Соціально-демографічний склад УРОДЖЕНЦІВ СЕЛА МАКЕДОНІВКА У ХОДІ

"ГРЕЦЬКОЇ ОПЕРАЦІЇ НКВС"

Метою нашої роботи є спроба прослідкувати закономірності ходу масових репресій
під час проведення НКВС «Грецької операції» - на прикладі окремого села з українського
Приазов’я та долі його уродженців.
Проаналізувавши два найголовніших джерела «Книга пам’яті греків України» та
«Реабілітовані історією. Донецька область». Згідно з протоколами вироків, наведених у книзі
«Пам’яті греків України» в ході «Грецької операції» було репресовано 19 уродженців
с. Македонівка. Всі вони були засуджені до найвищою міри звинувачення – розстрілу. 16 осіб
були засуджені комісією НКВС та прокурором СРСР в період з 10 січня 1938 р. по 11 березня
1938 р. Вирок для 3 осіб був підписаний особливою трійкою УНКВС у Сталінській області з
23 вересня 1938 р. по 29 вересня 1938 р. Можна зазначити, що карально-репресивний апарат
«Грецької операції» здійснювався у відповідності до рішень центральних органів силових
структур СРСР [1, С. 83 – 85].
Списки людей, яких реабілітували, розміщені у 9-ти томах збірнику документах
«Реабілітовані історією». Саме ці списки, допомагають прослідкувати та проаналізувати
соціально-демографічний склад репресованих [2]. Репресованих чоловіків було 18 та одна
жінка, за національною ознакою – греки. Розгляд вікової структури свідчить, що великий
відсоток репресій припав на людей віком до 50 років - 42,1% (8 людей), до 40 років - 31,6% (6
людей), до 30 і до 60 років - по 10,5 % (2 людини до 30 та 60 років). До 70 років - 1% (1
людина). Наймолодшому з репресованих було 28 років.
Рівень освіти в анкетних даних 9 осіб визначено як малограмотний або початковий
рівень освіти. 1 особа мала 4 класи освіти, 1 людина мала 7 класів освіти, 1 людина мала
неповну, середню освіту. Про освіту інших 6 людей, даних не виявлено, вищу освіту ніхто не
мав.
На момент арешту проживали за місцем народження в с. Македонівка 6 осіб, у місті
Маріуполь проживало 7 осіб, одна людина проживала в с. Шевченко, про інших людей
інформація відсутня. В сільській місцевості мешкали 8 осіб та 5 мешкало у місті.
До арешту сільські мешканці працювали у колгоспі. Одна людина працювала
завідуючим хатою - лабораторією колгоспу "ХХ років Жовтня", 1 людина працювала
рахівником у колгоспі "ХХ років Жовтня", 1 людина була рядовим колгоспником та двоє
людей були сторожами колгоспу "ХХ років Жовтня". 1 людина була секретарем сільської
ради та 1 людина була слюсарем вагоноремонтного ДЕПО станції «Волноваха». 1 людина
була безробітною (Малай Євстафій Павлович)
До арешту мешканці міста Маріуполь працювало 7 осіб: 1 людина працювали
продавцем у м’ясній лавці, 1 людина працювала водієм у колгоспі "ХХ років Жовтня", 2
людини працювали на станції «Маріуполь», 1 людина працювали дорожним мастером, а інша
черговим станції. На заводі ім. «Ілляча» працювало 2 людини: один був звичайним
робітником заводу, а інша людина була обліковцем та 1 людина працювали ваговиком станції
«Сартана».
За партійною приналежністю більшість були безпартійними, а саме: безпартійних – 12
осіб, про 6 осіб дані відсутні, 1 люди була виключена з членів ВКП(Б) (Кошкош Василь
Максимович). 1 людина була заарештована за 3 дні до підписання Директиви №50215: 8
грудня 1937 р. – 1 людина, 15 грудня 1937 р. – 1 людина, 16 грудня 1937 р. – 1 людина, 22
грудня 1937 р. – 1 людина, 16 січня 1938 р. – 1 людина, 18 січня 1938 р. – 1 людина, 20 січня
1938 р. – 1 людина, 26 січня 1938 р. – 1 людина, 5 лютого 1938 р. – 2 людини, про інших
людей дані відсутні.
 Богадіця М. Д., який працював завідувачем лабораторії колгоспу "ХХ років Жовтня"
був заарештований 5 лютого 1938 року. Був засуджений до розстрілу. Даних про виконання
вироку немає.
Каци Пантелей Георгійович, уродженець с. Македонівка маріупольського району,
громадянин СРСР, до арешту працював слюсарем вагоно-ремонтного ДЕПО станції
«Волноваха». Заарештований 5 лютого 1938 р. Звинувачувався у належності до грецької
контрреволюційної організації та здійсненні диверсійної діяльності. Постановою НКВС
СРСР та прокурора СРСР від 11 березня 1938 р., був засуджений до вищої міри кримінально
покарання – розстрілу. Звинувачувальний вирок по справі Каци П. Г., базувалась на його
особистих свідченнях, не підтвердженими іншими доказами. По справі також допитувались
два свідки, які заявляли, що Каци П. Г., у 1930 р. – в період колективізації виступав проти
утворення колгоспів. 10 серпня 1962 р. судовою колегією Верховного суду УРСР, Каци П. Г.,
був реабілітований, справу було закрито за відсутністю складу злочину [1, С. 247 – 248].
Кошкош Василь Максимович, уродженець с. Македонівка маріупольського району,
громадянин СРСР, за освітою був малограмотним, виключений зі складу кандидатів членів
ВКП(Б) через втрату документів в 1931 р. На момент арешту проживав в казармі дорожнього
мастера на станції «Кальчик» місто Маріуполь. Заарештований 16 січня 1938 р. Постановою
НКВС СРСР та прокурора СРСР від 5 березня 1938 р., був засуджений до вищої міри
кримінально покарання – розстрілу. Кошкош В. М., звинувачувався в належності до
контрреволюційної, антирадянської, націоналістичної організації. У звинувачувальному
вирокі вказано, що в цю організацію був завербован у жовтні 1937 р. Звинувачення
Кошкоша В. М., базувалося на його особистих свідченнях. У 1959 р., у зв’язку з заявою
Кошкоша Максима Івановича з проханням реабілітувати його сина, була проведена додаткова
перевірка в ході якої було встановлено, що Кошкош В. М., в 1938 р. був заарештований та
звинувачений безпідставно. 20 червня 1959 р. судовою колегією Верховного суду УРСР
відмінила постанову НКВС та прокурора СРСР від 5 березня 1938 р., у справі Кошкоша В.
М., справу було закрито за відсутністю складу злочину [1, С. 260 – 261].
Репресовані під час «Грецької операції» уроджені с. Македонівка були реабілітовані в
період з 1958 р. до 1989 р.
ЛІТЕРАТУРА
1. Книга памяти Греков Украины : научное издание / В.Н. Никольский, А.Н. Бут,
П.В. Добров, В.А. Шевченко. - Донецк, 2005. - 307 с
2. Реабілітовані історією. Донецька область. ‒ Книга 1‒ 9 : Науково-
документальні нариси / Обл. ред. кол.: Демидко В. М. (голова); Безродний В. П. (пер. заст.
голови), Бут О. М. (заст. голови), Сабіна A. M. (відп. секр.), Дмитрук В. І., Добров П. В.,
Лихолобова З. Г., Любимов М. І., Метальникова Н. Б., Нікольський В. М., Парсенюк Б. Ф.,
Стасевич В. П., Шевченко В. О. НАН України. Інститут історії України; Головна редакційна
колегія науково-документальної серії книг "Реабілітовані історією” та ін. – Донецьк.