Годинники, як інструменти для вимірювання проміжків часу, менших за добу, та часу дня,

використовувалися здавна. Першими серед них були сонячні годинники, що визначали час
за напрямком тіні. Недоліком сонячних годинників було те, що вони працювали тільки за
ясної погоди й зовсім не працювали вночі.
Водяні годинники були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Межиріччі.
Механічні годинники почали з'являтися в Європі в 14 столітті. Перші з них не мали ані
стрілок, ані циферблата, про час доби сповіщав дзвін. Існують і раніші згадки про
годинники, наприклад, про годинник, одержаний Карлом Великим у подарунок від Гарун
ар-Рашида, однак про будову цих годинників свідчень не збереглося. У 15 — 16 століттях
величезні годинники почали встановлювати на площах великих міст Європи. Точність цих
годинників була невисокою, до чверті години. Як джерело енергії в них спочатку
використовувалася вода, потім, у сучасніших конструкціях — гирі. Дорогу до цих годинників
відкрив винахід штирьового спускового механізму.
Крім утилітарної функції визначення часу доби, годинники епохи Відроження мали важливе
значення для астрономії та астрології, завдяки чому вони часто показували не тільки час, а
й дату, день тижня, фази Місяця, і, навіть, гороскоп.
Важливою подією в розвитку годинників було відкриття Галілео Галілеєм ізохронності
коливань маятника, тобто того факту, що період малих коливань маятника не залежить від
амплітуди. Після цього виникла ідея маятникового годинника.
Механічний годинник із годинниковою і хвилинною стрілками винайдено лише в 17 столітті.
Перший годинник з маятником винайшов у 17 ст. голландський механік Хрістиян Гюйгенс.
Це був найточніший годинник серед усіх інших годинників. Незалежно від Гюйгенса
маятниковий годинник побудував Роберт Гук. Анкерний механізм винайшов 1670 року
англійський механік Вільям Клемент. У 1675 році Томас Томпіон сконструював ще точніший
годинник, у якому маятник він замінив пружиною.
Розвиток годинників стимулювався практичними потребами навігації. Для точного
визначення координат корабля на морі були потрібні годинники, що визначали б час не
тільки точно, а й в умовах корабельної хитавиці. Такий годинник, що отримав назву
хронометра, створив Джон Гаррісон. За цей винахід Гаррісон у 1772 р. одержав премію у 20
тис. фунтів від британського короля.
У 19 ст. з'явився перший електричний годинник. У 1840 році Філіпп-Самуель Мейлан
вперше розташував механізм безпосередньо під циферблатом, що дозволило значно
зменшили товщину годинника і відкрила еру ультратонких годинників. У 1918 році
електрогодинник вже міг працювати на струмі з мережі.
● сонячний годинник;
● вогняний годинник;
● пісковий годинник;
● водяний годинник;
● механічний годинник;
● камертонний годинник;
● кварцовий годинник;
● Електричний годинник