Professional Documents
Culture Documents
Італія в Другу Світову Війну
Італія в Другу Світову Війну
Реферат
На тему «Фашистська Італія у Другій світовій війні»
Балкани
В кінці жовтня 1940 італійські частини, розквартировані в Албанії, почали
вторгнення в Грецію. Однак несподіваний опір греків, а потім і зимові
холоди трохи не обернулися для італійців поразкою. Становище здавалося
безвихідним, але в квітні 1941 німці в результаті тритижневої кампанії
захопили Афіни. Настільки ж блискавична військова кампанія незадовго до
цього призвела до німецької окупації Югославії.
Східний фронт
22 червня 1941 року Італія разом з Третім Рейхом і Румунією оголосила війну
Радянському союзу. Італія відрядила до СРСР експедиційний корпус, що
підпорядковувався командуванню 11-ї німецької армії генерал-полковника О.
фон Шоберта. До нього увійшли 62 000 італійських військовиків. Італія не
мала територіальних претензій до СРСР. Вона прагнула до домінування на
Середземноморському театрі (гасло: «Корсика-Ніцца-Савоя і Мальта-Кіпр —
італійські»), а також до розширення своїх територій на Балканах за рахунок
Югославії (район Трієст — Фіуме).
У липні 1942 року, корпус був поповнений і змінив назву на «8-ма італійська
армія», котра була підпорядкована групі армій «B» німецького генерала
Максиміліана фон Вейхса. Його чисельність зросла до 200 тис. чол. Майже
вся 8-ма армія була знищена під Сталінградом в листопаді-грудні 1942. В
ході операції «Уран», італійські сили спробували стримати радянський
наступ, але були розгромлені. Згідно з італійськими джерелами, близько 20
800 солдатів загинуло в боях, 64 000 було захоплено в полон і 45 000 вдалося
відступити.
Падіння 13 травня 1943 року Тунісу, останнього оплоту держав Осі в Африці,
докорінно змінило ситуацію на Середземноморському театрі бойових дій
Другої світової війни. Вже через тиждень на нараді Адольф Гітлер висловив
сумніви щодо стабільності уряду Беніто Муссоліні, й 21 травня керівник
Верховного командування Вермахту фельдмаршал Вільгельм Кейтель видав
директиви для розробки низки операцій на випадок капітуляції Італії і
запобігання її можливим спробам укласти сепаратне перемир'я з країнами
антигітлерівської коаліції.
У ніч на 10 липня союзники висадилися на Сицилії і за тиждень зломили опір
ворога. Серед однопартійців Муссоліні відкрито зазвучали голоси з
критикою його діяльності і нагальною вимогою обговорити стан справ в
партії і країні. І хоча головнокомандувач німецькими військами на
Середземномор'ї генерал-фельдмаршал Альберт Кессельрінг після зустрічі 22
липня з Муссоліні доповів Гітлеру, що той «як і раніше, міцно тримається в
сідлі», скликана через два дні Велика фашистська рада переконливою
більшістю голосів висловила дуче вотум недовіри, що дало королю право 25
липня усунути його з посади. За наказом генерала Бадольйо, що того ж дня
очолив уряд, Муссоліні «був узятий під посилену охорону заради його ж
безпеки» й доправлений до гірськолижного готелю в горах Абруццо.
У підсумку, фашистська Італія у Другій світовій війні відзначається своєю
невдачливою військовою політикою, партнерством з нацистською
Німеччиною, злочинами проти людяності та кінцем фашистського режиму. Її
роль у війні була суттєвою, але переважно негативною, і її падіння
позначилося на кінцевому виникненні республіканської Італії після війни.
Джерела:
Алатри П. Происходжение фашизма
Борис Лопухов. История фашистского режима в Италии
Святослав Боярич. Мусоліні. Вождь фашистівської Італії
Олександер Мицюк. Фашизм
https://history-maps.com/uk/story/History-of-Italy/event/Italy-during-World-War-
II
Ю. Джулио. Фашистская Италия. Шесть лет диктатуры чёрных рубах