РОЗДІЛ 2.Фізіологія збудливих структур.

Практичне заняття 2.
Реєстрація потенціалу спокою і потенціалу дії нервових та м’язових
волокон
1.Актуальність теми: Основною функцією всіх
збудливих структур є збудження.
Збудження – це процес, який виникає на мембрані збудливої структури при
подразненні і супроводжується зменшенням її мембранного потенціалу.
Враховуючи те, що збудливі тканини в цілісному організмі забезпечують його
здатність реагувати на дію зовнішніх і внутрішніх подразників, реєстрація і аналіз
параметрів електричної активності збудливих тканин має не тільки теоретичне, але й
практичне значення. Реєстрація зміни мембранних потенціалів під час збудження
лежить в основі таких клінічних методів дослідження, як електрокардіографія (ЕКГ),
електроенцефалографія (ЕЕГ), електроміографія (ЕМГ) та інші.
2.Навчальні цілі:
 Трактувати поняття "збудливість", “збудження” і пояснювати роль
структурних елементів мембрани збудливих клітин в походженні її
біоелектричних потенціалів: роль іонних каналів і насосів в транспорті іонів
через мембрани, іонні градієнти, іонна асиметрія, роль активного і пасивного
транспорту в створенні асиметрії.
 Пояснювати іонні механізми походження мембранного потенціалу спокою
(МПС), методи реєстрації, інтерпретувати його параметри і фізіологічну роль.
 Пояснювати іонні механізми виникнення потенціалу дії (ПД), фізіологічні основи
методів реєстрації ПД нервових і м'язових волокон, інтерпретувати роль різних
іонів в динаміці фаз ПД, його параметри і фізіологічну роль.
 Інтерпретувати зміни збудливості нервових і м'язових волокон під час розвитку
ПД, механізми походження періодів рефрактерності і їх фізіологічне значення.
 Пояснювати електрофізіологічні основи використання методів реєстрації ПД
нервових і м'язових тканин в клінічній практиці (ЕКГ, ЕЕГ,ЕМГ).
3.Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою під час
підготовки до практичного заняття
3.1.Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен
засвоїти студент при підготовці до практичного заняття
Термін Визначення
Мембранний потенціал Це різниця потенціалів між зовнішню та внутрішньою
спокою (МПС) поверхнями мембрани клітини у стані спокою.
Потенціал дії (ПД) Це швидка високо амплітудна зміна мембранного
потенціалу, що забезпечує передачу інформації в нервових
і м’язових клітинах на відстань та запуск багатьох інших
функцій клітин.
Дифузійний потенціал Це різниця потенціалів, яка виникає між зовнішньою (е) і
внутрішньою (і) поверхнями мембрани завдяки дифузії
іону за градієнтом концентрації, якщо мембрана пропускає
цей іон.
Дифузійний Це дифузійний потенціал, який створюється завдяки дії
 рівноважний потенціал рівних і протилежних сил на рух іону через мембрану -
хімічних і електричних рушійних сил, баланс між якими
припиняє подальший рух іону - електрохімічна рівновага.
Деполяризація Це зменшення величини мембранного потенціалу.
Гіперполяризація Це збільшення величини мембранного потенціалу.
Реполяризація Це відновлення величини мембранного потенціалу.
Збудливість Це фізіологічна властивість клітини, яка полягає у її
здатності генерувати на мембрані ПД при дії подразника.
3.2.Теоретичні питання
1) МПС нервових і м'язових волокон, механізми його походження, методи реєстрації;
фізичні характеристики і фізіологічна роль МПС.
2) Поняття про деполяризацію і гіперполяризацію клітинної мембрани.
3) ПД як показник збудження, що поширюється в нервових і м'язових волокнах.
4) Методи реєстрації ПД окремих волокон.
5) Фізичні характеристики і фізіологічна роль ПД.
6) Фізіологічні характеристики ПД (поширюється вздовж мембрани клітини на будь-
яку відстань, не згасаючи, підпорядкований закону „все або нічого”,
супроводжується рефрактерністю, не може підсумовуватись). 7) Зміни збудливості
під час розвитку ПД.
3.3.Практичні роботи
1) Визначення МПС методом пошкодження.
2) Реєстрація ПД біполярним і уніполярним методами.
4.Зміст теми

Мембранні потенціали
Потенціал спокою Потенціал дії

Дифузійний Фаза деполяризації -

рівноважний калієвий натрієва активація
потенціал
Фаза реполяризації -
Електрогенна натрієва інактивація ,
роль натрій - калієва активація
калієвих насосів

Методи реєстрації : внутрішньоклітинний ,

позаклітинний (уніполярний , біполярний )

МЕМБРАННІ ПОТЕНЦІАЛИ
Дифузійні і рівноважні потенціали.
• Дифузійний потенціал - це різниця потенціалів, яка виникає між зовнішньою
(е) і внутрішньою (і) поверхнями мембрани завдяки дифузії іону за градієнтом
концентрації, якщо мембрана пропускає цей іон.
• Величина дифузійного потенціалу залежить від концентраційного градієнту і
проникності мембрани для іону.
• Знак дифузійного потенціалу залежить від заряду іону, який дифундує через
мембрану - позитивного чи негативного.
 • Рівноважний потенціал є дифузійним потенціалом, який створюється завдяки
дії рівних і протилежних сил на рух іону через мембрану - хімічних і електричних
рушійних сил, баланс між якими припиняє подальший сумарний рух іону -
електрохімічна рівновага.
Розрахунок величини рівноважних потенціалів здійснюється за рівнянням Нернста:
- 2,3 RT {Ci} E
= Log
zF {Ce}

E - дифузійний рівноважний потенціал у mB

2,3 RT - константи(газова стала, абсолютна температура, Фарадея) 60mB
F
z - валентність іонів

Сi - внутрішньоклітинна концентрація іонів у mM

Сe - позаклітинна концентрація іонів у mM

Реєстрація мембранних потенціалів:

• Внутрішньоклітинна реєстрація
Скляний мікроелектрод, заповнений 3М розчином КСІ, діаметром меншим ніж
0,5 мікрометра, вводиться через мембрану клітини в цитоплазму, другий електрод
розташований на поверхні мембрани. Реєструючий прилад - катодний осцилограф.

Катодний осцилограф

Підсилювач по стійного
електричного струму

1 2
+++++++++++++++++++++
-- - - - --- -- -- - --- -- - -- -- - -- - - -- 3
-- - - - --- -- -- - --- -- - -- -- - -- - - --
+++++++++++++++++++++
1 - електрод на поверхні мембрани клітини
2 - мікроелектрод , що введено через мембрану у клітину
3 -збудлива клітина

 Позаклітинна реєстрація.
Металеві електроди розташовуються на поверхні клітини і реєструються тільки
зміни мембранного потенціалу між двома ділянками поверхні.
Реєстрація сумарних мембранних потенціалів цим методом застосовується в
клінічній практиці: електрокардіографія (ЕКГ), електроміографія (ЕМГ),
електроенцефалографія (ЕЕГ).

Схема біполярного методу позаклітинної Схема уніполярного методу позаклітинної

реєстрації зміни мембранного реєстрації різниці потенціалів із
потенціалу між двома ділянками застосуванням "методу пошкодження”:
поверхні мембрани:
 ++++++++
+++++++++++++
+++++++++++++++++++++ 1 - електрод на непошкодженій поверхні мембрани клітини
1, 2 - електроди на поверхні мембрани клітини 2 - електрод на пошкодженій поверхні клітини
3 -збудлива клітина 3 -збудлива клітина

Мембранний потенціал спокою (МПС).

• МПС - це різниця потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнями
мембрани клітини у стані спокою.
МПС у збудливих клітинах становить від – 60мВ до – 90мВ, внутрішньоклітинна
поверхня мембрани має негативний заряд (–), зовнішньоклітинна поверхня ‒
позитивний
(+).
• МПС є дифузійним рівноважним потенціалом, величина якого залежить а) від
градієнту концентрації іонів, що дифундують через мембрану і б) проникності
мембрани для цих іонів.

• МПС є дифузійним рівноважним калієвим потенціалом, бо: а) концентрація

іонів калію у збудливих клітинах становить біля 4 мекв/л, а поза клітиною – 140 мекв/л,
б) проникність мембрани для іонів калію більша ніж для іонів натрію та всіх інших
іонів.
+
Отже основну роль у створенні МПС відіграє дифузія іонів К з клітини назовні за
градієнтом концентрації. Для аніонів мембрана не прониклива.
+ +
• Електрогенний вклад Na -K насосу в створенні МПС незначний і полягає в
+ +
тому, що насос викачує 3 іони Nа з клітини в обмін на 2 іони К , які одночасно закачує
у клітину.
• МПС можна розрахувати за формулою Нернста.
 + +
Збільшення концентрації К у Зменшення концентрації К в
позаклітинному просторі (е) призводить позаклітинному просторі (е) призводить
до зменшення МПС ‒ деполяризації (МПС до збільшення МПС ‒ гіперполяризації
стає більш позитивним): (МПС стає більш негативним):

Схема розвитку ПД:

1 – потенціал спокою (МПС);

2 – допорогова деполяризація;
3 – фаза деполяризації ПД;
4 –реверсія потенціалу (овершут);
5 – фаза реполяризації ПД;
6 – слідові потенціали (слідова гіперполяризація та слідова деполяризація); 7 – загальна
тривалість потенціалу дії. Потенціал дії (ПД).
 • ПД ‒ це швидка високоамплітудна зміна мембранного потенціалу, що
забезпечує передачу інформації в нервових і м’язових клітинах на відстань та запуск
багатьох інших функцій клітин.
• ПД має фази:
- деполяризації (3) ‒ зменшення мембранного потенціалу від рівня Еc
до 0; - реверсії потенціалу (4) ‒ відхилення потенціалу в позитивний бік;
- реполяризації (5) ‒ повернення мембранного потенціалу від піку до
рівня величини МПС (1):
Іонні основи генерації ПД
+ +
1.У мембранах нервових і м’язових волокон знаходяться Na , K та інші канали,
кожен канал в активованому стані пропускає тільки відповідні іони.
2. Канали є потенціалозалежні, хемозалежні, механозалежні, фотозалежні та ін. В
формуванні МПС і ПД найбільшу роль відіграють потенціалозалежні іонні канали, які
активуються чи інактивуються залежно від зміни величини мембранного потенціалу
(напруженості електричного поля мембрани ‒ Еm).
Ворітна модель функціонування потенціалозалежних іонних каналів мембрани:
1.Канали мають потенціалозалежні ворота, які відчиняються чи зачиняються залежно
від зміни мембранного потенціалу.
+
2.Регуляція стану воріт Na -каналів:
+
а) Na -канали мають
- активаційні ворота - m, розташовані на зовнішній поверхні мембрани;
- інактиваційні ворота - h, розташовані на внутрішній поверхні мембрани.
+
б) Щоб Na зміг пройти через канал за градієнтом концентрації та (або) електричним
градієнтом, потрібно відчинення m i h воріт каналу:
- коли ворота "m" відчинені, канал називається активованим;
- коли ворота "h" зачинені, канал називається інактивованим. У стані спокою
ворота " m" зачинені, а ворота " h" відчинені.
+
3.Регуляція стану воріт К -каналів:
+
а) К -канали мають тільки одні ворота - n (активаційні), розташовані на поверхні
мембрани; інактиваційні ворота відсутні.
+
б) Коли ворота "n" відчинені - канал активований, через нього може проходити К за
градієнтом концентрації.
в) МПС підтримує "m" і "n" ворота відповідних іонних каналів зачиненими, "h" ворота
- відчиненими.
3.Проникність К+-каналів при рівнях МПС від -70мВ до -90 мВ в 10 разів більше, ніж
проникність Na+-каналів, що свідчить про наближення МПС до ЕК + ‒ К+-рівноважного
потенціалу.
4.Механізми розвитку ПД:
а) Фаза деполяризації ПД обумовлена послідовною швидкою активацією
практично всіх Na+-каналів мембрани (“натрій-активований вхід натрію”) при
наближенні мембранного потенціалу до величини порогового рівня (рівня критичної
деполяризації – Еc, при якому провідність мембрани для іонів Na+ зрівнюється з її
провідністю для іонів К+) під впливом електричного або іншого стимулу і входженням
іонів Na+ у клітину за градієнтом концентрації та електричним градієнтом. Провідність
мембрани для іонів Na+ впродовж цієї фази значно перевищує провідність для іонів К+.
б) Реверсія потенціалу (овершут) є також часткою фази реполяризації ПД, коли
мембранний потенціал стає позитивним, але він не досягає Na +-рівноважного
потенціалу адже має місце дифузія іонів К+. Впродовж висхідної частини фази
переважає провідність мембрани для іонів Na+, а низхідної (це також початок фази
реполяризації) ‒ для іонів К+. Тетродотоксин блокує Na+-канали (потенціалозалежні
активаційні ворота ‒ m) і ПД не виникає.

в) Фаза реполяризації ПД обумовлена:

- повільною інактивацією Na+-каналів при виникненні деполяризаціїї і
зменшенням провідності мембрани для іонів Na+;
- повільною активацією К+-каналів при виникненні деполяризації і збільшенням
виходу іонів К+ з клітини в порівнянні зі стані спокою.
- комбінований ефект інактивації Na+-каналів і активації більшої кількості
К+каналів призводить до зменшення провідності мембрани для Na + та збільшення
провідності мембрани для К+ і реполяризації мембрани.

г) ПД підпорядковується закону "все або нічого" ‒ його параметри залежать від

властивостей мембрани. Це означає, що натрієвий канал може бути відкритим
(активованим) і пропускати іони, або бути закритим (інактивованим) і не пропускати
іони. Відкриття каналів залежить від певних умов. Після порогової деполяризації (рівня
критичної деполяризації – Еc, при якому провідність мембрани для іонів Na +
зрівнюється з її провідністю для іонів К+) практично всі потенціалозалежні натрієві
канали послідовно але дуже швидко відкриваються (“натрій-активований вхід натрію”) і
починають пропускати іони натрію, надпорогове збудження приводить до формування
ПД стандартної амплітуди.

Зміни збудливості під час розвитку ПД.

Збудливість - це фізіологічна властивість клітини, яка полягає у її здатності
генерувати на мембрані ПД при дії подразника достатньої сили. Мірою збудливості є
поріг деполяризації мембрани. Під час розвитку одиночного ПД відбуваються періоди
зміни збудливості:
а) Абсолютний
рефрактерний
період.
Це такий період,
впродовж якого
другий ПД не може
виникнути навіть при
стимуляції великої
сили, що обумовлено:
- на початку фази
деполяризації ПД -
відчиненням
активаційних воріт
+
всіх Na -каналів;
- далі –
+
інактивацією Na -
каналів. ПД не може
+
виникнути доти, доки не відчиняться інактиваційні ворота Na -каналів завдяки
реполяризації мембрани.
 Абсолютний рефрактерний період закінчується тоді, коли кількість інактивованих
натрієвих каналів зменшується завдяки реполяризації мембрани: відчиняються h-ворота
і більший за силою, ніж пороговий, стимул може викликати виникнення повторного ПД.
б) Відносний рефрактерний період.
Період починається після закінчення абсолютного рефрактерного періоду. В цей
період повторний стимул може викликати генерацію другого ПД, але сила цього
стимулу повинна перевищувати порогову величину, бо деякі натрієві канали ще
інактивовані, а калієва провідність перевищує ту, що характерна для МПС.
ПД, який виникає при дії електричного стимулу у відносний рефрактерний період,
має меншу реверсію потенціалу і меншу швидкість виникнення деполяризації. Це
обумовлено меншою кількістю активованих натрієвих каналів і більшою проникністю
для іонів калію.
Всі живі клітини можуть збуджуватись за одиницю часу певну кількість раз, в
залежності від особливостей обмінних процесів. Цю здатність тканин М.Є.Введенський
назвав лабільністю або функціональною рухомістю. За М.Є.Введенським лабільність –
це показник найбільшої кількості імпульсів, яку тканина здатна відтворити за одну
секунду, не трансформуючи ритму максимальних подразнень, що на неї падають.
5.Матеріали для самостійної роботи та самоконтролю
5.1.Дайте відповіді на запитання
1) Які причини виникнення мембранного потенціалу спокою?
Мембранний потенціал спокою виникає через різницю в розподілі іонів, зокрема
натрію (Na+), калію (K+), та хлоридів (Cl-) між внутрішньою і зовнішньою
стороною клітинної мембрани, а також через діяльність іонних насосів, таких як
На+/К+-АТФаза. Головні причини виникнення мембранного потенціалу спокою
включають неспіввіднесеність розподілу іонів, дифузію через мембрану, та
активну роботу іонних насосів.

2) Під впливом гуморальних чинників збільшилась проникність мембрани клітини для

іонів натрію. Як це позначиться на величині МПС цієї клітини і чому?
Збільшення проникності мембрани клітини для іонів натрію (Na+) призведе до
збільшення величини мембранного потенціалу спокою (МПС) клітини. Це
станеться через збільшену концентрацію Na+ внутрішньо клітинної рідини, що
спричинить зміну різниці в електричних потенціалах між внутрішньою та
зовнішньою стороною мембрани, і підвищення МПС.
3) У тканинній рідині, яка оточує клітину, збільшилась концентрація іонів калію. Як це
позначиться на величині МПС цієї клітини і чому?
Збільшення концентрації іонів калію (K+) у зовнішній тканинній рідині також
призведе до збільшення величини МПС клітини. Це станеться через збільшену
різницю в концентраціях K+ між внутрішньою і зовнішньою стороною мембрани,
що також призведе до підвищення МПС.
4) Під впливом зовнішнього подразнення у мембрані клітини збільшилося число
інактивованих натрієвих каналів. Як це позначиться на параметрах ПД, який виникає
у клітині і чому? Збільшення числа інактивованих натрієвих (Na+) каналів в
мембрані клітини призведе до зменшення проникнення іонів Na+ в клітину
під час подразнення. Це може знизити інтенсивність входження натрію в
 клітину, що може вплинути на параметри деполяризації (зміна потенціалу
відпочинку) та спонтанної активності клітини.

5.2.Самостійно вирішити задачі

1. Під дією гуморального чинника у мембрані нервового волокна збільшилась кількість
відкритих калієвих каналів у стані спокою. Як це позначиться на величині
мембранного потенціалу, чому?
Якщо під дією гуморального чинника збільшилась кількість відкритих калієвих
(K+) каналів у мембрані нервового волокна в стані спокою, то це призведе до
збільшення проникнення іонів калію (K+) через мембрану. Збільшення
проникнення K+ вплине на зміну рівноваги між K+ внутрішньої і зовнішньої
сторони мембрани.
Це спричинить гіперполяризацію мембранного потенціалу спокою (МПС),
оскільки більше K+ буде виходити з клітини, що збільшить внутрішній від'ємний
заряд мембрани відносно зовнішньої сторони. Гіперполяризація МПС зробить
нейрон менш збудливим і важчим для спровокування акціонного потенціалу, так
як для досягнення порогу збудження потрібно буде подолати більше негативного
заряду.

Отже, збільшення кількості відкритих K+ каналів призведе до гіперполяризації

МПС нервового волокна.

2. Чи виникне другий ПД на повторне подразнення надпорогової сили в період, який

вказано на графіку?
мВ

-80

3. В експерименті заблокували натрієві канали. 1)До яких змін ПД це призведе?

1. 2)Яким методом дослідження це можна встановити? 3)Назвіть, які ви знаєте
блокатори натрієвих каналів. Заблокування натрієвих каналів призведе до
наступних змін в потенціалі дії (ПД) в клітинах:
 Зниження амплітуди ПД: Натрієві канали відповідають за
внесення натрію в клітину під час деполяризації, і їх блокування
обмежує вхід натрію, зменшуючи амплітуду ПД.
 Затримка або зменшення швидкості спадання ПД: Блокування
натрієвих каналів може призвести до повільнішого закриття
 каналів, що відповідають за деполяризацію, що може затримати
спадання ПД.
2. Метод дослідження блокування натрієвих каналів може включати
електрофізіологічні методи, такі як запис внутрішньоклітинного ПД,
використання патч-кламп-техніки для запису струму відкритих каналів,
або застосування фармакологічних блокаторів натрієвих каналів для
спостереження змін у фізіологічних відгуках клітини.
3. Деякі з відомих блокаторів натрієвих каналів включають:
 Тетродотоксин (TTX): Цей природний токсин знаходиться у рибі,
які є отруйними для споживачів. Він блокує натрієві канали та
призводить до паралізу м'язів.
 Сакситоксин: Ще один природний токсин, який блокує натрієві
канали і знаходиться в деяких видів водоростей.
 Лідокаїн: Це фармакологічний агент, який також блокує натрієві
канали і використовується для знеболення при медичних
процедурах.

4. У разі погіршення кровообігу міокарда у міжклітинній рідині зростає концентрація

іонів калію. Як це позначиться на генерації ПД у волокнах міокарда і чому?
Підвищена концентрація іонів калію в міжклітинній рідині вплине на
генерацію ПД у волокнах міокарда наступним чином:
 Збільшена концентрація іонів калію позитивно впливає на
реполяризацію клітини, сприяючи швидшому відкриттю калієвих
каналів після деполяризації.
 Це може призвести до скорочення тривалості акційного
потенціалу і скорочення часу, протягом якого клітина перебуває
в непридатному для подальшої стимуляції стані (рефрактерний
період).
 Зменшена тривалість акційного потенціалу може призвести до
аритмій і порушень серцевого ритму.

5. Дінітрофенол, діючи на клітини, блокує метаболічні процеси, які постачають

енергію. Як зміниться значення МПС у клітині під час дії на неї дінітрофенолу?
Дінітрофенол блокує метаболічні процеси, які постачають енергію
(зазвичай фосфорилювання окислювального фосфорилювання в
мітохондріях). При дії дінітрофенолу значення мембранного потенціалу
(МПС) в клітині зменшується.
 Дінітрофенол порушує процеси електронного транспорту та
фосфорилювання окислювального фосфорилювання, що
призводить до розчинення хімічного потенціалу водню і
 створення протонного градієнту через мітохондріальну
мембрану.
 Це призводить до втрати можливості генерувати АТФ
(аденозинтрифосфат), основний джерело енергії для клітини. При
цьому значення МПС падає, оскільки мітохондрії не можуть
належним чином підтримувати електрохімічний градієнт, і це
може призвести до недостатньої енергії для багатьох клітинних
процесів.

6. Фізіолог Д.С. Воронцов при ритмічному подразненні нерва виявив два процеси:
слідову деполяризацію і слідову гіперполяризацію. На малюнку зображено один з
цих процесів, зареєстрованих Д.С. Воронцовим. Вказати стрілочкою і пояснити,
який процес зображено і назвати причини його виникнення. Як змінюється
збудливість під час цієї стадії?

а б

7. В 1949 р. Ходжкін і Кац досліджували вплив іонів Na + на ПД в аксонах кальмара. За

допомогою внутрішньоклітинних мікроелектродів їх реєстрували в аксонах, які
омивали морською водою і такою ж водою в розведеннях 1:2 і 1:3. На графіку
зображено три ПД. Якому середовищу відповідає кожна із наведених трьох кривих?
Поясніть вплив цих розчинів на потенціали дії?
5.3.Виберіть правильну відповідь.

1. In the state of rest, the membrane of the

excitable cell has greater permeability for:
B. potassium

2. The sodium-potassium pump pumps:

A. Na+ from inside to outside, K+ from
outside to inside

3. The ions can move through the

membrane:
C. only through specific channels

4. During the development of the AP

(action potential) of the nerve fiber, the
second stimulus was induced by the
electric current of the over-threshold value
at the beginning of the phase of
repolarization. On the second stimulation
of the AP:
B. less amplitude

5. The ascending phase of action potential

depends directly on:
B. diffusion potassium inflow
6. В експерименті на мембрані
аксона кальмара підвищили
позаклітинну концентрацію Na+.
Як це відобразиться на пороговій
величині ПД та збудливості
клітини:
В.Поріг збільшиться, збудливість
зменшиться
7.Значне зменшення позаклітинної
концентрації калію призведе до одного з
процесів:
Д. збільшення сили подразнення
для відкриття активаційних воріт
Na+ каналів мембрани клітини
8.Під час розвитку ПД нервового волокна
фаза інактивації натрієвих каналів
виникає в період
В. місцевого потенціалу

9.Збільшення проникності мембрани

нервового волокна для іонів К+ під час
розвитку ПД призведе до:
Е. відсутності генерації ПД
Протокол практичного заняття №2. “____”_____20___
Робота 1. Визначення МПС методом пошкодження.
Класичним методом, який дозволяє встановити наявність МПС на мембрані нервових і м’язових
волокон у стані спокою, є метод пошкодження.
Для виявлення МПС один із відвідних електродів розташовують на непошкодженій, а другий – на
пошкодженій ділянках нерва або м’яза. За різницею потенціалів між цими ділянками визначають
МПС, бо потенціал непошкодженої ділянки є потенціалом позаклітинної рідини, що покриває нервові
чи м'язові волокна, а потенціал пошкодженої ділянки — потенціалом цитоплазми цих волокон.
Під час виявлення МПС методом пошкодження як електрогенератор використовують стрілочний
гальванометр. Цей прилад має невеликий внутрішній опір порівняно з опором тканин організму. Тому
за допомогою гальванометра відводять не різницю потенціалів, що існує між цитоплазмою волокон і
їх внутрішнім середовищем, а струм, обумовлений нею („станом спокою”).
Якщо в експерименті потрібно кількісно оцінити значення саме МПС, а не струму спокою, то
гальванометр приєднують до кола реєстрації, яке дозволяє вимірювати різницю потенціалів згідно з
методом компенсації. При такому способі визначення МПС позаклітинна рідина обов'язково
закорочує відвідні електроди і тому зафіксоване значення МПС буде значно меншим.
Під час ознайомлення з конструкцією стрілочного гальванометра треба звернути увагу на те, що
біля його вхідних клем позначені «мінус» і «плюс». Ця маркіровка стосується відвідних електродів, які
підключають до клем гальванометра. Один із відвідних електродів можна вважати негативним, а
другий — позитивним полюсом. Конструкцією гальванометра передбачено, що стрілка приладу
відхиляється в позитивну частину його шкали (тобто праворуч від нуля) в тому випадку, коли знаки
зарядів точок відведення досліджуваного об'єкту відповідають знакам полярності відвідних
електродів, розташованих у цих точка. У протилежному випадку стрілка гальванометра
відхилятиметься у негативну частину його шкал. Враховуючи сказане, за допомогою гальванометра
можна визначати знаки зарядів на полюсах різних генераторів ЕРС. Оскільки струм спокою є
постійним, він може зумовити поляризацію електродів. Тому для його реєстрації слід застосовувати
електроди, що не поляризуються.
Мета роботи: виявити наявність різниці потенціалів між цитоплазмою і позаклітинною рідиною
м'язових волокон; встановити знаки їх зарядів.
Для роботи потрібні: препарувальний набір, препарувальна дощечка, жаба, розчин Рінгера,
стрілочний гальванометр (з чутливістю струму близько 0,1 мкА), відвідні електроди, що не
поляризуються.
Хід роботи. Приготувати тушку жаби і після зняття з неї шкіри покласти на препарувальну дощечку.
Підключити до вхідних клем гальванометра відвідні електроди. Помістити обидва електроди на
камбаловидний м’яз тушки жаби. Пошкодити ножицями ділянку м'яза під одним із відвідних електродів.
Зняти гальванометр з аретиру і звернути увагу на положення його стрілки.
Результати роботи:
Стрілка гальванометра від нульового положення після вмикання приладу в коло реєстрації
відхиляється в____________________ бік.
Висновки
1.Відхилення стрілки гальванометра від нульового положення
свідчить про________________________________________________________________
_______________________________________________________________
2.Пошкоджена поверхня м’яза (цитоплазма) має ________________заряд стосовно
непошкодженої поверхні (позаклітинна рідина), яка має _________________заряд

Робота 2. Реєстрація ПД біполярним і уніполярним методами

 Залежно від розташування електродів на об’єкті розрізняють два методи реєстрації ПД —
біполярний (двополюсний) і уніполярний (однополюсний). Внутрішньоклітинна реєстрація ПД
здійснюється тільки уніполярним методом.
Біполярним методом реєстрації електричних потенціалів називають такий, за якого обидва відвідні
електроди розташовані на ділянках об’єкту дослідження, електричні потенціали котрих змінюються у
часі. У разі користування уніполярним методом реєстрації один відвідний електрод (активний)
розташований на ділянці об'єкту дослідження, електричний потенціал якої змінюється у часі, а другий
(пасивний) — на ділянці цього ж об'єкту, електричний потенціал якої є постійним (наприклад,
нульовим). Розглянемо суть методів біполярної і уніполярної реєстрації ПД на прикладі його
відведення від ізольованого нерва.
У разі біполярної реєстрації ПД нерва обидва відвідні електроди розташовують на його поверхні
таким чином, щоб хвиля ПД (хвиля збудження), яка поширюється вздовж нервових волокон, могла
пройти спочатку під одним, а потім під другим електродом. Унаслідок цього крива ПД, який
відводиться біполярним методом, формуватиметься як алгебраїчна сума двох ніби різних ПД, а отже,
повинна мати двофазну форму.
Конструкцією катодного осцилографа передбачено, що відвідні електроди можна умовно вважати
різними полюсами (один, що з’єднаний на вході підсилювача з землею, є негативним, а другий —
позитивним полюсом). Тому обидві фази двофазного ПД завжди реєструються різноспрямованими:
при проходженні електронегативної хвилі збудження під негативним відвідним електродом промінь
осцилографа відхиляється вгору від ізолінії, тобто у позитивну частину його шкали При проходженні
ж тієї самої хвилі під позитивним відвідним електродом промінь осцилографа відхиляється вниз від
ізолінії.
У разі уніполярної реєстрації ПД нерва відвідні електроди розміщують на його поверхні таким
чином, що ПД проходить тільки під одним електродом („активним”) і не може досягнути тієї ділянки
нерва, на якій розміщено другий електрод („пасивний”). Ясна річ, крива ПД, зареєстрованого
уніполярним методом, завжди має однофазну форму.
Якщо потрібно уніполярно відвести ПД від ізольованого нерва, то можна перетворити один із
відвідних електродів на пасивний, пошкодивши ділянку нерва, розташовану між відвідними
електродами, тим самим позбавивши її можливості проводити збудження.
Мета роботи : виявити форму кривої ПД, зареєстрованого біполярним методом.
Для роботи потрібні: установка для реєстрації ПД (катодний осцилограф), підсилювач,
електростимулятор, подразні й відвідні електроди), волога камера, вазелінове масло, ізольований
сідничний нерв жаби, концентрований (9,5%) розчин аміаку.
Хід роботи. 1. Підготовчий етап роботи.
Ізольований сідничний нерв жаби поміщають у вологу камеру, і приєднують до нього подразні й
відвідні електроди (на відстані 3-5 см). Заливають нерв вазеліновим маслом. Переводять стимулятор на
роботу в режимі „ритмічна серія”, а осцилограф — „очікувальні не розгортання” із запуском від
синхронізуючого імпульсу стимулятора. Вмикають прилади і підсилювач у мережу.
Подаючи на нерв ритмічну серію електричних імпульсів (з частотою 10—30 імп/с), збільшують їх силу
до моменту появи на екрані осцилографа зображення ПД нерва достатньо великої амплітуди. Підбирають
на осцилографі бажану швидкість розгортання, після чого припиняють стимуляцію нерва.
2.Основний етап роботи.
Відновити стимуляцію нерва, не змінюючи раніше підібраних значень характеристик електричних
імпульсів.
Відзначити, яку форму має на екрані осцилографа крива ПД, що відводиться від нерва.
Умертвити за допомогою 9,5% розчину аміаку ділянку нерва, розташовану між відвідними електродами.
Відзначити, як змінилася на екрані осцилографа форма кривої ПД.
Результати роботи:
На екрані осцилографа реєструється сумарний ПД ізольованого нерва жаби, який має таку
форму:
 мВ

0 мс

Висновки:
1. Сумарний ПД ізольованого нерва має________________________форму при
________________________________________методі реєстрації.
(біполярному або уніполярному)

2.Генерація сумарного ПД нерва при подразненні його електричним струмом свідчить про
виникнення у нервових волокнах процесу__________________________ Протокол перевірено.
________________________
(підпис викладача, дата)