цікавиться історією архітектури.
тура країн Східної Європи) є продов- Автор вдячний всім колегам,
женням попереднього посібника, котрі допомогли в підготовці
виданого в 2006 р. Його підготовле- посібника, чиї слушні зауваження й
но на основі авторської навчальної рекомендації дозволили удоскона-
програми, розробленої протягом лити цю працю. Це передовсім ко-
2001–2003 років і затвердженої вче- лектив кафедри теорії, історії
ною радою Національної академії архітектури та синтезу мистецтв
образотворчого мистецтва і архітек- Національної академії образотвор-
тури у 2003 році. Посібник може ви- чого мистецтва і архітектури, а та-
користовуватися при підготовці кож завідувач кафедри, проректор з
спеціалістів за напрямком 0202 наукової роботи Національної ака-
«Мистецтво» спеціальності 0202 демії образотворчого мистецтва і
«Образотворче та декоративно– архітектури, кандидат архітектури,
прикладне мистецтво» спеціалізації професор Прибєга Л.В. Автор вдяч-
«Мистецтвознавство» освітньо–ква- ний рецензентам — доктору архітек-
ліфікаційного рівня «Спеціаліст». тури, професору, завідувачу кафед-
Посібник є результатом науко- ри міського будівництва Київського
во–викладацької діяльності автора, національного университету будів-
котрий протягом 2001–2006 років ництва і архітектури Дьоміну М.М.,
викладав курс всесвітньої історії доктору архітектури, професору,
архітектури на 1–4 курсах факультету завідувачу кафедри реставрації та
теорії та історії мистецтва Наці- реконструкції архітектурних комп-
ональної академії образотворчого лексів Інституту архітектури Націо-
мистецтва і архітектури. Видання нального університету «Львівська
проілюстроване 362 відповідними політехніка» Бевзу М.В., доктору
графічними зображеннями, що мистецтвознавства, професору,
запозичені з видань, перелік яких на- завідувачу кафедри дизайну Львів-
ведено в бібліографічному списку ської національної академії мис-
наприкінці книжки. Ці ілюстрації тецтв Боднару О.Я., доктору мистец-
сприятимуть кращому розумінню твознавства, професору, дійсному
матеріалу. члену Академії мистецтв України,
Цей посібник, як і попередній, завідувачу кафедри теорії та історії
розрахований як на студентів, так мистецтва Національної академії
і на викладачів. Його можна вико- образотворчого мистецтва і архітек-
ристовувати при підготовці не тільки тури Федоруку О.К.
мистецтвознавців, а й архітекторів, Відгуки й побажання щодо цього
урбаністів, культурологів, істориків, посібника просимо направляти на
фахівців з охорони культурної спад- кафедру теорії, історії архітектури та
щини. Зважаючи на брак україно- синтезу мистецтв Національної ака-
мовної літератури зі всесвітньої демії образотворчого мистецтва і
історії архітектури, це видання може архітектури.
3
ВСТУП
Стародавні римляни казали: «Qui давніших часів до кінця ХХ століття.
discit sine libro, aquam haurit cribro», 1–й семестр 3–го курсу присвячений
тобто — «Хто навчається без книги, вивченню архітектури Київської Русі.
той черпає воду решетом». Справед- Весь цей матеріал увійшов до нашого
ливість цієї сентенції можуть потвер- посібника «Курс історії архітектури»,
дити кілька поколінь українських мис- виданого 2006 р., в якому подано
тецтвознавців та архітекторів, котрі послідовний виклад курсу всесвітньої
донедавна змушені були навчатися історії архітектури від найдавніших
історії архітектури без українських часів до кінця ХХ ст. згідно з класичною
підручників і посібників. Дисципліна схемою історії: Античність — Серед-
«Всесвітня історія архітектури» є ньовіччя — Новий час. Частина 4 того
важливою складовою освітньо–про- посібника дозволила доповнити цю за-
фесійної програми, яка забезпечує гальну схему розвитком архітектури
підготовку фахівців з мистецтвознав- Київської Русі.
ства. Без вивчення історії архітектури Запропонований посібник є продов-
неможливо зрозуміти розвиток люд- женням попереднього і присвячений
ської цивілізації, осягнути історію історії архітектури країн Східної Євро-
будь–якого з окремих видів мистецтва пи та, частково, — Західної Азії, тобто
(скульптури, малярства, графіки, де- наших ближніх та віддаленіших сусідів,
коративно–ужиткового мистецтва). з якими ми пов’язані історично та куль-
Знання з історії архітектури, вміння турно. Без знання історії архітектури
аналізувати архітектурні твори, їх ком- довколишніх країн і народів неможли-
позицію, стилістику, архітектурні во адекватно зрозуміти українську
взаємозв’язки між різними країнами, архітектуру в її історичному розвитку
здатність орієнтуватися в світовому та культурному й географічному кон-
архітектурному процесі становить тексті. Тож цей посібник дозволяє
фундамент знань і вмінь, необхідних як конкретизувати й закріпити загальні
мистецтвознавцю, так й іншим фа- знання зі всесвітньої історії архітекту-
хівцям гуманітарної сфери. ри, отримані на попередньому етапі
Історія архітектури колись була навчання протягом 1–го — 2–го курсів.
частиною мистецтвознавства, виді- Це дозволить краще засвоїти, а голов-
лившись з нього в окрему дисципліну не — зас то со ву ва ти в прак тичній
тільки з середини ХХ ст. Вивчення усіх діяльності знання, отримані при вив-
видів мистецтва в єдиному комплексі з ченні архітектури Античності, Серед-
архітектурним мистецтвом дозволяє ньовіччя й Нового часу.
глибше зрозуміти взаємовпливи, Сама архітектура України XIV–XX ст.
взаємозалежності та єдність між тут не розглядається, оскільки вона
різними складовими мистецького про- виділена в окремий курс і цій дис-
цесу упродовж історії людства. ципліні присвячено спеціальний
Навчальна програма зі все- підручник «Історія архітектури Ук-
світньої історії архітектури є єдиним раїни», який готується до друку в
курсом, який розрахований на 3 роки і київському видавництві «Техніка».
включає 212 годин протягом 5 се- Мета вивчення цього курсу, роз-
местрів. У ньому протягом 1–го та 2–го ра хо ва но го на 45 го дин, у рам ках
курсів (3 семестри) вивчається дисципліни «Всесвітня історія архітек-
всесвітня історія архітектури від най- тури» полягає в тому, щоб дати студен-
4
Вступ
там основи знань з історії архітектури модерну, з вивченням етапів розвитку

сусідних країн Східної Європи та ісламської архітектури Закавказзя, Се-
Західної Азії (Росії, Білорусії, Чехії та редньої Азії та Туреччини.
Словаччини, Угорщини, Польщі, Туреч- Закріпити і розширити уявлення
чини, країн Прибалтики, Закавказзя, про великі світові стилі в архітектурі
Середньої Азії, балканських і приду- конкретних країн.
найських країн) в хронологічному Дати знання про етапні, найвиз-
проміжку від перших століть нової ери начніші пам’ятки архітектури, комп-
до початку ХХ ст. лекси й ансамблі, найвизначніші ста-
Знання архітектури балканських і ро давні міста як пам’ят ки місто -
придунайських країн, а також Закав- будівного мистецтва.
каззя, що належать до візантійського Ознайомити з творчістю найви-
культурного кола, важливе для ро- датніших архітекторів.
зуміння шляхів формування і розвитку Показати регіональну, конфесійну
архітектури Київської Русі та серед- й національну специфіку архітектури
ньовічних України і Московського цар- різних країн і народів прилеглих до
ства. Історія архітектури наших най- України регіонів Євразії.
ближчих сусідів як з Заходу, так і зі Ознайомити з основними результа-
Сходу дає нам необхідний історико– тами наукових дискусій і новітніх
архітектурний контекст для вивчення досліджень у сфері історії архітектури.
історії архітектури України XIV–XX ст. У результаті вивчення цієї дис-
Особливо докладно слід зупинитися ципліни студент має:
на розвиткові архітектури наших най- знати:
ближчих сусідів — Росії, Білорусії, основні етапи розвитку архітектури
Польщі. А без знання архітектури країн Східної Європи та Західної Азії,
ісламських країн Середньої Азії, Азер- загальні риси й особливості архітекту-
байджану та Туреччини неможливо ри на певних етапах;
зрозуміти середньовічну архітектуру місцеві трансформації великих
Криму. світових стилів — візантійського, ро-
З огляду на обмежену кількість го- манського, готики, ренесансу, бароко,
дин, що виділяється для вивчення цього класицизму, різних напрямків істориз-
курсу, частина представленого тут ма- му та модерну;
теріалу може бути використана в етапні, найвизначніші пам’ятки
лекційному курсі (архітектура Росії, архітектури;
Польщі, Білорусії, Прибалтики, Закав- визначні архітектурні ансамблі й
каззя), а частина — для самостійної комплекси як пам’ятки архітектурного
роботи студентів з підсумковим опиту- та містобудівного мистецтва;
ванням на семінарах та іспиті. творчість найвидатніших архітекто-
Відтак, завданнями є: рів країн Східної Європи та Західної Азії;
Дати загальну картину розвитку уміти:
архітектури в епохи Середньовіччя і працювати з фаховою літературою,
Нового часу в розрізі конкретних країн. самостійно досліджуючи певні питання
Ознайомити з періодизацією роз- з історико–архітектурної тематики при
витку архітектури, з основними хроно- підготовці доповідей, повідомлень на
логічними й стилістичними періодами, семінарах, написанні рефератів, кур-
з особливим акцентуванням архітекту- сових і дипломних робіт, при підготовці
ри візантійського культурного кола, до заліків та іспитів тощо.
романської архітектури, готики, рене- Загалом, цей посібник розрахова-
сансу, бароко, класицизму, історизму, ний на підготовленого читача, тобто на
5
Вступ
студента–старшокурсника, котрий уже іншими чужомовними запозиченнями,

має певні знання з основ архітектури та а водночас — намагання заради «мов-
зі всесвітньої історії архітектури. Для ної чистоти» вилучити терміни іншо-
того, щоб ілюстративний матеріал до- мовного походження. Про це свідчать,
помагав краще зрозуміти текстову зокрема, багаторічні намагання неком-
інформацію, цей читач (студент) пови- пе те нт них в архітек турі рев ни телів
нен хоча б на елементарному рівні вміти чистоти української мови з видавни-
читати архітектурні кресленики — гене- цтва «Техніка» вилучити з українсько-
ральні плани архітектурних комплексів го термінологічного тезауруса термін
та ансамблів, плани, фасади, розрізи, «купол» (замінити на «баню»), «щи-
аксонометричні розрізи будівель і спо- пець» (заміни ти на «шпиль»), або
руд, розуміти певні умовності, пов’язані жаргонний російський термін «парус»
з такими зображеннями. перекласти як «вітрило» (замість за-
Готуючи цей посібник, ми намага- гальновживаного «пандатив»). Тому у
лися дотримуватися загальновживаної цій книзі ми дозволили собі пара-
термінології, не вносячи якихось но- лель не вжи ван ня де я ких фа хо вих
вацій, бо це не входило в наші завдан- термінів: ку пол–ба ня, на ва–неф,
ня. Адже загальновідомо, що про розріз–переріз, наличник–лиштва то-
термінологію не сперечаються, а до- що. Зас то со ва на при вик ладі ма -
мовляються. Проте нині кодифікація теріалу фахова історико–архітектурна
української термінології в галузі термінологія не завжди пояснюється
архітектурознавства ще далека від за- в тексті. З огляду на це ми радимо ко-
вершення. Тут поки що спостерігаємо рис ту ва ти ся найґрун товнішим на
такі прикрі явища, як значне зросій- сьо годні фа хо вим російсь ко–ук ра -
щення термінології і ніби на противагу їнським тлумачним словником «Архі-
цьому — невиправдане засмічення тек ту ра: Ко рот кий слов ник– довід -
термінологічного поля полонізмами, ник» (К.: Будівельник, 1995).
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Наше видання містить лише ос- претендувати на повноту викладу ма-

новні, принципові позиції, які форму- теріалу, а тим більше на те, щоб
ють «каркас» знань з історії архітектури замінити фундаментальніші видання,
ближніх щодо України країн Євразії — такі як російськомовна «Всеобщая ис-
Росії, Білорусії, Чехії та Словаччини, тория архитектуры» в 12 томах або
Угорщини, Польщі, Литви, Латвії, Ес- книжки, присвячені архітектурі окре-
тонії, Сербії та Хорватії, Болгарії, Мол- мих країн. До цих книг мають звертати-
давії, Румунії та Трансильванії, Грузії, ся всі, хто хоче поглибити й розширити
Вірменії, Азербайджану, Туреччини, свої знання з історії архітектури. Пе-
країн Середньої Азії. Це, власне, той релік рекомендованої літератури на-
мінімум знань, яким має володіти ко- ведено наприкінці книжки, у розділі
жен освічений фахівець. З огляду на «Навчально–методичне забезпечення
незначний обсяг ця книжка не може курсу». Там література поділена на два
6
Огляд літератури
блоки: основна використана літерату- Дуже корисними можуть бути уза-

ра (20 позицій) та рекомендована літе- гальнюючі видання 1980–х років серії
ратура для поглибленого вивчення «Памятники искусства Советского Со-
курсу (67 позицій). юза», серед яких ґрунтовністю
Світова фахова література з історії вирізняються дві книжки: «Старые рус-
архітектури країн Східної Європи та ские города» Г. Вагнера та колективна
Західної Азії є досить значною. Крім праця «Белоруссия, Литва, Латвия,
узагальнюючих праць, є чимало книг, Эстония». Так само корисними для
присвячених як архітектурі певних мистецтвознавців будуть книжки двох
країн, так і окремим історико–архітек- серій, що видавалися протягом
турним проблемам. Проте, якщо пог- 1960–х — 1990–х рр. московським ви-
лянути на цю тему з українських давництвом «Искусство»: так званої
позицій, мусимо зазначити майже повну «чорної серії» — про мистецтво окре-
відсутність українських та україномов- мих країн і регіонів (Чехії, Угорщини,
них видань: окрім кількох статей у Середньої Азії тощо) — і так званої
фахових збірниках і журналах, більше «білої серії», присвячені пам’яткам
назвати нічого. старовинних російських міст, Таллінна,
У зв’язку з цим при вивченні курсу Риги, Грузії, Вірменії тощо. Варті пиль-
всесвітньої історії архітектури доціль- ної уваги дві книжки ленінградського
но звертатися до російськомовних ви- архітектурознавця А. Якобсона з ре-
дань — як оригінальних, так і перек- зультатами його досліджень зако-
ладів на російську мову іншомовних номірностей розвитку середньовічної
видань. архітектури (в основному, візантій-
12–томне видання (у 13 книгах) ського культурного кола).
«Все об щая ис то рия ар хи тек ту ры», Архітектурі Росії присвячено дуже
видане протягом 1966–1974 років, є багато досліджень і видань. Фахове
най фун да мен тальнішим і найбільш вивчення архітектури Московської Русі
на даєть ся для поглиб ле но го сту - та Росії започаткували ще у ХІХ ст.
діювання історії архітектури. В ньому Ф. Солнцев, А. Красовський, А. Павлі-
представлена з більшою чи меншою нов, продовжили на початку ХХ ст. І. Гра-
повнотою архітектура всіх зазначених бар, О. Некрасов, Ф. Шміт та інші, під-
вище країн Євразії. Видання досить хопили з середини ХХ ст. — М. Брунов,
добре проілюстроване — не тільки М. Воронін, Г. Вагнер, М. Ільїн, В. Кос-
фотографіями, а й планами, пере- точкін, Г. Штендер, П. Рапопорт, О. Ко-
різами, графоаналітичними рекон- меч, В. Пилявський, О. Тіц, О. Борисова,
струкціями та схемами, які дозволяють Є. Кириченко, Т. Славіна, М. Гуляни-
кра ще зро зуміти до сить склад ний цький, О. Щенков, М. Кудрявцев, Г. Мо-
матеріал. Проте, звертаючись до цьо- кєєв та інші дослідники. Їхні численні
го видання, слід пам’ятати, що готу- праці створили фундамент для по-
валося воно за тоталітарного режиму дальшого вивчення цієї архітектури й
СРСР в середині ХХ ст., тож по бага- написання відповідних розділів у фун-
тьох позиціях воно на сьогодні зас- даментальних багатотомних виданнях,
таріло, особ ли во в час тині фак то - згаданих раніше, а також в «Истории
логічній і методологічній, не кажучи русской архитектуры» та «Древнерус-
вже про комуністичну ідеологію, якою ском градостроительстве». Заслугову-
насичені окремі розділи. Крім того, у ють на увагу праці про окремі сти-
тексті 12–томника принципово важ- лістичні епохи: архітектурі бароко в
ливі позиції нерідко губляться серед Росії присвячені праці Б. Віппера,
маси другорядних подробиць. В. Згури, О. Некрасова; класицизму —
7
Огляд літератури
праці Г. Грімма, М. Гуляницького, ная спадчина». Книжки В. Ваги присвя-

М. Михайлова; історизму — роботи чені архітектурі Естонії, Й. Глемжі —
Є. Кириченко, А. Пуніна; модерну — архітектурі Литви, В. Берідзе, І. Цици-
Г. Алєксєєва, О. Борисової, Т. Каждан, швілі, Т. Квірквелія, Н. Мгалоблішвілі,
В. Кирилова, Є. Кириченко, В. Горюно- П. Закарая, М. Сєвєрова — архітектурі
ва, М. Тублі. Російська дерев’яна Грузії, Л. Бретаницького — архітектурі
архітектура розглянута в працях Азербайджану, П. Покришкіна — цер-
А. Ополовникова, В. Орфінського, ковній архітектурі Сербії, Б. Стави-
Ю. Ушакова, М. Крадіна. ського — архітектурі Середньої Азії,
Студіюючи архітектуру Росії, слід А. Тихомирова — мистецтву Угорщи-
передусім звернутися до праць І. Гра- ни, І. Попа — мистецтву Чехії та Мо-
баря, які дотепер не втратили свого равії. Книжка «Тысячелетнее разви-
наукового значення, а також до фунда- тие ар хи тек ту ры» чесь ких ав торів
ментального видання «История рус- А. Стань ко вої та І. Пе ха ра по дає
ской архитектуры», підготовленого архітектуру Чехії та Словаччини в кон-
авторським колективом, яке з 1994 ро- тексті розвитку світової архітектури від
ку витримало кілька перевидань. Ок- мегалітів до постмодернізму. Численні
ремим проблемам історії російської праці О. Халпахчяна та С. Маїлова, а
архітектури присвячені праці О. Бори- також С. Мнацаканяна, Н. Степаняна,
сової, Т. Славіної, Є. Кириченко, Г. Ваг- Н. Токарського присвячені архітектурі
нера, М. Ільїна. Архітектурі Росії та Вірменії, статті В. Вороніної, Н. Смо-
інших країн Євразії присвячено чис- ліної, І. Бородіної та А. Прибиткової —
ленні статті провідних архітектуро- архітектурі Середньої Азії, А. Флієра —
знавців колишнього Радянського Союзу архітектурі Білорусії та Великого
та Росії у фаховому щорічнику «Архи- Князівства Литовського, книжки і
тектурное наследство», який видаєть- статті К.–А. Янулайтіса, А. Янкявічене
ся у Москві з 1951 року. та С. Мікульоніса — архітектурі Литви.
Не слід залишати поза увагою і Праці численних польських, чеських,
праці різних авторів про творчість ок- угорських і румунських дослідників
ремих видатних зодчих: А. Фіораванті, (зокрема й таких класиків, як Я. Захва-
Я. Бухвостова, М. Земцова, С. Чевакін- тович чи Б. Геркен) присвячені історії
ського, Д. Трезіні, В. Растреллі, Ч. Ка- мистецтва, архітектури та пам’яткам
мерона, Дж. Кваренгі, Д. Ухтомського, їхніх країн. Звернення до цих праць
А. Рінальді, М. Казакова, В. Баженова, дозволить поглибити знання з історії
А. За ха ро ва, Ж. То ма де То мо на, архітектури конкретних регіону, країни,
Д. Жілярді, І. Старова, А. Вороніхіна, історичної доби.
О. Бове, К. Россі, К. Тона, О. Монфер- На цьому тлі праці українських ав-
рана, О. Брюллова, А. Штакеншней- торів виглядають дуже скромно. Проте
дера, М. Бенуа, Ф. Шехтеля, О. Щу- варто ознайомитися зі статтями О. Го-
сєва й інших. Найзначніші з цих праць дованюк про взаємозв’язки в мурованій
наведені в бібліографічному списку в архітектурі України, Білорусії та Литви
кінці книжки. XIV–XVI ст., М. Лібмана про особли-
Архітектура Білорусії представлена вості архітектури бароко в Середній та
книжками В. Чантурія, О. Трусова, Східній Європі, І. Русиної про барокову
Ю. Якимовича, І. Слюнькової, Л. Алєк- архітектура Словаччини, Ю. Диби —
сєєва, статтями Є. Квітницької, а також про ранні польські ротонди, а також зі
вражаючою колективною працею, статтями Р. Михайлової, котра тор-
присвяченою втраченим об’єктам кається питання розвитку угорського
архітектури й містобудування «Страча- мистецтва й архітектури ХІ–ХІІІ ст.
8
Частина 1.
Архітек тура балканських і придунайських країн
У цій частині розглядається архітек- весь Балканський півострів й було су-

тура країн, що розташовані на півночі перником Візантійської імперії.
Балканського півострова та в басейні Монументальна архітектура в Бол-
річки Дунаю. Це сьогоднішні Болгарія, гарії — явище пізнє (порівняно з
країни колишньої Югославії, Молдавія Грецією). На відміну від Сербії, се-
та Румунія. Архітектура цих країн нале- редньовічна болгарська архітектура
жить до візантійського культурного ко- відзначається єдністю до кінця се-
ла й розвивалася під домінантним редньовіччя і не поділяється на ло-
впливом Православ’я. Але цей регіон кальні архітектурні школи. Щоправда,
протягом своєї складної історії контак- архітектура періодів двох болгарських
тував як з західним католицьким царств відома за локальними групами
світом, так і з ісламським, який тут з пам’яток на невеликій території: доби
XIV ст. представляла Османська ім- Першого Болгарського царства —
перія. Саме взаємодією античного та пам’ятками тодішніх столиць Плиски
візантійського субстрату з оригіналь- і Преслави, а також Охриди й Преспи
ною творчістю місцевих південно- в Македонії; Другого царства — пере-
слов’янських і романських народів, а важно пам’ятками Месемврії (нині —
та кож зазначеними вище впливами Несебр) та тодішньої столиці — Вели-
виз на чаєть ся своєрідність і не пов - ко–Тирново.
торність архітектури кожної з країн Періодизація:
цього регіону. 1. Ранньохристиянська
(доболгарська) архітектура:
ІV–VІ ст.
Архітектура Болгарії 2. Архітектура
Першого Болгарського царства:
Країна розташована у північно– 680–1018 рр.
східній частині Балкан, виходить до 3. Архітектура
Чорноморського узбережжя. На цій Другого Болгарського царства:
те риторії віддавна жили фракійські 1185–1396 рр.
племена, були грецькі колонії; з І ст. 4. Архітектура доби турецького
нової ери сюди поширилася влада панування: XV–XVIII ст.
Римської імперії. На початку VII ст. у
цей край з півночі, з–за Дунаю, пере- 1. Ранньохристиянська архітек-
селилися південні слов’яни. У середині тура на території Болгарії представле-
того ж століття сюди прийшов з Приа- на, головним чином, рештками муро-
зов’я кочовий тюркський народ — пра- ваних фортець і базилік. Найбільша їх
болгари. Тут ці племена змішалися і кількість була збудована за часів
після успішної війни проти Візантії візантійського імператора Юстиніана І
утворили державу в 680 р. У 865 р. (527–565 рр.).
Болгарія прийняла християнство. Істо- Відомі три варіанти базиліки:
рично Болгарське царство в добу свого елліністична, склепінчаста і купольна.
найвищого розвитку за царя Симеона Елліністичні були поширені на Чорно-
(893–927 рр.) охоплювало мало не морському узбережжі, мали три нави,
9
Архітектура балканських і придунайських країн
нартекс, апсиду, базилікальний розріз Св. Ірини в Константинополі. Розвине-

і дерев’яні перекриття (базиліка на Пи- ний тип купольної базиліки — собор
ринч–тепе біля Варни, «Стара митро- Св. Софії в Софії VІ ст., що має три на-
полія» в Месемврії другої половини ви, базилікальний розріз, розвинені
VІ ст.). Склепінчасті базиліки були та- трансепт і нартекс, фланкований кап-
кож тринавовими, з нартексом і трьо- лицями; всі компартименти нав і нар-
ма апсидами (монастирська церква в тек са пе рек риті хрес то ви ми скле -
Белово VІ ст.). Середня нава була пе- піннями; на середохресті — глухий
рекрита циліндричним склепінням на купол на пандативах.
підпружних арках, бічні — хрестовими Інші типи храмів цієї доби: однона-
склепіннями. Купольні базиліки мають вові, хрещаті і центричні. Останній тип
аналогічну, але дещо ускладнену представляє «Червона церква» VІ ст. в
структуру (церква Єленського монас- Перуштиці під Пловдивом — тетракон-
тиря біля Пірдопа VІ ст.); частина се- ховий храм з окружною галереєю і роз-
редньої нави перед вімою була увінчана виненим нартексом з двома каплицями.
куполом, решта середньої нави перек-
ривалася циліндричним склепінням; за 2. Архітектуру Першого Болгар-
типом ця базиліка близька до церкви ського царства характеризують три
основні групи пам’яток:
Фортеці й монументальні палаци
правителів у столицях — Плисці й
Преславі початку Х ст.
«Велика базиліка» в Плисці, інші ба-
зилікальні церкви в Плисці й Охриді
(ІХ–Х ст.).
Хрестовокупольні храми в околицях
Плиски і Преслави (Х–ХІ ст.).
Плиска і Преслав (Преслава) були
послідовно резиденціями болгарських
ханів і царів. Обидва міста, розташо-
вані на високих пагорбах, мали
дводільну структуру з чотирикутними
мурованими цитаделями в центрі та
зовнішнім містом, оточеним по пери-
метру земляним валом з ровом (Плис-
ка), муром (Преслав). Встановлено,
Базиліка Св. Софії в Софії
«Червона церква» в Перуштиці План «Великої базиліки» в Плисці
10
Архітектура Болгарії
що Преслав (893–972 рр.) будувався Унікальною пам’яткою цієї доби є

за зразком Плиски, про що свідчить, центрична кругла церква в Преславі
зокрема, ідентичність міських брам. Х ст. (900–х рр.), що складалася з ро-
Збереглися також муровані фортеці тонди, до якої прилягали 12 екседр
поблизу Мадара та Охридська форте- (у т.ч. вівтарна), а також притвора з
ця царя Самуїла. Мури викладалися з вежами та атріуму (можливо, прибу-
тесаного й ламаного каменю. дованого дещо пізніше). Вона була
Збереглися рештки царських па- па лацовим храмом царя Симеона,
лаців у Плисці та Преславі, що були роз- котрий, імовірно, замовив майстрам
виненими комплексами мурованих відтворити один з храмів Константино-
будівель (тронний зал у Плисці у вигляді поля, де він жив замолоду й отримав
двоярусної базиліки з апсидою та дво- освіту. Це — вплив давніших візан-
поверховий житловий палац, початок тійських центричних храмів, типу Сан–
ІХ ст.). Таким само базилікальним, дво- Вітале в Равенні.
ярусним був тронний зал у Преславі. Малі парафіяльні храми будувалися
У другій половині ІХ ст. цар Борис у вигляді хрестовокупольних чотири–
збудував «Велику базиліку» у монас- або шестистовпних храмів, обов’язково
тирі в Плисці — найбільшу церкву з нартексом і одним куполом (церкви
Болгарії (довжина — 99 м). Це була зламу Х–ХІ ст. монастиря Патлейн біля
три на во ва, три ап сид на ба зиліка з Преслави, а також у Преславі). Відомі й
нартексом, екзонартексом і розвине- чотиристовпні храми без нартекса —
ним атріумом. За архітектурними фор- церква Іоанна в Месемврії ХІ ст. Рідше
мами — дуже архаїчна, близька до зустрічаються безстовпні купольні хра-
візантійських базилік VІ ст. Тоді ж у ми (храм у Виниці Х ст.). Фасади всіх
Плисці було збудовано 8 однакових церков розчленовані глухими аркадами.
тринавових базилік меншого розміру
(17,2 х 13,2 м), також ще кілька менших 3. Архітектура Другого Болгар-
базилік. До цього ж типу близькі Прес- ського царства розвивалася після
лавські базиліки. У Західній Македонії більш ніж півторасотлітньої перерви,
ти пом ве ли ко го хра му та кож бу ла яка була пов’язана зі знищенням
базиліка, у т.ч. купольна — собор Візантією Першого Болгарського
Св. Софії в Охриді Х ст. царства і захопленням його території.
Плани малих базилік у Плисці й Преславі

ІХ–Х ст.
11
Кругла церква в Преславі
Месемврії — важливому торговельно-

му порту. Архітектура цієї доби подо-
лала архаїзм і залежність від Констан-
тинопольської та Грецької шкіл візан-
тійської архітектури й вирізняється
великою своєрідністю. В цю добу за-
вершилося формування самостійної
Болгарської Архітектурної школи, що
належала до візантійського культурно-
го кола.
Характерними рисами є зменшен-
План Круглої церкви в Преславі ня розмірів храмів і посилення декора-
тивності. Зразком такої мініатюризації
храму є Боянська церква поблизу
Столицею відродженої держави стало Софії ХІІ ст. з пізнішими прибудова-
нове місто Тирново (Велико Тирново), ми — безстовпна, однокупольна.
яке лишалося центром Болгарії понад Пам’яткою доби візантійського па-
200 років. В цю добу будувалося бага- нування є хрестовокупольна церква
то мурованих фортець на неприступ- Земенського монастиря зламу ХІ–
них пагорбах, з циліндричними, чоти- ХІІ ст., увінча на од ним ку по лом на
рикутними чи багатогранними башта- високому світловому підбаннику, з
ми. Найкраще була укріплена столиця двохуступчастими арками на фасадах.
Велико Тирново, де на неприступній Першою пам’яткою після звільнен-
горі збудували компактний уфор- ня від Візантії стала двоповерхова
тифікований царський палац, що церква–усипальниця Петрицької Бого-
включав базилікальний тронний зал, родиці в Асеновій фортеці кінця ХІІ ст.
церкву й житлові покої. Це — новий тип однонавового одноку-
Основна архітектурна діяльність польного видовженого храму з дзвіни-
в цю добу зосередилася в столиці та в цею над нартексом.
12
Архітектура Болгарії
Церква Пантелеймона і Миколая

(Боянська церква) поблизу Софії Церква Архангелів Гавриїла
і Михаїла в Месемврії
Церква Пантократора
в Месемврії
Основні пам’ятки Месемврії пер-

шої половини XІV ст.: церкви Іоанна
Алітургіта (Неосвяченого), Пантокра-
тора, Архангелів Гавриїла і Михаїла.
Всі вони видовжені, триапсидні, з нар-
тексами, дві перші — хрестовоку-
польні, тринавові, шестистовпні, ос-
тання — безстовпна. Вінчалися одним
куполом на світловому підбаннику,
якому композиційно підпорядковува-
лися від одного до семи глухих куполів
на пандативах. Вони мають висотну
композицію з підкресленими верти-
кальними тягами: їх фасади розчлено-
вані лопатками, ритм яких не пов’яза-
ний з членуваннями інтер’єру; лопатки
вінчає глуха аркатура подвійного
Церква Параскеви П’ятниці

в Месемврії
13
профілю. В муруванні застосовано будувати лише дерев’яні храми, ни-

білий камінь, червону цеглу, полив’яні зенькі або вкопані в землю. Тому при
коль о рові ро зет ки й ча шеч ки, що будівництві мурованих церков вико-
створює активну поліхромію на фаса- ристовувався найпростіший тип — од-
дах. нонавовий, безстовпний, одно– або
У цю ж добу певного розвитку набу- триапсидний, з циліндричним скле-
ли триконхові храми — під впливом пінням, з притвором або без нього (сім
архітектури Св. гори Афон (церква По- церков села Арбанасі). У кращих умо-
гановського монастиря ХІІІ–XІV ст.), а вах був Бачковський монастир — став-
також безстовпні купольні та безку- ропігія Константинопольського патрі-
польні церкви (церква Параскеви П’ят- арха. Тут протягом першої половини
ниці в Месемврії). XVII ст. збудовано комплекс мурованих
споруд, згрупований навколо двох
4. Архітектура доби турецького внутрішніх дворів, а також у 1604 р. —
панування виявляє всі риси занепаду, соборну церкву — хрестовокупольну,
пов’язані з втратою державності, з ту- однобанну, триконхову.
рецькими руйнуваннями міст, фор-
тець, монастирів і храмів, а також з
забороною турецької влади будувати
високі купольні церкви. Дозволялося План Бачковського монастиря
14
Архітектура Сербії
їхня історія. Всі ці землі ніколи не були

частинами однієї держави. Тільки про-
тягом ХХ ст. вони утворювали єдину
державу — Югославію, яка розпалася
у 1990–х рр. по історичних та культур-
них лініях поділу (православні, католи-
ки, мусульмани). Для всього цього
регіону характерні значні локальні
відмінності в архітектурі з домінуван-
ням православного візантійського
Будинок Хаджиілієва у с. Арбанасі впливу в центральних і східних облас-
тях (Сербія) і, натомість, домінуванням
західних, романо–готичних впливів на
Пам’яткою турецького панування Адріатичному узбережжі — в Хорватії
лишилася мечеть Буюк–Джамі в Софії та Словенії. Тому архітектуру цих двох
1474 р. великих областей, одна з яких пов’яза-
З XVII ст. збереглися житлові будинки на з православним культурним колом,
багатого села Арбанасі біля Тирново — а друга — з католицьким, ми розгляда-
дерев’яні, на високому мурованому з тимемо окремо.
каменю цокольному поверсі, прямо-
кутні в плані, з широкоми звисами
вальмового даху на кронштейнах. Сербія
Наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст.
розпочалося відродження болгарської Процес становлення архітектури в
національної архітектури, пам’яткою Сербії відбувався пізніше, ніж у Болга-
якого є ансамбль Рильського монасти- рії, що пов’язано з більш пізнім часом
ря 1816–1819 рр. Після визволення формування сербської державності.
Болгарії від турецького панування Сербська держава виникла в останній
архітектура розвивалася в річищі істо- чверті ХІІ ст., а розквіт сербської
ризму під визначальним впливом архітектури припадає на ХІІІ–XIV ст.,
архітектури Російської імперії та за тобто на час після 1217 р., коли велике
участю провідних російських архітек- жупанство перетворилося на Сербське
торів (Собор Олександра Невського в королівство, ядром якого були області
Софії, 1904–1912 рр., архітектор Косово і Метохія, суміжні з Македонією
О. Померанцев). та Грецією. Це сусідство наклало свій
відбиток на формування сербської
архітектури, яка розвивала тип візан-
Архітектура Сербії та Хорватії тійського хрестовокупольного одно-
банного храму. Протягом ХІІІ–XIV ст.
У ІХ ст. у внутрішніх і західних части- сербські храми набували все більш ви-
нах Балканського півострова з’явили- сотних композицій, їхні пропорції
ся численні слов’янські князівства, те- стрімко витягувалися вгору, а об’єми
риторії яких вклинились поміж двома ставали розчленованішими.
тодішніми наддержавами — Візантією До складу Сербії історично входили
та Священною Римською імперією. такі області, як уже згадувані Косово і
Архітектура цих князівств, перебуваю- Метохія, Македонія, Зета, Рашка, Мо-
чи під домінантним впливом як пра- равія. В усіх цих областях для міських
вославної Візантії, так і латинського поселень були характерними наяв-
Заходу, була такою ж строкатою, як і ність: мурів навколо них (Ново–Брдо,
15
Смедерево), мурованих феодальних

замків (Марков град), укріплених мо-
настирів (Манасія). Характер оборон-
них укріплень цілком відповідав
візантійським традиціям — високі му-
ри з зубцями, прямокутні тристінні
оборонні башти (відкриті з боку фор-
течного подвір’я). Візантійським же
традиціям відповідав і характер нечис-
лених будівель цивільної архітекту-
ри — па лаців (Сме де ре во), інших
житло вих будівель (у сербсь ко му
монастирі Хіландар на Афоні), монас-
тирських трапезних (Манасія, Студе-
ниця, Дечани).
Натомість церковна архітектура
Сербії, представлена численними
пам’ятками, чітко поділяється на
декілька етапів та місцевих шкіл з
досить виразними відмінностями.
1. Ранньофеодальний етап, який
охоплює в Зеті два століття
(кінець ІХ — кінець ХІ ст.), Петрова церква в Расі
а в Рашці та Македонії — час
з кінця ІХ ст. до 20–х рр. ХІ ст.
2. Етап візантійського панування:
в Рашці з 20–х рр. ХІ ст. до
останньої чверті ХІІ ст.;
у Македонії — з 20–х рр. ХІ ст.
до кінця ХІІІ ст.
3. Рашківська школа: остання
чверть ХІІ ст. — середина XIV ст.
4. Македонська і Косовсько–
Метохійська школа: кінець
ХІІІ ст. — остання чверть XIV ст.
5. Моравська школа: остання
чверть XIV ст. — середина XV ст.
Для ранньофеодального етапу Церква Пантелеймона в Нерезі
характерні невеликі храми в Маке-
донії — базиліки (в Охриді), триконхи
(У Вінені й Охриді), тетраконхи (Петро- Для візантійського етапу харак-
ва церква в Расі, Заневацька церква та терні де що більші розміри храмів.
церква в Велюсі, всі — Х ст.). Будівлі — Будувалися тринавові склепінчасті
з бутового й тесаного каменю, з пра- базиліки, церкви типу «вписаного
вильними рядами цегли. Склепіння — хреста» (п’ятикупольна церква Панте-
циліндричні та купольні, з застосуван- леймона у с. Нерезі поблизу Скопле,
ням як пандативів, так і тромпів (Пет- стара Георгіївська церква в Старо–На-
рова церква в Расі). Фасади оформ- горичині); однонавові церкви зального
лені двоуступчастими глухими арками. типу (церкви Георгія в Курбінові, Петра
16
на однойменному острові озера Прес- позиція Рашківського кубічного без-

па і Миколи в Маркова–Вароші). Муру- стовпного храму, увінчаного однією
ванння — з тесаного каменю і цегли, широкою світловою банею, з притво-
укладених горизонтальними шарами, ром і фа са да ми, розч ле но ва ни ми
трапляється й мурування цілковито з лопатками (церква Миколи біля Кур-
тесаного каменю (Георгіївська церква шумлина, 1169–1172 рр.). Пізніше хра-
в Старо–Нагоричині). Склепіння — ми цього типу набули рис романської
здебільшого циліндричні, рідше — стилістики, зумовлені мистецькими
хрестові. Фасади поліхромні завдяки впливами з Адріатичного Помор’я,
змішаному муруванню, вирішені глухи- зразком чого є монастирський храм
ми аркадами й завершені зубчастими Богородиці в Студениці (1183–
карнизами. 1193 рр.) дуже видовженого плану з
Рашківська школа контрастно чітко виявленою композиційною вер-
відрізняється від архітектури південної тикаллю і суто романським вирішен-
Сербії — Косова, Метохії та Македонії. ням фасадів з застосуванням аркатури,
У ХІІ ст. вже склалася принципова ком- лопаток, біфоріїв і трифоріїв, перспек-
Плани й поздовжні розрізи церков Рашківської школи:

А – Миколи біля Куршумлина; Б – Богородиці в Студениці
17
тивних порталів. У ХІІІ–ХІV ст. місцеві частим наростанням мас до централь-

зодчі посилили ці риси, надавши цент- ного купола і суто романським
ральним частинам храмів ще вираз- вирішенням фасадів, обличкованих
ніших баштоподібних обрисів. Етап- смугами білого й рожевого мармуру.
ною, завершальною пам’яткою Раш- Македонська і Косовсько–Ме-
ківської школи є монастирський храм у тохійська школа розвивала храми
Дечанах, збудований у 1327–1335 рр. типу вписаного хреста, які поділяють-
на замовлення короля Стефана Душана ся на три групи: однокупольні; п’яти-
«протомайстером», ченцем– францис- купольні; витягнуті в поздовжньому
канцем Вітою з міста Котора на напрямку. Пам’ятками типу простого
Адріатиці. Храм має ускладнену ба- вписаного хреста є церкви Архангелів
зилікальну п’ятинавову, п’ятиапсидну, у Штипі 1332 р. та в монастирі Лісново
багатостовпну композицію зі ступін- 1341 р. Розвиненіші типи представля-
Аксонометричний розріз
монастирського храму
в Дечанах
18
ють п’ятикупольні храми з виразними ного купола. Центральна частина хра-

рисами базилікальності та з помірно му, що спирається на чотири групи
виявленим центричним наростанням внутрішніх пілонів, підноситься над
мас до головного купола — церкви бічними. Цей вертикалізм підкреслю-
Ле вись кої Бо го ро диці в Приз рені ють і середні закомари кожного з фа-
1307 р., Георгія в Старо–Нагоричино садів, які значно підносяться над
1313 р. Шедевром сербської архітек- бічними закомарами.
тури є п’ятикупольна церква в Грача- Фасадним декором цих храмів є:
ниці 1321 р., яка має дуже динамічну перегородчасте мурування з тесаного
висотно–ярусну композицію зі ступін- каменю, цегляні візерунки, фризи з
частим наростанням мас до централь- поліхромних полив’яних розеток.
Плани й поздовжні розрізи

церков Македонської і Косовсько–Метохійської школи:
Архангелів у монастирі Лісново; Архангелів у Штипі
19
Церква Левиської Богородиці

в Призрені.
План і поздовжній розріз
Моравська школа існувала протя-

гом лише 80 років, коли після програної
сербами битви з турками в 1389 р. на
Косовому полі рештки сербської дер-
жав ності зат ри ма ли ся в північній
області — Моравії. Моравська школа
синтезувала основні риси Рашківської,
Косовсько–Метохійської шкіл з харак-
терними елементами церковної ар-
хітектури Афона. Ця школа розробляла
Церква Лазариця в Крушеваці.

Церква в Грачаниці.
Східний фасад і план
20
один тип храму — видовжений, хресто-

вокупольний з однією або п’ятьма
світловими банями, з чотирма стовпа-
ми (великі храми) або безстовпний
(малі храми), з обов’язковими екседра-
ми з північного та південного боків —
так званими півницями (там стояли
півчі під час літургії). Така композиція,
наближена до триконхової, походить
від афонських монастирських храмів.
Для всіх храмів цієї школи характерне
ступінчасте наростання мас до цент-
ральної бані. Архітектурне членування
фа садів і їх декор не пов’язані з
інтер’єром: застосовано декоративне
мурування, шахове обличкування,
різьблення по каменю, поліхромні
вставки та полив’яні розетки.
Основні пам’ятки: церква Лазариця
в Крушеваці 1474 р., монастирський
храм в Каленич 1417 р., церкви в Рава-
ниці 1381 р., у Манасії 1418 р., у Лю-
Церква монастиря Каленич.

Північний фасад церкви в Раваниці Розріз церкви в Раваниці
21
План церкви в Любостині
Північний фасад церкви

в Любостині
Кладовищенська церква в Смедерево
22
Архітектура Хорватії
ра континентальних частин Хорватії та

Словенії близька до архітектури Авс-
трії, Баварії та Чехії. Архітектура
Адріатичного узбережжя (Хорватсько-
го і Словенського Помор’я) була під
впливом архітектури Італії, а Зетського
Помор’я — під перехресним впливом
італійської та сербської архітектури.
Воєводина з її сербським населенням
ще у ІХ ст. була завойована угорцями,
тому її середньовічна архітектура
близька до угорської.
Архітектура вищезазначених зе-
Декор закомари сербського храму мель розвивалася на ґрунті потужних
дороманських архітектурних традицій,
які дали основні типи християнських
бостині 1388 р., кладовищенська церква храмів — од но на во вий з ку по лом,
в Смедерево середини XV ст. хрещатий, ротондальний. Всі ці типи
Храми Моравської школи чітко де- є спільними також для Чехії (Великої
монструють процес розвитку — посту- Мо равії), Сербії та Болгарії. Визна-
пове підвищення об’ємів, підкреслен- чальною рисою розвитку архітектури в
ня вертикалізму архітектурних форм, Хорватії та інших областях Адріатично-
насичення фасадів пишним поліхром- го узбережжя є тривале побутування
ним декором. Таким чином, Моравська романських форм, які змінилися готич-
школа завершила розвиток середньо- ними значно пізніше, ніж в інших краях
вічної сербської архітектури. Продов- Європи. Саме звідси романські форми
ження цих традицій спостерігається в проникали на схід — у Сербію.
архітектурі сусідньої Валахії XV–XVІ ст. Періодизація розвитку архітектури
цих земель дещо умовна з огляду на
історичну специфіку їхнього розвитку,
Хорватія та інші області явища ретардації (запізнення) та кон-
Адріатичного узбережжя тамінації (поєднання) різних стилістич-
них проявів:
Тут розвивалася дещо інша архітек- 1. Дороманський етап: ІХ–Х ст.
тура, яка мала спільний з іншими бал- 2. Романо–готичний етап:
канськими країнами античний суб- середина ХІ–XV ст.
страт, але була зорієнтована на 3. Ренесансний етап:
франкську Священну Римську імперію кінець XV–XVІ ст.
та латинське християнство, відмінність Розгляд архітектури до епохи Ре-
якого від східного стала принциповою несансу доцільно вести за основними
після церковного розколу 1054 р. Ці землями — Хорватія, Словенія, Зет-
землі — Хорватія, Словенія, Зетське ське Помор’я.
Помор’я та Воєводина — мають
відмінності в географічному розташу- Хорватія. З VІ ст. хорвати були під
ванні, етнічному складі, культурних владою Візантії і франків, з ІХ ст. Дал-
традиціях та історичному розвиткові. матинська Хорватія стала незалеж-
Ці відмінності зумовили місце архітек- ною, з Х ст. — королівством, яке
тури зазначених земель у загаль- об’єдналося з Паннонською Хор-
ноєвропейському контексті. Архітекту- ватією, а в 1102 р. об’єдналося з Угор-
23
щиною, що зумовило поширення тут (в Рабі). В католицьких монастирях бу-

спершу романської, а згодом — готич- дують келії, дорміторії, рефекторії дов-
ної архітектури. В Далмації, на кола клуатру — прямокутного в плані
Адріатичному узбережжі, хорвати за- ар кадного двору (клуатр францис-
селили античні міста (Нін, Спліт) та канського монастиря в Дубровнику,
збудували нові (Шибеник). Спліт до 1317–1348, майстер Міха з Бару).
XІV ст. містився в межах колишнього У дороманську добу церковна
палацу римського імператора Діок- архітектура ґрунтувалася на рим-
летіана. Основними містами Хорватії сько–візантійських і ранньохристи-
були Загреб, Дубровник, Задар, Трогір. янських традиціях, запозичуючи деякі
Всі вони мали муровані укріплення. Бу- західні форми. Найдавніші христи-
дувалися муровані феодальні замки з янські храми — зального типу (церква
донжонами, на околицях міст зводили- в Уздолії 895 р.), зального типу з купо-
ся замки типу «кастель», де розміщали лом (церква Св. Петра в Пріко 1074 р.),
міську залогу. У ХІІ ст. з’являються тринавові базиліки (церква Св. Вар-
перші му ро вані князівські па ла ци вари в Трогірі 800 р.). Унікальним був
дво на во вий дво ап сид ний храм
Св. Петра в Задарі (точно не датова-
ний). Тип хрещатих однокупольних
храмів представлений двома церква-
ми ХІ ст. у Ніні — Св. Миколая і
Св. Хреста. Найвідомішою ротондою є
триапсидна церква Св. Доната в За-
дарі 805 р., що належить до архітектур-
ного типу ротондальної базиліки і вхо-
дить до складу соборного комплексу.
У цьому ж комплексі зберігся й бап-
тистерій у вигляді ротонди з шістьма
конхами довкола центрального ци-
ліндричного об’єму. Фасади пам’яток
цієї доби дуже прості, муровані з каме-
ню й розчленовані пласкими лопатками.
Класичний тип романської базиліки
з’явився в Хорватії разом із ченцями
Бенедиктинського ордену (церква
Св. Петра на острові Раб ХІ ст.). Най-
кращими зразками романських трина-
вових базилік є собори в Трогірі (пер-
ша половина ХІІІ ст., майстер Радован)
та в Задарі (друга половина ХІІІ ст., за-
вершений у 1285 р., з трьома перспек-
тивними порталами на головному фа-
саді, ярусами глухих аркад і двома
вікнами–розами). Ці базиліки спорід-
нені з тогочасною архітектурою двох
областей Італії — Ломбардії та Апулії.
Спліт. Наприкінці ХІІІ ст. у Спліті біля ко-
Фасад і плани першого та другого лишнього мавзолею римського імпе-
ярусів соборної дзвіниці ратора Діоклетіана, перетвореного на
24
Задар. План соборного комплексу з базилікою, дзвіницею, баптистерієм

і церквою Св. Доната.
Розріз церкви Св. Доната
25
неніші — з палацом і капелою (замок у

Шкоф’їй Лоці ХІ ст.), іноді — з кількома
смугами мурів (Цельє, Птуй).
Дороманські храми були зальними,
з пласкими дерев’яними стелями й
прямокутними в плані склепінчастими
вівтарями. Відомі тринавові триап-
сидні базиліки (церква Іоанна Предтечі
поблизу Залавара ІХ ст.). До цього ж
архітек тур но го ти пу на ле жа ли й
місцеві бенедиктинські церкви ХІІІ ст.
(мо нас тирсь ка церк ва в Горнь о му
Граді); цистерціанські церкви мали
трансепт (церква в Стично середини
ХІІ ст.), а картезіанські — були прямо-
кутними в плані, з вівтарем, об’єдна-
ним з навою (церква в Юрклоштері
1227 р.). Домініканські й францис-
канські церкви були однонавовими, з
Головний фасад церкви Іоанна видовженими вівтарями. Сільські хра-
Предтечі в Трогірі ми продовжували будуватися однона-
вові, з вежами на західному фасаді
міський собор, збудовано монумен- або над апсидою. Відомі також ротон-
тальну дзвіницю у формах розвиненої ди, що будувалися як хрещальні чи
романіки, завершену в XІV ст. Анало- сільські храми.
гічні дзвіниці були збудовані в багатьох Першими суто готичними будівля-
містах цього краю (Задар, Дубровник, ми стали францисканська церква в
Котор, Хвар, Шибеник). У XІV ст. орде- Птуї (1260 р.) і монастирський клуатр в
ни францисканців та домініканців про- Стично. Готика в Словенії поширилася
довжували будувати скромні храми з XІV ст. Сільські храми стали більш
зального типу з лаконічними фасада- уніфікованими — зального типу, з де-
ми, що мали характерні романські ло- рев’яною стелею та гранчастим вівта-
патки, аркатуру й портали (церква рем, перекритим нервюрним скле-
Іоанна Предтечі в Трогірі XІV ст.). пінням, зі стрільчастим порталом на
західному фасаді. Західний щипець
Словенія має складну історію, нерідко вінчався дзвіницею. Більші
пов’язану з державою Само, васаль- храми мали вежі на західному фасаді
ною залежністю від франків, згодом — чи по ряд з вівта рем. Прек рас ним
від угорців. На зламі ХІІ–ХІІІ ст. ці землі зразком словенської готики є церква
потрапили під владу австрійських з вежею в Март’яницях кінця XІV ст.,
Габсбургів. З VІІІ ст. тут утвердилося зодчий Йоганнес Аквіла з Радгони.
християнство, а з ХІІ ст. з’явилися мо-
настирі різних католицьких орденів Зетське Помор’я. Назва області
(Цистерціанський монастир у Стично, походить від ранньофеодальної дер-
Картезіанський — у Жичі), оточені обо- жави Зети ІХ ст. Тут співіснували пра-
ронними мурами. Міста (Копар, Піран, вослав’я, католицизм (католицьке
Любляна) отримали муровані укріп- єпископство в Барі засноване в
лення по периметру. Замки феодалів 1067 р.) і богумільство (єретичне вчен-
зводилися з донжонами, найрозви- ня). У 1185 р. Зетське Помор’я увійшло
26
до складу Сербії, а з середини XV ст. світловим куполом над однією з травей

ним заволоділа Венеція. І тільки Дуб- середньої нави. Розвиненіші роман-
ровник з прилеглими територіями, ські форми мають пізніші великі храми:
містами й островами був суперником Св. Павла в Которі (1266 р.), Св. Мико-
Венеції і зберігав незалежність до по- лая (1288 р.) та Св. Марії (1340 р.) у
чатку ХІХ ст. Будві. Вплив готики тут був незначним,
Міста Зетського Помор’я протягом проявившись лише у стрілчастості
ХІІІ–XІV ст. отримали муровані укріп- вікон і нервюрних склепінях. Тож ро-
лення. Церкви дороманської доби — манські архітектурні форми затрима-
зального типу, з циліндричними скле- лися аж до кінця XІV ст. Інші которські
піннями на підпружних арках з апсидою; однонавові купольні церкви демон-
іноді такі церк ви вінча ли ся глу хою струють зв’язок з архітектурою Сербії
банею (Іванівська церква на острові (церква Св. Луки 1195 р., Колегіата
Лопуд Х ст.). У цю добу відомі також 1221 р.). Майстри із Зетського По-
триконхові й ротондальні шести– й мор’я багато працювали в Сербії,
восьмиконхові храми. З ХІ ст. зводили- будуючи храми Рашківської, Маке-
ся тринавові базиліки, перекриті де- донської та Моравської шкіл — Віта з
рев’яними кроквами. Пізніше базиліки Котора, Радован, Міха Бранко з Бару.
стали перекривати хрестовими скле- Це забезпечувало перенесення
піннями, прикладом чого є романський архітектурного досвіду між різними
собор Св. Трифона в Которі 1166 р. з областями й сприяло рівномірнішому
двома вежами на західному фасаді та розвитку архітектури.
Собор в Которі.
Загальний вигляд і план
27
Архітектура епохи Ренесансу Дубровник, Вараждин та нове рене-

(XV–XVІ ст.) тут, у Хорватії та інших об- сансне місто Карловац у Хорватії, збу-
ластях Адріатичного узбережжя, доване за характерним італійським
відзначається певною своєрідністю, планом «ідеальних міст» у 1579 р. у
пов’язаною як з тривкістю готичних вигляді шестикутної зірки з наріжними
традицій, так і з тісними зв’язками з бастіонами. Прикладом нового міста
Італією, особливо з Венецією, яка до з регулярним планом є Паг на одной-
1570 р. володіла частиною Зетського менному острові, закладений у 1443 р.
(Чорногорського) Помор’я. Цими об- за проектом знаменитого місцевого
ластями не змогла заволодіти Туреч- архітектора, уродженця Задара Юрія
чина, тож вони розвивалися в єдиному Далматинця, котрого вважають най-
річищі з західним, католицьким світом. видатнішим майстром доби пізньої
При цьому в Далмації, безпосередньо готики.
на Адріатичному узбережжі, вплив У цей же час завершується форму-
італійського Ренесансу був досить вання Дубровника, в якому брали
відчутним, тоді як в континентальних участь Юрій Далматинець, фло-
областях Словенії та Хорватії готика рентієць Мікелоцці та місцевий зодчий
панувала аж до початку XVІІ ст. Паскойє Мілічевич. Дубровник розви-
У цей час будується багато мурова- вався згідно з правилами, встановле-
них укріплень як баштового, так і бас- ними містобудівним статутом 1272 р.
тейного, а згодом — і бастіонного типу, Ці правила, зокрема, забороняли бу-
з’являються уфортифіковані церкви. дувати високі приватні палаци в межах
Особливо добре були укріплені міста міських оборонних мурів. З середини
План міста Дубровника
28
XV до середини XVІ ст. тут надбудовано У містах будуються муровані гро-

фортечні башти, збудовано укріплення мадські будівлі — «віча» або «віч-
Равелін та мол Каше, який включив ниці» — міські ратуші, нерідко з
порт у загальну структуру міста. Рядо- лоджіями та аркадними галереями
ва забудова Дубровника XVІ ст. демон- (Вараждин, 1523 р.; Загреб, 1478 р.;
струє контамінацію стильових рис го- Шибеник, 1542 р.; Трогір, XV ст.; Хвар,
тики й ренесансу. Така сама стилістика 1517 р.). Лоджія у Хварі та вічниця у
характерна для заміських вілл і палаців Шибенику завдяки ордерним аркадам
дубровницьких аристократів і купців. мають вже суто ренесансний характер.
Більшість цих будинків мали аркадні У церковній архітектурі готика
дворики. домінує повністю. У Словенії поши-
Найзначнішою громадською будів- рюється тип тринавової зальної церкви
лею Дубровника був так званий з сітчастими нервюрними склепіннями.
князівський палац — резиденція пра- Старі романські та ранньоготичні церк-
вителя Дубровницької республіки. Йо- ви збільшува ли шля хом при будо ви
го збудував італійський архітектор нових хорів (собор у Мариборі). Ціка-
Онофріо ді Джордано де ла Кава у вим зразком протестантської архітек-
другій половині XV ст. на місці попе- тури є ротондальна церква в Говчі
реднього палацу, знищеного вибухом 1582–1590 рр., зведена майстром
пороху в 1435 р. Потім його знову П. А. Піграто з готичними контрфорса-
зруй ну вав ви бух по ро ху і про ект ми й ренесансними деталями. У Хор-
відбудови розробив флорентієць М. Мі- ватії церковна готика демонструє
келоццо. У 1468 р. була розпочата пе- схожість з французькою готикою і зат-
ребудова палацу, внаслідок якої він римується тут аж до появи раннього
отримав монументальну шестиарко- бароко.
ву ордерну аркаду першого поверху,
що поєднується з суто готичними ве-
ликими вікнами другого поверху, згру-
пованими у вигляді готичних біфоріїв, а
також двох’ярусний аркадний внут-
рішній двір.
Той самий О. де ла Кава збудував у
Дубровнику в 1438 р. водогін з так зва-
ним Великим джерелом, а П. Мілічевич
у 1516 р. — будівлю митниці з аркад-
ною лоджією першого поверху.
Більшість мурованих замків, збудо-
ваних у цю добу, мають прямокутні
(Нехай, Хмельник) або трикутні плани
(Сисак). Більш розвинені типи башто-
вих замків представляють Тур’як і Жу-
жемберк. Архітектура палаців місцевої
знаті, які будувалися в містах, орієнту-
валися на венеціанську готику — палац
Цуккаті в Поречі XV ст. Пізніші палаци
мають пишніший декор, в якому про-
являються вже елементи ренесансу —
палаци Немира на острові Раб XV ст.,
палац Чипіко в Трогірі XVІ ст. Палац Цуккаті в Поречі
29
Утишинович, Грубачевич та Влаткович

за проектом флорентійця Массо ді
Бартоломео збудували двір з аркадами
домініканського монастиря в Дубров-
нику в стилі пізньої готики.
Творчість місцевих майстрів пока-
зує як тісні історико–культурні зв’язки
регіону з рештою Європи, особливо з
Італією, так і південнослов’янську сво-
єрідність готики і ренесансу в Хорватії
та Словенії.
З XV ст. в результаті турецького за-
воювання більшої частини Балкан в
Сербії, а потім і в інших областях
(Боснія, Македонія) поширюється ту-
рецька архітектура, в тому числі й куль-
това: спершу бурської школи (названа
за містом Бурсою — першою столицею
Османської імперії), а з кінця XV ст. —
Протестантська церква в Говчі ранньоцареградського стилю. Тут пра-
цював найзнаменитіший турецький
архітектор Ходжа Сінан (міст на р. Дри-
Найвизначніші пам’ятки церковної ні 1571–1577 рр.), а також його учні
архітектури збереглися в Шибенику, Хайредін Молодший (міст у Мостарі
Хварі й Дубровнику. Тринавовий бази- 1566 р.) та Рамадан–ага (мечеть у Фочі
лікальний собор у Шибенику розпочато 1551 р.). Проте ця архітектура вже на-
в 1431 р. і продовжено «прото- лежала до ісламського культурного
магістром» Юрієм Далматинцем у кола і її варто розглядати разом з архі-
1441–1473 рр., котрий додав до ба- тектурою Туреччини (див. частину 3).
зиліки трансепт. Протягом 1477– Натомість Дубровник розвивався
1505 рр. майстер Миколай Флорентієць як місто західноєвропейського Серед-
завершує середохрестя ребристим земномор’я, пройшовши всі етапи
восьмигранним куполом ренесансного стилістичного розвитку європейської
характеру, а нави собору покриває архітектури: ренесанс, бароко, кла-
циліндричними та напівциліндричними сицизм. Місто було зруйноване зем-
склепіннями, внаслідок чого утворю- летрусом у 1667 р., після чого його
єть ся три ло па те ве за вер шен ня відбудували в стилістиці бароко, яка
голов но го фа са ду, прик ра ше но го нашарувалася на романо–готичному й
перс пек тив ним пор та лом і дво ма ренесансному субстраті: романський
вікнами–розами. Таке вирішення со- собор Санта Марія Маджоре у 1672–
борного фасаду вплинуло на завер- 1713 рр. відбу до ва но як ба ро ко ву
шення фасаду собору в Хварі (XVІ ст.). купольну базиліку з трансептом,
Францисканська церква Спаса в Дуб- головну вулицю міста Страдун забу-
ровнику, збудована майстром Петром дувала бароковими палацами. У сти-
Андріїчем після 1520 р., відтворює на лістиці венеціанського бароко в 1707–
головному фасаді структуру фасадів 1717 рр. збу до ва но ку поль ну ба -
соборів у Шибенику й Хварі, заверше- зилікальну церкву Св. Влаха. Винят-
них трилопатевою кривою. На початку ко ва архітек тур на дос ко налість і
другої половини XV ст. місцеві майстри цілісність Дуб ров ни ка як пам’ят ки
30
Францисканська церква Спаса в Дубровнику
31
Двір домініканського монастиря в Дубровнику
містобудівного мистецтва та архітек- території існували три князівства —

тури давніх епох зумовили внесення Молдавія, Валахія і Трансильванія.
його в 1979 р. до Списку всесвітньої Останню в Україні, Польщі та Мос-
спадщини ЮНЕСКО. ковському царстві називали Семиго-
род — від німецької назви цього краю
Siebenburgen. Молдавія і Валахія, не-
Архітектура Молдавії, Румунії та залежні з XIV ст., були православними
Трансильванії і входили до візантійського культурно-
го кола. Їхня архітектура, пов’язана з
Території сучасних Румунії та Мол- архітектурою Болгарії та Сербії, зас-
давії в античну добу належали до Дакії, нована на візантійській спадщині.
з 166 р. входили до складу Римської Трансильванія наприкінці ХІІ ст. увій-
імперії, після падіння якої та Великого шла до складу Угорського королівства
переселення народів тут з Х ст. виник- з домінуванням католицької церкви.
ли дрібні державні утворення — кня- З огляду на це трансильванська архі-
зівства і воєводства, залежні від Бол- тектура, пов’язана з угорською,
гарського царства, Угорського коро- пройшла разом з нею етапи романсь-
лівства та Галицько–Волинського кня- кого стилю, готики, ренесансу, бароко
зівства. У добу середньовіччя на цій і класицизму (див. розділ 10). Виходя-
32
Архітектура Молдавії та Румунії
чи з цього, ми спершу розглянемо як

єдине ціле архітектуру Молдавії та
Валахії, а потім — архітектуру Тран-
сильванії.
Архітектура Молдавії та Валахії.

У добу середньовіччя Молдавія займа-
ла території сучасних Молдавії та
Північно–Східної Румунії (долини річок
Дністра, Пруту, Сирета), а Валахія —
територію сучасної Південної Румунії.
Періодизація:
1. Архітектура раннього
середньовіччя: Х–ХІІІ ст.
2. Архітектура розвиненого
середньовіччя: XIV —
перша половина XV ст.
3. Архітектура пізнього
середньовіччя: Церква у Діноджеції.
друга половина XV–XVІ ст. Фасад і план
4. Архітектура Нового часу,
що поділяється на три етапи:
– етап ренесансно–
бароковий: XVІІ — перша
чверть XVІІІ ст.
– етап бароко: 1725–1785 рр.
– етап класицизму:
1785–1850 рр.
Для архітектури раннього серед-
ньовіччя характерні дерев’яно–зем-
ляні укріплення, а також поява перших
мурованих храмів: однією з найдав-
ніших є маленька однодільна купольна
церква з апсидою у Діноджеції, за
технікою мурування близька до бол-
гарської архітектури. Церква у Ден-
суші збу до ва на з кам’яних блоків,
добутих з руїн римського міста
Сармізегетуса. Вона має тринавовий
чотиристовпний головний об’єм та ап-
сиду. Чотири стовпи несуть централь-
ну вежу романського характеру. Церк-
ва у с. Гура Сада в області Хунедоара
(Трансильванія) належить до тетра-
кон хо во го ти пу. Відомі також того-
часні зальні церкви зі склепінчастими
вівтарями й нерідко — з вежами над
західним притвором (церква ХІІІ ст. у Церква в Денсуші.
с. Стрею в Трансильванії). Поздовжній розріз і план
33
Церква у с. Гура Сада.

Архітектура розвиненого серед-

ньовіччя позначилася розвитком му-
рованого будівництва з впливами Церква Св. Миколая
західної романської і готичної архітек- в Куртя де Арджеш.
тури та, значно більшою мірою, впли- Аксонометричний розріз
вами архітектури Болгарії та Сербії,
особливо Моравської школи. Західний
вплив, що йшов через Транси льванію,
позначився, в основному, на архітек-
турі мурованих фортець XIV ст. — Ард-
жеш, Нямц, Сучава. Дві останні мали
регулярний план, близький до квадра-
та. У церковну архітектуру Молдавії
міцно увійшли такі готичні деталі, як
ступінчасті контрфорси, стрілчасті на-
личники вікон і дверей, готичне орна-
ментальне різьблення.
Муровані церкви представляють
декілька розпланувально–просторо-
вих типів. Миколаївський собор у Ре-
деуці (1359–1365 рр.) — романська
тринавова базиліка з притвором і ап-
сидою, перекрита системою склепінь
без купола, накрита високим дахом з
ширикими звисами. Найхарактер-
Троїцька церква в Сиреті.

Поздовжній розріз і план
34
нішим зразком хрестовокупольного підбаннику і притвором,

храму, пов’язаного з традиціями Бол- увінчаним глухим куполом
гарії та Візантії, є князівська церква (церква Іллі поблизу Сучави);
Св. Миколая в Куртя де Арджеш 3 – псевдотриконх, в якого
1352 р. — з однією світловою банею та бічні конхи сховані у товщі
пониженими кутовими частинами й північної та південної стін,
нартексом. Триконховий тип, пов’яза- а храм і притвор увінчані глухи
ний з традиціями Афона та Моравської ми куполами (церква в Арборі).
школи, представлений двома основ- Усі куполи й підбанники ставляться
ними пам’ятками. Церква монастиря на консольні перехресні арки. Дуже
Козія кінця XIV ст. увінчана банею на своєрідно вирішено фасади: нижня їх
високому світловому підбаннику, частина — з тесаного білого каменю,
піднесеному на ступінчастих підпруж- верхня — з цегли, декорована малень-
них арках; фасади вирішені глухою ар- кими глухими нішами. Всі рельєфні
кадою та смугами червоної цегли, деталі були поліхромними, з застосу-
білого каменю, фризів із керамічних ванням полив’яної кераміки. Все це
полив’яних розеток. Троїцька церква в створювало неповторний декоратив-
Сиреті зламу XIV–XV ст. має глухий ку- ний ефект. Найкрасивішим храмом цьо-
пол на пандативах, схований в об’ємі го часу є церква монастиря Нямц кінця
високого даху; лапідарні фасади XV ст. — однокупольний триконх, дуже
вирішені мотивом глухої аркади. видовжений з огляду на необхідність
Пізнє середньовіччя позначене влаштувати усипальницю між притво-
розквітом архітектури в Молдавії та ром та основним об’ємом храму. Стіни
Валахії, створенням власного, непов- укріплені ступінчастими контрфорса-
торного національного стилю. Най- ми, вікна вирішено у вигляді готичних
більшими містами були Тирговіште і біфоріїв. Ця церква стала зразком для
Бухарест у Валахії, Сучава і Ясси в багатьох пізніших церков.
Молдавії. У цих містах були збудовані З 30–х рр. XVІ ст. в об’єми храмів
князівські двори. У цю добу надавало- включають відкритий притвор на
ся великого значення фортечному західному фасаді, а всі фасади роз-
будівництву: у XV ст. фортецю Сучави
посилили зовнішньою смугою мурів з
баштами; в 1543–1546 рр. збудовано
круглу в плані п’ятибаштову фортецю в
Сороках на лівому березі Дністра; мо-
настирі в Путні й Сучевиці були оточені
мурами з баштами.
Основні національні типи храмів
склалися у часи правління молдав-
ського господаря Штефана Великого
(1457–1504 рр.): вони невеликих
розмірів, належать до трьох розплану-
вально–просторових типів:
1 – зального типу, перекритий
циліндричним склепінням на
підпружних арках, з однією
апсидою (церква в Белнешті);
2 – триконховий з одним Церква монастиря Нямц.
куполом на високому Аксонометричний розріз
35
Церква монастиря Воронець.

Загальний вигляд і план Єпископська церква–усипальниця
в Куртя де Арджеш.
мальовують у техніці фрески — церкви
монастирів Пробота 1532 р., Молдови- ню й мармуру в 1512–1517 рр. — три-
ця 1532 р., Гумор 1535 р., Сучевиця конхова, з розширеним притвором,
1584 р. Шедевром серед цієї групи увінчаним трьома світловими банями,
храмів вважається церква монастиря з яких дві — з «крученими» підбанника-
Воронець, розпочата будівництвом у ми; фасади пишно декоровані різьб-
1488 р., фасади якої були розмальо- ленням по каменю.
вані у XVІ ст. Усі ці храми дають Архітектура ренесансно–баро-
унікальний у європейському мистецтві кового етапу (XVІІ — перша третина
приклад синтезу архітектури й мону- XVІІІ ст.) характерна широкими архітек-
ментального малярства. Молдавські турними зв’язками обох православних
триконхові храми стали зразком для князівств з Польщею, Туреччиною,
православних церков, поширених в Північною Італією. Сюди проникають
Україні на Поділлі в XV–XVІІ ст. форми ордерної архітектури. Прик-
У той же час у Валахії будуються такі метно, що до 1600 р. у Молдавії, на
етапні пам’ятки, як Єпископська церк- відміну від Трансильванії і пов’язаної з
ва–усипальниця в Куртя де Арджеш, нею Валахії, колони взагалі не були
збудована з шліфованого білого каме- відомі.
36
У цей час у Молдавії при бу-

дівництві двох важливих церков — у
монастирі Галата в Яссах (1583 р.) та
Ароняну біля Ясс (1594 р.) застосовані
форми, характерні для Валахії: з’явив-
ся другий купол на світловому підбан-
нику над притвором; фасади цегляним
гуртом розчленовані на два яруси й
декоровані глухими аркатурами. Церк-
ва монастиря Драгомирна, збудована
у 1610 р. цілковито з каменю, дуже ви-
сока, перекрита складною системою
куполів, у т.ч. одним — на світловому
підбаннику, поєднує риси готики й ре-
несансу. Вона має бічні конхи, утоплені
в товщі північної та південної стін, а та-
кож контрапсиду з заходу. Її фасади
розчленовані пласкими контрфорсами
й завершені аркатурою та аркатур-
но–колончастим фризом. Набагато
Церква монастиря Галата в Яссах. пишніше декоровані фасади церкви
Поздовжній розріз і план Трьох Святителів у Яссах 1639 р. — во-
ни суцільно вкриті кам’яним орнамен-
тальним різьбленням. Церква монас-
тиря Голія в Яссах (1650–1660 рр.) має
аналогічну розпланувальну структуру,
але увінчана чотирма банями на
Церква монастиря Драгомирна. Церква монастиря Голія в Яссах.

Поздовжній розріз і план План і поздовжній розріз
37
План монастиря Хурез
світлових підбанниках, що спираються

на три яруси арок. Найприкметнішою її
особливістю є пізньоренесансне вирі-
шення фасадів з пілястрами великого
коринфського ордера, архівольтами й
віконними наличниками з трикутними
сандриками.
У Валахії композиції церковних
будівель розвивалися на засадах, роз-
роблених раніше. Принципово новим
елементом став відкритий притвор у
вигляді аркади на колонках, прилеглий
з за хо ду до ши ро ко го зак ри то го
притвору, який передує основному
триконховому об’єму храму. При цьо-
му закритий притвор вінчався вежою.
Фасадний декор — за зразком єпис-
копської церкви в Куртя де Арджеш
(кафедральний собор у Бухаресті
1655 р. — триконховий, увінчаний чо-
Церква монастиря
Фунденій Доамней
38
Оригінальні форми колонок і трилопа-

тевих арочок стали національною
прикметою румунської та молдавської
архітектури.
Архітектура етапу бароко (1725–

1785 рр.). У церковній архітектурі
повністю зберігалися місцеві тра-
диції — будувалися триконхові одно-
банні храми з розширеним притвором,
Будинок Коцофяну у с. Коцофені увінчаним дзвіницею, та з зовнішнім
притвором у вигляді колонної галереї
чи аркади (церква Ставрополеос у Бу-
тирма банями, з відкритим зовнішнім харесті 1730 р.). Архітектура Молдавії
притвором на аркаді). Найсуттєвіші перебувала під впливом Валахії. Тут
зміни в архітектурі Валахії сталися в теж будувалися однобанні триконхові
часи правління Костянтина Бринковя- храми з притвором, відділеним від ос-
ну (1688–1714 рр.) завдяки широкому новного об’єму трьома арками на ко-
проникненню форм пізнього італій- лонках — трифорієм. Глухий купол над
ського ренесансу і своєрідній їх пере- притвором був схований в об’ємі валь-
робці місцевими майстрами. Головною мового даху, натомість до притвору
пам’яткою К. Бринковяну є монастир прилягала ярусна дзвіниця (церква
Хурез кінця XVII ст. зі строго регуляр- Феодори в Яссах, 1761 р.). Фасади цієї
ною композицією і аркадним двором з церкви розчленовані пілястрами ри-
лоджіями. Видатною пам’яткою цієї мо–доричного ордера. На фасадах
доби є церква в монастирі Фунденій церкви Георгія в Яссах були застосо-
Доамней поблизу Бухареста, фасади вані пілястри коринфського ордера.
якої прикрашені штукатурними деко- Загалом форми бароко позначилися
ративними панно дуже тонкої роботи. переважно на декорі окремих буді-
У цивільній архітектурі розвивалися вель, не зачепивши розплануваль-
типи монастирських будівель — келії,
трапезні, кухні. Посилювалися мури й
башти укріплених монастирів, оскільки
це були єдині укріплення, які дозволя-
ла будувати тут Туреччина, у васальну
залежність від якої Молдавія і Валахія
потрапили у XVI ст. Від цього етапу
збереглися як палацові будівлі (палац
К. Бринковяну 1702 р. поблизу Буха-
реста), так і житлові будівлі (будинок
Коцофяну у с. Коцофені другої полови-
ни XVII ст.). У Валахії в цей час набув
поширення тип будинку–фортеці, що
називався «кула». Усі ці будівлі муро-
вані з каменю чи цегли, двоповерхові
на підвалах, перекриті склепіннями, з
відкритими аркадними лоджіями
горішнього поверху, через які прохо-
дять зовнішні міжповерхові сходи. Церква Феодори в Яссах
39
но–просторових композицій. У цей час якого є кафедральний собор у Киши-

у периферійних районах Молдавії про- неві, збудований у 1830–1835 рр. за
довжували зводити традиційні для проектом петербурзького архітектора
країни архаїчні триконхові одноверхі А. Мельникова — однобанний хресто-
храми (церква Рудського монастиря вокупольний храм греко–доричного
1777 р. з фасадами, декорованими ордера, а також тріумфальна арка в
двох’ярусними глухими аркадами). Кишиневі 1840 р. З’явилося також чи-
Архітектура етапу класицизму мало житлових і громадських будинків,
(1785–1850 рр.) визначалася тим, що вирішених в ордерній архітектурі, з ко-
нова стилістика поширилася ширше, лоннними портиками, галереями і
ніж ренесанс і бароко на попередніх лоджіями.
етапах. Цю стилістику принесли
архітектори–іноземці, котрі працюва- Трансильванія лежить у північ-
ли тут (І. Фрейвальд, М. Кубелка), та но–західній частині сучасної Румунії.
румуни, котрі отримали архітектурну Цей край у ХІІ ст. був приєднаний до
освіту за кордоном (Г. Асакі, О. Кости- Угорського королівства, яке належало
неску, О. Ореску). У церковній архі- до католицького культурного кола. То-
тектурі традиційні для регіону роз- му тут етапність розвитку архітектури
пла ну валь но–прос то рові струк ту ри була дещо іншою, ніж у Молдавії та Ва-
поєднувалися з класицистичними ко- лахії:
лонадами й портиками (Георгіївська
церква монастиря Нямц 1795 р., Мико- 1 – романський етап: ХІІ–ХІІІ ст.
лаївська церква в Трифешть 1798 р., 2 – готика: XІV–XV ст.
3 – ренесанс: XVI —
монастирська церква у Фрумоаса біля
середина XVII ст.
Ясс 1836 р.). Для останнього храму ха-
4 – бароко: 1688 р. —
рактерні не лише традиційна структура,
кінець XVIII ст.
чотириколонний портик римо–дорич-
5 – класицизм:
ного ордера з аркою, а й чотири де-
перша половина ХІХ ст.
коративні верхи українських обрисів.
У великих містах (Ясси, Бухарест) кла- На романському етапі для засе-
сицистична стилістика перетворилася лення малолюдного краю, особливо
на моду. В цій стилістиці було перебу- для розвитку міст, угорські королі з
довано чимало дзвіниць, особливо — ХІІ ст. закликали сюди німецьких ко-
в Бухаресті. Проте класицизм приніс в лоністів, так званих саксів. А для захис-
регіон і будівлі нових розплануваль- ту південних кордонів королівства були
но–просторових типів, таких як церк- запрошені лицарі Тевтонського орде-
ви–ротонди (у с. Лецкань біля Ясс ну. Саме ці дві обставини визначили
1795 р., церква Тейул Доамней в Буха- західний, романо–готичний характер
ресті 1833 р.). У цивільній архітектурі архітектури міст, мурованих католи-
вплив класицизму проявився в русту- цьких храмів і замків. Основними
ванні фасадних площин перших по- містами були Брашов, Сігішоара, Сібіу,
верхів, заміні ко лишніх лоджій на Альба–Юлія. Всі вони розвивалися дов-
колонні портики (будинок І. Кантакузино кола ринкової площі, на яку виходив
в Яссах кінця XVIII ст. — 1845 р.). міський храм, мали регулярне розпла-
З 1812 р. частина Молдавії (Бесса- нування, муровані укріплення з башта-
рабія) була приєднана до Російської ми й брамами і нерідко — розташова-
імперії, внаслідок чого архітектура тут ний на горі замок (Сігішоара). Основні
розвивалася в річищі російського кла- замки краю належали до типу гірських,
сицизму, найвизначнішими пам’ятками нерегулярних в плані — Бран (початок
40
Архітектура Трансильванії
Церква в Чиснедоарі.
Поздовжній розріз і план
чи двома вежами на західному фасаді

(церк ва в Чис не до арі). Най виз нач -
ніший ро мансь кий храм Трансиль -
ванії — Михайлівський собор у м. Аль-
ба– Юлія, заснований після 1241 р. і
за вершений наприкінці ХІІІ ст. під
керівництвом французького майстра
Кравецька надбрамна башта Жана із Сан–Дьє у Вогезах. Це трина-
міських мурів Сігішоари. вова пізньороманська базиліка з дво-
Фасад і план третього ярусу ма трансептами і двома вежами, які
фланкують західний фасад (одна вежа
недобудована), має багато готичних
ХІІІ ст.), Дева (1250 р.), Хунедоара елементів.
(XІV ст., радикально перебудований у У готичну добу в усіх значних
XV ст.; це — найбільший замок краю). містах — Сібіу, Клужі, Брашові, Сігішоа-
Романські храми будувалися сакса- рі, Бистриці — збудовані великі па-
ми та угорцями в формах, традиційних рафіяльні храми в готичних формах.
для Німеччини, Австрії, Угорщини: три- Усі вони масивні, зального типу, без
навові базиліки без веж або з однією аркбутанів, іноді й без зовнішніх
41
шові, названа так після того, як її стіни

вкрилися кіптявою під час пожежі
1689 р. Збудували її в 1385–1477 рр. і
вона стала найбільшим храмом
тодішньої Угорщини. Це тринавова ба-
зиліка з навами однакової висоти, з
розвиненим тринавовим гранчастим
хором і двома масивними вежами на
західному фасаді, одна з яких лишила-
ся недобудованою.
В цю добу православні церкви про-
довжують будуватися в формах, тра-
диційних для Молдавії та Валахії
(Церкви в Крісчіор 1400 р. та в Рибиці
1417 р.).
Замок в Хунедоарі, збудований у
XІV ст., був радикально перебудований
воєводою Яношем Хуньяді в 1437 р. та
1446–1452 рр., а дещо пізніше — угор-
ським королем Матіашом Корвіном.
Це — найбільш східний готичний за-
мок, що має високі мури, круглі, квад-
ратні середстінні та надбрамні башти,
еркери різноманітних форм. Всі спору-
ди увінчані дуже високими, стрімкими
дахами, а корпуси, які формують внут-
рішній двір, мають двох’ярусні готичні
аркадні галереї.
Стилістика ренесансу проникла в
Трансильванію з Угорщини і позначи-
ла ся, головним чином, на малих
архітектурних формах — порталах і та-
бернаклях церков (церква в с. Мінеу,
1514 р.). У церковній архітектурі зраз-
ком провінційного ренесансу є капела
Яноша Лозої при соборі в Альба–Юлія з
характерним порталом. Стилістика ре-
План «Чорної церкви» в Брашові несансу вплинула на цивільну архітек-
туру (ратуша в Брашові, перебудована
у XVI ст., з арковою двох’ярусною
контрфорсів. Найпоширенішим був лоджією на фасаді), а також на
тип зальної церкви (церкви в Себеші, будівництво замків: лоджія Перені в
1370–1400 рр., в Клужі, 1350 р. — угорському замку Шарошпатак (див.
друга половина XV ст.). Собор у Клужі частину 10) слугувала взірцем при пе-
тринавовий, зальний, з трьома полі- ребудові наприкінці XVI ст. замку Бат-
го наль ни ми ап си да ми, пе рек ри тий лена в Кріші — чотирикутного в плані,
зір частими склепіннями. Найвидат- з наріжними бастіонами, аркадною
нішою пам’ят кою трансиль вансь кої га ле реєю і ре не са нс ним де ко ром.
готики є так звана Чорна церква у Бра- Суворіший образ має тоді ж перебудо-
42
Архітектура Трансильванії
Замок в Кріші
ваний замок Четатя де Бальта — пря- Характер архітектури на етапі ба-

мокутний у плані, з чотирма наріжними роко визначався тим, що у 1688 р.
круглими баштами та лоджією на го- Трансильванія, разом з відвойованою
ловному фасаді. Замкам XVIІ ст. влас- у турків Угорщиною, увійшла до складу
тиві форми ренесансу в місцевій Австрійської імперії Габсбургів. Перші
трансформації: вони були прямокутни- суто барокові твори постали у царині
ми в плані, з внутрішніми аркадними оборонного будівництва. Це міська
дворами й наріжними бастіонами (за- брама в Альба–Юлія, збудована в
мок Фегераш). За цим же принципом 1714–1738 рр. під керівництвом іта-
будувалися замки–палаци, що не мали лійця Д. Вісконті. Одночасно з цим по-
оборонної функції (замок Ієрнуті). чалося будівництво католицьких
Спрощенням цього типу є прямокут- храмів барокової стилістики — церква
ний в плані палацовий корпус з чотирма єзуїтської колегії в Клужі (1718–
наріжними павільйонами–ризалітами 1724 рр.), що є вільною реплікою
(Магна Курія в Деві, 1621 р.). римської базиліки Іль Джезу, проте з
43
«Будинок з колонами»
в РешинарСібіу
Найцікавішими взірцями барокових

палаців є монументальний єпископсь-
кий палац в Орадя (архітектор Ф. А. Гіл-
лебрандт), палац Брукенталь в Сібіу
(1778–1785 рр., архітектор А. Марти-
неллі) та палац Банфі в Клужі (1774–
1785 рр., архітектор Е. Блауман).
Церква єзуїтської колегії в Клужі Класицизм у Трансильванії прий-
шов на зміну бароко поступово, спер-
шу в деталях барокових будівель, зго-
дом — у декорі. У стилі класицизму
вежами на західному фасаді. Като- було збудовано певну кількість церков
лицький собор в Орадя, розпочатий у (в Сату–Маре, 1784–1787 рр.), палаців
1752 р., а завершений у 1770 р. знаме- (в Клужі, 1801–1807 рр.) та житлових
нитим віденським архітекторм Ф. А. Гіл- будинків заможних людей («Будинок з
лебрандтом, є тринавовою купольною колонами» в Решинар–Сібіу, початок
базилікою з трансептом і двома вежа- ХІХ ст.). При цьому, як і в попередні
ми. У спрощених барокових формах епохи, привнесена ззовні стилістика
будувалися уніатські церкви (у Блажі та переопрацьовувалася і поєднувалася
в Лугожі). Православні храми будува- з місцевими композиційними прийо-
лися в старих валаських традиціях. мами.
44
Частина 2.
Архітек тура Закавказзя
До Закавказького регіону, який з по- Архітектура Грузії

чатку Нової ери потрапив у коло впливу
Римської, а згодом — Ромейської (Ві- Територія Грузії прилягає з півдня
зантійської) імперій, належать три до Головного Кавказького хребта, ви-
країни — християнські Грузія та Вір- ходячи з заходу до Чорноморського
менія, а також ісламський Азербай- узбережжя. Грузія має родючі річкові
джан. Належність до Візантійського долини й межує з Вірменським на-
культурного кола дозволяє об’єднати і гір’ям, яке характеризується значно
розглядати разом архітектуру як хрис- суворішими кліматичними умовами.
тиянських Грузії та Вірменії, так і іслам- У добу Середньовіччя Грузія і Вірменія
ських Азербайджану й Туреччини. тривалий час були єдиною державою,
Загальна характеристика регіону що вплинуло на зближення основних
Закавказзя: високогірні території на рис їхньої архітектури.
південь від Головного Кавказького На формування національних тра-
хребта. Суворі природні умови гірської дицій гру зинсь кої мо ну мен таль ної
місцевості, в якій найбільш придатни- архітек ту ри виз на чаль ною мірою
ми для життя були долини річок і бере- впли нув пра давній цент рич ний тип
ги озер. Обмаль лісів. Відтак, будівельні гру зинсь ко го на род но го житла —
матеріали: камінь різних порід (піско- дарбазі, що має дерев’яне центричне
вик, вапняк, граніт, базальт, вулка- конусовидне перекриття з отвором
нічний туф), випалена та сирцева цегла. (опайоном) над вогнищем у центрі
Дерева в будівництві вживалося мало. приміщення. Аналогічний національ-
Геополітично — це велике євразійське ний тип житла відомий і у Вірменії, де
перехрестя, через яке проходили він називається «ґлхатун».
міжнародні торговельні шляхи й ос- 337 р. — прийняття Грузією христи-
новні напрямки міграцій народів і янства. З того часу — тісні зв’язки з
різних завойовницьких походів — від Візантією. Таким чином, середньовічна
імперського Риму до Тімура. Тут сходи- Грузія — у колі візантійської культури.
лися цивілізаційні впливи Риму й Персії Періодизація:
і визначальна роль належала спадщині 1. Ранньохристиянська доба: IV–VII ст.
великих світових цивілізацій (Греція 2. Доба арабського панування:
доби еллінізму та Рим доби імперії, VIII–IX ст.
сасанідська Персія). З VII ст. сформува- 3. Раннє середньовіччя: X–XI ст.
лися візантійське та ісламське куль- 4. Розвинуте середньовіччя: XII–XIII ст.
турні кола, між якими опинилося Закав- 5. Пізнє середньовіччя: XIII–XV ст.
каззя. Для регіону характерна дуже 5. Архітектура Нового часу XVI–XVIII ст.
строката етноконфесійна картина.
Вплив цих умов на розвиток архітектури Ранньохристиянська доба. У цей
й містобудування полягав у засвоєнні час сформувалися фундаментальні
здобутків сусідніх країн, виробленні архітектурно–містобудівні засади гру-
власних національних традицій в зинського зодчества, а також основні
архітектурі й дотриманні їх протягом функціональні й розпланувально–
тривалого історичного часу з VII по ХІХ ст. просторові типи будівель і споруд.
45
Архітектура Закавказзя
Фортеця міста
Уджарма
Найдавніші міста Грузії — перша на будь–якого декору). Розвитком цьо-

столиця Мцхета, Тбілісі, який став сто- го типу є купольні базиліки, в яких
лицею з VI ст., та Уджарма як друга підкупольні підпружні арки спираються
царська резиденція були оточені мура- на внутрішні хрещаті в плані пілони
ми з баштами і мали в своїй структурі (церква в Цромі 626–634 рр.).
виділений акрополь — окремо укріпле-
не верхнє місто з резиденцією прави-
те ля. Найк ра ще збе регли ся руїни
тогочасних фортифікацій Уджарма —
на активному рельєфі, проте регуляр-
ного розпланування з квадратовими в
плані баштами й уфортифікованим
царським палацом на акрополі.
Найдавніші християнські храми
Грузії — тринавові базиліки з бічними
відкритими галереями для оглашенних
(базиліка Сіоні в Болнісі 478–493 рр.).
Характерний також ранньосередньо-
вічний монастир Зедазені високо в го-
рах з архаїчною тринавовою базилікою
ІV ст. (без галерей, повністю позбавле- План базиліки Сіоні в Болнісі
46
Архітектура Грузії
Поява храмів тетраконхового ти-

пу. У V і VI ст. на християнському Сході,
у межах Східної Римської імперії, яку
ми звично називаємо Візантією, вели-
кого розвитку набуло будівництво му-
рованих купольних хрещалень — бап-
тистеріїв. Саме тут і виникла вперше
класична тетраконхова композиція,
яка вже у VI ст. дала такі грандіозні
будівлі, як тетраконхи в Босрі 513 р. і в
Апамеї на Оронті середини VI ст. Ці
споруди Північної Сирії через століття
змогли повторити вірменські зодчі в
храмі Звартнотц в Ечміадзині 641–
661 рр. За цим зразком на Кавказі зве-
дено ще кілька будівель, зокрема
церква середини VII ст. у с. Бана в
Грузії. Ці колосальні ажурні тетраконхи
Церква в Цромі
Храм в Бана. Храм Джварі в Мцхета.

План і розріз Східний фасад і план
47
з круговим обходом справили вплив на

розвиток архітектури всього Серед-
земномор’я — від Константинополя до
Ломбардії. Проте сам тип ажурного ви-
сотного (висотою близько 38 м до
зеніту купола) тетраконха з круговим
обходом виявився архітектурно–кон-
структивною системою, надто склад-
ною в тектонічному плані й статично не-
безпечною. На думку дослідника цих
храмів архітектора–інженера О. Кузне-
цова, це конструктивне завдання «не
було тектонічно розв’язане, і таке
розв’язання логічно навряд чи можли-
ве». Тож не випадково більшість таких
споруд зруйнувалася ще в стародавні
часи, переважно — унаслідок земле-
трусів. Тож храм у с. Бана дійшов до
нашого часу в руїнах. Розвитком і транс-
формацією тетраконхового типу є хра-
Храм у Самцеврісі мовий тип Джварі.
Храм в Ошкі
48
Храм Баграта в Кутаїсі
Храм Самтавісі.
План і розріз
49
У цю ж добу сформувався класич- 1030 р.; храм Баграта в Кутаїсі 1003 р.

ний тип хрещатого однокупольного (зруйнований турками наприкінці
храму — Самцеврісі VІІ ст. ХVІІ ст., зберігся в руїнах). Для цієї до-
Один із найстародавніших сакраль- би загалом характерне домінування
них комплексів Грузії — монастир храмів хрестовокупольного типу.
Шіомгвіме в горах поблизу Мцхета:
доісторичні печери, купольний храм Розвинуте середньовіччя XII–XIII ст.
560–х рр., церква зального типу дало видатні монастирські комплекси
XII–XVII ст., трапезна XIV ст. за межами Мцхета: монастир Гелаті з
До доби арабського панування головним храмом 1106 р.; монастир
і раннього середньовіччя належать: Бетанія кінця XII — початку XIII ст.:
двокупольна базиліка Квелацмінда в хрестовокупольний храм вертикальних
Гурджаані VІІІ–ІХ ст.; тринавовий, з витягнутих пропорцій з фресковим
розвиненим трансептом, багатоконхо- зображенням цариці Тамари в інте-
вий храм в Ошкі 960 р.; хрестовоку- р’єрі. Цей храм — фундація царя Дави-
польний храм Самтавісі в Картлі да Будівника і цариці Тамари.
Ансамбль кафедрального собору Светі–Цховелі в Мцхета
50
Два головні центри розвитку гру- Біля Мцхета — мурована фортеця

зинської архітектури — Мцхета та Бебріс–Цихе VIII–XVIII ст., що контролю-
Тбілісі. вала великий шлях через Кавказький
хребет.
Мцхета — давня столиця Грузії. Головний храм Грузії — кафедраль-
Розташована у місці злиття двох го- ний собор Светі–Цховелі 1010–
ловних річок Грузії — Кури та Арагві. 1029 рр., збу до ва ний зод чим Ар -
Над містом у долині й над усім ланд- сукісдзе. Потерпів у XIV ст., відбудова-
шафтом домінує на високій горі храм ний на початку XV ст. У XIX ст. знищено
Джварі (у перекладі — хрест), 587– зовнішні галереї на поздовжніх фаса-
604 рр. Це — центральнокупольний дах, унаслідок чого набув компо-
храм (восьмигранний купол спираєть- зиційних рис купольної базиліки. Місце
ся на 8 опор) типу «вписаного тетра- поховання грузинських царів. Оточе-
конха» — одна з найвизначніших ний фортечними мурами з баштами
пам’яток грузинської архітектури. (XVI–XVII ст.).
Кафедральний собор Светі–Цховелі в Мцхета
51
Неподалік від комплексу Светі– го руйнування, у XVIII ст. проведена ре-

Цховелі міститься більш камерний за конструкція купола. Відтак, зараз храм
масштабом царський храмовий комп- має вигляд хрестовокупольного, три-
лекс Самтавро XI ст.: хрестовокупольна ап сид но го, од но ку поль но го. Біля
церква, двох’ярусна дзвіниця і малень- хра му — пам’ят ник ца рю Вах тан гу
ка капличка, мініатюрність якої під- Горгасалу, який переніс сюди столи-
креслює монументальність храму. цю із Мцхета.
Собор Сіоні VI ст. первісно був без-
Тбілісі. Місто стало столицею зав- купольною базилікою. Пізніші перебу-
дяки цареві Вахтангу Горгасалу. Ле- дови перетворили храм на хрестовоку-
жить у долині р. Кури на обох її бере- польний; у 1710 р. — обличкування
гах, затиснуте з обох боків високими фа садів новим каменем. Дзвіниця
схилами гірських плато. Місто лінійно- 1425 р., перебудована у XVIII ст. Друга
го типу, розвивалося вздовж річки. Над дзвіниця — 1812 р. (стилістика ро-
містом панує Нарі–Кала (стара форте- сійського класицизму).
ця) IV–XVIII ст. Вона має цитадель, не- Базиліка Анчісхаті VI ст., рекон-
регулярний (ландшафтний) план, струйована в XVII ст., зберегла ар-
подвійні стіни, мурування з каменю і хаїчний базилікальний безкупольний
цегли, пластичні форми башт. тип.
Храм Метехі — найвизначніший у Синій монастир з однокупольним
місті, збудований у V ст., у 1278–1289 рр. храмом, кінець XII ст.
відновлений після монголо–татарсько- Церква Норашен кінця XVIII ст.
Інші архітектурні пам’ятки Тбілісі:
стилістику класицизму представляє
палац російського генерал–губерна-
тора на проспекті Руставелі середини
ХІХ ст.; історизм і модерн представ-
ле но будівлею опер но го те ат ру
1896 р., спроектованого знаменитим
архітектором А. Шретером у маври-
танському стилі. Невелика стилізова-
на у ста рих гру зинсь ких тра диціях
церк ва кінця ХІХ ст. є домінан тою
Мтацмінди — пантеону видатних гру-
зинів на уступі гори над Тбілісі. Тут
містяться могили І. Чавчавадзе, Ладо
Гудіашвілі та інших.
Радянська архітектура представ-
лена шедевром архітектора О. Щусє-
ва — будинком Інституту Маркса–Ен-
гель са–Леніна (ІМЕЛ) на прос пекті
Руставелі, 1938 р.
Остання третина ХХ ст. (1970–і рр. —
до 1990 р.) в грузинській архітектурі
позначилася надзвичайно високим
рівнем архітектурної творчості, у т. ч. й
реставрації пам’яток архітектури та
реконструкції історичної забудови,
Храм Метехі в Тбілісі особливо у Тбілісі.
52
Архітектура Вірменії
Оперний театр у Тбілісі
Архітектура Вірменії Періодизація:

1. Ранньохристиянська доба:
Географічне розташування в межах IV–VII ст.
високогірного Вірменського нагір’я 2. Раннє Середньовіччя: IX–XI ст.
(ви со та над рівнем мо ря по над 3. Розвинуте Середньовіччя:
1000 м). Суворі природні умови, на- XII–XIV ст.
багато суворіші, ніж на території Грузії 4. Пізнє Середньовіччя і Новий час:
(об маль во ди й об маль ро дю чих XV–XIX ст.
долин). Ос нов ний будівель ний ма - Традиційний тип вірменського жит-
теріал — туф (вул канічна по ро да ла центричної композиції — ґлхатун
каменю рожевого кольору). Історична (аналог грузинського «дарбазі»).
спадщина: Вірменія у добу античності Окремим явищем є архітектура
була в зоні впливу Риму. Пам’яткою Кілікійської Вірменії 1080–1375 рр.
про це лишився точно не датований Це країна на малоазійському узбе-
римсь кий храм в Гарні ІІ–ІІІ ст. — режжі Середземного моря, пов’язана
іонічний периптер. 301 р. — хрещення з Вірменією і заселена мігрантами з
Вірменії за царя Трдата Аршакіда ІІІ. Вірменії з І ст. до н. е. Після захоплення
396 р. — винайдення вірменської пи- власне вірменської території Візантією
семності Месропом Маштоцем. Вір- і частково — турками–сельджуками в
менія, як і Грузія, потрапляє в коло гірській частині Кілікії 1080 р. виникло
візантійсь кої культу ри, бу ду чи на князівство Рубена, яке 1198 р. перет-
цивілізаційному пограниччі між пра- ворилося на царство і в 1375 р. у
вославним та ісламським світами. боротьбі проти ісламської експансії
53
Римський храм в Гарні
розвиненішим тут було будівництво

мурованих замків, в основному гірсь-
ких (Левонкла, Сис), а також при-
морських укріплень, які захищали порти
на узбережжі Середземного моря, що
ма ли ве ли ке стра тегічне зна чен ня
(Корикос). Досвід і прийоми фортеч-
ного будівництва у вірмен з Кілікії потім
запозичили хрестоносці, котрі прийшли
на Святу Землю (Палестину). Було ду-
же розвинене спорудження невеликих
одноаркових мостів, а також багатоар-
кових, значної довжини (міст на
Вірменський глхатун
р. Пірам у Мсісі). Форма арок — стріл-
час та. Хра ми Кілікійсь кої Вір ме нії
належали до двох типів — одно– або
втратило незалежність. Архітектура тринефної базиліки (тринефна базиліка
Кілікійської Вірменії пов’язана з Зараваранц початку ХІІ ст. у Аназарба)
архітектурою основних вірменських й купольної базиліки (кафедральний
земель, проте має особливості. Най- собор Св. Софії в Сисі 1230–х рр.).
54
1. Ранньохристиянська доба. характерні для етапу християнізації).

Столиця — Двін. Храми двох типів: У стародавніх базиліках апсиди підко-
центричні (хрещаті й октогональні) та воподібні в плані. Найдавніші храми —
ба зилікальні (ба зиліки й ку польні тринавові базиліки. Вони домінували
базиліки). Базиліки були тринавові й в IV–V ст.: базиліка в Касах — тринаво-
однонавові, часто з зовнішніми гале- ва, перекрита циліндричним склепін-
реями на поздовжніх фасадах, приз- ням; церква Саркіса в Текор первісно
наченими для оглашенних (ці галереї була безкупольною базилікою, глухий
купол зведено пізніше. Купольна ба-
зиліка в Узунларі VI–VII ст. вже має
трансепт і тромпи, за допомогою яких
на середохресті поставлено восьми-
гранний купол. Усі куполи Вірменії ма-
ють наметове завершення у вигляді
гранчастої піраміди. Велика купольна
базиліка з трансептом — храм Іоанна
в Багавані 639 р., зодчий Ісраел; мен-
ша купольна базиліка з трансептом —
церк ва Га я не в Ечміад зині 630 р.
Перехід від ку поль ної ба зиліки до
хрестовокупольного храму — церква
в Мрені 640 р.
Хрещаті храми (перехід до тетра-
конхів): церква Кармравор в Аштара-
ку, VII ст. Вписані тетраконхи: церкви
Теодороса в Багарані 624–631 рр.,
Церква Саркіса в Текорі Іоана в Мастарі, початку VII ст., Ріп-
Храм Іоанна в Багавані Церква Гаяне в Ечміадзині
55
Аксонометричний розріз церкви Церква Теодороса в Багарані.

в Мрені Північний фасад
сіме в Ечміадзині, 618 р. В останньо-

му храмі вперше застосовано глибокі
трапецієвидні в перерізі ніші на фаса-
дах, що стали з того часу неодмінною
прик ме тою вірменсь кої цер ков ної
архітектури.
Найвизначніший архітектурний
витвір цієї доби — Звартноц (храм Ар-
хангелів або Св. Григорія) поблизу Ва-
гаршапата, збудований католікосом
Нерсесом ІІІ у 641–661 рр. як кафед-
ральний храм Вірменії, зруйнований
землетрусом у Х ст. На освячення хра-
му приїздив візантійський імператор
Костянтин, котрий захотів збудувати
такий само храм у Константинополі.
За результатами архітектурно–ар-
хеологічних досліджень достеменно
відомий лише план будівлі. Існує дві
принципово різні реконструкції об’єм-
но–просторової композиції Звартно-
ца: Т. Тораманяна (трьох’ярусна ро-
тонда) та С. Мнацаканяна (ажурний
тетраконх, вписаний у понижену ро-
тонду). Реконструкція С. Мнацаканяна
видається більш логічною з огляду на Церква Теодороса в Багарані.
план будівлі, проте реконструкція Аксонометричний розріз
56
Ечміадзін. Храм Звартноц.

Розріз і план. Реконструкція Т.Тораманяна
57
Монастирський храм
на острові Ахтамар
Аксонометричний розріз храму
Звартноц за реконструкцією
Т. Тораманяна
Т. Тораманяна ближча до істини, на що

вказує значно пізніший храм Гагікашен
в Ані (трьох’ярусна ротонда), про який
відомо, що він точно відтворював
Звартноц і середньовічне зображення
якого збереглося.
2. Раннє Середньовіччя: ІХ–ХІ ст.

У VІІІ ст. Вірменія опинилася під вла-
дою Арабського халіфату, у середині
ІХ ст. стала незалежною. Столиця була
послідовно в містах Багаран, Карс і Ані.
Правили царі династії Багратидів
(у Грузії їх називали Багратіоні).
Фортеці й палаци міста Ані: кілька Монастирський храм
ліній му ро ва них укріплень, най - на острові Ахтамар.
значніша з яких почала будуватися в Східний фасад з рельєфами
989 р. при царі Смбаті ІІ і розбудову-
валася до ХІІІ ст. з півкруглими в плані
баштами й брамами, розташованими лац Багратидів нерегулярного роз-
між парними баштами; в цитаделі Ані пла ну ван ня, що відрізняє йо го від
містився двоповерховий царський па- більш ранніх палаців у Двіні й при
58
Монастир на острові Ахтамар
Звартноці й пояснюється як складним

рельєфом, так і різночасовістю зве-
дення окремих частин.
Типи храмів: тетраконхи і вписані
тетраконхи: церква Хреста на острові
Ахтамар, 915–921 рр., зодчий Мануел.
Інший тип храму — перехід від типу
купольного залу до хрестовокуполь-
ного — церква Петра і Павла в Татеві,
906 р.
Церква Петра і Павла в Татеві
59
Кафедральний собор в Ані. Зод- тринефний, триапсидний, чотиристовп-

чий Трдат, період будівництва 989– ний, з дуже вузькими бічними нефами.
1001 рр.: перетворення базиліки на Трдат був найвидатнішим архітекто-
справжній хрестовокупольний храм — ром тогочасного світу: він єдиний, хто
Кафедральний собор
в Ані
60
зумів здійснити відбудову купола со- Ротондальні храми розвивалися під

бору Св. Софії Константинопольської у впливом церкви Гагікашен: церква
989 р. після того, як первісний купол Григорія в Ані кінця Х ст., церква Сар-
зруйнував землетрус. Собор в Ані у кіса в Хцконку 1027 р.
контексті світової архітектури: форма У цю добу широкого розвитку набу-
пучкових пілонів (протоготична), зас- ло будівництво великих церковних
тосування на фасадах глухої аркатури, притворів — гавітів, а також широке
стрілчаста форма підпружних арок, застосування конструкцій тромпів для
нервюрні хрестові склепіння — все це переходу від четвериків до восьме-
дозволяє ставити питання про закав- риків і куполів. Широкого розповсю-
казьке походження основних еле- дження набули відомі з 851 р. хачкари —
ментів, що формували романську й кам’яні різьб лені пам’ятні хрес ти
готичну архітектуру Західної Європи. висотою від 0,4 до 3 м, неодмінний
Церква Гагікашен (Св. Григорія) в атрибут вірменської культури й ар-
Ані, зодчий Трдат, 1001–1010 рр. — хітектури зокрема.
точне відтворення храму Звартноц, у т. ч. Монастирі: Татев і Хцконк. Татев —
й його розмірів. Храм не зберігся, про- на плоскій вершині гори, центричного
те відоме тогочасне його зображення у нерегулярного плану з центральним
вигляді трьох’ярусної ротонди. великим храмом Петра і Павла й інши-
ми будівлями по периметру двору; ос-
новне будівництво здійснене протягом
ІХ — початку Х ст. Хцконк складається з
5 невеликих центрично–купольних
храмів Х–ХІ ст.
3. Розвинуте Середньовіччя:
ХІІ–ХІV ст.
Початок ХІІ ст. — звільнення Вір-
менії від тиску сельджуків і Візантії, але
завоювання монголами в середині
ХІІІ ст. Згодом — Вірменія приєднана
до Грузії. Центр держави — в місті Ані.
Новації в архітектурі: винайдення
нового типу безстовпного перекриття
на основі перехресних арок. Викорис-
товувалося для перекриття гавітів,
трапезних — трапезна монастиря
Агарцин 1248 р., гавіт головної церкви
монастиря Гегард 1230 р.
Будівництво численних кара-
ван–сараїв на торговельних шляхах.
Вплив східної ісламської архітектури
(палац Саркіса в Ані, ХІІІ ст.). Одноар-
ковий міст в Санаїні на р. Дебед
1192 р. Будувалися храми тих розпла-
нувально–просторових типів, що ви-
никли в попередні епохи: центричні —
церква Рипсіме Дівочого монастиря в
Хачкар ІХ ст. в Котаванку Ані ХІІІ ст.; «купольний зал» — церква
61
мовив оригінальну композицію, в якій

тіль ки го лов на церк ва і її гавіт є
назем ни ми будівля ми, а реш та —
вирубані в скелях.
4. Архітектура Пізнього Серед-

ньовіччя і Нового часу ХV–ХІХ ст.
Монгольське панування тривало
120 років. Після того Вірменія зазнала
нових спустошень: походи Тімура,
турків, спроби завоювання Іраном
(Персією). Протягом ХVІ–ХVІІІ ст. за
вірменські землі змагалися Персія і Ту-
реччина. Від Персії вірмени звільнилися
тільки на початку ХІХ ст., потрапивши
під владу Російської імперії (тільки
Трапезна монастиря Агарцин східні області, Західна Вірменія з
безліччю пам’яток вірменської архітек-
тури дотепер лишилася під Туреччи-
ною). Тяжкі історичні умови зумовили
Григорія роду Тіграна Оненца в Ані масову еміграцію вірменів, зокрема в
1215 р., церква Маріне в Аштараку Крим, який за доби середньовіччя
1281 р. Проте бідність призвела до по- навіть називали — Велика Вірменія
ширення значно простіших і менших або Заморська Вірменія. Відтак, доба з
храмів — однодільних зального типу: ХV до початку ХVІІ ст. була вкрай не-
церква Арутюна в Санаїні, ХІІІ ст. сприятливою для Вірменії, у т. ч. і для
Широкий розвиток центричних розвитку архітектури. Після нашестя
кам’яних перекриттів гавітів — від на- Тімура наприкінці ХІV ст., за 120 років
родної дерев’яної конструкції ґлхату- бу ло збу до ва но тільки 4 му ро вані
на: стовпово–аркові й купольні храми.
конструкції, переважно центричного Будівництво дещо пожвавилося ли-
типу. ше з середини ХVІІ ст., переважно на
Водночас це — доба найвищого території Східної Вірменії, де проходи-
розвитку монастирів, коли розбудову- ли основні торговельні шляхи. Проте
валися старі комплекси й створювалися сакральне будівництво вже не відігра-
нові. При цьому першорядного значен- вало провідної ролі. Зводилися три-
ня надавалося раціональному викорис- нефні базиліки, перекриті склепіннями
тан ню ланд шаф ту і «впи су ван ню» (церква Аствацацин монастиря Севан
архітектурних комплексів у краєвиди. ХVІІ ст.), купольні базиліки (церква Ка-
Мо нас тирські комп лек си Х–ХІІІ ст.: тогіке в Єревані), хрестовокупольні
Санаїн, Ахпат, Гегард зі зблокованими храми. Класичним зразком останнього
основними будівлями, розташованими є церква Георгія в Мугні, збудована
в центрі монастирського двору, та до- зодчими Сааком і Муратом в 1661–
поміжними будівлями, що прилягають 1669 рр., що має циліндричний під-
до зовнішніх мурів. Найбільш регулярну банник і ребристу гофровану баню, а з
і компактну композицію має монастир заходу — відкриту аркаду, увінчану
Санаїн, в якому всі будівлі згруповані ажурною ротондою дзвіниці. Гавіти
довкола церква Аствацацин. У монас- будувалися рідко, проте поширення
тирі Гегард рельєф скелястої гори зу- набули дев’ятипільні чотиристовпні
62
Архітектура Азербайджану
гавіти, перекриті купольними чи хрес-

товими склепіннями (церкви Астваца-
цин у Вагараванку ХVІІ ст. та на острові
Ахтамар 1763 р.). Будувалися також
дзвіниці (дзвіниця кафедрального со-
бору в Ечміадзині, 1653–1658 рр.),
лазні східного типу (лазня ХVІІІ ст. у
Єревані) та мости (міст на р. Касах
в Ошакані 1706 р.).
Загалом, архітектура Вірменії
близько споріднена з архітектурою
Грузії в царині типології, композиції,
конструкцій, декору, проте має й свої,
суто національні риси. Висока про-
фесійна майстерність вірменських
зодчих зробила їх відомими по всьому
Середземномор’ї. Крім того, є багато
архітектурних елементів, форм і кон-
струкцій, винайдених вірменськими
зодчими. Так, поширена в ісламській Ротондальний тетраконх
архітектурі підковоподібна форма арки у селі Лекіт
була відома вірменським зодчим ще з
V ст., роз ви не на фор ма ку по ла на
підбаннику у Вірменії поширилася з яку проходили міжнародні торговельні
VІ–VІІ ст., тобто раніше, ніж у Візантії, шляхи і за яку боролися Візантія, Хо-
а гурти чи нервюри у Вірменії з’явили- зарський каганат і сасанідська Персія.
ся з VІІ ст., на кількасот років раніше, Азербайджан належить до ісламського
ніж у Західній Європі. культурного кола, а на розвиток його
архітектури найбільше вплинули
Вірменія і Персія (Іран).
Азербайджан — закавказька краї- 1. IV–ХІ ст. (два етапи: IV–VII ст.;
на, розташована між Грузією, Вірме- VIII–ХІ ст.)
нією, Іраном і берегом Каспійського 2. ХІІ–XV ст. (три етапи: ХІІ–ХІІІ ст.;
моря. Це транзитна територія, через середина ХІІІ–XIV ст.; XV ст.)
3. XVI–XVII ст.
4. XVIII ст.
5. ХІХ ст.
IV–VII ст.: доісламська доба. Від неї
відомі християнські храми VI ст. в селах
Кум (тринавова базиліка з галереями)
і Лекіт (ротондальний тетраконх), а
та кож зо ро астрійські хра ми вог не -
поклонників і «довгі мури» — гірські
оборонні стіни (висотою до 20 м і тов-
щиною до 4 м) з баштами в районі Дер-
бента. Ці укріплення запирали так зва-
Базиліка в селі Кум ний Каспійський стратегічний прохід.
63
VIII–ХІ ст. Формування тридільного фортифікаційній архітектурі. Башта

типу східного ісламського міста, яке має 8 ярусів, перекритих кам’яними
складалося з таких частин: цитадель куполами, колодязь. Розрахована на
(диз, резиденція правителя) + шах- 200 чоловік. Замок «Баїловські ка-
рістан (громадський центр з соборною мені» — мурований замок нерегуляр-
мечеттю, критими ринками, ремісни- ного типу на острові в Каспійському
чими рядами) + рабади (житлові пе- морі, поблизу Баку, 1234 р.
редмістя). Кожна частина мала свої Поява типу баштових двох’ярусних
укріплення (за принципом матрьошки). мавзолеїв з криптами, в які вів на-
Приклад — місто Стара Ганджа. Знач- півпідземний дромос (мавзолеї ХІІ ст. у
ний розвиток архітектури, проте того- Нахічевані, у т. ч. мавзолей Моміне–ха-
часних пам’яток дотепер не збереглося. тун у комплексі з великою мечеттю).
Матеріал — камінь і цегла. Середина ХІІІ–XIV ст. Занепад
ХІІ–ХІІІ ст. Розвиток міст, розташо- після нашестя монголів. Продовжують
ваних на караванних шляхах (Баку). будуватися замки з квадратними дон-
Будівництво на Апшеронському півост- жонами: у с. Мардакян (кінця XIV ст.); у
рові замків з донжонами під впливом с. Рамана (XIV ст.): обидва відтворю-
фортифікаційної архітектури Кілікій- ють тип прямокутного в плані замку з
ської Вірменії і, можливо, фортифікацій- донжоном, що сформувався у попе-
ної архітектури хрестоносців на Святій редню добу. Проте донжон тепер —
землі, хоча прямі аналогії невідомі. За- квадратовий у плані, з наріжними
мок з круглим донжоном у с. Мардакян, циліндричними напівбаштами. Відомі
1232 р. Донжон по висоті розчленова- й замки з циліндричними донжонами
ний куполами на три яруси. Угорі стіни (у с. Нардаран). Дуже розвинене він-
донжона і мури замку вінчали навісні чання з машикулями й зубцями–мер-
бійниці–машикулі й зубці–мерлони. лонами.
Дівоча башта в Баку VI–ХІІ ст. має Розвиток типу мавзолеїв: мавзолеї
кілька до кінця не з’ясованих етапів в Барді, 1322 р. (циліндричний, з кону-
будівництва. Вона циліндрична, з вис- совидним вінчанням), у с. Карабаглар,
тупом, який не має раціонального по- XIV ст. (циліндричний, гофрований).
яснення і аналогій у середньовічній Дуже вишуканим декором відзна-
Мавзолей Моміне–хатун і велика мечеть у Нахічевані
64
чається центричний 12–гранний мав- Чер во ний міст на р. Храм зі

золей у с. Хачин–Дорбатли 1314 р. стрілчас тою фор мою арок, як у
з хре ща тим внутрішнім прос то ром, Вірменії.
перекритим дуже розвиненими ста- XV ст.: удосконалення раніше
лактитовими склепіннями. сформованих архітектурних типів,
Стовпова купольна Джума–мечеть композицій і прийомів. Головна
(велика мечеть) у Дербенті, 1368 р., пам’ятка доби — палац Ширваншахів у
перебудована з християнської бази- Баку, який став архітектурно–компо-
ліки VІІ ст. з молільним залом 70 х 20 м, зиційним центром міста. Великий і
з монументальним стрілчастим купо- складний за архітектурою комплекс,
лом над міхрабом. розташований терасами, на рельєфі.
Композиційний принцип розташуван-
ня різноманітних будівель у системі
невеликих закритих дворів. До складу
комплексу входять споруди різних
функціональних і розпланувально–
просторових типів — палац, Диван–ха-
не, мавзолей, усипальниця, 3 мечеті
(у т. ч. хрещата в плані купольна головна
мечеть палацу), лазня. Архітектурними
домінантами й акцентами слугують
портали–айвани, куполи, мінарет па-
лацової мечеті.
Шедевр цегляного зодчества —
багатокупольна центрична Блакитна
мечеть у Тебризі (в Іранському Азер-
байджані) 1465 р., обличкована полі-
хромною орнаментованою майолікою
(збереглася в руїнах після землетрусу).
XVI–XVII ст.: створення центра-
лізованої держави Сефевідів. В архі-
тектурі — продовження попередніх
традицій. Найвизначніші пам’ятки —
культові комплекси біля могил шейхів в
Барді й Ардебілі. Барда: мавзолей
Імам–заде, XVII ст. — мечеть, перероб-
лена з мавзолею центрально–куполь-
ного типу, головний айван її фланкова-
ний двома мінаретами. Культовий
комплекс шейха Сефі в Ардебілі,
XV–XVII ст. виник навколо мавзолею
засновника династії Сефевідів. Це ан-
самбль споруд, згрупований довкола
кількох внутрішніх дворів, що включає
портал, сад, басейн, 2 мечеті й мавзо-
лей. Майолікова поліхромна декорація
фасадів.
Замість баштових мавзолеїв почи-
Мавзолей у с. Хачин–Дорбатли нають споруджувати невеликі восьми-
65
гранні мавзолеї з конічними завершен- Найвизначніші архітектурні твори —

нями — мавзолей у с. Гюрджилер. палаци Шекинських і Бакинських ханів
Мечеті: Джума–мечеть у Ганджі, (останній не зберігся, відомий за крес-
1606 р. — купольна, з двома мінаретами. лениками). Для палацу Шекинських
Цивільна архітектура доби пред- ханів (фактично — це літній павільйон)
ставлена такими пам’ятками, як ка- другої половини XVIII ст. характерні
раван–са рай, тор го вий комп лекс простий лапідарний об’єм і значна де-
і лазні–хамам у Баку. коративність архітектури — розписи,
XVIII ст.: розпад колись єдиної різьблення тощо.
держави Сефевідів на дрібні ханства ХІХ ст.: входження території Азер-
на території Азербайджану, занепад байджану до складу Російської імперії,
економіки й архітектури. перепланування і реконструкція міст
Джума–мечеть
у Дербенті:
розрізи й план
66
Палац Ширваншахів у Баку
Палацова мечеть ансамблю палацу Ширваншахів у Баку
67
Галерея Диван–хане палацу Ширваншахів у Баку
(Баку, Шемаха) та будівництво нових

будівель і споруд за типовими проек-
тами в стилістиці класицизму.
За га лом, вер шин ни ми до сяг -
неннями архітектури Азербайджану
є Дівоча башта та ансамбль палацу
Шир ван шахів у Ба ку, які вклю чені
до Спис ку всесвітньої спад щи ни
ЮНЕСКО.
Мавзолей у с. Гюрджилер
68
Частина 3.
Архітек тура Туреччини
В архітектурі Туреччини дуже своє- 1. За Сельджуцької доби інтен-
рідно поєднано спадщину великої сивне будівництво на території Малої
візантійської архітектури, впливи зод- Азії розгорнулося у ХІІІ ст. Найбільше
чества християнської Вірменії, котра будувалося культових будівель різного
славилася своїми майстрами по всьому призначення — мечетей, медресе,
Середземномор’ю, а також ісламської мавзолеїв. Мечеті будувалися у вигляді
архітектури Азербайджану й Персії (Іра- великого колонного залу прямокутного
ну). Нині Туреччина обіймає територію плану, з оточеним муром двором перед
півострова Мала Азія, передгір’я Кав- фасадом. Нерідко це були перебудо-
казу та маленький клаптик Балкан, вані хрис ти янські ба зиліки. Ранні
прилеглий до Стамбула. Проте в добу мечеті мали дерев’яні колони і плоскі
найвищого розвитку турецької Ос- дахи. Проте вже в ХІІ ст. навчилися
манської імперії (або Високої Порти) в поєднувати арками кам’яні стовпи чи
XVI–XVIІ ст. вона посідала, крім зазначе- колони. У центрі колонного залу чи
них територій, ще й Балканський ближче до входу влаштовували світло-
півострів, Крим, Кавказ, Сирію, Палес- вий ліхтар, а під ним — фонтан. З ХІІ ст.
тину, Ірак, Єгипет, Угорщину. З’явив- у розпланувально–просторовій компо-
шись досить пізно на карті Євразії зав- зиції починають підкреслювати орієн-
дяки кочівникам, котрі не мали своїх тацію мечетей на Мекку — розширен-
архітектурно–будівельних традицій, ця ням двох середніх нав або куполом
ісламська держава успадкувала й роз- перед міхрабом. Тогочасні мечеті:
винула архітектурні здобутки всіх підко- Ала–ед–Діна в Коньї 1156–1220 рр.;
рених країн і народів. Були запозичені Ала–ед–Діна в Нігде 1224 р.; Улу–
типи будівель і споруд, прийоми буді- джамі в Дивриги 1229 р. Міхраб (куль-
вельної техніки, конструкції, архітек- това ніша, спрямована в бік Мекки),
турні форми, декоративні засоби. портали, тромпи, на які спиралися
Історія Туреччини поділяється на куполи, прикрашалися різьбленням.
дві великі епохи: Мед ре се (ду ховні шко ли) бу ли
Сельджуцька доба, назва якої похо- прямокутними в плані, двох типів: з
дить від найменування турків–сель- відкритим внутрішнім двором (Сирча-
джуків, котрі створили в 1077 р. Рум- ли–медресе в Конья 1243 р.); з вну-
ський султанат в Малій Азії; трішнім двором, перекритим куполом
Османська доба, назва якої похо- зі світловим ліхтарем (Каратай–мед-
дить від Османа І — першого султана ресе 1252 р. та Індже–мінар 1258 р. в
турків–огузів, засновника нової держа- Конья). З трьох боків внутрішнього
ви і правлячої династії. двору містилися худжри (келії), а з чет-
Відтак, історія архітектури Туреччи- вертого боку, протилежного вхідному
ни має таку періодизацію: порталу — мечеть і дарсхана (навчальна
1. Сельджуцька доба: ХІІ–ХІІІ ст. аудиторія). Інколи в комплекс медресе
2. Рання Османська доба: XІV–XV ст. включався мавзолей його засновника.
3. Доба розквіту Османської При цьому композиція вхідного порта-
архітектури: XVІ–XVІІ ст. лу чи айвану, фланкованого двома
4. Доба занепаду Османської мінаретами, як і медресе з чотирма
архітектури: XVІІІ–ХІХ ст. айванами (на поздовжній і поперечній
69
Архітектура Туреччини
Плани сельджуцьких медресе ХІІІ ст. осях), характерні для сходу країни, де
у Конья: були тісні зв’язки з Персією (Іраном).
1–Каратай–медресе; А на вирішення інтер’єрів і мавзолеїв
2–Індже–мінар; справили вплив Вірменія та Азербай-
3–Сирчали–медресе джан (півциркульні арки, хрестові
склепіння на тонких стовпах).
Для своїх мавзолеїв сельджуки за-
позичили розпланувально–просторові
композиції баштових мавзолеїв Азер-
байджану та Вірменії (див. частину 2).
Вони двох’ярусні, круглі або багато-
гранні, на квадратній в плані основі,
накриті конічном куполом, який в
інтер’єрі має сферичну форму (мавзо-
лей Дьоньор в Кайсері, 1276 р.).
На караванних шляхах будувалися
хани (караван–сараї, тобто постоялі
двори). Вони були уфортифікованими,
од но по вер хо ви ми, трь ох розп ла ну -
валь но–прос то ро вих типів: з внут -
рішнім двором (Евдир–хан на шляху з
Ан талії в Кор ку делі); з внутрішнім
двором і критим залом (Султан–хан
на шляху з Коньї в Аксарай); повнісю
перекриті склепіннями, з куполом у
центрі (Сусуз–хан на шляху з Анталії в
Бурдур). Важливу композиційну роль
відігравали вхідні портали й наріжні
башти.
Громадські лазні (хамам) складали-
Плани ханів сельджуцького періоду: ся з двох однакових за разплануван-
ням відділень — чоловічого й жіночого,
1–Султан–хан; в кожному по три обов’язкових при-
2–Сусуз–хан; міщення з поступовим підвищенням
3–Евдир–хан температури в кожному з них.
70
Архітектура ранньої Османської доби
Загалом в архітектурі сельджуків вання симетричне, з айванами і хре-

ще досить явно присутні традиції, за- щатим купольним залом. Двох’ярусна
позичені у різних народів. Ось чому галерея головного фасаду є пізнішою
однотипні будівлі нерідко мають прибудовою.
зовсім різний вигляд. Проте поступово На початку XІV ст. з’явився новий тип
архітектурні прийоми уніфікувалися й мечеті квадратного плану, перекритої
створювалися власні традиції, на яких великим куполом, зі склепінчастим пор-
буде розвиватися архітектура Ос- тиком головного фасаду. Це — прото-
манської доби. тип всіх мечетей Османської доби. На
2. Рання Османська доба харак- початку доби мечеті зводилися як бага-
теризується осмисленням і переопра- тостовпного типу, так і багатокупольні.
цюванням спадщини сельджуків і Пізніше перший тип мечеті вийшов з
Візантії, а також зародженням турець- ужитку. Одним з найперших зразків ме-
ких національних особливостей в ар- четі другого типу є мечеть Орхан–бея в
хітектурі. Найінтенсивніше розвивалися Бурсі 1339 р., перебудована в 1417 р.
міста, з яких найбільші мали населення Вона симетрична, з чотирма куполами
до 100 тисяч чоловік, і особливо Бур- та купольною арковою галереєю на го-
са — столиця держави з 1326 р. Ве- ловному фасаді. Ця композиція відтво-
ли ко го зна чен ня на да ва ло ся во до - рена і в Зеленій мачеті Бурси 1413–
постачанню — для цього будувалися 1421 рр. Багатокупольну композицію,
акведуки та водорозбірні фонтани в
містах. Будувалися в основному ме-
четі, школи (медресе) та громадські
будівлі, необхідні для торгівлі: хани,
бедестани (криті ринки), араста (тор-
говельні вулиці), а також лазні. З цього
часу в турецькій архітектурі дуже ши-
ро ко зас то со ву ють ся му ро вані ку -
польні та склепінчасті конструкції.
Під час боротьби з Візантією актив-
но будувалися укріплення в районі
Константинополя (Стамбула): нап-
рикінці XІV ст. на азіатському березі
Босфору збудовано фортецю Ана-
толі–хісар, а в 1452 р. навпроти —
Румелі–хісар — з кам’яними мурами
й баштами різних розмірів і типів
(діаметри башт — до 26 м, висота — до
28 м). У 1455 р. збудовано фортецю
Єді–Куле на околиці Стамбула.
Після завоювання Константинополя
султан Мехмед І збудував у 1458 р. де-
рев’яний Старий палац, який згорів у
пожежі. В 1475–1478 рр. той же султан
збудував мурований Новий палац —
комплекс павільйонного типу. Зберігся
лише двоповерховий «Чінілі–Кьошк»,
названий «фаянсовим павільйоном» за
полив’яне обличкування. Розплану- План фортеці Румелі–хісар
71
Мечеть Орхан–бея в Бурсі
що генетично пов’язана з ранніми бага- Перші османські медресе, збудо-

тостовпними мечетями, представляє вані в Бурсі та в Ізнику, повторюють тип
мечеть Улу–джамі в Бурсі 1394– сельджуцького одноповерхового мед-
1399 рр., перекрита 20 куполами на ресе з відкритим внутрішнім двором
світлових підбанниках. Мечеть Уч–Ше- (медресе в Бурсі). В медресе Челебі
рефелі в Едірне 1437–1447 рр. має Мехмеда в Мерзифоні 1414 р. на осях
великий молитовний зал, центральна квадратного в плані двору розташовані
чистина якого перекрита куполом на купольні айвани, які виступають ри-
світловому підбаннику, діаметром 24 м; залітами на зовнішніх фасадах. Прик-
перед молитовним залом — внутрішній ладом комбінованого типу будівлі є
двір з купольною аркадною галереєю двоповерхова центрична медре-
по периметру. На кутах — чоти- се–мечеть султана Мурада І в Бурсі
рьох’ярусні мінарети, висотою 67 м. За 1363 р., в якій на першому поверсі —
цим зразком була збудована мечеть мечеть, на другому — худжри. На го-
Ескі Фатих у Стамбулі 1463–1471 рр. ловному фасаді — двох’ярусна куполь-
Мінарети в османській архітектурі на аркадна галерея та мінарет.
вживалися циліндричні або гранчасті, Мавзолеї, які у турків називалися
завжди набагато вищі за куполи ме- тюрбе, будувалися як гранчастими (за
четей. сельджуцькими традиціями — Зеле-
72
Архітектура ранньої Османської доби
Мечеть Улу–джамі в Бурсі
ний мавзолей у Бурсі 1421 р.), так і по периметру прилягали лавки і кори-
квадратними (мавзолей султана Мура- дори, перекриті склепіннями (бедес-
да ІІ в Бурсі 1451 р.). тан у Бурсі 1405 р.). Купольні лазні в
Продовжилося будівництво прямо- Бурсі — Орхан–бея 1330–х рр., Ескі
кутних у плані ханів (Коза–хан в Бурсі Каплиджа 1389–1511 рр.
1489 р.) та бедестанів, в яких до цент- Загалом ця доба ще позначена тра-
рального прямокутного в плані прос- диціями попереднього, сельджуцького
тору, перекритого системою куполів, часу, що проявилося в розплануваль-
73
Медресе Челебі Мехмеда

в Мерзіфоні
них типах будівель і споруд. Сильним

був вплив архітектури сусідніх Азер-
байджану та Вірменії, звідки набирали
зодчих та майстрів кераміки для робо-
ти в Туреччині. Саме в ранню осман-
ську добу архітектура Туреччини набула
більшої своєрідності і самостійності,
що дало небачений злет архітектурної
творчості в наступну добу.
3. У до бу розквіту архітектура
Туреччини досягла свого найвищого
розвитку, сформувавши яскраву націо-
нальну школу. Цьому сприяло розши-
рення території, зростання військової
та економічної могутності Османської
імперії. Збільшуються кількість і роз-
міри громадських будівель. Особливо
інтенсивно забудовують нову столи-
цю — Стамбул (колишній Константи-
нополь), де після пристосування у
XV ст. старих християнських храмів під
мечеті з XVІ ст. почали зводити нові ве-
ликі мусульманські святині.
Найвидатнішим архітектором доби
Мечеть–медресе султана Мурада І став Ходжа Сінан (1489 (?) — 1588),
в Бурсі грек за походженням і яничар за служ-
74
Архітектура доби розквіту
План мечеті Шах–заде

в Стамбулі
бою. Протягом свого 100–річного жит-

тя він створив понад 330 великих
архітектурних будівель і комплексів:
81 со бор ну і 50 ма лих ме че тей,
55 медресе, 19 мавзолеїв, 14 імаретів
(притулків для бідних), 7 бібліотек,
3 шпи талі, 8 мостів, 5 акведуків,
17 ханів (караван–сараїв), 31 палац,
35 лазень (хамам), кілька бедестанів.
Найвищими досягненнями не тільки
його особистої творчості, а й усієї ту-
рецької архітектури стали великі ме-
четі Шах–заде і Сулейманіє в Стамбулі
та Селіміє в Едірне. Всі вони повторю-
ють традиційний тип купольної мечеті
з внутрішнім двором. На території Ук-
раїни зберігся один визначний твір
Ходжа Сінана — мечеть Джума–джамі
в Євпаторії (Крим, 1552 р.). Ходжа
Сінан був сучасником великих архітек-
торів італійського ренесансу, тож не
випадково його називали «турецьким
Мікеланджело».
Першу з великих мечетей Стамбула
монументального (або класичного)
стилю — мечеть Баязида — збудував у
1505 р. зодчий Кемаль–ед–Дін. Вона
має строго симетричну композицію,
Поперечний розріз мечеті Сулейманіє Композиційна схема мечеті Селіміє

в Стамбулі в Едірне
75
фланги якої акцентовані мінаретами, датнішим твором Ходжа Сінана вва-

перистильний двір, оточений аркад- жається мечеть Селіміє в Едірне
но–купольною галереєю, тринавовий (1569–1575 рр.), в якій 85–річний зод-
молитовний зал, бічні нави якого пе- чий відмовився від конструкцій і форм
рекриті малими куполами, а центр се- візантійської архітектури, створивши
редньої нави — великим куполом на оригінальну розпланувально–просто-
світловому підбаннику, діаметром рову композицію: квадратний у плані
18 м, та двома півкуполами (компо- зал увінчано куполом, що має діаметр
зиція, що походить від собору 31,28 м і спирається на вісім підпруж-
Св. Софії в Стамбулі). Основа декора- них арок та вісім гранчастих стовпів зі
тивного вирішення — мурування зі сталактитовими капітелями. Невеликі
смуг червоного та білого мармуру і напівкуполи влаштовані в наріжних
сталактитові карнизи. частинах залу й над міхрабом. На
Ходжа Сінан замолоду багато пра- наріжних кутах молитовного залу — чо-
цював над дослідженням і рекон- тири 70–метрових мінарети. Загалом
струкцією собору Св. Софії в Стамбулі, об’ємно–просторова композиція мечеті
перетвореного на мечеть. Ця пам’ятка вирізняється небаченою доти висот-
справила на зодчого таке величезне ною монументальністю, компактністю
враження, що під її впливом він пере- й центричністю. В історію світової
бував аж до 80–річного віку, намага- архітектури мечеть Селіміє увійшла як
ючись повторити і перевершити шедевр найвидатніший витвір турецького зод-
візантійської архітектури. Свідченням чества, в якому найяскравіше виявив-
цього є стамбульська мечеть Шах–заде, ся оригінальний національний стиль.
завершена в 1548 р., в якій купольний Ця мечеть слугувала зразком для всіх
зал вінчає світлова баня, діаметром мечетей XVІІ–XVІІІ ст., серед яких най-
19 м і висотою 37 м, до підкупольного визначнішими були мечеть Ахмедіє в
квадрата прилягають чотири півкуполи Стамбулі, збудована в 1609–1617 рр.
з екседрами. Композицію доповнюють учнем Ходжа Сінана Мехмед–агою, та
чотири малі наріжні куполи. Тут вперше месеть Єні (1597–1663 рр.). Проте ці
було досягнуто тієї пірамідальної ком- споруди XVІІ ст. не внесли нічого ново-
позиції з закономірним ступінчастим го в розпланування, конструкції та
ритмом наростання архітектурних мас, композицію. Мистецький же рівень
яка була характерною для собору архітектурного декору (поліхромна
Св. Софії і стане визначальною рисою майоліка) лишався дуже високим.
османського класичного або монумен- Ходжа Сінан збудував у Стамбулі
тального стилю. У мечеті Сулейманіє багато мавзолеїв, зразком для яких
(1550–1557 рр.) Ходжа Сінан повторив правив Зелений мавзолей у Бурсі: з
план мечеті Баязида, створивши, про- них найвідоміший — восьмигранний,
те, значно грандіознішу композицію: купольний з зовнішньою аркадною га-
центральний купол, діаметром 26,5 м, лереєю мавзолей султана Сулеймана
підноситься на 47,75 м. В інтер’єрі чо- Пишного 1560 р.
тири стрілчасті підпружні арки спира- Медресе будувалися за типом
ються на масивні профільовані стовпи. ранніх османських у Бурсі — з худжра-
Оригінальне декоративне вирішення ми по периметру відкритого двору й
дуже світлого (завдяки вікнам, влашто- дарсханою, що виступала за прямо-
ваним у кілька ярусів) інтер’єру, де ар- кутний обрис плану. Величезний нав-
ки викладені зі смуг білого й червоного чальний комплекс виник протягом
мармуру, колони з рожевого граніту, XVІ ст. у Стамбулі навколо мечеті Фа-
білого мармуру й порфіру. Найви- тих, до якого входили 16 медресе,
76
Архітектура доби розквіту
Психіатричний шпиталь біля мечеті Баязида ІІ в Едірне
бібліотека, шпиталь і ринок. За таким Двоповерховий Багдадський павіль-

розпланувально–просторовим типом, йон має складний план, оточений ар-
як медресе, почали зводити лікарні, кадною галереєю і увінчаний куполом.
прик ла дом чо го є психіат рич ний Тепер караван–сараї та бедестани
шпи таль біля ме четі Ба я зи да ІІ в будуються дуже значних розмірів, ут-
Едірне (XVІ ст.) з двома внутрішніми ворюючи великі комплекси, поєднані
дворами й головним купольним за- араста — торговельними рядами.
лом з басейном. Найбільший з таких торговельних
Протягом XVІ ст. тривало будівниц- комплексів, площею понад 30 тисяч м2,
тво Нового палацу турецьких султанів у сфор му вав ся в Стам булі про тя гом
вигляді велетенського комплексу, те- XVІ ст. Дуже своєрідний бедестан Алі–
риторія якого прилягає до собору паші, збудований Ходжа Сінаном у
Св. Софії. За цим палацовим комплек- 1560 р. в Едірне у вигляді критої торго-
сом з XVІІІ ст. закріпилася назва вельної вулиці, довжиною 300 м. Ход-
Топ–Капу. Він оточений по периметру жа Сінан збудував у Стамбулі лазні
мурами з брамами й розділений на Чинилі (1545 р.), Хасекі (1556 р.) та
декілька дворів, у яких містяться ок- Михриман — всі з двома відділеннями,
ремі будівлі: старого дивана (тронного симетричні, купольні.
залу), нового дивана, бібліотеки, XVІ ст. — час найвищого розквіту
скарбниці, гарему, кухні з галереєю турецької архітектури, коли створено
(збудовано Ходжа Сінаном). У 1635 р. найвидатніші твори національної
тут збудовано Єреванський палац, а в архітектурної школи, для якої харак-
1638 р. — Багдад сь кий павільйон; терні поєднання високого купольного
обидва — в ознаменування захоплен- залу з пониженими об’ємами пе-
ня Ту реч чи ною Єре ва на і Багда да. реднього плану, багатоступінчасті
77
центричні композиції, дуже добре вим портиком на головному фасаді.

освітлені інтер’єри з багатобарвними Сам палац Топ–Капу в складі великого
вітражними вікнами, поліхромним ансамблю султанських палаців збудо-
мармуровим і майоліковим декором вано з дерева в 1709 р. на самому бе-
інтер’єрів та дуже стримано вирішени- резі Босфору; у 1817 р. його замінили
ми фасадами. мурованим палацом, назва якого пе-
рейшла на весь палацовий ансамбль.
4. У добу занепаду внутрішня кри- Павільйон Меджидіє в Топ–Капу збудо-
за Османської імперії призвела до вано в 1840 р. без ознак національної
згортання будівництва, посилення стилістики, а палаци Долмабахче
європейського впливу й еклектичності (1853 р.) та Бейлербей (1865 р.) у
архітектури. У першій половині XVIII ст. Стамбулі вирішені в стилістиці ампіру.
ще зводилися великі мечеті класично- Загалом історія архітектури Туреч-
го стилю (Алі–паші та Касим–паші в чини є дуже складною, оскільки країна
Стамбулі). Проте в стамбульській ме- весь час була на перехресті культурних
четі Нур–Османіє 1755 р. вже з’явили- впливів і запозичень майже з усіх при-
ся форми європейського бароко. леглих регіонів і країн. Але ці впливи
Стамбульські мечеті Міхрімах (ХІХ ст.) досить рано, ще в ХІІІ–XV ст. були пе-
та Ортакой (1853 р.) демонструють реосмислені і пристосовані до місце-
ри си ек лек ти ки з зас то су ван ням вих умов, що підготувало ґрунт для
європейських форм: в мечеті Орта- вершинних архітектурних досягнень
кой фасади мають ордерні членування, XVІ ст., пов’язаних з іменами великого
а мінарети — форму колон коринф- Ходжа Сінана та його учнів, завдяки
ського ордера. котрим турецька архітектура має своє
Різко скоротилося в цей час цивіль- виразне національне обличчя серед
не будівництво — воно звелося до країн і народів Євразії. Турецькій ар-
створення окремих будівель в ан- хітектурі в цілому властивий місто-
самблі султанського палацу Топ–Капу будівний підхід до вирішення проблем
в Стамбулі, а також до спорудження розвитку поселень, ансамблевість за-
громадських водорозбірних фонтанів у будови за ретельно опрацьованими
вигляді невеликих порталів чи напівро- планами, схильність до грандіозних
тонд. У Топ–Капу в 1719 р. збудували просторових композицій, а також ви-
бібліотеку Ахмеда ІІІ — двоповерхову сокий інженерно–технічний рівень
будівлю, увінчану кополом, з триарко- виконання будівель і споруд.
78
Частина 4.
Архітектура Середньої Азії
Середня Азія — це історичний Тур- теріал будівництва: на ранніх етапах —

кестан, тобто землі на схід від Кас- цегла–сирець, згодом — випалена
пійського моря, що з півдня межували цегла дуже високої якості.
з Персією, Індією і Китаєм. Це — єди-
ний в історико–культурному відно- Періодизація архітектури Серед-
шенні регіон, у 1920–х рр. довільно ньої Азії:
поділений більшовиками на респуб- 1. VI–VIII ст.
ліки СРСР. Він включає території сучас- 2. ІХ–Х ст.
них держав: Узбекистану, Киргизстану, 3. ХІ–ХІІ ст.
Таджикистану, Туркменистану й част- 4. ХІІІ–XIV ст.
ково — південь Казахстану. 5. кінець XIV–XV ст.
Архітектура цього регіону набагато 6. XVI–XVII ст.
стародавніша, ніж архітектура Туреччи- 7. XVIII–ХІХ ст.
ни. Для походження архітектури Серед-
ньої Азії визначальними є, по–перше, VI–VIII ст. Для цього часу харак-
належність до регіону з дуже сильними терні сільські родові замки — аул–тепе
традиціями персидської архітектури, а (село–фортеця): все село мешкало в
по друге — належність з 705 р. до одній великій уфортифікованій будівлі.
ісламського світу. Іслам — пізня ре- Вона була квадратовою або прямокут-
лігія, найпізніша з великих світових ною в плані, мала симетричне розпла-
релігій, що сформувалася на початку нування з внутрішніми коридорами й
VII ст. і наприкінці VII — на початку приміщеннями.
VIIІ ст. була принесена арабськими за- Міста були тридільними, як і в Азер-
войовниками в Середню Азію. Іслам байджані і включали: диз + шахристан
асимілював здобутки різноманітних + рабад. Найдавніше місто — Пенджи-
давніших культур, у т.ч. і в галузі кент у Таджикистані, який існував про-
архітектури, зокрема Персії та східних
елліністичних монархій.
Ісламська архітектура має 3 дже-

рела своїх форм:
Ападана — колонний зал, що виник
і сформувався у Персії в ІІІ ст. до н. е.
Центричні купольні споруди —
спадщина Риму, Візантії, Сирії ІІ–VI ст.
Айван — винахід пізньоперсидської
архітектури ІІ–V ст.
На ранніх етапах розвитку регіону
все, у т. ч. й архітектуру, визначали
взаємини кочівників і землеробів, котрі
жили в оазисах: були періоди мирних
обмінів і періоди воєн. Тому оазиси
віділялися укріпленнями від Степу. Ма- План храмів у центрі Пенджикента
79
мерами, мурованими з цегли–сирцю.

Були поширеними сільські феодальні
замки на одну сім’ю, що називалися
кьошкамси, зразком чого є замок Як-
ке–Парсан VI–VIІ ст. у Хорезмі. З VI ст.
з’являються купольні конструкції та де-
рев’яний ордер з підбалками — це
вплив персидської архітектури. Широ-
ко застосовувався архітектурний ор-
намент у вигляді різьблення й розпису.
ІХ–Х ст. Виникнення Саманідської

держави зі столицею в Бухарі. Через
державу Саманідів проходили кара-
ванні шляхи, була дуже розвинена
Буддійський храм в Ак–Бешимі міжнародна торгівля, контроль над
якою забезпечував збагачення. Інші
важливі міста — Самарканд, Мерв.
тягом VI–VIІI ст. Доісламські храми: Стародавній Самарканд (нині це — го-
храми вогнепоклонників та місцевих родище Афрасіаб) мав цитадель на бе-
синкретичних культів у вигляді айванів. резі річки і 4 смуги оборонних стін.
Досліджена група храмів у центрі Архітектурні матеріали й конструк-
Пенджикента: айван у вигляді квадра- ції — цегла–сирець, перехід до бу-
тового в плані чотиристовпного залу дівництва з випаленої цегли. Початок
відкривався на схід, де перед фасадом широкого застосування ганчу (алеба-
був колонний портик. Своєрідні буд- стру); переваги останнього: як в’яжу-
дистські хра мові комп лек си, що чий розчин для мурування з випаленої
вклю чали вхідну групу з айваном, цегли він дозволяв зводити бані без
внутрішній двір і купольний храм, прик- кружал, завдяки своїй пластичності
ладом чого є храм у Ак–Бешимі добре витримував сейсмічні удари без
VI–VIІI ст. Зороастрійські поховальні руйнування конструкцій, дозволяв ви-
склепи — науси зі склепінчастими ка- конувати різноманітний декор, оскіль-
ки легко піддавався обробці (різьблен-
ня по ганчу — один з найпоширеніших
у Середній Азії видів декору).
Феодальні замки на кшталт Ха-
рам–кьошка в Мерві продовжують бу-
дуватися і в ІХ ст., проте, зберігаючи
традиційний розпланувальний тип,
поступово вони втрачають оборонні
функції, про що свідчить палац Кирк–
киз ІХ ст. у Термезі з численними вікна-
ми на фасадах. Він має квадратовий
план, симетричний щодо двох взаємно
перпендикулярних осей, з чотирма
круглими наріжними вежами; основою
розпланувальної композиції є два
Замок Якке–Парсан центральні взаємно перпендикулярні
у Стародавньому Хорезмі коридори, що ведуть у внутрішній двір.
80
Архітектура XI–XII ст.
ловного фасаду на велетенський пор-

тал, що називається пештак.
ХІ–ХІІ ст. Перехід на більшу цеглу

формату 24–28 х 24–28 х 5 см з огляду
на високу сейсмічність регіону; поява
стрілчастої форми арок з тієї ж причи-
ни. Конструкції (склепіння «балхі», ар-
кові пандативи чи тромпи, куполи).
Типи будівель: замки (Кават–кала в
Хорезмі), палаци з внутрішніми дво-
рами (в Мерві, Термезі) відображають
прагнення до регулярних розплану-
валь них ком по зицій. Фор му ван ня
класичного типу караван–сарая — ре-
гулярного, квадратового або прямо-
Мавзолей Саманідів у Бухарі кутного в плані, з наріжними баштами і
пештаками на осях, з внутрішнім дво-
ром і приміщеннями для купців по пери-
Ранні мечеті — айваного типу, на метру. Приклади — караван–сараї у
дерев’яних стовпах (вплив спадщини Мервському оазисі, Дая–хатин ХІ ст.,
персидської зороастрійської архітек- Рабат–і–Малик ХІ ст. Останній є одним з
тури). Поява мурованих мечетей, що найбільших за розмірами і має гофро-
походять від 9–дільних хрещатих ку- вані зовнішні мури, як у замках. Форму-
польних храмів персидських вогнепок- вання типу сардоби — критого водос-
лонників. Приклад — мечеть Деггарон ховища (кругла купольна сардоба в Ра-
ХІ ст. у с. Хазара Бухарської області. бат–і–Малик). Мавзолеї квадратового
Розвиток архітектурного типу мав- плану, перекриті куполами. Поява
золеїв у Середній Азії розпочався під подвійних куполів і конусовидних
впливом арабських зразків — мавзо- вінчань (мавзолеї Фахр–ад–дин–Разі
леїв, які у ІХ ст. почали зводити собі ХІІ ст., султана Текеша (засновника дер-
халіфи. Найвизначніша пам’ятка цього жави Хорезмшахів) початку ХІІІ ст. —
типу — мавзолей Саманідів у Бухарі обидва в Ургенчі). Ці мавзолеї спо-
зламу ІХ–Х ст. — мурований із жовтої ріднені з купольними мавзолеями Азер-
випаленої цегли, викладений орнамен- байджану. Купольні мечеті (Талхатан–
тальним муруванням на ганчевому роз- баба в Туркменистані).
чині, квадратного плану, з перимет- Характерними для ісламської архі-
ральною галереєю у верхньому ярусі, тектури є високі вежі культового приз-
увінчаний куполом. Це — шедевр світо- начення — мінарети, що надають
вої архітектури, включений до Списку східним містам своєрідних силуетів.
всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У Середній Азії вони були циліндрични-
На зламі Х–ХІ ст. середньоазійські ми, звужувалися догори й мали там лег-
зодчі почали застосовувати нову кий круговий балкон–ліхтар для муед-
архітектурну концепцію, яка згодом зина, нерідко — дерев’яний. Усередині
стане домінуючою в архітектурі вежі були кручені сходи нагору. Найста-
регіону. Це — портально–купольна родавніший, що зберігся без ремонту
композиція, в якій увінчаний куполом 800 років, — мінарет Калян в Бухарі
центральний об’єм втрачає цент- 1127 р., висотою 45 м з орнаменталь-
ричність унаслідок перетворення го- ним цегляним муруванням на фасаді.
81
Караван–сарай Дая–хатин.
Фрагмент і план
ХІІІ–XIV ст. Монгольська навала

1220–1221 рр., під час якої було зруй-
новано Бухару, Самарканд, Термез,
Мерв, Ургенч. Занепад економіки й
архітектури. У XIV ст. відбувається
відродження архітектури й становлен-
ня поліхромного стилю на основі
полив’яної рельєфної поліхромної ке-
раміки, якою обличковували будівлі
ззовні. З цієї доби збереглося мало
пам’яток, переважно — мавзолеї.
Найважливішим за значенням було
місто Ургенч — столиця держави Хо-
резм, яка пізніше була повністю зни-
щена п’ятим походом Тімура (нині —
Фрагмент фасаду караван–сараю

Рабат–і–Малик з гофрованими Аксонометричний розріз мавзолею
стінами Текеша в Куня–Ургенчі
82
Архітектура XIV–XV ст.
місто Куня–Ургенч). Зберігся мінарет Ансамбль Регістан у Самарканді

соборної мечеті в Куня–Ургенч XIV ст., розпланувально склався в 1420–х рр.
висотою 62 м з дерев’яним двох’ярус- Інші будівлі Самарканда: обсерваторія
ним круговим балконом угорі (сама Улугбека з секстантом, перша полови-
мечеть не збереглася). Мавзолей на XV ст. (збереглася лише нижня час-
Наджмеддін–Кубра в Куня–Ургенч, тина); мавзолей Ширін, 1385 р., з
30–і рр. XIV ст. — симетрична чотири- подвійним куполом. Мечеті й мавзолеї:
купольна композиція, в декорі засто- соборна мечеть Самарканда Бібі–ха-
сована поліхромна розписна майоліка. ним 1404 р., збудована після походу
Мавзолей Тюрабек–ханим в Куня–Ур- Тімура в Індію, за рахунок великої
генч XIV ст. з монументальним пеш- військової здобичі; в основі компо-
таком, центральним шестигранним зиції — прямокутний двір 83 х 62 м з
купольним приміщенням ротондаль- вхідним порталом, купольною мечеттю
ного характеру, глибокими нішами на та купольними галереями по пери-
фасадах і в інтер’єрах, що надають метру. Мавзолей Тімура Гурі–Емір
майже барокової розчленованості 1404 р. — регулярна композиція з
архітектурній формі, з широким засто- двома внутрішніми дворами, галерея-
суванням мозаїки в декорі. ми по їх периметру, порталами й міна-
Самарканд. Ансамбль купольних ретами. Сам восьмигранний зовні й
мавзолеїв Шахі–Зінда XIV ст.: споруди хрещатий усередині мавзолей, який
розташовані з обох боків уздовж ву- первісно призначався для внука Тіму-
лиці. Ха рак тер ним є зас то су ван ня ра, але в якому поховали самого Тімура,
ребристих гофрованих куполів, а в де- увінчаний високим ребристим стріл-
корі — поліхромної майоліки.
Кінець XIV–XV ст. Держава Тімура

і його наступників. Тімур знищив Золо-
ту Орду та державу Хорезм, здійсню-
вав численні завойовницькі походи, які
давали йому ресурси для великого
будівництва.
Розквіт архітектури й містобудуван-
ня, у т.ч. значний розвиток міста Са-
марканда — столиці Тімура. Розквіт
міста Шахрісябз — батьківщини Тіму-
ра, де він збудував палац Ак–Сарай у
1380 р. (збереглися руїни), на порталі
якого був напис: «Якщо сумніваєшся в
нашій силі і владі — поглянь на наші
будівлі». Там же наприкінці XІV ст. Тімур
збудував ансамбль Дорусіадат, де по-
хований його син Джехангір і де було
підготовлено гробницю для самого
Тімура. Мавзолей–мечеть Ходжа Ах-
меда Ясеві, збудований Тімуром у
1389–1399 рр. для кочових узбеків у
м. Туркестан: строго симетрична бага-
токупольна композиція, центром якої План мечеті Бібі–Ханим
є великий купольний зал — казанлик. у Самарканді
83
а центр представляв собою ансамбль

щільно розташованих великих багато-
чарункових будівель — мечетей, мед-
ресе, токів (торговельна багатоку-
польна споруда на перехресті вулиць),
тимів (критий ринок, пасаж), кара-
ван–сараїв, лазень–хамам тощо.
Ансамбль Лябі–хауз в Бухарі,
XVI–XVII ст. (хауз — відкрите водосхо-
вище, басейн; назва ансамблю перек-
ладається як «навколо басейна»). Це
головний, центральний архітектурний
ансамбль Бухари. До його складу, крім
хауза, також входять медресе Кукель-
даш (1568–1569 рр.; найбільше мед-
План мавзолею Ішратхана в ресе в Середній Азії на 130 худжр),
Самарканді медресе Диван–Бегі та ханака (монас-
тир містиків–суфіїв) Диван–Бегі. Регу-
частим куполом. Усі фасади мають

яскраву поліхромну майолікову деко-
рацію. Цю традицію продовжив ку-
польний мавзолей Ішратхана в Самар-
канді 1464 р., який має ускладнені
розпланування і систему перекриттів
окремих камер.
На цей час припадає формування
середньоазіатського типу медресе з
великим прямокутним двором, по пе-
риметру якого у два яруси розташо-
вані худжри (келії), а на осях —
склепінчасті айвани; вхід акцентує
пештак, а зовнішні кути — мінарети.
Характерними прикладами цього типу
є 3 медресе Улугбека — в Бухарі
(1418 р.), Самарканді (1420 р.), Гіжду-
вані (1437 р.).
Загалом, у XV ст. в Середній Азії
сформувався монументальний архі-
тектурний стиль, для якого характерні
грандіозні масштаби, перетворення
вхідного порталу — пештака у
склепінчастий айван, високі підбанни-
ки з витягнутими угору куполами.
XVI–XVII ст. Поява на історичній
арені нового тюркського народу — ко-
чових узбеків. У цей час існувала єдина
держава зі столицею в Бухарі. Місто Гофрований (складчастий) купол
мало муровані укріплення з брамами, медресе Шир–Дор у Самарканді
84
Архітектура XVI–XVII ст
План ансамблю Лябі–хауз у Бухарі: самбль центру міста. Включає медре-

1–медресе Кукельдаш; се Улугбека, медресе Шир–Дор та
2–медресе Диван–Бегі; медресе Тілля–Карі з міською мечет-
3–ханака Диван–Бегі; тю, а також Чарсу XVIII ст. (купольна
4–хауз (басейн) споруда для зберігання води). Висо-
кий ступінь композиційної єдності з
орієнтацією на ком по зицію най -
лярна розпланувальна композиція давнішої будівлі — медресе Улугбека.
довкола прямокутного курдонера — Головний композиційний засіб об’єд-
вплив розпланувальнорї композиції нання ансамблю — симетрія, мону-
площі Регістан у Самарканді. ментальні айвани–пештаки на голов-
Медресе Мірі–араб на 111 худжр у них осях, куполи і наріжні мінарети,
Бухарі, 1535–1536 рр. — одне з най- дрібночарункове членування фасадів.
кращих медресе Середньої Азії. Типо- Незважаючи на різночасовість зве-
логічно схожі інші медресе регіону, ден ня ок ре мих будівель, ан самбль
зокрема медресе Абдулазіс–хана в Бу- Регістану відзначається винятковою
харі 1651–1652 рр. цілісністю. Ви со та будівель гар мо -
Ансамбль площі Регістан у Самар- нійно пов’язана з габаритами площі.
канді, 1417–1660 рр., завершений у Всі частини ансамблю узгоджені за
XVIII ст. — головний архітектурний ан- масами й пропорціями.
85
Розріз і фасад медресе Мірі–араб у Бухарі
Фасади медресе Шир–Дор і Чарсу ансамблю Регістан у Самарканді
86
Архітектура XVIII–XIX ст
XVIII–ХІХ ст. Відми ран ня ка ра - Під кінець доби, у середині ХІХ ст. —
ван них шляхів, за не пад еко номіки приєднання Туркестану до Російської
країн і їх архітектури. У 1840–х рр. імперії. Після цього відбувався роз-
регіон намагалася захопити Персія. ви ток раніше сфор мо ва них типів
Поперечний і поздовжній розрізи ансамблю Регістан у Самарканді
План ансамблю Регістан у Самарканді
87
План і розріз соборної мечеті в Хіві
будівель, без створення принципово Палац Алла–Кулі–хана Таш–хаулі в Хіві,

нових типів, розпланувально–просто- 1830–1838 рр. — композиція побудо-
рових композицій, архітектурних кон- вана на мотивах айвана, довкола трьох
струкцій. внутрішніх дворів. Усі будівлі двопо-
Головне місто цієї доби — Хіва, верхові. У декорі — поєднання де-
центр ханства. Центральна частина рев’яного різьблення колон і балок
міста забудована крупними комплек- з поліхромною майолікою. Багатоку-
сами мечетей, медресе, караван–са- польний ринок Алла–Кулі–хана в Хіві,
раїв і ринків. Соборна мечеть у Хіві 1835 р. та медресе Мухамед–Амін–ха-
колонного типу XVIII ст. — прямокутна в на, 1851–1852 рр. мали цілком тра-
плані, з одним високим мінаретом. диційні композиції.
88
Частина 5.
Архітек тура Росії
Видатний російський історик та ет- Провідні дослідники історії архі-

нолог Лев Гумільов вважав рік Кули- тектури Росії: О. Некрасов, І. Грабар,
ковської битви — 1380, коли військо М. Ільїн, Г. Вагнер, М. Гуляницький,
московського князя Димитрія Дон- Т. Славіна, Е. Кириченко, В. Пілявський
ського перемогло полчища татарсько- та інші, їхні праці, інша література по
го хана Мамая, — роком народження темі, у т.ч. посібники й підручники
російської нації. І справді, іноземці представлені в бібліографічному спис-
саме з цього часу — з кінця XIV ст. — ку наприкінці книжки.
розрізняють московитів, Московську За І. Грабарем, «серед європейсь-
Русь як щось цілком відмінне як від ких істориків мистецтва побутує думка,
новгородців і псковичів, так і від ру- що російське мистецтво до Петра Ве-
синів, ру тенців, тоб то ук раїнців. ликого є лише трохи варваризованим
Відтак, са ме з ру бе жу XIV–XV ст. мистецтвом Візантії, яке потрапило зі
доціль но роз по чи на ти історію ар - всесвітнього міста в глуху провінцію і
хітектури Московської держави, яка з тому неминуче виродилося в жалюгідні
по чат ку XVІІІ ст. ста ла на зи ва ти ся форми, а починаючи з Петра — це тіль-
Росією. Вона, як і архітектура Украї- ки явні передражнювання Амстердамів,
ни, Білорусії та Литви, розвивалася Версалів і всього західного. Як на
на ос нові спад щи ни архітек ту ри найбільш типовий зразок варварських
Київської Русі. форм допетрівської Русі вже з давніх пір
прийнято вказувати на Василія Блажен-
Періодизація розвитку архітектури ного в Москві, цей справжній «город
Московського царства і Російської страхітливих овочів». Ця думка хибна.
імперії: Вона зумовлена недостатньою вив-
1. Архітектура Московської ченістю російського мистецтва і архі-
держави XV–XVI ст. тектури на початку ХХ ст.
2. Архітектура Московського Прикметні особливості російської
царства XVII ст. культури, у т.ч. й архітектури (за І. Гра-
3. Архітектура доби Петра І — барем): «при всій її видимій убогості,
першої чверті XVIIІ ст. порівняно з іноземними, в ній прихова-
4. Архітектура Російської імперії на незрозуміла притягальна сила, що
середини XVIII ст. не раз примушувала перевтілюватися
(1725–1750–і рр.) в неї кращих представників сильніших
5. Архітектура Російської імперії культур Європи. Переселившись до
доби класицизму 1760–1820 рр. Росії і беручи участь у творчості своєї
6. Архітектура Російської імперії нової батьківщини, італійці, німці і
доби романтизму, еклектики французи часто геть забували свою
й історизму 1830–х — 1890–х рр. першу батьківщину і ставали росіяна-
7. Архітектура Російської імперії ми у повному сенсі, росіянами за скла-
доби модерну 1890–і рр. — 1917 р. дом, духом і почуттями».
89
Архітектура Росії
Архітектура Московської держави Успенський собор Аристотеля Фіо-

XV–XVI ст. раванті збудований у 1475–1479 рр. на
Історичне підґрунтя розвитку архі- місці повністю знесеного собору Крив-
тектури в XV–XVI ст.: вивищення Москви цова і Мишкіна. Архітектору були вка-
серед інших столиць князівств, перет- зані конк ретні зраз ки, які він мав
ворення її на центр нової держави, що особисто оглянути й на які він мав
почала формуватися, зв’язок з Візан- орієнтуватися — Успенський собор у
тією (спадкоємність духовна, політична Владимирі, храми Новгорода, у т. ч. Со-
й мистецька). 1462 р. — вінчання на
царство московського великого князя
Івана ІІІ; 1472 р. — його шлюб з Софією
Палеолог, яка походила з династії
візантійських імператорів й надала ви-
димість історико–політичної спадко-
ємності між знищеною турками Візан-
тійською імперією і новопосталим Мос-
ковським царством. З 1485 р. Іван ІІІ
іменується «государем всія Русі» і має
візантійський імператорський герб —
двоглавого орла. Відтак, перед ним пос-
тала проблема столичного образу
Москви як центру держави. Особливос-
ті тогочасної московської церковної та
фортифікаційної архітектури полягали у
її технічній відсталості (значний регрес,
навіть порівняно з Володимиро–Суз-
дальською архітектурою ХІІ–ХІІІ ст.).
Головний архітектурний проект Іва- Успенський собор
на ІІІ — будівництво Успенського со- у Московському кремлі.
бору в Московському кремлі як го-
Поздовжній розріз
ловного храму держави. Розпочато з
1472 р. московськими зодчими Крив-
цовим і Мишкіним, спершу під керів-
ництвом митрополита. Катастрофа
1474 р., коли склепіння збудованого
собору завалилися, змусила поклика-
ти до експертизи псковських майс-
трів — найкращих на тодішній Русі.
Проте, встановивши причини катаст-
рофи, навіть вони відмовилися взятися
за таке грандіозне будівництво, відчу-
ваючи брак професіоналізму. Звідси —
вимушене запрошення Іваном ІІІ
архітектора й інженера Аристотеля
Фіораванті з Болоньї. Його приїзд до
Москви був наслідком складних дип-
ломатичних маневрів й ознаменував
один з найбільших переворотів в істо- План Успенського собору
рії архітектури Московської Русі. в Московському кремлі
90
Архітектура XV–XVI ст.
Грановита палата в Московському кремлі
фійський собор. Архітектурні особли-

вості Успенського собору Московсько-
го кремля: це хрестовокупольний,
п’ятикупольний, п’ятиапсидний храм,
збудований «палатним образом», тоб-
то зі строго регулярною композицією;
характерні риси — круглі колони з
капітелями в інтер’єрі, лапідарність
об’ємів, позакомарне завершення
прясел фасадів, «утоплені» в площину
східного фасаду апсиди, «утоплений»
аркатурно–колончастий фриз на фаса-
дах, західний ґанок з висячою «динь-
кою» — винахід Аристотеля Фіораванті,
який згодом став національною прик-
метою архітектури Московської Русі.
Інші пам’ятки цього часу:

Благовіщенський собор у Кремлі
1484–1489 рр. — трикупольний храм
на високому цоколі з позакомарним
завершенням і аркатурно–колончас-
тим фризом, зведений псковськими План Грановитої палати
майстрами, пізніше перебудований. в Московському кремлі
91
Архангельський собор
у Московському кремлі
92
Церква Ризоположення в Кремлі дована в 1491 р., архітектори Марко

1484–1488 рр. — домова однокуполь- Руффо (Фрязін) і П’єтро Антоніо Со-
на церква московських митрополитів, ларі (ймовірно, «парубок Петруша» —
збудована псковськими майстрами. колишній помічник Аристотеля Фіора-
Поставлена перед західним фасадом ванті). Прототипи одностовпної Грано-
Успенського собору, вона зменшила витої палати — палата Владичого двору
простір перед ним, унаслідок чого го- в Новгороді 1433 р. та трапезні палати
ловна соборна площа в подальшому монастирів. Площа залу 500 кв.м. Наз-
формувалася перед південним фаса- ва походить від фасаду, оздобленого
дом Успенського собору. діамантовим рустом.
Нові цегляні укріплення Москов- Архангельський собор Московсько-
ського кремля збудовані під керівниц- го кремля 1505–1509 рр. (архітектор
твом італійських майстрів у 1485– Алевіз Новий) — хрестовокупольний,
1495 рр. Пізніше, до 1516 р., збудовано п’ятикупольний храм, вирішений прин-
гідротехнічні споруди, які забезпечу- ципово інакше, ніж Успенський собор.
ва ли на пов нен ня ровів во дою, що Особливості атектонічної, суто деко-
посилювало обороноздатність. ративної ордерної архітектури фасадів
З 1487 р. — перебудова Кремлів- (італійське двоповерхове палаццо,
ського палацу. Грановита палата збу- вирішене в ордерній системі й увінча-
не закомарами з раковинами). Функція
храму — усипальниця московських
царів.
Архаїчні храми в провінції: собор
Різдва Ферапонтова монастиря
1490–х рр. — квадратний, чотиристо-
впний, триапсидний, однокупольний,
на підкліті. Склепіння ступінчасто
підвищуються до підбанника, зовні де-
коровані ярусами кокошників — риса,
яка згодом стане характерною для
всієї московської архітектури.
Храми «іже под колоколи» (колоко-
ленний жанр, за М. Гуляницьким) —
комбінований функціональний тип, в
якому на першому ярусі містився храм,
у горішніх ярусах — дзвіниця: Духовська
церква Троїце–Сергієва монастиря
1476 р. Храм Іоана Лествичника (Іван
Великий) у Московському кремлі —
1505–1508 рр., архітектор Марко Руф-
фо (Фрязін). Подальші добудови цієї
споруди протягом XVІ — початку
XVІІ ст.
Інтенсивне будівництво мурованих
кремлів у містах Московської Русі — з
кінця XV ст. і протягом усього XVІ ст.:
Новгород (кінець XV ст.), Нижній Нов-
Духовська церква–дзвіниця город (1500–1511 рр.), Тула (1514–
ТроїцеСергієва монастиря 1521 рр.), Коломна (1525–1531 рр.),
93
Еволюція храму Іоана Лествичника (Івана Великого)

в Московському кремлі протягом 1329–1624 рр.
Зарайськ (1531 р.), Можайськ (1541 р.), Державний контроль за будівництвом

Казань (1555 р.), Серпухов (1556 р.), здійснював цар Борис Годунов. Харак-
Астрахань (1582–1589 рр.). Завершен- терні його слова: «Построим мы такую
ням цього процесу є найбільший фор- красоту неизглаголенную, что подоб-
тифікаційний комплекс — Кремль ной ей не будет во всей поднебес-
Смоленська, збудований у 1597– ной… Смоленская стена станет теперь
1602 рр. під керівництвом майстра ожерельем всей Руси на зависть вра-
Федора Коня. Мури загальним пери- гам и на гордость Московского госуда-
метром понад 5 км і висотою 14 м. рства». Отже, навіть у фортифікаційній
архітектурі естетичний критерій ста-
вився на перше місце.
Укріплені монастирі відігравали
важливу роль в обороні як Москов-
ського царства загалом, так і ближніх
підступів до Москви. Найважливіші з
них — Соловецький (укріплення
1584–1599 рр., зодчий Трифон), Трої-
це–Сергіїв, Іосифо–Волоколамський,
Псково–Печерський, Кирилов–Біло-
зерсь кий, Паф нутьєв–Бо ровсь кий
тощо. Усі вони протягом XVІ ст. отри-
мали муровані укріплення зі стінами й
баштами. Монастирі, що формували
оборонне кільце Москви, також посту-
пово набули мурованих укріплень:
Донський, Новодівичий, Спасо–Анд-
ро ни ков, Но вос пась кий, Си мо нов,
Данилов.
Муровані трапезні палати монас-
Башта Смоленського кремля тирів XVІ ст.: Пафнутьєв–Боровського,
94
Троїце–Сергіїв монастир наприкінці XVI ст.
Кирилов–Білозерський монастир
Пафнутьєв–Боровський монастир
95
Злам XV–XVІ ст. ознаменувався по-

явою нового типу посадського хра-
му — безстовпного, однокупольного,
з хрещатим склепінням і трилопатевим
завершенням фасадів, яке згодом пе-
ретворилося на гірку кокошників.
Церква Трифона в Напрудному про-
вулку в Москві (кінець XV — початок
XVI ст.) — перший храм цього типу.
Поява принципово нового типу
храмів у мурованому зодчестві:
шатрові храми, які раніше були відомі в
Трапезна Макаріївського монастиря
дерев’яній архітектурі. Церква Воз-
в Калязіні
несіння в Коломенському 1532 р. —
перший мурований храм шатрового
типу, храм–пам’ятник, збудований на
Спасо–Андроникова, Макаріївського
честь народження спадкоємця мос-
в Калязині, в яких основним об’ємом
ковського великокняжого престолу —
є одностовпний трапезний зал, пере-
майбутнього царя Івана IV (Грозного).
критий системою хрестових склепінь.
Церква Іоанна Предтечі в с. Дьякові
1547 р. збудована Іваном IV в ознаме-
нування прийняття ним царського ти-
тулу. Унікальна об’ємно–просторова
композиція з поєднанням тем «стов-
па», шатра і п’ятиверхості.
Перспективний розріз церкви

Трифона в Напрудному провулку
в Москві.
Зразок хрещатого склепіння Церква Вознесіння в Коломенському
96
Собор Покрова на рву (Василія Іван Грозний «повеле им здати церкви

Блаженного) в Москві 1555–1562 рр. камены заветных восемь престолов,
збудований на честь взяття Іваном мастеры же основаша девять престо-
Грозним Казані, зодчі Барма і Постник. лов, не якоже повелено им, но яко по
Унікальна розпланувально–просторо- Бозе разум даровася им в размерении
ва композиція: 8 малих храмів довкола основания». Таким чином виник хре-
центрального шатрового, все це ото- щатий дев’ятидільний, дев’ятиверхий
чене галереєю зі сходами й ґанками. храм, що мав уособлювати на Землі
Майстри змінили структуру храму, за- образ «небесного Єрусалима» — жит-
мовленого їм царем. За літописом, ла праведних, тобто Раю.
Собор Покрова на рву

(Василія Блаженного)
в Москві
97
Інші шатрові храми цієї доби: церк- Архітектура Московського царства

ва Преображення у с. Остров (друга XVII ст.
по ло ви на ХVІ ст.), церк ва Козь ми
і Дем’яна в Муромі 1565 р., церква Історичний контекст: три епохальні
Петра Митрополита в Переславлі– історичні явища XVII ст. — велика Смута
Заліському 1585 р. (завершилась у 1612 р.); приєднання
У 1584 р. виник «Приказ каменных України в 1654 р.; діяльність патріарха
дел» — державний орган, що відав Никона і церковний розкол (середина
усіма архітектурно–будівельними спра- XVІІ ст.). Смута була не зовнішньою
вами в Московському царстві. Він кон- інтервенцією, а тривалим внутрішнім
центрував майстрів, запроваджував громадянським конфліктом, обумовле-
перші державні стандарти, зокрема на ним терором і розрухою часів прав-
цеглу, сприяв уніфікації архітектур- ління Івана Грозного. Наслідок — при-
но–будівельної справи в країні й підви- пинення архітектурно–містобудівної
щенню якості архітектурних вирішень. діяльності в Московському царстві аж
Загалом, XV–XVI ст. стали епохою до початку 1630–х рр.
суттєвих новацій в архітектурі, що про- Після завершення Смути — віднов-
явилося в нових типах будівель, нових лення діяльності Приказу кам’яних
конструкціях, нових, розвиненіших справ з 1620–х рр., інтенсивне заселен-
формах декору, а також піднесенні
за гальної якості архітектурно–бу-
дівельної справи.
«Поганкіни палати»
у Пскові
98
Архітектура XVII ст.
ня нових міст, створення на південному Світські будівлі доби: Теремний па-

сході «Засічної черти» проти татар. лац 1635 р. в Московському кремлі —
Міста й фортеці будувалися відповідно зодчі Бажен Огурцов, Трефіл Шарутін,
до проектних планів, їх реалізація ре- Ларіон Ушаков. Керівник Антипа Конс-
тельно контролювалася з Москви. тантинов. Структура — хоромних бу-
Патріарх Никон — центральна пос- дівель: тераса, на ній перший поверх
тать доби, котра значно вплинула на господарського призначення, другий —
розвиток архітектури. Його значна житловий. Цей триповерховий палац
політична роль як фактичного заступ- ознаменував відмову від дерев’яного
ника царя, освітні новації, виправлення житла, перехід на суто муровані кон-
богослужбових книг, доручене спершу струкції, удосконалення житла, більш
«московським грамотіям», котрі вияви- пишний декор. Палати Аверкія Кирило-
лися невігласами; після їхньої невда- ва в Москві 1657 р. Інші житлові будинки:
чі — запрошення до Москви освіче- Будинок Лапіна, будинок Меньшикова,
ніших українців. Церковний розкол на «Поганкіни палати» й інші муровані жит-
«никоніан» і «старообрядців» як наслі- лові будинки у Пскові (1–3–поверхові,
док реформ патріарха Никона, впрова- деякі з дерев’яними горішніми поверха-
джуваних силою державного примусу. ми, які не збереглися).
Цезаропапізм, властивий світогляду Монастирські келії — будівлі сек-
патріарха Никона, що поєднувався з ційної розпланувально–просторової
симпатіями до Риму й ненавистю до структури 2–х типів: з сіньми при кожній
лютеран, вилився в його формулу: келії та з одними спільними сіньми на
«священство царства преболє єсть», дві келії (більш економічний варіант).
тобто церковна влада вища за світську. Гостинні двори будувалися у вигляді
На цій основі — конфлікт з царем замкнутого прямокутного каре в плані,
Олексієм Михайловичем, зречення нерідко — кількох каре підряд, а також
патріаршого сану, суд і заслання. захищалися оборонними мурами з
Гостинний двір в Архангельську
99
баштами (Архангельськ, 1667–1684 рр.,

зодчий Д. Старцев).
У церковній архітектурі основним
став тип безстовпного парафіяльного
храму з кокошниками. Початковим
зразком цього типу, що тяжіє ще до
стилістики архітектури часів Бориса Го-
дунова, є Покровська церква у с. Руб-
цові 1619 р., а розвиненим — Троїцька
церква в Нікітніках в Москві 1628–
1653 рр. Будувалися церкви трьох
основних типів: шатрові, московські
та ярославльські. Стилістика церков-
ної архітектури: «узороччя», тобто
надмір різноманітного декору, вигад-
ливість і перенасиченість. І. Грабар
вважав, що «в метушливій плутанині
цегляних орнаментів, що пообліплюва-
ти стіни певних московських церков,
вчувається прихований неспокій,
відсутність твердості й упевненості».
Шатрові храми. Будівництво їх у
середині XVII ст. заборонив патріарх
Никон, котрий вимагав вивершувати
церкви «освяченим п’ятиглавієм».
Тришатрова Успенська (Дивна) церква
Успенська (Дивна) церква в Угличі
Церква Покрова в Рубцові
100
Троїцька церква в Нікітніках у Москві
101
в Угличі 1628 р., багатошатрова церква ак тив на поліхромія фа садів та ін -

Різдва Богородиці в Путінках у Москві тер’єрів, широке вживання полив’яної
1649–1652 рр. У цих церквах шатро пе- поліхромної орнаментованої кераміки
ретворюється з тектонічної форми на та розписів. Це — окрема регіональна
суто декоративну. мистецька школа, формування і роз-
Московські храми: Троїцька церк- виток якої пов’язані з процвітанням у
ва в Нікітніках 1628–1653 рр., церква Середньому Поволжі торгівлі й купе-
Ніколи в Берсеньові 1657 р., Троїцька цтва. Основні пам’ятки: церква Іллі
церква в Останкіно 1678 р. — класичні Пророка в Ярославлі 1647–1650 рр.;
зразки московського узороччя з роз- церковний комплекс слободи Коров-
виненою пластикою та активною полі- ники в Ярославлі: храм Іоана Златоуста
хромією фасадів. 1649–1654 рр., Володимирська тепла
Ярославльські храми відзначалися церква 1669 р. та дзвіниця; церква Іоа-
особливими декоративними якостями: на Предтечі в Толчковській слободі
перенасичена архітектурна пластика, Ярославля 1671–1687 рр.
Церковний комплекс слободи Коровники в Ярославлі: храм Іоана Златоуста
102
Визначальний вплив на розвиток церквою, ротондою, увінчаною шат-

зодчества архітектурних правил ром, діаметром 23 м, та дзвіницею.
патріарха Никона (заборона завершу- Жоден з християнських правителів чи
вати храм шатром, вимоги щодо «ос- ієрархів жодної країни світу ні до Ни-
вяченого п’ятиглавія» та вівтаря з 3–ма кона, ні опісля не насмілився так дос-
ап си да ми). Пе ре бу до ва Ни ко ном те мен но пов то ри ти цю свя ти ню.
Патріар ших па лат у Мос ковсь ко му Це — яск ра вий взірець гра нич но
кремлі. Три ос новні архітек турні заіде о логізо ва ної архітек ту ри, пос -
фундації патріарха Никона: будів- тав ле ної на служ бу кле ри каль -
ницт во Іверсь ко–Вал дайсь ко го мо - но–політичній меті.
настиря (1652–1658 рр.), Хресного «Провінційний патріарх Никон» —
монастиря на Кий–Острові (1650–і — ростовський митрополит Іона Си-
1660–і рр.) та Новоєрусалимського соєвич і збудований ним у 1670–
монастиря під Москвою (1656– 1683 рр. ансамбль так званого Рос-
1685 рр.). Остання фундація була товського кремля, який насправді є
найбільш незвичайною та амбіційною, митрополичою резиденцією, в архітек-
її мета — створити Новий Єрусалим під турі якої присутні виразні архаїзми, що
Москвою, новий вселенський центр відсилають до попередньої історичної
усього православного світу. Воскре- епохи (XVI ст.) і також відображають
сенський собор цього монастиря дуже боротьбу Церкви проти царської вла-
точно (за тогочасними уявленнями) ди, що посилювалася.
повторював одну з найголовніших Наприкінці XVII ст. змінюється
християнських святинь — храм Гробу стилістика архітектури у зв’язку з
Гос под ня в Єру са лимі з пе черною засвоєнням і широким використанням
План і поздовжній розріз собору Новоєрусалимського монастиря під Москвою
103
ордерних архітектурних форм західно- виявилися в поширенні тридільних

го походження. Храми кінця XVII ст.: в триверхих композицій храмів з вираз-
їхній структурі, архітектурних формах і ним вертикалізмом їх ярусних компо-
декорі присутні українські, польські, зицій. Головне явище доби наприкінці
інші західні впливи. Українські впливи XVII ст. — поєднання характерного
Надбрамна церква
Іоана Богослова
Ростовського кремля
104
московського «узороччя» з ордерними рокому гульбищі (терасі), зі строго си-

формами. Зазвичай церковні будівлі метричною композицією.
кінця століття поділяють на храми мос- Церква Знамення в Дубровицях
ковські, «Строгановські» та ярусні хра- (1690–1704, зодчий, імовірно, І. За-
ми, з якими пов’язують «Наришкінське» рудний) — розвиток композиції баш-
або Московське бароко. Найкращою топодібної церкви в Філях, найбільш
пам’яткою цього стилю є Покровська незвичайний православний храм, з
церква в Філях 1693–1694 рр., «легка надміром білокам’яного скульптурно-
мережана казка», за висловом І. Гра- го декору.
баря. Вона поставлена на підкліт, У цей же час завершилося форму-
оформлений аркадаю, має центрич- вання мурованого ансамблю Новодіви-
ний тетраконховий план і увінчана чого монастиря в Москві — яскравого
ярус ним вось ме ри ком дзвіниці. За зразка архітектурної композиції, зас-
ху дожнім враженням нагадує «хра- но ва ної на за са дах ре гу ляр ності
ми–пам’ятники» поширені у той час (прямокутний план, регулярно роз-
в українській архітектурі. ставлені наріжні й середстінні башти,
Інші храми та дзвіниці:

Церкви Ніколи Великий Хрест
(1680–1688 рр.) та Успіння на Покровці
(1696–1699 рр., зодчий П. Потапов) у
Москві.
«Строгановські» церкви: Різдва у
Нижнь о му Нов го роді (ос вя че на
1719 р.) та Введенська в Сольвиче-
годську (1689–1693 рр.).
Троїцька церква у с. Троїце–Ликово
під Москвою (1698–1704 рр., зодчий
Я. Бухвостов) — тридільний, тривер-
хий, ярусний храм на низькому й ши-
Покровська церква
в Філях
105
двоє Святих врат, що фіксують головну 1697–1699 рр., зодчий Д. Аксамитов.

вісь, на ній — собор, який разом з тра- «Царські чертоги» в Троїце–Сергіївому
пезною та дзвіницею формує центр монастирі (кінця XVII ст.) і трапезна
композиції). Ця регулярність була зу- кінця XVII ст. там само з трапезним за-
мовлена не «світськими тенденціями», лом, площею 500 кв. м, яка перекрита
як це зазвичай стверджували за ра- склепінням прогоном 15 м без
дянських часів, а канонічними церков- проміжних опор. Фасади обох будівель
ними вимогами. Дзвіниця Новодівичого декоровані в ренесансно–бароковій
монастиря висотою 72 м, збудована стилістиці з застосуванням ордерних
наприкінці XVII ст., є його головною колон і зовнішніх розписів, що імітува-
містобудівною домінантою. ли різні види русту. Надбрамний тере-
Муровані палаци: палати Юсупо- мок на Крутицькому подвір’ї в Москві
вих і Романових у Москві (кінця XVII (1693–1694 рр., зодчий О. Старцев) —
ст.), палати В. Голіцина (1689 р.). Ле- шедевр архітектурного декору кінця
фортовський палац на р. Яузі в Москві століття.
Церква Успіння на Покровці в Москві
106
Церква Різдва
у Нижньому
Новгороді
Собор
Введенського монастиря
у Сольвичегодську
107
Лефортовський палац у Москві
Земський приказ у Москві
108
Башти Московського кремля наприкінці XVII ст.:

Набатна, Царська, Спаська, Безіменна
(пізніше перейменована в Сенатську)
109
Новодівичий монастир у Москві
Урядові й навчальні будівлі в

Москві — Сухарева башта (1692–
1701 рр., зодчий М. Чоглоков),
Земський приказ (кінця XVII ст.). Вос-
кресенські ворота (кінця XVII ст.). Над-
будова башт Московського кремля і їх
нове архітектурне оформлення на-
прикінці XVII ст., яке надало композиції
башт висотного характеру та перетво-
рило кожну башту на виразну архітек-
турну домінанту.
Підсумки періоду: розвиток нових
типів будівель і споруд, зміни стилісти-
ки, освоєння ордерних композицій
західного походження. Любов до пиш-
ного й надмірного декору (так зване
узороччя). Під кінець доби спос-
терігається стилістика, наближена до
європейського бароко, проте з вираз-
ними національними рисами.
Дзвіниця Новодівичого монастиря

у Москві
110
Московський кремль.
Гравюра художника В. Фаворського
111
Архітектура доби Петра І — першої ну роль і визначила весь його подаль-

чветрі ХVІІІ ст. ший напрям. Це — заснування у 1703 р.
нового міста Петербурга й перене-
Хронологічно це перша чверть сен ня сюди столиці. Відтоді всій
XVIII ст., протягом якої відбувся най- подальшій архітектурі судилося розви-
більший перелом в історії архітектури ватися двома паралельними річища-
Московської держави, але не єдиний ми — московським і петербурзьким.
такий (попередній переломний мо- «Вся Росія в архітектурному відно-
мент — робота в Москві Аристотеля шенні є або Петербург, або Москва».
Фіораванті та згодом інших італійських Поява Російської імперії в 1721 р.
майстрів, що призвело до засвоєння після переможного завершення
західного архітектурного досвіду). Північної війни зі Швецією. Абсолю-
Історичний контекст: реформи тизм як форма правління і його вплив
російського царя (згодом — імперато- на розвиток архітектури. Закон, напи-
ра) Петра І і їхній вплив на архітектуру. саний Петром І, дає визначення
Дві концептуально відмінні оцінки цьо- російського абсолютизму: «Его цар-
го явища так званими слов’янофілами ское величество есть самовластный
(негативна) і західниками (позитивна). монарх, который никому на свете о
Більш зваженими є оцінки видатного своих делах ответу дать не должен».
російського історика В. Ключевського і Цар (імператор) відтепер — головний
мистецтвознавця І. Грабаря. Ще у замовник архітектури і, фактично, «го-
ХІХ ст. склалася версія про те, що Пет- ловний архітектор Російської імперії».
ро І перервав органічний розвиток Значне послаблення суспільної ролі
російського життя, реформувавши йо- Церкви внаслідок скасування патріар-
го на чужий, європейський лад. шества й запровадження Святішого
Звідси — висновок слов’янофілів про правлячого синоду. Відтак, основні за-
неорганічність, «фальшивість» всієї мовники архітектури тепер — держава,
архітектури післяпетрівської доби. дворянство, купці і в останню чергу —
Правління Петра І (1689–1725 рр.) — Церква. У розвитку архітектури важли-
це і справді час радикальних новацій в ве значення мали стереотипи мислен-
усьому. За допомогою іноземних ня і зразки. З європейських архітек-
фахівців створюються нові освітня, турних форм Петро І запозичував тіль-
бюджетна й адміністративна системи, ки те, що було суголосне ментальності
промисловість, армія, флот, торгівля. його земляків, а саме — регулярність і
Проте така європеїзація російського «преузорність». З огляду на це зразком
життя була не спонтанною, а підготов- для наслідування стала архітектура
леною в попередній період й історично Голландії. Суспільні норми, бажані для
закономірною. За В. Ключевським, держави, закріплялися зразками, що
зближення з Європою для Петра І було вводилися імператорськими указами.
не метою, а засобом досягнення мети. Так регламентувалася й архітектура.
Метою було створення модерної, Ця доба поклала початок розробленню
сильної европейської держави. і застосуванню «зразкових проектів»,
За І. Грабарем, яким би велетнем за якими будувалися «зразкові будин-
не здавався нам Петро Великий, він ки» як взірці для наслідування (деякі
все ж не зробив такого перевороту, «зразкові» мазанки в Петербурзі й
який йому звичайно приписують — він Москві Петро І збудував власноруч).
зовсім не перевернув догори дном Перші зразкові проекти для Петербур-
всієї Русі. І все ж одна зі справ Петра га створили архітектори Д. Трезіні й
відіграла в історії зодчества вирішаль- Ж.–Б. Леблон.
112
Архітектура доби Петра І
Професія архітектора зазнала Росії були відомі книжки Вітрувія, А. Пал-

значних змін: від артілі — до індиві- ладіо (у російському перекладі В. Єроп-
дуального архітектора, особисто від- кіна), В. Скамоцці, С. Серліо, Ф. Блон-
повідального перед замовником. Пе- деля, К. Перро. У 1709 р. опубліковано
рехід до будівництва не за зразками, а російський переклад книги Д. Віньйоли
за проектними креслениками. Пошири- «Правило п’яти ордерів», коректуру якої
лося створення моделей (макетів). перевіряв цар Петро І.
Архітектори почали користуватися Роль місцевих архітекторів та іно-
архітектурними трактатами, переклада- земців: на початковому етапі пет-
ми іноземних книг з архітектури: ровських реформ іноземці домінували.
найбільша бібліотека архітектурних кни- Іноземні архітектори, запрошені в
жок була у самого Петра І. На той час у Росію: Д. Трезіні, Д.–М. Фон та на,
Схематичний план центральної частини Петербурга в 1725 р.:

1–Петропавлівська фортеця; 4–будинок Дванадцяти колегій;
2–Адміралтейство; 5–Літній сад з
3–Ісаакіївський собор; Літнім палацом Петра І
113
Й. Ґ. Шедель, А. Шлютер, Т. Швертфе- проекти фортеці в Києві на Печерську,

гер, Ж.–Б. Леблон, Н. Мікетті та інші. Петропавлівської фортеці в Санкт–Пе-
У той же час працювали місцеві тербурзі, Петергофського парку, Літ-
архітектори двох формацій: старі май- нього саду, Адміралтейства. Про тве-
стри (Г. та І. Устинови, Ф. Васильєв, резе і практичне ставлення царя до
І. Зарудний, Я. Бухвостов); а також архітектурних проблем свідчить лист
нові майстри, вивчені іноземцями в Петра І О. Меншикову: «Леблон во всех
Росії, або ті, котрі отримали освіту за палатах окна велики делает, а прос-
кордоном (М. Земцов, П. Єропкін, тенки узки, то объяви ему, чтоб в
І. Коробов, І. Мордвинов, І. Мічурін). жилых палатах окна меньше делал, а в
Навчання місцевих молодих архітек- залах как хочет, понеже у нас не фран-
торів у Європі бу ло пріори тет ною цузский климат».
програмою Петра І. Він створив про- Феноменом доби стали нові міс-
ект зас ну ван ня Ака демії мис тецтв та–фортеці, збудовані на основі регу-
у Петербурзі (реалізовано пізніше, у лярних планів — Азов, Таганрог, Кронш-
1757 р.). У ній, за задумом Петра І, ма- тадт, Санкт–Петербург, заснований у
ли бути такі спеціальності: цивільний 1703 р. (поєднував функції фортеці,
архітектор, інженер–гідробудівник, столиці, промислового й культурного
маляр, скульптор, гравер. центру). Місто Санкт– Петербург —
Державна регламентація архі- «Петербурзький експеримент» (як наз-
тектури: у 1706 р. створено Канцелярію вав це явище І. Грабар). Це — централь-
міського будівництва, що відала забу- не явище в архітектурі Росії XVIII ст. та
довою Петербурга. Архітектори були найбільша в світі містобудівна акція у
на державній службі й мали офіцерські XVIII ст. Початок міста — заснування в
звання. Петровські регламенти охоп- гирлі р. Неви Петропавлівської фортеці.
лювали всі сторони архітектури — від Інтенсивне будівництво розпочалося
містобудування до влаштування ди- після переможної для Петра І Полтав-
марів. Безпосереднє втручання імпе- ської битви 1709 р. Згодом, у 1714 р.,
ратора в архітектуру: він розробив імператорським указом заборонили
Кунсткамера в Петербурзі
114
муроване будівництво в усій імперії — Генеральні плани Петербурга ство-

матеріали й майстри були зосереджені рили архітектори Д. Трезіні й Ж.–Б. Леб-
на створенні нової столиці. При цьому лон, проте вони не були реалізовані з
вирішувалася дуже складна місто- огляду на їх утопічність. Те, що реалізо-
будівна і композиційна проблема: адже вано в натурі — містобудівні ідеї Петра І.
місто заснували на рівній низині на бе- Образ Петербурга в основному сфор-
регах р. Неви та її рукавів і допливів, де мувався наприкінці 1720–х рр.
ландшафт, загалом, дуже невиразний.
За цих умов були використані такі засо- Основні архітектурні пам’ятки:
би створення архітектурно–містобу- У Петербурзі — Будинок 12–ти ко-
дівної композиції нової столиці: річка легій 1722 р., архітектор Д. Трезіні;
Нева трактувалася як головна вулиця Кунсткамера 1718–1734 рр., архітек-
міста, на яку виходили фасади всіх ос- тор Г. Маттарнові та ін.
новних будівель; простір композиційно Двори — новий тип архітектурного
організовано висотними домінантами комплексу з закритим внутрішнім дво-
(Адміралтейство, Кунсткамера тощо); ром. Застосовувався для приховування
найбільш значущі столичні будівлі збу- функціональних процесів у військових
довані на значній віддалі одна від одної, виробництвах і складах. До цього роз-
утворивши семантичний каркас міста; планувально–функціонального типу
місто отримало регулярне розплану- належать значні будівлі епохи. Це Арсе-
вання, головним елементом якого є три нал у Московському кремлі 1702–
промені проспектів, що сходяться до 1736 рр., архітектори М. Чоглоков,
вежі Адміралтейства; застосування М. Ремезов та ін., Лефортовський па-
«принципу ширми»: набережні, прос- лац у Москві, добудований архітекто-
пекти, великі квартали по периметру в ром М. Фонтана у 1708 р., а також
першу чергу забудовувалися імпозант- первісне Адміралтейство в Петербурзі.
ними будівлями, а внутрішньоквар- Петербурзькі палаци: Літній палац
тальні простори освоювалися значно Петра І (1710–1714 рр., архітектори
пізніше. Д. Трезіні, А. Шлютер) та палац О. Мен-
Будинок Дванадцяти колегій у Петербурзі
115
Петропавлівський собор
у Петербурзі
116
шикова (1710–1722 рр., архітектори

Д.–М. Фонтана, Й. Ґ. Шедель).
Церкви: Петропавлівський собор у
Петропавлівській фортеці в Петербурзі
(1712–1733 рр., архітектор Д. Трезі-
ні) — типово західна базиліка з висо-
кою вежею по осі західного фасаду,
увінчана куполом, конструктивно і ком-
позиційно не пов’язаним зі структурою
будівлі; вежа собору, увінчана високим
шпилем, є чи не найголовнішою місто-
будівною домінантою Петербурга;
Церква Архангела Гавриїла (Меншико-
ва башта) в Москві (1701–1707 рр.,
архітектор І. Зарудний) — відтворення
у західних барокових формах старого
типу «храму іже под колоколи», завер-
шення лінії розвитку московських цент-
ричних висотних храмів кінця XVII ст.
Композиційні засоби архітектури
Петрівської доби: регулярство, симет-
рія, ордер, активна поліхромія. Пробле-
ма бароко — поєднання барокових і
класицистичних стильових тенденцій.
Стиль цієї доби часто називають
«петрівським» або «петербурзьким» ба-
роко, проте риси певної стилістики
значно «розмиті» з огляду на програм-
ний утилітаризм доби Петра І.
Підсумки періоду: новації в сус-
пільно–політичному житті зумовили
появу яскраво новаторської архітек-
тури, що виросла на місцевому націо-
нальному ґрунті, проте була директивно
зорієнтована на європейські ордерні
форми. Висновки найближчого спод-
вижника Петра І, митрополита Феофана
Прокоповича у 1725 р.: «Что о архи-
тектуре речем? Каковое было и како-
вое поныне видим строение? Было
таковое, которое насилу крайне нуж-
де слу жи ло, на си лу от воз душ ной
противности, от дождя, ветра и мраза
охранять могло, а нынешнее сверх
всякого изряднейшего угодия красо-
тою и велелепием светится».
Церква Архангела Гавриїла

(Меншикова башта) в Москві
117
Архітектура Російської імперії питань містобудування, землевідве-

середини XVIII ст. (1725–1750 рр.) дення, будівництва. Тут подано нове
визначення архітектури: «Архитектура
Історичний контекст: доля Пет- есть наука, многими учениями и раз-
ровських реформ після Петра І і вплив ными искусствами украшена». Сфор-
на архітектуру. Це була доба двірцевих муль о ва но ви мо ги до архітек то ра:
переворотів, засилля іноземців–«вре- бути «не токмо смысленну, разсуди-
менщиків» (так звана Біроновщина). тельному и учёному, но и безпристра-
Правління цього періоду за визначен- ст но му и при леж но му, с доб рою
ням В. Ключевського, отримало інший совес тию, да бы ни ка ко го за ме ша -
характер, ніж при Петрі І: «государство тельства в делах своих не мог возы-
замкнулось во дворце». Звідси — па- меть (…) Дол жен быть смыс лен
лацовий характер архітектури доби. и учён, правдолюбив, безкорыстен,
Професія архітектора: велике кроток и с чистою совестию».
перспективне значення мало створення Сильні пожежі в Петербурзі 1736,
імператрицею Єлизаветою Петрівною 1737 рр. зумовили необхідність відбу-
«Академии трех знатнейших худо- дови міста і появу нового генерального
жеств» у 1757 р. Проте архітектори плану Петербурга П. Єропкіна, який
отримували фахову освіту в архітек- послідовно розвивав ті тенденції регу-
турних командах (Коробова, Земцова, лярної архітектури, які були закладені
Чевакінського у Петербурзі, Ухтомсько- ще в часи Петра І.
го, Мічуріна, Мордвинова, Євлашева в Архітектори мислили категоріями
Москві). Навчання провадилося за архітектурного ансамблю. Домінувало
традиційною цеховою системою: 9 ро- розуміння архітектури як прикраси
ків учнівства до виконання першого міста. Красу цінували більше, ніж ко-
самостійного проекту, після чого ще рисність. Часто вживана В. Растреллі
5 років роботи в «команді» відомого фраза: «будівля прикрашена архітекту-
архітектора. Винятків з цього правила рою» — передає тогочасне розуміння
не було ні для кого; навіть Д. Ухтом- справи. Характерна риса доби — син-
ський, будучи князем, пройшов такий тез світських і сакральних рис архітек-
курс навчання. Архітектор мав знати тури в рамках єдиної стилістики.
грамоту, арифметику, геометрію, істо- Стилістика тодішньої архітектури —
рію, цивільне право, механіку, інозем- центральноєвропейське бароко, проте
ну мову, добре рисувати, знати маляр- без надмірної динамічності.
ство і скульптуру. На 1751 р. у команді Архітектор працював за принци-
Д. Ухтомського було 28 учнів різного пом проектування «ззовні всереди-
віку. У цю добу вже перестали посила- ну»: спер шу вирішуєть ся за галь на
ти на навчання за кордон (виняток — композиція і фасади будівлі, потім —
В. Растреллі, котрому зв’язки батька плани. У палацах — анфіладні систе-
допомогли виїхати на навчання за кор- ми з прохідними кімнатами, що було
дон). Загалом, на той час архітекторів дуже незручно в побуті. Вимоги щодо
у Росії було дуже мало. ком фор ту — мі ні мальні. Ко ри дорів
«Должность архитектурной експеди- тоді не знали, їх винайшов В. Раст-
ции» архітектора П. Єропкіна 1737 р. — реллі в середині XVIII ст.
перший нормативний і методичний Це доба роботи архітекторів М. Зем-
документ, що регламентував діяль- цова, Д. Ухтомського, А. Квасова,
ність архітектора в Російській імперії. С. Чевакінського, Ф. Аргунова, І. Мічу-
У цьому документі стверджувалася ріна, І. Шумахера, В. Растреллі. І. Гра-
провідна роль архітектора у вирішенні бар влуч но заз на чив: «Пе тер бург
118
Архітектура 1725–1750–х рр.
Палац Воронцова в Петербурзі
перетворився за Петра Великого на Генерал–майор, граф, академік. Перші

якесь специфічне місто архітектурних палаци він будує в Курляндії для герцо-
експериментів. Приїздили сюди різні га Е. Бірона (в Рундалі і Мітаві). Його
гастролери, і великі, й середні, й бага- основні твори:
то дріб’язку. Кожен неомінно перероб-
ляв те, що до нього зробили двоє
інших, а потім або скоро помирав, або
виїздив з Петербурга назавжди. Чи міг
за таких умов виробитися якийсь пев-
ний петрівський стиль? До Петербурга
потрапили лише уламки італійського
бароко, набагато більше відбилися
форми німецького, але все ще не було
тієї володарської руки, яка одна лише
може скласти з розірваних шматків ве-
летенське ціле, не було художника–ве-
летня, гідного цього завдання, котрий
би міг накласти свою печать на Петер-
бург свого часу. Такий чоловік з’явився
тут тільки після смерті Петра Великого,
і тільки тоді місто набуло свого власно-
го, петербурзького відтінку бароко.
То був Растреллі–син».
Головний архітектор епохи —
Франческо Бартоломею Растреллі
(1700–1771), якого в Росії називали
Варфоломій Варфоломійович. Італієць
за походженням, син скульптора Кар-
ло Бартоломео Растреллі, приїхав ра-
зом з батьком до Петербурга в 1716 р.
Він уславився як архітектор палаців,
був улюбленим придворним архітекто- Фрагмент фасаду
ром імператриці Єлизавети Петрівни. палацу Строганова в Петербурзі
119
Петергоф — Великий палац 1745– Катерининський палац у Царському

1755 рр. Лінійна фронтальна компо- Селі 1752–1756 рр. — реконструкція палат
зиція: палац поєднаний галереями з петрівської доби, аналогічна до Петер-
фланкуючими бічними павільйонами, гофської лінійна розпланувальна схема.
один з яких — церква. Тронний зал з плафоном, прогоном 20 м.
Собор
Смольного монастиря
в Петербурзі
120
Зимовий палац у Петербурзі — 4–й Підсумки розвитку архітектури:

на цьому місці, на відміну від попе- скорочення типологічного діапазону,
редніх, зберігся дотепер (1754– урізно манітнен ня де ко ру, роз ви ток
1762 рр.). Складна розпланувальна барокової стилістики (так зване єли-
композиція з кількома внутрішніми заветинське бароко), ансамблевість,
дворами, активні динамічні форми властива як великим палацово–парко-
пластики на фасадах. вим, так і сакральним комплексам.
Палаци Строганова (1752–1754 рр.) Провідна роль Петербурзької архітек-
і Воронцова (1749–1757 рр.) у Петер- турної школи.
бурзі, Апраксіна–Трубецьких (1766–
1776 рр.) у Москві.
Смольний монастир у Петербурзі
(1748–1764 рр.) створювався на за-
мовлення імператриці Єлизавети
Петрівни, повністю не був заверше-
ний: ансамбль мав центричну, строго
симетричну щодо двох взаємно пер-
пендикулярних осей розпланувальну
схему з хрещатим п’ятиверхим собо-
ром у центрі, корпусами для вихованок
навколо та надбрамною дзвіницею,
висотою 140 м (не реалізована).
В. Растреллі в 1750–1760 рр. від-
творив з дерева шатро Воскресен-
ського собору в Новому Єрусалимі,
яке зруйнувалося в попередні роки.
Інші пам’ятки церковної архітектури
доби: Микільський морський собор та
дзвіниця в Петербурзі (1753–1762 рр.,
архітектор С. Чевакінський); п’яти-
ярусна ордерна дзвіниця Троїце–Сер-
гієвої лаври (1740–1770 рр., архітекто-
ри І. Шумахер, Д. Ухтомський).
Архітектурна пластика доби на
основі класичних архітектурних ор-
дерів з переважанням коринфського і
композитного: здвоєні і строєні коло-
ни, тричвертні колони й пілястри, пуч-
ки колон і пілястр, розкріповані кри-
волінійні антаблементи й карнизи,
фронтони, балюстради, накладання
елементів один на один, велика
кількість криволінійних елементів
(овальні вікна, наличники, сандрики),
застосування скульптурного декору,
картушів. Активна поліхромія з засто-
суванням позолоти, білого, бірюзового,
жовтогарячого, червоного й синього
кольорів. Дзвіниця Троїце–Сергієвої лаври
121
Архітектура Російської імперії века, к бессмертной памяти будущих

доби класицизму (1760–1820 рр.) времен, к украшению столичного гра-
да, к утехе и удовольствию своего на-
Хронологічні рамки: 1760–1820 рр. рода» (текст на закладній таблиці
Етапність розвитку стилю: Кремлівського палацу в Москві).
1. Ранній класицизм — Характер архітектурних форм.
1760–1780 рр. Класицизм — суто ордерна архітектур-
2. Високий класицизм — на система, що базувалася на 5 антич-
1780–1800 рр. них ордерах. За І. Грабарем, колона
3. Ампір — 1–ша третина ХІХ ст. поступово так усім сподобалася, що з
4. Пізній, «миколаївський» палаців перейшла на приватні будин-
класицизм — 1830–1850 рр. ки, зі столиць — у провінцію і по всій
Росії забіліли колонки «дворянських
Історичний контекст: правління гнізд» і «будиночків з мезонінами».
імператриці Катерини ІІ (при ній від- Колони поступово перетворилися на
бувся перелом в стилістиці архітекту- безсумнівне російське надбання і при-
ри), імператорів Павла І, Олександра І. на лежність сільсь кої при ро ди. Ще
За часів наступного імператора, Мико- питання, в чому більше російського
ли І — поступове згасання класицизму. духу: в баштах кремлівських мурів чи
Це — епоха Просвітництва, якій був в «домах з мезонінами й колонах дво-
властивий раціоналізм, тобто культ ро- рянський гнізд».
зуму. В управлінні державою та в Архітектурна освіта тепер зосере-
політиці це часи освіченого абсолю- джується в Імператорській академії
тизму. Концепція Катерини ІІ про доб- мистецтв у Петербурзі. В організації
ре упорядковану поліцейську державу проектування дедалі більшого значен-
з раціональним законодавством. Заво- ня набуває проведення архітектурних
ювання Росії цієї доби — Правобережна конкурсів і обговорень проектів, за-
Україна, Польща, Крим. Ліквідація ав- прошення для консультації провідних
тономій України, Польщі, секуляри- архітекторів, поєднання творчих зу-
зація (одержавлення) монастирських силь місцевих архітекторів і запроше-
маєтностей, що призвело до ще біль- них іноземців.
шого підпорядкування Церкви дер- При імператорі Олександрі І Росія
жаві. Здійснено упорядкування зако- була єдиною країною Європи, яка дала
нодавства, звільнення дворянства від світові справді велику архітектурну
обов’язкової державної та військової епоху. Дві основні архітектурні школи
служби; розвиток освіти. Росії — Петербурзька і Московська.
Визначення: термін «класицизм» Найбільш масштабна акція до-
походить від латинського «класікус» би — при ве ден ня до кла сич но го
(зразковий). Це поняття, що викорис- порядку російських міст, їх переплану-
товується в історії мистецтв і архітек- вання за затвердженими планами
ту ри для оз на чен ня цілісно го (згідно з указом імператриці Катерини ІІ
художнього напряму, в основі якого — 1763 р.). Більшість міст зазнали пе-
культ розуму й ідеального порядку, а репланувань на засадах класицистич-
джерелом натхнення і форм слугує ан- ної регулярності. Ці перепланування
тична спадщина. були різної міри радикальності — від
Ідеологічне і суспільне значення повного перепланування до тактовно-
архітектури, за словами архітектора го регулювання історично сформова-
В. Баженова (мовою оригіналу): «К сла- ної вуличної мережі. Здійснювалися ці
ве великой империи, к чести своего заходи поступово, упродовж 1760–х —
122
Архітектура доби класицизму
1830–х рр. На зміну попереднім ор- за течією річки, кладовищ і виробни-

ганічним містобудівним структурам чих об’єктів. Центральні квартали спе-
утверджується принцип правильного ціально виділялися під муровану забу-
(регулярного) міста. При цьому в дусі дову. Тільки на периферії дозволялася
концепції Катерини ІІ про «добре упо- дерев’яна забудова. Ширина вулиць
рядковану поліцейську державу» ідея строго нормувалася: головних — 10 са-
регулярності розумілася як засіб упо- женів (21,4 м), другорядних — 5 саже-
рядкування міста, централізації, спро- нів. Рядова забудова виводилася на
щення орієнтації в ньому та уніфікації червоні лінії, з’явилася периметраль-
забудови. Для кожного міста наперед на забудова кварталів, поступово
оби рав ся пев ний розп ла ну валь ний збільшувалась масштабність забудо-
прийом, а ступінь складності міського ви. Ці містобудівні заходи мали певне
плану був обумовлений чисельністю прогресивне значення і йшли в за-
меш канців та пло щею сель би ща. гальноєвропейському річищі.
У ма лих повіто вих та по заш тат них Згідно з типовими проектами
містах застосовувався єдиний місто- уніфікувалося все — від фасадів бу-
будівний прийом, здебільшого — ор- динків до малих архітектурних форм і
тогональна мережа вулиць («Гіппода- навіть парканів. Забудова у перші де-
мова система»), зрідка — регулярна сятиріччя ХІХ ст. велася за проектами
віялоподібна чи радіально–концент- тих же архітекторів, які опрацьовували
рична. У великих містах застосовува- розпланувальні проекти, з викорис-
ли кілька розпланувальних прийомів з танням «зразкових фасадів», що регу-
прив’язкою до існуючих трас голов- лярно надсилалися з Петербурга. Так
них ву лиць. Ву лиці бу ли пря - були споруджені в стилістиці росій-
молінійни ми й орієнту ва ли ся на ського класицизму по всій імперії гу-
архітектурні домінанти у вигляді стро- бернські й повітові остроги (тюрми),
го вісь о вої перс пек ти ви. Го ловні губернські й повітові присутствені
міські площі розплановувалися поб- місця, будинки губернаторів, гімназії
лизу берегів річок, а на місці знесе- та училища, лікарні тощо.
них фор теч них валів прок ла да ли ся З 1830–х рр. з’явилася реакція
бульвари. При цьому головним не- російських інтелектуалів (письмен-
доліком цих проектних планів було ників М. Гоголя і О. Толстого) на повне
ігно ру ван ня ланд ша фт них особ ли - домінування класицизму як офіціозно-
востей. Пізніше, з 1805 р., прийоми го стилю імперії. Видатний російський
розп ла ну ван ня ста ли де що різно - поет граф О. К. Толстой (правнук ос-
манітнішими: створювалися анфіла- таннього гетьмана України К. Розу-
ди площ, з’явилося чимало замкнутих мовського) так писав про містобуду-
перспектив, чим завершився перехід вання класицизму:
від давньоруської ландшафтної сис-
«Ревенный цвет и линия прямая –
те ми орієнтації, зас но ва ної на
об’ємних орієнти рах, до лінійно– Вот идеал изящества для нас.
осьової системи вулиці–коридору. Наследники Батыя и Мамая,
При цьому були детально опрацьо- Командовать мы приучили глаз
вані: протипожежні вимоги, такі як И, площади за степи принимая,
не обхідність залишати розриви між Хотим глядеть из Тулы в Арзамас.
будинками, будувати брандмауери Прекрасное искать мы любим в
(суцільні протипожежні стіни), заборо- пошлом –
на укривати дахи соломою; санітарні Не так о том судили в веке
вимоги — винесення за місто, нижче прошлом».
123
Він же про архітектурну стилістику З початку XІХ ст. усі адміністративні

класицизму: й громадські будівлі вимагалося зво-
дити тільки за «зразковими проекта-
«В мои ж года хорошим было тоном ми», які розсилалися з Петербурга. Їх
Казарменному вкусу подражать, головною прикметою була не класи-
И четырем или восьми колоннам цистична стилістика, а «казарменний»
Вменялось в долг шеренгою торчать образ, який створювався при реа-
Под неизбежным греческим лізації на місцях цих, безумовно,
фронтоном. якісних проектів, виконаних найкращи-
Во Франции такую благодать ми тогочасними зодчими (М. Казаков,
Завел, в свой век воинственных А. Захаров). Більшість міст забудову-
валися саме за такими проектами.
плебеев,
У при ват но му будівництві пан сь ких
Наполеон, в России ж — Аракчеев».
садиб чи міських будинків класицизм
запанував як явище архітектурної мо-
У знаменитій статті М. Гоголя «Об ди. Аналіз класицистичної архітектури
архитектуре нынешнего времени» та відгуків сучасників про неї показує,
зроблено присуд характерним для що сучасників знеохочували не так
класицизму імперським тенденціям самі класицистичні форми, як їхня за-
містобудівної уніфікації (мовою ори- галь но обов’яз ковість, на сад жу ва на
гіналу): «… новые города не имеют ни- по всій імперії. Пізню, так звану ми-
какого вида. Они так правильны, так колаївську фазу класицизму вдало
гладки, так монотонны, что, прошедши схарактеризував М. Гоголь: «Всем
одну улицу, уже чувствуешь скуку и строениям городским стали давать
отказываешься от желания заглянуть совершенно плоскую, простую форму.
в другую. Это ряд стен, и больше ни- Дома старались делать как можно бо-
чего (…) Прочь этот схоластицизм, лее похожими один на другой, но они
предписывающий строения ранжиро- более были похожи на сараи или ка-
вать под одну мерку и строить по од- зармы, нежели на веселые жилища
ному вкусу! Город должен состоять из людей. Совершенно гладкая их форма
разнообразных масс, если хотим, чтобы ничуть не принимала живости от ма-
он доставлял удовольствие взорам». леньких правильных окон. И этою ар-
Мармуровий палац у Петербурзі
124
хитектурою мы еще недавно тщесла- ния, что недостает сил назвать ее име-
вились, как совершенством вкуса, и ющею свой характер архитектурою».
настроили целые города в ее духе! (…) Епохою класицизму датується поя-
В публичных огромных зданиях мы по- ва в Росії перших ландшафтних
казываем такую архитектуру, которую (англійських) парків — Павловський
вряд ли можно назвать особенным ро- парк 1780–х рр. (архітектори Ч. Каме-
дом: в ней столько безмыслия, такое рон, П. Гонзага).
негармоническое соединение частей, Перший в Росії монумент — пам’ят-
такое отсутствие всякого воображе- ник Петру І у Петербурзі 1768–
Варіанти проекту реконструкції Московського кремля

архітектора В. Баженова.
Внизу — план затвердженого до реалізації проекту
будівництва Великого Кремлівського палацу
125
1782 рр., скульптор Е.–М. Фальконе Московської школи: В. Баженов,

(«Медный всадник», за О. Пушкіним). М. Казаков, О. Бове, Д. Жілярді, А. Гри-
Це об’єкт, яким ознаменовано пришес- гор’єв.
тя в Росію нової естетики, нової мис- Основні архітектурні пам’ятки
тецької та архітектурної стилістики. доби:
Ранній класицизм:
Основні архітектори доби: Петербург: Мармуровий палац
Петербурзької школи: А. Рінальді, 1768–1785 рр., архітектор А. Рінальді
О. Кокорінов, Ж.–Б. Валлен–Деламот, (перехід від бароко до класицизму).
Ч. Камерон, Дж. Кваренгі, В. Бренна, Академія мистецтв 1764–1788 рр.,
Г. Фельтен, Ж. Тома де Томон, А. Заха- архітектори О. Кокорінов, Ж.–Б. Вал-
ров, І. Старов, М. Львов, А. Вороніхін, лен–Деламот (Палладіанство, проте
К. Россі, В. Стасов, О. Монферран. з ремінісценціями бароко у формах
Агатові кімнати Холодної лазні в Царському селі
Будинок Пашкова в Москві
126
центрального ризаліту). Монументаль- лац у Павловську, 1782–1786 рр. Мо-

на огорожа Літнього саду 1770–х рр. нументальність і лапідарність форм
(архітектор Г. Фельтен), яка разом з характерні для творчості архітектора
мостами і набережними формує образ І. Старова: Таврійський палац, 1783–
класицистичного Петербурга. 1789 рр.; Со бор Олек са нд ро–Нев -
Москва: головна містобудівна акція ської лаври, 1778–1790 рр. Окремим
доби — проект Великого Кремлівсько- явищем є просякнутий масонською
го палацу архітектора В. Баженова символікою Михайлівський (Інженер-
1767–1775 рр. (не реалізовано з полі- ний) замок, збудований як імпера-
тичних причин). Цей проект страждав торська резиденція у 1797–1800 рр.
на гігантоманію і передбачав ради- архітектором В. Бренна за проектом,
кальну реконструкцію Кремля з перет- розробленим спільно з Павлом І.
воренням його головних соборів на Москва: Будинок П. Пашкова 1784–
архітектурні акценти у внутрішньому 1786 рр., архітектор В. Баженов — на
парадному дворі палацу. Будинок Се- пагорбі, зорієнтований на Кремль, з
нату в Кремлі, 1776–1789 рр., архітек- портиками коринфського ордера і
тор М. Казаков — більш масштабна бельведером; шедевр високого класи-
класицистична будівля, органічно впи- цизму в Росії. Університет 1780–х рр.,
сана у сформоване середовище. архітектор М. Казаков (перебудовано в
Високий класицизм: 1817–1819 рр. архітектором Д. Жілярді):
Пе тер бург: строгість і круп ний крупний масштаб, на фасаді застосо-
масштаб архітектурних форм, прита- вано греко–доричний ордер. Будинок
манні творчості архітектора Дж. Ква- Благородного зібрання з Колонним за-
ренгі: будинок Академії наук, 1783– лом, що має колонаду по периметру;
1789 рр.; Ермітажний театр, 1783– 1780–і рр., архітектор М. Казаков —
1787 рр.; Олександрівський палац у один із найкращих інтер’єрів доби кла-
Царському Селі, 1792–1796 рр. Більш сицизму. Голіцинська лікарня, 1796–
ви тон чені й делікатні архітек турні 1801 рр., архітектор М. Казаков.
форми властиві творчості перекона- Ампір:
ного палладіанця, шотландця Ч. Ка- Петербург: Смольний інститут,
мерона: Камеронова галерея і Холод- 1806–1809 рр., архітектор Дж. Ква-
на лазня з Агатовими кімнатами в ренгі. Біржа, 1804–1810 рр., архітектор
Царському Селі, 1783–1786 рр.; па- Ж. Тома де Томон — монументальна
Панорама центру Петербурга з річки Неви зі стрілкою Василівського острова.

Гравюра художника В. Фаворського
127
Казанський собор у Петербурзі
Біржа в Петербурзі
крупномасштабна будівля завершила доричному ордері, активно застосована

стрілку Василівського острова на важ- скульптурна пластика. Казанський со-
ливому, з точки зору містобудівної ком- бор, 1801–1811 рр., архітектор А. Во-
позиції, місці, де ще Петро І хотів збуду- роніхін — виконання замовлення щодо
вати головний міський собор; разом з створення копії собору Св. Петра в Ри-
парою ростральних колон втілює сим- мі. Результат — храм–пам’ятник війні
воліку масонського храму. Адміралтей- 1812 р., вдалий за містобудівним роз-
ство, 1806–1823 рр., архітектор А. За- ташуванням і масштабом колонади ко-
харов: монотонність фасаду, що має лосального коринфського ордера.
довжину 407 м, долається завдяки Гірничий інститут, 1806–1811 рр., архі-
ієрархічно структурованій композиції з тектор А. Вороніхін: фасад замкнув па-
центральною вежою, яка є містобу- нораму берега Василівського острова
дівною домінантою, що композиційно з боку гирла р. Неви; з огляду на це
тримає на собі перспективи знамени- фасад вирішено мотивом крупномасш-
того «тризуба» головних вулиць Петер- табної «пестумської дорики». Розквіт
бурга. На фасадах, вирішених у римо– творчості архітектора К. Россі: Михай-
128
лівський палац, 1819–1825 рр.; буди- ринського театру, Публічної бібліотеки і

нок Головного штабу з мотивом тріум- Театральної вулиці (нині — вулиця зод-
фальних арок, який завершив форму- чого Россі, вирішена єдиним прийо-
вання композиції Двірцевої площі, мом у річищі ордерної архітектури),
1819–1829 рр.; ансамбль Олександ- 1816– 1834 рр.
Центральна частина
Адміралтейства
в Петербурзі
129
Головний штаб і Олександрівська колона на Двірцевій площі в Петербурзі
Москва: Опікунська рада, 1823– позиційній вісі Двірцевої площі, що

1826 рр., архітек то ри Д. Жілярді, збігається з віссю фасаду Зимового
А. Григор’єв. Петровський (Великий) палацу та Головного штабу; заверши-
те атр, 1821–1824 рр., архітек тор ла ансамбль площі.
О. Бове. Москва: Тріумфальні ворота Твер-
Пізній, «миколаївський класи- ської застави, 1827–1834 рр., архітек-
цизм»: тор О. Бове.
Петербург: Будинок Сенату і Сино- Підсум ки: Ця епо ха за вер ши ла
ду, 1829–1834 рр., архітектор К. Россі. формування цілісного архітектурного
Хрещатий, п’ятикупольний Троїцький ансамблю Петербурга. Досягнення-
собор Ізмайловського полку, 1827– ми класицизму є формування вели-
1835 рр., архітектор В. Стасов. Мос- ких архітектурних ансамблів Петер-
ковські ворота, 1834–1838 рр., архі- бур га і йо го пе редмість, Моск ви,
тектор В. Стасов. Ісаакіївський собор, Твері, інших провінційних міст. Знач-
1818–1858 рр., архітектор О. Монфер- ний розвиток архітектурної типології,
ран: головний храм не лише столиці, а підне сен ня якості архі тек тур них
й усієї імперії. Олександрівська коло- вирішень, у т.ч. не тільки унікальних, а
на, 1830–1834 рр., архітектор О. Мон- й ма со вих будівель, зас то су ван ня
ферран; установлена на головній ком- синтезу мистецтв, ансамблевість.
130
Ісаакіївський собор
у Петербурзі
Архітектура Російської імперії на лу істо рич них стилів будь–який,

доби романтизму, еклектики або окремі форми будь–якого стилю,
й історизму 1830–х — 1890–х рр. на свій розсуд (так званий розумний
вибір). У ХХ ст. еклектикою стали на-
Ета пи стиль о во го роз вит ку: ро - зи ва ти безп рин цип не змішу ван ня
мантизм, еклектика, історизм. Істо- різнорідних стиль о вих форм. Ек -
ризм деякі історики архітектури трак- лектика перетворилася на лайливе
тують як поняття, що охоплює всю слово, яким намагалися ярликувати
архітектуру доби 1830–х — 1890–х рр. нездалу архітектуру. Сьогодні під ек-
Термін «Ек лек ти ка» по хо дить від лек ти кою ро зуміють, пе ре важ но,
грець ко го «ек ле го» — ви би раю: поєднання в одному архітектурному
первісно це по нят тя засвідчу ва ло творі елементів чи форм різних істо-
право архітектора вибирати з арсе- ричних стилів.
131
Етапи розвитку архітектури доби: Поява нових міст і значний розвиток

1830–і рр. — кінець 1850–х рр. — старих, поява нових великих вироб-
миколаївська доба, криза класицизму, ництв, значна концентрація населення
поява романтизму (творчість таких в містах, стрімкий ріст їх інженер-
архітекторів, як К. Тон, О. Брюллов, но–технічного оснащення і впоряджен-
А. Штакеншнейдер, І. Свіязев, Г. Боссе) ня (брукування й освітлення вулиць,
1861–1890 (1895) рр. — доба ек- зведення мостів і шляхопроводів,
лектики — творчість архітекторів влаштування водогону, каналізації то-
А. Горностаєва, І. Ропета (Петрова), що). Буржуазна епоха призвела до
В. Шретера, В. Гартмана, О. Рєзанова, зміни ролі замовника: роль держави
В. Шервуда. зменшується, натомість зростає роль
Передумови розвитку архітек- самоврядних громад (земств, міського
тури. Урбанізація Росії. Будівництво самоврядування), багатих дворян,
залізниць та інших шляхів сполучення. промисловців, зрештою — просто
План Петербурга на початку ХІХ ст.
132
«публіки». Збільшення ролі промисло- раторської творчої спрямованості на

вості, яка дала нові матеріали й архітектуру (розвиток ретростилісти-
конструкції, а також науки і наукових ки). Російське інтелектуальне життя
знань; як результат — раціоналізм визначалося слов’янофілами і західни-
архітектурних вирішень. ками. Боротьба цих двох течій в усьо-
Поява інтересу й уваги до істо- му, у т.ч. в архітектурі (опозиція Кос-
ричної спадщини. О. Пушкін: «Повага тянтин Тон — Володимир Стасов).
до минулого — ось риса, яка відрізняє Роль архітектурної критики в пошуках
освіченість від дикості». Початки науко- шляхів розвитку архітектури, зокрема
вої реставрації пам’яток — з 1830–х рр., критики класицизму у працях М. Гого-
вплив реставраційних знань і рестав- ля, В. Стасова.
План центру Петербурга 1840х рр.:

1–Двірцева площа; 6–Олександринський театр;
2–Сенатська площа; 7–Інженерний замок;
3–Ісаакіївський собор; 8–Марсове поле;
4–Казанський собор; 9–Петропавлівська фортеця;
5–Михайлівський палац; 10–Біржа
133
Російський павільйон на Всесвітній виставці в Парижі 1878 р.

(архітектор І. Петров (Ропет)
134
Розвиток теорії архітектури: на Архітектурне життя: збільшення

перше місце поступово виходить ролі особи, виникнення архітектурних
функція («потреби наші є метою, задля товариств, видання фахових архітек-
якої зводиться будівля» — А. Красов- турних журналів, проведення архітек-
ський). Вимога комфорту призвела до турних з’їздів. К. Тон — перший архі-
зміни методики архітектурного проек- тек тор, який здо був най ви ще й
тування — перейшли до принципу про- загальне громадське визнання (йому
ектування «зсередини назовні». При присвячені книга, меморіальні дош-
цьому надавали великого значення еко- ки, медаль тощо). Поява громадських
номії коштів (особливо добре це вдава- професійних об’єднань архітекторів:
лося К. Тону). З’явилося чітко артикульо- Московське архітектурне товариство
ване прагнення до правдивості творів (з 1867 р.), Петербурзьке товариство
архітектури, до «архітектурної істини». архітекторів (з 1870 р.), Товариство ци-
У зв’язку з цим постало головне прави- вільних інженерів (1894 р.), Товарист-
ло: архітектурна форма має відповідати во архітекторів–художників (з 1903 р.),
конструкції. «Дотримання цього прави- а також товариства в Ризі, Вільнюсі,
ла надає споруді якості, відомої як Києві, Варшаві, Одесі. У 1872 р. по-
архітектурна істина» (А. Красовський). чав ви хо ди ти жур нал «Зод чий»,
Ідея «зразка» поширилася на всю потім — інші архітек турні жур на ли.
культурну спадщину людства. У цьо- У 1892 р. впер ше про ве де но з’їзд
му — принципова відмінність від кла- російських зодчих.
сицизму, для якого зразками були тільки Творчі методи:
античні Греція і Рим. К. Тон одним з 1. Прос то ро ут во рен ня: віль ний
перших поставив як зразок архітектуру асиметричний план і його вплив на
Візантії та допетрівської Русі, чому його фор мо ут во рен ня. Вплив зовнішніх,
стиль і прозвали «російсько–візан- містобудівних чинників на створення
тійським». архітектурної форми. Приклади: Вели-
Організація архітектурної спра- кий Кремлівський палац у Москві К. То-
ви: головним органом контролю в на, Маріїнський палац у Петербурзі
сфері архітектури було Головне уп- А. Штакеншнейдера (1839–1844 рр.).
равління шляхів сполучення і публічних 2. Конструювання: архітектор є інже-
будівель. Найважливішими проектами нером (К. Тон, І. Свіязєв): складні фор-
керував сам імператор. У 1857 р. зат- ми склепінь (Тоновські). Дуже пошире-
верджено законодавчий акт — Буді- ними стають металеві конструкції (їхній
вельний устав. розвиток передбачив ще у 1830–х рр.
Розвиток архітектурної науки й М. Гоголь): каркас, каркас + стіни,
освіти. Поява нових навчальних зак- залізно–цегляні перекриття, велико-
ладів, окрім Академії мистецтв: у 1832 р. прогонові металеві конструкції вок-
відкрито Будівельне училище в Петер- залів, цирків, пасажів, критих ринків,
бурзі, перетворене у 1882 р. на Інститут зокрема авторства інженера В. Шухова.
цивільних інженерів. Архітектуру вивча- 3. Багатостильність: кожен майстер
ли й в інших навчальних закладах інже- міг і вмів працювати в різних стилях.
нерного профілю. Всесвітню історію Провідною стилістикою стає націо-
архітектури вивчали дуже ретельно — нальна, представлена творчістю К. Тона
проектуючи в певних історичних сти- на першому етапі та І. Ропета (Петро-
лях. Викладачі — найкращі зодчі епохи, ва) — на другому етапі. «Коли спитали
зокрема К. Тон. Перші підручники з Тона якось стилісти про те, якому сти-
архітек ту ри — І. Свіязе ва (1833, лю він віддає перевагу (будучи впевне-
1849 рр.) та А. Красовського (1851 р.). ними, що він відстоюватиме власну
135
Міська дума в Москві
стилістику), Тон відповів: «Тому, який «Тоновської» стилістики серед частини

найбільше підходить до суті справи!» російської інтелігенції було зумовлено
(І. Свіязев). Негативне ставлення до політичними причинами — несприй-
няттям політичного режиму, встанов-
леного в Росії імператором Миколою І
під гаслом «самодержавство, правос-
лав’я, народність»: «Від усіх нових цер-
ков віяло фальшем, лицемірством й
анахронізмом, як від тих п’ятиверхих
судків з цибулинками замість пробок,
за індо–візантійським зразком, які бу-
дує Микола І з Тоном» (О. Герцен).
По я ва і роз ви ток но вих типів
будівель — те ат ри (за про ек та ми
архітектора В. Шретера — в Іркут-
ську, Рибінську, Нижньому Новгороді,
реконструкція Маріїнського театру в
Петербурзі), вокзали (вокзал Мико-
лаївсь кої залізниці в Пе тер бурзі,
1843–1851 рр., архітектори К. Тон,
Р. Желязевич; Петергофський (Бал-
тійський) вокзал у Петербурзі, 1855–
1857 рр., архітектор А. Кракау), нові
типи житла (прибутковий будинок) та
громадських і адміністративних буді-
вель: Міська дума в Москві, 1890–
1892 рр., архітектор Д. Чичагов; Істо-
рич ний му зей у Москві, 1875–
1883 рр., архітек тор В. Шер вуд;
Проект Катерининської церкви Верхні торгові ряди на Красній площі
в Петербурзі архітектора К. Тона. в Москві, 1894–1896 рр., архітектори
Розріз і план О. Померанцев, В. Шухов.
136
Храм Христа–Спасителя в Москві
137
Основні архітектурні пам’ятки раження архітектора; послаблення

доби: державної регламентації; бурхливий
Проект Катерининської церкви у розвиток нових типів будівель, ма-
Петербурзі 1830 р. — перша поява теріалів і конструкцій, архітектурної
форм «російсько–візантійського сти- стилістики, що звільнилася від догм
лю» в інтерпретації К. Тона. Храм Хрис- класицизму.
та–Спасителя в Москві, 1832–1880
рр., архітектор К. Тон — найвідоміший і
наймасштабніший витвір архітектора, Архітектура Російської імперії
храм–пам’ятник на честь війни 1812 р., доби модерну (1890–і рр.–1917 р.)
поєднання функцій храму та музею;
традиційна п’ятикупольність, цибу- Хронологічні рамки: 1890–і рр. —
лясті бані. 1917 р.
Великий Кремлівський палац і Ору- Ми розглядаємо архітектуру доби,
жейна палата в Москві, 1838–1849 рр., а не окремих стильових напрямів. Од-
архітектор К. Тон; функціональні й ночасно з модерном розвивалися
розпланувально–просторові рішення, стилізаторські напрями в річищі піз-
а також стилістика продиктовані пот- нього історизму — ретроспективізм,
ребами органічно вписатися у сфор- національний романтизм, неокласи-
моване архітектурне середовище. цизм. Ці напрями взаємодіяли з мо-
Палац Білосельських–Білозерських дерном.
у Петербурзі, 1847–1848 рр, архітек- Термінологічне визначення:
тор А. Штакеншнейдер — фантазія на модерн у перекладі — сучасний. Під
теми стилістики В. Растреллі. модерном розуміють новий універ-
Храми: церква Св. Катерини в сальний стиль у мистецтві й архітектурі
Царському Селі, 1832–1840 рр., архі- кінця ХІХ — початку ХХ ст., який рішуче
тектор К. Тон. Церква Спаса на Крові в порвав з історичними архітектурними
Петербурзі, 1887–1907 рр., архітектор формами й мав на меті знайти принци-
А. Парланд (репліка архітектурних пово нові, сучасні форми, орієнту-
форм Москви XVII ст.). ючись на природні форми й логіку ро-
Палац великого князя Володимира боти нових матеріалів і конструкцій, які
Олександровича в Петербурзі, 1864– почали використовуватися в архітек-
1872 рр., архітектор О. Резанов: фасад, турі. Для модерну характерний метод
що виходить на набережну, — в фор- проектування зсередини назовні, аси-
мах італійського ренесансу; інтер’єри метричність та експресивність компо-
парадних приміщень — у стилях баро- зиції, пластичність форми з викорис-
ко, ренесанс, «російському» тощо. танням криволінійних ліній і меншою
Палац Олександра ІІІ у Верхній Ма- мірою — площин, символічний декор, у
сандрі в Криму, 1890–і рр., архітектор якому домінували жіночі форми, еле-
М. Месмахер — в стилістиці французь- менти водної стихії — рослини (лілії,
ких замків епохи ренесансу. іриси, водорості), риби. У колористиці
Пам’ятники: на Куликовому полі, переважали складні приглушені кольо-
1847 р., архітектор О. Брюллов; «Тися- ри. Активне використання нових
чоліття Росії» в Новгороді, 1862 р., конструктивних й оздоблювальних ма-
скульптор М. Микешин; героям Плев- теріалів — сталь, залізобетон, позоло-
ни в Москві, 1887 р., архітектор чена мідь, алюміній, скло, майоліка.
В. Шервуд. Батьківщина цієї нової стилістики —
Підсумки: в архітектурі відбувся Англія (журнал «Мистецтво і ремесла»);
перелом у бік більшої свободи самови- 1883 р. — початок цього стильового ру-
138
Архітектура доби модерну
ху. У Франції цей стиль дістав назву — зовсім нового, сучасного (модерного)
Ар Нуво (така ж назва — у Бельгії та стилю. Це було архітектурне відобра-
Голландії), у Німеччині — Югендстиль ження суспільної кризи початку ХХ ст.
(від назви журналу «Югенд» (Молоді), Естетизм як домінантна риса архітек-
що виходив з 1896 р.), в Австрії — Се- тури цієї доби.
цесія (розкол, розрив). Це була епоха початку розвитку
Для модерну на початковому етапі архітектурної науки в сучасному її ро-
було характерне цілковите заперечен- зумінні. Велике значення мала «Істо-
ня стилізаторства й еклектики, пошуки рична виставка» 1911 р. у Петербурзі,
Особняк Кшесінської в Петербурзі
Ярославський вокзал у Москві
139
Особняк Рябушинського в Москві
першої історії російського мистецтва,

у т.ч. й історії архітектури за редакцією
І. Грабаря у 1910–1911 рр.
1 – ранній модерн 1895–1905 рр.;
2 – пізній модерн 1900–і —
1910–і рр., поділяється на
два напрями:
– раціоналістичний модерн;
– романтичний модерн.
Провідні архітектори доби:
Ф. Шехтель, Ф. Лідваль, О. Щусєв.
Основні архітектурні твори доби
модерну в Росії:
Вітебський вокзал у Петербурзі
1902–1904 рр., архітектор С. Бржо-
на якій вперше були експоновані проек- зовський (ранній модерн); готель
ти великих архітекторів доби класи- «Метрополь» у Москві 1898–1903 рр.,
цизму. Етапним явищем стала поява архітектор В. Валькотт (ранній мо-
140
Архітектура доби модерну
дерн); особняк балерини М. Кшесін- від пізньої еклектики до декоративного

ської в Петербурзі, 1904–1906 рр., модерну); типографія «Утро России» в
архітектор А. Гоген; Новий пасаж у Пе- Москві 1907 р. (яскравий зразок
тербурзі 1912–1913 рр., архітектор раціоналістичного модерну); Ярос-
М. Васильєв (раціоналістичний модерн). лавський вокзал у Москві 1903–
Творчість московського архітектора 1904 рр. (романтичний, національно
Ф. Шехтеля: особняк С. Рябушинсько- орієнтований модерн).
го в Москві 1900 р.; торговий дім Творчість петербурзького архітек-
М. Кузнєцова в Москві 1901 р. (перехід тора Ф. Лідваля: прибутковий будинок
Храм–пам’ятник на Куликовому полі
141
Ціммермана на Кам’яноострівському разово лунали ті ж самі заклики зрек-

проспекті в Петербурзі, початок тися традицій, які так характерні для
1900–х рр.; Товариство взаємного кре- новітнього індивідуалізму… А тим ча-
диту на Садовій вулиці в Петербурзі, сом вся історія мистецтва є історією
1907–1908 рр.; прибутковий будинок безперервної зміни цих двох наст-
на Фонтанці в Петербурзі, 1910– роїв, революційного і реакційного…
1912 рр.; Азовсько–Донський банк у Після кожної епохи, що відкидає і топ-
Петербурзі, 1907–1912 рр. (всі його че традиції, неодмінно настає доба
твори — це неокласицистична версія повернення, яке, проте, ніколи не бу-
модерну з застосуванням модернізо- ває повним, цілковитим повторенням
ваних ордерних композицій). минулого, а завжди приносить нові
Ретроспективний напрям модерну: цінності чи так видозмінює старі, що
Брянський (Київський) вокзал у Москві вони стають новими».
1912–1917 рр., архітектори І. Рерберг Підсум ки розвитку російської
і Г. Олтаржевський та Музей мистецтв архітектури і загальні висновки по всьо-
у Москві 1898–1912 рр., архітектор му курсу історії російської архітектури.
Р. Клейн (обидва об’єкти — неокласи- І. Грабар: «На питання, чи було в Росії
цизм); твори архітектора О. Щусєва — велике мистецтво, ми вправі без най-
Казанський вокзал у Москві 1913– менших вагань відповісти: так, воно
1926 рр.; церква Марфо–Маріїнської було. Росія в своєму минулому має та-
обителі в Москві 1908–1913 рр. та ких блискучих майстрів, таких воістину
Храм–пам’ятник на Куликовому полі великих зодчих, малярів, скульпторів і
1908 р. (модернізований неоросійсь- декораторів, що їхні імена вона з гор-
кий стиль). дістю може протиставити іменам ба-
Підсумки розвитку архітектури гатьох майстрів Заходу. Підводячи
доби модерну. Архітектура цієї доби підсумок всьому, що зроблено Росією
до сягла най ви що го рівня про - у сфері мистецтва, доходимо виснов-
фесіоналізму, ніж будь–коли перед ку, що це, передусім, країна зодчих.
тим, або після то го: ви со ка якість Чуття пропорцій, розуміння силуету,
архітектурних вирішень щодо функції, декоративний інстинкт, винахідливість
конструкції, архітек тур ної плас ти ки форм — словом, усі архітектурні чес-
та декору, синтез мистецтв, новатор- ноти — зустрічаються протягом росій-
ство і водночас розвиток національ- ської історії так постійно і повсюдно,
них архітектурних традицій. що наводять на думку про виняткову
Характер зміни ціннісних установок архітектурну обдарованість росій-
сфери архітектури упродовж історії ського народу».
країни пояснює Закон циклічного Формула І. Грабаря мовою оригіна-
розвитку архітектури — за І. Граба- лу: «Красота всегда правее логики и
рем: «В історії мистецтва вже неодно- всегда покоряет».
142
Частина 6.
Архітек тура Білорусії
Витоки білоруської архітектури — 1. XIV–XVI ст. Білоруські землі в

це архітектура західних князівств доби складі Литовської держави. Вплив ли-
Київської Русі — Полоцького і Грод- товської архітектури (див. розділ 7),
ненського. Походження і розвиток передовсім у будівельній техніці та
білоруської архітектури пов’язані з замковому будівництві. У мурованому
впливами України, Литви, Польщі, будівництві відбувається перехід на
Росії. брускову, так звану литовську цеглу.
Використовували червону цеглу, пере-
Періодизація: палену цеглу–залізняк (майже чорного
1. XIV–XVI ст. (готика). кольору), з якої викладали орнаменти
2. XVII ст. (ренесанс і бароко). на фасадах, а також полив’яну і фасон-
3. XVIII ст. (бароко). ну цеглу. Фасадні поверхні не тиньку-
4. Кінець XVIII — перша половина валися.
ХІХ ст. (класицизм). Розвиток містобудування: спо-
5. Друга половина ХІХ — рудження укріплень у містах, замків і
початок ХХ ст. (історизм). ратуш. Замок — основа системи обо-
Замок у Ліді
143
Архітектура Білорусії
рони кожного міста. Місто Гродно —

найяскравіший зразок містобудування
й архітектури цієї доби. Ядро форму-
вав дитинець доби Київської Русі, на
якому розмістився замок. Систему
оборони доповнювали Нижній замок
та укріплені монастирі.
Муровані замки цієї доби, як і в
Литві, належали до двох типів: регу-
лярного (кастель) і полігонального. За
місцем розташування вони поділяють-
ся на дві групи: на пагорбах і в низи-
нах. На розвиток замків другої групи
великий вплив справив приклад вели-
кокняжого замку в Тракаї (Литва).
Основні пам’ятки оборонної архі-
тектури: замки в Ліді (перша половина
XIV ст., близький до кастеля, з еле-
мен та ми ро мансь кої архітек ту ри);
такий самий замок в Крево (середи-
на XIV ст.); Старий замок у Гродно
Старий замок в Гродно за часів
(роз та шо ва ний на па горбі, поліго -
литовського князя Вітовта
нальний, нерегулярний у плані, за
струк ту рою наб ли же ний до зам ку
Любарта в Луцьку); замок у Ново-
грудку (полігональний, XIV–XVI ст.).
Розташований у низині регулярний з
наріжними та надбрамною баштами
Мирський замок початку XVI ст. —
найкраще збережений дотепер з усіх
литовських замків. Палаци: ренесан-
сний палац польського короля Сте-
фа на Ба торія в Ста ро му Зам ку в
Гродно (1580 р.) з наріжними вежеч-
Замок в Крево ками, еркером і розвиненим аттиком
вінчання; палац польської королеви
Бони в Рогачові 1552 р. з мотивом
ренесансної аркадної лоджії.
Сакральна архітектура мала ро-
мано–готичний характер. Церкви в
Синковичах (кінець XV — початок
XVІ ст.), Маломожейкові (Мурованка,
початок XVI ст.), Супраслі (XVI ст.) —
тринавові храми оборонного типу, з
Старий замок у Гродно

з ренесансним палацом польського
короля Стефана Баторія
144
Архітектура XIV–XVI ст.
Замок у Новогрудку
Замок у Мирі.
Розріз і план
145
Михайлівська церква в Синковичах
Церква Богородиці у Маломожейково
апсидами. Вони належать до одного пізньоготичний костел у Гнєзно, перша

функціонального і розпланувально– половина XVI ст.; кальвінський збор
просторового типу, що поєднує давньо- у Сморгоні, (1553 р., інша дата —
руські та романо–готичні риси: ці храми 1606 р.).
мають наріжні башти й високі щипцеві
дахи. Особливістю є чітке розділення 2. XVII ст. Після Люблінської унії
сакральних та оборонних приміщень і 1569 р. білоруські землі потрапляють
зальний характер внутрішнього прос- під переважаючий культурний вплив
тору. Інші православні церкви, ка- Польщі. Відтак, вирішаль ним стає
толицькі костели і кальвінські збори: вплив на Білорусію польської архітек-
Спасо–Преображенська церква в Зас- тури, а через неї — італійської піз-
лавлі, XVI ст.; ранньоготичний Тро- ньоренесансної, маньєристичної та
їцький костел в Ішкольдь, 1472 р.; барокової.
146
Архітектура XVIІ ст.
Благовіщенська
церква
у Супраслі
Благовіщенська
церква
у Супраслі.
147
План м. Бреста:
1–замок; 5–домініканський костел;

2–єзуїтський костел; 6–бернардинські монастирі;
3–фарний (парафіяльний) костел; 7–синагоги;
4–православна церква; 8–ринок
Містобудування: містечки — міста доби Київської Русі) з замком і се-

без укріплень навколо них, але з зам- редмістям, розташованими на окре-
ком в центрі (Слонім). Міста з ук- мих островах, утворених річкою Буг, її
ріпленнями довкола них — Старий допливами, стариками та протоками.
Бихов, Несвіж, Могилів, Вітебськ, Так само й Несвіж — родова рези-
Брест. Міські укріплення набувають денція князів Радзивилів — розташо-
бастіонних обрисів (Старий Бихов, ваний на берегах річки Уша, складався
Несвіж, Брест). Кожне місто має два з оточених бастіонними укріпленнями
центри: замок і торгову площу з рату- власне міста на березі річки та замку
шою (Ратушна площа у Вітебську). Радзивилів на острові посеред ставу,
Дуже цікавою була містобудівна ком- утвореного греблею на перегаченій
позиція і структура пізньосередньо- річці. Укріплення міста та замку, хоча і
вічного Бреста (волинського Берестя створювали єдину систему, проте мог-
148
План м. Несвіжа:
1–замок; 7–колегія єзуїтів;

2–Замкова брама; 8–Бенедиктинський
3–Слуцька брама; монастир;
4–Клецька брама; 9–Домініканський монастир;
5–Віленська брама; 10–ратуша;
6–Бернардинський монастир; 11–синагога
149
План м. Старого Бихова:

1–замок;
2–Рогачевська брама;
3–Могилівська брама;
4–Подільна брама;
5–синагога
Замок у Свіслочі
150
ли оборонятися незалежно одне від кими аттиками, пластичними вінчання-

одного. У Старому Бихові замок ми башт. Найбільшим є замок Радзи-
містився у межах міських бастіонних вилів у Несвіжу (кінець XVI–XVIIІ ст.),
укріплень, причому до нього прилягала вирішений у ренесансно–бароковій
міська ринкова площа. стилістиці, з зовнішніми бастіонними
Замки. Дерев’яний замок у укріпленнями (наближений до італій-
Свіслочі, який за структурою і характе- ського типу «палац у фортеці»). Буди-
ром архітектурних форм відповідає нок–фортеця у Гайтюнішках 1613 р. —
давнім слов’янським традиціям де- прямокутного плану двоповерховий
рев’яного оборонного будівництва. корпус з ризалітом–мезоніном і чо-
Мурований замок П. Сапіги в Гольша- тирма наріжними баштами. Аналоги
нах (перша половина XVII ст.) — регу- такого вирішення відомі в Польщі,
лярний у плані, за розпланувальним Угорщині та Трансильванії.
типом наближений до конвента, проте Житлові будинки: масове будів-
вирішений у розвинених ренесансних ництво — дерев’яне, але з цієї доби
формах з аркадними галереями, висо- з’являються житлові будинки, муро-
Замок в Гольшанах
151
Замок у Гайтюнішках
вані з цегли, у т. ч. двоповерхові (бу- Костели: Єзуїтський костел у Нес-

динок Антошкевича в Могилеві). Най- віжу (1584–1593 рр., архітек тор
ха рак терніший і унікаль ний зра зок Я. Бернардоні) є найбільш ранньою
дерев’яного житла XVII ст. — «Лямус», реплікою римського костелу Іль–Дже-
тобто келії монастиря бригіток у Грод- зу в усій Центрально–Східній Європі
но 1630–х рр. (це була родова усипальня князів Рад-
Ратуші муровані, двоповерхові: у зивилів). Пізніша репліка, але з двове-
Несвіжу з прилеглими впритул торго- жовим західним фасадом — костел
вими рядами (початок XVII ст.) та в єзуїтів у Гродно, 1647–1663 рр. (вежі
Могилеві з високою вежою по осі го- надбудовані у XVIIІ ст.). Костел фран-
ловного фасаду (1679–1697 рр.). цисканців у Гольшанах, 1618 р. Костел
монастиря бернардинок у Мінську,
перша половина XVII ст. Костел монас-
тиря бернардинців у Слонімі, 1639–
1645 рр. Усі вони — у стилістиці ран-
нього бароко.
Монастирі: монастир бригіток у
Гродно з зальним однонефним косте-
лом і прилеглим квадратним у плані
клуатром (1634–1642 рр.); монастир
бернардинок у Слонімі (XVII–XVIIІ ст.);
оборонний монастир картезіанців у
Березі Картузькій (1648–1689 рр.),
ото че ний му ра ми з баш та ми, з
унікальною розпланувально–просто-
ро вою ком по зицією, зу мов ле ною
План єзуїтського костелу в Несвіжу функціональними вимогами ордену
152
План
монастиря
картезіанців
у Березі
Картузькій
План центральної
частини
монастиря
картезіанців у
Березі Картузькій
153
кар тезіанців: кос тел, поділе ний на

дві половини, до пресбітерію якого
прилягає закритий двір, довкола яко-
го розташовані будинки келій ченців–
відлюдників, для яких призначена й
вівтарна частина костелу. Єзуїтські
колегіуми в Пінську (1648 р.), Несвіжу
з комп лек са ми нав чаль них при -
міщень.
Де рев’яні пра вос лавні хра ми
двох типів: тридільні триверхі; хрещаті
п’ятидільні п’ятиверхі. Дерев’яні кос-
тели (хрещаті, без веж, з сигнатурка-
ми над перетином гребенів дахів).
Муровані православні храми: найці-
кавіша група православних храмів — у
Могилеві, який у XVII ст. був тісно
пов’язаний з Києвом і Києво–Пе-
черською лаврою: Богоявленський
собор Братського монастиря 1636 р.,
Успенська церква 1670 р. та Мико-
лаївська церква 1669–1672 рр. (всі —
у Могилеві). За стилістикою близькі до
тогочасної київської ренесансно–ба-
рокової архітектури.
Миколаївська церква у Могилеві
Колегія єзуїтів у Вітебську
154
Архітектура XVIІІ ст.
Новий королівський замок

у Гродно
значення, нові фортеці не будуються,

а старі поступово занепадають. Най-
більшої розбудови зазнали у цей час
міста Гродно й Вітебськ. Містобудівні
ре фор ми міністра фінансів Лит ви
графа Антонія Тизенгауза — управи-
теля королівських маєтків у Литві. За-
дум — перетворити вузлові пункти
ко ролівсь ких маєтків в культур -
но–промислові центри. Головний із
Синагоги, в основному муровані, них — Гродно.
за типом — кубічні, дев’ятидільні Містобудівні ансамблі бароко.
(у Старому Бихові початку XVII ст., у Найважливіші з них — центри міст
Пінську 1640 р., увінчана аттиком, та Гродно та Вітебська, які набули нових
у Слонімі 1642 р. з виразним ранньо- містобудівних домінант у вигляді мо-
бароковим фронтоном). настирських і колегіатських костелів з
куполами й вежами, а також Поста-
3. XVIII ст. ознаменувалося зане- ви — власний маєток А. Тизенгауза:
падом Польсько–Литовської Речі Пос- поселення з ринковою площею, забу-
политої, який відбився й на білоруських дова житловими й громадськими бу-
землях. В архітектурі — домінуючий динками (друга половина XVIIІ ст.) та
вплив стилістики так званого Вілен- палац кінця XVIIІ ст. Більш розвинений
ського бароко (див. розділ 7). На біло- ансамбль у Городниці, передмісті
руських землях працювали переважно Гродно — маєток Тизенгауза з його
архітектори–іноземці. палацом. Село Лососня, створене за
Містобудування. Після Північної єдиним проектом (проект його роз-
війни 1700–1721 рр. фортифікаційна планування і забудови реалізовано
архітектура втратила своє колишнє частково). Масове будівництво в цих
155
Кальварія в Жировіцах (Хрестоздвиженська церква)
Спасо–Преображенський греко–католицький собор у Могилеві
156
Архітектура XVIІІ ст.
маєтках економічного житла та гро-

мадських будівель (проекти архітек-
торів І. Мьозера, Дж. Сакко).
Житло. «Будинок на ринку» в Нес-
віжу 1721 р. з монументальним баро-
ковим фронтоном. Характерна риса —
будинки з дерев’яними галереями по
фасаду.
Палаци (Тизенгауза на Городниці
1765 р.; Новий королівський замок у
Гродно 1740–1750 рр., архітектор
М. Д. Пьопельман, стилістика пізнього
бароко).
Громадські будівлі: ратуша у
Вітебську, 1775 р.
Уніатські церкви: Св. Софія в По-
лоць ку (ра ди каль на пе ре бу до ва у
першій половині XVIIІ ст. собору часів
Київської Русі). Ансамбль храмів у
Жировіцах (Жировичі): Кальварія в
Жировіцах (Хрестоздвиженська цер-
к ва, 1769 р.) — культо ва будівля Костел кармелітів у Гродно
особ ли во го ти пу, приз на че на для
паломництв, зі сходами, що займа-
ють половину об’єму храму. Спасо–
Преображенський собор у Могилеві,
який за структурою (зальний купольний
храм з головним фасадом, фланкова-
ним двома вежами) і пізньобароковою
стилістикою тяжіє до суто католицьких
взірців.
Комплекси сакральні — ко-
легіуми єзуїтів у Полоцьку 1745 р.
(найбільший комплекс у Білорусії),
Мінську, монастир францисканців у
Пінську, 1712–1730 рр.
Костели: костел кармелітів у Гли-
бокому, 1735 р., парафіяльний костел
у Слонімі, 1775 р., костел кармелітів у
Гродно 1738–1765 рр. — зразки піз-
ньобарокової ордерної архітектури з
великою кількістю розкріповок і скуль-
птурним декором. Єзуїтський (Мико-
лаївський) костел у Вітебську 1716 р.
демонструє стриманішу пластику.
Де рев’яні церк ви: од ноз рубні
(Георгіївська церква другої половини
XVIII ст. у Жировіцах); тризрубні (Ми-
хайлівська церква другої половини Єзуїтський костел у Вітебську
157
XVIII ст. у Слуцьку, Георгіївська церква у Ш. Цуг) й Віленської шкіл (творчість

Давид–Городку, 1724 р.); хрещаті архітектора Л. Стуока–Гуцявічюса).
п’ятизрубні церкви — вплив тра- Містобудування. Один із найпер-
диційної української архітектури. ших за ходів російсь кої імперсь кої
Синагоги: муровані (в Друї 1766 р., адміністрації — перепланування біло-
архаїчна за архітектурними формами) руських міст на засадах регулярності
та дерев’яні (у Волпі та Гродно) з роз- (міста Полоцьк, Климовичі). При цьо-
виненими верхами, схованими під ви- му наймасштабнішою містобудівною
сокими дахами з переломами. акцією доби стала містобудівна рекон-
струкція м. Берестя (Бреста), яке ста-
4. Кінець XVIII — перша половина ло прикордонним. Реконструкція зве-
ХІХ ст. Історичний контекст — Білору- лася до знищення середньовічного й
сія після трьох поділів Польщі опи- ба ро ко во го Брес та і всіх йо го бу -
няється в складі Російської імперії. дівель та комплексів, у т. ч. близько
Відтоді архітектура білоруських зе- 10 мо нас тирів, ство рен ня на йо го
мель розвивалася в річищі загаль- місці у 1836–1842 рр. Брестсь кої
ноімперських стильових тенденцій. фортеці за проектом військового ін-
Доба панування стилю класицизм. На женера К. Оппермана. На певній відс-
білоруські землі поширювався вплив тані від старого, колишнього міста
як російської школи класицизму (твор- було розплановано нове, так званий
чість архітекторів М. Львова, М. Клар- Кобринський форштадт з регулярною
ка), так і Варшавської (архітектор мережею вулиць.
Реконструкція Бреста у 1830–х рр.:

Брестська фортеця
на місці знесеного
пізньосередньовічного міста
та розпланований на новому місці
так званий Кобринський форштадт
158
Архітектура кінця XVIІІ–першої половини ХІХ ст.
Палац у Деречині
Початок широкого застосування

зразкових проектів для будівництва
казенних будівель: казенні будинки в
Полоцьку, палац губернатора у
Вітебську кінця XVIII ст.
Палаци і садиби: палац Сапіг у Ру-
жанах 1784–1786 рр., архітектор
Я. Беккер; палац у Святську 1779 р.,
архітектор Д. Сакко; палац фельдмар-
шала П. Румянцева–Задунайського,
згодом — князя І. Паскевича в Гомелі,
1785–1805 рр., пе ре бу до ва ний у
1837–1848 рр.; палац у Деречині
1786–1793 рр.; палац в Городно
1779–1788 рр., архітектор Ш. Цуг. Усі
вони витримані в строгих ордерних
архітектурних формах, притаманних
високому класицизму.
Палац у Городно
Палац фельдмаршала П. Румянцева–Задунайського

(князя І. Паскевича) в Гомелі
159
Костел у Малятичах
Храми: п’ятикупольний костел у 5. Друга половина ХІХ — початок

Малятичах кінця XVIII ст., архітектор ХХ ст. Стилістика історизму. Застосу-
Л. Стуока–Гуцявічюс; центричний со- вання для церковного будівництва «у
бор Св. Йосифа в Могилеві, 1781– візантійському стилі» типових проектів
1798 рр., архітектор М. Львов; хреща- архітектора К. Тона. Меморіальна кап-
тий однокупольний Петропавлівський лиця під Лісною 1908–1912 рр.,
собор у Гомелі, 1809–1819 рр., архітек- архітектор А. Гоген — у неоросійському
тор М. Кларк. стилі. Костел Симеона і Єлени у Мінсь-
ку 1908 р. — неоготика.
160
Частина 7.
Архітек тура Прибалтики
Архітектура Литви – зріле бароко: 1650–1690 рр.

– пізнє бароко: 1690–1790 рр.
Країна належить до регіону При- 5. Класицизм: 1780–і рр. — 1850 р.
балтики і межує з історичними тери- 6. Історизм: 1850 р. —
торіями Польщі, Пруссії, Київської Русі початок ХХ ст.
та Лівонії. Початок литовської архітек-
тури припадає на ХІІІ ст. До того часу ці 1. Початкова (романська) доба.
землі були під зверхністю Київської Німецька експансія Тевтонського й
Русі, їх населяли народи, яких русичі Лівонського орденів на схід викликала
називали жмудь. появу перших мурованих замків на
Доісторична архітектура: з І тис. західних литовських землях. В їх
до н. е. відомі укріплені поселення–го- будівництві застосована романська
родища, які називалися «піляка- будівельна техніка (поєднання в муру-
льніси». У ІХ–ХІІ ст. пілякальніси перет- ванні каменю з цеглою). В Жемайтії
ворюються на дерев’яно–земляні (Західна Литва) відомо 40 замків по
фортеці. Об’єднання литовських пле- р. Німану, серед яких найпотужнішим
мен відбулося у першій третині ХІІІ ст. і найстародавнішим є замок у Каунасі
1240 р. — поява Великого князівства (пізніше неодноразово перебудова-
Литовського, яке поступово підкорило ний). Замки в Каунасі й Мядінінкай —
собі ослаблені монголо–татарською кастельного типу, тобто чотирикутні, з
навалою землі Київської Русі, значною наріжними баштами. Велика група
мірою перейнявши їхню культуру, у т.ч. замків захищала столицю — Вільнюс.
й архітектурну. Верхній замок у Вільнюсі — полігональ-
ний (багатокутний у плані). Архаїчні
Періодизація: замки мали 1 чи 2 башти в периметрі
1. Початкова (романська) доба: стін. З появою бомбард (примітивної
ХІІІ — перша половина XIV ст. артилерії) в замках з’являються обо-
2. Готика: середина XIV — в’язкові наріжні башти.
кінець XVI ст.; поділяється
на 2 етапи: 2. Готика. Історичні передумови
– рання готика: середина XIV — розвитку архітектури: у 1387 р. като-
перша половина. XV ст. лицьку віру прийняла Східна Литва, а в
– пізня готика: друга половина 1413–1417 рр. — Західна (Жемайтія); у
XV — XVI ст. 1410 р. об’єднані війська Великого
3. Ренесанс: кінець XVI — князівства Литовського, Польщі й Русі
перша половина XVII ст. розгромили Тевтонський орден у Грюн-
4. Бароко: друга половина XVII — вальдській битві.
кінець XVIII ст.; поділяється Провідне явище в архітектурі й
на 3 етапи: містобудуванні готичної доби — забу-
– раннє бароко: 1600–1650 рр. до ва, фор тифікації та хра ми міст
(перехідний етап від Вільнюса і Каунаса. Литовська готика
ренесансу); належить до північного (цегляного)
161
Архітектура Литви
План середньовічного центру Вільнюса:
1–замок; 4–монастир
2–ринок; бернардинців;
3–ратуша; 5–міські укріплення
162
Архітектура доби готики
Тракайський замок
різновиду готичної архітектури, зазна- частина), а також великого переднього

ла на собі впливів німецької і польської двору з казематами, наріжними й над-
готики. Всі храми (костели) належали брамною баштами (пізніша частина
до одного, зального розпланувально–
просторового типу (в однонефному й
тринефному варіантах), здебільшого
без веж.
Одна з найвизначніших пам’яток
литовської архітектури — Тракай-
ський замок XІV–XV ст. на острові озе-
ра Гальве. Був резиденцією литовських
великих князів. Збудований з червоної
цегли на кам’яних підмурках і скла-
дається з двох основних частин —
князівського палацу–резиденції з внут-
рішнім двором та п’ятиповерховим
донжоном, висотою 34 м (первісна
План Тракайського замку
163
замку). Головний зал палацу–рези- Верхній замок у Вільнюсі (на горі

денції перекрито зірчастим готичним Ґедиміна) було реконструйовано на
склепінням. початку XV ст.: він отримав дві прямо-
кутні башти й одну восьмигранну, які
були трьох’ярусними. Муровані з ка-
меню і цегли стіни замку мали висоту
до 12 м при товщині до 3 м. Саме з цьо-
го часу походять збережені дотепер
споруди замку, в т.ч. й восьмигранна
башта Ґедиміна та рештки триповер-
хового палацу великого князя (розміри
в плані — 24 х 40 м) з готичними зір-
частими склепіннями.
Бернардинський монастир
у Вільнюсі:
Верхній замок у Вільнюсі:
1–костел Св. Ганни;
1–князівський палац; 2–костел бернардинців;
2–Західна (Гедимінова) 3–монастирський клуатр;
восьмигранна башта; 4–дзвіниця костелу Св. Ганни;
3–рештки прямокутних башт 5–каплиця
164
Ансамбль Бернардинського мо- Запішкіс початку XVІ ст. — це малий па-

настиря у Вільнюсі (кінець XV ст., за- рафіяльний храм: однонефний, заль-
вершений у другій половині XVІ ст.) з ного типу, з високим щипцем на
великим монастирським тринефним західному фасаді, декорованим плос-
зальним костелом (нефи однієї висо- кими нішами. Тринефний костел Св. Йо-
ти), що має контрфорси на бічних фа- но у Вільнюсі XV ст. був радикально
садах. Західний фасад фланкують дві перебудований у бароковій стилістиці
невеликі вежі. До костелу прилягає в XVІІІ ст. і майже не зберіг рис готики.
прямокутний у плані клуатр та невели- Так званий будинок Пяркунаса в
кий зальний однонефний костел Каунасі XV–XVІ ст. (точно не датова-
Св. Ганни (1571 р.). Весь ансамбль є ний) є шедевром цивільної архітектури
шедевром литовської сакральної готи- готичної доби: він призначався для
ки. Західний фасад костелу Св. Ганни ремісничого цехового об’єднання і
має унікальну композицію і є видатною має виразну пластичну композицію
пам’яткою пізньої готики. Відома ре- щипця на головному причілковому фа-
акція французького імператора Напо- саді, яка включає подвійну килевидну
леона Бонапарта, враженого красою арку з фіалами й створена за допомо-
костелу Святої Ганни. Він, ніби–то, ска- гою 15 різновидів цегли.
зав: «Якби я міг, я поставив би храм на Готичні житлові будинки в істо-
долоню і переніс у Париж». У XVІ ст. ричних центрах Вільнюса й Каунаса: на
Бернардинський монастир входив у відміну від Польщі й Німеччини, у Литві
оборонну систему Вільнюса. готичні житлові будинки мали розта-
Інші храми доби готики. Най- шовані поряд брами для заїзду в двір,
давніший готичний костел Св. Миколая а якщо будинок займав усю ширину
у Вільнюсі збудовано в XІV ст., перебу- дільниці по фронту вулиці, то в ньому
довано в XVІ ст. Він мав дерев’яне пе- робили наскрізний проїзд, з якого
рекриття. Зальний тринефний костел влаштовували вхід у сіни. Фасади ви-
Св. Георгія в Каунасі кінця XV ст. пред- вершувалися трикутними або (значно
ставляє тип великого міського храму — рідше) ступінчастими щипцями.
з видовженим пресбітерієм і масивни- 3. Ренесанс. У цю добу Литва
ми трикутними щипцями, що закрива- внаслідок Люблінської унії 1569 р.
ють торці двосхилого даху. Костел в об’єдналася з Польщею в федератив-
Костел Св. Георгія в Каунасі
165
ну державу — Польсько–Литовську Річ принципом вирішено «алумнатас» —

Посполиту. Для литовського ренесан- студентський гуртожиток 1582– 1622 рр.
су характерні контамінації з готикою. у Вільнюсі. Брама міських мурів Ауш-
Архітектурні зв’язки — з Італією (через рос (Мядінінкай) у Вільнюсі (1503–
Польщу) та з Нідерландами (через 1522 рр., перебудовано на початку
сусідню Пруссію). Відтак, провідна XVІІ ст.) — один із перших зразків ре-
стилістика архітектури — литовський несансної стилістики в Литві; брама
варіант північного ренесансу. Перші увінчана характерним аттиком з деко-
елементи ренесансної стилістики ративними мотивами північного рене-
з’явилися спершу в деталях та декорі сан су. Капела Казимира з куполом
ще цілком готичних за структурою (1624 р.) при Кафедральному соборі
будівель. Вільнюса — перша купольна будівля в
Цим часом датується поява в Литві литовській архітектурі.
перших бастіонних замків — Біржай- 4. Бароко. Історичний контекст
ський замок 1586 р. князів Радзивілів розвитку архітектури визначали ре-
(вплив Італії). У той же час продовжу- формація і контрреформація, а також
ють будувати архаїчні за архітектур- війни, які вела в цей час Польсько–Ли-
ним типом баштово–стінові замки по товська Річ Посполита зі Швецією та
р. Німану (замок Панемуне, 1604 р.). Росією.
Більшість литовських замків цього ча- Феноменом доби стала поява у
су — прямокутні в плані, з наріжними Литві костелів під впливом типу рим-
баштами й пристінними корпусами. ського Іль–Джезу (костел Св. Терези у
Ренесансні житлові будинки у Віль- Вільнюсі 1639–1650 рр. — купольна
нюсі: активне застосування техніки базиліка з двобаштовим фасадом).
сграфіто в декоруванні фасадів. Поява Аналогічний — костел Св. Казимира в
високих декоративних аттиків і фрон- Вільнюсі (1604–1618 рр.). Під впливом
тонів, які закривали щипцеві й вальмові бароко Італії та Польщі в Литві сформу-
дахи. Будинок Масальскіса в Каунасі валася своя регіональна школа баро-
1634 р. з розвиненим маньєристичним ко — так звана Вільнюська школа або
фронтоном. Віленське бароко, що вплинуло на
Дворик Скарги у Вільнюському Білорусію та Латвію.
університеті 1570 р., вирішений моти- Шедевр Віленського бароко —
вом аркадної галереї. За таким же костел Св. Петра і Павла на Анта-
кальнісі у Вільнюсі, збудований в
1668–1676 рр. Костел представляє
розвинений тип тринефної купольної
базиліки з трансептом і двома вежами,
що фланкують двох’ярусний західний
фасад, вирішений у формах ордерної
італійської архітектури. Інтер’єр зна-
менитий надміром барокового скульп-
турного декору. Архітектором був
німець з Кенігсберга Йоган–Баптист
Зауер, котрий пізніше переїхав і пра-
цював в Україні. Його ж авторства —
комплекс монастиря Камедулів у Па-
жайслісі під Каунасом (1667 р. — друга
половина XVІІІ ст.) з центричним ку-
План замку в Панемуне польним костелом, що має двовежо-
166
Архітектура доби бароко
Західний фасад і план

Петропавлівського костелу
на Антакальнісі у Вільнюсі
План центральної частини монастиря камедулів у Пажайслісі поблизу
167
вий фасад і два внутрішні двори прела- ловного фасаду є найкращим взірцем
тури й монастиря обабіч костелу. барокової ратуші в усій Прибалтиці.
Центральною будівлею монастиря в Зразком пізнього динамічного бароко
Тітувенай (1614–1639 рр., XVІІІ ст.) є є Базиліанська брама у Вільнюсі
базилікальний костел, що має двове- 1761 р.
жовий західний фасад.
Для барокової стилістики кінця XVІІ 5. Класицизм. Історичний кон-
ст. та XVІІІ ст. характері такі риси: дво- текст: 1795 р. — третій поділ Польщі і
баштові західні фасади базилікальних приєднання Литви до Російської
тринефних костелів (характерний імперії. Поширення стилю класицизм з
приклад — домініканський костел у двох напрямків — з Польщі та Росії.
Вільнюсі, так звана Кальварія Віленська Найхарактерніша риса — застосуван-
1755–1772 рр.); поява базилікальних ня класичних ордерних форм. Про-
храмів і купольних базилік, у т. ч. й кос- відний архітектор цієї доби — литовець
телів, що наслідували структуру Л. Стуока–Гуцявічюс. Зразок класи-
римського храму Іль Джезу, в якому цис тич ної са ди би — Вер кяйсь кий
понижені бічні нефи заміняють шереги палац 1781 р. — поч. ХІХ ст. Вільнюська
капел; поява високих окремо розташо- ратуша з шестиколонним портиком
ваних костельних дзвіниць (дзвіниця тосканського ордера на головному фа-
костелу Св. Йоно у Вільнюсі, 1737 р.). саді — це результат перебудови старої
Інші костели Вільнюса: Св. Катерини, готичної ратуші, здійсненої в 1786–
1741–1773 рр., місіонерів, 1754 р., пе- 1799 рр. архітектором Л. Стуока–Гу-
ребудова костелу Св. Йоно у 1737 р. цявічюсом. Наймасштабніший проект
Ратуша в Каунасі (XVІ ст., ґрунтовна доби — перебудова в класицистичному
перебудова 1775 р.) — двоповерхова, дусі готичного Вільнюського кафед-
з пластичним мансардним дахом і ви- рального собору, здійснена в 1783–
сокою багатоярусною вежею по осі го- 1801 рр. архітектором Л. Стуока–Гу-
цявічюсом з застосуванням великого
ордера (римо–доричного). Стилістика
пізнь о го кла си циз му або ампіру
предс тав ле на па ла цом російсь ко го
ге не рал–гу бер на то ра у Віль нюсі
1824–1832 рр., архітектори В. Ста-
сов, Л. Стуока–Гуцявічюс.
Домініканський костел у Вільнюсі

(Кальварія Віленська) Головний фасад вільнюської ратуші
168
Архітектура доби історизму
ланд збудували тут дерев’яну церкву з

мурованою баштою, оточивши тери-
торію муром. Це були перші муровані
споруди в Прибалтиці. З 1186 р. Мейн-
гард став першим єпископом цього
краю. У 1199 р. єпископом був призна-
чений Альберт. У 1201 р. засновано
Ригу, спершу як факторію єпископа
Альберта, а в 1202 р. створено духов-
но–рицарський Орден меченосців. На
1208 р. значна територія краю була за-
войована німцями, а з 1219 р. північну
частину (сучасну Естонію з Таллінном)
Вільнюський кафедральний собор
завоював датський король Вальде-
після перебудови, здійсненої у
мар ІІ. Вся територія Латвії і Естонії
1783–1801 рр. архітектором
стала називатися Лівонією, або Ста-
Л. Стуока–Гуцявічюсом рою Лівонією, а північна частина, яка
опинилася під зверхністю Данії, нази-
валася «герцогство Естляндія» (звідси
походить і назва країни — Естонія).
6. Стилістичні напрями істориз- Край складався з 6–7 великих фео-
му: неоготика, неоренесанс, необа- дальних володінь і багатьох дрібних.
роко й неокласицизм (останній набув З 1245 р. Ризький архієпископ був
найбільшого поширення). У ретрос- головним феодалом краю. У 1236 р.
пективній стилістиці збудовано кос- литовці розгромили Орден меченосців
те ли в Рокішкіс (не о го ти ка, 1866– і його рештки об’єдналися з Тевтон-
1883 рр.), Паланзі (1896–1908 рр.), ським орденом, який вийшов із Палес-
палац у Паланзі (необароко, 1897 р.). тини і з 1230 р. осів у Пруссії. У Лівонії
Найрізноманітніше стилістика істориз- був створений дочірній орден —
му предс тав ле на в гро мадсь ких і Лівонський, який згодом став фактич-
житлових будинках Вільнюса другої но самостійним і був суперником Ризь-
половини ХІХ — початку ХХ ст. кого архієпископа. В усьому краї
панівним класом були німці–католики,
що й визначило розвиток архітектури й
Архітектура Латвії містобудування. З другої половини
XIII ст. Рига стала членом Ганзейського
Латвія належить до регіону При- торговельного союзу міст, до якого
балтики. Тут жили ліви і ести, а також входили в основному німецькі міста.
латгали, земгали, курші. Архітектури
Латвії та Естонії дуже тісно пов’язані Періодизація:
між собою, особливо за доби Серед- 1. Готика: ХІІІ — середина XVI ст.
ньовіччя, що зумовлено регіональною 2. Ренесанс: 1550–і — 1630–і рр.
єдністю та спільністю історії. 3. Бароко: 1630–і рр. — 1775 р.
На 1180 р. припадає початок хрис- 4. Класицизм: 1775–1840 рр.
тиянізації всього цього краю, коли 5. Історизм: 1840–1890–і рр.
німецький монах–місіонер Мейнгард із 6. Модерн: 1890–і рр. — 1920–і рр.
Бремена заснував місію за 28 км від
теперішньої Риги в Ікшкіле на р. Дау- 1. Готика знаменує початковий
гаві. У 1185 р. майстри з острова Ґот- етап розвитку місцевої архітектури у
169
Архітектура Латвії
кінці ХІІ — першій третині ХІІІ ст. Ризькі Заснування перших орденських
укріплення — мури з баштами, що ото- замків, зокрема замку Ордену мече-
чили місто на півострові, утвореному носців у Сігулді 1210–х рр. (завершено
річками Даугавою і Рідзене, було збу- близько 1400 р.). Замок магістра
довано в 1208 р. Збереглася Порохова Лівонського ордену в Цесисі XIII–XVI ст.
(Пісочна) кругла башта, збудована на має нерегулярний чотирикутний план
початку XІV ст., перебудована в 1515 р. з наріжними баштами — двома ци-
ліндричними й однією квадратною, а
також наріжною капелою. Може роз-
глядатися як перехідний тип від кастеля
План замку магістра

Лівонського ордену в Цесисі:
1–капела;
2–Західна башта
з покоями магістра;
3–Північна башта;
4–Південна башта Довгий Герман
План замку в Турайде:

1–донжон;
2–господарська будівля;
3–півкругла башта;
4–надбрамна споруда;
5–кругла башта Башта–донжон замку в Турайде
170
до конвенту. Замок архієпископа в Ту- квадратного двору прилеглі до зов-

райде 1214 р. — XV ст. належить до ще нішніх мурів приміщення утворювали
архаїчнішого типу. Він розташований замкнутий комплекс — клаузуру. Кла-
на горі, має нерегулярний план і сичним взірцем цього типу є замок
циліндричний донжон як ключовий магістра Лівонського ордену в Ризі,
елемент системи фортифікації. З по- збудований у 1330–1353 рр. і перебу-
чатку XІV ст. провідним типом орден- дований у 1490–і рр. та завершений у
ського замку стає кастель. Цей тип ви- 1515 р. Це — тип конвенту з наріжними
ник в Пруссії у володіннях Тевтонсько- баштами (дві великі циліндричні та дві
го ордену, поширився в Лівонії з кінця малі квадратні) та клаузурою на три
ХІІІ ст. і повністю домінував з XІV ст. поверхи з підвалами, а також галерея-
Розташовані довкола прямокутного чи ми по внутрішньому периметру.
Орденський замок у Ризі:
1–Свинцева башта; 4–покої магістра;

2–капела; 5–дорміторій;
3–трапезна конвенту 6–зал капітула;
(рефекторій); 7–галереї
171
План ансамблю Домського собору в Ризі
Сакральна архітектура. Перша храми з гранчастим (у першому храмі)

мурована церква — в Ікшкіле, першої та прямокутним пресбітерієм і вежею
половини XIII ст. (збереглися руїни). по осі західного фасаду.
Домський собор (Діви Марії) з монас- У 1293 р. затверджено Будівельний
тирем капітулу (вищого духовенства статут Риги, що сприяло мурованому
Лівонії) в Ризі засновано в 1215 р., а будівництву й появі житлових і гро-
завершено у XVI і XVIII ст. Основне мадських будинків щипцевого типу.
будівництво припадає на другу поло- Мюнстерський зал у будинку Великої
вину ХІІІ ст. Це готична тринефна ба- гільдії в Ризі зламу XІV–XV ст. з готич-
зиліка з однією вежею по осі західного ними нервюрними склепіннями, що
фасаду та квадратовим у плані клуат- спираються на ряд колон. Житлові бу-
ром. Церква Іоана Хрестителя в Цесисі динки «Три брати» в Ризі, злам XV–
1280–х рр. — середини XVI ст.; церква XVІ ст. (перебудова у XVІІІ ст.).
Св. Симеона у Валмієрі 1283 р., пере- Лівонська готика є цегляною,
будована в XІV–XV ст. — це тринефні сформувалася під впливом німецької і
172
Архітектура доби ренесансу і бароко
Розріз ансамблю Домського собору в Ризі
за характером архітектурних форм і контрфорсами й високим щипцевим

конструкцій належить до північної го- дахом. У XV ст. вежі ризьких церков
тики. Найвище досягнення лівонської були завершені шпилями й сягали за-
готики — церква Св. Петра в Ризі, що гальної висоти до 140 м.
будувалася протягом ХІІІ, XІV — сере-
дини XV ст. (зодчий Й. Румешоттел). 2. Ренесанс. Для архітектури
Це тринефна базиліка з кільцевим де- Латвії характерні дуже слабкі рене-
амбулаторієм та вінцем капел і вежею сансні впливи, що зумовлено Лівон-
по осі західного фасаду. Інші храми Ри- ськими війнами XVI–XVII ст., які призве-
ги: костел Св. Якова, 1225 р. — початок ли до спустошення краю та занепаду
XVI ст. (маленька тринефна базиліка з архітектури. У цей час збудовано
вежею); церква Іоана Хрестителя бастіонні укріплення Риги та будинок
1330–і рр. — злам XV–XVІ ст. — одно- братства Чорноголових на Ратушній
нефний зальний храм з внутрішніми площі у Ризі, близький до північного
маньєризму (не зберігся, відтворений
наприкінці ХХ ст.).
3. Бароко прийшло на ці землі зі
знач ним запізнен ням, у 70–х рр.
XVIІ ст. Риси бароко проявилися в за-
будові Риги, зокрема у надбудові вежі
церкви Св. Петра в Ризі (багатоярус-
не вінчан ня вежі ба ро ко вих форм,
1671–1692 рр.). Та ж стилістика влас-
тива бюргерським будинкам і скла-
дам–амбарам у Ризі кінця XVIІ ст.,
зок ре ма бу дин ку Дан не рш тер на
План церкви Св. Петра в Ризі 1694–1698 рр.
173
Церква Св. Якова в Ризі
кола курдонерів, але фасадна пласти-

ка — ще дуже стримана і схематична.
Рундальський палац збудовано за ар-
хаїчною схемою «двору», розкритого
в бік під’їзду парадною брамою. До
центрального ризаліту паркового фа-
саду, перед яким був створений неве-
ликий «французький» сад, сходилися
План церкви Св. Іоана в Ризі
п’ять широких лісових просік, що доз-
во ли ло вклю чи ти в па ла цо ву ком -
позицію нав ко лишні ліси. Більш
У Латвії в 30–х рр. XVIІІ ст. розпочи- динамічний напрям пізнього бароко
нав свою професійну діяльність після предс тав ля ють Ака демія в Єл гаві
навчання за кордоном великий ро- 1773–1775 рр. і костел у Краславі
сійський архітектор В. Растреллі, який 1755–1767 рр.
виконував замовлення курляндського
герцога Е. Бірона. Для нього він збу- 4. Класицизм: наприкінці XVIІІ ст.
дував палаци Єлгаві (Мітаві) й Рун- більша частина Латвії увійшла до скла-
далі, в яких корпуси згруповано дов- ду Російської імперії, що призвело до
174
Архітектура історизму і модерну
Бастіонні укріплення Риги першої третини XVII ст.
уніфікації забудови міст з домінуван- 1855 рр., архітектор Г. Боссе; Міський

ням строгих ордерних форм. Виник так те атр 1860–1863 рр., архі тек тор
званий «Бюргерський класицизм» зі Л. Бонштедт (неокласицизм); Худож-
строго осьовими композиціями фа- ній музей 1903–1905 рр., архітектор
садів. Зразками цього є заміські пала- В. Нойман (неоготика).
ци в регіоні Курземе. Найвизначніші
пам’ятки доби: військовий шпиталь у 6. Модерн: Ризький модерн дуже
Ризі 1830–1833 рр., архітектор А. Штау- своєрідний, створювався під впли-
берт; Арсенал–пакгауз в Ризі 1828– вом фінсь ко го національ но–ро ман -
1830 рр. і фортеця в Даугавпілсі тичного напряму модерну; вплинули
1810–1830–х рр. також німецький «югендстиль», авс-
трійська «сецесія» і меншою мірою
5. Ризький історизм (з доміну- мо дерн Пе тер бур га. Най цікавіше
ван ням не о ро маніки й не о го ти ки) яви ще до би — при бут кові бу дин ки
проявився у забудові Ризького се- історичного центру Риги кінця ХІХ —
редмістя після ліквідації у 1857– перших двох десятиліть ХХ ст., особ-
1863 рр. міських укріплень. У 1862 р. ли во комп лекс за бу до ви ву лиці
відкрито Ризький політехнікум, де го- Фр. Гайля 1903–1906 рр., архітектор
тували архітекторів. Основні пам’ятки М. Ей зе нш тейн (бать ко відо мо го
Ри ги до би істо риз му: Біржа 1852– російського кінорежисера).
175
Архітектура Естонії
На початку ХІІІ ст. німці (Тевтон-

ський орден) та Данія завоювали тери-
торію теперішньої Естонії, розділили її
та ввели тут християнство за західним
обрядом. Пізніше на цих теренах утво-
рилося декілька феодальних володінь.
Тут відсутня романська архітектура, а
готична формувалася під впливом го-
тики Рейнської школи, цистерціанської
архітектури Пруссії та Скандинавської
архітектури (острів Ґотланд).
1. Рання готика: ХІІІ — початок XV ст.
2. Пізня готика: XV — середина XVI ст.
3. Ренесанс: 1550–1630–і рр.
4. Раннє бароко: 1630–1710–і рр.
5. Пізнє бароко: 1710–1775 рр.
6. Класицизм: 1775–1840 рр.
7. Історизм: 1840–1900 рр.
8. Модерн: 1900–1920–і рр. План орденського замку в Вільянді
Замок–монастир Падіс
176
1. Рання готика в Естонії предс- За такими типами будувалися замки

тавлена чотирма типами замків: Ордену. Класичним прикладом другого
типу є замок–донжон у Пайде 1265 р.
– нерегулярний Замки у Вільянді ХІІІ–XIV ст. й єпис-
(полігональний); копський замок Куресааре на острові
– замок–донжон; Сааремаа, що будувався з 1343 р. до
– регулярні замки двох типів: початку XV ст., є класичними приклада-
кастель і конвент. ми конвенту. До цього ж типу належить
замок–монастир Ордену цистерціанців
у Падіс (Падізе), що будувався з другої
половини XIV ст. до 1448 р. і має менш
регулярну структуру, ніж інші конвенти.
З цих замків найкраще зберігся доте-
пер єпископський замок Куресааре на
острові Сааремаа, план якого включає
квадратні в плані наріжні башти Стур-
вольт і Довгий Герман, а також розта-
шовані по периметру внутрішнього дво-
ру капелу з рефекторієм (трапезною),
покої єпископа, зал капітулу та дор-
міторій (спальня–казарма). Замок
Германа в Нарві ХІІІ–XV ст. первісно
належав до типу кастеля, а згодом, на
початку XV ст. був перебудований на
конвент. Загалом з початку ХІІІ до почат-
Замок Куресааре на острові ку XVI ст. на території Естонії було збу-
Сааремаа довано 46 мурованих замків, з яких 17
були орденськими, 12 — єпископськи-
ми й 17 належали місцевим феодалам.
Готичні провінційні церкви в Амбла
кінця XIII ст. і в Коеру 1290 р. належать
до одного архітектурного типу. Вони
тринефні, зальні, з прямокутним прес-
План замку в Куресааре:

1–хрестовий хід (галереї);
2–капела;
3–парадний рефекторій
(трапезна);
4–башта Довгий Герман; План церкви в Амбла
177
бітерієм та невеликою вежею по осі 2. Пізня готика. Історичний кон-

західного фасаду. Зразками великих текст розвитку архітектури визначений
готичних храмів є дві цегляні базиліки в Грюнвальдською битвою 1410 р., в якій
Тарту: міський собор (XIII–XV ст., був розгромлений Тевтонський орден,
зберігся в руїнах) й Іоанівська церква утворенням Лівонського ордену, а та-
1330 р. Остання має високу вежу на го- кож посиленням ролі Ганзейського
ловному фасаді; вімперг порталу прик- торгового союзу на цій території (Тал-
рашений скульптурою (знаменита лінн, Пярну і Тарту були ганзейськими
композиція «Страшний суд»). містами).
План середньовічного Таллінна:

І — Тоомпеа (Вишгород);
ІІ — Нижнє місто;
1–замок Тоомпеа;
2–собор на Тоомпеа;
3–церква Нігулісте (Св. Миколая);
4–церква архангела Михаїла;
5–ратуша;
6–церква Св. Духа;
7–жіночий цистерціанський монастир;
8–Велика гільдія;
9–гільдія Св. Олая;
10–монастир домініканців;
11–церква Олевісте
(Св. Олая);
12–20 — башти міських
укріплень
178
Місто Таллінн належало Лівон-

ському ордену з 1347 р. Відтак, домі-
нантним архітектурним комплексом
міста з XV ст. став орденський замок на
Тоомпеа (Вишгороді). Це був перебу-
дований давніший датський замок,
який потім ще неодноразово перебу-
довувався. В основі його структури ле-
жить тип конвенту, а його найвища
циліндрична башта має назву «Довгий
Герман». Муровані з каменю таллін-
нські міські стіни з баштами відомі з
1248 р., проте найдавніші із збереже-
них дотепер стін і башт походять з
XІV ст. Будівництво тривало у XV ст.,
реконструкція укріплень завершена в
1520–х рр. Вони дуже добре зберег-
лися дотепер: на кінець XVI ст. було
зведено 26 башт, з яких збереглося 18.
Мури мали висоту до 8 м при товщині
2,85 м. По низу внутрішньої частини
муру йшла стрілчаста аркада. Протя-
гом XV–XVI ст. у міру розвитку арти-
лерії башти надбудовувалися, в них
Будинок XV ст.
у Талліннському середмісті
влаштовували гарматні бійниці. Най-

вищою є башта Кюстера (30 м), найма-
сивнішою — чотириповерхова Товста
Маргарита в комплексі Морської брами
міста. Аналогічні муровані укріплення
мало місто Тарту, проте вони були зне-
сені у XVІІІ ст.
Талліннські житлові будинки
XV — початку XVI ст. належать до щип-
Будинок на вулиці Лай, 25 у Таллінні цевого типу, коли на вулицю виходить
179
вузький фасад, увінчаний щипцем, що

закриває двосхилий дах (будинки «Три
сестри» першої половини XV ст., буди-
нок на вулиці Лай, 25, інші будинки
талліннського середмістя). Визначною
пам’ят кою цивіль ної архітек ту ри є
ратуша в Таллінні 1404 р. зі стрілчас-
тою аркадою першого ярусу на поз-
довжньому фасаді й високою тонкою
восьмигранною вежею по осі при-
чілкового фасаду, увінчаного трикут-
ним щипцем. Будинки гільдій у Тал-
лінні відомі своїми ви шу ка ни ми
інтер’єра ми (го тич ний зал Ве ли кої
гільдії 1410 р., зал Олаївської гільдії
1424 р.).
Церкви Таллінна. Найбільш незви-
План першого та другого ярусів чайною за розпланувально–просто-
ратуші в Таллінні ровою композицією є церква Св. Духа
XІV ст. Вона двонефна, зального типу,
з вежею на причілковому фасаді й ви-
соким щипцевим дахом. Запланований
первісно третій неф не був збудований
з огляду на містобудівну ситуацію.
Церква Св. Миколая (Нігулісте) збу-
дована в 1406–1493 рр. Це тринефна
базиліка з деамбулаторієм і вежею на
західному фасаді. Церква Св. Олая
(Олевісте) того ж часу, 1400–1450 рр.
Це тринефна базиліка, має середній
неф 31 м висоти і вежу зі шпилем, ви-
План церкви Св. Духа в Таллінні сотою 123,7 м, який був найвищим у
План церкви Нігулісте в Таллінні План собору на Тоомпеа в Таллінні
180
Архітектура доби ренесансу
Європі (пожежа 1820 р. його знищила,

теперішній шпиль нижчий). Собор на
Тоомпеа, реконструкція 1465 р. — ко-
ротка тринефна базиліка з гранчастим
пресбітерієм і масивною західною ве-
жею. Монастир домініканців у Таллінні
початку XV ст. — великий готичний
комплекс з зальним тринефним хра-
мом і клуатром; споруди збереглися
част ко во, особ ли ву цінність ма ють
готичні портали. Передмістя Таллінна
Піріта — монастир Св. Біргітти, 1417–
1436 рр. з тринефною зальною церк-
вою, яка мала високі трикутні щипці на
причілкових фасадах і масивний щип-
цевий дах (стоїть у руїнах з 1577 р.).
3. Ренесанс: Естонія під владою
Швеції. Ренесансні й маньєристичні
впливи тут проявлялися лише в малих
архітектурних формах і декорі, що при-
крашав цілком готичні за копозицією
і конструкціями будівлі, прикладом чого
є бу ди нок брат ства Чор но го ло вих
у Таллінні (1597 р., перебудова готич-
ної кам’яниці).
церкви Олевісте
в Таллінні
181
Поперечний розріз
і план
церкви Олевісте
в Таллінні
182
Домініканський монастир у Таллінні
4. Раннє бароко представлене не-

багатьма пам’ятками з огляду на
тодішній занепад будівничої діяль-
ності, зумовлений численними війнами
в регіоні: найвизначнішими є ратуша
в Нарві 1671 р., Талліннська брама в
Пярну кінця XVІІ ст.
5. Пізнє бароко: унаслідок

Північної війни територія Естонії пот-
рапила до складу Російської імперії.
Найвизначнішою пам’яткою є палацо-
во–парковий ансамбль Єкатерінен-
таль (Кадріорг), створений у 1723 р.
з наказу російського царя Петра І
архітектором Н. Мікетті. Стилістикою
він наближений до тогочасної петер-
бурзької архітектури, досить стрима-
Церква Св. Біргітти в Піріта ної в застосуванні засобів виразності,
поблизу Таллінна у т. ч. й декору.
183
6. Кла си цизм. Ця стилісти ка 8. Модерн Естонії належить до так

представлена в основному в універ- званого північного модерну. У Таллінні
ситетському місті Тарту та в Таллінні. він сформувався під впливом Петер-
Ратуша в Тарту, збудована в 1789 р., бурга й Риги. Він близький до
ще містить відгомін пізнього бароко і раціонального модерну, проте з моти-
загальною композицією дещо нага- вами національно–романтичних стилі-
дує ра ту шу в Нарві. Най ма сш таб - зацій. У цій стилістиці вирішені прибут-
нішою пам’яткою класицизму є комп- кові будинки в Таллінні, Тарту, Пярну,
лекс Тар тусь ко го універ си те ту, вілли. До найвизначніших громадських
головний корпус якого збудовано в будівель належать талліннські театр
строгих і монументальних ордерних «Естонія» 1910–1913 рр. (архітектор
формах у 1803 р. за проектом німець- А. Ліндгрен) та Німецький театр 1910 р.
кого архітектора І. Краузе, котрий був (петербурзькі архітектори А. Бубир і
у ць о му універ си теті про фе со ром М. Васильєв); театр «Ендла» в Пярну
еко номіки, тех но логії та цивіль ної 1911 р. (архітектори Г. Хеллат і Е. Воль-
архі тек ту ри. Кла си цис тич ний ан - фельдт); будинок студентського това-
самбль доповнюють інші університет- риства в Тарту 1902 р. Церкву Св. Павла
ські будівлі, серед яких найвизнач- в Тарту, збудовану в 1915–1917 рр.,
нішою є анатомічний театр. У Таллінні запроектував знаменитий фінський
в цю до бу бу ло ліквідо ва но по яс архітектор Еліель Саарінен (батько ще
бастіонних укріплень довкола Старо- більш відомого американського ар-
го міста, натомість створено паркове хітектора середини ХХ ст. Ееро Са-
кільце. Характерним явищем стали арінена). Саарінен–старший багато
заміські са дибні бу дин ки ор дер ної проектував для Таллінна, зокрема в
архітектури. 1913 р. виграв конкурс на створення
генерального плану міста.
7. Історизм: домінуючий напрям — Архітектура доби модерну стала ос-
неоготика, проте в досить спрощених новою для розвитку естонської
і схематичних формах, зразком чого архітектури протягом 20–х — 40–х рр.
є Карлівська церква в Таллінні 1870 р., ХХ ст. і нині багато в чому формує
архітектор О. Гіппіус. своєрідність найбільших міст Естонії.
184
Частина 8.
Архітек тура Польщі
Слов’янські та балтські племена, які Періодизація розвитку архітектури:

жили на території сучасної Польщі, ма- 1. Романська доба: Х —
ли свої ранні державні утворення, які кінець ХІІІ ст.
групувалися довкола двох основних 2. Готика: початок XIV —
центрів — Кракова у Малій Польщі середина XVI ст.
(вісляни) і Гнєзно у Великій Польщі (по- 3. Ренесанс: друга третина XVI —
ляни). У другій половині ІХ ст. Краків початок XVIІ ст.
був включений до складу Великої Мо- 4. Бароко: початок XVIІ —
равії (див. розділ 9). Перша згадка середина XVIІІ ст.
польської держави династії П’ястів у 5. Класицизм: друга половина
західних хроніках датується 963 р., а XVIІІ — перша третина ХІХ ст.
прийняття християнства — 966 р. На- 6. Історизм, еклектика
далі польські землі розвивалися в і модерн: друга третина ХІХ —
західному, латинському культурному початок ХХ ст.
контексті. Відтак, архітектура Польщі Етапними подіями для розвитку
пройшла ті ж етапи стильового розвит- Польщі й польської архітектури стали
ку, що й інші католицькі країни Цент- запровадження королівської влади в
рально–Східної Європи. 1025 р. (королівський титул польські
План середньовічного Кракова:

1–Вавель; 3–найстародавніша частина міста;
2–замок; 4–місто ХІІІ–XІV ст.
185
Архітектура Польщі
князі втратили в часи феодальної в результаті Кревської (1385 р.) та

роздрібненості ХІІІ ст.), монголо–та- Люблінської (1569 р.) уній; перемога в
тарська навала 1241 р., після якої нас- Грюнвальдській битві 1410 р.; втрата
тав занепад архітектури; об’єднання з українських земель унаслідок націо-
литовськими й руськими землями нально–визвольної війни 1648–1654 рр.
в єдину державу — Річ Посполиту — під проводом Богдана Хмельницького;
війни другої половини XVIІ — початку
XVIІІ ст. зі Швецією, Туреччиною та
Московським царством, що призвели
до занепаду країни. Три поділи Польщі
(1772, 1793 і 1795 рр.) зумовили зник-
нення польської держави, територію
якої поділили між собою Росія, Австрія
та Пруссія. Польща як держава відро-
дилася в 1918 р.
Романська доба характеризується

формуванням системи укріплених по-
селень на польських землях, у тому
числі й міст, що відзначали західні
хроністи. Міста належали то «бурго-
План середньовічної Варшави: вого» типу, тобто розвивалися під за-
1–замок; хис том замків і ма ли не ре гу ляр не
2–місто ХІІІ–XV ст. розпланування. Поява після 1175 р.
Магде бурзь ко го пра ва зу мов лює
виникнення регулярних міських розп-
ланувань. Характерним є план се-
редньовічного Кракова з замком на
горі, нерегулярною забудовою уздовж
основних шляхів під горою та регуляр-
ним містом, розпланованим у другій
чверті ХІІІ ст., з квадратовою ринковою
площею, на якій містилися ратуша,
торговельний двір Сукенице та голов-
ний у місті Маріяцький костел. Ана-
логічні магдебурзькі розпланування
постали у другій половині ХІІІ ст. у Вар-
шаві, Торуні, Ґданську й інших містах.
Наприкінці романської доби в поль-
ських містах зводяться перші муровані
ратуші з вежами, від яких мало що
збереглося (ратушна вежа в Торуні
1258 р.).
Власне романська мурована ар-
хітектура в Польщі започатковується з
другої половини ХІ ст. Від давніших
часів (Х — перша половина ХІ ст.)
Ротонда Діви Марії на Вавелі уціліли тільки рештки невеликих цент-
в Кракові (храм А) ричних храмів — ротонд і тетраконхів,
186
Архітектура романської доби
що належать до впливів церковної Виразні риси романської архітекту-

архітектури Великої Моравії. Це чоти- ри вперше проявилися в тринавовій,
риапсидні (тетраконхові) ротонди Діви триапсидній кафедральній базиліці
Марії на Вавелі в Кракові (так званий Св. Гереона на Вавелі в Кракові середи-
храм А) та в Гнєзно, одноапсидна ро- ни ХІ ст., що мала трансепт і дві вежі на
тонда в Цешині, а також кілька інших західному фасаді (не збереглася). Тут
храмів. Центричність у творах сакраль- вперше була застосована романська
ної архітектури відродиться пізніше, в скульптурна пластика. Цей костел став
ХІІІ ст., у романських храмах з планом зразком для всіх романських костелів
грецького (рівнораменного) хреста, та- Польщі, зокрема й для костелів у Круж-
ких як костел францисканців у Кракові. виці 1120–1140 рр. і Св. Андрія в Кра-
кові ХІ ст., що мав настільки потужні
оборонні якості, що його не змогли здо-
бути навіть монголо–татари в 1241 р.
Під впливом німецької романіки в
Польщі будувалися й імпозантніші кос-
тели з вестверками — тобто з контрап-
сидою на західному фасаді й чотирма
вежами, дві з яких фланкували західну
частину храму, а ще дві — вівтарну. Таку
композицію має костел у Тумі біля Лан-
чиці 1127–1161 рр., який призначався
для проведення церковних і магнат-
ських з’їздів. Прототипом невеликих
міських і сільських парафіяльних храмів
став костел 1230 р. у Вежбна з розви-
неною вівтарною частиною та двома
Ротонда в Гнєзно
Схема об’ємно–просторової
Схема об’ємно–просторової композиції костелу Св. Андрія
композиції костелу в Кружвиці в Кракові
187
Костел у Вежбна
Аксонометричний розріз костелу в Тумі
188
вежами, що фланкують західний фасад. Го ти ка у Польщі сво го пов но го

У ту добу в Польщі з’являються й одно– розвитку досягла у XIV ст., коли країна
та триапсидні храми зального типу позбулася наслідків феодальної роз-
(костели в Зембиці, Колобжезі). дрібне ності та мон го ло–та тарсь кої
Усі ці костели будувалися з тесаного навали і знову стала королівством з
каменю й мали лапідарний скульптур- 1319 р. Поступу архітектури сприяло
ний декор. Цистерціанські ж будівлі інтенсивне зростання міст, розвиток
взагалі не мали декору. З ХІІІ ст. у господарства — ремесла та торгівлі, а
Польщі під впливом цистерціанців по- також науки й освіти (відкриття Кра-
ширюється цегляне будівництво (кос- ківського університету в 1364 р.).
тел Св. Яна в Сандомирі 1250 р.). Для Прямокутні ринкові площі та вулиці
пізнішої польської архітектури стане регулярно розпланованих міст забу-
характерним поєднання червоних цег- довуються суцільним фронтом стан-
ляних стін з білокам’яними деталями, дартними будинками, зверненими до
нерідко — прикрашеними різьбленням. вулиці чи площі вузькими фасадами
У романську добу починається пос- (6–9 м при довжині будинку до 40 м).
тупова перебудова дерев’яних укріп- У першому поверсі кожного такого бу-
лень на муровані. Найбільші тогочасні динку з боку вулиці (площі) містилася
замки спершу отримували муровані лавка власника, за нею, а також у
донжони, а вже пізніше, в готичну до- підвалі — склад товарів; на другому
бу — й інші муровані укріплення, прик- поверсі влаштовувалися парадні при-
ладами чого є замки в Ополе 1260 р., міщення, на третьому і вище — житлові.
Влень ХІІІ ст., а також Вавель у Кракові, Такі будинки доби готики зводилися
де серед дерев’яних стін на початку як у фахверкових, тобто дерев’яних
ХІІІ ст. збудували кам’яний донжон, а в каркасних конструкціях, так і в мурова-
1241 р. замок із заходу обвели муром. них із цегли. Підвали й перші поверхи
Фасад Collegium Maius у Кракові
189
мурованих будинків перекривалися Гданську, а також склади в Бидгощі та

склепіннями, горішні поверхи — стеля- Грудзендзі. Всі вони мають велетенські
ми по дерев’яних балках. Фасади та- цегляні щипці, декоровані ступінчасти-
ких мурованих будинків увінчувалися ми нішами.
готичними щипцями, що закривали У XIV ст. старі дерев’яні замки пере-
двосхилі дахи, й мали стрілчасті порта- будовуються на муровані, в яких го-
ли й віконні ніші (будинок князів Мазо- ловна роль відводилася масивному
вецьких у Варшаві XV ст.). донжону (замок Бедзин XIV–XV ст.).
Для великих громадських будівель При цьому відомі замки як регулярних
у цей час стають характерними роз- розпланувальних композицій (замок в
планувально–просторові композиції з Опорові 1434–1449 рр.), так і нерегу-
центральним квадратовим чи прямо- лярних. У Польщі, як і в інших країнах
кутним у плані внутрішнім двором, ото- Європи, в епоху готики склалося два
ченим одно– або двох’ярусною стріл- основні типи регулярних замків: кас-
частою аркадою, а також вінчання стін тель (мури довкола чотирикутного в
щипцями, декорованими стрілчастими плані внутрішнього двору, з наріжними
нішами й фіалами. Найяскравішим баштами та однією надбрамною) і кон-
прикладом є будинок Ягеллонського вент (квадратний у плані замок з
університету (Collegium Maius) в Кра- наріжними баштами, внутрішнім дво-
кові 1400 р. Найпоширенішими того- ром, оточеним галереями, з основни-
часними громадськими будівлями ми приміщеннями, прилеглими до
були будинки купецьких гільдій і ра- мурів по периметру — каплицею,
туш. Кожна ратуша мала дво– трипо- рефекторієм, дорміторієм, залом капі-
верховий основний корпус з залом тулу чи покоями єпископа або магіс-
засідань і високу вежу з годинником та тра. Найкращим у Північній Європі
обов’язково сполучалася з будівлею зразком конвенту є Високий замок у
торгових рядів. Характерними прикла- Марієнбурзі (Мальборку) 1280 р., в
дами є ратуші в Гданську 1372– якому рефекторій (трапезна) перекри-
1502 рр. з вежою 1561 р., у Вроцлаві тий системою готичних нервюрних
1300–1506 р. У XV ст. відомий і інший віялоподібних склепінь, що спираються
тип ратуші — без веж, з лоджією на
причілковому фасаді й пишно прикра-
шеними щипцями. Дві такі ратуші збу-
дував майстер Генріх Брунсберг у
Щеціні й Хойні. Характерними зразка-
ми купецьких громадських будівель
Гдансь ка є бу ди нок Ар ту са 1476–
1481 рр. і будинок Братства Куркового
1479–1494 рр. Вони прямокутні в
плані, з центральним великим зальним
приміщенням, перекритим склепіння-
ми (в будинку Артуса це зірчасте
склепіння на чотирьох тонких гранчас-
тих колонах).
У цей же час виникають монумен-
тальні готичні будівлі й споруди госпо-
дарського призначення — житниця
XIV ст. в Торуні, Великий млин та
підйомний кран «Журав» 1444 р. у Замок в Опорові
190
Замок Бедзин
191
План центральної частини замкового ансамблю в Марієнбурзі
Інтер'єр рефекторію замку в Марієнбурзі
192
на тонкі пучкові пілони. Високий замок баштами, а на подвір’ї збудували му-

є лише частиною великого замкового рований королівський палац. Варшаву
ансамблю, що включає декілька дворів також оточувала подвійна смуга мурів
і ліній укріплень. початку XV ст., посилених у XVІ ст. бар-
Протягом XIV–XV ст. найбільших пе- баканами. Особливої уваги надавали
ребудов зазнали муровані укріплення зведенню пишно декорованих міських
Кракова й особливо королівського надбрамних башт (у Гданську, Слуп-
замку Вавель. Від міських укріплень ську). Наприкінці XIV ст. з’явився новий
дотепер збереглися три башти з му- тип замку з внутрішнім двором, оточе-
рами між ними: півкругла в плані Позу- ним готичною аркадною галереєю (за-
ментників, чотиригранна надбрамна мок Лидзбарк Вармійський), що став
Флоріанська й Столярна, а також бар- перехідним до ренесансних замків–
бакан перед Флоріанською брамою палаців.
1498 р., діаметром 10 м. Вавель оточи- У польській культовій архітектурі го-
ли двома смугами мурів з багатьма тика, яка запанувала з початку XІV ст.,
План Високого замку в Марієнбурзі
193
Флоріанська надбрамна башта і барбакан у Кракові
План фрагмента
міських укріплень
Кракова
з Флоріанською
надбрамною баштою
і барбаканом
194
була дуже своєрідною, наближеною до XІV ст., Маріяцький 1226–1478 рр., а

північної цегляної готики. Найзнач- також костели в інших містах: кафед-
нішими були відмінності у сфері ар- ральний у Гнєзно XІV–XV ст., Св. Хрес-
хітектурних конструкцій: стіни були та у Вроцлаві, Діви Марії в Гданську
досить масивними, а вікна — вузьки- 1425–1502 рр. Усі ці костели належать
ми; застосовувалися традиційні для до типу тринавових базилік, проте
готики стрілчасті арки, пучкові пілони, ма ють дуже значні відмінності в
нервюрні склепіння (хрестові, а також архітектурі. Вавельський собор оточе-
шестилоткові, дев’ятилоткові, зірчасті, ний каплицями, а прямокутного плану
сітчасті, чарункові). Проте аркбутани вівтар має обхід з вінцем капел.
(висячі арки) в Польщі зовсім не зас- Маріяцький костел відзначається двома
тосовувалися. Вертикалізм польської високими несиметричними вежами,
готики є дуже помірним, як помірним що фланкують західний фасад і мають
було й застосування скульптури та виразні силуетні завершення, а також
іншого декору на фасадах. білокам’яними різьбленими деталями
До великих готичних костелів нале- на цегляних фасадах. Собор у Гнєзно
жать краківські: кафедральний на Ва- також має дві вежі на західному фа-
велі 1320–1364 рр., Св. Катерини саді, дуже видовжений гранчастий хор
з деамбулаторієм і трапецієвидними в
плані апсидіолами (вінцем капел). Кос-
тел у Вроцлаві відзначається дуже
План кафедрального костелу в План костелу Св. Хреста у Вроцлаві
195
виділеним трансептом з гранчастими лягають ззовні до бічних нефів. Для об-

раменами і простим гранчастим хо- разу цього храму характерний конт-
ром без обходу й апсидіол. До унікаль- раст велетенських лапідарних площин
ного розпланувально–просторового фасадів з тонко проробленим декором
типу належить ранньоготичний дво- щипців, які увінчують трансепт. На ана-
нефний зальний костел у Вислиці, збу- логічному контрасті побудовано об-
дований королем Казимиром Великим. разне вирішення фасадів Троїцької
Костел Діви Марії в Гданську — один із церкви францисканського монастиря
найбільших у Європі (розміри в плані в Гданську 1431–1480 рр., а також
105 х 66 м). Він має трансепт, увінча- інших церков XV ст. у Гданську й Торуні.
ний щипцями, й велетенські вікна. Роз- Для XV ст. характерні тринефні й од-
почали його будувати за базилікаль- нонефні костели зального типу. Одно-
ною системою, а завершили як храм нефні зальні костели були у Польщі
зального типу, з рівномірно освітлени- традиційним типом невеликого па-
ми нефами однакової висоти (храми рафіяльного храму, так само, як у При-
зального типу в цілому характерні для балтиці, Чехії чи Угорщині (костели в
пізньоготичної архітектури). Контр- Шидлові, Визні тощо). Зразком вели-
форси введені всередину храму: вони кого зального тринефного храму є кос-
формують стіни між капелами, що при- тел Св. Якуба в Нисі 1401–1430 рр., а
невеликого тринефного храму — ше-
девр майстра Генріха Брунсберга, кос-
тел Діви Марії в Познані 1433–1444 рр.
План костелу у Вислиці
Дерев’яна конструкція даху

План церкви в Гославицях готичного костелу
196
Усі ці костели безвежові, проте в валді, Лончі 1490 р., Ксенжему Лясі
регіоні Мазовше під впливом архітек- 1499 р. Вони однонефні, у плані набли-
тури хрестоносців на західних фасадах жені до квадрата, з вужчим вівтарем,
зводять великі вежі (костели в Нешаві прямокутним у плані чи гранчастим.
й Остроленці). До рідкісного центрич- Зрубні стіни вінчає стрімкий дах, що
но–хрещатого типу належить церква в надає храмовому силуету готичного
Гославицях 1444 р. з центральним вось- характеру. Це підкреслює і західна ве-
мигранником, до якого за сторонами жа–дзвіниця каркасної конструкції з
світу прилягають прямокутні рамена; нависаючою галереєю і високим шпи-
нервюрне склепіння, що перекриває лем. За цим зразком будувалися де-
восьмигранник, підтримується цент- рев’яні костели і в наступні століття,
ральним висьмигранним пілоном. прикладом чого є точно не датований
Майстри готичної доби досконало дерев’яний костел у Хохолові непо-
опанували дерев’яні каркасні кон- далік від Варшави.
струкції при створенні велетенських Загалом для пізньої готики в
щипцевих дахів готичних костелів та Польщі характерне значне збільшення
інших будівель. Доб ре про ду ма на кількості мурованих будівель, урізно-
система крокв, розпорок і підкосів манітнення їх функціональної і розпла-
доз во ля ла ство рю ва ти прос то рові нувально–просторової типології, уск-
конструкції, що витримували значні ладнення типів склепінь (зірчасті,
статичні й динамічні навантаження. сітчасті, «кришталеві») та архітектур-
Найдавніші дерев’яні костели ві- них і декоративних форм — лопаток,
домі з кінця XV ст. — в Дембно, Гри- фіалів, щипців, аттиків, віконних рам
Дерев'яний костел у Хохолові
197
тощо. При цьому в південних регіонах ватновласницькі. Зразком є Замостя

як конструктивний матеріал викорис- (Замосць), засноване коронним канц-
товували здебільшого камінь, а на лером Яном Замойським у 1581 р. за
півночі — цеглу в поєднанні з ке- проектом італійського архітектора
рамічним декором. Бернардо Морандо. Це — одне з вті-
лень ренесансної концепції «ідеального
Ренесанс: друга третина XVI — по- міста», з регулярним прямокутно–пря-
чаток XVIІ ст. Поява ранніх ренесансних молінійним розплануванням, квадра-
явищ у Польщі відбулася на тлі тра- товою ринковою площею у центрі, яку
диційних форм місцевої готики, що прорізає вулиця, що веде до замку
зу мо ви ло особ ли вості польсь ко го Замойського і є поздовжньою компо-
ренесансу. Як і в інших країнах Цент- зиційною віссю всього міста. Його ото-
рально–Східної Європи, ренесанс у чує полігональна система бастіонних
Польщу прийшов спершу як придвор- фортифікацій з трьома брамами,
на мода завдяки королю Сігізмунду І, вирішеними в римських ордерних
котрий познайомився з ренесансною формах (особливо характерна північна
стилістикою в Буді, при дворі свого Любельська брама). Фасади всіх бу-
дядька — угорського короля. Сігізмунд динків, що виходять на ринкову площу,
запросив з Буди до Кракова італій- а також уздовж вулиць, які йшли від
ських майстрів, котрі й створили в ринку на захід і схід, мали по першому
1502–1506 рр. перший у Польщі витвір поверху суцільні аркадні галереї, а за-
італійського ренесансу — гробницю вершувалися аттиками. Всі будинки
Ольбрахта в кафедральному соборі на зводилися за єдиним зразком, що за-
Вавелі. Проте в культовій архітектурі, безпечило єдність розпланувально–
яка дотримувалася готичних традицій, просторової композиції та стилістики
ренесансні впливи були мінімальними. всієї міської забудови. Ратушу з висо-
Тому ренесанс у Польщі — це стиль кою гранчастою вежою збудували на
цивільної архітектури. північному боці ринкової площі (двох’я-
У цю добу тривав розквіт польських
міст, але нові міста засновувалися
здебільшого на східних землях як при-
План Замостя Любельська брама укріплень Замостя
198
русне вінчання вежі належить пізнішій Кракові були увінчані розвиненими ат-
добі бароко). тиками, вирішеними в ордерних фор-
У цей час змінюється образ міських мах. Аналогічний аттик надбудували в
ратуш і збільшуються їхні розміри. Ра- 1557 р. над готичною будівлею кра-
туші в Сандомирі (другої половини ківського торговельного двору Суке-
XVІ ст.), Поз нані (1550–1560 рр.), ни це. Пе ре бу до ву ю чи поз нансь ку
Хелмно (1567–1597 рр.), Тарнові й ратушу, італійський архітектор Джо-
Ратуша в Замості
199
ванні Батиста Квадро прибудував до

готичної будівлі кілька залів та трипо-
верхову аркадну лоджію з аттиком.
Ренесансні житлові будинки у ба-
гатьох польських містах мали тера-
си–підсіння або/та аркадні галереї
першого поверху на фасадах, зверне-
них до вулиці чи площі (у Гданську, Тар-
нові, Сандомирі, Казимежі, Ярославі
та ін.). Досить рідко застосовувався
прийом так званого італійського дво-
рика, коли всі приміщення великого
будинку групувалися довкола внут-
рішнього аркадного двору, як правило,
багатоярусного (капітульний будинок
1592 р. у Кракові на вулиці Каноніків).
Щодо завершень фасадів житлових
будинків існує дві традиції: північна
(Гданськ, Торунь, Вроцлав), коли фаса-
ди завершувалися високими щипцями
криволінійних обрисів під впливом
голландського та північнонімецького
маньєризму; інша традиція пов’язана
з півднем — Чехією, Словаччиною та
Угорщиною, коли вуличні фасади
вінчалися розвиненими аттиками го-
ризонтальної композиції, які закрива-
ли схили дахів. Класичним зразком є
будинок князів Острозьких (будинок
родини Орсетті) у Ярославі початку
XVIІ ст. Іноді фасад будинку вінчав роз-
Будинок князів Острозьких

(будинок родини Орсетті)
у Ярославі Будинок Стефана у Гданську
200
винений антаблемент з балюстрадою вувалися руст і скульптура. В такому

і скульптурами (будинок Стефана у дусі було завершене у XVI–XVIІ ст. фор-
Гданську кінця XVІ ст.). мування забудови ринкової площі у
Фасади будинків тинькувалися і Варшаві, розпочате ще в готичну добу.
вкривалися декором у техніці сгра- У містах Помор’я (Гданськ, Торунь)
фіто, що часто імітував руст. Кам’яні високими фігурними щипцями прик-
віконні наличники й дверні портали рашалися не тільки житлові, а й гро-
виконувалися в ордерних формах з мадські і навіть війсь кові будівлі,
пілястрами чи півколонками й антаб- прикладом чого є будинок гданського
лементом; при цьому широко застосо- Арсеналу 1605 р.
Забудова ринкової площі у Варшаві
201
Арсенал у Гданську
Найбільше ренесансна стилістика тіонами, внаслідок чого і старі, й нові

проявилася в замковій і палацовій замки набували більш житлового й па-
архітектурі. Розвиток артилерії у цей лацового вигляду. Знаковою акцією
час зробив непотрібними високі мури з ренесансної доби стала перебудова
баштами. Натомість міста і замки ото- королівського замку Вавель у Кракові в
чувалися земляними валами з бас- 1507–1536 рр. Італійці Ф. Флорентіні,
202
Вавельський замок у Кракові з північно–західного боку
Б. Береччі та поляк (?) Бенедикт Сандо- кого значного масштабу за межами

межанин зруйнували частину готичних Італії. У 1597 р. король Сігізмунд ІІІ роз-
укріплень і звели чотирикутного плану починає радикальну перебудову ко-
ве ле тенсь кий па лац з внутрішнім ролівського замку у Варшаві (архітек-
двором, оточеним багатоповерховими тор Анджей Абрагамович), в результаті
аркадами і колонними галереями. Це якої замок набув п’ятикутної форми в
була найперша ренесансна будівля та- плані, з великим внутрішнім двором і зі
збереженням окремих фрагментів го-
тичної будівлі. Класичними зразками
польських ренесансних замків–рези-
денцій є замок у Красічині 1592–
1618 рр. і замок у Баранові, збудова-
ний у 1592–1614 рр. Останній прямо-
кутний у плані, з наріжними круглими
баштами, увінчаними куполами, двох’я-
русним аркадним внутрішнім двором
і ви со ки ми ат ти ка ми, що вінча ють
фасадну стіну з надбрамною баштою.
Замок у Шимбарку 1585–1590 рр. є
прикладом малого замку–садиби без
внутрішнього двору, але з чотирма
баштами на рогах прямокутного в
плані корпусу, оперезаного угорі атти-
ком. Вілла королівського секретаря
Юстуса в Волі Юстовській під Крако-
вом 1530 р. з відкритою трьох’ярусною
аркадною лоджією на фасаді належить
до нового типу палацових будівель,
повністю позбавлених оборонних рис.
Вона близька до тогочасних італій-
ських вілл. Риси ренесансної стилістики
широко проявилися при перебудовах
старих готичних замків: так, замки в
Легниці та Бжезі отримали нові рене-
План королівського замку у Варшаві
203
Замок у Баранові
План замку в Баранові
План вілли у Волі Юстовській
План замку в Шимбарку
204
Лоджія замку в Песковій Скалі
сансні брами ордерної композиції. За-

мок у Песковій Скалі прикрасила двох’я-
русна ренесансна аркадна лоджія,
увінчана вишуканим аттиком.
У культовій архітектурі знаковою
пам’яткою італійського ренесансу в
Польщі є капела короля Сігізмунда І
при кафедральному костелі на Вавелі в
Кракові, збудована в 1519–1533 рр.
італійцем Б. Береччі. Вона кубічна,
перекрита кесонованим сферичним Поздовжній розріз капели короля
куполом на світловому підбаннику і Сігізмунда І при кафедральному
пандативах, має вишуканий ордерний костелі на Вавелі в Кракові
декор. За цим зразком у Польщі було
зведено чимало капел–гробниць при
різних костелах. межі над Віслою 1586–1613 рр. — од-
Великі костели доби ренесансу бу- нонефний, з півкруглим пресбітерієм,
дувалися за старою базилікальною перекритий циліндричним склепінням.
схемою, прикладом чого є тринефна Він став зразком для невеликих рене-
колегіата в Замості, збудована Бер- сансних храмів. Одночасно наприкінці
нардо Морандо в 1598–1600 рр., неф і XVI ст. під впливом Ордену єзуїтів у
пресбітерій якої перекрито циліндрич- Польщі з’явився новий тип великого
ними склепіннями (над середнім не- костелу, що походить від композиції
фом — з люнетами). Костел у Кази- римського храму Іль Джезу і несе нову
205
кризи, під час якої спостерігався знач-

ний занепад містобудівної діяльності
(порівняно з попередньою добою та
порівняно з синхронним містобудів-
ним розвитком, наприклад, в Україні).
Пояснюється це загальною кризою
Речі Посполитої як наслідком вищезга-
даних воєн. Більшість міст були
дрібними, з населенням в 1–2 тис.
чол., належали приватним власникам
і мали тільки номінальне самовряду-
вання. Міщани мало відрізнялися від
План костелу в Казимежі над Віслою селян–підданих, оскільки займалися
переважно сільським господарством.
Міське ремесло обслуговувало пот-
реби панського двору й найближчої
стилістику — перехідну від ренесансу округи. Навіть колись багаті й квітучі
до бароко, яку іноді називають королівські міста, з населенням понад
маньєризмом, розуміючи його як 5 тис. чол., потрапивши під прес ста-
стильове явище, в якому об’єктивні та ростинської адміністрації, зберегли
формальні правила ренесансної кон- незначні рештки колишнього самовря-
цепції видозмінені «манерою», тобто дування. Більш–менш розвивалися
су б’єктив ним втру чан ням ав то ра– тільки великі міста, які стояли на торго-
архітектора з метою досягнення біль- вельних шляхах (Краків, Гданськ).
шої художньої виразності та непов- Помітно впав, порівняно з попереднь-
торності. До цієї стилістики належать ою добою, життєвий рівень міщан, а
костели в Каліші (1588 р.) та Св. Петра відтак, — значно погіршився стан ма-
в Кракові 1597 р., які виступають сової забудови.
провісниками нового великого загаль- З XVII новими значними акцентами
ноєвропейського стилю — бароко. у міській забудові стали монументальні
барокові ансамблі, які особливого роз-
Бароко. Хронологічні межі: початок витку набули з середини XVIIІ ст. Це
XVIІ — середина XVIІІ ст. Поява у стало можливим завдяки геополі-
Польщі нової стилістики в архітектурі й тичній стабілізації та покращенню еко-
образотворчому мистецтві на початку номічного становища в 1740–х рр.
XVIІ ст. пов’язана з Контрреформацією Численні магнатські і церковні като-
і значним напливом з Італії членів Ор- лицькі (як орденські, так і дієцезіальні)
дену єзуїтів, а також архітекторів, фундації спричиняють появу великих і
скульпторів і малярів. Розвиток архі- ефектних комплексів суто барокової
тектури протягом XVIІ ст. був значно композиції і стилістики, серед яких
ускладнений з огляду на катастрофічні провідними були єзуїтські колегії. Ба-
для країни наслідки козацьких воєн гато колегій і монастирів отримували
1648–1660–х рр., а також воєн зі власні укріплен ня, як–от: Ченс то -
Швецією та Туреччиною. За часів коро- ховський монастир на Ясній горі.
ля Яна ІІІ Собеського ситуація стабі- Важливою особливістю містобуду-
лізувалася й пожвавилося будівництво, вання доби бароко став розвиток ве-
проте потім настали так звані Сак- ликих магнатських резиденцій. На
сонські часи (1697–1763 рр.), які в відміну від попередньої доби, нові ре-
історії Польщі були епохою всеосяжної зиденції у цей час майже не засновува-
206
тип (домініканський у Варшаві

1612–1638 рр.). Розвиваючись, цей
тип був доповнений двома вежами, що
фланкували західний фасад (костел
камедулів у Кракові 1605–1630 рр.). За
цим зразком у Польщі було зведено
безліч костелів — як у великих містах,
так і в малих парафіях (костел у Сейно
другої половини XVIIІ ст.). Двовежовий
костел Св. Хреста у Варшаві є зразком
бароко кінця XVIІ ст. Його фасади
вирішені здвоєними і строєними
пілястрами римо–доричного (в першо-
му ярусі) та коринфського (в другому
ярусі) ордерів. Спокійне й стримане
трактування фасадів контрастує з ви-
шуканими бароковими вінчаннями
двох веж, що фланкують головний фа-
План замку в Кшиштопорі сад.
Безпосередній вплив римського
динамічного бароко проявився у
1640–х рр., коли в Климонтуві збудува-
лись. Феноменом доби стала рекон- ли першу церкву з еліптичною формою
струкція давніших оборонних замків і плану, яка стане досить поширеною в
перебудова їх на резиденції палацово- Польщі протягом другої половини XVII–
го характеру, здебільшого в стилістиці XVIIІ ст. Відтак, збільшилася кількість
бароко. У цьому процесі важливу роль костелів центричного плану — поліго-
відіграв ренесансний тип «палац у зам- нальних, типу рівнораменного хреста.
ку», класичними взірцями якого були Однією з перших будівель такого типу
замки у Кшиштопорі (1631–1644 рр.), стала октогональна купольна церква
Жешуві, Ланьцуті, де симетрично Філіпінців у Гостині 1677–1698 рр.
скомпоновані палацові корпуси ото- архітектора Катеначі — репліка ве-
чені бастіонними укріпленнями. неціанської церкви Санта Марія делла
Відтак, будівництву суто барокових па- Салуте. З’явилися також контамінації,
лацових резиденцій передує рекон- що поєднували еліптичний план з хре-
струкція старих замкових комплексів щатим, яскравим зразком чого є кос-
шляхом зведення в їхніх межах пала- тел камедулів у Белянах (Варшава)
цових корпусів. 1669–1706 рр. архітектора Л. Фредо.
Єзуїтські церкви у Польщі будува- Поєднання еліптичного плану з типом
лися за зразком головного храму Ор- тринефної базиліки були досить по-
дену єзуїтів — римського Іль Джезу у шире ни ми про тя гом 1730–х —
вигляді тринефної купольної базиліки з 1770–х рр., зразками чого є костели
трансептом, у якої замість понижених Св. Анни в Любартові 1733–1738 рр. та
бічних нефів були шереги капел. Кла- Апостолів у Холмі 1753–1763 рр.
сичним зразком такого костелу є Пет- архітектора П. Фонтана. У Варшаві
ропавлівський у Кракові, збудований у найкрупніший тогочасний архітектор
1605–1609 рр. італійцем Дж. Тревано. Тільман ван Гамерен збудував два
Костели інших католицьких орденів центричних купольних костели: Сакра-
нерідко повторюють цей єзуїтський менток 1688–1692 рр. і Бернардинців у
207
Черникові 1690–1692 рр. Оригіналь- Що стосується архітектурної плас-

ним взірцем центричного двокуполь- тики й декору, то в ранньому бароко
ного храму є цистерціанський костел у фасадна пластика була досить стрима-
Лонді, перебудований у 1728–1733 рр. ною; наприкінці XVII ст. з’являються ак-
італійським архітектором Помпео тивні фасадні членування пучками
Феррарі. півколон і пілястр, активні розкріповки,
Костел у Сейно
208
Костел Св. Хреста у Варшаві
209
План церкви Філіпінців у Гостині
План костелу Св. Анни в Любартові
План костелу камедулів План цистерціанського костелу

у Белянах (Варшава) в Лонді
210
розірвані фронтони, пишне ліплення — декорування костельних інтер’єрів з

всі добре відомі засоби з арсеналу застосуванням мармуру й декоратив-
зрілого бароко. Проте головна увага ного тиньку, позолоти, скульптури,
замовників, архітекторів і художників поліхромії, ордерних декорацій, а також
була звернена на максимально пишне грандіозних ілюзіоністичних малярських
Інтер'єр цистерціанського костелу в Лонді
211
Монастир на Ясній горі у Ченстохові
Єпископський палац у Кельцях
212
Палац Красінських у Варшаві
композицій на склепіннях і в куполах.

Форми зрілого бароко з’явилися і в
старих костелах, які перебудовувалися
в цю добу: найхарактернішими при-
кладами є реконструкція єзуїтського
костелу в Познані 1695–1698 рр. і
грандіозна перебудова однієї з найго-
ловніших святинь Польщі — монастиря
на Ясній горі у Ченстохові.
План першого поверху палацу У XVIIІ ст. архітектурна пластика
Красінських у Варшаві стає пишнішою, з елементами рококо,
що демонструють фасади костелу
Візиток у Варшаві 1728–1734 рр.
архітекторів К. Байї та Д. Фонтана, а та-
кож краківські костели першої третини
XVIIІ ст. архітектора К. Бажанки — Нор-
бертанок, Місіонерів і Кармеліток.
Стилісти ка ба ро ко до сить ра но
про я ви ла ся в архітек турі ко ролів -
ських і великих магнатських рези-
денцій — переходом від однорядних
до компактніших дворядних анфілад,
прагненням до осьової симетрії та
реп ре зен та тив ності, ви я вом чо го
стали наріжні вежі, які вже не мали
План єпископського палацу в Кельцях оборонного значення (Уяздовський
213
замок у Варшаві, збудований коро- у Пулавах, де центр головного корпу-

лем Владиславом IV). Зразками роз- су підкреслений плоским ризалітом з
виненого польського бароко є палаци мезоніном і фронтоном, а бічні висту-
в Кель цях, Кру шині, Вар шаві. Так, пи відігра ють са мостійну ком по -
єпископський палац у Кельцях 1637– зиційну роль. У Варшаві Тільман ван
1641 рр. та па лац Ос солінсь ких у Га ме рен збу ду вав ще па ла ци Ост -
Вар шаві вже не ма ють внутрішніх розьких, Мокроновських та на Мари-
дворів: во ни ком пактні, си мет рич - монті. Всі вони квадратні в плані, без
ність їхніх фасадів підкреслена цент- ризалітів і веж, видають захоплення
раль ни ми лоджіями та наріжни ми автора палладіанськими взірцями.
вежами. За короля Яна ІІІ Собеського Знаковим об’єктом для всієї
польська архітектура вступила в ста- польської архітектури є палац короля
дію зрілого бароко, в чому є велика Яна ІІІ Собеського у Вілянуві під Вар-
заслуга провідного тогочасного архітек- шавою, збудований у 1680–1694 рр.
тора Тільмана ван Гамерена, голландця за французькими взірцями архітекто-
за походженням, котрий проявив се- ром Лоччі. Король був прихильником
бе як у культовій, так і в цивільній французької культури, тому, орієнту-
архітектурі. У 1682–1691 рр. він збу- ючись на Версаль, створив палацово–
дував монументальний триповерхо- парковий ансамбль на основі строгої
вий палац Красінських у Варшаві, а осьової симетрії, з курдонером, оточе-
також палаци в Білостоці й Любар- ним флігелями, зеленим партером і
тові. Характерним для його творчої великим парком. Спершу (у 1680 р.) це
манери є палац князів Чарторийських був невеликий палац італійського типу
Палац Чарторийських у Пулавах
214
з чотирма наріжними ризалітами. шаві, внаслідок чого його головний си-

Після 1681 р. центральний корпус над- метричний фасад з центральною ве-
будували одним поверхом і до нього жею, що виходить на площу, отримав
прибудували бічні галереї, які закінчу- ордерні членування пілястрами вели-
валися вежами. кого ордера, що об’єднували другий і
У середині XVIIІ ст. завершилися пе- третій поверхи. У 1746 р. з боку р. Віс-
ребудови королівського замку в Вар- ли за проектом архітектора Й. Кноф-
Західний фасад палацу короля Яна ІІІ Собеського у Вілянуві станом на 1682 р.
Курдонер палацу в Вілянуві
215
феля влаштували ризаліт з бальним які називалися офіцинами. У Польщі,

залом. У другій половині XVIIІ ст. були як і в решті країн Європи, ці пал-
частково реконструйовані інтер’єри ладіанські композиції, що походять з
замкових залів у стилістиці рококо. творчості великого італійського архі-
Стилістика рококо заторкнула й тектора пізнього ренесансу Андреа
раніше збудовані палаци: так, у 1748– Палладіо, були спопуляризовані ан-
1758 рр. архітектор Й. Клемм перебу- глійськими виданнями К. Кемпбела
дував палац графів Браніцьких у Білос- «Vitruvius Britannicus» 1715–1725 рр.
току, створивши подвійний курдонер, Така композиція давала нове, класич-
парк з водними плесами та пишно де- не розв’язання старій польській тра-
коровані інтер’єри. диції розташовувати кухню в складі
Загалом у середині XVIІІ ст. у са дибного комплексу відокремлено
Польщі вже набув широкого розпов- від житлових і парадних приміщень, в
сюдження так званий Палладіанський окремій будівлі. Відтак, палладіанська
тип резиденції з курдонером, утворе- композиція властива резиденціальним
ним головним корпусом та з’єднаними комплексам як пізнього бароко, так і
з ним галереями бічними флігелями, класицизму.
Королівський замок у Варшаві
216
Класицизм домінував у польській Вести в Тібурі. Проте до найбільш по-

архітектурі протягом другої половини ширених взірців належали твори
XVIІІ — першої третини ХІХ ст. як вияв А. Палладіо, що їх гравіровані плани,
раціоналізму доби Просвітництва. Но- фасади й інші зображення були широ-
ва стилістика приходила з Франції, ко представлені у тодішній друкованій
Італії, частково — з Німеччини як продукції. Знаменита палладіанська
віддзеркалення загального захоплен- вілла Ротонда отримала безліч реплік
ня щойно заново відкритою греко– не лише в Англії, а й у Польщі: саме від
римською античністю. Спершу класи- захоплення твором Палладіо походять
цистична строгість і простота ордерних найпоширеніші розпланувально–прос-
форм виявилася в творах елітарної торові композиції палаців (чи їх цент-
архітек ту ри — го лов ним чи ном на ральних частин) у вигляді куба з чотирма
фасадах та в інтер’єрах палаців арис- портиками за сторонами світу, цент-
тократії (Лазенківський палац 1784– раль ним круглим за лом, увінча ним
1788 рр. і палац «Круликарня» 1786– куполом (палац 1800 р. у Любостроні
1789 рр. у Варшаві, палац у Яблонній архітектора С. Завадського, а також
1775–1779 рр.; усі — роботи Доменіко вже згадувана «Круликарня»). Ця доба
Мерліні, прид вор но го архітек то ра стала часом масового будівництва
короля Станіслава Августа Понятов- шляхетських заміських палациків —
ського). У палацовій архітектурі доміну- одно– чи двоповерхових, з обов’язко-
вав вплив французького класицизму вим колонним портиком і фронтоном
(Білий палацик у Лазенківському парку на чолі.
1774–1777 р. архітектора Д. Мерліні — Міські палаци аристократії почина-
репліка вер сальсь ко го Ма ло го ють суттєво відрізнятися за компо-
Тріанону). При цьому зі строгою си- зицією від заміських: зникають курдоне-
метричністю архітектурних побудов ри, багатоповерхові фасади виходять
констрастували вільні за системою на лінію забудови вулиці (палаци Яб-
розпланування ландшафтні парки так лоновських і Водзицьких у Кракові,
званого англійського типу, які неод- Дзялинських у Познані, Резлера, Ра-
мінно оточували кожну резиденцію. чинсь ких і Тишкевичів у Варшаві).
Значно пізніше класицистичні стильові З кінця XVIІІ ст. розпочинається забу-
риси проявилися при проектуванні й дова головних вулиць Варшави муро-
будівництві громадських будівель — ваними триповерховими будинкими
адміністративних та фінансових уста- стриманої класицистичної стилістики,
нов, навчальних і лікувальних закладів, зразком чого є житловий будинок,
музеїв, театрів, торговельних рядів збудований у 1800 р. за проектом
тощо. З добою класицизму пов’язана архітектора Б. Цуга.
поява типових або зразкових проек- У царині сакральної архітектури, де
тів гро мадсь ких, житло вих і навіть бароко панувало до самого кінця XVIІІ
сакральних будівель, придатних для ст., класицизм проявився перебудо-
масового застосування (альбоми ар- вою старих костелів (фасади кар-
хітектора Петра Айгнера). мелітського костелу в Варшаві 1777–
Класицизм у Польщі, як і скрізь у 1789 рр., архітектор Е. Шрьогер) та
Європі, був стилем, зорієнтованим на спорудженням невеликих католицьких
«класичний» античний зразок, що доб- і лютеранських церков нових типів:
ре характеризує Храм Сівілли у пала- здебільшого це ротонди з портиками
цовому парку в Пулавах архітектора на го лов них ком по зиційних осях
П. Айгнера (1798–1801 рр.), який від- (лютеранська церква у Варшаві 1777–
творює тип римського круглого храму 1779 рр., архітектор Б. Цуг; ротондаль-
217
Лютеранська церква у Варшаві
ний костел у Пулавах 1803 р., архітек-

тор П. Айгнер; костел Св. Олександра
у Варшаві 1818–1823 рр., архітектор
П. Айгнер — це дуже поширена тоді в
різних країнах Європи зменшена
репліка римського Пантеону). Проте
зводилися й костели традиційного
зального типу. А загалом обсяги сак-
рального будівництва значно зменши-
лися порівняно з попередньою добою.
Тому класицизм — це перша стильова
План лютеранської церкви у Варшаві
218
Архітектура доби історизму, еклектики й модерну
польської держави лишалася поділе-

ною між Пруссією (Німеччиною),
Російською та Австрійською (Авст-
ро–Угорською) імперіями. Центром
підросійських польських земель була
Варшава, яка зазнала інтенсивного
містобудівного розвитку, а підав-
стрійських — Краків, стара столиця
Польщі. У Кракові було успішно засто-
совано досвід будівництва віденського
Рінгу — на місці знесених середньо-
вічних оборонних мурів і ровів виник
парк Планти, що оточив по периметру
все старе середмістя. Тогочасна
Житловий будинок у Варшаві 1800 р.
краківська архітектура була зорієнто-
вана на віденські зразки, на так званий
стиль Рінгштрассе. У стилістичному
доба польської архітектури, коли сак- плані це була еклектика з домінуван-
ральна архітектура втратила провідні ням неоготики (Collegium Novum Ягел-
позиції, поступившись цивільній. лонського університету 1883–1887 рр.,
Для пізнього класицизму, який архітектор Ф. Ксежарський) та неоре-
хронологічно пов’язаний з добою після несансу (театр імені Юліуша Словацько-
завершення наполеонівських воєн го 1893 р., архітектор Я. Завейський).
і приєднанням у 1815 р. колишнього Аналогічна стилістика домінувала й у
Варшавського герцогства до Росій- інших польських землях. Так, у неого-
ської імперії, характерні значні обсяги тичній стилістиці за проектами знаме-
будівництва, великі репрезентативні нитого німецького архітектора Карла
будівлі, які задали новий, великий Фрідріха Шинкеля збудовано палаци: у
масштаб площам і вулицям Варшави, Корніку біля Познані (1845–1860 рр.)
для багатьох з яких стилістика класи- та в Кам’янці Жабковіцькому (1838–
цизму стала домінуючою. Провідним 1863 рр.), а архітектор І. Штомпф
архітектором пізнього класицизму в у 1823–1826 рр. перебудував замок у
Польщі є італієць Антоніо Корацці, Любліні. В цій же стилістиці в другій
котрий розпочав свою діяльність тут з половині ХІХ — на початку ХХ ст. вико-
1818 р. Його основні будівлі в Вар- нано фасади багатьох прибуткових
шаві: палац Сташиця 1818–1823 рр., будинків у Варшаві. У неоренесансній
Скарбниця (1824 р.) і Польський банк стилістиці витримані головний корпус
(1825 р.), Ве ли кий те атр 1825– вар шавсь кої Політехніки (1889–
1833 рр. — один із найбільших у 1901 рр., архітектор С. Шіллер), готель
Європі. Усі вони вирішені у великому «Брістоль» у Варшаві (1900 р., архітек-
архітектурному масштабі, з застосу- тор В. Марконі), а також більшість
ванням довгих метричних шерегів будівель представницького класу —
аркад і колонад, які дозволили сфор- банки, готелі тощо.
мувати значні містобудівні ансамблі. Еклектизм проявився в тому, що,
приміром, неоготичний палац у Кор-
Історизм, еклектика і модерн у ніку мав зал, вирішений у «маври-
польській архітектурі охоплюють танському» стилі. Наприкінці ХІХ ст.
період другої третини ХІХ — початку польські мистецтвознавці затаврують
ХХ ст. На той час територія колишньої цей стилістичний «горох з капустою»
219
як прикрий вияв кризи архітектури, тори з 1890–х рр. розпочали пошуки

котра «ходить навпомацки»: «Всілякі польського національного стилю в
манери і дивацтва сплітаються в один архітектурі, так званого стилю народо-
вінок несмаку і дивоглядів». вого. Провідною постаттю цього ар-
хітектурного напряму став Станіслав
Стиль модерн виник як відповідь Віткевич — мистецтвознавець, пись-
на цей виклик, як спроба відмовитися менник, художник і архітектор. У 1886 р.
від стилізаторства й еклектики і винай- він приїхав до містечка Закопаного в
ти новий архітектурний стиль, що польських Татрах і, захопившись кра-
відповідав би духові часу. Модерн у сою форм і конструктивною логікою гу-
польській архітектурі представлений ральських дерев’яних будівель, почав
його трьома напрямами, властивими й дошукуватися в них основ «праполь-
іншим країнам Європи: декоративним, ського» національного стилю, який
близьким до віденської Сецесії (вис- належало відродити. Тим часом Зако-
тавковий павільйон Товариства прия- пане стало модним гірським курортом,
телів мистецтва у Кракові 1901 р. тож протягом 1892–1913 рр. С. Вітке-
архітектора Ф. Мончинського, житло- вич збудував тут кілька десятків дере-
вий будинок на вулиці Служевській у в’яних вілл, стилізованих під гураль-
Варшаві 1903 р. архітектора М. Тол- ську традиційну архітектуру, а також
вінського); раціональним (Банк спо- дерев’яний костел. Так виник «Зако-
живчих товариств у Варшаві 1912– панський стиль», що вплинув на
1917 рр. архітектора Я. Гейріха–мо- пошуки національної своєрідності в
лодшого); національно–романтичним архітектурі інших народів Централь-
(Промисловий музей у Кракові 1909– но–Східної Європи — чехів, словаків,
1914 рр. архітекторів Т. Стриєнського і угорців, українців.
Й. Чайковського). Вплив Сецесії проя- У подальшому, після завершення
вився і в сакральній архітектурі, особ- Першої світової війни, архітектура
ливо в підавстрійських землях, прик- Польщі розвивалася в єдиному річищі
ладом чого є костел Єзуїтів у Кракові з архітектурою Західної Європи, про-
1914 р. архітектора Ф. Мончинського. йшовши етапи функціоналізму, Ар–Де-
Модерн, чи Сецесія, був назагал сти- ко, сталінського ретроспективізму,
лем інтернаціональним. На противагу «інтернаціонального стилю» та пост-
його космополітизму польські архітек- модернізму.
220
Частина 9.
Архітек тура Чехії та Словаччини
Слов’янські племена, які жили на вигнання турків з Центральної Європи.

території теперішніх Чехії та Словаччи- Чехи і словаки жили у складі однієї
ни, у VII ст. входили до складу пле- держави — Австрійської, згодом —
мінного союзу Само. На початку ІХ ст. Австро– Угорської імперії аж до її роз-
на цих землях виникла держава, що паду в 1918 р. Це наклало відбиток на
називалася Великою Моравією і вва- архітектуру Чехії та Словаччини, яка,
жається першою державою чехів і сло- попри наявність деяких регіональних
ваків. На прохання великоморавського відмінностей, розвивалася в єдиному
князя Ростислава візантійський імпе- культурному колі й мала однакову
ратор послав туди у 863 р. знаменитих періодизацію (з деяким запізненням
солунських братів Кирила і Мефодія, стилістичних змін у Словаччині по-
котрі заклали основи слов’янської пи- рівняно з Чехією). Це дає можливість
семності й літератури. Чехи і словаки розглядати архітектуру цих країн спіль-
прийняли хрещення за східним обря- но, проте з виділенням певних
дом. У 894 р. Чехія відділяється від Ве- регіональних явищ.
ликої Моравії, а в 906 р. на ці землі
приходять угорці. Чехи зуміли їх Періодизація:
потіснити, проте територія Словаччи- 1. Дороманська архітектура
ни аж до XVII ст. лишилася у складі Великої Моравії: ІХ–Х ст.
Угорщини. Чехія у 1158 р. стала ко- 2. Романська архітектура: ХІ–ХІІ ст.
ролівством, що увійшло до складу Свя- 3. Готична архітектура: ХІІІ —
щенної Римської імперії. Це сприяло початок XVI ст.
утвердженню тут латинського христи- 4. Архітектура ренесансу:
янства. Найвищого розвитку Чехія до- перша половина XVI ст. —
сягла за короля Карла Люксембурга, початок XVIІ ст.
котрий був водночас імператором Свя- 5. Архітектура бароко:
щенної Римської імперії під іменем Кар- перша половина XVIІ ст. —
ла IV (1346–1378 рр.). Переломними друга половина XVIІІ ст.
етапами в історії Чехії були гуситські 6. Архітектура класицизму:
війни 1419–1434 рр., а також 1526 р., остання третина XVIІІ ст. —
коли турки розгромили угорців у битві перша половина ХІХ ст.
під Могачем, і турецька загроза приму- 7. Архітектура доби історизму,
сила чехів піддатися імперії Габсбургів. еклектики та модерну: друга
Після захоплення турками більшої час- половина ХІХ — початок ХХ ст.
тини Угорщини та Південної Словаччи-
ни у другій чверті XVI ст. угорське 1. Ве ли ко мо равсь ка дер жа ва
національне життя відступило на тере- мала розвинену систему укріплених
ни Словаччини і Трансильванії. Після городищ — Микульчице, Старе Місто
програної чехами битви на Білій горі в біля Угерського Градиште, Нітра, Пра-
1620 р. Чехія остаточно потрапляє під га й інші, відомі за результатами архео-
владу Австрійської імперії, а зі сло- логічних досліджень. Микульчицьке
вацькими землями у складі Угорщини горо ди ще бу ло сто ли цею Ве ли кої
це сталося в 1688 р., після остаточного Мо равії. Укріплен ня го ро дищ бу ли
221
Архітектура Чехії та Словаччини
дерев’яно–земляними, традиційними протилежному правому боці Влтави

для слов’ян. Тільки князівський замок виникло укріплення Вишеград. Ці два
Микульчицького городища «На валах» укріплені ядра визначили розташуван-
мав високу муровану оборонну стіну. ня і містобудівний розвиток середньо-
Празький Град був збудований вічної Праги, яка виникла внаслідок
князівським родом Пржемисловичів у злиття двох торговельно–ремісничих
вигляді дерев’яно–земляного укріп- посадів і ринку.
лення в ІХ ст. для захисту ринку біля Цер ков на му ро ва на архітек ту ра
броду через р. Влтаву. Дещо раніше на була при несена в Вели ку Мо равію
артіля ми майстрів з Хор ватії та
Зетського Помор’я (див. частину 1).
Муровані з каменю храми належали до
трьох основних архітектурних типів:
1. Зальні храми з апсидами (храм
№ 10 в Микульчице, стіни якого укріп-
лені контрфорсами; два храми за пер-
шим двором Празького Граду).
2. Ротонди різних типів — дводільні,
тридільні, багатопелюсткові (ротонди
в Ми куль чи це, в Бу деч, ро тон да
Св. Віта в Празькому Граді 930 р., ро-
тонда Св. Петра в Старому Пльзенеці
Х ст.). Великоморавські ротонди спри-
чинили появу аналогічних храмів у
сусідніх країнах, окрім Чехії, у Польщі,
Угорщині та Галицько–Волинському
князівстві.
3. Базиліки, у т. ч. й купольні (ба-
Храм № 10 в Микульчице зилікальний купольний храм «На Шпи-
Празький Град у ХІІ ст. Реконструкція
222
талках» в Старому Місті біля Угерсько- приходили вже не тільки з Адріатики, а

го Градиште; тринавова базиліка й Оттонівської Саксонії. У цей час рос-
князівського замку «храм № 3» в Ми- туть міста (Прага, Брно, Оломоуц).
кульчице — найбільший храм Великої З ХІ ст. почалася перебудова Празько-
Моравії; церковний комплекс рези- го Граду, що стала особливо інтенсив-
денції єпископа Мефодія у с. Сади біля ною після пожежі 1142 р. Територія
Угерського Градиште). значно збільшилася, сягнувши довжи-
Після заснування Празького єпис- ни 300 м при ширині до 120 м. Її оточу-
копства в 973 р. виникають перші като- вали кам’яні мури висотою 12 м з
лицькі монастирі Бенедиктинського баштами, в тому числі трьома над-
ордену — монастир Св. Їржі на Празь- брамними. В їхній архітектурі поєдну-
кому Граді з тринавовою базилікою. валися традиції італійського та фран-
Май же всі пам’ят ки архітек ту ри цузького фортифікаційного зодчества.
дороманського періоду відомі лише У межах мурів містилися муровані:
за результатами археологічних дос- князівський та єпископський палаци,
ліджень. церкви, монастир Св. Їржі. Князівський
палац був двоповерховим, перший по-
2. Романська архітектура розвива- верх перекривало циліндричне скле-
лася під впливом католицьких черне- піння. Прагу в той час іноземці називали
чих орденів та західних майстрів, які «білокам’яною», що свідчить про на-
явність багатьох мурованих будівель.
У ХІ–ХІІ ст. формується тип празького
романського будинку, розташованого
вздовж вулиці, дво–, триповерхового,
Аксонометричний розріз
романського житлового будинку Єпископський замок в Роудниці
в Празі над Лабою
223
Чеські ротонди:
1–Святого Хреста в Празі;
2–в Голубиці;
3–Св. Їржі на горі Ржип
224
із зовнішніми сходами, з нижніми по- Їзері третьої чверті ХІІ ст.). Тринавові
верхами, перекритими мурованими базиліки з двома вежами на західному
хрестовими й циліндричними склепін- фасаді представлені монастирським
нями, що спиралися на внутрішні стов-
пи. Нині в Празі відомо понад 70 таких
будинків. Видатним технічним досяг-
ненням романскої доби був кам’яний
міст королеви Юдити через р. Влтаву
(на місці пізнішого Карлового мосту).
Унаслідок конфлікту між чеським
князем і празьким єпископом останній
збудував свою укріплену резиденцію
за межами Праги, в Роудниці над Ла-
бою (остання чверть ХІІ ст.) — за типом
французького донжона з циліндрични-
ми наріжними баштами. Інші феодали
в той час не мали права будувати замки.
Тому замкова архітектура романської
доби представлена в Чехії королів-
ськими замками Звіков, Локет початку
ХІІІ ст., Хебським замком, який буду-
вався на зламі ХІІ–ХІІІ ст. як пфальц
німецького імператора Фрідріха Бар-
баросси, а також моравськими замка-
ми–донжонами в Гуквальдові, Лукові,
Пржимді та словацькими замками в
Нітрі, Братиславі, які пізніше були ра-
дикально перебудовані.
Найінтен сивніше хра мо ве будів -
ництво провадилося в Празі, де в ро-
манську добу збудовано 41 храм, з них
у Празькому Граді — 5, у Вишеграді — 6.
У церковній архітектурі розвивалися ті
ж архітектурні типи, які були започат-
ковані у великоморавській архітек-
турі — центричні, у тому числі ротон-
ди (ротонди Св. Хреста, Св. Лонгина,
Св. Мартина — всі у Празі, початку
ХІІ ст.; ротонда Св. Їржі на горі Ржип
1126 р., ротонди в Голубиці та Св. Їржі
в Скалиці). До центричних храмів на-
ле жить та кож тет ра кон хо ва церк ва
Св. Петра і Павла в Ржезновіце першої
половини ХІІ ст. Храми зального типу
(однонавові) мали прямокутного пла-
ну основний об’єм, вівтарну апсиду й
ве жу на західно му фа саді (церк ва
Св. Якуба в Якубі середини ХІІ ст., Церква Св. Петра і Павла
церква Діви Марії в Могельниці на у Ржезновіце
225
Інтер’єр монастирської базиліки

Св. Їржі в Празькому Граді
храмом Св. Їржі на Празькому Граді,

перебудованим у 1142 р., а також ба-
зиліками Св. Віта там само та Св. Лав-
рентія в Вишеграді (друга половина
ХІ ст.), базиліками Діви Марії Стра-
говського монастиря в Празі 1143 р.,
Діви Марії в Тисмиці третьої чверті
ХІІ ст, церквою Св. Іллі в Милевско Церква Св. Мікулаша в Вінці
кінця ХІІ ст., базилікою цистерціан-
ського монастиря в Пласах. Фасади
всіх цих храмів вирішені мотивами ро- 3. Перші елементи готики з’явля-
манської глухої аркади, розчленовані ються в Чехії близько другої чверті
плоскими лопатками, прикрашені ар- ХІІІ ст. завдяки цистерціанським май-
катурою, вікна зведені в біфорії та страм з Бургундії. Спершу готичні деталі
трифорії, перспективні портали прик- механічно накладаються на загальну
рашені різьбленням. Вершиною і за- романську структуру будівель (цис-
вер шенням ро мансь кої архітек ту ри терціанська церква в Пржедклаштержі
Чехії є церкви й каплиці Вінецької об- 1250 р.), потім з’являються будівлі, пе-
ласті, в архітектурі яких присутні окремі рекриті системою нервюрних склепінь
ри си го ти ки (реб ристі склепіння). зі стрілчастими арками (баптистерій
Прикладом є церква Св. Мікулаша в мо нас тирсь ко го хра му в Трже бичі,
Вінці 1240 р. монастирська церква в Тишнові).
226
Друга половина ХІІІ ст., на яку при- рення клуатрів з аркадними галереями
падає час правління короля Пржемисла по периметру, а також на великі тра-
Отакара ІІ, дістала назву «пржемис- пезні зали (Вишший Брод). Найяск-
ловської готики». У цей час до Чехії равішим зразком «пржемисловської
масово переселяються німецькі ко- готики» в церковному будівництві
лоністи, будуються нові міста («Старе є церква цистерціанського монастиря
місто» в Празі 1232–1234 рр., Ческе в Сед леці 1300 р. — три на во ва
Будейовіце 1265 р., Тельч — у Чехії, базиліка з трансептом, гранчастим
Бардейов — у Словаччині), замки хором, деамбулаторієм і вінцем ка-
(Крживоклат, Червений Камінь, Без- пел — за французькими зразками.
дез) й монастирі (Вишший Брод, Злата Розквіт чеської готики пов’язаний
Коруна, Чеське Будейовіце, Седлец). з часом правління короля й імператора
Нові міста закладалися на рівній місце- Карла IV (1346–1378 рр.). Він народив-
вості, здебільшого біля замку, мали ся в 1316 р. у Празі, виховувався в Па-
прямокутно–прямолінійне розплану- рижі при французькому королівському
вання з квадратною ринковою площею дворі та при папському дворі в
в центрі. Одним із перших був перебу- Авіньйоні, довго жив в Італії, листував-
дований замок у Звикові, де в 1270 р. у ся з поетом Петраркою. Ставши фак-
романському замку створили внут- тичним правителем Чехії з 1342 р.,
рішній двір з двох’ярусною аркадною а імператором — з 1355 р., він бачив
галереєю зі стрілчастими арками. Де- Прагу новим Римом, столицею Євро-
що пізніше, у 1333 р., перебудовано пи. «Культ Праги», характерний для
королівський (колишній князівський) Карла IV, обернувся заснуванням тут
палац на Празькому Граді, який отри- самостійної архієпископії, Емауського
мав аркадну галерею на північному монастиря, в якому служба Божа пра-
фасаді. Аналогічно будівничі монас- вилася по–слов’янськи, Празького
тирів велику увагу звертали на ство- університету в 1348 р. — найстарішого
План міста Ческе Будейовіце на другу

половину ХІІІ ст. План монастиря Вишший Брод
227
в Центрально–Східній Європі, зразка В 1348 р. у Празі навпроти Граду і

для пізніших університетів у Кракові, Малої страни засновано велике за
Гайдельберзі, Відні. «Золота булла» площею Нове місто, прилегле до Ста-
Карла IV від 1356 р. закріпила доміну- рого міста, з єдиною архітектурною
вання Чехії в Священній Римській композицією, нерегулярним розпла-
імперії. Якщо у попередні епохи чеська нуванням вулиць і системою площ,
архітектура «наздоганяла Європу», то призначених для торгівлі (теперішні
з часів Карла IV вона вийшла на Карлова і Вацлавська площі). Після
передній край стилістичного розвитку цього Прага стала одним із найбільших
і вже ніколи не демонструвала значно- міст Європи. Нове місто одразу ж за-
го відставання від решти європейських будовують мурованими будинками,
країн. більшість з яких були двоповерховими,
Старе місто в Празі
228
зверненими причілками до вулиці чи

площі, нерідко — з аркадною гале-
реєю на фасаді, увінчаному трикутним
щипцем. Основними приміщеннями
такого будинку були майстерня або
лавка на першому поверсі, пов’язані з
житловими приміщеннями та внут-
рішнім дво ром. Бу ду ва ли ся та кож
дерев’яні будинки фахверкової кон-
струкції, проте вони не збереглися.
Схема міського будинку доби готики Аналогічні до описаних вище муровані
будинки зводилися також у празьких
Старому місті та на Малій страні, а та-
кож в інших містах — Літомишлі, Ческе
Будейовіце, Таборі, Тельчі, Чеському
Крумлові, Кутній Горі. Так званий Ка-
м’яний будинок у Кутній Горі 1480 р. —
триповерховий, з розвиненим гори-
щем, зі стрілчастою аркадою першого
поверху, фасадним еркером, високим
готичним фронтоном з пінаклями,
краббами та іншим декором — предс-
тавляє найрозвиненіший тип міського
будинку і є шедевром чеської готики.
Більш пізні (першої третини XVI ст.)
«Фронтонний будинок» і два будинки
на Ратушній площі в Таборі, як і та-
борська ратуша, знаменують перехід
від готики до ренесансу.
Празький Град, Мала страна, Старе
місто за часів Карла IV отримують
модернізовані муровані укріплення у
вигляді кам’яних стін з круглими й пря-
мокутними баштами, витриманими в
готичній стилістиці. Межі Граду були
дещо розширені з перебудовою Чор-
ної та Білої башт. Для кращого зв’язку
між двома берегами р. Влтави під
керівництвом знаменитого архітекто-
ра Петера Парлера з 1357 р. будують
новий кам’яний міст довжиною 516 і
шириною 9,5 м на місці знесеного в
повінь романського мосту королеви
Юдити (нині це Карлів міст). Він також
був добре укріпленим: в’їзд на нього
з боку Старого міста контролює Ста-
ромісь ка пе ред мос то ва баш та
Староміська передмостова башта 1380–х рр., що має стриманий і водно-
у Празі час вишуканий фасадний декор у
229
стилістиці розвиненої готики, який Празі. Староміська ратуша була

включає скульптурні зображення Кар- центром Старого міста. Розпочата
ла IV, Вацлава IV та Св. Віта. Ця башта будівництвом в останній чверті ХIV ст. і
слугувала зразком для багатьох завершена в ХV ст., вона прикметна
пізніших башт не тільки Праги, а й усієї своєю капелою з вівтарним еркером,
Чехії, зокрема для Порохової башти та прикрашеним тонким скульптурним
ратушних веж Старого і Нового міст у декором, високою вежою вишуканого
Готичний еркер празького

Каролінума Староміська ратуша в Празі
230
Собор Св. Віта у першій половині ХІХ ст.
231
силуету й астрономічним годинником. Матьє із Арраса, а після його смерті, в

Аналогічним готичним еркером другої 1353 р., продовжив 23–річний майстер
половини ХIV ст. знаменита будівля зі швабського Гмюнда Петер Парлер,
празького Каролінума. син тамтешнього майстра Генріха Пар-
Та найвизначнішим архітектурним лера з Кьольна. П. Парлер керував
твором Карлової доби став собор Свя- будівництвом 44 роки. Незважаючи на
того Віта на Празькому Граді, який роз- молодість, він пройшов добру школу
почали будувати на місці знесеної на будівництві Кьольнського собору і
романської тринавової базиліки у
1344 р., одразу після того, як Карл IV
добився від папи римського створення
Празького архієпископства. Будівни-
цтво тринавової базиліки з гранчасним
хором, деамбулаторієм і вінцем капел
розпочав французький архітектор
План готичної частини собору

Св. Віта на Празькому Граді:
чорною заливкою позначені частини,
збудовані Матьє з Арраса
в 1344–1352 рр.;
скісним штрихуванням — частини,
збудовані Петером Парлером з
синами до 1419 р. Тинська церква Діви Марії в Празі
232
згодом став центральною постаттю

чеської готики доби її найвищого
розквіту. П. Парлер завершив вівтарну
частину собору, перекривши високий,
пронизаний світлом хор винайденою
ним системою сітчастих нервюрних
скле пінь, збу ду вав зах ристію в
1360 р., поховальну капелу Св. Вацла-
ва, високу південну вежу (96,65 м) та
південний парадний вхід у собор з бо-
ку королівського палацу — так звану
Золоту браму (1367 р.), прикрашену
венеціанською мозаїкою на золотому
тлі. Після смерті П. Парлера будівни-
цтво собору з 1397 до 1404 рр. продов-
Замок жували його сини Вацлав і Ян, проте
Карлштейн храм був завершений лише у першій
третині ХХ ст. П. Парлер також брав
участь у спорудженні церкви в Коліні
на Лабі, тринефної базилікальної
Тинської церкви Діви Марії в празькому
Старому місті (1380–1390 рр.) з дуже
виразними за силуетом двома вежа-
Замок Точник
наприкінці XІV ст.
Реконструкція
233
ми, що фланкують головний фасад. Пізня готика в Чехії розпочинаєть-

Архітектурна школа П. Парлера впли- ся після гуситських війн у 1440–х рр. і
нула на появу пізньоготичної так званої триває до початку XVI ст. До цієї доби
рожемберкської архітектурної школи в належить ратуша Нового міста в Празі,
Південній Чехії, а також на подальший будівництво якої розпочали в 1411 р.,
розвиток готики не лише в Чехії та Сло- вежу звели в 1451 р., а всю будівлю пе-
ваччині, а й в інших прилеглих країнах ребудували в 1520–1526 рр. Багатим
(Польща, Угорщина, Німеччина). скульптурним декором відзначається
Протягом 1348–1365 рр. під ке- ратуша в Брно першої чверті ХVІ ст.
рівницт вом П. Пар ле ра бу дуєть ся (портал роботи А. Пільграма). Та спра-
заміський королівський замок Карла IV вжньою вершиною чеської пізньої го-
Карлштейн з функціями резиденції та тики є творчість архітекторів Бенедикта
королівської скарбниці. Замок розта- Рейта та Матвія Рейзека. Останній збу-
шований на крутій горі, має дві смуги дував у Празі пишно декоровану Поро-
укріплень, три двори, що піднімаються хову башту (1475 р.) та завершував
по схилу, включає донжон, королів- будівництво п’ятинефного базилікаль-
ський палац, башту з палацовою цер- ного собору Св. Варвари в Кутній Горі,
квою Діви Марії та Св. Катерини, а та- розпочате П. Парлером у 1388 р. і зго-
кож капелу Св. Хреста, розташовану в дом продовжене майстром Ганушем
горішньому ярусі донжона і призначе- (загалом собор будували протягом
ну для зберігання королівських та 1388–1547 рр.). М. Рейзек був не
імператорських коронаційних регалій. стільки архітектором, скільки майс-
Цими обставинами зумовлене пишне тром архітектурного декору, котрий
мистецьке оздоблення інтер’єрів ба- працював у дусі школи Парлерів. На-
гатьох приміщень замку. томість Б. Рейт із Пістова, королів-
Загалом з початку XІV ст. в Чехії ський будівничий, котрий отримав
бурхливо розвивається замкове будів- шляхетство за свої архітектурні заслу-
ництво, прекрасними зразками якого є ги, був майстром великих просторових
замки другої половини XІV ст. Бездез, композицій. Він після М. Рейзека з
Крживоклат, Краковець, Точник та ба- 1512 р. завершував будівництво собо-
гато інших. Замок Точник належить уже ру Св. Варвари в Кутній Горі, об’єднав-
до епохи короля Вацлава ІV (кінець ши три середні нави в єдиний зальний
XІV ст.) і не має високих башт, на- об’єм й увінчавши дах храму трьома
томість королівський палац виділений пластичними шпилями. Перебудову-
в окремий замковий двір. Дворовий ючи королівський палац у Празькому
фасад палацу має широкі вікна й пишні Граді за короля Владислава ІІ, Б. Рейт
портали. Всі чеські замки готичної доби, створив у 1487–1502 рр. вражаючий
як і романські замки, створювалися на Владиславський зал, простір якого
основі концепції максимального вико- (67 х 16 м при висоті 13 м) перекритий
ристання оборонних якостей ланд- складним типом нервюрного зірчастого
шафту. Тому вони й зараз виглядають крученого склепіння, був найбільшим у
невід’ємною органічною складовою Європі. Так само ефектно перекрито
краєвидів. Загалом доба правління ди- сходи Владиславського залу (1493–
настії Люксембургів завершує цей 1502 рр.). Проте вікна Владиславсь-
етап замкового будівництва чеських і кого залу виконано прямокутними, з
словацьких земель, оскільки розвиток ордерними імпостами у ренесансних
штурмової артилерії в наступному, формах. Той самий майстер є також
XV ст., призведе до повної зміни кон- автором палацу і капели в королівсько-
цепції спорудження замків. му мисливському замку Крживоклат.
234
Загалом історична роль Б. Рейта поля- нервюри повністю відсутні, натомість

гає в тому, що він є завершувачем виникає драматична світлотіньова гра
чеської готики і першим, хто увів до го- різко окреслених білих граней. Засто-
тичних композицій елементи нового сування таких розпланувально–прос-
стилю — ренесансу. торових типів храмів і зазначених вище
Для пізньоготичного церковного склепінь було спрямоване на досяг-
будівництва характерне домінування нення максимальної єдності простору
не базилікальних, а зальних храмів, церковних інтер’єрів.
одно–, дво– та тринавових, які насліду- Готика в Словаччині мала свої
ють зальні храми Карлової доби, такі як відмінності, оскільки ці землі були
празька церква Св. Духа 1360 р. чи тісно пов’язані з Угорщиною. Тут
пізніший собор у Дворі Кралувім найбільш ранніми храмами з елемен-
1400 р. Це церкви в Усті над Лабем тами готики були францисканська
ХV ст., в Долни Дворжиште 1488 р., в церква у Братиславі і домініканська —
Мості 1518 р. та церква монастиря у Кошіце (остання третина ХІІІ ст.).
міноритів у Бехині початку ХVІ ст. Усі ці Найрозвиненішими містами краю були
храми перекриті системою сітчастих Кошіце з регулярним розплануванням
склепінь або занесеними сюди з Сак- середмістя і так званим довгим рин-
сонії чарунковими склепіннями, в яких ком у центрі, а також Братислава, яку
План міста Кошіце з готичним розплануванням середмістя

та ренесансними бастіонними укріпленнями
235
німці називали Пресбург, а угорці — братиславського будівничих цехів, які

Пожонь. Важливими містами були Ле- зосередили в своїх руках керівництво
воч, Кремниця, Банська Штавниця, найбільшими будовами. У Словаччині,
Бардейов. У останньому на ринковій як і в Чехії, ця доба позначилася роз-
площі збе регли ся го тичні житлові витком замкового будівництва, до най-
будинки ХV ст. з прекрасними портала- визначніших пам’яток якого належать
ми, форми яких свідчать про півден- Спішський (1248 р. — середина XV ст.)
нонімецькі впливи. У Кошіце з 1400 р. і Оравський (1263 р. — XVI ст.) замки та
на місці старого зального храму зво- регулярний в плані Братиславський
дять великий п’ятинавовий кафед- град, перебудований у пізньоготичній
ральний собор Св. Алжбети з вираз- стилістиці в 1427–1434 рр. за угор-
ним гранчастим хором і вишуканою ського короля Сігізмунда Люксембурга.
системою сітчастих склепінь. Другий
за величиною готичний собор Словач- 4. Архітектура ренесансу хроно-
чини збудовано в Левочі, центрі логічно охоп лює період з по чат ку
Спішського краю. У готичну добу виз- XVI ст. до початку XVIІ ст. Як і в бага-
начальною для розвитку архітектури тьох інших країнах Цент раль но–
Словаччини була роль кошицького та Східної Європи, на землях Чехії та
Словаччини ренесанс з’явився спер-
шу як модна стилістика, занесена з
Італії тамтешніми майстрами, які пра-
цювали на замовлення королівського
двору й аристократії. З середини XVI ст.
ця стилістика поширилася і стала ма-
совою і загальновживаною у забудові
міст, замків, ок ре мих комп лексів.
Першим ренесансним палацом Чехії
стало так зване Людовикове крило
Празького Граду, збудоване за зраз-
ком італійського палаццо. Стилістичні
зміни в чеській архітектурі пов’язані з
прав лінням ко ро ля Фер ди нан да І
Габсбурга, котрий запросив до Чехії
велику групу італійських архітекторів і
художників. У Празі на північ від Граду
за Оленячим валом Джованні Спаціо
влаштував регулярний новий коро-
лівсь кий сад, виріше ний у ре не -
сансній стилістиці. З тих пір за цим
зразком чеські аристократи почали
влаштовувати ренесансні сади біля
своїх замків і палаців. У цьому ж ко-
ролівському саду на високій терасі в
1538–1552 рр. за про ек том Па о ло
дел ла Стел ла збу ду ва ли Бель ве -
дер — літній палац короля Фердинан-
да І. Він прямокутний у плані, спершу
Готичний портал XV ст. будинку мав один поверх, оточений по пери-
№ 18 на Ринковій площі в Бардейові метру відкритою аркадою на іонічних
236
Бельведер у Празі. Аксонометричний розріз
колонах. У 1557–1568 рр. за проектом рактерним для цивільного зодчества

Боніфація Воль му та над бу до ва но Чехії доби ренесансу.
другий поверх, покритий високим да- Серед заміських резиденцій до
хом криволінійних обрисів. Цей палац найцікавіших належить королівський
вважається найдосконалішою рене- мисливський замок «Зірка» поблизу
сансною пам’яткою на північ від Альп. Праги 1555 р., у будівництві якого бра-
У 1563–1568 рр. у ць о му ж пар ку ли участь архітектори Дж. дель Памбіо,
архітектори Б. Вольмут і А. Авосталіс Дж. Лукеза, Б. Вольмут, Г. Тіроль. За-
будують Зал для гри у м’яч, витрима- мок має форму шестикутної зірки в
ний у строгому палладіанському стилі плані, купольний зал у центрі, високий
з аркадою та іонічними півколонами наметовий дах і фасади, повністю поз-
на поздовжніх фасадах. бавлені декору. Зате розвинений шту-
Після великої пожежі 1541 р. у катурний декор інтер’єрів — най-
Празі, коли згоріла забудова Малої давніший, що зберігся в Чехії.
страни, Градчан і довкола Граду, про- Нові замки будуються на регуляр-
відні чеські аристократи починають них планах: або у вигляді конвенту (за-
будувати свої палаци поблизу ко- мок Битча у Словаччині, 1571 р.), або з
ролівського, на Градчанах і Малій курдонером і внутрішнім двором (за-
страні. Так у 1545–1563 рр. архітектор мок Бучовіце 1588 р.). Обов’язковим
Августин Галл збудував триповерховий елементом ренесансного замку в Чехії
Шварценберзький палац (палац Лоб- та Словаччині стає багатоярусна (як
ковіца), причілки якого увінчані висо- правило, 2–3 яруси) аркадна галерея,
кими маньєристичними фронтонами, а яка формує частину двору (замки
фасади прикрашені сграфіто, що Їндржихув Градец 1590 р., Літомишль
імітує діамантовий руст. Вирішення 1568–1581 рр.) або охоплює по пери-
фасадів у техніці сграфіто є дуже ха- мет ру весь внутрішній двір (за мок
237
Замок Битча
238
типом ренесансного «ідеального

міста» — одночасно з Карловацем у
Хорватії (1579 р.) та за 13 років до спо-
рудження архітектором В. Скамоцці
міста Пальма Нуова. Місто оточувала
шестикутна шестибастіонна система
укріплень, воно мало регулярне роз-
планування з квадратовим ринковим
майданом у центрі. У багатьох містах,
збудованих чи відбудованих після по-
жеж у цю добу, цілі вулиці й майдани
мають єдину композицію з аркадами
перших поверхів і однотипним вирі-
шеннями фасадів, часто з розвинени-
ми аттиками, що візуально закривали
дахи (Пардубіце, Нове Місто над Ме-
туєю, Пряшів, Тельч). В окремих будин-
ках, як і в замках, застосовувалися ре-
несансні багатоповерхові аркади як у
внутрішніх дворах (Левоча), так і на
План міста Нове Замки фасадах (Грудим). Важливого місто-
будівного значення набувають міські
ратуші, в композиціях яких обов’язко-
Битча, перебудова Братиславського во присутні вежі як символи міського
замку на початку XVII ст. з улаштуван- самоврядування. У цей час зводяться
ням аркадного двору, замок Опочно нові будівлі ратуш (Штрібро, 1549 р.,
1560–1569 рр.). Ордерні аркади засто- Млада Болеслава, 1559 р., Левоча,
совуються також у вигляді окремих 1550–1615 рр.), а також перебудову-
лоджій на фасадах (Літомишль), а та- ються старі, готичні (Літомержице,
кож у паркових спорудах (парк замку 1550 р.). В образному вирішенні ра-
Їндржихув Градец). туш, як і інших будівель цивільного
Найпізніше ренесансна стилістика
з’явилася в містах — спочатку у поєд-
нанні форм готики з ордерними мотива-
ми італійського походження, вибагливи-
ми фронтонами, аттиками з аркатурою
і фасадним декором у техніці сграфіто.
Таке поєднання італійських ордерних
мотивів зі спадщиною місцевої готики
формує неповторний стиль чеського
ренесансу.
Унаслідок пожеж, руйнувань і во-
єнних небезпек довелося здійснювати
широкомасштабні реконструкції давніх
міст зі створенням нових систем фор-
тифікацій (Пардубіце, Нове Місто над
Метуєю, Тренчин). Унікальною місто-
будівною акцією стало створення сло- Аттик будинку № 88 на Ринковій
вацького міста Нове Замки в 1580 р. за площі в Пряшеві 1620 р.
239
призначення, велику роль відіграють стилістичні новації більш скромні,

ордерні лоджії та аркади як на фасадах порівняно з Чехією. Тут споруджують,
(Левоча, Банська Бистриця 1510 р.), окрім уже згаданого міста Нове Замки,
так і у внутрішніх дворах (Братислава, укріплені міста Кремниця і Банська
1581 р.), а також фронтони, аттики і Штявниця, будують у 1538 р. регуляр-
декор у техніці сграфіто. ний чотирибаштовий замок Червоний
Ренесансна стилістика майже не Камінь та перебудовують на початку
заторкнула церковної архітектури з ог- XVI ст. замок Тренчин. Усі вони мають
ляду на те, що внаслідок соціаль- дуже лаконічне, суто функціональне
но–політичних обставин XVI ст. нових архітектурне вирішення. Найперші ри-
храмів будувалося мало (можна згада- си ренесансу в Словаччині з’явилися в
ти хіба що ренесансні церкву громади будівлях ратуш (Бардейов, 1505 р.).
«чеських братів» у Млада Болеслава Тільки з другої половини XVI ст. вини-
1554 р. та перший єзуїтський храм кають мистецьки вишуканіші витвори.
Спасителя у Празі 1578–1583 рр., який У Словаччині, як і в сусідніх Польщі та
отримав ренесансний фасад тільки у Угорщині, поширеними були приватні
1601 р.). У церковну архітектуру рене- замки у вигляді прямокутних у плані
сансна стилістика проникала окремими будівель з чотирма наріжними башта-
архітектурними формами при перебу- ми чи еркерами (замки в Бетлановце,
довах і прибудовах давніших готичних 1568 р., в Банській Штявниці 1571 р.,
храмів, прикладом чого є ренесансні у Фрічовце 1623 р.). Загалом в архітек-
щипці, що з середини XVI ст. увінчують турі Словаччини не було зразків чисто-
міську церкву в Таборі. го італійського ренесансу, як і витонче-
Особливості ренесансу в Сло- них маньєристичних форм.
ваччині визначалися тим, що край
наражався на часті турецькі вторгнен- 5. Архітектура бароко: перша по-
ня, тому тут найбільшого значення ловина XVIІ ст. — друга половина
надавали оборонному будівництву, а XVIІІ ст. У Чехії перехід від ренесансу
Клементинум у Празі
240
до бароко відбувся через проміжний палаци нової знаті. Образ чеських і

етап стильового розвитку 1620–х рр., словацьких міст у цю добу змінився
який називають, на італійський штиб, завдяки появі велетенських, як на ті ча-
маньєриз мом. Під маньєриз мом си, комплексів єзуїтських колегій та
розуміють стильове явище, в якому монастирів інших католицьких орденів
об’єктивні та фор мальні пра ви ла (празькі Клементинум 1653 р., монас-
ренесансної концепції послаблені й тир Лоретанської Божої Матері на
видозмінені «манерою», тобто суб’єк- Градчанах, а також Премонстрант-
тивним авторським втручанням архі- ський монастир у Ясові), палаців
тектора чи художника з метою досяг- (празькі палаци Вальдштейнський і
нення більшої художньої виразності та Чернінський), масивних пластичних
неповторності. У Чехії після 1620 р. куполів і веж костелів (Миколаївський
північноіталійські архітектори Лураго, на Малій страні в Празі, Університет-
Порта, Каратті, Каневале масово буду- ський у Трнаві).
ють маньєристичні палаци, церкви й У Чехії працювало багато видатних,
монастирі. Їхні витвори нерідко зара- справді європейського рівня майстрів
ховують до раннього бароко, проте ці італійського, австрійського, німецького
ордерні композиції ще не втілюють бароко — Карло Лураго, Франческо
мистецьких тенденцій справжнього Каратті, Якоб Прандауер, Йоган Берн-
бароко, тобто їм бракує динамічної гард Фішер фон Ерлах, Йоган Лукас
експресії та пафосу.
Загалом стиль бароко в Чехії тяжів
до динамічного напряму бароко, ха-
рактерного для Італії та країн Цент-
рально–Східної Європи. Проте під
впливом французьких архітекторів
(Жан–Батист Мате) та знайомства
чеських архітекторів з тогочасною
архітектурою Франції тут присутня та-
кож і стилістика класичного бароко.
Загалом стиль пройшов кілька етапів
розвитку, які детальніше висвітлені у
спеціальній літературі: ранній етап;
етап розквіту, в якому додатково
виділяють таке стилістичне явище, як
«барокова готика»; пізнє бароко, для
якого особливо характерні динамічні
композиції.
Під впливом соціально–політичних
змін (успішний наступ Контррефор-
мації, перемога прихильників Габс-
бургів, поява впливового Ордену
єзуїтів) стиль бароко прийшов у Чехію
та Словаччину у цілком сформованому
вигляді й сприймався як офіційно схва-
лений Римом архітектурний напрям,
а архітектурна діяльність зосереджу- Портал монастиря
валася на таких типах будівель, як Лоретанської Божої Матері
католицькі храми, монастирі, колегії, у Празі
241
фон Гільдебрандт, Кристоф Дінценго- ричного діяча і полководця, герцога

фер. Тому від самих початків фаховий Альбрехта Валленштейна (Вальдштей-
рівень барокової архітектури в Чехії був на). Він включає систему корпусів з
дуже високим. Проте оригінальне чесь- внутрішніми дворами, манеж, оранже-
ке бароко пов’язане з іменами місце- рею і великий парк, в який виходить од-
вих архітекторів — Яна Сантіні (сина на з найдовершеніших у мистецькому
вихідців з Італії), Кіліана Ігнаца Дінцен- плані споруд комплексу — триаркова
гофера (сина баварського архітектора лоджія на західному боці саду, арки якої
Кристофа Дінценгофера, котрий пере- спираються на спарені колони тос-
селився до Чехії), Франтішека Каньки. канського ордера. Поблизу були збудо-
Саме К. І. Дінценгофер підніс на євро- вані інші барокові палацові комплекси:
пейсь кий рівень чесь ку ба ро ко ву Вежниківський (1670 р.), Туновський
архітектуру, розвинувши радикально (1716–1727 рр.), Фюрстенберзький
динамічний напрям свого батька, го- (1743–1747 рр.), Ле де бурзь кий
ловним чином у церковних будівлях (1778 р.), Каловратський (1780 р.). Усі
на еліптичних та овальних планах і в вони мали прикрашені скульптурою те-
декорі, характерним зразком якого є расовані сади, що мальовничо підно-
портал монастиря Лоретанської Божої силися на Градчанський пагорб. Серед
Матері на Градчанах у Празі. них найвизначнішим є палац графів
Послідовник К. І. Дінценгофера Ян Черні, збудований на Лоретанській
Йозеф Вірх працював у стилі рококо. площі протягом 1663–1747 рр. за учас-
Творча манера Я. Сантіні пов’язана з тю архітекторів Ф. Каратті, К. Мадерна,
так званою бароковою готикою, в якій Ф. Каньки, А. Лураго. Монументальний
декоративне ліплення поєднує форми чотириповерховий фасад, довжиною
готики й бароко (перебудова монас- 150 м, має рустований цоколь і 30 ма-
тирської церкви Діви Марії в Кладрубах сивних тричвертних колон великого
1716–1726 рр.). На завершальному коринфського ордера, що створюють
етапі бароко з’являється перехідний гіперт ро фо ва ний об раз імперсь кої
до класицизму так званий строгий могутності й відчуженості, загалом
стиль, пов’язаний з творчістю архітек- невластивий архітектурі Праги.
тора А. Гафенекера з тірольського Від столичних палацових комплексів
міста Тангейма, котрий у 1754–1775 рр. принципово відрізнялися заміські зам-
завершив перебудову Празького Граду ки й палаци, які масово будувалися
за проектом віденського архітектора про тя гом XVIІ–XVIІІ ст. Зберіга ю чи
Нікола Пакассі. Та ж стилістика проя- канонічний загальний план з курдоне-
вилася в комплексах міст–фортець ром й одним чи кількома внутрішніми
Терезина і Йозефова (1780 р., архітек- дворами, заміські аристократичні
тор Л. Кверлонде), де барокові укріп- резиденції вільніше вписувалися в
лення поєднуються з класицистичною ландшафт, поєднуючись з ним схода-
стилістикою будівель. А Ностицький ми, терасами, ризалітами й вежами.
(Ставовський) театр, збудований А. Га- У цьому плані дуже характерними є
фенекером у 1781–1783 рр., знаменує палацові комплекси в Яромержіце
остаточний перехід до стилістики кла- (1700–1737 рр., архітектор Я. Пранд-
сицизму. тауер), Бухловіце (1692–1710 рр.), літня
Однією з перших, знакових пам’яток резиденція Троя під Прагою (1679–
раннього бароко є Вальдштейнський 1685 рр., архітектор Ж.–Б. Мате), де
палац на Малій страні в Празі, збудова- вперше було застосоване французьке
ний за проектом архітектора Дж. П’єр- розпланування парку. Дуже своєрідно
роні в 1621–1627 рр. для відомого істо- вирішений замок у Вранові на Дії, спо-
242
План
палацового
комплексу в
Яромержіце
План Премонстрантського монастиря в Ясові
243
руджуваний з 1694 р. на руїнах серед- і в масовому міському будівництві — в

ньовічного замку за проектом Й. Б. Фі- ордерних фасадах житлових будинків
шера фон Ерлаха. Центром композиції Праги, Братислави, інших міст.
є еліптичний «зал предків». Неповтор- Великі комплекси культового та
ну центричну композицію мають замок освітнього призначення (монастирі й
графа Кінського Карлова Коруна в Хлу- колегії) мали як симетричну композицію
меці над Цидлиною (1721–1723 рр., (празь кий мо нас тир Ло ре тан ської
архітектори Я. Сантіні та Ф. Канька) та Божої Матері на Градчанах, а також
палац у Лібіце (1699–1706 рр., архітек- Премонстрантський монастир у Ясові
тор Дж. Алліпранді), в яких центральне з двома внутрішніми дворами прелату-
ядро має еліпсовидну форму плану. ри й монастиря обабіч двовежового
Барокова сталістика знайшла втілення костелу, 1765–1766 рр., архітектор
Ф. Пільграм), так і асиметричну (празь-
ка єзуїтська колегія Клементинум).
Монастирські, колегіатські й пара-
фіяльні костели доби бароко мали си-
метричну композицію, яка походила
Монастирський костел у Бржевнові
План монастирського костелу План церкви Св. Марії Магдалини

в Бржевнові в Карлових Варах
244
або від римської базиліки Іль Джезу,

або від тридільних ротондальних
храмів. Дуже поширеним був мотив
купольного завершення центрального
об’єму храму та двох веж, що фланку-
вали головний фасад, хвилясті абриси
стін, еліптичні склепіння й куполи.
Знаковими для розвитку стилю
пам’ятками є: купольний двовежовий
костел Св. Лаврентія в Яблонному
(1699–1722 рр., архітектор Й. Л. фон
Гільдебрандт); купольний базилікаль-
ний Миколаївський костел на Малій
страні в Празі з вежею. Він має дуже
пластичні й водночас монументальні
форми, завдяки яким відіграє роль
однієї з головних містобудівних
домінант Праги (1707–1755 рр., архі-
тектор К. Дінценгофер, завершували
будівництво К. І. Дінценгофер та
А. Лураго). Визначною пам’яткою є
монастирський зального типу костел у
Бржевнові під Прагою (1709–1719 рр.,
архітектор К. Дінценгофер). В ньому
стіни мають хвилясті абриси, а наван-
таження від склепінь розподіляються
на внутрішні пристінні стовпи; самі
еліптичні склепіння мають своєрідну
конструкцію, яка дістала назву «чеські
Церква Св. Яна Непомука на Зеленій ковпаки».
Горі в Ждарі над Сазавою Тип двовежових зальних і бази-
лікальних костелів представляють
Університетський (єзіїтський) костел
Св. Іоанна Хрестителя у Трнаві (1637 р.),
костел єзуїтів у Кошіце (1670–
1684 рр.), костел Премонстрантсько-
го монастиря в Ясові (1745–1766 рр.).
Тип центричних костелів представля-
ють палацова церква у Сміржице
(1699–1713 рр., архітектор К. Дінцен-
гофер), церква Св. Марії Магдалини в
Карлових Варах (1732–1736 рр., ар-
хітектор К. І. Дінценгофер) та церква
Св. Вацлава в Літомержице (1714–
1716 рр., архітектор О. Броджіо).
План церкви Св. Яна Непомука на

Зеленій Горі в Ждарі над Сазавою
245
Характерне для бароко захоплення тел у Нітрі (архітектор Д. Мартінеллі).

геометричними «магічними фігурами», Троїцький костел у Братиславі (1717–
властиве ще творчості італійців 1723 рр.) з увігнутим фасадом демон-
Ф. Борроміні та Г. Гваріні, знайшло свій струє вплив угорського бароко.
вияв у церкві Св. Яна Непомука на Зе- Братислава у XVIІІ ст. лишається
леній Горі в Ждарі над Сазавою фактичним центром краю, тому в ній
(1720–1722 рр., архітектор Я. Сантіні), розгортається широка будівнича діяль-
план і об’єми якого побудовані на ність. Це притягує аристократію, яка
поєднанні магічних пентаграм з не будує тут свої палаци в стилістиці ба-
менш магічними шестикутними «зірка- роко й рококо: палац Балласа 1754–
ми Давида». 1765 рр.; літній архієпископський
Особливості бароко в Словач- палац (XVIІ ст., 1740, 1761–1765 рр.,
чині визначалися тим, що край аж до архітектор Ф. А. Гільдебрандт); палац
1688 р. був передовим форпостом у Гроссалкович (1760 р., архітектор А. Ма-
боротьбі Європи проти турків. Тому тут єргофер); палаци Естергазі й Палфі.
архітектурна діяльність зводилася до
будівництва нових укріплень (фортеця 6. Архітектура класицизму: ос-
Леопольдов, а також у Раблі, Комарні), тання третина XVIІІ ст. — перша поло-
перебудови фортець (в Кошіце й Трен- вина ХІХ ст. Реформи австрійського
чині) та реконструкції давніших спо- імператора Йосифа ІІ 1781 р. не тільки
руд. Найбільшою архітектурною акцією скасували кріпацтво і зменшили владу
доби була перебудова Братиславсько- Церкви, а й дали поштовх процесам
го града у 1635–1649 рр. за проектом урбанізації та індустріалізації, а також
Дж. Б. Карлоне. Крім того, значна час- значним змінам у культурі. Церква і па-
тина щляхти краю сповідувала протес- лац як архітектурні типи вже не відігра-
тантизм і не сприймала барокових ють провідної ролі в розвитку зодчества.
форм, як католицьких і контррефор- Аристократія і Церква відходять на
маційних. Тому в Східній Словаччині другий план, а головними замовника-
ренесанс і маньєризм домінують аж до ми архітектури стають міські громади.
кінця XVIІ ст., а бароко з’являється ли- Основними об’єктами архітектурної
ше з початку XVIІІ ст. творчості стають будинки міської ма-
Риси бароко з’являються спочатку сової забудови. З’являється новий
в Братиславі і Трнаві, що закономірно, архітектурний тип міського прибутко-
оскільки перше місто, що тоді назива- вого будинку. Укладаються перші буді-
лося Пожонь, було столицею Угорщи- вельні правила й альбоми зразкових
ни, а Трнава — резиденцією верховної проектів. У цю добу Прага втрачає зна-
церковної влади. Першою будівлею, в чення центру архітектури й мистецтва
якій проявилися риси раннього баро- загальноєвропейського рівня, яким
ко, став Університетський єзуїтський вона була в епохи готики і бароко.
костел у Трнаві 1637 р., який став зраз- Чеські та словацькі землі потрапляють
ком для пізніших аналогічних будівель, у сфери впливу двох класицистичних
зокрема у Тренчині й Кошіце. Майже архітектурних шкіл: Віденської та
одночасно єзуїти звели свої колегію та Дрезденської.
семінарію в Братиславі. На відміну від У цей час розпочинається рекон-
Чехії, на словацьких теренах домінує струкція старих міст зі створенням
культова архітектура — будуються чис- нових проспектів і міських парків (Хот-
ленні колегії, монастирі, костели, кап- кова дорога з парком у Празі, 1832 р.),
лиці, «кальварії». Зразком найвищого набережних, мостів (Сметановська на-
розвитку словацького бароко став кос- бережна і ланцюговий міст у Празі,
246
1841–1845 рр.). Нові приміські райони табні щодо свого архітектурного сере-
створюються на засадах регулярного довища і стилістично сумісні з ним.
прямокутно–прямолінійного розпла- Ці ж особливості характерні й для
нування вуличної мережі з однаковою архітектури заміських палацово–пар-
висотою забудови та однаковим кових ансамблів, які створювала арис-
рівнем комфорту (празький Карлін, тократія як у Чехії, так і в Словаччині. Усі
1817 р.). Ця доба характеризується будівлі композиційно пов’язані з ланд-
значним розвитком міст–курортів, які шафтом і парками, які їх оточують.
мали більш вільне розпланування: у Більшість заміських палаців мають си-
1793 р. засновано Франтішкові Лазні — метричну розпланувальну композицію
компактне місто у великому природно- на основі курдонера, строгі ордерні
му парку; у 1805 р. засновано Ма- форми. Палацові корпуси доповнюють
ріанські Лазні, центром яких став парк, паркові павільйони («Храм Дружби» в
забудований по периметру (архітекто- палацовому парку в Велтрусах, 1792–
ри Й. Фішер і В. Скальник). Значного 1794 рр., архітектор Р. ван дер Шотт;
розвитку останній курорт набув у храм «Трьох грацій» 1825 р. та «храм
першій третині ХІХ ст., коли були збу- Аполлона» 1817 р. у палацовому парку
довані основні бювети, колонади, в Ледніце). Чистотою стилю відзна-
павільйони й інші курортні будівлі в чається палац Качина, збудований у
стилістиці класицизму (павільйон над 1802–1822 рр. за проектом дрезден-
Хрестовим джерелом, 1818–1826 рр., ського архітектора Х. Шуріхта з засто-
архітектор А. Турнер). суванням греко–доричного й іонічного
У міській забудові зрілий класицизм ордерів. У такій же стилістиці перебу-
проявився у перебудові старих і будів- довувалися старі замки (Босковіце,
ництві нових церковних будівель (пере- 1819–1830 рр., архітектор П. Нобіле;
будови празьких костелів «У Гіберну» та Топольчянки, 1825–1830 рр., архітек-
Св. Хреста архітектором Й. Фішером у тор Й. Гілд). Аналогічний за архітектур-
1808–1811 рр., будівництво костелу в ними формами палац був збудований у
Левочі 1823–1827 рр. архітектором 1830–х рр. у Костельці над Орликом.
А. Поволни, протестантської церкви у Особливості розвитку класицизму
Банській Бистриці 1800–1807 рр. ар- в Словаччині визначалися тим, що
хітектором М. Поллаком, євангелічної провідною верствою в краї було
церкви в Банській Штявниці архітек- угорське дворянство, яке не могло
тора Й. Таллгера, аналогічної церкви дозволити собі грандіозних будов. Тут
у Кошіце 1820 р.). класицистична стилістика поширилася
Зразками класицистичних міських швидше, ніж інші стилі в попередні
палаців є палац примаса (архієписко- епохи, і виявилася в цивільній та цер-
па) в Братиславі, збудований у 1778– ковній архітектурі. Ранній, так званий
1781 рр. за проектом архітектора терезіанський класицизм проявився у
М. Хефеле з внутрішнім двором, мону- новій стилістиці старих типів будівель —
мен таль ним фа са дом, виріше ним церков, палаців, адміністративних
мотивом крупних пілястр композитно- будівель (братиславські палаци Аспре-
го ордера, проте з декором інтер’єрів у монте 1770 р., Сзакі 1775 р., магістрат
стилі рококо. Більш строгі пізньокласи- у Кошіце). З початку ХІХ ст. з’являються
цистичні форми мають палац Форгача нові типи будівель — театри (Трнава,
в Кошіце 1820 р. та губернаторський Бансь ка Бист ри ця), шко ли, го телі,
палац у Левочі 1830–х рр., архітектора курортні споруди, прибуткові будинки,
А. Поволни. Всі вони за рахунок засто- а також «редути» — будівлі комбінова-
сування ордерних форм дуже масш- ного типу, що поєднували готель, рес-
247
торан, залу для громадських зібрань неоготичного замку Глубока в 1840–

і театральних вистав (Кежмарок, 1871 рр. за проектом віденських архі-
1818 р.). Заміські палаци аристократії текторів Ф. Беєра та Ф. Деворецького.
зводилися за тими ж принципами, що Попри загальну стилістику англійської
панували в усій Центрально–Східній неоготики, інтер’єри були вирішені в
Європі, про що свідчить палац Брун- неоренесансних формах. У цей час
свіків Дольня Крупа, збудований архі- зростає зацікавлення ландшафтною
тек то ром А.Й. Га ус ма ном у 1793– архітектурою, навколо замків і палаців
1795 рр. і пе ре бу до ва ний у 1818– влаштовують ландшафтні парки англій-
1828 рр. архітектором А. Ріглем у стиліс- ського типу (парк у Ледніце), а також
тиці віденського пізнього класицизму. влаштовують парки і сквери в містах
(Карлова площа в Празі, 1863–1876 р.).
7. Архітектура доби історизму, З 1860 р. розпочинається доба так
еклектики та модерну: друга полови- званого строгого історизму, а на-
на ХІХ — початок ХХ ст. У цю добу справді — еклектики з домінуваням
архітектура Чехії та Словаччини про- стилістики неоренесансу. У цей час по-
йшла три етапи стильової еволюції: ро- чинають працювати чеські архітектори,
мантизм з домінуванням неоготики; котрі отримали освіту в віденській Ака-
еклектика з домінуванням неоренесан- демії мистецтв і відбули освітні подо-
су; сецесія. Першими проявами ро- рожі до Італії. Відтак, італійська ренесан-
мантизму були класицистичні будівлі з сна архітектура стає взірцем, на який
неоготичними деталями. Романтизм орієнтується як архітектура старих
і неоготика пов’язані з широко поши- імперій (Австро–Угорської), так і архі-
реною в той час тенденцією реставра- тектура національного відродження
торства, яка означала реконструкцію і чехів, угорців, поляків, інших народів
добудову старовинних соборів і замків. Центрально–Східної Європи. Стиліс-
У ць о му нап рямі го лов ною акцією тика забудови віденського Рингу, пере-
доби стала розпочата у 1844 р. і прове- важно неоренесансна, справила знач-
дена протягом 1873–1929 рр. добудо- ний вплив на формування архітектурної
ва західної частини (нави з двома стилістики в національних областях
західними вежами) собору Св. Віта в імперії. Приклад віденського Рингу
Празі на основі збережених кресле- вплинув також на реконструкцію міст.
ників П. Парлера, здійснена архітекто- Так, у Брно на місці знесених міських
рами Й. Моккером і К. Гілбертом. укріплень створено кільце магістралі з
Відтак, цей храм, разом з Кьольнським бульваром, на якому довкола історич-
собором, став однією з найвизначні- ного середмістя розташували нові
ших у Європі пам’яток неоготики. Рес- громадські будівлі. Менш масштабних
тавраторська діяльність Й. Моккера реконструкцій зазнали міста Оломоуц,
виявилася також у перебудовах замків Пльзень, Ческе Будейовіце, Градець
Карлштейн (1848–1857 рр.), Коно- Кралове.
піште, Порохової башти в Празі У Чехії провідниками неоренесансу
(1875–1884 рр.), а також у будівництві стали архітектори Ігнац Ульман, Ан-
церкви Св. Людмили на Виноградах у тонін Барвіціус, Йозеф Зітек і Йозеф
Празі (1889–1893 рр.). Інші архітектори Шульц. За їхніми проектами в різних
в цей час перебудовують у неоготичній містах збудовано чимало громадських
стилістиці замки Ледніце, Жлеби, Орлик, будівель, особливо нових типів: народ-
Бойніце і Смоленіце. Наймасштаб- них домів, клубів, громадських зібрань,
нішим із таких проектів стала перебу- музеїв, картинних галерей, банків, нав-
дова, а фактично — нове будівництво чальних і рекреаційних закладів. Пара-
248
Архітектура доби історизму, еклектики та модерну
доксальним чином саме ця стилістика, тецтва як «покоління Національного

яка була занесена на чеські землі з театру». У неоренесансній стилістиці
Італії та Австрії, стала символом чесь- вирішені й такі визначні громадські
кого національного відродження у будівлі Праги, як концертний зал Ру-
ХІХ ст. Вершиною чеського неорене- дольфінум (1874–1884 р., архітектори
сансу і знаковою пам’яткою національ- Й. Зітек і Й. Шульц), будинок Націо-
ного відродження є будинок Націо- нального музею (1884–1886 рр., архі-
нального театру в Празі, збудований у тектор Й. Шульц), що має крупний
1868–1883 рр. архітекторами Й. Зіте- масштаб, активний силует, а також
ком і Й. Шульцем. Будівля поставлена розміщений на найвищій позначці
на березі р. Влтави, на межі Старого рельєфу Вацлавської площі, що дозво-
міста з новими районами, біля головної ляє йому композиційно організувати її
міської магістралі, що посилило компо- величезний простір.
зиційний вплив цієї архітектурної Близько 1900 р. під впливом фран-
домінанти. При будівництві були засто- цузького «Ар–Нуво», німецького «Югенд-
совані новітні металеві конструкції, а в стиля» та, головним чином, віденської
мистецькому оформленні театру брали сецесії, кристалізується стиль чеської
участь найвидатніші чеські скульптори сецесії, що відзначався певною своє-
й художники, які увійшли до історії мис- рідністю. Він набув деякого поширення
Замок Глубока
249
Національний театр
у Празі
ли ше у ве ли ких містах і ку рор тах. тичного, так і від сецесійного декору,

З цієї стилістики вийшов й учень Отто оперуючи чистими тектонічними фор-
Вагнера, засновник чеської національ- мами, близькими до раціонального
ної архітектури ХХ ст. Ян Котера. Він, а напряму модерну. Одним із його
також архітектор Б. Охман будували в шедеврів є Міський музей у Градці
Празі готель «Централ» (1900 р.) та Краловім 1906–1912 рр. з лапідарною
низку прибуткових будинків. У цій же асиметричною композицією об’ємів.
стилістиці вирішено празький за- Хоча в Словаччині сецесія не набу-
лізничний вокзал (1901–1909 рр., ла поширення, проте й тут з’явилося
архітектор Й. Фанта), театр в Пар- кілька визначних будівель цієї стиліс-
дубіце. Своєрідне розуміння чеської тики, в основному під впливом Будапеш-
сецесії властиве творчості архітектора та: костел у Мулі (1910 р., архітектор
Д. Юрковича, котрий перебував під Й. Меджашаї), капела Андраша в Крас-
сильним впливом традицій народної ногорському Подграді (1904 р.), гімна-
архітектури (вілла в Брно 1906 р.). Ян зія та костел Св. Алжбети в Братиславі,
Котера (1871–1923 рр.) у своїй твор- збудовані в 1908 р. за проектом буда-
чості зумів відмовитися як від еклек- пештського архітектора Е. Лехнера.
250
Частина 10.
Архітек тура Угорщини
Угорські кочові племена, які при- Періодизація:

йшли зі Сходу в 895 р., на зламі ІХ–Х ст. 1. Романська доба — ХІ —
осіли в долинах річок Дунаю і Тиси, на середина ХІІІ ст.
території колишньої римської провінції 2. Готична доба — середина ХІІІ —
Паннонії, створивши тут свою державу. середина ХV ст.
На цих землях вони застали слов’ян- 3. Ренесанс — середина ХV —
ське, аварське населення, представ- початок ХVІ ст.
ників племен германців, державу, що 4. Бароко — кінець ХVІІ —
називалася Великою Моравією, а та- кінець ХVІІІ ст.
кож архітектурно–містобудівну культу- 5. Класицизм — кінець ХVІІІ —
ру, засновану на римській спадщині. перша половина ХІХ ст.
Проте навіть тоді, коли угорські міста 6. Історизм і еклектика —
виростали на руїнах римських (Шоп- друга половина ХІХ ст.
рон, Дебрецен), або поблизу них (Бу- 7. Модерн — 1890–і рр. — 1914 р.
да), вони не відтворювали старої розп- Протягом своєї історії Угорщина не
ланувальної структури. Основні міста раз, і досить суттєво, змінювала межі
Угор щи ни: Се гед, Пап, Ес тер гом, своєї території. У часи найбільшого
Секешфехервар, Дебрецен, Печ, Шоп- розширення в ХІІ–ХV ст. вона включала
рон, Вишеград, Шарошпатак, Буда. Словаччину, Трансильванію та Хор-
Вони мали замки, центральні площі ватію з виходом до Адріатики. З огляду
нерегулярного плану з собором і цвин- на це деякі пам’ятки угорської архітек-
тарем, були оточені зовнішніми оборон- тури можуть розглядатися в контексті
ними мурами. Першими королівськими розвитку архітектури інших країн.
столицями були Естергом, Секешфе-
хервар, а з середини ХІІІ ст. — Буда. 1. Для романської доби характер-
Близько 1000 р. за короля Стефана І на пра ця архітек тур них артілей з
(Іштвана) Угорщина прийняла христи- півночі Італії (з Ломбардії), які збуду-
янство. Кочові угорці на той час не вали дві найзначніші базиліки часів
мали міських, містобудівних та архі- Стефана І (1000–1038 рр.) — у Се-
тектурних традицій. Тому в країну за- кешфехерварі і Печі, з дерев’яними
просили Бенедиктинський чернечий перекриттями (храми не збереглися).
орден, який взяв у свої руки не тільки Собор у Секешфехерварі був визначе-
духовно–освітні справи, а й сферу ний як місце коронації та усипальниця
архітектури. Саме бенедиктинські бу- угорських королів, тому мав пишний
дівельні артілі запровадили в Угорщині декор, у т.ч. й мозаїки на золотому тлі в
розвинений тип католицького храму — інтер’єрі, за візантійськими взірцями.
тринавову базиліку з західним фаса- Кафедральний собор у Печі, заверше-
дом, фланкованим двома вежами. ний після 1064 р., мав східний (триап-
Крім того, Угорщина як наступниця сидний) і західний фасади, фланковані
Ве ликоморавської держави стала парами високих веж.
спадкоємицею її архітектурних тра- Собор в Калочі кінця ХІІ ст. має
дицій, зокрема в будівництві центрич- французький бенедиктинський план: це
них храмів — ротонд і тетраконхів. тринавова базиліка з трансептом, пів-
251
Архітектура Угорщини
Собор у місті Печ. Південний фасад і план
252
круглим хором, деамбулаторієм, він- турними фризами (вплив ломбард-

цем капел і дуже розвиненим перспек- ської архітектури).
тивним порталом на головному фасаді. З 1220–х рр. великого впливу в
З початку ХІІІ ст. провідну роль в Угорщині набув Орден премонстран-
архітектурі починає відігравати Орден ців. Їм належали церква премонстра-
цистерціанців, а ломбардський вплив нтсь ко го мо нас ти ря в Оча пер шої
витіснився французьким. Прикладом
цього є романська церква цистер-
ціанського монастиря в Белапатфальва
1232 р. — тринавова базиліка з тран-
септом і прямокутним пресбітерієм,
без веж, з перспективним порталом
і вікном–розою над ним (цистерціанці
в своїх храмах уникали веж).
Найвидатніша збережена дотепер
пам’ятка угорської романіки — церква
бенедиктинського абатства в Яку по-
близу Сомбатхея 1220 р. — тринавова
базиліка без трансепта, звершена зі
сходу трьома півкруглими апсидами, з
двома вежами з наметовими дахами
на західному фасаді, між якими — дуже
розвинений перспективний портал з
вімпергом. Фасади прикрашені арка-
Головний портал монастирської

церкви в Яку Капела у Папоці
253
половини ХІІІ ст. та церква 1221– Папоці ХІІІ ст.), тридільні храми зально-
1256 рр. у Жамбеку, що збереглася в го типу з навою, вівтарем і вежою по
руїнах. Вона належить до традиційного осі західного фасаду (церкви першої
в Угорщині типу двовежових базилік, половини ХІІІ ст. в Егрегі та в Надь-
проте має романо–готичні риси бьоржьоні). Останній тип став кано-
(контрфорси на фасадах, стрілчаста нічним для сільських храмів. Водночас
форма арок, нервюрні склепіння). ротонди й тетраконхи вплинули на по-
Окрема архітектурнно–мистецька яву аналогічних храмів у Польщі, Чехії
школа, заснована на французькій тра- та на Русі.
диції, сформувалася в ХІІ ст. у місті Під впливом південнонімецьких
Естергом, яке розвивалося з Х ст. як зразків в Угорщині будувалися так
князівська, а з ХІІ ст. — як королівська звані подвійні капели, як–от у ко-
резиденція. Прикладом є портал ес- ролівському замку в Егері кінця ХІІ ст.,
тер гомсь ко го со бо ру і ко ролівсь ка де дві капели з вівтарями розташовані
капела, що поєднує стрілчастість арок,
готичні нервюри, вікно–розу, романську
скульптуру та мозаїку.
У сакральній архітектурі застосову-
валися й інші типи храмів — ротонди,
тетраконхи (кладовищенська капела у
Капела королівського замку в Егері.

Церква у Надьбьоржьоні і план першого ярусу
254
Житлова башта
в Шарошпатак.
План 1–го поверху
і розріз
одна над одною і поєднані хорами, а некур, після котрого тут лишилися
також великим отвором у центрі: ниж- архітектурні проекти й учні.
ня капела призначалася для челяді, Від цієї доби збереглося мало знач-
верхня — для короля чи князя. них храмів, що пов’язано з пізнішими
У ХІІ–ХІІІ ст. активно будуються му- турецькими руйнаціями ХVІ–ХVІІ ст.:
ровані замки двох типів: житлові башти собор Богородиці в Буді ХІV–ХV ст., ве-
(в Шарошпатак, ХІІІ ст.; королівський жа церкви Марії Магдалини в Буді
замок в Естергомі 1180 р. з тронним за- 1274 р., францисканська церква в
лом, «залом Стефана», капелою); замки Шопроні з залом капітула середини
з донжонами (замок у Вишеграді). ХІV ст. (тринавовий зальний храм з ви-
Загалом передмонгольський етап довженим гранчастим пресбітерієм).
був часом завершення формування і Натомість збереглося чимало сільських
най ви що го розквіту угорсь кої ар - готичних храмів — у Матраверебей
хітектури. 1400 р. (тринавова базиліка з вежою) та
однонавова церква ХV ст. у Ноградшап.
2. Нашестя монголо–татар у 1241 р. У добу готики замки набули регу-
є умовною хронологічною межею між лярної форми, наблизившись до типу
ро мансь ким і го тич ним ета па ми. конвента (замок у Діошдьйор ХІV ст. з
У цей час угорські королі підтримува- конвентом, чотирма наріжними баш-
ли династичні зв’язки з французьким тами, оточений зовнішньою смугою
ко ролівсь ким до мом, що спри я ло мурів і башт). Замок у м. Тата початку
французьким впливам в архітектурі. ХV ст. також належав до типу конвен-
Протягом 1244–1247 рр. в Угорщині та; в його архітектурних формах вба-
працював знаменитий французький чається сильний італійський вплив.
архітектор готичної доби Вілар д’Он- З середини ХІV ст. почалася розбудо-
255
Королівський замок в Естергомі, розріз і план:

1–тронний зал; 2–капела
ва королівського замку–палацу у Ви- (з 1412 р.), оточений фортечними му-

шеграді. рами (збереглися Південний бастіон,
За часів правління короля Сігізмун- Великий барбакан і башта з Великою
да Люксембурга (1378–1437 рр.) най- брамою); такими ж мурами оточили
більшого розвитку набула столиця — середмістя. Стилістика цієї архітекту-
місто Буда. Тут на горі над Дунаєм збу- ри була під сильним впливом чеської
до ва но но вий ко ролівсь кий па лац пізньої готики (король Сігізмунд був
256
Західний фасад
і розріз церкви
у Ноградшапі
Для середньовічної Угорщини ха-

рактерні муровані двоповерхові жит-
лові будинки з другим поверхом, що
нависає над першим завдяки аркатурі
на консолях. Вони розташовані довгим
фасадом уздовж вулиці. У першому
поверсі був проїзд на всю глибину
будинку, з нішами для сидіння (такі бу-
динки збереглися з ХV ст. у Будапешті
й Шопроні).
Завдяки тісним зв’язкам з Італією в
угорській готиці досить рано з’явилися
риси ренесансу. Проте в ХV ст. Угор-
щина вступає в тривалу боротьбу з ту-
рецькою експансією, яка завадила
розвиткові країни загалом і архітекту-
ри зокрема.
3. Ре не санс в Угор щині був

стилістикою, пов’язаною передусім з
королівським двором Матіаша Кор-
План церкви у Ноградшапі віна. У цій стилістиці майстри, запро-
шені з Італії, виконували невеличкі
споруди — гробниці й табернаклі в
родом з Праги). Силует Буди формува- хра мах. За га лом же в архітек турі,
ли три висотні домінанти: вежі собору особливо в церковній, продовжували
1470 р., домініканської церкви 1496 р. домінувати форми готики, проте нер-
та церкви Магдалини. вюрні склепіння нерідко перетворю-
257
Замок Діошдьйор
Буда. План королівського замку та прилеглої частини міста станом на XV
План церкви Іштвана

Баторі
в Нірбаторі
258
План замково–палацового комплексу XV ст. у Вишеграді
ються на декорацію, навішену на цилін- гомі 1507 р. — кубічна, увінчана купо-

дричне склепіння (зального типу церк- лом, з тонким ренесансним декором.
ва Іштвана Баторі в Нірбаторі 1488 р.). Цей період був нетривалим і лишив
У 1470 р. Матіаш Корвін перебуду- по собі мало пам’яток з огляду на істо-
вав королівський палац у Буді, ство- ричні реалії: в 1526 р. турки перемогли
ривши ренесансний внутрішній двір з угорську армію в битві під Могачем, а в
аркадою (не зберігся). Одночасно 1541 р. вони захопили столицю Угор-
М. Корвін перебудував замково–пала- щини — Буду, й більшу частину країни.
цовий комплекс у Вишеграді, який мав Відтак, будівельна діяльність в Угор-
розміри в плані 600 х 200 м, 350 при- щині завмерла і тривала лише на тери-
міщень і поєднував стилістику готики й торіях Словаччини й Трансильванії.
ренесансу (зберігся в руїнах). Про- Пам’яткою про ті часи лишилися ту-
відною і добре збереженою пам’яткою рецькі лазні «Кіралі», збудовані в Буді в
цієї доби є замок і палац Ракоці в Ша- 1566–1570 рр.
рошпатак 1534–1567 рр. (майстер Пе-
тер Перені) — чотирикутного плану, з 4. Архітектура бароко в Угорщині
наріжними баштами й аркадним вут- отримала можливість розвитку тільки з
рішнім дво ром. Вер ши ною зріло го 1686 р., коли після битви під Віднем
ренесансу в угорській архітектурі є турків вигнали з Австрії та Угорщини.
капела архієпископа Бакоца в Естер- Остання увійшла до складу Габсбурзь-
259
План замку Ракоці в Шарошпатак станом на середину XVІ ст.
кої монархії і її архітектура розвивала- італійські, австрійські та німецькі

ся в єдиній стилістиці з іншими земля- майстри, у тому числі й такі знамениті,
ми імперії. Ця стилістики була близька як Йоган Лукас фон Гільдебрандт, Анд-
до так званого динамічного бароко, реас Меєргофер.
яке з Італії поширилось у Централь- Етапними пам’ятками стилю баро-
но–Східній Європі, проте в Угорщині ко є: палац на руїнах королівського
ми бачимо її у спрощеному, дещо замку в Буді, збудований у 1749–
провінційному варіанті. У цей час тут 1769 рр. за проектом знаменитого
будують передусім нові храми в цій австрійського архітектора Й.–Б. Фіше-
стилістиці, а також замки, серед яких ра фон Ерлаха для розмішення універ-
переважає один тип — прямокутний у ситету, потім — військового штабу,
плані, з чотирма наріжними вежами а згодом — королівської резиденції;
(замок Ракоці в Егерварі, перебудова- палац принца Євгенія Савойського в
ний у 1712–1713 рр. з замку ХVІ ст.). Рацкеве 1702 р. (не менш знаменитий
У містах з’являються житлові будинки архітектор Й.–Л. фон Гільдебрандт) з
з бароковим декором на фасадах (бу- характерною для бароко централь-
динки у Секешфехерварі, Будапешті). но–симетричною П–подібною компо-
В Угорщині в цей час працюють зицією головного корпусу з бічними
260
Архітектура доби історизму та еклектики
флігелями й замкнутим курдонером; двовежевий реформатський храм у

палац Гроссалькович у Гьодьолльо Дебрецені 1805–1823 рр. (архітектори
1744–1747 рр. (архітектор А. Меєрго- Й. Таллер і М. Печі). Та найвизнач-
фер) з дуже пластичною і парадною нішою пам’яткою угорського класи-
композицією, в якій центральна части- цизму є, безперечно, архієпископ-
на палацу увінчана масивним куполом; ський собор в Естергомі, збудований у
двоповерховий палац Петерфі (Кріст- 1802–1869 рр. (архітектори П. Кюнель і
хауз) в Пешті 1755 р. (архітектор Я. Пак), з величним восьмиколонним
А. Меєргофер) зі стилістикою фасад- портиком коринфського ордера на го-
ного декору, наближеною до рококо. ловному фасаді, могутнім куполом,
Вільною реплікою паризького комп- підбанник якого оперезаний колона-
лек су інвалідів є бу ди нок інвалідів дою, та двома дзвіницями обабіч,
(ратуша) в Будапешті (1727–1735 рр., з’єднаними з основним об’ємом собо-
архітектор Антон Ерхард Мартінеллі). ру монументальними арками.
До найкращих барокових храмів на-
лежать Університетська церква в 6. Історизм і еклектика в
Пешті архітектора А. Меєргофера угорській архітектурі домінували про-
(1722–1742 рр.) — вільна композиція тягом другої половини ХІХ ст. Це була
на тему римської базиліки Іль Джезу, а доба національно–державного відро-
також зального типу церква міноритів дження угорців, що яскраво проявило-
в Егері (1758–1773 рр.) Матіаша Герля, ся в архітектурі, особливо — у форму-
двовежові церкви Св. Стефана у Се- ванні ансамблів столиці — Будапешта,
кешфехерварі 1758–1768 рр. та у Ті- який з 1867 р. став другою столицею
хані середини ХVІІІ ст. двоєдиної монархії — Австро–Угор-
щи ни. Основна риса цієї доби —
5. Класицизм в Угорщині не позна- архітектурне суперництво з Віднем. За
чився епохальними архітектурними прикладом віденського Рингу в Буда-
витворами. Проте у цей час активно пешті також було створено систему
забудовується місто Пешт, яке згодом кільцевих бульварів. У 1096 р. в Буда-
об’єднається з містом по той бік Ду- пешті відкрито найперший в континен-
наю — Будою, утворивши нову метро- тальній Європі метрополітен.
полію — Будапешт. Класицистичне Важливим іміджевим для нації про-
архітектурне обличчя Будапешта ство- ектом наприкінці ХІХ — на початку
рили три архітектори — М. Поллак, ХХ ст. стало будівництво королівського
Й. Хільд і М. Зіттербарт. Найкращим палацу на території Будайського замку
твором останнього є головний корпус в Будапешті за проектом архітекторів
Комітату (обласної ради) в Пешті М. Ібла та А. Гаусмана (1890–1904 рр.)
1841 р., фасад якого вирішено вели- в характерній для тодішнього авс-
ким коринфським ордером на аркаді. тро–угорського офіціозу неоренесан-
До класицистичної стилістики нале- совій стилістиці, зі збереженням баро-
жить і знаменитий Ланцюговий міст у кового палацу та решток готичних
Будапешті 1839–1849 рр. (автор про- будівель. Центральний ризаліт увінча-
екту англієць В. Кларк). Цікавим класи- но високим необароковим куполом,
цистичним храмом є реформатська завдяки якому ця будівля на горі стала
церква в Сільвашварад 1837–1841 рр. головною домінантою Будапешта.
архітектора Й. Хільда — спрощена Символами Будапешта також стали дві
репліка римського Пантеону. До цієї ж монументальні будівлі: купольна дво-
класицистичної стилістики, щоправда вежева базиліка Св. Стефана (1848–
з ремінесценціями бароко, належить 1905 рр., архітектори Й. Хільд і М. Ібл),
261
План будинку парламенту в Будапешті
вирішена у змішаній ренесансно–ба- Загалом архітектурний образ Буда-

роковій стилістиці, та будинок парла- пешта остаточно сформувався саме в
менту на набережній Дунаю (1885– цей період.
1904 рр., архітектор І. Штейндл) — у 7. Модерн в Угорщині розвивався
стилістиці, що поєднує форми неого- як місцеве, дещо провінційне відгалу-
тики, необароко й неовізантійського ження віденської сецесії. У той же час
стилю, з симетричним планом і бездо- архітектори молодшого покоління —
ганно вирішеною функцією. Е. Лехнер, Б. Лайта й інші вдалися до
Крім того, етапними пам’ятками є по шуків угорсь ко го національ но го
такі. Західний вокзал у Будапешті стилю в архітектурі. Основні твори
(1874–1877 рр.) з металево–скляним Е. Лех не ра: церк ва в районі Бу да -
дебаркадером, виконаним за проектом пешт–Кебаня 1894–1906 рр., фасади
фірми знаменитого французького інже- якої обличковано кольоровою майо-
нера Г. Ейфеля. Концертний зал (казіно) лікою, Музей ужиткового мистецтва
«Вігадо» в Будапешті 1859–1865 рр., (1893–1896 рр.), Геологічний інститут
архітектор Ф. Фесль — найбільший (1896–1899 рр.), Національний банк
витвір угорського романтизму, в якому (1899–1902 рр.), будинок поштової
поєднано стилістику романську, маври- ощадної каси (1901 р.) — всі в Буда-
танську й візантійську. Оперний театр в пешті. Інші тогочасні твори архітектури
стилістиці «Рінгштрассе» збудовано в сецесії: театр ім. Я. Арані 1909 р. та бу-
1873–1884 рр. за проектом архітектора динок Рожавальді початку ХХ ст. —
М. Ібла. Зразком пізньо–романтичних архітектор Б. Лайта, будинок банку Ос-
стилізацій є Рибальський бастіон в Бу- манського 1906 р. — усі в Будапешті, а
дапешті 1905 р. — відверта історична також чимало прибуткових будинків та
декорація в неороманських формах. особняків там само.
262
Частина 11.
Перелік контрольних питань і завдань
для самостійної роботи
1. Архітектура Першого Болгарського царства.
2. Архітектура Другого Болгарського царства.
3. Етапи розвитку і регіональні школи в архітектурі Сербії.
4. Архітектура хорватського Помор’я.
5. Архітектура Моравської школи та її вплив на архітектуру
Валахії і Молдавії.
6. Етапи розвитку архітектури і основні пам’ятки Молдавії та Валахії.
7. Етапи розвитку архітектури Трансільванії.
8. Типи храмів в архітектурі Вірменії та Грузії.
9. Архітектура Грузії.
10. Церковна архітектура Вірменії.
11. Архітектура Азербайджану.
12. Архітектура Туреччини Сельджуцької доби.
13. Етапи розвитку архітектури Туреччини Османської доби.
14. Архітектурна творчість Ходжа Сінана.
15. Етапи розвитку архітектури Середньої Азії.
16. Роль архітекторів–іноземців у становленні
московської архітектури XV–XVI ст.
17. Історія будівництва й архітектурний устрій Успенського собору
Московського Кремля. Творчість архітектора Аристотеля Фіораванті.
18. Шатрові храми та їх роль у становленні національної своєрідності
архітектури Московського царства.
19. Основні пам’ятки архітектури Московського царства XV–XVI ст.
20. Архітектура Московського царства XVIІ ст.: типи храмів і дзвіниць.
21. Оборонна архітектура Московського царства XVIІ ст.
22. Ярославльські храми XVIІ ст.
23. Будівнича діяльність патріарха Никона (друга половина XVIІ ст.).
24. Барокові тенденції в архітектурі Московського царства кінця XVIІ ст.
25. Архітектура Новгорода і Пскова XV–XVIІ ст.
26. Архітектура Росії доби Петра І: Взаємодія європейських
та автохтонних тенденцій в архітектурі.
27. Архітектори–іноземці на російській службі доби Петра І.
28. Заснування і розбудова міста Санкт–Петербурга.
29. Основні архітектурні пам’ятки доби Петра І.
30. Бароко в архітектурі «Єлизаветинської доби».
31. Творчість архітекторів–пенсіонерів Петра І.
32. Архітектурний трактат «Должность архитектурной экспедиции».
33. Творчість архітектора В. Растреллі.
34. Етапи розвитку класицизму в архітектурі Росії.
35. Дві основні архітектурні школи російського класицизму —
Петербурзька і Московська.
36. Творчість основних архітекторів Росії доби класицизму — Ч. Камерона,
Дж. Кваренгі, В. Баженова, М. Казакова, Ж. Тома де Томона,
А. Захарова, О. Бове, Д. Жілярді, А. Вороніхіна, О. Монферрана.
37. Романтизм, історизм і еклектика. Пошуки національної своєрідності
в архітектурі Росії 1830 рр. — початку ХХ ст.
263
Перелік контрольних питань і завдань
38. Творчість архітектора К. Тона.

39. Архітектор І. Петров (Ропет) і «ропетовщина».
40. Основні архітектурні пам’ятки Росії доби 1830 рр. —
початку ХХ ст. у Росії.
41. Стиль модерн в архітектурі Росії: Характеристика явища,
періодизація, творчі напрями.
42. Творчість архітектора Ф. Шехтеля.
43. Архітектура Білорусії романо–готичної доби.
44. Архітектура Білорусії доби бароко.
45. Архітектура Литви доби готики.
46. Литовське бароко.
47. Готична конструктивна система (на прикладі Прибалтійської готики —
Литва, Естонія, Латвія).
48. Етапи розвитку архітектури Латвії.
49. Архітектура Естонії доби готики.
50. Романська архітектура в Польщі.
51. Особливості польської готики.
52. Архітектура Польщі доби ренесансу.
53. Архітектура Польщі доби бароко.
54. Періодизація архітектури Чехії та Словаччини.
55. Чеська готика.
56. Бароко Чехії та Словаччини.
57. Етапи розвитку архітектури Угорщини й основні пам’ятки.
Теми для самостійного опрацювання:
1. Архітектура Болгарії.
2. Архітектура Сербії та Хорватії.
3. Архітектура Молдавії та Румунії.
4. Архітектура Трансильванії.
5. Архітектура Словаччини.
6. Архітектура Угорщини.
Теми рефератів:
1. Аристотель Фіораванті й Успенський собор Московського Кремля:

поєднання спадщини Володимиро–Суздальської архітектурної школи
і раннього італійського ренесансу.
2. Роль італійських архітекторів у розвитку архітектури Москви в XV–XVІ ст.
3. Церковна архітектура Грузії і Вірменії ІХ–XVІІ ст.: порівняльний аналіз
(розпланувально–просторова типологія, матеріали, конструкції,
архітектурні форми, пластика).
4. Ісаакіївський собор в Петербурзі й храм Христа–Спасителя в Москві.
Порівняльний аналіз.
5. Особливості готичної архітектури в Литві, Латвії та Естонії.
Ґенеза і впливи.
6. Архітектура класицизму в Російській імперії XVІІІ–ХІХ ст.: основні тенденції
та регіональні особливості (Росія, Закавказзя, Білорусія, Прибалтика).
264
Навчально–методичне забезпечення курсу
7. Купольні будівлі Азербайджану й Середньої Азії доби середньовіччя.

Ґенеза, розвиток, порівняння.
8. Західноєвропейські й автохтонні російські риси в архітектурі Росії
доби Петра І.
9. Взаємозв’язки російської дерев’яної і мурованої архітектури.
10. Литовські й українські витвори німецького архітектора
Йогана–Баптиста Зауера. Порівняльний аналіз.
Перелік контрольних питань до іспиту з цілісного курсу
1. Російська архітектура останньої чверті XV–XVI ст.

2. Архітектура Росії доби Петра І.
3. Етапи розвитку класицизму в архітектурі Росії.
4. Готична конструктивна система (на прикладі Прибалтики й Польщі)
ФОРМА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
Підсумковий контроль здійснюється шляхом індивідуального опитування студентів

на семінарах та під час екзамену після 6–го семестру, а також під час складання
підсумкового державного іспиту на 5 курсі.
Частина 12.
Навчально–методичне забезпечення курсу
(бібліографічний список)
Основна використана література:
1. Белоруссия, Литва, Латвия, Эстония: Справочник–путеводитель. —

М.: Искусство, 1986.
2. Беридзе В. Грузинская архитектура с древнейших времен до начала
ХХ в. — Тбилиси, 1967.
3. Бретаницкий Л. Зодчество Азербайджана в ХІІ–XV вв. и его место
в архитектуре Ближнего Востока. — М., 1966.
4. Вага В. Памятники архитектуры Эстонии. — Л.: Стройиздат, 1980.
5. Вагнер Г. Старые русские города: Справочник–путеводитель. —
6. Всеобщая история архитектуры. — ТТ. 3–10. — Л.–М.:
Стройиздат, 1966–1972.
7. Глемжа Й. Памятники архитектуры Литвы. — Л.: Стройиздат, 1978.
8. Грабарь И. История русского искусства. — ТТ. 2, 3, 4. — М.: Кнебель, 1910–1914.
9. Джанберидзе Н. Памятники архитектуры Грузии. — Тбилиси:
Литература да хеловнеба, 1965.
265
Рекомендована література
10. История русской архитектуры. — СПб.: Стройиздат, 1994.

11. Мнацаканян С., Степанян Н. Памятники архитектуры Советской
Армении. — Л.: Стройиздат, 1971.
12. Немет Я. Краткая история венгерского искусства. — Будапешт, 1979.
13. Поп И. Искусство Чехии и Моравии IX — начала XVI века. —
14. Русское градостроительное искусство: Градостроительство
Московского государства XVI–XVII веков. — М.: Стройиздат, 1994.
15. Слюнькова И. Монастыри восточной и западной традиций.
Наследие архитектуры Беларуси. — М.: Прогресс–Традиция, 2002.
16. Тихомиров А. Искусство Венгрии IX–XX вв. — М.: Искусство, 1982.
17. Цицишвили И. История грузинской архитектуры. — Тбилиси, 1955.
18. Чантурия В. История архитектуры Белоруссии. 2–е изд. — Минск, 1977.
19. Якобсон А. Закономерности в развитии средневековой архитектуры
IX–XV вв. — Л.: Наука, 1987.
20. Якобсон А. Закономерности в развитии средневековой архитектуры. —
Л.: Наука, 1985.
Рекомендована література для поглибленого вивчення курсу:
1. Алексеев Л. По Западной Двине и Днепру в Белоруссии. — М.: Искусство, 1974.

2. Борисова Е. Русская архитектура второй половины ХIХ века. —
М.: Наука, 1979.
3. Бородина И. Типология среднеазиатских мавзолеев XI–XV вв. // Архитек
турное наследство. — Вып. 33. — М.: Стройиздат, 1985. — С. 157–164.
4. Брунс Д., Кангропооль Р. Таллин. — Л.–М.: Искусство, 1971.
5. Вагнер Г. Искусство мыслить в камне (опыт функциональной типологии
памятников древнерусской архитектуры). — М.: Наука, 1990.
6. Воронин Н. Владимир, Боголюбово, Суздаль, Юрьев–Польской. —
7. Воронина В. Средняя Азия и Закавказье в архитектуре (опыт
сопоставления) // Архитектурное наследство. — Вып. 34. —
М.: Стройиздат, 1986. — С. 75–86.
8. Воронина В. Свет и тени в архитектуре Средней Азии // Архитектурное
наследство. — Вып. 37. — М.: Стройиздат, 1990. — С. 185–198.
9. Воронина В. Архитектурный орнамент Средней Азии (рисунок и материал) //
Архитектурное наследство. — Вып. 37. — М.: Стройиздат, 1990. — С.199–208.
10. Воронина В. Бухарские купола XVI в. // Архитектурное наследство. —
Вып. 39. — М.: Architectura, 1992. — С. 116–123.
11. Воронина В. Цвет в архитектуре Средней Азии // Архитектурное
наследство. — Вып. 39. — М.: Architectura, 1992. — С. 124–129.
12. Воронина В. Ислам и архитектура (на примере Средней Азии) //
Архитектурное наследство. — Вып. 32. — М.: Стройиздат, 1984. —
С. 157–163.
13. Воронина В. Тектоника в зодчестве Средней Азии // Архитектурное
14. Выголов В.П. Архитектура Московской Руси середины XV века. —
М.: Наука, 1988.
15. Годованюк О. Взаємозв’язки в мурованій архітектурі України, Білорусії
та Литви XIV–XVI ст. // Українське мистецтво у міжнародних зв’язках.
Дожовтневий період. — К.: Наукова думка, 1983. — С. 31–40.
266
16. Горюнов В., Тубли М. Архитектура эпохи модерна: Концепции.

Направления. Мастера. — СПб.: Стройиздат, 1992.
17. Грабарь И. О русской архитектуре. — М.: Наука, 1969.
18. Гуляницкий Н. Колокол в древнерусской архитектуре // Архитектурное
19. Закарая П. Памятники Восточной Грузии. — М.: Искусство, 1983.
20. Захватович Я., Бегански П. Старый город в Варшаве. —
Варшава: Budownictwo i architektura, 1956.
21. Земцов С., Глазычев В. Аристотель Фьораванти. —
М.: Стройиздат, 1985.
22. Ильин М. Русское шатровое зодчество. — М.: Искусство, 1980.
23. Каганов Г. Иерусалим на Неве: Черты святыни в образе Санкт–Петербурга
XVIII–XIX веков // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та
збереження культурної спадщини: Зб. наук. пр. з мистецтвознавства,
архітектурознавства і культурології / Ін–т проблем сучасного мистецтва
Акад. мистецтв України. — К.: Видавничий дім А + С, 2005. — Вип. 2. — С. 87–105.
24. Квирквелия Т. Архитектура Тбилиси. — М.: Стройиздат, 1985.
25. Квирквелия Т., Мгалоблишвили Н. Архитектура Советской Грузии. —
26. Квитницкая Е. Монастыри ХVIIІ в. с безбашенными храмами
в Белоруссии // Архитектурное наследство. — Вып. 33. —
М.: Стройиздат, 1985. — С. 94–102.
27. Квитницкая Е. Монастыри Бреста ХVII–ХVIIІ вв. // Архитектурное
28. Квитницкая Е.Центры городов Белоруссии в XVI —
первой половине XIX в. // Архитектурное наследство. — Вып. 31. —
М.: Стройиздат, 1983. — С. 28–50.
29. Кириченко Е. Архитектурные теории ХIХ века в России. — М.: Искусство, 1986.
30. Кириченко Е. Три мастера // Зодчество. — Вып. 2. —
31. Косточкин В. К вопросу о традициях и новаторстве в русском зодчестве
XVI–XVII вв. // Архитектурное наследство. — Вып. 27. —
М.: Стройиздат, 1979. — С. 29–37.
32. Кох В. Энциклопедия архитектурных стилей. — М.: БММ АО, 2005.
33. Лилейко Е. Варшавский замок. — Варшава: Интерпресс, 1980.
34. Лібман М. Деякі особливості архітектури барокко в Середній та Східній
Європі // Українське барокко та європейський контекст. —
К.: Наукова думка, 1991. — С. 23–29.
35. Маилов С. К вопросу о крестово–купольных храмах Армении IX–XIII вв.
// Архитектурное наследство. — Вып. 34. — М.: Стройиздат, 1986. —
С. 176–185.
36. Маилов С. Некоторые особенности крестово–купольных церквей
раннесредневековой Армении // Архитектурное наследство. —
Вып. 33. — М.: Стройиздат, 1985. — С. 235–242.
37. Микулёнис С. Тракайский замок. — Вильнюс: Минтис, 1978.
38. Морозов В. Работы зодчих Виленской и Варшавской архитектурных
школ в Белоруссии в конце XVIII — первой половины XIX в. // Архитектурное
39. Прибыткова А. Архитектурные школы Средней Азии // Архитектурное
40. Покрышкин П. Православная церковная архитектура XII–XVIII вв. в
Сербском королевстве. — СПб., 1906.
267
41. Рудзиньский Г., Пистолези А. Краков. — Florence: Bonechi, 1998.

42. Русина І. Бароккова архітектура Словаччини // Українське барокко та
європейський контекст. — К.: Наукова думка, 1991. — С. 63–73.
43. Северов Н. Памятники грузинского зодчества. — М., 1947.
44. Славина Т. Константин Тон. — Л.: Стройиздат, 1989.
45. Смолина Н. Строительный канон и традиции культуры Средней Азии
XV–XVII вв. // Архитектурное наследство. — Вып. 34. —
М.: Стройиздат, 1986. — С. 97–104.
46. Смолина Н. О некоторых особенностях симметрии в зодчестве
Средней Азии // Архитектурное наследство. — Вып. 34. —
М.: Стройиздат, 1986. — С. 105–112.
47. Ставиский Б. Искусство Средней Азии. Древний период. —
48. Станькова А., Пехар И. Тысячелетнее развитие архитектуры /
Пер. с чешск. — М.: Стройиздат, 1986.
49. Страчаная спадчина. — Мінск: Полымя, 1998.
50. Токарский Н. Архитектура Армении IV–XIV вв. — Ереван, 1961.
51. Трусов О. Памятники монументального зодчества Белоруссии
ХІ–ХVII вв. — Минск: Наука и техника, 1988.
52. Флиер А. К вопросу об архитектуре зальных православных храмов
начала ХVI в. в Белоруссии // Архитектурное наследство. — Вып. 34. —
М.: Стройиздат, 1986. — С. 158–165.
53. Халпахчьян О. Гражданское зодчество Армении. — М.: Стройиздат, 1971.
54. Халпахчьян О. Восьмиапсидные центрально–купольные сооружения
средневековой Армении // Архитектурное наследство. — Вып. 30. —
М.: Стройиздат, 1982. — С. 60–76.
55. Чантурия В. Из истории белорусского зодчества // Сквозь века. —
Вып. 1. — М.: Знание, 1986. — С. 93–106.
56. Чеканова О., Ротач А. Огюст Монферран. — Л.: Стройиздат, 1990.
57. Якимович Ю.А. Зодчество Белоруссии ХVI — середины ХVII в. —
Минск: Наука и техника, 1991.
58. Янкявичене А. Взаимодействие архитектурных культур на территории
Великого Княжества Литовского в ХV — 1–й пол. ХVI вв. //
Архитектура мира. — Вып. 2. — М.: Architectura, 1993. — С. 14–18.
59. Янулайтис К.–А. По Неману в Литве. — М.: Искусство, 1979.
60. Barucki T. Architektura Rumunii. — Warszawa: Arkady, 1979.
61. Budapeszt metropolia Wschodu i Zachodu // Renowacje i zabytki. —
2004. — № 4.
62. Burian J. Katedrala Sv. Vita na Prazskem Hrade. — Praha: Odeon, 1978.
63. Ehm J., Wagner J. Ceskoslovenske hrady a zamky. —
Praha: Panorama, 1979.
64. Fialkowski W. Wilanow. — Warszawa: Sztuka, 1954.
65. Guerquin B. Zamek w Malborku. — Warszawa: Arkady, 1971.
66. Poche E. Cechy. Umelecke pamatky. — Praha: CTK–Pressfoto, 1982.
67. Rumanian architecture. — Bucuresti, 1956.
68. Vasiliak E. Nad hrady a zamky. — Praha: Olympia, 1970.
Наочні посібники — кресленики реконструкцій, зображення пам’яток, плани,

розрізи, перспективи, слайди.
268
ЗМІСТ
С.
Передмова........................................................................................................3
Вступ................................................................................................................ 4
Огляд літератури.............................................................................................6
Частина 1. Архітектура балканських і придунайських країн........................9
Архітектура Болгарії.............................................................................. 9
Архітектура Сербії та Хорватії.............................................................. 15
Архітектура Молдавії, Румунії та Трансильванії.................................... 32
Частина 2. Архітектура Закавказзя............................................................. 45
Архітектура Грузії................................................................................ 45
Архітектура Вірменії............................................................................ 53
Архітектура Азербайджану.................................................................. 63
Частина 3. Архітектура Туреччини............................................................... 69
Частина 4. Архітектура Середньої Азії........................................................ 79
Частина 5. Архітектура Росії........................................................................ 89
Архітектура Московської держави XV–XVI ст........................................ 90
Архітектура Московського царства XVII ст........................................... 98
Архітектура доби Петра І — першої чверті XVIIІ ст.............................. 112
Архітектура Російської імперії середини XVIII ст. (1725–1750–і рр.)....118
Архітектура Російської імперії доби класицизму (1760–1820 рр)....... 122
Архітектура Російської імперії доби романтизму, еклектики
й історизму 1830–х — 1890–х рр....................................................... 131
Архітектура Російської імперії доби модерну 1890–і рр. — 1917 р..... 138
Частина 6. Архітектура Білорусії................................................................143
Частина 7. Архітектура Прибалтики...........................................................161
Архітектура Литви............................................................................. 161
Архітектура Латвії.............................................................................. 169
Архітектура Естонії............................................................................ 176
Частина 8. Архітектура Польщі.................................................................. 185
Частина 9. Архітектура Чехії та Словаччини............................................. 221
Частина 10. Архітектура Угорщини........................................................... 251
Частина 11. Перелік контрольних питань і завдань
для самостійної роботи.............................................................................. 263
Частина 12. Навчально–методичне забезпечення курсу
(бібліографічний список)........................................................................... 265
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Наукове видання
Вечерський Віктор Васильович
КУРС ІСТОРІЇ АРХІТЕКТУРИ

КРАЇН СХІДНОЇ ЄВРОПИ
Методичний посібник з дисципліни «Всесвітня історія архітектури»

для студентів мистецтвознавчої спеціалізації
вищих навчальних закладів
ISBN 966–505–139–3
Друкується в авторській редакції

Комп’ютерний набір і коректура — О.В. Вечерська
Верстка, макет, технічне редагування — О.В. Женжера, Ю.О. Женжера
Обкладинка — А.А. Поліщук, О.В. Женжера
Сканування і оброблення ілюстрацій — В.В. Вечерський, О.В. Женжера
Здано до складання 25.01.2007 р. Підписано до друку 2007 р. Формат 70х100/16

Папір офсетний № 1. Спосіб друку офсетний. Гарнітура «Прагматика».
Умовн. друк. арк. 21,9. Обл.–вид. арк. 19,7. Наклад 500 прим. Замовлення № ____.
Видавництво «АртЕк»
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої

продукції
Видруковано
Ц ей методичний посібник зі всесвітньої історії архітектури — продовження
попереднього посібника, виданого в 2006 р. Він є результатом
наукововикладацької діяльності автора і підготовлений на основі авторської
навчальної програми, затвердженої вченою радою Національної академії
образотворчого мистецтва і архітектури у 2003 році. У посібнику розглянуто
архітектуру країн Східної Європи й Західної Азії: Болгарії, Сербії та Хорватії,
Молдавії, Румунії й Трансільванії, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Туреччини, країн
Середньої Азії, Росії, Білорусії, Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії та Словаччини,
Угорщини. Це видання, як і попереднє, має експериментальний характер і
розраховане як на студентів, так і на викладачів. Книжка може бути використана
при підготовці не лише мистецтвознавців, а й архітекторів, урбаністів,
культурологів, істориків, фахівців з охорони культурної спадщини.

Kia Kse 2007

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Kia Kse 2007

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Методичний посібник з дисципліни

Вечерський В.В. Курс історії архітектури країн Східної Європи.

Цей методичний посібник зі всесвітньої історії архітектури — продовження попередньо-

Рецензенти: доктор архітектури, професор БЕВЗ М.В.

Схвалено кафедрою теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв

Друкується за підтримки Державної служби

© В.В. Вечерський, 2007

там основи знань з історії архітектури модерну, з вивченням етапів розвитку

студента–старшокурсника, котрий уже іншими чужомовними запозиченнями,

Наше видання містить лише ос- претендувати на повноту викладу ма-

блоки: основна використана літерату- Дуже корисними можуть бути уза-

праці Г. Грімма, М. Гуляницького, ная спадчина». Книжки В. Ваги присвя-

У цій частині розглядається архітек- весь Балканський півострів й було су-

нартекс, апсиду, базилікальний розріз Св. Ірини в Константинополі. Розвине-

«Червона церква» в Перуштиці План «Великої базиліки» в Плисці

що Преслав (893–972 рр.) будувався Унікальною пам’яткою цієї доби є

Плани малих базилік у Плисці й Преславі

Кругла церква в Преславі

Месемврії — важливому торговельно-

Церква Пантелеймона і Миколая

Основні пам’ятки Месемврії пер-

Церква Параскеви П’ятниці

профілю. В муруванні застосовано будувати лише дерев’яні храми, ни-

їхня історія. Всі ці землі ніколи не були

Смедерево), мурованих феодальних

на однойменному острові озера Прес- позиція Рашківського кубічного без-

Плани й поздовжні розрізи церков Рашківської школи:

тивних порталів. У ХІІІ–ХІV ст. місцеві частим наростанням мас до централь-

ють п’ятикупольні храми з виразними ного купола. Центральна частина хра-

Плани й поздовжні розрізи

Церква Левиської Богородиці

Моравська школа існувала протя-

Церква Лазариця в Крушеваці.

один тип храму — видовжений, хресто-

Церква монастиря Каленич.

Північний фасад церкви в Раваниці Розріз церкви в Раваниці

План церкви в Любостині

Північний фасад церкви

Кладовищенська церква в Смедерево

ра континентальних частин Хорватії та

щиною, що зумовило поширення тут (в Рабі). В католицьких монастирях бу-

Задар. План соборного комплексу з базилікою, дзвіницею, баптистерієм

неніші — з палацом і капелою (замок у

до складу Сербії, а з середини XV ст. світловим куполом над однією з травей

Архітектура епохи Ренесансу Дубровник, Вараждин та нове рене-

План міста Дубровника

XV до середини XVІ ст. тут надбудовано У містах будуються муровані гро-

Утишинович, Грубачевич та Влаткович

Францисканська церква Спаса в Дубровнику

Двір домініканського монастиря в Дубровнику

містобудівного мистецтва та архітек- території існували три князівства —

чи з цього, ми спершу розглянемо як

Архітектура Молдавії та Валахії.

Церква у с. Гура Сада.

Архітектура розвиненого серед-

Троїцька церква в Сиреті.

нішим зразком хрестовокупольного підбаннику і притвором,

Церква монастиря Воронець.

У цей час у Молдавії при бу-

Церква монастиря Драгомирна. Церква монастиря Голія в Яссах.

План монастиря Хурез